Оборотні кошти підприємства 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

План:


Введення. 3
1. Значення оборотних коштів підприємства. 4
1.1 Поняття оборотних коштів фірми. 4
1.2 Способи забезпечення фірми оборотними засобами. 7
2. Значення оборотних коштів у ТОВ «Темп». 18
2.1 Коротка характеристика компанії ТОВ «Темп». 18
2.2 Значення і ефективність використання оборотних коштів компанії ТОВ «Темп». 20
Висновок. 25
Список використаної літератури: 26
Додаток № 1. 28
Додаток № 2. 29


Введення.

Ця курсова робота присвячена розгляду значення оборотних коштів підприємства.
Для здійснення господарської діяльності кожному господарюючому суб'єкту необхідно наявність обігових коштів, або інакше - оборотного капіталу, які забезпечують безперебійний процес виробництва та реалізації продукції, робіт, послуг. Оборотні кошти окремо взятих господарюючих суб'єктів, беручи участь у кругообігу засобів ринкової економіки, є єдиний комплекс.
Оборотні кошти самі по собі, тобто не вкладені в справу, не можуть принести доходу, отримання якого як можна у великих розмірах є основною метою діяльності будь-якого господарюючого суб'єкта, що здійснює комерційну діяльність. У той же час при здійсненні господарської діяльності завжди необхідно мати певну величину вільних оборотних коштів. У силу цієї суперечливості для здійснення успішної фінансово-господарської діяльності стає дуже актуальним ефективне управління оборотними коштами, для чого необхідно володіти знаннями про природу оборотних коштів, методами управління ними.
Мета даної роботи - виявити значення оборотних коштів, розглянути питання щодо забезпечення фірми оборотними коштами, тобто визначити джерела поповнення оборотних коштів господарюючого суб'єкта.
Для досягнення поставленої мети в роботі будуть вирішені такі завдання:
1) розглянути основні характеристики обігових коштів;
2) описати способи поповнення оборотних коштів;
3) дати методику розрахунку ефективності використання оборотних коштів.
Обраним об'єктом дослідження в роботі є Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп».
Вихідними даними для написання роботи послужили первинні та зведені документи по обліку оборотних коштів, річні звіти досліджуваного підприємства за 2005-2006, літературні джерела.
У процесі виконання роботи використовувалися такі економічні методи аналізу як: монографічний, порівняння, статистичний та інші.
У ході даного дослідження були вивчені дослідження авторів з даної проблеми: А. Д. Шеремета, В.Я. Иохин, Г. В. Савицької, М.А. Добриніна, М.Г. Лапуста, Г.З. Суша, О. В. Єфімової та ін

1. Значення оборотних коштів підприємства.

1.1 Поняття оборотних коштів фірми.

Оборотні кошти - це грошові кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу. Сутність оборотних коштів визначається їх економічною роллю, необхідністю відтворювального процесу, що включає як процес виробництва, так і процес звернення.
Оборотні кошти підприємства, беручи участь у процесі виробництва і реалізації продукції, здійснюють безперервний кругообіг. При цьому вони переходять зі сфери обігу в сферу виробництва і назад, приймаючи послідовно форму фондів обігу і оборотних виробничих фондів. Таким чином, проходячи послідовно три фази, оборотні засоби змінюють свою натурально-речову форму.
У першій фазі (Д - Т) оборотні кошти, що мають спочатку форму грошей, перетворюються у виробничі запаси, тобто переходять зі сфери обігу в сферу виробництва.
У другій фазі (Т ... П ... Т1) оборотні кошти беруть участь безпосередньо в процесі виробництва і приймають форму незавершеного виробництва, напівфабрикатів та готових виробів.
Третя фаза кругообігу оборотних коштів (Т1 - Д1) відбувається знову у сфері обігу. У результаті реалізації готової продукції оборотні кошти знову приймають форму грошових коштів.
Різниця між грошовою виручкою і спочатку витраченими коштами (Д 1 - Д) визначає величину грошових доходів підприємства.
Таким чином, здійснюючи повний кругообіг (Д-Т ... П ... Т1-Д1), оборотні кошти функціонують на всіх стадіях одночасно, що забезпечує безперервність процесу виробництва та обігу. Кругообіг оборотних коштів являє собою органічну єдність трьох його фаз.
Управління оборотними засобами тісно пов'язане з їх складом і розміщенням. Склад і розміщення оборотних коштів представлений у додаток № 1.
Стан, склад і структура виробничих запасів, незавершеного виробництва і готової продукції є важливими показниками комерційної діяльності підприємства. Визначення структури та виявлення тенденцій зміни елементів оборотних коштів дають можливість прогнозувати параметри розвитку підприємництва.
Найважливішим елементом управління оборотними коштами є їх обгрунтоване нормування. За допомогою нормування оборотних коштів визначається загальна потреба господарюючих суб'єктів у власних оборотних коштах.
Норма оборотних коштів - це відносна величина, що відповідає мінімальному, економічно обгрунтованому обсягом запасів товарно-матеріальних цінностей. Вона встановлюється, як правило, в днях.
Норматив оборотних коштів - це мінімально необхідна сума грошових коштів, які забезпечують підприємницьку діяльність підприємства.
Нормування оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатах обчислюється на підставі середньоденного їх витрати (Р) і середньої норми запасу в днях.
Середня норма оборотних коштів, у свою чергу, визначається як середньозважена величина виходячи з норм оборотних коштів на окремі види або групи сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів і їх одноденної витрати.
Норма оборотних коштів по кожному виду чи однорідної групи матеріалів враховує час перебування в поточному (Т), страховому (С), транспортному (М), технологічному (А) запасах, а також час, необхідний для вивантаження, доставки, приймання і складування матеріалів ( Д).
Таким чином, норматив оборотних коштів у запасах сировини, основних матеріалів і покупних напівфабрикатів (Н) визначається за формулою:
Н = Р (Т + С + М + А + Д)
Поточний запас (Т) - основний вид запасу. Тому норма оборотних коштів у поточному запасі є основною визначальною величиною всієї норми запасу в днях. На розмір поточного запасу впливають періодичність поставок сировини і матеріалів за договорами, а також обсяг їх споживання у виробництві. Норма оборотних коштів у поточному запасі приймається, як правило, у розмірі 50% середнього циклу постачання.
Страховий запас - другий за величиною вид запасу, що визначає загальну норму. Страховий, або гарантійний, запас необхідний на кожному підприємстві для гарантії безперервності процесу виробництва у випадках порушень умов і термінів постачань сировини контрагентами, транспортом або відвантаження некомплектних партій. Страховий запас приймається, як правило, у розмірі 50% поточного запасу.
Транспортний запас створюється в разі перевищення строків вантажообігу у порівнянні з термінами документообігу. Транспортний запас не створюється, якщо термін вантажообігу збігається з терміном документообігу або менше його. У разі поставки сировини на далекі відстані, термін оплати розрахункових документів випереджає термін прибуття матеріальних цінностей. На час перебування сировини у дорозі після оплати розрахункових документів у покупця виникає необхідність в коштах.
До ненормованих оборотних коштів, що функціонує в сфері обігу, належать кошти в товарах відвантажених, грошові кошти, кошти в дебіторській заборгованості та інших розрахунках. Через специфіку форм, швидкості руху, закономірності виникнення ці оборотні кошти не можуть бути заздалегідь враховано подібно нормованих оборотних коштів.
Підприємство зацікавлене в скороченні ненормованих оборотних коштів, тому що це прискорює оборотність оборотних коштів у сфері обігу, сприяє більш ефективному їх використанню. Крім того, зменшення розмірів дебіторської заборгованості покращує показники виконання поставок за договорами, прибутку та рентабельності.
Грошові кошти є істотною частиною ненормованих оборотних засобів. У певному розмірі грошові кошти постійно мають бути присутні у складі ненормованих оборотних коштів, інакше підприємство буде визнане неплатоспроможним.
Дебіторська заборгованість свідчить про тимчасове відволікання коштів з обороту підприємства, що викликає додаткову потребу в ресурсах. У даному випадку дебіторська заборгованість обумовлена ​​діючою системою розрахунків під реалізацію продукції.
Оборотні кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі і повністю переносять свою вартість на знову виготовлений продукт, в цьому і полягає їх основна відмінність від основних засобів, які неодноразово беруть участь у процесі виробництва.

1.2 Способи забезпечення фірми оборотними засобами

Структура оборотних коштів показує питому вагу його складових частин у вартісному виразі і у відсотках до підсумку. Вивчення структури і її динаміки має велике значення, тому що з'являється можливість виділяти найбільш важливі для процесу виробництва запаси матеріальних цінностей і визначати шляхи покращення використання оборотного капіталу. Так, значне збільшення запасів готової продукції або дебіторської заборгованості свідчить про серйозні проблеми зі збутом. Низька питома вага сировинних ресурсів тягне за собою зупинку виробництва через відсутність предмета праці. Небажана динаміка зміни питомої ваги оборотних коштів є причиною неплатежів за поточними операціями: виплати заробітної плати, податків, оплату рахунків постачальників.
Структура оборотного капіталу значно різниться по галузях матеріального виробництва:
на теплових електростанціях найбільшу питому вагу займають запаси палива або дебіторська заборгованість споживачів;
у добувній промисловості - запаси готової продукції;
в суднобудуванні - незавершене виробництво;
у будівництві - незавершене будівництво;
у тваринництві - молодняк на відгодівлі.
Джерелами фінансування оборотного капіталу є власні або позикові кошти. Та частина вартості оборотного капіталу, яка придбана за рахунок власних коштів, називається чистими оборотними активами.
Позикові засоби, що використовуються для фінансування придбання оборотних коштів - це кредити банків або короткострокова заборгованість третім особам, так звані поточні пасиви.
Оптимальним для господарюючого суб'єкта є рівність дебіторської та кредиторської заборгованості.
Дебіторська заборгованість являє собою досить варіабельний і динамічний елемент оборотних коштів, істотно залежить від прийнятої в компанії політики по відношенню до споживачів продукції та послуг. Оскільки дебіторська заборгованість являє собою іммобілізацію власних оборотних коштів, тобто в принципі вона не вигідна компанії, з очевидністю напрошується висновок про її максимально можливе скорочення. Теоретично дебіторська заборгованість може бути зведена до мінімуму, тим не менше, цього не відбувається з багатьох причин, в тому числі й через конкуренції.
З позиції відшкодування вартості поставленої продукції і послуг продаж може бути виконана одним із трьох методів: передоплата; оплата за готівковий розрахунок; оплата з відстрочкою платежу, здійснювана звичайно у вигляді безготівкових розрахунків, основними формами яких є платіжне доручення, акредитив, розрахунки по інкасо і розрахунковий чек.
Остання схема найбільш невигідна продавцю, оскільки йому доводиться кредитувати покупця, однак саме вона є основною в системі розрахунків за поставлену продукцію та послуги. При оплаті з відстрочкою платежу якраз і виникає дебіторська заборгованість по товарних операціях, як природний елемент подібної загальноприйнятої системи розрахунків.
Перевищення дебіторської заборгованості свідчить про додаткової потреби в позикових коштах під збільшення оборотного капіталу. Перевищення кредиторської заборгованості - це частина стійких пасивів, які не належать господарюючому суб'єкту, але постійно знаходяться в господарському обороті.
Кредиторська заборгованість виникає в результаті поточних операцій і прийнятою системою розрахунків з різними контрагентами та іншими сторонніми особами і суб'єктами.
За довгостроковими джерелами стоять інвестори і Лендери, за короткостроковими - кредитори. Надання коштів цими постачальниками оборотних коштів здійснюються на різних умовах і з урахуванням різних факторів:
- Отримувана натомість можливість управляти діяльністю реципієнта;
- Контроль за напрямком і доцільністю використання наданих ресурсів;
- Рівень поточного винагороди;
- Черговість участі у розподілі активів у разі ліквідації підприємства.
Надавши підприємству власні оборотні кошти у тимчасове користування, їх власники, природно, передбачають отримати взамін певну винагороду: дивіденди, відсотки, розширення ринку збуту власної продукції, стабільність постачання і т.п. Якщо для постачальників оборотних коштів одержуваної ними регулярне винагорода є доходом, то для підприємства - реципієнта, що розглядається в якості самостійного господарюючого суб'єкта, що виплачується їм винагороду є витратою, витратами.
Для основних джерел фінансування можна кількісно оцінити, у що обходиться підприємству дане джерело. Загальна сума коштів, яку потрібно сплатити за використання певного обсягу залучених оборотних коштів, виражена у відсотках до цього обсягу, називається вартістю джерела. Необхідно відзначити, що в ринковій економіці практично не існує безкоштовних джерел фінансування. Крім того, джерела різняться за своєю вартістю, причому вартість конкретного джерела може змінюватися (як правило у бік збільшення) при зміні фінансової структури підприємства.
У стратегічному плані особливу значущість представляють довгострокові джерела, і тому, кошти, ними генеруються, мають у середовищі бухгалтерів і фінансистів власну назву - капітал. Саме вартість капіталу за окремими джерелами і в цілому є об'єктом пильної уваги всіх осіб, зацікавлених або має відношення до діяльності підприємства. У якості узагальнюючої характеристики вартості капіталу по підприємству в цілому використовується показник середньозваженої вартості капіталу, що розраховується за формулою середньої арифметичної зваженої (WACC):
WAСС = kj * dj,
j = 1
де kj - вартість j-го джерела коштів;
dj - питома вага j-го джерела коштів у загальній їх сумі.
Показник WАСС характеризує рівень витрат у відсотках, які щорічно має нести підприємство за можливість здійснення своєї діяльності завдяки залученню фінансових ресурсів на довгостроковій основі. Умовно кажучи, WАСС чисельно дорівнює відсотку, одержуваному в середньому постачальниками капіталу, тобто стратегічними інвесторами.
Показник WАСС входить до числа ключових характеристик економічного потенціалу підприємства і значущий для всіх без винятку осіб, що мають інтерес до його діяльності. Зниження даного показника в динаміці для конкретного підприємства найчастіше розглядається як позитивна тенденція.
Таким чином, проблема контролю за структурою джерел фінансування оборотних коштів в цілому і довгострокових джерел (капіталу) особливо завжди актуальна. Ця проблема вирішується шляхом підтримання так званої цільової структури капіталу, сенс якої полягає в тому, що в міру стабілізації діяльності підприємства у нього складається певне співвідношення між власним і позиковим капіталами, що відбиває деяку прийнятну ступінь фінансового ризику і резервний позиковий потенціал, під яким розуміється здатність підприємства у разі потреби залучити позиковий капітал в бажаних обсягах і на прийнятних умовах.
Спрощено цільову структуру капіталу можна розуміти усвідомлено підтримуване співвідношення між власними і позиковими обіговими коштами. Висока частка позикових коштів означає низький рівень резервного позикового потенціалу. Обидва ці поняття є не тільки стратегічно важливими, але і мають безпосереднє відношення до фінансування поточної господарської діяльності, оскільки умови отримання короткострокового кредиту в переважній більшості випадків також залежить від фінансової структури підприємства. Разом з тим, можна стверджувати, що оптимізація структури оборотних коштів є ядром більш загальної задачі - оптимізація структури джерел.
Одна з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства - стабільність його діяльності з позиції довгострокової перспективи. Діяльність господарюючого суб'єкта може бути охарактеризована з різних сторін, однак у найбільш загальному випадку її можна представити як сукупність чергуються припливів і відтоків грошових коштів. Частина грошових потоків відноситься до характеристики діяльності підприємства з позиції короткострокової перспективи, інша частина характеризує цю діяльність у довгостроковому аспекті. Останнє пов'язано перш за все із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.
Можливість варіювання способами залучення коштів зумовлюється наступними особливостями системи ринкових відносин.
По-перше, ресурси (матеріальні, фінансові, інтелектуальні, інформаційні тощо) розподілені серед власників нерівномірно.
По-друге, завжди в достатку знаходяться фізичні та юридичні особи, які або знають (з їх суб'єктивної точки зору), яким чином і куди можна з вигодою запропонувати ресурси певного обсягу і складу, але не володіють ними, або, навпаки, мають у своєму розпорядженні тимчасово вільні ресурси, але не знають чіткого шляху їх застосування.
По-третє, система регулювання процесу перерозподілу ресурсів має дві сторони: нормативну (законодавчо регулюються різні аспекти ведення бізнесу, наприклад, послідовність задоволення вимог кредиторів) та заохочувальну (надання ресурсу у тимчасове користування заохочується шляхом встановлення деякого винагороди: заробітна плата, орендна плата, відсотки, дивіденди тощо, причому розмір заохочення визначається багатьма факторами, в тому числі фактором ризику втрати наданого ресурсу).
У додатку до фінансового ресурсу сформульовані особливості ринку виражаються в наданні капіталу його власниками позичальникам. Виявляється, що ця процедура обопільно, більше того, з позиції позичальника обгрунтоване залучення капіталу нерідко економічно більш вигідно в порівнянні з додатковою мобілізацією джерел власних коштів.
Діяльність господарюючого суб'єкта може бути охарактеризована з різних сторін, однак у найбільш загальному випадку її можна представити як сукупність чергуються припливів і відтоків грошових коштів. Частина грошових потоків відноситься до характеристики діяльності підприємства з позиції короткострокової перспективи, інша частина характеризує цю діяльність у довгостроковому аспекті. Останнє пов'язано перш за все із загальною фінансовою структурою підприємства, ступенем його залежності від кредиторів і інвесторів.
Причина залучення позикового капіталу очевидна - бізнес має хороші (на думку його власників і фінансових менеджерів) можливості для реалізації деякого проекту, але не володіє в достатньому розмірі власними джерелами фінансування. Прибуток як найбільш доступний з джерел власних коштів обмежена, позиковий капітал - в принципі, немає. Крім того, прибуток - це не грошові кошти в буквальному розумінні, це джерело, а власне кошти, уособлює з нею, розпорошені по різних активах. Тому прибуток не може бути використана безпосередньо для операцій фінансування, зокрема оплати придбання активів. Інша справа позиковий капітал; при його мобілізації виникають «живі» гроші, причому одноразово або в досить стислі терміни і в крупній сумі.
Разом з тим залучення позикового капіталу для посилення економічного потенціалу бізнесу не є якоюсь легкої процедурою: потрібно належне обгрунтування, та й власне процес мобілізації коштів може супроводжуватися обмеженнями правового та економічного характеру.
Справа, зокрема, в тому, що переважна частина джерел коштів платна, причому вартість джерела - це сума коштів, яку потрібно сплатити за можливість використання деякого обсягу ресурсів, виражена у відсотках до цього обсягу, залежить від загальної фінансової структури, тобто структури джерел коштів.
Залучення позикових коштів змінює структуру джерел, підвищує фінансову залежність бізнесу, збільшує асоційований з нею фінансовий ризик.
Джерела формування оборотних коштів значною мірою визначають ефективність їх використання. Встановлення оптимального співвідношення між власними і залученими джерелами, обумовленого специфічними особливостями кругообігу фондів у тому чи іншому господарюючого суб'єкта, - важливе завдання управління.
У процесі формування оборотних коштів мають бути забезпечені права підприємства при підвищенні відповідальності за ефективне і раціональне використання оборотних коштів. Достатній мінімум власних і позикових засобів повинен забезпечити безперервність їх руху на всіх стадіях кругообігу. Це задовольняє потреби виробництва в матеріальних і грошових ресурсах, забезпечує своєчасні і повні розрахунки з постачальниками, бюджетом, банками та іншими господарськими ланками.
Власні оборотні засоби відіграють провідну роль серед джерел їх формування. Вони забезпечують майнову та оперативну самостійність підприємства, необхідну для рентабельної підприємницької діяльності. Власні оборотні кошти свідчать про ступінь фінансової стійкості підприємства, служать джерелом для формування нормованих оборотних коштів. Їх первинне формування відбувається у момент створення підприємства і освіти його статутного капіталу. При цьому використовуються інвестиційні кошти засновників. У процесі господарської діяльності власні оборотні кошти поповнюються за рахунок прибутку.
Прибуток направляється на покриття приросту нормативу оборотних коштів у процесі її розподілу. Економічно обгрунтована система розподілу прибутку в першу чергу повинна гарантувати виконання фінансових зобов'язань перед державою і максимально забезпечити виробничі, матеріальні та соціальні потреби підприємства.
Розвиток конкуренції викликає необхідність направляти чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, передусім на розширення виробництва, його модернізацію та вдосконалення. Додатково надходять кошти по суті не належать підприємству, тому їх не можна віднести до власних. Проте ці кошти постійно знаходяться в обігу і в сумі мінімального залишку використовуються для формування власних оборотних коштів.
До цих засобів відносяться такі види:
мінімальна перехідна заборгованість по оплаті праці працівникам підприємства (рядок 624 балансу);
резерв майбутніх витрат (рядок 650 балансу);
мінімальна перехідна заборгованість бюджету і позабюджетних фондів (рядки 625, 626 балансу);
кошти кредиторів, що надходять у вигляді передоплати за продукцію (рядок 627 балансу).
Додатково надходять кошти є джерелом покриття власних оборотних коштів лише у сумі приросту, тобто різниці між їх величиною на кінець і початок майбутнього року.
Один із способів економії оборотного капіталу полягає в удосконаленні управління матеріально-технічними ресурсами (запасами) за допомогою: планування закупівель необхідних матеріалів; введення жорстких виробничих систем; використання сучасних складів; вдосконалення прогнозування попиту; швидкої доставки.
Другий шлях скорочення потреби в оборотному капіталі складається в зменшенні рахунків дебіторів шляхом жорсткості кредитної політики, в оцінці непотрібних фондів, які могли б бути використані для інших цілей, в оцінці рахунків, що пред'являються до оплати.
Третій шлях скорочення витрат оборотного капіталу полягає в ефективному використанні готівки. По банківських рахунках, на яких фірми тримають свої ліквідні активи, відсоток не сплачується. Проте інші ліквідні активи (короткострокові державні цінні папери, депозитні сертифікати, різновид одноразової позики, звана перекупочним угодою) приносять додатковий дохід у вигляді відсотків.
Управління оборотними засобами підприємства припускає управління ними як грошовим фондом, що включає управління джерелами формування цього фонду та напрямками використання даних коштів.
Отже, основним джерелом поповнення власних оборотних коштів є чистий прибуток підприємства, основними напрямами використання якої є наступні напрямки: відрахування в резервний капітал; утворення фондів накопичення та фондів споживання; відволікання на благодійні та інші цілі; виплата дивідендів в акціонерних товариствах.
Капіталізація чистого прибутку дозволяє розширювати діяльність підприємства за рахунок власних, більш дешевих джерел фінансування. При цьому знижуються фінансові витрати підприємства на залучення додаткових джерел.
Постійна частина оборотних коштів створюється за рахунок власних коштів і кредиту за оборотом, за рахунок якого частково формується і змінна частина. Тимчасова потреба в оборотних коштах, тобто їх змінна частина, покривається за рахунок короткострокового кредиту і нормальної кредиторської заборгованості (векселів, авансів, передоплати).
Таким чином, можна визначити, що основними способами забезпечення фірми оборотними засобами є збільшення власного капіталу за рахунок чистого прибутку і залучення в розумних межах позикових коштів.

2. Значення оборотних коштів у ТОВ «Темп».

2.1 Коротка характеристика компанії ТОВ «Темп».

Товариство з обмеженою відповідальністю «Темп» внесено до державного реєстру організацій 29 грудня 2004 року. Основним видом діяльності є вантажоперевезення організаціям і приватним особам вагою до 1,5 тонн «Газелі» з оплатою за погодинним тарифом 700 руб. за 1 годину. Номер ліцензії на здійснення даного виду діяльності № 393297.
Обсяг перевезень грузок складає в середньому 5475 тис. тонн на рік, вантажообіг - 1095 тн / км. Автопарк представлений 10 автомобілями марки «ГАЗель-33021». Надання послуг з перевезення вантажів проводиться цілодобово як за попереднім замовленням, так і на основі укладених договорів з комерсантами, при цьому надається безкоштовна допомога в навантаження та розвантаження вантажів, що перевозяться. Основними клієнтами товариства є працівники малого бізнесу.
ТОВ «Темп» створене без обмеження строку діяльності, має у власності відокремлене майно, що враховується на його самостійному балансі. Товариство у відповідності з чинним законодавством несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном.
Установчими документами ТОВ «Темп» є установчий договір та Статут. Одноосібним виконавчим органом товариства є директор Карпасия Д.Б., який: без доручення діє від імені товариства, в тому числі представляє його інтереси і робить угоди; видає довіреності на право представництва від імені товариства, в тому числі довіреності з правом передоручення; видає накази про призначення на посади працівників товариства, про їх переведення і звільнення, застосовує заходи заохочення і накладає дисциплінарні стягнення.
Вищим органом товариства є загальні збори учасників товариства. До компетенції загальних зборів учасників товариства належать:
1) визначення основних напрямів діяльності товариства, а також ухвалення рішення про участь в асоціаціях та інших об'єднаннях комерційних організацій;
2) зміна статуту товариства, у тому числі зміна розміру статутного капіталу товариства;
3) внесення змін до установчого договору;
4) утворення виконавчих органів товариства та дострокове припинення їх повноважень, а також прийняття рішення про передачу повноважень одноосібного виконавчого органу товариства комерційної організації або індивідуальному підприємцю (далі - управитель), затвердження такого управляючого і умов договору з ним;
5) обрання та дострокове припинення повноважень ревізійної комісії (ревізора) товариства;
6) затвердження річних звітів та річних бухгалтерських балансів;
7) прийняття рішення про розподіл чистого прибутку товариства між учасниками товариства;
8) затвердження (прийняття) документів, що регулюють внутрішню діяльність товариства (внутрішніх документів товариства);
9) прийняття рішення про розміщення товариством облігацій та інших емісійних цінних паперів;
10) призначення аудиторської перевірки, затвердження аудитора і визначення розміру оплати його послуг;
11) прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію товариства;
12) призначення ліквідаційної комісії і затвердження ліквідаційних балансів
Організаційна структура ТОВ «Темп», представлена ​​в додатку № 2, забезпечує раціональне поділ праці, створює дієвий механізм розмежування функцій, повноважень і відповідальності, чітку регламентацію трудової діяльності працівників у сучасних умовах розвитку ринкових відносин.
Зміст виконуваних функцій працівників, сприяють забезпеченню оптимальної технології трудової діяльності, раціонального розподілу праці, високої організованості, дисципліни і порядку на кожному робочому місці, регламентують посадові інструкції.

2.2 Значення і ефективність використання оборотних коштів компанії ТОВ «Темп».

Враховуючи специфіку виробничої діяльності ТОВ «Темп», пов'язану з вантажоперевезеннями автомобільним транспортом і дорогими засобами праці у вигляді автомобілів марки «Газель», парк яких з метою розширення діяльності та завоювання сектору ринку даного виду послуг щорічно поповнюється, не викликає подиву регулярне поповнення оборотних коштів за рахунок залучення позикового капіталу.
Компанія ТОВ «Темп» працює на ринку послуг всього три роки і в умовах жорсткої конкуренції для формування мережі клієнтури їй необхідно купувати нові автомобілі, тим паче, що даний вид послуг користується великим попитом серед підприємців, які здійснюють свою діяльність у малому бізнесі.
Середня вартість автомобіля марки «ГАЗель-33021» випуску 2000 року становить 100 тис. руб., Безболісно вилучити таку суму з обороту компанія дозволити собі на етапі становлення і розвитку поки не може, тому що необхідно робити поточні господарські витрати, пов'язані з виплатою заробітної плати , оплатою за оренду приміщень, придбанням ПММ і запасних частин і т.д. Саме тому фінансова політика компанії в частині придбання основних засобів будується на залученні позикового капіталу.
Ефективність використання оборотних коштів характеризується системою економічних показників, одним з яких є співвідношення розміщення їх у сфері виробництва та сфері обігу. Чим більше обігових коштів обслуговує сферу виробництва, а всередині останньої - цикл виробництва, тим більш раціонально вони використовуються.
Про ступінь використання оборотних коштів можна судити за показником віддачі оборотних коштів, який визначається як відношення прибутку від реалізації до залишків оборотних коштів.
Найважливішим показником інтенсивності використання оборотних коштів є швидкість їх оборотності. Оборотність оборотних коштів - це тривалість одного повного кругообігу коштів, починаючи з першої і закінчуючи третьою фазою. Чим швидше оборотні кошти проходять ці фази, тим більше продукції підприємство може зробити з однією і тією ж сумою оборотних коштів.
Швидкість оборотності оборотних коштів обчислюється за допомогою трьох взаємопов'язаних показників: тривалості одного обороту, днів; кількості оборотів за рік; величини оборотних коштів, що припадають на одиницю реалізованої продукції.
Тривалість одного обороту в днях визначається за формулою:
V = З / (Т / Д) або О = (З * Д) / Т
де О - тривалість одного обороту, днів;
Со - залишки оборотних коштів на кінець періоду, тис. руб. - 333 тис. руб.;
Т - обсяг продукції за собівартістю, тис. руб. - 4805 тис. руб. ;
Д - число днів у звітному періоді, дні - 365 днів.
О = (333 * 365) / 4805 = 25 днів
Для порівняння тривалість одного обороту оборотних коштів за попередній період:
О = (290 * 365) / 4591 = 23 дні
Таким чином, тривалість одного обороту оборотних коштів збільшилася на 2 дні.
При уповільненні оборотності оборотних коштів виникає необхідність у додатковому залученні коштів в оборот, тобто залучення, у даному випадку, позикового капіталу.
Коефіцієнт оборотності показує кількість оборотів, що здійснюються оборотними коштами за рік, і визначається за формулою:
Ко = Т / З
де - Ко - коефіцієнт оборотності, тобто кількість обертів.
За звітний рік Ко = 4805 / 333 = 14,5
За попередній період Ко = 4591 / 290 = 15,8
Кількість оборотів оборотних коштів у звітному періоді знизився на 1,3. Цей показник означає, що на кожен карбованець оборотних коштів було реалізовано послуг з вантажоперевезень у 2006 році 14,5 руб., У 2005 році - 15,8 руб., Таким чином, зниження реалізованих послуг на кожен рубль становить 1,3 крб. У даній ситуації необхідно проводити додатковий аналіз з метою виявлення причин зниження даного показника і приймати відповідні заходи.
Коефіцієнт завантаження оборотних коштів (Кз) - показник, зворотний коефіцієнту оборотності. Він характеризує величину оборотних коштів, що припадають на одиницю реалізованої продукції і обчислюється за формулою: Кз = З / Т
У звітному періоді Кз = 333 / 4805 = 0,07
Отже, на 1 карбованець реалізованої послуги припадає 0,07 руб. оборотних коштів.
У попередньому періоді Кз = 290 / 4591 = 0,06
Отже, на 1 карбованець реалізованої продукції припадає 0,06 руб. оборотних коштів.
Цей показник свідчить про раціональне, ефективне або, навпаки, неефективне використання оборотних коштів лише у зіставленні за ряд років і виходячи з динаміки коефіцієнта. У даному випадку можна сказати, що проглядається позитивна тенденція, і оборотні кошти використовуються у звітному році більш ефективно в порівнянні з попереднім періодом.
Для більшої наочності доцільно вироблені в ході виконання роботи розрахунки звести в таблицю 3.
Аналіз ефективності використання оборотних коштів
Розрахунковий показник
2005 РІК
2006
Динаміка
1
2
3
4
1. Ступінь використання оборотних коштів
0,40
0,60
0,20
2. Тривалість одного обороту в днях
23
25
2
3. Коефіцієнт оборотності
15,8
14,5
-1,3
4. Коефіцієнт завантаження оборотних коштів
0,06
0,07
0,01
Ліквідність - наступна група показників, що характеризують обігові кошти, визначається як відношення поточних активів до поточних пасивів в цілому і по окремих складових частин. Оптимальне значення для підприємства - рівність легко реалізованих активів і короткострокової заборгованості. Така ситуація свідчить про достатню ліквідності оборотного капіталу - здатності підприємства своєчасно оплачувати фінансові зобов'язання.
Основні показники ліквідності розраховуються наступним чином:
1) Коефіцієнт Загальної ліквідності =
Оборотний капітал
Позикові кошти
Загальна ліквідність ТОВ «Темп» склала:
У 2005 році: 290/405 = 0,7 У 2006 році: 333/701 = 0,5
Середньогалузеві значення загальної ліквідності - більше 2. Таким чином, ліквідність ТОВ «Темп» дуже низька внаслідок залучення великого обсягу позикових коштів.
2) Коефіцієнт поточної ліквідності =
Оборотний капітал
Короткострокова заборгованість
Поточна ліквідність ТОВ «Темп» склала:
У 2005 році: 290/175 = 1,7 У 2006 році: 333/351 = 0,9
Середній коефіцієнт дорівнює 1,7. Поточна ліквідність ТОВ «Темп» знизилася у звітному році за збільшення кредиторської заборгованості.
3) Коефіцієнт швидкої ліквідності =
Дебіторська заборгованість +
Грошові кошти
Короткострокова заборгованість
Коефіцієнт швидкої ліквідності ТОВ «Темп» склав:
У 2005 році: (50 +15) / 175 = 0,37 У 2006 році: (30 +13) / 351 = 0,12
При пороговому значенні коефіцієнта швидкої ліквідності, що дорівнює 1, даний показник у ТОВ «Темп» дуже низький. У той же час має місце позитивна тенденція до зниження дебіторської заборгованості в 2006 році.
4) Абсолютна ліквідність =
Грошові кошти
Короткострокова заборгованість
Абсолютна ліквідність ТОВ «Темп» склала:
У 2005 році: 15/175 = 0,1 У 2006 році: 13/351 = 0,04
Оптимальне значення абсолютної ліквідності для всіх підприємств складає 0,08-0,1. Коефіцієнт означає, що готівка має становити 8-10% від поточних фінансових зобов'язань.
Якщо в 2005 році коефіцієнт абсолютної ліквідності ТОВ «Темп» відповідав оптимальним показникам, то в 2006 році цей показник погіршився, що сигналізує про що виник дефіцит грошових коштів.

Висновок.

З розрахованих показників видно, що структура оборотних коштів забезпечує своєчасність поточних платежів. Низький рівень загальної ліквідності ТОВ «Темп» необхідно врахувати при складанні платіжного календаря, щоб повернення довгострокового кредиту з відсотками не залишив компанію без готівки.
З урахуванням цієї обставини можна частину грошових коштів покласти на короткостроковий депозит, збільшивши тим самим розмір короткострокових фінансових вкладень і дохід від фінансових операцій.
Ефективність використання оборотних коштів полягає не тільки в прискоренні їх оборотності, але і в зниженні собівартості продукції за рахунок економії натурально - речових елементів оборотних коштів (запасів) і витрат обігу.
Основними факторами, що впливають на величину і швидкість обороту оборотних коштів підприємства є:
- Масштаб діяльності підприємства (малий бізнес, середній, великий);
- Характер бізнесу або діяльності, тобто галузева приналежність підприємства (торгівля, промисловість, будівництво тощо);
- Тривалість виробничого циклу (кількість і тривалість технологічних операцій по виробництву продукції, надання послуг, виконання робіт);
- Кількість і розмаїтість споживаних видів ресурсів;
- Географія споживачів продукції, постачальників і суміжників;
- Система розрахунків за товари, роботи, послуги;
- Платоспроможність клієнтів;
- Якість банківського обслуговування;
- Темпи зростання виробництва і реалізації продукції;
- Частка доданої вартості в ціні продукту;
- Облікова політика підприємства;
- Кваліфікація менеджерів, а також інфляція.

Список використаної літератури:

Основна:
1. Добринін М.А. Економіка підприємства. - М.: Сатіс, 2000.
2. Довідник фінансиста підприємства. 3-тє вид., Доп. і перераб. М.: ИНФРА-М, 2001р.
3. Сучасний економічний словник. 2-е вид., Испр. / Райзберг Р.А., Лозівський Л.Ш., Стародубцева Є.Б. М.: ИНФРА-М, 1999.
4. Суша Г.З. Економіка підприємства. Навчальний посібник. М.: Нове знання, 2003.
5. Баканов М.І., Шеремет А.Д Економіка промислового підприємства. 3-тє вид., Доп. і переаб. - М.: Фінанси і статистика, 2006.
Додаткова:
1. Бартенєва С.А. Економічна теорія. М.: МАУП, 2002 р .
2. Єфімова О.В. Економіка організації - М.: Бухгалтерський облік, 2007.
3. Иохин В.Я. Економічна теорія: Підручник. - М.: Економіст, 2004р.
4. Ковальов В.В.. Фінансовий аналіз: методи й процедури. Фінанси і статистика. М.: 2001.
5. Курс економічного аналізу / За ред. М.І. Баканова, А.Д. Шеремета. - М.: Фінанси і статистика, 2006.
6. Кількісні методи фінансового аналізу: Пер. з англ. / За ред. С.Дж. Брауна, М.П. Кріцмена. - М.: ИНФРА-М, 2004.
7. Любимов Л.Л., Ліпсіц І.В. Основи економіки: Навчальний посібник з економіки. - М.: Просвещение, 2003 р .
8. Ліпсіц І.В. Економіка без таємниць. - М.: Справа, 2000 р .
9. Мураха А.С. Олійник Г.Г. Економіка організації. - М.: Инфра-М, 1999.
10. Попов О.І. Економічна теорія. - СПб.: 2001 р .
11. Рузавін Г.І. Економічна теорія. Підручник для ВУЗів. М.: Проспект, 2004р.
12. Савітская Г. В. Аналіз господарської діяльності підприємства. - К.: знання, 2005.
13. Тальнішніх Т.Г. Основи економічної теорії: навч. посібник для студ. середовищ. проф. навч. закладів - М.: Академія, 2003.
14. Фінанси: Навчальний посібник / За редакцією А.М. Ковальової. 4-е вид., Доп. і переаб. М.: Фінанси і статистика, 2000.
15. Управління організацією. Підручник / За редакцією А.Г. Поршнева, З.П. Румянцевої, Н.А. Соломатіна. 2-е вид. М.: ИНФРА-М, 1999.
16. Фінансовий менеджмент: Підручник / За редакцією Н.Ф. Симонова. М.: Еніт, 1999.
17. Фінанси фірми: Підручник / За редакцією А.М. Ковальової, М.Г. Лапуста. М.: ИНФРА-М, 2000.
18. Фінансовий менеджмент / під редакцією Є.С. Стоянової. М.: Перспектива, 2001.
19. Шеремет А.Д. Теорія економічного аналізу: підручник. - М.: Инфра-М, 2002.
20. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. Навчальний посібник. М.: ИНФРА-М, 2001.
21. Економіка: Підручник / За ред. доц. А.С. Булатова. 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Видавництво БЕК, 1997.

Додаток № 1.

Склад і розміщення оборотних коштів


Додаток № 2.

Організаційна структура ТОВ «Темп»
Секретар

Генеральний директор

Гараж


Менеджер з управління персоналом
Фінансовий директор
Авторемонтна майстерня


Бухгалтерія
Економіст
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
100.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Оборотні кошти підприємства
Оборотні кошти підприємства
Оборотні кошти та оподаткування підприємства
Оборотні кошти комерційного підприємства
Оборотні кошти інвестиції підприємства
Оборотні кошти автотранспортного підприємства
Оборотні кошти підприємства поняття і структура
Основні фонди та оборотні кошти підприємства
Оборотні кошти підприємства та зростання ефективності їх використання
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru