Органи управління зв`язком Особливості справ про адміністративні правопорушення

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Питання № 1 Органи управління та завдання управління зв'язком в РБ

Зв'язок є одним з основних компонентів інфраструктури будь-якої держави, забезпечує передачу і поширення інформації, необхідної для нормальної діяльності всіх сфер суспільства.

Законодавством виділяються електрична і поштовий зв'язок. Зв'язок також ділиться на зв'язок загального користування, відомчу зв'язок, зв'язок фізичних і юридичних осіб, урядовий зв'язок.

Основу законодавства у галузі зв'язку становлять: закони Республіки Білорусь «Про поштовий зв'язок», «Про електрозв'язку». Серед нормативних правових документів у галузі зв'язку можна особливо виділити постанову Ради Міністрів Республіки Білорусь від 16 лютого 2006 року № 232. Їм була затверджена державна програма розвитку супутникового телевізійного мовлення в Республіці Білорусь до 2010 року.

Основними цілями цієї державної програми є розвиток електронних засобів масової інформації, розширення інформаційного простору Республіки Білорусь, освоєння виробництва нових видів приймальної апаратури супутникового телевізійного мовлення, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зовнішньому ринку.

Згідно зі встановленими Законом повноважень Президент Республіки Білорусь визначає державну політику і здійснює інше державне регулювання в галузі електрозв'язку відповідно до Конституції Республіки Білорусь, зазначеним Законам та іншими законодавчими актами. До повноважень Ради Міністрів Республіки Білорусь в галузі електрозв'язку належить: забезпечення проведення державної політики, забезпечення вдосконалення законодавства; розвиток міжнародного співробітництва; затвердження програм розвитку електрозв'язку та забезпечення їх реалізації; затвердження Таблиці розподілу смуг радіочастот між радіослужбами Республіки Білорусь; затвердження правил та порядку використання радіочастотного спектра та ін

Республіканським органом державного управління є Міністерство зв'язку та інформатизації Республіки Білорусь (Мінзв'язку). Згідно з положенням про нього головними завданнями Мінзв'язку є:

  • Державне регулювання та управління діяльністю в галузі зв'язку та інформатизації;

  • Організація розробки та реалізації програм розвитку зв'язку та інформатизації;

  • Координація діяльності юридичних осіб, незалежно від форм діяльності, та індивідуальних підприємців у галузі зв'язку та інформатизації з метою задоволення потреб державних органів, юридичних осіб, а також фізичних осіб у послугах зв'язку, створення умов для забезпечення інформаційних потреб державних органів, юридичних і фізичних осіб на основі створення інформаційних систем і (або) мереж, що забезпечують формування та обробку інформаційних ресурсів і надання користувачам документованої інформації;

  • Розробка і реалізація політики у сфері планування, розподілу та ефективного використання радіочастотного спектру радіоелектронних засобів цивільного призначення.

Мінзв'язку очолює Міністр, який призначається на посаду і звільняється з посади Президентом Республіки Білорусь. Міністр зв'язку та інформатизації має заступників, які призначаються на посаду і звільняються з посади відповідно з посади.

У Мінзв'язку створюється колегія у складі Міністра, його заступників за посадою, працівників центрального апарату міністерства і організацій. Чисельність і персональний склад колегії затверджуються Радою Міністрів Республіки Білорусь за поданням Міністра. Рішення колегії проводяться в життя наказами Міністра або постановами Мінзв'язку. У разі розбіжностей, що виникли між Міністром і членами колегії при прийнятті рішень, Міністр проводить у життя своє рішення, доповідаючи про це Раді Міністрів Республіки Білорусь.

Для розгляду найважливіших науково-технічних проблем і пропозицій щодо основних напрямів розвитку засобів зв'язку та інформаційних систем у Мінзв'язку створюється науково-технічна рада. Персональний склад цієї ради і положення про нього затверджуються Міністром. У Міністерстві зв'язку та інформатизації Республіки Білорусь створено департамент інформатизації Міністерства зв'язку та інформатизації Республіки Білорусь. Департамент очолює директор, який призначається на посаду і звільняється з посади Радою Міністрів Республіки Білорусь. Директор департаменту є членом колегії Мінзв'язку.

Місцеві ради депутатів, виконавчі і розпорядчі органи, інші державні органи здійснюють державне регулювання та управління у галузі електрозв'язку відповідно до законодавства. Безпосереднє управління зв'язком на місцях здійснюють виробничо-технічні управління зв'язку, а також відділення зв'язку, поштамти, телеграфи, телефонні станції і ін

Питання № 2 Соціальне управління та його види. Державне управління, поняття, сутність, принципи і функції. Співвідношення з виконавчою владою

Соціальні системи є найбільш широкою базою процесів управління, причому не формалізованих, а чітко виражених в конкретних зв'язках з участю людини, її волі і свідомості. Науковий аспект соціального управління має особливе значення в даний час, коли в країні проводяться широкомасштабні соціально-економічні перетворення. Держава повинна мати на меті не тільки охорону і вдосконалення існуючих суспільних відносин при їх незмінної сутності, а й забезпечення якісних змін суспільно-економічної формації.

Метою суспільства, як і держави, є соціальний прогрес. За таких умов обсяг робіт з управління, ускладнюється механізм їх планування та виконання, зростає значення комплексного і скоординованого функціонування різних систем, чіткого визначення ролі та функцій кожної ланки системи управління.

Структура соціальної функції держави визначається не тільки спільною метою суспільно-економічного розвитку, а й основними завданнями, що стоять перед суспільством. Соціальне управління як атрибут суспільного життя проявляється в загальних рисах, властивих управлінню як наукової категорії, а також в особливостях організації суспільного життя.

Соціальне управління як атрибут суспільного життя являє собою таку суспільно значиму діяльність, яка здійснюється з метою забезпечення узгодженості та впорядкованості спільних дій людей, їх колективів в інтересах ефективного вирішення поставлених перед ним завдань.

Соціальне управління в суспільстві підрозділяється на два види:

  1. державне управління;

  2. громадське управління.

Вони розрізняються не тільки за суб'єктами, але і по використовуваних ними методів управління. При цьому якщо говорити, наприклад, про державне управління, то воно буде політичним за своєю суттю, за своїм характером.

Кожен з названих видів соціального управління може бути поділені на ряд підвидів залежно від об'єктів, характеру, спрямованості і т.п. Наприклад, державне управління в широкому сенсі слова здійснюється органами держави та деякими державними суб'єктами за дорученням держави.

Державне управління здійснюють всі органи держави в таких формах діяльності, як законодавча, виконавча і судова, спрямованих на виконання єдиних цілей і завдань держави. Таким чином, державне управління може бути визначене як одна з форм діяльності держави, яка полягає у практичному здійсненні його завдань і функцій у процесі безпосереднього повсякденного керівництва господарським, соціально-культурним та адміністративно-політичним будівництвом на основі та на виконання законів.

Державне управління спирається і являє собою спосіб реалізації державної влади, яка поширюється на все суспільство. Закони, інші основні, загальні, типові рішення, правила, норми, що встановлюються державною владою - загальнообов'язкові, забезпечуються авторитетом сили держави.

Специфіку становлять характер і обсяг охоплених управлінням суспільних явищ. У центрі державного управління, сенс державного впливу - рішення загальних справ, узгодження дій всіх громадян, захист спільного інтересу, задоволення потреб суспільства, а не окремих громадян і соціальних груп. У широкому сенсі державне управління як система означає безпосереднє здійснення державної влади: прийняття політико-державних рішень та їх реалізацію, контроль за дотриманням у суспільстві законності, а також правосуддя.

Державне управління здійснюється на основі певних принципів. Принципи управління утворюють систему, з якою вони так чи інакше пов'язані та взаємообумовлені. Зважаючи на це ефективність управління досягається за допомогою послідовного застосування всієї системи принципів і кожного з них окремо. У системі управлінської, виконавчої діяльності виділяють загальні та організаційні принципи.

До загальних принципів належать ті, які мають загальносоціальні характер і реалізуються в управлінській діяльності незалежно від рівня і місця того чи іншого органу, посади, займаної працівником, який здійснює управлінську діяльність. До загальних принципів належать об'єктивність, конкретність, ефективність, поєднання централізації і децентралізації, законність і дисципліна.

Об'єктивність. Принцип об'єктивності в управлінні несумісний з суб'єктивізмом, яке ігнорує об'єктивні умови, закономірності розвитку суспільства. Він передбачає використання висновків та рекомендацій науки в повсякденній управлінській практиці, вивчення і узагальнення власного досвіду, реалістичну оцінку наслідків прийнятих рішень для того, щоб своєчасно виявити і застосувати все позитивне, виправдало себе на практиці, а також творчо використовувати вітчизняний і зарубіжний досвід організації управління.

Конкретність. Принцип конкретності полягає у здійсненні управління стосовно до конкретних життєвих обставин з урахуванням різноманітних форм прояву об'єктивних законів, на основі достовірної інформації, як про внутрішній стан об'єкта управління, так і про зовнішні умови, в яких він знаходиться.

Ефективність. Суть даного принципу полягає в тому, щоб досягти цілей управління при найменших витратах сил, коштів і часу. До критеріїв ефективності, які застосовуються на практиці, зазвичай відносять розміри витрат, терміни виконання завдань, окупності та ін

Централізація і децентралізація. Принцип централізації, тобто підпорядкованості нижчих органів вищим, випливає з єдності даної системи, коли обсяг повноважень кожного органу виконавчої влади чітко окреслено законодавством.

Децентралізація означає закріплення законодавством предметів ведення і повноважень за тим чи іншим органом (органів), які він (вони) має здійснювати самостійно, без втручання вищих органів.

Принцип поєднання централізації і децентралізації організаційно забезпечується системою подвійного підпорядкування об'єктів управління, тобто підпорядкованості по вертикалі і горизонталі.

Законність і дисципліна. Законність як принцип управління, виконавчої діяльності означає суворе і неухильне дотримання і виконання суб'єктами і об'єктами управліннями законів і підзаконних нормативних та інших актів державних органів. З принципом законності тісно пов'язане дисципліна.

Сутність дисципліни як принципу управління полягає у виконанні обов'язків, покладених на систему управління і які містяться в нормах і правилах, які встановлені повноважними суб'єктами управління, а також індивідуальних приписів суб'єктів управління тими, кому вони адресовані.

Організаційні принципи управління, виконавчої діяльності розрізняють на дві групи. До першої групи належать такі принципи, як галузевий, територіальний, лінійний, функціональний, подвійного підпорядкування.

Галузевий принцип. Цьому принцип виступає в якості ведучого в організації апаратів і служб, які здійснюють виконавчу діяльність. Галузевий принцип забезпечує єдність державної політики, що проводиться у відповідній галузі, раціональне використання сил і засобів, більш об'єктивне впровадження досягнень науки і техніки, однакове рішення загальних для всієї галузі питань.

Територіальний принцип. Суть цього принципу полягає у формуванні апарату виконавчої влади на територіальній основі. Територіальний принцип дозволяє забезпечити комплексний розвиток сфер і галузей управління на конкретній території.

Лінійний принцип. Його застосування забезпечує такий тип організації апаратів і служб, які здійснюють виконавчу діяльність, при якій кожен керівник в межах своєї компетенції володіє відносно підлеглих всіма правами і функціями управління. Лінійний принцип зазвичай застосовується при організації невеликих за чисельністю груп і колективів працівників, праця який відносно нескладний і не вимагає вузької спеціалізації.

Функціональний принцип. На основі цього принципу формуються спеціальні органи та апарати виконавчої влади, які здійснюють загальні надвідомчого функції управління. Застосування функціонального принципу забезпечує розвиток міжгалузевих зв'язків, вирішення питань, що мають загальне значення для всіх чи багатьох галузей управління.

Принцип подвійного підпорядкування. Цей принцип забезпечує поєднання необхідних почав централізованого керівництва з урахуванням місцевих умов.

У другу групу організаційних принципів входять:

  • раціональний розподіл повноважень між суб'єктами виконавчої діяльності, яка передбачає юридичне закріплення завдань, обов'язків та прав за кожним органом, апаратом, службою, підрозділом і працівником; врегулювання їх взаємовідносин і виконавчої діяльності;

  • відповідальність суб'єктів виконавчої діяльності за результати роботи, яка тісно пов'язана з принципом раціонального розподілу повноважень (за неналежні виконання службових обов'язків вони можуть бути притягнуті до дисциплінарної або іншої відповідальності);

  • поєднання колегіальності і едіноналічія.

Державна влада не може належати одній особі або одному державному органу, оскільки це створює загрозу встановлення тоталітарного антидемократичного режиму. Відповідно державна влада має будуватися з урахуванням певної функціонально-компетентної спеціалізації, яка не порушує, однак, її принципової єдності. Кожній гілки відповідають суб'єкти (органи державної влади). У такій ситуації для виконавчої влади характерно наступне.

  1. Виконавча влада представляє відносно самостійну гілку (вид, різновид), єдиної державної влади Республіки Білорусь, тісно взаємодіє із законодавчою і судовою гілками.

  2. Виконавча влада самостійна, але тільки у відношенні своїх функцій та компетенції. Її функції пов'язані з практичною реалізацією законів у загальнодержавному масштабі, для чого використовується певна частина державно-владних повноважень. Інша частина таких повноважень належить до компетенції законодавчої і судової влади. Отже, виконавчу владу можна характеризувати як підсистеми в рамках системи єдиної державної влади або її механізму.

  3. Виконавча влада - неодмінний атрибут державно-владного механізму, побудованого на засадах поділу влади. Вона завжди існує поряд із законодавчою і судовою владою. Там же, де відсутні три гілки державної влади в її державно-правовому значенні, вона не функціонує. Наприклад, вона відсутня на рівні окремих державних підприємств та установ, недержавних формувань.

  4. Виконавча влада, як і будь-яке інше прояв владних повноважень, є здатність і можливість чинити певний вплив на діяльність та поведінку інших суб'єктів, підпорядковувати їх своїй волі.

  5. Виконавча влада, будучи гілкою єдиної державної влади, не може ототожнюватися з видом державної діяльності. Відповідний вид такий діяльності - не сама влада, а тільки форма її реалізіціі.

Виконавча влада набуває динамічні якості через діяльність таких державних органів, які можуть виступати в якості суб'єктів виконавчої влади. При цьому необхідно враховувати, що виконавча влада в значній мірі - категорія політико-правова, в той час як державне управління - організаційно-правова. У силу цього виконавча влада не тотожна державного управління, яке характеризується як певний вид державно-владної діяльності.

Виконавча влада має певне суб'єктивне вираження, тобто вона реалізується у діяльності спеціальних суб'єктів, наділених виконавчої компетенцією. У зв'язку з цим державне управління за своїм призначенням є не що інше, як вид державної діяльності, в рамках якої практично здійснюється виконавча влада.

Місцеві адміністрації входять у систему органів виконавчої влади та є органами місцевого управління. Відповідно всі суб'єкти виконавчої влади є ланками системи державного управління.

Питання № 3 Порядок і терміни оскарження постанов у справі про адміністративні правопорушення

Важливою гарантією законності і обгрунтованості застосування адміністративних стягнень є стадія оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення. У юридичній літературі цю стадію називають переглядом постанов.

Постанова може бути оскаржена особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного (міського) суду (судді) про накладення адміністративного стягнення є остаточним і оскарженню в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення не підлягає, за винятком випадків, передбачених законодавчими актами Республіки Білорусь.

Стадія оскарження (перегляду) на відміну від інших стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення є факультативною, необов'язковою. Перегляд постанов як самостійна стадія, побудована на основі поєднання свободи оскарження і опротестування постанов з обов'язком компетентних органів розглянути їх, дозволяє на основі однаковості тлумачення застосування закону виправляти й усувати допущені помилки, дисциплінує тих, кому доручено застосовувати адміністративні стягнення.

Адміністративне законодавство встановило два канали, по яких правопорушник або потерпілий може подати спеціальну скаргу на прийняту постанову: а.) Вищий орган; б.) До районного (міського) або арбітражний суд, тобто постанови оскаржуються або в адміністративному, або в судовому порядку.

Відповідно до встановленого порядку постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено:

  1. постанову адміністративної комісії, комісії у справах неповнолітніх - до місцевого виконавчо-розпорядчий орган (району, міста) або в районний (міський) суд;

  2. рішення сільської, селищної виконавчого комітету - до районного, міського виконавчо-розпорядчий орган або суд;

  3. постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний (міський) суд; рішення вищого органу (вищого посадової особи) може бути оскаржене в суді;

  4. постанова органу внутрішніх справ (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження, зафіксованого на місці вчинення правопорушення без складання протоколу, - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або до суду; рішення вищого органу (вищого посадової особи) може бути оскаржено в суді;

  5. постанову посадової особи військової автомобільної інспекції про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження, зафіксованого на місці вчинення правопорушення без складання протоколу, - вищестоящій посадовій особі, правомочній розглядати скаргу, або до суду.

Таким чином, встановлений порядок оскарження різний: або надається можливість вибору інстанції для подачі скарги, або вона інстанція визначається однозначно, або, нарешті, допускається двоступінчастий порядок подачі скарги. У тих випадках, коли скарга подається до судових органів, рішення суду є остаточним.

Скарга подається до органу (посадовій особі), який виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством Республіки Білорусь. Поступила туди скарга протягом трьох діб повинна бути спрямована разом зі справою в орган (посадовій особі), який має право розглядати її і якому вона адресована (ст. 267 КпАП). З особи, яка оскаржила постанову про накладення адміністративного стягнення, державне мито не стягується.

Оскарження постанови про адміністративне правопорушення може бути може бути зроблено протягом десяти днів з дня винесення постанови. У разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути відновлений органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Подача скарги в 10-денний термін зупиняє виконання постанови про накладення адміністративного стягнення до розгляду скарги, за винятком постанов про застосування таких заходів стягнення, як попередження й адміністративний арешт, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ст. 271 КпАП скарга і протест на постанову по справі про адміністративне правопорушення розглядаються правомочними на те органами (посадовими особами) у 10-денний термін з дня їх надходження. Суб'єкт перегляду зобов'язаний проаналізувати нормативне, фактичне і процесуальне підстави для притягнення до відповідальності, в тому числі сам факт вчинення проступку даною особою, докази у справі (пояснення свідків, потерпілих, висновки експерта, спеціаліста). Крім того, він повинен перевірити дотримання процесуальних та строку давності притягнення особи до відповідальності, правильність кваліфікації діяння, законність і обгрунтованість стягнення.

За результатами розгляду скарги або протесту прокурора повноважний орган (посадова особа) приймає одне з таких рішень:

  1. складає скаргу або протест без задоволення і постанову без зміни;

  2. скасовує постанову і направляє справу на новий розгляд;

  3. скасовує постанову і закриває справу про адміністративне правопорушення;

  4. змінює захід і вид стягнення в межах, передбачених нормативним актом від відповідальності за адміністративне правопорушення, з тим, щоб стягнення не було посилено.

Слід підкреслити, що при перегляді справи в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення по скарзі громадянина, протесту прокурора, розсуд голови вищестоящого суду стягнення не може бути посилено.

Практичне завдання № 4

За дрібне хуліганство вчинене в парку у відділення міліції було доставлено учні школи № 2 м. Столина 13-річний Анісімов і 15-річний Бугров. Начальник РОВД своєю постановою піддав кожного штрафу в розмірі 3-х базових величин.

Питання: Чи правомірні дії начальника РВВС. Обгрунтуйте нормами права порядок розгляду подібних справ.

Дії начальника РВВС не правомірні з таких підстав:

1.) Відповідно до пункту 7. Частини 2 статті 4.3. КпАП, адміністративної відповідальності підлягає фізична особа вчинила дрібне хуліганство у віці від 14 до 16 років. Неповнолітній у віці 13 років не може бути притягнутий до адміністративної відповідальності взагалі.

2.) Неповнолітній Бугров, у віці 15 років, може бути притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 17.1 КоАП (дрібне хуліганство), однак адміністративне стягнення у вигляді штрафу йому не може бути призначено, тому що відповідно до п. 2 ст. 4.6 КоАП на неповнолітнього у віці від 14 до 16 років не можуть накладатися стягнення у вигляді штрафу (за винятком випадків, коли вони мають свої заробітки, стипендію і (або) іншої власний дохід).

3.) Неповнолітньому Бугрову, у віці 15 років, відповідно до ч. 3 ст. 4.6 КпАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження, тому що в санкції ст. 17.1 КпАП передбачено 2 види адміністративних стягнень: штраф та адміністративний арешт, до яких неповнолітні у віці від 14 до 18 років не можуть бути піддані.

4.) Справи неповнолітніх осіб розглядає Інспекція з делан неповнолітніх за місцем проживання, а не РВВС.



Список використаної літератури

  1. Адміністративне право: Учеб. Посібник / Д. А. Гавриленко, С. Д. Гавриленко; Під. ред. д-ра юрид. наук, проф. Д. А. Гавриленко. - Мн.: Амалфея, 2002 .- 416 с.

  2. Адміністративне право Республіки Білорусь. Частина I. Управлінське право / А. М. Крамник. - Мінськ: Підручники і посібники, 2008. - 672 с.

  3. Адміністративне право Республіки Білорусь: курс лекцій / І. І. Мах. - Мінськ: Амалфея, 2008. - 704 с.

  4. Адміністративне право та процес: курс інтенсивної підготовки / Д.Е Тагунов, П. С. Забелою. - Мінськ: ТетраСистемс, 2008. - 288 с.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
69.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Розгляд справ про адміністративні правопорушення 2
Розгляд справ про адміністративні правопорушення
Розгляд справ про адміністративні правопорушення арбітражними 2
Розгляд справ про адміністративні правопорушення арбітражними
Розгляд справ про адміністративні правопорушення арбітражними судами
Про застосування законодавства регулюючого особливості розгляду справ про адміністративні
Органи виконавчої влади Адміністративні правопорушення
Кодекс РФ про адміністративні Правопорушення
Виробництво по справах про адміністративні правопорушення
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru