Педагогічна майстерність викладача ВНЗ

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Сажнєва Вікторія
Тема:
«Педагогічна майстерність викладача ВНЗ»

Проблема формування педагогічної майстерності викладача вузу, типи викладачів
Найважливішою умовою вдосконалення навчального процесу є підвищення педагогічної майстерності викладача, який був і залишається стрижневим ланкою будь-якої педагогічної системи. У проблемі формування майстерності викладача необхідно звернути на два моменти.
З одного боку, особливість педагогічної діяльності, пов'язаної зі специфікою її об'єкта, яким є людина (він же суб'єкт діяльності), постійна мінливість педагогічних ситуацій - все це не дозволяє педагогу спиратися на якусь одну, раз і назавжди засвоєну систему дій. З іншого боку, при розробці методологічних основ оптимізації навчального процесу виникає проблема співвідношення творчості педагога і певного алгоритму дій, які викладачеві треба постійно здійснювати. При всьому різноманітті педагогічних систем і працюють в них педагогів є загальні закономірності їх функціонування. Виявлення цих закономірностей, формулювання їх у вигляді розпоряджень алгоритмічного типу для певного класу педагогічних завдань, виявлення закономірностей у галузі навчання оперування з цими приписами - завдання педагогіки.
Як справедливо стверджує Ю.К. Бабанський, існує діалектичний зв'язок між нормативом і творчістю в педагогічній праці, які аж ніяк не виключають один одного, а взаємно припускають, взаємно збагачують і, по суті, не можуть обходитися один без одного.
Проблема педагогічної майстерності займає чільне місце в дослідженнях радянських і зарубіжних вчених. В буржуазній педагогіці можна зустріти чимало робіт, присвячених ефективності діяльності викладача. Проте їх аналіз не дозволяє говорити про справді наукової розробленості проблеми. Великий внесок у розробку проблеми педагогічної діяльності та майстерності викладачів внесли дослідження, виконані під керівництвом Н.В. Кузьміної, які дозволили виділити ряд закономірностей педагогічної діяльності, визначити критерії ефективності діяльності викладача, уточнити і апробувати теоретичну модель педагогічної діяльності. В якості такої моделі виступає психологічна структура діяльності викладача, що представляє собою взаємозв'язок, систему і послідовність його дій, спрямованих на досягнення поставлених цілей через рішення педагогічних завдань. У даній структурі знаходять відображення всі вміння, необхідні для вирішення педагогічних завдань, що виникають у процесі реалізації цілей педагогічної системи, які відповідають п'яти функціональним компонентам даної структури: гностичний, конструктивний, комунікативному та організаторському.
Гностична діяльність викладача перш за все пов'язана з його вмінням використовувати у своїй роботі знання методики навчання. Добре розуміння основних методологічних принципів і прийомів є тією основою, без якої немислиме навчання даного предмета. До таких принципів можна віднести наступні:
- Принцип мовної спрямованості, згідно з яким всі знання, дії викладача і студентів спрямовані на розвиток мови учнів;
- Врахування специфіки різних видів мовленнєвої діяльності;
- Необхідність комплексного навчання, що вимагає роботи над різними видами мовленнєвої діяльності;
- Необхідність паралельного і взаємопов'язаного навчання різних видів мовленнєвої діяльності;
- Свідомість формування умінь і навичок;
- Принцип наочність навчання;
- Принцип активності навчання і ряд інших.
До числа важливих гностичних умінь викладача належить його вміння аналізувати проведене заняття. Як зазначає З.Ф. Ільченко, педагогічний аналіз, будучи формою прояву і вдосконалення педагогічного мислення, включає в себе три основні функції:
1) позитивно-теоретична - співвіднесення дій педагога з вимогами педагогічної теорії, з'ясування умов, що забезпечують найбільш успішне протікання педагогічного процесу;
2) критичне усвідомлення причин труднощів і невдач, недоліків, які завадили досягти позитивного результату;
3) практично-дійова, дана функція полягає в побудові та вдосконаленні позитивних зразків, а також у розбудові прийомів і дій у відповідності з конкретними умовами.
Підвищення педагогічної майстерності викладача нерозривно пов'язане з вдосконаленням в його педагогічної діяльності. Згідно педагогічної закономірності циклічності, основними циклами розвитку педагога в процесі самостійної діяльності є: освоєння професії; її вдосконалення; затвердження та перевірка системи роботи; подальше вдосконалення; узагальнення досвіду; передача досвіду; підведення підсумків. Як неважко помітити, вдосконалення в діяльності займає найважливіше місце в даних циклах. В першу чергу воно пов'язане з пошуком нового, з творчістю викладача. Зв'язок між творчою активністю педагога та його майстерністю підтверджується експериментально.
Проектувальні вміння педагога пов'язані з перспективним плануванням. Відомо, що такою роботою займаються далеко не всі педагоги, тим не менш володіння проектувальними вміннями необхідно всім викладачам. Невміння співвідносити завдання конкретних занять з кінцевими цілями програми, недостатньо чітке уявлення кінцевих результатів навчання веде до того, що викладач замикається на вирішенні суто локальних завдань.
До числа провідних проектувальних умінь викладача належить вміння формулювати цілі педагогічної діяльності. При визначенні цілей педагогічної діяльності викладач не повинен упускати з уваги "надзавдання" своєї праці - формування всебічно розвиненої, висококваліфікованого фахівця народного господарства.
Виходячи з основної практичної мети навчання, викладач повинен вміти визначити на весь термін навчання комплекс навичок і вмінь, який необхідно виробити у студентів у кожному з видів діяльності.
Складання календарних планів вимагає вміння робити психолого-педагогічний аналіз теми заняття. При розробці планів викладач повинен співвідносити план вивчення матеріалів на найближчому занятті з усім календарним планом, не випускаючи з виду кінцевих цілей навчання. Важливим проектувальним умінням при цьому виступає вміння передбачати труднощі у засвоєнні студентами матеріалу, що залежить головним чином від знання індивідуальних і вікових особливостей контингенту учнів.
На відміну від проектувальних, конструктивні уміння пов'язані з плануванням роботи на майбутньому занятті. Ці вміння знаходять відображення насамперед у поурочних планах викладача. Важливість постійної і ретельної підготовки до кожного уроку для викладача диктується практичним характером занять, які відрізняються підвищеним різноманіттям педагогічних ситуацій, а також різним рівнем підготовки та індивідуальними особливостями студентів різних груп. Остання обставина вимагає від педагога постійного переосмислення і коригування планів майбутніх занять; на відміну від викладачів, які читають лекційні курси, він не може орієнтуватися на так званого "середнього" студента; все це не дозволяє йому користуватися незмінним шаблоном протягом скільки-небудь тривалого періоду часу .
Виходячи з особливої ​​ролі цілепокладання, провідним конструктивним умінням виступає вміння викладача точно ставити і чітко формулювати цілі майбутнього заняття. Визначення мети заняття є елементом, організуючим всі інші моменти найближчого уроку. Від нього залежить відбір і планування матеріалу, структура і композиційна побудова заняття, діяльність студентів та самого викладача.
До комунікативних якостей педагога зазвичай відносять постановку голосу, міміку і пантоміма, управління емоціями, настроєм і т.д. До якостей бажаним зараховують артистичність, почуття гумору, товариськість. Сюди ж, безумовно, слід віднести і доброзичливість по відношенню до студентів. Добре відомо, що кінцевий рівень оволодіння мовою багато в чому залежить від уміння викладача створювати емоційно-невимушену атмосферу заняття.
Відомий психолог В.А. Кан-Калик виділяв такі стилі педагогічного спілкування:
1. Спілкування з урахуванням високих професійних установок педагога, його ставлення до педагогічної діяльності в цілому. Про таких кажуть: "За ним діти (студенти) буквально по п'ятах ходять!" Причому у вищій школі інтерес в спілкуванні стимулюється ще й спільними професійними інтересами, особливо на профілюючих кафедрах.
2. Спілкування з урахуванням дружнього ставлення. Воно передбачає захопленість спільною справою. Педагог виконує роль наставника, старшого товариша, учасника спільної навчальної діяльності.
3. Спілкування-дистанція належить до найбільш поширених типів педагогічного спілкування. У цьому випадку у взаєминах постійно простежується дистанція у всіх сферах, у навчанні, з посиланням на авторитет і професіоналізм, у вихованні з посиланням на життєвий досвід і вік.
4. Спілкування-залякування - негативна форма спілкування, антигуманна, розкриваються педагогічну неспроможність який вдається до нього викладача.
5. Спілкування-загравання, характерне для молодих викладачів, що прагнуть до популярності. Таке спілкування забезпечує лише помилковий, дешевий авторитет.
Підтримування сприятливої ​​емоційної атмосфери тісно пов'язане з чутливістю педагога до об'єкта впливу, з його вмінням реагувати на стан групи в цілому і кожного студента окремо.
Враховуючи практичний характер занять, велике значення для викладача набувають його організаторські вміння. Організаторська діяльність полягає насамперед у вмінні ефективно організовувати студентів на занятті, залучати їх всіх в роботу по засвоєнню матеріалу.
До необхідних організаторських умінь викладача належить уміння прищеплювати студентам навички самостійної роботи, вміння застосовувати наочність, а також вміння, пов'язані з організацією самого навчального матеріалу.

Список використаної літератури
1. Педагогіка і психологія вищої школи. Серія "Підручники, навчальні посібники". Ростов-на-Дону: "Фенікс", 1998.
2. В.М. Рогінський. Азбука педагогічної праці. М.: Вища школа, 1990.
3. Складові педагогічної майстерності. М.І. Станкин, 1996.
4. Основи педагогічної майстерності. Під ред. І.А. Зязюна. Київ: Вища школа, 1987.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Стаття
21.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Імідж викладача ВНЗ
Про педагогічну майстерність викладача вищого навчального закладу
Педагогічна майстерність
Педагогічна майстерність і творчість вчителя
Учителдь-майстер Педагогічна майстерність
Філософсько педагогічна думка і педагогічна практика Середньовічного Сходу
Філософсько-педагогічна думка і педагогічна практика Середньовічного Сходу
Вимоги до викладача вищої школи
Підготовка викладача до навчального заняття
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru