додати матеріал


Обробка результатів наукових досліджень

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти і науки України

Відкритий міжнародний університет розвитку людини "Україна"
Горлівська філія
Кафедра фізичної реабілітації
РЕФЕРАТ
з дисципліни: Методи досліджень у фізичній культурі і спорті, фізичної реабілітації
ТЕМА:
"Обробка результатів наукових досліджень"
Виконала:
студентка 2-го курсу групи ФР-06
денного відділення
факультету "Фізична реабілітація"
Ібрагімова Ірина Валентинівна
2008

Загальні вимоги
Результати кожного дослідження важливо обробляти по можливості негайно ж після його закінчення, поки пам'ять експериментатора може підказати ті деталі, які чомусь не зафіксовані, але становлять інтерес для розуміння суті справи. Який би точної не була реєстрація фактів, отримані дані необхідно привести в певну систему, піддати вичерпного аналізу, після чого зробити відповідні висновки. У процесі аналізу повинні бути відкинуті випадковості та виявлено закономірності. При обробці зібраних даних може виявитися, що їх або недостатньо або вони суперечливі і тому не дають підстав для остаточних висновків. У такому випадку дослідження необхідно продовжити, внісши до нього необхідні доповнення.
Дослідження в галузі фізичного виховання пов'язані насамперед з вивченням навчально-виховного процесу. Про переваги і недоліки досліджуваних методів, засобів та ін свідчить педагогічний ефект у вигляді того чи іншого рівня знань, досягнутого досліджуваними, тією чи іншою мірою розвитку рухових вмінь і навичок. Отже, при всій відмінності досліджуваних об'єктів (наприклад, змісту занять і методів навчання) спосіб виявлення позитивних і негативних аспектів у принципі однаковий. Дійсно, для судження про ефективність педагогічного процесу немає іншого шляху, як тільки виявлення його результативності. Правда, дотримуючись настільки загального формулювання, не можна забувати, що результативність процесу фізичного виховання не повинна виражатися тільки показниками рівня фізичної підготовленості. Вже було показано, як педагогічні дослідження повинні використовувати медико-біологічні показники для отримання повної характеристики навчання і виховання.
Педагогічний ефект характеризується двома сторонами: якісної і кількісної. До останнього часу оцінювалася переважно його якісна сторона, кількісна ж оцінка застосовувалася лише у примітивній формі, що іноді штучно звужувало можливості різнобічного аналізу спостережуваного явища.
Ні в якій мірі не применшуючи значення якісного аналізу педагогічних явищ, потрібно визнати, що тільки його силами, без одночасного застосування кількісного аналізу, не можна розкрити об'єктивних законів фізичного виховання. Використання кількісного аналізу означає, що до оцінки процесу навчання і виховання необхідно підходити і з позицій математичних методів дослідження.
З метою кількісного аналізу педагогічних явищ використовується математична статистика. Стосовно до специфіки біологічних досліджень цей розділ математики іменують біометрією.
Під статистичними даними розуміються відомості про кількість об'єктів у будь-якій більш-менш великої сукупності, що володіють тими або іншими ознаками (наприклад, кількість юнаків-спортсменів, що мають конкретний рівень загальної фізичної підготовленості).
Треба пам'ятати, що предметом математичної статистики є формальна сторона статистичного методу дослідження, байдужа до специфічної природі досліджуваних об'єктів. Наприклад, математична статистика абсолютно однаково оцінить зміна середньої швидкості рухів лижника-слаломісти і мотогонщика, хоча, як відомо, природа цих рухів має істотні відмінності.
Якщо математичній обробці піддаються ті чи інші оцінки, за якими судять про ефективність педагогічного процесу, то не можна забувати, що вони є лише сумарним виразом знань, умінь і навичок, що виключає можливість виявлення зв'язків між вчителем і учнями в усьому їх різноманітті.
Вводячи в аналіз матеріалу математичний метод обробки даних, ми, природно, опиняємося стоять перед питанням про точності, достовірності педагогічних висновків, що випливають з математичних формул. Це несе в собі велику частку відносності стосовно навчально-виховному процесу. Адже використовуючи статистичний метод обчислення заходи достовірності, ми тим самим допускаємо присутність відомої простий закономірності в розподілі досліджуваних величин. Подібне припущення насправді не завжди виправдовується. Пояснюється це, перш за все тим, що за своєю природою зазначені дослідження носять якісний характер, так як кількісні оцінки утруднені через велику природного мінливості досліджуваних об'єктів, виникнення абсолютно непередбачених результатів.
Саме тому неприпустимо невміле, формальне використання математичних методів. Неписьменними виглядають ті дослідження, в яких, припустимо, кінцеві дані про число підтягувань на перекладині, проведених занять і т. п. представлені з точністю, що перевищує цілі числа. Особливо обережно слід ставитися до математичних висновків, отриманих в результаті статистичної обробки бальних оцінок успішності. Бальна оцінка, як відомо, є лише суб'єктивним відображенням якості виконання рухової дії при умовно прийнятому відліку (наприклад, при безпомилковому виконанні - 5 балів; при допущенні певних помилок у певній кількості знімаються заздалегідь встановлені бали). Очевидно, об'єктивність може бути досягнута лише у тому випадку, якщо висновки будуть підтверджені «зворотного» системою відліку (наприклад, при безпомилковому виконанні - 1 бал і т. д.).
Використання математичної статистики в педагогічних дослідженнях не самоціль, а один з ефективних засобів пізнання об'єктивних законів навчання і виховання. Тому воно буде виправдано і дієве тільки тоді, коли буде спиратися на умілий і різносторонній якісний аналіз, коли математичні формули будуть представляти собою цілком конкретне вираження якісних особливостей педагогічних явищ.
Все сказане, зрозуміло, ні в якій мірі не знижує значущості кількісного аналізу, воно лише підкреслює важливість грамотного використання цієї дієвої сторони оцінки досліджуваного об'єкта.
Застосовуючи в дослідженні ті чи інші методи, в кінцевому підсумку експериментатор отримує більшу чи меншу сукупність різних числових показників, покликаних характеризувати досліджуване явище. У деяких дослідженнях доводиться оперувати з надзвичайно великою кількістю числового матеріалу. Перед дослідником постає складне завдання: правильно оцінити зібрані дані і на цій основі зробити практичні висновки. Причому, що найголовніше, яким би великим числом даних експериментатор ні у своєму розпорядженні, псу ж вони будуть зібрані на обмеженій кількості досліджуваних. Отже, необхідно знайти спосіб, який дозволяв би робити висновки значущими не тільки для даної групи досліджуваних, але і для всіх аналогічних груп людей. Труднощі такого завдання стає особливо виразною, якщо згадати, що навіть в однієї й тієї ж людини в абсолютно ідентичних умовах показники фізичної підготовленості можуть досить значно коливатися. Значить, потрібно ще встановити, чи можна за такими показниками судити про будь-які відмінності даної людини за рівнем фізичної підготовленості від інших людей. Висловлюючись математичною мовою, потрібно встановити достовірність одержуваних даних, причому не тільки в окремих осіб, але і у груп досліджуваних.
Нарешті, кожне проведене дослідження стає реальністю тільки тоді, коли проникне в практику. Але практичні працівники, не кажучи вже про вчених, не можуть задовольнитися словесним висновком того чи іншого експериментатора. Потрібно підкріплення цього висновку фактичним матеріалом. Але якщо б дослідник як доказ продемонстрував всі численні показники, то знадобився б не один день, щоб «перетравити» весь цей матеріал і знайти залежність, що підтверджує зроблений висновок. Отже, постає ще одне завдання: використовуючи якомога меншу кількість показників, висловити ними основний зміст наукової роботи.
Вирішення всіх цих складних завдань і повинно бути здійснене за допомогою математичної статистики.
Будь-яка галузь сучасної науки прагне, як правило, висловити розкриті нею об'єктивні закони у формі математичної моделі, тобто у вигляді тих чи інших співвідношень між показниками, що характеризують різні сторони пізнаних явищ. Таку модель певних співвідношень між показниками називають функціональною залежністю. Сутність її виявляється в тому, що кожна зміна значення одного показника закономірно викликає відповідну зміну та іншого показника. Знання функціональної залежності дозволяє пророкувати значення залежної величини (функції) при будь-якому значенні «керуючої» нею величини (аргументу). Звідси випливає практична і наукова цінність функціональних моделей: вони дозволяють передбачати хід описуваного ними процесу, керувати цим процесом.
Як відомо, навіть у так званих точних науках, які мають більші можливості стандартизувати всі фактори, крім досліджуваних, не завжди вдається зблизити умови проведення суміжних дослідів. Ще незмірно важче досягти цього в педагогічних дослідженнях. Причин тому дуже багато: по-перше, багато факторів, що впливають на хід навчання і виховання, просто невідомі (наприклад, якісь події в житті досліджуваного, немислимо детально врахувати його життєвий досвід, не можна повністю ізолювати людини в експерименті від впливу постійно змінюється навколишнього середовища і т. п.), по-друге, практично неможливо підібрати абсолютно однакових людей для порівняльного експерименту, по-третє, не можна не тільки знайти двох однакових педагогів для проведення занять в експериментальних і контрольних групах, не можна з однаковим настроєм провести заняття одному вчителю в експериментальному і контрольному класах; по-четверте, суб'єктивні переживання досліджуваних, їх ставлення до занять, експерименту зовсім недоступні прямому вивченню. Людина як об'єкт дослідження занадто складний в своїх проявах, щоб його поведінку можна було укласти в якісь формули. Саме тому як у біології, так і в педагогіці зазвичай уникають говорити про функціональних зв'язках і головну увагу приділяють дослідженню статистичних зв'язків (див. «Кореляція»).
Отже, в будь-яких педагогічних явищах, включаючи і педагогічний експеримент, зв'язок між причиною і наслідком ніколи не буває однозначною, тобто кожна причина може породжувати кілька наслідків і, навпаки, кожний наслідок може породжуватися кількома причинами. Більше того, зв'язок між причиною і наслідком, як правило, так спотворюється, видозмінюється під впливом незліченної безлічі сторонніх чинників, що виявити її, а тим більш точно визначити здається майже неможливим. Метод навчання і виховання, який біля одного вчителя дає прекрасні результати, в іншого виявляється навіть негативним.
Зазвичай подібні випадки пояснюють різними суб'єктивними причинами: майстерністю вчителя, сумлінністю учнів та ін Це, зрозуміло, правильно. Але теорія і методика фізичного виховання, як уже говорилося, можуть ефективно впливати на практику навчання і виховання. Правда, для цього необхідно знати закони фізичного виховання. Можливість їх відкриття спирається на один загальний закон природи, який математики відображають в законі великих чисел.
Яке б число побічних факторів ні впливало на окремі конкретні випадки, загальна закономірність обов'язково проявить себе. При масовому спостереженні або в багатьох експериментах з одними і тими ж явищами і об'єктами певні ознаки або результати будуть зустрічатися з певною частотою (одні частіше, інші рідше), тобто чекати їх у всій масі дослідів можна з певною мірою вірогідності. Так, наприклад, при поєднанні методів слова і показу частіше зустрічатиметься хороше, оволодіння руховими діями, ніж при використанні тільки методу слова або тільки методу показу. Якщо виміряти цю частоту, то за допомогою відповідних математичних методів можна визначити порівняльну ймовірність у кількісному вираженні (за відсотком успішності), що дасть право говорити про більшу ефективність першого способу викладання. Це і є своєрідне вираження об'єктивної закономірності в статистичних явищах, тобто явищах, обумовлених дією різноманітних і частково невідомих причин. Таким чином, сама природа педагогічних явищ, а також сучасний рівень методики їх кількісного аналізу орієнтують дослідників не стільки на виявлення функціональних залежностей, скільки на встановлення статистичних залежностей.
Результати обробки зібраних даних, в кінцевому підсумку, можуть або підтвердити висунуту дослідником гіпотезу, або спростувати її, або опинитися нейтральними. Гіпотеза підтверджується тоді, коли вчений зміг передбачити всі тонкощі решаемого питання; вона не підтверджується, якщо складність об'єкта вивчення виявилася вище, сильніше проникливості людини. У випадку нейтральної відповіді на поставлене питання причину треба вбачати: а) за відсутності ознак, характерних для досліджуваного явища; б) в недосконалості методів дослідження, що не дозволяє виявити наявні ознаки; в) у порушенні основних вимог до проведення наукової роботи, що спотворює об'єктивно існуючу залежність ознак (нерівноцінність складу досліджуваних, умов дослідження та ін.)
Три перерахованих результату наукового припущення не є безумовними, незмінними в усіх випадках. Якщо, наприклад, в даному експерименті підтвердилося припущення про більшу ефективність якогось методу навчання в групі дітей, то це ніяк не означає достовірності виявленого факту для груп дорослих.
Якщо при використанні одного і того ж методу навчання факт підвищення ефективності навчального процесу то виявляється, то не виявляється в одному і тому ж колективі займаються або в різних, але ідентичних колективах і при цьому не вдається встановити якусь системність цих змін, то, мабуть , даний метод навчання підданий дії якихось, поки що невідомих, невловимих факторів, а тому говорити про виявлення закономірності поки що передчасно.
Найбільш часто буває необхідно мати якісь критерії, за якими можна було б судити про достовірність відмінностей в отриманих кількісних даних. Наприклад, у порівняльному експерименті виявляється ефективність двох методик навчання дітей метання малих м'ячів в ціль. Точність влучень оцінюється в сантиметрах відхилення від центру мішені. У результаті зібраний ряд чисел, що характеризують методику навчання «А» і методику навчання «Б». Потрібно встановити, чи дійсно зібрані числові величини говорять про різну ефективність двох методик або ці відмінності у кількісних показниках є випадковими і не відображають справжньої цінності даних методик.

Список літератури
1. Ашмарин Б.А. Теорія і методика педагогічних досліджень у фізичному вихованні. Москва; ФиС; - 1978.
2. Введення в наукове дослідження з педагогіки: Учеб. посібник для студ. пед. ін-тів / Ю. К. Бабанський, В. І. Журавльов, В. К. Розов та ін / За ред. В. І. Журавльова. - М., 1988.
3. Лакин Г.Ф. Біометрія. - М.: Вищ. шк., 1980.
4. Масальгін Н. А. Математико-статистичні методи в спорті. М., ФиС, 1974.
5. Методика і техніка статистичної обробки первинної соціологічної інформації. Відп. ред. Г. В. Осипов. М., «Наука», 1968.
6. Методи педагогічних досліджень. Лекції для студентів педагогічних інститутів. Під ред. В. І. Журавльова. М., «Просвещение», 1972.
7. Спортивна метрологія. Підручник для ин-тов фіз. культ. Під ред.В. М. Зациорский. - М. ФиС .1982 .- 256 стор, мул.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Спорт і туризм | Реферат
32.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Основи наукових досліджень
Методи наукових досліджень
Методики наукових досліджень
Організація та методологія наукових досліджень
Патентознавство та основи наукових досліджень
Методологічні основи наукових досліджень
Інформаційне забеспечення наукових досліджень з документознавства
Основи наукових досліджень у молочному виробництві
Педагогічне спостереження як метод наукових досліджень
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru