План Маршалла 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ДЕРЖАВНИЙ КОМІТЕТ РФ з вищої освіти
ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

Д О К Л А Д

з державного регулювання економіки на тему:
"ПЛАН МАРШАЛЛА"
Виконав: ст. Н.Е. III-2
Шавердов Д.Б.
Перевірив:
МОСКВА

ПЛАН

1. ВСТУП
2. "ПЛАН МАРШАЛЛА" Погляд з сьогоднішньої Росії
2.1. Лібералізація торгівлі між слабкими економіками за координації інвестицій
2.2. Організація і характер поставок
2.3. Успіхи економічної політики
3. ВИСНОВОК

ВСТУП

Нинішній стан російської економічної системи часто порівнюють з кризовою ситуацією в Західній Європі після закінчення II світової війни. Звідси й інтерес до післявоєнного економічного відродження західноєвропейських країн, досягнутому у співробітництві з США, втіленому у відомому "плані Маршалла".
Треба відразу ж зазначити, що під впливом сучасних теоретичних пристрастей досвід цієї співпраці нерідко сприймається у нас однобічно. Не приваблює необхідної уваги все те, що не вписується в концепцію першості фінансової стабілізації в оздоровленні господарства і дозволяє засумніватися у виправданості відмови держави від виборчих дій на мікрорівні економіки. Такий підхід до визначення орієнтира реформ піддається справедливій критиці. З усіх міркувань необхідність більш різнобічного вивчення економічних перетворень у післявоєнній Європі представляється безсумнівною.
На тлі пробуксовки економічного співробітництва в рамках СНД, відчутного розмежування господарського виробництва в самій Росії, дуже актуально звернення до інтеграційної складової західноєвропейського економічного відродження.

"ПЛАН МАРШАЛЛА" Погляд з сьогоднішньої Росії
Післявоєнний досвід Західної Європи заслуговує уваги як з позицій відновлення господарства, оздоровлення фінансів і грошей, налагодження економічного співробітництва країн, так і з точки зору стратегії промислового розвитку, що забезпечує створення матеріальних передумов для могутнього технологічного прогресу в різних сферах виробництва.
1947 рік. Загроза паралічу західноєвропейської економіки. Як і вітчизняне господарство сьогодні, повоєнна західноєвропейська економіка характеризувалася мілітаризованою системою виробництва, ерозією керованості, розривом багаторічних зв'язків в промисловості, фінансах, торгівлі. Були потрібні значні капітальні вкладення в устаткування, не вистачало найнеобхідніших продуктів. Темпи інфляції, нестійкість європейських валют були такі високі, що підривалася зацікавленість сільського господарства в обміні своїх продуктів на гроші.
Оцінюючи положення в економіці західноєвропейських країн, спеціально створена при Президентові США комісія з аналізу допомоги європейським державам відзначала в своїй доповіді, що:
1) Об'єм виробництва в цих країнах значно нижче довоєнного з критичним рівнем видобутку вугілля,
2) Європа втратила крупне джерело іноземної валюти у формі платежів за послуги,
3) Потреба в імпорті дуже висока,
4) Стався сильний зрушення в співвідношенні цін між промисловістю та сільським господарством на користь останнього,
5) Спостерігалося руйнування єдиної системи торгівлі в цих країнах, як внутрішньої, так і зовнішньої.
До 1947 року склалося положення, при якому саме збереження досягнутих обсягів виробництва продукції опинилося під питанням. Життєздатність західноєвропейської економіки багато в чому підтримувалася імпортом з Північної Америки. Країни Західної Європи за рахунок їхнього власного виробництва могли забезпечити своє споживання зерна, бавовни, алюмінію, міді тільки на 40%, свинцю і цинку - на 30%, сала й масла - на 15%. Зменшення імпорту цих товарів з США могло призвести до голоду.
Відразу після війни імпорт країн Західної Європи забезпечувався наданням субсидій і позик з боку США й Канади, використанням золотих і доларових резервів та ін До 1947 року потік фінансових надходжень із цих джерел виснажився. Через нестачу платіжних засобів західноєвропейські країни опинилися перед перспективою скорочення імпорту продовольчих і ключових сировинних ресурсів. Без допомоги США ввезення в держави Західної Європи скоротився б наполовину, а доларовий імпорт - на 4 / 5, що означало б для цих держав економічний параліч.
Його настання не відповідало б і власним інтересам США. Але не відповідав ні американським, ні західноєвропейським інтересам і курс на закріплення за США ролі діючого на благодійних засадах постачальника і найрізноманітніших товарів першої необхідності. Був потрібен такий сценарій співробітництва, який би:
а) забезпечував більшу самооплатність економічного відродження Європи,
б) вписувався в яке почалося в кінці 40-х рр.. чергове оновлення технологічної бази американської економіки,
в) підвищував віддачу від американської допомоги.
Конструктивна реалізація цього сценарію й втілилася в "плані Маршалла". Видається виправданим помітити, що структурні зрушення, що охопили в цей час індустріально розвинені країни, низька платоспроможність колишніх радянських республік висувають подібні до здійснених за допомогою "плану Маршалла" завдання перед стратегією міжнародного економічного співробітництва, спрямованого на підтримку східноєвропейських реформ.
Лібералізація торгівлі між слабкими економіками за координації інвестицій. Говорячи про "план Маршалла", багато зводять його до "продовольчої інтервенції" і співвідносять її з гуманітарною допомогою, що надається західними країнами незалежним державам не території колишнього СРСР. Значення такої інтервенції дійсно було велике: на поставки продовольства в рамках "плану Маршалла" відводилося 70% усієї допомоги. Проте, як повідомлялося в "Доповіді президентського комітету з іноземної допомоги" - це необхідна, але недостатня умова. Метою європейських країн є досягнення самостійності. Тому мова йде не тільки про оборотному капіталі, але про необхідність зробити реновацію європейських заводів і сільського господарства. План допомоги Європі розглядався як свого роду переливання крові, яке підживили б слабкі європейські економіки й дало б їм силу працювати над власним відродженням. І США, і їхні європейські партнери розуміли, що без міцної виробничої бази шанси на подолання труднощів і в їх числі інфляції, невеликі.
Відповідно до "плану Маршалла" європейські його учасники повинні були:
1) вжити заходів по полегшенню обміну товарами й послугами між собою, прискорити розвиток внутрішньоєвропейської торгівлі,
2) через міжкраїнових кооперацію в їх рамках забезпечить активізацію найбільш ефективних виробничих потужностей для досягнення найшвидшого зростання випуску продукції,
3) вжити фінансові та інші заходи щодо зміцнення своїх валют, відновлення довіри до них,
4) надати європейській кооперації організаційне забезпечення. Як відомо, формою такого забезпечення стала ОЕЕС - Організація європейського економічного співробітництва, що об'єднала 16 держав.
Разом з тим, в наявності була низка серйозних труднощів, знижувалася ефективність координації інвестиційних планів. У цьому ряду - одержання урядами достовірної інформації, особливо від приватних секторів, невизначеність майбутніх співвідношень цін і витрат, здатна підірвати будь-які плани інвестицій. Особливі складності виникали при встановленні найкращого розміщення нових потужностей по країнах ОЕЕС.
Тим не менш, незважаючи на утрудняють обставини, було досягнуто значного прогресу як в одержанні відповідної інформації, так і в аналізі інвестиційних планів. З іншого боку, по відношенню до виробництва деяких товарів і матеріалів відзначалася необхідність подальшого опрацювання питання, щоб уникнути переінвестірованія. Небезуспішні спроби по координації інвестицій вживали і в інших галузях.
Накопичений досвід призвів до вироблення узгодженого підходу до вирішення проблем і в окремих галузях. Допускалася зупинення виконання нових проектів до прийняття рішень по них в ході координації. І навпаки, рішення Ради ОЕЕС про бажані інвестиції розглядалися як зобов'язують країни-учасниці використовувати всі можливості для здійснення таких інвестицій.
В якості пріоритетних для вкладення капталу розглядалися галузі, розвиток яких зменшував економічну залежність Європи від США. Виділялися галузі "долларосберегающіе" і "долларопрібильние", тобто импортозамещающие й експортні. У міру скорочення американської допомоги доводилося шукати інші джерела задоволення потреб. Одне з напрямків пошуку - можливість імпорту по більш низьким цінам, ніж з Північної Америки. Зниженню доларових витрат Європи сприяло й стимулювання її сільського господарства.
Організація і характер поставок. Свою знамениту промову Маршалл виголосив 5 червня 1947 року, а вже 12 червня у Парижі зібралися представники 16 країн Західної Європи. Вони обговорили розміри конкретної допомоги, необхідної для кожної з них. У відповідь на готовність прийняти її в США був створений Урядовий комітет з вивчення стану економіки країни і її можливостей надати таку допомогу. Було визнано необхідним встановити пріоритети й обмеження на кількість експортованих з США дефіцитних ресурсів.
Важливим аспектом реалізації "плану Маршалла" стало питання про джерела фінансування окремих елементів програми. Його рішення погоджувалося з характером і видом поставок.
Поставки першого виду охоплювали предмети найважливішої життєвої необхідності - ті, що були потрібні для запобігання голоду. Щовесни виділялися асигнування на продукти харчування, паливо, одяг. Рік від року по мірі росту власних ресурсів європейських країн ці асигнування скорочувалися. Оскільки допомога такого роду не самооплачується, а більшість країн Західної Європи була не в змозі оплатити в доларах відповідні поставки, основна частина останніх ішла у вигляді дотацій, а не позик. Місцева валюта, виручена від продажу цих продуктів, повинна була бути використана урядом європейської країни для зменшення дефіциту державного бюджету, а отже, і темпів інфляції; для нарощування таких дефіцитних ресурсів як сталь, цемент, вугілля, шахтне устаткування, нафтопродукти, енергетичне устаткування, транспортні кошти. Тим самим чинився протидія інфляції витрат у конкретному секторі економіки
Другий вид поставок - промислове обладнання. Тут у фінансуванні переважали позики Міжнародного банку.
Третій вид поставок - сировина, сільськогосподарські машини, промислові товари, запасні частини та ін Ці поставки фінансувалися під гарантії американського уряду через Експортно-імпортний Банк США, що створив для цих цілей спеціальне відділення.
Успіхи економічної політики. Про зміну ситуації в Західній Європі в ході реалізації "плану Маршалла" свідчить те, що щорічна допомога в 4-5 млрд. $ дозволила за 3 року збільшити випуск продукції на 20 млрд. $. Висока результативність цього плану багато в чому пояснюється тим, що він був орієнтований на "розшивання вузьких місць" у постачанні західноєвропейського виробництва, на виборчій імпорті сировини і матеріалів.
Заходи щодо перебудови господарських відносин, в тому числі зовнішньоекономічних, по фінансовій стабілізації поєдналися із зусиллями по збереженню європейського економічного потенціалу, підвищенню ефективності його використання. Тільки цей потенціал міг служити джерелом самозабезпечення Європи ресурсами для створення альтернативних каналів постачання європейської промисловості сировиною, для розвитку імпортозамінних та експортних виробництв. Тим самим розширилися можливості для імпорту із США вже не стільки сировини, скільки нових технологій.
У такої політики виборчого імпорту, активізації використання найбільш ефективних з наявних виробничих потужностей потребує в даний час Східна Європа. Зміцнення виробництв, що стримують імпорт споживчих і сировинних продуктів може послужити їй засобом вивільнення ресурсів для заміни вкрай зношених і застарілих фондів.

З А До Л Ю Ч Е Н Н Я
У стратегії підйому західноєвропейської економіки не останнє місце відводилося відновленню і оновленню основних виробничих фондів. Була намічена досить інтенсивна програма розвитку основного капіталу. На 1948-1951 рр.. планувалося витратити від 2 до 3 млрд. $ на відновлення й розвиток заводів з виробництва заліза і сталі, 3-5 млрд. $ - на машини й устаткування для шахт, 3-4 млрд. $ - на сільськогосподарські машини.
Вжиті в кінці 40-х - початку 50-х рр.. інвестиції суттєво підвищили конкурентоспроможність європейського експорту не зовнішніх ринках.
Істотним фактором економічних досягнень Західної Європи стало ефективний розподіл зусиль між розвитком традиційних і новітніх технологій.
Що стосується економічної ситуації в Росії досвід здійснення "плану Маршалла" говорить про необхідність дій за такими напрямками:
1) Підвищення завантаження найбільш ефективних виробничих потужностей через полегшення обміну товарами та послугами всередині Росії.
2) Нарощування інвестиційного потенціалу країни.
3) Ефективний розподіл ресурсів між традиційними і новітніми галузями.

Л І Т Е Р А Т У Р А
1. В. Дементьєв, Є. Олевська План Маршалла. Погляд із сьогоднішньої Росії / / стаття, Російський економічний журнал, 1993, № 8
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Доповідь
27.6кб. | скачати


Схожі роботи:
План Маршалла
СРСР і план Маршалла
Вчення Альфреда Маршалла (1842 - 1924)
Бізнес-план і план виробництва
План маркетингу
План маркетинга 2
Фінансовий план 2
План санації
ПЛАН 396
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru