додати матеріал

приховати рекламу

Охорона праці на виробництві

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві
Згідно статті 229 Трудового Кодексу РФ для розслідування нещасного випадку на виробництві в організації роботодавець негайно створює комісію у складі не менше трьох осіб. До складу комісії включаються спеціаліст з охорони праці або особа, призначена відповідальним за організацію роботи з охорони праці наказом (розпорядженням) роботодавця, представники роботодавця, представники профспілкового органу або іншого уповноваженого працівниками представницького органу, уповноважений з охорони праці. Комісію очолює роботодавець або уповноважений ним представник. Склад комісії затверджується наказом (розпорядженням) роботодавця. Керівник, безпосередньо відповідальний за безпеку праці на ділянці (об'єкті), де стався нещасний випадок, до складу комісії не включається.
У розслідуванні нещасного випадку на виробництві у роботодавця - фізичної особи беруть участь зазначений роботодавець або уповноважений його представник, довірена особа потерпілого, спеціаліст з охорони праці, який може залучатися до розслідування нещасного випадку та на договірній основі.
Нещасний випадок на виробництві, який стався з особою, направленою для виконання робіт до іншого роботодавця, розслідується комісією, утвореною роботодавцем, у якого стався нещасний випадок. До складу цієї комісії входить уповноважений представник роботодавця, який направив цю особу. Неприбуття або несвоєчасне прибуття зазначеного представника не є підставою для зміни термінів розслідування.
Нещасний випадок, що стався з працівником організації, що виробляє роботи на виділеній ділянці іншої організації, розслідується і враховується організацією, що виконує ці роботи. У цьому випадку комісія, що проводила розслідування нещасного випадку, інформує керівника організації, на території якої вироблялися ці роботи, про свої висновки.
Нещасний випадок, що стався з працівником при виконанні роботи за сумісництвом, розслідується і обліковується за місцем, де проводилася робота за сумісництвом.
Розслідування нещасного випадку на виробництві, заподіяної в результаті аварії транспортного засобу, проводиться комісією, утвореною роботодавцем з обов'язковим використанням матеріалів розслідування, проведеного відповідним державним органом нагляду та контролю.
Кожен працівник або уповноважений ним представник має право на особисту участь у розслідуванні нещасного випадку на виробництві, який стався з працівником.
Для розслідування групового нещасного випадку на виробництві, важкого нещасного випадку на виробництві, нещасного випадку на виробництві зі смертельним результатом до складу комісії також включаються державний інспектор з охорони праці, представники органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації або органу місцевого самоврядування (за згодою), представник територіального об'єднання організацій професійних спілок. Роботодавець утворює комісію та затверджує її склад на чолі з державним інспектором з охорони праці.
На вимогу потерпілого (у разі смерті потерпілого - його родичів) у розслідуванні нещасного випадку може брати участь його довірена особа. У випадку, якщо довірена особа не бере участь у розслідуванні, роботодавець або уповноважений ним його представник або голова комісії зобов'язаний на вимогу довіреної особи ознайомити його з матеріалами розслідування.
У разі гострого отруєння або радіаційного впливу, який перевищив встановлені норми, до складу комісії включається також представник органу санітарно-епідеміологічної служби Російської Федерації.
Якщо нещасний випадок став наслідком порушень в роботі, що впливають на забезпечення ядерної, радіаційної та технічної безпеки на об'єктах використання атомної енергії, то до складу комісії включається також представник територіального органу федерального нагляду з ядерної та радіаційної безпеки.
При нещасному випадку, який стався в організаціях та на об'єктах, підконтрольних територіальним органам федерального гірничого та промислового нагляду, склад комісії затверджується керівником відповідного територіального органу. Очолює комісію представник цього органу.
При груповому нещасному випадку на виробництві з числом загиблих п'ять чоловік і більше до складу комісії включаються також представники федеральної інспекції праці, федерального органу виконавчої влади з відомчої належності та представники загальноросійського об'єднання професійних спілок. Головою комісії є головний державний інспектор з охорони праці відповідної державної інспекції праці, а на об'єктах, підконтрольних територіальному органу федерального гірничого та промислового нагляду - керівник цього територіального органу. На судні складу комісії формується федеральним органом виконавчої влади, котрі відають питаннями транспорту, або федеральним органом виконавчої влади, котрі відають питаннями рибальства, в відповідності з приналежністю судна.
При великих аваріях з числом загиблих 15 осіб і більше розслідування проводиться комісією, склад якої затверджується Урядом Російської Федерації.
Розслідування обставин і причин нещасного випадку на виробництві, який не є груповим і не відноситься до категорії тяжких нещасних випадків або нещасних випадків зі смертельним результатом, проводиться комісією протягом трьох днів.
Розслідування групового нещасного випадку на виробництві, важкого нещасного випадку на виробництві та нещасного випадку на виробництві зі смертельним результатом проводиться комісією протягом 15 днів.
Нещасний випадок на виробництві, про який не було своєчасно повідомлено роботодавцеві або в результаті якого непрацездатність у потерпілого настала не відразу, розслідується комісією за заявою потерпілого або його довіреної особи протягом одного місяця з дня надходження зазначеної заяви.
При необхідності проведення додаткової перевірки обставин нещасного випадку, отримання відповідних медичних та інших висновків зазначені в цій статті строки можуть бути продовжені головою комісії, але не більше ніж на 15 днів.
У кожному разі розслідування нещасного випадку на виробництві комісія виявляє і опитує очевидців події, осіб, які допустили порушення нормативних вимог з охорони праці, отримує необхідну інформацію від роботодавця і по можливості - пояснення від потерпілого.
При розслідуванні нещасного випадку на виробництві в організації на вимогу комісії роботодавець за рахунок власних коштів забезпечує:
виконання технічних розрахунків, проведення лабораторних досліджень, випробувань, інших експертних робіт і залучення з цією метою фахівців-експертів;
фотографування місця події та пошкоджених об'єктів, складання планів, ескізів, схем;
надання транспорту, службового приміщення, засобів зв'язку, спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту, необхідних для проведення розслідування.
При розслідуванні нещасного випадку на виробництві у роботодавця - фізичної особи необхідні заходи та умови проведення розслідування визначаються головою комісії.
З метою розслідування групового нещасного випадку на виробництві, важкого нещасного випадку на виробництві, нещасного випадку на виробництві зі смертельним результатом готуються наступні документи:
наказ (розпорядження) роботодавця про створення комісії з розслідування нещасного випадку;
плани, ескізи, схеми, а при необхідності - фото-і відеоматеріали місця події;
документи, що характеризують стан робочого місця, наявність небезпечних і шкідливих виробничих факторів;
виписки з журналів реєстрації інструктажів з охорони праці та протоколів перевірки знань постраждалих по охороні праці;
протоколи опитувань очевидців нещасного випадку і посадових осіб, пояснення постраждалих;
експертні висновки фахівців, результати лабораторних досліджень і експериментів;
медичний висновок про характер і ступінь тяжкості пошкодження, заподіяного здоров'ю постраждалого, або причини його смерті, про знаходження потерпілого в момент нещасного випадку в стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння;
копії документів, що підтверджують видачу постраждалому спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту у відповідності з діючими нормами;
виписки з раніше виданих на цьому виробництві (об'єкті) розпоряджень державних інспекторів з охорони праці та посадових осіб територіального органу державного нагляду (якщо нещасний випадок стався в організації або на об'єкті, підконтрольних цьому органу), а також виписки з уявлень профспілкових інспекторів праці про усунення виявлених порушень нормативних вимог з охорони праці;
інші документи на розсуд комісії.
Для роботодавця - фізичної особи перелік експонованих матеріалів визначається головою комісії, що проводила розслідування.
На підставі зібраних документів і матеріалів комісія встановлює обставини та причини нещасного випадку, визначає, чи був потерпілий у момент нещасного випадку пов'язана з виробничою діяльністю роботодавця і пояснювалося його перебування на місці події виконанням ним трудових обов'язків, кваліфікує нещасний випадок як нещасний випадок на виробництві або як нещасний випадок, не пов'язаний з виробництвом, визначає осіб, які допустили порушення вимог безпеки та охорони праці, законів та інших нормативних правових актів, і визначає заходи щодо усунення причин та попередження нещасних випадків на виробництві.
Якщо під час розслідування нещасного випадку із застрахованим комісією встановлено, що груба необережність застрахованої сприяла виникненню або збільшенню шкоди, заподіяної його здоров'ю, то з урахуванням висновку профспілкового органу або іншого уповноваженого застрахованим представницького органу даної організації комісія визначає ступінь провини застрахованого у відсотках.
Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, що враховує особливості окремих галузей і організацій, а також форми документів, необхідних для розслідування нещасних випадків на виробництві, затверджуються в порядку, встановленому Урядом Російської Федерації.
Нещасні випадки на виробництві, що підлягають розслідуванню та обліку
Розслідуванню та обліку відповідно до цієї глави підлягають нещасні випадки на виробництві, що сталися з працівниками та іншими особами, в тому числі такими, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань при виконанні ними трудових обов'язків та роботи за завданням організації або роботодавця - фізичної особи.
До вказаних осіб належать:
працівники, які виконують роботу за трудовим договором;
студенти освітніх установ вищої і середньої професійної освіти, учні освітніх закладів середньої, початкової професійної освіти і освітніх установ основної загальної освіти, які проходять виробничу практику в організаціях;
особи, засуджені до позбавлення волі і привертаються до праці адміністрацією організації;
інші особи, які беруть участь у виробничій діяльності організації або індивідуального підприємця.
Розслідуються і підлягають обліку як нещасні випадки на виробництві: травма, в тому числі нанесена іншою особою; гостре отруєння; тепловий удар; опік; обмороження; утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою, випромінюванням; укуси комах і плазунів, тілесні пошкодження, нанесені тваринами; ушкодження, отримані в результаті вибухів, аварій, руйнування будівель, споруд і конструкцій, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, - які потягли за собою необхідність переведення працівника на іншу роботу, тимчасову або стійку втрату ним працездатності або смерть працівника, якщо вони сталися:
протягом робочого часу на території організації або поза нею (в тому числі під час встановлених перерв), а також протягом часу, необхідного для приведення в порядок знарядь виробництва і одягу перед початком і після закінчення роботи, або при виконанні робіт в надурочний час, вихідні, святкові та неробочі дні;
під час прямування до місця роботи або з роботи на транспорті, наданому роботодавцем (його представником), або на особистому транспорті у разі використання зазначеного транспорту у виробничих цілях по розпорядженню працедавця (його представника) або за угодою сторін трудового договору;
під час прямування до місця службового відрядження і назад;
при проходженні на транспортному засобі в якості наступника під час междусменного відпочинку (водій-змінник на транспортному засобі, провідник або механік рефрижераторної секції в потягу і інші);
при роботі вахтовим методом під час міжзмінного відпочинку, а також при знаходженні на судні у вільний від вахти і суднових робіт час;
при залученні працівника в установленому порядку до участі в ліквідації наслідків катастрофи, аварії та інших надзвичайних подій природного і техногенного характеру;
при здійсненні дій, що не входять в трудові обов'язки працівника, але здійснюються в інтересах роботодавця (його представника) або направлених на запобігання аварії або нещасного випадку.
Нещасний випадок на виробництві є страховим випадком, якщо він стався з працівником, що підлягають обов'язковому соціальному страхуванню від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Обов'язки роботодавця при нещасному випадку на виробництві
При нещасному випадку на виробництві роботодавець (його представник) зобов'язаний:
негайно організувати першу допомогу потерпілому і при необхідності доставку його до установи охорони здоров'я;
вжити невідкладних заходів щодо запобігання розвитку аварійної ситуації та впливу травмуючих чинників на інших осіб;
зберегти до початку розслідування нещасного випадку на виробництві обстановку, якою вона була на момент події, якщо це не загрожує життю і здоров'ю інших осіб і не веде до аварії, а в разі неможливості її збереження - зафіксувати обстановку, що склалася (скласти схеми, зробити фотографії і зробити інші заходи);
забезпечити своєчасне розслідування нещасного випадку на виробництві та його облік відповідно до цього розділу;
негайно поінформувати про нещасний випадок на виробництві родичів потерпілого, а також направити повідомлення в органи і організації, визначені цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами.
При груповому нещасному випадку на виробництві (дві особи і більше), важкий нещасний випадок на виробництві, нещасний випадок на виробництві зі смертельним результатом роботодавець (його представник) протягом доби зобов'язаний повідомити відповідно:
1) про нещасний випадок, що трапився в організації:
у відповідну державну інспекцію праці;
до прокуратури за місцем події нещасного випадку;
у федеральний орган виконавчої влади з відомчої належності;
до органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації;
в організацію, яка направила працівника, з яким стався нещасний випадок;
в територіальні об'єднання організацій профспілок;
до територіального органу державного нагляду, якщо нещасний випадок стався в організації або на об'єкті, підконтрольних цьому органу;
страховикові з питань обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
2) про нещасний випадок, що трапився у роботодавця - фізичної особи:
у відповідну державну інспекцію праці;
до прокуратури за місцем знаходження роботодавця - фізичної особи;
до органу виконавчої влади суб'єкта Російської Федерації;
до територіального органу державного нагляду, якщо нещасний випадок стався на об'єкті, підконтрольному цьому органу;
страховикові з питань обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
3) про нещасний випадок, що трапився на судні:
роботодавцю (судновласнику), а при знаходженні в закордонному плаванні - також у відповідне консульство Російської Федерації. Судновласник при отриманні повідомлення про нещасний випадок, що трапився на судні, зобов'язаний повідомити про це:
а) якщо нещасний випадок стався на судні морського транспорту:
у відповідну державну інспекцію праці;
в транспортну прокуратуру;
у федеральний орган виконавчої влади, що відає питаннями морського транспорту;
у федеральний орган виконавчої влади, уповноважений на здійснення державного регулювання безпеки при використанні атомної енергії, якщо нещасний випадок стався на ядерній енергетичній установці судна або під час перевезення ядерних матеріалів, радіоактивних речовин та відходів;
в територіальні об'єднання організацій профспілок;
страховикові з питань обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
б) якщо нещасний випадок стався на судні рибопромислового флоту:
у відповідну державну інспекцію праці;
до прокуратури за місцем реєстрації судна;
у федеральний орган виконавчої влади, що відає питаннями рибальства;
в територіальні об'єднання організацій профспілок;
страховикові з питань обов'язкового соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Про випадки гострого отруєння роботодавець (його представник) повідомляє також до відповідного органу санітарно-епідеміологічного нагляду.
Метеорологічні умови на виробництві та їх вплив на організм людини. Заходи щодо забезпечення нормальних метеорологічних умов
Виробничий мікроклімат або метеорологічні умови, визначаються станом температури, вологості і руху повітря виробничих приміщень, а також тепловим випромінюванням від нагрітого обладнання та матеріалів, що обробляються.
Виробничий мікроклімат, як правило, відрізняється великою мінливістю, нерівномірністю по горизонталі й вертикалі, розмаїтістю сполучень температури і вологості руху повітря та інтенсивності випромінювання. Різноманіття це визначається особливостями технології виробництва, кліматичними особливостями місцевості, конфігурацією будівель, організацією повітрообміну з зовнішньою атмосферою і т. п.
За характером впливу мікроклімату на працюючих виробничі приміщення можуть бути: з преоблададающім охолоджувальну дію і з відносно нейтральним (що не викликає значних змін терморегуляції) дією мікроклімату. Існуючим санітарним законодавством усі цехи діляться на гарячі, де надлишкові тепловиділення перевищують 20 ккал. на один кубічний метр об'єму приміщення на годину і холодні, де тепло виділення нижче цієї величини.
В організмі людини безперервно відбуваються окислювальні реакції, пов'язані з утворенням тепла. Разом з тим безперервно відбувається і віддача тепла у навколишнє середовище.
Сукупність процесів, які обумовлюють теплообмін між організмом і зовнішнім середовищем, в результаті якого температура тіла підтримується приблизно на однаковому рівні називається терморегуляцією.
Тепловіддача організму в навколишнє середовище залежить від температури навколишнього середовища, від кількості виділеної організмом вологи (поту) внаслідок витрат тепла на випаровування, від тяжкості виконуваної роботи і фізичного стану людини. При високій температурі повітря і опроміненні кровоносні судини поверхні тіла розширюються, при цьому відбувається переміщення крові в організмі до периферії (поверхні тіла). Внаслідок такого перерозподілу крові тепловіддача з поверхні тіла значно збільшується. Однак, віддача тепла з поверхні тіла шляхом підсилень конвекції і випромінювання може відбуватися тільки при зовнішній температурі до 30 ° С. Якщо температура повітря вище цієї межі, велика частина тепла вже віддається шляхом випаровування вологи з поверхні шкіри, а при температурі повітря, близької до температури поверхні тіла, тепловіддача відбувається тільки за рахунок випаровування поту. При цьому організм втрачає велику кількість вологи, а разом з нею і солей, що грають важливу роль в життєдіяльності організму. Так, наприклад, при виконанні важкої фізичної роботи в приміщенні з температурою 30 ° C втрати вологи людиною досягають 10-12 л. за зміну.
Інакше реагує людський організм на пониження температури навколишнього повітря: кровоносні судини шкіри скорочуються, швидкість протікання крові через шкіру сповільнюється і віддача тепла шляхом конвекції і випромінювання зменшується.
Вологість повітря також має великий вплив на терморегуляцію організму. Підвищена відносна вологість повітря в приміщенні (понад 85%) утрудняє терморегуляцію організму, так як віддача тепла шляхом випаровування поту з поверхні тіла буде вкрай утруднена.
Особливо несприятливі умови настають для терморегуляції організму в тому випадку, коли поряд з підвищеною вологістю в приміщенні підтримується також і висока температура (понад 30 ° С); настає швидке стомлення, розслаблення організму й припинення потовиділення. Порушення терморегуляції веде до важких наслідків, запаморочення, нудоти, втрати свідомості, теплового удару.
Рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла з поверхні тіла шляхом конвекції, а отже, покращує терморегуляцію організму в жаркому приміщенні, але є несприятливим фактором при низькій температурі навколишнього повітря в холодну пору року.
Радянське законодавство суворо регламентує метеорологічні умови в робочій зоні виробничих приміщень. Рекомендованими нормами метеорологічні умови повинні забезпечувати такий стан фізичних процесів в організмі, при якому підтримувалося б стійке сприятливе тепловий стан організму протягом тривалого часу без зниження працездатності людини і без різких змін функціонального стану окремих органів і систем.
Чинних санітарних норм проектування промислових підприємств (СН 245-63) нормується Температура, вологість і швидкість руху звуку. При цьому враховуються сезони року (теплий і холодний періоди) і тяжкість виконуваної роботи як додаткове джерело теплоутворення (легка, середньої тяжкості і тяжка робота).
Температура повітря у виробничих приміщеннях повинні бути в залежності від тяжкості робіт у холодний і перехідний період від 17 ° до 21 °, в теплий - не перевищувати температуру зовнішнього повітря на 3-5 ° і не підніматися вище 28 °. Відносна вологість - в межах 40-60%, швидкість руху повітря, як правило, не більше 0,2-0,3 м / сек.
Нормальні метеорологічні умови забезпечуються наступними заходами:
захист від джерела випромінювання;
забезпечення оптимального повітрообміну;
механізація важких робіт;
застосування індивідуальних засобів захисту
Призначення і види вентиляцій. Експлуатація вентустановок і нагляд за ними
Вентиляцією називається організований і регульований повітрообмін, що забезпечує видалення з приміщення забрудненого повітря і подачу на місце видаленого свіжого чистого повітря. Розрізняють два основні види вентиляції: природну вентиляцію (аерацію) і механічну вентиляцію. Основна відмінність між ними полягає у способі здійснення повітрообміну приміщень.
Природна вентиляція. При природній вентиляції (аерації) повітрообмін в будівлі відбувається в силу різниці ваги повітря зовні і всередині будівлі і впливу вітру.
Механічна вентиляція. При механічній вентиляції повітрообмін досягається за рахунок різниці тисків, створюваної вентилятором, який приводиться в рух, електромотором.
Механічна вентиляція підрозділяється на загальну і місцеву:
а) загальна - для обміну повітря у всьому приміщень;
б) місцева - для видалення шкідливих речовин з місць їх утворення (відсмоктування парів кислот, від травильних ванн, пилу від заточувальних верстатів і т. п.).
За функціональною ознакою вентиляцію поділяють:
а) припливну;
б) витяжну;
в) припливно-витяжну.
При всіх випадках кількість припливного повітря повинна дорівнювати кількості повітря, що видаляється в іншому випадку в приміщеннях створюються протяги.
Вибори типів вентиляції залежать від характеру шкоди і типу будинків.
На кожному заводі необхідно здійснювати самий ретельний технічний нагляд за всіма елементами вентиляційних установок і дбайливо доглядати за ними.
Нормальна робота ветсістем залежить від якості монтажу та плановопредупредітельного ремонту. Тому змонтовані вентустановкі приймаються в експлуатацію комісією з вимірами продуктивності та ефективності роботи.
На кожну вентустановку заводиться паспорт та інструкція з догляду та дотримання режиму в різні періоди року.
Обов'язково ведення експлуатаційного журналу, куди заносяться дані, що стосуються поточної роботи вентустановок, зокрема, відомості про перебої в роботі, поломки, аварії, що викликали відступ від нормального санітарно-гігієнічного режиму.
Відповідальність за справний стан вентсистем покладається на головного енергетика та начальника цеху.
штучне освітлення у виробничих приміщеннях
Штучне освітлення повинно проектуватися із застосуванням ел. ламп розжарювання або люмінесцентних ламп.
Раціональне освітлення забезпечує найкращу освітленість робочих місць при найменших витратах електроенергії і досягається суміщенням загального та місцевого освітлення. Інакше воно називається комбінованим освітленням.
Раціональне освітлення сприятливо діє на працюючих, сприяє забезпеченню безпеки праці і підвищує продуктивність.
Освітлення має:
а) давати достатню і рівномірну освітленість робочих місць;
б) не викликати сліпучої дії й зайвої яскравості в полі зору працюючого;
в) не викликати освіти різких тіней на робочій поверхні;
г) бути економним і відповідати вимогам техніки безпеки.
Штучне освітлення застосовується 2-х систем:
а) загальне освітлення;
б) комбіноване освітлення, коли до загального додається місцеве освітлення.
(Одне місцеве освітлення не допускається).
Підприємства повинні передбачати пристрої аварійного освітлення в тих випадках, коли вони необхідні для продовження роботи або евакуації людей при раптовому відключенні робочого освітлення.
Характеристика окремих категорій робіт
1. Категорії робіт розмежовуються на основі інтенсивності енерговитрат організму в ккал / год (Вт).
2. До категорії Iа належать роботи з інтенсивністю енерговитрат до 120 ккал / год (до 139 Вт), вироблені сидячи і супроводжуються незначним фізичним напруженням (ряд професій на підприємствах точного приладо-та машинобудування, на годинному, швейному виробництвах, у сфері управління і т.п .).
3. До категорії Iб належать роботи з інтенсивністю енерговитрат 121-150 ккал / год (140-174 Вт), вироблені сидячи, стоячи або пов'язані з ходьбою і супроводжуються деяким фізичним напруженням (ряд професій у поліграфічній промисловості, на підприємствах зв'язку, контролери, майстри в різних видах виробництва тощо).
4. До категорії IIа належать роботи з інтенсивністю енерготрат 151-200 ккал / год (175-232 Вт), пов'язані з постійною ходьбою, переміщенням дрібних (до 1 кг) виробів або предметів в положенні стоячи або сидячи і потребують певного фізичного напруження (ряд професій у механоскладальних цехах машинобудівних підприємств, у прядильно-ткацькому виробництві тощо).
5. До категорії IIб належать роботи з інтенсивністю енерговитрат 201-250 ккал / год (233-290 Вт), пов'язані з ходьбою, переміщенням та перенесенням ваги до 10 кг і супроводжуються помірним фізичним напруженням (ряд професій у механізованих ливарних, прокатних, ковальських, термічних, зварювальних цехах машинобудівних і металургійних підприємств тощо).
6. До категорії III належать роботи з інтенсивністю енерготрат більше 250 ккал / год (більше 290 Вт), пов'язані з постійними переміщеннями, переміщенням і перенесенням значних (понад 10 кг) вантажів і потребують великих фізичних зусиль (ряд професій на ковальських цехах з ручною ковкою, ливарних цехах з ручною набиванням і заливкою опок машинобудівних і металургійних підприємств тощо).
Визначення індексу теплового навантаження середовища (ТНС-індексу)
1. Індекс теплового навантаження середовища (ТНС-індекс) є емпіричним показником, що характеризує поєднане дію на організм людини параметрів мікроклімату (температури, вологості, швидкість руху повітря і теплового опромінення).
2. ТНС-індекс визначається на основі величин температури змоченого термометра аспіраційного психрометра (tвл) і температури всередині зачернений кулі (tш).
3. Температура всередині зачернений кулі вимірюється термометром, резервуар якого поміщений в центр зачернений полого кулі; tш відображає вплив температури повітря температури поверхонь і швидкості руху повітря. Зачернений куля повинна мати діаметр 90 мм, мінімально можливу товщину і коефіцієнт поглинання 0,95. Точність вимірювання температури всередині кулі ± 0,5 ° С.
4. ТНС-індекс розраховується за рівнянням:
ТНС = 0,7 x tвл + 0,3 x tш
5. ТНС-індекс рекомендується використовувати для інтегральної оцінки теплового навантаження середовища на робочих місцях, на яких швидкість руху повітря не перевищують 0,6 м / с, а інтенсивність теплового опромінення - 1200 Вт/м2.
6. Метод вимірювання та контролю ТНС-індексу аналогічний методу вимірювання та контролю температури повітря (п.п. 7.1-7.6 цих Правил).
7. Значення ТНС-індексу не повинні виходити за межі величин, рекомендованих до табл.1.
Таблиця 1
Рекомендовані величини інтегрального показника теплового навантаження середовища (ТНС-індексу) для профілактики перегрівання організму
Категорія робіт за рівнем енерговитрат
Величини інтегрального показника, ° С
Іа (до 139)
22,2-26,4
Iб (140-174)
21,5-25,8
ІІа (175-232)
20,5-25,1
IIб (233-290)
19,5-23,9
III (більше 290)
18,0-21,8
Час роботи при температурі повітря на робочому місці вище або нижче допустимих величин
1. З метою захисту працюючих від можливого перегрівання або охолодження, при температурі повітря на робочих місцях вище або нижче допустимих величин, час перебування на робочих місцях (безперервно або сумарно за робочу зміну) має бути обмежена величинами, вказаними в табл.1 і табл.2 цього додатки. При цьому середньозмінні температура повітря, при якій працюють знаходяться протягом робочої зміни на робочих місцях та місцях відпочинку, не повинна виходити за межі допустимих величин температури повітря для відповідних категорій робіт, зазначених в табл.2 цих Правил.
Таблиця 1
Час перебування на робочих місцях при температурі повітря вище допустимих величин
Температура повітря на робочому місці, ° С
Час перебування, не більше при категоріях робіт, год
Iа-Iб
ІІа-IIб
III
32,5
1
-
-
32,0
2
-
-
31,5
2,5
1
-
31,0
3
2
-
30,5
4
2,5
1
30,0
5
3
2
29,5
5,5
4
2,5
29,0
6
5
3
28,5
7
5,5
4
28,0
8
6
5
27,5
-
7
5,5
27,0
-
8
6
26,5
-
-
7
26,0
-
-
8
Таблиця 2
Час перебування на робочих місцях при температурі повітря нижче допустимих величин
Температура повітря на робочому місці, ° С
Час перебування, не більше, при категоріях робіт, год


IIа
IIб
III
6
-
-
-
-
1
7
-
-
-
-
2
8
-
-
-
1
3
9
-
-
-
2
4
10
-
-
1
3
5
11
-
-
2
4
6
12
-
1
3
5
7
13
1
2
4
6
8
14
2
3
5
7
-
15
3
4
6
8
-
16
4
5
7
-
-
17
5
6
8
-
-
18
6
7
-
-
-
19
7
8
-
-
-
20
8
-
-
-
-
Середньозмінний температура повітря (tв) розраховується за формулою:
,
де: tв1, tв2 ... tвn - температура повітря (° С) на відповідних ділянках робочого місця;
1, 2, ... n - час (год) виконання роботи на відповідних ділянках робочого місця;
8 - тривалість робочої зміни (ч).
Інші показники мікроклімату (відносна вологість повітря, швидкість руху повітря, температура поверхонь, інтенсивність теплового опромінення) на робочих місцях повинні бути в межах допустимих величин цих Правил.
Шум. Вплив шуму на організм людини і способи боротьби з ним
У виробничих умовах різноманітні машини, апарати та інструменти, є джерелами шуму.
Шум-це механічні коливання, що розповсюджуються в газоподібному і твердої середовищах.
Коливальні рухи, що передаються через повітря з частотою від 20 до 16000 гц, сприймаються органом слуху як звук.
Коливальні рухи понад 16000 гц, відносяться до ультразвуку та органами почуттів людини не сприймаються. Ультразвук здатний поширюватися в усіх середовищах: рідкою, газоподібної (повітря) і твердою.
Шум є безладне неритмічне змішання звуків різної сили і частоти.
Чутливість вуха до звукових коливань залежить від сили, і інтенсивності звуку та частоти коливань.
За одиницю вимірювання сили звуку прийнятий біл.
Орган слуху здатний розрізняти 0,1 б., Тому на практиці для вимірювання звуків і шумів застосовується децибел (дб.). Сила звуку і частота сприймаються органами слуху як гучність, тому при однаковому рівні сили звуку в децибелах звуки різних частот сприймаються як звуки, що мають гучність.
У зв'язку з цим при порівнянні рівня гучності звуку, необхідно крім характеристики сили звуку в децибелах вказувати і частоту коливань у секунду. Чутливість слухового апарату до звуків різних частот неоднакова. Вона в 10 мільйонів разів більше до високих частот, ніж до низьких.
У виробничих умовах, як правило, виникають шуми, які мають у своєму складі різні частоти.
Умовно весь спектр шуму прийнято ділити на низькочастотні шуми частотою до 300 герц, середньочастотні від 350 до 800 герц і високочастотні - вище 800 герц.
Для вимірювання характеристики шуму на виробництві існують спеціальні прилади - шумоміри, аналізатори частоти шуму.
До останнього часу було прийнято вважати, що шум негативно діє тільки на органи слуху. В даний час встановлено, що люди, що працюють в умовах шуму, більш швидко втомлюються, скаржаться на головні болі. При дії шуму на організм може відбуватися ряд функціональних змін з боку різних внутрішніх органів і систем:
Підвищується тиск крові, частішає або сповільнюється ритм серцевих скорочень, можуть виникати різні захворювання нервової системи (неврастенія, неврози, розлади чутливості).
Інтенсивний шум негативно діє на весь організм людини. Послаблюється увага, знижується продуктивність праці.
З метою запобігання захворювання від впливу шуму санітарним законодавством встановлені гранично допустимі рівні шуму.
Заходи боротьби з шумом:
заміна гучних процесів безшумними або менш гучними;
поліпшення якості виготовлення і монтажу обладнання;
укриття джерел шуму;
висновок працюють зі сфери впливу шуму;
застосування індивідуальних захисних засобів.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Безпека життєдіяльності та охорона праці | Контрольна робота | 94,3кб. | скачати

Схожі роботи:
Охорона праці на виробництві Аналіз умов праці телефоністки
Охорона праці на виробництві 2
Охорона праці та нещасні випадки на виробництві
Охорона водних ресурсів безпеку праці на виробництві
Державне керування охороною праці й організація охорони праці на виробництві
Нормування і контроль у галузі охорони праці Предмет охорона праці і його місце серед інших наук
Умови праці на виробництві
Умови праці на виробництві 2
Організація охорони праці на виробництві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru