додати матеріал


приховати рекламу

Особливості гендерних стереотипів у сучасному суспільстві

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
1. Соціально-психологічні проблеми гендерної психології
1.1 Поняття гендеру
1.2 Передумови та етапи розвитку гендерної психології
1.2.1 Специфіка вітчизняних досліджень в області психології статі
1.2 2 Гендер як соціальна категорія
1.3 Соціальні норми, ролі і гендерні конфлікти
1.4 Основні теорії, концепції і методи дослідження гендерних характеристик
2. Вивчення особливостей гендерних стереотипів особистості в умовах сучасного суспільства
2.1 Констатуючий експеримент
2.2 Формуючий експеримент
Висновок
Список використаних джерел

Введення

Питання, пов'язані з особливостями статі людини та її психологічними відмінностями, останнім часом входять в число найбільш обговорюваних у суспільстві. Роль чоловіка і жінки в суспільному середовищі сьогодні зазнає значних змін. Дана проблема хвилює уми багатьох сучасних соціальних психологів, таких як Ш. Берн [10, С. 32], Д. Майерс [26, С. 257], І.С. Кон [24, С. 766], І.С. Клецина [22, С. 189], Т.В. Бендас [7, С. 134], О.А. Вороніна [13, С. 101], які бачать переоцінку «гендерних» цінностей в сучасному соціальному суспільстві.
Вивчення психології чоловіка і жінки і їхніх відмінностей одне від одного має безпосереднє відношення не тільки до людини як такої, але також до всього суспільства в цілому.
Останнім часом у соціальній психології значно зріс інтерес до небезпек такого роду стереотипізації. Особливо гостро постає питання про здатність звільнення від загальноприйнятих правил, культурних програм, щеплених нам громадськістю, і ступеня свободи-залежності від того, жінка ми або чоловік, а отже від тих соціально-психологічних особливостей своєї статі, які в ньому домінують.
Загальна психологія довгий час ігнорувала стать як базовий аспект людської природи, як вказує Т.В. Бендас [7, С. 34]. Соціальна психологія також відмовлялася визнавати гендер як складову основу одного з найсильніших діалектичних протиріч, що визначають взаємодії людей у ​​соціумі, як зазначає у своїх роботах Ш. Берн [10, С. 34].
В даний час гендерні дослідження широко проводяться в усьому світі, такими вченими як Ф.Л. Джеймс [15, С. 146], К. Хорні [45, С. 82], К. Уест [42, С. 96], С. Фаррел [43, С. 190], Т.С. Баранова [5, С. 39], Ю.Є. Альошина [2, С. 51]. У певному сенсі увагу до питань гендерної соціалізації є породженням інтенсивно поширюються у всьому світі феміністичних ідей. Результати досліджень в галузі гендерної соціалізації з очевидністю приводять до висновку, що особливості чоловічої та жіночої статеворольової ідентифікації специфічно відбиваються на становищі людини в суспільстві, його особистої і професійної долі. У цьому сенсі вони дуже важливі в відображенні процесів, що відбуваються в сучасному світі, основним напрямком якого є все більша гуманізація і підвищення вимог до духовного становлення особистості, це і визначає актуальність нашого дослідження.
Мета дослідження - визначити особливості гендерних стереотипів у сучасному суспільстві і позначити методи їх розхитування.
Завдання:
1 Розкрити суть наукового поняття «гендер», його зміст, особливості та сучасні напрями гендерної психології.
2 Визначити особливості і структуру гендерних стереотипів у сучасному суспільстві.
3 Окреслити соціальні умови, що впливають на їх формування.
4 Розробити методичні рекомендації щодо пом'якшення впливу гендерних стереотипів на особистісні прояви.
У дослідженні особливо акцентувався той факт, що головним у гендерної психології є: не виявлення відмінностей між психологічними характеристиками чоловіків і жінок, не обгрунтування доцільності взаємодоповнення чоловічих і жіночих соціальних ролей, не утвердження ідей про традиційні еталонах «правильної» статевої ідентичності, а фокусом розгляду в дослідженні є аналіз особистісних проблем чоловіків і жінок, породжуваних диференціацією їх психологічних характеристик і ієрархічністю їх соціальних ролей, статусів, позицій в мікро-і макросоциуме, що утруднюють їх самореалізацію в сімейної та професійних сферах.
У рамках гендерного підходу протиставлення і «очевидна» нерівноцінність чоловічих і жіночих рис особистості, способу мислення, особливостей поведінки закріплюють зв'язок між біологічною статтю й досягненнями в соціальному житті. Індикаторами гендерних характеристик поведінки служать соціальні очікування, ролі і конвенціональні вимоги статевої адекватності поведінки. Прийняття позиції, що біологічна стать не є першопричиною психологічних характеристик поведінки і соціальних ролей, дозволяє реконструювати, переосмислити Я-образи та життєві сценарії, нав'язані системою статеворольових уявлень, дає змогу чоловікам і жінкам по-новому оцінити свої можливості і домагання, визначити перспективи життєтворчості, активізувати особистісні ресурси для вибору суб'єктивних стратегій самореалізації та оптимізації відносин.
Мета дослідження - виявлення помилкових гендерних стереотипів.
Гіпотеза - чим вище рівень конформності особистості щодо впливу соціуму, тим яскравіше представлені гендерні стереотипи в структурі її поведінки.
Практична значимість полягає в можливості використання корекційних рекомендацій, що сприяють засвоєнню нормативних гендерних ролей та корекції спотворених, хибних гендерних стереотипів.
Предмет дослідження - особистісні гендерні стереотипи та їх особливості в сучасному соціальному суспільстві (студентському).
Об'єкт дослідження - група студентів з 14 чоловік 3 курсу факультету «Психологія» СГІ.
Новизна роботи полягає у визначенні гендерних стереотипів в соціальному суспільстві перехідного періоду.
Методологічною основою є гендерний підхід, спрямований на аналіз гендерних характеристик особистості, психологічних аспектів міжстатевих відносин та наслідків статевої диференціації та ієрархічності (чоловіче домінування і жіноче підпорядкування) в складних відносинах між чоловіками і жінками в процесі їх індивідуального шляху.
Емпіричною базою дослідження є роботи сучасних вчених - психологів як зарубіжних, так і вітчизняних: Ш. Берн [10, С. 56], Т.В. Бендас [7, С. 345], І.С. Клейкіной [35, С. 498], О.А. Вороніної [12, С. 13], що підкреслюють положення про те, що гендерний підхід дає можливість відійти від точки зору про зумовленість чоловічих і жіночих характеристик, ролей, статусів і жорсткої фіксованості статеворольових моделей поведінки і показує особистісні шляху розвитку і самореалізації, не обмежені гендерними стереотипами.
Блок методик констатуючого експерименту:
1. Тест Куна і Макпартленда «Хто Я?» (Додаток Б)
2. Опитувальник С. Бем (Додаток В)
3. Тест Лірі (Додаток Г)
4. Опитувальник С. Бем (модифікований варіант) (Додаток Д)
5. Опитувальник «Прислів'я» (Додаток Е).
Використані методи в формуючому експерименті:
1. Групова дискусія
2. Мозковий штурм
3. Анкетування
4. Опитування
5. Спостереження
Структура бакалаврської роботи складається з вступу, основної частини з двох розділів, висновків, глосарію, списку використаної літератури та додатку.
У вступі наводиться огляд основних поглядів представників гендерної психології і представлені мета, завдання, гіпотеза, методологічна база та інструментарій дослідження; розроблена актуальність, практична значущість, новизна, а також предмет і об'єкт дослідження.
Перший розділ, що складається з 5 підпунктів, містить основні соціально-психологічні проблеми гендерної психології, розкриває історичний аспект формування даної наукової галузі, зміст поняття гендеру, як соціальної категорії, і основні концепції, теорії та методи дослідження.
Другий розділ присвячено експериментальному вивченню гендерних особистісних характеристик. Складається з констатуючого експерименту, спрямованого на виявлення помилкових гендерних стереотипів, і формуючого експерименту, спрямованого на виправлення перекрученості стереотипного гендерного сприйняття.
У висновку наводяться узагальнюючі висновки і рекомендації.
Бібліографічний список містить список використаної літератури.

1. Соціально-психологічні проблеми гендерної психології
Гендерна психологія - зовсім новий науковий напрям, який лише починає заявляти про себе як про самостійну області психологічного знання, - це галузь психологічної науки, що вивчає закономірності формування та розвитку характеристик особистості як представника певної статі, зумовлені статевої диференціацією, стратифікацією і ієрархізація, вказує І. С. Кльоцкін [35, С. 444].
У гендерної психології вивчаються не просто відмінності в психологічних особливостях чоловіків і жінок, у фокусі уваги її уваги, перш за все, ті закономірності особистісного розвитку, які викликані явищами статевої диференціації, стратифікації і ієрархизациі. Важливим також є аналіз психологічних способів і механізмів, що дозволяють чоловікам і жінкам розуміти і використовувати вплив гендерних чинників на процеси їх самореалізації.
У психології статі жіночі та чоловічі ролі визнаються рівнозначними, хоча і різними за змістом. Вихідним підставою служить імпліцитне прийняття біологічного детермінізму ролей, що спирається на уявлення про уродженості чоловічого і жіночого начала в людині. При аналізі детермінант статевих відмінностей розглядаються як біологічні, так і соціокультурні чинники, проте роль соціокультурного впливу зводиться до оформлення тих рис і характеристик людини, що зумовлені природою. У гендерної психології при аналізі проблем статевої диференціації акцент зроблений на ієрархічності ролей, статусів, позицій чоловіків і жінок. Активно обговорюються питання нерівності, дискримінації, сексизму. У детермінації соціальної поведінки особистості пріоритет відданий соціокультурним факторам: традицій, культури, релігії і церкви, сімейного виховання, освіти, «вулиці», ЗМІ, мистецтва і літератури.
У структурі гендерної психології виділяються наступні розділи:
1. Психологія гендерних відмінностей.
2. Гендерна соціалізація.
3. Гендерні характеристики особистості.
4. Психологія гендерних відносин.
При вивченні гендерних відмінностей, підкреслює Т.В. Бендас [8, С. 137], розглядаються такі питання, як природа відмінностей, їх оцінка та динаміка, вплив цих гендерних відмінностей на індивідуальний життєвий шлях чоловіків і жінок, можливості їх самореалізації.
Ключовими проблемами при вивченні гендерної соціалізації, як вважає Т.С. Баранова [5, С. 39], є психосоціальні аспекти розвитку особистості як представника певної статі на всіх етапах її життєвого циклу, вписання їх гендерного розвитку в історичний, культурний і соціальний контексти.
При розгляді гендерних характеристик вивчається ідентичність чоловіків і жінок та її складові: уявлення, стереотипи, установки, пов'язані зі статевим диференціацією, стратифікацією і ієрархізація. Особлива увага приділяється вивченню продуктивних стратегій і тактик поведінки чоловіків і жінок у подоланні традиційних гендерних стереотипів, а також аналізу закономірностей і механізмів зміни існуючих та розвитку нових гендерних стереотипів.
Розділ психологія гендерних відносин включає в себе вивчення питань спілкування та взаємодії між представниками різної статі. Традиційні гендерні стереотипи та подання спонукають чоловіків і жінок як суб'єктів межполового взаємодії формувати таку модель поведінки, при якій відносини характеризуються несиметричністю, що виявляється в домінуванні й залежності. З позицій гендерного аналізу важливо зрозуміти необхідність і закономірності формування інших моделей межполового взаємодії.
На думку О.А. Вороніної [13, С. 101], Д. Майерса [26, С. 259], Т.А. Репиной [38, С. 26] фундаментальною підставою гендерних становищем гендерної теорії є уявлення про те, що майже всі традиційно вважаються «природними» відмінності між статями мають під собою не біологічні, а соціальні підстави. Ці вважаються «природними» відмінності конструюються в суспільстві під впливом соціальних інститутів, які репрезентують традиційні уявлення про ролі чоловіків і жінок у суспільстві, про «маскулінності» і «фемінінності» як базових категоріях гендерних досліджень.
У традиційній культурі уявлення про «маскулінності» і «фемінінності» різко диференційовані і сконструйовані за принципом бінарної опозиції. Як вказує Л.В. Попова [34, С. 92] маскулінність і фемінінність не тільки диференційовані, але й вибудувані ієрархічно за домінуючої ролі маскулінності.
Таким чином, гендерна диференціація виступає основою побудови владної системи в традиційній культурі. Основою теорії та методології гендерних досліджень є не просто опис різниці в статусах, ролях та інших аспектах життя жінок і чоловіків, але аналіз влади і домінування, що затверджуються в суспільстві гендерної диференціації.
Гендерний підхід - це методологія аналізу гендерних характеристик особистості і психологічних аспектів міжстатевих відносин. Він орієнтований на аналіз наслідків статевої диференціації у відносинах між чоловіками і жінками. Передбачає спосіб пізнання, що дає можливість відійти від точки зору про зумовленість чоловічих і жіночих характеристик, ролей, статусів і жорсткої фіксованості статеворольових моделей поведінки, показує особистісні шляху розвитку і самореалізації, не обмежені традиційними гендерними стереотипами.
Основне завдання гендерної психології - пізнання психологічних закономірностей поведінки та діяльності людей, як суб'єктів - носіїв, виразників і творців гендерних характеристик, ролей і статусів. Також завдання пов'язані з інституціалізації її як галузі наукового знання та навчальної дисципліни, тобто чіткого визначення предмета дослідження, конкретизації напрямків розвитку, обгрунтування адекватних методичних прийомів і принципів дослідження, накопичення фактологічної бази даних.
Дослідження гендерної психології такими вченими-психологами як, С. Фаррел і Д. Лорбер [43, С. 191], К. Уест і Д.Д. Зіммерман [42, С. 104], В.А. Ядов [49, С. 598] покликані показати механізми конструювання гендерної ідентичності у різних часових і соціокультурних контекстах, а також обгрунтувати можливості зміни ідентичності чоловіків і жінок у ситуації соціальних перетворень.
1.1 Поняття гендеру
У своїх роботах Ш. Берн [10, С. 256] підкреслює, що поділ людей на чоловіків і жінок є центральною установкою сприйняття нами відмінностей, наявних у психіці та поведінці людини. Багато хто вважає, що ці відмінності пов'язані з генетичними, анатомічними і фізіологічними особливостями чоловічого й жіночого організму. Ідея протилежності чоловічого і жіночого начал зустрічається в міфах і традиціях усіх відомих товариств. Вона закріплена в різноманітних соціальних інститутах (таких, як сім'я, армія). Але факт тілесного несходства чоловіків і жінок ще не говорить про те, що саме звідси походять і всі спостерігаються відмінності між ними. Крім конституціональної боку ці відмінності мають соціокультурний контекст: вони відображають те, що в даний час в даному суспільстві вважається властивим чоловікові, а що жінці.
Н.В. Ходирєва [44, С. 79] вважає, що наше сприйняття біологічних відмінностей між статями теж визначається культурними чинниками.
З часів античності до кінця 17 століття в Європі переважало уявлення про те, що жіночий організм є недорозвиненим варіантом чоловічого. Саме тому розпізнавальних ознаками чоловічого і жіночого в той час виступали не стільки конституціональні, скільки соціальні прізнкі: займаний у суспільстві статус і виконувані соціальні ролі. Проте в епоху Відродження світогляд європейців змінилося, і чоловіки і жінки були визнані полярно різними за своєю природою організмами. З цього моменту соціальні відмінності між чоловіками і жінками стали зв'язуватися з відмінностями в їх біологічному статусі.
В даний час обгрунтованість жорсткого поділу людей тільки на два протилежних, не збігаються за своїми природними характеристиками статі, ставиться біологами під сумнів.
Як зазначає Г. Келлі [46, С. 56], виділяється кілька рівнів сексуальної організації людини:
1. Генетичний підлогу (певний набір генів)
2. Гонадний підлогу (залози внутрішньої секреції)
3. Морфологічний підлогу (зовнішні і внутрішні статеві органи)
4. Церебральний підлогу (диференціація мозку під впливом тестостерону).
Як справедливо підкреслює Є.П. Ільїн [17, С. 117] поєднання різних характеристик кожного рівня визначає різноманіття конституціональних особливостей кожної людини, тоді як звичне розподіл людей на дві статі фактично спирається тільки на морфологічна ознака: наявність того чи іншого дітородного органу. Індивіди, народжені з невизначеними зовнішніми статевими ознаками, сприймаються як біологічна аномалія. Якщо в індивіда одні геніталії, то йому приписується одну поведінку, якщо інші ", то, відповідно, інша поведінка.
Таким чином, у свідомості більшості людей присутній рідко усвідомлювана пізнавальна установка на те, що саме геніталії є основним критерієм і початковою точкою відліку при оцінці всіх складових біологічної статі. Саме до геніталій прив'язуються характеристики генетичного, гонадного і церебрального рівнів при оцінці норми або відхилень у розвитку сексуальності людини.
Термін «гендер» з'явився порівняно недавно, в 1975 році, це було викликано чітким розмежуванням конституціональних і соціокультурних аспектів у розрізненні чоловічого і жіночого, пов'язуючи їх з поняттями статі і гендеру.
На думку В.А. Геодакян [14, С. 58], Т.А. Кліменкової [12, С. 17] термін «стать» описує біологічні відмінності між людьми, зумовлені генетичними особливостями будови клітин, анатомо-фізіологічними характеристиками і дітородними функціями.
Термін «гендер» - соціальну стать, стать як продукт культури, соціально-біологічна характеристика, яка вказує на соціальний статус і соціально-психологічні характеристики особистості, які пов'язані зі статтю і сексуальністю, але виникають у взаємодії з іншими людьми.
Нерідко характеристики біологічної активності змішують з поведінкою в соціально-психологічному сенсі. Змішання статевих та гендерних характеристик призводить до того, що до характеристик мужності і жіночності одночасно відносять і психофізіологічні, і соціокультурні аспекти психологічних відмінностей, тоді як у ситуаціях реальної взаємодії між собою люди рідко пов'язують біологічні особливості свого організму з гендерними характеристиками. На змішанні статевих та гендерних відмінностей часто будується критика гендерного підходу до пояснення поведінки людей, вказує О.М. Здравомислова [16, С. 192]. Разом з тим далеко не всі психологічні відмінності між чоловіками і жінками тісно пов'язані з біологічними, а стать і гендер - не взаємодоповнюючі категорії, соціальні конструкти людської сексуальності. Тільки один термін робить акцент на біологічних підставах психологічних відмінностей і зводить все зустрічається різноманіття до того чи іншого будовою геніталій, тоді як інший термін підкреслює соціокультурне походження психологічних відмінностей.
І.С. Кон [24, С. 771] вважає, що і підлога, і гендер є системами умовних позначень, які формують певний порядок відносин між людьми, їх ставлення до різних проявів сексуальності, а також визначають форми подання себе іншим людям у різноманітних практиках соціальної взаємодії.
На думку І.А. Школьникова [47, С. 63] сьогоднішня ситуація така, що практично будь-яке соціально-психологічне дослідження гендеру дуже політизоване, роль науки швидше полягає не у вивченні світу, а в просуванні принципу рівноправності статей.
С.А. Мінюрова і О.Л. Кустова [27, С. 28] відзначили, що визначення статі зазвичай включає в себе риси безпосередньо зумовлені біологічною статтю, тоді як гендер увазі ті аспекти чоловічого і жіночого, причини виникнення яких ще не відомі. Проблема в тому, що причинно-наслідковий зв'язок не завжди очевидна і може бути викликана як біологічними, так і соціальними чинниками.
Таким чином, стать і гендер - не взаємодоповнюючі категорії і соціальні конструкти людської сексуальності. Термін «стать» робить акцент на біологічних підставах психологічних відмінностей і зводить все зустрічається різноманіття до того чи іншого будовою геніталій, тоді як термін «гендер» підкреслює соціокультурне походження психологічних відмінностей.
Питання термінології ще не до кінця зруйнований вченими, однак можна зробити висновок про те, що доцільно використання поняття «стать» тільки як демографічної категорії, засновану на біологічному полі, а інших випадках застосовувати термін «гендер», у зв'язку зі змістом, що відображає соціально обумовлену природу чоловічого і жіночого.
1.2 Передумови та етапи розвитку гендерної психології
Гендерна психологія - це галузь психологічної науки, що має довгу передісторію і дуже коротку історію. Але було б неправомірним розглядати цю історію лише з 70-х рр.. 20 століття. Також неправомірно вважати її дітищем тільки фемінізму, хоча його великою заслугою є залучення уваги до деяким сучасним психологічним проблемам.
В історії гендерної психології можна виділити 5 етапів:
1. Розробка відповідних ідей у ​​руслі філософії (від античних часів до кінця 19 століття)
2. Формування предмету і розділів гендерної психології (кінець 19 століття - початок 20 століття)
3. «Фрейдовский» період, пов'язаний з ім'ям З. Фрейда і психоаналізом (початок 20 століття - 1930-і рр..)
4. Початок широких експериментальних досліджень і поява перших теорій (1950-1980-і рр..)
5. Бурхливий розвиток гендерної психології: сплеск експериментальних досліджень, теоретичне осмислення емпіричних фактів, адаптація відомих методів і методик для вивчення гендерної проблематики та створення специфічних гендерних методик (з 1990-х рр.. По теперішній час).
Говорячи про античному періоді гендерних досліджень слід зазначити Платона і Аристотеля, яких можна позначити як представників першого періоду становлення поглядів на гендер.
Платон Афінський у своїх працях «Бенкет», «Держава» та інших ввів поняття андрогіном і висловив думку про додатковості підлог. Ставлення до жінки було суперечливим: з одного боку він вважав її нижчим істотою, «вульгарної Афродітою», з іншого боку - допускав її участь у справах держави нарівні з чоловіком [7, С. 9].
Аристотель Стагирит, на відміну від Платона виглядає скоріше «антіфеміністом». Взаємовідносини дружини і чоловіка, повинні бути відносинами раби і пана. На його погляд, чоловік і жінка не рівні істоти, чоловік - норма, жінка - відхилення від неї. Багато думки Арістотеля, як і раніше повторюють люди 21 століття - настільки живучі гендерні стереотипи, наголошує Т.В. Бендас [7, С. 10].
В епоху Відродження Томас Мор у своїй «Золотій книзі» малює ідеальну державу, де заняття чоловіків і жінок не розрізняються. Тут маються на увазі майбутні гендерні проблеми: рівність здібностей чоловіків і жінок до різних занять і до навчання, а також лідерських здібностей; ставиться також проблема гендерних відносин [35, С. 462].
Томмазо Кампанелла в «Місті Сонця» також висловив ідею про рівність здібностей підлог, вказав на вплив подібності в одязі на подобу характеристик особистості та поведінки і жорстко регламентував гендерні ролі.
Надалі кілька цікавих ідей, що стосуються гендерної психології висловив Жан-Жак Руссо. Він проаналізував подоби підлог, висловив уявлення про різні норми поведінки для чоловіків і жінок (те, що пізніше буде названо гендерними стереотипами), а також розмірковував про особливості освіти жінок і чоловіків і про взаємини у шлюбі, зазначає у своїй роботі В.М. Павленко [32, С. 138].
Іммануїл Кант поділяв чоловіків і жінок, по-перше, за характером участі у політичному житті і, по-друге за характеристиками особистості та поведінки. Чоловікам властиво активне громадянство, а жінкам - пасивне. Дуже часто мислителі минулого відзначали відмінність чоловіків і жінок, але причина цих відмінностей часто здавалася їм «природною», «природного» [7, ​​С. 12].
Французький мислитель Франсуа Марі Шарль Фур'є висловив ідеї про відображення статусу жінок і чоловіків у суспільстві в мові, про лідерство чоловіків і жінок, про гендерні взаєминах. Він запропонував створити «нейтральний» мову, з рівною кількістю чоловічих і жіночих найменувань. Він передбачав багато проблем сучасної гендерної психології: крім лінгвістичної проблеми, також сучасну ідею додатковості чоловічого і жіночого лідерства, ідею про подвійність статевого стандарту в сексуальній моралі, різноманітності гендерних сексуальних відносин, відзначає Т.А. Рєпіна [38, С. 23].
Цікава думка німецького романтика Фрідріха Шлегеля про цілісної особистості, яка поєднує в собі особистісні характеристики і чоловіки і жінки, він підкреслював не «природне» відмінність статей, а радив чоловікам розвивати відсутні ним жіночі якості, і навпаки [38, С. 25].
Різниця норм поведінки, розподіл праці між чоловіками і жінками, своєрідність підлог, порівняння однієї статі з іншим - еталонним, навіть думка про необхідність регулювання народжуваності - це проблеми, які й зараз актуальні для гендерної психології.
Отже, на першому етапі різні вчені висловлювали окремі ідеї, які в подальшому були корисні при розробці гендерної психології, але як самостійна область вона ще не склалася.
Другий етап - період формування предмета і природничонаукових основ гендерної психології.
У цей час у багатьох країнах Заходу змінилася ситуація. У Франції, Англії та США набрало розмаху рух за звільнення жінок. Цей рух не можна вважати як частина історії гендерної психології як науки, однак було надано стимулюючий вплив у розробці проблем, які раніше не вважалися предметом психології.
Ще одним чинником, що вплинув на розвиток гендерної психології, стало спільне навчання представників обох статей у різних навчальних закладах, відзначає В.П. Багрунов [3, С. 56]. Це спонукало дослідників порівняти цих представників між собою. Паралельно сформувалися 2 гілки нової галузі: психологія жінки і психологія статевих відмінностей.
Робота австрійського вченого Отто Вейнінгера «Стать і характер», викликала бурю суперечок, які не вщухають донині. З одного боку, він висловив масу ідей, що вражають точністю спостережень за поведінкою обох статей. З іншого, деякі з них абсолютно неприйнятні, оскільки пронизані духом мізогінії (ненависті до жінок). На його думку, крім 2 основних статей існують «проміжні форми статі» [7, ​​С. 17].
У кінці 19 століття стали проводитися перші дослідження жінок - у Німеччині, Франції, Італії, Нідерландах. З'явилося кілька монографій, присвячених їм або порівнянні з чоловіками, зокрема праці Т. Хіггінсона [21, С. 23], Л. Фратті, Х. Ланге [38, С. 27], М. Лефера, Х. Маріон, Л. Мархольм [3, С. 34], Е. Кей.
Однак справжнім піонером нової галузі психології можна вважати Г. Гейманса [7, С. 25]. Його книга «Психологія жінки» відрізнялася від попередніх творів своєї науковістю, а також він сам провів 2 масштабних дослідження з вивчення характеристик поведінки, які найчастіше залишаються поза увагою психологів. У 1915 р. Л.П. Кочеткова [35, С. 465] висловлює думку про те, що функція продовження роду є перешкода для розвитку жінок, закликає до стерилізації. Ці ідеї не сприяли розвитку гендерної психології, а, навпаки, гальмували її. Сама тематика, вела до «війні статей».
Таким чином, до кінця 2 періоду сформувалося уявлення про предмет гендерної психології та основних її розділах, таких як психологія статевих відмінностей, психологія жінки, гендерна соціалізація, сексуальна соціалізація.
Почалися експериментальні дослідження. Хелен Томпсон, Хелен Дойч, Літа Холлігворс, Джоана Лампл де Грут [21, С. 22] у своїх експериментах продемонстрували, що інтелектуальне подібність між жінками і чоловіками набагато перевершує розходження, і закликали будувати нову галузь психології на точному і ретельному дослідженні. Проте рух за рівноправність підлог зіграло тут негативну роль, вірно помічає Ф.Л. Джейс [15, С. 154]: як тільки виявлялися факти, що свідчать про специфічні особливості хлопчиків і дівчаток, вони викликали настільки нездорову реакцію в суспільстві, що часом оголошували артефактами.
Третій етап - «психоаналітичний». Початок ознаменовувалося діяльністю Зигмунда Фрейда.
Самого Фрейда важко віднести до «гендерних» психологам. Однак рідкісні його висловлювання про жінок були зведені в ранг незаперечних істин і на багато років сформували стереотипне уявлення про жінку [7, С. 33].
Надалі відносини між психоаналізом і психологією жінки розвивалися суперечливо. У 1960 р. психоаналіз був оголошений небезпечним для жіночого душевного здоров'я, але тим не менш психоаналіз залишається одним з класичних напрямків у дослідженні жінки.
Четвертий період - поява перших теорій.
Незважаючи на що почалися дослідження та успіхи гендерної психології, спостерігається перерву до середини 20 століття. Причина - вплив руху за звільнення жінок, на цей раз негативне.
Серед авторів численних робіт даного періоду можна виділити 5 жінок: Мартіна Хорнер, Елеонор Маккобі, Сандру Бем, Ненсі Ходорів і Керол Гілліган [7, С. 36].
Елеонор Маккобі - найбільш відоме ім'я в психології статевих відмінностей. У своїх монографіях вона вживає термін «стать» поряд з терміном «гендер».
Наприкінці 1960 років Матріна Хорнер запропонувала пояснення малої успішності жінок порівняно з чоловіками - відсутність у жінок мотивації - «страх успіху» [38, С. 31].
У 1974 році увага гендерних психологів переключилася на іншу концепцію - Сандри Бем [35, С. 124]. Ця концепція стосувалася існування 3 типів людей з різною гендерною ідентичністю:
1. з переважанням фемінінних характеристик
2. з переважанням маскулінних характеристик
3. «Андрогін» - тих у кого спостерігався баланс маскулінних і фемінінних характеристик.
Складнішою є концепція Ненсі Ходорів [46, С. 54], яка домоглася найбільших успіхів у синтезі психоаналітичної та соціологічної теорій з фемінізмом.
Таким чином, на цьому етапі за кордоном було нагромаджено безліч емпіричних фактів і з'явилися перші спроби створити концепції, які б їх пояснювали.
П'ятий період характеризується бурхливим розвитком гендерної психології. Ознаками розквіту цієї області служать новий сплеск експериментальних досліджень, теоретичне осмислення емпіричних фактів, початок крос-культурних досліджень в усьому світі, адаптування методів і методик для вивчення гендерної проблематики та створення специфічних гендерних методик.
На новому етапі вчені приступили до більш тонкого освоєння гендерної проблематики. Стали відомі області, в яких найбільш часто виявляються статеві відмінності (зокрема, перевагу чоловіків з зорово-просторовим здібностям), їх перевіряють у різних культурах, йде пошук причин, що пояснюють емпіричні факти. Дослідження стали ретельніше плануватися, виявлена ​​маса методик, які виявилися чутливими до вивчення чоловіків і жінок. З'явилися зміни і в організаційному плані, психологічні департаменти не можуть здати річний звіт, якщо в нього не включені дані про проведення гендерних досліджень.
Таким чином, у науковій психології стала враховуватися «друга половина людського досвіду» - жіноча. У численних дослідженнях проводиться вивчення рівних статевих можливостей. Психологи всього світу, Ш. Берн [10], Т.В. Бендас [7], І.С. Клецина [35], Л.М. Ожігова [31], О.А. Вороніна [13] та інші намагаються реалізувати гендерний підхід у своїх дослідженнях, таким чином в науці покладено початок впровадження результатів гендерних досліджень у практику.
1.2.1 Специфіка вітчизняних досліджень в області психології статі
До початку 1990-х років гендерна проблематика у вітчизняній психології не розвивалася, а робіт на які могли б спиратися дослідники гендерних проблем у психології, було опубліковано вкрай мало.
Можна виділити наступні етапи в розвитку вітчизняної психології статі:
1. Дискусії про психологічні проблеми міжстатевих відносин у першій половині 20 століття.
1. Розвиток психології статі в другій половині 20 століття (60-80 рр..).
2. Психологія статі у 90-і роки 20 сторіччя.
На початку XX століття психологія статі і міжстатевих відносин в Росії не досліджувалася, оскільки психологічна наука в нашій країні проходила етап становлення, який супроводжувався науковими та організаційними перетвореннями, часто на шкоду науці.
Проблеми освіти обговорювалися в роботах таких вітчизняних філософів, як В. Соловйов, С. Булгаков, М. Бердяєв, В. Розанов [35, С. 446]. Спільним для всіх цих робіт є протиставлення психологічних якостей чоловіків і жінок.
О.А. Вороніна [12, С. 11] підкреслює глибинно патріархальні основи російської філософії статі.
Таким чином, очевидно, що й філософські погляди, протиставляючи поняття «чоловіче» і «жіноче» відбивають принцип диференціації та поляризації статей.
У постреволюційний період проблеми психології статі теж не займали провідного місця серед дослідницьких інтересів вчених. Найбільш актуальними для громадської і наукової думки в той час були такі близькі за тематикою проблеми як «жіноче питання» і «статеве питання». Радянська Росія була першою державою в світі, що проголосив в Конституції 1918 року юридична рівноправність чоловіків і жінок в усіх сферах соціального життя.
У 20-ті роки дискусії про виховання статей не привели до бажаного результату. У наступні роки проводилась політика встановлення тотального контролю над особистістю, її деіндивідуалізація, заперечення і придушення сексуальності. У таких умовах, звичайно, не могла розвиватися не тільки психологія статі, але й інші особистісно-орієнтовані наукові галузі знання.
Як зауважив І.С. Кон [24, С. 769], другий період розвитку психології статі, можна визначити, як період «безстатевого сексизму».
Незважаючи на ретельне уникнення вивчення вченими-психологами проблем статі і міжстатевих відносин, все ж наприкінці 60-х і 70-і роки стали з'являтися поодинокі публікації, присвячені проблемам психології статі.
У роботах Б.Г. Ананьєва [3, С. 67], Н.А. Розі, Г.І. Акінщіковой, Є.І. Степанової [25, С. 24] - розглядалися статеві відмінності в психофізіологічної сфері.
Завдяки основним і узагальнюючим робіт Б.Г. Ананьєва і І.С. Кона були визначені пріоритетні напрямки досліджень в області психології статі [35, С. 448]. Це систематичні і комплексні дослідження статевих відмінностей і статевих ролей, включають вивчення:
1. диференційно-психологічних характеристик представників підлог у віковій динаміці.
2. Функціональних закономірностей диференціації статевих ролей в окремо взятій сфері діяльності на соціальному, міжособистісному і інтеріндивідуальний рівні.
3. Статеворольових стереотипів в історичній перспективі та у зв'язку зі змінами форм соціалізації.
4. Взаємозалежності інтерналізувалися статевих ролей і відповідної поведінки особистості та її диференційно-психологічних і соціальних характеристик.
У 80-і роки кількість робіт, присвячених питанням психології, стала збільшуватися. Дані роботи можна розділити на 2 групи. До першої групи можна віднести дослідження, де результати про розходження в поводженні і психологічних характеристик між людьми різної статі не були головною метою досліджень і були отримані як додаткові факти в контексті вирішення інших наукових проблем (неспеціалізовані дослідження). Друга група досліджень міжстатевих взаємодій - це роботи, які спочатку були орієнтовані на вирішення яких-небудь проблем психології статі (спеціалізовані дослідження).
Серед найбільш цікавих робіт першої групи можна виділити дослідження В.С. Агеєва [3, С. 34], спрямоване на пошук міжкультурних відмінностей у процесі сприйняття людиною людини, Т.А. Репиной [38, С. 17], що вивчала вільне спілкування дошкільнят один з одним, Н.Я. Пріваловай [36, С. 18], спрямоване на вивчення структури розуміння школярами особистості своїх батьків, В.В. Абраменкової [1, С. 73], що досліджувала статеворольової диференціацію в сім'ї в уявленнях дошкільнят.
У представлених дослідженнях виявляються психологічні відмінності між людьми різної статі або зовсім не пояснювалися, оскільки дослідження були орієнтовані на інші цілі. Або визнавалися природними, біологічними відмінностями статей.
До другої групи (спеціалізовані роботи) можна віднести дослідження В.В. Абраменкової [1, С. 74], В.Є. Кагана [18, С. 55], Я.Л. Коломинского і М.Х. Мелтас, І.І. Луніна [35, C.456], Т.І. Юферевой. Робота В.В. Абраменкової [1, С. 71] присвячена вивченню статевої диференціації в міжособистісних установках в групах дітей. В.Є. Каган досліджував статеворольові установки та стереотипи мужності-жіночності - у підлітків, І.І. Лунін вивчав культурно-історичні аспекти психології статі, а Т.І. Юферева - образи чоловіків і жінок у свідомості підлітків. У зазначених роботах були отримані результати про відмінності в психологічних характеристиках та особливостях поведінки дітей та підлітків різної статі, проте причини статевих відмінностей, як правило, пояснювалися стереотипами маскулінності-фемінінності, домінуючими в суспільній свідомості, а також історично сформованими формами взаємодії чоловіків і жінок.
В.В. Абраменкова [1, С. 70] підкреслює, що справжньою причиною виявлених відмінностей є не статева приналежність, взята сама по собі, а ті відмінності в соціальному статусі і статеворольової позиції, які задані історично склалися в культурі формами взаємовідносин у чоловіків і жінок, які знайшли своє відображення в поведінці сучасних дітей.
Г.М. Бреслав і Б.Г. Хасан [3, С. 65], які стверджують чоловіче перевагу, як і В.П. Багрунов [5, С. 35], підкреслюють, що в силу біологічних і психологічних властивостей жінка є більш конформной і вселяється, ніж чоловік.
Є. Маккобі і К. Джаклін [35, С. 478], відзначають, що ніякої стереотип статерольового спілкування так не міцна, як стереотип, що жінки залежні.
Особливу групу складають наукові праці, присвячені вивченню проблем чоловіків іженщін в сімейному житті. Так, М.Ю. Арутюнян [4, С. 25] вивчала відносини між подружжям у залежності від характеру розподілу ролей у сім'ї, Ю.Є. Альошина і Є.В. Лекторська [2, С. 45] провели дослідження, спрямоване на виявлення закономірностей виникнення і протікання рольового конфлікту у працюючих жінок, Ю.Є. Альошина і А.С. Волович [36, С. 17] вивчали вплив моделей поведінки батьків на формування полоспеціфічного поведінки дітей.
У розглянутий період більшості вітчизняних психологів не були відомі адекватні концепції для аналізу проблем статевої диференціації. Широкого поширення набула в науковому середовищі біологічна теорія статевого диморфізму В.А. Геодакана [14, С. 55], яка психологами трактувалася як доказ вродженості і непереборності всіх спостережуваних статевих відмінностей. У цій концепції в загальному вигляді відтворюється функціоналістіческой, статеворольової підхід до трактування соціальних ролей жінок і чоловіків у суспільстві.
У цілому, можна відзначити, що в аналізований період дослідження проблеми психології статі стали проводитися частіше, у попередні десятиліття; вченими було накопичено певний фактичний матеріал (переважно з психології статевих відмінностей), на який надалі фахівці могли спиратися у вирішенні нових завдань.
Третій етап розвитку психології статі (90-і роки 20 століття).
У попередні десятиліття психологія статі розвивалася як наукова галузь дуже слабо, що було пов'язано з домінуючими в суспільстві установками на однаковість, уніфікацію особистості в різних її проявах, негласним партійним забороною на наукові теми, що стосуються статі і сексу.
Починаючи з 90-х років ситуація в суспільстві змінилася, проблеми психології хвилювали багатьох, люди були готові купувати і читати популярну і наукову літературу, присвячену проблемам психології.
Велика кількість популярної літератури з різних аспектів психології, дозволяє її класифікувати за 3 напрямами.
До першого напряму відноситься популярні видання, в яких пропонується інформація про жіночої і чоловічої психології і примітивні рекомендації щодо врегулювання складних проблем у взаєминах чоловіків і жінок.
Другий напрямок об'єднує численні психологічні енциклопедії для чоловіків і жінок.
До третього напрямку належить зовсім невелика частина досліджень, спрямованих на надання психологічної допомоги чоловікам і жінкам в осмисленні їх гендерних стереотипів, які заважають їх особистісному зростанню, саморозвитку, самореалізації в професійному та сімейному сферах.
Таким чином, можна відзначити, що сплеск недостатньо професійної літератури про психологічні проблеми підлог показав гостру необхідність наукової розробки даних проблем, вельми значущих для різних соціальних груп населення.
Цінним є звернення до вивчення таких аспектів психології статі, які раніше не вивчалися: глибоких і складних психологічних структур, таких як: Я-концепція, морально-етичні установки, статева ідентичність. Прикладом можуть служити роботи С.І. Кудінова, В.В. Романова, Б.І. Хасан і Ю.А. Тюменева [35, С. 480].
Загалом наукові роботи в області психології статі останніх років істотно розширили проблеми статевих відмінностей, проводяться дослідження в різних областях: відмінності в особливостях особистості і характеристиках поведінки чоловіків і жінок (С. І. Кудінов), зміст і динаміка стереотипів маскулінності-фемінінності (Т. А. Араканцева та Є. М. Дубовська), психологічні відмінності властиві представникам двох статей в різні вікові періоди (Н. А. Смирнова), гендерна соціалізація (І. С. Кльоцкін [19]), самоактуалізація особистості в професії - гендерний аспект ( Л. Н. Ожігова [31]), гендерна психологія лідерства (Т. В. Бендас [8]), стереотипи жіночої поведінки (О. В. Мітіна, В. Ф. Петренко [33]).
Значущим внеском даних робіт у розвиток гендерної проблематики є накопичення емпіричних фактів про відмінності в психологічних характеристиках представників чоловічої і жіночої статі, а також привернення уваги до тих змін, які відбулися в системі статеворольових уявлень людей.
В основному розроблена вітчизняними психологами психологія статевих та гендерних відмінностей, менш вивченими є психологія жінки, а психологія гендерних відносин тільки робить перші кроки.
Слабкою стороною гендерної психології залишається мала кількість узагальнюючих теорій, проведення досліджень з різних напрямів, поки не об'єднаним жодної теоретичної базою, ні єдиною програмою.
Розвиток досліджень проходить як когнітивна практика жіночого руху в різних країнах, яка часто до фундаментальної науки не має прямого відношення.
1.2.2 Гендер як соціальна категорія
Гендер - одна з базових характеристик особистості, які обумовлюють психологічний і соціальний розвиток людини. Багатокомпонентна структура гендеру визначається чотирма групами характеристик, зазначає Д. Майєрс [26, С. 257]:
1. біологічна стать,
2. гендерні стереотипи,
3. гендерні норми,
4. гендерна ідентичність.
Важливою складовою процесу соціалізації є полоролевая соціалізація, що включає в себе процеси формування психологічного статі, психічних статевих відмінностей і статеворольової диференціації. Диференціація діяльності, статусів, прав та обов'язків індивідів в залежності від їх статевої приналежності відноситься до категорії «гендерна роль». Гендерні ролі соціальні, нор, виражають певні соціальні очікування, проявляються в поведінці. Гендерні ролі завжди пов'язані з певною нормативною системою, яку особистість засвоює і переломлює у своїй свідомості та поведінці. Частина цих норм впроваджується в свідомість через телебачення і популярну літературу, ряд інших ми отримуємо у вигляді настанов батьків чи відчуваючи несхвалення з боку суспільства.
Гендерна соціалізація - процес, за допомогою якого людина навчається моделям поведінки в суспільстві, цінностям, відповідним поняттям «чоловіче», і «жіноче».
Процеси гендерної соціалізації розглядаються в контексті різних концептуалізацій, підкреслюють Т.С. Баранова [5, С. 42], М.М. Богомолова [3, С. 63], В.М. Павленко [32, С. 137]. По-перше, в концепціях, розроблених в рамках відомих психологічних орієнтацій (психоаналітична, необіхевіорістіческая, когнівістіческая): це теорії соціального навчання, моделювання, статевої типізації та теорія когнітивного розвитку. По-друге, у спеціально розроблених концепціях для пояснення механізмів засвоєння статевої ролі дітьми в процесі соціалізації: це такі теорії, як нова психологія статі і теорія гендерної схеми.
Найбільш популярна теорія гендерної схеми С. Бем [13, С. 101].
Гендерна схема - це когнітивна структура, мережа асоціацій, яка функціонує як предвосхищающая структура.
Основними психологічними механізмами гендерної соціалізації є: процес ідентифікації (психоаналітична теорія), соціальні підкріплення (теорія соціального навчання та статевої типізації), усвідомлення, розуміння статевої соціальної ролі (теорія когнітивного розвитку), соціальні очікування (нова психологія статі), гендерні схеми (теорія гендерної схеми).
Американський психолог Рут Хартлі виділяє чотири основні способи конструювання дорослими гендерної ролі дитини: соціалізація через маніпуляції, вербальна апеляція, каналізація, демонстрація діяльності [10, С. 254].
Поняття гендер як соціальна категорія включає в себе гендерні стереотипи як спрощені, стійкі, емоційно забарвлені образи поведінки і рис характеру чоловіків і жінок. Дані стереотипи проявляються у всіх сферах життя людини: самосвідомості, в міжособистісному спілкуванні, межгрупповом взаємодії.
У сучасному світі в суспільній свідомості гендерні стереотипи розглядаються як "істинні", як певний соціальний консенсус, який застосовується при вирішенні проблем, для яких немає однозначних підтверджень і об'єктивних критеріїв. На думку Ф.Л. Джес [15, С144-161], гендерні стереотипи, були «справжніми», трансформуються в цінності і формують нормативні образи «істинної» фемінінності-маскулінності. Гендерні стереотипи визначають статусні характеристики чоловіків і жінок, закріплюючи домінуюче становище чоловіків і дискримінаційної практики стосовно жінок.
В.Є. Каган [18, С. 57], І.С. Клецина [22, С. 194] виділяють 3 групи гендерних стереотипів.
До першої відносяться стереотипи маскулінності-фемінінності. У стереотипному уявленні маскулінності приписуються «активно-творчі» характеристики, інструментальні риси особистості. Фемінінність навпаки розглядається як «пасивно-репродуктивне початок», що виявляється в експресивних особистісних характеристиках, таких як залежність, тривожність, низька самооцінка, емоційність. Маскулінні характеристики протиставляються фемінінних, розглядаються як протилежні, взаємодоповнюючі.
Друга група гендерних стереотипів включає в себе уявлення про розподіл соціальних (сімейних і професійних) ролей між чоловіками і жінками. Для жінки найбільш значущою соціальною роллю є роль домогосподарки, матері. Чоловікам пропонується включеність в суспільне життя, професійна успішність, відповідальність за забезпечення сім'ї. Найбільш значимими соціальними ролями для чоловіка є саме професійні ролі.
Третя група гендерних стереотипів визначається специфікою змісту праці. У відповідності з традиційними уявленнями передбачається, що жіноча праця має носити виконавський, обслуговуючий характер, бути частиною експресивної сфери діяльності. Жінки частіше всього працюють в сфері торгівлі, охорони здоров'я, торгівлі. Для чоловіків можлива творча і керівна робота, їх праця визначається в інструментальній сфері діяльності.
Гендерні стереотипи виступають генеральними угодами про взаємодію "чоловічого" і "жіночого". Позитивним у дії гендерних стереотипів Дж. Мані і П. Такер [36, С. 17] вважають підтримку міжособистісного і міжгрупового взаєморозуміння і співпраці. Негативний вплив полягає в негативному впливі на самореалізацію чоловіків і жінок, виступ в ролі бар'єру у розвитку індивідуальності, на думку Дж. Майерса [26, С. 261].
Гендерна ідентичність - усвідомлення своєї приналежності до чоловічої або жіночої статі. Це ті компоненти «Я» людини, які переживаються їм на рівні усвідомлення приналежності до якої-небудь групи. Соціальна ідентичність - це результат процесу соціальної ідентифікації, під яким розуміється процес визначенні себе через членство в соціальній групі. Вона виконує важливі функції як на груповому, так і на особистісному рівні: саме завдяки цьому процесу суспільство отримує можливість включити індивідів в систему соціальних зв'язків і відносин. А як вважає В.А. Ядов [49, С. 589-601] особистість реалізує базисну потребу групової приналежності, забезпечує захист, можливості самореалізації, оцінки іншими і впливу на групу.
Гендерна ідентичність - це аспект самосвідомості, що описує переживання людиною себе як представника певної статі. Статева приналежність це перша категорія, в якій дитина осмислює своє власне «Я». У будь-якому суспільстві від різностатевих дітей чекають різного поведінки і по-різному поводяться з ними, згідно з цим в будь-якому суспільстві хлопчики і дівчатка ведуть себе по-різному. З моменту народження на основі особливостей дитині приписується акушерський, або паспортний підлогу. Зазначений підлогу сигналізує, в дусі якої статевої ролі, чоловічої або жіночої, дитина повинна виховуватися. Гендерна соціалізація дитини починається буквально з моменту народження, коли батьки та інші дорослі, визначивши паспортний стать дитини починають навчати його гендерної ролі хлопчика чи дівчинки [35, С. 165].
Первинне уявлення про власну статевої приналежності формується у дитини в півтора року. З віком гендерна ідентичність розвивається, відбувається розширення її обсягу та ускладнення структури. Незворотність статевої приналежності усвідомлюється дітьми до 6-7 років, що супроводжується посиленням статевої диференціації поведінки і установок. Гендерна ідентичність дорослої людини являє собою складно-структуроване утворення, що включає крім усвідомлення власної статевої приналежності, сексуальну орієнтацію, «сексуальні сценарії», гендерні стереотипи і гендерні переваги, вважає І.С. Кон [23, С. 564].
На думку Ш. Берн [10, С. 233] більшість соціальних ролей виконується головним чином або чоловіками, або жінками, а більшість людей з самого раннього віку обмежують своє коло спілкування представниками своєї статі. Коли ми ідентифікуємо себе як чоловіка або жінки і починаємо в певній мірі формувати свою самооцінку і ідентичність на гендерній основі. У нас з'являється мотивація для взаємодії головним чином з представниками свого гендеру. Після цього починають виникати різні внутрішньогрупові і внегруппового процеси, стимулюють подальший поділ і стереотипирование людей на гендерній основі.
Таким чином, гендерні стереотипи виконують роль схем, завдяки яким ми з більшою ймовірністю помічаємо і запам'ятовуємо приклади, підтвердження наші стійкі переконання щодо гендерів. Гендерні схеми перебувають «в зведеному стані» і завжди готові до управління процесами обробки інформації завдяки тій завзятій наполегливості, з якою в нашому суспільстві йдеться про гендерні відмінності.
1.3 Соціальні норми, ролі і гендерні конфлікти
Соціальні норми - це основні правила, які визначають поведінку людини в суспільстві. На думку Ш. Берн [10, С. 31], пояснення багатьох гендерних відмінностей слід шукати не в гормонах, а в соціальних нормах, яка приписує нам різні типи поведінки, аттітюди і інтереси відповідно до біологічної статі. Рольові теорії - один з напрямків інтеракціоністской орієнтації. Найбільш відомі представники цього напрямку: І. Гофман, Р. Лінтон, Р. Мертон, Т. Сарбін, Р. Ромметвейт [25, С. 26].
У переважній більшості випадків реакцією на соціальні норми є майже автоматичне підпорядкування, але безперечно існують ситуації, коли ми цього не бажаємо. На думку І.С. Клецина [20, С. 66] існують 3 типи підпорядкування соціальним нормам:
1. Поступливість - тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина не сприймає їх, але призводить свою поведінку відповідно до них, щоб уникнути покарання й отримати соціальне схвалення.
2. Схвалення, інтерналізація - тип підпорядкування соціальним нормам, коли людина з ними повністю згоден.
3. Ідентифікація - тип підпорядкування соціальним нормам, при якому людина повторює дії рольової моделі.
Набір норм, що містять узагальнену інформацію про якості, властивих кожному з полів, називаються статевими або гендерними ролями.
Гендерна роль - це диференціація діяльності, статусів, прав та обов'язків індивідів в залежності від їх статевої приналежності; відноситься до виду ролей соціальних, нормативна, висловлює певні соціальні очікування (експектаціі).
І.С. Кон відзначає [24, С. 765]: «гендерні ролі завжди пов'язані з певною нормативною системою, яку особистість засвоює і переломлює у своїй свідомості і поведінці».
Таким чином, гендерні ролі можна розглядати як зовнішні прояви моделей поведінки і відносин, які дозволяють іншим людям судити про приналежність індивіда до чоловічої або жіночої статі. Іншими словами, це соціальне прояв гендерної ідентичності індивіда.
Однією з підстав формування традиційних гендерних ролей виступає розподіл праці за статевою ознакою. Основним критерієм виступає біологічна здатність жінок до дітородіння. У сучасних суспільствах більшість жінок працюють у виробничій сфері не вдома, а чоловік перестав бути тільки «воїном і мисливцем». І тим не менш стереотипи про традиційні гендерні ролі дуже стійкі: від жінок потрібно концентрація на домашній сфері діяльності, а від чоловіків - у сфері суспільної, що не раз підкреслює О.А. Вороніна і Т.А. Клименкова [12, С. 10-20].
Гендерні ролі можна вивчати на 3 різних рівнях:
1. На макросоціальної мова йде про диференціацію функцій за статевою ознакою і відповідних культурних нормах.
2. На рівні міжособистісних відносин гендерна роль спричинена не тільки від загальносоціальних норм і умов, але і від досліджуваної конкретної системи спільної діяльності.
3. На інтраіндівідном рівні інтерналізована гендерна роль - похідна від особливостей конкретної особистості: індивід будує свою поведінку як чоловіка або батька з обліком. Яким, на його думку, взагалі повинен бути чоловік, на основі всіх своїх усвідомлених і неусвідомлених установок і життєвого досвіду.
С.І. Кльоцкін [35, С. 209] підкреслює, що успішність виконання ролі індивідом залежить від ряду факторів:
1. знання ролі і уявлення про правила і обов'язки, пов'язані з цією роллю
2. значимість виконуваної ролі
3. вміння виконувати цю роль
4. вміння рефлкесіровать своє рольова поведінка.
Гендерний конфлікт викликаний протиріччям між нормативними уявленнями про риси особистості та особливості поведінки чоловіків і жінок і неможливістю або небажанням особистості відповідати цим уявленням-вимогам. Будь-який гендерний конфлікт базується на статеворольової диференціації, яка існує в будь-якому суспільстві.
На макрорівні гендерний конфлікт являє собою соціальний конфлікт. Е. Гіденс [29, С. 76], відзначає, що в основі соціального конфлікту лежить боротьба між соціальними групами людей за реалізацію власних цілей, в спрощеному варіанті - це боротьба жінок як соціальної групи за більш високий статус у суспільстві.
На рівні міжособистісних відносин гендерні конфлікти найбільш поширені в сімейному та професійних сферах. Ю.Є. Альошина і І.Ю. Борисов [2, С. 44-53] розглядали статеворольової диференціацію як комплексний показник, що враховує не тільки реальний розподіл ролей у сім'ї, а й ставлення до нього подружжя. В основі сімейних конфліктів лежать невиправдані очікування, пов'язані з рольовим поведінкою подружжя.
Таким чином, гендерні конфлікти в основному викликані потребою у перерозподілі традиційних жіночих і чоловічих ролей.
Гендерний стереотип закріплення ролей за певним підлогою впливає на виникнення гендерних конфліктів і на інтравідном рівні. Ці рольові конфлікти називаються внутрілічностнимі і являють собою внутрішній стан людини, викликане його суперечливими уявленнями, мотивами, моделями поведінки.
Таким чином, гендерні стереотипи часто діють як соціальні норми. Нормативне та інформаційний тиск змушує нас підкорятися гендерних нормам. Дія нормативного тиску полягає в тому, що ми намагаємося відповідати гендерним ролям, щоб отримати соціальне схвалення і уникнути соціального осуду.
Люди в різному ступені підкоряються традиційним гендерним ролям, причому деякі особистості надзвичайно поло-типізовані і сильно схильні до гендерних ролей.
У ході процесу, званого диференціальної соціалізацією, ми вчимося того, що людині, залежно від його гендеру, будуть властиві різні інтереси, моделі поведінки та психологічні якості. Диференціальна соціалізація використовує два основних механізми - диференціальне посилення і диференціальне наслідування.
Отже, поява гендерного конфлікту має місце при наявності не тільки усвідомлення суперечливих позицій двох сторін (когнітивний аспект), але коли, це усвідомлення викликає в учасників конфлікту негативні переживання (емотивний аспект) і спонукає до активних дій (конативний аспект).
1.4 Основні теорії, концепції і методи досліджень гендерних характеристик
У гендерної психології можна виділити 6 великих розділів, які вивчають гендерні характеристики:
1. Психологія порівняння чоловіків і жінок
Раніше цей розділ носив різні назви: статевий диморфізм, статевої діпсіхізм, статеві відмінності, гендерні відмінності. Мета - порівняння хлопчиків і дівчаток за різними параметрами, встановлюючи не лише відмінності, але і подібності, для встановлення своєрідності підлог, специфічних особливостей чоловіків і жінок.
Всі концепції цього напряму, що пояснюють відмінності між статями можна розділити на дві великі категорії: біологічні та соціальні.
Біологічний підхід виходить з того, що відмінності між чоловіками і жінками пояснюються генетичними і гормональними факторами, будовою мозку, вродженими особливостями конституції.
До цього ж підходу можна віднести і еволюційну концепцію диференціації підлог В.А. Геодакяна [14, С. 51-63]. Чоловіча стать грає головну роль у зміні, а жіночий - у збереженні популяції; в онтогенезі - жіноча стать більш пластичний, а чоловічий більш рігіден. Цю концепцію в своїх дослідженнях підтвердили В.К. Федорова, Ю.Г. Трошіхіна і В.П. Багрунов. Однак І.С. Кльоцкін [35, С. 476] вважає, що неправомірно прямо переносити еволюційно-генетичні закономірності статевого диморфізму на людську психологію та поведінку. Але, незважаючи на критику, концепція В.А. Геодакяна є однією з найбільш популярних у вітчизняній психологи.
Соціокультурний підхід передбачає, що відмінності між статями формуються суспільством.
Одна з найбільш відомих в цьому підході - теорія соціальних ролей Елліс Іглі [44, С. 76]. Суть полягає в тому, що для того, щоб бути прийнятим суспільством, чоловіки і жінки повинні вести себе конгруентно своєї гендерної ролі, тобто сукупності стереотипних очікувань, які суспільство пред'являє даному індивіду як представнику певної статі. Відповідно до моделі артефакту, що розробляється А. Фейнгольда [46, С. 61], гендерні стереотипи змушують індивіда розглядати свої особистісні характеристики як більш-менш соціально бажані і прагнути відобразити свою особистість сприятливим чином.
Незважаючи на поділ концепції на чітко біологічні та соціальні, у багатьох випадках відмінності між статями пояснюються поєднанням біологічних і соціальних факторів.
2. Психологія жінки
Ця галузь науки вивчає ті особливості психіки та поведінки жінок, які не стали предметом першого розділу. Однак традиція вивчати жінок і чоловіків у порівнянні робить кордону між обома розділами надзвичайно розмитою. Специфічним предметом дослідження даної галузі є психологічні особливості, пов'язані з жіночою фізіологією. Тут вивчаються психічний стан жінки під час менструального циклу, дефлорації, вагітності, пологів, клімаксу, а також проблема материнства, жіночої зайнятості та безробіття, жіночого девіантної поведінки.
Найбільш відомими концепціями в даній області є - теорії Ненсі Ходорів і Керол Гілліган [21, С. 20-23].
Ненсі Ходорів присвятила свою концепцію материнств. На її думку, його призначення - підготовка хлопчиків і дівчаток до їх гендерним ролям у суспільстві та економіці. У результаті дівчинка готується до світу материнства і сім'ї (материнство продукує сама себе), а хлопчик стає чоловіком, який знецінює жінку і орієнтує себе на зовнішній світ.
Керол Гілліган стверджувала, що жінки відрізняються від чоловіків по відношенню до моралі, прийнятої в суспільстві. Для жінки більш важливі взаємини з людьми, чоловіки ж розглядають моральні судження з позиції законів і неупередженості. Її положення лягли в основу і інших теорій - зокрема, про незалежну і взаємозалежної Я-концепції Крос і Медсон [25, С28].
Дану концепцію критикували за те, що вона не враховувала багато даних про відсутність статевих відмінностей з моральних суджень.
3. Психологія чоловіка
Розробленість даного розділу ще більше мала чим розробленість психології жінки. Тут вивчаються ті особливості психіки, яких немає у жінок. В основному існуючі гіпотези розглядають сутність маскулінності.
Біологічні гіпотези пояснюють перевагу хлопчиків і чоловіків чоловічими гормонами. Психоаналіз розглядає формування чоловічої ідентичності як процес відділення від матері, який супроводжується мизогиния, емоційним відчуженням своєї чоловічої переваги, гордістю своєї анатомією.
Т. Парсонс і Р. Бейлз [25, С. 31] розглядали чоловічу роль як інструментальну.
Е. Маккобі [29, С. 71] демонструє формування особливої ​​чоловічої субкультури, відмінною від жіночої, яка характеризується відокремленням від всього «жіночого», це пояснюється впливом більш глобальної маскулінної культури.
4. Гендерна соціалізація
Предметом цієї галузі гендерних досліджень є соціалізація, яка полягає у формуванні гендерної ідентичності та освоєнні гендерних ролей, у тому числі і те, як на цей процес впливають гендерні стереотипи. Розробка подання про гендерної ідентичності жінок і про нарцисизмі належать З. Фрейдом. на думку Фрейда - жінки заздрять чоловічої анатомії, повинні бути пасивними, залежними, підлеглими, схильними до мазохізму.
Деякі ідеї психоаналізу про ідентичність як і раніше популярні: наприклад, гендерна ідентичність формується в ранньому дитинстві, при спілкуванні з матір'ю, а також з батьком. Ідеї ​​З. Фрейда одержали свій подальший розвиток в сучасній психоаналітичної теорії та практиці (Х. Когут, О. Кернберг) [43, С. 188].
Я. Йорстад [32, С. 139] у своїх роботах поділяє явища нормального і патологічного нарцисизму.
У рамках когнітівізма відомі 3 концепції:
1. «Інформаційної обробки людини» Д. Гамільтона [25, С. 29]
2. «Теорія схеми» С. Тейлор і Дж. Крокера [35, С. 234]
3. теорія гендерної схеми С. Бем [7, С. 27]
Всі вони перегукуються один з одним. Суть їх така.
Людина прагнути впорядкувати своє знання про навколишній світ і вдається при цьому до схем. При обробці соціальної інформації використовується 3 типи схем: особистісні, ситуаційні та рольові. Гендерна соціалізація повинна здійснюватися з гендерної схемою, так як дитина буде жити в суспільстві, яке організоване за принципом гендерної дихотомії. Поняття андрогінності проблематично з точки зору гендерної схеми, так як воно передбачає, що фемінінність та маскулінність існують всередині людини, що вони - незалежні і реальні явища, а не когнітивні конструкти.
5. Психологія гендерних відносин
Предмет цієї галузі досить широкий, тому що гендерні відносини - це не тільки взаємини в групі, а й усередині кожної статі.
Тут найбільш відома концепція сегрегації-конвергенції підлог, яку запропонувала Е. Маккобі [20, С. 68].
На її думку, хлопчики і дівчатка в дитинстві ростуть в умовах статевої сегрегації. Дівчата першими починають цю сепарацію від хлопчиків, щоб захиститися від їх брутальності. У результаті створюються 2 субкультури: окремо у хлопчиків і дівчаток.
Надалі ознаки такої сегрегації полови зберігаються протягом усього життя і найбільш яскраво проявляється в діловій сфері. Однак поряд з сегрегацією з'являється інша тенденція - конвергенції підлог у різних сферах: а) в сексуальному житті, б) в діловому світі - в змішаних за статтю групах; в) у подружніх і г) батьківських відносинах.
Теорія підтверджується масою експериментальних даних. Вона пояснює весь спектр гендерних відносин: всередині однієї статі, між статями, між однолітками в дитинстві і дорослості, між сексуальними партнерами, батьками і дітьми.
6. Гендерна психологія лідерства
Предмет даної галузі охоплює вивчення відмінностей між чоловіками й жінками-лідерами, і гендерної соціалізації лідерства, і психології жіночого менеджменту.
Однією з найбільш поширених зарубіжних теорій лідерства є бихевиористического динамічна модель обміну в діаді «лідер-послідовник» LMX Г. Граена [8, С. 137].
За даними Г. Фейрхуста, жінки-лідери можуть формувати з чоловіками-підлеглими відносини як низького, так і високого LMX.
Ситуаційно-посадовий підхід Р. Хауза і Дж. Ханта на перше місце ставить позицію людини в офіційній структурі, посада, яку він займає в організації, а не пів [30, С. 150].
Результати, отримані К. Джонсон, показують вплив формальної позиції на вербальне, а гендерного ефекту - на невербальне поведінка.
Концепція гендерної потоку, висунута Б. Гутек [10, С. 117-184], на відміну від ситуаційно-посадової підходу вважає фактор статі домінуючим: він є настільки потужним, що поширює свій вплив на інші ролі, в тому числі і на лідерську, заливаючи, подібно до потоку, все навколо.
Теорія гендерної відбору лідерів (Дж. Боумен, С. Сатон) виходить з припущення, що люди і в організаціях зокрема пред'являють різні вимоги по відношенню до лідерів різної статі; по відношенню до жінок ці вимоги вище [46, С. 58-61] .
Концепція інграціаціі (Р. Лайд, Т. Мітчелл) пов'язана з концепцією токенізма. Своє несприятливе становище в групі токени можуть компенсувати використовуючи вражаючий менеджмент - спосіб впливу на людей за допомогою слів, дій та поглядів [25, С. 30].
Статусна теорія (або теорія рангових очікувань) створена Дж. Бергером, має багато прихильників: М. Локхід, К. Холл, Л. Карлі, Б. Меккер, Е. Іглі. Відповідно до цієї теорії, поведінка людини в ділових ситуаціях в малих групах пояснюється його статусом у великих групах і в суспільстві в цілому: оскільки статус у суспільстві неравен для різних статей або рас, то і в діловому світі чоловік, згідно стереотипам, спочатку сприймається як високостатусних, а жінка - як нізкостатусний індивід [7, С. 17-45].
Як зазначає К. Хорні [45, С. 82], ця теорія враховує стереотипи у ставленні чоловіків і жінок, однак не пояснює їх відмінності в соціальній поведінці за межами ділових груп і деякі інші факти, зокрема те, чому жінки демонструють більш соціо- емоційну поведінку в чисто жіночих групах у порівнянні зі змішаними по підлозі.
Найбільш перспективними в гендерній психології лідерства є гендерно-рольова і статусна теорії, проте слід зазначити, що жоден з підходів не пояснює всіх існуючих експериментальних фактів.
На підставі всього вище викладеного можна зробити висновки, що на сучасному етапі розвитку психологічної науки не існує всеосяжної теорії, яка б годилася для пояснення всіх численних емпіричних фактів, отриманих у гендерної психології.
На початку ХХ століття в гендерній психології були зроблені спроби систематизувати наукові дослідження і методи в більш струнку концепцію, що призвело до визначення основних методів вивчення гендерних характеристик:
1. Груба індукція.
2. Експеримент.
3. Дедукція.
4. Біографічний метод.
5. Анкетування.
У рамках методу грубої індукції аналізувалися розхожі життєві вислови про чоловіків і жінок, отримані, як правило від знайомих дослідника. Але надійність результатів, заснованих на думках випробовуваних, як правило невелика: справа в тому, що у більшості з них існує імпліцитна гендерна теорія про статеві відмінності, характеристиках жінок і чоловіків. Використовуючи метод дедукції досягнення загальної психології та встановлені у ній закономірності застосовувалися до піддослідним з урахуванням їхньої статі. При цьому існувала небезпека, що не будуть враховані ті чи інші специфічні особливості (зокрема, жінок), так як заздалегідь передбачалося, що всі випробовувані схожі один на одного, тобто підпорядковуються загальним закономірностям. Особливо часто цей метод використовували французькі дослідники. І в сучасній гендерної психології результати можуть спотворюватися через те, що наприклад вивчаючи жінок-випробовуваних, вчені застосовують методики, які виправдали своє на піддослідних чоловіків. Біографічний же метод використовувався для аналізу видатних історичних діячів, однак можливості його застосування до жінок обмежені, тому що, по-перше, серед жінок мало широко відомих історичних особистостей, по-друге, історичні ролі чоловіків і жінок висвітлені нерівномірно і, по-третє, відмінності між знаменитими і незнаменита чоловіками неоднакові в силу того, що жінці важче домогтися популярності, ніж чоловікові.
В даний час в гендерній психології використовується весь арсенал психологічних методів: спостереження, експеримент, анкетування, інтерв'ювання, тестування, моделювання. Однак не всі методики придатні для вивчення гендерної проблематики. При порівнянні ефективності вирішення завдань чоловіками і жінками необхідно застосовувати такі задачки, які були б сформульовані мовою, зрозумілою і зручному для обох статей, були б цікаві і чоловікам і жінкам. Якщо ці особливості не враховуються, це може призвести до спотворення результатів. Важливим також є підлога експериментатора.
Необхідна гендерна експертиза психологічних методик для оцінки їх придатності при вивченні обох статей. Деякі методики необхідно адаптувати спеціально для вивчення певних проблем (наприклад, стан жінок під час вагітності і після пологів, під час менструального циклу і т.п.).
Найбільш широко застосовуються методики в гендерній психології, спрямовані на вивчення гендерних відмінностей за особистісним характеристикам і соціальному поведінці, це:
MMPI, MMPI-A (для підлітків), HSPQ (16PF), CPI (California Psychological Inventory), GZTS (Guilford-Zimmerman Temperament Survue), IPAT (Institute for Personality and Ability Testing), IASQ (Anxiety Scale Questionnaire), NEO- PI u NEO-PI-R (NEO Personality Inventory Revised), GPP (Gordon Personal Profile), GPI (Gordon Personal Inventory), CPS (Comrey Personality Scales), EPQ-R (Easenck Personality Questionnaire Revised), EPPS (Edwards Personal Preference Schedule), PRF (Personality Research Form) [7, С. 42].
Ці методики вивчають найбільш відомі набори особистісних характеристик: нейротизм, екстраверсію, відкритість до пізнання, дбайливість, сумлінність, за якими зазвичай виявляються гендерні відмінності. Вони мають тестові норми для чоловіків і жінок.
Зміст гендерної ідентичності вивчається з використанням як якісних, так і кількісних методів, спрямованих на розкриття причинно-наслідкових зв'язків. Відмінні риси якісних методів у порівнянні з кількісними відображені в таблиці № 1 «Характеристики якісних і кількісних методів» (див. додаток А).
У психології гендерних відмінностей широко використовується і такий метод досліджень як метааналіз. Він прийшов на зміну так званому якісному літературному огляду. Був введений в 1976 р. Дж. Голосом.
Це метод вторинної математичної обробки незалежних досліджень, присвячених одній проблемі. Підбирається безліч робіт, після чого складається база даних, куди включаються різні змінні, наприклад, стать дослідника, рік проведення. При цьому скрізь присутній статистичний показник статевих відмінностей. В одних випадках перевагу виявляються у чоловіків, в інших у жінок, по-третє - відмінності відсутні. Потім ці дані піддаються нової математичної обробки, і в підсумку обчислюється величина d - ступінь відмінностей. Вона може бути малої, середньої і великої (навіть при встановленні малою мірою це значимі відмінності). У підсумку робиться висновок про те, чи є статеві відмінності і наскільки вони великі.
На жаль, як підкреслює Т.В. Бендас [7, С. 42] вітчизняній науці цей метод поки що не отримав розповсюдження - перш за все в силу технічних причин. У нас прийнято вивчати нові проблеми навіть на рівні дипломних робіт, тому створити достатньо велику базу даних досліджень, присвячених вивченню однієї теми, просто не представляється можливим.
Висновки по першому розділі
1. Гендерна психологія - це галузь психологічної науки, що вивчає закономірності формування та розвитку характеристик особистості як представника певної статі, обумовлених статевої диференціацією, стратифікацією і ієрархізація.
2. У гендерної психології вивчаються не просто відмінності в психологічних особливостях чоловіків і жінок її уваги, а ті закономірності особистісного розвитку, які викликані явищами статевої диференціації, стратифікації і ієрархизациі. Важливим також є аналіз психологічних способів і механізмів, що дозволяють чоловікам і жінкам розуміти і використовувати вплив гендерних чинників на процеси їх самореалізації.
3. У гендерної психології при аналізі проблем статевої диференціації акцент зроблений на ієрархічності ролей, статусів, позицій чоловіків і жінок.
4. Гендер - одна з базових характеристик особистості, які обумовлюють психологічний і соціальний розвиток людини. Багатокомпонентна структура гендеру визначається чотирма групами характеристик: а) біологічна стать, б) гендерні стереотипи, в) гендерні норми, г) гендерна ідентичність.
5. При вивченні гендерних відмінностей розглядаються такі питання, як природа відмінностей, їх оцінка та динаміка, вплив цих гендерних відмінностей на індивідуальний життєві шлях чоловіків і жінок, можливості їх самореалізації, етапи гендерної соціалізації.
6. Ключовими проблемами при вивченні гендерної соціалізації є психосоціальні аспекти розвитку особистості як представника певної статі на всіх етапах її життєвого циклу, вписання їх гендерного розвитку в історичний, культурний і соціальний контексти.
7. Недоліком гендерної психології залишається мала кількість узагальнюючих теорій, проведення досліджень з різних напрямів, поки не об'єднаним жодної теоретичної базою, ні єдиною програмою. Розвиток досліджень проходить як когнітивна практика жіночого руху в різних країнах, яка часто до фундаментальної науки не має прямого відношення.
8. І підлогу, і гендер є системами умовних позначень, які формують певний порядок відносин між людьми, їх ставлення до різних проявів сексуальності, а також визначають форми подання себе іншим людям у різноманітних практиках соціальної взаємодії, які можна представити як гендерні стереотипи.
9. Гендерні стереотипи виконують роль схем, завдяки яким ми з більшою ймовірністю помічаємо і запам'ятовуємо приклади, що підтверджують наші стійкі переконання щодо гендерів.
10. Гендерні стереотипи визначають статусні характеристики чоловіків і жінок, закріплюючи домінуюче становище чоловіків і дискримінаційної практики стосовно жінок.
11. Гендерні стереотипи часто діють як непрекословние і непорушні соціальні норми, яким люди намагаються відповідати, а також відповідати гендерним ролям, щоб отримати соціальне схвалення і уникнути соціального осуду.
12. Тиск гендерних стереотипів спотворює соціальну свідомість особистості, завдає великої шкоди психологічному здоров'ю людей, тому стійкі традиційні соціальні стереотипи необхідно розхитувати.

2. Вивчення особливостей гендерних стереотипів особистості в умовах сучасного суспільства
Комплекс гендерних характеристик особистості являє собою багатофакторний конструкт, що включає в себе гендерну ідентичність, маскулінні і феменінние риси особистості, стереотипи та установки, пов'язані з полотіпічнимі формами і моделями поведінки.
Етапи дослідження:
1-й етап: констатуючий експеримент, спрямований на вивчення гендерних характеристик і виявлення гендерних стереотипів.
2-й етап: формуючий експеримент з групою піддослідних, у яких найбільш яскраво представлені гендерні стереотипи, спрямований на їх усвідомлення та розширення, на виправлення перекрученості сприйняття гендеру.
2.1 Констатуючий експеримент
Експеримент проходив на базі СГІ, протягом 2 місяців, в експерименті брало участь 14 студентів.
Предметом дослідження були особистісні гендерні характеристики студентів.
Об'єкт дослідження - 14 студентів 3 курсу, факультету психології, (підібраних відповідно до принципу гендерної рівноваги).
Гіпотеза дослідження: чим вище конформність особистості впливу соціуму, тим яскравіше представлені в її структурі гендерні стереотипи.
Мета - розширення знань про гендерні характеристики особистості;
- Освоєння прийому психологічної самодіагностики;
- Виявлення помилкових уявлень про гендерні стереотипи;
- Розвиток навичок психологічної саморефлексії.
Методи: опитування; анкетування; тестування; групова дискусія; мозковий штурм, наглядати.
Констатуючий експеримент був організований таким чином: Основним у дослідженні був методичний прийом «психологічна психодіагностика» який полягав у тому, що студенти заповнювали запропоновані ним методики і опитувальники, спрямовані на діагностику різних характеристик своєї особистості, а потім аналізувалися й обговорювалися отримані результати. В умовах психологічної самодіагностики дослідник і випробуваний опинявся й тією ж особою.
У процесі ознайомлення з результатами психологічної самодіагностики у студентів відзначався підвищений інтерес до отриманої інформації, так як вона для них була особистісно значимою. У процесі цього йшло активне засвоєння нової теоретичної інформації про гендерні характеристики та стереотипах, яка допомагала прояснювати змістовний бік емпіричних фактів, які характеризують психологічні особливості кожної особистості та уточнити їх уявлення про власні гендерних стереотипах.
При використанні даного методу практичні завдання, що виконуються студентами, поєднувалися з процесом саморефлексії та обговоренням теоретичного матеріалу.
Оснащення дослідження: тести і бланки опитувальників для вивчення гендерних характеристик:
1. Тест Куна Макпартленда «Хто Я?» (Див. Додаток Б)
2. Опитувальник С. Бем (Додаток В)
3. Тест Лірі (Додаток Г)
4. Опитувальник С. Бем (модифікований варіант) (Додаток Д)
5. Опитувальник «Прислів'я» (Додаток Е)
Хід експерименту:
Суть експерименту полягає в наступному: студентам були роздані бланки опитувальників, представлених вище, в яких потрібно було відзначити позиції, з якими піддослідні були згодні. Після заповнення бланків, проводився узагальнений аналіз та групове обговорення отриманих результатів, з метою підвищити рівень саморефлексії у студентів.
Розглянемо детально кожну методику:
1. Опитувальник «Хто Я?».
Розроблено представниками інтеракціоністской орієнтації М. Куном і Т. Макпартленда.
Мета опитувальника: виявити ролі гендерних характеристик у структурі Я-концепції особистості; вивчити змістовні характеристики ідентичності особистості.
Студентам були роздані бланки і зачитувалася інструкція (див. Додаток Б).
Питання «Хто Я?» Логічно пов'язаний з характеристиками власного сприйняття людиною самого себе, тобто з його образом Я або Я-концепцією. Відповідаючи на запитання «Хто Я?» Людина вказує ролі і характеристики-визначення, з якими він себе співвідносить, ідентифікує, тобто соціальним статусом і тими рисами, які, на його думку, зв'язуються з ним.
Найбільш часто зустрічаються відповідями були:
- Щодо сімейних і міжособистісних ролей наступні: я-мати, дружина, син, чоловік, подруга.
- Професійних ролей: я-психолог, студент, підприємець, дослідник.
- Інших соціальних ролей: я-колекціонер, спортсмен, рибалка, читач.
- Феменінних характеристик: я-турботлива, чутлива, залежна, ніжна, мрійлива.
- Маскулінних характеристик: я-сильний, сміливий, цілеспрямований, самостійний, незалежний, агресивний.
- Нейтральних характеристик: веселий, красивий, добрий, вірний, акуратна, лінива.
Дані тесту «Хто Я?» Оброблялися з використанням методу контент-аналізу.
Узагальнені параметри дослідження представлені в таблиці № 1.
Таблиця 1. Результати вивчення характеристик у структурі «Я-концепції» особистості

Пол
П.І.Б.
Соціальна ідентичність
Особистісна ідентичність
Сімейні ролі
Проф. ролі
Інші соц. ролі
Фемін. характ.
Маскулінність. характ.
Нейтр. характ.
1
Ж
О.М.
6
1
2
8
1
2
2
Ж
Б.І.
5
-
4
8
-
3
3
Ж
Б.А.
7
1
2
6
1
3
4
Ж
П.С.
7
2
1
7
1
2
5
Ж
С.В.
2
2
7
2
1
6
6
Ж
Р.м.
5
2
2
6
1
4
7
Ж
Ф.А.
6
2
4
5
2
2
8
М
Б.І.
1
7
2
1
8
1
9
М
Г.А.
1
6
2
2
8
1
10
М
Д.В.
1
9
1
1
7
1
11
М
М.С.
2
1
7
1
2
7
12
М
О.Г.
1
7
3
1
7
1
13
М
Р.м.
2
5
3
2
5
2
14
М
Ц.А.
1
6
3
1
6
3
Як видно з наведеної таблиці, в більшості відповідей була присутня в самоописах характеристика, що позначає підлогу, причому порядок її згадки був у числі перших трьох характеристик, що говорить про значимість цієї характеристики в структурі «Я-концепції» особистості, актуалізування її у свідомості, і найбільшою мірою її усвідомленості.
У піддослідних 1,4,10 і 14 спостерігалося найбільше кількість маркованих самовизначень, вказують на те, що гендерна ідентичність займає провідне місце в структурі Я-концепції особистості.
У піддослідних під номером 2,3,6,7 - в числі перших відповідей є самоопис позначає підлогу, а сімейні ролі та феменінние характеристики домінують над професійними та маскулінними; у випробовуваних під номерами 8,9,12,13 - також у числі перших самовизначень були присутні характеристики, що позначають підлогу, а маскулінні та професійні характеристики превалюють над сімейними і феменіннимі, що дозволяє всіх вище перерахованих віднести до числа представників полотізірованной Я-концепції, тобто до числа людей, чия поведінка і самовизначення збігається з тим, яке вважається в суспільстві гендерно -відповідним.
Лише випробувані під номерами 5 і 11 продемонстрували неполотізірованную Я-концепцію. У їхніх відповідях підлогу згадувався в кінці списку, а найбільш представленими були категорії інших соціальних ролей і нейтральних характеристик.
Шляхом групової дискусії й обговорення отриманих результатів, прийшли до висновку, що бути чоловіком чи жінкою означає постійно перебувати в умовах гендерної оцінки. Студенти оцінювали себе та інших на основі уявлень про те, якими мають бути чоловіки та жінки. Співвідношення власних уявлень із загальноприйнятими відіграє велику роль у психологічному самопочутті особистості студента. Відповідно до гендерними стереотипами маскулінності-фемінінності чоловіки, на їхню думку, повинні бути компетентні, домінантні, логічними, здатними керувати своїми емоціями, а жінки - більш пасивні, залежні, емоційні, турботливі й ніжні. Відповідно до сформованими у студентів стереотипами про рольові призначення чоловіка і жінки передбачається, що для жінок головними соціальними ролями є сімейні ролі, а для чоловіків - професійні.
Найбільший інтерес викликали відповіді випробовуваних під номерами 1,4,10,14, так ка їхні відповіді говорили про дуже сильної схильності гендерним стереотипам, що послужило до більш глибокого спостереження за їх поведінкою, з метою вивчення інших особистісних особливостей.
2. Опитувальник С. Бем.
Даний опитувальник розроблений Сандрою Бем (див. Додаток В).
Мета: - виявлення ступеня вираженості феменінних і маскулінних характеристик; - визначення типу особистості: феменінний, маскулінний, андрогинний.
Обговорення результатів проводилося в контексті інформації про концепцію андрогін.
Результати представлені в таблиці № 2.
Таблиця 2 - Показники феменінності та маскулінності у студентів

Пол
П.І.Б.
F (сума балів за фемен./20)
M (сума балів за маск./20)
IS = (FM) * 2,322
Тип особистості
1
Ж
О.М.
1
0,1
2,1
феменінний
2
Ж
Б.І.
0,7
0,2
1,2
феменінний
3
Ж
Б.А.
0,8
0,2
1,4
феменінний
4
Ж
П.С.
0,95
0,05
2,2
феменінний
5
Ж
С.В.
0,6
0,3
0,7
андрогинний
6
Ж
Р.м.
0,9
0,1
1,9
феменінний
7
Ж
Ф.А.
0,85
0,15
1,73
феменінний
8
М
Б.І.
0,3
0,8
-1,22
маскулінний
9
М
Г.А.
0,3
0,75
-1,04
маскулінний
10
М
Д.В.
0,05
0,93
-2,05
маскулінний
11
М
М.С.
0,5
0,4
-0,3
андрогинний
12
М
О.Г.
0,2
0,95
-1,8
маскулінний
13
М
Р.м.
0,1
0,78
-1,58
маскулінний
14
М
Ц.А.
0
1
-2,322
маскулінний
Феменінний тип особистості (6 осіб) - 43%
Маскулінний тип особистості (6 осіб) - 43%
Андрогинний тип особистості (2 особи) - 14%
Як видно з таблиці, відповіді випробовуваних підтвердили результати першого тестування. Вони стійко продемонстрували схильність стереотипам феменінності і маскулінності. Піддослідних під номерами 5 і 11, можна віднести до андрогінними типу особистості, проте з низьким рівнем, так як показники маскулінності-феменінності виявилися не високі.
У процесі спільного обговорення зі студентами результатів і підсумків тестування зверталася увага на дані про більш високому рівні соціально-психологічної адаптованості осіб з андрогинний типом особистості, тобто з високою здатністю варіювати поведінку залежно від ситуації, що допомагає в стресових ситуаціях, що сприяє досягненню успіхів у різних сферах життєдіяльності.
Таким чином, важливість андрогін полягає в тому, що вона дає можливість усвідомлення однаковою привабливості якостей, що традиційно вважаються чоловічими і жіночими. Це особливо важливо в світлі того, що чоловічі якості представляються як більш нормативні й бажані.
Було відмічено, що випробовувані з найбільш високими індексами вираженості феменінних і маскулінних якостей відповідно статі, брали найменше участь у групових обговореннях, соромилися висловити свою думку, орієнтувалися на колег, брали в основному позицію залежності-підпорядкованості.
3. Тест Лірі
Цей варіант методики був модифікований вітчизняними вченими Ю.А. Решетняк та Г.С. Васильченко. цей тест многоаспектен і направлений на вивчення різних особистісних особливостей, в тому числі на виявлення ступеня вираженості маскулінних і феменінних характеристик у структурі особистості (див. Додаток Г).
Тест містить у собі список із 128 характерологічних властивостей-тверджень, згрупованих у 8 шкал, що визначають різні особистісні риси: 1 шкала-лідерство, 2 шкала-впевненість в собі, 3 шкала-вимогливість, 4 шкала-скептицизм, 5 шкала-поступливість, 6 шкала-довірливість, 7 шкала-добросердя, 8 шкала-чуйність.
Підрахунок кількості балів, набраних за кожною з шкал проводиться відповідно до ключа і оцінним листом (див. Додаток В).
Кількість набраних балів піддослідними представлено у зведеній таблиці № 3.
Таблиця 3 - Показники різних гендерних особливостей

Пол
П.І.Б.
1 шк
2 шк
3 шк
4 шк
5 шк
6 шк
7 шк
8 шк
1
Ж
О.М.
1
1
3
3
4
3
6
2
Я-реальне
2
2
4
1
3
3
3
2
Я-ідеальне
2
Ж
Б.І.
2
3
4
3
2
3
3
3
Я-реальне
3
2
1
2
1
3
2
6
Я-ідеальне
3
Ж
Б.А.
2
4
4
3
5
4
2
1
Я-реальне
4
2
2
1
2
3
2
3
Я-ідеальне
4
Ж
П.С.
2
2
1
3
4
3
5
2
Я-реальне
3
3
2
1
1
2
4
2
Я-ідеальне
5
Ж
С.В.
2
1
2
3
2
4
2
2
Я-реальне
2
2
2
2
3
3
3
3
Я-ідеальне
6
Ж
Р.м.
5
3
4
3
2
3
4
4
Я-реальне
7
2
2
1
1
2
5
6
Я-ідеальне
7
Ж
Ф.А.
2
3
3
2
5
4
5
3
Я-реальне
5
2
4
1
2
2
4
3
Я-ідеальне
8
М
Б.І.
4
3
4
4
5
4
4
3
Я-реальне
5
3
2
2
2
3
6
5
Я-ідеальне
9
М
Г.А.
4
4
3
5
2
3
3
2
Я-реальне
6
5
4
4
2
2
5
4
Я-ідеальне
10
М
Д.В.
3
1
2
3
2
3
4
1
Я-реальне
4
2
1
2
3
1
2
2
Я-ідеальне
11
М
М.С.
1
2
2
4
3
2
2
2
Я-реальне
2
3
3
2
1
1
2
2
Я-ідеальне
12
М
О.Г.
4
4
3
4
2
3
4
4
Я-реальне
6
5
4
4
2
4
5
2
Я-ідеальне
13
М
Р.м.
4
3
2
3
3
4
5
2
Я-реальне
4
3
2
3
3
4
3
4
Я-ідеальне
14
М
Ц.А.
2
2
1
3
2
3
8
2
Я-реальне
3
1
1
1
2
1
3
1
Я-ідеальне
Характеристики перших чотирьох шкал відповідають набору рис, традиційно асоціюються з поняттям «маскулінність», а з п'ятого по восьмий - з поняттям «фемінінність».
Для отримання значення вираженості маскулінних якостей необхідно суму значень по першим 4 шкалами розділити на 4.
М = (сума балів з 1-ої по 4-у шкалу): 4.
Відповідно отримання значення вираженості феменінних якостей проводиться за формулою:
F = (сума балів з 5-ої по 8-у шкалу): 4.
Основний упор при обробці результатів робився на порівняння значень, що відображають уявлення про готівковому рівні розвитку маскулінних і феменінних характеристик особи (Я-реальне), і бажаному рівні вираженості цих характеристик (Я-ідеальне).
Було визначено напрямок, в якому випробовувані прагнуть розвивати свої гендерні характеристики: відносно всіх випробовуваних, як видно з представленої вище таблиці, було обрано напрямок проходження гендерним стереотипам, посилення у себе полоспеціфічних рис і зменшення ступеня вираженості неполоспеціфічних рис.
Отримані дані представлені в таблиці № 4.
Таблиця 4 - Показники ступеня вираженості феменінних і маскулінних якостей

Пол
П.І.Б.
Маскулінні характеристики
Феменінние характеристики
1
Ж
О.М.
2
3,75
Я-реальне
2,25
3,25
Я-ідеальне
2
Ж
Б.І.
3
3,25
Я-реальне
1,75
3
Я-ідеальне
3
Ж
Б.А.
3,75
3
Я-реальне
2,25
2,5
Я-ідеальне
4
Ж
П.С.
2
3,5
Я-реальне
2,25
1,012
Я-ідеальне
5
Ж
С.В.
2
2,5
Я-реальне
2
3
Я-ідеальне
6
Ж
Р.м.
3,75
3,25
Я-реальне
3
3,5
Я-ідеальне
7
Ж
Ф.А.
2,5
4,25
Я-реальне
3
2,75
Я-ідеальне
8
М
Б.І.
3,75
4
Я-реальне
3
4
Я-ідеальне
9
М
Г.А.
4
2,5
Я-реальне
4,25
3,25
Я-ідеальне
10
М
Д.В.
2,25
2,5
Я-реальне
2,25
2
Я-ідеальне
11
М
М.С.
2,25
2,25
Я-реальне
2,5
1,5
Я-ідеальне
12
М
О.Г.
3,75
3,75
Я-реальне
4,25
3,5
Я-ідеальне
13
М
Р.м.
3
3,25
Я-реальне
4,25
3,25
Я-ідеальне
14
М
Ц.А.
2
3,75
Я-реальне
1,5
3,5
Я-ідеальне
Як видно з показників таблиці, даних отриманих за опитувальником С. Бем і тесту Лірі є схожими, що служить показником стійкості маскулінних і феменінних характеристик у структурі гендерної ідентичності.
4. Опитувальник С. Бем (модифікований варіант)
Мета: вивчення схильності особистості стереотипам маскулінності-фемінінності.
Текст опитувальника і інструкція (див. Додаток Д).
Інструкція 1: «Оцініть наявність (або відсутність) у більшості жінок названих нижче якостей».
Інструкція 2: «Оцініть наявність (або відсутність) у більшості чоловіків названих нижче якостей».
Отримані дані оброблялися за допомогою ключа (див. Додаток Г).
Результати представлені нижче в таблиці № 5.
Таблиця 5 - Показники представленості маскулінних і феменінних характеристик в узагальнених образах чоловіків і жінок

Пол
П.І.Б.
Маскулінні характеристики
Феменінние характеристики
Узагальнений образ ...
1
Ж
О.М.
18
4
Чоловіки
3
17
Жінки
2
Ж
Б.І.
14
3
Чоловіки
6
17
Жінки
3
Ж
Б.А.
19
4
Чоловіки
3
17
Жінки
4
Ж
П.С.
16
3
Чоловіки
5
20
Жінки
5
Ж
С.В.
15
13
Чоловіки
13
11
Жінки
6
Ж
Р.м.
20
3
Чоловіки
0
18
Жінки
7
Ж
Ф.А.
15
2
Чоловіки
1
20
Жінки
8
М
Б.І.
17
1
Чоловіки
1
15
Жінки
9
М
Г.А.
14
2
Чоловіки
0
15
Жінки
10
М
Д.В.
17
2
Чоловіки
4
19
Жінки
11
М
М.С.
12
13
Чоловіки
14
14
Жінки
12
М
О.Г.
12
7
Чоловіки
13
18
Жінки
13
М
Р.м.
11
6
Чоловіки
2
15
Жінки
14
М
Ц.А.
20
8
Чоловіки
1
20
Жінки
Високий рівень стереотипності - 29%
Середній рівень стереотипності - 57%
Низький рівень стереотипності - 14%
Представлені показники свідчать про наявність уявлень про моделі поведінки та риси характеру, відповідні поняттям «чоловіче» та «жіноче» сконцентровано у гендерних характеристиках. В отриманих узагальнених образах чоловіків і жінок відбивається ступінь схильності особистості стереотипам маскулінності-феменінності.
Піддослідні під номерами 5 і 11 показали найменшу ступінь схильності стереотипам маскулінності-феменінності, так як в образах чоловіків і жінок були рівною мірою представлені і маскулінні і феменінние якості. Всі випробовувані продемонстрували велику ступінь стереотипного сприйняття жіночого образу. Найбільш високі результати стереотипності сприйняття обох груп показали випробовувані під номерами 1,4,10,14. У попередніх дослідженнях вони також показували подібні результати.
При обговоренні результатів розглядалася роль гендерних стереотипів у ситуації міжгрупового і міжособистісного сприйняття та взаємодії. Розглядалися як позитивні, так і негативні сторони.
Гендерні стереотипи, як і будь-які інші соціальні стереотипи, грають істотну роль в оцінці людиною навколишнього світу і себе, дозволяючи швидко, просто і достатньо надійно категоризувати, спрощувати своє соціальне оточення. Однак, виникаючи в умовах обмеженої інформації про сприймаємо об'єкті, стереотип часто виявляється хибним і виконує консервативну роль, формуючи в особистості студента помилкове знання людей і деформуючи процес міжособистісного взаємодії.
5. Опитувальник «Прислів'я»
Даний опитувальник складено І.С. Кльоцкін.
Мета: вивчення гендерних установок, що стосуються розподілу соціальних ролей у сім'ї.
Отримані результати представлені в таблиці № 6.
Таблиця 6 - Показники типів уявлень про сім'ю

Пол
П.І.Б.
Кількість набраних балів
Тип уявлень про сім'ю
1
Ж
О.М.
45
Традиційні
2
Ж
Б.І.
38
Традиційні
3
Ж
Б.А.
40
Традиційні
4
Ж
П.С.
42
Традиційні
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Психологія | Диплом
441.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Деякі особливості сприйняття гендерних стереотипів реклами
Сутність гендерних стереотипів
Вплив гендерних стереотипів на спілкування і взаємодію людей
Вплив гендерних стереотипів на вибір майбутньої професії
Вплив гендерних стереотипів на характер та ефективність спілкування
Дослідження гендерних стереотипів і моделей поведінки в конфліктних ситуаціях
Вплив гендерних стереотипів на процес становлення особистості дівчат-підлітків
Вплив гендерних стереотипів на процес становлення особистості дівчат підлітків
Соціально-психологічні характеристики гендерних стереотипів у юнаків і дівчат у студентстві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru