додати матеріал


Оподаткування прибутку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення. 2
1.1 Огляд існуючих методик аналізу фінансового стану. 5
1.2 Інформаційна база для аналізу фінансового стану. 13
2. Аналіз фінансового стану СГВК "Батьківщина-С" Перелюбський району Саратовської області. 18
2.1 Організаційно-економічна характеристика. 18
2.2 Аналіз майнового стану. 26
2.3 Аналіз капіталу СГВК "Батьківщина-С". 29
2.4 Аналіз ліквідності та платоспроможності. 33
2.5 Аналіз фінансової стійкості і ділової активності СГВК "Батьківщина-С" 39
3. Діагностика ймовірності банкрутства СГВК "Батьківщина-С". 44
3.1 Прогнозування фінансового стану і діагностика банкрутства 44
3.2 Оцінка ймовірності банкрутства відповідно до російського законодавства 47
3.3 Діагностика банкрутства у міжнародній практиці. 49
Висновки і пропозиції. 55
Список літератури .. 60

Введення

У сучасних економічних умовах діяльність кожного господарського суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його функціонування.
Щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати економічний стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Аналіз фінансового стану підприємства - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Однак одного вміння реально оцінювати фінансовий стан не досить для успішного функціонування підприємства та досягнення ним поставленої мети. Конкурентоспроможність підприємству може забезпечити тільки правильне управління рухом фінансових ресурсів і капіталу, що знаходяться на розпорядженні.
Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства передбачає всебічне вивчення технічного рівня виробництва, якості, і конкурентоспроможності продукції, що випускається, забезпеченості виробництва матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та ефективності їх використання. Він заснований на системному підході, комплексному обліку різноманітних факторів, якісному підборі достовірної інформації і є важливою функцією управління.
У ринкових умовах заставою виживання та основою стабільного стану підприємства служить його фінансова стійкість. Вона відображає такий стан фінансових ресурсів, при якому підприємство, вільно маневрує грошовими коштами, здатне шляхом ефективного їх використання забезпечити безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, а також витрати по його розширенню та оновленню.
Для оцінки фінансової стійкості підприємству необхідний аналіз його фінансового стану. Фінансовий стан являє собою сукупність показників, що відображають наявність, розміщення і використання фінансових результатів. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретно напрямками треба вести роботу, спрямовану на поліпшення фінансового стану. У відповідність з цим результати аналізу дають відповідь на питання, які найважливіші способи поліпшення фінансового стану підприємства в конкретний період його діяльності.
Метою даної дипломної роботи є оцінка та прогнозування ймовірності банкрутства на підприємстві за даними аналізу всієї господарської діяльності.
До основних завдань роботи відносяться:
огляд існуючих методик аналізу фінансового стану;
вивчення інформаційної бази для аналізу фінансового стану;
розгляд організаційно-економічної характеристики СГВК "Батьківщина-С";
проведення аналізу майнового стану підприємства;
проведення аналізу капіталу СГВК "Батьківщина-С";
проведення аналізу ліквідності та платоспроможності підприємства;
проведення аналізу фінансової стійкості і ділової активності;
оцінка ймовірності банкрутства за російським законодавством і в міжнародній практиці.
Об'єктом дослідження є СГВК "Батьківщина-С" Перелюбський району. Дане підприємство займається виробництвом і реалізацією продукції рослинництва і тваринництва.
Предметом дослідження є аналіз всієї фінансово-господарської діяльності підприємства. Інформаційною базою досліджуваного об'єкта послужили дані річних звітів СГВК "Батьківщина-С" за період 2004-2006р.
У дипломній роботі застосовувалися монографічний, описовий, розрахунково-конструктивний, статистико-економічний та інші методи дослідження.

1. Теоретичні основи аналізу фінансового стану

1.1 Огляд існуючих методик аналізу фінансового стану

В економічній літературі існує широке коло визначення поняття "метод". Ми вважаємо, що найбільш ємко сутність поняття "метод" розкрита в дослідженнях Зіміна Н.Є., Соколовою В.М., в яких вони під методом розуміють підхід до вивчення реальної дійсності, спосіб вивчення явищ у природі і суспільстві. За допомогою методу досліджувані явища розглядаються у взаємозв'язку і взаємозумовленості, в русі, зміні і розвитку. [24, c.56]
Основний метод, який використовується при аналізі та діагностиці діяльності підприємств - вивчення господарських процесів. Для їх характеристики застосовується система відповідних показників, які відображають господарську діяльність підприємства. Особливість методу полягає у вивчення причин (факторів), що викликали зміну тих чи інших показників діяльності підприємств.
Найбільш поширений методичний прийом - визначення ступеня впливу одного фактора за інших рівних умов, тобто коли інші фактори вважаються незмінними.
В даний час практично неможливо відокремити прийоми і методи будь-якої однієї науки, тому для пізнання змін, що відбуваються використовують арсенал способів і прийомів, запозичених із статистичних наук, бухгалтерського обліку, організації, планування та управління виробництвом, техніко-економічного та фінансового аналізу та ін З великого числа методів ми виділимо наступні:
По-перше, деталізація - розчленовування зведених показників на складові, комплексних факторів на первинні та вторинні за часом, місцем, за питомою вагою в структурі показників і т.д.
Деталізація підсумкових показників за часом дозволяє розчленувати показники за рік по кварталах, місяцях; показники за місяць - по декадах і днях; показники за день - по змінах і годинах. Зокрема для підприємств сільського господарства важливе значення має динаміка надходження грошових коштів за вироблену і продану продукцію протягом року. Характер надходжень визначає потребу в кредитних ресурсах на проведення робіт і інші цілі.
Підсумкові показники виробничо-фінансової діяльності складаються з результатів роботи окремих ланок підприємства: цехів, відділень, бригад та ін Деталізація підсумкових показників за місцем їх отримання дозволяє оцінити величину внеску кожного підрозділу в загальний результат і визначити ступінь його впливу на цей результат (позитивне чи негативне , істотне або несуттєве). Так, за підсумками фінансового року підприємство отримує позитивний економічний результат у вигляді прибутку. Для матеріального заохочення працівників за досягнуті результати необхідно розглянути формування прибутку за напрямами, тобто за трудовим колективам підрозділів. На основі цього може бути прийнято рішення про диференційовану виплату премії.
Деталізація дозволяє виявити структуру підсумкових показників, встановити роль окремих складових частин в освіті цих показників, визначити фактори, що вплинули на досягнутий результат. На формування прибутку підприємства безпосередній вплив надає собівартість вироблених товарів, виконаних робіт і послуг. Деталізація структури собівартості за економічними елементами або статтям калькуляції допомагає визначити напрямок зниження витрат у перспективі, що є найбільш актуальною проблемою для сільськогосподарських підприємств в умовах системної кризи.
У свою чергу, деталізація економічних елементів, що утворюють собівартість, дозволяє послідовно встановити першопричини формування відповідних витрат. Так, при зростанні витрат на робочу силу необхідно детально розглянути оплату праці, розмір заробітної плати виробничого та невиробничого персоналу, інженерно-технічних працівників, молодшого обслуговуючого персоналу, службовців та інших груп працівників. Тут же може бути детально розглянута основна і додаткова заробітна плата, виплачена за нормами, розцінками або на умовах погодинної системи оплати праці.
По-друге, порівняння - найбільш традиційний і поширений метод аналізу. Провідні фахівці в галузі аналізу господарської діяльності вважають його одним з основних і розглядають у більшості навчальних дисциплін як самостійно, так і в поєднанні з іншими. Г.В. Савицька констатує існування декількох форм даного методу: порівняння з даними бізнес-плану, порівняння з минулими, порівняння з кращими, порівняння з середніми даними. [47, c.238]
Неодмінною умовою використання методу порівняння є порівнянність порівнюваних показників, наприклад за цінами, якщо аналізуються вартісні показники, за структурою, якщо аналізується собівартість продукції.
Порівнянність і однаковість повинні витримуватися при порівнянні звітних показників з показниками бізнес-плану, звітних даних з даними підприємства в попередні періоди, з результатами роботи інших підприємств, з середньогалузевими показниками. Розглянуте умова повинна дотримуватися щодо видів продукції, що випускається, рівня спеціалізації і концентрації, регіональної приналежності, форм власності і господарювання та інших параметрів, що надають прямий вплив на зміну показників, за якими проводиться порівняння
Для дотримання порівнянності багато авторів підкреслюють необхідність коригування показників, пов'язаних з несприятливими погодними умовами, екстремальними ситуаціями, які призводять до збільшення витрат на виробництво продукції або зниження врожайності в рослинництві, продуктивності у тваринництві (заморозки, посуха, епідемії). Облік таких явищ особливо важливий при оцінці роботи підрозділів підприємства, а також при діагностиці діяльності підприємства за тривалий період, коли названі події можуть повністю звести нанівець витрати праці і матеріальних ресурсів.
У рамках розглянутого методу порівняння найбільш продуктивної оцінкою будь-якої інформації, в тому числі статей бухгалтерського балансу, звіту про прибутки та збитки підприємства, є використання принципів вертикального, горизонтального і трендового аналізу. Терміни "вертикальний" і "горизонтальний" відповідають напрямам дослідження зміни, що спостерігаються в аналітичних таблицях і формах звітності.
Горизонтальний аналіз оцінює показники в часі, внаслідок чого в літературі часто зустрічається друге значення цього терміну - тимчасовий. При цьому проводиться порівняння даних звітного і попереднього (базисного) років.
Вертикальний аналіз - це використання методу порівняння бухгалтерської чи іншої звітності, представленої у вигляді відносних величин, які характеризують структуру підсумкових показників.
Перехід до відносних показників дозволяє проводити міжгосподарські порівняння комерційних організацій, що розрізняються за обсягом використовуваних ресурсів і продажів, чисельності працюючих та іншими показниками виробничо-фінансової діяльності.
Відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів, які можуть істотно спотворювати абсолютні показники фінансової звітності і тим самим не відповідати умові порівнянності при їх розгляді в динаміці.
Трендовий аналіз застосовується при вивченні темпів зростання або приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при дослідженні рядів динаміки.
Аналітичні таблиці по своїй конструкції можуть бути схожі на таблиці горизонтального аналізу, але значення показників базисного року в цьому випадку приймаються за 100%.
Відносні темпи росту (приросту) можуть бути базисними і ланцюговими. У першому випадку кожен наступний рівень динамічного ряду порівнюють з базисним роком, а в другому - кожний наступний рік співвідноситься з попереднім.
Індексний метод застосовується при аналізі діяльності підприємства, коли для вирішення поставленого завдання середніх величин недостатньо. Наприклад, аналізується динаміка обсягу продажів звітного року порівняно з базисним. За величиною виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), використовуючи середні величини, ми можемо зробити висновок, за рахунок чого відбулося збільшення або зниження обсягу продажів. Проте в звітному році спостерігалася зміна цін на продукцію, її кількість в натуральному вираженні також змінилося в порівнянні з базисним періодом. Щоб врахувати зміну цін і кількість проданої продукції, можна застосувати індексний метод. [24, c.35]
Індекс - це відносна величина, що показує, у скільки разів рівень досліджуваного явища в розглянутих умовах вище або нижче рівня того ж явища, але в інших умовах. Відмінність умов може виявлятися в часі (тоді говорять про індекси динаміки) і в просторі (територіальні індекси).
Відносна величина, що отримується при порівнянні рівнів, називається індивідуальним індексом, якщо нас не цікавлять структура досліджуваного явища і кількісна оцінка рівня в даних умовах порівняно зі зміною цього явища в інших умовах.
Балансовий метод широко використовують у бухгалтерському обліку, статистики та при розробці бізнес-планів. На обслуговуючих підприємствах за допомогою цього прийому (поряд і разом з іншими) оцінюють використання робочого часу станків та обладнання, робочої сили, виробничої потужності, рух запасних частин і матеріалів. З допомогою балансового методу можна перевірити правильність визначення впливу факторів на величину узагальнюючого показника.
Для того щоб результати аналізу і діагностики діяльності підприємств мали практичне застосування при прийнятті управлінських рішень, необхідно виявити причинні залежності, що впливають на цей стан. З іншого боку, кожне підприємство є складною змінною системою, що складається з ряду факторів зовнішнього і внутрішнього середовища. Тому для вивчення ступеня і спрямованості впливу різних факторів використовують елементи факторного аналізу, під яким ми розуміємо дослідження впливу окремих факторів (причин) на результуючий показник за допомогою детермінованих чи стохастичних прийомів.
Дослідження може бути як прямим, тобто що полягає в роздробленні результуючого показника на складові частини (аналіз), так і зворотним (синтез), коли окремі елементи з'єднують у результуючий показник.
У процесі факторного аналізу йде побудова багатофакторної залежності (моделювання) з подальшим аналізом і виявленням впливу кожного окремого фактора на кінцевий результат. Кінцева мета моделювання - створення конкретної математичної залежності між факторами. При цьому повинні бути виконані наступні вимоги:
фактори, що включаються в модель, повинні реально існувати і мати конкретний економічний зміст;
фактори повинні мати причинно-наслідковий зв'язок з досліджуваним показником;
факторна модель повинна забезпечувати вимір впливу конкретного фактора на показник.
Моделювання як відображення існуючих закономірностей за допомогою конкретних математичних формул використовує широкий набір моделей.
Для встановлення ступеня і спрямованості впливу факторів на розглянуті в моделях результуючі показники необхідно використовувати методи елімінування, які дозволяють виявити конкретні механізми формування кінцевого результату. Елімінування застосовують при наявності суворої функціонального зв'язку між показниками й факторами, їх формують. Методи можуть бути використані тоді, коли аналізований сукупний показник є функцією кількох змінних і може бути зображений у вигляді алгебраїчної суми, твори чи частки від розподілу одних показників на інші. Елімінування дозволяє виміряти вплив одного фактора на узагальнюючий показник при виключенні дії інших факторів. [35, c.159]
У літературі найбільш широко розкрита сутність трьох способів елімінування (виключення): ланцюгових підстановок, різниць та інтегральний.
Перші два способи передбачають певну послідовність виконання розрахунків з оцінки впливу факторів. Як правило, розрахунки починають з визначення впливу кількісних факторів (повна аналогія з індексним методом).
Інтегральний спосіб дозволяє однозначно оцінити вплив факторів при будь-якій послідовності їх обчислення. Проте його використання потребує глибоких знань математичного аналізу і значного обсягу обчислень. Практика використання інтегрального способу показує, що при кількості факторів більше трьох необхідні спеціальні програми для реалізації поставленої задачі з використанням комп'ютерної техніки.
Метод ланцюгових підстановок полягає в послідовній заміні базової величини одного з алгебраїчних доданків або одного із співмножників фактичною величиною, всі інші показники при цьому вважаються незмінними. Кожна підстановка пов'язана з окремим розрахунком: чим більше показників у вихідній формулі, тим більше обчислень. [15, c.215]
Ступінь впливу того чи іншого чинника знаходять послідовним відніманням: з результату другий підстановки віднімають перший, третій - другий і т.д. У першій підстановці всі величини базисні, в останній - фактичні. Тому число підстановок (розрахунків) завжди на одиницю більше, ніж число показників вихідної формули. Однак якщо врахувати, що в першій підстановці всі величини базисні, а в останній - фактичні (звітні), то кількість підстановок (розрахунків) буде в кінцевому підсумку на одиницю менше числа показників вихідної формули.
При використанні способу ланцюгових підстановок дуже важливо забезпечити сувору послідовність підстановки, так як її довільне зміна може призвести до неправильних результатів. На практиці в першу чергу виявляють вплив кількісних, а потім - якісних факторів.
У разі якщо потрібно визначити ступінь впливу чисельності працівників і продуктивності праці на обсяг продукції, що випускається, то перш встановлюють вплив чисельності працівників (кількісного фактора), а потім продуктивності праці (якісного фактора). При аналізі впливу на обсяг виручки цін та асортименту продукції спочатку слід виявити вплив асортименту (кількості будь-якого виду продукції), а потім цін.
Перш ніж приступити до розрахунків, необхідно:
по-перше, встановити наявність функціонального взаємозв'язку між узагальнюючим показником і факторами, що впливають на його формування (скласти факторну модель);
по-друге, розмежувати кількісні і якісні фактори;
по-третє, визначити послідовність підстановки, особливо в тих випадках, коли є кілька кількісних і якісних факторів (основних і похідних, первинних і вторинних).
Довільна зміна послідовності підстановки порушує кількісну значимість того чи іншого фактора. Чим значніше відхилення фактичних показників від базисних, тим більше різниця в результатах оцінки факторів при різній послідовності підстановки.
Метод різниць заснований на прямому підрахунку впливу зміни кожного фактора на зміну узагальнюючого показника. Для цього різниця між фактичним (звітним) і базисним значеннями кожного фактора множиться на абсолютні значення інших факторів. При цьому в кожному розрахунку базисне значення фактора замінюється на фактичне (звітне) за фактором, вплив якого визначалося у попередньому розрахунку. [20, c.143]
Спосіб ланцюгових підстановок і спосіб різниць мають спільний недолік, який полягає в тому, що в результаті розрахунків виникає неподільний залишок, який підсумовується з числовим значенням останнього чинника. При цьому підвищується значимість цього чинника, як правило, якісного. Так можна пояснити різницю в розрахунках при зміні послідовності підстановки.
Інтегральний метод усуває зазначений недолік, проте він має одну особливість: зі збільшенням числа факторів пропорційно зростає трудомісткість обчислювальних процедур, і в цьому випадку без комп'ютерної техніки та спеціальних програм не обійтися.
Незважаючи на точність інтегрального методу елімінування, на практиці він використовується обмежено, що пояснюється значною трудомісткістю розрахунків у порівнянні з іншими методами елімінування. Його реалізація на комп'ютерах вимагає у кожному окремому випадку розробки спеціальних програм.

1.2 Інформаційна база для аналізу фінансового стану

Основним джерелом інформації для аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємства, з яким найчастіше працює аналітик (керівник, аудитор, дослідник і т.п.), є річний звіт. Цей документ містить у собі крім описової частини комплект форм бухгалтерської звітності, а також спеціалізовані форми, встановлені відповідно до нормативних актів, що регулюють бухгалтерський облік і звітність.
Вирішальною передумовою якісного аналізу та діагностики підприємства є розуміння економічного змісту кожної статті фінансових звітів, її значущості в структурі звітної форми.
При проведенні аналізу слід виходити з того, що бухгалтерська звітність є система показників про майновий і фінансовий стан господарюючого суб'єкта, а також фінансові результати його діяльності за звітний період. Всі ці дані представлені, як правило, в табличній формі і сформовані в результаті закриття рахунків Головної книги. При закритті рахунків їх залишки можуть потрапляти або в баланс (форма № 1), або в звіт про прибутки і збитки (форма № 2), тому ці дві форми бухгалтерської звітності є основними; будь-які інші форми служать аналітичними розшифровками або доповненням до них.
У певній ситуації достатньо однієї форми - балансу, оскільки підсумковий показник звіту про прибутки та збитки - чистий прибуток - включений в баланс. Звіт про прибутки та збитки представляє собою аналітичну розшифровку одного балансового показника, виділеного в самостійну форму звітності, яка дозволяє розкрити чинники формування прибутку. В аналітичній роботі використовують і інші форми, і дані бухгалтерського та статистичного обліку. [41, c.243]
Аналітична робота може здійснюватися за встановленими статтями звітності без їх зміни або за перетвореним (агрегованим) статтями.
Агрегування - це подання фінансової звітності у вигляді аналітичних таблиць, в яких однорідні статті (абсолютні показники звітності) об'єднуються в групи, доповнюються і коригуються. Агрегація зручно тим, що зводить воєдино і систематизує ті розрахунки, які рельєфно показують статику і динаміку основних показників при значному зниженні трудомісткості обчислювальних процедур. Агрегування головним чином піддаються статті бухгалтерського балансу, що дозволяє більш успішно проводити їх горизонтальний і вертикальний аналіз.
Єдиних правил агрегування не існує, їх визначає сам аналітик. Конструкція агрегованого балансу залежить від ступеня деталізації вихідної інформації і логіки подальшого її використання. Наприклад, при оцінці платоспроможності та ліквідності підприємства всі статті активу балансу можуть бути агреговані (об'єднані) в чотири групи залежно від тривалості перетворення активів у грошові кошти, а статті пасиву балансу - в чотири групи платіжних зобов'язань залежно від термінів платежу.
Коригування вихідних показників звітності здійснюють з метою виключити або перекомпонувати ті показники, які найбільш суттєво спотворюють реальну картину або суперечать економічним змістом, але правдиві і відповідають фактам господарського життя підприємства у звітному періоді.
На основі даних внутрішнього аналізу при коригуванні статей балансу і його агрегування слід розглянути приховану в складі дебіторської заборгованості та інших поточних активах низьку ліквідність або повну неліквідність сум (безнадійна заборгованість). Ці суми можуть бути переведені в розділ необоротних активів з одночасним їх переміщенням з власного капіталу в довгострокову заборгованість або повністю виключені з валюти балансу, ліквідних активів і власного капіталу.
Коригування статей балансу не є обов'язковою; вона застосовується тоді, коли мають місце розглянуті випадки або присутні значні суми в структурі балансу.
Використовуючи прийоми горизонтального, вертикального і трендового аналізів, агрегування статей бухгалтерського балансу, професійні аналітики складають аналітичний баланс. Останній носить в собі риси перерахованих вище аналізів, а його конфігурація визначається цілями і завданнями, що стоять перед аналітиком.
В аналітичній практиці сучасних підприємств трудомістка і відповідальна робота з аналізу може бути виконана з використанням комп'ютерної техніки. Застосування типових або спеціально розроблених програм дозволяє більш оперативно отримати результати аналізу, при цьому зберегти їх високу якість. Особливість більшості програм - можливість моніторингу одержуваних показників протягом певного періоду, побудова на цій основі відповідних управлінських рішень.
Серед відомих вітчизняних розробників програмних продуктів можна виділити компанії "Альт", ІНЕКО і "Про-Інвест-ІТ", якими створено понад 10 методик фінансового аналізу, що дозволяють проводити аналіз і діагностику фінансово-господарської діяльності підприємств. Вихідною інформацією для них служить відкрита бухгалтерська звітність підприємств, яка може бути введена вручну або в автоматичному режимі з найбільш популярних в даний час бухгалтерських програм - "1С: Бухгалтерія", "Інфо-Бухгалтер", "ІНФІН-Бухгалтерія" та інші, включаючи бухгалтерські програми власної розробки. [39, c.176]
При цьому представляється можливість використовувати всі або вибрати будь-який з трьох наведених нижче варіантів фінансового аналізу.
Автоматичний аналіз діяльності підприємства. Для цього способу характерна послідовна зміна графіків і поясняющего тексту. Використання цього режиму аналізу дозволяє користувачам оперативно ознайомитися зі станом підприємства.
2. Аналіз автоматично підготовленого в текстовому вигляді докладного укладення з фінансового стану підприємства і підготовка звіту. Такий спосіб аналізу істотно полегшує праця аналітика, так як формується на основі значного числа показників аналітичного балансу, звіту і коефіцієнтів.
3. Самостійний детальний фінансовий аналіз на основі складених аналітичних таблиць і графіків. Такий варіант аналізу дозволяє, використовуючи досвід і знання, самим підготувати звіт за результатами фінансового стану підприємства.
Проведення аналізу грунтується на розрахунку абсолютних і відносних показників, що характеризують різні аспекти діяльності підприємства і його фінансовий стан. Однак одне з основних достоїнств програми - можливість трактування отриманих результатів. При аналізі фінансових результатів діяльності підприємства оцінюється динаміка чистої виручки, собівартості, прибутків чи збитків за аналізований період.
Достоїнством розглянутих програмних продуктів є те, що вони дозволяють вирішувати також завдання зовнішнього аналізу, який проводять банки, страхові компанії та інвестори, державні органи управління.
Однак робота з комп'ютерними програмами може бути продуктивною лише за умови знання основ аналізу і діагностики фінансово-господарської діяльності підприємств.

2. Аналіз фінансового стану СГВК "Батьківщина-С" Перелюбський району Саратовської області

2.1 Організаційно-економічна характеристика

Сільськогосподарський виробничий кооператив "Батьківщина - З" розташований в східній лівобережної микрозоне Саратовської області. Центральна садиба знаходиться в селі Перелюб, який розташований в 380-ти кілометрах від обласного центру міста Саратова і в 30-ти кілометрах від найближчої залізничної станції Новоперелюб. Територіальна розосередженість виробництва і віддаленість структурних підрозділів від центру, погані дорожні умови ускладнюють збір і переробку інформації, все це веде до запізнювання прийняття оперативних рішень і розширення меж самостійності, як самого підприємства, так і внутрішньогосподарських підрозділів, особливо в сфері оперативно-господарської діяльності.
Кооператив є багатогалузевим господарством, які займаються рослинництвом і тваринництвом. Основна його діяльність - це виробництво зернових культур.
Дохід СГВК "Батьківщина-С" формується за рахунок виручки, отриманої від реалізаційної діяльності, і використовується підприємством на власний розсуд. СГВК "Батьківщина-С" самостійно формує виробничу програму, вибирає постачальників, споживачів своєї продукції, встановлює на неї ціни в межах, встановлених законодавством РФ та договорами.
Територія СГВК "Батьківщина-С" відноситься до третього агрокліматичного району Саратовської області, який характеризується посушливим жарким літом і холодною зимою. Характерна риса клімату - нерівномірний розподіл опадів протягом року. Кліматичні умови не цілком сприятливі для вирощування сільськогосподарських культур.
Територія СГВК "Батьківщина-С" розташовується в області Низькою Сиртовой рівнини в басейні річки Великий Іргиз і його приток. За умовами рельєфу основна частина території придатна для механізованої обробки грунту і збирання врожаю.
Виробничий процес у СГВК "Батьківщина-С" здійснюється на основі земельного фонду, основних фондів і трудових ресурсів.
Про наявність земельного фонду в СГВК "Батьківщина-С" можна судити за даними таблиці 1.
Таблиця 1
Аналіз зміни земельного фонду СГВК "Батьківщина-С"
Види угідь
2004р
2005р
2006р
Площа, га
Структура,%
Площа, га
Структура,%
Площа, га
Структура,%
Загальна земельна площа
16921
100
16921
100
16921
100
У т. ч. площа с / х. угідь
16122
95.2
16122
95.3
16122
95.3
Рілля
8918
52.7
8918
52.7
9170
54.2
Пасовища
7204
42.5
7204
42.6
7204
42.6
Площа лісу
248
1.5
248
1.5
248
1.5
Аналізуючи дані таблиці 1 можна зробити висновок про те, що загальна земельна площа протягом останніх 3-х років не змінювалася. Землі в господарстві використовуються ефективно, тому що найбільшу питому вагу в структурі земельної площі займають с / х. угіддя, а саме рілля.
Трудові ресурси є головною виробничою силою, здатною призвести чинності основні фактори виробництва. Достатня забезпеченість підприємства трудовими ресурсами, їх раціональне використання мають велике значення для збільшення обсягу виробництва і підвищення його ефективності. Зокрема, від забезпеченості підприємства трудовими ресурсами й ефективності їх використання залежать обсяг і своєчасність виконання всіх робіт, ефективність використання устаткування, машин, механізмів і як результат обсяг виробництва продукції, її собівартість, прибуток і ряд інших економічних показників.
Забезпеченість трудовими ресурсами СГВК "Батьківщина-С" представлена ​​в таблиці 2.
Таблиця 2
Забезпеченість СГВК "Батьківщина-С" трудовими ресурсами, чол.
Категорії працівників
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
За с / х. підприємству - всього
240
232
145
60,42
Працівники, зайняті в с / х. виробництві - всього
182
165
124
68,13
У т. ч. робочі постійні
144
129
94
65,28
Трактористи-машиністи
54
31
32
59,26
Оператори машинного доїння
12
14
8
66,67
Скотники ВРХ
15
16
15
100,00
Працівники свинарства
5
4
4
80,00
Працівники вівчарства
5
4
4
80,00
Робітники сезонні і тимчасові
5
5
5
100,00
Службовці:
33
31
25
75,76
Керівники
10
10
8
80,00
Фахівці
23
21
17
73,91
Працівники, зайняті в підсобних промислових підприємствах і промислах
49
22
15
30,61
Працівники ЖКГ та культурно-побутових установ
5
5
2
40,00
Працівники, зайняті на будівництві господарським способом
4
4
4
100,00
За даними таблиці 2 можна зробити висновок, що загальна чисельність працівників підприємства в період з 2004 по 2006 роки скоротилася на 39,58% або на 95 людини. Зменшилася кількість працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві на 31,87%, внаслідок цього збільшилися норми навантаження на працюючих. Кількість службовців також зменшилася на 24,24%
Спеціалізація - це форма суспільного поділу праці на різних стадіях виробничого процесу. Вона визначає виробничий напрям господарств, районів, зон, їх місце в загальному обсязі виробництва окремих видів продукції.
Коефіцієнт спеціалізації - процентне відношення вартості товарних виробництв до вартості всієї виробленої продукції:
КСП = 100 / (Уgi (2n-1))
Уgi - питома вага i-го виду товарної продукції в загальному її обсязі
n - порядковий номер певних видів продукції
Розглянемо рівень спеціалізації СГВК "Батьківщина-С" в таблиці 3.
За даними таблиці 3 можна зробити висновок, що в СГВК "Батьківщина-С" в структурі товарної продукції найбільшу питому вагу займають зернові культури (57,60%) і молоко (20,68%). З цього випливає, що господарство має зерно-молочний напрямок. Коефіцієнт спеціалізації дорівнює 0,43, отже, підприємство має середній рівень спеціалізації.
Аналіз забезпеченості СГВК "Батьківщина-С" основними фондами має велике значення. Одним з найважливіших факторів збільшення обсягу виробництва продукції на промислових підприємствах є забезпеченість їх основними фондами в необхідній кількості та асортименті та більш повне ефективне їх використання.

Таблиця 3
Аналіз структури товарної продукції СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
в середньому
тис. р..
%
тис. р..
%
тис. р..
%
тис. р..
%
зернові і зернобобові
8084
58,7
10743
64,3
8608
50,29
9145
57,60
соняшник
857
6,2
541
3,2
654
3,82
684
4,31
овочі відкритого грунту
51
0,4
30
0,2
-
-
-
-
інша продукція рослинництва
294
2,1
-
-
-
-
-
-
картопля
29
0,2
45
0,3
-
-
-
-
разом з рослинництва
9315
67,6
11877
71,2
10294
60,14
10495,33
66,11
худоба та птиця у живій масі
803
5,8
1240
7,4
1730
10,11
1257,67
7,92
молоко незбиране
2884
20,9
2737
16,4
4229
24,71
3283,33
20,68
шерсть
27
0,2
27
0,2
-
-
-
-
інша продукція тваринництва власного виробництва
736
5,3
824
4,9
864
5,05
808
5,09
разом з тваринництва
4450
32,3
4828
28,9
6823
39,86
5367
33,81
всього по господарству
13779
100
16705
100
17117
100
15876
100
коефіцієнт спеціалізації
0,43
Завданнями аналізу є - визначити забезпеченість підприємства і його структурних підрозділів основними фондами і рівень їх використання.
Аналіз починається з вивчення структури основних засобів. Основні фонд підприємства діляться на промислово - виробничі і непромислові, а також фонди невиробничого призначення. Виробничу потужність підприємства визначають промислово - виробничі фонди. Крім того, прийнято виділяти активну частину (робочі машини та обладнання) та пасивну частину фондів, а також окремі підгрупи відповідно до їх функціонального призначення (будівлі виробничого призначення, склади, робочі та силові машини, обладнання і т.д.) Про наявність основних фондів можна судити за даними, відображеним у таблиці 4.
Таблиця 4
Динаміка вартості основних фондів СГВК "Батьківщина-С", тис. руб.
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
Будинки
42057
41218
38998
92,73
Споруди
2366
2366
2366
100,00
Машини та обладнання
2060
4815
4815
233,74
Транспортні засоби
2187
1927
1927
88,11
Виробничий і господарський інвентар
31
31
31
100,00
Робоча худоба
136
74
61
44,85
Продуктивна худоба
794
2965
2948
371,28
Інші види основних засобів
8
8
8
100,00
Разом
49639
53404
51154
103,05
З таблиці 4 видно, що вартість будинків в аналізований період знизилася незначно. Різниця між 2006 і 2004р. склала 7,27% або 3059 тисяч рублів. У 2006 році відбулося збільшення вартості машин та обладнання на 2755 тисяч руб. або на 133,74% в порівнянні з 2004 роком у результаті придбання нових. Вартість продуктивної худоби збільшилася в 2,6 рази. Загальна вартість основних фондів СГВК "Батьківщина-С" збільшилася на 1515 тисяч руб. або на 3,05%.
Фінансовий стан підприємства характеризується системою показників, що відображають стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність суб'єкта господарювання фінансувати свою діяльність на фіксований момент часу.
Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.
Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які кошти вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, на скільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже, і фінансовий стан підприємства . Відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття балансу. За цими даними можна встановити, які зміни відбулися в активах підприємства, яку частину складає нерухомість підприємства, а яку - оборотні кошти, в тому числі у сфері виробництва та обігу.
Фінансовий стан підприємства відображає, в кінцевому рахунку, загальні підсумки його господарської діяльності. Прибуток - найважливіший критерій оцінки ефективності. Рентабельність виробничої діяльності (відношення чистого прибутку до повної собівартості продукції) показує, скільки прибутку має підприємство з кожної гривні, витраченої на виробництво і реалізацію продукції.
Проаналізуємо фінансові результати діяльності СГВК "Батьківщина-С" в таблиці 5.
За даними таблиці 5 можна зробити висновок, що СГВК "Батьківщина-С" на протязі останніх 3-х років спрацювало прибутково, про що свідчить рівень рентабельності. У 2006 році значення рівня рентабельності значно перевищує значення в 2005 і в 2004, що свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства.
Таблиця 5
Фінансові результати діяльності СГВК "Батьківщина-С", тис. руб.
Показники
2004р
2005р
2006р
відхи-
ня (+,-),
тис. руб.
2006р у% до 2004р
Виручка від продажу товарів, робіт, послуг
в тому числі від продажу:
13779
16810
17175
3396
124,65
Собівартість проданих товарів, робіт, послуг
в тому числі проданих:
13738
16496
15477
1739
112,66
Прибуток (збиток) від продажу
41
314
1698
1657
в 41,4 рази
Інші витрати
103
72
144
41
139,81
Чистий прибуток
2419
3237
5006
2587
в 2,1 рази
Рівень рентабельності,%
0,30
1,9
10,97
10,67
36,57
В динаміці за 3 роки виручка від продажу зросла на 24,65%, а собівартість також збільшилася, але менш швидкими темпами - на 12,66%. Таким чином, прибуток від продажу зросла в 41,4 рази. На показник чистого прибутку впливають інші доходи і витрати, тому чистий прибуток збільшився в 2,1 рази.

2.2 Аналіз майнового стану

Склад і розміщення майна у вартісному вираженні, джерела його утворення на будь-яку звітну дату характеризують майновий стан підприємства. До майна відносять необоротні та оборотні активи, вартість яких відображена в першому і другому розділах бухгалтерського балансу.
Для вивчення розміщення майна підприємства, динаміки вартості і складу майна, його структури складають аналітичні таблиці, які дозволяють провести горизонтальний і вертикальний аналіз, оцінити ступінь і тенденції змін.
При аналізі майна підприємства необхідно пам'ятати про наступні закономірності:
1. збільшення вартості майна, що знаходиться в розпорядженні підприємства, може означати тенденцію підвищення його потенційних можливостей;
2. більш високий темп приросту оборотних (мобільних) засобів у порівнянні з позаоборотних (іммобілізованими) показує тенденцію до прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства;
3. збільшення питомої ваги необоротних активів у майні свідчить про капіталізацію прибутку та інвестиційної спрямованості політики підприємства. При значному питомій вазі довгострокових фінансових вкладень, особливо при їх збільшенні за рік, необхідно вивчити ефективність вкладення коштів в інші підприємства. Для цього порівнюють відсотки доходу на інвестований капітал; відсоток по вкладеннях в інші підприємства повинен бути вище, ніж на кошти, вкладені у власне виробництво;
4. зі збільшенням частки основних засобів у майні збільшується амортизація основних фондів і зростає частка постійних витрат у витратах підприємства;
5. значне збільшення питомої ваги оборотних активів може свідчити про зміну виду діяльності підприємства - можливе розширення торгово-посередницької діяльності в порівнянні з виробничою. При цьому необхідно вивчити структуру запасів;
6. зниження питомої ваги дебіторської заборгованості оцінюють позитивно, особливо якщо мається на увазі довгострокова заборгованість (більше ніж 12 міс.).
Розміщення коштів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності і підвищенні її ефективності. Від того, які кошти вкладені в основні і оборотні кошти, скільки їх знаходиться у сфері виробництва та у сфері обігу, в грошовій і матеріальній формі, на скільки оптимально їх співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, отже, і фінансовий стан підприємства . У зв'язку з цим у процесі аналізу активів підприємства слід вивчити зміни в їх складі, структурі і дати їм оцінки. Розглянемо характеристику майнового стану СГВК "Батьківщина-С" в таблиці 6.

Таблиця 6
Структура активу балансу СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Майно підприємства всього
27973
100
28257
100
39357
100
140,70
Необоротні активи з них
16168
57,79
17378
61,50
16817
42,73
104,01
Незавершене будівництво
3760
13,44
3760
13,31
3760
9,55
100,00
Основні засоби
12393
44,30
13603
48,14
13047
42,70
105,28
Довгострокові фінансові вкладення
15
0,05
15
0,05
10
0,03
66,67
Оборотні активи з них
11805
42, 20
10879
38,50
22540
57,27
190,94
Запаси
10891
38,93
9935
35,16
21485
54,59
197,27
Дебіторська заборгованість (платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати)
914
3,27
879
3,11
869
2,21
95,08
Грошові кошти
-
-
65
0,23
186
0,47
-
За даними таблиці 6 можна зробити наступний висновок про те, що за останні 3 роки майно підприємства щорічно збільшувалося. А саме у 2006 році майно збільшилося на 11384 тис. руб. або на 40,70% в порівнянні з 2004 роком. Найбільшу питому вагу в структурі майна підприємства в 2004 і 2005 роках займають необоротні активи (57,79% і 61,50% відповідно). З них найбільшу питому вагу займають основні засоби (більше 40%). Однак у 2006 році співвідношення необоротних і оборотних активів змінилося.
У 2006 році найбільшу питому вагу займають оборотні активи (57,27%), з них більшу частину займають запаси. Це відбулося внаслідок збільшення кількості тварин на вирощуванні та відгодівлі та збільшення витрат у незавершеному виробництві. А вартість необоротних активів зменшилася на 516 тис. руб. через зниження вартості будинків і за рахунок зниження поголів'я робочої худоби.

2.3 Аналіз капіталу СГВК "Батьківщина-С"

Капітал - це кошти, якими володіє суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку.
Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових (зовнішніх) джерел.
Основним джерелом фінансування є власний капітал. До його складу входять статутний капітал, накопичений капітал (резервний і доданий капітали, фонд накопичення, нерозподілений прибуток) та інші надходження (цільове фінансування, благодійні пожертвування і ін)
Статутний капітал - це сума коштів засновників забезпечення статутної діяльності. На державних підприємствах - це вартість майна, закріпленого державою за підприємством на правах повного господарського відання; акціонерних підприємствах - номінальна вартість акцій; для товариств з обмеженою відповідальністю - сума часток власників; для орендного підприємства - сума вкладів його працівників і т.д.
Статутний капітал формується в процесі первісного інвестування коштів. Вклади засновників у статутний капітал можуть бути у вигляді грошових коштів, майновій формі і нематеріальних активів. Величина статутного капіталу оголошується при реєстрації підприємства і при коригуванні величини потрібно перереєстрація установчих документів.
Додатковий капітал як джерело коштів підприємства утворюється в результаті переоцінки майна або продажу акцій вище номінальної їх вартості, а також в результаті реінвестування прибутку на капітальні вкладення.
Резервний капітал створюється відповідно до законодавства або відповідно до установчих документів для страхування підприємницької діяльності. Він призначений для покриття кредиторської заборгованості при припиненні діяльності, для виплати дивідендів за привілейованими акціями при недоотриманні прибутку, на покриття можливих збитків і т.д.
Основним джерелом поповнення власного капіталу є прибуток підприємства, за рахунок якої створюються фонди накопичення, споживання, фонд соціальної сфери, резервний. Значну питому вагу в складі внутрішніх джерел займають амортизаційні відрахування від використовуваних власних основних. Вони не збільшують суму власного капіталу, а є засобом його реінвестування.
Позиковий капітал - це кредити банків і фінансових компаній, позики, кредиторська заборгованість, лізинг, комерційні папери та ін Він підрозділяється на довгостроковий (більше року) і короткостроковий (до року).
За цілями залучення позикові кошти поділяються на такі види:
кошти, що залучаються для відтворення основних засобів і нематеріальних активів;
кошти, що залучаються для поповнення оборотних активів;
кошти, що залучаються для задоволення соціальних потреб.
За формою залучення позикові кошти можуть бути в грошовій формі, у формі обладнання (лізинг), у товарній формі та інших видах; за джерелами залучення вони поділяються мл зовнішні та внутрішні; за формою забезпечення - забезпечені заставою або закладом, забезпечені порукою або гарантією і незабезпечені .
При формуванні структури капіталу необхідно враховувати особливості кожної його складової.
Власний капітал характеризується простотою залучення, забезпеченням більш стійкого фінансового стану і зниженням ризику банкрутства.
Необхідність у власному капіталі обумовлена ​​вимогами самофінансування підприємств. Він є основою їх самостійності і незалежності. Особливість власного капіталу полягає в тому, що він інвестується на довгостроковій основі і піддається найбільшому ризику. Чим вище його частка в загальній сумі капіталу і менша частка позикових коштів, тим вище буфер, який захищає кредиторів від збитків, а, отже, менше ризик втрати.
Однак потрібно враховувати, що власний капітал обмежений у розмірах. Крім того, фінансування діяльності підприємства тільки за рахунок власних коштів не завжди вигідно для нього, особливо в тих випадках, коли виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди будуть накопичуватися великі кошти на рахунках в банку, а в інші їх діставати. Слід також мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал, ніж платить за кредитні ресурси, то, залучаючи позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного капіталу. Як правило, підприємства беруть кредит, щоб посилити свої ринкові позиції.
У той же час якщо кошти підприємства створені в основному за рахунок короткострокових зобов'язань, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з капіталами короткострокового використання необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним їх поверненням та залучення в оборот на нетривалий час інших капіталів. До недоліків цього джерела фінансування слід віднести також складність процедури залучення, високу залежність позичкового відсотка від кон'юнктури фінансового ринку і збільшення в зв'язку з цим ризику зниження платоспроможності підприємства.
Від того, наскільки оптимально співвідношення власного і позикового капіталу, багато в чому залежить фінансове становище підприємства. Проаналізуємо використання капіталу в СГВК "Батьківщина-С" в таблиці 7.
Виходячи з даних таблиці, можна зробити висновок про те, що власний капітал збільшився в порівнянні з 2004 роком на 37,10%. Власний капітал займає найбільшу питому вагу в структурі капіталу (77,39% у 2006 році).
Відбулося збільшення позикового капіталу, що свідчить про недостатність власних коштів для здійснення діяльності підприємства. Що стосується кредиторської заборгованості, то вона в 2006 збільшилася в порівнянні з 2004 роком в 3 рази, а саме в частині заборгованості перед постачальниками. А заборгованість перед іншими кредиторами на кінець 2006 року відсутня.
Це говорить про те, що на кінець 2006 року підприємство знайшло вільні грошові кошти для того, щоб погасити заборгованість перед кредиторами.

Таблиця 7
Структура джерел формування капіталу в СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
тис. руб.
%
тис. руб.
%
тис. руб.
%
Баланс
27973
100
28257
100
39357
100
140,70
Власний капітал
22216
79,42
25453
90,08
30459
77,39
137,10
Позиковий капітал
5757
20,58
462
1,63
6556
16,66
113,88
Довгострокові зобов'язання
2342
8,37
2342
9027
2342
5,95
100,00
Короткострокові кредити і позики
3000
10,72
-
-
5000
12,70
166,67
Кредиторська заборгованість
415
1,48
462
1,63
1556
3,95
в 3,7 рази
в т. ч. постачальники та підрядники
139
0,49
268
0,95
1556
3,95
в 11,2 рази
інші кредитори
175
0,63
194
0,69
-
-
-

2.4 Аналіз ліквідності та платоспроможності

Одним з показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, є його платоспроможність, тобто можливість наявними грошовими ресурсами своєчасно погасити свої платіжні зобов'язання. Платоспроможність є зовнішнім проявом фінансового стану підприємства, його стійкості. Платоспроможність оцінюють за даними бухгалтерського балансу на основі діагностики ліквідності оборотних коштів. У загальному випадку її оцінюють як відношення ліквідних оборотних активів підприємства до його короткостроковими борговими зобов'язаннями.
Оцінка ліквідності підприємства передбачає зіставлення активів з погашенням зобов'язань, для чого розраховують відповідні коефіцієнти ліквідності:
коефіцієнт поточної ліквідності. Він показує ступінь, в якій поточні активи покривають поточні пасиви.
Перевищення поточних активів над поточними пасивами забезпечує резервний запас для компенсації збитків, які може понести підприємство при розміщенні й ліквідації всіх поточних активів.
коефіцієнт швидкої ліквідності показує, яку частину короткострокової заборгованості підприємство може погасити за рахунок грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і дебіторських боргів.
коефіцієнт абсолютної ліквідності. Чим вище його величина, тим більше гарантія погашення боргів.
Висновок про платоспроможність будується на порівнянні отриманих результатів розрахунку коефіцієнтів з нормативними значеннями.
Коефіцієнти ліквідності відображають здатність підприємства погасити свої короткострокові зобов'язання легко реалізованими активами. Висока їх значення є показником стійкого фінансового положення, низьке - можливих проблем з готівкою і утруднень в подальшої операційної діяльності. Дані коефіцієнти характеризують здатність підприємства виконати свої короткострокові зобов'язання при збереженні можливості вести статутну діяльність.
Розглянемо платоспроможність СГВК "Батьківщина-С" в таблиці 8.
Аналізуючи дані таблиці 8 можна зробити наступний висновок: коефіцієнт поточної ліквідності за останні три роки більше нормативного значення (більше 2-х), отже, резервний запас для компенсації збитків був забезпечений.
Таблиця 8
Показники платоспроможності та ліквідності СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
Коефіцієнт поточної ліквідності
2,05
3,88
3,44
167,80
Коефіцієнт швидкої ліквідності
0,16
0,14
0,16
100,00
Коефіцієнт абсолютної ліквідності
-
0,14
0,03
-
Частка оборотних коштів в активах
0,39
0,35
0,57
146,15
Частка власних оборотних коштів у загальній їх сумі
0,47
0,95
0,71
151,06
Частка запасів в оборотних активах
1,00
0,99
0,95
95,00
Частка власних оборотних коштів у покритті запасів
0,47
0,96
0,74
157,45
Коефіцієнт покриття запасів
0,76
0,99
1,05
138,16
Значення коефіцієнта швидкої ліквідності нижче нормативного значення (0,7-1), отже, найбільшу питому вагу в оборотних активах займають запаси. Протягом останніх 3-х років СГВК "Батьківщина-С" не міг моментально розраховуватися з кредиторами, не покладаючись на дебіторську заборгованість. Коефіцієнт покриття запасів збільшився на 38,16%, це відбулося за рахунок збільшення частки власних оборотних коштів у покритті запасів. Отже, запаси покриваються за рахунок власних оборотних коштів.
Поняття платоспроможності та ліквідності близькі за економічним змістом, але не ідентичні. Від ступеня ліквідності балансу також залежить платоспроможність підприємства.
Ліквідність балансу характеризує здатність підприємства швидко гасити свою заборгованість, як по загальній сумі, так і за термінами настання платежів і означає безумовну платоспроможність.
Для аналізу ліквідності балансу кошти активу і джерела пасиву поділяються на групи за строками надходження коштів та настання платежів. При цьому кошти активу поділяються за ступенем зменшення ліквідності (швидкості обігу в грошові кошти) на чотири групи.
Перша група - найбільш ліквідні активи А1 - включає грошові кошти і короткострокові фінансові вкладення.
Друга група - швидко реалізовані активи А2 - включає дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати.
Третя група - повільно реалізовані активи А3 - включає матеріальні оборотні кошти, податок на додану вартість по придбаних цінностей, дебіторську заборгованість, платежі по якій очікуються більш ніж через 12 місяців після звітної дати, інші оборотні активи та довгострокові фінансові вкладення.
Четверта група - важко реалізовані активи А4 - включає необоротні активи без довгострокових фінансових вкладень.
Джерела пасиву поділяються по наростанню термінів настання платежів також на чотири групи.
Перша група - найбільш термінові зобов'язання П1 - включає кредиторську заборгованість учасникам (засновникам) по виплаті доходів, інші короткострокові зобов'язання.
Друга група - короткострокові пасиви П2 - включає короткострокові позики і кредити.
Третя група - довгострокові пасиви П3 - включає довгострокові зобов'язання.
Четверта група - постійні пасиви П4 - включає власні кошти організації, тобто капітал і резерви, доходи майбутніх періодів та резерви майбутніх витрат.
На основі такого розподілу коштів та джерел їх утворення (або майна і зобов'язань організації) визначаються умови ліквідності балансу.
I. Умови абсолютної ліквідності:
А1 ≥ П1
А2 ≥ П2
А3 ≥ П3
А4 ≤ П4
Співвідношення, що визначають абсолютну ліквідність балансу, враховують платоспроможність, згідно з якою кошти, короткострокові фінансові вкладення і короткострокова дебіторська заборгованість мають покривати термінові зобов'язання організації, тобто кредиторську заборгованість і короткострокові позики і кредити, а необоротні активи повинні формуватися за рахунок власних джерел.
II. Умова поточної ліквідності:
(А1 + А2) ≥ (П1 + П2)
Співвідношення, визначальна умова поточної ліквідності, відображає умова платоспроможності.
III. Умова перспективної ліквідності:
А3 ≥ П3
IV. Загальна (комплексна) ліквідність:
Z =
Lk1 A1 + L2 * A2 + L3 * A3
≥ 1
L1 * П1 + L2 * П2 + L3 * П3
де L1, L2, L3 - вагові коефіцієнти, що враховують значущість коштів з точки зору термінів надходження коштів та погашення зобов'язань.
Розглянемо умови ліквідності балансу за даними звітності в таблиці 9.
Таблиця 9
Угруповання активів і пасивів СГВК "Батьківщина-С" за ступенем ліквідності, тис. руб.
А
2004р
2005р
2006р
П
2004р
2005р
2006р
Надлишок, нестача
2004р
2005р
2006р
А1
-
65
186
П1
2757
462
1556
-2757
-397
-1370
А2
914
879
869
П2
3000
-
5000
-2086
879
-4131
А3
11820
9950
21495
П3
-
2342
2342
11820
7608
19153
А4
16153
17363
16807
П4
22216
25453
30459
6063
8090
13652
Умови абсолютної ліквідності не витримуються протягом останніх трьох років, дотримується лише останні два співвідношення, тобто Необоротні активи сформовані за рахунок власних джерел.
Умова поточної ліквідності витримується лише у 2005 року, а в 2006 організація могла погасити за рахунок наявних у неї грошових коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості лише лише 16,10% строкових зобов'язань.
Умови перспективної ліквідності витримуються, оскільки відсутні довгострокові позики і кредити.
Загальна (комплексна) ліквідність у 2005 році склала 3,4, а в 2006 році 2,17. Отже, умова загальної ліквідності виконується.
У цілому по комплексній ліквідності баланс за останні два роки може бути визнаний ліквідним.
При досить високому рівні платоспроможності підприємства його фінансове становище може бути охарактеризований як стійке. Однак високий рівень платоспроможності не завжди може підтвердити вигідність вкладень в оборотні активи. Зокрема, зайві запаси товарно-матеріальних цінностей, затоварення складів готовою продукцією, наявність значної безнадійної дебіторської заборгованості знижують рівень ліквідності оборотних активів.

2.5 Аналіз фінансової стійкості і ділової активності СГВК "Батьківщина-С"

Фінансовий стан підприємства є відображенням накопиченого їм потенціалу за рахунок поточних фінансових результатів. Воно описується активними і пасивними статтями бухгалтерського балансу, а також співвідношеннями між ними. Діагностика фінансового стану може бути виконана з позицій довгострокової і короткострокової перспективи. У першому випадку, як показує аналіз вітчизняної і зарубіжної практики, розглядається фінансова стійкість, у другому - платоспроможність і кредитоспроможність.
Після загальної оцінки майнового стану організації та її зміни за аналізований період вивчається її фінансова стійкість.
Фінансова стійкість характеризується станом і структурою активів організації, їх забезпеченістю джерелами. Вона є основним критерієм надійності організації як комерційного партнера. Вивчення фінансової стійкості дозволяє оцінити можливості організації забезпечувати безперебійний процес фінансово-господарської діяльності і ступінь покриття коштів, вкладених в активи власними джерелами.
Стійкий фінансовий стан досягається при достатності власного капіталу, хорошій якості активів, достатньому рівні рентабельності з урахуванням операційного і фінансового ризику, достатності ліквідності, стабільних доходах і широких можливостях залучення позикових коштів. Фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження і витрачання грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного і позикового капіталу і найбільш ефективне його використання.
Фінансово стійка організація характеризується станом і структурою активів підприємства та забезпеченістю їх джерелами покриття, зокрема стану основних, оборотних коштів та показниками фінансової незалежності, які можуть бути представлені через співвідношення різних видів засобів та джерел, тобто у вигляді коефіцієнтів.
Для аналізу фінансової стійкості підприємств велике значення мають відносні показники - коефіцієнти, які визначають стан основних і оборотних коштів, ступінь фінансової незалежності. Коефіцієнти звітного періоду порівнюють з нормативними, з коефіцієнтами аналогічного підприємства. У результаті виявляють реальний фінансовий стан підприємства, слабкі або сильні його сторони.
У сучасних умовах, коли господарська діяльність може здійснюватися не тільки за рахунок власних, а й за рахунок позикових коштів, важлива така характеристика, як фінансова незалежність.
Розглянемо зміну фінансової стійкості за коефіцієнтами в таблиці 10.
Якщо розглядати коефіцієнти, розраховані в таблиці 10, можна зробити наступний висновок. За останні 3 роки відбувалося збільшення коефіцієнта маневреності власного капіталу. Це свідчить про поліпшення фінансової стійкості в наступні періоди, але оптимального значення коефіцієнти ще не досягли.
Коефіцієнт фінансової незалежності зменшився на 2,53% порівняно із звітним роком, але його значення відповідало нормативному. У цілому підприємство протягом останніх трьох років було фінансово стійко.

Таблиця 10
Коефіцієнти, що характеризують фінансову стійкість СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
Коефіцієнт концентрації власного капіталу
0,79
0,90
0,77
97,47
Коефіцієнт фінансової незалежності
0,79
0,89
0,77
97,47
Коефіцієнт маневреності власного капіталу
0,27
0,32
0,44
162,96
Коефіцієнт концентрації залучених коштів
0,21
0,10
0,23
109,52
Коефіцієнт структури довгострокових вкладень
0,14
0,13
0,14
100,00
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів
0,10
0,08
0,07
70,00
Коефіцієнт структури залучених коштів
0,41
0,84
0,26
63,41
Рівень фінансового левериджу
0,26
0,11
0,29
111,54
Аналіз ділової активності передбачає вивчення показників, що відбивають динамічність розвитку підприємства в напрямку поставленої мети. У загальному випадку при аналізі ділової активності основну увагу приділяють динаміці оціночних показників, які безпосереднім чином залежать від швидкості обороту коштів, їх оборотності. По-перше, від швидкості обороту коштів залежить розмір річного обороту (обсяг продажів), по-друге, чим швидше оборот, тим менше потрібно на одиницю об'єму продажів умовно-постійних витрат, по-третє, прискорення кругообігу коштів на тій чи іншій стадії обороту тягне за собою прискорення обороту на інших стадіях, що призводить до зниження загальної потреби в коштах.
Ділова активність підприємства характеризується показниками, що відображають ефективність використання засобів виробництва, матеріальних і фінансових ресурсів. А також її оцінюють з точки зору якості управління активами. Розглянемо основні показники ділової активності в таблиці 11.
Таблиця 11
Аналіз показників ділової активності СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
2006р у% до 2004р
Оборотність матеріальних засобів (запасів), дні
233
260
450
193,13
Оборотність грошових коштів, дні
-
1,4
3,9
-
Коефіцієнт оборотності коштів в розрахунках (дебіторської заборгованості), обороти
-
19,1
19,8
-
Період погашення дебіторської заборгованості, дні
-
19
18
-
Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості, обороти
33,2
36,4
11
33,13
Період погашення кредиторської заборгованості, дні
11
10
33
300,00
Тривалість операційного циклу, дні
233
279
468
200,86
Тривалість фінансового циклу, дні
222
269
435
195,95
За даними таблиці 11 можна зробити наступний висновок. Відбулося збільшення коефіцієнта оборотності коштів у розрахунках, отже, кошти в розрахунках на підприємстві стали швидше обертатися. Це свідчить про поліпшення ділової активності. Період погашення кредиторської заборгованості збільшився в 3 рази, що говорить про недостатність вільних грошових коштів. Тривалість операційного циклу збільшилася в 2 рази, отже, збільшився час, протягом якого грошові кошти знерухомлені в запасах і дебіторській заборгованості.

3. Діагностика ймовірності банкрутства СГВК "Батьківщина-С"

3.1 Прогнозування фінансового стану і діагностика банкрутства

Банкрутство (фінансовий крах, руйнування) - це підтверджена документально нездатність суб'єкта господарювання платити за своїми борговими зобов'язаннями і фінансувати поточну основну діяльність через відсутність коштів.
Основною ознакою банкрутства є нездатність підприємства забезпечити виконання вимог кредиторів протягом трьох місяців з дня настання термінів платежів. Після закінчення цього терміну кредитори одержують право на звернення до арбітражного суду про визнання підприємства-боржника банкрутом.
Банкрутство зумовлено самою сутністю ринкових відносин, які пов'язані з невизначеністю досягнення кінцевих результатів і ризиком втрат.
Передумови банкрутства різноманітні - це результат взаємодії численних факторів як зовнішнього, так і внутрішнього характеру.
До зовнішніх факторів банкрутства можна віднести:
економічні: кризовий стан економіки країни, інфляція, зростання цін на ресурси, зміна кон'юнктури ринку, неплатоспроможність і банкрутство партнерів.
політичні: зовнішньоекономічна політика держави, розрив економічних зв'язків, втрата ринків збуту, зміна умов експорту та імпорту.
посилення міжнародної конкуренції у зв'язку з розвитком науково - технічного прогресу.
демографічні: чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу.
До внутрішніх факторів відноситься:
дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефективної виробничо-комерційної діяльності.
низький рівень техніки, технології та організації виробництва.
зниження ефективності використання виробничих ресурсів підприємства, його виробничої потужності, високий рівень собівартості
погана клієнтура підприємства, яка сплачує з запізненням або не платить зовсім з причини банкрутства
відсутність збуту через низького рівня організації маркетингової діяльності з вивчення ринків збуту продукції, формування портфеля замовлень
швидка і не контрольоване розширення господарської діяльності, в результаті чого запаси, витрати і дебіторська заборгованість зростають швидше обсягу продажів. Звідси з'являється потреба в залученні короткострокових позикових коштів, які можуть перевищити чисті оборотні активи
Реорганізаційні процедури передбачають відновлення платоспроможності шляхом проведення певних інноваційних заходів. За результатами аналізу повинна бути вироблена генеральна фінансова стратегія і складено бізнес - план фінансового оздоровлення підприємства з метою недопущення банкрутства і виведення його з "небезпечної зони" шляхом комплексного використання внутрішніх і зовнішніх резервів.
Конкретні шляхи виходу підприємства з кризової фінансової ситуації залежать від причин його неспроможності.
З метою скорочення дефіциту власного оборотного капіталу акціонерне підприємство може спробувати поповнити за рахунок випуску і розміщення нових акцій і облігацій. Однак при цьому треба мати на увазі, що випуск нових акцій може призвести до падіння їхнього курсу, що теж може стати причиною банкрутства.
Зменшити дефіцит власного капіталу можна за рахунок прискорення його оборотності шляхом скорочення строків будівництва, виробничо-комерційного циклу, наднормативних залишків запасів, незавершеного виробництва і т.д.
З метою скорочення витрат і підвищення ефективності основного виробництва в окремих випадках доцільно відмовитися від деяких видів діяльності, які обслуговують основне виробництво, і перейти до послуг спеціалізованих організацій.
Велику допомогу у виявленні резервів поліпшення фінансового стану підприємства може надати маркетинговий аналіз з вивчення попиту та пропозиції, ринків збуту і формування на цій основі оптимального асортименту та структура виробництва продукції.
Одним з основних і найбільш радикальних напрямків фінансового оздоровлення підприємства є пошук внутрішніх резервів по збільшенню прибутковості виробництва і досягненню беззбиткової роботи за рахунок більш повного використання виробничої потужності підприємства, підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, зниження його собівартості, раціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.
Основну увагу при цьому необхідно приділити питанням ресурсозбереження: впровадження прогресивних норм, ресурсозберігаючих технологій, використання вторинної сировини, матеріального і морального стимулювання працівників за економію ресурсів і скорочення непродуктивних витрат і втрат.
В особливо важких випадках необхідно докорінно переглянути виробничу програму, матеріально-технічне постачання, підбір і розстановку персоналу, ринки сировини і ринки збуту продукції, та інші питання.

3.2 Оцінка ймовірності банкрутства відповідно до російського законодавства

Одним із завдань антикризового управління підприємствами є визначення неплатоспроможності підприємств - претендентів у банкрути. У вітчизняній і зарубіжній практиці існує безліч критеріїв віднесення підприємств до неплатоспроможним, проте до цих пір йдуть дискусії про найбільш ефективний спосіб виконання цієї процедури.
Ознаки банкрутства при багатокритеріального підходу у відповідності з рекомендаціями Комітету з узагальнення практики аудіювання зазвичай ділять на дві групи.
До першої групи належать показники, що свідчать про можливі фінансові утруднення та ймовірності банкрутства в недалекому майбутньому:
повторювані істотні втрати в основній діяльності, що виражаються в хронічному спаді виробництва, скороченні обсягів продажів і хронічної збитковості;
наявність хронічно простроченої кредиторської та дебіторської заборгованості;
збільшення до небезпечних меж частки позикового капіталу в загальній його сумі;
дефіцит власного оборотного капіталу;
систематичне збільшення тривалості обороту капіталу;
наявність наднормативних запасів сировини і готової продукції;
використання нових джерел фінансових ресурсів на невигідних умовах;
несприятливі зміни у портфелі замовлень;
падіння ринкової вартості акцій підприємства;
зниження виробничого потенціалу і т.д.
У другу групу входять показники, несприятливі значення яких не дають підстави розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але сигналізують про можливість різкого його погіршення в майбутньому при неприйнятті дійових заходів. До них відносяться:
надмірна залежність підприємства від будь-якого одного конкретного проекту, типу обладнання, виду активу, ринку сировини або ринку збуту;
втрата ключових контрагентів;
недооцінка оновлення техніки і технології;
втрата досвідчених співробітників апарату управління;
вимушені простої, неритмічна робота;
неефективні довгострокові угоди;
недостатність капітальних вкладень і т.д.
Відповідно до чинного російського законодавства про банкрутство підприємств для діагностики їх неспроможності застосовується обмежене коло показників:
коефіцієнт поточної ліквідності,
коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом,
коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.
Згідно з даними правилами підприємство визнається неплатоспроможним за наявності однієї з наступних умов:
коефіцієнт поточної ліквідності на кінець звітного періоду нижче нормативного значення для відповідної галузі;
коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними коштами на кінець звітного періоду нижче нормативного значення для відповідної галузі;
коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності <1.
Розглянемо наведені показники в таблиці 12

Таблиця 12
Показники платоспроможності СГВК "Батьківщина-С"
Показники
2004р
2005р
2006р
Коефіцієнт забезпеченості власним оборотним капіталом
0,27
0,41
0,52
Коефіцієнт поточної ліквідності
2,05
3,88
3,44
Коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності
1,05
2,86
1,50
За даними таблиці 12 можна зробити про те, що протягом трьох років підприємство було платоспроможним та загроза банкрутства відсутня, так як всі розраховані показники вище нормативних значень.

3.3 Діагностика банкрутства у міжнародній практиці

У зарубіжних країнах для оцінки ризику банкрутства і кредитоспроможності підприємств широко використовуються факторні моделі відомих західних економістів Альтмана, Ліса, Таффлера, Тішоу та ін, розроблені за допомогою багатомірного дискримінантного аналізу.
Найбільш широку популярність отримала модель Альтмана:
Z = 0,717 х1 +0,847 х2 +3,107 х3 +0,42 х4 +0,995 х5, де
х1 - власний оборотний капітал / сума активів;
х2 - нерозподілений прибуток / сума активів;
х3 - прибуток до сплати відсотків / сума активів;
х4 - балансова вартість власного капіталу / позиковий капітал; х5 - обсяг продажів (виручка) / сума активів.
Константа порівняння - 1,23.
Якщо значення Z <1,23, то це ознака високої ймовірності банкрутства, тоді як значення Z> 1,23 і більше свідчить про малу його ймовірності.
Дискримінантний модель, розроблена Лис для Великобританії, отримала такий вираз:
Z = 0,063 х1 +0,092 х2 +0,057 х3 +0,001 х4, де
х1-оборотний капітал / сума активів;
х2 - прибуток від реалізації / сума активів;
х3 - нерозподілений прибуток / сума активів;
х4 - власний капітал / позиковий капітал.
Тут граничне значення дорівнює 0,037.
Тафлер розробив наступну модель:
Z = 0,053 х1 +0,13 х2 +0,18 х3 +0,16 х4, де
х1 - прибуток від реалізації / короткострокові зобов'язання;
х2 - оборотні активи / сума зобов'язань;
х3 - короткострокові зобов'язання / сума активів;
х4 - виручка / сума активів.
Якщо величина Z-рахунку більше 0,3, це говорить про те, що у підприємства непогані довгострокові перспективи, якщо менше 0,2, то банкрутство більш ніж ймовірно.
Прийдемо розрахунок за моделями західних економістів у таблиці 13.
Таблиця 13
Зарубіжні моделі для оцінки ризику банкрутства СГВК "Батьківщина-С"
Моделі
2004р
2005р
2006р
Модель Альтмана
2,91
5,47
2,97
Модель Лисиця
0,056
0,075
0,067
Модель Таффлера
0,39
0,96
0,57
На підставі наведених розрахунків можна зробити висновок про те, що СГВК "Батьківщина-С" на протязі останніх 3-х років здійснювало свою діяльність досить успішно, тому що всі показники вище нормативних значень. Так як значення за моделлю Таффлера вище 0,3, то в підприємства є непогані довгострокові перспективи.
Американський вчений У. Бівер запропонував іншу систему показників для діагностики банкрутства підприємств, розглянуту в таблиці 14
Таблиця 14
Система показників діагностики банкрутства підприємств за У. Біверу
Показники
Формула
Значення показників
Благополучного підприємства
за 5 років до банкрут-
ства
за 1 рік до банк-ротства
Коефіцієнт Бівера
Чистий прибуток - амортизація / довгострокові + короткострокові зобов'язання
0,4-0,45
0,17
-0,15
Рентабельність активів
чистий прибуток / активи * 100%
6-8
4
- 22
Коефіцієнт покриття
Оборотні активи / короткострокові зобов'язання
≥ 3,2
≥ 2
≥ 1
Наведемо розрахунок даних показників у таблиці 15.
Таблиця 15
Система показників діагностики банкрутства СГВК "Батьківщина-С" за У. Біверу
Показники
Формула
Значення показників
2004р
2005р
2006р
Коефіцієнт Бівера
Чистий прибуток - амортизація / довгострокові + короткострокові зобов'язання
0,42
1,15
0,56
Рентабельність активів
чистий прибуток / активи * 100%
8,65
11,46
12,70
Коефіцієнт покриття
Оборотні активи / короткострокові зобов'язання
3,46
23,55
3,44
За розрахунками, наведеними в таблиці 15 видно, підприємство банкрутом не є і найближчі роки банкрутом воно не буде, якщо буде також успішно здійснювати свою діяльність.
Існує й інша модель оцінки підприємства, описана П. Праттом, по якій аналіз підприємства складається з 8 етапів:
оцінка короткострокової ліквідності, тобто виявлення здатності підприємства виконувати свої поточні зобов'язання. Даний механізм оцінки оперує коефіцієнтом поточної ліквідності та коефіцієнтом негайної ліквідності, які широко використовуються в російській практиці;
оцінка поточної діяльності - вимірювання ефективності використання компанією своїх активів. При цьому використовуються наступні показники: оборотність дебіторської заборгованості, оборотність товарно-матеріальних запасів, відношення виручки від реалізації до власного оборотного капіталу, відношення виручки від реалізації до основних засобів і сукупних активів;
оцінка ризику. Мета даного етапу - максимально знизити невизначеність, пов'язану з потоками доходів, за різними боржникам компанії. При цьому оцінюється:
діловий ризик, або невизначеність, пов'язана з отриманням доходу і обумовлена ​​двома факторами - коливаннями обсягів реалізації та рівнем постійних операційних витрат фірми;
фінансовий ризик, що враховує постійні фінансові витрати або відсотки та їх вплив на зміни в потоках доходів, одержуваних інвесторами. Фінансовий ризик визначається величиною фінансового важеля або різними коефіцієнтами важільного;
оцінка структури капіталу за балансовим звітом. Головна мета даного етапу - допомогти провести кількісну оцінку довгострокової платоспроможності бізнесу, а також здатності підприємства вирішувати фінансові проблеми і використовувати можливості, що відкриваються. На даному етапі оцінки підприємства використовуються такі відносини: сумарного боргу до сукупних активів; власного капіталу до сукупних активів; довгострокової заборгованості до сукупного капіталу; власного капіталу до сукупного капіталу;
основних засобів до власного капіталу; позикових коштів до власного капіталу;
розрахунок коефіцієнтів покриття за звітом про прибутки, що показують маржу, що свідчить про здатність компанії виконувати свої зобов'язання. На цьому етапі розглядаються коефіцієнти покриття процентних виплат, покриття фіксованих платежів, покриття дивідендів за привілейованими акціями;
оцінка рентабельності за звітом про прибутки проводиться за чотирма відносин:
валового прибутку до виручки від реалізації;
операційного прибутку до виручки від реалізації;
прибутку до сплати податків до виручки від реалізації;
чистого прибутку до виручки від реалізації;
оцінка прибутковості інвестицій показує дохід на власний капітал, дохід на інвестиції, дохід на сукупні активи;
оцінка використання активів показує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи в поточній діяльності. Коефіцієнти, на основі яких ведеться оцінка, визначаються як відношення виручки від реалізації до різних груп активів.
Західні моделі розроблені для сталої, розвиненої ринкової економіки, де закони ринку діють злагоджено протягом багатьох років. Російська економіка на сучасному етапі ще не є сталою, тому багато економічні закони діють спотворено, що не дозволяє використовувати дані моделі напряму. Отже, вони потребують коригування.
Усі розглянуті вище системи критеріїв віднесення підприємств до неспроможним характеризуються лише фінансовими показниками, що на наш погляд неприпустимо, оскільки вони можуть дати оцінку вже доконаного факту банкрутства підприємства або його неплатоспроможності. Вирішити цю проблему можна, якщо провести на підприємстві комплексну діагностику, яка включає в себе аналіз фінансових та економічних показників.

Висновки і пропозиції

Результати діяльності підприємства залежать від наявності та ефективності використання фінансових ресурсів. Управління цими ресурсами вимагає глибокого аналізу. У зв'язку з цим зростає пріоритетність і роль фінансового аналізу, основним змістом якого є комплексне системне вивчення фінансового стану підприємства і факторів його формування.
Щоб забезпечувати виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати економічний стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів. Аналіз фінансового стану підприємства - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства.
Ця дипломна робота була написана на прикладі СГВК "Батьківщина-С" Перелюбський району. На основі проведеного аналізу фінансового стану підприємства можна зробити ряд висновків і внести пропозиції щодо поліпшення фінансового стану підприємства.
Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства передбачає всебічне вивчення технічного рівня виробництва, якості, і конкурентоспроможності продукції, що випускається, забезпеченості виробництва матеріальними, трудовими і фінансовими ресурсами та ефективності їх використання. Він заснований на системному підході, комплексному обліку різноманітних факторів, якісному підборі достовірної інформації і є важливою функцією управління.
Мета фінансового аналізу - оцінка минулої діяльності та положення підприємства на даний момент, а також оцінка майбутнього потенціалу підприємства. Вона полягає не тільки і не стільки в тому, щоб встановити та оцінити фінансовий стан підприємства, але також і в тому, щоб постійно проводити роботу, спрямована на його поліпшення. Аналіз фінансового стану показує, по яким конкретно напрямками треба вести цю роботу.
Аналіз господарської діяльності показав:
аналіз забезпеченості трудовими ресурсами показав, загальна чисельність працівників підприємства в період з 2004 по 2006 роки скоротилася на 39,58% або на 95 людини. Зменшилася кількість працівників, зайнятих в сільськогосподарському виробництві на 31,87%, внаслідок цього збільшилися норми навантаження на працюючих. Кількість службовців також зменшилася на 24,24%
в СГВК "Батьківщина-С" в структурі товарної продукції найбільшу питому вагу займають зернові культури (57,60%) і молоко (20,68%). З цього випливає, що господарство має зерно-молочний напрямок. Коефіцієнт спеціалізації дорівнює 0,43, отже, підприємство має середню спеціалізацію.
СГВК "Батьківщина-С" на протязі останніх 3-х років спрацювало прибутково, про що свідчить рівень рентабельності. У 2006 році значення рівня рентабельності значно перевищує значення в 2005 і в 2004, що свідчить про підвищення фінансової стійкості підприємства.
Аналіз майнового стану показав, що за останні 3 роки майно підприємства тільки збільшувалася. А саме у 2006 році майно збільшилося на 11384 тис. руб. або на 40,70% в порівнянні з 2004 роком. Найбільшу питому вагу в структурі майна підприємства в 2004 і 2005 роках займають необоротні активи (57,79% і 61,50% відповідно). У 2006 році найбільшу питому вагу займають оборотні активи (57,27%), з них більшу частину займають запаси. Це відбулося внаслідок збільшення кількості тварин на вирощуванні та відгодівлі та збільшення витрат у незавершеному виробництві. А вартість необоротних активів зменшилася на 516 тис. руб. через зниження числа будівель і за рахунок зниження поголів'я робочої худоби.
Капітал - це кошти, якими володіє суб'єкт господарювання для здійснення своєї діяльності з метою одержання прибутку. Формується капітал підприємства як за рахунок власних (внутрішніх), так і за рахунок позикових (зовнішніх) джерел.
Власний капітал займає найбільшу питому вагу в структурі капіталу (77,39% у 2006 році). Відбулося збільшення позикового капіталу, що свідчить про недостатність власних коштів для здійснення діяльності підприємства. Що стосується кредиторської заборгованості, то вона в 2006 збільшилася в порівнянні з 2004 роком в 3 рази, а саме в частині заборгованості перед постачальниками. А заборгованість перед іншими кредиторами на кінець 2006 року відсутня. Це говорить про те, що на кінець 2006 року підприємство знайшло вільні грошові кошти для того, щоб погасити заборгованість перед кредиторами.
Провівши аналіз платоспроможності підприємства, ми з'ясували, що умови перспективною і комплексної ліквідності виконуються, і в цілому баланс підприємства був визнаний ліквідним, а підприємство платоспроможне.
Якщо розглядати коефіцієнти фінансової стійкості можна сказати, що останні 3 роки відбувалося збільшення коефіцієнта маневреності власного капіталу. Це свідчить про поліпшення фінансової стійкості в наступні періоди, але оптимального значення коефіцієнти ще не досягли. Відбулося незначне зменшення коефіцієнта фінансової незалежності на 2,53% порівняно із звітним роком, але значення коефіцієнта відповідало нормативному. У цілому підприємство протягом останніх трьох років було фінансово стійко.
Відбулося збільшення коефіцієнта оборотності коштів у розрахунках, отже, кошти в розрахунках на підприємстві стали швидше обертатися. Це свідчить про поліпшення ділової активності. Період погашення кредиторської заборгованості збільшився в 3 рази, що говорить про недостатність вільних грошових коштів. Тривалість операційного циклу збільшилася в 2 рази, отже, збільшився час, протягом якого грошові кошти знерухомлені в запасах і дебіторській заборгованості. У цілому ділова активність покращилася.
При проведенні діагностики банкрутства було виявлено, що підприємство банкрутом не є і найближчі роки банкрутом воно не буде, якщо буде також успішно здійснювати свою діяльність.
На підставі проведеного аналізу можна також внести ряд пропозицій щодо поліпшення фінансово-господарської діяльності підприємства.
1. З метою підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно виявити внутрішні резерви зниження собівартості виробництва продукції і збільшення прибутку від підприємницької діяльності кооперативу. Для цього ми вважаємо за необхідне використання в процесі виробництва вдосконаленої техніки, сучасних ресурсозберігаючих технології виробництва, а також раціональне використання основних фондів, поліпшення матеріально-технічного постачання і інших факторів.
2. Оскільки аналіз здійснюється на основі даних, відображених у формах річної бухгалтерської звітності, то звітність повинна містити максимально достовірні дані про діяльність підприємства. Це має велике значення при визначенні напрямку подальшого розвитку підприємства. У рамках об'єкту дослідження ми пропонуємо запровадити автоматизований облік, з метою скорочення витрат часу та обсягу виконуваних робіт. Автоматизована форма обліку надасть великі можливості для проведення контролю та аналізу господарської діяльності підприємства, ув'язку всіх видів обліку, оскільки вони використовують одні і ті ж носії інформації.
3. З метою поліпшення фінансового становища підприємства пропонуємо виробляти найбільш рентабельні види продукції.
4. З метою уникнення можливого стану банкрутства ми пропонуємо систематично проводити всебічний аналіз показників платоспроможності підприємства.
5. Для своєчасної здачі звітності та виконання посадових обов'язків вважаємо за доцільне розмежування облікових функцій бухгалтера між кількома обліковими працівниками.
6. Необхідно також прогнозувати можливі фінансові результати, економічну рентабельність виходячи з реальних умов господарської діяльності і наявності власних і позикових ресурсів, розробляти моделі фінансового стану при різноманітних варіантах використання ресурсів.

Список літератури

1. Федеральний закон РФ № 129-ФЗ від 21.11.96 "Про бухгалтерський облік" (з наступними змінами та доповненнями)
2. Цивільний кодекс РФ I і II Частини
3. Податковий кодекс РФ, ч.1.
4. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово - господарської діяльності організації та Інструкція щодо його застосування. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 31.10 2000р. № 94н.
5. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в РФ. Затверджено наказом Мінфіну Росії від 29.07.98г. № 34н (зі змінами від 24.03. 2000 № 34н).
6. Абрютина М.С. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємства / М.С. Абрютина, А.В. Грачов. - М.: Справа та сервіс. - 2001. - 453с.
7. Артеменко В.Г. Фінансовий аналіз / В.Г. Артеменко, М.В. Беллендир. - М.: Справа та сервіс. - 2001. - 694с.
8. Астахов В.П. Бухгалтерський фінансовий облік: Навчальний посібник / В.П. Астахов. - М.: ІКЦ "березень". - 2001. - 285с.
9. Басовский Л.Є., Комплексний економічний аналіз господарської діяльності: Навчальний посібник / Л.Є. Басовський, Н.Є. Басовська. - М.: ИНФРА-М. - 2004. - 466с.
10. Баканов М.І., Теорія аналізу господарської діяльності: Підручник / М.І. Баканов, А.Д. Шеремет. - М.: Фінанси і статистика. - 2002. - 546с.
11. Безруких П.С. Бухгалтерський облік 3-тє вид. / П.С. Безруких. - М.: Фінанси і статистика. - 2001. - 641с.
12. Бердніков Т.Б. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний посібник / Т.Б. Бердніков. - М.: ИНФРА-М. - 2001. - 215с.
13. Борисова Є.А. Управління персоналом / Е.А. Борисова. - М.: "Юпітер". - 2003. - 254с.
14. Бочаров В.В. Фінансовий аналіз / В.В. Бочаров. - СПБ.: Пітер. - 2001. - 240с.
15. Бутирін В.Є. Ефективність економічних методів управління с / х. підприємств / В.Є. Бутиріна. / / Економіка, управління АПК. - 2006. - № 10. - 20-25с.
16. Бикадоров В.Л. Фінансово-економічний стан підприємства / В.Л. Бикадоров, П.Д. Алексєєв. - М.: Пріор. - 2003. - 267с.
17. Вещунова Н.Л. Бухгалтерський облік / Н.Л. Вещунова, Л.Ф. Фомін. - М.: Фінанси і статистика. - 2003. - 560с.
18. Гельдман В.Г. Фінансовий аналіз: Підручник / В.Г. Гельдман. - М.: Фінанси і статистика. - 2002. - 640с.
19. Глушков І.Є., Бухгалтерський облік на сільськогосподарських, переробних і агропромислових підприємствах: Посібник з фінансового та управлінського обліку / І.Є. Глушков, Т.В. Кисельова. - М.: КНОРУС, Новосибірськ: ЕКОР. - 2001. - 507с.
20. Дубров А.М. Комплексний аналіз і ефективність в економіці / А.М. Дубров. - М.: Фінанси і статистика. - 2002. - 352с.
21. Єрмолович Л.Л. Аналіз фінансово - господарської діяльності підприємства / Л. Л., Єрмолович. - Мн.: БГЕУ. - 2001. - 254с.
22. Єфімова О.В. Фінансовий аналіз.4-е вид., Перераб. і доп. / О.В. Єфімова. - М.: Бухгалтерський облік. - 2002. - 528с.
23. Завгородній В.І. Аналіз господарської діяльності сільськогосподарських підприємств - 3-е изд., Перераб. і доп / В.І. Завгородній. - М.: Агропромиздат. - 2002. - 366с.
24. Зимін Н.Є. Аналіз і діагностика фінансового стану підприємства / Н.Є. Зімін. - М.: ІКФ "ЕКМОС". - 2002. - 240с.
25. Зимін Н.Є., Аналіз і діагностика фінансово - господарської діяльності підприємства / Н.Є. Зімін, В.М. Солопова. - М.: Колос. - 2004. - 384с.
26. Зимін Н.Є. Оцінка фінансового стану с / х. підприємств / Н.Є. Зімін. - М.: Інформагротех. - 2001. - 528с.
27. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз.2-ге видання / В.В. Ковальов. - М.: Фінанси і статистика. - 2002. - 372с.
28. Козлова Е.П. Бухгалтерський облік в організаціях / Є.П. Козлова. - М.: Фінанси і статистика. - 2004. - 752с.
29. Кондраков Н.П. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник / Н.П. Кондраков. - М.: Инфра - М. - 2002. - 640с.
30. Кравченко Л.І. Теорія аналізу господарської діяльності: Учеб. Посібник / Л.І. Кравченко. - МН: Нове знання. - 2001р. - 318с.
31. Крилов Е.І. Аналіз фінансового стану та інвестиційної привабливості підприємства / Е.І. Крилов. - М.: Фінанси і статистика. - 2003. - 608с.
32. Лещева В.Б. Аналіз фінансового економічної діяльності підприємства / В. Б. Лещева. - М: ЮНИТИ - ДАНА. - 2003. - 471с.
33. Лисович Г.М. Бухгалтерський облік в сільськогосподарських організаціях: Підручник / Г.М. Лисович. - М.: Фінанси і статистика. - 2004. - 456с.
34. Любушин Н.П. Аналіз фінансово-економічної діяльності підприємств: Навчальний посібник для вузів / Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ - ДАНА. - 2001. - 471с.
35. Макарьева В.М., Аналіз фінансово-господарської діяльності організацій / В.М. Макарьева. - М.: Фінанси і статісіка. - 2003. - 268с.
36. Мінаков І.А. Економіка сільського господарства / І.А. Мінаков. - М: Колос С. - 2004. - 545с.
37. Мінаков І.А. Економіка сільськогосподарського підприємства / І.А. Мінаков. - М: Колос С. - 2003. - 528с.
38. Осмоловський В.В. Теорія аналізу господарської діяльності / В.В. Осмоловського. - Мн: Нове знання. - 2001. - 318с.
39. Панков Д.А. Сучасні методи аналізу фінансового стану / Д.А. Панков. - Мн.: ТОВ "Профіт". - 2002. - 562с.
40. Палій В.Ф., Фінансовий облік: Навчальний пособіе.2 - е вид., Перераб. і доп / В.Ф. Палій, В.В. Палій. - М.: ІД ФБК - Прес. - 2001-423с.
41. Пестолов С.М. Економічний аналіз діяльності підприємства / С.М. Пестолов. - М: Академічний проект. - 2002. - 654с.
42. Потапов, Є.В. Діагностика банкрутства на с / х. підприємствах / Є.В. Потапов. / / Економіка, управління АПК. - 2007. - № 2. - 15-17с.
43. Протасов В.Ф. Аналіз діяльності підприємства (фірми) виробництво, економіка, фінанси, інвестиції, маркетинг, оцінка персоналу / В.Ф. Протасов, А.В. Протасов. - М.: "Фінанси і статистика". - 2005. - 522с.
44. Протасов, В.Ф. Аналіз діяльності підприємства (фірми) виробництво, економіка, фінанси, інвестиції, маркетинг / В.Ф. Протасов. - М.: Фінанси і статистика. - 2003. - 543с.
45. Прикін Б.В. Економічний аналіз підприємства / Б.В. Прикін. - М: ЮНИТИ-ДАНА. - 2000. - 360С.
46. Пятолов С.М. Економічний аналіз діяльності підприємства / С.М. Пятолов. - М: академічний. Проект. - 2002. - 294с.
47. Ревуцький Л.Д. Виробнича потужність, продуктивність та економічна ефективність підприємства / Л.Д. Ревуцький. - М.: Перспектива. - 2002. - 241с.
48. Рибаков Н.К. Оцінка фінансової стійкості / М.К. Рибаков. / / Економіка підприємств. - 2007. - № 4. - 34-37С.
49. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємства-7-е вид, випр. і доп. / Г.В. Савицька. - М: Нове знання. - 2002. - 704с.
50. Савицька Г.В. Методика комплексного аналізу господарської діяльності / Г.В. Савицька. - М: ИНФРА-М. - 2001. - 288с.
51. Савицька Г.В. Теорія аналізу господарської діяльності / Г.В. Савицька. - Мн.: ШСЗ. - 2003. - 654с.
52. Семенов В.Л. Методики аналізу фінансового стану / В.Л. Семенов. / / Економіка, управління АПК. - 2006. - № 7 - 10-13с.
53. Удалов В.А. Економічний аналіз / В.А. Удалов. - М: ІНЕП. - 2001. - 204с.
54. Хоружий Л.І., Бухгалтерський облік / Л.І. Хоружий, Р.Н. Расторгуєва. - М.: Колос. - 2004. - 511с.
55. Чечівіцина Л.М. Економічний аналіз / Л.М. Чечівіцина. - Ростов на / Д: вид-во "Фенікс". - 2001. - 448с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Диплом
411.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Оподаткування прибутку підприємства
Оподаткування прибутку підприємства 2
Оподаткування прибутку підприємства
Про облік з метою оподаткування прибутку
Загальна характеристика прибутку як обєкта оподаткування
Методика аудиторської перевірки оподаткування прибутку
Проблеми оподаткування прибутку освітніх установ
Облік аналіз і контроль оподаткування прибутку підприємства
Особливості оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з ці
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru