Ортобіотіка як здоров`язберігаючих технологій навчання

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ОМСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ
КАФЕДРА
РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
«Ортобіотіка - як здоров'язберігаючих технологій навчання»
Виконала:
Студентка групи іУ5-16
Каверіна М.В.
Сорокіна О.Ю.
Омськ 2009

ПОНЯТТЯ ОРТОБІОТІКІ
Ортобіотіка (грец., від orthos - правильний, прямий, і bion - жити). Мистецтво вести правильне життя.
Ортобіотіка - наука про самосбереженіі здоров'я, розумному способі життя. Ортобіотіка - нова наука про раціональне способі життя і праці, гармонізації людини і навколишньої природи. Розглядає рекомендації щодо практичного оволодіння принципами особистого ортобіозом, що допомагає протягом життя зберігати фізичне і душевне здоров'я, активну діяльність і радість світовідчуття. Ортобіотіка розглядає питання філософії оптимізму, життєвого путівника (що таке здоров'я), гігієнічних правил, формулу і тести виживаності, універсальні засоби самосбереженія, технологію стримування згасання життя і сім'ю як цитадель ортобіозом.
З восьми названих підвалин життя довгожителів тільки останній пов'язаний з матеріальним чинником. Всі інші - психологічного та морального характеру. Іншими словами, якщо розглядати наше здоров'я як складну систему, що включає фізичний, психічний та моральний стан людини, то у довгожителів психолого-етичні показники активно переважають.
Уміння радіти - яскравий показник стану здоров'я. Усі психологи та лікарі, коли їх запитують, що потрібно робити для збереження свого здоров'я в наш психогенно-напружений час, дають одностайний відповідь - «радіти»! Радість - один з найефективніших ліків. І доступне для всіх. Веселі люди стійко переносять тягар життя і хвороби. Вони, як правило, не падають духом при будь-яких ураженнях, а тому у них не формується «гормон страху», наявність якого руйнівно діє на здоров'я.
Різноманітність вражень. Вони основа наших емоцій і почуттів. Яскраві та естетичні враження сприяють сприятливому протіканню в організмі фізіологічних процесів.
Звернення до музики. Музика чудово знімає втому, відновлює сон, вирівнює ритм серця. Вона може знизити зайву збудливість, створити гарний настрій, надати бадьорість.
Спілкування з природою. Важливий чинник, який діє емоційно-очищающе і заспокійливо, цілюще впливає на психіку будь-якої людини.
Культура спілкування. Важливий елемент ортобіозом. У діловому світі професійне і міжособистісне спілкування відіграє надзвичайно важливу роль. Культура спілкування - дотримання правил хорошого тону, доброзичливий настрій до людей, прояв поваги і делікатності. Це вміння брати краще, що є в духовності інших людей.
Самоободреніе - навмисне порушення життєвого оптимізму в собі з допомогою аутотренінгу, медитації та ін
Самоорганізація праці як найважливіша складова НОТ - це організація свого робочого часу й власного життєзабезпечення в процесі професійної діяльності, основними елементами якої є:
особиста організованість у дотриманні ортобіозом;
раціональний розподіл робочого часу;
раціональне обладнання робочого місця;
професійне виконання своїх функцій.
Самоконтроль і саморегуляція - це безцінні інструменти, за допомогою яких здійснюється налагодження способу життя. Різноманітний коло корисних звичок. Перш за все, вони пов'язані з дотриманням особистої гігієни, гігієни праці та відпочинку. Наприклад, в один і той же час лягати спати і вставати, щодня робити ранкову фіззарядку, приймати водні процедури, дотримуватися режиму харчування протягом дня, складні професійні завдання вирішувати на «свіжу голову».
Самоцінність особистому житті. У ортобіозом усвідомлення самоцінності власного життя - вихідна передумова його успішного побудови. Трудова діяльність має величезне значення для кожної людини, але не повинна витісняти всі інші. Людина не має права обкрадати своє особисте життя, не проявляти трепетного ставлення до родини, не реалізовувати повністю свої здібності.
Основні принципи психології здоров'я, сформульовані відомим лікарем Миколою Михайловичем Амосовим:
1. У більшості хвороб винні не природа і не суспільство, а тільки сама людина.
2. Не сподівайтеся на медицину. Вона непогано лікує багато хвороб, але не може зробити людину здоровою Вона схильна перебільшувати слабкості людини і могутність своєї науки, створюючи у людей уявні.
3. Щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні й значні, Замінити їх нічим не можна. Людина, на щастя, настільки досконалий, що повернути здоров'я можна майже завжди. Необхідні зусилля зростають у міру старості і поглиблення хвороб.
4. Для здоров'я однаково необхідні чотири умови: фізичні навантаження, обмеження в харчуванні, загартовування, час і вміння відпочивати.
5. Природа милостива: достатньо 20-30 хвилин фізкультури в день, але такий, щоб задихнутись, спітніти і щоб пульс почастішав вдвічі. Якщо цей час подвоїти, то буде взагалі чудово.
6. Потрібно обмежувати себе в їжі. Підтримуйте вагу як мінімум зріст у сантиметрах мінус 100.
7. Кажуть, що здоров'я - щастя вже саме по собі. Це невірно: до здоров'я так легко звикнути і перестати його помічати. Однак воно допомагає домогтися щастя в родині і в роботі. Допомагає, але не визначає. Щоправда, хвороба - вона вже точно нещастя.

Оптимізм - ГОЛОВНИЙ КРИТЕРІЙ ортобіозом
Сенека стверджував: «Приклад більш вкорочує шлях до мудрості, ніж правила». Ось чому слід уважно поставитися до досвіду довгожителів. Тим більше якщо мова йде не про поодинокі випадки, а про факти, багаторазово описаних в геронтологічну літературі, яка свідчить, що здорове середовище, розумне харчування, комфортне соціальне оточення, життєлюбність і захопленість працею - пріоритетні фактори, що дозволяють зберегти здоров'я людей, забезпечити оптимальні моделі поведінки, привабливого іміджу.
Саме ті моделі поведінки та іміджу, при яких блокуються механізми захворювання людини.
Давним-давно англійський мислитель Джон Леббок в книзі «Успіхи і радості життя» писав, що справжня слава нації складається не стільки в просторості її володінь, родючості грунту або краси її природи, скільки у висоті морального і розумового рівня народонаселення. Чи не правда, влучно сказано! При всіх наших успіхах в науково-технічному розвитку, в накопиченні величезного інформаційного банку ми ще не досягли справжніх цивілізаційних успіхів. Бо їх міра - тривалість людського життя, масштабність оволодіння технологіями самосбереженія здоров'я, оптимізм громадянського самопочуття.
Все більшу увагу привертають до себе екологічні проблеми. Люди, в кінці кінців, зрозуміють, що розумніше не вирубувати дерева, а розсаджувати їх. Так, один гектар листяних дерев відфільтровує 40-50 т пилу на рік, а один гектар дубових дерев виділяє 830 кг кисню.
При всьому цьому головне - умонастрій людей по відношенню до свого здоров'я. «Всі моральні вчення, - писав Альбер Камю, - грунтуються на тій ідеї, що дія виправдовується і перекреслюється своїми наслідками». Ось чому так необхідний життєвий оптимізм людей, який орієнтує їх «практичний раціоналізм» по відношенню до свого здоров'я, допомагає їм уникнути в їх життєдіяльності небажаних для здоров'я наслідків.
Якщо звернутися до етимології слова «оптимізм», то в перекладі з латинської воно означає найкращий. Завдяки зусиллям німецького філософа, математика, фізика й мовознавця Г.В. Лейбніца, який на прохання Петра I розробив перший проект розвитку освіти та державного управління в Росії, була створена теорія оптимізму. Це вчення про існуючий світі як найкращому з можливих.
З тих пір оптимізм став розглядатися як стрижень філософських поглядів на життя, як духовна енергетика людини. Ось чому настільки висока значимість оптимізму для життєдіяльності людей. Вони можуть бути різними за темпераментом або за світоглядом, але якщо їм притаманний оптимізм, то вони найбільш активні й цілеспрямовані. Такі люди в силу свого духовного настрою орієнтовані на прийняття необхідних заходів щодо самосбереженію свого здоров'я. Вони просто хочуть жити і готові вислуховувати поради та дотримуватися рекомендацій, що сприяє продовженню їхнього життя.
У наш час важко поскаржитися на відсутність подібних порад і рекомендацій. Їх більш ніж достатньо. В першу чергу відзначимо зростання популярної медичної літератури, що цілком зрозуміло. Як писав сільський лікар і письменник В.В. Вересаєв, немає жодної науки, яка приходила б у таке безпосередньо близьке і багатоаспектний зіткнення з людиною, як медицина. При цьому звернемо увагу, що її головним об'єктом є «хвороба» або її симптоми. Для підтвердження цієї думки звернемося до висловлення Г.П. Боткіна: «Лікар лише допомагає організму справитися з хворобою, впоратися його власними захисними прийомами». Чим вище рівень медицини і професійна компетентність лікаря, тим краще у нього це виходить.
ОРТОБІОТІКА - РОСІЙСЬКІ ВИТОКИ
Є ще одна галузь науково-практичного знання, що має пряме відношення до теми ортобіотікі. Це ортобіотіка, створена на основі концептуальних положень про ортобіозом лауреата Нобелівської премії в області фізіології і медицини І.І. Мечникова. Основи ортобіотікі, а точніше її теорія і методологія, викладені І.І. Мечниковим в книгах «Етюди про природу людини» і «Етюди оптимізму». Таку назву книг не випадково. Російський учений, розвиваючи свої погляди на науку по «догляду за власною персоною», відзначав, що дотримання правил ортобіозом у вищій мірі полегшує прояви вищих здібностей людської душі.
Він був глибоко переконаний, що суть ортобіозом - забезпечити розвиток людини, щоб вона досягла довгої, діяльної і бадьорою старості, що призводить до відчуття насичення життям і смиренного бажання смерті.
Щоб прискорити входження ортобіотікі в наш менталітет, потрібно докласти чималих зусиль, щоб подолати у свідомості людей стереотип недбалого ставлення до свого здоров'я і виробити критичне ставлення до своїх знань, тому що можна багато чого знати, не знаючи самого потрібного. І, звичайно, важлива звичка самоконтролю за своїм здоров'ям.
У чому відмінність ортобіотікі від медицини і геронтології, з якими вона тісно стикається? Може, немає особливої ​​доцільності в теоретико-методологічної та прикладної розробці ортобіотікі як самостійної науково-технологічної дисципліни?
Як правило, в подібній гносеологічної риториці вирішальне значення має аргументація з приводу наявності у новоявленої дисципліни свого об'єкта і предмета дослідження.
Отже, на відміну від медицини, об'єктом якої є хвороба, і геронтології, об'єктом якої є процес старіння людського організму, об'єктом ортобіотікі є технологія самосбереженія людьми здоров'я і наповнення їх життєвим оптимізмом.
Крім того, в ортобіотіке використовується дещо інший підхід до поняття «здоров'я». У ній воно розглядається як єдність трьох складових: фізичного, психічного, морального здоров'я.
Ні медицина, ні геронтологія, ні навіть валеологія не користуються подібної методологією. Перспектива збереження здоров'я людей багато в чому залежить від наукового рівня розвитку медицини, геронтології та інших дисциплін, що займаються людським організмом. Підживлюючись їх досягненнями, ортобіотіка по своїй практичній значущості міцно займе серед них перше місце.
Міжнародна статистика з охорони здоров'я свідчить: у забезпеченні життя людей пріоритет належить образу їх повсякденній діяльності, культурі поводження з самим собою.
Згідно факторіальними аналізу, спосіб життя являє 60-70% у загальній структурі факторів виживання сучасних людей.
Призначення ортобіотікі - дати науково обгрунтовані рекомендації щодо цього. Ортобіотіка розробляє технології кожного вікового етапу життя людей. Вона носить превентивний характер, її напрацювання покликані допомогти людям упереджувати будь-які небажані процеси в їх фізичному, психічному і моральному здоров'ї. Для ортобіотікі моральні проблеми надзвичайно багато значать, як і проблеми психологічні.
Отже, ортобіотіка - це наука, що синтезує велике коло різних наукових і технологічних знань. Ортобіотіку можна вважати теоретико-прикладної основою людинознавства. Вона є антропологічною основою для цілого ряду теоретичних і технологічних дисциплін, у тісному зіткненні з нею знаходиться іміджологія.
ОРТОБІОТКА - ОСНОВА здоров'язберігаючих ПЕДАГОГІЧНОЇ ТЕХНОЛОГІЇ
Серед здоров'язберігаючих технологій, що застосовуються у системі освіти, виділяють кілька груп, що відрізняються різним підходом до охорони здоров'я.
Елементами медико-гігієнічних технологій є використання профілактичних програм, контроль і допомогу в забезпеченні гігієнічних умов відповідно до рекомендацій СанПіН (нормальна вологість повітря, хороша освітленість тощо), профілактика різних захворювань (щеплення, диспансеризація).
Фізкультурно-оздоровчі технології (ФОП) спрямовані на фізичний розвиток студентів. До ФОП відносяться загартовування, тренування сили, витривалості, швидкості, гнучкості та інших якостей, що відрізняють здорового, тренованого людини від фізично слабкого.
Технологію забезпечення безпеки життєдіяльності (ТОБЖ) реалізують фахівці з охорони праці, захисту в НС, будівельники, представники інженерно-технічних служб, цивільної оборони та ін Грамотність студентів з цих питань забезпечується вивченням курсу ОБЖ і спец. дисциплін.
Головною відмінністю здоров'язберігаючих освітніх технологій (ЗОТ) є використання психолого-педагогічних прийомів і методів для вирішення завдань збереження і зміцнення здоров'я студентів:
Захисно-профілактичні технології спрямовані на захист людини від несприятливих для здоров'я впливів (обмеження граничного рівня навчального навантаження, використання страхувальних засобів у спортзалах з метою профілактики травматизму, підтримання чистоти і порядку в навчальних приміщеннях);
Компенсаторно-нейтралізуючі технології заповнюють недолік того, що потрібно організму для повноцінної життєдіяльності (проведення фізкультпаузи, емоційні розрядки або «хвилинки спокою»);
Стимулюючі технології дозволяють активізувати власні сили організму (температурне гартування, фізичні навантаження);
Інформаційно-навчальні технології забезпечують студентам рівень грамотності, необхідний для ефективної турботи про власне здоров'я;
Організаційно-педагогічні технології (ОПТ) визначають структуру навчального процесу, частково регламентовану у СанПіН, що сприяє запобіганню перевтоми, гіподинамії та інших дезаптаційна станів;
Освітні технології оцінюються як здоров'язберігаючих при наступних умовах:
- Розроблено і реалізується система оперативного, поточного та етапного контролю над станом здоров'я студентів (моніторинг здоров'я);
- У зміст і організацію викладання всіх навчальних дисциплін інтегровані питання, пов'язані з охороною здоров'я, з урахуванням міжпредметних зв'язків та схеми загального структурування навчально-тематичних блоків;
- Процес навчання будується з урахуванням вікових анатомо-фізіологічних та психологічних особливостей студентів (біологічного віку, їх базових потреб, провідної діяльності та ін), закономірностей становлення їх психічних функцій (перехід від спільних дій до самостійних, від дій матеріального плану до дій мовного і розумового планів тощо);
- Навчання будується по одиницях, а не за елементами, віддається перевага значимого, осмисленому матеріалу, мінімалізуются чисто технічні завдання, враховуються закономірності згасання сліду при запам'ятовуванні;
- Враховані індивідуальні особливості студентів, розроблені прийоми роботи з групою ризику;
- Роботою всіх викладачів забезпечується достатній рівень мотивації студентів, вони емоційно залучаються до процесу навчання, і, отже, зацікавлені в його результатах;
- Навчально-виховний процес орієнтований на формування уявлень, а не на передачу знань, на розвиток особистості студента як суб'єкта навчання;
- Забезпечується попередження перевтоми студентів, перевантаження їх пам'яті і пов'язані з цим стану дистресу шляхом чергування періодів напруженої роботи і розслаблення, адекватного відновлення після періодів інтенсивної діяльності, зміни видів діяльності тощо;
- Вся освітня технологія будується на пріоритеті позитивних впливів. У студента планомірно формуються свідомість успішності його діяльності, адекватна самооцінка, для чого вибираються відповідні за складністю завдання;
- Викладач використовує показник успішності студента для розвитку позитивних почав особистості;
- Оцінка діяльності студента виконує стимулюючу роль і здійснюється не тільки за кінцевим результатом, а й за процесом його досягнення;
- Забезпечується достатній рівень загальної та комунікативної культури викладача, що дозволяє виключити елементи дідактогенного спілкування.
Стан здоров'я підростаючого покоління - найважливіший показник благополуччя суспільства і держави, не тільки відображає справжню ситуацію, а й дає прогноз на майбутнє. Трудові ресурси країни, її безпеку, політична стабільність, економічний добробут і морально-етичний рівень населення безпосередньо пов'язані зі станом здоров'я дітей, підлітків, молоді. Педагогічна громадськість все більше усвідомлює, що саме викладач може зробити для здоров'я студента набагато більше, ніж лікар.
Однак позитивні процеси йдуть поки неприпустимо повільно. За статистикою 2007 року число здорових дітей, які прийшли до школи становить 12 - 15%, кількість здорових випускників - 5%.
Висновок невтішний - з кожним роком кількість студентів з різними захворюваннями зростає. Стан здоров'я відбивається і на здатності навчатися.
Що з'явилося в останні роки поняття «здоров'язберігаючих технологій» можна розглядати і як технологічну основу здоров'язберігаючої педагогіки - одного з найбільш актуальних освітніх підходів, і як сукупність прийомів, форм і методів організації навчання студентів без шкоди для їх здоров'я.
Кроки прилучення викладача до здоров'язберігаючої педагогіки можуть бути представлені таким чином:
- Усвідомлення проблеми негативного впливу усталених освітніх систем на здоров'я студентів, формування переконаності, що звичне ставлення до здоров'я необхідно змінювати;
- Пошук шляхів виправлення ситуації, визнання своєї відповідальності за результат цієї роботи;
- Оволодіння необхідними здоров'язберігаючих технологій (набуття відповідних професійних компетенцій);
- Перебудова своєї роботи відповідно до отриманих знаннями;
- Активна участь у роботі всього освітнього закладу з реалізації принципів здоров'язберігаючої педагогіки.
Основним елементом здоров'язберігаючої технологією є - формування здоров'язберігаючих простору на навчальному занятті.
Від викладача - основної фігури педагогічного процесу - найбільшою мірою залежить, який вплив на здоров'я студентів надає їх перебування в технікумі, процес навчання, наскільки здоров'язберігаючих є освітні технології і вся внутрітехнікумовская середовище.
викладач
Дотримання
СанПіН
Охорона та
зміцнення
психологічного
здоров'я
учнів
Раціональна
організація
уроку
Ефективне
використання
педагогічних
прийомів і
методів
Організація
фізичної
активності
студентів.
Профілактика
гіподинамії
Рішення
проблеми
навчальних
перевантажень
Організаційна діаграма


Забезпечення оптимальних гігієнічних умов - важливий елемент здоров'язберігаючих технологій. Їх порушення відбивається на всьому, що відбувається в освітньому закладі: на навчальному процесі, навчанні збереженню і зміцненню здоров'я, виховання культури здоров'я (створюються суперечності між словами викладача і реальністю). Відмітна особливість гігієнічних умов полягає в тому, що вони регламентують дотримання відповідність меблів анатомо-фізіологічним особливостям студентів, правильною і достатньою освітленістю робочого місця, знижений рівень шуму.
До обов'язків викладача входять вміння і готовність бачити і визначати органолептично (за допомогою органів почуттів) явне порушення гігієнічних умов проведення навчального заняття і, по можливості, виправляти їх - самому чи з допомогою адміністрації.
Але не менш важливим є контроль над психофізіологічним станом студентів, що включає в себе:
- Вміння грамотно оцінювати емоційно-психологічний стан студентів, його динаміку в процесі навчального заняття і при необхідності оперативно коригувати його;
- Знання студентів, віднесених до якої небудь групи ризику психологічного здоров'я;
- Використання педагогічних технологій з урахуванням психологічних особливостей своїх вихованців, їх актуального емоційно-психологічного стану;
- Цілеспрямоване формування оптимального психологічного клімату в групі.
При проведенні навчального заняття викладач зобов'язаний враховувати гігієнічні критерії раціональної організації заняття, наведені в таблиці.
фактори уч. заняття
рівні гігієнічної раціональності уч. заняття
раціональний
недостатньо раціональний
нераціональний
Щільність уроку
не менше 60% і не більше 75-80%
85-90%
більше 90%
Число видів навчальної діяльності
4 - 7
2 - 3
1 - 2
Середня тривалість різних видів навчальної діяльності
не більше 10 хв
11-15 хв
більше 15 хв
Частота чергування різних видів навчальної діяльності
зміна не пізніше ніж через 7-10хв
зміна через 11-15 хв
зміна через 15-20 хв
Число видів викладання
не менше 3
2
1
Чергування видів викладання
не пізніше ніж через 10-15 хв
через 15-20-хв
не чергуються
Наявність емоційних розрядок
2 - 3
1
немає
Місце і тривалість застосування ТЗН
відповідно до гігієнічних норм
з частковим дотриманням гігієнічних норм
в довільній формі
Чергування пози
поза чергується відповідно до виду роботи. Викладач спостерігає за посадкою студентів
є випадки невідповідності пози виду роботи, викладач іноді контролює посадку студентів
часті невідповідності пози виду роботи, поза не контролюється викладачем
Фізкультхвилинки
2
1
відсутні
Психологічний клімат
переважають позитивні емоції
є випадки негативних емоцій
переважають негативні емоції
Момент зниження навчальної активності
не раніше ніж через 40 хв.
не раніше ніж через 35-37 хв.
менш ніж через 30 хв.
Для раціональної організації уроку необхідно:
1. Організація фізичної активності студентів за рахунок профілактики гіподинамії, проведення фізкультпаузи (для поліпшення мозкового кровообігу, для зняття втоми з плечового пояса і рук, для зняття напруги з м'язів тулуба, для нормалізації постави)
2. Рішення проблеми навчальних перевантажень за рахунок чергування періодів напруженої роботи і розслаблення, адекватного відновлення після періодів інтенсивної діяльності, зміни видів діяльності, планомірного формування у студента свідомості успішності його діяльності, оптимального обсягу домашнього завдання.
3. Психологічне благополуччя і здоров'я викладача.
Головна мета використання здоров'я зберігаючих технологій - здоров'я студента, але без турботи про здоров'я викладача ця мета важкодосяжним. Нездоровий викладач не може забезпечити студентові необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід. Він не може займатися і вихованням культури здоров'я студентів, тому що в цій роботі необхідний особистий приклад. Негаразди психологічного здоров'я, деформація особистості викладача, вияв «синдрому вигорання» найбезпосереднішим чином впливають на здоров'я студентів.
Завдання охорони і зміцнення здоров'я студентів можуть успішно вирішуватися тільки в тому випадку, якщо педагог сам буде мати гарний психічним і соматичним здоров'ям.
У ортобіотіке усвідомлення самоцінності власного життя - вихідна передумова його успішного побудови, Тому викладач повинен вміти радіти: спілкуватися з природою, частіше слухати класичну музику, дотримуватися гігієни праці та відпочинку.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Реферат
75.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Здоров`я підлітків та здоров`язберігаючих технологій у школі
Використання здоров`язберігаючих технологій в корекційно-педагогічному процесі
Механізми функціонування ОБЖ в системі здоров`язберігаючих технологій
Особливості організації учбово-виховного процесу за допомогою здоров язберігаючих технологій
Здоров`язберігаючих діяльність у школі
Здоров`язберігаючих середовище як чинник дитячого розвитку
Здоров`язберігаючих середовище як засіб успішної соціалізації дитини
Педагогічні ресурси здоров`я зберігаючих технологій
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru