приховати рекламу

Оборотні кошти інвестиції підприємства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Група: 4 - 10 - 98 БУБ
студент: Заболотний
Олександр Едуардович
адреса: м. Запоріжжя,
вул. Миру, д. 10, кв. 18
телефон: 33 - 16 - 77
Контрольна робота
з дисципліни: економіка підприємства
тема: оборотні кошти, інвестиції підприємства
факультет: дистанційне навчання
спеціальність: БУБ
відділення: бакалаврат
Викладач консультант: Пляскін І. І.
МАУП 2000.
Контрольна робота № 3

1. Визначення та складові елементи оборотних коштів підприємства

Оборотні кошти підприємства являють собою економічну категорію, у якій переплітається безліч теоретичних і практичних аспектів.
Оборотні кошти виступають, перш за все, як вартісна категорія: на практиці вони не є матеріальними цінностями, бо з нього не можна робити готову продукцію. Будучи вартістю в грошовій формі, оборотні кошти вже в процесі кругообігу приймають форму виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції. Оборотні кошти не витрачаються, не затрачуються, не споживаються, а авансуються (відмітна риса об. Коштів) з тим, щоб повернутися після одного кругообігу і вступити в іншій. Оборотні фонди безпосередньо беруть участь у створенні нової вартості, а оборотні кошти - побічно, через оборотні фонди. У процесі кругообігу оборотні кошти утілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують у процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.
Отже, оборотні кошти - це авансується в грошовій формі вартість, що приймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів і фондів обігу, необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертається у вихідну форму після його завершення.
До оборотних засобів відносяться грошові кошти, необхідні підприємству для створення виробничих запасів на складах і у виробництві, для розрахунків з постачальниками, бюджетом, для виплати заробітної плати і т.п.
Розрізняють склад і структуру оборотних коштів.
Під складом оборотних коштів розуміють сукупність елементів, що утворюють оборотні кошти. Під складом оборотних коштів розуміється сукупність елементів, що утворюють оборотні виробничі фонди і фонди обігу.
Розподіл оборотних коштів на оборотні виробничі фонди і фонди обігу визначається особливостями їх використання та розподілу в сферах виробництва продукції та її реалізації. Розмір оборотних коштів, зайнятих у виробництві, визначається в основному тривалістю виробничих циклів виготовлення виробів, рівнем розвитку техніки, досконалістю технології й організації праці. Сума засобів обігу залежить головним чином від умов реалізації продукції і рівня організації системи постачання і збуту продукції.
Оборотні кошти, обслуговуючі процес обігу продукції, являють собою фонди обігу. До них відносяться: готова до реалізації продукція, що знаходиться на складах підприємства; продукція відвантажена, але не сплачена споживачами; грошові кошти підприємства, кошти в розрахунках.
Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.
Найбільшу частину оборотних коштів промислових підприємств складають товарно-матеріальні цінності. Їх питома вага - 75 - 87%. Структура оборотних коштів у товарно-матеріальних цінностях з різних галузей теж різна; Найбільш висока питома вага виробничих запасів на підприємствах легкої промисловості (переважають сировина і напівфабрикати - 70%). Висока частка витрат майбутніх періодів в хімічній промисловості - 9%. У машинобудуванні порівняно з промисловістю в цілому частка виробничих запасів нижче, а незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення - вище. Це обумовлюється тим, що в машинобудуванні виробничий цикл більш тривалий, ніж у середньому по промисловості. З цієї ж причини у важкому, енергетичному і транспортному машинобудуванні частка завершеного виробництва значно вище, ніж в автомобільній і тракторній промисловості.
Спільним у структурі оборотних коштів різних галузей промисловості є переважання коштів, розміщених у сфері виробництва. На їх частку доводиться більше 70% всіх оборотних коштів.

2. Показники та шляхи прискорення обороту оборотних коштів

Оборотні кошти підприємства постійно перебувають у русі, здійснюючи кругообіг. Зі сфери обігу вони переходять у сферу виробництва, а потім зі сфери виробництва - знову в сферу обігу і т.д. Кругообіг грошових коштів розпочинається з моменту оплати підприємством матеріальних ресурсів та інших елементів, необхідних виробництва, і закінчується поверненням цих витрат у вигляді виручки від реалізації продукції. Потім грошові кошти знову використовуються підприємством для придбання матеріальних ресурсів та запуску їх у виробництво.
Час, протягом якого оборотні кошти роблять повний кругообіг, тобто проходять період виробництва і період обертання, називається періодом обороту оборотних коштів. Цей показник характеризує середню швидкість руху коштів на підприємстві або галузі. Він не співпадає з фактичним терміном виробництва і реалізації певних видів продукції.
Управління оборотними коштами полягає у забезпеченні безперервності процесу виробництва і реалізації продукції з найменшим розміром оборотних коштів. Це означає, що оборотні кошти підприємств повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Оборотні кошти в кожен момент завжди одночасно перебувають у всіх трьох стадіях кругообігу і виступають у вигляді грошових коштів, матеріалів, незавершеного виробництва, готових виробів.
Процес розробки економічно обгрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Таким чином, нормування оборотних коштів полягає у визначенні сум оборотних коштів, необхідних для утворення постійних мінімальних і в той же час достатніх запасів матеріальних цінностей, незнижуваних залишків незавершеного виробництва та інших оборотних коштів. Нормування оборотних засобів сприяє виявленню внутрішніх резервів, скорочення тривалості виробничого циклу, більш швидкої реалізації готової продукції.
Нормують оборотні кошти, що знаходяться у виробничих запасах, незавершеному виробництві - залишках готової продукції на складах підприємства. Це нормовані оборотні кошти. Інші елементи оборотних коштів називаються ненормованими.
У процесі нормування оборотних коштів визначають норму і норматив оборотних коштів.
Норми оборотних коштів характеризують мінімальні запаси товарно-матеріальних цінностей на підприємстві і розраховуються в днях запасу, нормах запасу деталей, гривнях на розрахункову одиницю і т.д.
Норматив оборотних коштів являє собою добуток норми оборотних коштів на той показник, норма якого визначена. Розраховується в гривнях.
Нормування оборотних коштів Ноб.с. представляє собою наступну суму:
Ноб.с. = Нnp.з. + Нн.п. + Нr.п.
де Нпр.з. - Нормування виробничих запасів;
Нн.п. - Нормування незавершеного виробництва;
Нг.п. - Нормування запасів готової продукції.
Ефективне використання оборотних коштів промислових підприємств характеризують три основні показники.
Коефіцієнт оборотності, який визначається діленням обсягу реалізації продукції в оптових цінах на середній залишок оборотних коштів на підприємстві:
Ко = Рп / СВ,
де Ко, - коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обороти; Рп - обсяг реалізованої продукції, грн.; СО - середній залишок оборотних коштів, грн.;
Коефіцієнт оборотності характеризує число кругообігів, скоєних обіговими коштами підприємства за певний період (рік, квартал), або показує обсяг реалізованої продукції, який припадає на 1 грн. оборотних коштів. З формули видно, що збільшення числа оборотів веде або до зростання випуску продукції на 1 грн. оборотних коштів, або до того, що на цей же обсяг продукції потрібно затратити меншу суму оборотних коштів.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів, величина якого зворотна коефіцієнту оборотності. Він характеризує суму оборотних коштів, витрачених на 1 грн. реалізованої продукції:
Кз = СО / Рп
де Кз, - коефіцієнт завантаження оборотних коштів.
Тривалість одного обороту в днях, яка знаходиться діленням кількості днів у періоді на коефіцієнт оборотності Ко.
Т = Д / Ко
де Д - число днів в періоді (360, 90).
Чим менше тривалість обороту оборотних засобів або більше число скоєних ними кругообігів при тому ж обсязі реалізованої продукції, тим менше потрібно оборотних коштів, і, навпаки, чим швидше оборотні кошти роблять кругообіг, тим ефективніше вони використовуються.
Ефект прискорення оборотності оборотних коштів виражається у вивільненні, зменшенні потреби в них у зв'язку з поліпшенням їх використання. Розрізняють абсолютне і відносне вивільнення оборотних коштів.
Абсолютне вивільнення відображає пряме зменшення потреби в оборотних коштах.
Наприклад, якщо середня величина оборотних коштів дорівнювала в 1998 р. 100 млн. грн., А в 1999 р. - 95 млн. грн., То абсолютне вивільнення складе 5 млн. грн. При цьому, однак, не враховується зміна обсягу реалізованої продукції.
Відносне вивільнення відбиває як зміна величини оборотних коштів, так і зміна обсягу реалізованої продукції. Щоб визначити його, потрібно обчислити потреба в оборотних коштах за звітний рік, виходячи з фактичного обороту з реалізації продукції за цей період і оборотності в днях за попередній рік. Різниця дає суму вивільнення коштів.
Прискорення оборотності оборотних коштів є першочерговою задачею підприємств у сучасних умовах і досягається наступними шляхами.
На стадії створення виробничих запасів - впровадження економічно обгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів та ін до споживачів; широке використання прямих тривалих зв'язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, а також оптової торгівлі матеріалами та обладнанням; комплексна механізація і автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
На стадії незавершеного виробництва - прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходної і маловідходної, роботизованих комплексів, роторних ліній, хімізація виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; вдосконалення форм організації промислового виробництва, застосування більш дешевих конструкційних матеріалів ; вдосконалення системи економічного стимулювання ощадливого використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується підвищеним попитом.
На стадії обігу - наближення споживачів продукції до її виготовлювачів; вдосконалення системи розрахунків; збільшення обсягу реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції з зекономлених матеріалів; ретельна і своєчасна добірка продукції, що відвантажується по партіях, асортименту, транзитній нормі, відвантаження в строгій відповідності з укладеними договорами.

3. Визначення, структура та напрямки використання інвестицій

В системі відтворення, безвідносно до його суспільної форми, інвестиціям належить найважливіша роль в справі відновлення і збільшення виробничих ресурсів, а, отже, і забезпеченні певних темпів економічного зростання. Якщо уявити суспільне відтворення як систему виробництва, розподілу, обміну та споживання, то інвестиції, головним чином, стосуються першої ланки - виробництва, і, можна сказати, складають матеріальну основу його розвитку.
Саме поняття інвестиції (від лат. Investio - одягаю) означає вкладення капіталу у галузі економіки усередині країни і за кордоном. Розрізняють фінансові (покупка цінних паперів) і реальні інвестиції (вкладення капіталу в промисловість, сільське господарство, будівництво, освіта тощо).
Реальні інвестиції представляють собою вкладення капіталу в будь-яку галузь економіки чи підприємство, результатом чого є утворення нового капіталу або приріст наявного капіталу (будівлі, обладнання, товарно-запаси і т.д.). Фінансові ж - вкладення капіталу (державного або приватного) в акції, облігації, інші цінні папери. Тут приросту реального капіталу не відбувається, відбувається лише купівля, передача титулу власності. У наявності, таким чином, трансфертні (тобто передавальні операції).
Поняття інвестиційних ресурсів охоплює всі вироблені засоби виробництва, тобто всі види інструменту, машини, обладнання, фабрично-заводські, складські, транспортні засоби та збутову мережу, використовувані у виробництві товарів і послуг і доставці їх до кінцевого споживача. Процес виробництва та накопичення цих засобів виробництва називається інвестуванням.
Інвестиційні товари (засоби виробництва) відрізняються від споживчих товарів тим, що останні задовольняють потреби безпосередньо, тоді як перші роблять це побічно, забезпечуючи виробництво споживчих товарів. Фактично, за своїм змістом, інвестиції представляють той капітал, за допомогою якого множиться національне багатство. При цьому слід мати на увазі, що термін «капітал» не має на увазі гроші. Правда, менеджери й економісти часто говорять про «грошовому капіталі», маючи на увазі гроші, які можуть бути використані для закупівлі машин, устаткування та інших засобів виробництва. Однак, гроші, як такі, нічого не виробляють, а, отже, їх не можна вважати економічним ресурсом. Реальний капітал - інструмент, машини, устаткування, будівлі і інші виробничі потужності - це економічний ресурс, гроші, або фінансовий капітал, таким ресурсом не є.
Інвестиції - це те, що «відкладають» на завтрашній день, щоб мати можливість більше споживати в майбутньому. Одна частина інвестицій - це споживчі блага, які не використовуються в поточному періоді, а відкладаються в запас (інвестиції на збільшення запасів). Інша частина інвестицій - це ресурси, які направляються на розширення виробництва (вкладення в будинки, машини і споруди).
У системі національних рахунків України статистика інвестицій (капітальних вкладень) включає тільки матеріальні витрати (на машини, будівлі, споруди), але не враховує найважливіші інвестиції в «знання», «інтелект», наукові дослідження та освіту. Подібний підхід, при якому в інвестиції включається лише матеріальні компоненти, не дозволяє точно визначати дійсний обсяг інвестицій.
Таким чином, під інвестиціями розуміються ті економічні ресурси, які спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення чи модернізацію виробничого апарату. Це може бути пов'язано з придбанням нових машин, будинків, транспортних засобів, а також з будівництвом доріг, мостів та інших інженерних споруд. Сюди слід включати і витрати на освіту, наукові дослідження та підготовку кадрів. Ці витрати представляють собою інвестиції в "людський капітал», які на сучасному етапі розвитку економіки набувають все більшого і більшого значення, бо, в кінцевому рахунку, саме результатом людської діяльності виступають і будинки, і споруди, і машини, і устаткування, і саме головне , основний фактор сучасного економічного розвитку - інтелектуальний продукт, який визначає економічне положення країни в світовій ієрархії держав.
Структуру інвестицій можна уявити за допомогою такої схеми (див. нижче).
У системі відносин розширеного відтворення інвестиції виконують найважливішу структуроутворюючу функцію. Від того, в які галузі народного господарства вкладаються кошти для його розвитку залежить майбутня структура економіки: або переважними будуть машинобудівні заводи, випускають сільгосптехніку чи машинобудівні заводи, випускають військову техніку і спорядження. Або, далі, переважання буде на боці будівельних фірм, що спеціалізуються на зведенні великих виробничих комплексів, або на боці будівельних фірм, будують комфортне житло.
Схема: Структура інвестицій

Інвестиції


Розширення чи модернізація виробництва
Створення товаро-матеріальних запасів і резервів
Підготовка та переподгот вка персоналу

Наука і наукове обслуговування

Створення соціальної інфраструктури

Створення виробничої інфраструктури
Підпис: Розширення чи модернізація виробництваПідпис: Створення виробничої ін-фраструктуриПідпис: Створення товаро-матеріальних запасів і резервівПідпис: Створення соціальної інфраструк-туриПідпис: Підготовка та переподго-товка персоналуПідпис: Наука і наукове обслуговування


Приватні інвестиції, в основному, повністю зосереджені на завданні одержання прибутку. Отже, рівнем прибутковості кожної окремої галузі економіки, підгалузі, окремого підприємства визначається рівень інвестиційної переваги цієї галузі, підгалузі, підприємства.
Прибутковість - це найважливіший структуроутворюючий критерій, що визначає пріоритетність інвестицій. Недержавні джерела інвестицій направляються, насамперед, у високорентабельні галузі зі швидкою оборотністю капіталу. У цих умовах, сфери економіки з повільною окупністю вкладених коштів, залишаються недоінвестованими. Надмірне інвестування призводить до інфляції («перегріву» економіки), недостатнє ж - до дефляції.
Перехід до ринкових відносин в інвестиційній сфері, насамперед, стосується її джерел. Інвестиції можуть здійснюватися за рахунок власних фінансових ресурсів інвестора (амортизаційні відрахування, прибуток, грошові накопичення, заощадження громадян, юридичних осіб тощо), залучених фінансових коштів інвесторів (банківські, бюджетні, облігаційні кредити, а також кошти, отримані від продажу акцій, облігацій , пайових та інших внесків громадян і юридичних осіб), бюджетних інвестиційних асигнувань і запозичених фінансових ресурсів (кредити, позики).

4. Методичні основи оцінки економічної ефективності інвестицій

Недостатність економічних ресурсів тягне за собою загальне вимога економії ресурсів. Це означає, що економіка часто має справу з вибором. Ми не можемо мати все, що хочемо, відразу. Мова йде про вибір між сьогоднішнім споживанням і заощадженням ресурсів, щоб мати можливість більше споживати завтра.
Житло
 



Трактори
Рис. 1. Крива виробничих можливостей.
На рис.1 зображена крива виробничих можливостей, яка показує, який максимальний обсяг виробництва одного товару чи послуги може бути досягнутий при даному обсязі виробництва іншого товару або послуги при наявному рівні інвестицій у галузі, що виробляють ці товари або послуги. У внутрішній області, окресленої кривою, не всі ресурси застосовуються повністю. Негативний кут нахилу кривої показує, що ресурси обмежені: щоб мати можливість збільшувати виробництво одного товару, доводиться знижувати виробництво іншого.
Органи економічного управління стоять, в процесі керівництва господарським процесом, перед вибором: чого мати більше і чим пожертвувати в ім'я цього. Тому крива спрямована вниз. Якщо ресурси використовуються повністю, то неможливо одночасно отримувати більшу кількість цих двох речей одночасно. Необхідно вибирати, чого необхідно більше, і пожертвувати іншим в ім'я цього.
Протягом розглянутого періоду неможливо продуктивно нарощувати інвестиційні вкладення в усі виробничі фактори. Обсяг деяких факторів виробництва є величина дана. Звідси випливає фундаментальне економічне властивість "спадної продуктивності". Суть його полягає в тому, що обсяг виробництва, безумовно, зростає в міру того, як втягується більше ресурсів, але приріст цей стає все менше і менше в розрахунку на одиницю додатково втягуються ресурсів. Причиною виступає нестача інших факторів виробництва.
Зміст поняття "спадаючий продуктивність" полягає в тому, що витрати на приріст продукту постійно зростають, оскільки зростання виробництва вимагає і зростаючих вкладень ресурсів. Графічно це виглядає як зростання кута кривої виробничих можливостей - щоб зростало виробництво одного з товарів, ми повинні все в більшій мірі відмовлятися від виробництва іншого.


житло
B

C
А
трактори
Рис. 2 Альтернативні витрати
Так відбувається до тих пір, поки економіка перебуває на самій кривій виробничих можливостей. Тут виробництво знаходиться на максимально можливому рівні, а ресурси використовуються повністю. Але якби економіка перебувала всередині сегмента, обмеженого кривою, наприклад, в точці А (див. рис. 2), то не було б необхідності яким-небудь чином жертвувати виробництвом одного товару для того, щоб зростало виробництво іншого. Тобто, це означає, що в точці А виробничі ресурси використовується неефективно.
У цьому сенсі все, що робиться, має свою ціну. Всі ресурси обмежені. На перший погляд, ресурси завжди можна було б використовувати по-іншому і отримати іншу віддачу. Використовуючи який-небудь ресурс певним чином, людина пов'язує його і тим самим позбавляється того, що можна було б отримати при альтернативних витратах - це "упущена" таким чином вигода.
Економіка має справу з вибором - це вибір між орієнтирами інвестиційної стратегії, між різними технологіями виробництва, між виробництвом різних товарів і послуг, у той час як повинні винагороджуватися різні вкладення ресурсів. Будь-який вибір тягне за собою витрати. Питання полягає в тому, який вибір дозволяє отримати найбільшу ефективність.
Технічний погляд на ефективність інвестицій полягає в тому, що виробництво повинне займати положення на кривій виробничих можливостей, а не всередині неї. Але він обмежений у тому, що не враховує, чи є у населення потребу в тих товарах, які виробляються в даному випадку. Світ товарів і послуг різноманітний. Орієнтуватися в ньому непросто.
Для наповнення поняття ефективності інвестицій прийнятним макроекономічним змістом, необхідно брати до уваги побажання й потреби людей. Таким чином, ефективної комбінацією інвестиційних вкладень у різні галузі та сфери господарства, повинна бути та точка на кривій виробничих можливостей, яка найкраще відповідає бажанням і потребам людей. Суспільство має різними ресурсами, які виносяться на ринок і люди мають можливість вибирати між різними товарами і послугами. Таким чином, кожне вкладення ресурсів і кожен обмін повинні бути організовані таким способом, щоб витрати точно відповідали тим потребам, які споживач задовольняє в результаті певного економічного дії. Якщо ж виявляється, що витрати, витрати більше, ніж отриманий ефект, то необхідно відмовитися від даної дії.
В економічному розрахунку останнє слово належить співвідношенню витрат і вигоди, яка послідує за діями, що робляться господарюючими суб'єктами.
Таким чином, чи буде потенційний інвестор робити нові вкладення - визначається не тим, який прибуток дали попередні інвестиції, а тим, який прибуток передбачається одержати від нових. Чи прийме підприємство ще одного працівника залежить не від того, що роблять ті, хто вже працює, а від того, що принесе новий працівник.
Вигода (благо), яку отримує суб'єкт господарювання від здійснення даного варіанту інвестиційних вкладень, називається граничною корисністю. Дохід, який отримує підприємство від продажу додаткової одиниці товару, виробленого в результаті даних інвестицій, називається граничним доходом. Продуктивність, викликана додатковою витратою інвестиційних ресурсів, називається граничною продуктивністю. Додатковий продукт, вироблений ще одним новим працівником, в результаті розширення підприємства, називається граничним продуктом. Ці додаткові споживчі блага, доходи підприємств та продуктивність додаткових ресурсів порівнюються з граничними витратами, які викликаються додатковими витратами або відмовою від будь-яких благ. Іноді використовуються терміни "маргінальні витрати", "маргінальна корисність", "маргінальний продукт" і "маргінальний дохід" Вважається, що граничні витрати (у розрахунках цього типу) звичайно зростають, а витрати виробництва додаткової одиниці товару чи послуги зростають. Це пов'язано з порядку спадання продуктивністю, яка має на увазі, що для виробництва додаткової одиниці товару чи послуги необхідно вкладати відносно більше ресурсів, ніж для виробництва попередньої. Точно так само вважається, що для індивіда постійно зростає і тягар (негативна корисність) від додаткової праці. Іншими словами, кожен додатковий годину праці вимагає великих жертв, ніж попередні.
Гранична корисність падає при постійному зростанні споживання якого-небудь товару або послуги. Таким чином, корисність від споживання або використання першої одиниці інвестиційних вкладень буде вищою, ніж усіх наступних. Другий - вище, ніж наступних за нею і т.д. Виходячи з цього, напрями вкладення інвестицій повинні визначатися корисністю, представленої у вигляді показника питомої капіталоотдачі, з усіх представлених проектів. Вибираючи найвищий з них, ми забезпечуємо собі, при даному варіанті використання інвестицій, найвищу корисність. З плином часу, показник питомої капіталоотдачі за даним проектом, буде знижуватися, в силу того фактора, що відбувається насичення ринку даного товару або послуги й орієнтири в напрямках використання інвестицій необхідно зміщувати з тим, щоб знову забезпечувати собі найвищу корисність від реалізованих інвестиційних проектів. Подібний аналіз повинен носити постійний характер, - у цьому запорука успіху прийнятих господарських рішень. У літературі його іноді називають інвестиційним моніторингом.
Економічний обмін, економічні рішення повинні здійснюватися таким чином, щоб граничні витрати у кожному окремому випадку точно дорівнювали граничному доходу чи перевершували його. Вкладення інвестиційних ресурсів варто нарощувати доти, поки ефект від вкладення останньої одиниці ресурсу не зрівняється з віддачею від даних інвестицій, нарощувати ж їх далі, означає забезпечити собі збитки і втрати.
З точки зору економічної ефективності раціональна інвестиційна діяльність означає, що граничні витрати і граничні доходи від реалізованих інвестиційних програм являють собою прийнятний для суспільства оптимум. Інвестиційна діяльність повинна тривати до тих пір, поки граничні витрати від інвестицій не зрівняються з граничним доходом від даних вкладень. Саме цей обсяг інвестиційної діяльності дає найбільшу корисність з точки зору макроекономічної збалансованості за умови, що в аналіз включаються всі значні витрати і доходи від інвестиційної діяльності (див. рис. 3).
Витрати
Доходи

Граничні витрати


точка рівноваги


Граничний дохід

Обсяг інвестицій

Рис. 3. Граничні витрати і граничні доходи від інвестиційних вкладень
Як виявляється з розгляду рис. 3, до тих пір, поки гранична корисність чи граничний дохід від певного виду інвестицій більше граничних витрат, вигідно вкладати більше ресурсів, нарощувати обсяг інвестицій в дану сферу господарської діяльності або у дане підприємство.
До тих пір, поки граничний дохід від інвестицій перевищує витрати інвестування, інвестиційні програми будуть здійснюватися і надалі. До тих пір, поки вартість граничного продукту, виробленого знову залучаються працівниками, більше витрат на додаткову заробітну плату, підприємства будуть продовжувати приймати нових працівників.
Навпаки, якщо віддача нижче, ніж принесені витрати (жертви), то вигідніше зменшувати вкладення ресурсів і скорочувати відповідну діяльність. Якщо інвестиційні витрати підприємства (наприклад, відсоток за позиками, призначених для інвестицій) більше, ніж граничний дохід від даного виду вкладень, а вартість граничного продукту не покриває витрат на оплату праці, тому підприємству доведеться згорнути свої інвестиційні програми і зменшити чисельність зайнятих.
Підводячи підсумок, можна сказати, що загальна віддача у вигляді корисності чи прибутку, - до якої прагнуть раціонально діючі суб'єкти господарської діяльності, - досягає найвищого значення, коли віддача від вкладення останньої одиниці ресурсу в точності є величиною понесених витрат, необхідних для її досягнення. На рис. 3 - це місце перетину кривих зростаючих граничних витрат і відбувають граничних доходів. До цієї точки вкладення ресурсів слід нарощувати, а після - знижувати.
Але споживачі інвестицій витрачають гроші не на один інвестиційний товар, а на безліч. Підприємство чи галузь повинні вибирати між різними альтернативними інвестиційними проектами. При цьому інвестиційні вкладення необхідно робити таким чином, щоб збільшення прибутку та корисності від останньої одиниці інвестиційного ресурсу було за всіма проектами, що реалізуються та їх доданком, однаковим.
Інвестиції необхідно здійснювати таким чином, щоб віддача від останньої витраченої на інвестиції грошової одиниці була однакова по всіх інвестиційним програмам. Якщо ж інвестиційні витрати розподіляються так, що приріст корисності, одержуваної від реалізації однієї інвестиційної програми менше ніж від іншої, то ресурси використовуються, таким чином, при якому вони дають менше сукупної корисності, ніж могли б дати, отже, корисність може бути підвищена за рахунок того, щоб менше витрачати гроші на проекти, що дають незначний приріст корисності, і більше на ті, які дають більший приріст корисності чи прибутку. Інвестор, який бажає максимально використовувати вкладені кошти, повинен, отже, перерозподіляти свої ресурси саме таким чином і буде робити це до тих пір, поки приріст корисності від відповідних інвестицій не стане однаковим за всіма напрямками. Рецепт досягнення споживачами інвестицій максимального ефекту від них полягає в тому, що вони повинні стежити, щоб гранична користь була однакова по всіх інвестиційних проектів і програм. Інвестиції повинні здійснюватися так, щоб граничний ефект був однаковим для всіх проектів. Такий підхід повинен лежати в основі вибору підприємством, галуззю, економікою в цілому між різними варіантами інвестиційних програм. Якщо всі суб'єкти, що приймають рішення в народному господарстві, будуть дотримуватися цього правила, то обсяг виробництва і сукупна корисність будуть максимальними. А ігнорування цього положення призводить до зниження економічного зростання, до стагнації виробництва, до глибокого економічного спаду, як це має місце в Україні в даний період. Так як зневагу граничною корисністю призвело до деформованої структурі інвестицій, які спрямовувалися не в найбільш прибуткові галузі економіки, що задовольняють найбільшою мірою споживчі запити населення, а, отже, і дали б найвищу корисність і прибуток, а в галузі і підприємства, обрані за зовсім іншому критерію. Що і привело в Україну до вкрай деформованою структурою економіки.
Для того щоб добробут у країні стало як можна більш високим, необхідно також, щоб інвестиційна діяльність відбувалася як можна з меншим тертям. Щоб громадяни, підприємства, органи влади могли приймати правильні і раціональні рішення про інвестиції, вони повинні мати доступ до інформації про витрати і наслідки свого вибору. Витрати на збір інформації та сам етап підготовки до реалізації інвестиційного проекту - повинні бути украй незначними. Чим більше витрати, пов'язані з підготовкою інвестиційних програм, то з меншою ефективністю може відбуватися сам інвестиційний процес.
Економічних ресурсів явно недостатньо в порівнянні з нашими потребами і бажаннями. Тому важливо звертатися з ними економно. Недолік ресурсів означає, що ми змушені вибирати, як використовувати наявні засоби з тим, щоб забезпечити максимальний ефект від їх використання.
Обмеженість ресурсів означає також, що все має свою ціну, хоча б тому, що завжди є альтернативні витрати - ми могли б використовувати ресурси на що-небудь інше, чого ми тепер позбавлені.
Загальновідомо, що, щоб отримати максимально можливий ефект від наявних ресурсів, необхідно точно узгоджувати прибуток і витрати.
На рівні підприємства чи компанії вигідність, перевага інвестицій визначається таким чином, що керівництво рідко звертає увагу на будь-які ефекти, крім тих, що безпосередньо стосуються економіки підприємства або компанії. У той же час у державних фінансових розрахунках розглядаються ті статті витрат і доходів, які включаються до державного бюджету. Але макроекономічні наслідки рішень підприємств, компаній, держави та окремих громадян більш великі. Вони включають також аспекти, які прямо і безпосередньо не потрапляють в підсумкові розрахунки підприємства або в дебет чи кредит державного бюджету. Звідси виникає необхідність розширювати рамки аналізу наслідків тих чи тих чи інших інвестиційних рішень саме на стадії проекту, прогнозувати наслідки, передбачати майбутнє вплив на хід економічного процесу в цілому.
Критерієм ефективності інвестиційних вкладень є мінімальні витрати ресурсів на виробництво і транспортування продукції в результаті здійснення даних вкладень. При розрахунку ефективності до інвестицій в основні виробничі фонди також додаються витрати на створення оборотних фондів. Крім прямих вкладень, також враховуються супутні вкладення, що забезпечують пуск об'єкта в експлуатацію (під'їзні шляхи, лінії електропередач, інженерні мережі), і зв'язані - у розвиток виробництв, які забезпечують дане виробництво постійно поновлюваними елементами основних фондів.
Розрахунок порівняльної економічної ефективності проводиться за формулою приведених витрат:

З = С + ЄК,

де З - приведені витрати,
С - собівартість готової продукції,
Е - коефіцієнт ефективності,
К - інвестиції (капітальні вкладення).
При розрахунках ефективності використовується також показник рентабельності, що визначається за формулою:
Ц - С
                     E =,

До

де Ц - вартість річного обсягу продукції,
С - собівартість річного обсягу продукції,
К - інвестиції (капітальні вкладення).
Ефективність інвестицій не однакова в часі. Про це можна судити по відношенню приросту капітальних вкладень до приросту національного доходу: чим більше це відношення, тим вище капіталомісткість національного доходу, тим більше додаткових інвестицій треба зробити в розрахунку на одиницю приросту національного доходу. Це, у свою чергу, вимагає високої частки нагромадження в національному доході.
Питання вибору напрямів та обсягів інвестицій є об'єктом великого числа публікацій і різного роду обговорень. Існує кілька причин підвищеного інтересу до проблеми раціонального інвестування, останнім часом, можна назвати декілька.
Перш за все, значно зросла відповідальність і ризик у справі використання інвестиційних ресурсів в умовах переходу до ринкових форм організації виробництва. Крім того, в умовах ринкової економіки, в пору динамізації економічного життя, зростають поодинокі обсяги інвестиційних вкладень. У таких умовах правильний вибір інвестиційних програм стає все більш складним і відповідальним справою.
Завдання
Розрахувати виробничу потужність на початок року, середньорічна її значення і обсяги випуску продукції відповідно до діючих виробничими потужностями на підставі даних, наведених у таблиці
Показник

Базовий
рік
Розрахунковий період
Перший
рік
Другий
рік
Третій
рік
Виробнича потужність на початок року, млн. грош. од.
600
600,01
600,03
600,05
Приріст потужностей за рахунок організаційно-технічних заходів, тис. грош. од.
20
40
50
150
Вибуття потужності-й, тис. грош. од.
10
20
30
20
Коефіцієнт використання виробничої потужності
0,75
0,76
0,8
0,75
Коефіцієнт для перерахунку абсолютного введення (вибуття) произв-них потужностей в середньорічне значення
0,45
0,45
0,45
0,45
Обсяг основних виробничих фондів і ступінь їх використання визначають величину виробничої потужності підприємства.
Виробнича потужність підприємства - це максимально можливий випуск продукції за одиницю часу у натуральному вираженні у встановлених планом номенклатурі і асортименті, при повному використанні виробничого обладнання і площ, з урахуванням застосування передової технології, поліпшення організації виробництва і праці, забезпечення високої якості продукції.
Виробнича потужність характеризує роботу основних фондів у таких умовах, при яких можна цілком використовувати потенційні можливості, закладені в засобах праці.
Поняття характеризують виробничі потужності.
Вхідна (що входить) виробнича потужність - потужність на початок року, показує, якими виробничими можливостями володіє підприємство на початку планового періоду.
Вихідна (вихідна) п.м. - Це потужність на кінець року, що визначається підсумовуванням вхідної та введеної потужностей за вирахуванням ліквідаційної.
Для визначення відповідності виробничої програми наявної потужності обчислюється середньорічна виробнича потужність, якій підприємство має в своєму розпорядженні в середньому за рік. Вона визначається шляхом додавання до потужності на початок року, середньорічного введення потужності і вирахування середньорічного її вибуття.
Рішення завдання
1. Розрахувати виробничу потужність на початок року
Перший рік - що виходить виробнича потужність базового року, тобто 600 + 0,02 - 0,01 = 600,01 млн. ден. од.
Другий рік - виходить виробнича потужність першого року, тобто 600,01 + 0,04 - 0,02 = 600,03 млн. ден. од.
Третій рік - що виходить виробнича потужність другого року, тобто 600,03 + 0,05 - 0,03 = 600,05 млн. ден. од.
2. Розрахувати середньорічне значення виробничої потужності
Мср.г (першого року) = 600,01 + 0,04 × 0,045 - 0,02 × 0,45 = 600,019 млн. ден. од.
Мср.г (другого року) = 600,03 + 0,05 × 0,45 - 0,03 × 0,45 = 600,039 млн. ден. од.
Мср.г (третього року) = 600,05 + 0,15 × 0,45 - 0,02 × 0,45 = 600,1085 млн. ден. од.
3. Розрахувати обсяги випуску продукції відповідно до діючих виробничими потужностями
Обсяг випуску продукції - твір середньорічної виробничої потужності і коефіцієнта використання виробничих потужностей
Перший рік - 600,019 × 0,76 = 456,01444 млн. ден. од.
Другий рік - 600,039 × 0,8 = 480,0312 млн. ден. од.
Третій рік - 600,1085 × 0,75 = 450,081375 млн. ден. од.
Список використаної літератури
1. Баканов М.І. «Теорія економічного аналізу»: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 1996. - 288 с.
2. Сучасна економіка: Загальнодоступний навчальний курс. - Ростов-На-Дону: Изд-во «Фенікс». 1995, - 608 с.
3. Фішер С., Дорібуш Р. Економіка. - М.: «Справа ЛТД», 1993. = 864 с.
4. Економіка підприємства. Підручник для вузів. Під ред. В.Я. Горфінкеля. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1996. - 367 с.
5. Антикризове управління: від банкрутства до фінансового оздоровлення / Під ред. Г.П. Іванова. - М.: Закон і право, ЮНИТИ, 1994.
6. Ворст І., Ревентлоу П. Економіка фірми: Підручник - М.: Вища школа, 1998.
7. Грузинів В.П. Економіка підприємства і підприємництва. - М.: СОФІТ, 1997.
8. Макконнелл К.Р., Брю С.Л. Економіка: принципи, проблема і політика. Пер. з англ. Т. 1, 2. - М.: Республіка, 1996.
9. Маркетинг: Підручник. / Колл. авт. під ред. О.М. Романова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1997.
10. Рузавін Г.І., Мартинов В.Т. Курс ринкової економіки. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1995.
11. Фінанси підприємств: Навч. посібник. / Колл. авт. під ред. Є.І. Бородіної. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998.
12. Економіка: Підручник. / Под ред. А. С. Булатова. - М.: БЕК, 1999.
13. Економіка і бізнес. / Под ред. В.В. Кашаєва. - М.: МГТУ ім. Баумана, 1995.
15.02.00
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
97.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Оборотні кошти підприємства
Оборотні кошти підприємства
Оборотні кошти підприємства 2
Оборотні кошти та оподаткування підприємства
Оборотні кошти автотранспортного підприємства
Оборотні кошти комерційного підприємства
Основні фонди та оборотні кошти підприємства
Оборотні кошти підприємства поняття і структура
Оборотні кошти підприємства та зростання ефективності їх використання

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru