Організація навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Введення
1. Особливості навчальної діяльності
2. Організація навчально-пізнавальної діяльності
Висновки
Список використаної літератури

Введення
Практично всі автори відзначають спрямованість навчальної діяльності на придбання і засвоєння нових знань, а також оволодіння узагальненими способами дій з їх придбання.
Під навчальною діяльністю розуміють спеціально організовану діяльність учнів, яка представляє собою сукупність певних дій - процесів, що підкоряються свідомим цілям, спрямованих на оволодіння теоретичними знаннями, узагальненими способами дій з їх добування, формами досвіду людства.
Причому, власне навчальну діяльність не слід ототожнювати з такими більш широкими поняттями, як вчення, навчання, засвоєння, які можуть здійснюватися і в інших видах діяльності.
Основна відмінність вчення від навчальної діяльності в тому, що вчення здійснюється як навчальна діяльність, якщо школяр оволодіває не тільки знаннями, а й способами їх придбання, якщо ці способи не дано йому в готовому вигляді, самостійно будуються самим учнем і випливають з поставленого ним завдання навчальної , якщо учень засвоює не тільки способи роботи зі знаннями, а й способи роботи з самим собою, тобто прийоми самоконтролю та самооцінки.
Однак простежується тісний зв'язок понять «навчання» і «навчальна діяльність». Знання, вміння і навички, що здобуваються в процесі навчання не можна розглядати поза тією діяльності, в ході якої вони засвоюються, навчальної діяльності, в тому числі.
Мета роботи: розкрити зміст поняття навчальної діяльності та її особливості.
Відповідно до мети поставлено завдання: проаналізувати літературу з питань навчальної діяльності; розглянути особливості навчальної діяльності на прикладі молодших школярів.

1. Особливості навчальної діяльності
В.В. Давидов розглядає навчальну діяльність як один з типів відтворюючої діяльності, яка стає провідною у молодшому шкільному віці, оскільки вона детермінує виникнення основних психологічних новоутворень даного віку, визначає загальний психічний розвиток молодших школярів, формування їх особистості в цілому. До змісту навчальної діяльності він відносить теоретичні знання, які включають в себе єдність змістовного абстрагування, узагальнення та теоретичних понять.
Повноцінна навчальна діяльність складається з: розуміння і прийняття школярами навчального завдання; виконання ними активних навчальних дій (зміни, порівняння, моделювання); дій самоконтролю і самооцінки. У молодшому шкільному віці навчальна діяльність здійснюється під безпосереднім або опосередкованим керівництвом учителя.
Розгляну особливості навчальної діяльності. За своєю структурою навчальна діяльність молодших школярів відтворює будову якої людської діяльності, вона також включає в себе три основних компоненти: мотиваційно-орієнтовний; операційний; контрольно-оцінний. Проте аналіз літератури дозволяє виділити специфічні особливості навчальної діяльності:
1) при виконанні навчальної діяльності в індивіда немає інших цілей, крім засвоєння соціального досвіду (Н. С. Тализіна);
2) спрямованість на оволодіння способами діяльності ще в процесі її конструювання (В. А. Сластьонін);
3) специфічні для навчальної діяльності потреба і мотив: оволодіння теоретичним ставленням до дійсності і відповідними йому способами орієнтації в ній (В. В. Давидов);
4) свідомий характер навчальної діяльності;
5) соціальність навчальної діяльності;
6) перетворювальний характер навчальної діяльності;
7) навчальна діяльність є вираженням людської активності;
8) учень виступає не тільки як суб'єкта, але і як об'єкта навчальної діяльності;
9) навчальна діяльність має місце лише в тому випадку, якщо зміни в суб'єкті - не тільки результат діяльності, але і відповідають її цілям (Є. І. Машбиць);
10) емоційна забарвленість (М. М. Скаткін).
Навчальна діяльність молодшого школяра «дозріває в надрах ігрової і лише поступово стає провідною. У процесі провідної діяльності молодший школяр поступово опановує її розгорнутої структурою: прийняття мети - вибір засобів її досягнення - дії з виконання - контроль і оцінка результатів »[10, с. 170]. Тому в початковій школі необхідно створення належних умов для формування у молодших школярів розгорнутої і повноцінної навчальної діяльності, змістом якої є теоретичні знання і засновані на них уміння і навички. Повноцінна навчальна діяльність повинна бути основою всебічного розвитку молодших школярів, адже міцні уміння і навички формуються у дітей тільки за наявності у них певних теоретичних знань, а сумлінне ставлення дітей до навчання спирається на їх потребу, бажання і вміння вчитися, які виникають в процесі реального виконання навчальної діяльності (Давидов В.В.).
Багато авторів дотримуються думки, що в процесі навчальної діяльності молодші школярі повинні оволодіти наступними її основними компонентами:
системами знань та оперування ними;
системами узагальнених та приватних прийомів навчальної роботи;
цілепокладанням і мотивами в процесі оволодіння знаннями і прийомами;
системою узагальнених прийомів управління своєю навчальною діяльністю.
Навчальну діяльність не можна штучно виокремлювати із системи інших видів діяльності школяра. Вона є моментом цілісного життя людини в шкільний період його розвитку. Навчальна діяльність молодших школярів практично відбувається як навчально-пізнавальна, тому багато авторів ототожнюють поняття навчальної діяльності та поняття навчально-пізнавальної діяльності для учнів школи першого ступеня.
Різні аспекти навчання, навчальної та навчально-пізнавальної діяльності розглядалися в роботах Ю.К. Бабанського, Б.І. Коротяєва, І.В. Пер-ну, П.І. Пидкасистого, М.М. Скаткина, І.Ф. Харламова, Т.І. Шамовой, Г.І. Щукіної, на матеріалі математики З.І. Слєпкань, М.І. Бурди, Н.Я. Ігнатенко, Р.А. Хабіба, Л.М. Фрідмана, М.І. Машбиць та ін
На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та дисертаційних досліджень можна виділити наступні підходи до визначення навчально-пізнавальної діяльності.
Таблиця 1. Підходи до визначення навчально-пізнавальної діяльності
Навчально-пізнавальна діяльність
Шамова Т.І.
Сукупність пізнавальних дій
Первін І.Б.
Процес систематичного засвоєння умінь, навичок і соціального досвіду
Бабанський Ю.К.
Система пізнавальних дій учнів
Щукіна Г.І.
Соціальна діяльність, необхідна для суспільства, яка є спільною діяльністю, формою співпраці дорослого і школяра, що забезпечує як пізнавальні процеси, так і соціалізацію школярів
Хабіб Р.А.
Навчальна робота учнів у процесі вивчення даного предмета, яка будується як їх пізнавальна діяльність
Єпішева О.Б.
Крупич В.І.
Форма перебігу пізнавальної діяльності для школярів
Есипович К.Б.
Навчальний пізнання, яке протікає у спільній діяльності з учителем, при його безпосередньому або опосередкованому керівництві через різні засоби управління
Ібраева Н.І.
Взаємозв'язане і взаємообумовлені об'єднання процесів навчання і пізнання
Сенько В.Ю.
Взаємодія учня із змістом освіти, спрямоване на досягнення пізнавальних і практичних цілей, обумовлене викладанням, а також потребами і реальними можливостями учня
Як видно з таблиці, навчально-пізнавальна діяльність розглядається різними авторами з позицій взаємопроникнення навчальної та пізнавальної діяльності, їх взаємозв'язку і взаємозумовленості.
При визначенні співвідношення між змістом понять «навчальна діяльність», «пізнавальна діяльність» і «навчально-пізнавальна діяльність» багато авторів дотримуються думки, що пізнавальна діяльність більш широке поняття, ніж навчальна діяльність, так як пізнання здійснюється не тільки з метою навчання, а й для відкриття нового. Однак при цьому зміст поняття «навчальна діяльність» не є підмножиною змісту поняття «пізнавальна діяльність». З іншого боку, хоча для школярів пізнавальна діяльність протікає зазвичай у навчально-пізнавальному вигляді, поняття «навчальна діяльність» ширше поняття «навчально-пізнавальна діяльність» тому, що в ході навчання застосовуються дії не тільки пізнавального, але і тренувального характеру, пов'язані з відпрацюванням умінь і навичок (Ю. К. Бабанський, О. В. Єпішева, В. І. Крупич).
Зміст поняття «навчально-пізнавальної діяльності» можна розглядати як перетин змістів понять «навчальна діяльність» та «пізнавальна діяльність»
Даний підхід дозволяє розглядати навчально-пізнавальну діяльність молодших школярів як діалектична єдність двох аспектів: навчального та пізнавального, в якому навчальна діяльність виступає як інструмент здійснення пізнання
Навчально-пізнавальна діяльність є інваріант змісту освіти молодших школярів.
У результаті аналізу понять «діяльність», «навчальна діяльність» і «навчально-пізнавальна діяльність», розглянутих вченими філософами, психологами, педагогами, я вважаю, що навчально-пізнавальна діяльність учнів молодших класів є підструктурою діяльності як системи.
Її особливістю є спрямованість структурних компонентів на здійснення цілей, засвоєння змісту і результатів навчання. Тому, на основі загальних для будь-якої діяльності закономірностей, можна констатувати, що навчально-пізнавальна діяльність школярів має такі правила розвитку:
1) навчально-пізнавальна діяльність проходить процес виникнення, формування та розпаду;
2) структурні компоненти навчально-пізнавальної діяльності можуть змінювати свої функції, взаімопревращаясь один в одного;
3) різні види навчальної та пізнавальної діяльності взаємопов'язані один з одним;
4) виникнення діяльності відбувається у формі розгорнутих взаємин між учнями і вчителем, і лише на основі цього формується діяльність індивідуума;
5) є провідною діяльністю молодших школярів і має певний зміст.
Навчально-пізнавальна діяльність учнів початкових класів повинна відповідати цілям розвиває і виховує навчання і виконувати наступні функції: прищеплювання молодшим школярам потреби і навичок самостійного поповнення знань; розвиток у молодших школярів умінь і навичок логічних міркувань; розвиток пізнавальних здібностей учнів початкових класів та вмінь використання всіх джерел пізнання; формування світогляду молодших школярів.
Аналіз наукових психолого-педагогічних досліджень дозволив виділити такі основні рівні навчально-пізнавальної діяльності школярів: репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький (творчий).
1. Репродуктивний (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, AM Матюшкіна, С. Л. Рубінштейн, Б. І. Коротяєв та ін) передбачає засвоєння готових знань і зразків діяльності. Діяльність учня проявляється тут у впізнавання, запам'ятовуванні і відтворенні за зразком або підведенні нового факту під уже відоме поняття, до якого він систематично вдається в процесі своєї діяльності. Це сприяє накопиченню учнем опорних способів діяльності, умінь і навичок для переходу на більш високий рівень навчальної діяльності. Для цього рівня характерна інформаційна діяльність учителя, а основним методом викладання є пояснювально-ілюстративний метод і організація самостійної роботи за зразком або з підручником, тобто методи, спрямовані на засвоєння знань і розвиток умінь виконувати репродуктивну діяльність.
2. Частково-пошуковий (конструктивно-варіативний) рівень (П. І. Підкасистий, Т. І. Шамова, В. І. Лозова та ін) передбачає не тільки засвоєння готових знань і зразків діяльності, а й необхідність аналізу можливих шляхів вирішення завдання, відшукання застосування готової ідеї в конкретній ситуації. Тут діяльність учня не виходить за рамки перетворюючого відтворення наявних у нього знань, але відрізняється більш високим рівнем відтворюючої діяльності, набуває досить гнучкий, варіативний характер і спрямована на отримання нової інформації. Для цього рівня характерна інформаційно-пошукова діяльність учителя, а основним методом викладання є метод, спрямований на формування вмінь застосовувати наявні знання в змінених ситуаціях.
3. Дослідницький (творчий) рівень діяльності (П. І. Підкасистий, Т. І. Шамова, В. І. Лозова, Б. І. Коротяєв, С. О. Сисоєва, Н. В. Кічук та ін) передбачає безпосередню участь школярів у виробництві нових для них знань. Їх діяльність набуває пошуковий характер і складається з таких розумових і практичних дій, які виступають як сукупність умовиводів при постановці нових проблем і знаходженні нових принципів рішень завдань. При цьому колишні знання використовуються ними вибірково залежно від аналізу конкретної задачі. Для цього рівня характерна діяльність вчителя, що забезпечує пошукову діяльність учнів.
Основними методами викладання є проблемне виклад, інформаційно-евристичний метод, організація дослідницької діяльності.
Вивчення психолого-педагогічної літератури дозволяє зробити висновок про те, що навчально-пізнавальна діяльність школярів реалізує свої функціональні можливості: озброєння знаннями, вміннями, навичками; сприяння вихованню позитивних якостей особистості учнів, розвиток їх пізнавальних сил, активності, самостійності, пізнавального інтересу, виявлення і реалізація потенційних можливостей учнів; залучення до пошукової та творчої діяльності, тільки через чітку її організацію.

2. Організація навчально-пізнавальної діяльності
Під організацією навчально-пізнавальної діяльності учнів розуміють певний порядок дидактичного процесу у структурному і функціональному сенсі, надання цьому процесу необхідної форми для найкращої реалізації поставленої мети.
Розгляну різні підходи до поняття «організація».
«Організація» - від позднелатінского «organiso» - повідомляю стрункий вигляд, влаштовую. У тлумачному словнику СІ. Ожегова організація трактується як «хороший, продумане пристрій, внутрішня дисципліна». Згідно з «Філософської енциклопедії» організація - «впорядкування, налагодження, приведення в систему ... об'єкта, співвідношення частин якого-небудь об'єкта» [11]. Там же виділяються двоїстість поняття «організація», його предметна частина (розташування і взаємозв'язок елементів цілого) і функціональна частина (дії і взаємодії цих елементів).
Педагогічна наука спирається на базисні поняття теорії наукової організації праці. На думку В.П. Боголєпова, організацію можна характеризувати як певний порядок у структурному і функціональному сенсі: взаємозв'язок і взаєморозташування елементів деякого комплексу (предметна і структурна частині організації); дії та взаємодії елементів комплексу (функціональна частина), обумовлених єдністю цілей або виконуваних ними функцій і певними обставинами місця і часу. [1, с. 44-45]. Відповідно до даної теорії організація розглядається як той або інший порядок.
Перейду безпосередньо до аналізу поняття «організація навчання» (Таблиця 2), а потім - «організація навчально-пізнавальної діяльності» (Таблиця 3), їхньої структури й функцій. Як видно з таблиці, практично всі автори визначають організацію навчання як структурна взаємодія діяльностей вчителя та учнів, на основі чого під організацією навчання ми розуміємо саме структурування, упорядкування, налагодження, приведення в систему взаємодії вчителя та учнів при їх спільній діяльності над певним змістом навчального матеріалу .
Таблиця 2. Підходи до поняття «організація навчання»
Автор
Визначення
Особливості
Р.А. Хабіб
Структура та взаємодія навчання (навчальної діяльності учнів) та викладання (навчальної діяльності вчителя) при використанні відповідних віку школярів і даного предмету навчальних засобів.
Зазначає взаємодія діяльностей вчителя та учнів з використанням навчальних засобів
І.М. Чередов
Впорядкування, налагодження, приведення в систему взаємодії вчителя з учнями при роботі над певним змістом навчального матеріалу. Організація навчання переслідує мету забезпечити оптимальне функціонування процесу управління навчальною діяльністю учнів з боку вчителя
Зазначає взаємодія діяльностей вчителя та учнів і зміст навчального матеріалу
А.Я. Савченко
Цілеспрямована, взаємопов'язана діяльність вчителя та учнів (викладання - вчення), яка має певну структуру і зміст, має планомірний, систематичний характер і виявляється в конкретних результатах
Зазначає взаємодія діяльностей вчителя та учнів і спрямованість на запланований результат
Г.І. Хозяїнов
Діяльність педагога, що виражається в обгрунтуванні, побудові і реалізації композиційно-структурного об'єднання компонентів навчального процесу з метою вирішення навчально-виховних завдань у конкретних умовах педагогічної дійсності
Розглядає діяльність педагога як координатора навчального процесу
К.У. Асимов
Структура взаємодії вчителя та учнів, що визначає
Зазначає взаємодія діяльностей вчителя та учнів, а також мета і кінцевий результат цих діяльностей
Розгляну поняття «організація навчально-пізнавальної діяльності». У результаті аналізу літератури у відношенні поняття «організація навчально-пізнавальної діяльності» учнів школи першого ступеня виділяють три підходи його до визначення:
1) як діяльності лише вчителя (В. І. Загвязінскій, Л. П. Книш, В. П. Стрезікозін, Н. А. Семенов, В.П Таранто і ін);
2) як діяльності лише учнів (М. О. Данилов, М. С. Заміська, С. Ф. Збандут, В. І. Єсіпов, Т. М. Ніколаєва, Т. І. Огородніков, О. С. Тесемніціна) ;
3) як взаємозв'язку, взаємодії вчителя (управління) та учня, а також взаємодії учнів між собою (В. Я. Голант, К. Б. Есипович, М. М. Казанцев, М. В. Попов, І. Я. Лернер , Є. І. Машбиць, А. Я. Савченко, Р. А. Хабіб, В. А. Вихрущ, Г. І. Щукіна, В. К. Дьяченко).
Таблиця 3. Основні компоненти організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів
Діяльність вчителя
Діяльність учнів
1. Діяльність, що сприяє розумінню, усвідомлення і прийняття учнями цілей і завдань навчання
1. Розуміння, усвідомлення, прийняття поставлених цілей, усвідомлення мотивів діяльності
2. Інформаційна діяльність (ознайомлення з новими знаннями), формування навичок навчально-пізнавальної діяльності
2. Придбання нових знань, формування навичок навчальної діяльності
3. Керівництво процесом набуття знань, формування навичок навчально-пізнавальної діяльності
3. Процес чуттєвого пізнання, придбання уявлень і знань для формування понять
4. Керівництво процесом пізнання наукової картини світу.
5. Керівництво процесом переходу від теорії до практики
4. Пізнання наукової картини світу.
5. Придбання навичок навчально-пізнавальної діяльності.
6. Організація практично-творчих занять, спрямованих на розвиток компетенції
6. Практичне застосування знань, навичок навчально-пізнавальної діяльності в навколишньому світі
7. Перевірка та оцінювання компетенції, отриманої учнями в навчально-пізнавальної діяльності.
7. Формування навичок аналізу і самоконтролю результатів, отриманих у навчально-пізнавальної діяльності.

Як видно, підходи 1 і 2 є лише різними аспектами даного поняття, і лише підхід 3 сприяє правильному розумінню питання. Це пов'язано з тим, що навчально-пізнавальна діяльність має бінарний характер, тому, в її організації повинні розглядатися дві взаємопов'язані і взаємообумовлені діяльності - вчителя та учнів.
Отже, під організацією навчально-пізнавальної діяльності треба розуміти спеціальну впорядкованість навчально-пізнавальних дій учнів і вчителя, що відповідає цілям, мотивами та задачам і протікає в певному режимі. Термін «спеціальна впорядкованість» варто розглядати як сукупність форм протікання навчально-пізнавальної діяльності, цілей, методів, засобів, результатів навчання, які визначає вчитель відповідно до вимог до змісту освіти.
Доцільна організація навчально-пізнавальної діяльності забезпечує спряженість зовнішніх умов, дій, з тими внутрішніми процесами, які створюють сприятливе «внутрішнє середовище» (мотивації, активності розумових, емоційних, перспективних та інших процесів, які важливі для пізнання), сприяють інтенсивному розвитку особистості ... Від організації навчально-пізнавальної діяльності залежить загальний тонус вчення, дисципліна думки, зібраність, порядність і чіткість учнів у самостійному навчальній праці, взаємодопомога у навчанні.
Аналіз робіт В. Оконь, І.П. Подлас, П.І. Під-касістого дозволяє виділити в організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів сім основних ланок (таблиця 3).
Виділю наступні первинні ознаки організації навчально-пізнавальної діяльності учнів (за Г. І. ХОЗЯІНОВА):
1. Чітке формулювання мети, постановка завдань та доведення їх до учнів;
2. Побудова навчання як системи організації навчально-пізнавальної діяльності учнів на різних етапах навчального заняття. Вибір найбільш раціональних видів діяльності учнів з оволодіння навчальним матеріалом.
3. Вибір методів навчання відповідно до поставлених завдань, змістом і можливостями учнів.
4. Система організації самостійної аудиторної та позааудиторної навчальної діяльності, формування пізнавальної самостійності.
5. Облік індивідуальних особливостей і можливостей учнів. Індивідуалізація і диференціація в організації навчальної діяльності.
6. Поєднання індивідуальної, групової та колективної форм діяльності учнів.
7. Навчання прийомів пізнавальної діяльності. Виховання культури праці учнів.
8. Різноманітність засобів організації навчальної діяльності.
9. Облік труднощів, що зустрічаються при засвоєнні змісту, і дидактична підготовленість до їх подолання.
10. Оперативна коригування навчальної діяльності.
Т.І. Шамова так розглядає організацію навчально-пізнавальної діяльності учнів на різних її етапах.
1. На початковому етапі дії учнів спрямовані на усвідомлення ними необхідності нового знання: попередні практичні дії, які підводять до розуміння недостатності наявних знань; дії, спрямовані на усвідомлення практичного значення досліджуваного питання; застосування наявних знань для аналізу і зіставлення фактів.
2. Організація дій учнів з виявлення зв'язків між фактами потрібна на етапі відтворення нових знань та їх осмислення.
3. Організація дій з узагальнення фактичного матеріалу.
4. Наступний етап містить організацію дій по свідомому застосуванню отриманих узагальнень: знаходження прояви отриманих висновків у конкретній ситуації; використання їх у змінених ситуаціях.
5. Організація дій, спрямованих на оволодіння такими навчальними вміннями, як планування, самоконтроль, саме корекція.
Дослідники виділяють різну кількість основних компонентів організації навчально-пізнавальної діяльності. Так, Т.І. Шамова виділяє мотиваційний, орієнтаційний, змістовно-операційний, енергетичний, оцінний. Т.А. Матіс, А.Б. Орлов, А.К. Маркова - орієнтовний (спрямований на аналіз умов ситуації, на співвідношення її з усіма можливостями, що призводить до постановки навчальної задачі); виконавчий (спрямований на активне перетворення учнем досліджуваного об'єкта); оцінний, з контролю та аналізу власної діяльності.
І.Ф. Харламов виділяє цільової, потребностно-мотиваційний, змістовний, діяльнісно-операційний, емоційно-вольової, контрольно-регулювальний і оціночно-результативний компоненти.
У результаті аналізу компонентів організації навчально-пізнавальної діяльності можна зупинитися на трьох, найбільш відображають суть організації навчально-пізнавальної діяльності молодших школярів. Це мотиваційно-цільовий, змістовно-операційний та контрольно-оцінний компоненти.
1. Мотиваційно-цільовий компонент, що передбачає створення умов для підтримки цікавості, здійснення мотивації навчання як спрямованості школярів на окремі сторони навчально-пізнавальної діяльності, пов'язані з внутрішнім ставленням учня до неї.
2. Змістовно-операційний компонент складається з системи провідних знань і способів навчання. Так як осмислення навчальної інформації неможливо без використання школярами таких розумових процесів як аналіз і синтез, порівняння та систематизація, узагальнення і класифікація, абстрагування, то з організацією навчально-пізнавальної діяльності вчитель повинен забезпечити успішне формування інтелектуальних умінь школярів, пов'язаних з переробкою засвоюваній навчальної інформації. З цією метою в процесі уроку необхідно навчати їх виявлення істотних ознак явищ і вичлененню з них спільного, зіставленню фактів з центральним питанням, вмінню робити узагальнення і висновки, здійсненню внутріпредметних і міжпредметних зв'язків. Про сформованості розумових операцій у школярів вчитель судить за вмінням ними виокремлювати суттєве, пов'язувати факти, робити висновки.
А.Я. Савченко, відзначає, що змістовний компонент складається з двох підсистем: вже засвоєних знань, умінь і навичок (фундамент вивчення нового), і власне нових знань і способів дій, які і є об'єктом засвоєння. Процесуальний (операційний) компонент є способи діяльності (дії, операції), що складають основу виконання діяльності.
3. Оціночно-контрольний компонент, який передбачає оцінку ефективності навчальної праці. Тому навчально-пізнавальна діяльність школярів повинна містити дії, спрямовані на формування у них умінь самооцінки та самокорекції. Успішність діяльності школярів багато в чому залежить від сформованості у них умінь управляти нею. Для розвитку самоконтролю й саме корекції потрібно навчити школярів правильно працювати з контрольними питаннями і відповідями, здійснювати прикидку правильності рішення завдання, порівнювати своє рішення із зразком, вміти висловлювати свою точку зору.

Висновки
1. Під організацією навчально-пізнавальної діяльності слід розуміти спеціальну впорядкованість навчально-пізнавальних дій учнів і вчителя, яка відповідає цілям, мотивів і завдань навчання і протікає в певному режимі.
2. Доцільна організація навчально-пізнавальної діяльності сприяє забезпеченню успішного формування системи знань і оволодіння досвідом репродуктивної, частково-пошукової та творчої діяльності.
3. Основними компонентами, що відображають організацію навчально-пізнавальної діяльності є мотиваційно-цільовий, змістовно-операційний та оцінно-контрольний.
Таким чином, завдання, поставлені в роботі виконані, мета досягнута.

Список використаної літератури
1. Боголєпов В.П. Про стан і розвиток загальної теорії організації. У кн.: Організація і управління (питання теорії і практики). - М., 1968. - С. 44-45
2. Гончаренко СУ. Украшській педагогічний словник. Кі1в, Лібвдь, 1997, 376 с.
3. Леонтьєв О.М. Діяльність, Свідомість. Особистість. - 2-е вид. М.: Політвидав, 1975, 304 с.
4. Лисина М.І. Розвиток пізнавальної активності дітей у ході спілкування з дорослими і однолітками / / Питання психології. 1982, № 4, с. 18-35
5. Немов Р.С. Психологія. Навч. Для студентів вищих пед. Учеб. Закладів. У 3 кн. Кн. 1. Загальні основи психології. 2-е вид. М.: Просвещение: ВЛАДОС, 1995, 576 с.
6. Педагогічний словник. TIM: Вид-во Акад. пед. Наук, 1960, 778 с.
7. Психологічний словник / За ред. В.В. Давидова, Б.Ф. Ломова та ін; Наук.-дослід. ін-т загальної та педагогічної психології Акад.пед. наук СРСР. М.: Педагогіка, 1983, 448 с.
8. Психологія. Учеб. посібник / За ред. проф. В.А. Крутецкого. Вид. 2-е, перероб. і доп. М.: Просвещение, 1974, 304 с.
9. Рубінштейн С.Л. Буття і свідомість. М., 1957, 384 с.
10. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи: Підручник для студентів педагогічних факультетів К.: Абрис, 1997, 416 с
11. Філософська енциклопедія, Т. 4. - М.: 1970, т. 4, с. 160
12. Філософський словник. Під ред. І.Т. Фролова. 5-е вид., М.: Політвидав, 1987, 590 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Реферат
71.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Організація навчально пізнавальної діяльності молодших школярів
Вплив оціночної діяльності вчителя на формування навчально пізнавальної мотивації молодших школярів
Вплив оціночної діяльності вчителя на формування навчально-пізнавальної мотивації молодших школярів
Роль гри у розвитку пізнавальної діяльності молодших школярів
Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів за допомогою використання дидактичних 3
Самостійна робота як засіб активізації пізнавальної діяльності молодших школярів
Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів за допомогою використання дидактичних
Активізація пізнавальної діяльності молодших школярів за допомогою використання дидактичних 2
Взаємодія вчителя і вихователя в організації пізнавальної діяльності молодших школярів
© Усі права захищені
написати до нас