приховати рекламу

Особисте страхування 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство науки і освіти України
Університет Економіки та Управління
Реферат
З дисципліни: «Страхування»
На тему: «Особисте страхування»
Виконала:
студентка 422 групи
Валєєва Дарина
Сімферополь, 2008

Виникнення і розвиток особистого страхування. Сутність і значення
Особисте страхування виділяється як окрема велика галузь страхової діяльності, яка забезпечує страховий захист громадян або зміцнення досягнутого ними сімейного добробуту.
Особисте страхування - це форма захисту від ризиків, які загрожують життю людини, його працездатності, здоров'ю.
Життя або смерть як форма існування не може бути об'єктивно оцінена. Застрахований може лише спробувати запобігти тим матеріальні труднощі, з якими він або його спадкоємці можуть зіткнутися у разі інвалідності або смерті.
В особистому страхуванні не може бути об'єктивно вираженого інтересу, хоча завжди повинна існувати якийсь зв'язок між втратами, які може понести застрахований, і страховою сумою.
Страхові суми не представляють собою вартості понесених матеріальних збитків або шкоди, не можуть бути об'єктивно виражені, а визначаються відповідно до побажань страхувальника виходячи з його матеріальних можливостей.
Необхідність особистого добровільного страхування визначається як ризикованим характером відтворення робочої сили, так і підвищенням ступеня ризику життя у зв'язку з урбанізацією, погіршенням довкілля, а також зі зростанням питомої ваги людей похилого віку в загальній чисельності населення. Це ускладнює захист особистих інтересів громадян з боку держави та за її рахунок і передбачає формування захисних механізмів за рахунок перерозподілу індивідуальних доходів самих громадян.
Особисте страхування - дуже древній інститут. Історія особистого страхування сходить до початку нашої ери. Ще в стародавній Індії утворювалися грошові фонди для благодійних цілей, а у стародавніх іудеїв існували комунальні установи, що акумулюють кошти з метою взаємодопомоги. Аналогічні фонди створювалися і в Римській імперії у вигляді колегій. З них виявлялася фінансова допомога членам колегії в різних скрутних ситуаціях, в тому числі і для підтримки родичів померлого. Надалі діяльність подібних колегій ускладнилася - вони стали виплачувати певну суму грошей не тільки у разі смерті застрахованої особи, а й у разі його дожиття до певного віку. Причому, ці виплати носили як разовий, так і регулярний характер. Регулярні виплати отримали назву ануїтетів.
У XVI - XVII століттях страхування життя ускладнилося, стало більш диференційованим. При визначенні схем внесення внесків та виплат стали враховуватися вікові групи. Були розроблені таблиці смертності, на базі яких і будувалися фінансові розрахунки. Проте сенс всіх фінансових проектів був один і той же - людина вносив певну суму грошей одноразово або регулярними платежами, а після досягнення нею (або його дітьми) певного віку або в разі його смерті, йому або його дітям виплачувалася певна сума одноразово або регулярними платежами.
Така форма договору особистого страхування, як страхування від нещасних випадків і хвороб, почала розвиватися, перш за все, як захист інтересів працюючих при різних виробничих травмах. У морському праві Вісбі 1541 р . була норма про обов'язкове для власника корабля страхуванні життя капітана від нещасного випадку на море. У Голландській республіці в 1665 р . існував табель винагороди за втрату різних частин тіла для найманого війська. Відмінності у страхових внесках в залежності від професії вперше з'явилися в Німеччині. Німецькі страхові товариства ділили всі професії на 12 класів за ступенем небезпеки - до першого класу ставилися вчителя, а до дванадцятого працівники, які займаються виробленням вибухових речовин.
В основному цей вид страхування використовувався різними професійними об'єднаннями працюючих. У Німеччині на початку XVIII століття зустрічалися спілки взаємодопомоги на випадок перелому ноги чи руки. Оскільки спочатку найману працю був розвинений слабко, то першими професійними об'єднаннями були цехові організації, гільдії, членами яких складалися ремісники, купці і т.д., і страхування будувалося на основі взаємності. З розвитком найманої праці з'явилися професійні спілки промислових робітників. Ці об'єднання також стали створювати усередині себе страхові каси, спочатку тільки для захисту інтересів своїх членів, тобто на принципах взаємного страхування.
Основний розвиток цей вид страхування отримав з кінця XVIII століття у зв'язку з тим, що в цей період наймані робітники вели активну боротьбу за свої права, в тому числі і за право на компенсацію при виробничій травмі і на допомогу при тимчасовій непрацездатності. Цей вид страхування дуже скоро став обов'язковим і саме з нього веде свою історію все обов'язкове страхування. В Англії в 1880 р . був прийнятий Акт про цивільну відповідальність підприємців, в Німеччині в 1871 р . був прийнятий імперський Закон про цивільну відповідальність роботодавців.
Класифікація особистого страхування здійснюється за різними критеріями.
За обсягом ризику:
· Страхування на випадок дожиття чи смерті;
· Страхування на випадок інвалідності або недієздатності;
· Страхування медичних витрат.
· По виду особистого страхування:
· Страхування життя;
· Страхування від нещасних випадків.
За кількістю осіб, зазначених у договорі:
· Індивідуальне страхування (страхувальником виступає одна окремо взята фізична особа);
колективне страхування (страхувальниками або застрахованими виступає група фізичних осіб).
За тривалістю страхового забезпечення:
· Короткострокове (менше одного року);
· Середньострокове (1-5 років);
· Довгострокове (6-15 років).
За формою виплати страхового забезпечення:
з одноразовою виплатою страхової суми;
з виплатою страхової суми у формі ренти.
За формою сплати страхових премій:
страхування зі сплатою одноразових премій;
страхування з щорічною сплатою премій;
страхування з щомісячною сплатою премій.
Страхування життя
Страхування життя - підгалузь особистого страхування, в якій об'єктом страхових відносин можуть бути майнові інтереси громадян, що не суперечать законодавству України, пов'язані з життям застрахованого, що здійснюється на підставі добровільно укладеного договору між страховиком і страхувальником.
Страхування життя, як будь-який вид страхування, оформляється договором, за яким одна зі сторін, страховик, бере на себе зобов'язання через отримання ним страхових премій, сплачуваних страхувальником, виплатити обумовлену страхову суму, якщо протягом терміну дії страхування відбудеться передбачений страховий випадок в житті застрахованої . Страховим випадком вважається смерть або триваюча життя (дожиття) застрахованого.
У страхуванні життя об'єктом виступають майнові інтереси, пов'язані з життям застрахованої особи. Договір з клієнтом укладається на термін від 3 років, причому найбільшою популярністю користуються програми добровільного довгострокового страхування життя. На відміну від банку, який пропонує розміщення коштів на депозитному рахунку, в компанії зі страхування життя гроша не просто зберігаються і збільшуються. Специфіка діяльності така, що клієнт автоматично забезпечується страховим захистом, чого не надає жоден фінансовий інститут. Страхова виплата здійснюється у разі дожиття застрахованої особи до закінчення терміну дії договору або при настанні страхового випадку. Крім того, на відміну від банку, це не разове вкладення великої суми, а періодичне відкладання певної частини доходу. Таким чином, страхування життя - це фінансове планування доходів і витрат з урахуванням тривалості життя.
У силу ряду об'єктивних факторів страхування життя в Україні становить найменшу частку на ринку страхових послуг. Причин цьому багато: знецінення накопичених страхових платежів у Держстраху, трастові махінації 1994-1995 років і, як наслідок, втрата довіри до довгострокових видів страхування, низький рівень доходів населення, обмежені інвестиційні можливості страхових компаній. Важливу роль зіграла відсутність податкових пільг і будь-якої програми держави, спрямованої на розвиток цього виду послуг, а також відсутність до недавнього часу прогресивного законодавства щодо страхування взагалі і страхування життя зокрема.
З іншого боку, з більш ніж 380 зареєстрованих страхових компаній тільки близько 30 мають ліцензію на страхування життя, хоча активно працюють у цьому напрямі лише 8-10. Створити таку компанію непросто: згідно із законодавством її статутний фонд повинен дорівнювати півтора мільйонам євро. Вона повинна володіти великими фінансовими активами, а засновники повинні бути готові до того, що перші кілька років, поки компанія зі страхування життя накопичує фінанси, клієнтську базу, створює репутацію, вона буде збитковою.
У межах ліцензії на страхування життя вітчизняні страхові компанії реалізують такі види страхових програм:
· Змішане страхування життя;
· Страхування дітей;
· Страхування до одруження;
· Страхування додаткової пенсії.
Змішане страхування життя поєднує в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку - дожиття до певної дати або події, а з іншого - смерть. Тим не менше, фактично присутній лише один ризик: людина або доживе до кінця дії договору, чи ні.
Як правило, у змішаному страхуванні життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією і тією ж особою. Умовами договору страхування може передбачатися відповідальність страховика і при настанні нещасного випадку із застрахованою особою. Але мова йде не про факт нещасного випадку, а про його наслідки, які призвели до постійної втрати загальної працездатності. За тимчасову втрату працездатності (наприклад, пов'язану з легким пораненням, опіками) страхова компанія страхової суми не виплачує.
При укладанні договору страхування важливе значення має стан здоров'я страхувальника, оскільки договори страхування, як правило, не укладаються з непрацюючими інвалідами І групи. Можуть бути передбачені й інші обмеження (стосовно інвалідів ІІ групи, хворих онкологічними, хронічними захворюваннями або на СНІД).
Страхувальниками з цього виду страхування є дієздатні фізичні особи у віці від 18 до 72 років. Договір страхування укладається зазвичай на термін від 3 до 20 років. По закінченню терміну страхування страхувальникові повинно бути не більше 75 років. Однак, оскільки змішане страхування життя є добровільним, то вимоги до віку страхувальника в правилах страхування можуть бути іншими.
Страхова сума встановлюється при укладанні договору страхування страхувальником, але страхова компанія може обмежити його можливості встановленням мінімальної страхової суми. Страхувальнику може бути надане право під час дії договору страхування за згодою страховика зменшити або збільшити розмір страхової суми. При цьому в договір страхування вносяться зміни.
Страховий внесок залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, у свою чергу, залежить від строку страхування і його варіанта (якщо страхова компанія пропонує страхувальникові можливість вибору), віку страхувальника і може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно грошової готівкою або безготівково.
Факт укладення договору страхування посвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, початок і закінчення дії договору, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яке в разі смерті застрахованої має право отримати страхову суму.
При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов'язані з наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на його розмір.
Якщо протягом дії договору застрахований помер, то страховик також повинен виплатити обумовлену в договорі суму. У випадках, якщо застрахований помер до одержання страхової суми по дожиттю або у зв'язку з втратою здоров'я, страхова сума виплачується призначеній ним особі чи спадкоємцям, якщо вони не причетні до його смерті.
Страхування до вступу в шлюб (весільне) передбачає, що договір може бути укладений із батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами, тобто з фізичними особами, а також з юридичними особами - підприємствами, установами, організаціями. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком - від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення нею 21 року. Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров'я у зв'язку з нещасним випадком.
При укладанні договору страхування страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника, але страхова компанія може встановити її мінімально можливий розмір. Взагалі робота страховика з укладання і обслуговування договору страхування до вступу в шлюб така сама, як і за іншими видами страхування життя.
Незважаючи на те, що страхування до одруження відноситься до страхування життя, його умови відрізняються від традиційного змішаного страхування життя.
Першою особливістю цього виду страхування є гарантована виплата страхового забезпечення застрахованій особі, в тому числі у разі, якщо оплата страхових внесків буде припинена у зв'язку зі смертю страхувальника.
Ще однією особливістю є те, що страхове забезпечення виплачується застрахованій особі після закінчення терміну страхування у зв'язку з реєстрацією шлюбу. Відповідальність страховика закінчується при настанні повноліття застрахованої особи, проте виплата здійснюється тільки через певний проміжок часу. З моменту закінчення терміну дії договору страхування і до моменту виплати страхового забезпечення з нагоди вступу в шлюб (або при досягненні 21 року) договір діє в повному обсязі в частині інших ризиків, включених в обсяг відповідальності страховика. Крім того, в період очікування (від 18 до 21 року) розмір страхової суми збільшується на додатковий процентний дохід, який врахований в структурі тарифної ставки.

Література
1. Закон України «Про внесення змін до закону України« Про страхування »/ / Бухгалтерія. - 2001 р . - 19 листопада.
2. Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. Затверджено постановою KM України від 2 лютого 2001 р. № 98. - К.: Офіційний вісник, 2001. - № 5.
3. Александрова М.М. Страхування: Навч.-метод. посібник .- К.: ЦУЛ, 2002. - 208с.
4. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. - 374 с.
5. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. - 215 с.
6. Гвозденко О.А. Основи страхування. - М. Фінанси і статистика, 1998.
7. Заруба О.Д. Страхова справа. Підручник. - К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. - 321 с.
8. Лісовал В.П. Основи страхової справи: Конспект лекцій. - К.: МАУП, 2003. - 60 с.
9. Страхування: Підручник / Керівник авт. колективу і наука, ред. С. С. Осадець. - Вид. 2-е, перероб. І доп. - К.: КНЕУ, 2002. - 599 с.
10. Словник страхових термінів. Під редакцією Коломіна Є.В., Шахова В.В. - М. 1991.
11. Страхова справа. Підручник під редакцією професора Рейтмана Л.І. - М., 1992.
12. Страхування: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дісціпліні / Гаманкова О.О., Артюх О.О, С.В. Горянська та ін.; За заг. ред. Гаманкової О.О. - К.: КНЄУ, 2000. - 120 с.
13. Таркуцяк А.О. Страхування: питання І відповіді. Навч. посібник. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. - 253 с.
14. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування: Навч. посібник. - К.: МАУП, 1998. - 428 с.
15. Шепілова В.Г. Страхування: Тести і задачі / / Навчальний посібник. - Донецьк: Академія, 2002. - 80 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Реферат
35кб. | скачати


Схожі роботи:
Особисте страхування
Особисте страхування
Особисте страхування
Особисте страхування 3
Особисте страхування 2 березня
Соціальне та особисте страхування
Соціальне та особисте страхування
Особисте страхування 2 лютого
Особисте страхування 4 лютого
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru