Основні макроекономічні показники

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

"Основні макроекономічні показники"

1. Валовий національний продукт

Економічна наука вважає, що одним із найкращих і доступних показників, які свідчать про здоров'я еконо­міки будь-якої країни, є обсяг річного сукупного виробництва товарів і послуг. Головний показник при скла­данні національних рахунків валовий національний продукт, який виступає як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг за один рік. За допомогою ВНП вимірюють ринкову вартість річного виробництва.

Для об'єктивного обчислення сукупного обсягу вироб­ництва треба, щоб усі продукти і послуги, вироблені да­ного року, були враховані лише один раз. Більшість про­дуктів проходить декілька виробничих стадій, перш ніж попадає на ринок. Як наслідок, окремі частини і компо­ненти більшості продуктів купуються і продаються по декілька разів. Отже, щоб уникнути багаторазового вра­хування частин продуктів, які продаються і перепроду­ються, при розрахунку ВНП враховується тільки ринкова вартість і виключається вартість проміжної продукції. Під кінцевими продуктами розуміються товари і послуги, які купуються для споживання, а не подальшої обробки чи переробки. У ВНП включається продаж кінцевих продуктів, але від нього віднімається продаж проміжних про­дуктів. Це пояснюється тим, що вартість кінцевих про­дуктів включає усі існуючі проміжні операції. Візьмемо для прикладу дані табл. 1.

Таблиця 1

Величина доходів, видатків і добавленої вартості при випіканні хліба (гривен за хлібину)

Стадії виробництва

Виручка від

Продажу

Вартість проміжних

Матеріалів або товарів

Добавлена вартість

(за­робітна плата,

прибуток тощо)

Пшениця

4

-0

=4

Мука

6

-4

=2

Випечений хліб

12

-6

=6

Хліб, доставле­ний

Покупцеві

20

-12

=8



42

-22

-20

За даними табл. 1 слід визначити, яку частину вартості випеченого хліба треба врахувати при визначенні ВНП. Відповідь така: 20 гривен, тобто вартість кінцевого про­дукту. Якщо додати вартість усіх проміжних продуктів до вартості кінцевого продукту (в табл.1 ця сума дорівнює 42 гривнам) і включити отриманий результат у показник ВНП, його обсяг виявиться суттєво завищеним. Як наслі­док подвійний рахунок.

Щоб при розрахунку національного доходу уникнути подвійного рахунку, необхідно старанно стежити, щоб до нього включалася тільки добавлена вартість, створена кожним підприємством. Добавлена вартість то ринкова ціна обсягу продукції, виготовленої фірмою, за вираху­ванням вартості спожитої сировини і матеріалів, придба­них у постачальників. Склавши добавлену вартість, ство­рену всіма п'ятьма підприємствами, починаючи від виро­щування пшениці і аж до доставки хліба покупцеві, можна точно вирахувати вартість хліба. Точно так само, підраховуючи і складаючи добавлені вартості, створені всіма підприємствами в економіці, можна визначити ВНП, тобто ринкову вартість загального випуску.

З метою реального вимірювання ВНП слід виключити непродуктивні операції, до яких належать фінансові опе­рації і продаж уживаних речей. Чисто фінансовими опе­раціями вважаються державні трансфертні платежі, які включають виплати на соціальне страхування; допомогу безробітним та пенсії ветеранам; приватні трансфертні платежі, куди входять щомісячні субсидії, які отримують студенти вузів із дому, або разові дарунки від багатих родичів і операції з цінними паперами, тобто купівля-продаж акцій і облігацій.

Продаж вживаних речей не входить у ВНП, оскільки він не відображає поточного виробництва, або включаєть­ся у подвійний рахунок.

Валовий національний продукт вимірюється двома спо­собами: за обсягом виробництва або за сумою видатків на придбання товарів та послуг, за доходами або за сумою доходів, створених у процесі виробництва товарів і послуг. Мал. 1 показує кругооборот грошових видатків в такому господарстві, де немає втручання держави і не відбува­ється нагромадження капіталу або чистих заощаджень.

Щорічно люди споживають товари і користуються по­слугами. Грошові видатки населення на всі ці товари і послуги відображені у верхній частині мал. 1. Щоб об­числити загальну величину ВНП, необхідно скласти всі грошові кошти, витрачені населенням у сфері кінцевого споживання. У простому господарстві можна легко обчис­лити величину національного доходу або національного продукту як суму річного потоку товарів і послуг у гро­шовому вираженні.

У нижній частині мал. 1 відображені доходи населен­ня від реалізації чинників виробництва. Водночас ці дохо­ди складають у потоці товарів витрати виробництва.

Важливо відзначити, що вимірювання ВНП як за мето­дом обчислення потоку товарів, що показано у верхній частині мал. 1, так і за методом обчислення потоку доходів, показаного у нижній частині цього малюнка, говорить про те, що вони повинні дорівнювати одне одно­му. Причина полягає в тому, що в нижній частині малюн­ка разом із заробітною платою, відсотком і рентою врахо­ваний і прибуток, який свідчить про тс, що залишилось від продажу товарів або послуг після відновлення інших чинникових витрат. Отже, величина прибутку співпадає з тією сумою, на яку потік всіх інших доходів відрізняється від результату, обчисленого за методом підрахунку су­купності товарів.

Для вимірювання ВНП за видатками необхідно скласти не лише всі споживчі видатки населення, але й інвестиційні видатки бізнесу, державні закупівлі товарів та послуг і чистий експорт. Особисті споживчі видатки включають видатки домашніх господарств на предмети споживання тривалого користування, на товари поточно­го споживання, а також споживчі видатки на послуги.

Валові приватні внутрішні інвестиції (Іп) включають видатки, пов'язані з кінцевими покупками машин, устаткування і верстатів підприємцями, з усім будівництвом і змінами запасів. При цьому приріст запасів додасться до ВНП, а їхнє зменшення мас бути вираховано із ВНП.

Важливо відзначити, що до інвестицій не відноситься передача із рук в руки цінних паперів, оскільки такі операції означають просто передачу права власності на вже існуючі активи. Тс саме стосується і перепродажу вже існуючих активів. Інвестиціями є лише будівництво або створення нових капітальних активів.

Інвестиції діляться на валові і чисті. Валові інвести­ції то сума відновлення і приросту інвестицій. Чисті внутрішні інвестиції призначені тільки для характеристи­ки добавлених інвестицій, що мають місце протягом по­точного року. Якщо валові інвестиції перевищують амор­тизацію, економіка перебуває в стані піднесення в тому розумінні, що виробничі потужності зростають. В застій­ній економіці валові інвестиції і амортизація між собою рівні. Із скороченням обсягу виробництва валові інвести­ції стають менші за амортизацію. Це означає, що в еко­номіці за рік споживається більше капіталу, ніж вироб­ляється. Подібна ситуація мас місце в Україні на початку 90-х років.

Державні закупівлі товарів і послуг поширюються на усі державні рівні, включаючи загальнодержавні, обласні і місцеві органи влади, на кінцеву продукцію підприємств і на всі прямі закупівлі ресурсів, а надто робочої сили. Сюди лише не включаються всі державні трансфертні платежі, оскільки вони не відображають збільшення по­точного виробництва, а лише передають державні доходи певним сім'ям та інвалідам.

Чистий експорт величина, на яку зарубіжні видатки на вітчизняні товари і послуги перевищують вітчизняні затрати на іноземні товари та послуги. За допомогою розглянутих вище чотирьох видів видатків особистих споживчих видатків (С), державних закупівель товарів і послуг (Дз), валових приватних внутрішніх інвестицій (Іп) і чистого експорту (Еч) вимірюється ринкова вартість річного виробництва, тобто ВНП. Це означає, що С+Дз+Іп+Еч = ВНП.

Загальні видатки на річний випуск продукції в еко­номіці передусім поступають населенню у вигляді за­робітної плати, прибутку, відсотка і рентних платежів. При цьому важливо відзначити, що вартість загального обсягу продукції (ВНП) включає два види розподілу коштів, не пов'язаних з виплатою доходів (відрахування на споживання капіталу і посередні податки на бізнес).

Амортизаційні відрахування мають вигляд відрахувань на споживання капіталу. Вони показують обсяг капіталу, спожитого в ході виробництва за окремі роки. Саме амор­тизаційні відрахування і формують згадану вище різницю між валовими і чистими інвестиціями.

Посередні податки на бізнес компанії розглядають як витрати виробництва і тому додають їх до цін на продук­ти. До цього виду податків належать: загальний податок з продажу, акцизний збір, податок на майно, ліцензійні платежі і мито. Відрахування на відновлення спожитого капіталу і посередні прибутки на бізнес складають не пов'язані з виплатою доходу види розподілу ВНП. Сума, що залишається, являє собою заробітну плату, прибуток, відсоток і рентні платежі.

Винагорода за працю найманих робітників включає заробітну плату і безліч доповнень до неї, зокрема внески підприємців на соціальне страхування і до різноманітних приватних фондів пенсійного забезпечення, медичного обслуговування і допомоги на випадок безробіття тощо.

Рентні платежі являють собою доходи, що отримують домовласники, які забезпечують економіку ресурсами власності. Відсоток то виплати грошового доходу при­ватного бізнесу постачальникові грошового капіталу. Сю­ди не входять лише відсоткові платежі, що здійснюються державою.

Поняття «прибуток» розпадається на два види: доход на власність, або доход некорпоративного підприємниць­кого сектора, і прибуток корпорації. Останній виступає у трьох формах: податків на прибуток корпорації, диві­дендів і нерозподілених прибутків корпорації. Ці нероз­поділені доходи корпорації, нарівні з відрахуваннями на відновлення спожитого капіталу, інвестують або зразу, або у майбутньому на створення нових заводів і купівлю устаткування.

На грунті валового національного продукту можна роз­рахувати і цілу низку інших показників. Від ВНП пере­дусім необхідно відрізняти чистий національний продукт (ЧНП). Він визначається шляхом вирахування із ВНП відрахувань на споживання капіталу, які є вимірником обсягу інвестицій, що заміщаються, або обсягу капіталу, спожитого виробництвом протягом поточного року. Чис­тий національний продукт являє собою валовий національний продукт, скоригований на суму амортизаційних відрахувань.

Особливе місце в системі економічних показників посі­дає національний доход (НД) різниця між ЧНП і посередніми податками на бізнес. Національний доход може бути також визначений за допомогою розрахунку ВНП за доходами шляхом додавання всіх видів розподілу, за винятком амортизаційних відрахувань і посередніх податків на бізнес.

Важливою складовою частиною НД є особистий доход (Од), який визначається вирахуванням із національного доходу внесків на соціальне страхування, податків на прибуток корпорацій і нерозподілених прибутків корпо­рацій, а також шляхом додавання трансфертних пла­тежів. До останніх належать: виплати на страхування по старості і від нещасних випадків, а також допомога по безробіттю, яка грунтується на соціальних програмах;

виплати пенсій і допомоги по безробіттю; а також про­центні платежі, що виплачуються урядом і споживачами.

Доход, що перебуває в особистому розпорядженні це особистий доход за вирахуванням індивідуальних податків, які складаються із особистих подоходних податків, податків на особисте майно і податків на спадок. Доход після сплати податків являє собою доход, яким домогосподарства розпо­ряджаються у кінцевому вигляді. Та частина цього доходу, яка після сплати податків не витрачається на купівлю споживчих товарів, виступає у вигляді заощаджень.

2. Вплив ціни на валовий національний продукт

Величина ВНП залежить не тільки від фізичного обся­гу виготовленої за рік продукції, а й від рівня цін, що має вигляд індексу. Індекс цін виражає співвідношення між сукупною ціною певного набору товарів і послуг, що складають «ринковий кошик» для даного тимчасового періоду, і сукупною ціною ідентичної або подібної групи товарів і послуг у базовому періоді. Формула виглядає таким чином:

Індекс цін = Ціна «ринкового кошика» даного року x100

даного року Ціна «ринкового кошика» базового року

Найвідомішим серед цих індексів є індекс споживчих цін (ІСЦ) з допомогою якого вимірюються ціни фактич­ного «ринкового кошика», що містить споживчі товари і послуги, куплені типовим міським жителем.Проте індекс цін ВНП, або дефлятор ВНП, більше пристосований, ніж ІСЦ, для вимірювання загального рівня цін. Це пояснюється тим, що індекс цін ВНП вклю­чає не тільки ціни споживчих товарів і послуг, але й ціни інвестиційних товарів, товарів, закуплених урядом, а та­кож товарів і послуг, закуплених і проданих на світовому ринку. З цієї причини дефлятор ВНП являє собою індекс цін, пов'язаний з коригуванням грошового (номіналь­ного) обсягу ВНП з урахуванням зміни цін. Номінальний ВНП відображає обсяг виробництва, виражений у цінах, що існують на той момент, коли цей обсяг був виробле­ний.

Таким чином, з допомогою індексу цін ВНП можна порівняти ціну обсягу виробництва кожного даного року з ціною аналогічного обсягу виробництва базового року. Набір індексів цін різних років дає змогу порівняти рівні цін цих років. Підвищення індексу цін ВНП даного року порівняно з попереднім вказує на інфляцію, а зменшення індексу цін вказує на дефляцію. Врахування рівня цін при визначенні обсягу ВНП і НД особливо важливо для України, де гіперінфляція 1992 року перевищила 2000 %.

Інфляція, як і дефляція, ускладнює підрахунок валово­го національного продукту. Це пояснюється тим, що на величину ВНП впливають зміни не лише фізичного обся­гу всієї виготовленої продукції, а й рівень цін. Проте рівень життя людей залежить передусім від кількості то­варів, виготовлених і реалізованих окремим індивідам, а не від цін, вказаних на етикетках даних товарів.

Показник ВНП, який виражає поточні ціни, тобто по­казник, не скоригований з урахуванням рівня цін, інакше називається нескоригованим, грошовим (вираженим у грошах за поточним курсом), або номінальним ВНП. Аналогічним чином показник ВНП, скоригований з ура­хуванням інфляції або дефляції, являє собою скориго­ваний, виражений у грошах за незмінним курсом, або реальний ВНП.

Дефлятор ВНП для певного року свідчить про від­ношення сукупної ціни на товари поточного року до су­купної ціни аналогічного набору товарів базового року. Отже, дефлятор ВНП, або індекс цін ВНП, може бути використаний для того, щоб інфлювати (підвищувати гро­шове вираження ВНП з урахуванням динаміки цін) або дефлювати (знижувати грошове вираження ВНП з ураху­ванням динаміки цін) показник номінального ВНП. Результатом подібного коригування є отримання реального вираження ВНП для кожного року. Іншими словами, йдеться про ВНП у незмінних цінах базового року.

Найпростішим і прямим методом дефлювання або інфлювання номінального ВНП даного року є ділення номінального ВНП на індекс цін у десятковій формі. Це дає такий самий результат, як і складніша процедура ділення номінального ВНП на відповідний індекс і помно­ження отриманого результату на сто.

Таким чином, з допомогою показника реального ВНП вимірюється вартість загального обсягу виробництва в різні роки за умови, що рівень цін незмінний, починаючи з базового року і впродовж усього періоду, який розгля­дається. Реальний ВНП показує ринкову вартість обсягу продукції кожного року, виміряну у постійних цінах, тобто в грошах, які мають таку ж саму ціну, або купі­вельну спроможність, як і базового року. Реальний ВНП є значно точнішою порівняно з номінальним ВНП характе­ристикою функціонування суспільного виробництва.

Важливо відзначити, що в Україні з 1988 р. також введений в практику економічних розрахунків показник валового національного продукту, який так широко засто­совується в зарубіжних країнах і міжнародній статистиці. Щодо інших аналогічних макроекономічних показників, то методика їхнього обчислення в Україні, як і в інших державах, що виникли на грунті розпаду СРСР, значно відрізняється від методики, розглянутої в цьому розділі.

Приміром, статистика України веде облік такого показ­ника, як валовий суспільний продукт. Він являє собою сукупність створених матеріальних благ і визначається як сума валової продукції галузей матеріального виробницт­ва: промисловості, сільського господарства, будівництва, вантажного транспорту, зв'язку (та частина, що обслуго­вує матеріальне виробництво), торгівлі та громадського харчування тощо. Варто відзначити, що цей показник не вільний від подвійного рахунку, про який мовилося вище. Що ж до національного доходу, то він широко застосо­вується в макроекономічних рахунках України. Однак методика його ще грунтується на засадах марксистської методології. Згідно з цією методологією національний до­ход являє собою новостворену вартість тільки в галузях матеріального виробництва. Іншими словами, він є та частина валового суспільного продукту, яка залишається за вирахуванням спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, палива, електроенергії тощо). Національний доход це підсумок чистої продукції ок­ремих галузей матеріального виробництва. Чиста про­дукція окремої галузі обчислюється як різниця між вало­вою продукцією і матеріальними виробничими затратами.

У статистичних щорічниках України поряд з даними про темпи зростання виробленого національного доходу наводяться також дані про темпи зростання національ­ного доходу, який використовується для споживання і нагромадження. За кожний окремий рік загальна сума споживання і нагромадження (в фактичних цінах) відріз­няється від національного доходу як підсумку чистої про­дукції галузей матеріального виробництва (виробленого національного доходу) на величину відшкодування втрат і зовнішньоторговельного сальдо.

У національних рахунках України застосовується і такий показник, як чиста продукція підприємств матеріального виробництва. Цей показник характеризує конкретний вклад підприємства у створення національного доходу і визначається як національний доход за вирахуванням над­ходжень від зовнішньоторговельних операцій і податку на добавлену вартість та акцизного збору (крім дотацій).

Оскільки Україна як суверенна держава намагається ввійти до світової господарської системи, вона мас якнай­швидше перейти на систему показників макроекономіч-ного рівня, прийнятих у більшості країн світу.

ВНП не дає повної картини економічного добробуту народу. Однак він є вимірником річного обсягу орієнтованої на ринок діяльності. Поширена думка, що між реальним ВНП і суспільним добробутом обов'язково повинна існу­вати тісна позитивна кореляція. Тобто чим вищий рівень виробництва, тим суспільство мас більші потенційні мож­ливості для забезпечення вищого життєвого рівня.

Важливо вияснити деякі причини, з яких ВНП може або завищувати, або занижувати реальний обсяг вироб­ництва, а також чинники, внаслідок дії яких збільшення обсягу виробництва не обов'язково веде до підвищення життєвого рівня народу. Приміром, чимало виробничих операцій не здійснюється на ринку. Отже, у ВНП, що є вимірником ринкової вартості обсягу виробництва, ці опе­рації не включаються. Так, праця домогосподарки або тесляра, що займається ремонтом власного будинку, або вченого, який пише неоплачений навчальний посібник,все цс не знаходить відображення у звітах підприємств щодо прибутків і збитків і тому не враховується при обчисленні національного доходу, що веде до заниження обсягу ВНП. Хоча окремі значні за масштабами не-ринкові операції, як-от споживання фермерами частини власної продукції, при розрахункові національного доходу враховуються.

Важливим атрибутом добробуту суспільства є вільний час. Його тривалість зростає постійно і це, природно, позитивно впливає на добробут народу. Таким чином, існуюча система суспільного підрахунку повністю не відображає суспільного добробуту, оскільки не враховує даної обставини, як і не бере до уваги того доходу, який люди отримують від своєї роботи.

ВНП не повністю відображає поліпшення якості товарів. На економічний добробут можуть впливати зміни складу і розподілу сукупної продукції між окремими домашніми господарствами. Однак ВНП відображає тільки обсяг виго­товленої продукції, але нічого нам не говорить про те, наскільки даний набір товарів відповідає суспільним запи­там. Сприяє підвищенню життєвого рівня і справедливий розподіл сукупного обсягу виробництва. Отже, ВНП є ви­мірником обсягу сукупного виробництва, але не відоб­ражає змін у складі і розподілі продукції, які, у свою чергу, можуть вплинути на життєвий рівень народу. Так, якщо суспільство виробляє великий обсяг ВНП, але в ньому значну частку займає продукція воєнного призначення, то це, безперечно, значно знижує потенційні можливості за­безпечення економічного добробуту суспільства.

З багатьох причин найгрунтовнішу характеристику життєвого рівня народу дає випуск продукції на душу населення. Так, якщо ВНП збільшується швидкими тем­пами, але при цьому і населення зростає швидкими тем­пами, то рівень життя в розрахунку на душу населення може бути відносно стабільним або й зменшуватися. Таке співвідношення, до речі, має місце у багатьох країнах, що розвиваються.

Розширення виробництва часто супроводжується за­брудненням навколишнього середовища, посиленням шу­му тощо. Зрозуміло, що витрати, пов'язані із забруднен­ням навколишнього середовища, мають негативний вплив на добробут суспільства. Ці викидні витрати, пов'язані з виробництвом ВНП, не вираховуються на сьогоднішній день із обсягу сукупного виробництва, і, таким чином, ВНП завищує рівень матеріального добробуту суспільства.

Важливе місце в народному господарстві країн різних соціально-економічних систем посідає тіньова економіка. Вона пронизує всі сторони суспільного життя. Під тіньо­вою економікою мається на увазі передусім виробництво товарів і надання послуг населенню за плату, що не фіксується в офіційній статистичній звітності. З правової точки зору така трактовка включає як дозволені, так і заборонені законом види діяльності. Тіньова економіка в основному виступає у вигляді таких трьох блоків:

1. Неофіційна економіка. Сюди входять усі легальне дозволені види економічної діяльності, у рамках яких має місце невраховане офіційною статистикою виробництво товарів і послуг, приховування цієї діяльності від оподат­кування. Чим вищий рівень інфляції і більші податки, що зменшують реальні доходи населення, тим сильніші сти­мули до отримання доходу у формах, які не так легко виявити, наприклад, у вигляді готівки або бартеру.

2. Фіктивна економіка. Це приписки, крадіжки, спекулятивні угоди, хабарництво і всілякі шахрайства, пов'язані з отриманням і передачею грошей.

3. Підпільна економіка. Вона охоплює заборонені зако­ном види економічної діяльності. Є підстави вважати, що підпільна економіка росте швидше легальної. І навіть із занепадом останньої підпільна економіка процвітає. Якщо це відповідає дійсності, то розрахунки національного до­ходу будуть дедалі більше недооцінювати стану еконо­міки і її зростання протягом певного періоду.

Залежно від того, яка частина населення залучена до нелегальної економіки або легальної діяльності, де части­на доходу приховується від оподаткування, відбувається завищення офіційної статистики щодо безробіття. І цс може стати проблемою для тих, хто формує економічну політику.

Дослідження показують, що основним чинником функ­ціонування тіньової економіки й незбалансованість попи­ту і пропозиції, або колосальний дефіцит товарів і послуг. Цс передусім викликано тим, що темпи нарощування матеріально-технічної бази галузей групи «Б», а також сфери послуг України вочевидь відстали від динаміки потреб і фінансових ресурсів населення. Становище ще більше ускладнилось, коли на початку 90-х років обсяг виробництва товарів народного споживання України по­чав різко скорочуватися.

Певний вплив на тіньову економіку мас негативне ставлення значної частини населення України до вільної підприємницької діяльності. Долання ідеологічного і психологічного бар'єрів на шляху розвитку індивідуальної і кооперативної форм діяльності, приватного сектораважливий напрямок боротьби з тіньовою економікою.

3. Список використаної літератури.

1. Кемпбел Р. Макконел, Стенлі Л. Брю – “Економікс”, К.: «ХаГар» 1998

2. Самуельсон П. – “Економікс”, М.: “Дело” 1991

3. “Основи економічної теорії”, за редакцією Г.Н. Климка, В.П. Нестеренка, “Вища школа - знання” 1997

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
59.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Основні макроекономічні показники Росії
Основні макроекономічні показники розвитку економіки
Основні макроекономічні показники світового господарства
Основні макроекономічні показники система національних рахунків
Макроекономічні показники
Макроекономічні показники в національній економіці
Макроекономічні показники сутність та вимір
Основні показники безвідмовності для відновлюваних об`єктів Основні показники довговічності
Загальні макроекономічні показники економічної безпеки країни
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru