додати матеріал


приховати рекламу

Оптова торгівля в Україну

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Оптова торгівля в Україну

Основними нормативними документами, регулюючими правила провадження торговельної діяльності, є Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 108 (далі - Порядок № 108).

Відповідно до цього Порядку під торговою діяльністю розуміється ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.

Згідно з п. 5 Порядку № 108 торговельна діяльність може здійснюватися у сферах роздрібної та оптової торгівлі, а також у торговельно-виробничій сфері (громадському харчуванні).

Для подальшого розгляду особливостей оптової торгівлі визначимося в самому терміні «оптова торгівля», значення якого можна знайти лише в листі МЗЕЗторгу України від 17.03.98 р. № 5-03/29-192, яке містить витримки з проекту галузевого стандарту України «Роздрібна, оптова торгівля і громадське харчування. Основні поняття. Терміни та визначення ».

Відповідно до даного листа оптова торгівля - це сфера підприємницької діяльності з придбання і відповідного перетворення товарів для наступної їх реалізації підприємствам роздрібної торгівлі, а також іншим суб'єктам підприємницької діяльності. Інакше кажучи, підприємство оптової торгівлі є як би сполучною ланкою між товаровиробником і підприємством роздрібної торгівлі, яке, в свою чергу, пов'язано з кінцевим споживачем товарів.

Представлений матеріал допоможе вам правильно організувати як сам процес здійснення оптової торгівлі, так і процес її податкового та бухгалтерського обліку.

Законодавча база

Діяльність суб'єктів господарювання в сфері оптової торгівлі регулюється нормами Закону України «Про підприємництво» від 07.02.91 р. № 698-ХП, із змінами та доповненнями. Відповідно до ст.3 цього Закону суб'єкти підприємницької діяльності мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.

Разом з тим цією статтею встановлено необхідність законодавчого регулювання особливостей здійснення окремих видів підприємництва. Одним із способів такого регулювання є ліцензування окремих видів господарської діяльності.

Підприємницька діяльність у сфері оптової торгівлі, так само як і будь-який інший сфері, безумовно, повинна здійснюватися з дотриманням норм Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.91 р. № 1023-XII, зі змінами та доповненнями.

Ліцензування діяльності

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, визначено Законом України «Про ліцензування певних видів діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-111, зі змінами та доповненнями.

Відповідно до ст. 9 цього Закону обов'язковому ліцензуванню в сфері торгівлі підлягають такі види діяльності:

торгівля вогнепальною зброєю та боєприпасами до неї, торгівля холодною зброєю, пневматичною зброєю калібром більше 4,5 мм і швидкістю польоту кулі понад 100 м / сек;

торгівля виробами з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення, напівдорогоцінного каміння;

торгівля лікарськими препаратами;

торгівля ветеринарними медикаментами і препаратами;

торгівля пестицидами і агрохімікатами;

торгівля спеціальними технічними засобами для зняття інформації з каналів зв'язку, інших засобів негласного отримання інформації;

торгівля криптосистемами і засобами криптографічного захисту інформації.

Крім того, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 11.09.97 р. № 526/97-ВР обов'язковому ліцензуванню підлягає торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами.

Приміщення для здійснення оптової торгівлі

Відповідно до Порядку № 108 для заняття оптовою торгівлею господарюючі суб'єкти можуть мати, зокрема:

оптові бази - основні господарські підприємства оптової торгівлі, що здійснюють оптові закупівлі та поставки (продаж) товарів і надають торговельні послуги підприємствам і організаціям роздрібної торгівлі, громадського харчування та іншим суб'єктам підприємницької діяльності;

товарні склади, склади-холодильники - відокремлені або спеціально пристосовані приміщення для зберігання і переробки товарних запасів;

склади-магазини, що мають функціональні площі, до яких належать торговельні та складські площі закритих і напіввідкритих приміщень для зберігання і продажу великогабаритних товарів (меблів, будівельних матеріалів і т. п.).

Тобто вигляд приміщень, які будуть використовуватися суб'єктом господарської діяльності для здійснення оптової торгівлі, буде безпосередньо залежати від характеристик товарів, які будуть виступати об'єктом торговельних операцій.

Вимоги до приміщень

Незалежно від виду здійснюваної торгівлі суб'єкт господарювання повинен забезпечити:

відповідність виробничого приміщення (місця) чи будівлі для здійснення торговельної діяльності необхідним екологічним і санітарно-гігієнічним умовам, а технічного стану приміщення (місця), будівлі та обладнання, які будуть використані для торговельної (торговельно-виробничої) діяльності, - вимогам нормативних документів щодо зберігання , виробництва та продажу відповідних товарів, а також охорони праці;

постійний розвиток матеріально-технічної бази підприємств, оснащення їх сучасною технікою та обладнанням;

виконання вимог, передбачених нормами Порядку № 108.

І оскільки підприємства оптової торгівлі є в більшості своїй сполучною ланкою між товаровиробником і кінцевим споживачем товарів, то виконання зазначених вимог особливо важливо при здійсненні господарської діяльності такими підприємствами.

Оформлення операцій з купівлі-продажу

Операції з купівлі та продажу товарів здійснюються на підставі укладених договорів, а саме: договору купівлі-продажу, договору міни (товарообміну). Обов'язкова наявність договорів передбачено Цивільним кодексом України (далі - ГК).

Договори можуть бути укладені як у письмовій, так і в усній формі (стаття 42 ЦК). Для подальших міркувань ми будемо виходити з того, що при здійсненні діяльності в галузі оптової торгівлі договори повинні укладатися в письмовій формі. І на те є вагомі причини, про які буде сказано нижче.

У ДК Україні відсутні вимоги до інформації, яку повинен містити текст конкретного договору купівлі-продажу (або товарообміну). Та й з боку нормативно-правових актів щодо форми та змісту договорів купівлі-продажу (або товарообміну) відсутні будь-які вимоги, крім договорів, що укладаються в сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Типова форма зовнішньоекономічного договору, його основні умови, а також приблизні зразки їх (умов) формулювань наведені в Положенні про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженому наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 р. № 201 (далі - Положення № 201). Вимоги, викладені в даному документі, цілком прийнятні і для договорів купівлі-продажу, укладених між суб'єктами підприємницької діяльності всередині України.

Договір купівлі-продажу товарів

Зупинимося докладніше на розгляді особливостей складання договору купівлі-продажу товарів. При цьому ми будемо спиратися на вимоги Положення № 201.

Так, у договорі купівлі-продажу повинні міститися такі розділи:

преамбула;

предмет договору;

кількість і якість товару;

ціна і загальна вартість договору;

умови платежів;

умови здачі (прийому) товарів;

порядок пакування та маркування;

форс-мажорні обставини;

порядок застосування санкцій та рекламацій;

порядок врегулювання спорів;

зміни та доповнення умов договору;

термін дії договору;

заключна частина договору.

За домовленістю сторін у договорі купівлі-продажу можуть бути обумовлені додаткові умови (страхування вантажу, гарантії якості, умови передачі технічної документації на товар, порядок сплати податків, зборів, мита та ін.)

Преамбула

У преамбулі договору зазначаються місце, дата підписання договору, а також повні та точні найменування сторін, що укладають зазначений договір, під якими вони офіційно зареєстровані.

Дата укладення договору означає момент, з якого договірні відносини вступають в силу, тобто момент, з якого виникають права та обов'язки сторін за договором (якщо в тексті не вказаний інший термін вступу договору в силу).

Найменування сторін (контрагентів), які укладають договір, повинні бути справжні, гранично точні і відображені в тексті в розгорнутому вигляді без використання абревіатури.

Також в преамбулі наводяться скорочене визначення сторін-контрагентів (наприклад, «Продавець», «Покупець», «Замовник», «Постачальник») та найменування документів, якими керуються контрагенти при укладенні договору: статут підприємства, установчий договір тощо Зазвичай першим в договорі вказується найменування продавця, другим - покупця.

Після вступної частини договору слідують умови його виконання. Як правило, такі умови викладаються у відповідних розділах, які будуть розглянуті нижче.

Предмет договору

Розділ «Предмет договору» є одним з основних розділів договору. У ньому вказується вид товару, який підприємство-продавець зобов'язується продати, а підприємство-покупець купити, його найменування, кількість і якісні характеристики. Найменування товару, що поставляється продавцем, має бути точним і не допускати підміни.

Якщо в рамках одного договору передбачається продаж товарів в асортименті, то відомості про найменування та кількості таких товарів зазначаються в додатку-специфікації, який має бути невід'ємною частиною такого договору, про що робиться відповідна відмітка в тексті договору.

Для договорів, що укладаються всередині України, допускається зазначення відомостей про ціну одиниці продаваного товару і загальної вартості договору в розділі «Предмет договору». Що ж стосується зовнішньоекономічних договорів, то інформація про ціну одиниці і загальної вартості договору (контракту) повинна бути винесена в окремий розділ.

Кількість і якість товару

Доцільно відомості про кількість та якість товару, винести в окремий розділ договору, в якому необхідно докладно і точно дати якісну характеристику такого товару, вказати документи, що свідчать про його походження та якість (наприклад, сертифікат відповідності).

Для зовнішньоекономічних договорів наявність такого розділу в тексті договору є обов'язковим. Та й для договорів, що укладаються всередині Україна, оформлення інформації про кількість та якість товару у вигляді окремого розділу буде не зайвим.

У випадку якщо буде поставлятися штучний товар, в тексті договору слід вказати конкретне число, що позначає кількість штук даного товару.

Якщо товар продається на вагу, необхідно вказати, який саме вагу мається на увазі - брутто (у тарі або упаковці) або нетто (без тари або упаковки). Вказуючи вага продаваного товару, підприємству-продавцю слід врахувати, що в ряді випадків дотримати точну вагу товару не представляється можливим (наприклад, при поставці на великі відстані фруктів або овочів). У таких випадках і в залежності від конкретної ситуації в договорі вказується приблизна вага продаваного товару, а саме договірний вага і можливе розбіжність у вазі при отриманні товару покупцем.

Величина можливого розбіжності у вазі вказується у вигляді відсотка від величини договірного ваги товару, наприклад: 5 тонн ± 5%. Вказівка ​​розміру допустимого розбіжності означає, що у разі виявлення покупцем розбіжності, що виходить за допустимі норми, він має право вимагати від продавця додаткової поставки товарів або відшкодування завданих збитків.

В даному розділі, залежно від номенклатури, визначається одиниця виміру товару, прийнята для товарів такого виду (тонна, кілограм, штука і т. п.), його загальна кількість та якісні характеристики.

Особливу увагу слід приділити якісним характеристикам товару. Це необхідно як продавця, так і покупцю товару. Для продавця наявність докладного опису товару дасть впевненість в тому, що з боку покупця не буде претензій (якщо, звичайно, продавець виконає взяті на себе зобов'язання щодо якості продаваного товару). Для покупця така інформація стане контролюючим фактором дій продавця щодо якості проданого товару.

Якщо поставляється досить простий товар, то в тексті договору можна обмежитися посиланням па відповідність товару державним стандартам, каталогами, проспектами. Якщо ж товар являє собою більш складний виріб (обладнання, верстати і т. п.), в тексті договору слід зробити спеціальну обмовку щодо відповідності його (товару) якості спеціальним документам. У тексті договору обов'язково повинна бути зроблено посилання на конкретні документи, що підтверджують якість товару.

При описі якості продаваного товару слід вказати вид тари або упаковки, в якій такий товар буде доставлений покупцеві. Якщо існує необхідність більш докладного опису тари або упаковки, в якій товар продається, то такий опис доцільно винести в окремий розділ.

Порядок пакування та маркування

Для зовнішньоекономічних договорів наявність такого розділу передбачено Положенням № 201. Як вже було зазначено, для договорів, що укладаються всередині Україна, наявність такого розділу буде не зайвим, якщо в цьому виникла необхідність.

В даному розділі зазначаються відомості про упаковці (тарі) товару (ящики, мішки, контейнери і т. п.), в якій такий товар продається.

Коло вимог, що пред'являються до упаковки (тарі) поставленого товару, залежить від роду самого товару. Так, в окремих випадках поставки товарів певного виду вимоги до їх упаковці можуть взагалі не передбачатися умовами договору (наприклад, вказаний випадок стосується поставки товарів, що занурюються на транспорт навалом - піску, вугілля, щебеню тощо). В інших випадках упаковка надає товару товарний вигляд, що забезпечує його збут, робить його більш привабливим.

Особливу увагу слід приділити опису упаковки (тари), коли їх наявність забезпечує збереження товару під час транспортування. В даному випадку розділ договору, що стосується упаковки і маркування, слід розписувати настільки детально і чітко, наскільки це можливо. При цьому необхідно обумовити відповідальність продавця у випадках пошкодження або псування товару в дорозі через неналежну упаковки.

Якщо тара надається покупцю на умовах повернення, про це необхідно вказати в тексті договору. Крім того, в даному розділі зазначаються відомості про нанесеної на упаковку відповідної маркуванні. Маркування товару має відповідати міжнародним нормам даного виду вантажу і відповідати вимогам покупця. Якщо покупець не вимагає нанесення будь-якої спеціального маркування, вона виконується продавцем відповідно до загальноприйнятих міжнародних норм.

В обов'язковому порядку маркування повинно містити такі відомості про вантаж (товар):

найменування та адресу продавця із зазначенням країни відправлення;

найменування пункту призначення, адреса покупця товарів;

номер договору (контракту);

номер пакувальної одиниці і загальна кількість одиниць;

габарити пакувальної одиниці;

вагу пакувальної одиниці (брутто та нетто);

інформацію про транспортуванні і зберіганні вантажу, попередження про небезпеку, яку може нести вантаж при неправильному поводженні з ним.

Для оптових поставок всередині України не передбачено строгих вимог щодо маркування упаковки товарів. Проте доцільно дотримуватися вищенаведених правил і наносити на упаковку товару необхідні дані про товар: вага (брутто та нетто), порядок його транспортування та зберігання, габарити упаковки, дані про продавця.

Ціна і загальна вартість договору

У цьому розділі зазначається ціна одиниці виміру товару та загальна вартість договору. При необхідності можна вказати, які саме складові формують договірну вартість: вартість товару, витрати, пов'язані з затарюванням товару, витрати з доставки та маркування товару і т. д.

У разі продажу товарів в асортименті в договорі має бути вказана ціна одиниці товару кожного виду, сорту, марки. Така інформація може бути винесена в специфікацію (додаток до договору). При цьому в даному розділі повинна бути вказана загальна вартість договору.

При укладанні договору міни (товарообміну) в розглянутому розділі вказується тільки загальна вартість договору.

Для договорів, що укладаються всередині України, не зайвим буде вказати спосіб фіксації ціни. Що ж стосується зовнішньоекономічних договорів, то таке застереження має бути присутня у ньому обов'язково.

Так, залежно від характеру договору його вартість (ціна) може бути зафіксована:

в момент укладення договору. Це так звані тверді ціни, які являють собою ціни, встановлені безпосередньо на дату укладення договору, які не підлягають зміні в ході виконання його (договору) умов. Як правило, такі ціни застосовуються за умови негайної поставки товару;

протягом виконання умов договору. Такі ціни називаються плаваючими або ковзаючими. Плаваюча (змінна) ціна встановлюється на дату укладення договору і може змінюватися в ході його (договору) виконання. Застосування плаваючих (ковзних) цін вимагає обов'язкової наявності в тексті договору інформації про базисної ціні (спочатку обумовленої в договорі) і її структуру, фактори, що впливають на зміну ціни (зміна величини витрат під час виконання умов договору), спосіб і умови остаточного розрахунку ціни. Обов'язковим є і вказівка ​​межі ковзання - величини можливого відхилення остаточної ціни від базисної. Як правило, межа ковзання вказується у вигляді відсотка від базисної ціни (наприклад, 3% базисної ціни);

до моменту завершення виконання умов договору. Такі ціни називаються цінами з подальшою фіксацією. Суть таких цін полягає в наступному: передбачається, що базисна ціна може змінитися у випадку, якщо до моменту закінчення виконання договору на ринку зміняться ціни на аналогічні товари. Якщо відбувається зміна цін, змінюється і базисна ціна договору. Якщо в договорі передбачено застосування ціни з подальшою фіксацією, то обов'язково обмовляється і допустимий мінімум відхилення ринкової ціни на аналогічні товари від базисної ціни. У межах обумовленого відхилення перегляд договірної (базисної) ціни не змінюється. У більшості випадків ціни з подальшою фіксацією встановлюються на сировинні, продовольчі, промислові товари, що поставляються в рамках довгострокових договорів.

Для договорів, що укладаються всередині Україна, притаманна одна особливість: як правило, у визначенні договірної вартості застосовуються тверді ціни, незалежно від впливу зовнішніх факторів. З одного боку, це менш клопітно для учасників договору, за з іншого - застосування твердих цін не завжди вигідно як продавця, так і покупцю. Тому доцільно, в залежності від ситуації, застосовувати інші способи фіксації ціни.

Ціна встановлюється за одиницю ваги, довжини, площі, комплект, штуку. При визначенні ціни необхідно вказати, чи включається в таку ціну вартість тари або упаковки.

Ціни у сфері ЗЕД

Визначення договірних (контрактних) цін у сфері зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) має деякі особливості, на розгляді яких ми і зупинимося.

Контрактні ціни у сфері ЗЕД визначаються суб'єктами ЗЕД Україні на договірних засадах з урахуванням попиту та пропозиції, а також інших факторів, що діють на відповідних ринках під час укладення зовнішньоекономічного договору.

Так, в деяких випадках на певні види товарів договірні ціни встановлюються на рівні індикативних цін. Договірна вартість зовнішньоекономічного контракту може бути вище індикативних цін, але ні в якому разі не нижче.

Індикативна ціна на товар є ціною на такий товар, яка сформувалася на ринку експорту або імпорту в момент виконання зовнішньоекономічного договору (контракту) з урахуванням умов поставки та здійснення розрахунків. Рішення про впровадження індикативних цін і їх перелік затверджуються Міністерством економіки України. Інформація про встановлені індикативні ціни публікується щомісяця в газеті «Урядовий кур'єр».

Застосування встановлених індикативних цін є обов'язковим на підставі вимог Положення про індикативні ціни у сфері зовнішньоекономічної діяльності, затвердженого Указом Президента України від 10.02.96 р. № 124/96.

Так, відповідно до зазначеного Положення індикативні ціни встановлюються на товари:

щодо експорту яких застосовуються антидемпінгові заходи або розпочато антидемпінгове розслідування чи процедури в Україні або за її межами;

щодо яких застосовуються спеціальні імпортні процедури, передбачені статтею 19 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91 р. № 959-XII (далі - Закон про ЗЕД);

щодо експорту яких встановлено режим квотування і ліцензування, а також спеціальні режими;

експорт яких здійснюється в порядку, передбаченому статтею 20 Закону про ЗЕД;

в інших випадках, передбачених міжнародними зобов'язаннями України.

Ціна зовнішньоекономічного договору може бути встановлена ​​в будь-якій валюті. Якщо за умовою зовнішньоекономічного договору (контракту) валюта ціни відрізняється від валюти платежу, обов'язково вказується курс, але якому буде зроблено перерахунок валюти ціни у валюту платежу.

У міжнародній практиці при укладанні договорів (контрактів) допускаються індексні і «мультивалютні» застереження.

Індексна обмовка є свого роду захистом від знецінення валюти платежу. Наявність у тексті договору (контракту) індексного застереження вказує на можливість коригування договірної ціни товару на індекс цін аналогічних товарів або товарів, що становлять «споживчий кошик».

«Мультивалютна» застереження застосовується в разі, якщо за умовами договору ціна товару прив'язана до декількох валют. У цьому випадку обговорюється сума, що підлягає сплаті, яка буде визначатися за середньою складової з курсів валют.

Умови платежів

У даному розділі описуються спосіб, порядок та строки розрахунків за товари, а також гарантії виконання сторонами взаємних платіжних зобов'язань. Цей розділ багато в чому залежить від встановленого способу фіксації ціни.

Учасники договору можуть самостійно обирати форму розрахунків. Існують такі форми розрахунків:

готівковий платіж (оплата за рахунком);

акредитив;

інкасо;

безготівковий (відкритий рахунок);

вексельна форма розрахунків.

Готівковий платіж

Готівковий платіж, або оплата за рахунком здійснюється як перед початком поставки товару (попередня оплата), так і після відвантаження товару покупцеві. Передоплата може здійснюватися в повному розмірі вартості поставленого товару і частково, в залежності від домовленості сторін.

При обранні такої форми розрахунку контрагенти зобов'язані обумовити в договорі дату, на яку покупець повинен здійснити попередню оплату вартості поставленого товару, а також термін, протягом якого продавець, який одержав передоплату, поставить товар покупцеві із зазначенням реквізитів банку і поточного рахунку, па який мають надійти грошові кошти.

Передоплата як для покупця, так і для продавця є деякі вигоди: для продавця передоплата є гарантією того, що покупець не відмовиться від оплати товару, а покупець, сплативши вартість товару до його поставки, перестраховує себе від додаткових витрат у разі зростання ціни товару до моменту його поставки.

Акредитив

Останнім часом широкого поширення набула акредитивна форма розрахунків. Розглянемо детальніше таку форму розрахунків.

Акредитив - це договір, відповідно до якого банк, що відкрив акредитив (банк-емітент), бере на себе зобов'язання за дорученням заявника акредитива (клієнта) або від свого імені здійснити платіж на користь особи, якій цей платіж призначений або на користь якої відкрито акредитив (бенефіціар) проти документів, що подаються бенефіціаром і відповідають умовам акредитива.

Іншими словами, акредитивна форма розрахунків передбачає, що оплата вартості товару проводиться одночасно з початком поставки товару. Для резервування коштів, призначених для оплати вартості товарів, банк-емітент відкриває окремий рахунок на ім'я заявника акредитива. Порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті викладено в Інструкції про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527.

Порядок відкриття акредитива і особливості акредитивної форми розрахунку викладені в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління IIБУ від 29.03.2001 р. № 135. У свою чергу, вимоги, викладені в даному документі, базуються на Уніфікованих правилах і звичаях для документарних акредитивів у редакції від 01.01.93 р. № 500, виданих Міжнародною торговельною палатою.

Застосовуючи акредитивну форму розрахунків, суб'єкти підприємницької діяльності повинні пам'ятати про те, що при здійсненні операцій з акредитивами всі зацікавлені сторони (заявник акредитива, банк-емітент, банк, в якому обслуговується бенефіціар, і сам бенефіціар) мають справу тільки з документами, а не з товаром, до якого мають відношення такі документи.

Як правило, широке поширення як в міжнародній, так і у вітчизняній практиці розрахунків отримав документарний акредитив, за яким гроші виплачуються тільки у разі подання банку відповідних документів.

Розрізняють такі види документарних акредитивів:

покритий акредитив - це акредитив, за яким завчасно бронюються грошові кошти заявника (платника) у повній сумі платежу на окремому рахунку в банку-емітенті або у виконавчому банку (банку, який за дорученням банку виконавця здійснює платіж проти документів, зазначених в акредитиві);

непокритий акредитив - це акредитив, оплата за яким може здійснюватися за рахунок кредиту, який надає банк, у разі тимчасової недостатності коштів на рахунку заявника (платника);

відкличний акредитив - це акредитив, який може бути змінений або анульований з ініціативи банку-емітента без повідомлення бенефіціара (продавця товару). Причинами зміни або анулювання акредитива можуть бути: невиконання умов договору, відмова банку-емітента від гарантії платежів за акредитивом тощо Про призупинення або анулювання акредитива бенефіціара оповіщає банк-емітент або виконавчий банк але розпорядженням банку-емітента. Якщо бенефіціар представляє виконавчому банку документи, що відповідають умовам акредитива, до отримання таким банком розпорядження про призупинення або анулювання акредитива, такі документи приймаються і підлягають оплаті;

безвідзивний акредитив - це акредитив, який може бути призупинений або анульований тільки за згодою двох сторін - бенефіціара і банку-емітента. Безвідзивний акредитив зобов'язує банк сплатити грошові кошти, за умови надання бенефіціаром документів, що відповідають вимогам акредитива і в обумовлені терміни. Зміни умов акредитива, ініційовані банком-емітентом, будуть діяти лише при наявності письмової згоди бенефіціара. Бенефіціар має право достроково відмовитися від використання акредитива.

Застосування акредитивної форми розрахунків є вигідним для продавця товарів. Продавець товару впевнений в тому, що, виконавши умови за договором і пред'явивши документи банку-емітента або виконавчому банку, отримає оплату за відвантажений товар. Покупець товару при такій формі розрахунків втрачає можливість використовувати кошти, зарезервовані на рахунку, у своєму господарському обороті. Свого роду він (покупець) ніби авансує продавця товару. Однак для покупця існує гарантія того, що товар буде оплачений за фактом його отримання.

Інкасо

Наступним видом розрахунків, на розгляді якого ми зупинимося, є інкасо.

Схема розрахунків з використанням інкасо виглядає наступним чином:

Продавець товару передає своєму банку зазначені в договорі товаросупровідні документи та доручає йому отримати від покупця грошову суму в оплату вартості поставленого товару.

Банк продавця, отримавши від продавця товаросупровідні документи з інкасовим дорученням, направляє їх до банку покупця.

Банк покупця пред'являє товаросупровідні документи, отримані від банку продавця, проти вказаної в інкасовому дорученні грошової суми.

Покупець оплачує пред'явлений йому рахунок за відвантажений товар (іншими словами, він викуповує у свого банку товаросупровідні документи).

Отримавши від покупця грошову суму, банк покупця переводить її в банк продавця.

Банк продавця зараховує отриману суму на рахунок продавця товару.

Розглянута форма розрахунків більш вигідна покупцю, так як оплата вартості поставленого товару здійснюється але закінчення деякого терміну після його відвантаження. Отже, при використанні інкасової форми розрахунків покупець має можливість відтягнути в часі момент перерахування грошових коштів для оплати вартості товару.

Безготівковий (відкритий рахунок)

Сторони, що укладають договір купівлі-продажу, можуть прийняти рішення про здійснення безготівкових розрахунків (розрахунків по відкритому рахунку).

Така форма розрахунків здійснюється за мінімальної участі банків. Схема даної форми розрахунків така: продавець відвантажує товари і, минаючи банк, передає безпосередньо покупцеві товаросупровідні документи разом з листом про прохання оплати по даних документах. В обумовлені сторонами терміни покупець оплачує товар шляхом перерахування обумовленої в договорі суми грошових коштів безпосередньо на рахунок продавця.

При здійсненні даної форми розрахунків продавець повинен мати певні гарантії того, що покупець розплатиться за поставлений йому товар. У зв'язку з цим в інтересах продавця в тексті договору необхідно обумовити момент, що продавець залишає за собою право власності на поставлений товар до моменту оплати його вартості покупцем.

На практиці безготівкова форма розрахунків найчастіше використовується у випадку, коли між партнерами встановлені тривалі й систематичні контакти.

Вексельна форма розрахунків

І останньою формою розрахунків, яка буде розглянута нами, є вексельна форма розрахунків.

При такій формі розрахунків боргові зобов'язання покупця оформляються векселями, бланки яких купуються в комерційних банках України. При використанні такої форми розрахунків застосовуються як прості, так і перекладні векселя.

Простий вексель являє собою зобов'язання векселедавця (покупця-боржника) сплатити іншій особі - векселедержателю (кредитору-продавцю) певну суму у встановлений термін.

Переказний вексель - це розпорядження однієї особи (трасанта) іншій особі (трасату) сплатити в призначений термін необхідну суму третій особі - ремітенту.

Базисні умови поставки

Найчастіше умовами договору (особливо зовнішньоекономічного) передбачається переміщення товару на значні відстані. Цим обумовлюється необхідність обумовити в тексті договору питання, що стосуються доставки товару від продавця покупцеві, а саме навантаження, розвантаження, страхування і т. п.

У сторін міжнародного договору може виникнути ряд проблем (суперечки, звернення до суду), викликаних незнанням особливостей торгової практики протилежної сторони (контрагента), що в результаті призводить до втрати часу і коштів.

Для усунення подібних проблем у міжнародній торговій практиці базисні умови поставки були позначені певними торговими термінами, найбільш часто зустрічаються з яких надалі були систематизовані в уніфікованому документі - Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (скорочена назва - ІНКОТЕРМС), підготовленому Міжнародною торговою палатою.

Що стосується договорів, укладених усередині України, то застосування зазначених правил при їх укладанні регламентовано Указом Президента України «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів» від 04.10.94 р. № 576 / 9, із змінами та доповненнями.

Таким чином, українські суб'єкти господарювання, поряд з іноземними, при укладанні договорів в обов'язковому порядку повинні дотримуватися такі правила.

ІНКОТЕРМС

Базисні умови поставки, систематизовані в ІНКОТЕРМС, є сукупність спеціальних умов, які визначають момент переходу права власності на товар від продавця до покупця і ризику його випадкової загибелі, а також регламентують, хто (продавець чи покупець) організовує перевезення товару, його завантаження, розвантаження , оплачує витрати по страхуванню товару.

У правилах ІНКОТЕРМС міститься 13 торгових термінів, об'єднаних у чотири групи (Е, F, С, D):

За умовами групи Е, обов'язки продавця у постачанні товару вважаються виконаними після пред'явлення товару покупцеві на своєму підприємстві. Продавець в цьому випадку зобов'язаний здійснювати завантаження на транспортний засіб і оплачувати витрати але доставки товару самостійно.

За умовами групи F, обов'язки продавця вважаються виконаними після того, як він відповідно до договору передасть товар перевізнику. При цьому вибирає перевізника та укладає з ним договір покупець, а не продавець. Продавець отримує від покупця інструкції з приводу того, кому, коли і як передати товар, що поставляється.

За умовами групи С, продавець зобов'язаний оплатити транспортні витрати, пов'язані з доставкою товару в пункт призначення, однак ризик по доставці товару переходить з продавця на покупця в момент передачі товару перевізнику.

За умовами групи D, в обов'язки продавця входить доставка товару покупцеві. У той же час ризик, пов'язаний з транспортуванням товару, переходить від продавця до покупця.

Сторонами договору, що укладається вибирається базисна умова поставки згідно з ІНКОТЕРМС і приводиться в тексті даного розділу договору. При цьому в зазначеному розділі після наведеного умови поставки в обов'язковому порядку вказується назва пункту відправлення або призначення.

Наприклад, в тому випадку, якщо сторонами вибрано умова «франко-завод» (EXW) і при цьому передбачається, що продавець передає товар покупцеві у м. Харкові, то безпосередньо в цьому розділі слід зробити відмітку з вказівкою точного місця передачі товару, наприклад, (EXW) «франко-завод» м. Харків, вул. Ак. Павлова, 25.

В окремих випадках, крім назви пункту призначення чи відправлення товару, до терміну базисної умови поставки необхідно додавати різні уточнення у вигляді слів, що конкретизують зміст обумовленого в даному розділі умови поставки.

Звернемо вашу увагу, що ІНКОТЕРМС визначені права та обов'язки сторін при доставці товару, розподіл витрат продавця і покупця, однак цим документом не описується момент переходу права власності на товар, у зв'язку з чим момент переходу права власності повинен бути обов'язково обговорений в тексті договору.

В даному розділі вказується також вид транспорту і конкретний термін поставки товару (або окремих його партій).

Здача (приймання) товарів

Даним розділом визначаються строки та місце фактичної передачі товару, а також необхідний перелік товаросупровідних документів. У тому випадку, якщо поставляти товар планується партіями протягом тривалого часу, зручніше скласти графік поставок, який буде містити інформацію про те, який товар, в якій кількості і в які терміни буде поставлений. Розроблений таким чином графік додається до договору в додатку-специфікації, про що в тексті договору робиться відповідна посилання.

Термін поставки товару може бути визначений не тільки на якусь конкретну дату, а й пов'язаний з будь-якими діями покупця (наприклад, з внесенням завдатку або здійсненням передоплати за товар).

Приймання-здача товару здійснюється за кількістю - згідно з товаросупровідними документами і за якістю - згідно з документами, що підтверджують якість товару.

Якість та кількість товару, що поставляється перевіряються в тому місці і в той момент, де і коли відбувається перехід права власності на товар і перехід ризику випадкової загибелі товару або його пошкодження від продавця до покупця.

Ті чи інші особливості даного розділу багато в чому залежать від базисних умов поставки, прийнятих сторонами, а також характеру самого товару. Так, наприклад, якщо товаром виступають продовольчі товари, то їх приймання полягатиме в огляді та експертизі, а також перевірки супровідних документів.

У тому випадку, коли товаром виступає складне устаткування, приймання товару, крім візуального огляду і перевірки супровідної документації, передбачає також перевірку обладнання в роботі.

У даному розділі слід також обумовити відповідальність продавця або права покупця, якщо в результаті приймання буде виявлено невідповідність товару вимогам договору.

Форс-мажорні обставини

Даний розділ містить відомості про те, в яких випадках умови договору можуть бути не виконані сторонами (наприклад, у випадку стихійних лих, воєнних дій, втручання з боку уряду і т. п.). При цьому сторони звільняються від відповідальності на строк дії таких обставин, або можуть частково або в цілому відмовитися від виконання умов договору без додаткової фінансової відповідальності.

В обов'язковому порядку в даному розділі має бути визначено, що розуміється сторонами угоди під обставинами непереборної сили. При цьому перелік форс-мажорних обставин повинен бути повним і вичерпним. Наприклад, в даному розділі договору може бути вказана така інформація: «Під форс-мажорними обставинами розуміються обставини непереборної сили, незалежної від волі сторін, які не існували в момент підписання договору і виникли поза волею Продавця і Покупця, а саме: війни, воєнні дії , блокади, ембарго, пожежі, землетрусу, замерзання моря, проток, аварії на транспорті ».

Наступ і припинення форс-мажорних обставин в обов'язковому порядку повинні бути підтверджені документально. Таким підтвердженням є довідка Торгово-промислової палати України.

За узгодженням сторін у даному розділі може бути зазначено, що в разі настання форс-мажорних обставин термін дії такого договору автоматично продовжується на період дії таких обставин.

Проте в деяких випадках обставини непереборної сили можуть існувати тривалий час, в результаті чого виконання договору втрачає економічний сенс. У цьому зв'язку в даному розділі слід вказати граничні строки, після закінчення яких сторонам надається право анулювати взаємні зобов'язання без вимоги від контрагента відшкодування збитку.

Граничний термін дії залежить від ряду факторів, таких як термін виконання договору, характеру товару, способу продажу. Як правило, в договорах на продовольчі товари граничний термін складає 15 - 30 днів, а на товари виробничо-технічного призначення - 3 - 6 місяців з моменту виникнення форс-мажорних обставин.

Порядок застосування санкцій та рекламацій

Цей розділ є одним з найважливіших розділів складається договору, оскільки шляхом цілого ряду санкцій він закріплює за кожною з сторін взяті на себе договірні зобов'язання.

Розділ встановлює порядок застосування штрафних санкцій, відшкодування збитків та пред'явлення рекламацій (претензій) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням однієї зі сторін покладених на неї зобов'язань.

Мають бути чітко визначені розміри штрафних санкцій, строки виплати штрафів (від якого періоду вони обчислюються і протягом якого часу діють), строки, протягом яких рекламації можуть бути заявлені, способи врегулювання рекламацій.

У даному розділі також слід обумовити, що сторони будуть розуміти під збитками. При цьому з метою запобігання можливих зловживань можна передбачити застереження щодо зобов'язань сторін вжити всіх заходів для зменшення збитку (інакше розмір штрафних санкцій буде переглянутий).

Розмір штрафів може бути визначений як в твердій грошовій сумі, так і у відсотках від загальної вартості непоставленого товару. Вибір порядку визначення штрафної суми проводиться на розсуд сторін з урахуванням конкретних умов договору, що укладається і від способу фіксації ціни, встановленої договором. Так, якщо сторони встановили тверду ціну на поставлений товар, то, отже, і розмір штрафу доцільніше встановлювати у твердій сумі. У разі встановлення плаваючою ціни або ціни з подальшою фіксацією логічно обчислювати штраф за прострочення поставки або непостачання товару у відсотках від вартості непоставленого товару.

Крім штрафних санкцій, за прострочення поставки товару або його непостачання сторони угоди можуть передбачити в даному розділі штрафи за необгрунтовану відмову покупця прийняти товар, відповідний встановленим нормам якості, або за неповідомлення про виробленої відвантаженні товару.

Порядок врегулювання спорів

Спірні ситуації, які виникають між сторонами в ході здійснення договору, можуть розглядатися як у господарському суді, так і в суді загальної юрисдикції.

Спосіб вирішення спірної ситуації сторони обирають на свій розсуд. При виборі вирішення спорів господарським судом в даному розділі необхідно вказати, який саме господарський суд (інституційний або спеціально створюваний) буде розглядати спір.

У разі вибору інституційного (постійно діючого) господарського суду в цьому розділі слід вказати його повне найменування та місцезнаходження. Якщо сторони прийшли до рішення розглядати спори в спеціально створюваному господарському суді, то в тексті даного розділу необхідно обумовити спосіб його утворення.

Додатки та зміни умов договору

Даний розділ призначений для визначення порядку внесення змін і доповнень до договору. В обов'язковому порядку в текст даного розділу слід внести обмовку про те, що зміни і доповнення, що вносяться в договір, повинні здійснюватися у письмовій формі і є невід'ємною частиною договору.

У практиці договірних відносин широке поширення набуло внесення доповнень і змін до тексту договору шляхом пересилки сторонами повідомлень по факсу. У зв'язку з цим у даному розділі можна зафіксувати, що факсимільні зміни умов договору мають силу оригіналу і є його невід'ємною частиною.

Термін дії договору

У цьому розділі повинен бути вказаний термін дії договору, узгоджений сторонами. Так, договір купівлі-продажу, наприклад, може бути укладений строком як на місяць, так і на півроку, рік, а також можливе оформлення рамкового контракту на серію поставок з додатковим укладанням контрактів всередині генерального (рамочного).

Заключна частина договору

Даний розділ містить повні юридичні адреси контрагентів договору, їх повні поштові та платіжні реквізити (№ рахунку, назва банку), а також підписи сторін.

Якщо договір складається з декількох сторінок, то для надання йому (договору) більшої юридичної сили бажано, щоб кожна сторінка договору була скріплена підписами обох сторін угоди.

Часто в договорі поряд з підписами повноважних представників угоди ставляться і ділові печатки сторін. Такий захід не є обов'язковою, оскільки в українському законодавстві відсутня згадка про необхідність скріплення договору відповідними печатками. Однак незважаючи на це рекомендується скріплювати екземпляри договору печатками, так як їх наявність буде вельми корисним щодо правової надійності договору. Відбитком печатки засвідчується підпис сторін, що підписали договір.

У заключній частині договору слід вказати кількість примірників договору і скільки з них належить кожній із сторін.

ЗЕД в сфері оптової торгівлі

Крім ведення діяльності всередині країни, підприємства оптової торгівлі можуть здійснювати зовнішньоекономічну діяльність шляхом імпортування або експортування товарів.

Основним нормативним документом, що регулює порядок заняття зовнішньоекономічною діяльністю, є Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16.04.91г. № 959X11, зі змінами та доповненнями (далі - Закон про ЗЕД).

Відповідно до Закону про ЗЕД зовнішньоекономічна діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання України та іноземних суб'єктів господарювання, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території Україні, так і за її межами.

Можливість здійснення зовнішньоекономічної діяльності повинна бути передбачена установчими документами суб'єкта господарювання.

Для здійснення зовнішньоекономічних розрахунків, які, як правило, здійснюються в іноземній валюті, підприємство оптової торгівлі повинне мати валютний рахунок у банку. Порядок відкриття рахунків в іноземній валюті регулюється Інструкцією про порядок відкриття та використання рахунків у національній та іноземній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 18.12.98 р. № 527, зі змінами та доповненнями.

Для більш конкретного уявлення про особливості здійснення експортних та імпортних операцій розглянемо більш детально порядок податкового і бухгалтерського обліку даних операцій для підприємств оптової торгівлі.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Маркетинг, реклама и торгівля | Доповідь
109.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Оптова торгівля 7
Оптова торгівля 2
Оптова торгівля
Практика з менеджменту (оптова торгівля)
Оптова торгівля у ВАТ Камелія
Оптова торгівля на споживчому ринку автомобілів
Оптова торгівля і її роль в підвищенні ефективності функції ринку
Оптова торовля
Оптова і роздрібна ціна Диференціація товарів і еластичність цін
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru