Парниковий ефект 2 Сутність поняття

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Московський державний обласний університет

Природно - екологічний інститут

Кафедра загального землезнавства

Курсова робота

«Парниковий ефект»

Виконав: Лапшин Олег,

студент 2 курсу ГЕФ, 21 група

Науковий керівник - Матвєєв М. П

м. Москва, 2008 рік

План роботи

Введення

1. Основна частина роботи

а) Поняття парникового ефекту

б) Історія дослідження парникового ефекту

в) Причини виникнення парникового ефекту

г) Можливі наслідки від парникового ефекту

Висновок

Список використаної літератури

Програми

Введення

Охорона навколишнього природного середовища і раціональне використання природних ресурсів - одне з актуальних глобальних проблем сучасності. Її рішення нерозривно пов'язане з боротьбою за мир на Землі, за запобігання ядерної катастрофи і голоду, роззброєння та мирне і взаємовигідне існування і співробітництво держав.

Серед осіб, які перед людством глобальних екологічних проблем проблема СО 2 - одна з найбільш дискусійних. Сучасне людство живе в епоху небувалого розвитку науково-технічного прогресу, що супроводжується активним впливом на природне середовище, зокрема на атмосферу. Звичайно в порівнянні з іншими компонентами геосфери атмосфера має ряд властивих тільки їй особливостей - високу рухливість, мінливість складових її елементів, своєрідність молекулярних реакцій, в яких можуть брати участь і інертні гази тим не менш рік від року рівень забруднення атмосфери постійно зростає, що вже породило ряд екологічних проблем, з них найгостріші пов'язані зі станом атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів.

І хоча в останні десятиліття вживаються заходи з його охорони і оздоровлення, тим не менше, загальний стан навколишнього середовища продовжує погіршуватися.

Доказом тому служать усе більш почастішали останнім часом розмови про явище отримав назву парникового ефекту. Наскільки актуальне це ще з одного боку не вивчений, а з іншого боку неодназначной процес покаже час, але вже зараз ясно що складова частина парникового ефекту - глобальне потепління, набуло неймовірні раніше розміри і загрожує багатьом територіям земної кулі в тому числі і в Росії.

Поняття парникового ефекту

Парниковий ефект - явище при якому надходить на Землю сонячне тепло затримується біля поверхні Землі так званими парниковими або оранжерейними газами. До числа цих газів відносяться відомі нам вуглекислий газ і метан, вміст яких в атмосфері неухильно збільшується. Цьому сприяє, насамперед, не тільки спалювання гігантських обсягів палива, але і ряд інших факторів серед яких зведення лісів, викиди в атмосферу фреонів, неправильне ведення сільського господарства та перевипасання худоби. Особливо небезпечно й небажано зведення лісів. Воно призведе не тільки до водної та вітрової ерозії, порушивши тим самим грунтовий покрив, але і продовжить невідновних спад органічної речовини біосфери, того самого що поглинає вуглекислий газ з атмосфери. Не можна не відзначити і той факт що як мінімум 25% міститься в атмосфері цього газу зобов'язане своєю наявністю саме невиправданим вирубок лісу в північному і південних поясах. Ще більше турбують дані згідно з якими зведення лісів і спалювання палива за викидами вуглекислого газу врівноважують один одного. Страждають лісу і з - за надмірного використання їх для відпочинку та рекреації. Найчастіше перебування туристів приводить в таких випадках до механічного пошкодження дерев їх подальшої хвороби і загибелі. Масове відвідування ж сприяє витоптування грунту і нижніх ярусів рослинності. Дуже відчутно виродження лісів при значному забрудненні повітря. Летюча зола, вугільна і коксова пил закупорюють пори листя, зменшують доступ світла до рослин і послаблюють процес асиміляції. Забруднення грунту викидами пилу металів, миш'якової пилом у поєднанні з суперфосфатом чи сірчаної кислотою отруює кореневу систему рослин, затримуючи її ріст. Токсичний для рослин і сірчистий ангідрит. Повністю знищується рослинність під впливом димів і газів мідеплавильних комбінатів в безпосередній близькості від них. Збиток рослинного покрову, і в першу чергу лісах, наноситься при випаданні кислих опадів у результаті розносу сполук сірки на сотні й тисячі кілометрів. Регіональне деструктивний вплив на лісові грунту роблять кислі опади. Суттєвого зменшення біомаси лісів відбувається, мабуть, і з-за пожеж. Звичайно для рослин властивий процес фотосинтезу в ході якої рослини засвоюють двоокис вуглецю, що служить їм біомасою, але останнім часом рівень забруднення зріс настільки, що рослини вже не справляються з ним. За оцінками вчених за рік вся рослинність суші вловлює з атмосфери 20 - 30 млрд. тонн С в формі його двоокису, причому тільки одна Амазонія поглинає до 6 млрд. тонн шкідливих домішок атмосфери. Важливу роль у засвоєнні вуглекислого газу належить водоростям.

Ще однією проблемою сучасного динамічно розвивається світу є неправильне ведення сільського господарства, що використовує в ряді випадків ще не знищений у приекваторіальних районах підсічно - вогневу систему і перевипасання худоби призводить все до того ж ущільнення грунтів. Традиційним є і проблема спалювання палива і викиду небезпечних промислових газів таких як фреони.

Історія дослідження парникового ефекту

Цікаву точку зору висунув радянський кліматолог М. І. Будико в 1962 році. За його розрахунками прогнозується збільшення концентрації атмосферного СО 2 у 2000 р. до 380 частин на мільйон, в 2025 р. - до 520 і в 2050г. - До 750. Середньорічна приземна глобальна температура повітря збільшиться, на його думку, в порівнянні з її значенням на початку ХХ ст. на 0,9 градусів за Цельсієм в 2000 р., на 1,8 градусів у 2025 р. і на 2,8 градусів у 2050 р. Тобто заледеніння нам чекати не слід.

Проте вивчати парниковий ефект почали набагато раніше. Ідея про механізм парникового ефекту була вперше викладена в 1827 році Жозефом Фур'є в статті «Записка про температури земної кулі та інших планет», в якій він розглядав різні механізми формування клімату Землі, при цьому він розглядав як фактори, що впливають на загальний тепловий баланс Землі ( нагрівання сонячним випромінюванням, охолодження за рахунок лучеиспускания, внутрішнє тепло Землі), так і чинники, що впливають на теплоперенос і температури кліматичних поясів (теплопровідність, атмосферна і океанічна циркуляція) [1].

При розгляді впливу атмосфери на радіаційний баланс Фур'є проаналізував досвід М. де Соссюра з зачерненим зсередини посудиною, накритим склом. Де Соссюр вимірював різницю температур усередині і зовні такої судини, виставленого на пряме сонячне світло. Фур'є пояснив підвищення температури всередині такого «міні-парника» в порівнянні з зовнішньою температурою дією двох факторів: блокуванням конвективного теплопереносу (скло запобігає відтоку нагрітого повітря зсередини і приплив прохолодного зовні) і різною прозорістю скла у видимому й інфрачервоному діапазоні.

Саме останній фактор і отримав в пізнішій літературі назву парникового ефекту - поглинаючи видиме світло, поверхня нагрівається і випускає теплові (інфрачервоні) промені; оскільки скло прозоро для видимого світла і майже непрозоро для теплового випромінювання, то накопичення тепла веде до такого зростання температури, при якому кількість проходять через скло теплових променів достатньо для встановлення теплової рівноваги.

Фур'є постулював, що оптичні властивості атмосфери Землі аналогічні оптичним властивостям скла, тобто її прозорість в інфрачервоному діапазоні нижче, ніж прозорість в діапазоні оптичному.

Відомі і висновки інших геофізиків таких як В.І. Лебедєв. Він вважає що збільшення концентрації СО 2 в повітрі взагалі не повинно позначитися на земному кліматі, тоді як продуктивність наземної рослинності, і зокрема зернових, буде підвищуватися.

Фізик Б.М. Смирнов також вказує на можливість збільшення врожаїв. У зв'язку з цим накопичення вуглекислого газу в атмосфері ним розглядається як фактор, сприятливий для людства.

Іншої точки зору дотримується так званий Римський Клуб, заснований в 1968 році і американці прийшли до висновку про наявність поступового збільшення кількості парникових газів в атмосфері. Цікаві думки ряду вчених про циклічність клімат, мовляв бувають століття «теплі» та «холодні». Не можна сказати що вони не праві адже кожен прав по - своєму. Тобто в сучасній кліматології ми чітко простежуємо 3 напрями:

- Оптимістичне

- Песимістичне

- Нейтральне

Причини виникнення парникового ефекту

У сучасному балансі споживання органічної речовини 45% в нашій країні належить природному газу за запасами якого ми займаємо 1 місце у світі. Його перевага на відміну від іншого органічного палива (мазут, вугілля, нафта та ін) очевидно: він має більш низький коефіцієнт викиду вуглекислого газу. У світовому паливному балансі природний газ займає куди більш скромну роль - всього лише 25%. У даний час концентрація вуглекислого газу в атмосфері складає 0,032% (у містах - 0,034%). Медики стверджують, що для здоров'я людини концентрація СО 2 в повітрі нешкідлива до рівня 1%, тобто людство має ще досить часу для вирішення цієї проблеми. Цікаві дані інституту РАН. Так у щорічних доповідях з проблем забруднення атмосфери наводяться дані про те що Росія видихає 3,12 млрд. тонн вуглекислого газу причому на одну людину припадає 1,84 кг / добу. Левову частку вуглекислого газу викидає автомобіль. До цього додаються 500 млн.тонн від лісових пожеж, але в цілому в Росії рівень забруднення на порядок нижче ніж у зарубіжних країнах, таких як США. Але проблема не зав'язується тільки на одному вуглекислому газі. До газів створює парниковий ефект належать і ряд інших таких як метан, тому дуже важливо вміти визначити його реальні втрати при видобутку, транспортуванні трубопроводами, розподіл у великих містах і населених пунктах, використанні на теплових і електростанціях. Слід зазначити що його концентрація довго залишалася незмінною, а з 19 - 20 століття стала стрімко зростати.

За підрахунками вчених, кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується більш ніж на 10 млн. тонн. Якщо і надалі буде продовжуватися його витрачання в таких розмірах, то дві третини сумарної кількості вільного кисню атмосфери та гідросфери будуть вичерпані за 100 з лишком тисяч років. Відповідно вміст вуглекислого газу в атмосфері досягне надмірної концентрації.

За даними досліджень російських, французьких, американських вчених сукупний рівень цих газів досяг свого історичного максимуму за останні 420 тис. років, обігнавши навіть викиди природного походження, до яких можна віднести вулканізм, виділення гідратів з дна океанів. Доказом цьому є дані з «полюси холоду» російської антарктичної станції Схід, де полярники добули льодовиковий керн потужністю 2547 м, наочно демонструє це або аналогічні дані з льодовикового Тибету - одного з найвищих місць нашої планети.

Треба сказати що природний парниковий ефект був завжди характерний для Землі. Саме з ним і пов'язана вікова та й не тільки циклічність клімату. Ряд учених також припускають що вони викликані зміною орбіти Землі по відношенню до Сонця, але неспроможність цієї теорії видно наявності. Щорічно наша планета проходить 2 точки перигелій і афелій, що призводять до зміни орбіти планети. Тим не менш як або істотних змін, за винятком зміни пір року, характерних і для інших планет земної групи таких як Марс не відбувається. Масштабні ж зміни відбуваються вкрай рідко, тому говорити про превуалірующей ролі цього чинника не доводиться.

З кінця 19 століття ведеться безперервний спір між екоцентрістамі, які вважають що збій у циклічності відбувся з початком індустріалізації і антропоцентрістамі, які вважають що на даний процес впливає не тільки господарська діяльність людини. Тут перш за все треба відзначити диференціацію викидів. Адже навіть США викидають всього 20% від загальносвітового рівня, а викиди країн «третього світу» до яких після 1991 року можна віднести і Росію не перевищують 10%.

Але навіть залишаючись осторонь від цієї суперечки очевидність потепління клімату стає очевидною. Підтвердженням цьому служить простий факт. Ще в 1973 році в СРСР на 7 листопада - день Великої Жовтневої Соціалістичної Революції перед колоною демонстрантів йшла снігоприбиральна техніка, зараз же снігу немає і на початку грудня і навіть у січні! Продовжуючи цю тему вчені - географи вже занесли 1990, 1995, 1997 і останні 2 роки в «список найтепліших» за останні 600 років. Та й загалом 20 століття незважаючи на ряд витрат визнаний «наітеплейшім» за 1200 років!

Однак очевидно так влаштована людина - єдина істота на Землі в прямому сенсі слова «пиляє під собою дерево на якому сидить». Це я до того що перераховані вище відомості, відкриті в Америці змушують як мінімум, замислитися, але в той же час на південно-сході цієї країни (штат Флорида) йде осушення боліт під будівництво престижних будинків і плантацій цукрового очерету.

Можливі наслідки від парникового ефекту

Природа ніколи не прощає помилки. Зміни клімату від парникового ефекту можуть досягти, а в ряді випадків і перевершити найсміливіші очікування. У цьому контексті найбільш небезпечним і насторожують виглядає танення полярних шапок льодовиків, в результаті загального підвищення температури на 5 градусів. Як наслідок почнуться ланцюгові реакції на кшталт «ефекту доміно». Танення льодовиків приведе в першу чергу до підвищення рівня Світового океану в кращому разі на 5 - 7 метрів, а в перспективі навіть до 60 метрів. Зникнуть цілі країни, зокрема низовинні такі як Бангладеш, Данія, Нідерланди, багато портові міста по всьому світу такі як Роттердам, Нью - Йорк. Все це призведе до другого «великого переселення народів» тепер уже з низинних зон, в яких за розрахунками ООН проживає близько мільярда чоловік. Більш того якщо останні 250-300 років рівень Світового океану підвищувався в середньому на 1 мм на рік, то в 20-х роках ХХ ст. піднесення його досяг 1,4-1,5 мм на рік, що еквівалентно щорічному збільшенню океанічної водної маси на 520-540 куб. км. Передбачається, що в 20-х роках XXI ст. швидкість підвищення океанічного рівня перевищить 0,5 см в рік. Збільшення маси води позначиться на сейсмічності в різних районах планети. До 2030 року як протягом зникне Гольфстрім. Наслідком цього стане зниження контрастності між Північчю і Півднем.

Зміняться і інші існуючі нині екосистеми. Зокрема, у зв'язку зі зміною сплюснутості планети в Африці і в Азії впадуть врожаї, підвищиться ризик катастрофічних повеней в Європі, на східному узбережжі США, де крім того відбудеться ерозія берегів. Так у Великобританії відбудеться ряд катастрофічно радикальних змін клімату серед яких багаторазове збільшення повторюваності спекотного і посушливого літа, подібного літа 1995 року. Два таких літа поспіль призведе до посухи, неврожаю і голоду. З карти Франції зникнуть Аквітанія, Гасконь, Нормандія. На місці Парижа буде океан. Дамоклів меч навис над Венецією. Жорстокі посухи охоплять Австралію, штати Техас, Каліфорнія, багатостраждальну Флориду. Там де дощі були великою рідкістю вони стануть ще рідше, в інших більш вологих районах кількість опадів ще більше збільшиться. Збільшаться середньорічні температури в Алжирі, зникнуть льодовики Кавказу, Альп, а в Гімалаях і Андах вони скоротяться на 1 / 5, зникне багаторічна мерзлота в Росії, підставивши під сумнів існування північних міст. Кардинально зміниться Сибір. Зникнуть долини багатьох річок таких як Ріо-Гранде, Магдалена, Амазонка, Парана. Чи втратить своє значення Панамський канал. Так, якщо погодиться з розрахунками деяких вчених, то вже до кінця першої чверті ХХ I ст. в результаті потепління, викликаного збільшенням концентрації СО 2 в атмосфері, клімат Москви буде подібний сучасному клімату вологого Закавказзя. Відбудеться перебудова всієї системи циркуляції атмосфери з відповідними змінами термічного режиму і зволоження. Почнеться процес переформування географічних зон з їх "зміщенням" у більш високі широти на відстань, що досягає 15 градусів. При цьому необхідно враховувати, що атмосфера - дуже динамічна система і може змінюватися надзвичайно швидко; що ж стосується інших компонентів геосфери, то вони більш консервативні. Так, для корінних змін грунтового покриву необхідні сотні років. Можлива ситуація, коли самі родючі грунти, наприклад чорноземи, опиняться в кліматичних умовах пустель, а і без того перезволожені та заболочені тайгові землі будуть отримувати ще більше опадів. Площі пустель можуть різко збільшитися. Адже навіть в даний час процеси опустелювання розвиваються на 50-70 тис. кв. км оброблюваних площ. Потепління призведе до збільшення числа циклонів в тому числі і ураганних. Важливо й те, що окремі популяції тварин можуть просто напросто зникнути з лиця Землі, а ряд інших катастрофічно скоротитися. Безперечно й те, що просування тропічного і субтропічного поясів призведе до розширення ареалів проживання хвороботворних мікробів і бактерій. Чималими витратами обернеться і енергетика. Все було не так погано якби не швидкість всього, що відбувається. Людина не встигає пристосуватися до нових умов адже 50 століть тому коли спостерігалося схоже явище не було факторів прискорюють його в десятки а то й сотні разів. Особливо в цьому плані страждають країни, що розвиваються, які тільки почали створювати своє господарство.

А з іншого боку потепління обіцяє нам великі можливості про які людина поки можливо і не здогадується. Не варто відразу спростовувати ці нечисленні затвердження. Адже людина за словами Вернадського «велика геологічна сила» може по-новому реорганізувати своє господарство для якого у свою чергу природа надасть великі можливості. Так лісу просунуться далі на північ і покриють зокрема всю Аляску, розтин річок у Північній півкулі буде відбуватися на 2 тижні раніше порівняно з аналогічним періодом 19 століття. Це дасть «нове дихання» річковому судноплавству. Агрономи безперечно будуть не проти збільшення вегетаційного періоду рослин в Європі на 1 місяць, стане більше деревини. Є розрахунки фізиків, згідно з якими при подвоєнні концентрації СО 2 в атмосфері температура повітря підвищиться не більше ніж на 0,04 градусів за Цельсієм. Таким чином, підвищення концентрації СО 2 в таких масштабах скоріше може виявитися корисним для сільськогосподарського виробництва, тому що має супроводжуватися підвищенням інтенсивності фотосинтезу (на 2-3%).

Перелітні птахи будуть прилітати раніше і затримуватися у нас довше ніж зараз. Зими значно потеплішають, а літо подовжиться і стане спекотніше, об'єктивно скоротиться опалювальний сезон у містах потепління в яких складе в середньому близько 3 градусів. У Росії сільське господарство в перспективі може відсунутися на північ, як того хотів ще Н.С. Хрущов, але саме головне полягає в тому що Росія зможе підняти ці регіони, зруйновані ліберальними реформами 90-х років, зв'язавши їх в єдину дорожню мережу мова йде про будівництво принципово нової залізниці з Якутська далі на Анадир і в Аляску через Берингову протоку і можливе продовження існуючих таких як Трансполярну магістраль.

Висновок

На закінчення хочеться відзначити ті «дрібні кроки» які мають місце бути перед лицем спільної загрози. Проблема парникового ефекту дійсно дуже актуально саме тому в 1992 році на конференції в Ріо-де-Жанейро було досягнуто угоду про скорочення викиду вуглекислоти в атмосферу на період до 2050 року, у тому ж році Росія ратифікувала Конвенцію з охорони навколишнього середовища, доповнений в 1997 році Кіотськими угодами. Відповідно до неї кожні десять років, починаючи з 1998 року країни підписали Конвенцію, це практично вся Європа, Японія, Канада, Австралія та інші розвинені країни будуть зобов'язані скорочувати обсяги викидів на 10%, тобто по 1% кожний рік. З подібними ініціативами багато разів виступала Росія. Але до реальних справ ще дуже далеко. Дивна позиція американців. Так, за повідомленням КП від 7.11.1997 р., «позиція американців взагалі дивує. Нещодавно з-за їх завзятості безрезультатно завершилася чергова зустріч фахівців з проблеми «парникового ефекту». Представники 142 країн світу так і не змогли вирішити, наскільки треба скорочувати викиди шкідливих газів в атмосферу. А все через те, що американців не влаштували надто швидкі темпи цього скорочення ». А також: «У США про якусь боротьби не хочуть і чути. Глава корпорації «Форд» Алекс Тротман навіть пообіцяв нагородити кожного, хто розвіє «нібито дурний міф» про те, що потепління планети викличе танення льодів в Антарктиді ».

З іншого боку тут цікавим може стати так званий «податок на вуглекислоту» або утилізація вуглекислого газу з використанням новітніх засобів, запропонована інститутом нафтохімічного аналізу А.В. Топчієва. У перспективі можливо витягувати діоксид вуглецю з атмосфери великих промислових міст. Цікаво й те, що сумарна його кількість вже перевищує розвідані і навіть перспективні запаси нафти, кажучи інакше діоксид вуглецю може стати непоганим паливом. Є також ряд інших проектів пов'язаних з біосферою. Це будівництво гігантських ферм по вирощуванню спеціальних водоростей, які отримають і переробних вуглекислий газ атмосфери в новий екологічно чистий вид палива. У країнах, що розвиваються, багатих рослинною сировиною планують отримувати порівняно чистий вид бензину - біоетанол. Ряд фахівців пропонують ширше використовувати водну, вітрову енергію, а для подальшої перспективи - енергію реакцію речовини і антиречовини. Існує пропозиція витягувати надлишок СО 2 з повітря, скраплювати і нагнітати в глибоководні шари океану, використовуючи його природну циркуляцію. Інша пропозиція полягає в тому, щоб розсіювати в стратосфері найдрібніші крапельки сірчаної кислоти і зменшувати тим самим прихід сонячної радіації на земну поверхню.

Введення цих технологій дозволить знизити накопичення вуглекислого та інших газів в атмосфері, знизивши небезпека парникового ефекту тим самим забезпечивши нам подальший розвиток, а найголовніше життя.

Список використаної літератури

1. Новіков Ю.В - Екологія, навколишнє середовище і людина: Навчальний посібник для вузів, середніх шкіл і коледжів. - 2-е видання, випр. І доп. / М.: вид. Фаир - Прес, 2002 рік. - 560 стор с илл.

2. Енциклопедія для дітей. Том 3. Екологія. - 3 вид. испр. / Глав. ред. М.Д. Аксьонова. - М.: Аванта +, 2003 рік - 704 стор с илл.

3. Матвєєв Н.П - Екологія Москви і Московської області, с. 64 - 68

Програми

Рис. 1. Зростання вмісту діоксиду вуглецю в атмосфері (ppmv - одна мільйонна за обсягом). Флуктуації відображають сезонні варіації. Низькі літні значення пояснюються тим, що СО 2 споживається рослинами. Дані зібрані в обсерваторії Маунт-Лоа на Гавайських островах.

Рис. 2 Світовий викид вуглекислого газу в 2004 році промисловістю і неправильним землекористуванням.

Таблиця 1.

Основні гази, що зумовлюють парниковий ефект

Газ

З (2001)

З (2004)

C (2030)

Р (%)

V

Основні джерела

Т

Двоокис вуглецю

287-304 ppm

353 ppm

440-450

0,5

66

спалювання палива, зведення лісів

2

Метан

1,2 ppm

1,72 ppm

2,5-2,6 ppm

0,9

15

рисові поля, тваринництво, звалища, виробництво пального

7-10

Оксиди азоту

290 ppb

300 ppb

340 ppb

0,25

3

азотні добрива, зведення лісів, спалювання біомаси

140-190

Хлорфтор вуглець

0

0,28 ppb

0,5 ppb

4

4

аерозолі, холодильники

65-110

Примітка: З (2001) - передбачувана концентрація в 2001 р.; З (2004) - концентрація в 2004 р.; З (2030) - прогнозована концентрація в 2030 р.; Р - середньорічний приріст концентрації (% на рік), V - внесок у потепління (%); Т-період збереження газу в атмосфері (років); ppm - одна мільйонна частина, ppb - одна мільярдна за обсягом.

Рис. 3. Межполюсного градієнти СО 2 і СН 4.

Результати порівняльного аналізу мінливості вмісту СО 2 і СН 4 в атмосфері полярних регіонів (прямі вимірювання та аналіз повітряних включень кернів льоду) і дані глобального атмосферного моніторингу показали, що планетарний максимум у розподілі цих газів знаходиться не над зоною 60 ° с. ш., де споживається понад 90% викопного палива, а над Арктикою / Субарктіке, де антропогенне активність відносно невелика: між 60 ° і 70 ° с. ш. спалюється менше 5% видобутого викопного палива. Це означає, що в північних широтах існує потужний природний джерело СО 2 і СН 4, який забезпечує існування межполюсного градієнта в меридіональному розподілі СО 2 і СН 4: середній вміст атмосферного СО 2 приблизно на 3 mатм (близько 1% від середньої величини) і СН 4 на 0.15-0.17 mатм (8-10% від середньої величини) над Арктикою вище, ніж над Антарктикою (рис. 3).

Таблиця 2.

Вміст вуглекислоти в оболонках Землі.

Середа

Маса, трлн. т.

Тиск при виході в
атмосферу, бар

Атмосфера

2.6

0,00035

Океан

165

0,021

Біомаса на суші

2

0,00026

Кам'яне вугілля, нафта і ін

660

0,091

Відкладення на дні океану

370000

40

Рис. 3. Збільшення концентрації метану в атмосфері, оцінена з аналізу повітря, що зберігся в бульбашках у Глетчерний льоду (РРВ - одна мільярдна частина за обсягом).

Таблиця 3

Кількісне визначення парникового ефекту

Таблиця 1

Планета

Атм. тиск у поверхні, атм.

Δ T

Венера

90

231

735

504

-

-

-

Земля

1

249

288

39

313

200

113

Місяць

0



0

393

113

280

Марс

0,006

210

218

8

300

147

153

Рис. 4. Прозорість атмосфери Землі у видимому й інфрачервоному діапазонах (поглинання і розсіювання):

1. Інтенсивність сонячної радіації (зліва) і інфрачервоного випромінювання поверхні Землі (справа) - дано спектральні інтенсивності без урахування і з урахуванням поглинання

2. Сумарне поглинання і розсіювання в атмосфері залежно від довжини хвилі

3. Спектри поглинання різних парникових газів і релєєвськоє розсіювання.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Географія | Курсова
74.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Парниковий ефект
Парниковий ефект 3
Парниковий ефект 5
Парниковий ефект
Парниковий ефект 4
Парниковий ефект 2
Чи небезпечний парниковий ефект
Парниковий ефект причини і наслідки
Парниковий ефект глобальна екологічна проблема
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru