Оцінка фінансового стану підприємства та напрямки його покращення

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Введення

Фінансовий стан є комплексним поняттям і характеризується системою показників, що відбивають наявність і розміщення засобів, реальні і потенційні фінансові можливості підприємства. Його визначають на конкретну дату.

Задовільний фінансовий стан - це стійка платіжна готовність, достатня забезпеченість власними оборотними засобами та ефективне їх використання з господарською доцільністю, чітка організація розрахунків, наявність стійкої фінансової бази. Поганий фінансовий стан характеризується неефективним розміщенням засобів, їх іммобілізацією, незадовільною платіжною готовністю, простроченою заборгованістю перед бюджетом, постачальниками і банком, недостатньо стійкою потенційною фінансовою базою, пов'язаної з несприятливими тенденціями у виробництві.

Фінансовий стан підприємства характеризується складом і розміщенням коштів, структурою їх джерел, швидкістю обороту капіталу, здатністю підприємства погашати свої зобов'язання в строк і в повному обсязі, а також іншими чинниками. Оцінка фінансового стану підприємства - операція неоднозначна. Разом з тим достовірна і об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства потрібна для прийняття ефективних управлінських рішень.

У нинішній, складної економічної ситуації економічний аналіз дозволяє оцінити не тільки своє становище на ринку, але і фінансовий стан конкурентів і партнерів, то дозволяє не здійснювати багатьох помилок при прийнятті різноманітних управлінських рішень.

Неплатоспроможність, криза економіки та легального бізнесу, існування підприємств-невидимок, що значаться в реєстрі, але давно вже не мають ні керівництва, ні працівників, заборгованість по зарплаті, прогалини в законодавстві - породили тіньовий рішення проблеми «звільнення від непомірних боргів» і ситуацію банкрутства практично всіх підприємств-виробників.

У процесі фінансового аналізу вивчають фінансово - економічний стан підприємства і приймають рішення з управління капіталом, грошовими потоками, доходами, витратами і прибутком.

Мета такого аналізу - дослідити найважливіші аспекти грошового обігу та вжити заходів щодо зміцнення фінансово-економічного стану господарюючого суб'єкта. Стабільне фінансове становище підприємства означає своєчасне виконання зобов'язань перед його персоналом, партнерами і державою, що передбачає фінансову стійкість, нормалізацію платоспроможності, кредитоспроможності та рентабельності активів, власного капіталу і продажів.

У процесі фінансового аналізу вибирають і оцінюють критеріальні показники, використовуючи їх для прийняття обгрунтованих фінансових та інвестиційних рішень з урахуванням індивідуальних особливостей діяльності господарюючого суб'єкта. Параметри, отримані в результаті аналітичної роботи, повинні бути оцінені з позиції їх відповідності кандидатом (нормативним) значенням, а також умовам діяльності конкретного підприємства. Основним об'єктом вивчення є бухгалтерська звітність, а його інструментарієм - система аналітичних показників (абсолютних і відносних), що характеризують поточну інвестиційну та фінансову діяльність господарюючого суб'єкта.

Показники (фінансові коефіцієнти), отримані в результаті аналізу поточної (операційної) діяльності, використовують з метою фінансового планування, прогнозування і контролю.

Актуальність даного питання зумовила розвиток методик аналізу фінансового стану підприємств. Ці методики спрямовані на експрес оцінку фінансового стану підприємства, підготовку інформації для прийняття управлінських рішень, розробку стратегії управління фінансовим станом.

Мета даної дипломної роботи:

на основі проведення аналізу фінансового стану підприємства розробити заходи щодо його поліпшення.

Для досягнення поставленої мети необхідне рішення наступних завдань:

- Вивчити теоретичні основи аналізу фінансового стану;

- Проаналізувати майновий стан підприємства;

- Розрахувати і проаналізувати коефіцієнти фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності підприємства;

- Оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності, розрахувати і проаналізувати показники рентабельності, ділової активності. А також розробити заходи щодо поліпшення фінансового стану підприємства і підвищення фінансової стійкості.

Об'єктом дослідження є виробничо-господарська діяльність ТОВ «Каменергостройпром». Предметом розгляду представленої дипломної роботи є методи аналізу фінансового стану підприємства та шляхи його поліпшення на прикладі даного підприємства.

В якості методологічної основи дослідження були використані аналіз і синтез, порівняння показників, що вивчаються, метод фінансових коефіцієнтів, логічний підхід до оцінки економічних явищ. Основною теоретичною базою є: періодична література, опубліковані в пресі роботи вітчизняних і зарубіжних авторів і вчених у галузі економічної теорії, таких як Шеремет А.Д., Когденко В.Г., Стражев В.І., Савицька Г.В.

Для проведення аналізу фінансового стану ТОВ «КЕСП» використовувалися дані бухгалтерської звітності, а саме: бухгалтерський баланс (форма № 1) та звіт про прибутки і збитки (форма № 2) за 2007-2009 роки.

Дипломна робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

У першому розділі висвітлені теоретико-методологічні основи аналізу фінансового стану підприємства. Зокрема, розкрито значення і завдання аналізу фінансового стану, розглянута структура і зміст бухгалтерського балансу і звіту про прибутки і збитки, а також показана методика проведення фінансового стану підприємства.

У другому розділі дається повний аналіз фінансового стану ТОВ «КЕСП». Глава починається із загальної характеристики підприємства, де відображено його цілі та основні види діяльності. Також тут розраховані і проаналізовані показники фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності. Дана оцінка ефективності фінансово-господарської діяльності підприємства на основі показників рентабельності і ділової активності.

Третя глава присвячена розгляду зарубіжного досвіду оцінки фінансового стану. А також висунуті авторські пропозиції щодо поліпшення фінансового стану та підвищення фінансової стійкості.

Дана робота дозволяє ознайомитися і вивчити передовий досвід досліджень в галузі аналізу фінансового стану підприємства. Практична значимість роботи полягає у виробленні рекомендацій щодо поліпшення фінансового стану підприємства.

1. Теоретичні основи оцінки фінансового стану підприємства

1.1 Економічна сутність, принципи і завдання аналізу фінансового стану

Щоб розвиватися в умовах ринкової економіки і не допустити банкрутства підприємства, треба знати, як керувати фінансами, якою повинна бути структура капіталу по складу і джерелам утворення, яку частку повинні займати власні кошти, а яку позикові. Слід знати і такі поняття ринкової економіки, як фінансова стійкість, платоспроможність, ділова активність, рентабельність.

Шеремет А.Д. під фінансовим станом підприємства розуміє співвідношення структур його активів і пасивів, тобто засобів підприємства і їх джерел [1, с. 14].

Фінансовий стан підприємства (ФСП) - це складна економічна категорія, що відображає на певний момент стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання до саморозвитку. У процесі операційної, інвестиційної та фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їх формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок - фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність [2, с. 212].

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Якщо поточна платоспроможність - це зовнішній прояв фінансового стану підприємства, то фінансова стійкість - внутрішня його сторона, що забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість активів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошових потоків.

Фінансова стійкість підприємства - це здатність суб'єкта господарювання функціонувати і розвиватися, зберігати рівновагу своїх активів і пасивів в змінюється внутрішньому та зовнішньому середовищі, що гарантує його платоспроможність та інвестиційну привабливість в довгостроковій перспективі в межах допустимого рівня ризику. Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, хорошій якості активів, досить рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризику, достатності ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів.

На стійкість підприємства впливають різні чинники: положення підприємства на товарному ринку; виробництво і випуск дешевої, якісної та користується попитом на ринку продукції; його потенціал у діловому співробітництві; ступінь залежності від зовнішніх кредиторів і інвесторів; наявність неплатоспроможних дебіторів; ефективність господарських і фінансових операцій і т.п. [3, с. 48].

Одним з показників, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість своєчасно погашати свої платіжні зобов'язання наявними грошовими ресурсами. Оцінка платоспроможності по балансу здійснюється на основі характеристики ліквідності оборотних активів, яка визначається часом, необхідним для перетворення їх в грошові кошти.

Ліквідність балансу - можливість суб'єкта господарювання звернути активи в готівку і погасити свої платіжні зобов'язання, а точніше - це ступінь покриття боргових зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у готівку відповідає терміну погашення платіжних зобов'язань.

Поняття платоспроможності та ліквідності дуже близькі, але друге більш ємне. Від ступеня ліквідності балансу підприємства залежить його платоспроможність. Аналіз ліквідності полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем спадної ліквідності з короткостроковими зобов'язаннями по пасиву, які групуються за ступенем терміновості їх погашення.

Поряд з абсолютними показниками для оцінки ліквідності та платоспроможності розраховуються відносні показники. Ці показники становлять інтерес не тільки для керівництва, але і для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, поточної ліквідності для інвесторів.

У фінансовому аспекті ділова активність проявляється, перш за все, у швидкості обороту коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різних фінансових коефіцієнтів - показників оборотності. Для аналізу ділової активності організацією використовується дві групи показників:

- Загальні показники оборотності (коефіцієнт оборотності; тривалість одного обороту, вивільнення / залучення оборотних коштів).

- Показники рівня активності (коефіцієнт загальної оборотності капіталу, коефіцієнт віддачі нематеріальних активів, фондовіддача, коефіцієнт віддачі власного капіталу).

Таке розмаїття чинників поділяє і саму стійкість за видами. Так, стосовно до підприємства, в залежності від факторів, що впливають на неї, вона може бути: внутрішньої і зовнішньої, загальної (цінової), фінансової. Внутрішня стійкість - це такий загальний фінансовий стан підприємства, при якому забезпечується стабільно високий результат його функціонування. В основі її досягнення лежить принцип активного реагування на зміну внутрішніх і зовнішніх факторів. Зовнішня стійкість підприємства обумовлена ​​стабільністю економічного середовища, в рамках якої здійснюється його діяльність. Вона досягається відповідною системою управління ринковою економікою в масштабах всієї країни.

Загальна стійкість підприємства - це такий рух грошових потоків, що забезпечує постійне перевищення надходження коштів (доходів) над їх витрачанням. Фінансова стійкість є відображенням стабільного перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції. Тому фінансова стійкість формується в процесі всієї виробничо - господарської діяльності і є головним компонентом стійкості підприємства.

Для забезпечення фінансової стійкості підприємство повинно володіти гнучкою структурою капіталу, уміти організувати його рух таким чином, щоб забезпечити постійне перевищення доходів над витратами з метою збереження платоспроможності і створення умов для самофінансування. Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої, комерційної та фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає фінансове становище підприємства. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства [4, с. 2-5].

Фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.

Про аналіз фінансового стану, як про самостійну галузі знань вперше заговорили в 20-30-ті роки ХХ ст. Російські вчені А.К. Рощаковскій, А.П. Рудановский, Н.А. Блату, І.Р. Миколаєва, які розробляли теорію балансоведенія і сформували основні постулати фінансового аналізу. Тому він був виведений із загального економічного аналізу в самостійну галузь знань - науку «фінансовий аналіз», що надає значний вплив на діяльність кожного господарюючого суб'єкта. Аналіз фінансово-господарської діяльності, як самостійна наука виникла з необхідності прийняття оптимальних і прогресивних рішень для поліпшення їхнього фінансового стану. А аналіз фінансового стану це одне з найважливіших умов успішного управління підприємством, оскільки результати діяльності в будь-якій сфері підприємництва залежать від наявності та ефективності використання фінансових ресурсів. Основним змістом аналізу фінансового стану є комплексне системне вивчення фінансового стану підприємства та факторів на нього впливають, і прогнозування рівня прибутковості капіталу підприємства. Головна мета аналізу - своєчасно виявляти і усувати недоліки у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. При цьому, на думку Любушина Н.П., Лещева В.Б., Д'якова В.Г. необхідно вирішувати наступні завдання:

- Своєчасна і об'єктивна діагностика фінансового стану підприємства, встановлення його «больових точок» і вивчення причин їх утворення.

- Виявлення резервів покращення фінансового стану підприємства, його платоспроможності та фінансової стійкості.

- Розробка конкретних рекомендацій, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і зміцнення фінансового стану підприємства.

- Прогнозування можливих фінансових результатів і розробка моделей фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів [5, с. 135].

Аналіз фінансової стійкості грунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид. Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати: з загальноприйнятими «нормами» для оцінки ступеня ризику і прогнозування можливості банкрутства; аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні і слабкі сторони підприємства і його можливості; аналогічними даними за попередні роки для вивчення тенденцій покращення чи погіршення фінансового стану. Таким чином, сутність фінансової стійкості визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів.

Оцінка фінансового стану може бути виконана з різним ступенем деталізації, в залежності від мети аналізу, наявної інформації і т.д. Зміст і основна цільова установка фінансового аналізу - оцінка фінансового стану і виявлення можливості підвищення ефективності функціонування господарюючого суб'єкта за допомогою раціональної фінансової політики. Фінансовий стан господарюючого суб'єкта - це характеристика його фінансової конкурентноздатності (тобто платоспроможності, кредитоспроможності), використання фінансових ресурсів і капіталу, виконання зобов'язань перед державою та іншими господарюючими суб'єктами.

У традиційному розумінні фінансовий аналіз являє собою метод оцінки і прогнозування фінансового стану підприємства на основі його бухгалтерської звітності. Прийнято виділяти два види фінансового аналізу - внутрішній і зовнішній. Внутрішній аналіз проводиться працівниками підприємства (фінансовими менеджерами). Зовнішній аналіз проводиться аналітиками, можуть бути сторонніми особами для підприємства (наприклад, аудиторами).

Внутрішній аналіз - це дослідження механізму формування, розміщення та використання капіталу з метою пошуку резервів зміцнення фінансового стану, підвищення прибутковості і нарощування власного капіталу суб'єкта господарювання. Зовнішній аналіз - це дослідження фінансового стану суб'єкта господарювання з метою прогнозування ступеня ризику інвестування капіталу та рівня його прибутковості. Внутрішній аналіз проводиться службами для підприємства, його результати використання для планування, контролю та прогнозування фінансового стану. Його мета - забезпечити планомірне надходження грошових коштів і розмістити власні і позикові кошти таким чином, щоб отримати максимальний прибуток і виключити банкрутство. Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, контролюючими органами на основі інформації, що публікується звітності. Його мета - встановити можливість вигідного вкладення коштів, щоб забезпечити максимум прибутку і виключити втрати.

Досягнення цілей аналізу фінансового стану підприємства досягається за допомогою різних методів і прийомів. Існують різні класифікації методів фінансового аналізу. Практика фінансового аналізу виробила основні правила читання (методику аналізу) фінансових звітів. Серед них можна виділити 6 основних:

- Горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- Вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури підсумкових фінансових показників і виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому;

- Трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення основної тенденції динаміки показника, очищеної від випадкових зовнішніх та індивідуальних особливостей окремих періодів - перспективний прогнозний аналіз;

- Аналіз відносних показників (фінансових коефіцієнтів) - розрахунок числових відношень різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників.

- Порівняльний аналіз - ділиться на: внутрішньогосподарський - порівняння основних показників підприємства та дочірніх підприємств або підрозділів; міжгосподарський - порівняння показників підприємства показниками конкурентів з середньогалузевими.

- Факторний аналіз - аналіз впливу окремих факторів (причин) на результатних показників.

Фінансовий стан підприємств, його стійкість багато в чому залежать від оптимальності структури джерел капіталу і від оптимальності структури активів підприємства і в першу чергу від співвідношення основних і оборотних коштів, а також від врівноваженості активів і пасивів підприємства за функціональною ознакою.

Таким чином, фінансово-економічний аналіз в ринковій економіці - одна з найважливіших функцій ефективного менеджменту, необхідна для розвитку підприємства. Проведення аналізу фінансового стану підприємства засноване на використанні звітності, яка є інформаційною базою аналізу підприємства. Розглянемо необхідні форми звітності: «Бухгалтерський баланс» (форма № 1) та «Звіт про фінансові результати» (форма № 2), на основі яких будемо розраховувати необхідні показники і коефіцієнти для аналізу фінансового стану підприємства [6, с. 17].

1.2 Інформаційна основа для проведення оцінки фінансового стану підприємства

Інформація, представлена ​​в бухгалтерській звітності, спочатку має частку суб'єктивності, так як складається окремими суб'єктами, саме працівниками бухгалтерії. Таким чином, якість інформації, що міститься у звітності, є суб'єктивним, тому що залежить від особистих характеристик бухгалтера організації з одним застереженням - бухгалтер повинен керуватися законодавством Російської Федерації.

При цьому має місце такий напрямок, як «креативний» облік. Під креативним урахуванням М.Р. Метьюс і М.Х.Б. Перера розуміють облік, якому властивий творчий підхід. Термін «креативний» часто сприймається стосовно до бухгалтерського обліку негативно, ототожнюється з шахрайством. Застосування в бухгалтерському обліку креативного пов'язано з питаннями професійної етики. Бухгалтерська звітність, сформована бухгалтером, повинна відповідати вимогам чинного законодавства і бути корисною як зовнішнім, так і внутрішнім користувачам [7, с. 23].

Основними джерелами інформації для аналізу фінансового стану підприємства є бухгалтерський баланс - форма № 1 (Додаток А, Б, В) і «Звіт про прибутки та збитки», - форма № 2 (Додаток Г, Д, Е). Використовуються також і інші форми бухгалтерської звітності: «Звіт про рух грошових коштів» (форма № 4), «Додаток до бухгалтерського балансу" (форма № 5). У даній дипломній роботі були використані перші дві форми звітності. Тому розглянемо їх докладніше.

Форма № 1 є основою для оцінки структури і динаміки майна та джерел його формування, а також аналізу ризикованості організації, оскільки дозволяє оцінити ступінь ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості.

Інформація, представлена ​​в балансі, може бути розглянута в двох аспектах - бухгалтерському та управлінському. Кожному з цих аспектів притаманний і свій понятійний апарат. Бухгалтерський аспект являє собою збалансованість активів і пасивів і певну послідовність розміщення розділів та статей балансу. Розташування розділів та статей в балансі не випадково. В основі побудови балансів лежать наступні принципи: критерій ліквідності, принцип горизонтальності і вертикальності розміщення розділів та статей.

Критерій ліквідності є одним з найбільш важливих показників діяльності підприємства, за яким оцінюється стабільність його фінансового стану. Відповідно до цього критерію розділи і статті балансу можуть бути розташовані або від найбільш до найменш ліквідних (наприклад, в балансах США), або від найменш до найбільш ліквідним (наприклад, в країнах Західної Європи - Німеччини, Литви). Бухгалтерський баланс в Російській Федерації містить послідовність статей і розділів від найменш ліквідних (нематеріальних активів) до найбільш ліквідних (грошових коштів).

Іншим важливим принципом побудови балансу є принцип горизонтальності і вертикальності розміщення його розділів та статей. На багатьох закордонних підприємствах використовується вертикальна форма балансу, в якій спочатку приводяться розділяючи та статті активу, а потім розділи і статті пасиву балансу, або навпаки.

Інформація, що міститься в балансі, представлена ​​в зручному для проведення аналізу вигляді і може застосовуватися різними користувачами: керівниками підприємств, економічними службами, інвесторами, кредиторами та аудиторами, податковою службою, банками та ін

Основні засоби, нематеріальні активи, малоцінні та швидкозношувані предмети відображаються в балансі за залишковою вартістю, а товари - за купівельною ціною. Це дає можливість більш реально оцінювати майно, яким володіє підприємство.

У другому розділі активу балансу відображається найбільш мобільна частина коштів - оборотні активи. Тут зосереджені запаси і витрати, що мають натурально-речову форму. Запаси - сировина, матеріали, напівфабрикати, необхідні для здійснення процесу виробництва; незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети; готова продукція, товари відвантажені; товари, куплені для перепродажу; витрати майбутніх періодів, витрати обігу на залишок товарів. У цьому ж розділі відображаються податки з придбаним цінностям. Спільним для цих статей є їх оцінка за фактичною вартістю придбання або фактичних витрат. Таким чином, розділи і статті активу балансу характеризують напрями вкладення коштів (інвестицій).

У пасиві балансу зосереджені джерела коштів підприємства, які згруповані у три розділи:

III. Капітал і резерви;

IV. Довгострокові зобов'язання;

V. Короткострокові зобов'язання.

Власні джерела відображають первинний фінансовий внесок у дане підприємство його власників (учасників, засновників) відповідно до установчих документів (статутний капітал), а також доходи власників (прибуток і всі освічені з допомогою неї фонди).

Крім того, у складі третього розділу пасиву балансу міститься ще й низку статей. За статтею "Резервний фонд" відображається сума залишків резервних та інших аналогічних фондів, а також залишків резервних фондів, створення яких передбачено установчими документами або облікової політикою за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні організації. За статтею «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) минулих років» наводиться залишок нерозподіленого прибутку, або сума збитків минулих років, що підлягає покриттю у встановленому порядку.

Залучені джерела коштів підприємства відображають величину фінансової участі у формуванні активів підприємства сторонніх юридичних та фізичних осіб. В якості юридичних осіб можуть виступати підприємства, організації, банки, бюджетні та позабюджетні фонди та ін, фізичних осіб - працівники даного підприємства, яким на дату складання балансу була нарахована, але ще не виплачена заробітна плата, сторонні особи, які підписалися на коротко-і довгострокові позики, випущені підприємством і т.п.

У розділі IV «Довгострокові зобов'язання» за статтею «Позикові кошти" показуються непогашені суми позикових коштів (довгострокових кредитів банків, інших позик та довгострокових зобов'язань), що підлягають погашенню відповідно до договорів більш ніж через 12 місяців після звітної дати. У розділі V «Короткострокові зобов'язання» за статтею «Позикові кошти" відображаються непогашені суми позикових коштів (короткострокових кредитів банків, інших позик), що підлягають погашенню протягом 12 місяців.

Актив балансу дає інформацію про загальну суму коштів підприємства та їх розміщення (основний, оборотний капітал), а пасив - про загальну суму і склад джерел (власні, позикові).

У процесі аналізу фінансового стану використовують певні підходи і спеціальні прийоми. Завдання аналітика - уявити, наскільки це можливо, дійсність, яка втілена у досліджуваній інформації. У багатьох випадках інформація звітності та обліку не може бути використана без додаткової (аналітичної) обробки.

Таким чином, аналіз фінансового стану грунтується: по-перше, на повному розумінні бухгалтерського обліку, його мови, значення, важливості та обмеженості фінансової інформації, що міститься у звітності, по-друге, на спеціальних прийомах аналізу, за допомогою яких вивчаються найбільш важливі для отримання обгрунтованих висновків. При вивченні цілого і його частин використовуються принцип єдності аналізу та синтезу. У процесі аналізу виробляється розчленування цілого на складові частини, вивчення цих частин, отримання приватних висновків. Отримавши окремі висновки, необхідно узагальнити їх, відновити цілісність досліджуваного явища, тобто аналіз слід доповнити синтезом.

Значення бухгалтерської звітності важко переоцінити. Крім того, що це підсумок копіткої роботи всієї бухгалтерії за звітний період, це основна інформаційна база для сприйняття економічної діяльності організації та прийняття рішень користувачем. Склад користувачів інформацією, відображеної в бухгалтерській звітності, однаковий як у російській, так і в міжнародній практиці:

- Внутрішні користувачі (засновники, адміністрація організації і т.д.);

- Зовнішні користувачі з прямим фінансовим інтересом (постачальники, кредитні організації та інші);

- Зовнішні користувачі з непрямим фінансовим інтересом (фіскальні органи) [8, с. 41].

Форма № 2 є інформаційною основою для аналізу ефективності організації, зокрема вона дозволяє оцінити структуру, якість і динаміку прибутку, рентабельності продажів і конкурентоспроможність продажів і конкурентоспроможність продукції, що випускається організацією.

До першого розділу «Доходи і витрати по звичайних видах діяльності» відносяться наступні:

За статтею «Виручка від реалізації товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ, акцизів і аналогічних обов'язкових платежів) вказується надійшла на рахунки підприємства в банках або в касу виручка від реалізації готової продукції, робіт, послуг і т.п. за вирахуванням обов'язкових платежів.

Показник «Собівартість реалізації товарів, робіт, послуг» містить інформацію про суму витрат, понесених підприємством на виробництво продукції без урахування сум, відображених у статті «Управлінські витрати».

Звіт про прибутки та збитки містить порівняння суми всіх доходів підприємства від продажу товарів і послуг або інших статей доходів і надходжень із сумою всіх витрат, понесених підприємством для підтримання його діяльності за період з початку року. Результатом даного порівняння є валова (балансова) прибуток або збитки за період [9, с. 216].

За статтею «Комерційні витрати" відображаються витрати зі збуту, обліковуються на рахунку 43 «Комерційні витрати» і пов'язані з реалізованої продукції.

За статтею «Управлінські витрати" відображаються суми, враховані на рахунку «Загальногосподарські витрати» відповідно до встановленого порядку і списуються з нього при визначенні фінансових результатів безпосередньо на дебет рахунку «Реалізація продукції».

«Прибуток (збиток) від продажу» - фінансовий результат по звичайних видах діяльності. Фактично це різниця між валовим прибутком і управлінськими та комерційними витратами.

До другого розділу «Інші доходи і витрати» відносять:

За статтею «Відсотки до отримання» відображаються відсотки, нараховані за облігаціями, депозитами та за надані організацією позики. «Відсотки до сплати» - відсотки, які організація зобов'язана виплатити по отриманим нею позикам і кредитам.

«Інші доходи» - це надходження від здачі активів в оренду, прибуток від участі у спільній діяльності, доходи від продажу основних засобів, вартість безоплатно отриманого майна, позитивні курсові різниці й ін доходи. «Інші витрати» - амортизація основних засобів зданих в оренду, оплата банківських послуг, штрафи, пені, неустойки за порушення договорів, які організація визнала сама або за рішенням суду, збитки минулих років, виявлені у звітному році, дебіторська заборгованість, списана після закінчення терміну позовної давності.

«Прибуток до оподаткування» - це загальних фінансовий результат, отриманий від звичайної (статутний) діяльності організації та її іншої діяльності.

У статті «Відстрочені податкові активи» або «Відкладені податкові зобов'язання" показується частина відкладеного податку на прибуток, яка повинна призвести до зменшення (або збільшення) податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному за звітним або в наступних звітних періодах.

За статтею «Податок на прибуток" показується відображена в бухгалтерському обліку сума податку на прибуток (дохід), обчислена підприємством відповідно до встановленого законодавством РФ.

«Чистий прибуток» - сума прибутку, що залишається в розпорядженні організації після оподаткування [10 с. 384].

Для інвесторів і аналітиків звіт про прибутки та збитки у багатьох відношеннях документ більш важливий, ніж баланс підприємства, оскільки в ньому міститься не застигла, одномоментна, а динамічна інформація про те, яких успіхів досягло підприємство протягом року та за рахунок яких укрупнених факторів, які масштаби його діяльності. Звіт про прибутки та збитки дає уявлення про тенденції розвитку підприємства, його фінансових та виробничих можливостях не тільки в минулому і сьогоденні, але й у майбутньому.

Отже, розглянувши інформаційну базу для проведення аналізу фінансового стану підприємства, необхідно вивчити методику проведення аналізу на основі розглянутих форм звітностей.

1.3 Методика проведення аналізу та розрахунку основних показників фінансового стану підприємства

У ході аналізу фінансового стану вивчається здатність організації фінансувати свою діяльність, тобто забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для її нормального функціонування, доцільність їх розміщення та ступінь використання. В даний час існує велика кількість методик аналізу та оцінки фінансового стану підприємства. Більшість з них побудовані на основі аналізу фінансових коефіцієнтів і дають можливість оцінки поточного фінансового стану підприємства. Результатами такого аналізу, як правило, можуть скористатися тільки внутрішні служби підприємства для прийняття певних управлінських рішень. Але дані фінансового аналізу важливі і необхідні для зовнішніх користувачів інформації (банків, потенційних клієнтів, інвесторів і т.д.). У зв'язку з цим виникає потреба у створенні методики аналізу фінансового стану, що відбиває не тільки рівень поточного фінансового стану підприємства, але і кредитоспроможність і ступінь розвитку організації. А також методика повинна дати підсумковий висновок про ступінь стійкості фінансового стану підприємства [11, с. 25].

На думку багатьох авторів, доцільно виділення в складі аналізу фінансового стану таких основних структурних елементів:

- Оцінки майнового стану;

- Оцінки фінансової стійкості;

- Оцінки платоспроможності та ліквідності;

- Оцінки ділової активності і рентабельності.

Звернемося до їх розгляду.

У процесі оцінки майнового стану організації вивчаються склад, структура і динаміка її активів за даними балансу. Баланс дозволяє дати загальну оцінку зміни всього майна підприємства, виділити в його складі оборотні (мобільні) і позаоборотні (іммобілізовані) кошти, вивчити динаміку структури майна. Під структурою розуміється процентне співвідношення окремих груп майна усередині цих груп.

Аналіз динаміки складу і структури майна дає можливість встановити розмір абсолютного і відносного приросту або зменшення всього майна підприємства та окремих його видів. Приріст (зменшення) активу свідчить про розширення (звуження) діяльності підприємства.
Відносні показники балансу дають можливість здійснити горизонтальний і вертикальний аналіз. Горизонтальний аналіз передбачає вивчення абсолютних показників статей звітності організації за певний період, розрахунок темпів їх зміни і оцінку. Але в умовах інфляції цінність горизонтального аналізу трохи знижується, так як вироблені з його допомогою розрахунки не відображають об'єктивного зміни показників, пов'язаних з інфляційними процесами. Горизонтальний аналіз доповнюється вертикальним аналізом вивчення фінансових показників.

Під вертикальним аналізом розуміється подання даних звітності у вигляді відносних показників через питома вага кожної статті в загальному підсумку звітності та оцінка їх зміни в динаміці. Відносні показники згладжують вплив інфляції, що дозволяє досить об'єктивно оцінити зміни, що відбуваються.

Після аналізу майнового становища слід розглянути та проаналізувати коефіцієнти фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності.

Дослідження проблеми платоспроможності організацій показує, що заборгованість господарюючих суб'єктів - часте явище, що супроводжує ринкові перетворення. У зв'язку з цим особливої ​​актуальності набуває питання аналізу платоспроможності, основна мета якого - виявити причини втрати платоспроможності та знайти шляхи її відновлення. При оцінці платоспроможності та ліквідності підприємства аналізується його здатність розраховуватися за всіма своїми зобов'язаннями (платоспроможність), так і її можливості щодо погашення короткострокових зобов'язань та здійснення непередбачених витрат (ліквідність) [12, с. 11].

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень і необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства. Ліквідність підприємства визначається як ступінь перетворення покриття зобов'язань підприємства його активами, термін перетворення яких у грошову форму відповідає терміну погашення зобов'язань. Чим менше часу потрібно, щоб цей вид активів знайшов грошову форму, тим вище його ліквідність. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності і розташованих у порядку убування ліквідності, із зобов'язаннями по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення і розташованими у порядку їх зростання термінів [13, с. 288].

У залежності від ступеня ліквідності, тобто швидкості перетворення в грошові кошти, активи підприємства поділяються на чотири групи:

- А 1 - грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення;

- А 2 - швидко реалізованих активи - дебіторська заборгованість;

- А 3 - повільно реалізовані активи: запаси, а також довгострокові фінансові вкладення;

- А 4 - важкореалізовані активи: необоротні активи і довгострокова дебіторська заборгованість.

Пасиви балансу групуються за ступенем терміновості їх оплати:

- П 1 - кредиторська заборгованість

- П 2 - короткострокові пасиви: короткострокові кредити і позики (з терміном погашення до року);

- П 3 - довгострокові пасиви: довгострокові кредити і позики (зобов'язання з терміном погашення більше року);

- П 4 - постійні пасиви: власний капітал підприємства (зобов'язання перед власниками).

Для визначення ліквідності балансу слід зіставити підсумки наведених груп по активу і пасиву. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо одночасно мають місце такі співвідношення:

А 1 ≥ П 1; А 2 ≥ П 2; А 3 ≥ П 3; А 44

Істотним є виконання перших трьох умов, так як четверте нерівність носить балансуючий характер. Його виконання свідчить про дотримання мінімального умови фінансової стійкості - наявність у підприємства власних оборотних коштів (власного оборотного капіталу).

Теоретично дефіцит коштів по одній групі активів компенсується надлишком по іншій, проте на практиці найбільш ліквідні активи не можуть замінити менш ліквідні кошти. Тому, якщо будь-яке з нерівностей має знак протилежний зафіксованим в оптимальному варіанті, то ліквідність балансу відрізняється від абсолютної.

Крім того, для аналізу ліквідності потрібно розрахувати кілька фінансових коефіцієнтів. Мета такого розрахунку - оцінити співвідношення наявних оборотних активів і короткострокових зобов'язань для їх можливого подальшого погашення:

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство зможе погасити найближчим часом:

До А.Л. = , (1)

де ДВ - грошові кошти;

КФВ - короткострокові фінансові вкладення;

КО - короткострокові зобов'язання.

Рекомендоване значення 0,2-0,5. Низьке значення вказує на зниження платоспроможності.

- Коефіцієнт термінової ліквідності (проміжний коефіцієнт покриття), що характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середньої тривалості одного обороту дебіторської заборгованості:

До сроч .. = , (2)

де ДЗ - дебіторська заборгованість.

Рекомендоване значення 0,7-0,8. Низьке значення вказує на необхідність систематичної роботи з дебіторами.

- Коефіцієнт поточної ліквідності (загальної ліквідності), Показує достатність оборотних коштів підприємства для покриття своїх короткострокових зобов'язань. Також характеризує запас фінансової міцності внаслідок перевищення оборотних активів над короткостроковими зобов'язаннями:

До т.л.. = , (3)

де З - запаси.

Рекомендоване значення показника 1-2 вказує на те, що оборотні кошти повинні перевищувати короткострокові зобов'язання.

Різні показники ліквідності не тільки дають різнобічну характеристику стійкості фінансового стану, а й відповідають інтересам різних зовнішніх користувачів аналітичної інформації. Наприклад, постачальники підприємства цікавляться тим, чи зможе підприємство найближчим часом розрахуватися з ними, тому вони звернуть увагу, перш за все, на коефіцієнт абсолютної ліквідності. А банк, що кредитує підприємство, або займодавцев більшою мірою буде зацікавлений значенням коефіцієнта критичної ліквідності. Власники підприємства - акціонери, частіше за все оцінюють фінансову стійкість підприємства на довгострокову перспективу, а тому їм важливіше коефіцієнт поточної ліквідності [14, с. 23].

Слід зазначити, що рівень коефіцієнтів ліквідності ще не є ознакою хорошої чи поганої платоспроможності, у зв'язку з чим аналіз доцільно доповнити розрахунком показників фінансової стійкості, її оцінка показує наявність або відсутність у підприємства «запасу міцності» і можливість залучення додаткових позикових коштів. Оцінка фінансової стійкості пов'язана з дослідженням складу, структури і динаміки пасивів (джерел фінансування) організації. Особливу увагу при цьому звертається на співвідношення зобов'язань і власного капіталу підприємства, їх темпів і приросту, що дозволяє судити про схильність або несхильність керівництва підприємства до ризику при ухваленні фінансових рішень. Завданням фінансової стійкості є оцінка ступеня незалежності організації від позикових джерел фінансування та оптимальності структури активів і пасивів організації.

Важливим завданням аналізу платоспроможності є дослідження показників фінансової стійкості. Абсолютними показниками фінансової стійкості є показники, що характеризують стан запасів і забезпеченість їх джерелами формування. Для характеристики джерел формування запасів застосовують три основні показники:

- Власний оборотний капітал - збільшення їх в динаміці розглядається як позитивна тенденція:

СОК = СК - ВОА, (4)

де СК - власний капітал;

ВОА - необоротні активи.

- Потім розраховується розмір функціонуючого капіталу (достатність власних коштів і позикових джерел, що використовуються в обігу тривалий час, для покриття необоротних активів і формування частини оборотних активів):

СДІ = СОК + ДКЗ, (5)

де СДІ - власні і довгострокові джерела;

ДКЗ - довгострокова кредиторська заборгованість.

- Загальна величина основних джерел формування запасів додатково включає короткострокові кредити і позики:

ОІ = СДІ + ККЗ, (6)

де ККЗ - короткострокова кредиторська заборгованість.

Цим трьом показниками відповідають показники забезпеченості запасів джерелами формування:

- Надлишок (+), нестача (-) власного оборотного капіталу:

Δ СОК = СОК - Запаси, (7)

- Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів:

Δ СДІ = СДІ - Запаси, (8)

- Надлишок (+), нестача (-) загальної величини джерел покриття запасів:

Δ ОІ = ОІ - Запаси (9)

Надлишок (+) або нестача (-) джерел коштів для формування запасів є одним з критеріїв оцінки фінансової стійкості підприємства.

Розглянуті показники забезпеченості запасів відповідними джерелами фінансування трансформуються в трехфакторную модель М = (Δ СОК, Δ СДІ, Δ ОІ), яка характеризує тип фінансової стійкості підприємства. На практиці зустрічаються чотири типи фінансової стійкості:

- Абсолютна фінансова стійкість характеризує підприємство високим рівнем платоспроможності, воно не залежить від зовнішніх кредиторів, тобто йому вистачає власного оборотного капіталу. Такий тип фінансової стійкості в сучасній Росії зустрічається дуже рідко;

- Нормальне фінансове становище характеризується нормальної платоспроможністю, раціональним використанням позикових коштів (довгострокових джерел формування запасів), високою прибутковістю поточної діяльності, нормальної фінансовою стійкістю і гарантує виконання фінансових зобов'язань підприємства;

- Нестійкий фінансовий стан - порушення нормальної платоспроможності, виникає необхідність залучення додаткових джерел фінансування (короткострокових кредитів). Але в такому випадку ще можливе відновлення платоспроможності;

- Критичне фінансове становище - підприємство повністю неплатежеспособно і знаходиться на межі банкрутства, тому що ключовий елемент оборотних активів (запаси) не забезпечений джерелами фінансування [15, с. 21].

Відносні показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів інвесторів і кредиторів. Базою їх розрахунку є вартість засобів або джерел функціонування підприємства. Власники підприємства зацікавлені в оптимізації власного капіталу і мінімізації позикових коштів у загальному обсязі фінансових джерел. Кредитори оцінюють фінансову стійкість позичальника за величиною власного капіталу та ймовірності запобігання банкрутства.

Фінансова стійкість підприємства характеризується станом власних і позикових коштів і оцінюється за допомогою системи фінансових коефіцієнтів [16, с. 42].

Таблиця 1 - Характеристика показників фінансової стійкості

Найменування показника

Спосіб розрахунку та умовне позначення

Характеристика

Коефіцієнт фінансової незалежності

До Ф.Н. = СК / ВБ

Частка власного капіталу у валюті балансу. Рекомендоване значення показника вище 0,5;

Коефіцієнт фінансової напруженості

До ф.напр. = ЗК / ВБ

Частка позикових коштів у валюті балансу позичальника. Рекомендоване значення не більше 0,5

Коефіцієнт заборгованості

К з = ЗК / СК

Співвідношення між позиковими і власними засобами. Рекомендоване значення не вище 0,67

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

К о = СОК / ОА

Частка СОК в загальній вартості оборотних активів підприємства. Рекомендоване значення ≥ 0,1.

Коефіцієнт маневреності СОС

К м = СОК / СК

Частка СОК в загальній вартості власного капіталу. Рекомендоване значення 0,2-0,5

Продовження таблиці 1

Найменування показника

Спосіб розрахунку та умовне позначення

Характеристика

Коефіцієнт реальної вартості майна

До реал ст-ти = (ВОА + З) / ВБ

Показує частку засобів виробництва у вартості майна, забезпеченість засобами виробництва.

Рекомендоване значення більше 0,5.

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами

До ІСН = СОК / З

Характеризує, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними коштами (потребують залучення позикових). Значення: 0,6-0,8

Після розгляду методики розрахунку показників ліквідності та фінансової стійкості необхідно розрахувати коефіцієнти ділової активності і рентабельності для оцінки ефективності фінансової діяльності підприємства.

Показники ділової активності поділяються на якісні (поточні та перспективні) і кількісні (абсолютні та відносні).

Поточні показники характеризують ділову активність на конкретну дату дослідження. При високих значеннях цих показників організація, як правило, має досить високу платоспроможність, кредитоспроможність, фінансову стійкість і інвестиційну привабливість. Що стосується перспективних якісних показників, то вони відображають такі дії і операції організації, які в перспективі забезпечать високі темпи ділової активності (придбання нового високотехнологічного обладнання, залучення висококваліфікованого персоналу, активні маркетингові дослідження та ін.) Практика показує, що найбільше значення в процесі аналізу ділової активності мають відносні показники. Вони мають ряд переваг перед абсолютними. На їх основі можливе проводити просторові зіставлення між підприємствами різних напрямів і розмірів діяльності. Крім того, в коефіцієнтах, отриманих на основі співвідношення вартісних показників, виключається вплив інфляції. Відносні показники ділової активності характеризують ефективність використання ресурсів (майна підприємства) [17, с. 2]. Основою відомих методик аналізу ділової активності підприємства є оцінка оборотності активів та зобов'язань компанії. У результаті цього вдається проаналізувати швидкість їх обігу в межах кругообігу капіталу. Чим вище ця швидкість, тим більшу ділову активність демонструє організація. Комбінуючи період оборотності окремих видів оборотних активів і короткострокових зобов'язань, можна розрахувати тривалість операційного та фінансового циклів, скорочення яких свідчить про підвищення ділової активності підприємства [18, с. 36].

Основними показниками для оцінки ділової активності є:

- Коефіцієнт оборотності активів - показує швидкість обороту всього авансованого капіталу (активів), тобто кількість скоєних ним оборотів за аналізований період:

, (10)

де ВР - виручка від реалізації товарів, робіт, послуг

- Середня вартість активів;

- Тривалість одного обороту активів у днях характеризує тривалість одного обороту всього авансируемого капіталу (активів) в днях:

, (11)

За таким же принципом розраховуються й інші коефіцієнти оборотності та тривалості оборотності: позаоборотних і оборотних активів, дебіторської і кредиторської заборгованості, а також власного капіталу. Варто лише зазначити, що при прискоренні оборотності дебіторської заборгованості відбувається збільшення значень показника, що свідчить про поліпшення розрахунків з дебіторами. Зниження тривалості оборотності цього виду заборгованості та власного капіталу - сприятлива тенденція. А ось прискорення оборотності кредиторської заборгованості несприятливо позначається на ліквідності підприємства [19, с. 320].

Щоб судити про ефективність використання оборотних коштів, слід зіставити показники за звітний період з показниками за попередній період. Зіставляючи коефіцієнти оборотності, слід мати на увазі, що зростання їх значення завжди характеризує прискорення оборотності, а зменшення - уповільнення оборотності.

Щоб визначити суму коштів, вивільнених з обороту в зв'язку з прискоренням оборотності оборотних коштів, слід відхилення в тривалості одного обороту помножити на фактичний одноденний оборот:

Δ П ВР 1день (факт), (12)

де Δ П - різниця між тривалістю обороту фактичної і попередньої;

ВР 1день (факт) - фактичний одноденний оборот:

ВР 1день = , (13)

де ВР рік - річна фактична виручка.

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється за допомогою системи показників рентабельності. У широкому сенсі слова рентабельність означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо доходи про реалізацію продукції (робіт, послуг) покривають витрати виробництв (обігу) і, крім того, утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст - визначення суми прибутку з одного рубля вкладеного капіталу [20, с. 272].

Оцінка рентабельності підприємства проводиться для оцінки ефективності витрат, прогнозування фінансових результатів у зв'язку з обставин, що змінюються господарювання. За значенням рівня рентабельності можна оцінити довгострокове благополуччя підприємства, тобто здатність підприємства отримувати достатній прибуток на інвестиції. Для довгострокових кредиторів інвесторів, що вкладають гроші у власний капітал підприємства, даний показник є більш надійним індикатором, ніж показники фінансової стійкості і ліквідності, що визначаються на основі співвідношення окремих статей балансу.

Таким чином, можна зробити висновок, що показники рентабельності характеризують фінансові результати та ефективність діяльності підприємства. Вони вимірюють прибутковість підприємства з різних позицій і систематизуються у відповідності з інтересами учасників економічного процесу.

Коефіцієнти рентабельності характеризують прибутковість діяльності компанії, розраховуються як відношення отриманого прибутку до витрачених засобів чи обсягу реалізованої продукції. Розрізняють рентабельність всього капіталу, необоротних та оборотних активів, власних коштів, продажів, реалізованої продукції. Відобразимо показники рентабельності в таблиці 2.

Таблиця 2 - Показники рентабельності

Найменування показника

Спосіб розрахунку

Характеристика

Рентабельність всього капіталу (Р СК)

Показує величину чистого прибутку, що припадає на карбованець власного капіталу

Коефіцієнт ефективності використання власних коштів.

Цей показник характеризує ефективність використання інвестованого акціонерного капіталу і служи важливим критерієм оцінки рівня котирування акцій на фондовій біржі.




Рентабельність власного капіталу відображає, скільки прибутку отримано з кожної гривні, вкладеної власниками підприємства.

Рентабельність необоротних активів (Р ВОА)

Характеризує величину бухгалтерського прибутку, що припадає на кожен рубль необоротних активів

Рентабельність оборотних активів (Р ОА)

Показує величину бухгалтерського прибутку, що припадає на один карбованець оборотних активів.

Рентабельність продажів (Рпродаж)

Характеризує, скільки бухгалтерського прибутку припадає на рубль обсягу продажів

Рентабельність реалізованої продукції (Ррп)

Показує скільки прибутку від реалізації продукції припадає на один рубль повних витрат.

У процесі аналізу варто вивчити динаміку перерахованих показників рентабельності, виконання плану по їх рівні і провести міжгосподарські порівняння з підприємствами конкурентами.

Отже, розглянувши методику проведення і оцінки фінансового стану, необхідно розрахувати основні показники за даною схемою на прикладі конкретного підприємства. Для аналізу фінансового стану потрібно буде проаналізувати динаміку та структуру активів і пасивів балансу аналізованого підприємства. Потім розрахувати і проаналізувати показники фінансової стійкості, ліквідності і платоспроможності. А також оцінити ефективність фінансово-господарської діяльності за допомогою коефіцієнтів ділової активності та рентабельності.

2. Оцінка фінансового стану ТОВ «Каменергостройпром»

2.1 Загальна характеристика ТОВ «Каменергостройпром»

ТОВ «Каменергостройпром» - сучасне велике підприємство будіндустрії, широко відоме в Росії та в Республіці Татарстан. Учасник багатьох спеціалізованих виставок, якість продукції якого відзначено різними нагородами і дипломами.

Сьогодні ТОВ «КЕСП» - це потужний високомеханізований завод, оснащений сучасним обладнанням і об'єднує в своєму штаті кваліфікованих співробітників.

Основними напрямками діяльності підприємства є виробництво збірного залізобетону, товарного бетону, керамзитового гравію та металоконструкцій для будівництва промислових, цивільних, житлових, соціально-культурних, дорожніх та енергетичних об'єктів.

До складу ТОВ «Каменергостройпром» входять формувальний цех залізобетонних конструкцій і виробів, енергоцех, цех керамзитний гравію, растворобетонний, арматурний, ремонтно-механічний, ремонтно-будівельні цехи і центральна заводська лабораторія.

Лінійка продукції, що випускається включає в себе більше 100 найменувань залізобетонних конструкцій і 3000 марок виготовлених виробів. Ресурси заводу дозволяють виконувати замовлення на виготовлення як типових, так і нестандартних металоконструкцій і форм.

Види діяльності:

- Виробництво конструкцій і виробів з бетону та залізобетону;

- Виробництво товарного бетону і розчину;

- Виробництво керамзитового гравію;

- Переробка нерудних матеріалів та отримання піску будівельного, гравію і щебеню;

- Виготовлення металоформ і металоконструкцій;

- Проектування будівель і споруд I і II рівнів відповідальності;

- Будівництво будівель і споруд I і II рівнів відповідальності, виконання оздоблювальних робіт;

- Виготовлення знімних вантажозахоплювальних пристроїв;

- Проектування засобів забезпечення пожежної безпеки будівель і споруд;

- Проведення робіт з монтажу, ремонту та обслуговування засобів забезпечення пожежної безпеки будівель і споруд;

- Вимірювання фізичних факторів виробничого середовища на промислових підприємствах;

- Аналіз стічних вод, повітря робочої зони і промислових викидів;

- Лабораторний контроль якості будівельних матеріалів, виробів та конструкцій;

- Інженерне забезпечення якості бетонних робіт.

Вироби та конструкції підприємства використані при будівництві атомних, теплових і гідроелектростанцій, об'єктів соціально-побутового та культурного призначення не тільки в багатьох регіонах Росії, а й у країнах СНД. З продукції ТОВ «Каменергостройпром» побудовані такі гіганти як ВАТ «Нижнекамскнефтехим», ВАТ «Нижнекамскшина», ВАТ «КАМАЗ», Менделєєвський завод мінеральних добрив, Нижньокамський нафтопереробний завод, ВАТ «СУАЛ-Холдинг» та багато інших об'єктів промислового та побутового призначення.

Крім залізобетонних виробів, що застосовуються на промисловому і цивільному будівництві, велика увага приділяється випуску виробів, що використовуються для благоустрою (тротуарні плити, квіткарки, урни, лавки, бруківка) і для індивідуального будівництва (керамзитобетонні блоки, парканні огородження території з легковагих елементів). Випускаються унікальні 6-12 і 18-метрові балки, безраскосние ферми довжиною 24 м, ригелі, колони і т.д. Чисельність персоналу «Каменергостройпром» складає на сьогоднішній день більше 1200 чоловік, з яких 120 осіб - інженерно-технічні фахівці. Грамотна кадрова політика дозволила не тільки зберегти колектив у період економічних потрясінь, а й збільшити його молодими фахівцями, налагодити систему передачі знань і досвіду від старшого покоління молодшому.

Саме завдяки поєднанню сучасних методів управління і десятиліттями напрацьованого досвіду підприємству вдалося стати конкурентоспроможним в умовах ринку. Висока якість, низька собівартість і широкий асортимент виробів ТОВ «Каменергостройпром» дозволяють підприємству з упевненістю дивитися в майбутнє і відкривати нові напрямки.

Дилерами заводу є: ТОВ «ІнвестЕнергоПром-ЗБВ» (Санкт-Петербург), ТОВ «Техкомплект» (Єкатеринбург).

Продукцію підприємства набувають: ТОВ «ППТК» (Казань), ТОВ «Енергостройпром» (Москва), ТОВ "Камтекс», (Краснозаводська), ТОВ «СК Орімекс Сувар» (Казань), ТОВ «Енергогражданстрой», (Нижнєкамськ) і багато інших .

Компанія працює з провідними проектними інститутами - ПІ «Союзхімпромпроект» і ЗАТ «Гіпронііавіопром» (Казань), ТОВ «каудо» (Перм), ТОВ ПУ «Енергогражданпроект» (Набережні Човни), ТОВ ІК «Строй тих XXI» (Уфа).

У 2007 році був отриманий сертифікат про відповідність системи менеджменту якості стосовно виробництва і постачання виробів з бетону, залізобетону і керамзитобетону; розчину будівельного, суміші бетонної, керамзитового гравію та металоконструкцій вимогам ГОСТ Рісо 9001-2001 (ISO 9001:2000).

ТОВ «КЕСП» за аналізований період характеризують такі економічні показники за 2007-2009 рр..:

Таблиця 3 - Економічні показники ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 рр..

Показники

2007

2008

2009

Виручка від реалізації послуг, тис. руб.

1032991

1537452

2115362

Продовження таблиці 3

Собівартість проданих товарів, послуг, тис. руб.

881063

1342336

1715179

Валовий прибуток, тис. руб.

151928

195116

400183

Чистий прибуток (збиток), тис. руб.

25658

44605

44445

Середньооблікова чисельність персоналу, чол.

1100

1146

1200

За наведеними даними зі звітності ТОВ «КЕСП» можна зробити висновок, що підприємство велике, про що свідчить кількість працюючих.

У складний період економічної нестабільності, підприємство працює ритмічно і впевнено рухається вперед, вишукуючи різні шляхи для подальшого розвитку виробництва та збереження колективу. За останні роки намітилася тенденція зростання випущеної і реалізованої продукції. У перспективі підприємство планує розширити номенклатуру продукції, що випускається, приділивши увагу не тільки виробам промислового призначення, але і збільшити обсяг виробів, що призначені для цивільного будівництва і будівництва автомобільних доріг і залізниць. Планується збільшити випуск тришарових стінових панелей у відповідності з останніми вимогами БНіП. Розширено номенклатуру і з випуску багатопустотних панелей перекриттів шириною 1,8 м, освоєний випуск елементів трибун, стінових панелей завдовжки 12 м. Для автомобільних і залізних доріг планується збільшити випуск залізобетонних кілець водопропускних труб, елементів водовідвідних споруд, плит мостових конструкцій, дорожніх аеродромних плит. У зв'язку з з'явилася необхідністю ведуться роботи з організації випуску жароміцного бетону. Велика увага на підприємстві буде і надалі приділятися енергозберігаючим технологіям та заходам, що підвищує якість виготовлених виробів.

Всюди, в кожному куточку Росії знають унікальну, добротну продукцію флагмана будівельної індустрії - залізобетонні вироби і конструкції, які дали плоть і кров численним проектам важливих об'ктов атомної, теплової енергетики, гідроенергетики, нафтохімічної промисловості, великих, ключових індустріальних гігантів країни.

«Каменергостройпром» - підприємство, яке міцно вписалася в індустрію Нижньої Ками.

Отже, охарактеризувавши напрямки діяльності підприємства, розглянувши фінансово-економічні показники, перейдемо безпосередньо до аналізу фінансового стану.

2.2 Аналіз фінансової стійкості, платоспроможності підприємства

Платоспроможність та фінансова стійкість є найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Поняття «фінансова стійкість» організації багатогранно, воно більш широке на відміну від понять «платоспроможність» і «кредитоспроможність», тому що включає в себе оцінку різних сторін діяльності організації. Вітчизняні економісти по-різному трактують сутність поняття «фінансова стійкість». [21, с. 31]

Фінансова стійкість - це економічна категорія, що виражає таку систему економічних відносин, за яких підприємство формує платоспроможний попит, здатне при збалансованому залучення кредиту забезпечувати за рахунок власних джерел активне інвестування і приріст оборотних коштів, створювати фінансові резерви, брати участь у формуванні бюджету. Фінансова стійкість підприємства передбачає її здатність успішно підвищуватися під впливом змін зовнішнього і внутрішнього середовища. Таким чином, фінансова стійкість підприємства зумовлюється впливом сукупності внутрішніх і зовнішніх факторів [22, с. 425].

Проведемо аналіз стійкості фінансового стану за період з 2007 по 2009 роки, який дозволить з'ясувати, наскільки правильно розглянуте підприємство управляло ресурсами протягом періоду.

Таблиця 4 - Вихідні дані для розрахунку показників фінансової стійкості ТОВ «КЕСП»

Фінансові показники

2007

2008

2009

Оборотні активи

275294

444740

462246

Необоротні активи

203609

224632

223967

Довгострокові кредити і позики

58875

29313

21811

Короткострокові кредити і позики

15059

115108

64324

Запаси

152305

162428

196964

Позиковий капітал

217349

367011

341039

Власний капітал

261554

302361

345173

Власний оборотний капітал

57945

77729

121206

Валюта балансу

478903

669372

686212

Малюнок 1 - оборотні та необоротні активи ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 рр..

Малюнок 2 - власний і позиковий капітал ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 рр..

Для початку розрахуємо абсолютні показники фінансової стійкості за формулами (4), (5), (6), які характеризують стан запасів і забезпеченість їх джерелами формування:

- Наявність власного оборотного капіталу:

2007 рік: 261554-203609 = 57945 тис. руб.

2008 рік: 302361-224632 = 77729 тис. руб.

2009 рік: 345173-223967 = 121206 тис. руб.

- Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:

2007 рік: 57945 +58875 = 116820 тис. руб.

2008 рік: 77729 +29313 = 107042 тис. руб.

2009 рік: 121206 +21811 = 143017 тис. руб.

- Загальна величина основних джерел формування запасів:

2007 рік: 116820 +15059 = 131 879 тис. руб.

2008 рік: 107042 +115108 = 222150 тис. руб.

2009 рік: 143017 +64324 = 207341 тис. руб.

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають показники забезпеченості запасів цими джерелами. Розрахуємо їх за формулами (7), (8), (9):

- Надлишок (+), нестача (-) власного оборотного капіталу:

2005 рік: 57945-152305 = -94360 тис. руб.

2006 рік: 77729-162428 = -84699 тис. руб.

2007 рік: 121206-196964 = -75758 тис. руб.

- Надлишок (+), нестача (-) власних і довгострокових джерел формування запасів:

2007 рік: 116820-152305 = -35485 тис. руб.

2008 рік: 107042-162428 = -55386 тис. руб.

2009 рік: 143017-196964 = -53947 тис. руб.

- Надлишок (+), нестача (-) загальної величини джерел покриття запасів:

2007 рік: 131879-152305 = -20426 тис. руб.

2008 рік: 222150-162428 = 59722 тис. руб.

2009 рік: 207341-196964 = 10377 тис. руб.

Отримані дані зведемо в загальну таблицю і знайдемо відхилення:

Таблиця 5 - Показники забезпеченості запасів джерелами формування

Показники

2007

2008

2009

Відхилення

(+; -) 2008-2007 рр..

Відхилення (+; -)

2009-2008 рр..

Надлишок або нестача власних оборотних коштів

-94360

-84699

-75758

9661

8941

Надлишок або нестача власні та довгострокових джерел

-35485

-55386

-53947

-19901

1439

Надлишок або нестача загальної величини джерел

-20426

59722

10377

80148

-49345

Тепер з отриманих даних визначимо тип фінансової стійкості:

З таблиці бачимо, що 2007 році підприємство зазнавало дефіцит забезпеченості запасів джерелами формування. Був недолік як власних оборотних коштів так і довгострокових джерел. Загальна величина джерел теж була величина негативна.

У 2008 році ми спостерігаємо зростання власних оборотних коштів і зростання загальної величини джерел. Виробництво зросло, зростали доходи підприємства, дефіцит фінансів повністю покритий і з'явився запас джерел. У 2008 році фінансовий стан підприємства стабільно стійке.

У 2009 показники дещо гірші, але загальна величина джерел залишилася позитивною, тобто фінансовий стан підприємства в цілому залишилося стійким.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності інтересів інвесторів і кредиторів. Фінансова стійкість - результат наявності певного запасу міцності, що захищає підприємство від випадковостей і різких змін [23, с. 58].

Розрахуємо відносні показники фінансової стійкості за звітний період:

- Коефіцієнт фінансової незалежності:

2007 рік: До Ф.Н. =

2008 рік: До Ф.Н. =

2009 рік: До Ф.Н. =

- Коефіцієнт фінансової напруженості:

2007 рік: До напряж. =

2008 рік: До напряж. =

2009 рік: До напряж. =

- Коефіцієнт самофінансування:

2007 рік: До самфін =

2008 рік: До самфін =

2009 рік: До самфін =

- Коефіцієнт заборгованості:

2007 рік: До задолж =

2008 рік: До задолж =

2009 рік: До задолж =

- Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами:

2007 рік: До про =

2008 рік: До про =

2009 рік: До про =

- Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів:

2007 рік: К М =

2008 рік: К М =

2009 рік: К М =

- Коефіцієнт реальної вартості майна:

2007 рік: До Р.С.І.. =

2008 рік: До Р.С.І.. =

2009 рік: До Р.С.І.. =

- Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами:

2007 рік: До О.М.З. =

2008 рік: До О.М.З. =

2009 рік: До О.М.З. =

Таблиця 6 - Відносні показники фінансової стійкості

Показники

2007

2008

2009

Формули для розрахунку

Коефіцієнт фінансової незалежності

0,5

0,4

0,5

До Ф.Н. = СК / Валюта балансу

Коефіцієнт фінансової напруженості

0,4

0,5

0,5

До напряж. = ЗК / Валюта балансу

Коефіцієнт самофінансування

1,2

0,8

1,01

До самфін = СК / ЗК

Коефіцієнт заборгованості

0,8

1,2

0,9

До задолж = ЗК / СК

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами


0,2


0,1


0,3


До об = СОК / ОА

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів


0,2


0,2


0,3


До М = СОК / СК

Коефіцієнт реальної вартості майна

0,7

0,5

0,6

До Р.С.І.. = (ВОА + З) / ВБ

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами



0,4



0,5



0,6


До О.М.З. = СОК / Запаси

Зведемо отримані дані в таблицю 7 і знайдемо відхилення:

Таблиця 7 - Відносні показники фінансової стійкості

Показники

2007

2008

2009

Відхилення (+;-)





2008-2007 рр..

2009-2008 рр..

Коефіцієнт фінансової незалежності

0,5

0,4

0,5

-0,1

0,1

Коефіцієнт фінансової напруженості

0,4

0,5

0,5

0,1

0

Коефіцієнт самофінансування

1,2

0,8

1,01

-0,4

0,21

Коефіцієнт заборгованості

0,8

1,2

0,9

0,4

-0,3

Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами

0,2

0,1

0,3

-0,1

0,2

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів


0,2


0,2


0,3


0


0,1

Коефіцієнт реальної вартості майна

0,7

0,5

0,6

-0,1

0,1

Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами



0,4



0,5



0,6



0,1



0,1

Проаналізуємо отримані дані: дана таблиця переконливо показує нам, що самим фінансово - стійким для ТОВ «КЕСП» був 2009 рік. Коефіцієнт фінансової незалежності був = 0,5, а коефіцієнт фінансової напруженості також дорівнював 0,5, а коефіцієнт самофінансування = 1,01, що забезпечує підприємству стабільну роботу не відчуваючи потребу в банківських кредитах і вказує на можливість покриття власним капіталом позикових коштів.

Коефіцієнт реальної вартості майна зменшувався з 2007 року по 2009 року, але все таки знаходиться в допустимих межах і означає, що у підприємства немає необхідності залучення додаткових позикових коштів для поповнення майна. Даний показник означає також, що у ТОВ «КЕСП» високий рівень виробничого потенціалу, висока забезпеченість засобами виробництва.

Показники 2009 року говорять, що підприємство виходить з кризи, нарощуючи виробництво, веде гнучку цінову політику і стабілізує своє фінансове становище.

Підсумки 2009 року свідчать про те, що стан ТОВ «КЕСП» у фінансовому відношенні стабільно стійке.

Рисунок 3 - Відносні показники фінансової стійкості ТОВ «КЕСП»

Зовнішнім проявом фінансової стійкості є платоспроможність, тобто можливість наявними ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Оцінка платоспроможності здійснюється на основі характеристики ліквідності поточних активів, тобто часу, необхідного для перетворення їх в грошову готівку. Поняття ліквідності більш значущим, адже від ступеня ліквідності балансу залежить платоспроможність. У той же час ліквідність характеризує не тільки поточний стан розрахунків, але й перспективу. Результати аналізу ліквідності фірми представляють інтерес, перш за все, для комерційних кредиторів. Оскільки комерційні кредити короткострокові, то саме аналіз ліквідності краще за все дозволяє оцінити здатність фірми оплатити свої зобов'язання [24, с. 17].

Потреба в аналізі ліквідності балансу виникає в умовах ринку у зв'язку з посиленням фінансових обмежень і необхідністю оцінки кредитоспроможності підприємства. Суть визначення ліквідності балансу підприємства полягає в тому, щоб скласти таблицю, в якій потрібно представити групою активів за ступенем ліквідності, а пасивів - по терміновості погашення зобов'язань [25, с. 38].

Для визначення ліквідності балансу зіставимо підсумки груп по активу і пасиву і порівняємо отримані результати з абсолютно ліквідним балансом.

Таблиця 8 - Групування активів і пасивів балансу ТОВ «КЕСП» за ступенем ліквідності

Активи

2007

2008

2009

Пасиви

2007

рік

2008

рік

2009

рік

Грошові кошти А 1

7464

27438

4816

Кредиторська заборгованість П 1

143415

222547

254729

Дебіторська заборгованість А 2

104158

246323

228587

Короткострокові

зобов'язання П 2

158474

337698

319228

Запаси

А 3

152305

162428

196964

Довгострокові

зобов'язання П 3

58875

29313

21811

Необоротні активи А 4

203609

224632

223967

Капітал і резерви П 4

261554

302361

345173

Отже, з даної таблиці можна вивести такі нерівності ліквідності балансу ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 роки:

баланс 2007 баланс 2008 року баланс 2009

А 11 А 11 А 11

А 22 А 22 А 22

А 3> П 3 А 3> П 3 А 3> П 3

А 44 А 44 А 44

Зіставлення підсумків першої групи відбиває співвідношення поточних платежів і надходжень. Як ми бачимо, нерівності цієї групи в аналізованому періоді не виконуються, тобто у підприємства істотно не вистачає активів для покриття термінових платежів: 7464 <143415 - у 2007 році, 27438 <222547 - у 2008 році, 4816 <254729 - у 2009 році. У 2007 році інші нерівності виконуються, але баланс все-таки відрізняється від абсолютно ліквідного, при цьому підприємство перебуває в зоні допустимого ризику.

Порівняння підсумків другої групи по активу і пасиву показує, що підприємство не має тенденцію збільшення поточної ліквідності в майбутньому.

Співвідношення третьої групи показує, що повільно реалізованих активів (запаси) набагато перевищують довгострокові платежі: 152305 тис. руб. > 5887 тис. руб. - В 2007 році, 162428 тис. руб. > 29313 тис. руб. - У 2008 році, 196964 тис. руб. > 21811 тис. руб. - У 2009 році, що можна охарактеризувати, як позитивну тенденцію. Остання нерівність відображає співвідношення платежів і надходжень у відносно віддаленому майбутньому.

Відносні показники ліквідності доповнюють оцінку ліквідності підприємства і дозволяють оцінити, якою мірою забезпечені найбільш короткострокові зобов'язання, для чого в розрахунок приймаються тільки оборотні активи, що мають найбільш короткостроковий термін погашення [26, с. 62].

Для того щоб оцінити здатність підприємства до виконання своїх короткострокових зобов'язань, розрахуємо показники ліквідності, скориставшись наступними даними:

Таблиця 9 - Вихідні дані для розрахунку показників ліквідності

Фінансові показники, тис. руб.

2007

2008

2009

Грошові кошти

7464

27438

4816

Короткострокові фінансові вкладення

2609

2520

31879

Дебіторська заборгованість

104158

246323

228587

Запаси

152305

162428

196964

Короткострокові зобов'язання

158474

337698

319228

На основі цих даних розрахуємо показники ліквідності ТОВ «КЕСП» за формулами (1), (2), (3):

- Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

2007 рік: До А.Л .=

2008 рік: До А.Л .=

2009 рік: До А.Л .=

- Коефіцієнт термінової ліквідності:

2007 рік: До С.Л .=

2008 рік: До С.Л .=

2009 рік: До С.Л .=

- Коефіцієнт загальної ліквідності:

2007 рік: До О.Л .=

2008 рік: До О.Л .=

2009 рік: До О.Л .=

Для наочності отримані дані зведемо в таблицю 6, знайдемо відхилення 2008 року в порівнянні з 2007 роком, 2009 року в порівнянні з 2008 роком:

Таблиця 10 - Показники ліквідності ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 рр..

Коефіцієнти

2007

2008

2009

Відхилення (+; -)





2008-2007 рр..

2009-2008 рр..

Коефіцієнт абсолютної ліквідності


0,06


0,08


0,11


0,025


0,028

Коефіцієнт термінової ліквідності

0,73

0,82

0,83

0,09

0,01

Коефіцієнт загальної ліквідності


1,68


1,29


1,45


-0,39


0,16

Розглянемо дані таблиці 10 на малюнку 4.

Рисунок 4 - Показники ліквідності ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 рр..

Коефіцієнт абсолютної ліквідності - найбільш жорсткий критерій платоспроможності, який показує, яка частина короткострокових зобов'язань може бути погашена негайно. На кінець 2008 року коефіцієнт абсолютної ліквідності склав 0,089 при його значенні на кінець 2007 року - 0,064.

Значення коефіцієнта термінової ліквідності з 0,73 на кінець 2007 року збільшився до 0,82 на кінець 2008 року, і до 0,83 - у 2009 році.

Коефіцієнт поточної ліквідності зменшився в динаміці з 1,68 до 1,29 на кінець 2008 року і 1,45 на кінець 2009 року при нормі рівною 1-2. Сенс цього показника полягає в тому, що якщо підприємство спрямовує всі свої оборотні активи на погашення боргів, то воно не ліквідує короткострокову заборгованість на 100%. Таким чином, всі показники, що характеризують платоспроможність підприємства, мають тенденцію до зниження.

Отже, можна зробити загальний висновок, що стан ТОВ «КЕСП» стало краще в 2009 році в порівнянні з 2007 роком і 2008 роком, абсолютна стійкість змінилася нестійким становищем в 2007 році і ця тенденція продовжилася до кінця 2008 року.

2.3 Оцінка ділової активності та рентабельності підприємства

Ділова активність є комплексною і динамічною характеристикою підприємницької діяльності та ефективності використання ресурсів. Рівні ділової активності конкретної організації відображають етапи її життєдіяльності (зародження, розвиток, підйом, спад, криза, депресія) і показують ступінь адаптації до швидкозмінних ринкових умов, якість управління. Ділова активність висловлює ефективність використання матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів за всіма бізнес-лініях діяльності і характеризує якість управління, можливості економічного зростання і достатність капіталу організації [27, с. 2].

Основний вплив на ділову активність господарюючих суб'єктів роблять макроекономічні чинники, під впливом яких може формуватися або сприятливий «підприємницький клімат», стимулюючий умови для активної поведінки господарюючого суб'єкта, або навпаки - передумови до згортання і загасання ділової активності. Досить високу значимість мають також і фактори внутрішнього характеру, в принципі підконтрольні керівництву організацій: вдосконалення договірної роботи, поліпшення освіти в галузі менеджменту, бізнесу та планування, розширення можливостей отримання інформації в області маркетингу та ін Значення аналізу ділової активності полягає у формуванні економічно обгрунтованої оцінки ефективності та інтенсивності використання ресурсів організації та у виявленні резервів їх підвищення [28, с. 66].

У ході аналізу вирішуються наступні задачі:

- Вивчення та оцінка тенденції зміни показників ділової активності;

- Дослідження впливу основних факторів, що обумовили зміну показників ділової активності та розрахунок величини їх конкретного впливу;

- Узагальнення результатів аналізу, розробка конкретних заходів по залученню в обіг виявлених резервів [29, с. 208].

При вивченні порівняльної динаміки абсолютних показників ділової активності оцінюється відповідність наступного оптимальному співвідношенню, що отримав назву «золотого правила економіки організації»:

Тр чп> Тр В> Тр А> 100%,

де Тр чп - темп зростання чистого прибутку;

Тр В - темп зростання виручки від продажів;

Тр А - темп зростання середньої величини активів.

Малюнок 5 - Прийоми проведення оцінки ділової активності

Отже, для розрахунку показників ділової активності, скористаємося наступними вихідними даними.

Таблиця 11 - Вихідні дані для розрахунку показників ділової активності та рентабельності підприємства

Фінансові показники, тис. руб.

2007

2008

2009

Середня вартість активів

413298

574137

677793

Середня вартість необоротних активів

186962

214120

224299

Середня вартість оборотних активів

226336

306017

453493

Середня вартість дебіторської заборгованості

79042

175240

237455

Середня вартість власного капіталу

248725

281957

323767

Середня вартість кредиторської заборгованості

127606

182981

238637

Виручка від реалізації товарів, послуг

1032991

1537452

2115362

Собівартість продукції

881063

1342336

1715179

Прибуток від реалізації продукції

62971

98024

182713

Бухгалтерський прибуток (збиток)

38163

69540

69620

Чистий прибуток

25658

44605

44445

На основі вихідних даних за формулами (10), (11) зробимо розрахунок показників ділової активності ТОВ «КЕСП» з 2007 по 2009 рр..:

- Коефіцієнт оборотності активів:

2007 рік: К А =

2008 рік: К А =

2009 рік: К А =

- Тривалість одного обороту активів у днях:

2007 рік: П А =

2008 рік: П А =

2009 рік: П А =

- Коефіцієнт оборотності необоротних активів:

2007 рік: До ВОА =

2008 рік: До ВОА =

2009 рік: До ВОА =

- Тривалість одного обороту необоротних активів в днях:

2007 рік: П ВОА =

2008 рік: П ВОА =

2009 рік: П ВОА =

- Коефіцієнт оборотності оборотних активів:

2007 рік: До ОА =

2008 рік: До ОА =

2009 рік: До ОА =

- Тривалість одного обороту оборотних активів у днях:

2007 рік: П ОА =

2008 рік: П ОА =

2009 рік: П ОА =

- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

2007 рік: До ДЗ =

2008 рік: До ДЗ =

2009 рік: До ДЗ =

- Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях:

2007 рік: П ДЗ =

2008 рік: П ДЗ =

2009 рік: П ДЗ =

- Коефіцієнт оборотності власного капіталу:

2007 рік: До СК =

2008 рік: До СК =

2009 рік: До СК =

- Тривалість одного обороту власного капіталу в днях:

2007 рік: П СК =

2008 рік: П СК =

2009 рік: П СК =

- Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості:

2007 рік: До КЗ =

2008 рік: До КЗ =

2009 рік: До КЗ =

- Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості в днях:

2007 рік: П КЗ =

2008 рік: П КЗ =

2009 рік: П КЗ =

Систематизуємо отримані дані в таблицю 12, знайдемо відхилення в 2008 році в порівнянні з 2007 роком, в 2009 році в порівнянні з 2008 роком. Проаналізуємо зміни коефіцієнтів оборотності та тривалості обороту в днях.

Таблиця 12 - Показники ділової активності ТОВ «КЕСП» 2007-2009 рр..

Показники

2007

2008

2009

Відхилення (+;-)





в 2008 р. в порівнянні з 2007 р.

в 2009 р. в порівнянні з 2008 р.

Коефіцієнт оборотності сукупних активів

2,49

2,67

3,12

0,18

0,45

Тривалість одного обороту активів у днях

144,5

134,8

115,3

-9,7

-19,5

Коефіцієнт оборотності необоротних активів

5,52

7,18

9,43

1,66

2,25

Тривалість одного обороту необоротних активів в днях

65,2

50,1

38,1

-15,1

-12

Коефіцієнт оборотності оборотних активів

4,56

5,02

4,66

0,46

-0,36

Тривалість одного обороту оборотних активів у днях

78,9

71,7

77,2

-7,2

5,5

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості

13,06

8,77

9,0

-4,29

0,13

Тривалість одного обороту дебіторської заборгованості в днях

27,5

41,04

40,4

13,54

-0,64

Коефіцієнт оборотності власного капіталу


4,15


5,45


6,5


1,3


1,05

Тривалість одного обороту власного капіталу в днях

86,7

66,05

55,1

-20,67

-10,95

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості

8,09

8,4

8,8

0,31

0,4

Тривалість одного обороту кредиторської заборгованості в днях

44,4

42,8

40,9

-1,6

-1,9

З отриманих даних видно, що оборотність активів незначно була менша у 2007 році в порівнянні з 2008 роком, але до кінця 2009 року зросла оборотність активів на 0,45 - це позитивне явище. У коефіцієнта оборотності власного капіталу простежується збільшення швидкості обороту на 1,3 пункту з 2007 по 2008 рік, а з 2008 по 2009 рік кількість оборотів збільшилась на 1,05 пункту.

З негативних змін оборотності можна також виділити зменшення кількості оборотів дебіторської заборгованості. Так у 2007 їх кількість була одно майже 13,6, до кінця 2008 року знизився показник до 8,77 оборотів. При уповільненні оборотності відбувається зменшення значень показника, що свідчить про погіршення розрахунків з дебіторами. Наочно зміни коефіцієнтів оборотності можна простежити на малюнку:

Малюнок 6 - Коефіцієнти оборотності активів і пасивів ТОВ «КЕСП»

Зниження коефіцієнта дебіторської заборгованості означає, що платоспроможність покупців знизилася, це негативно відбилося і на тривалості обороту цього виду заборгованості: якщо в 2007 році тривалість обороту становила 27 днів, то до кінця аналізованого періоду оборот здійснювався за 40 днів.

Період часу, за який підприємство покривало строкову заборгованість склав 44 дня, 42 дні і 40 днів, з 2007-2009 рр.., Відповідно. Тривалість обороту необоротних коштів зменшилася з 65 до 38 днів. Фактично один оборот власного капіталу був здійснений за 55 днів (замість 87 днів - як в 2007 році, і 66 днів - як в 2008 році). Зниження показника в динаміці відображає сприятливу для підприємства тенденцію.

Тривалість обороту активів зменшувалася до 115 днів (з 144 днів у 2007 році). Від швидкості обороту авансованих коштів залежить обсяг виручки від реалізації товарів, а з розмірами виручки від реалізації і, отже, з оборотністю активів пов'язана відносна величина комерційних і управлінських витрат: чим швидше оборот, тим менше на кожен оберт доводиться цих витрат. Це можна простежити на малюнку 6:

Малюнок 7 - Тривалість оборотів активів, власного капіталу і кредиторської заборгованості ТОВ «КЕСП», в днях

Розглянемо на основі отриманих даних оборотність оборотних коштів, тому що фінансове становище підприємства, його ліквідність і платоспроможність безпосередньо залежать від того, наскільки швидко авансовані кошти перетворюються в реальні гроші.

Отже, збільшення тривалості обороту оборотних коштів на 7 днів і відповідне зменшення кількості оборотів за період з 2007 по 2008 рік на 0,4, говорить про те, що підприємству потрібно залучення додаткового капіталу для продовження виробничо-господарської діяльності. Як ми бачимо, підприємство добилося скорочення тривалості одного обороту по оборотних засобів. Фактично один оборот був здійснений за 77,2 днів у 2009 році, що дозволило збільшити кількість оборотів на 0,36. У результаті прискорення оборотності у підприємства є можливість домогтися однакових результатів при меншому розмірі оборотних коштів. Таким чином, відбувається вивільнення оборотних коштів за рахунок прискорення їх оборотності.

Вивільнено коштів з обороту оборотних засобів (розрахунок за формулою 12): (71,7 - 78,9) * (1537452/360) = -30749,04 тис. руб.

Тобто величина коштів, вивільнених з обороту в зв'язку з прискоренням оборотності всього на 0,36, є своєрідним показником позитивної роботи підприємства, оскільки необхідний результат досягається меншим обсягом фінансових ресурсів.

Це дозволяє підприємству використовувати вивільняти частину оборотних коштів для інших виробничих потреб. У результаті прискорення обороту вивільняються речові елементи оборотних коштів, менше потрібно запасів сировини, матеріалів. Вивільняються також грошові ресурси, раніше вкладені в ці запаси, що сприяє поліпшенню фінансового стану підприємства і зміцнює його платоспроможність.

Показники рентабельності дозволяють оцінити результати діяльності підприємства в цілому. Вони дають також можливість порівнювати між собою альтернативні варіанти використання авансованих ресурсів і поточних витрат з точки зору їх ефективності.

Розрахуємо показники рентабельності:

- Рентабельність власного капіталу:

2005 рік:

2006 рік:

2007 рік:

- Тепер розрахуємо рентабельність сукупних активів:

2005 рік:

2006 рік:

2007 рік:

- Рентабельність необоротних активів:

2005 рік:

2006 рік:

2007 рік:

- Рентабельність оборотних активів:

2005 рік:

2006 рік:

2007 рік:

- Рентабельність продажів:

2005 рік:

2006 рік:

2007 рік:

- Рентабельність реалізованої продукції:

2005 рік:

2006 рік:

2007 рік:

Зведемо отримані дані в таблицю, знайдемо абсолютні відхилення:

Таблиця 13 - Показники рентабельності ТОВ «КЕСП» за 2007-2009 рр..

Показники

2007

2008

2009

Відхилення (+;-)





2008-2007 рр..

2009-2008 рр..

Рентабельність власного капіталу

10,3

15,8

13,7

5,5

-2,1

Рентабельність активів

6,2

7,8

6,5

1,6

-1,3

Рентабельність необоротних активів

20,4

32,5

31,03

12,1

-1,47

Рентабельність оборотних активів

16,9

22,7

15,3

5,8

-7,4

Рентабельність продажів

2,5

0,08

2,1

-2,42

2,02

Рентабельність реалізованої продукції

7,2

7,3

10,6

0,1

3,3

Для визначення необхідності залучення зовнішніх джерел фінансування, порівняємо рентабельність всіх активів і коефіцієнтом рентабельності власних коштів:

2007 рік: Р А - Р СК = 6,2% - 10,3% = - 4,1%;

2008 рік: Р А - Р СК = 7,8% - 15,8% = - 8%;

2009 рік: Р А - Р СК = 6,5% - 13,7% = -7,2%.

Звідси випливає, що і в 2007 і в 2008, і в 2009 роках підприємство не потребувало залучення зовнішніх джерел.

У період з 2007 по 2008 рік усі показники збільшилися. Наприклад, рентабельність необоротних і оборотних коштів зросли на 12,1% і на 5,8%. Також ми спостерігаємо збільшення рентабельності власного капіталу на 5,5%. А ось рентабельність продажів скоротилася на 2,42%, що можна простежити на наступному малюнку 7.

Малюнок 8 - Показники рентабельності підприємства 2007-2009 рр..

У цілому з 2008 по 2009 рік, показники, що оцінюють рентабельність організації, демонструють негативну динаміку. Спостерігається і зниження оборотних і необоротних активів на 7,4% і 1,47%, відповідно. Різко скоротилася рентабельність власного капіталу - з 5,5 до -2,1% не тільки з-за появи збитку, але і за рахунок зменшення середньої вартості власного капіталу підприємства на 41810 тис. руб. (323767-281957).

Отже, розрахувавши показники, що характеризують фінансову стійкість ТОВ «КЕСП», проаналізувавши отримані дані, необхідно дати рекомендації щодо поліпшення фінансового стану даного підприємства. Буде доречним розгляд зарубіжного досвіду в аналізі фінансового стану, і з'ясування можливості його застосування на вітчизняних підприємствах.

3. Основні напрямки удосконалення фінансового стану підприємства

3.1 Зарубіжний досвід оцінки фінансового стану підприємства

В умовах міжнародної інтеграції, розширення ринків капіталу, активізації підприємницької діяльності і т.д. фінансові аналітики нашої країни повинні будуть все частіше і частіше звертатися до характеристик аналітичних систем економічно розвинених зарубіжних країн для того, щоб краще зрозуміти досягнення і результати діяльності підприємств, успішних на світовому ринку. За кордоном проблемою оцінки фінансового стану комерційного підприємства займаються багато вчених: Коробоу Л., Штур О., Мартін Д., Браун М. та багато інших [31, с. 336].

На основі створення ними систем комплексного аналізу діяльності фірми практично кожен бажаючий зможе без особливих зусиль отримати цікаві для його дані про функціонування підприємства. На заході інтерес до фінансових даних компаній дуже високий. це пов'язано з тим, що різні категорії користувачів інформації в тій чи іншій мірі зацікавлені в результатах фінансової діяльності компанії.

Користувачі фінансових звітів поділяються на внутрішніх і зовнішніх. До перших відносять адміністрацію до других кредиторів та інвесторів. Кредитори надають позики, приймають векселя або купують облігації, за якими отримують відсотки. Вони розраховують на погашення позик відповідно до укладеної угоди. Інвестори купують акції в розрахунку на отримання дивідендів і на збільшення їх ринкової вартості ті й інші піддають себе ризику: кредитор тим, що боржник може і не повернути боргу, інвестор, що високих дивідендів або взагалі або ринкова ціна на акції впаде. Щоб звести ризик до мінімуму при здійсненні вкладень аналізують фінансовий стан кожного окремого підприємства. Результати діяльності фірми в минулому часто є гарним індикатором перспектив розвитку. З цього інвестора або кредитора цікавлять мали місце в минулому тенденції реалізації товарів і послуг, витрат, рухів грошових коштів та прибутку від здійснених інвестицій. Крім того, аналіз поточного стану компанії дозволяє оцінити положення на даний момент, наприклад, стан і структуру активів, грошових коштів, співвідношення між заборгованістю компанії і її капіталом, розумність величини матеріально виробничих запасів і дебіторської заборгованості [32, с. 390].

Знання фінансового стану фірми в минулому і сьогоденні є необхідним для виконання іншої задачі аналізу фінансового положення оцінки перспектив розвитку компанії. Багато аналітиків використовують приблизні оцінки визначення найважливіших фінансових коефіцієнтів. Наприклад, довгий час вважалося, що якщо поточний коефіцієнт (відносини оборотних коштів до короткострокових зобов'язань) дорівнює 2, то це добре. Хоча подібні показники допомагають при підготовці подальших досліджень, не можна стверджувати, що вони підходять будь-якої компанії. Фірма з поточним коефіцієнтом більшим, ніж 2:1, може мати слабке фінансове становище: надто велика дебіторська заборгованість, значні, невідповідні вимогам часу матеріальні запаси, слабкий контроль за грошовими операціями. Інша компанія має коефіцієнт покриття менше 2:1, але завдяки гарному управлінню перебувати в прекрасному фінансовому стані, таким чином, подібні оцінки повинні застосовуватися з великою обережністю [33, с. 240].

Метод порівняння фінансових результатів однієї і тієї ж компанії за певний період часу має перевагу перед прийомом, розглянутим вище. Цей прийом дозволяє побачити зміни в кращу або гіршу сторону, а також прогнозувати майбутні тенденції розвитку. Однак у переломні періоди діяльності слід обережно робити прогнози на майбутнє. Інший недолік полягає в тому, що хороші результати в минулому можуть виявитися неприйнятними в сьогоденні або майбутньому, наприклад, навіть якщо доходи з інвестицій зросли з 3 до 4%, рівень доходів в 5% може виявитися недостатнім у галузевих показників необхідно враховувати наступне звітному періоді. Використання галузевих показників, в якійсь мірі дозволяє усунути негативні сторони попередніх способів оцінки. Цей метод передбачає зіставлення підсумків діяльності фірми з іншими компаніями тієї ж галузі. По-перше, хоча дві компанії діють в одній галузі промисловості, вони можуть непорівнянні. По-друге, більшість великих компаній діють більше ніж в одній галузі. Деякі з них диверсифікували свою діяльність, перетворилися в конгломерати, що функціонують у багатьох не пов'язаних галузях.

Різні підрозділи такої компанії мають не однакові рівні рентабельності і ризику. При застосуванні зведених фінансових звітів для фінансового аналізу часто стає неможливим використовувати в якості орієнтира галузеві показники. Але незважаючи на всі ці недоліки, при відсутності даних про діяльність компанії в минулому найкращим є використання галузевих показників для оцінки поточної діяльності. Зовнішній аналіз здійснюється на основі даних публікованих звітів компаній, інформацією комісії з цінних паперів і біржових операцій, економічної періодики та консультацій фірм, що надають послуги з питань кредитування та здійснення інвестицій.

Методика проведення зарубіжного аналізу багато в чому схожа з принципами оцінки фінансового стану у вітчизняній практиці. Відмінності спостерігаються в інформаційному забезпеченні осіб, які проводять аналіз. За кордоном практично кожна зацікавлена ​​особа може отримати інформацію про діяльність будь-якої фірми [34, с. 207].

Передумовою до використання моделей для діагностики фінансового стану є коефіцієнтний аналіз фінансової звітності організацій. Вітчизняні та зарубіжні автори пропонують різні процедури аналізу фінансової звітності, виходячи з цілей та завдань аналізу, інформаційної бази, технічного забезпечення, тимчасових ресурсів, досвіду і кваліфікації аналітика. В даний час фахівцями виділяються особливості відносно самостійних підходів у становленні та розвитку систематизованого аналізу фінансової звітності, які перетинаються і взаємодоповнюють один одного [35, с. 240].

У формуванні наукових напрямків аналізу фінансової звітності розрізняють кілька тенденцій. Представники першої школи (Р. Фолк - R. Foulke), що працювали в галузі аналізу та оцінки кредитоспроможності компаній, намагалися обгрунтувати набір відносних показників, придатних для проведення такого аналізу. Їх мета полягала у відборі таких індикаторів, які допомогли б відповісти на запитання, чи зможе компанія розплатитися за своїми короткостроковими зобов'язаннями. Даний аспект аналізу вони розглядали як найбільш важливий, тому будували свої аналітичні підходи на використанні показників, що характеризують обігові кошти, власний оборотний капітал, кредиторську заборгованість. Представники цієї школи вперше показали розмаїття аналітичних коефіцієнтів, які можуть бути розраховані за даними бухгалтерської звітності і є корисними для прийняття рішень.

Основна ідея представників другої школи (А. Уолл - А. Wall) полягає в тому, що аналітичні коефіцієнти, розраховані за даними бухгалтерської звітності, корисні лише в тому випадку, якщо існують критерії, з пороговими значеннями яких ці коефіцієнти можна порівнювати. Розробка таких нормативів для коефіцієнтів проводиться по галузях, під-галузями і групами однотипних компаній шляхом розподілу цих коефіцієнтів за допомогою статистичних методів. У рамках даного напрямку проводилися дослідження, які показали, що для коефіцієнтів характерна просторово-тимчасова мультиколінеарності, що зумовило появу класифікації коефіцієнтів на групи: показники однієї і тієї ж групи корелюються між собою; показники різних груп відносно незалежні.

Представники третьої школи (Дж. Блісс - J. Bliss) будують концептуальні основи аналізу фінансової звітності на зв'язку приватних коефіцієнтів, що відображають фінансовий стан підприємства, з узагальнюючими показниками ефективності поточної діяльності компаній (наприклад, рентабельність авансованого капіталу). Основне завдання - побудова системи показників.

Представники четвертої школи (Е. Альтман - Є. Altman) зробили основний упор на аналізі фінансової стійкості компаній (стратегічний аспект), вважаючи за краще перспективний аналіз ретроспективному. На їхню думку, цінність бухгалтерської звітності визначається виключно її здатністю забезпечити передбачуваність можливого банкрутства [36, с. 29].

Дослідження зарубіжних учених у галузі передбачення банкрутства підприємств дозволяють зробити висновок про те, що з безлічі використовуваних коефіцієнтів можна вибрати лише кілька корисних і більш точно пророкують банкрутство.

Однією з перших спроб використовувати аналітичні коефіцієнти для прогнозування банкрутства вважається робота У. Бівера (W. Beaver), який проаналізував за п'ятирічний період 30 коефіцієнтів по групі компаній, половина з яких збанкрутіла. Найбільшу популярність в цій області отримала робота відомого західного економіста Е. Альтмана, який розробив за допомогою апарату множинного дискримінантного аналізу методику розрахунку кредитоспроможності, яка дозволяє в першому наближенні розділити господарюючі суб'єкти на потенційних банкрутів і небанкротов.

При побудові індексу банкрутства Альтман обстежив 66 підприємств промисловості, половина з яких збанкрутіла, а половина працювала успішно. Вперше в 1968 р. Е. Альтман за даними 33 компаній досліджував 22 фінансові коефіцієнти, що базувалися на даних одного періоду перед банкрутством, відібрав з них 5 найбільш значущих для прогнозу, які включив в лінійну дискримінантних функцій: рентабельність, оборотність активів, заборгованість кредиторам, реінвестування прибутку в активи, частка власних коштів в активах. На основі даних коефіцієнтів Альтман створив остаточну модель Z-модель (рахунки), яка є одним з основних методів оцінки ймовірності банкрутства підприємств і широко використовується в США.

Пізніше, в 1983 р., Е. Альтман отримав модифікований варіант своєї формули для компаній, акції яких не котирувалися на біржі. Дані моделі дозволяють висловити судження про можливий в доступному для огляду майбутньому (2-3 роки) банкрутство одних і досить стійкому фінансовому становищі інших [37, с. 2].

У 1972 р. Дж. Блісс розробив власну четирехфакторную модель оцінки фінансового стану підприємства з метою діагностики банкрутства для Великобританії. У 1977 р. британські вчені Р. Таффлер і Г. Тішоу апробували підхід Альтмана на даних 80 британських компаній і побудували четирехфакторную прогнозну модель з відмінним набором факторів.

Один з додатків методу множинного дискримінантного аналізу (МДА) - оцінка платоспроможності фірм на основі моделі французів Ж. Конана і М. Голдера, що дозволяє оцінити ймовірність затримки платежів підприємством [38, с. 24].

За останні 30 років закордонними бухгалтерами та економістами було розроблено безліч модифікацій таких моделей, оскільки оцінити за допомогою МДА можна не тільки організацію, але галузі і регіони. Однак застосування зарубіжних моделей до вітчизняним підприємствам вимагає обережності, оскільки вони не враховують специфіку бізнесу (структуру капіталу в різних галузях) і економічну ситуацію. Тому необхідно розробити власні моделі для кожної галузі за методами дискримінантного аналізу з урахуванням специфіки і справжньої дійсності [39, с. 46].

Представники п'ятої школи (Г. Фостер - G. Foster) вважають, що цінність звітності полягає у її використанні для прогнозування рівня ефективності інвестування в ті чи інші цінні папери і мірі пов'язаного з ним ризику. Даний напрямок зайво теоретизувати. Розробки в області факторного аналізу, які ведуться з початку 20 століття, мають велике значення для розширення можливостей використання аналітичних коефіцієнтів для внутріфірмового аналізу та управління [40, с. 6].

Емпіричний метод «credit - men» розроблений у Франції Ж. Депаляном в рамках статистичних методів під назвою «скоринг» (to skore - відрізняти). Цей метод широко використовується в Сполучених Штатах Америки банківськими службовцями для аналізу фінансової ситуації клієнтів при наданні їм кредиту [41, с. 544].

Фінансовий стан підприємства характеризується п'ятьма показниками:

- Коефіцієнт швидкої ліквідності за формулою (2).

- Коефіцієнт кредитоспроможності:

, (14)

де СК - власний капітал;

ЗК - позиковий капітал.

- Коефіцієнт іммобілізації власного капіталу:

, (15)

де ВОА - необоротні активи.

- Коефіцієнт оборотності запасів:

, (16)

де СПТ - собівартість проданих товарів, наданих послуг;

З - запаси.

- Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

, (17)

де В-виручка від реалізації товарів, послуг;

ДЗ - дебіторська заборгованість.

Застосуємо цей метод до розглянутого підприємству ТОВ «КЕСП» в період 2008-2009 рр..

Коефіцієнт швидкої ліквідності:

До Б.Л. (2008 р.) =

До Б.Л. (2009 р.) =

Коефіцієнт кредитоспроможності (самофінансування):

До С.Ф. (2008 р.) =

До С.Ф. (2009 р.) =

Коефіцієнт іммобілізації власного капіталу:

До ІМ.С.К. (2008 р.) =

До ІМ.С.К. (2009 р.) =

Коефіцієнт оборотності запасів:

До О.З. (2008 р.) =

До О.З. (2009 р.) =

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості:

До О.Д.З. (2008 р.) =

До О.Д.З. (2009 р.) =

Кожен з цих показників порівнюється з його нормативної величиною (Н БЛ, Н К, Н І, Н ОЗ, Н ОДЗ).

Систематизуємо отримані коефіцієнти і порівняємо їх з нормативною величиною:

Таблиця 14 - Розрахунок коефіцієнтів за методикою Ж. Депаляна

Назва коефіцієнта

Нормативне значення

Спосіб розрахунку

2006

2007

Коефіцієнт швидкої ліквідності

0,7

Коефіцієнт кредитоспроможності

2

Коефіцієнт іммобілізації власного капіталу

0,5

Коефіцієнт оборотності запасів

4

Коефіцієнт кредиторської заборгованості

4

Фінансовий стан підприємства оцінюється за рівнянням з ваговими коефіцієнтами.

(18)

Вагові коефіцієнти (25, 25, 10, 20, 20) висловлюють питома вага впливу кожного показника.

Якщо N> 100, то фінансовий стан підприємства нормальний.

Якщо N <100, фінансовий стан підприємства викликає занепокоєння.

Ефективність цієї моделі ідентифікації фінансового стану грунтується на «правильності» нормативних значень показників, прийнятих на базі статистичних досліджень по окремих галузях економіки.

Розрахуємо рівняння з ваговими коефіцієнтами за формулою (18):

N 2008 г. =

N 2009 г. =

Проведені розрахунки показали, що фінансовий стан ТОВ «КЕСП» можна оцінити як нормальне. Проте спостерігається збільшення показника майже на 24 пункти в 2009 році, це означає, що фінансовий стан ТОВ «КЕСП» викликає занепокоєння.

Отже, розглянувши зарубіжний досвід аналізу фінансового стану підприємств, з'ясували можливість застосування на вітчизняних підприємствах методики Ж. Депаляна, зокрема на прикладі ТОВ «КЕСП».

3.2 Шляхи покращення фінансового стану ТОВ «КЕСП»

Економічний аналіз підприємства повинен завершуватися рекомендаціями щодо поліпшення його фінансового стану.

На наш погляд, ТОВ «КЕСП» необхідно скоротити свої зобов'язання. Сума кредиторської заборгованості збільшилася майже в 2 рази за період з 2007 по 2009 рік. Таке збільшення є негативною тенденцією, оскільки може негативно позначитися на діловій репутації підприємства. ТОВ «КЕСП» необхідно, перш за все, розрахуватися з боргами по податках і зборах і позабюджетних фондів, так як відстрочки по цих платежах зазвичай тягнуть за собою виплату штрафів (пені). Потім необхідно чітко структурувати борги перед постачальниками і підрядниками, і виявити які з них вимагають невідкладного погашення.

Оцінивши ефективність фінансово-господарської діяльності ТОВ «КЕСП» можна зробити висновок, що динаміка показників ділової активності мала негативну тенденцію в 2008 році. Зокрема, спостерігається зменшення оборотності дебіторської заборгованості з 13,06 до 8,77 (тривалість обороту дебіторської заборгованості складає 41,04 дня - у 2008 році, що на 13,5 дні більше в порівнянні з 2007 роком), що свідчить про погіршення роботи з дебіторами.

Для поліпшення фінансового стану підприємства необхідно скоротити дебіторську заборгованість, адже абстрактні кошти можуть бути використані більш ефективно, наприклад, для закупівлі необхідних обігових коштів.

Коефіцієнт фінансової незалежності мав тенденцію до погіршення: у 2008 році з 0,5 до 0,4, але вже 2009 року підвищився з 0,4 до 0,5, що є позитивною тенденцією. Внаслідок цього відбувається зміцнення фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел.

Проаналізувавши фінансовий стан ТОВ «КЕСП» за період 2007-2009 рр.., Не можна не торкнутися його стану в період економічної кризи, що почалася в кінці 2008 року.

Системна криза в нашій країні поставив виробничі підприємства у вкрай важке становище: неухильне підвищення цін на енергоносії, високі податки, дорогі кредити (а часто і неможливість взяти кредит) і нестача фінансових ресурсів паралізували діяльність більшості з них.

Ситуація, що склалася в світі і в нашій країні зробила свій негативний вплив також і на діяльність ТОВ «Каменергостройпром».

Пропонуємо ряд заходів щодо запобігання кризи:

- Оптимізація витрат.

- Оптимізація чисельності працюючих. Метою оптимізації чисельності організації є досягнення поставлених перед організацією цілей - підвищення ефективності роботи. Оптимізація якраз і відбувається в процесі відбору та набору персоналу, метою якого є відбір найбільш підходящих працівників.

- Режим жорсткої економії матеріалів, зниження енерговитрат. Енергоємність виробництва і динаміка її зниження - це один з основних показників технічного розвитку промислового підприємства, підвищення його енергетичної та економічної ефективності.

- Маркетингові дослідження, швидка реакція на попит. Маркетингові дослідження проводиться з метою збору та обробки аналізу інформації, з метою зменшення невизначеності при прийнятті дослідних рішень.

- Направлення на розробку і виробництво унікальної продукції.

- Гнучка цінова політика. Одним з найбільш складних і важко формалізуються елементів маркетингової діяльності є формування та реалізація цінової політики підприємства. Традиційні методи аналізу руху цін, що використовуються в ході оцінки фактичних результатів виробничо-господарської діяльності підприємства, часто виявляються непридатними, коли необхідно передбачати зміну цін. Головною перешкодою є наявність великої кількості зовнішніх факторів, що визначають ціну і її динаміку, а також недолік точної інформації про цінову політику конкурентів. І тим не менше, існують маркетингові прийоми, використання яких дозволяє значно знизити ступінь ризику при прийнятті рішень про величину і динаміку ціни конкретних товарів.

- Збереження клієнтської бази і залучення клієнтів швидким та якісним виконанням замовлень. Стабільне виробництво - стабільна економіка.

Наступна група заходів орієнтована на мобілізацію резервів, які забезпечать підприємству фінансову стійкість в перспективі:

- Неминуче процес підбору нових стратегічних партнерів буде супроводжуватися розривом відносин з неперспективними партнерами. Це дасть можливість більш раціонально розпорядитися площами підприємства;

- Існує можливість «реанімації» основної виробничої діяльності підприємства. Відновлення виробничих ділянок за основним профілем заводу дозволить зберегти виробничий потенціал підприємства як джерело невеликих, але стабільних власних доходів.

Слід також, впроваджувати заходи щодо підтримки і розвитку виробництва, забезпечити розвиток виробничих підрозділів за рахунок збільшення обсягів виробництва, згідно підготовлюється інвестиційними угодами з потенційними інвесторами. Наведення порядку в роздільному обліку на споживання електроенергії на виробничі потреби, як за видами виробленої продукції, також між підприємством і орендарями.

Малюнок 9 - Заходи з відновлення платоспроможності ТОВ «КЕСП»

Довгострокова ефективна робота будь-якого підприємства, його економічне зростання і розвиток визначаються правильним вибором стратегічних орієнтирів, що дозволяють найкращим чином реалізувати потенційний людський капітал та інші ресурси.

У виробничій сфері, майже як у живій природі, розвиток підприємства можливе не тільки при одночасному його зростанні, але і при незмінному масштабі діяльності, тобто зростання сам по собі не перешкоджає розвитку.

Сподіваємося, що запропоновані заходи дозволяти поліпшити фінансовий стан ТОВ «Каменергостройпром».

Висновок

Головна мета виробничого підприємства в сучасних умовах - отримання максимального прибутку, що неможливо без ефективного управління капіталом. Пошуки резервів для збільшення прибутковості підприємства становлять основну задачу управлінця.

Проведене теоретичне дослідження і практичний аналіз дозволили зробити такі основні висновки:

Отже, в дипломній роботі повністю досягнута поставлена ​​мета, тому що проведені дослідження та аналіз фінансового стану на прикладі ТОВ «Каменергостройпром», виявлено основні проблеми фінансової діяльності та надано рекомендації щодо поліпшення фінансового стану. Відповідно для досягнення цієї мети вирішені всі поставлені завдання.

У дипломній роботі розглянуті сутність, зміст і завдання аналізу фінансового стану підприємства, а також вивчена інформаційна база, необхідна для аналізу фінансового стану, тобто бухгалтерський баланс (форма № 1) та звіт про прибутки і збитки (форма № 2). Розглянуто методику проведення і оцінки аналізу фінансового стану, яка включає в себе аналіз майнового стану підприємства, розрахунок і коефіцієнтів фінансової стійкості, ліквідності, платоспроможності підприємства, оцінку ефективності фінансово-господарської діяльності.

Необхідно прогнозувати ймовірність банкрутства для виявлення якомога раніше різних збоїв і недоглядів у діяльності підприємства, потенційно небезпечних з точки зору ймовірності настання банкрутства. Підприємство, на якому серйозно поставлена ​​аналітична робота, здатне заздалегідь розпізнати криза, що насувається, оперативно відреагувати на нього і з більшою ймовірністю уникнути «неприємностей» або зменшити ступінь ризику.

Стосовно до цілком благополучного підприємству методи і прийоми фінансового аналізу мають профілактичне значення, так як дозволяють виявити можливу небезпеку для економічного «здоров'я» цього підприємства. У той же час використання цих методів по відношенню до неплатоспроможного підприємству сприяє прийняттю правильного рішення з подолання виниклого кризового стану.

Завдяки аналізу, діяльність підприємства знаходиться під постійним наглядом і контролем з боку акціонерів, кредиторів, постачальників, реальних і потенційних інвесторів і т.п. Для проведення такого аналізу звичайно залучаються компетентні фахівці з аудиторських і консультаційних фірм, що гарантують незалежну і професійну експертизу відомостей про підприємство. Підприємства, які перебувають у скрутному фінансовому становищі, не повинні приховувати свої проблеми і тим більше «підправляти» або вуалювати звітні показники. Організація зовнішньої незалежної експертизи для них особливо важлива, щоб складності підприємства не обростали чутками і не ставали предметом різних спекуляцій з боку недобросовісних конкурентів. Це є також запорукою підтримки довіри до підприємства з боку постійних партнерів.

Таким чином, тільки комплексний аналіз фінансових показників може своєчасно вказати на негативні тенденції і можливе погіршення становища підприємства.

Темп проведених в країні реформ і зростання економічного потенціалу в значній мірі залежать від ефективності здійснення процедур фінансового оздоровлення в реальному секторі економіки.

Фінансове оздоровлення господарюючих суб'єктів (особливо стосовно російської промисловості) практично не було до останнього часу предметом спеціального наукового дослідження і не знайшло відображення в теоріях підприємства.

Виробничі компанії в російської економіки грають провідну роль, так само, як і в розвинених зарубіжних господарських системах.

Слід підкреслити, що фінансове оздоровлення та відновлення платоспроможності промислових підприємств зовсім не обов'язково пов'язувати з їх неспроможністю (банкрутством) і приймати відповідні заходи, коли господарюючий суб'єкт входить в передбанкротний стан.

Визначимо фінансове оздоровлення промислового підприємства як комплекс форм і методів приведення господарських зобов'язань і вимог даної юридичної особи в стан, що дозволяє своєчасно виконувати грошові зобов'язання і обов'язкові платежі, забезпечувати належний оборот фінансових потоків, що виключає їх дисбаланс і прояв ознак неплатоспроможності. Ключем для досягнення позитивного результату фінансового оздоровлення - відновлення платоспроможності - є своєчасний початок і системний характер відповідних заходів.

Для стабілізації фінансового стану підприємства пропонується провести наступні заходи:

- Необхідно в першу чергу змінити ставлення до управління власним капіталом, збільшити власний оборотний капітал;

- Активно займатися плануванням і прогнозуванням управління фінансів підприємства; освоювати нові методи та техніку керування,

- Удосконалити структуру управління,

- Самовдосконалюватися і навчати персонал,

- Удосконалювати кадрову політику,

- Прагнути до прискорення обороту активів та їх елементів;

- Зниження заборгованості підприємства, в першу чергу перед постачальниками.

Як вже говорилося вище, підприємства є основними ланками господарювання і формують основу економічного потенціалу держави.

Чим прибутковіше фірма, що стабільніше її дохід, тим більшим стає її внесок у соціальну сферу держави, в її економічний потенціал, нарешті, тим краще живуть люди, що працюють на такому підприємстві.

Список літератури

1 Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: навч. посібник для вузів / Табурчак П.П [и др.]; під ред. П.П. Табурчака. - СПб.: Хіміздат, 2001. - 288 с.

2 Баканов М.І., Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2007 - 212 с.

3 Батурина, Н.А. Аналіз інвестиційної привабливості оборотних активів господарюючого суб'єкта / Н.А. Батурина / / Економічний аналіз. - 2008. - № 3. - С. 17-23.

4 Бреславцева, Н.А. Чи істотна інформація, що міститься в бухгалтерській звітності РФ? / Н.А. Бреславцева / / Економічний аналіз. - 2008. - № 3. - С. 23-26.

5 Бухгалтерський облік: підручник / Ю.О. Бабаєв [и др.]; під ред. Ю.А. Бабаєва. - 2-е вид., Перераб. і. доп. - М.: ТК Волбі, 2008. - 384 с.

6 Банк, С.В. Система показників комплексного аналізу фінансового стану / С.В. Банк / / Економічний аналіз. - 2005. - № 4. - С. 36-39.

7 Бібнев, М.В. Аналіз фінансового стану з використанням «фінансового трикутника» контролінгу / М.В. Бібнев / / Економічний аналіз. - 2007. - № 6. - С. 29-33.

8 Васильєва, Л.С. Фінансовий аналіз: підручник / Л.С. Васильєва, М.В. Петровська. - М.: КНОРУС, 2006. - 544 с.

9 Гончаров, А.І. Оцінка платоспроможності підприємства: проблема ефективності критеріїв / А.І. Гончаров / / Економічний аналіз. - 2005. - № 3. - С. 38-44.

10 Ендовицкий, Д.А. Факторний аналіз ступеня платоспроможності комерційної організації / Д.А. Ендовицкий / / Економічний аналіз. - 2006. - № 11. - С. 2-6.

11 Жітлухіна, О.Г. Шляхи вдосконалення інформаційної бази аналізу ефективності господарської діяльності підприємства / О.Г. Жітлухіна / / Економічний аналіз. - 2008. - № 14. - С. 41-49.

12 Жилкіна, О.М. Сучасні проблеми якості управління фінансами підприємства та їх розв'язання з застосуванням міжнародних стандартів ISO серії 9000 і засобів фінансового аналізу / О.М. Жилкіна / / Економічний аналіз. - 2005. - № 23. - С. 24-32.

13 Ілишева, Н.І. Аналіз фінансового стану, як основа цільового прогнозування фінансових потоків організації / Н.І. Ілишева / / Економічний аналіз. - 2005. - № 8. - С. 11-15.

14 Ілишева, М.М. Аналіз в управлінні фінансовим станом комерційної організації / М.М. Ілишева, С.І. Крилов. - М.: Фінанси і статистика; ИНФРА-М, 2008. - 240 с.

15 Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: Управління капіталом. Вибір інвестицій. Звітність. - М.: Фінанси і статистика, 2007 - 48 с.

16 Ковальов, А.І. Аналіз фінансового стану підприємства / А.І. Ковальов, В.Р. Привалов. -3-е вид., Виправлю., Доп. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2001. - 216 с.

17 Кувшинов, Д.А. Рейтингова оцінка фінансового стану підприємства / Д.А. Кувшинов / / Економічний аналіз. - 2007. - № 6. - С. 25-28.

18 Когденко, В.Г. Економічний аналіз: навчальний посібник / В.Г. Когденко. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2006. - 390 с.

19 Когденко, В.Г. Практикум з економічного аналізу: навчальний посібник / В.Г. Когденко. - М.: Перспектива, 2004. - 240 с.

20 Крилов, С.І. Концепція стратегічного фінансового аналізу діяльності комерційної організації / С.І. Крилов / / Економічний аналіз. - 2007. - № 19. - С. 2-6.

21 Любушин Н.П., Лещева В.Б. Аналіз фінансово-економічної діяльності: Учеб. посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА 2006.-135 с.

22 Левшин, Г.В. Аналіз фінансової стійкості організації з використанням різних критеріїв оцінки / Г.В. Левшин / / Економічний аналіз. - 2008. - № 4. - С. 58-62.

23 Любушин Н.П., Лещева В.Б. Аналіз фінансово-економічної діяльності: Учеб. посібник. - М.: ЮНИТИ-ДАНА 2006.-135 с.

24 Мельник, М.В. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності: підручник / М.В. Мельник. - М.: Економіст, 2004. - 320 с.

25 Мощенко, Н.П. Розробка аналітичного балансу горизонтального і вертикального аналізу / Н.П. Мощенко / / Економічний аналіз. - 2005. - № 14. - С. 31-43.

26 Мездріков, Ю.В. Аналіз джерел формування оборотного капіталу / Ю.В. Мездріков / / Економічний аналіз. - 2007. - № 8. - С. 46-50.

27 Моїсеєва, І.В. Планування процесу фінансового оздоровлення підприємства / І.В. Моїсеєва / / Економічний аналіз. - 2006. - № 6. - С. 6-10.

28 Протасов, В.Ф. Аналіз діяльності фірми: виробництво, економіка, фінанси, інвестиції, маркетинг / В.Ф. Протасов. - М.: «Фінанси та статистика», 2003. - 536 с.

29Савцова, А.В. Система показників аналізу ділової активності господарюючого суб'єкта / О.В. Савцова / / Економічний аналіз. - 2006. - № 17. - С. 2-9.

30 Савицька, Г.В. Аналіз господарської діяльності: навчальний посібник / Г.В. Савицька. - 3-е вид. - М.: ИНФРА-М, 2005. - 272 с.

31 Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства: підручник / Г.В. Савицька. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2004. - 425 с.

32 Саприкін, В.М. Розподілені статті балансу в аналізі показників ліквідності підприємства / В.М. Саприкін / / Економічний аналіз. - 2008. - № 14. - С. 62-64.

33 Станіславчик Є.М. Аналіз фінансового стану неплатоспроможного підприємства / О.М. Станіславчик. - М.: «Ось-89», 2004. - 176 с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Диплом
358.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Покращення фінансового стану підприємства
Оцінка фінансового стану підприємства та шляхи його вдосконалення
Професійно кваліфікаційні характеристики персоналу підприємства та напрямки покращення його
Розробка фінансового плану будівельного підприємства на основі аналізу його фінансового стану
Оцінка фінансового стану підприємства
Оцінка фінансового стану підприємства
Оцінка фінансового стану підприємства 5
Оцінка фінансового стану підприємства 4
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru