приховати рекламу

Оскарження судових рішень

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

РЕФЕРАТ
з курсу "Кримінально-процесуальне право"
за темою: "Оскарження судових рішень"

1. Право на оскарження процесуальних дій і рішень

Перевірка законності та обгрунтованості судових рішень вищим судом є важливою умовою виконання призначення кримінального судочинства, завдання якої - виявити помилки, допущені при розгляді та вирішенні справи, і прийняти надані вищим судам заходів щодо скасування або зміни винесеного рішення.
Своєю діяльністю вищі суди повинні запобігати набрання законної сили і виконання незаконного вироку і тим самим служити для громадянина, суспільства, держави гарантією від незаконного та необгрунтованого засудження людини або, навпаки, залишення безкарними осіб, які вчинили злочин. Враховуючи особливу небезпечність засудження невинного або призначення йому несправедливого покарання, в ч.3 ст.50 Конституції України записано: "Кожен засуджений за злочин має право на перегляд вироку вищим судом в порядку, встановленому федеральним законом ..."
Згідно з нормами ч.1 ст.46 та ч.3 ст.50 Конституції України, ст. 19 КПК зацікавлені особи мають можливість домагатися виправлення допущених судами помилок, введення в цих цілях порядку процесуальної перевірки вищестоящими судами законності та обгрунтованості рішень, прийнятих нижчестоящими судовими інстанціями, обов'язковість надання кожному, відносно кого висунуто обвинувачення у злочині, права на розгляд його справи як мінімум двома судовими інстанціями, оскільки правосуддя за самою своєю суттю визнається таким лише за умови, якщо воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Одним з процесуальних засобів, що забезпечують відповідну цим вимогам судовий захист, є можливість виправлення судових помилок шляхом перегляду вироків, ухвал і постанов.

2. Види оскаржень рішень у кримінальних справах, що не набрав законної сили: спільне та відмінності

До звичайних порядків оскарження відносяться апеляційне, касаційне оскарження вироку та приватне оскарження. Апеляційне та касаційне оскарження розраховане на перевірку не вступив в законну силу вироку чи іншого рішення, винесеного по суті справи, а приватне оскарження - на перевірку ухвал суду чи постанов судді по окремих правових питань, в тому числі винесених по ходу судового розгляду ще до закінчення розгляду справи.
Предметом апеляційного оскарження можуть бути вироки, постановлені одноособово суддею без участі присяжних засідателів. Вирок, який підлягає апеляційному оскарженню, визнається не остаточним. Це пояснюється тим, що при апеляційному розгляді справа підлягає повного перегляду, тобто перевіряється не лише дотримання при розгляді його в першій інстанції процесуальних правил і кримінального закону, але і по суті і правильність вирішення справи, доведеність фактичних обставин справи як на основі раніше розглянутих судом доказів, так і вперше розглянутих апеляційним судом.
Апеляційна інстанція розглядає знову вся справа (або його частина) залежно від змісту скарги чи протесту; в судовому засіданні апеляційної інстанції безпосередньо досліджуються докази. Наслідком апеляційного розгляду є або затвердження вироку, або ж постанову нового вироку, який замінює собою повністю або частково оскаржуваний вирок. Вироком апеляційної інстанції покарання може бути збільшено тільки на вимогу обвинувача, заявленому в його протесті, зменшено або зовсім скасовано за скаргою обвинуваченого.
Касаційний суд розглядає справу не по суті рішення (тобто не з точки зору доведеність чи недоведеність фактичних обставин справи), а з точки зору дотримання процедури, форм судочинства і правильного застосування до встановлених судом фактами закону.
Тому, якщо підставами апеляційного оскарження можуть бути як фактичні, так і юридичні помилки, то касаційне оскарження допускається тільки з юридичних підстав. Ці підстави вказуються в законі або у вигляді вичерпного переліку порушень, які тягнуть обов'язково скасування вироку, або вказівки загальних ознак тих порушень, які повинні вважатися підставами касації. Наслідком касаційного оскарження може бути:
залишення без змін або внесення змін до вирок у частині, що стосується застосування кримінального закону та покарання;
скасування вироку повністю або в частині.
Касаційна інстанція не постановляє нового вироку, а своїм рішенням вносить зміну у вирок або, скасовуючи вирок, наказує іншому суду (або в іншому складі суддів) першої інстанції розглянути знову справа, усунувши порушення кримінально-процесуального чи кримінального закону.
Свобода апеляційного та касаційного оскарження є одним з проявів загального конституційного положення про право громадян оскаржувати дії державних органів і посадових осіб (ст.46 Конституції). Свобода оскарження гарантує права і законні інтереси учасників процесу і певною мірою зумовлює ефективність діяльності суду другої інстанції.
На відміну від наглядового виробництва, в суді другої інстанції діє деволютівний порядок оскарження, при якому скарга (подання) є достатнім приводом до порушення апеляційного чи касаційного провадження і підлягає обов'язковому розгляду.
Свобода апеляційного та касаційного оскарження передбачає надання сторонам, у тому числі засудженому, можливості по своїй волі і своїми власними діями порушувати провадження з перевірки законності та обгрунтованості вироку, не чекаючи чийого б то не було дозволу або санкції на початок такого перегляду. Це право, закріплене в ч.3 ст.50 Конституції РФ, носить абсолютний характер і не може бути обмежене ні по колу осіб, ні за видами судових вироків, що підлягають перегляду, ні з інших обставин.
Кримінально-процесуальний закон наділяє правом апеляційного та касаційного оскарження широке коло учасників судочинства, кожен з яких може:
оскаржити будь-які судові рішення, як підсумкові, так і проміжні, винесені будь-яким судом, у тому числі Судової колегією у кримінальних справах та Військовою колегією Верховного Суду РФ (за винятком рішень, зазначених у ч.5 ст.355, ч.9 ст.246 , ст.317, ч.5 ст.348, ст.352 КПК);
оскаржити як законність, так і обгрунтованість судового рішення в частині, яка визначається самим учасником;
подати скаргу на його рідній мові або на іншій мові, якою він володіє;
доповнити, змінити, відкликати подану скаргу (подання);
подати скаргу (подання) без сплати державного мита.
Важливою гарантією свободи оскарження є правило про неприпустимість повороту (перетворення) до гіршого, огороджувальної засудженого (виправданого) від погіршення його становища внаслідок складення ним або будь-ким з учасників процесу з боку захисту скарги до вищестоящого суду.
Право оскарження судового рішення належить сторонам: засудженому, виправданому, їх захисникам та законним представникам, державному обвинувачу або вищестоящому прокурору, потерпілому та його представнику (ч.4 ст.354 КПК).
Цивільний позивач, цивільний відповідач або їх представники вправі оскаржити судове рішення в частині, що стосується цивільного позову (ч.5 ст.354 КПК).
В апеляційному порядку розглядаються скарги і подання на які не набрали законної чинності вироки і постанови, винесені світовими суддями (ч.2 ст.354, ч.1 ст.127 КПК).
У касаційному порядку розглядаються скарги і подання на які не набрали законної сили рішення судів першої та апеляційної інстанцій, за винятком рішень мирового судді (ч.3 ст.354 КПК).

3. Апеляційний порядок розгляду кримінальної справи, рішення суду апеляційної інстанції

Розгляд справи в апеляційному порядку здійснює одноосібно суддя районного суду. Він призначає засідання апеляційної інстанції.
Якщо у складі районного суду є декілька суддів, між ними розподіляються ділянки, в яких діють мирові судді для розгляду справи в апеляційному порядку.
Звичайно, розгляд скарги (протесту) на вирок, постанову мирового судді одноосібно суддею районного суду є відступом від загальноприйнятого порядку, коли скарга на вирок суду розглядається у вищестоящому суді колегією суддів.
Відступ це обумовлено неможливістю в ряді районних судів (тим більше односкладних) забезпечити колегіальний розгляд, що вимагало б значного збільшення штату районних суддів. Крім того, слід врахувати, що районний суддя по першій інстанції одноособово розглядає більш складні справи, ніж світовий суддя, що дає йому необхідний досвід у розгляді та вирішенні кримінальних справ. Порядок провадження в суді апеляційної інстанції визначається за правилами виробництва в суді першої інстанції гол. гл.35-39 КПК, з винятками, передбаченими гл.44 КПК.
Особливості судового слідства в апеляційній інстанції викладені в ст.365 КПК.
В апеляційній інстанції безпосередньо досліджуються докази за правилами їх дослідження судом першої інстанції. Особливістю судового слідства є те, що починається вона з викладу суддею змісту вироку мирового судді, а потім заслуховуються сторони, після чого суд переходить до дослідження доказів, як вже були предметом дослідження у мирового судді, так і нових, зазначених у скарзі або клопотаннях сторін ( ч. ч.4, 5 ст.365 КПК). Можуть бути оголошені показання свідків, дані при розгляді справи мировим суддею.
На оповіщені в суді апеляційної інстанції свідчення можна послатися у вироку апеляційної інстанції.
Після закінчення судового слідства суддя заслуховує дебати сторін, останнє слово підсудного і видаляється для постановлення рішення у справі.
Підстави до скасування або зміни вироку мирового судді не відрізняються від підстав скасування або зміни вироку в касаційному порядку (ст.369 КПК). Однобічність або неповнота судового слідства, виявлені апеляційною інстанцією, не можуть тягти за собою скасування вироку і повернення справи на новий судовий розгляд.
Апеляційна інстанція повинна сама ухвалити вирок на основі тих доказів, які вона розглянула. В результаті розгляду скарги або подання суд апеляційної інстанції постановляє новий вирок, який заміняє собою вирок мирового судді повністю (наприклад, про скасування обвинувального вироку мирового судді та виправданні підсудного) або частково (наприклад, про зміну вироку мирового судді в частині кваліфікації злочину і призначення покарання) .
Постанова апеляційна інстанція виносить у разі залишення вироку мирового судді або його постанови про припинення справи без зміни, а апеляційних скарги або подання без задоволення (п.1 ч.3 ст.367 КПК. При розгляді справи в апеляційному порядку, так само як і при касаційному провадженні, діє правило про неприпустимість повороту до гіршого.
Вирок і постанова суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені до вищестоящого суду в касаційному порядку відповідно до правил, встановлених гл.45 КПК. Вироки і постанови мирового судді та суду апеляційної інстанції можуть бути розглянуті за загальними правилами в порядку нагляду і за нововиявленими обставинами.
Суд апеляційної інстанції може призначити підсудному більш суворе покарання, ніж за вироком мирового судді, тільки в тому випадку, коли подання або скарга були подані саме на м'якість покарання. Виправдувальний вирок мирового судді може бути скасований судом апеляційної інстанції, який має право винести новий вирок тільки за поданням прокурора або за скаргою потерпілого, приватного обвинувача або їх представників, поданих саме на необгрунтованість виправдання підсудного. При цьому апеляційна інстанція, дослідивши та оцінивши розглянуті нею в судовому засіданні докази, вправі визнати доведеними ті фактичні обставини справи, які не встановив чи не прийняв до уваги світовий суддя при постановленні вироку.
Вирок і постанова суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені до вищестоящого суду в касаційному порядку.

4. Порядок розгляду кримінальної справи судом касаційної інстанції

У касаційному провадженні, як і в суді першої інстанції, діють принципи кримінального процесу відповідно до завдань та процесуальною процедурою розгляду справи в цій стадії.
Розгляд справи відбувається в судовому засіданні колегіально - судом у складі трьох суддів федерального суду загальної юрисдикції (ч.4 ст.30 КПК).
Засідання суду касаційної інстанції можна розділити на три частини. Першу, підготовчу, проводить суддя, головуючий у засіданні. Він відкриває засідання і оголошує, яка справа підлягає розгляду і по чиїх касаційним скарзі і (або) поданням; оголошує склад суду, повідомляє, хто з сторін бере участь і присутній у залі, і роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх право заявляти відводи і клопотання , а також прізвище, ім'я та по батькові перекладача, якщо він присутній у засіданні. Друга, основна частина засідання, у якій за касаційними скаргами і поданнями суд перевіряє законність, обгрунтованість і справедливість вироку та іншого судового рішення. Суддя-доповідач повідомляє зміст вироку чи іншого рішення, а також касаційних скарги або подання. Потім суд спочатку дає можливість представити свої доводи стороні, яка подала скаргу чи подання, а потім вислуховує заперечення іншого боку. Якщо в справі є кілька касаційних скарг, подань, кілька заперечень, суд з урахуванням думки сторін визначає послідовність виступів: спочатку скарга та (або) подання, потім заперечення. Таким чином, друга частина засідання включає в себе виклад доводів скарги або подання сторонами, дослідження ними додаткових матеріалів, а також, якщо визнає за необхідне суд, безпосереднє дослідження доказів.
Завершальна, третя частина засідання - це винесення і оголошення визначення, прийнятого судом.
Частина 4 ст.377 КПК змінює касаційний перегляд, що існував до прийняття КПК. Основна відмінність полягає в тому, що раніше в суді другої інстанції не проводилося безпосереднє дослідження доказів. Суд виносив рішення на основі наявних у справі і додатково представлених сторонами письмових матеріалів. У ч.4 ст.377 КПК встановлено, що суд має право за клопотанням сторони безпосередньо дослідити докази у відповідності з вимогами гл.37 КПК. Виходячи з поняття безпосереднього дослідження доказів, даного в ст.240 КПК, можна прийти до висновку, що суд касаційної інстанції має право заслухати свідчення підсудного, потерпілого, свідків, заяву експерта, а не тільки оголосити наявні у справі їх показання та інші документи. Однак у Постанові Пленуму Верховного Суду РФ від 5 березня 2004 судам роз'яснено, що під безпосереднім дослідженням доказів слід розуміти перевірку наявних у справі доказів, що одержали оцінку суду першої інстанції (оголошення показань свідків, потерпілого, висновок експерта тощо).
Сторони можуть представити суду додаткові матеріали. Як правило, це документи за запитом однієї зі сторін. Наприклад, нерідко для заперечування висновків судово-психіатричної експертизи адвокати представляють до суду відповіді на поставлені ними питання лікарів-психіатрів або дані незалежних дослідників, експертизами не є, або інші документи, складені поза процесуальної діяльності: історії хвороби, довідки про інвалідність, нагороди, характеристики і т.п.
За змістом ч.7 ст.377 КПК на основі додаткових матеріалів, що надійшли до суду касаційної інстанції, можна скасувати вирок чи інше рішення, що оскаржується, направивши справу на новий судовий розгляд, де ці додаткові матеріали будуть перевірені в порядку судового слідства в суді першої інстанції. На основі нових матеріалів, що не вимагають додаткової перевірки та оцінки судом першої інстанції, наприклад довідка загсу про неповноліття обвинуваченого або довідка про хворобу обвинуваченого, вирок може бути скасовано і справу припинено або призначене більш м'яке покарання.
Регламент судового засідання, передбачений ст.257 КПК, поширюється і на виробництво в касаційному порядку. Так же, как и в суде первой инстанции, при входе судей все присутствующие в зале суда встают, все участники разбирательства обращаются к суду, дают показания и делают заявления стоя, обращаются к суду со словами "Уважаемый суд", а к судье - "Ваша честь". Ведение протокола судебного заседания в кассационной инстанции законом не предусмотрено.

5. Решения, принимаемые судом кассационной инстанции: основания отмены или изменения судебного решения

Суд кассационной инстанции может принять одно из предусмотренных ч.1 ст.378 и ст. ст.384-387 УПК решений.
1. Оставить приговор или другое обжалуемое решение без изменения, а жалобу или представление без удовлетворения в том случае, когда в кассационных жалобах отсутствуют кассационные основания и судебная коллегия приходит к выводу о том, что вынесенное судом первой инстанции судебное решение, проверенное в пределах жалобы и представления, соответствует закону и является обоснованным и справедливым.
УПК (п.6 ч.1 ст.388) требует изложить мотивы принятого решения. Это означает, что в определении должны быть указаны те доводы суда, по которым жалоба или представление оставлены без удовлетворения. Иное влечет за собой отмену кассационного определения.
2. Отменить приговор или иное обжалуемое решение с прекращением дела.
Такое решение кассационная инстанция принимает при наличии любого основания, которое должно в соответствии с ч.2 ст.302 УПК влечь вынесение оправдательного приговора, а именно: не установлено событие преступления; осужденный не причастен к совершению преступления; в деянии осужденного отсутствуют признаки преступления; в отношении осужденного коллегией присяжных заседателей вынесен оправдательный вердикт.
Кроме того, приговор должен быть отменен, а дело прекращено в случаях, предусмотренных ст.24 УПК, а именно: при истечении сроков давности уголовного преследования; в связи со смертью осужденного, за исключением случаев, когда производство по уголовному делу необходимо для реабилитации умершего; при отсутствии заявления потерпевшего, если уголовное дело может быть возбуждено не иначе как по его заявлению, за исключением случаев, когда уголовное дело возбуждено прокурором или другими лицами с его согласия при отсутствии заявления потерпевшего, не способного самостоятельно воспользоваться принадлежащими ему правами (ч.4 ст.20 УПК); при отсутствия согласия суда на возбуждение уголовного дела или на привлечение в качестве обвиняемого одного из лиц, в отношении которых применяется особый порядок производства (гл.52 УПК).
3. Отменить оправдательный приговор с передачей дела на новое судебное рассмотрение.
УПК раздельно регулирует отмену обвинительного и оправдательного приговоров.
Отмена оправдательного приговора допускается не иначе как по представлению прокурора либо по жалобе потерпевшего (его представителя), а также по жалобе оправданного, не согласного с мотивами оправдания. Часть 1 ст.385 УПК допускает отмену оправдательного приговора, постановленного на основании оправдательного вердикта присяжных заседателей, если указанные выше лица принесут жалобу или представление, но лишь при наличии таких нарушений уголовно-процессуального закона, которые ограничили право прокурора, потерпевшего (его представителя) на представление доказательств либо повлияли на содержание поставленных перед присяжными заседателями вопросов и ответов на них (ч.2 ст.385).
По представлению прокурора кассационная коллегия вправе отменить приговор в связи с необходимостью назначения более строгого наказания ввиду признания наказания, назначенного судом первой инстанции, несправедливым вследствие его чрезмерной мягкости.
Передача дела на новое рассмотрение в суд первой или апелляционной инстанции имеет место в случаях, когда при рассмотрении дела был нарушен уголовно-процессуальный закон.
УПК предоставил право суду кассационной инстанции отменять назначение осужденному более мягкого вида исправительного учреждения, чем предусмотрено уголовным законом, и назначать ему вид исправительного учреждения в соответствии с требованиями уголовного закона. Такой порядок замены наказания вполне согласуется с принципом экономичности и не нарушает прав осужденного.
Приговор может быть отменен полностью или частично при отмене приговора в части гражданского иска. Согласно ст.305 УПК описательно-мотивировочная часть приговора должна содержать мотивы решения суда в отношении гражданского иска. Если данное требование не выполнено, то судебное решение в части, касающейся гражданского иска, по жалобе заинтересованного участника процесса может быть признано незаконным и необоснованным. Дело в этой части может быть направлено на новое рассмотрение в порядке гражданского судопроизводства.
Отменяя приговор и направляя дело на новое судебное рассмотрение, суд кассационной инстанции вправе давать только такие указания суду первой инстанции, которые не предрешают выводы суда первой инстанции. Например, он может указать, что суд первой инстанции не дал оценки тем или иным доказательствам, что остались не исследованными обстоятельства, имеющие значение для решения вопросов о доказанности обвинения, виновности подсудимого, применения уголовного закона или избрания вида либо размера наказания. Суд кассационной инстанции вправе указать, какие обстоятельства должны быть проверены, указать на противоречивость доказательств, обсудить вопрос о квалификации преступления, но он не вправе предрешать выводы, которые предстоит сделать суду при новом рассмотрении дела.
Уголовно-процессуальное законодательство указывает перечень вопросов, которые суд кассационной инстанции при отмене приговора и направлении дела на новое судебное рассмотрение предрешать не вправе. Это вопросы о доказанности или недоказанности обвинения; о достоверности или недостоверности того или иного доказательства; о преимуществах одних доказательств перед другими; о мере наказания. При отмене кассационной инстанцией приговора с направлением уголовного дела на новое судебное разбирательство в отношении подсудимого, содержащегося под стражей, суд должен, руководствуясь ч.3 ст.255 УПК, решить вопрос об освобождении подсудимого из-под стражи или продлить срок содержания его под стражей. О принятом решении суд уведомляет администрацию следственного изолятора по месту содержания подсудимого под стражей. При этом надо иметь в виду, что период после вынесения приговора до рассмотрения дела в кассационном или апелляционном порядке в шестимесячный срок содержания осужденного под стражей не входит.
Кассационная инстанция вправе, не передавая дела на новое рассмотрение, внести необходимые изменения в приговор суда первой или апелляционной инстанции. Закон (п.4 ч.1 ст.378 и ст.387 УПК) устанавливает лишь общие условия, при которых допустимо изменить решение, не направляя дело в первую или апелляционную инстанцию. Такое право появляется у кассационной инстанции тогда, когда суд, разрешивший дело по существу, допустил ошибку в применении норм закона или вынес несправедливый приговор, а имеющихся данных достаточно, чтобы изменить решение, применив закон о менее тяжком преступлении, и снизить наказание. Если по делу были допущены процессуальные нарушения, которые не относятся к числу безусловных оснований к отмене приговора (ч.2 ст.381 УПК) и они не повлияли и не могли повлиять на правильность вынесенного решения, кассационная инстанция вправе, не отменяя приговор (постановление или определение), в своем определении указать на допущенные по делу нарушения.
Суд кассационной инстанции может ограничиться снижением наказания без изменения квалификации содеянного, когда судом первой или апелляционной инстанции назначено наказание более строгое, чем предусмотрено соответствующей статьей Особенной части УК или если осужденному назначено наказание, которое хотя и не выходит за пределы, предусмотренные соответствующей статьей Особенной части УК, но является несправедливым из-за чрезмерной суровости по своему виду или размеру.
Изменить приговор можно и в случае смягчения наказания или изменения вида исправительного учреждения.
Основные положения, закрепляющие в УПК полномочия кассационной инстанции по изменению приговора, состоят в следующем: а) применить к осужденному закон о менее тяжком преступлении и снизить наказание в соответствии с измененной квалификацией содеянного; б) снизить наказание без изменения квалификации (ч. ч.1 и 2 ст.387 УПК).

Список використаних джерел

1. Конституція РФ.
2. Кримінально-процесуальний Кодекс РФ.
3. Коментар до КПК України. Під ред. А.Я. Сухарєва. - М. 2006.
4. Коментар до КПК України. Під ред. Д.М. Козака, Е.Б. Мізуліной. - М. 2002.
5. Коментар до КПК України. Під. ред. І.Л. Петрухіна. - М. 2002.
6. Пікалов І.А. Рівноправність сторін на досудових стадіях кримінального процесу / / Закон і право. 2007. № 6.
7. Кримінальний процес: Підручник для студентів вузів, які навчаються за спеціальністю "Юриспруденція" / За ред. В.П. Божьев. - М.: Спарк, 2006. С.384.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Реферат
48.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень не вступ
Апеляційне та касаційне оскарження судових рішень не вступили в силу
Гарантії забезпечення апеляційного та касаційного оскарження судових рішень в Україні
Оскарження дій та рішень суду
Оскарження дій і рішень суду і посадових осіб у кримінальному су
Судочинство у справах про оскарження рішень дій бездейст
Виконання судових рішень
Оскарження до суду дій і рішень порушують права і свободи громадян
Оскарження дій і рішень суду і посадових осіб у кримінальному судочинстві

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru