Облік імпортних операцій

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
1. Облік імпортних операцій

1.1 Облік імпортних операцій за прямим контрактом між російським покупцем та іноземним постачальником

1.2 Загальна схема обліку імпортних операцій у підприємства-імпортера за участю посередника

1.3 Облік імпортних операцій, у тому числі товарообмінних (бартерних)
2. Оподаткування імпортних операцій
3.Одна з форм розрахунку в практиці ЗЕД в Росії
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Представництво Росії на світовому ринку як незалежної держави, орієнтованого на ринкові відносини і прагне до інтеграції у світове господарство, істотно змінило підхід до сфери зовнішньоекономічної діяльності і процесам її регулювання.
Зовнішньоекономічна діяльність (ЗЕД) представляє сукупність виробничо-господарських, організаційно-економічних і оперативно-комерційних функцій експортоорієнтованих підприємств з урахуванням обраної зовнішньоекономічної стратегії, форм і методів роботи на ринку іноземного партнера.
ЗЕД здійснюється на рівні виробничих структур (фірм, організацій, підприємств, об'єднань і т.д.) з повною самостійністю у виборі зовнішнього ринку та іноземного партнера, номенклатури й асортиментних позицій товару для імпортної угоди, у визначенні ціни і вартості контракту, обсягу і термінів постачання і є частиною їх виробничо-комерційної діяльності як із внутрішніми, так і з закордонними партнерами.
Демократизація зовнішньоекономічної політики відкрила кожному незалежному підприємцю можливість налагодження міжнародних контактів. Разом з тим перед кожним російським підприємством, що вирішили поширити свій бізнес за межі країни, встає завдання організації бухгалтерського обліку на більш високому рівні.
Метою даної роботи є вивчення обліку імпортних операцій. Актуальність обраної теми полягає в тому, що в умовах переходу до системи ринкових відносин істотно змінилася політика в галузі обліку імпортних операцій. Також метою роботи є відповіді на всі назрілі питання в області бухгалтерського обліку імпортних операцій, які виникають із-за швидкої зміни законодавчих норм, нечіткості і суперечності деяких з них.
1. ОБЛІК ІМПОРТНИХ ОПЕРАЦІЙ

1.1 Облік імпортних операцій за прямим контрактом між

російським покупцем та іноземним постачальником

Імпорт - ввезення товару, робіт, послуг, результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, на митну територію Російської Федерації з-за кордону без зобов'язання про зворотне вивезення. Факт імпорту фіксується в момент перетину товаром митного кордону Російської Федерації, отримання послуг і прав на результати інтелектуальної діяльності.
При відображенні в обліку операцій з імпорту товарів необхідно, по-перше, своєчасно поставити імпортований товар на балансовий облік, по-друге, правильно сформувати на рахунках бухгалтерського обліку фактичну вартість імпортного товару, яка буде його собівартістю при подальшому використанні: списання у виробництво або реалізації.
Товар повинен бути поставлений на балансовий облік з моменту переходу права власності на нього до імпортера. Відповідно до ПБО саме дата переходу права власності до імпортера є датою здійснення операції з імпорту товарів. На цю дату треба брати курс Центрального банку Росії для перерахунку в рублі суми іноземної валюти, в якій виражена вартість товару. З причини відсутності у законодавстві конкретизації поняття «момент переходу права власності» застосовують принципи, що склалися у світовій практиці. Згідно п. 37 Основних умов регулювання договірних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій зобов'язання зовнішньоекономічної організації перед замовником за терміном вважаються виконаними:
а) при відвантаженні товарів з-за кордону морським або річковим шляхом - з дати накладення календарного штемпеля залізничної станцією (портом, пристанню) на накладної (коносаменті), що свідчить про навантаження товарів у вагони (суду) в російському порту прибуття (крім випадків, передбачених у підпункті "б" цього пункту);
б) при відвантаженні товарів з-за кордону морським або річковим шляхом у разі, коли в рознарядкою замовника передбачено відвантаження товарів на його адресу чи на адресу вантажоодержувача із зазначенням порту прибуття в якості пункту призначення, - з дати прибуття судна з товарами в російський порт прибуття ;
в) при відвантаженні товарів з-за кордону в прямому міжнародному залізничному або залізнично-поромному сполученні на адресу зовнішньоекономічної організації з оформленням на вхідний прикордонній або предпортовой станції нової залізничної накладної внутрішнього сполучення - з дати накладення календарного штемпеля на цій накладній, що свідчить про прийняття товарів до перевезення російській залізницею;
г) при відвантаженні товарів з-за кордону в прямому міжнародному залізничному або залізнично-поромному сполученні у випадку, коли в рознарядкою замовника передбачено відвантаження товарів на його адресу чи на адресу вантажоодержувача, - з дати прийняття товарів російської залізницею від іноземної залізниці або від поромного комплексу;
д) при відвантаженні товарів з-за кордону повітряним шляхом - з дати надходження товарів у вхідний російський аеропорт;
е) при відправці товарів з-за кордону поштовими посилками - з дати прийняття посилки поштовим відомством у пункті відправлення;
ж) при прийманні товарів замовником або вказаним ним вантажоодержувачем від зовнішньоекономічної організації або від іноземного постачальника на території РФ або за кордоном за приймально-здавальних документів - з дати підписання зазначених приймально-здавальних документів;
з) при відвантаженні товарів з-за кордону автомобільним транспортом, коли в рознарядкою замовника передбачено відвантаження товарів на його адресу чи на адресу вантажоодержувача, - з дати проходження автомобіля з товарами через державний кордон РФ, а при відвантаженні товарів з-за кордону автомобільним транспортом у адреса зовнішньоекономічної організації - з дати прийняття товарів до перевезення російської залізницею або іншим видом транспорту в пункті перевалки.
При наявності згоди сторін у договорі може бути передбачено інший момент виконання зобов'язання.
Для регулювання операцій з імпорту важливим критерієм є розрахунок термінів. Інструкція ЦБР і ГТК РФ від 4 жовтня 2000 р . N 91-І/01-11/28644 "Про порядок здійснення валютного контролю за обгрунтованістю оплати резидентами імпортних товарів" спеціально визначила правила таких розрахунків.
Датою оплати за контрактом залежно від способу оплати може вважатися:
· Дата списання грошових коштів з рахунку імпортера, в тому числі при оплаті імпортером векселя, платником за яким є імпортер, якщо рахунки імпортера та одержувача грошових коштів відкриті в одному банку;
· Дата передачі імпортером нерезиденту векселя, за яким імпортер не є платником, якщо імпортовані товари оплачуються таким чином;
· Дата списання грошових коштів з рахунку «ностро» банку імпортера або зарахування грошових коштів на відкритий в банку рахунок «лоро» банку одержувача грошових коштів за контрактом, у тому числі при оплаті імпортером векселя, платником за яким є імпортер, - в інших випадках.
Датою оплати за контрактом залежно від способу надходження грошових коштів імпортеру вважається одна з дат:
· Дата зарахування грошових коштів на рахунок імпортера, якщо рахунки імпортера і платника відкриті в банку;
· Дата зарахування грошових коштів на рахунок «ностро» банку або дата списання грошових коштів з відкритого в банку імпортера рахунки «лоро» банку платника - в інших випадках.
Відповідно до ПБО 5 / 98 фактична вартість імпортного товару складається з усіх витрат на його придбання. Фактичною собівартістю товарів, придбаних за плату, визнається сума фактичних витрат організації на придбання за винятком відшкодовуються податків (крім випадків, передбачених законодавством Російської Федерації). Фактичними витратами на придбання товарів можуть бути: суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю); суми, сплачувані організаціям за інформаційні та консультаційні послуги, пов'язані з придбанням матеріально-виробничих запасів; митні збори та інші платежі; невозмещаемие податки; винагороди, що сплачуються посередницької організації, через яку придбані товари; витрати по їх заготівлі і доставці до місця використання, включаючи витрати по страхуванню і т.п. витрати.
Однією зі складових цих витрат є контрактна вартість товару, що вказується постачальником в рахунку (інвойсі), який разом з іншими товаророзпорядчими і товаросупровідними документами пред'являється іноземним постачальником російському імпортеру до оплати. У контрактну вартість в залежності від базису поставки може входити частина накладних витрат, оплачуваних іноземним постачальник і відшкодовуються йому імпортером в ціні товару.
Накладні витрати, які не ввійшли в контрактну ціну, оплачуються російським покупцем понад ціну. Це можуть бути транспортні витрати, навантажувально-розвантажувальні, витрати на зберігання, митні платежі та інші. Загальний склад накладних видатків такого ж, як і по експорту. А витрати, оплачувані імпортером понад контрактної вартості товару, визначаються виключно базисом поставки.
Для формування фактичної вартості імпортного товару всі витрати на його закупівлю потрібно акумулювати на окремому рахунку. І тільки після того, як на цьому рахунку визначиться фактична вартість придбаного товару, товар списується на відповідний рахунок, призначений для його обліку.

1.2 Загальна схема обліку імпортних операцій у підприємства-

імпортера за участю посередника

При укладанні між замовником імпортного товару і посередником договору комісії посередник (комісіонер) укладає контракт з іноземним постачальником від свого імені, але за рахунок замовника (комітента). Бухгалтерський облік ведеться як у комісіонера, так і у комітента.
Комісіонер, будучи стороною контракту, відображає у себе в обліку розрахунки з іноземним постачальником імпортного товару. Однак сам товар у балансовому обліку комісіонера не відображається, оскільки до комісіонера не переходить право власності. У разі проходження товару через склад комісіонера цей товар обліковується на позабалансовому рахунку.
З іншого боку, всі витрати по закупівлі товару здійснюються за рахунок комітента. Отже, в обліку комісіонера повинні бути відображені його розрахунки з комітентом.
У комітента у бухгалтерському обліку відображаються витрати по формуванню собівартості імпортного товару і оприбуткування цього товару на балансовий облік, оскільки право власності на нього переходить від іноземного постачальника до комітента, минаючи комісіонера. Комітент відображає у себе в обліку також розрахунки з комісіонером.
Оплату митних платежів може здійснювати як комісіонер, так і комітент.
Облік у посередника-комісіонера
1. Комітент перераховує комісіонеру іноземну валюту, якщо набуває товар за рахунок власних валютних коштів. Якщо ж товар купується за рахунок купленої валюти, то купити валюту на оплату імпорту може тільки контрактодержателя, тобто комісіонер. Тому комітент перераховує комісіонеру рублі на купівлю іноземної валюти, а при авансових розрахунках з іноземним постачальником у певних випадках ще й суму в рублях на відкриття карбованцевого депозиту в розмірі передоплати.
Комітент зобов'язаний також відшкодувати комісіонерові всі накладні витрати з придбання імпортного товару і заплатити комісійну винагороду.
Принцип формування фактичної вартості імпортних товарів зберігається таким же, як і при закупівлі за прямим контрактом: у його фактичну вартість включаються витрати з придбання (відповідно до ПБО 5 / 98).
1.3 Облік імпортних операцій, у тому числі товарообмінних
(Бартерних)
Міністерством фінансів Російської Федерації визначений наступний порядок відображення в бухгалтерському обліку товарообмінних операцій чи операцій, здійснюваних на бартерній основі (у тому числі і експортно-імпортних).
До 2002 року відповідно до Положення про склад витрат по виробництву і реалізації продукції (робіт, послуг), що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг), та про порядок формування фінансових результатів, що враховуються при оподаткуванні прибутку, затвердженим постановою Уряду Російської Федерації від 5 Серпень 1992 р . N 552, підприємством встановлюється метод визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг), тобто по мірі її оплати або по мірі відвантаження товарів (виконання робіт, послуг).
Від обраного методу визначення виручки залежав порядок обліку товарообмінних операцій.
При методі визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) у міру її оплати товарообмінна операція відбивався в бухгалтерському обліку в наступному порядку.
Товари (роботи, послуги), що надійшли на підприємство з товарообмінної операції, оприбутковуються за дебетом рахунків виробничих запасів, товарів або інших рахунків в кореспонденції з рахунком 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядниками» або 76 «Розрахунки з дебіторами і кредиторами». Одночасно на вартість товарів (робіт, послуг) зменшується заборгованість по рахунку 60 в кореспонденції з кредитом рахунків реалізації (рахунки продажів), а на дебет рахунків реалізації (рахунки продажів) списується собівартість відвантаженої підприємством продукції (виконаної роботи, послуги), товарів у рахунок товарообмінної операції в кореспонденції з відповідними рахунками обліку цих цінностей.
При методі визначення виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) у міру відвантаження продукція (роботи, послуги), товари та інше майно, відвантажені в рахунок товарообмінної операції, відображаються за кредитом рахунків реалізації в кореспонденції з рахунком 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» або 76 у розмірі вартості, передбаченої умовами бартеру. Одночасно в дебет рахунків реалізації списується собівартість відвантаженої підприємством продукції (виконаної роботи, послуги), товарів, основних засобів та іншого майна в кореспонденції з відповідними рахунками обліку цих цінностей.
Товари (роботи, послуги), що надійшли на підприємство з товарообмінної операції, оприбутковуються за дебетом рахунків виробничих запасів, товарів або інших рахунків в кореспонденції з рахунком 60 або 76. Одночасно на цю вартість зменшується заборгованість за дебетом рахунка 60 (76) і кредиту рахунку 62 (76).
Облік витрат (накладні, комерційні витрати, оплата митних зборів і проведення митних процедур тощо), пов'язаних із здійсненням товарообмінних операцій, а також податку на додану вартість, акцизів, здійснюється в загальному порядку, що діє для реалізації за готівковим або безготівковим розрахунком .

2. Оподаткування імпортних операцій
Міжнародні договори купівлі-продажу товарів регулюються, як правило, нормами Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів.
Відповідно до Конвенції за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати товар у визначеному сторонами місці (як правило, міжнародному перевізнику), а покупець зобов'язується прийняти поставку і сплатити вартість товару.
Первинними документами, на підставі яких відображається передача товарів і їх оприбуткування, є:
1) договір купівлі-продажу;
2) рахунок (інвойс) іноземного продавця;
3) транспортні накладні, які свідчать про передачу товару перевізнику (міжнародні авіа-, авто-, залізничні накладні, коносамент);
4) ВМД, яка підтверджує перетин товаром митного кордону Російської Федерації;
5) накладні, акти приймання, що свідчать про фактичне надходження товару на склад імпортера.
Особливу увагу слід звертати на порядок заповнення транспортних накладних, оскільки вони підтверджують виконання обов'язків продавця та передачу товарів від продавця до покупця.
При цьому серед міжнародних транспортних накладних слід виділити коносамент. Коносамент - транспортна накладна на морському транспорті. Коносамент може бути виданий на ім'я певного одержувача (іменний коносамент), наказу відправника або одержувача (ордерний коносамент) або на пред'явника. Таким чином, коносамент засвідчує право розпорядження вантажем. Це означає, що шляхом передачі коносамента покупець може продати третій особі товар, що знаходиться в дорозі.
Як видно з визначення, коносамент є цінним папером, вираженої в іноземній валюті. Необхідно пам'ятати, що за російським законодавством передача цінних паперів в іноземній валюті є валютною операцією, пов'язаної з рухом капіталу. Тому при реалізації товару за коносаментом необхідно отримання ліцензії ЦБ РФ.
При заповненні міжнародних транспортних накладних (у тому числі і коносамента) слід враховувати, що в графах "Відправник" і "Одержувач" завжди вказується особа, яка фактично відвантажує і отримує товари. Те ж стосується і граф "Місце відправлення" та "Місце доставки".
Так, за зовнішньоторговельним контрактом іноземний продавець може лише перепродувати товари, вироблені іншим іноземним постачальником. У цьому випадку в контракті зазвичай вказують, що відправником буде іноземний постачальник-виробник. Відповідно і в транспортних накладних в графі "Відправник" і "Місце відправлення" повинно стояти найменування іноземного постачальника-виробника і фактичне місцезнаходження його складу. У графі "Відправник" допускається також формулювання "Відправник ... (вказується найменування постачальника-виробника) за дорученням ... (вказується найменування продавця за зовнішньоторговельним контрактом)".
Оформлені таким чином транспортні накладні дозволять у подальшому при митному оформленні ввезених в Російську Федерацію товарів уникнути додаткових питань і труднощів.
При заповненні графи "Одержувач" міжнародної транспортної накладної слід враховувати, що імпортер, підписуючи паспорт угоди, покладає на себе обов'язок з ввезення імпортних товарів, еквівалентних за вартістю переведенним раніше валютних коштах. Тому в графі "Одержувач" повинно бути зазначено найменування імпортера.
Якщо ж імпортер для отримання товарів наймає експедитора, то в графі "Одержувач" вказують: "Експедитор ... (найменування експедитора) за дорученням імпортера ... (найменування імпортера)".
Таке формулювання дозволить імпортеру підтвердити ввезення товарів і обгрунтувати в бухгалтерському та податковому обліку витрати на експедиторське обслуговування.
У графі "Місце доставки" вказується фактичне місце отримання товарів імпортером або експедитором.
Якщо імпортеру товари доставлені безпосередньо на склад, то їх оприбуткування має також підтверджуватися складськими документами. Форми первинних документів з оприбуткування в організації матеріальних цінностей та основних засобів затверджені постановою Держкомстату РФ N 71а "Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку праці та її оплати, основних засобів і нематеріальних активів, матеріалів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, робіт у капітальному будівництві ". Торговельні організації складають складські документи за формами, затвердженими постановою Держкомстату N 132.
Якщо товари доставлені експедиторові у пункт перевалки, то їх передача імпортеру та доставка в кінцевий пункт призначення оформляється внутрішніми транспортними накладними. Як правило, це залізничні і товарно-транспортні накладні.
Форма товарно-транспортної накладної і порядок її оформлення встановлено постановою Держкомстату РФ. N 78 "Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку роботи будівельних машин і механізмів, робіт в автомобільному транспорті".
Товарно-транспортна накладна виписується в чотирьох примірниках:
- Перший - залишається у вантажовідправника;
- Другий - здається водієм вантажоодержувачу і призначається для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей у одержувача вантажу;
- Третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажоодержувача, здаються організації - власникові автотранспорту.
Ці екземпляри служать підтвердженням надання послуг з автоперевезення і використовуються для розрахунків між транспортною організацією та імпортером. Таким чином, примірник товарно-транспортної накладної служить в імпортера підставою для оприбуткування товарів і відображення в обліку витрат на автоперевезення.
Якщо автоперевезення здійснюється власним транспортом імпортера, то можна скласти накладну на внутрішні переміщення, передачу товарів, тари (форма № ТОРГ-13). Її форма затверджена постановою Держкомстату РФ. N 132 "Про затвердження уніфікованих форм первинної облікової документації з обліку торговельних операцій".
Для того щоб імпортні товари могли вільно переміщатися в Російській Федерації, при ввезенні вони оформляються в режимі "випуск для вільного обігу", що підтверджується ВМД.
Порядок оформлення ВМД викладено в наказі ГТК РФ. N 848 "Про затвердження інструкції про заповнення вантажної митної декларації".
Для митного оформлення товарів імпортер може також доручити митного брокера. Митний брокер надає послуги із заповнення ВМД та перерахування митних платежів. Фактично митний брокер виступає в ролі посередника: імпортер перераховує митні платежі на його рахунок, а потім брокер провадить розрахунки з митницею.
При ввезенні на територію РФ імпортні товари обкладаються акцизами і ПДВ. При ввезенні підакцизних товарів податкова база визначається:
1) з підакцизних товарів, щодо яких встановлено тверді податкові ставки, - як обсяг ввезених підакцизних товарів в натуральному вираженні;
2) з підакцизних товарів, - щодо яких встановлено адвалорні податкові ставки, як сума їх митної вартості та підлягає сплаті мита.
Митна вартість підакцизних товарів у цей час визначається на підставі Закону РФ. року N 5003-I "Про митний тариф".
Митна вартість ввезених товарів складається з ціни угоди, фактично сплачена або підлягає сплаті за ввезений товар, а також вартості закупівлі та доставки товару до перетину митного кордону Російської Федерації, якщо раніше ці витрати не були включені в ціну угоди. До таких витрат належать: вартість транспортування, витрати на навантаження, розвантаження, перевантаження і перевалки товарів, страхова сума, вартість тари, вартість упаковки, включаючи вартість пакувальних матеріалів і робіт з упакування і т.п.
Як видно з визначення, митна вартість товарів може перевищувати їх фактурну вартість, зазначену в рахунку (інвойсі) іноземного постачальника.
Митна вартість, заявлена ​​імпортером, повинна підтверджуватися відповідними первинними документами.
У ВМД величина митної вартості вказується в графі 45 "Митна вартість" у рублях за курсом на дату прийняття ВМД.
При розрахунку акцизу податкова база визначається окремо по кожній ввозиться на митну територію Російської Федерації партії підакцизних товарів.
Відповідно, сума податку розраховується окремо по кожній податковій базі і вказується в графі ВМД 47 "Обчислення мита та митних зборів", код платежу 30.
Відповідно до пункту 2 статті 199 НК РФ суми акцизу, фактично сплачені при ввезенні імпортних товарів, враховуються у вартості підакцизних товарів. Проте з цього положення є виняток.
Не враховуються у вартості ввезених підакцизних товарів суми акцизів, сплачені на митниці при ввезенні цих товарів, якщо вони використовуються в якості сировини для виробництва інших підакцизних товарів. Це правило застосовується, якщо ставки акцизу на підакцизні товари, що використовуються в якості сировини, і ставки акцизу на підакцизні товари, вироблені з цієї сировини, визначені на однакову одиницю виміру податкової бази (п.3 ст.199 НК РФ).
Акциз сплачується до подання або одночасно з подачею ВМД у гривнях або в іноземній валюті.
Порядок сплати акцизів на митниці регламентується також наказом ГТК від 26 листопада 2001 N 1127 "Про затвердження інструкції про порядок застосування митними органами Російської Федерації акцизів щодо товарів, що ввозяться на митну територію Російської Федерації".
Податкова база з ПДВ при ввезенні імпортних товарів складається, згідно статті 160 НК РФ, з:
1) митної вартості ввезених товарів;
2) підлягає сплаті мита;
3) підлягає сплаті сумі акцизів (по підакцизних товарах і підакцизному мінеральної сировини).
Податкова база визначається окремо по кожній групі товарів, що ввозяться.
Відповідно по кожній із зазначених податкових баз обчислюється сума податку. У ВМД вона вказується в графі 47, код платежу 32.
За загальним правилом суми податку, сплачені при ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації, приймаються до відрахування. Це положення застосовується у відношенні (п.2 ст.171 НК РФ):
1) товарів, придбаних для операцій, визнаних об'єктами оподаткування відповідно до Податковим кодексом;
2) товарів, придбаних для перепродажу.
При цьому ПДВ підлягає відрахування тільки після прийняття на облік зазначених товарів.
Разом з тим відповідно до пункту 2 статті 170 суми ПДВ, сплачені при ввезенні товарів, можуть враховуватися у вартості таких товарів. Це правило діє у випадках:
1) придбання товарів, які використовуються для операцій з виробництва та реалізації (а також передачі, виконання, надання для власних потреб) товарів (робіт, послуг), не підлягають оподаткуванню;
2) придбання товарів, які використовуються для операцій з виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), місцем реалізації яких не визнається територія Російської Федерації;
3) придбання товарів особами, які не є платниками податків відповідно до глави 21 НК РФ;
4) придбання товарів для виробництва та (або) реалізації товарів (робіт, послуг), операції з реалізації (передачі) яких не визнаються реалізацією товарів (робіт, послуг) відповідно до пункту 2 статті 146 Податкового кодексу (наприклад, при ввезенні основних засобів для внеску до статутного капіталу).
Суми ПДВ сплачуються до подачі або одночасно з подачею ВМД у гривнях або в іноземній валюті.
Порядок сплати ПДВ на митниці регламентується наказом ГТК від 7 лютого 2001 року N 131 "Про затвердження інструкції про порядок застосування митними органами Російської Федерації податку на додану вартість щодо товарів, що ввозяться на територію Російської Федерації".
Зазначений порядок не застосовується щодо товарів, ввезених з республіки Білорусь. За цим товарам збережені раніше діючі положення, відповідно до яких ПДВ сплачується не митним органам, а безпосередньо постачальнику.
Прийняття сплаченого ПДВ до відрахування провадиться у загальновстановленому порядку. Ці положення закріплені в листі МНС РФ від 29 червня 2001 р . N ВГ-6-03/502.
У додатку 5 наведено правила формування фактичної собівартості імпортних товарів в обліку в імпортера на основі умов поставок Інкотермс.
Слід зауважити, що зазвичай митне очищення товарів, що вивозяться здійснює експортер, а що ввозяться - імпортер. Однак, відповідно до термінів EXW (із заводу) і FAS (вільно уздовж борту судна), митне очищення товарів у країні продавця здійснює імпортер, а відповідно до термінів DEQ (поставка з пристані) і DDP (поставка зі сплатою мита) іноземний продавець бере на себе витрати митне очищення товарів, що ввозяться в Російську Федерацію.
При укладенні договору купівлі-продажу на умовах EXW і FAS імпортер повинен переконатися в тому, що він зможе забезпечити виконання експортних процедур. В іншому випадку слід застосовувати термін FCA (франко-перевізник) або FOB (вільно на борту).
Якщо в договорі купівлі-продажу зазначені терміни DEQ (поставка з пристані) або DDP (поставка з оплатою мита), то іноземний продавець для здійснення імпортних митних процедур може залучити митного брокера. Якщо продавець не в змозі забезпечити митне очищення імпортних товарів, то в договорі слід вказати терміни DDU (поставка без оплати мита) і DES (поставка з судна). Продавець зобов'язаний представити імпортеру транспортні накладні, що підтверджують передачу товару перевізнику. Крім того, якщо контракт укладено на умовах CIP або CIF, продавець зобов'язаний також надати покупцеві страховий поліс, виписаний на його ім'я. Мінімальна сума страховки, якщо в контракті не вказано інше, повинна складати 110 відсотків від контрактної вартості товарів.
Продавець і покупець, що використовують умови поставок Інкотермс, повинні в договорі купівлі-продажу зробити посилання на Міжнародні правила тлумачення торгових термінів.
Імпорт робіт і послуг. За податковим законодавством надання послуг іноземними юридичними особами, не перебувають на обліку в Російській Федерації, може створювати об'єкт для обкладення ПДВ і податком на прибуток.
Якщо місце реалізації послуги знаходиться поза територією РФ, то оборот по їх реалізації не обкладається ПДВ. Якщо місце реалізації послуги знаходиться на території РФ, то оборот з реалізації обкладається ПДВ. У цьому випадку російська організація зобов'язана утримати ПДВ з виручки іноземної фірми і перерахувати податок до бюджету.
Місце реалізації послуг залежить від виду послуг. Так, у відповідності зі статтею 148 НК РФ місцем реалізації визнається Російська Федерація, якщо:
1) роботи (послуги) пов'язані безпосередньо з нерухомим майном (за винятком повітряних, морських суден і суден внутрішнього плавання, а також космічних об'єктів), що знаходяться на території Російської Федерації. До таких робіт (послуг), зокрема, належать будівельні, монтажні, будівельно-монтажні, ремонтні, реставраційні роботи, роботи з озеленення;
2) роботи (послуги) пов'язані з рухомим майном, що перебуває на території Російської Федерації;
3) послуги фактично опиняються на території Російської Федерації у сфері культури, мистецтва, освіти, фізичної культури, туризму, відпочинку і спорту;
4) покупець робіт (послуг) здійснює діяльність на території Російської Федерації.
Місцем здійснення діяльності покупця вважається територія Російської Федерації у випадку фактичного присутності покупця робіт (послуг), на території Російської Федерації. Фактичне присутність підтверджується на основі державної реєстрації організації, а при її відсутності - на підставі місця, вказаного в установчих документах організації, місця управління організації, місця знаходження її постійно діючого виконавчого органу, місця знаходження постійного представництва (якщо роботи (послуги) надані через це постійне представництво).
Це положення застосовується при:
- Передачі у власність або переуступлення патентів, ліцензій, торгових марок, авторських і т.п. прав;
- Надання консультаційних, юридичних, бухгалтерських, інжинірингових, рекламних послуг, послуг з обробки інформації, а також при проведенні науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт. До інжинірингових послуг належать інженерно-консультаційні послуги з підготовки процесу виробництва і реалізації продукції, підготовки будівництва та експлуатації об'єктів, передпроектні та проектні послуги. До послуг з обробки інформації належать послуги зі збирання, обробки та надання інформації;
- Надання персоналу, якщо персонал працює в місці діяльності покупця;
- Здачі в оренду рухомого майна, крім наземних автотранспортних засобів;
- Надання послуг агента, що залучає від імені основного учасника контракту особу для надання послуг, передбачених цим підпунктом;
- Надання послуг безпосередньо в російських аеропортах і повітряному просторі РФ з обслуговування повітряних суден, включаючи аеронавігаційне обслуговування;
- Виконанні робіт, наданні послуг з обслуговування морських суден і суден внутрішнього плавання в період стоянки в портах (всі види портових зборів, послуг суден портового флоту), а також при лоцманської проводки.
5) діяльність організації, що виконує всі інші роботи і послуги, здійснюється на території РФ.
При реалізації іноземними особами, не перебувають на обліку в податкових органах як платники податку, робіт і послуг, місцем реалізації яких є Російської Федерація, податкова база визначається як сума доходу від реалізації цих робіт і послуг з урахуванням податку.
Розрахунок податкової бази проводиться податковими агентами, тобто російськими імпортерами.
Податкова база визначається окремо при здійсненні кожної операції з реалізації робіт і послуг на території Російської Федерації.
При цьому податок обчислюється і сплачується до бюджету у повному обсязі за рахунок коштів, що підлягають перерахуванню іноземній особі. Податковий агент сплачує податок за своїм місцем знаходження і подає декларацію не пізніше 20-го числа місяця, наступного за минулим податковим періодом, у якому відбулася виплата доходу іноземній особі.

3.Одна з форм розрахунку в практиці ЗЕД в Росії
Використання акредитивних розрахунків російськими учасниками ЗЕД активно ведеться по лінії фінансування імпортних операцій.
Фінансування імпортних операцій може здійснюватися різними способами: від комерційного (товарного) кредитування до відкриття спеціалізованих кредитних ліній. У російських умовах основна частина компаній-імпортерів ще не завоювала довіри у західних постачальників і не може розраховувати на контракти з відстрочкою платежу. Відсутність достатніх ресурсів і вільних фінансових коштів не дозволяє здійснювати самофінансування, а одержання звичайних комерційних кредитів обходиться занадто дорого, враховуючи їх високу ставку. Тому найбільш поширеним способом фінансування імпорту в Росії стало надання кредиту у формі документарного акредитиву.
У чистому вигляді акредитив являє собою одну з форм розрахунків за імпортними контрактами, що забезпечує своєчасний і повний платіж. Надаючи акредитив, банк імпортера бере на себе зобов'язання виплатити продавцю визначену договором суму після своєчасного надання останнім в свій банк заздалегідь обумовлених документів. У випадку, якщо контрактом між імпортером і продавцем передбачена відстрочка платежу, акредитив виступає в якості кредитного інструмента.
Користування таким кредитом для клієнтів банків-учасників ЗЕД можливо здешевити, що, наприклад, дозволяють зробити розроблені Столичним Банком Заощаджень (СБС) фінансові схеми. Зокрема, в рамках програми Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) з розвитку ЗЕД в Росії акредитиви СБС підтверджуються першокласними західними комерційними банками-Bank of New York, Deutsche Bank, Commerzbank.Іностранние банки не вимагають попереднього покриття розкритих ними акредитивів і надають кредитну лінію на суму акредитива.
Переваги акредитивної форми розрахунків для російських імпортерів полягають в тому, що акредитив виявляється набагато дешевше часто необхідної стовідсоткової передоплати. Значно знижуються вартість його виставлення і підтвердження першокласним банком.
Створені в системі комерційних банків Росії спеціальні програми фінансування зовнішньоторговельних угод надають пільгові умови при імпорті або певного товару, або при ввезенні продукції з конкретної країни-виробника, а також орієнтовані на конкретного позичальника. Як правило, такі програми підтримуються урядами зацікавлених країн або міжнародними фінансовими організаціями. Для того, щоб скористатися ними, російському імпортеру достатньо домовитися зі своїм постачальником про використання акредитива з відстроченим платежем. Банки, будучи уповноваженими з такого роду спеціальними програмами, забезпечують своїм клієнтам найбільш сприятливі умови отримання кредиту, процентних ставок, строків повернення та забезпечення.
Акредитивна форма фінансування імпорту дозволяє знизити ризик операції кредитування. По-перше, оплата проводиться після отримання товаротранспортних документів, тобто після фактичного прибуття товару обумовленої якості в передбачені договором терміни. По-друге, зводиться до мінімуму можливість нецільового використання коштів - сума наданого кредиту не видається імпортеру безпосередньо, а служить гарантією платоспроможності покупця і своєчасного платежу. По-третє, низький рівень процентних ставок підвищує здатність позичальника реалізувати товар в короткі терміни і розплатитися з банком, що також дозволяє мінімізувати ризик неповернення кредиту. Крім того, банк постачальника в якості забезпечення акредитивів, яку повинен надати імпортер, приймає, наприклад, векселі СБС або кошти на депозиті в основних світових валютах, а це дозволяє імпортеру отримувати додатковий дохід.

Висновок
ЗЕД виступає як особливий комплекс господарської діяльності, тісно пов'язаний одночасно і з національною, і зі світовою економікою і володіє в силу цього специфічними тенденціями розвитку. Можна по-різному сьогодні оцінювати цю сферу, однак цілком очевидно, що ЗЕД залишається ключовим напрямком внутрішньої і зовнішньої політики і є одним з небагатьох стабілізуючих факторів російської економіки.
ЗЕД дозволяє отримувати такі необхідні в даний час кошти для структурної перебудови вітчизняного господарства, для оздоровлення промисловості, для підтримки і стабілізації курсу національної валюти. Тим часом зовнішня торгівля як одна з її складових взаємопов'язана з внутрішньою економікою за принципом «сполучених посудин». Тому процеси здійснення зовнішньоторговельної діяльності невіддільні від процесів і напрямів економічного розвитку держави в цілому на конкретних етапах, а зовнішньоторговельна політика повинна враховувати і загальну економічну стратегію.
Розробка зовнішньоторговельної стратегії Росії має велике практичне значення ще й тому, що визначає характер участі країни в міжнародному поділі праці, що представляється найбільш ефективним при склалася в країні структурі виробничих ресурсів і забезпечує одночасно захист економічних інтересів внутрішнього ринку.

Список використаної літератури
1. Бабченко Т. Н. Бухгалтерський облік зовнішньоекономічної діяльності. -М.: Главбух, 2003.
2. Зикін І. С. Договір у зовнішньоекономічній діяльності. - М.: Міжнародні відносини, 2001.
3. Носкова И. Я. Міжнародні валютно-кредитні відносини: Навч. посібник. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2005.
4. Основи зовнішньоекономічних знань: Підручник / Під. ред. І.П. Фаминский. 2-е вид. - М.: Міжнародні відносини, 2004.
5. Прокушев Є. Ф. Зовнішньоекономічна діяльність: Учбов.-практич. посібник. - М.: ІОЦ "Маркетинг", 2005.
6. Пузанова Є.М., Бодягін О. В. Зовнішньоекономічна діяльність торгово-посередницького підприємства. - М: Пріор, 2006.
7. Синецкий Б. І. Зовнішньоекономічні операції: Організація і техніка: Підручник. - М.: Міжнародні відносини, 2001.
8. Смирнов В. В. Експортно-імпортні операції в міжнародному бізнесі. Правила "Інкотермс-90", умови договору, ризики і переведення їх на страховика. - М.: Буквиця, 2005.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Контрольна робота
80.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Аналіз експортно імпортних операцій виробника
Ліцензування та здійснення експортно імпортних операцій
Процедури при аудиті імпортних операцій
Особливості проведення банками експортних та імпортних операцій
Сучасні форми розрахунків експортно імпортних операцій в Україні
Механізм нарахування непрямих податків при здійсненні імпортних операцій
Маркетингові дослідження зовнішнього ринку при здійсненні експортно-імпортних операцій
Облік та оформлення операцій з формування статутного капіталу Облік операцій по руху основних
Бухгалтерський облік в кредитних організаціях облік операцій з державними короткостроковими
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru