додати матеріал


Організація просування товарів на світовому ринку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Кафедра міжнародної економіки
Контрольна робота
з дисципліни:
Міжнародна економіка
Тема: Організація просування товарів на світовому ринку

ПЛАН
1. Міжнародна конкуренція і форми її прояву в сучасних умовах.
2. Тенденції світової торговельної політики.
3. Основні інструменти зовнішньоторговельної політики.
4. Форми стимулювання експортної діяльності.
Практичне завдання
Список літератури

1. Міжнародна конкуренція і форми її прояву в сучасних умовах
Товар - центральна фігура, головна дійова особа на світовому ринку. У ньому, як у системоутворюючої клітинці інтернаціонального організму, знаходять відображення всі особливості та суперечності світового господарства в його історичній визначеності. Інтернаціоналізація господарського життя і науково-технічний прогрес, що розвиваються з необоротністю об'єктивних законів, безпосередньо, повно і яскраво відбиваються в товарі, в його споживчих і вартісних характеристиках, в тривалості його життєвого циклу, в структурі і динаміці товарних потоків.
Товар - найбільш конкретний носій матеріальної і духовної культури суспільства, найбільш вірний індикатор економічної сили виробника (будь то окреме підприємство, країна або група країн). Показники (фактори) цієї сили, багато в чому обумовлені загальними закономірностями світового розвитку, на кожному з перерахованих рівнів мають свою специфіку, яка не тільки не виключає, але, навпаки, передбачає їх взаємний вплив і тісний взаємозв'язок.
Сучасна конкуренція як невід'ємний атрибут світового ринку, як форма перебігу ринкових процесів характеризується небаченої раніше масштабністю, динамізмом та гостротою.
Масштабність конкуренції обумовлена ​​повсюдним зростанням числа учасників зовнішньоторговельних операцій, хто в міжнародний обмін під впливом міжнародного поділу праці, міжнародної спеціалізації і кооперації у різних областях. Інтернаціоналізація господарського життя розширює масову базу конкуренції. Поряд з монополіями-гігантами в ринкову боротьбу вступають середні, дрібні і навіть найдрібніші фірми. Нормою стала активна участь урядів у підтримці національних експортерів і форсуванні зовнішньоторговельних операцій.
Широке поширення конкуренції прискорює перебіг властивих їй процесів: йде швидке оновлення її форм і методів, посилюється пошук нових конкурентоспроможних товарів, нових ринків збуту. Особливий динамізм конкуренції надає НТР. Скрізь, де розгортається суперництво за зниження витрат виробництва, підвищення якості і максимізацію прибутку, НТР виступає не тільки дієвим засобом конкурентної боротьби, але і її наймогутнішим каталізатором. Сьогодні новизна стала одним з ключових чинників конкурентоспроможності. Мова йде головним чином про товари ринкової новизни, які або задовольняють зовсім нові потреби і тим самим формують нові ринки («піонерні товари»), або задовольняють на більш високому якісному рівні потреби вже відомі (вдосконалені товари); або дозволяють значно ширшому колу покупців споживати раніше недоступні їм товари (товари знижених цін).
Ринковий успіх нових товарів, на відміну від традиційних, може досягатися при порівняно високих цінах, що мають у цьому випадку менший вплив на попит, ніж споживчі властивості товару (якість, новизна, надійність і т. д.). Це є переконливим аргументом на підтримку концепції зростання ролі нецінових форм конкуренції.
Сьогодні, в умовах монополістичної структури економіки, з властивим їй загальним зростанням цін на товари і послуги, цінова конкуренція в значній мірі обмежена.
Ціна повсюдно трансформується в багатолементну ціну споживання, яка відображатиме всю суму витрат покупця, необхідну для повноцінного споживання товару протягом усього терміну його служби і поступається місцем таким нецінових параметрами, як якість, новизна, прогресивність і надійність конструкції, відповідність міжнародним стандартам, зручність експлуатації, оформлення , готовність до споживання, легкість професійного навчання, оперативність технічного обслуговування і т. п.
Для визначення конкурентоспроможності використовується близько 340 показників і понад 100 оцінок експертів-економістів. Дані аналізу групуються в 10 факторів, а саме:
1) економічний потенціал і темпи зростання економіки;
2) ефективність промислового виробництва;
3) рівень розвитку науки і техніки, темпи освоєння науково-технічних досягнень;
4) участь у міжнародному поділі праці;
5) динамічність і ємність внутрішнього ринку;
6) гнучкість фінансової системи;
7) вплив державного регулювання економіки;
8) рівень кваліфікації трудових ресурсів;
9) забезпеченість трудовими ресурсами;
10) соціально-економічна і внутрішньополітична ситуація.
У глибокому розумінні глобальної структури світового попиту, у здатності динамічно реагувати на нього, одночасно активно формуючи його в потрібному напрямку, і полягає секрет ринкового успіху провідних світових експортерів.
Мистецтво конкуренції сьогодні в більшій мірі, ніж раніше, полягає в умілому відході від неї. І чим жорсткіша конкуренція, тим вірніше цей принцип.
2. Тенденції світової торговельної політики
Під зовнішньоекономічною політикою держави зазвичай розуміється діяльність, спрямована на розвиток і регулювання економічних відносин з іншими країнами. Здійснення зовнішньоекономічної політики передбачає визначення стратегічних цілей держави у зовнішньоекономічних відносинах в цілому і з окремими країнами і групами країн, а також вироблення методів і засобів, що забезпечують досягнення поставлених цілей і збереження досягнутих результатів.
Зовнішньоекономічна політика регулює зовнішньоекономічну діяльність, відмітною ознакою якої є міжнародна купівля-продаж товарів і послуг, а також міжнародне переміщення матеріальних, грошових, трудових та інтелектуальних ресурсів. Існуючий нині у більшості держав великий арсенал інструментів зовнішньоекономічної політики дозволяє їм надавати активний вплив як на формування структури та напрямів розвитку власних зовнішньоекономічних зв'язків, так і на зовнішньоекономічні зв'язки та зовнішньоекономічну політику інших держав.
Головним завданням зовнішньоторговельної політики є створення сприятливих зовнішніх економічних умов для розширеного відтворення всередині країни. Це завдання є спільною для зовнішньоекономічної політики переважної більшості держав світу.
Тенденції ускладнення взаємозв'язків учасників міжнародної торгівлі сприяє, перш за все, швидкої інтернаціоналізацією виробництва і капіталу, яка відбувається під впливом нового етапу НТР і на основі поглиблення міжнародного поділу праці. Ці процеси знаходять відображення у подальшому розширенні економічних зв'язків між державами, розвитку багатонаціонального підприємництва. Зокрема, у зростанні числа і різкому збільшенні сфери діяльності транснаціональних корпорацій, у підвищенні ролі зовнішньоекономічних зв'язків у відтворенні і в кінцевому підсумку в посиленні економічної взаємозалежності держав.
На формування світової торговельної політики різних держав не могли не позначитися такі відбуваються у світовій економіці та міжнародних економічних відносинах явища, як загострення конкурентної боротьби на світовому ринку, дестабілізація валютних курсів, зросле нерівновагу платіжних балансів, величезна зовнішня заборгованість країн, що розвиваються і т. д., які доповнюються внутрішніми проблемами, обумовленими об'єктивними змінами в розвитку продуктивних сил.
Дія зазначених вище процесів породжує постійну взаємодію в сучасній світовій торговій політиці двох тенденцій: лібералізації та протекціонізму. Протекціонізм представляє собою політику держави, спрямовану на захист внутрішнього ринку від іноземної конкуренції, а часто і на захоплення зовнішніх ринків. На противагу йому політика лібералізації пов'язана зі зниженням митних зборів та інших бар'єрів, що перешкоджають розвитку зовнішньоекономічних зв'язків. І протекціонізм, і лібералізація відображають реакцію тих чи інших держав на зміни в міжнародному поділі праці, події, що відбуваються в міжнародних економічних відносинах. В останні роки розвиток міжнародних торгових відносин характеризується посиленням протекціонізму, що прийшов на зміну тривалої тенденції до їх лібералізації. Державне регулювання зовнішньоторговельних операцій здійснюється за допомогою широкого кола заходів, кількість яких постійно зростає. Пояснюється це перш за все тим, що в міру розширення зовнішньоекономічних зв'язків тієї чи іншої країни потрібні все нові інструменти оптимізації її участі у міжнародній спеціалізації, огорожі національної економіки від впливу негативних явищ у світовій торговельній політиці, сприяння зміцненню позицій національних виробників на світовому ринку.
3. Основні інструменти зовнішньоторговельної політики
Класичним інструментом регулювання зовнішньої торгівлі є митні тарифи, які за характером своєї дії відносяться до економічних регуляторів зовнішньої торгівлі. Митний тариф - це систематизований перелік мит, якими обкладаються товари при імпорті, а в окремих випадках - при експорті з даної країни. Мито виконує функцію податку, що стягується при перетині товаром митного кордону, який підвищує ціну імпортованих (або експортованих) товарів і надає тим самим вплив на обсяг і структуру зовнішньоторговельного обороту. У силу цього митні тарифи є одним з важливих інструментів державного регулювання зовнішньої торгівлі, який дозволяє здійснювати з його допомогою захист національних виробників від іноземної конкуренції. Разом з тим митний тариф виконує і інші функції. Зокрема, в багатьох країнах збір митних зборів являє собою важливе джерело надходжень коштів до державного бюджету. Крім того, митні тарифи широко використовуються з метою поліпшення умов доступу національних товарів на іноземні ринки.
Митні тарифи будуються на основі товарних класифікаторів, що містять перелік товарів, які розподіляються за відповідною схемою. Класифікація товарів означає їх розподіл за підгрупами, групами і розділами у відповідності з певними ознаками.
Найбільш поширеним класифікатором товарів, що обертаються в міжнародній торгівлі, є Гармонізована система опису і кодування товарів. Поряд з нею використовуються Брюссельська митна номенклатура (БТН), Стандартна міжнародна торгова класифікація ООН (СМТК).
Зазвичай митні тарифи мають кілька колонок ставок оподаткування: колонку максимальних (або генеральних) мита, колонку мінімальних мит та колонку преференційних мит.
Мита, встановлювані в митних тарифах, бувають трьох видів:
адвалерне - стягуються у відсотках від ціни товару (наприклад, 10% до ціни автомобіля);
специфічні - у вигляді певної грошової суми, яка стягується з ваги, обсягу або штуки товару (наприклад, 10 дол з кожної тонни брухту кольорових металів);
змішані - при яких товар одночасно обкладається і адвалерної, і специфічної митами.
Нетарифні заходи регулювання зовнішньої торгівлі
Згідно з найбільш поширеної класифікації нетарифних заходів, прийнятої в ООН, вони поділяються на три категорії.
До першої категорії належать зовнішньоторговельні заходи, спрямовані на пряме обмеження імпорту з метою захисту певних галузей національного виробництва: ліцензування і контингентування імпорту, антидемпінгові і компенсаційні мита, імпортні депозити, так звані «добровільні» обмеження експорту, компенсаційні збори, система мінімальних імпортних цін
Друга категорія включає заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження зовнішньої торгівлі і пов'язані більше до адміністративних формальностей, дія яких, тим не менш, обмежує торгівлю: митні формальності, технічні стандарти і норми, санітарні і ветеринарні норми, вимоги до упаковки і маркування, розливу.
До третьої категорії відносяться заходи, безпосередньо не спрямовані на обмеження імпорту або стимулювання експорту, але дія яких найчастіше веде саме до цього результату.
Ліцензійна система припускає, що держава через спеціально уповноважене відомство видає дозвіл на зовнішньоторговельні операції визначеними включеними в списки ліцензованих по імпорту і по експорту товарами.
Основні види ліцензій можна звести до таких двох типів: автоматичної (або генеральної) ліцензії, що дозволяє безперешкодний ввезення чи вивезення товару, включеного в списки, протягом певного періоду часу; і неавтоматической (або разової індивідуальної) ліцензії, що дозволяє імпорт (чи експорт) визначеного товару певному імпортеру (експортеру).
Ліцензування зовнішньоторговельних операцій тісно взаємодіє з кількісними обмеженнями - контингентами на імпорт і експорт окремих товарів. Контингенти (або квоти) - це обмеження у вартісному чи фізичному вираженні, що вводяться на імпорт та експорт певних товарів на певний період часу.
Широкого поширення набула практика укладання угод про «добровільне» обмеження експорту і про встановлення мінімальних імпортних цін.
Антидемпінгові мита та компенсаційні мита.
Особливістю застосування антидемпінгових і компенсаційних мит є необхідність проведення попереднього розслідування з метою встановлення факту демпінгу або застосування експортної субсидії, а також визначення завданих збитків або загрози його виникнення. Інша важлива специфічна риса цих обмежувальних заходів полягає в тому, що вони застосовуються на недискримінаційній основі проти певних постачальників певного товару.
До числа імпортних податків відносять звичайно прикордонний податок, яким товари обкладаються при перетині кордону ряду країн.
Імпортні депозити являють собою форму застави, який імпортер повинен внести в свій банк в місцевій або іноземній валюті перед закупівлею іноземного товару. Сума імпортного депозиту встановлюється у вигляді певного ставлення до вартості імпортованого товару.
Валютні обмеження являють собою регламентацію операцій резидентів і нерезидентів з валютою та іншими валютними цінностями і є частиною валютного контролю держави.
Важливим напрямом діяльності держави є регулювання припливу та вивезення капіталів.
З метою підвищення ефективності іноземних капіталовкладень в цілому для економіки і для зовнішніх економічних зв'язків уряду країн здійснюють регулювання діяльності іноземного капіталу.
4. Форми стимулювання експортної діяльності
Сучасний механізм державного стимулювання експорту характеризується великою різноманітністю форм і активною участю держави у розвитку експорту. Витрати держави на цей вид діяльності ростуть постійно, при цьому вони окуповуються зростанням доходів від зовнішньої торгівлі, збільшенням виробництва та зайнятості, зростанням надходжень від податків і більш раціональним розвитком економіки.
Одним з головних інструментів стимулювання експорту є державне кредитування експорту. Поряд з комерційними банками, надання експортних кредитів все більше здійснює сама держава. При цьому порівняно з комерційними банками держава встановлює більш низькі ставки за експортними кредитами та подовжує терміни кредитування експорту.
У ряді країн частка кредитованого державою експорту перевищує '/ з його загальної вартості.
На додаток до цього багато країн ввели в практику різні форми змішаного кредитування експорту, що грунтується на використанні державних і приватних фінансових коштів, рефінансування частини експортних кредитів, що надаються комерційними банками, субсидуванні різниці між пільговими ставками і поточною ринковою ставкою по кредитах (при експорті в країни, що розвиваються ).
З метою стимулювання експорту розвинені держави широко використовують кошти, що надаються країнам, що розвиваються по каналах допомоги.
Велике значення допомоги з точки зору формування експорту полягає в тому, що її механізм створює умови для подальшого збільшення комерційного експорту з країн-донорів.
К числу других наиболее распространенных инструментов стимулирования экспорта следует отнести его страхование, осуществляемое в форме государственного страхования экспортных кредитов. Правительственные гарантии, являющиеся существенной поддержкой в конкурентной борьбе, дают возможность коммерческим банкам предоставлять поставщикам льготные кредиты, так как государство берет на себя риск неполучения платежа.
Широко распространенной формой стимулирования экспорта являются различные виды налоговых льгот для экспортеров.
Экспортеры создают необлагаемые налогами фонды развития сбыта за рубежом, направлять часть своих доходов на рекламу и другие виды содействия экспорту, которые в этом случае также освобождаются от уплаты налога.
В странах Западной Европы, основной формой налоговых льгот экспортерам является освобождение экспортеров от уплаты косвенных налогов.
Распространенной формой стимулирования экспорта является его прямое субсидирование. Субсидирование экспорта позволяет экспортеру значительно снизить цену товара, зачастую ниже себестоимости, создает необоснованные преимущества экспортерам субсидируемых товаров и потому рассматривается в международной торговой практике как один из недобросовестных методов ведения конкурентной борьбы.
И последнее, государственный аппарат многих стран оказывает различные виды организационного и информационного содействия экспортной деятельности национальных предприятий. К числу этих видов помощи экспортерам относится организация торговых выставок и ярмарок за рубежом, командирование торговых миссий за границу, оказание практической помощи со стороны аппарата посольств, обеспечение фирм торгово-экономической информацией.

Практическое задание
Контрольное задание № 10
Российское правительство установило 40-% тариф на импорт автомобильных шин, которых в стране не хватает. Правительство считает важным сберечь эту отрасль, защитив её от конкуренции, поскольку видит её большой экспортный потенциал в будущем. Какой способ поддержать перспективную отрасль в данном случае является наиболее разумным?
На мой взгляд, предложенный способ Российского правительства для поддержания данной отрасли промышленности, путём установления 40-% тарифа на импорт, в данном случае будет являться приемлемым, однако не самым рациональным. Ведь, действительно, решив таким образом защитить национального производителя от конкуренции зарубежных производителей, правительство тем самым дало возможность данной отрасли сначала утвердиться на внутреннем рынке страны, а уже потом, по мере нарастания объёмов производства и, соответственно, качества выпускаемой продукции, выйти на мировой рынок.
Это можно объяснить тем, что те отрасли промышленности, которые в одних странах уже достаточно сильно развиты, в других - ещё только зарождаются или начинают развиваться, поэтому они и нуждаются во временной таможенной защите со стороны данного государства. Без такой защиты, хотя бы на период становления, наплыв дешёвых иностранных товаров погубит новую отрасль, не дав ей развиться. На стадии становления новая отрасль промышленности не в состоянии конкурировать с зарубежными производителями аналогичных товаров, поскольку еще не обладает необходимым опытом организации производства, чтобы обеспечить выпуск товара по конкурентным ценам. Находясь под защитой импортного тарифа, новая отрасль промышленности совершенствует производство, вследствие чего растёт его эффективность и снижается себестоимость продукции. В результате, по мере наращивания темпов производства, внутренняя цена товара сближается с мировой и только теперь таможенный тариф можно отменить. Таким образом, открывшись международной конкуренции, страна продолжает увеличивать эффективность своего производства наряду с уменьшением внутренней цены товаров до уровня ниже мировой, что позволяет стране начать самой экспортировать товары новых отраслей за рубеж.
Отметим, что тариф является не только средством защиты национального производителя от конкуренции, он также выступает как средство стимулирования отечественного производства. Этот аргумент, интенсивно эксплуатировавшийся развивающимися странами, был несколько позже подхвачен и в России. Поскольку местная промышленность не в состоянии конкурировать с более дешёвыми товарами, производимыми за рубежом с помощью более совершенной технологии, поэтому она и нуждается в защите с помощью импортного тарифа. Более того, его отсутствие может привести к потере рабочих мест в результате сокращения производства, что наложит дополнительное бремя на бюджет, делая необходимыми выплаты пособий по безработице. В результате растущей безработицы упадёт жизненный уровень, возникнут социальные трения.
Однако, страны, сокращая с помощью тарифа импорт и сохраняя занятость в отраслях, конкурирующих с импортом, косвенно сокращают и свой экспорт. Из-за тарифа иностранные партнёры получают за свой экспорт меньшую выручку, которую можно было бы использовать на закупку товаров, экспортируемых первой страной. Т. е., государство, сокращая импорт, который в свою очередь, является экспортом другой страны, сокращает её экспортные доходы, а, следовательно, и её возможность импортировать большее количество товаров из данного государства. Таким образом, защищая рабочие места на местных предприятиях, производящих товары, конкурирующие с импортом, импортный тариф в то же время приводит к сокращению занятости в экспортном и других, связанных с ним секторах. Сокращение экспорта, из-за ограничения импорта, может оказаться настолько значительным, что положительное влияние от введения тарифа на уровень занятости в отраслях, конкурирующих с импортом, может быть перекрыто отрицательным влиянием на занятость в экспортных отраслях. Более того, занятые в отраслях, конкурирующих с импортом, из-за растущих издержек производства, будут требовать повышения своей зарплаты. Чтобы не допустить оттока рабочей силы в эти отрасли, экспортные секторы тоже поднимут зарплату, что скажется на росте издержек и сократит конкурентоспособность производимых ими товаров и, следовательно, экспорт в целом.
Итак, как мы видим, существует целый ряд противоречий, возникающих при установлении правительством тарифа на импорт. Поэтому возникает проблема нахождения оптимального уровня тарифа, обеспечивающего максимизацию уровня национального экономического благосостояния. Эту проблему можно решить, используя тарифную квоту - разновидность переменных таможенных пошлин, ставки которых зависят от объема импорта товара: при импорте в пределах определённых количеств он облагается по базовой внутриквотной ставке тарифа, при превышении определенного объема импорт облагается по более высокой, сверхквотной ставке тарифа.
Также, с целью защиты национальных производителей готовой продукции и стимулирования ввоза сырья и полуфабрикатов, можно использовать тарифную эскалацию - повышение уровня таможенного обложения товаров по мере роста степени их обработки.
Допустим, правительство хочет защитить национальных производителей готовой продукции. Для этого необходимо сделать ставку импортного тарифа на готовую продукцию на уровне выше ставки тарифа на импорт промежуточной продукции. В результате реально существующий (эффективный) уровень таможенной защиты будет выше номинального. Если правительство ставит задачу защитить от иностранной конкуренции секторы, производящие промежуточную продукцию, но стимулировать конкуренцию в секторах, производящих готовую продукцию, то можно установить высокий импортный тариф на промежуточную продукцию, в результате чего номинальная ставка тарифа на готовую продукцию будет на деле означать более низкий, а иногда и отрицательный уровень действительной таможенной защиты.
Структура тарифов многих стран прежде всего обеспечивает защиту национальных производителей готовой продукции, особенно не препятствуя ввозу сырья и полуфабрикатов.
Чем выше процентный рост ставки тарифа по мере продвижения от сырья к готовой продукции, тем выше степень защиты производителей готовой продукции от внешней конкуренции.
Поэтому, учитывая все, вышеприведённые аргументы, на мой взгляд, наиболее разумным для правительства России, в данном случае, будет принятие им решения прибегнуть к защите национальных производителей готовой продукции путём использования тарифной эскалации. В результате у последних появиться возможность обеспечить своё производство сырьём и полуфабрикатами, которых, возможно, как раз и не хватает в данной отрасли промышленности' для эффективного производства автомобильных шин.
Контрольное задание № 41
Сформулируйте определения следующих стоимостных показателей миграции:
а) трудовой доход и выплаты занятым;
б) перемещения мигрантов;
в) переводы работников.
Какие из перечисленных выше статей платёжного баланса принадлежат к частным неоплаченным переводам и почему?
Трудовой дохой и выплаты занятым - зарплаты и прочие выплаты наличными или натурой, полученные частными лицами-нерезидентами за работу, выполненную для резидентов и оплаченную ими. В эту категорию включаются также и все выплаты резидентов в пенсионные, страховые и иные фонды, связанные с наймом на работу нерезидента. К кругу частных лиц-нерезидентов относятся иностранные работники, находящиеся в данной стране менее года, в том числе сезонные рабочие, рабочие из приграничных стран, приезжающие в данную страну на временные заработки, а также местный персонал иностранных посольств.
Перемещения мигрантов - оценочный денежный эквивалент стоимости имущества мигрантов, которое они перевозят с собой, перемещаясь в другую страну. При этом вывоз имущества эмигрантов в натуре показывается как экспорт товаров из страны, а его оценочный денежный эквивалент (как бы оплата за этот экспорт) - по данной статье.
Переводы работников — пересылка денег и товаров мигрантами своим родственникам, оставшимся на родине. В случае пересылки товаров учитывается их оценочная стоимость.
Частные неоплаченные переводы - оценочный денежный эквивалент имущества, перемещаемого мигрантами в момент их отъезда за границу и последующих посылок товаров на родину. Включает статьи «перемещение мигрантов» и «переводы работников».
Принципиальная разница между статьёй «трудовые доходы» (которая в платёжных балансах некоторых стран называется «выплаты занятым») и статьями «перемещения мигрантов» и «переводы работников» заключается в том, что в статье «трудовые доходы» учитываются доходы нерезидентов, то есть временно (сроком до 1 года) находящихся в данной стране. В то же время в статьях «перемещения мигрантов» и «переводы работников» показываются доходы и расходы резидентов, то есть мигрантов, которые уехали с родины и остались за рубежом, по крайней мере, сроком более, чем на 1 год. Эти две статьи объединяются в рамках текущих операций в группу частных неоплаченных переводов.
На практике точно определить, по какой именно статье должны фиксироваться те или иные международные переводы довольно сложно. Человек изначально может поехать за рубеж просто на временные заработки, но затем, по каким-либо причинам, задержаться там более чем на год, став мигрантом. И наоборот, люди, намеревавшиеся эмигрировать за рубеж навсегда, чьё имущество было зарегистрировано как переводы работников, вдруг решают вернуться на родину, не прожив за рубежом и года. Общее правило, которое действует в данном случае, заключается в том, что учёт ведется по состоянию на момент пересечения границы, и если даже позже выясняется, что запись была произведена неверно, её, тем не менее, обычно не пересматривают.

Використана література
1. Багрова, І.В. Міжнародна економічна Діяльність України [Текст]: Навчальний посібник / І. В. Багрова, О. О. Гетьман, В. Є. Власюк; Дніпропетровський ун-т ЕКОНОМІКИ та права. - К.: ЦНЛ, 2004. - 384 с.
2. Дахно, І.І. Світова економіка [Текст]: Навчальний посібник / І. І. Дахно. - К.: ЦНЛ, 2006. - 264 с.
3. Дахно, І.І. Світова економіка [Текст]: Навчальний посібник / І. І. Дахно. - 2-ге вид., Перероб. І доп. - К.: ЦУЛ, 2008. - 280 с.
4. Карбала, Р. Міжнародна економіка [Текст]: підручник: пров. з англ / Р. Карбала. - 7-е вид. - Суми: Козацький вал, 2004. - 652 с.
5. Козик, В.В. Міжнародні Економічні Відносини [Текст]: Навчальний посібник / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. - 6-тє вид., Стереотипами. - К.: Знання, 2006. - 406 с.
6. Міжнародна економіка [Текст]: навчальний посібник / Т. М. Гоголєва, В. Г. Ключіщева, Ю. І. Хаустов. - М.: КНОРУС, 2005. - 304 с.
7. Світова економіка [Текст]: навчальний посібник для вузів / ред. І. П. Ніколаєва. - 3-е изд., Перераб. і доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 510 с.
8. Міжнародна економіка [Text]: підручник / мін-во ОСВІТИ І науки України; ред.: Ю. Г. Козак, Д. Г. Лук `яненко, Ю. В. Макогон. - 3-тє вид., Допов. І переробл. - К.: ЦУЛ, 2009. - 560 с.
9. Міжнародна економіка [Текст]: Навчальний посібник / ред. Ю. Г. Козак. - 2-ге вид., Перероб І доп. - К.: ЦУЛ, 2008. - 1118 с.
10. Міжнародна економіка [Текст]: навчально-методичний посібник / мін-во ОСВІТИ І науки України, КНЕУ; ред. Поручник. - К.: КНЕУ, 2005. - 160 с.
11. Міжнародна економіка [Текст]: підручник / КНУ ім. Тараса Шевченка; ред. А. П. Румянцев. - 3-тє вид., Перероб. І доп. - К.: Знання, 2006. - 479 с.
12. Міжнародна економіка [Текст]: підручник / мін-во ОСВІТИ І науки України, Нац. металургійна академія України; ред. В. М. Тарасевич. - К.: ЦНЛ, 2006. - 224 с.
13. Міжнародна економіка: у харчуванні та відповідях [Текст]: Навчальний посібник / мін-во ОСВІТИ І науки України; ред. Ю. Г. Козак. - К.: ЦНЛ, 2004. - 676 ​​с.
14. Одягайло, Б.М. Міжнародна економіка [Текст]: Навчальний посібник / Б. М. Одягайло. - 2-ге вид., Віпр. І доп. - К.: Знання, 2006. - 407 с.
15. Передерій, О.С. Міжнародні Економічні Відносини [Текст]: Навчальний посібник / О. С. Передерій; МІН-во ОСВІТИ І науки України, Закарпатський держ. ун-т. - К.: ЦНЛ, 2006. - 274 с.
16. Романчиків, В.І. Міжнародні Економічні Відносини [Текст]: Навчальний посібник / В. І. Романчиків, І. О. Романенко. - К.: ЦУЛ, 2008. - 256 с.
17. Руденко, Л.В. Міжнародні кредитно-розрахункові та Валютні операції [Текст]: підручник / Л. В. Руденко. - Вид. 2-ге, перероб. І доп. - К.: ЦУЛ, 2007. - 632 с.
18. Ципін, І.С. Світова економіка [Текст]: підручник / І. С. Ципін, В. Р. Веснін. - М.: ТК Велбі: Проспект, 2007. - 248 с.
19. Шевчук, В.О. Міжнародна економіка: теорія і практика [Text]: підручник / В. О. Шевчук. - 2-ге вид., Перероб. І доп. - К.: Знання, 2008. - 663 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
62.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Розробка системи засобів просування товарів підприємства на ринку
Організація франчайзингу в системі збуту і просування товарів у ТОВ Колбікос
Просування товарів
Ціноутворення на світовому ринку
Просування товарів і послуг
Росія на світовому ринку послуг
Особливості ціноутворення на світовому ринку
Росія на світовому ринку озброєнь
Форми активного просування товарів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru