Організація роботи юридичної служби

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
1. АКТ ПРИЙМАННЯ ТОВАРІВ ЗА КІЛЬКІСТЮ І ЯКОСТІ. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ, ПІДПИСАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ 3
2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ ПО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ЗАВДАНОЇ ПОРУШЕННЯМ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ 8
3. ЗАВДАННЯ 17
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 19

1. АКТ ПРИЙМАННЯ ТОВАРІВ ЗА КІЛЬКІСТЮ І ЯКОСТІ. ПОРЯДОК СКЛАДАННЯ, ПІДПИСАННЯ І ЗАТВЕРДЖЕННЯ
Приймання товару за кількістю та якістю проводиться у відповідності з обов'язковими вимогами нормативно-технічної документації та іншими обов'язковими правилами.
Приймання товару також здійснюється у відповідності з даними, зазначеними у маркуванні і супровідних, транспортних документах, що засвідчують кількість та якість товару, що поставляється, а також відповідно до умов договору. У разі відсутності зазначених документів або деяких з них приймання товару не призупиняється, якщо інше не передбачено договором, а при складанні акта в ньому вказуються відсутні документи, що впливають на приймання товару за кількістю і якістю.
Приймання товару за кількістю і якістю, як правило, повинна виконуватись безперервно. При отриманні великих партій товару та необхідності тривалої його перевірки або з інших поважних причин покупець може допустити перерву в прийманні, забезпечивши при цьому збереження та недопущення змішування цього товару з іншим однорідним товаром. При цьому приймання товару за кількістю та якістю має бути проведена у встановлені терміни.
Товар, що поставляється продавцем без тари, у відкритій або пошкодженій тарі, приймається покупцем за кількістю в момент отримання його від продавця або від перевізника або в момент розтину опломбованих і розвантаження неопломбованих транспортних засобів і тарних місць, але не пізніше термінів, встановлених для їх розвантаження діючими на транспорті правилами або договором перевезення. У такому ж порядку приймається товар за вагою брутто і кількістю місць у справній закритій тарі.
Товар у справній закритій тарі за вагою нетто і кількістю товарних одиниць в кожному тарному місці приймається покупцем одночасно з розкриттям тари, але не пізніше 10 днів, а за швидкопсувних товарів - не пізніше 24 годин з моменту доставки вантажу продавцем або при вивезенні вантажу самим покупцем зі складу продавця. У всіх інших випадках товар приймається покупцем з дотриманням зазначених у цьому пункті строків, що обчислюються з моменту видачі вантажу перевізником.
Приймання товару за якістю на складі покупця проводиться у такі терміни: - при надходженні товару з іншого населеного пункту - не пізніше 20 днів, а швидкопсувного товару - не пізніше 24 годин після його отримання від транспортної організації, або надходження на склад покупця; - при надходженні товару з даного населеного пункту - не пізніше 10 днів, а швидкопсувного товару - не пізніше 24 годин після його отримання від транспортної організації, або надходження на склад покупця.
У разі виявлення під час приймання товару за кількістю та якістю недостачі, неналежної якості товару або його псування термін приймання, переривається для виклику представника продавця або незацікавленого особи і продовжує обчислюватися після відновлення приймання.
Якщо під час приймання товару за кількістю та якістю будуть виявлені недостача товару або його неналежну якість, то результати приймання оформляються актом, який складається в день їх виявлення.
В акті повинно бути вказано, якщо таке є: - найменування склав акт покупця відповідно до його установчими документами, юридичну адресу та адресу, за яким здійснюється приймання товару; - дата складання і номер акта, час початку та закінчення приймання товару. Якщо приймання товару зроблена з порушенням встановленого терміну, повинні бути вказані причини несвоєчасності приймання, час їх виникнення й усунення; - прізвище, ім'я та по батькові посадових осіб, які брали участь у прийманні товару і в складанні акту, місце їх роботи, займані ними посади, дата і номер документа, дає дозвіл представника на участь у прийманні товару, - найменування та адресу продавця; - дата видачі та номер документа про виклик представника продавця або іншої юридичної особи; - номер і дата укладення договору, - номер і дата виписки рахунку-фактури та транспортної накладної ; - номер і дата складання документа, що засвідчує якість товару, - дата відправлення товару з пункту відправлення або зі складу продавця; - дата прибуття товару в пункт призначення, час видачі вантажу перевізником, час розтину опломбованих транспортних засобів і тарних місць, час доставки товару на склад покупця чи іншої особи згідно з вказівкою покупця; - дата складання і номер акта, виданого транспортною організацією, якщо такий акт складався при отриманні товару від перевізника; - умови зберігання товару на складі покупця до його приймання, а також відомості про те, що визначення кількості товару проводилося на справних вагах або іншими вимірювальними приладами, перевіреними в установленому порядку; - стан, недоліки тари та упаковки на момент огляду товару, зміст зовнішньої маркіровки тари та інші відомості, на підставі яких можна зробити висновок про належність упаковки, в якій пред'явлено товар, а також дата розкриття тари, кількість товару, що знаходиться в даній тарі або упаковці; - при вибірковій перевірці товару - порядок відбору товару для вибіркової перевірки із зазначенням підстави такої перевірки; - хто здійснив пломбування та зважування (продавець чи перевізник) відвантаженого товару, справність пломб і зміст відбитків згідно з діючими на транспорті правилами; - загальна вага товару (фактичний і з документами), вага кожного тарного місця, в якому виявлено нестачу (фактичний і по ярлику на тарі або упаковці); - транспортна і отправительская маркування місць (за документами і фактично), наявність або відсутність пакувальних ярликів, пломб на окремих тарних місцях; - спосіб визначення кількості відсутнього товару (зважування, підрахунок тарних місць, обмір і ін), можливості суміщення відсутнього товару в тарне місце; - кількість (вага), повне найменування та перерахування пред'явленого до огляду і фактично перевіреної товару з виділенням забракованого товару, що підлягає виправленню у виробника або на місці, в тому числі шляхом заміни окремих частин (деталей), а також товару, сорт якої не відповідає зазначеному в документі, що засвідчує його якість. Детальний опис виявлених недоліків; - підстави, за якими товар переводиться в більш низький сорт, з посиланням на нормативно-технічну документацію, інші обов'язкові правила; - кількість некомплектного товару та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей, їх вартість; - нормативно-технічна документація , зразки (еталони), по яких проводилася перевірка якості товару, - номер працівника служби контролю якості підприємства - виробника товару, якщо на товарах такий номер вказано; - відомості про відбір зразків (проб) і куди вони спрямовані; - точна кількість відсутнього товару та його вартість; - висновок про причини і місце утворення нестачі, характер виявлених в товарі недоліків і причини їх виникнення; - інші дані, які, на думку осіб, які беруть участь у прийманні, необхідно вказати в акті для підтвердження нестачі або неналежної якості і некомплектності товару . Якщо під час приймання товару будуть виявлені не тільки нестача, але і надлишки його проти даних, що містяться в транспортних і супровідних документах продавця, то в акті повинні бути зазначені точні відомості про ці надлишки. При виявленні надлишків товару покупець має невідкладно повідомити про це продавця, а також надсилає йому відповідне письмове повідомлення.
При досягненні згоди між представником продавця і покупцем про кількість відсутніх товарів, їх вартості, характер недостачі, характер виявлених дефектів і причини їх виникнення факти нестачі товарів та їх неякісності можуть бути зафіксовані спільним актом у довільній формі, обраної представником продавця і покупцем.
Акт підписується всіма посадовими особами, які брали участь у прийманні товару. Особа, що виразила незгоду зі змістом акта, зобов'язана представити в письмовому вигляді свою думку (додається до акта), про що в акті робиться відповідна відмітка.
В акті перед підписом осіб, які брали участь у прийманні, вказується, що ці особи попереджені про відповідальність за підписання акта, що містить дані, що не відповідають дійсності. Якщо між продавцем (його представником) і покупцем виникають розбіжності про характер виявлених дефектів за якістю і причини їх виникнення, а також про причини утворення нестачі товару, то для їх визначення покупець зобов'язаний запросити експерта, представника компетентної організації або представника.
Акт затверджується керівником юридичної особи, яка купує товар (його заступником), або підприємцем, що здійснюють свою діяльність без утворення юридичної особи, не пізніше наступного дня після складання акта. Якщо приймання товару проводилася у вихідний або святковий день, акт приймання затверджується зазначеними в цьому пункті особами в перший робочий день після вихідного або святкового дня. Акти організацій, що мають право на дачу експертних висновків, затверджуються ними у встановленому порядку.
До акта, складеного у відповідності до вимог законодавства, додаються: - копії супровідних документів або відомості звірки фактичної наявності товару з даними, зазначеними у документах продавця; - пакувальні ярлики, кіпние карти та інші документи, вкладені в кожне тарне місце; - квитанції місця призначення про перевірку ваги товару, якщо така перевірка проводилася; - пломби від тарних місць, в яких виявлена ​​нестача; - транспортний документ в оригіналі, а також копія претензії перевізникові, якщо така претензія пред'являлася; - документ, що засвідчує повноваження представника, направленого для участі у прийманні ; - акт про призупинення приймання товару, що складається для вивезення представника у випадках виявлення недостачі або неналежної якості товару; - документ, що містить дані про обважуванні або обмірі, якщо кількість товару визначалося шляхом зважування або обміру; - відомості подачі й прибирання вагонів, пам'ятка прийомоздавальника, натурний лист; - акт відбору зразків (проб) і висновок за результатами аналізу (випробування) відібраних зразків (проб); інші відомості, що підтверджують причини виникнення недостачі і псування (погіршення) якості товару (аналіз на вологість товару, що має відповідні допуски на вологість, відомості про льдоснабженіі, температурному режимі, комерційні акти та інші документи).
Акти приймання товару за кількістю та якістю реєструються і зберігаються в порядку, встановленому покупцем.

2. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ЮРИДИЧНОЇ СЛУЖБИ ПО ВІДШКОДУВАННЯ ЗБИТКІВ ЗАВДАНОЇ ПОРУШЕННЯМ ДОГОВІРНИХ ЗОБОВ'ЯЗАНЬ
Юридична служба підприємства (об'єднання) у своїй діяльності керується чинним законодавством Республіки Білорусь та статутом підприємства (об'єднання).
Основними завданнями юридичної служби є: - забезпечення законності в діяльності підприємства (об'єднання); - активне використання правових засобів для зміцнення господарського розрахунку, дотримання договірної та трудової дисципліни, виконання договірних зобов'язань, поліпшення економічних показників роботи підприємства (об'єднання); - захист майнових прав та законних інтересів підприємства (об'єднання); - забезпечення відповідності чинному законодавству виданих на підприємстві (об'єднанні) локальних нормативних актів, а у разі видання цих актів, що суперечать чинному законодавству, вжиття заходів до їх скасування у встановленому порядку.
Відповідно до основних завдань юридична служба підприємства (об'єднання) виконує такі основні функції: - організовує правове забезпечення роботи підприємства (об'єднання) в умовах ринкової економіки; - бере участь у роботі з підготовки та впровадження системи локальних нормативних актів підприємства (об'єднання), що регламентують взаємовідносини та економічну відповідальність підрозділів, інші питання виробничо-господарської та соціальної діяльності підприємства (об'єднання) в умовах госпрозрахунку; за погодженням з керівництвом залучає до участі в цій роботі посадових осіб та фахівців інших підрозділів підприємства (об'єднання); - контролює дотримання встановленого на підприємстві (об'єднанні) порядку пред'явлення і розгляду внутрішньогосподарських претензій; - спільно з економічної, фінансової службами та іншими підрозділами проводить економіко-правовий аналіз результатів господарської діяльності підприємства (об'єднання), вивчає умови і причини виникнення непродуктивних витрат, стан оформленої на балансі дебіторської та кредиторської заборгованості, порушень договірних зобов'язань , готує матеріали щодо недостач і розкраданням грошових коштів і товарно-матеріальних цінностей для направлення їх у судові і слідчі органи; - перевіряє відповідність законодавству подаються на підпис керівнику підприємства (об'єднання) проектів наказів та інших документів нормативного характеру, візує їх; - готує та вносить пропозиції про зміну діючих або скасування фактично втратили силу локальних нормативних актів підприємства (об'єднання); - здійснює контроль за відповідністю законодавству локальних нормативних актів, виданих керівниками структурних одиниць і підрозділів підприємства (об'єднання), а у випадку якщо їх законодавству вносить пропозиції про їх скасування; - вживає заходів щодо поліпшення використання правових засобів для зміцнення господарського розрахунку і самофінансування, впровадження прогресивних форм організації і стимулювання праці, підвищення ролі господарських договорів та посилення відповідальності за їх виконання; - надає правову допомогу структурним підрозділам підприємства (об'єднання) при встановленні економічних та науково- технічних зв'язків з підприємствами і організаціями інших країн; - бере участь у розробці та здійсненні заходів правового характеру, спрямованих на підвищення якості продукції, забезпечення дотримання законодавства про працю, зміцнення трудової дисципліни, економію і раціональне використання матеріальних ресурсів, запобігання нестач, розкрадань, приписок, скорочення і попередження непродуктивних витрат і втрат, залучення до відповідальності винних у цьому осіб; - веде систематизований облік вступників на підприємство (об'єднання) та видаються ним нормативних актів; - бере участь у роботі з підготовки, укладення та контролю за виконанням господарських договорів із суб'єктами господарювання, візує проекти договорів (контрактів); - аналізує практику укладання та виконання господарських договорів і представляє керівнику підприємства (об'єднання) пропозиції щодо усунення виявлених недоліків; - веде претензійну і позовну роботу, представляє у встановленому порядку інтереси підприємства (об'єднання) в судах, органах державного управління при розгляді правових питань; здійснює методичне керівництво позовної роботою, якщо вона ведеться іншими структурними підрозділами підприємства (об'єднання); - аналізує стан претензійної і позовної роботи, вживає заходів щодо усунення недоліків в діяльності підприємства, виявлених при розгляді господарських спорів; - дає (при необхідності) правовий висновок за документами на списання матеріальних цінностей; - бере участь в організації та проведенні пропаганди правових знань, інформує працівників підприємства (об'єднання) про чинне законодавство, роз'яснює практику його застосування; - дає висновки, консультації з правових питань, які виникають у діяльності підприємства (об'єднання) ; - при виявленні порушень законності в діяльності підприємства доповідає про це керівнику підприємства (об'єднання) для прийняття необхідних заходів щодо їх запобігання та усунення.
Відшкодування збитків визнається універсальною формою майнової відповідальності, що застосовується при всякому порушення громадянських прав, якщо інше не передбачено законодавством або відповідним законодавством договором. Обумовлено це тим, що у відносинах, пов'язаних з підприємницькою діяльністю, порушення боржником зобов'язань тягне, як правило, заподіяння збитків кредиторові. Однак позовні вимоги про відшкодування збитків пред'являються не так активно, як можна було б прогнозувати. Чому? Як видається, тому, що існуюча судова практика і підхід законодавця до питання визначення розміру збитків не відрізняються гнучкістю: до доказів, які б наявність та розмір збитків, пред'являються надмірно жорсткі вимоги. З цієї причини справи про відшкодування збитків відносяться до числа найбільш складних і важко вирішуваних.
Для стягнення понесених збитків юридична служба повинна представити докази, що підтверджують: а) факт невиконання або неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань; б) юридично значущу причинний зв'язок між порушенням відповідачем зобов'язань та збитками, понесеними позивачем; в) заявлений розмір збитків, заподіяних позивачеві у зв'язку з порушенням відповідачем своїх зобов'язань.
Відсутність перерахованих доказів є підставою для відмови в позові. Як показує практика, особливі труднощі викликає необхідність обгрунтувати розмір заподіяних збитків з достатнім ступенем визначеності.
Доказами втрати і пошкодження майна можуть служити акти приймання поставленого товару (наданих послуг), що свідчать про характер порушення зобов'язання. Вартість втраченого майна повинна обчислюватися з урахуванням його зносу. Обгрунтуванням витрат, які кредитор зробив або повинен буде зробити, виступають:
- Калькуляція на усунення недоліків в отриманій продукції, роботах, послугах;
- Документи, що підтверджують додаткові витрати по утриманню та експлуатації обладнання, зберігання продукції;
- Договори, що визначають розмір відповідальності за порушення зобов'язань, і т.п.
Витрати, які кредитор буде змушений вчинити в майбутньому, можуть визначатися або як різниця між ціною товару за порушеному відповідачем договором і ціною по угоді на придбання замінює товару, або як різниця між поточною і договірною ціною, якщо угода замість розірваного договору не здійснювалася (ст. 494 Цивільного кодексу Республіки Білорусь).
Як упущеної вигоди відшкодуванню підлягають ті доходи, які кредитор одержав би при звичайних умовах цивільного обороту, якби його право не було порушено. Згідно з п. 4 ст. 364 ЦК при визначенні упущеної вигоди мають враховуватися вжиті кредитором для її витягання заходи і зроблені з цією метою приготування. На нашу думку, мета зазначеної норми - допомогти в знаходженні дійсного розміру збитків. Самі по собі вжиті заходи та проведені кредитором приготування не повинні розглядатися як підстава для відшкодування упущеної вигоди - це, швидше, критерій для визначення її розміру.
Фахівці відзначають невизначеність цього критерію, викликану не цілком вдалою формулюванням норми, в якій не конкретизується, що ж розуміти під "урахуванням" вищеназваних обставин. Якщо законодавець вжив слово "враховуються" в значенні "підлягають відшкодуванню", тоді варто було говорити не про заходи і приготуваннях, а про витрати на них. Проте витрати кредитора відносяться до іншого виду збитків (реальний збиток) і по сформованій практиці не впливають на можливість стягнення упущеної вигоди і не формують її величину. Недосконалість формулювання п. 4 ст. 364 ГК пояснюється, швидше за все, тим, що законодавець побоювався зайво однозначних та жорстких вказівок щодо того, як діяльність кредитора впливає на розмір упущеної вигоди, а тому залишив певний простір для тлумачення вищенаведеної норми.
На практиці при визначенні розміру упущеної вигоди враховуються тільки точні дані, які безперечно свідчать про те, що у кредитора була реальна можливість отримати грошові суми або інше майно, якби зобов'язання було виконано боржником, належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки кредитора про передбачувані доходи не приймаються судом до уваги. Доказами упущеної вигоди та її розміру можуть служити, наприклад, договори на перепродаж товарів, які опинилися дефектними; проведені роботи з підготовки нового обладнання для подальшої переробки товарів, яка виявилася внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань неможливою.
Такий підхід необгрунтовано обмежує можливість стягнення упущеної вигоди. Сенс і призначення п. 4 ст. 364 ЦК може бути зрозумілий в результаті комплексного тлумачення норм, що стосуються відшкодування збитків, з урахуванням тенденцій розвитку даного інституту. Чинний Цивільний кодекс сприйняв ряд конструкцій західних правових систем, не відомих радянському правом, у зв'язку, з чим вимога про точному розрахунку упущеної вигоди, про незаперечні даних, що підтверджують її розмір, не є сьогодні таким однозначним.
Припустимо, кредитор, який придбав неякісний товар, не уклав ніякої угоди про його наступного перепродажу. Якщо товар не був придбаний для особистого, домашнього та іншого подібного використання, а призначався для використання у підприємницькій діяльності, то покупець, безумовно, розраховував на отримання прибутку. Відмова у відшкодуванні упущеної вигоди в цьому та інших аналогічних випадках лише на тій підставі, що кредитор не зробив заходів до її отримання, не може представити документів, що підтверджують її отримання в майбутньому, обмежує право на повне відшкодування збитків.
Передбачене п. 3 ст. 494 ЦК правило про абстрактні збитках дозволяє кредиторові стягнути упущену вигоду у вигляді різниці між ціною товару за договором поставки і поточною ціною на момент розірвання договору без урахування вжиті для отримання прибутку приготувань. У разі порушення грошового зобов'язання ту ж функцію виконує норма про відсотки, що міститься в ст. 366 Кодексу.
Таким чином, чинне законодавство передбачає два методи розрахунку збитків, що підлягають відшкодуванню: "конкретний" (ст. 14, ст. 364 ЦК) та "абстрактний".
"Конкретний" метод передбачає суворе відповідність суми відшкодування доведеним обсягом збитків, який повинен бути підтверджений точним розрахунком.
Відшкодування "абстрактних" збитків за чинним законодавством - приватний випадок відповідальності за договором поставки (п. 3 ст. 494 ЦК). Якщо після розірвання договору поставки внаслідок порушення зобов'язання контрагентом замість розірваного договору не здійснена інша угода, а на товар є поточна ціна, потерпіла сторона може пред'явити вимогу про відшкодування абстрактних збитків у вигляді різниці між ціною за договором і поточною ціною. У даному випадку необхідності в точному розрахунку фактично понесених збитків немає. Кредитору достатньо довести сам факт заподіяння збитків, а їх розмір визначається за закріпленої законодавством схемою. Причому якщо збитки виникли в ході підприємницької діяльності, доцільно встановити в законі презумпцію присутності упущеної вигоди.
Якщо збитки конкретного кредитора фактично перевищують мінімальні або стандартні втрати, характерні для подібних випадків при звичайних умовах цивільного обороту, п. 4 ст. 494 ЦК допускає одночасне використання "конкретного" і "абстрактного" методів визначення збитків. При обчисленні втрат, що виходять за рамки мінімальних, слід враховувати заходи, вжиті кредитором для отримання упущеної вигоди і зроблені з цією метою приготування.
Головний недолік судових процесів про відшкодування збитків полягає в тому, що суди і зараз інколи відмовляють у задоволенні позову, якщо розмір збитків не доведено з математичною точністю, хоча сам факт заподіяння збитків не викликає сумнівів. Для позивача це рівносильно відмові у праві на судовий захист.
Цікаво, що ця проблема привертала увагу правознавців ще на початку минулого століття. Так, в "Підручнику російського права" Г.Ф. Шершеневича знаходимо: "Статут цивільного судочинства дозволяв поділ процедури доведення наявності збитків, які підлягають відшкодуванню, та їх суми Позивач, хто просить про надання йому права відшукувати збитки у виконавчому порядку, повинен у позовній порядку довести лише факт заподіяння йому збитків, не пояснюючи в усій подробиці, в чому саме полягали ці збитки і яка величина їх ".
У праві Великобританії, США, Франції проблема розрахунку і обгрунтування суми відшкодування вирішується за допомогою так званих твердих збитків. Концептуально умова про тверді збитки може розглядатися як спеціальна угода про відповідальність. Укладаючи договір, сторони визначають, яка грошова сума повинна бути виплачена кредиторові як відшкодування збитків у разі порушення договору.
У чому переваги твердих, або заздалегідь оцінених (за термінологією англо-американського права), збитків? Для обох сторін наявність відповідної умови в договорі може полегшити розрахунок втрат у майбутньому, знизити витрати з пошуку доказів розміру збитку. Для потерпілого це іноді єдина можливість компенсувати збитки, що не піддаються визначенню з достатнім ступенем точності.
Конструкція твердих збитків була відома і радянським законодавством. Наприклад, відповідно до ч. 3 п. 74 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988, сторони могли передбачити в договорі на випадок неналежного виконання договірного зобов'язання можливість відшкодування збитків у твердій сумі. Однак широкого застосування на практиці ця норма не отримала. Як справедливо зауважив Є.А. Тихоненко [[1]], "включення такої умови в договір вимагає згоди обох сторін. А хто ж буде без урахування реальної ситуації, що складається при виконанні зобов'язань з постачання, заздалегідь для себе призначати покарання!
З іншого боку, у вітчизняному праві неустойка носить двоїстий, компенсаційно-штрафний характер, причому елемент штрафу (покарання) не завжди очевидний, тому неможливо встановити критерії розмежування неустойки та твердих збитків. Неустойку трактують або як фіксовану заздалегідь суму збитків (оціночна теорія), або як накладення штрафу на бік, яка порушила договір. Континентальне право не проводить чіткої межі між цими двома функціями.
Деякі фахівці пропонують надати суду право визначати розмір збитків на свій розсуд, якщо позивач не представив доказів, що підтверджують обсяг заявлених вимог. Аналогічний підхід закріплений в Принципах міжнародних комерційних договорів, п. 3 ст. 7.4.3 яких говорить: "Якщо розмір збитків не може бути встановлений з достатньою впевненістю достовірності, визначення їх розміру здійснюється на розсуд суду" [[2]].
Полегшити процес доказування вимог про відшкодування збитків можна за допомогою і інших засобів. Один з виходів - розширити застосування абстрактного методу розрахунку збитків (п. 3 ст. 494 ЦК). Зокрема, вищеописану методику слід поширити не тільки на обчислення збитків за договором поставки, але і на інші правовідносини за участю підприємців.
Інтеграція Республіки Білорусь в світовий економічний простір неминуче супроводжується проникненням у вітчизняне законодавство традиційних західних правових конструкцій. Поряд з традиційним підходом до відшкодування збитків повинні використовуватися більш гнучкі методики їх розрахунку. Так, доцільно закріпити в білоруському законодавстві аналог інституту номінальних збитків. Номінальні збитки (символічна грошова сума) в англо-американському праві присуджуються у випадках, коли потерпіла сторона, будучи права по суті, не в змозі довести понесені збитки та їх розмір.
Найбільш актуальне завдання в ході вдосконалення законодавства, що регулює відшкодування збитків, - створення механізмів, що дозволяли б визначити той мінімум втрат, які за таких же обставин поніс би кожен кредитор. Такий підхід позбавить від необхідності доводити розмір цих втрат в кожному конкретному випадку.

3. ЗАВДАННЯ
Між підприємством «Торгова база» (м. Томськ РФ) і Мінським НВ ТОВ «Корона» був укладений контракт на поставку м'яких іграшок. Згідно п.6.2 договору «Торгова база» зобов'язалася оплатити товар протягом 20 календарних днів після отримання. Згідно п.9.4 за кожний день прострочення відповідальність передбачалася у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. 1.05 іграшки на загальну суму 5 мільйонів рублів були відвантажені. Гроші на рахунок НВ ТОВ «Корона» не надійшли у встановлений договором термін. 30.05 НВ ТОВ «Корона» пред'явило претензію, на яку відповідь не було дано в 30 денний термін.
1. Складіть позовну заяву до суду.
2. Визначте ціну позову і розмір державного мита.
1.
Господарський суд міста Мінська
Позивача: НВ ТОВ «Корона»
р / р 3012207470016 в ГФ «Пріорбанк»
ВАТ по Брестській області, код 705,
Унн 200470717
вул. Куйбишева, 78, м. Мінськ
Відповідач: «Торгова база»
вул. Воронянського, 7А, м. Томськ (Російська Федерація)
банківські реквізити
ПОЗОВНА ЗАЯВА
сума позову 8000000 рублів
держмито 400000 рублів
Підприємство «Торгова база» (м. Томськ РФ) і Мінське НВ ТОВ «Корона» уклали контракт на поставку м'яких іграшок. Згідно п.6.2 договору «Торгова база» зобов'язалася оплатити товар протягом 20 календарних днів після отримання. Згідно п.9.4 за кожний день прострочення відповідальність передбачалася у вигляді пені в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу. 1.05 іграшки на загальну суму 5 мільйонів рублів були відвантажені. Гроші на рахунок НВ ТОВ «Корона» не надійшли у встановлений договором термін. 30.05 НВ ТОВ «Корона» пред'явило претензію, на яку відповідь не було дано в 30 денний термін.
На підставі викладеного, керуючись ст. 4 ГПК Республіки Білорусь,
ПРОШУ СУД:
Стягнути в порядку першочергового виконання з «Торгова база» (м. Томськ РФ) 8000000 (вісім мільйонів) рублів відповідно до договору і включаючи пеню за 60 днів прострочення платежу.
Додаток:
1. Копія позовної заяви 2 екз.
2. Платіжне доручення на оплату державного мита 1 прим.
3. Копія договору на поставку іграшок 1 прим.
Дата _____________ Підпис ______________
2. Стаття 120 п. 1 п.п. 1 Цивільного процесуального кодексу Республіки Білорусь.
«Ціна позову визначається:
1) у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою ».
Таким чином, ціна позову становить п'ять мільйонів рублів
При визначенні державного мита використовували Постанова Ради Міністрів від 26 березня 2003 року № 402 «Про ставки державного мита та надання додаткових пільг по її сплаті».
«3. Із заяв і скарг, що подаються до господарських судів та за видачу господарськими судами копій документів:
3.1. із позовних заяв майнового характеру, в тому числі про витребування майна, про спонукання до виконання зобов'язання про передачу майна, про встановлення права власності на майно, а також зустрічних заяв і заяв третіх осіб, що містять самостійні вимоги на предмет спору в уже розпочатому процесі при ціні позову:
3.1.1. до 1000 базових величин 5 відсотків від ціни позову, але не менше 1 базової величини ».
Таким чином, державне мито складе двісті п'ятдесят тисяч рублів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Конституція Республіки Білорусь 1994 року. (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 05.01.1999, № 1, реєстр. № 110 від 04.01.1999 із змінами прийнятими на республіканському референдумі 24 листопада 1996 року і 17 жовтня 2004 року.).
2. Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 7 грудня 1998 р. № 218-З Прийнято Палатою представників 28 жовтня 1998 року. Схвалений Радою Республіки 19 листопада 1998 року. (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1999 р., № 7-9, ст.101). (Зареєстровано в Національному реєстрі правових актів Республіки Білорусь 20.03.2001, реєстр. № 2/744с урахуванням змін, внесених Законами від 14.07.2000 № 415-З; 03.05.2001 № 7-З; 04.01.2002 № 79-З; 25.05 .2002 № 104-З; 24.06.2002 № 113-З; 17.07.2002 № 128-З; 11.11.2002 № 148-З; 16.12.2002 № 159-З; 04.01.2003 № 183-З, реєстр. № 2 / 932 від 10.01.2003; 26.06.2003 № 211-З, реєстр. № 2 / 960 від 27.06.2003; 08.01.2004 № 267-З, реєстр. № 2 / 1016 від 10.01.2004; 18.08.2004 № 316-З, реєстр. № 2 / 1065 від 23.08.2004; 04.05.2005 № 9-З, реєстр. № 2 / 1106 від 06.05.2005).
3. Господарський процесуальний кодекс Республіки Білорусь 15 грудня 1998 № 219-З Прийнято Палатою представників 11 листопада 1998 року. Схвалений Радою Республіки 26 листопада 1998 року. (Відомості Національних зборів Республіки Білорусь, 1999 р., № 13-14, ст.195) (у редакції Закону Республіки Білорусь від 06.08.2004 № 314-З, реєстр. № 2 / 1064 від 13.08.2004)
4. Постанова Ради міністрів Республіки Білорусь від 26 березня 2003 року № 402 «Про ставки державного мита та надання додаткових пільг по її сплаті». (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 03.04.2003, N 38, реєстр. N 5 / 12201 від 28.03.2003) (з урахуванням змін, внесених постановами Ради Міністрів Республіки Білорусь від 04.03.2005; 13.06.2005 № 635, реєстр. № 5 / 16114 від 17.06.2005).


[1] Тихоненко О.О. Майнова відповідальність за порушення договору поставки / / Майнова відповідальність як засіб зміцнення договірної дисципліни / За ред. М.Г. Проніної. - Мн.: Білорусь, 1990.
[2] Принципи міжнародних комерційних договорів - М., 1996. - С. 229-320.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
66.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Організація договірної роботи в компанії турбота не тільки юридичної служби
Організація роботи сучасної кадрової служби
Організація роботи психолого-педагогічної служби в професійному училищі 39 г Зеленогірська
Предмет і задачі юридичної служби
Оцінка фінансового стану юридичної особи Інспекції Федеральної податкової служби
Юридична професія та види юридичної роботи
Види юридичної роботи та юридичні спеціальності
Методологія й організація обліку і аналізу діяльності юридичної осо
Аналіз особливостей роботи кадрової служби
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru