додати матеріал


Облік інфляції ризику та невизначеності при оцінці ефективності інвестиційних проектів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

РЕФЕРАТ
Облік інфляції, ризику і невизначеності при оцінці ефективності інвестиційних проектів

Облік інфляції при підготовці інвестиційних проектів
Інфляція в багатьох випадках істотно впливає на величину ефективності ІП, умови фінансової реалізованості, потреба у фінансуванні та ефективність участі в проекті власного капіталу. Це вплив особливо помітно для проектів з розтягнутим в часі інвестиційним чи реалізованих з одночасним використанням декількох валют (багатовалютні проекти). Тому при оцінці ефективності інфляцію варто враховувати. Крім цього, інфляція повинна враховуватися при дослідженні впливу на реалізація та ефективність проектів невизначеності і ризику.
Облік інфляції здійснюється з використанням:
загального індексу внутрішньої рублевої інфляції, що визначається з урахуванням систематично корректируемого робочого прогнозу ходу інфляції;
прогнозів валютного курсу рубля;
прогнозів зовнішньої інфляції;
прогнозів зміни в часі цін на продукцію і ресурси (в тому числі газ, нафту, енергоресурси, устаткування, будівельно-монтажні роботи, сировину, окремі види матеріальних ресурсів), а також прогнозів зміни рівня середньої заробітної плати та інших укрупнених показників на перспективу;
прогнозу ставок податків, зборів, ставок рефінансування ЦБ РФ і інших фінансових нормативів державного регулювання.
Для опису впливу інфляції на ефективність ІП використовуються наступні показники:
загальний індекс інфляції за період від початкової точки (точки 0, в якості якої можна прийняти момент розробки проектної документації, момент приведення t 0, початок нульового кроку або інший момент) до кінця m-го кроку розрахунку GJ (t m, 0) або GJ m (базисний загальний індекс інфляції). Він відображає ставлення середній рівень цін в кінці m-го кроку до середнього рівня цін в початковий момент часу. Якщо в якості початкової точки прийнятий кінець нульового кроку, GJ 0 = 1;
загальний індекс інфляції за m-й крок J m, що відображає відношення середнього рівня цін в кінці кроку m-1 (ланцюгової загальний індекс інфляції). Якщо в якості початкової точки прийнято початок нульового кроку, GJ 0 = J 0;
темп (рівень, норма) загальної інфляції за цей крок i m, що виражається звичайно у відсотках на рік (або місяць);
середній базовий індекс інфляції на m-му кроці MJ m, що відображає відношення середнього рівня цін у середині m-го кроку до середнього рівня цін в початковий момент.
Аналогічними показниками характеризується зміна цін на окремі види товарів і послуг. Через GJ k (t m, 0) і J k (t m) = J k m позначаються відповідно базисний і ланцюгової індекси цін на k-й продукт (послугу, ресурс).
Різновидом індексів цін є індекс переоцінки основних фондів, що відображає зміну балансової та залишкової вартості фондів при періодично (за існуючими правилами - один раз на рік) проводиться їх переоцінці (необхідність обліку переоцінки обумовлена, зокрема, тим, що вона впливає на вартість майна, розміри амортизації та інші важливі показники проекту). Розрізняються ланцюгової індекс переоцінки, що відображає збільшення вартості фондів при даній переоцінці, і базисний індекс, що відображає аналогічне зміна в порівнянні з вартістю в початковій точці. У розрахунках ефективності можуть використовуватися як усереднені, так і диференційовані за видами основних фондів індекси переоцінки.
Інфляція називається рівномірною, якщо темп загальної інфляції i m не залежить від часу (при дискретному розрахунку - від номера m-го кроку).
Величини індексів і темпів інфляції залежать від виду використовуваної валюти (рублі або який-небудь вид інвалюти).
Для багатовалютні проектів додатково необхідно знати базисні GJ c (t m, 0) або ланцюгові J c (t m) індекси (або темпи) зміни валютного курсу для всіх кроків розрахунку m або, що еквівалентно, індекси внутрішньої інфляції іноземної валюти для цих кроків. Базисний індекс внутрішньої інфляції іноземної валюти визначається формулою
, (3.1)
де GJ (t, 0) - базисний загальний індекс рублевої інфляції;
GJ $ (t, 0) - базисний індекс зростання валютного курсу для валюти даного виду;
GJ c (t, 0) - базовий індекс інфляції інвалюти даного виду.
Якщо в цю формулу замість базисних індексів підставити ланцюгові, вийде формула для ланцюгових індексів внутрішньої інфляції іноземної валюти:
. (3.2)
Якщо для деякого кроку розрахунку m цей індекс дорівнює одиниці, зміна валютного курсу на цьому кроці відповідає співвідношенню величин рублевою і валютної інфляцій; якщо він більше одиниці, зростання валютного курсу відстає від цього відношення (валютний курс росте повільніше, ніж внутрішні ціни по відношенню до зовнішніх ); якщо він менше одиниці, зростання валютного курсу випереджає зростання внутрішніх цін (по відношенню до зовнішніх).
У розрахунках найчастіше використовуються такі властивості індексів інфляції:
, (3.3)
. (3.4)
Відповідно до (3.3) базовий індекс переоцінки основних фондів розраховується як добуток попередніх ланцюгових індексів.
Для того щоб врахувати вплив інфляції на показники ефективності проекту "в цілому", слід методами, описаними в попередньому модулі, з використанням прогнозних цін побудувати складові грошових потоків у прогнозних цінах, після чого привести їх до єдиного (підсумкового) потоку, висловленим у прогнозних цінах (j з (m)), використовуючи прогнозний валютний курс. Єдиний (підсумковий) потік слід виражати в тій валюті, в якій відповідно до вимог інвестора необхідно оцінити ефективність проекту. Як правило, у російських умовах такою валютою є рублі.
На підставі отриманого потоку в прогнозних цінах будується грошовий потік в дефлірованний цінах за формулою
(3.5)
Приведення до дефлірованний цінами називається дефлірованіем.
Для перевірки умов фінансової реалізованості проекту та визначення потреби у фінансуванні повинні використовуватися прогнозні ціни. При цьому рекомендується коригувати процентну ставку за кредитами за формулою Фішера (див. п. 6.2.1.6.7).
Грошовий потік для власного капіталу дефліруется за формулами (6.10), (6.10а), і на підставі дефлірованний потоку розраховуються показники ефективності.
Для практичного розрахунку корисно наступним чином класифікувати види впливу інфляції:
вплив на цінові показники;
вплив на потребу у фінансуванні;
вплив на потребу в оборотному капіталі.
Перший вид впливу інфляції практично залежить не від її величини, а тільки від значень коефіцієнтів неоднорідності і від внутрішньої інфляції іноземної валюти.
Другий вид впливу залежить від нерівномірності інфляції (її зміни в часі). Найменш вигідною для проекту є ситуація, при якій на початку проекту існує висока інфляція (і, отже, позиковий капітал береться під високий кредитний відсоток), а потім вона падає.
Третій вид впливу інфляції залежить як від її неоднорідності, так і від рівня. По відношенню до цього виду впливу всі проекти діляться на дві категорії (в основному в залежності від співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованостей). Ефективність проектів першої категорії зі зростанням інфляції падає, а другий - зростає.
У зв'язку з викладеним можна рекомендувати наступний порядок прогнозу інфляції:
встановити, до якої категорії, першою або другою, належить проект;
якщо вжито заходів для зменшення впливу інфляції на потребу у фінансуванні, то для проектів другої категорії слід використовувати мінімально можливий рівень інфляції (наприклад, проводити розрахунок в поточних цінах). Для проектів першої категорії з усіх обгрунтованих прогнозів інфляції слід вибирати максимальний;
якщо такі заходи не прийняті, то поряд з описаними граничними прогнозами інфляції необхідно розглянути сценарії, пов'язані з найбільш швидким (з реально-прогнозованих) зниженням інфляції від прийнятої максимальної до прийнятої мінімальної величини;
оцінити нижню межу можливих змін однією з характеристик зміни валютного курсу (наприклад, ланцюгових індексів внутрішньої інфляції іноземної валюти, у тому числі з міркувань співвідношення доларових цін на продукцію: згідно з проектом та існуючих всередині країни і за кордоном).
Крім цього, фінансова реалізація і ефективність проекту повинна перевірятися при різних рівнях інфляції в рамках оцінки чутливості проекту до зміни зовнішніх умов.
При прогнозі інфляції слід враховувати офіційні відомості, а також експертні та інші оцінки, що враховують дефлятор ВНП, і / чи індекси цін за досить великий "кошику" постійного складу.
Облік невизначеності і ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів
У розрахунках ефективності рекомендується враховувати невизначеність, тобто неповноту та неточність інформації про умови реалізації проекту, і ризик, тобто можливість виникнення таких умов, які приведуть до негативних наслідків для всіх або окремих учасників проекту. Показники ефективності проекту, обчислені з урахуванням факторів ризику і невизначеності, іменуються очікуваними.
При цьому сценарій реалізації проекту, для якого були виконані розрахунки ефективності (тобто поєднання умов, до якого відносяться ці розрахунки), розглядається як основний (базисний), всі інші можливі сценарії - як викликають ті чи інші позитивні або негативні відхилення від відповідають базисного сценарієм (проектних) значень показників ефективності. Наявність або відсутність ризику, пов'язане зі здійсненням того чи іншого сценарію, визначається кожним учасником за величиною і знаку відповідних відхилень. Ризик, пов'язаний з виникненням тих чи інших умов реалізації проекту, залежить від того, з точки зору чиїх інтересів він оцінюється.
Окремі фактори невизначеності підлягають обліку в розрахунках ефективності, якщо при різних значеннях цих факторів витрати і результати за проектом істотно різняться.
Проект вважається стійким, якщо при всіх сценаріях він виявляється ефективним і фінансово-реалізованим, а можливі несприятливі наслідки усуваються заходами, передбаченими організаційно-економічним механізмом проекту.
З метою оцінки стійкості та ефективності проекту в умовах невизначеності рекомендується використовувати наступні методи:
укрупнену оцінку стійкості;
розрахунок рівнів беззбитковості;
метод варіації параметрів;
оцінку очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності.
Всі методи, крім першого, передбачають розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш ймовірних або найбільш небезпечних для будь-яких учасників умовах і оцінку фінансових наслідків здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачити в проекті заходи щодо запобігання або перерозподілу виникають втрат.
При виявленні нестійкості проекту рекомендується внести необхідні корективи в організаційно-економічний механізм його реалізації, в тому числі:
змінити розміри та / або умови надання позик;
передбачити створення необхідних запасів, резервів грошових коштів, відрахувань до додаткового фонду;
скорегувати умови взаєморозрахунків між учасниками проекту;
передбачити страхування учасників проекту на ті чи інші страхові випадки.
У тих випадках, коли і за цих корективах проект залишається нестійким, його реалізація визнається недоцільною, якщо відсутня додаткова інформація, достатня для застосування четвертого з перерахованих вище методів. В іншому випадку вирішення питання реалізації проекту проводиться на підставі цього методу без урахування результатів усіх попередніх.
При оцінці проектів слід враховувати наступні види ризиків:
1. Зовнішні ризики
ризики, пов'язані з нестабільністю економічного законодавства і поточної економічної ситуації, умов інвестування і використання прибутку;
зовнішньоекономічні ризики (можливість введення обмежень на торгівлю і постачання, закриття кордонів тощо);
можливість погіршення політичної ситуації, ризик несприятливих соціально-політичних змін у країні або регіоні;
можливість зміни природно-кліматичних умов, стихійних лих;
неправильна оцінка попиту, конкурентів і цін на продукцію проекту;
коливання ринкової кон'юнктури, валютних курсів і т. п.
2. Внутрішні ризики
неповнота або неточність проектної документації (витрати, терміни реалізації проекту, параметри техніки і технології);
виробничо-технологічний ризик (аварії і відмови устаткування, виробничий шлюб тощо);
ризик, пов'язаний з неправильним підбором команди проекту;
невизначеність цілей, інтересів і поведінки учасників проекту;
в ризик зміни пріоритетів у розвитку підприємства і втрати
підтримки з боку керівництва;
ризик невідповідності існуючих каналів збуту і вимог до збуту продукції проекту;
неповнота або неточність інформації про фінансове становище і ділову репутацію підприємств-учасників (можливість неплатежів, банкрутств, зривів договірних зобов'язань).
Першим кроком ідентифікації ризиків є конкретизація наведеної вище класифікації стосовно проекту, що розробляється. Подальшу роботу з ідентифікації ризиків слід проводити з використанням Анкет ідентифікації ризиків, метою яких є відповідь на питання: чи достатня увага при розробці проекту приділено кожному виду ризику?
Отримання негативних відповідей на один або кілька запитань анкети не повинно призводити до автоматичної зміни проекту або відмови від його реалізації, але дозволяє виявити потенційні зони ризику, проаналізувати величину ризику та розробити комплекс заходів щодо його зниження.
Призначення аналізу ризику - дати потенційним партнерам необхідні дані для прийняття рішень про доцільність участі в проекті і вироблення заходів по захисту від можливих фінансових втрат.
Експертний аналіз ризиків застосовують на початкових етапах роботи з проектом у випадку, якщо обсяг вихідної інформації є недостатнім для кількісної оцінки ефективності (похибка результатів перевищує 30%) і ризиків проекту.
Достоїнствами експертного аналізу ризиків є: відсутність необхідності у точних вихідних даних і дорогих програмних засобах, можливість проводити оцінку до розрахунку ефективності проекту, а також простота розрахунків. До основних недоліків слід віднести: труднощі в залученні незалежних експертів і суб'єктивність оцінок.
Експерти, що залучаються для оцінки ризиків, повинні:
мати доступ до всієї наявної в розпорядженні розробника інформації про проект;
мати достатній рівень креативності мислення;
володіти необхідним рівнем знань у відповідній предметній області;
бути вільними від особистих переваг щодо проекту;
мати можливість оцінювати будь-яке число ідентифікованих
ризиків.
Алгоритм експертного аналізу ризику має таку послідовність:
по кожному виду ризику визначається граничний рівень, прийнятний для організації, що реалізує даний проект. Граничний рівень ризику визначається за стобальною шкалою;
встановлюється при необхідності диференційована оцінка рівня компетентності експертів, що є конфіденційною. Оцінка виставляється за десятибальною шкалою;
ризик оцінюється експертами з точки зору ймовірності настання ризикової події (в частках одиниці) і небезпеки даного ризику для успішного завершення проекту (за стобальною шкалою
оцінки, проставлені експертами по кожному виду ризику, зводяться розробником проекту в таблиці. У них визначається інтегральний рівень по кожному виду ризику;
порівнюються інтегральний рівень ризику, отриманий у результаті експертного опитування, і граничний рівень для даного виду ризику і виноситься рішення про прийнятність даного виду ризику для розробника проекту;
у разі, якщо прийнятий граничний рівень одного або декількох видів ризику нижче отриманих інтегральних значень, розробляється комплекс заходів, спрямованих на зниження впливу виявлених ризиків на успіх реалізації проекту, і здійснюється повторний аналіз ризику.
Кількісний аналіз ризику проводиться за результатами оцінки ефективності проекту з застосуванням програмних засобів і має нижченаведену послідовність:
визначення показників граничного рівня,
аналіз чутливості проекту,
аналіз сценаріїв розвитку проекту.
Показники граничного рівня характеризують ступінь стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов його реалізації.
Ступінь стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов реалізації може бути охарактеризована показниками кордонів беззбитковості та граничних значень таких параметрів проекту, як обсяг виробництва, ціни виробленої продукції та ін Граничним значенням параметра для t-го року є таке значення, при якому чистий прибуток від проекту дорівнює нулю. Подібні показники використовуються тільки для оцінки впливу можливої ​​зміни параметрів проекту на його фінансову реалізованість та ефективність, але самі вони не відносяться до показників ефективності ІП, і їх обчислення не замінює розрахунків інтегральних показників ефективності.
Кордон беззбитковості параметри проекту для деякого кроку розрахункового періоду визначається як такий коефіцієнт до значення цього параметра на даному кроці, при застосуванні якого чистий прибуток, отриманий в проекті на цьому кроці, стає нульовою. Одним з найбільш поширених показників цього типу є рівень беззбитковості. Він зазвичай визначається для проекту в цілому, чому і відповідає приводиться нижче формула (3.6)
Рівнем беззбитковості УБ m на кроці m називається відношення обсягу продажів (виробництва), відповідного «точці беззбитковості» (Vкр m), до проектного (V m) на цьому кроці. Під «точкою беззбитковості» розуміється обсяг продажів, при якому чистий прибуток стає рівною нулю. При визначенні цього показника приймається, що на кроці m:
обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів;
обсяг виручки змінюється пропорційно обсягу продажів;
доходи від позареалізаційних діяльності і витрати по цій діяльності не залежать від обсягів продажів;
повні поточні витрати виробництва можуть бути розділені на умовно-постійні (не змінюються при зміні обсягу виробництва) та умовно-змінні, що змінюються прямо пропорційно обсягам виробництва;
розрахунок рівня беззбитковості здійснюється за формулою
. (3.6)
Точка беззбитковості Vкр m визначається за формулою
(3.7)
де CF m - умовно-постійні витрати на кроці m, включаючи амортизацію, податки та інші відрахування, що відносяться на собівартість і фінансові результати, які залежать від обсягу виробництва;
DC m - доходи від позареалізаційних діяльності за вирахуванням витрат по цій еятельность на цьому кроці;
P - ціна одиниці продукції;
CV1 m - умовно-змінні витрати на одиницю продукції (послуг), включаючи податки та інші відрахування, що відносяться на собівартість і фінансові результати, пропорційні виручці за винятком податку на прибуток на m-му кроці.
При відносному аналізі чутливості порівнюється відносний вплив вихідних змінних (при їх зміні на фіксовану величину, наприклад на 10%) на результуючі показники проекту. Цей аналіз дозволяє визначити найбільш істотні для проекту вихідні змінні; їх зміна повинна контролюватися в першу чергу.
Абсолютний аналіз чутливості дозволяє визначити чисельне відхилення результатірующіх показників при зміні значень вихідних змінних. Значення змінних, відповідні нульових значень результуючих показників, відповідають розглянутим вище показниками граничного рівня.
Аналіз сценаріїв розвитку проекту дозволяє оцінити вплив на проект можливого одночасного зміни декількох змінних через ймовірність кожного сценарію. Цей вид аналізу може виконуватися як за допомогою електронних таблиць (наприклад, Microsoft Excel версія не нижче 4.0), так і з застосуванням спеціальних комп'ютерних програм, що дозволяють використовувати методи імітаційного моделювання.
У першому випадку формуються 3-5 сценаріїв розвитку проекту. Кожному сценарієм повинні відповідати:
набір значень вихідних змінних,
розраховані значення результуючих показників,
певна ймовірність настання даного сценарію, обумовлена ​​експертним шляхом.
У результаті розрахунку визначаються середні (з урахуванням ймовірності настання кожного сценарію) значення результуючих показників.
При формуванні сценаріїв з використанням методів імітаційного моделювання застосовується така послідовність дій визначаються інтервали можливої ​​зміни вихідних змінних, усередині яких ці змінні є випадковими величинами, визначаються види розподілу ймовірностей всередині заданих інтервалів, встановлюються коефіцієнти кореляції між залежними змінними, багаторазово (не менш 200 разів) розраховуються результуючі показники, отримані результуючі показники розглядаються як випадкові величини, яким відповідають такі характеристики, як: математичне сподівання, дисперсія, функція розподілу і щільність ймовірностей, визначається ймовірність потрапляння результуючих показників у той чи інший інтервал, ймовірність перевищення мінімально допустимого значення та ін
Аналіз значень результуючих показників при сформованих сценаріях дозволяє оцінити можливий інтервал їх зміни за різних умов реалізації проекту. Імовірнісні характеристики використовуються для прийняття інвестиційних рішень, ранжирування проектів, обгрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.
Застосовуючи той чи інший метод аналізу ризику, слід мати на увазі, що гадана висока (особливо при використанні імітаційного моделювання) точність результатів може бути оманливою і ввести в оману аналітиків та осіб, що приймають рішення.
До заходів щодо зниження ризиків відносять:
розподіл ризику між учасниками проекту (передача частини ризику співвиконавцям), резервування коштів на покриття непередбачених витрат,
зниження ризиків у плані фінансування, страхування.
Розподіл ризику фактично реалізується в процесі підготовки плану проекту та контрактних документів. Слід мати на увазі, що підвищення ризику в одного з учасників має супроводжуватися адекватним зміною в розподілі доходів від проекту. Тому при переговорах необхідно визначити можливості учасників проекту щодо запобігання наслідків настання ризикових подій, визначити ступінь ризику, яку бере на себе кожен учасник проекту, домовитися про прийнятну винагороду за ризик, стежити за дотриманням паритету в співвідношенні ризику і доходу між усіма учасниками проекту.
Резервування коштів на покриття непередбачених витрат являє собою спосіб боротьби з ризиком, який передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту, та розміром витрат, необхідних для подолання збоїв у виконанні проекту.
Роботи щодо резервування коштів мають таку послідовність:
проводиться оцінка потенційних наслідків ризиків - тобто сум на покриття непередбачених витрат. З цією метою використовують всі перелічені методи аналізу ризиків;
визначається структура резерву на покриття непередбачених витрат. Ця структура може відповідати укладаються контрактами або категорій витрат (робоча сила, матеріали тощо);
визначаються напрями використання встановленого резерву. Такими напрямками можуть бути:
виділення коштів для знову виявленої роботи за проектом:
збільшення коштів на роботу, для виконання якої було виділено недостатньо коштів;
формування варіанту бюджету з урахуванням робіт, для яких необхідні кошти ще не виділені;
компенсація непередбачених змін трудовитрат, накладних витрат і т. п., що виникають в ході роботи над проектом.
Після виконання роботи, для якої виділено резерв на покриття непередбачених витрат, необхідно порівняти планове і фактичне розподіл непередбачених витрат. Невикористана частина виділеного резерву повертається до резерву проекту.
Частина резерву завжди повинна знаходитися в розпорядженні менеджера проекту (іншою частиною резерву розпоряджаються відповідно до контракту інші учасники проекту).
Необхідною умовою успіху проекту є перевищення передбачуваних надходжень від реалізації проекту над відтоками грошових коштів на кожному кроці розрахунку. З метою зниження ризиків у плані фінансування необхідно створювати достатній запас міцності, що враховує такі види ризиків:
ризик незавершеного будівництва (додаткові витрати і відсутність запланованих на цей період доходів),
ризик тимчасового зниження обсягу продажів продукції проекту,
податковий ризик (неможливість використання податкових пільг та переваг, зміна податкового законодавства),
ризик несвоєчасної сплати заборгованостей з боку замовників.
Рекомендується, щоб сальдо накопичених реальних грошей у фінансовому плані проекту на кожному кроці розрахунку було не менше 8% запланованих на даному кроці витрат. Крім того, необхідно передбачати додаткові джерела фінансування проекту та створення резервних фондів з відрахуванням до них певного відсотка з виручки від реалізації продукції.
У разі, якщо учасники проекту не в змозі забезпечити реалізацію проекту при настанні тієї чи іншої ризикової події власними силами, необхідно здійснити страхування ризику. Страхування ризику є, по суті, передача певних ризиків страхової компанії.
Вибір раціональної схеми страхування являє собою досить складну задачу, тому даний спосіб зниження ризиків розглянуто нижче більш докладно.
Наказом Росстрахнадзора № 02-02/08 від 19.05.94 затверджено Класифікація за видами страхової діяльності, в якій передбачено страхування фінансових ризиків, що представляють собою сукупність видів страхування, які передбачають обов'язки страховика по страхових виплатах у розмірі повної або часткової компенсації втрати доходів (додаткових витрат) особи, про страхування якої укладено договір (застрахованої особи), викликаних наступними подіями:
зупинка виробництва або скорочення обсягу виробництва в результаті обумовлених подій;
втрата роботи (для фізичних осіб);
банкрутство;
непередбачені витрати;
невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань контрагентом застрахованої особи, яка є кредитором по угоді;
понесені застрахованою особою судові витрати (витрати);
інші події.
Страхування фінансових ризиків у разі настання кожної з подій, вказаних в Класифікації, повинно проводитися страховиком на підставі особливих правил страхування, що враховують специфіку порядку та умов проведення страхування даного страхового ризику і містять виключний перелік страхових ризиків та страхових випадків (обсяг відповідальності страховика). Страховики можуть здійснювати зазначений вид страхування лише за умови, що даний вид страхування зазначений у Додатку до ліцензії на право здійснення страхової діяльності, що вимагає подання в Росстрахнадзор в установленому порядку документів, що визначають порядок і умови проведення такого страхування та враховують специфіку страхових зобов'язань.
Окремим ризиком, максимальна відповідальність по якому не може перевищувати 10% власних коштів страховика, є невиконання окремим банком, фінансовою компанією та іншими своїх зобов'язань перед інвесторами. Максимальною відповідальністю визнається сукупна страхова сума за діючими договорами страхування, укладеними стосовно майнових інтересів інвесторів окремого інвестиційного інституту, фінансової компанії, банку та ін, пов'язаних з інвестиціями грошових коштів.
У законодавстві РФ введено поняття підприємницького ризику. Страхування підприємницького ризику передбачає укладання договору майнового страхування, за яким одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату (страхову премію) при настанні передбаченого в договорі події (страхового випадку) відшкодувати іншій стороні (страхувальникові) або іншій особі, на користь якої укладено договір (вигодонабувачу), заподіяні внаслідок цієї події збитки в застрахованому майні або збитки у зв'язку з іншими майновими інтересами страхувальника (виплатити страхове відшкодування) в межах визначеної договором суми (страхової суми).
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Реферат
57.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік невизначеності і ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів
Застосування теорії нечітких множин в оцінці економічної ефективності і ризику інвестиційних проектів
Інфляція при оцінці інвестиційних проектів
Оцінка ефективності інвестиційних проектів з урахуванням фактора інфляції
Порівняльний аналіз ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику
Оцінка інвестиційних проектів в умовах невизначеності
Методи кількісного аналізу ризику інвестиційних проектів
Проблематика аналізу інвестиційних проектів в умовах неорпеделенності і ризику
Оцінка ефективності інвестиційних проектів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru