Організація роботи дільниці з технічного обслуговування і ремонту автомобілів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст

Завдання на курсову роботу

1 Введення

2 Розрахунково-технологічна частина

2.1 Вихідні дані для розрахунку

2.2 Вибір та коригування вихідних нормативів по технічному обслуговуванню і ремонту

2.3 Визначення проектного коефіцієнта технічної готовності і коефіцієнта випуску

2.4 Річний пробіг всіх автомобілів

2.5 Розрахунок кількості ТО і КР на весь парк за рік

2.6 Визначення добових програм з ТО

2.7 Визначення трудомісткості ТО, ТР і кількості основних і допоміжних робітників

2.8 Визначення кількості постів і ліній ТО і ТР

2.8.1 Визначення ритму і такту виробництва для КамАЗ-5320 і КамАЗ-54118

2.9 Визначення кількості постів в зонах ТР

2.10 Розподіл робочих по постах зони ТО

2.11 Підбір технологічного обладнання для моторного ділянки

3 Організаційна частина

3.1 Організація управлінням виробництва ТО і ТР на ділянці

3.2 Організація технологічного процесу ремонту агрегатів

3.3 Розрахунок освітлення

3.4 Розрахунок вентиляції

3.5 Пожежна безпека

3.6 Техніка безпеки

4 Список використаних джерел

1 Введення

Транспорт - одна з ключових галузей народного господарства. У сучасних умовах подальший розвиток економіки немислимо без добре налагодженого транспортного забезпечення. Від його чіткості і надійності багато в чому залежать трудовий ритм підприємств промисловості, будівництва і сільського господарства, настрій людей, їх працездатність.

Соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні за останні 10 - 12 років порушили працездатну систему організації та управління транспортної сфери. Більшість об'єктів громадського транспорту в регіонах Росії до теперішнього часу приватизовані, з'явилася досить велика кількість індивідуальних перевізників і невеликих приватних підприємств, що беруть участь в освоєнні перевезень пасажирів. Демонополізація громадського транспорту призвела до того, що система його управління стала меншою мірою керованої і більшою мірою витратною.

В даний час транспорт працює в умовах, коли намітилася тенденція стабілізації реального сектору економіки та доходів населення. Пасажирський транспорт є однією зі значних галузей господарства. За відсутності у багатьох громадян особистих транспортних засобів проблема своєчасного і якісного задоволення попиту на перевезення переростає з чисто транспортної в соціальну, визначальну ставлення населення не тільки до якості транспортних послуг, але і в цілому до тих процесів, які відбуваються в регіоні та країні.

У таких умовах необхідні спільні зусилля фахівців транспортників, центральних і регіональних органів управління, які повинні бути спрямовані на вдосконалення функціонування транспортного комплексу.

У процесі експлуатації автомобіля його робочі властивості поступово погіршуються через зношування деталей, а також корозії і втоми матеріалу, з якого вони виготовлені. В автомобілі з'являються відмови і несправності, які усувають при технічному обслуговуванні (ТО) і ремонту.

Справним вважають автомобіль, який відповідає всім вимогам нормативно-технічної документації. Працездатний автомобіль на відміну від справного повинен задовольняти тільки тим вимогам, виконання яких дозволяє використовувати його за призначенням без загрози безпеки руху. Пошкодженням називають перехід автомобіля в несправний, але працездатний стан; перехід його в неробочий стан називають відмовою.

Ремонт являє собою комплекс операцій з відновлення справності або працездатності виробів і відновленню ресурсів виробів та їх складових частин.

Необхідність і доцільність ремонту автомобілів обумовлені, перш за все, неравнопрочностью їх складових частин (складальних одиниць і деталей). Відомо, що створити равнопрочний автомобіль, всі деталі якого були зношувалися б рівномірно і мали б однаковий термін служби, неможливо. Тому в процесі експлуатації автомобілі проходять періодичне ТО і при необхідності поточний ремонт (ТР), який здійснюється шляхом заміни окремих деталей і агрегатів. Це дозволяє підтримувати автомобілі в технічно справному стані.

Поточний ремонт повинен забезпечувати гарантовану працездатність автомобіля пробігу до чергового планового ремонту, причому цей пробіг повинен бути не менше пробігу до чергового ТО-2. У разі виникнення відмов виконують неплановий ТР, при якому замінюють або відновлюють деталі і складальні одиниці в обсязі, визначеному технічним станом автомобіля.

Капітальний ремонт повинен забезпечувати справність і повний (або близький до повного) ресурс автомобіля чи агрегату шляхом відновлення та заміни будь-яких складальних одиниць і деталей, включаючи базові.

Організації ремонту автомобілів у нашій країні постійно приділялася велика увага. У перші роки радянської влади автомобільний парк в нашій країні складався всього з декількох тисяч автомобілів, головним чином іноземного виробництва. Для організації виробництва автомобілів в молодій Радянській республіці не було ні матеріальної бази, ні досвіду, ні підготовлених кадрів, тому розвиток авторемонтного виробництва історично випередило розвиток вітчизняного автомобілебудування.

2 Розрахунково-технологічна частина

2.1 Вихідні дані для розрахунку

У розділі наводяться всі необхідні для розрахунку дані на основі аналізу підприємства та урахування перспективи розвитку. Вихідні дані представлені у вигляді таблиці 2.1.

Таблиця 2.1-Характеристика рухомого складу

Марка, модель

автомобіля

Кількість автомобілів мають пробіг з

початку експлуатації в частках від L кр

Загальна кількість автомобілів даної марки (од.)



До

0,25

Від 0,25

до 0,5

Від 0,5

до 0,75

Від 0,75

до 1,0

1,0

до 1,25


КамАЗ-5320

26

26

26

26

28

132

КамАЗ-54118

20

20

20

20

20

100

Нормативи періодичності і трудомісткості ТО і ТР приймаємо по «Положення про ТО і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту» [1], 1986 р. Прийняті нормативи заносимо в таблиці 2.2 та 2.3.

Таблиця 2.2-Питомі нормативи трудомісткості ТР (табл. 2.2., Додаток 4, табл 4.4 [1])

Марка, базова модель

КамАЗ-5320

КамАЗ-54118

Трудомісткість на 1000 км, чол / год

8,5

9,6


Таблиця 2.3-Вихідні нормативи трудомісткості та періодичності ТО.

Найменування показників

Значення показників


КамАЗ-5320

КамАЗ-54118

Періодичність, км

ТО-1

2200

2200

ТО-2

11000

11000

КР

300000

300000

Трудомісткість, чол год

ЄВ

0,9

0,9

ТО-1

6,3

6,3

ТО-2

27,6

27,6

2.2 Вибір та коригування вихідних нормативів по технічному обслуговуванню і ремонту

Залежно від конкретних умов прийняті нормативи підлягають коректуванню. Згідно з [1] вихідні нормативи коректуємо за допомогою коефіцієнтів:

До 1 - категорія умов експлуатації, для 2 категорії експлуатації К 1 = 0,9 (для питомої трудомісткості К 1 = 1,1) (табл. 2.8 [1]);

До 2 - модифікація рухомого складу (табл. 2.9 [1]):

- Для базового автомобіля К 2 = 1,0;

- Для сідельного тягача К 2 = 0,95;

До 3 - природно-кліматичні умови, для холодного клімату До 3 = 0,9 (для питомої трудомісткості До 3 = 1,2) (табл. 2.10 [1]);

К 4 - в залежності від пробігу з початку експлуатації (табл. 2.11 [1]);

До 5 - у залежності від складу парку (табл. 2.12 [1]).

Розрахункова періодичність ТО (ТО-1, ТО-2), КР визначається за формулами:

L ТО-1 = L ТО-1 н ∙ До 1 ∙ К 3, км (2.1)

L ТО-2 = L ТО-2 н ∙ До 1 ∙ К 3, км (2.2)

L КР = L КР н ∙ До 1 ∙ К 2 ∙ К 3, км (2.3)

де L ТО - розрахункова періодичність (ТО-1, ТО-2);

L КР - розрахункова періодичність до капітального ремонту;

L ТО, КР н - нормативна періодичність ТО і КР;

До 1 - коефіцієнт коригування періодичності залежно від умов експлуатації;

К 2 - коефіцієнт коригування періодичності залежно від модифікація рухомого складу;

До 3 - коефіцієнт коригування періодичності залежно від природно-кліматичних умов.

Розрахунок періодичності ТО і КР ведемо по таблиці 2.3. з урахуванням коефіцієнтів:

L ТО-1 = 2200 ∙ 0,9 ∙ 0,9 = 1782, км

L ТО-2 = 11000 ∙ 0,9 ∙ 0,9 = 8910, км

L КР КамАЗ-5320 = 300000 ∙ 0,9 ∙ 1,0 ∙ 0,9 = 243 000 км;

L КР КамАЗ-54118 = 300000 ∙ 0,9 ∙ 0,95 ∙ 0,9 = 231000 км

Таблиця 2.4-Коригування пробігів до ТО-1, ТО-2 і КР.

Модель

автомобіля

Вид

пробігу

Позначення

Пробіг, км




Нормативний

Відкоригувати-рований

Прийнятий до

розрахунку

1

2

3

4

5

6

КамАЗ-5320

Среднесу - точний

l CC



185


До ТО-1

L 1

2200

1782

185 ∙ 10 = 1850 = 1900


До ТО-2

L 2

11000

8910

1850 ∙ 5 = 9250 = 9200


До КР

L КР

300000

243000

231700

КамАЗ-54118

Среднесу - точний

l CC



185


До ТО-1

L 1

2200

1782

185 ∙ 10 = 1850 = 1900


До ТО-2

L 2

11000

8910

1850 ∙ 5 = 9250 = 9200


До КР

L КР

300000

231000

222800

Кратність з періодичністю ТО-1

= N (2.2 [2])

n 2 = 8910/1782 = 5

Кратність пробігів n = (Кількість робочих днів, через яке планується проведення ТО-1)

n = 1782/185 = 9,6 = 10 днів

n 2 КамАЗ-5320 = 243000/9250 = 26

n 2 КамАЗ-54118 = 231000/9250 = 25

L кр ср = L 2 * n 2

L кр ср КамАЗ-5320 = 8910 * 26 = 231 700 км

L кр ср КамАЗ-54118 = 8910 * 25 = 222800 км

Розрахункова норма трудомісткості на 1 ТО (ЩО, ТО-1, ТО-2) визначається:

t ТО-1 = t ТО-1 н ∙ К 2 ∙ К 5, чол ∙ год; (2.4)

t ТО-2 = t ТО-2 н ∙ К 2 ∙ К 5, чол ∙ год; (2.5)

t ЄВ = t ЄВ н ∙ К 2 ∙ К 5, чол ∙ год; (2.6)

де t ТО - розрахункова трудомісткість, чол ∙ год

Таблиця 2.5-Розрахунок трудомісткості видів ТО для КамАЗ-5320

Вид ТО

Нормативна

трудомісткість, чол ∙ год;

Коефіцієнти

коригування

Розрахункова трудомісткість, чол ∙ год;



До 2

До 5


ЄВ

0,9

1,0

1,05

0,95

ТО-1

6,3

1,0

1,05

6,62

ТО-2

27,6

1,0

1,05

28,98

Таблиця 2.6-Розрахунок трудомісткості видів ТО для КамАЗ-54118

Вид ТО

Нормативна

трудомісткість, чол ∙ год;

Коефіцієнти

коригування

Розрахункова трудомісткість, чол ∙ год;



До 2

До 5


ЄВ

0,9

1,1

1,05

1,0

ТО-1

6,3

1,1

1,05

7,28

ТО-2

27,6

1,1

1,05

31,9

Для КамАЗ-5320

t ЄВ = 0,9 * 1,0 * 1,05 = 0,95, чол ∙ год;

t ТО-1 = 6,3 * 1,0 * 1,05 = 6,62, чол ∙ год;

t ТО-2 = 27,6 * 1,0 * 1,05 = 28,98, чол ∙ год;

для КамАЗ-54118

t ЄВ = 0,9 * 1,1 * 1,05 = 1,0, чол ∙ год;

t ТО-1 = 6,3 * 1,1 * 1,05 = 7,28, чол ∙ год;

t ТО-2 = 27,6 * 1,1 * 1,05 = 31,9, чол ∙ год;

Розрахункова трудомісткість ТР на 1000 км визначається:

Т ТР = t ТР н ∙ До 1 ∙ К 2 ∙ К 3 ∙ До 4 ∙ До 5, чол / год (2.7)

де t ТР н - Нормативна трудомісткість на 1000 км, чол / год

Коефіцієнт К 4 визначаємо за середньозваженою величиною:

Для КамАЗ-5320

(2.8)

для КамАЗ-54118

(2.9)

Таблиця 2.7-Розрахунок трудомісткості ТР.

Модель

автомобіля

Нормативна

трудомісткість

До 1

До 2

До 3

До 4

До 5

Т ТР

КамАЗ-5320

8,5

1,1

1,0

1,2

0,93

1,05

11,0

КамАЗ-54118

9,6

1,1

1,1

1,2

0,92

1,05

13,47

Визначимо розрахункову трудомісткість ТР на 1000 км для КамАЗ-5320:

Т ТР = 8,5 * 1,1 * 1,0 * 1,2 * 0,93 * 1,05 = 10,96 = 11,0 чол * год

Визначимо розрахункову трудомісткість ТР на 1000 км для КамАЗ-54118:

Т ТР = 9,6 * 1,1 * 1,1 * 1,2 * 0,92 * 1,05 = 13,47 чол * год

2.3 Визначення проектного коефіцієнта технічної готовності і коефіцієнта випуску

Розрахунковий коефіцієнт технічної готовності автомобіля визначається за формулою:

, (2.10)

де l CC - середньодобовий пробіг автомобіля;

Д ОР - тривалість простою автомобіля в ТО і ТР (табл. 2.6 [1]), для КамАЗ-5320 нормативний простій становить 0,55 дн., Для КамАЗ-54118 нормативний простій становить 0,55 дн.;

Д КР - тривалість простою автомобіля в КР (табл. 2.6 [1]), для КамАЗ-5320 нормативний простій становить 22 дн., Для КамАЗ-54118 нормативний простій становить 22 дн.;

До 4 '- коефіцієнт коригування залежно простою автомобілів в капітальному ремонті (табл. 2.11 [1]), визначається за формулою:

Для КамАЗ-5320:

(2.11)

Для КамАЗ-54118:

(2.12)

Коефіцієнт технічної готовності:

Для КамАЗ-5320:

Для КамАЗ-54118:

Коефіцієнт використання автомобілів визначають з урахуванням роботи АТП в році і коефіцієнта технічної готовності рухомого складу:

, (2.13)

де Д рг - кількість днів роботи АТП в році, приймаємо 255 днів (5 днів на тиждень);

Д кг - кількість календарних днів у році (365 днів).

Для КамАЗ-5320:

Для КамАЗ-54118:

2.4 Річний пробіг всіх автомобілів

Річний пробіг всіх автомобілів визначається за формулою:

L пг = А сс ∙ L cc ∙ Д кгα u, км, (2.14)

де А cc - середньооблікова кількість автомобілів в парку (од.);

L сс - середньодобовий пробіг автомобіля (км);

Д кг - кількість календарних днів у році;

α u - коефіцієнта випуску автомобілів на лінію.

Для КамАЗ-5320:

L пг = 132 ∙ 185 ∙ 365 ∙ 0,64 = 5704512 км

Для КамАЗ-54118:

L пг = 100 ∙ 185 ∙ 365 ∙ 0,64 = 4321600 км

2.5 Розрахунок кількості ТО і КР на весь парк за рік

Кількість КР для КамАЗ-5320:

Кількість КР для КамАЗ-54118:

Кількість ТО-2 для КамАЗ-5320:

Кількість ТО-2 для КамАЗ-54118:

Кількість ТО-1 для КамАЗ-5320:

(2.19)

Кількість ТО-1 для КамАЗ-54118:

(2.20)

Кількість ЄО для КамАЗ-5320:

(2.21)

Кількість ЄО для КамАЗ-54118:

(2.22)

Кількість сезонних обслуговувань для КамАЗ-5320:

N СО = 2 ∙ А СС = 2 ∙ 132 = 264 обслуг (2.23)

Кількість сезонних обслуговувань для КамАЗ-54118:

N СО = 2 ∙ А СС = 2 ∙ 100 = 200 обслуг (2.24)

2.6 Визначення добових програм з ТО

Добових програма з ТО визначається за формулою:

, Од, (2.25)

де N рік - річна програма по відповідному виду ТО (ТО-1, ТО-2, ЩО);

Д рз - кількість днів роботи зони ЄВ, ТО-1, ТО-2. Приймаємо для ЄВ - 365 днів; ТО-1 і ТО-2 - 255 днів.

Для КамАЗ-5320:

Для КамАЗ-54118:

2.7 Визначення трудомісткості ТО, ТР і кількості основних і допоміжних робітників

Річний обсяг робіт підприємства з виконання ТО і ТР проводиться відповідно до формул:

Т ЄВ = t ЄВ ∙ N ЄВ, чол / год (2.32)

Т ТО-1 = t ТО-1 ∙ N ТО-1, чол / год (2.33)

Т ТО-2 = t ТО-2 ∙ N ТО-2, чол / год (2.34)

Т ТР = L пг ∙ t ТР / 1000, чол / год (2.35)

Т СО = 0,2 ∙ Т ТО-2, чол / год (2.37)

Для КамАЗ-5320:

Т ЄВ = 0,95 ∙ 30 835 = 29 293 чол ∙ год;

Т ТО-1 = 6,62 ∙ 2357 = 15603 чол ∙ год;

Т ТО-2 = 28,98 ∙ 620 = 17 967 чол ∙ год;

Т ТР = 5704512 ∙ 11,0 / 1000 = 62749,6 чол ∙ год;

Т СО = 0,2 ∙ 17 967 = 3593,4 чол ∙ ч

Для КамАЗ-54118:

Т ЄВ = 1,0 ∙ 23 360 = 23 360 чол ∙ год;

Т ТО-1 = 7,28 ∙ 1785 = 12994,8 чол ∙ год;

Т ТО-2 = 31,9 ∙ 470 = 14 993 чол ∙ год;

Т ТР = 4321600 ∙ 13,47 / 1000 = 58212 чол ∙ ч

Т СО = 0,2 ∙ 14 993 = 2998,6 чол ∙ ч

Визначаємо середньозважені значення Т ТО-1срвзв і Т ТО-2срвзв

Трудомісткість робіт ТО і ТР розподіляється за місцем їх виконання за технологічним і організаційним ознаками. Роботи з ТО і ТР виконуються на постах і виробничих ділянках. Розподіл трудомісткості ТО і ТР за видами робіт здійснюється відповідно ОНТП - 01 - 86 (табл. 2.8 [2]).

Кількість технологічно необхідних робітників визначається за формулою:

чол, (2.38)

де Т - трудомісткість робіт ділянки;

Ф - ефективний фонд робочого часу, Ф = 2070 год.

Кількість штатних робітників визначається за формулою:

чол, (2.39)

де Т - трудомісткість робіт ділянки;

Ф - ефективний фонд робочого часу, Ф = 1840 год.

Кількість технологічно необхідних робітників визначається за формулою:

Р доп = 0,2 Р осн.т.н. (2.40)

Дані розрахунків заносимо в таблиці 2.8, 2.9, 2.10, 2.11

Таблиця 2.8-Приблизне розподілення трудомісткості ТО-1 за видами робіт для КамАЗ-5320

Види робіт

Трудомісткість

Кількість робітників, чол.


%

чол / год

Технологічно

необхідне

Штатний




Розрахункове

При-нятое

Розрахункове

При-нятое


Діагностичні

8

1248,24

0,603

1

0,678

1

Кріпильні

34

5305,02

2,56

3

2,88

3

Регулювальні

10

1560,3

0,75


0,85

1

Мастильні, заправочно-очисні

26

4056,78

1,95

2

2,205

3

Електротехнічні

10

1560,3

0,75

1

0,85

1

За системою харчування

3

468,09

0,226


0,25


Шинні

9

1404,27

0,678

1

0,763

1

РАЗОМ:

100

15603

7,52

8


10

Кількість допоміжних робітників для робіт з ТО-1 (КамАЗ-5320) приймаємо рівним 2.

Таблиця 2.9-Приблизне розподілення трудомісткості ТО-1 за видами робіт для КамАЗ-54118.

Види робіт

Відсоток

Трудоем-

кістки

Трудоем-кість

чол / год

Кількість робітників, чол.




Технологічно

необхідне

Штатний




Розрахункове

При-нятое

Розрахункове

При-нятое

1

2

3

4

5

6

7

Діагностичні

8

896,78

0,43

1

0,5

1

Кріпильні

34

3811,33

1,8

2

2,1

3

Регулювальні

10

1121,0

0,54


0,6

1

Мастильні, запрочно-очисні

26

2914,55

1,4

2

1,6

2

Електротехнічні

10

1121,0

0,54

1

0,6

1

За системою харчування

3

336,29

0,16


0,2


Шинні

9

1008,9

0,49

1

0,5

1

РАЗОМ:

100

12994,8

5,4

7

6,1

9


Кількість допоміжних робітників для робіт з ТО-1 (КамАЗ-54118) приймаємо рівним 2.

Таблиця 2.10-Приблизне розподілення трудомісткості ТО-2 за видами робіт для КамАЗ-5320.

Види робіт

Відсоток

Трудоем-

кістки

Трудоем-

кістку

чол / год

К - ть робітників, чол.




Технологічно

необхідне

Штатний




Розрахункове

При-

нятое

Розрахункове

При-

нятое

1

2

3

4

5

6

7

Діагностичні

7

1257,69

0,608

1

0,68

1

Кріпильні

37

6647,79

3,21

4

3,6

4

Регулювальні

17

3054,39

1,48


1,66


Мастильні,

заправочно-

очисні

18

3234,06

1,56

2

1,76

2

Електротехнічні

12

2156,04

1,04

1

1,17

2

За системою харчування

7

1257,69

0,608

1

0,68

1

Шинні

2

359,34

0,17

1

0,2

1

РАЗОМ:

100

17967

8,7

10


11

Кількість допоміжних робітників для робіт з ТО-2 (КамАЗ-5320) приймаємо рівним 2.

Кількість допоміжних робітників для робіт з ТО-2 (КамАЗ-54118) приймаємо рівним 2.

Таблиця 2.12-Приблизне розподілення трудомісткості ТР за видами робіт для КамАЗ-5320.

Види робіт

Відсоток

трудо-

ем-

кістки

Трудоем-кість

чол / год

К - ть робітників, чол.




Технологи-

тично

необхідне

Штатний




Розрахункове

При-

нятое

Розрахунок-

ве

При-

нятое

1

2

3

4

5

6

7

Роботи, що виконуються на постах зони:

Діагностичні

2

1254,99

0,61

1

0,68

1

Регулювальні

1,5

941,244

0,45


0,51


Розбірно-складальні

37

23217,35

11,22

12

12,62

13


Продовження таблиці 2.12-Приблизне розподілення трудомісткості ТР за видами робіт для КамАЗ-5320.

1

2

3

4

5

6

7

Роботи, виконувані в цехах:

Агрегатні:

18

11294,93

5,46

6

6,1

7

- З ремонту двигунів

7

43,92

2,12


2,39


- По ремонту зчеплення,

карданної передачі,

стоянкової гальмівної системи, редуктора

5

3137,48

1,52


1,71


- По ремонту рульового управління

6

3764,98

1,82


2,05


Слюсарно-механічні

13

8157,45

3,9

4

4,43

5

Електротехнічні

4,5

2823,73

1,4

2

1,53

2

Акумуляторні

1,5

941,24

0,45

1

0,51

1

Ремонт приладів системи харчування

3

1882,49

0,90

1

1,0

1

Шиномонтажні

5

3137,48

1,52

2

1,71

2

Вулканізаційні

0,5

313,75

0,15


0,17


Ковальсько-ресорні

3,5

2196,24

1,1

2

1,19

2

Медницкие

1,5

941,24

0,45

1

0,51

1

Зварювальні

1,0

627,5

0,30

1

0,34

1

Жестяницкие

0,5

313,75

0,15

1

0,17

1

Арматурні

0,5

313,75

0,15


0,17


Шпалерні

1

627,5

0,30


0,34


Малярські

6

3764,98

1,82

2

2,1

3

РАЗОМ:

100

62749,6

35,49

36


40

Кількість допоміжних робітників для робіт з ТР (КамАЗ-5320) приймаємо рівним 8.

Таблиця 2.13-Приблизне розподілення трудомісткості ТР за видами робіт для КамАЗ-54118.

Види робіт

Відсоток

Трудоем-

кістки

Трудоем-кість

чол / год

К - ть робітників, чол.




Технолог.

необхідне

Штатний




Розрахунок-ве

При-

нятое

Рас-парне

При-

нятое

1

2

3

4


6

7

Роботи, що виконуються на постах зони:

Діагностичні

2

1005,2

0,5

1

0,5

1

Регулювальні

1,5

753,9

0,4


0,4


Розбірно-складальні

37

18596,3

9,0

9

10

10

Роботи, виконувані в цехах:

Агрегатні

У тому числі:

18


9046,8

4,3

5

4,9

5

- З ремонту двигунів

7

3518,2

1,7


1,9


- По ремонту зчеплення,

карданної передачі,

стоянкової гальмівної системи, редуктора

5

2513,0

1,2


1,4


- По ремонту рульового управління

6

3015,6

1,5


1,6


Слюсарно-механічні

13

6533,8

3,2

4

3,6

4

Електротехнічні

4,5

2261,7

1,1

2

1,2

2

Акумуляторні

1,5

753,9

0,4

1

0,4

1

Ремонт приладів системи харчування

3

1507,8

0,7

1

0,8

1

Шиномонтажні

5

2513,0

1,2

2

1,4

2

Вулканізаційні

0,5

251,3

0,12


0,13


Ковальсько-ресорні

3,5

1759,1

0,8

1

1,0

1

Медницкие

1,5

753,9

0,4

1

0,4

1

Зварювальні

1,0

502,6

0,24

1

0,27

1

Жестяницкие

0,5

251,3

0,12

1

0,13

1

Арматурні

0,5

251,3

0,12


0,13


Шпалерні

1

502,6

0,24


0,27


Малярські

6

3015,6

1,5

2

1,6

2

РАЗОМ:

100

58212

24,3

31

27,3

32

Кількість допоміжних робітників для робіт з ТР (КамАЗ-54118) приймаємо рівним 7.

2.8 Визначення кількості постів і ліній ТО і ТР

Кількість універсальних постів визначається виходячи з ритму виробництва і такту посту. Всі види ТО для автомобілів КамАЗ виконуються на потокових лініях, так як добові програми видів ТО відповідають вимогам: для ТО-2 мінімальна кількість обслуговувань - 5-6, а для ТО-1 - 12-15, тому що обслуговування будемо виробляти технологічно сумісних автомобілів ([1] - п.2.32).

Для обох марок автомобілів з добового програмі вибираємо потоковий метод обслуговування для ТО-1 і ТО-2.

Автомобілі мають однакові типи двигунів - дизельні, тому обидві марки автомобілів будемо обслуговувати на одних і тих же потокових лініях.

При поточному методі обслуговування розрахунок кількості ліній виробляється виходячи з ритму виробництва і такту лінії.

2.8.1 Визначення ритму і такту виробництва для КамАЗ-5320 і КамАЗ-54118

Ритм виробництва розраховується за формулою:

, Хв (2.41)

де Т смТО - час роботи зони ТО на добу, ТО-1 - 8 годин, ТО-2 - 9 годин;

N суттю - добова програма з ТО.

Добова програма з ТО-1 для КамАЗ-5320: N Сутта-1 = 10

Добова програма з ТО-2 для КамАЗ-5320: N Сутта-2 = 4

Добова програма з ТО-1 для КамАЗ-54118: N Сутта-1 = 8

Добова програма з ТО-2 для КамАЗ-54118: N Сутта-2 = 3

Такт лінії визначається за формулою:

де Р τ i - найбільше технологічно необхідний кількість працюючих на посаді ([2] формула - 3.1), Р τ ТО-1 = 8, Р τ ТО-2 = 10.

t i - уточнена розрахункова трудомісткість одиниці ТО даного виду (t ТО-1 = 6,9 чол * год, t ТО-2 = 30,2 чол * год - максимальна)

t n - час на постановку та зняття автомобіля з поста, приймаємо - 3 хвилини.

Число ліній ТО-1 і ТО-2 визначається за формулою:

(2.43)

2.9 Визначення кількості постів в зонах ТР

Кількість постів ТР визначається за формулою:

, (2.44)

де Т ТОпост - річний обсяг постових робіт, для вантажних автомобілів трудомісткість постових робіт приймаємо = 44% від річного обсягу ТР (глава 3 [2]) Т ТР = 5704512 ∙ 11,0 / 1000 = 62749,6 чол ∙ год;

К н - коефіцієнт, що враховує виконання обсягу в найбільш навантажену зміну, приймаємо К н = 1,12 (табл. 3.1 [2]);

Д р - число робочих днів зони в році, приймаємо - 255 днів;

t зм - тривалість зміни, t c = 8 годину;

Р ср - кількість робітників на посаді, чол; для КамАЗ-5320 і КамАЗ-54118: Р ср = 1,5 чол., (Табл. 3.3 [2]);

С - кількість змін, приймаємо 1 зміну;

η - коефіцієнт використання робочого часу поста, η = 0,93 (табл. 3.2 [2]).

Кількість постів ТР для КамАЗ-5320 і КамАЗ-54118:

Приймаються 11 постів.

2.10 Розподіл робочих по постах зони ТО-2

Режим роботи зон ТО-2 і ТО-1 приймаємо наступний:

- Зона ТО-2 працює в першу зміну, тривалість роботи зони-9 годин, число робочих постів - 2;

- Зона ТО-1 працює у другу зміну, тривалість роботи зони - 8 годин, потокові лінії розташовуються на тих же лініях що і ТО-2.

Таблиця 2.14-Розподіл робочих по постах зони ТО-2

поста

Число виконавців на посаді

Спеціальність

Кваліфікація

(Розряд)

Обслуговуються агрегати і системи

1

4




Слюсарі з ремонту

автомобілів



II

III



Зчеплення, коробка передач, карданна передача і задній міст


2

Те ж

III

IV

Передній міст і рульове управління


4

Слюсарі з ремонту

автомобілів

II

III

Система харчування, двигун

2

2

Слюсарі з ремонту автомобілів

III

Кузов, кабіна


2

Те ж

II

шини


4


Слюсарі з ремонту

автомобілів

III


Гальма



2

електроаккумуляторщікі

IV

Електрообладнання та акумулятори

2.11 Підбір технологічного обладнання для моторного ділянки

Підбір технологічного обладнання моторного ділянки проводимо згідно з рекомендаціями [1] і за каталогами технологічного обладнання для ТО і ТР автомобілів [11].

Таблиця-2.15 Технологічне обладнання для моторного ділянки

Поз

Найменування

Кількість

Примітка

1

Інструментальні шафи для верстатників

2


2

Токарно-гвинторізні верстати

2


3

Вертикально-свердлильний верстат

1


4

Слюсарні верстаки

3


5

Слюсарні лещата

3


6

Настільно-свердлильний верстат

1


7

Прес з ручним приводом

1


8

Верстат для шліфування фасок клапанів

1


9

Стенди для ремонту двигунів

2


10

Повірочна плита

1


11

Стелажі для деталей

2


12

Гідравлічний прес

1


13

Скриня для обтиральних матеріалів

1


14

Ванна для миття деталей

2


15

Верстат для заточування інструментів

1


16

Підвісна кран-балка

1


17

Майданчик для двигунів

1


3 Організаційна частина

3.1 Організація управлінням виробництва ТО і ТР на ділянці

Під організаційно-виробничою структурою інженерно-технічної служби (ІТС) розуміється упорядкована сукупність виробничих підрозділів, визначає їх кількість, розмір, спеціалізацію, взаємозв'язок, методи і форми взаємодії.

Виробнича структура автотранспортного підприємства являє собою форму організації виробничого процесу і знаходить своє відображення в складі і кількості цехів і служб, їх плануванні; в складі і кількості робочих місць усередині цехів.

У загальному випадку організаційно-виробнича структура ІТС, передбачає функціональні групи підрозділів для виконання зазначених завдань і управління процесом їх виконання, наведена на малюнку 3.1.

Інженерно-технічна служба включає наступні виробничі ділянки та комплекси:

-Комплекс ТО і діагностування (ТОД), який об'єднує виконавців і бригади ЄВ, ТО-1, ТО-2, і діагностування;

-Комплекс ТР, в якому об'єднуються підрозділи, що виконують ремонтні роботи безпосередньо на автомобілі (постові);

-Комплекс ремонтних ділянок (РУ), в якому об'єднуються підрозділи і виконавці, зайняті відновленням оборотного фонду агрегатів, вузлів і деталей.

Ряд робіт виконується безпосередньо на автомобілі й у цехах (електротехнічні, жестяницкие, зварювальні, малярні та ін.) Віднесення цих підрозділів до комплексу ТР або РУ здійснюється з урахуванням переважаючого (по трудомісткості) виду робіт.

ІТС включає наступні підсистеми (підрозділи, відділи, цехи, дільниці):

-Управління ІТС в особі головного інженера, відповідального за технічний стан автомобілів, їх дорожньої і екологічної безпеки;

-Групу (центр, відділ) управління виробництвом ТО і ремонту автомобілів;

-Технічний відділ, де розробляються планувальні рішення по реконструкції і технічному переозброєнню виробничо - технічної бази, здійснюється підбір і замовлення технологічного обладнання, розробка технологічних карт; розробляються і проводяться заходи щодо охорони праці і техніки безпеки, вивчаються причини виробничого травматизму та вживаються заходи щодо їх усунення ; проводиться технічне навчання з підготовки кадрів та підвищення кваліфікації персоналу; складаються технічні нормативи та інструкції, конструюються нестандартне обладнання, пристосування і оснащення;

-Відділ головного механіка, який здійснює утримання в технічно справному стані будівель, споруд, енергосилового і санітарно-технічного господарств, а також монтаж, обслуговування і ремонт технологічного обладнання, інструментального оснащення і контроль за правильним їх використанням; виготовлення нестандартного обладнання;

-Відділ матеріально-технічного постачання, що забезпечує матеріально-технічне постачання, складання заявок з постачання і ефективну організацію роботи складського господарства. Одним з важливих умов поліпшення використання рухомого складу, підвищення його технічної готовності є своєчасне забезпечення АТП паливом, запасними частинами, шинами, гаражним і ремонтним обладнанні. Від раціонального використання матеріально-технічних засобів залежить точне виконання виробничих показників, ритмічна робота підприємства, підвищення продуктивності праці. Економічне використання ресурсів, скорочення їх витрати знижує собівартість перевезень.

Відділ матеріально-технічного забезпечення (МТЗ) повинен забезпечувати виробництво необхідними матеріальними ресурсами, здійснювати контроль за їх споживанням і використанням.

План МТО складається з окремих розрахункових таблиць, що класифікуються за видом матеріалів:

-Потреба в паливі, мастильних і експлуатаційних матеріалах, шинах, запасних частинах;

-Потреба в паливі для технологічних цілей та електроенергії;

-Потреба у рухомому складі та обладнанні.

Метою даного виду планування є економія матеріальних ресурсів за рахунок різних факторів, а також контроль за витрачанням матеріалів.

На відділ матеріально-технічного постачання (МТС) покладені завдання з визначення потреби в різних видах сировини і матеріалів, устаткування і т. д.

Управління витратою експлуатаційних матеріалів в АТП, спрямоване на ефективне використання рухомого складу, включає планування витрат матеріалів за нормативами, по номенклатурі і кількості, за фактичними витратами, у грошовому вираженні; отримання, зберігання і видачу матеріалів; оперативне та поточне управління витратами (малюнок 3.1) .

Малюнок 3.1 - Схема управління витратами експлуатаційних матеріалів

На частку палива в загальній собівартості перевезень припадає 15-20%. Тому економія палива і мастильних матеріалів (ПММ) має значення як чинник не тільки зниження собівартості автомобільних перевезень, але і зниження енергетичних ресурсів.

На практиці наводиться ряд заходів, спрямованих на економічне витрачання ПВМ при транспортуванні їх зі складів, при зберіганні, роздачі і в процесі роботи автомобіля.

Видача ПВМ водієві проводиться за талонами на підставі шляхового листа. Кількість палива і масла вписується в шляховий лист. Видача ПВМ для ТО і ТР проводиться на підставі вимоги. Для первинного обліку ПВМ на підприємстві ведеться «Книга обліку ПВМ».

Відділу експлуатації забороняється приймати дорожні листи, в яких не внесено відомості про видачу ПВМ. Після обробки шляхових листів у відділі експлуатації вони подаються в групу обліку ПВМ, де спеціально ведеться облік фактичного і нормального витрати палива на кожен автомобіль. Технік з обліку палива заповнює на кожен автомобіль облікову картку, особовий рахунок водія, в яких записується виконана транспортна робота, число поїздок, витрата палива за нормою і фактом. Контроль витрат палива по автомобілю і водієві ведеться в літрах, а по АТП в цілому - в кілограмах.

На частку запасних частин припадає близько 70% номенклатури виробів і матеріалів, які споживаються автомобілями. Автомобільні шини і акумулятори не входять в номенклатуру запасних частин, тому їх враховують і розподіляють окремо.

Перелік матеріалів, які використовуються для задоволення господарських потреб АТП, досить великий. Серед них ріжучі та обмірні інструменти, електронно-технічні матеріали, спецодяг. Працівникам матеріально-технічного забезпечення, здійснює постачання підприємства, необхідно завчасно і в потрібній кількості замовити, вчасно отримати, правильно розподілити і зберігати їх. Потреба підприємства в запасних частинах залежить від великої кількості факторів, які можна за характерними ознаками представити наступними групами: конструктивні, експлуатаційні, технологічні і організаційні. Відділ технічного контролю, який здійснює контроль за повнотою і якістю робіт, що виконуються всіма виробничими підрозділами, контролюючий технічний стан рухомого складу при його прийомі та випуску на лінію. Комплекс підготовки виробництва, який здійснює підготовку виробництва, тобто комплектування оборотного фонду запасних частин і матеріалів, зберігання і регулювання запасів, доставку агрегатів, вузлів і деталей на робочі посади, миття та комплектування ремонтного фонду, забезпечення робочих інструментом, а також перегін автомобілів в зонах ТО, ремонту та очікування. Організація виробництва ТО і ремонту автомобілів у 121-ПЧ ГУ ВТЦ ФПС по Свердловській області виробляється агрегатно-дільничним методом. Який полягає в тому, що всі роботи з ТО і ремонту рухомого складу розподіляються між виробничими ділянками, відповідальними за виконання всіх робіт ТО і ТР одного або декількох агрегатів (вузлів, механізмів, систем), по всіх автомобілях парку (рисунок 3.2).

Рисунок 3.2 - Структура інженерно-технічної служби при організації виробництва ТО і Р за агрегатно-дільничного методом

3.2 Організація технологічного процесу ремонту агрегатів

Поточний ремонт агрегатів, вузлів виконується в тому випадку, коли неможливо відновити їх експлуатаційні показники регулювальними роботами. Загальна схема технологічного процесу поточного ремонту наведена на малюнку 3.3.


Малюнок 3.3-Схема технологічного процесу поточного ремонту агрегатів

Для успішного і якісного виконання ремонту і з метою скорочення трудових витрат поточний ремонт агрегатів і вузлів проводиться у спеціалізованих цехах, оснащених сучасним і високоефективним устаткуванням, підйомно-транспортними механізмами, приладами, пристроями та інструментом. Всі роботи з поточного ремонту агрегатів, вузлів і деталей повинні виконуватися в строгій відповідності з технічними умовами.

Якість ремонту залежить від рівня виконання всіх робіт, починаючи з миття і розбирання і закінчуючи випробуванням зібраного агрегату і вузла.

Одним з основних умов якісного ремонту є акуратна і правильна розбирання, забезпечує збереження і комплектність необезлічіваемих деталей.

Агрегати та вузли, що надходять на розбирання, повинні бути очищені від бруду і вимиті.

Кожна операція розбирання повинна виконуватися інструментами і пристосуваннями, передбаченими технологічним процесом, на спеціальних стендах і верстатах.

Після розбирання деталі агрегатів, вузлів рекомендується промивати в мийної установки (дрібні деталі укладають в сітчасті кошики) спеціальними миючими розчинами при температурі 60-80 ° С і у ванні для мийки деталей холодним способом за допомогою розчинників (гас, дизельне паливо).

Очищення деталей від нагару, накипу, бруду і т.п. здійснюється механічним способом (металевими щітками, скребками), або фізико-хімічним впливом на поверхню деталей.

Масляні канали промиваються гасом, прочищаються йоржами і продуваються стиснутим повітрям.

Сушіння деталей після миття проводиться обдуванням стисненим повітрям.

Для обтіркі деталей рекомендується застосовувати серветки.

Після миття та чищення деталі контролюють і сортують. Контроль деталей проводиться для визначення технічного стану і сортування їх відповідно до технічних умов на придатні, які потребують відновлення та підлягають заміні.

До придатним відносяться деталі, знос яких лежить в межах допустимих величин; деталі, знос яких вище допустимого, але можуть бути використані після відновлення. У утиль відсортовуються деталі, непридатні для використання внаслідок повного їх зносу або серйозних дефектів.

При контролі та сортуванні необхідно не знеособлювати придатні до експлуатації сполучаються деталі.

Контроль деталей проводиться зовнішнім оглядом для виявлення явно виражених дефектів і за допомогою спеціальних приладів, пристроїв та інструментів, які дозволяють виявити приховані дефекти.

Перед складанням агрегати і вузли комплектуються деталями, які пройшли процес дефектовки і визнаними придатними для подальшої експлуатації, а також відновленими або новими.

Деталі, які надходять на складання, повинні бути чистими і сухими, сліди корозії та окалина не допускаються. Антикорозійне покриття повинне бути віддалене безпосередньо перед установкою на двигун.

До збірці не допускаються:

-Кріпильні деталі нестандартного розміру;

-Гайки, болти, шпильки з забитої і зірваної різьбленням;

-Болти і гайки з зношеними гранями, гвинти з забитими або із зірваними прорізами головок;

-Стопорні шайби і пластини, шплінти, в'язальний дріт, що були у вживанні.

Деталі, що мають у сполученні перехідні і пресові посадки, повинні збиратися за допомогою спеціальних оправок та пристроїв.

Підшипники кочення повинні напресовується на вали і запресовують в гнізда спеціальними оправленнями, що забезпечують передачу зусилля при напресування на вал через внутрішнє кільце, при запресовуванні в гніздо - через зовнішнє кільце підшипника.

Перед напресування деталей посадочні поверхні ретельно протирають, а робочу поверхню сальників і посадочні поверхні валу і гнізда змащують тонким шаром мастила ЦИАТИМ-201 ГОСТ 6257-74.

Установка сальників повинна проводитися тільки за допомогою спеціальних оправок; а установку сальника на вал виконувати з застосуванням оправок, що мають плавну Заходне частину і чистоту поверхні не нижче чистоти валу.

Перед запресовуванням сальник з гумовими манжетами, щоб уникнути пошкодження змащують солідолом, посадочну поверхню деталі під сальник для герметичності змащують тонким шаром сурику, білил або нерозбавленого гідролака.

Прокладки при складанні повинні бути чистими, гладкими і щільно прилягати до поверхні, що сполучаються; виступання прокладок за периметр сполучених поверхонь не допускається.

Картонні прокладки для зручності складання дозволяється ставити із застосуванням консистентних мастил.

Не допускається перекриття прокладками масляних, водяних і повітряних каналів. Заданий момент затягування різьбових з'єднань забезпечується застосуванням динамометричних ключів. Всі болтові з'єднання затягують у два прийоми (попереднє та остаточне затягування) рівномірно по периметру (якщо немає особливих вказівок про порядок затягування).

Складальні роботи необхідно проводити відповідно до технічних умов на складання. Приклад виконання операцій складання наведено в технологічній карті на складання двигуна (Додаток А).

Кожен агрегат після складання повинен пройти випробування на працездатність під навантаженням, перевірку герметичності з'єднань, відповідність експлуатаційних параметрів технічним умовам заводу-виготовлювача.

Для підробітки і випробування агрегатів слід застосовувати спеціальні стенди. Якість підробітки деталей оцінюють за результатами контрольного огляду.

У процесі випробування агрегатів або вузлів або після нього необхідно зробити регулювальні та контрольні роботи з метою доведення до оптимального режиму роботи, досягнення необхідних структурних параметрів (зазори в сполучених деталях, міжцентровою відстані, прогини, зміщення, лінійні розміри, стан поверхонь деталей, і т. д.).

Контроль якості поточного ремонту агрегату, вузла проводиться відповідальною особою за ремонт і представником відділу технічного контролю. У процесі приймання звертається увага на відповідність складання технічних умов та вихідним параметрам роботи агрегату, зазначеним у технічних умовах заводу-виготовлювача.

3.3 Розрахунок освітлення

У приміщенні зони площею 324 м 2 необхідно створити освітленість Е = 200 лк. Вибираємо світильники типу ПВЛМ з лампами ЛБ 2х80, висота підвісу ламп - 8 м, коефіцієнт запасу потужності К = 1,5.

Визначаємо питому потужність світильників W = 19,6 Вт / м ([12] таблиця 7.4).

Кількість світильників визначимо за формулою


(6.1)

де Р-потужність лампи в світильнику, приймаємо - Р = 80 Вт;

n - кількість ламп в одному світильнику, приймаємо - 2;

W - значення питомої потужності;

S-площа приміщення, м 2;

3.4 Розрахунок вентиляції

При розрахунку штучної вентиляції визначаємо необхідний повітрообмін у витяжних зондах моторного ділянки, приймемо таких зондів - 1 площа кожного зонда - 1,6 м 2,

Визначаємо тип вентилятора ЦАГІ 4-70 № 7 має необхідну продуктивність при тиску 600 Па.

Тип вентилятора-відцентровий, діаметр робочого колеса - 700 мм, тип передачі - пряма, ККД = 0,77, оберти вала n = 950 об / хв.

Установчу потужність електродвигуна визначаємо за формулою

N вуст = α N, кВт.

Де: N - споживана потужність вентилятором, визначається за формулою

(6.4)

де А-продуктивність вентилятора, приймаємо А = 12000 м 3 / ч.

Н-тиск, що створюється вентилятором, Па, Н = 600 Па (стр 15 [12]).

ККД вентилятора, приймаємо-0.8 (рисунок 1.5 [12]);

ККД передачі, приймаємо -1 (сторінка 42 [12])

α - коефіцієнт запасу потужності визначаємо за табл. 1.2 [12] α = 1,3.

(4.5)

електродвигун - 4А225М6У3, потужністю 37 кВт, частота обертання валу - 930 об / хв. [12].

3.5 Пожежна безпека

Пожежа згідно з визначенням за стандартом СЕВ 383-76 - неконтрольоване горіння, що розповсюджується в часі і просторі. Він носить великої матеріальної шкоди та нерідко супроводжується нещасними випадками з людьми. Небезпечними факторами пожежі, які впливають на людей, є: відкритий вогонь і іскри, підвищена температура повітря і різних предметів; токсичні продукти горіння; дим; знижена концентрація кисню; вибух; обвалення і пошкодження будівель, споруд та установок.

Основними причинами виникнення пожеж на АТП є необережне поводження з вогнем, порушення правил пожежної безпеки при зварювальних та інших вогневих роботах, порушення правил експлуатації електрообладнання, несправність опалювальних приладів та термічних печей, порушення режиму експлуатації пристроїв для підігріву автомобілів, порушення правил пожежної безпеки при акумуляторних і фарбувальних роботах, порушення правил зберігання легкозаймистих і горючих рідин, самозаймання мастильних і обтиральних матеріалів, статичне і атмосферну електрику та ін

При експлуатації рухомого складу найбільш частими причинами виникнення пожеж є несправність електрообладнання автомобіля, негерметичність системи живлення, порушення герметичності газового обладнання на газобалонних автомобілів, скупчення на двигуні бруду і масла, застосування легкозаймистих і горючих рідин для миття двигуна, подача палива самопливом, куріння в безпосередній близькості від системи живлення, застосування відкритого вогню для підігріву двигуна і при визначенні та усуненні несправностей механізмів тощо

Виняток причин виникнення пожеж - одна з найважливіших умов забезпечення пожежної безпеки на АТП.

Пожежна профілактика - комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, запобігання пожежі, обмеження її розповсюдження, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. До цих заходів на АТП належать заходи пожежної безпеки, передбачені при проектуванні і будівництві підприємств і прийняті під час проведення робіт з технічного обслуговування і ремонту автомобілів.

Пожежна безпека згідно з ГОСТ 12.1.004-85 забезпечується організаційно-технічними заходами і реалізацією двох взаємопов'язаних систем: системою запобігання пожежі і системою протипожежного захисту.

Організаційно-технічні заходи включають в себе: організацію пожежної охорони на підприємстві; паспортизацію речовин, матеріалів, технологічних процесів і об'єктів АТП в частині забезпечення пожежної безпеки; організацію навчання працюючих правилам пожежної безпеки; розробку інструкцій про порядок роботи з пожежонебезпечними речовинами та матеріалами, про дотримання протипожежного режиму та про дії людей при виникненні пожежі; організацію евакуації людей і автомобілів. Важливе значення має організація протипожежного наочної агітації і пропаганди, використання в пожежонебезпечних місцях відповідно до вимог ГОСТ 12.4.026-76 знаків безпеки.

Пожежна безпека АТП повинна відповідати вимогам ГОСТ 12.1.004 - 85, будівельним нормам і правилам, типовими правилами пожежної безпеки для промислових підприємств і Правилами пожежної безпеки для підприємств автомобільного транспорту загального користування.

Територію АТП необхідно утримувати в чистоті і систематично очищати від виробничих відходів. Промаслені обтиральні матеріали і виробничі відходи слід збирати у спеціально відведених місцях, і після закінчення робочих змін видаляти.

Розлиті паливно-мастильні матеріали треба негайно прибирати.

Дороги, проїзди, під'їзди до будинків і пожежних вододжерел, протипожежні розриви між будівлями і спорудами та підступи до пожежного інвентарю та устаткування повинні бути завжди вільними.

Щоб уникнути пожежі поблизу місць стоянки автомобілів та зберігання горючих матеріалів не дозволяється палити і користуватися відкритим вогнем.

Виробничі, службові, адміністративні, господарські, складські та допоміжні приміщення треба своєчасно прибирати, технологічне та допоміжне обладнання очищати від горючого пилу та інших горючих відходів. Проходи, виходи, коридори, тамбури, сходи повинні бути вільними і не захаращуватися обладнанням, сировиною і різними предметами.

Біля входу у виробниче приміщення повинен бути напис із зазначенням його категорії і класів вибухо-і пожежонебезпеки.

У підвальних приміщеннях і цокольних поверхах виробничих будівель заборонено зберігання легкозаймистих і вибухових речовин, балонів з газами, що знаходяться під тиском, та речовин з підвищеною вибухо-та пожежонебезпечністю, а в підвалах з виходами в загальні сходові клітки будинків - горючих речовин і матеріалів.

У цехових коморах для зберігання горючих і легкозаймистих рідин встановлюють норми їх зберігання.

На робочих місцях у виробничих приміщеннях легкозаймисті та горючі рідини (паливо, розчинники, лаки, фарби) зберігають у щільно закритих ємкостях, у кількості, що не перевищує змінну потребу.

Куріння у виробничих приміщеннях допускається тільки у спеціально відведених для цього місцях, обладнаними резервуарами з водою та урнами. У цих місцях повинна бути вивішена табличка з написом «Місце для куріння".

У виробничих і адміністративних будівлях АТП забороняється:

  1. захаращувати проходи до місця розташування первинних засобів пожежогасіння і до внутрішніх пожежних кранів;

  2. прибирати приміщення із застосуванням легкозаймистих і горючих рідин (бензину, гасу та ін);

  3. залишати в приміщеннях після закінчення роботи топлення печі, електроопалювальними приладами, включені в електромережу, необесточенное технологічне та допоміжне обладнання, легкозаймисті та гарячі рідини, не прибрані в спеціально відведені місця або комори;

  4. користуватися електронагрівальними приладами в місцях, не обладнаних спеціально для цієї мети;

  1. користуватися опалювальними приладами кустарного виробництва;

  2. відігрівати завмерлі труби різних систем (водопроводу, каналізації, опалення) за допомогою відкритого вогню;

  3. проводити роботи із застосуванням відкритого вогню в не передбачених для цієї мети місцях, а також користуватися відкритим вогнем для освітлення при ремонтних та інших роботах;

  4. зберігати тару з-під легкозаймистих і горючих рідин.

Для усунення умов, що можуть призвести до пожеж та загорянь, всі електроустановки слід обладнати апаратами захисту від струмів короткого замикання. З'єднувати, відгалужувати і закладати кінці жил проводів і кабелів необхідно за допомогою опресування, зварювання, паяння або спеціальних затискачів. Освітлювальні і силові лінії монтують з таким розрахунком, щоб виключити зіткнення світильників з горючими матеріалами. Маслонаповнені електрообладнання (трансформатори, вимикачі, кабельні лінії) захищають стаціонарними або пересувними установками пожежогасіння.

Повітронагрівальні і опалювальні прилади розташовуються таким чином, щоб до них був забезпечений вільний доступ для огляду. У приміщеннях зі значним виділенням горючого пилу встановлюють нагрівальні прилади з гладкими поверхнями, що перешкоджають скупченню пилу.

Вентиляційні камери, циклони-фільтри, повітроводи періодично очищають від скупчилися в них горючого пилу.

У випадку, якщо в приміщеннях виділяються пари легкозаймистих рідин або вибухонебезпечні гази, то в них встановлюють вентиляційні системи з регуляторами і вентиляторами, що виключають іскроутворення. Вентиляційні установки, які обслуговують пожежо-та вибухонебезпечні приміщення, обладнали дистанційними пристроями їх включення або відключення при пожежах.

При обслуговуванні та експлуатації автомобілів слід дотримуватися наступних правил пожежної безпеки. Мити агрегати і деталі необхідно негорючими складами. Нейтралізувати деталі двигуна, що працює на етиловому бензині, дозволяється промиванням гасом у спеціально виділених для цієї мети місцях.

Автомобілі, що направляються на ТО, ТР і зберігання, не повинні мати течі палива, а горловини паливних баків транспортних засобів повинні бути закриті кришками.

При необхідності зняття паливного бака і при ремонті паливопроводів паливо зливають. Злив палива обов'язковий при ТО і ТР легкових автомобілів на поворотному стенді.

При обслуговуванні та ремонті газової апаратури газобалонних автомобілів слід виявляти особливу обережність і не допускати іскроутворення. Для цього використовують інструмент, виготовлений з неіскристих металів (алюміній, латунь). Обслуговування та ремонт приладів електрообладнання газобалонного автомобіля проводять при закритих вентилях газової апаратури, і після провітрювання підкапотного простору.

З метою запобігання виникнення пожежі на автомобілі забороняється:

-Допускати скупчення на двигуні та його картері бруду й масла;

-Залишати в кабіні та на двигуні промаслені обтиральні матеріали;

-Експлуатувати несправні прилади системи живлення;

-Подавати паливо самопливом або іншими способами за несправної паливної системи;

-Курити в автомобілі і в безпосередній близькості від приладів системи живлення;

-Підігрівати двигун відкритим полум'ям і користуватися відкритим вогнем при визначенні витоку газу через нещільності.

Кількість автомобілів у місцях стоянки, приміщеннях ТО і ТР не повинно перевищувати встановленої норми. Розміщувати їх слід з урахуванням мінімально допустимих відстаней між автомобілями, автомобілями та елементами будівель.

Автоцистерни для перевезення легкозаймистих і горючих рідин зберігають в одноповерхових приміщеннях, ізольованих від інших приміщень стінами з межею вогнестійкості не менше 0,75 год На відкритих майданчиках їх зберігають у спеціально відведених місцях.

3.6 Техніка безпеки

Умови праці на підприємствах автомобільного транспорту - це сукупність факторів виробничого середовища, які впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці. Ці фактори різні за своєю природою, формами прояву, характером дії на людину. Серед них особливу групу представляють небезпечні та шкідливі виробничі фактори. Їх знання дозволяє попередити виробничий травматизм і захворювання, створити більш сприятливі умови праці, забезпечивши тим самим його безпеку. Відповідно до ГОСТ 12. О. 003-74 небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються за своєю дією на організм людини на наступні групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

Фізичні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються на: рухомі машини і механізми; рухливі частини виробничого обладнання і технічного оснащення; пересуваються вироби, деталі, вузли, матеріали; підвищену запиленість і загазованість повітря робочої зони; підвищену або знижену температуру поверхонь обладнання, матеріалів; підвищену або знижену температуру повітря робочої зони; підвищений рівень шуму на робочому місці; підвищений рівень вібрації; підвищений рівень ультразвуку та інфразвукових коливань; підвищений або знижений барометричний тиск у робочій зоні і його різка зміна; підвищену або знижену вологість повітря, іонізацію повітря в робочій зоні; відсутність або нестача природного світла; недостатню освітленість робочої зони; знижену контрастність; підвищену яскравість світла; гострі кромки, задирки і шорсткість на поверхнях заготовок, інструментів і всього устаткування.

Хімічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділяються за характером впливу на організм людини на токсичні, дратівливі, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію, а по шляху проникнення в організм людини - на проникаючі через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, шкірні покриви і слизові оболонки.

Біологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори включають такі біологічні об'єкти: патогенні мікроорганізми бактерії, віруси, гриби, спірохети, рикетсії) та продукти їх життєдіяльності; мікроорганізми (рослини і тварини).

Психофізіологічні небезпечні та шкідливі виробничі фактори за характером дії поділяються на фізичні і нервово-психічні перевантаження на людину. Фізичні перевантаження підрозділяються на статичні і динамічні, а нервово-психічні на розумове перенапруження, перенапруження аналізаторів, монотонність праці, емоційні перевантаження.

При технічному обслуговуванні і поточному ремонті автомобілів виникають такі небезпечні й шкідливі виробничі фактори: рухомих автомобілів, незахищених рухомих елементів виробничого устаткування, підвищеної загазованості приміщень відпрацьованими газами легкових автомобілів, небезпеки ураження електричним струмом під час роботи з електроінструментом і ін

Вимоги безпеки при ТО і ремонті автомобілів встановлені ГОСТ 12. 1. 004-85, ГОСТ 12. 1. 010-76, Санітарними правилами організації технологічних процесів і гігієнічними вимогами до виробничого обладнання, правил з охорони праці на автомобільному транспорті та правилами пожежної безпеки для станцій технічного обслуговування.

Технологічне обладнання повинно відповідати вимогам ГОСТ 12. 2. 022-80, ГОСТ 12. 2. 049-80, ГОСТ 12. 2. 061-81 та ГОСТ 12. 2. 082-81.

У зоні ТО і в зоні ТР для забезпечення безпечної і нешкідливою роботи ремонтних робітників, зниження трудомісткості, підвищення якості виконання робіт з ТО і ТР автомобілів роботи проводять на спеціально обладнаних постах, оснащених електромеханічними підйомниками, які після підйому автомобіля кріпляться спеціальними стопорами, різними пристосуваннями, пристроями, приладами та інвентарем. Автомобіль на підйомнику повинен бути встановлений без перекосів.

Для попередження ураження працюючих електричним струмом підйомники заземлюють. Для роботи ремонтних робітників "знизу" автомобіля застосовується індивідуальне освітлення 220 вольт, які обладнані необхідними засобами безпеки. Зняття агрегатів і деталей, що з великими фізичними напруженнями, незручностями, проводять за допомогою знімачів. Агрегати, заповнені рідинами, попередньо звільняють від них, і лише після цього знімають з автомобіля. Легкі деталі й агрегати переносять вручну, важкі агрегати масою більше 20 кг знімають з пристосуваннями і транспортують на пересувних візках.

При виконанні слюсарних робіт особливу увагу слід приділяти організації праці, станом інструменту і дотримання правил безпечної роботи. На робочому місці слюсаря з ремонту автомобіля повинні бути відповідне технологічне обладнання, пристосування і інструмент.

Інструмент, знімачі, пристосування, запасні частини мають в безпосередній близькості в межах зони досяжності. Щоб виключити можливість падіння, кладуть їх на горизонтальні площини. В оглядових канавах інструмент розташовують у спеціально влаштовані для цього ніші. Для зберігання інструменту застосовують також пересувні шафи, столи або переносні інструментальні ящики

Для зберігання інструменту в верстаках передбачені ящики. Щоб було зручно працювати, верстак підганяють по зростанню працюючого за допомогою підставок під верстат або підставок для ніг. Робочу поверхню верстака покривають листовим металом, лінолеумом, фіброю або іншими пластиками, що мають достатню міцність і здатність витримувати вплив.

Викрутки повинні мати прямий стрижень, тому що при кривому стрижні можливі зісковзування з головки гвинта або шурупа і травмування руки. Вибирати викрутки слід по ширині робочої частини залежно від розміру шліца в головці гвинта або шурупа. Робоча частина повинна бути з рівними плоскими бічними гранями і не мати відколів.

Інструмент ударної дії (зубила, крейцмейселі, борідки, керни, просічки) повинен мати гладку потиличну частину без тріщин, задирок, наклепу та скосів. Для попередження травмування рук довжина інструменту не повинна бути менше 150 мм.

Гайкові ключі повинні бути підібрані за розмірами гайок і болтів. Розмір зіва ключів не повинен перевищувати розмірів головок болтів і гайок граней більш ніж на 0,3 мм. Гайкові ключі не повинні мати тріщин, забоїн, задирок, непаралельності губок і вироблення зіва. Забороняється відкручувати гайки ключами великих розмірів з підкладанням металевих пластинок між гранями болтів і гайок і губками ключа і подовжувати рукоятки додатковими важелями, іншими ключами і трубами (крім важелів типу «зірочка»). Розсувні ключі не повинні мати зазору в рухомих частинах.

Острогубцев та плоскогубці не повинні мати надщерблених рукояток, тріщин і задирок. Губки острогубцев повинні бути гострими, без пошкоджень, а губки плоскогубців повинні мати неспрацювання насічку. У лещат губки також повинні мати неспрацювання насічку. Гвинти, що кріплять губки, повинні бути справні і затягнуті. Затискний гвинт повинен бути без тріщин і сколів.

При роботі на асфальтобетонному підлозі біля верстата для попередження простудних захворювань розташовують дерев'яні грати. Відстань між верстатами приймають залежно від їх габаритних розмірів і схеми розміщення згідно з ОНТП-01-86. Встановлювати верстаки впритул біля стін можна лише в тому випадку, якщо там не розміщені радіатори опалення, трубопроводи та інше обладнання. Стільці повинні бути з регульованими по висоті сидіннями і бажано з регульованим нахилом спинки.

Всі робочі місця повинні утримуватися в чистоті, не захаращуватися деталями, обладнанням, інструментом, пристосуваннями, матеріалами і т. п. Деталі і вузли, зняті з автомобіля, повинні акуратно складатися на спеціальні стелажі або на підлогу.

Ручний інструмент повинен бути у справному стані, чистим і сухим. Його вибракування, як і вибракування пристосувань, повинна проводитися не рідше одного разу на місяць.

Молотки та кувалди повинні мати бойки з гладкою, злегка опуклою поверхнею, без сколів, вибоїн, тріщин і задирок. Їх рукоятки і рукоятки інших інструментів ударної дії повинні бути виготовлені з деревини твердих і в'язких листяних порід (дуб, береза, кизил, бук, клен, ясен, горобина, граб) без сучків і косошару або з синтетичних матеріалів, що забезпечують експлуатаційну міцність і надійність у роботі. У поперечному перерізі рукоятки повинні мати овальну форму, бути гладкими і не мати тріщин. Ручки молотків і кувалд повинні кілька товщати до вільного кінця для самозаклініванія в руці при помахах і ударах.

Для захисту очей від засмічення та травмування слід користуватися захисними окулярами. Працюючи на верстаку, треба стежити за тим, щоб його поверхня була гладка і не мала задирок. Очищають верстак і обладнання щіткою-кмітливістю. Забороняється використовувати для цієї мети стиснене повітря. При необхідності виконання робіт на заточувальних, свердлильних та інших верстатах необхідно суворо дотримуватися інструкції з охорони праці при роботі на верстатах.

4 Список використаних джерел

  1. Положення про технічне обслуговування і ремонт рухомого складу автомобільного транспорту, М. - Транспорт, 1986 р - 72 с.

  2. Туревский І.С. «Дипломне проектування автотранспортних підприємств», М. - ВД «Форум», 2008 р - 240с.

  3. Керівництво з діагностики технічного стану рухомого складу автомобільного транспорту, НИИАТ, М. - Транспорт, 1976р.

  4. Керівництво по поточному ремонту (постові роботи) автомобілів КамАЗ-5320, -5511, -5410, причепів ОдАЗ-8350, напівпричепів ОдАЗ-9370; РТ-200-РСФСР-15-0061-81. Ч1, технічне управління Минавтотранс РРФСР, М. - 1984р

  5. Короткий автомобільний довідник «НИИАТ»: М. - Транспорт: 2006 р.

  6. Методи експлуатації автомобільного транспорту: М. - 1997р.

  7. Технологія виконання регламентних робіт першого і другого технічного обслуговування автомобіля КамАЗ-5320, Минавтотранс, М. - Транспорт, 1976р.

  8. Типові проекти організації праці на виробничих ділянках автотранспортних підприємств, частини I і II, М. - Минавтотранс, 1985

  9. Туревский І.С. «Технічне обслуговування автомобілів», навчальний посібник, книги 1 і 2, М. - ИНФРА, 2005

  10. Туревский І.С. «Економіка та управління автотранспортним підприємством», навчальний посібник, М. - 2005 р.

  11. Афанасьєв Л.Л. «Гаражі і станції технічного обслуговування автомобілів», М. - «Транспорт», 1969 р.

  12. Клебанов Б.В. «Проектування виробничих ділянок авторемонтних підприємств», М. - «Транспорт», 1975 р.

ВСН 01-89 «Вказівки щодо проектування опалення та вентиляції підприємств з обслуговування автомобіл

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Транспорт | Курсова
234.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Організація технічного обслуговування і ремонту автомобілів та двигунів
Організація технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів
Організація технологічних процесів технічного обслуговування і ремонту автомобілів
Основні принципи системи технічного обслуговування і ремонту автомобілів
Розрахунок виробничої програми з технічного обслуговування і ремонту автомобілів
Безпека праці під час технічного обслуговування й ремонту автомобілів
Проект вдосконалення технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів у будівельній
Безпека праці під час технічного обслуговування й ремонту автомобілів 2
Проект пункту технічного обслуговування та поточного ремонту автомобілів з розробкою технологічного
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru