Основи економіки підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

«ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВА»
1. Підприємство в умовах ринку, його основні функції та цілі
2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування підприємства
3. Механізм державного впливу на підприємницьку діяльність
4. Державне регулювання економіки: цілі, функції, умови і передумови державного втручання
5. Організаційно-правові форми господарювання юридичних осіб, їх сутність і особливості (державні і муніципальні унітарні підприємства, виробничі кооперативи)
6. Організаційно-правові форми господарювання юридичних осіб, їх сутність і особливості (товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю, АТ)
7. Класифікація, структура і значення інвестицій
8. Фінансування та планування капітальних вкладень
9. Методи економічного обгрунтування капітальних вкладень та інвестицій
10. Виробнича програма підприємства
11. Сутність і значення основних засобів (фондів), їх склад і структура (ОПФ, невиробничі ОФ, активні, пасивні, виробнича структура, технологічна, вікова)
12. Види вартісних оцінок основних засобів. (Первісна, відновна, залишкова)
13. Амортизаційні відрахування та їх використання на підприємстві. Фізичний і моральний знос основних фондів
14. Виробнича потужність підприємства, методика розрахунку
15. Економічна сутність, склад і структура оборотних коштів
16. Оборотні кошти. Показники рівня використання оборотних коштів
17. Класифікація (за елементами) і нормування оборотних коштів
18. Кадри підприємства, їх класифікація та структура
19. Продуктивність праці: суть і методи її вимірювання
20. Фактори і резерви зростання продуктивності праці
21. Сутність заробітної плати, принципи і методи її обчислення
22. Тарифна система, її призначення та основні елементи. Безтарифна система оплати праці
23. Сутність і значення собівартості продукції як економічної категорії та її види
24. Поелементна класифікацію витрат на випуск і реалізацію продукції. Класифікація витрат на випуск і реалізацію продукції (основні, поточні і т.д.)
25. Класифікація витрат на випуск і реалізацію продукції (калькуляційна)
26. Структура собівартості і чинники, що її визначають
27. Планування собівартості продукції на підприємстві
28. Управління витратами на підприємстві з метою їх мінімізації
29. Прибуток підприємства
30. Сутність податків і принципи оподаткування
31. Федеральні податки з юридичних осіб (ПДВ, податок на прибуток підприємств, акцизи)
32. Сутність і функції ціни як економічної категорії
33. Види цін та їх класифікація
34. Фактори, що впливають на рівень цін. Цінова політика
35. Етапи і методи встановлення цін на продукцію
36. Критерії фінансового стану підприємства
37. Показники, що характеризують фінансовий стан підприємства, методика їх розрахунку (показники платоспроможності та ділової активності)
38. Показники фінансової стійкості і рентабельності, методика їх розрахунку
39. Способи нормування оборотних коштів
40. Принцип і методи планування на підприємстві

1. Підприємство в умовах ринку, його основні функції та цілі

Підприємство - це самостійний господарський суб'єкт виробляє продукцію, виконує роботи і надає послуги з метою задоволення загальних потреб та отримання прибутку.
Головною метою будь-якого підприємства є отримання максимального прибутку. Для цього підприємства повинні:
1) випускати високоякісну продукцію та оновлювати її.
2) раціонально використовувати виробничі ресурси.
3) розробляти стратегію поведінки підпр-я
4) забезпечувати конкурентоспроможність Передрій-я

2. Фактори, що впливають на ефективне функціонування

підприємства

1) залежно від напрямку дії: позитивні (благотворно впливають на деят-ть підприємства) і негативні.
2) в залежності від місця виникнення: внутрішні (н-р мотивація працівників) і зовнішні.
Крім того, всі внутрішні фактори можна розділити на об'єктивні і суб'єктивні. Об'єктивні - це такі чинники, виникнення яких не залежить від суб'єкта управління (погіршення гірничо-геологічних усл-й). Суб'єктивні - повністю залежить від суб'єкта управління.
Зовнішні фактори: пов'язані зі зміною кон'юнктури внутрішнього та світового ринку; зміна політ.обстановкі; інфляційні процеси.


3. Механізми державного впливу на

підприємницьку діяльність

1) фіскальна політика. Регул-е держ.бюджету й оподатковування з метою стабілізації та пожвавлення ек-ки.
2) кредитно-грошова політика. Упр-е д-м банківським%, ден-й масою і кредитами.
3) антимонопольна політика
4) ціноутворення
5) інвестиційна політика. Вплив на темпи обсягу виробництва, прискорення НТП
6) інноваційна політика
7) амортизаційна політика. Встановлюючи норми амортизації, порядок її нарахування та використання, гос-во тим самим регулює темпи і характер відтворення та швидкість оновлення основних фондів.
8) соціальна політика

4. Державне регулювання економіки: цілі, функції, умови і передумови державного втручання

Підприємницька діяльність і економіка країни в значній мірі залежать від гос.політікі. Своїми діями гос-во може істотно загальмувати або прискорити ці процеси.
Прерогативою гос-ва явл-ся і забезпечення належного правопорядку в країні та її національної безпеки, що, у свою чергу, є основою для розвитку підприємництва та економіки.
Функції:
1) створення правової основи
2) забезпечення належного правопорядку в країні та її національна безпека
3) стабілізація ек-ки. Якщо гос-во не буде домагатися стабілізації ек-ки, то це найістотнішим образів і в негативному плані може вплинути на підприємницьку деят-ть, економіку країни в цілому, соціальну обстановку і друга процеси.
4) забезпечення соц.защіти і соц.гарантій.
5) захист конкуренції
6) розробка, прийняття і організація виконання господарського законодавства, тобто правової основи.

5. Організаційно-правові форми господарювання юрід.ліц, їх

сущ-ть і особливості (держ. та муницип. унітарні підприємства,

виробничі кооперативи)

Виробничі кооперативи. Виробничий кооператив - це об'єднання осіб для спільної виробничої та господарської діяльності на основі особистої участі. Розподіл доходу здійснюється пропорційно трудовому участі. Мінімальна кількість осіб - 5. Відповідальність - загальна в межах пайового капіталу.
Унітарне підприємство. Унітарне підприємство - це підприємство, не наділене правом власності на майно, в якому всі співробітники - наймані. Діляться на два типи: - Унітарне підприємство на праві господарського ведення: держава відповідає по боргах і зобов'язаннях підприємства .- Унітарна підприємство на праві оперативного управління: (казенні підприємства) можуть належати тільки державі, дозволяється лише оперативно управляти, але не займатися господарською діяльністю (прим . оборонна промисловість).

6. Організаційно-правові форми господарювання юрід.ліц, їх
сущ-ть і особливості (товариства з обмеж-й і доп. відповід., АТ)
ТОВ - Товариство з обмеженою відповідальністю: Відповідальність учасників обмежена тільки розміром внеску в статутний капітал. Мінімальний статутний капітал - 100 МРОТ. Кількість учасників не обмежена.
ОДО - Товариство з додатковою відповідальністю: відповідають за зобов'язаннями товариства своїм майном пропорційно внесеному капіталу.
АТ: Статутний капітал розділений на рівні частки - акції. Статутний капітал - не менше 1000 МРОТ. Одна особа може організувати АТ. АТ стає СП, якщо частка іноземного капіталу перевищує 12%. Види АТ: - ЗАТ: Акції продаються за згодою більшості акціонерів. Якщо кількість учасників ЗАТ перевершує 50 чоловік, то воно автоматично перетворюється у ВАТ .- ВАТ: акції товариства продаються вільно

7. Класифікація, структура і значення інвестицій

Під інвестиціями поним-ся грошові кошти гос-ва, підприємств та фіз. осіб направляються на створення та оновлення основ-х фондів, розширення діючих виробничих потужностей (реальні інвестиції), а також придбання акцій, облігацій та інших цінних паперів і активів (портфельні інвестиції).
Ефективність використання капітальних вкладень в значній мірі залежить від їх структури. Розрізняють такі види структур капітальних вкладень: технологічну, відтворювальну, галузеву і територіальну.
Під технологічною структурою капітальних вкладень розуміються складу витрат на спорудження будь-якого об'єкту і їх частка в загальній кошторисній вартості.
Під відтворювальної структурою капітальних вкладень розуміються їх розподіл і співвідношення в загальній кошторисній вартості за формами відтворення основних виробничих фондів.
Під галузевою структурою капітальних вкладень розуміються їх розподіл і співвідношення по галузях промисловості і народного господарства в цілому.
Під територіальною структурою капітальних вкладень розуміються їх розподіл і співвідношення в загальній сукупності по окремих економічних районах, областях, краях і республіках РФ.
Інвестиції, у першу чергу реальні інвестиції, тобто капітальні вкладення, грають винятково важливу роль в економіці країни і будь-якого підприємства, так як вони є основою для:
• систематичного оновлення основних виробничих фондів підприємства і здійснення політики розширеного відтворення;
• прискорення науково-технічного прогресу і поліпшення якості продукції;
• структурної перебудови суспільного виробництва і збалансованого розвитку всіх галузей народного господарства;
• створення необхідної сировинної бази промисловості;
• цивільного будівництва, розвитку охорони здоров'я, вищої та середньої школи;
• пом'якшення або розв'язання проблеми безробіття;
• охорони природного середовища і досягнення інших цілей.

8. Фінансування та планування капітальних вкладень

Розрізняють два способи фінансування капітальних вкладень: централізований і децентралізований. При централізованому способі джерелом фінансування капітальних вкладень є федеральний бюджет, бюджети суб'єктів Федерації, централізовані позабюджетні інвестиційні фонди та ін; при децентралізованому - це в основному джерела підприємств і індивідуальних забудовників.
На підприємстві основними джерелами фінансування є: прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства; амортизаційні відрахування; кошти, отримані від випуску та продажу акцій; кредити комерційних банків; джерела і вищих організацій; кошти іноземних інвесторів та ін Але основними джерелами фінансування капітальних вкладень на підприємстві є прибуток, що направляється підприємством на нагромадження, і амортизаційні відрахування.
Планування інвестицій на підприємстві - це дуже важливий і складний процес. Складність цього процесу полягає в тому, що необхідно враховувати багато факторів, в тому числі і непередбачені, а також ступінь ризику вкладення інвестицій.
У загальному вигляді план інвестицій на підприємстві складається з двох розділів: плану портфельних інвестицій та плану реальних інвестицій (капітальних вкладень):
план портфельних інвестицій - це план придбання та реалізації підприємством акцій, облігацій та інших цінних паперів; план реальних інвестицій - це план інвестицій на виробниче і невиробниче розвиток підприємства.


9. Методи економічного обгрунтування капітальних вкладень і

інвестицій

Перший метод пов'язаний з порівнянням величини інвестицій з величиною отримуваного доходу від їх використання шляхом зіставлення ціни попиту з ціною пропозиції. Підприємець зацікавлений у вкладенні інвестицій, тобто у придбанні капітального товару, тільки в тому випадку, якщо очікуваний дохід від його використання за певний період складе не менше величини вкладення інвестицій.
Для розрахунку прибутковості вкладень використовують поняття дисконтна вартість:
ДВ = П n / (1 ​​+ r) n, П - передбачуваний дохід, r-ставка дисконту.
Метод визначення порівняльної ефективності кап.вложений: заснований на порівнянні наведених витрат за варіантами. Згідно з цією методикою ек-ки доцільно вважається той варіант кот-й обеспеч-т мінімум приведених витрат.
З i = C i + K i * E н
C i - Собівартість прод-ції, K i - кап.вложений

10. Виробнича програма підприємства

Виробнича програма підприємства - (об'єднання) являє собою систему планових завдань з випуску продукції, встановленої номенклатури, асортименту та якості, призначеної для задоволення потреби народного господарства.
Розробка виробничої програми починається зазвичай з визначення найменувань та кількості продукції (готові вироби, напівфабрикати, послуги проблеми імені ого характеру тощо), які потрібні народному господарству і індивідуальним споживачам. Це визначає наперед необхідність починати складання виробничої програми з розрахунку номенклатури, кількості та обсягу реалізованої продукції.
У плані реалізації продукції підприємства (об'єднання) встановлюються обсяг і структура поставок продукції, що випускається, а також сума виручки і прибутку від реалізації продукції.
Основними джерелами для складання плану реалізації продукції є: централізоване завдання з поставки найважливіших видів продукції, портфель замовлень і укладені на цій основі господарські договори щодо постачання; нормативні та звітні дані про запаси продукції на складах підприємства на початок і кінець планового року; оптові ціни і собівартість (звітна та планова) виробів, що підлягають реалізації. План реалізації продукції розробляється в натуральному і ціннісному вираженні.
Щоб здійснити аналіз і прогнозування наслідків зміни ринкових умов, необхідно побудувати криві попиту та пропозиції.

11. Сутність і значення основних засобів (фондів), їх склад і

структура (ОПФ, невиробничі ОФ, активні, пасивні,

виробнича структура, технологічна, вікова)

Основні фонди - це матеріально-речові цінності, що діють у незмінній натуральній формі протягом тривалого періоду часу і втрачають свою вартість по частинах.
Залежно від характеру участі основних фондів у процесі розширеного відтворення вони підрозділяються на виробничі і невиробничі основні фонди.
Виробничі основні фонди функціонують у сфері мат-го произв-ва, неодноразово беруть участь у процесі вироб-ва, зношуються поступово, а їх вартість переноситься на вироблений продукт частинами в міру исп-я. Поповнюються вони за рахунок кап.вложений.
Невиробничі основні фонди - житлові будинки, дитячі та спортивні заклади, інші об'єкти культурно-побутового обслуговування, які знаходяться на балансі підприємства. На відміну від произв-х непроізводств-е фонди не беруть участь у процесі вироб-ва і не переносять своєї вартості на продукт, бо він не створюється. Вартість їх зникає в споживанні. Фонд відшкодування не створюється. Відтворюються вони за рахунок національного доходу.
Основні виробничі фонди - матеріально-технічна база суспільного виробництва. Від їх обсягу залежать виробнича потужність підприємства, рівень технічної озброєності праці. Нагромадження основних фондів і підвищення технічної озброєності праці збагачують процес праці, додають праці творчий характер, підвищують культурно-технічний рівень суспільства.
За чинною видовий класифікації основні виробничі фонди підприємств поділяються на такі групи: 1) земельні ділянки і об'єкти природокористування, що належать підприємству на правах власності 2) будинку (виробничо-технічні, службові та ін), 3) споруди (інженерно-будівельні об'єкти, які обслуговують виробництво), 4) передавальні пристрої (електромережі, тепломережі); 5) машини та обладнання; 6) вимірювальні і регулюючі прилади, пристрої і лабораторне обладнання; 7) обчислювальна техніка; 8) транспортні засоби (внутрішньо-і позавиробничі); 9) інструменти і пристосування вартістю понад 50 мінімальних розмірів оплати праці; 10) виробничий і господарський інвентар; 11) внутрішньогосподарські дороги; 12) капітальні вкладення на поліпшення земель і в орендовані будівлі, приміщення, обладнання та інші об'єкти, пов'язані з основними фондами.

12. Види вартісних оцінок основних засобів
Повна початкова вартість основних фондів підприємства являє собою суму фактичних витрат в діючих цінах на: придбання або створення засобів праці: зведення будівель і споруд, купівлю, транспортування, установку і монтаж машин та обладнання тощо За повною первісною вартістю основні фонди приймаються на баланс підприємства , і вона залишається незмінною протягом усього терміну служби засобів праці і переглядається при переоцінці основних фондів підприємства або уточнюється при модернізації або капітального ремонту. Амортизація основних фондів також нараховується з повної початкової вартості. нормативах, що діють на встановлену дату.
Повна відновна вартість - це сума розрахункових витрат на придбання або зведення нових засобів праці, аналогічних переоцінюємо.
Залишкова економічна вартість основних фондів являє собою різницю між повною первісною або повної відновної вартістю і нарахованим зносом, тобто це грошове вираження вартості засобів праці, не перенесеної на виготовлену продукцію, на певну дату. Залишкова вартість дозволяє судити про ступінь зношеності засобів праці, планувати їх оновлення і ремонт. При проведених переоцінках фондів одночасно уточнюється розмір нарахованого зносу по кожній одиниці засобів праці. Також визначається відновна вартість з урахуванням зносу. Вона розраховується у відсотках до повної відновної вартості на основі даних бухгалтерського обліку.


13. Амортизаційні відрахування та їх використання на

підприємстві. Фізичний і моральний знос основних фондів

Термін служби устаткування д.б. вказаний у паспорті вид. Знос м.б.фізіческій і моральний. Фізичний-опред.конечний термін експлуатації і св-в обігу. Опред. фіз. зношування необхідно для опред.амортіз-их відрахувань і віднесення його до опред.фондам аморт-ії.
Моральний-виражається в зменшенні їх вартості незалежно від физич. стану, що відбувається внаслідок НТП, впровадження більш еф. технологій і машин.
Амортизація-поступовий перенос вартості ОФ на випуск. продукцію, поступове перенесення вартості ОФ на витратиш. продукції з метою накопичення денеж.ср-в для їх повного відновлення (реновації). У соотв. з налог.кодексом пред-е приймає один з 2-х методів нарахування. амор-ії.
1.лінейний
2.нелінейний.
При лінійному-величина аморт.отчісляется за період (місяць) і нараховується за формулою:
А m = Сn * На/100 * 12,
де А m-аморт.за м-ц,
Cn-первонач. (Восстан) стоім.ОФ,
На-норма аморт.в%,
12-число міс-в у році.
На = 1/Тпн * 100%,
Тпн-термін корисного використання опред.пред-ем.
Критерії оценкіТпн:
1Срок служби устаткув.
2.Сроки корисного використ-я.
Для каж.гр.устанавлівается свій норматив.
Нелінійний: А m = З * На/100 * 12, де
З-остаточ.стоім-ть на початок періоду за кот.начісляется аморт.
При нелінійному методі в разі досягнення остаточ. стоїмо-ти 25%, остаточ.стоім-ть ділиться на кількість періодів залишилися до термінів іспользов.оборудованія (ОФ) відбувається лінійне нарахування аморт.

14. Виробнича потужність підприємства, методика розрахунку

Виробнича потужність - це максимально можливий випуск продукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць, квартал, рік) в заданій номенклатурі і асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання і виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.
Економічне обгрунтування виробничої потужності - найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словами, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.
Виробнича потужність розраховується по ведучим виробничим цехам, ділянкам і устаткуванню з урахуванням сформованої кооперації і заходів щодо ліквідації «вузьких місць».
Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Коефіцієнт спряженості розраховується за формулою:

де К з - коефіцієнт спряженості; M 1 і М 2 - потужність ведучих цехів і ділянок, од.; Р у-питома витрата продукції першої операції (цеху, дільниці) для вироблення продукції другий, шт., т, і т.п.
Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всім виробничим підрозділам промислового підприємства починаючи з нижчої виробничої ланки до вищої, тобто від верстата до групи взаємозамінного обладнання, далі до дільниці, від ділянки до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому.
Виробнича потужність ведучих підрозділів визначається за формулою:

де ПМ - виробнича потужність підрозділу (цеху, дільниці); n - кількість одиниць однойменного ведучого обладнання, од.; Н т - годинна технічна (паспортна) потужність одиниці обладнання, од.; Ф - фонд часу роботи обладнання, годин.

15. Економічна сутність, склад і структура оборотних

коштів

Оборотні кошти явл-ся найважливішим елементом произв-ва. Розрізняють 2 поняття: оборотні фонди та оборотні кошти.
Оборотні фонди це частина коштів произв-ва кот-е раз беруть участь у процесі вироб-ва і свою вартість відразу і повністю переносять на вироблену продукцію.
Поняття оборотні кошти ширше ніж оборотні фонди і склад-ся з оборотних фондів і фондів обігу. До фондів обращ-я относ-ся кошти обслуг-е процес реалізації продукції.
Оборотні кошти - це грошові кошти підприємства призначені для утворення обладнання виробничих фондів і фондів обігу.
Для вивчення складу і структури оборотні кошти групуються за 4 ознаками:
1) за сферами обороту: оборотні виробничі фонди і фонди обігу
2) за елементами
3) за охопленням нормування: нормовані і ненормовані
4) за джерелами формування: власні і позикові

16. Оборотні кошти. Показники рівня використання

оборотних коштів

Оборотні кошти - це грошові кошти підприємства призначені для утворення обладнання виробничих фондів і фондів обігу.
1) коефіцієнт оборотність оборотних коштів - швидкість обороту в днях - це число днів, протягом яких оборотні кошти роблять повний господарський кругообіг.
До об = Q / Q cp
Q cp - Середні залишки оборотних коштів за аналізований період.
2) тривалість одного обороту - показує, за який термін підприємству повертаються його оборотні кошти у вигляді виручки від реалізації продукції.
Д = Т / К про
Т - кількість днів в аналізованому періоді.
3) вивільнення з обороту
В = Q 2 / K об1 - Q 2 / K об2

17. Класифікація (за елементами) і нормування оборотних

коштів

Поелементна класифікація:
1) виробничі запаси (сировина, тара, упаковка ...)
2) незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва.
3) витрати майбутніх періодів
У сумі 1-3 представляють оборотні фонди.
4) готова продукція на складах
5) продукція відвантажена але не сплачена покупцем (дебіторська задолжность)
6) кошти розрахунку
7) грошові кошти в касі підприємства і на рахунках в банку.
У сумі 4-7 представляють собою фондообращеніе.
Сума 1-7 предст-т оборотні кошти
Нормування оборотних коштів це процес визначення мінімальної але достатньої величини оборотних засобів необхідного для нормального перебігу виробничого процесу. Загальний норматив оборотних засобів складається з суми приватних нормативів.
Нобщ = пз + ННП + НБР + Нгп

Нпз - норматив произв-х запасів
ННП - норматив незавершеного виробництва
НБР - норматив майбутніх продуктів
Нгп - норматив готових продуктів

18. Кадри підприємства, їх класифікація та структура

На кожному підприємстві повинна розроблятися і здійснюватися кадрова політика, яка в свою чергу повинна бути спрямована на досягнення наступних цілей:
1) створення здорового і працездатного колективу
2) підвищення ур-ня кваліфікації працівників підприємства
3) створення високопроф-го керівної ланки.
Кадрова політика включає в себе:
1) відбір і просування кадрів
2) підготовка і їх безперервне навчання
3) стимулювання праці
4) вдосконалення організації праці
Залежно від участі в проів-му процесі весь персонал підприємства справ-ся на 2 категорії: промислово-виробничий персонал (ППП) і непромисловий персонал.
До ППП належать працівники кот-е безпосередньо пов'язані з виробництвом і його обслуговуванням: робітники (основні і допоміжні), фахівці, службовці, керівники.
На структуру кадрів впливають слід-е чинники:
1) ур-нь механізації та автоматизації вироб-ва
2) тип произв-ва
3) розміри підприємства
4) організаційно-правова форма підприємства
5) складність і наукоємність продукції, що випускається

19. Продуктивність праці: суть і методи її вимірювання

Продуктивність праці - це кількість продукції, виробленої за певний період у розрахунку на одного працівника або витрати робочого часу на одиницю продукції.
З народно-господарської т.з. підвищення продуктивності праці означає:
1) зростання ВВП, ВНП і нац.дохода
2) зростання фондонакопленія і фондопотребленія
Зростання виробниц-ти праці має велике значення для підприємства:
1) істотно знизити витрати на вироб-во і прод-ції, якщо зростання вироб-ти праці випереджає зростання середньої зарплати.
Iстр = Iпт / Iзп
2) збільшити обсяг виробництва і її реалізацію
3) проводити політику щодо збільшення середньої зарплати працюючих
4) осущ-ть реконструкцію та техніч-е переозброєння произв-ва
5) підвищити конкурентоспроможність підприємства і продукції.
Методи:
1) Натуральний: Пт = Q / ЧСР
2) Вартісний: Пт = (Q * Ц) / ЧСР
3) Трудовий: Пт = (Q * tн) / ЧСР
Q - обсяг продукції, що випускається
ЧСР - середньооблікова вартість
Ц - ціна за ед.прод-ції
tн - нормативна трудомісткість
Трудомісткість - витрати праці на виробництва ед.прод-ції
1) технологічна трудомісткість: tтеч = Тосн / Q, Тосн - витрати часу осн-х робіт-в
2) трудомісткість обслуговування: tобс = Твсп / Q, Тобс - витрати часу вспомогат-х робіт-в

20. Фактори і резерви зростання продуктивності праці

Фактори, що впливають на рівень продуктивності праці в суспільстві, можна об'єднати в чотири групи: природно-кліматичні; техніко-організаційні, соціально-економічні, соціально-політичні.
Природно-кліматичні чинники створюють передумови для певного вихідного рівня продуктивності праці в даному місці. Особливо значно їх вплив на рівень продуктивності праці в сільському господарстві і добувній промисловості.
Техніко-організаційні фактори пов'язані з розвитком продуктивних сил суспільства: засобів виробництва і робочої сили, а також удосконаленням їх комбінації. Провідним техніко-економічним фактором зростання продуктивності праці виступає науково-технічний прогрес.
В умовах ринкової економіки значно зростає роль соціально-економічних чинників, що впливають на зростання продуктивності праці. До найважливіших з них відносяться: підвищення культурно-технічного рівня трудящих, якість підготовки фахівців з вищою та середньою освітою, підвищення ділової кваліфікації кадрів, зростання рівня життя населення, творче ставлення до праці та ін
Соціально-політичні умови - це умови, що лежать на рівні надбудови і які впливають на продуктивність праці через свідомість працівника (наприклад, культура, мораль, ідеологія, релігія тощо) або шляхом взаємодії з виробництвом в цілому (наприклад, наука, політична система , держава, право та ін).
Під резервами варто розуміти наявні, але ще не використані можливості підвищення продуктивності праці за рахунок найкращого використання всіх факторів її зростання.
Завдання виявлення резервів зростання продуктивності праці полягає в максимальному використанні всіх можливостей економії витрат праці як живого, так і уречевленої. Тому резерви, будучи обумовлені всією сукупністю відповідних груп чинників зростання продуктивності праці, також можуть бути розділені на дві великі групи:
1) резерви кращого використання засобів виробництва;
2) резерви поліпшення використання робочої сили.
Зниження трудомісткості виробництва продукції є найважливішим і невичерпним резервом підвищення продуктивності праці, пов'язаних з комплексною механізацією та автоматизацією виробництва, впровадженням нової та модернізацією діючої техніки, вдосконаленням технологічних процесів, вдосконаленням організації виробництва, впровадженням наукової організації праці.
Виявлення і використання резервів фонду робочого часу передбачає встановлення причин нераціонального його використання та розробку заходів щодо скорочення його втрат.

21. Сутність заробітної плати, принципи та методи її

обчислення

Зарплата - це виражена в грошовій формі частина НД кіт-я розподіль-ся за кількістю і якістю праці витраченого кожним працівником і надходить у його особисте користування.
Сущ-т 2 види оплати праці:
1) номінальна зарплата - це нарахована та отримана працівником зарплата за його працю за опред-й період часу.
2) реальна зарплата - це кол-во Тіу кот-е можна придбати за номінальну зарплату.
При розробці політики в області зарплати необхідно вчить-ть слід-е чинники:
1) справедливість
2) облік складності виконуваної роботи
3) облік шкідливих умов праці, важкої фізичної праці.
4) стимул-е за якість праці
5) матер-е покарання за допущений брак
6) індексація зарплати відповідно до інфляції.
У соврем-х ум-х на підпр-х прим-ся 2 форми оплати праці: відрядна і погодинна.
1) погодинна - це оплата за відпрацьований час, але не календарне, а нормативне, яке устан-ся тарифної сис-й.
Зп = Тст * ТЕФ,
Тст - тарифна ставка, ТЕФ - ефект-е вр.работи.
2) відрядна - оплата праці за кількість произв-й прод-ції робіт і послуг.
Pcд = Рсд * Q, Рсд - відрядна розцінка (частина з / п припадає на ед.прод)
Рсд = Тст / Нвир, Рсд = Тст * Нвр

22. Тарифна система, її призначення та основні елементи.

Безтарифна система оплати праці

Порівняємо різноманітність видів праці враховуючи їх складність і умови виконання дозволяє тарифна система.
Основними ел-ми тарифної сис-ми явл-ся:
1) тарифно-кваліфікаційний довідник. Він містить перелік виробництв і професій з характеристикою кожної професії. За допомогою довідника визначають зміст і розряд роботи і вимоги до її виконавцю.
2) тарифна сітка - представляє собою сукупність діючих тарифних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів.
3) тарифна ставка - це виражений у грошовій формі абсолютний розмір оплати праці в одиницю робочого часу.
На багатьох підприємствах застосовується безтаріфная сис-ма оплати праці. При цій сис-ме зарплата всіх працівників представляє собою частку у фонді оплати праці чи всього підприємства або окремого підрозділу.
Найпоширенішим явл-ся такий метод розрахунків з / п при кот-м фактична величина заробітку кожного працівника залежить від кваліфікаційного ур-ня працівника, коеф-та трудової участі (КТУ).
Інший метод визначення з / п з використанням безтарифної сис-ми полягає в тому що з / п залежить обсягу виробництва і реалізації продукції.

23. Сутність і значення собівартості продукції як

економічної категорії та її види

С / с продукції представляє виражені в грошовій формі поточні витрати підприємств на виробництво і реалізацію продукції.
С / з характеризує Ур-нь использ-я всіх рес-в, що знаходяться в розпорядженні підпр.
Як ек.категорія с / с продукції виконує ряд найважливіших функцій:
1) облік і контроль всіх витрат на випуск і реалізацію продукції
2) база для формування оптової ціни на продукцію підприємства і визначення прибутку і рентабельності
3) ек.обоснованіе доцільності вкладення реальних інвестицій на реконструкцію, технічне переозброєння і розширення діючого підприємства
4) визначення оптимальних розмірів підприємства
Види с / р:
1) цехова с / с представляє собою витрати цеху, пов'язані з виробництвом продукції.
2) виробнича с / с - крім витрат цехів включає загальновиробничі і загальногосподарські витрати.
3) повна с / с відображає всі витрати на виробництво і реалізацію продукції, складається з виробничої с / с і позавиробничих витрат
4) індивідуальна з / с - обумовлюється конкретним умовами, в яких діє те чи інше підприємство
5) середньогалузева с / р - визначається як середньозважена величина і характеризує середні витрати на одиницю продукції по галузях.

24. Поелементна класифікацію витрат на випуск і реалізацію

продукції. Класифікація витрат на випуск і реалізацію

продукції (основні, поточні і т.д.)

На практиці в цілях аналізу, обліку і планування всього різноманіття витрат, що входять в с / с продукції, застосовуються дві взаємодоповнюючі класифікації: поелементна і калькуляційна.
Однорідні за своїм ек.содержанію витрати наз-ся ек.елементамі незалежно від того, де вони витрачаються і на які цілі.
У відповідності до вищезазначеної Положенням всі витрати, які утворюють з / с прод-ції, групуються у зв'язку з їх ек.содержаніем по слід-м елементами:
1) матеріальні витрати (за вирахуванням вартості зворотних відходів)
2) витрати на оплату праці
3) відрахування на соціальні потреби
4) амортизацію основних фондів
5) інші витрати
Класифікація витрат за ек.елементам служить для визначення завдань по зниженню собівартості продукції, розрахунку потреб в обігових коштах, розрахунку кошторису витрат, а також для економічного обгрунтування інвестицій.

25. Класифікація витрат на випуск і реалізацію продукції

(Калькуляційна)

Для внутрішньовиробничого планування і виявлення резервів зниження с / с продукції необхідно знати не тільки загальну суму витрат кожного підприємства з того чи іншого ек.елементу, а й величину витрат залежно від місця їх виникнення. Таку можливість дає класифікація витрат по калькуляційних статтях.
Для обчислення собівартості окремих видів продукції витрати підприємства групується за статтями калькуляції.
Основними положеннями з планування, обліку і калькулювання с / с продукції на промислових підприємствах встановлена ​​типова угруповання витрат по статтях калькуляції, яку можна представити в наступному вигляді:
1) Сировина і матеріали
2) зворотні відходи
3) покупні вироби, напівфабрикати і послуги виробничого характеру сторонніх підприємств і організацій.
4) паливо і енергія на технологічні цілі
5) зарплата виробничих робітників
6) відрахування на соціальні потреби
7) витрати на підготовку і освоєння виробництва
8) загальновиробничі витрати
9) загальногосподарські витрати
10) втрати від браку
11) інші виробничі витрати
12) комерційні витрати
Сума 1-11 утворює виробничу собівартість продукції. Сума 1-12 утворює повну с / с продукції.

26. Структура собівартості і чинники, що її визначають

Під структурою с / с розуміються її складу за елементами або статтям і їх частка у повній с / с. Вона нах-ся в русі, і на неї впливають такі фактори.
1) специфіка підприємства. Виходячи з цього розрізняють: трудомісткі підприємства; матеріаломісткі; фондомісткі; енергоємні
2) прискорення науково-технічного прогресу. Під впливом цього чинника частка живої праці зменшується, а частка уречевленої праці в собівартості продукції збільшується
3) рівень концентрації, спеціалізації, кооперування, комбінування і диверсифікації виробництва
4) географічне місцезнаходження підприємства
5) інфляція і зміна процентної ставки банківського кредиту
Структуру собівартості продукції характеризує такі показники:
1) співвідношення м / у живим і уречевлена ​​працею
2) частка окремого елемента або статті в повних витратах
3) співвідношення м / у постійними і змінними витратами, м / у накладними та основними витратами, м / у виробничими і комерційними витратами.

27. Планування собівартості продукції на підприємстві

План по собівартості продукції є одним з найважливіших розділів плану економічного і соціального розвитку підприємства. Планування собівартості продукції на підприємстві має дуже важливе значення, оскільки дозволяє знати, які витрати будуть потрібні підприємству на випуск і реалізацію продукції, які фінансові результати можна очікувати в плановому періоді. План по собівартості продукції включає в себе наступні розділи: 1.Смета витрат на виробництво продукції (складається за економічними елементами). 2.Себестоімость всієї товарної і реалізованої продукції. 3.Плановие калькуляції окремих виробів. 4.Расчет зниження собівартості товарної продукції за техніко-економічними факторами. Найважливішими якісними показниками плану по собівартості продукції є: собівартість товарної і реалізованої продукції; собівартість одиниці найважливіших видів продукції; витрати на 1 крб. товарної продукції; відсоток зниження собівартості за техніко-економічними факторами; відсоток зниження собівартості порівнюваної продукції. Собівартість реалізованої продукції являє собою повну собівартість товарної продукції мінус приріст плюс зменшення собівартості залишків нереалізованої продукції в планованому періоді. Розрахунок собівартості одиниці продукції називається калькуляцією. Калькуляції бувають кошторисні, планові, нормативні. Кошторисна калькуляція складається на вироби або замовлення, які виконуються в разовому порядку. Планова калькуляція (річна, квартальна, місячна) складається на освоєну продукцію, передбачену виробничою програмою. Нормативна калькуляція відображає рівень собівартості продукції, обчисленої за нормами витрат, чинним на момент її складання. Вона складається у тих виробництвах, де існує нормативний облік витрат на виробництво. Методи планування собівартості продукції. На практиці найбільше поширення одержали два методи планування собівартості продукції: нормативний та планування за техніко-економічними факторами. Як правило, вони застосовуються в тісному взаємозв'язку. Сутність нормативного методу полягає в тому, що при плануванні собівартості продукції застосовуються норми і нормативи використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів, тобто нормативна база підприємства. Метод планування собівартості продукції за техніко-економічним чинникам є кращим у порівнянні з нормативним методом, гак як він дозволяє врахувати багато чинників, які будуть найістотнішим чином впливати на собівартість продукції в плановому періоді. При цьому методі враховуються наступні фактори: 1) технічні, тобто впровадження на підприємстві в плановому періоді нової техніки і технології: 2) організаційні. Під цими факторами розуміється вдосконалення організації виробництва і праці на підприємстві в плановому періоді (поглиблення спеціалізації і кооперування, удосконалення організаційної структури управління підприємством, впровадження бригадної форми організації праці.); 3) зміна обсягу, номенклатури і асортименту продукції; 4) рівень інфляції в плановому періоді.

28. Управління витратами на підприємстві з метою їх

мінімізації

Перш за все, необхідно відзначити, що керівники та менеджери підприємства повинні чітко розуміти, що управління витратами виробництва і реалізації продукції з метою їх мінімізації на підприємстві є складовою частиною управління підприємством у цілому. Управління витратами необхідно, перш за все, для:
• отримання максимального прибутку;
• поліпшення фінансового стану фірми;
підвищення конкурентоспроможності підприємства та продукції;
• зниження ризику стати банкрутом і ін
Для вирішення проблеми зниження витрат виробництва і реалізації продукції на підприємстві повинна бути розроблена загальна концепція (програма), яка має щорічно коригуватися з урахуванням мінливих на підприємстві обставин. Ця програма повинна носити комплексний характер, тобто повинна враховувати всі фактори, які впливають на зниження витрат виробництва і реалізацію продукції.
Зміст і сутність комплексної програми зі зниження витрат виробництва залежать від специфіки підприємства, поточного стану і перспективи його розвитку. Але в загальному плані в ній повинні бути відображені наступні моменти:
1) комплекс заходів щодо більш раціонального використання матеріальних ресурсів.
2) заходи, пов'язані з визначенням і підтримкою оптимального розміру підприємства, що дозволяють мінімізувати витрати залежно від обсягу виробництва;
3) заходи, пов'язані з поліпшенням використання основних фондів;
4) заходи, пов'язані з поліпшенням використання робочої сили;
5) заходи, пов'язані з удосконаленням організації виробництва і праці
Слід також підкреслити, що планування і реалізація тільки окремих заходів щодо зниження витрат виробництва хоча і дають певний ефект, але не вирішують проблеми в цілому.

29. Прибуток підприємства

Прибуток підприємства є найважливішою економічною категорією і основною метою діяльності будь-якої комерційної організації.
Як економічна категорія прибуток відображає чистий дохід, створений у сфері матеріального виробництва, і виконує ряд функцій.
По-перше, прибуток характеризує економічний ефект, отриманий у результаті діяльності підприємства. Отримання прибутку на підприємстві означає, що отримані доходи перевищують всі витрати, пов'язані з його діяльністю.
По-друге, прибуток має стимулюючою функцією. Підприємство зацікавлене в отриманні максимального прибутку, так як це є основою для розширення виробничої діяльності, науково-технічного і соціального розвитку підприємства, матеріального заохочення працівників.
По-третє, прибуток є одним з найважливіших джерел формування бюджетів різних рівнів.
Сумарна величина всіх прибутків - балансова (валовий) прибуток підприємства.
Перелік позареалізаційних прибутків: доходи від д / с і к / з фінансових вкладень, доходи від здачі майна в оренду, позитивні курсові різниці по валютних рахунках і операціям в іноземній валюті, відсотки, отримані по коштах, які значаться на рахунках підприємства.
Прибуток залишилася в розпорядженні підприємства або чистий прибуток розподіляється на два фонди:
- Фонд накопичення;
- Фонд споживання.
На кожному підприємстві повинні передбачатися планові заходи щодо збільшення прибутку. У загальному плані ці заходи можуть бути наступного характеру:
• збільшення випуску продукції;
• поліпшення якості продукції;
• диверсифікація виробництва;
• розширення ринку продажу та ін

30. Сутність податків і принципи оподаткування

Оподаткування - це сис-ма розподілу доходів м / у юрид. (Фіз) особами та д-м.
Податки - обов'язкові платежі до бюджету які стягуються д-м, на основі з-на, з фізичних і юрід.ліц для задоволення фізичних і юрід.потребностей.
Принципи оподаткування:
1) принцип рівномірності
2) чіткість і ясність норм оподаткування
3) простота і зручність
4) необтяженість
5) економність

31. Федеральні податки з юридичних осіб (ПДВ, податок на

прибуток підприємств, акцизи)

Податок на додану вартість (ПДВ) - непрямий податок, форма вилучення до бюджету частини доданої вартості, яка створюється на всіх стадіях процесу виробництва товарів, робіт і послуг та вноситься до бюджету у міру реалізації.
Податок на прибуток - прямий податок, що стягується з прибутку організації (підприємства, банку, страхової компанії і т. д.) за мінусом суми встановлених відрахувань і знижок.
До обчислюватись відносяться: виробничі, комерційні, транспортні витрати;
відсотки по заборгованості; витрати на рекламу і представництво; витрати на науково-дослідні роботи; дивіденди.
Акцизи - непрямі податки, які встановлюються державою у відсотках від відпускної ціни високорентабельних товарів з метою вилучення до бюджету надприбутки, отриманої виробниками від виробництва товарів зі значною різницею між ціною, яка визначається споживчою вартістю, і фактичною собівартістю

32. Сутність і функції ціни як економічної категорії

Ціна - це денеж.вираженіе стоїмо-ти товару. Ціна-це сума грошей, кіт. покупець готовий заплатити, а продавець продати свій товар.
Функції ціни:
1.Учетная функція - використовується на припускає-ии
2.распределітельная-через ціни гос-во переспределяет дохід меж.отрослямі, регіонами.
3.ф-я збалансування попиту і пропозиції - через ціну осущ. зв'язок між. виробником і споживачем продукції.
4.Як ср-во раціонального розміщення пр-ва проявл.наіболее повно в умовах ринкової економіки. За допомогою мех-ма цін відбувається перелив капіталів у сектори економіки і пр-ва з болеевисокой нормою прибутку.
5.Стімул-я - в опред.условіях ціна виступає в стимулюючій ф-ії на припускає-ях, тобто змушує запроваджувати нові технології, нов.орг-ію праці.

33. Види цін та їх класифікація

Дозволяє виділити определ.гр.цен від різних факторів:
1.По хар-ру обслуговується обороту - оптові ціни на продукцію пред-ия.
-Закупівельні ціни.
-Ціни на будівницт. продукцію
-Роздрібні ціни
-Тарифи вантажного і пассажір.транспорта
-Тарифи на платні послуги населення.
2.В залежності від сфери регулювання, ціни різняться:
а). вільні ціни, кот.ізготовітель встановлює на основі попиту і пропозиції.
Б) Договірно-контрактні, кот.устанав. за угодою сторін.
Цпокуп ≤ Цізгот ≤ Цпр-ва
В) регулювання ціни, кот.устан. під контролем держави або окремих суб'єктів федерації (в умовах монополії пр-ия).
3.В залежності від території діяльності. Єдині або повні трансп.перевозкі, регіональні або зональні (тарифи на ел.енергії).
4.По вр.действія ціни поділяються на:
а) постійні, кіт. не змінюються протягом терміну дії контракту.
Б) поточні, кіт. не змінюються в рамках одного контракту і відображають зміну ситуації на ринку.
В) сезонні - діють в межах определ.періда вр.
Г) ковзаючі-кіт. встановлюються на виріб з тривалим терміном виготовлення.
Д) сезонні-устанавлив. централізовано (літні тарифи на транспорт.перевозкі).

34. Фактори, що впливають на рівень цін. Цінова політика

Для вибору цінової стратегії фірма повинна виявити і проаналізувати всі фактори, які можуть вплинути на ціни. До факторів, що сприяє зниженню ціни, відносяться: зростання виробництва, технічний прогрес, зниження витрат виробництва та обігу, зростання продуктивності праці, конкуренція, зниження податків, розширення прямих зв'язків. До факторів, що викликають зростання ціни, можна віднести наступні: монополія підприємства, збільшення маси грошей в обігу, зростання податків, зростання зарплати, збільшення прибутку підприємства, поліпшення якості товарів, відповідність моді, зростання ціни робочої сили, низька ефективність використання капіталу, устаткування, робочої сили, землі.
Кожне пр-ие розробляє свою цін. політику. На цінову політику впливає рівень затрат.і політ.обстановка і т.д.
Цінова стратегія пр-я:
1.сохраненіе стаб. положення на ринку при помер. рентаб.цена може увел.от рівня інфляції
2.Отримання надприбутки шляхом зняття «вершків» з ринку
3.витесненіе конкурентів
4.Забезпечення виживання в умовах а. ринку і запобігти. банкрутства
5.внедрен. на ринок новий. прод-ии
6.завоеваніе лідерства за показниками кач-ва

35. Етапи і методи встановлення цін на продукцію

Процес ціноутворення можна розбити на шість етапів:
1. постановка завдань ціноутворення: Стратегія ціноутворення залежить від цілей, які переслідує фірма. Чим ясніше уявлення про них, тим легше встановлювати ціну. Прикладами таких часто зустрічаються в практиці цілей можуть бути: забезпечення виживання, максимізація поточного прибутку, завоювання лідерства за показниками частки ринку чи з показниками якості товару.
2. визначення впливу зовнішніх факторів на ціну
3. оцінка витрат
4. аналіз товарів і цін конкурентів (На встановлення фірмою середнього діапазону цін впливають ціни конкурентів і їхні ринкові реакції. Фірмі необхідно знати ціни і якість товарів своїх конкурентів.)
5. вибір методу ціноутворення
6. встановлення остаточної ціни з урахуванням ринкової коригування
1. Метод повних витрат, або метод Витрати плюс. До повної суми витрат додають певну суму, відповідну норму прибутку.
2. Метод вартості виготовлення. Повну суму витрат на покупне сировину, матеріали, напівфабрикати збільшують на відсоток, відповідний власним вкладу підприємства в нарощування вартості товару.
3. Метод маржинальних витрат передбачає збільшення змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції на відсоток, що покриває витрати і забезпечує достатню норму прибутку.
4. Метод рентабельності інвестицій заснований на тому, що проект повинен забезпечувати рентабельність не нижче вартості позикових коштів. До сумарних витрат на одиницю продукції додається сума відсотків за кредит.
5. Методи маркетингових оцінок. Підприємство намагається з'ясувати ціну, за якою покупець визначено бере товар.

36. Критерії фінансового стану підприємства

Основною метою діяльності комерційної організації є забезпечення її сталого, фінансового стану, а одержання максимального прибутку є основою для досягнення цієї мети.
Фінансовий стан підприємства може бути хорошим, середнім і поганим.
Для характеристики фінансового стану підприємства застосовуються такі критерії, як фінансова стійкість, платоспроможність, ліквідність балансу, кредитоспроможність, рентабельність та ін
Фінансова стійкість підприємства - такий стан його фінансових ресурсів, яке забезпечує розвиток підприємства на основі зростання прибутку і капіталу при збереженні платоспроможності і кредитоспроможності в умовах припустимого рівня ризику.
Платоспроможність - це можливість підприємства розплачуватися за своїми зобов'язаннями. При хорошому фінансовому стані підприємство стійко платоспроможне; при поганому - періодично або постійно неплатежеспособно. Найкращий варіант, коли у підприємства завжди є вільні грошові кошти, достатні для погашення наявних зобов'язань. Але підприємство є платоспроможним і в тому випадку, коли вільних грошових коштів у нього недостатньо або вони зовсім відсутні, але підприємство здатне швидко реалізувати свій активи і розплатитися з кредиторами.
До найбільш ліквідних активів належать самі грошові кошти підприємства та короткострокові фінансові вкладення в цінні папери (А1). Слідом за ними йдуть швидко реалізованих активи - депозити та дебіторська заборгованість (А2). Більш тривалого часу вимагає реалізація готової продукції, запасів сировини, матеріалів і напівфабрикатів, які відносяться до повільно реалізованих активів (A3). Нарешті, групу важкореалізованих активів утворюють земля, будівлі, обладнання, продаж яких вимагає значного часу (А4).
Для визначення платоспроможності підприємства з урахуванням ліквідності його активів зазвичай використовують баланс. Аналіз ліквідності балансу полягає в порівнянні розмірів коштів по активу, згрупованих за ступенем їх ліквідності, з сумами зобов'язань по пасиву, згрупованими за термінами їх погашення.
Пасиви балансу по ступеню терміновості їх погашення можна підрозділити таким чином:
П1 - найбільш термінові зобов'язання (кредиторська заборгованість);
П2 - короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позики);
ПЗ - довгострокові кредити і позики, орендні зобов'язання та ін;
П4 - постійні пасиви (власні кошти, за винятком орендних зобов'язань та заборгованості перед засновниками).
Ліквідність балансу - це ступінь покриття зобов'язань підприємства такими активами, термін перетворення яких у грошові кошти відповідає терміну погашення зобов'язань.
Важливими критеріями, що характеризують фінансовий стан підприємства, є його рентабельність і кредитоспроможність.
Під кредитоспроможністю підприємства розуміються його можливості в отриманні кредиту і здатності його своєчасного погашення за рахунок власних коштів та інших фінансових ресурсів.

37. Показники, що характеризують фінансовий стан

підприємства, методика їх розрахунку (показники

платоспроможності та ділової активності)

Прибуток і рентабельність не характеризують повною мірою фінансовий стан підприємства і тенденції його зміни. Воно залежить від певних фінансових пропорцій, які аналізуються за даними бухгалтерського балансу.
Співвідношення між окремими елементами активів і пасивів балансу використовуються для оцінки і діагностики фінансового стану підприємства. При цьому розраховуються наступні основні показники:
ступінь (коефіцієнт) заборгованості (Кзади) - визначається шляхом ділення боргових зобов'язань на активи підприємства. Якщо Кзади> 0,5, то зросте ризик несплати боргів;
коефіцієнт забезпечення боргів (Ко.д.) - визначається відношенням власного капіталу до суми боргових зобов'язань. Якщо Ко.д. > 1, то це означає, що підприємство може сплатити борги власним капіталом;
коефіцієнт поточної ліквідності (Кт.л.) - визначається відношенням поточних активів і короткострокових зобов'язань. Якщо Кт.л. <2, то платоспроможність невисока і підприємство має певний фінансовий ризик;
коефіцієнт термінової ліквідності (Кc.л.) - це відношення активів високої ліквідності (наприклад, цінні папери, гроші на банківські рахунки і в касі, дебіторська заборгованість) до короткострокових зобов'язань. Якщо Кc.л. > 1, то короткострокові зобов'язання забезпечені й борги можуть бути швидко сплачені.
Фінансова активність підприємства характеризується такими показниками:
середнім періодом оплати дебіторської заборгованості покупцями продукції підприємства;
середнім періодом оплати кредиторської заборгованості підприємства постачальникам;
оборотністю товарно-матеріальних запасів (як відношення обсягу продажів до величини запасів).

38. Показники фінансової стійкості і рентабельності,

методика їх розрахунку

Рентабельність - це відносний показник інтенсивності виробництва, тому що відображає рівень прибутковості щодо визначеної бази. Фірма рентабельна, якщо суми виручки від реалізації продукції досить не тільки для покриття витрат на виробництво і реалізацію, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про здатність підприємства до приросту капіталу.
Рентабельність продукції (норма прибутку) - це відношення загальної суми прибутку до витрат виробництва і реалізації продукції (відносна величина прибутку, що припадає на 1 крб. Поточних витрат): Рп = Ц-С / С * 100, де Ц - ціна одиниці продукції; З - собівартість одиниці продукції.
Рентабельність виробництва (загальна) показує відношення загальної суми прибутку до середньорічної вартості основних і нормованих оборотних засобів (величину прибутку в розрахунку на 1 крб. Виробничих фондів): Ро = П / ОСср + ОбСср * 100, де П - сума прибутку; ОСср - середньорічна вартість основних засобів; ОбСср - середні за рік залишки оборотних коштів.
Цей показник характеризує ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства, відображаючи при якій величині використаного капіталу отримана дана маса прибутку.
За допомогою рентабельності продукції оцінюють ефективність виробництва окремих видів виробів, а рентабельність виробництва, або загальна, балансова рентабельність, є показником ефективності роботи підприємства (галузі) в цілому.
Підвищенню рівня рентабельності сприяють збільшення маси прибутку, зниження собівартості продукції, поліпшення використання виробничих фондів. Показники рентабельності використовують при оцінці фінансового стану підприємства.
Види рентабельності: 1) Загальна рентабельність виробництва (діяльності). R = П / ОПФ ​​+ ОБС * 100%; 2) рентабельність окремих виробів R = П / Себ-ть (вид, послуг), 3) рентабельність власних витрат / витрат R = П / себ - мат витрати; 4) рентабельність реалізованої продукції R = чистий приб / виручка від реалізації; 5) рентабельність інвестицій R = дохід / витрата R = S В t * (1 + i) t / S З t * (1 + i) t (дисконтні вигоди / дисконтні витрати). 6) рентабельність власного капіталу R = П (распоряж п / п) / джерело власних засобів * 100%; 7) фонд рентабельності R = Чп / ОБС * 100%; 8) рентабельність п / п R = RРП (від реалізац прибутку) * оборотність активів; оборотність активів = виручка від реалізації / всі активи.

39. Способи нормування оборотних коштів

Норма оборотних коштів - показник виражений в днях, відсотках або інших величинах, установлюваний по елементах оборотних коштів (сировини, матеріалів, готової продукції).
Норматив - грошовий вираз середнього запасу матеріальних цінностей необхідного для госп. діяльності при даній нормі, визначається шляхом додавання приватних нормативів по окремих елементах оборотних коштів.
Принципи визначення потреби в оборотних коштах: 1) визначення оптимальної потреби в оборотних коштах. 2) взаємозв'язок потреб з кошторисом витрат на виробництво і виробничі плани. 3) прогнозованість потреб; 4) визначення перспектив розвитку. 7) організація системи збуту.
Приватний норматив окремого елемента оборотних коштів:
Нор = Н * О, де Н - норма запасів у днях; О - одноденний витрата в грошовому вираженні. За цією формулою визначається норматив по всі нормованих елементах оборотних коштів, крім незавершеного виробництва і готової продукції.
Норматив оборотних коштів на готову продукцію розраховується як добуток норми виробничого запасу і одноденного випуску товарної продукції за виробничою собівартістю.
Норматив на готову продукцію. Нгп = ТП * Нз / Т, де ТП - товарна продукція; Нз-норма виробничого запасу (в днях); Т-тривалість періоду (дні).
Норматив оборотних коштів незавершеного виробництва. ННП = С / Т * tц * кз, де С - витрати на виробництво товарної продукції; tц - тривалість виробничого циклу; кз - коеф наростання витрат.
Норматив оборотних коштів незавершеного виробництва по виробничій собівартості.
ННП (пс / с) = Внатуре * tц * кз * Пс / с, де Внатуре - випуск в натуральному вираженні (добовий випуск); Пс / с - виробнича собівартість; кз - різниця між виробничою собівартістю й одноразовими витратами.

40. Принцип і методи планування на підприємстві

Принципи планир-я:
1) безперервність планир-а. Означає, що на підприємстві повинні розроблятися д / з, с / с і к / с плани
2) принцип науковості. Означає що планир-і має осущ-ся на науковій основі.
3) націленість планів на раціональне исп-е всіх ресурсів підприємства.
4) принцип провідних ланок та пріоритетність їх реалізації. Означає що на підприємствах необхідно вибирати провідні ланки від реалізації кіт-х залежить успіх справи.
5) принцип взаємної ув'язки і координації. Планир-і має охоплювати всі виробничі підрозділи.
Методи планир-я:
1) балансовий метод: матеріальні, трудовий, фінансовий баланс
2) нормативний метод.
3) програмно-цільовий метод.
Дозволяє: зосередити і направить рес-си підпр-я на виконання найважливіших науково-технічних програм; забезпечити наскрізне планир-е; пов'язати реал-цію науково-технічних програм з планом ек-го розвитку підприємства.
4) метод планир-а за техніко-економічними факторами
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Шпаргалка
135.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Основи економіки підприємства малого бізнесу
Основи економіки праці
Основи економіки будівництва
Основи теоретичної економіки
Основи ринкової економіки
Основи економіки страхування
Основи ринкової економіки
Основи економіки інноваційної діяльності
Філософські основи господарства та економіки
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru