Облік товарно-матеріальних запасів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Костанайської СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИЙ КОЛЕДЖ

ТЕХНІКО-ЕКОНОМІЧНЕ ВІДДІЛЕННЯ

Курсова робота

З дисципліни «Бухгалтерський облік»

Тема: «Облік товарно-матеріальних запасів»

Виконавець: Казенова Сара

Студент групи Б - 31

Керівник: Амеліна Л.Є.

Затобольск, 2010 р.

Введення

Основним завданням виробничих підприємств є виробництво продукції, яку частково використовують на самому підприємстві, але головним чином реалізують іншим підприємствам, організаціям і безпосередньо населенню.

Для організації виробництва необхідні засоби праці, предмети праці і робоча сила. Засоби і предмети праці купуються з боку або виробляються самим підприємством. Робоча сила - це робітники і фахівці, прийняті на підприємство за наказом або на контрактній основі.

Підприємства реалізують вироблену продукцію, отримуючи доходи від реалізації. Якщо ці доходи перевищують витрати на їх виготовлення, то отримують прибуток, яка створюється в процесі виробництва і виявляється в процесі реалізації. Якщо ж виручка менше зроблених витрат, то утворюється збиток. Кругообіг коштів відбувається безперервно і складається з основних господарських процесів: постачання, виробництва і реалізації, в результаті яких предмети праці з однієї форми переходять в іншу.

Для організації успішної і безперервної роботи підприємства необхідно мати виробничі запаси, якими забезпечується підприємство в процесі заготовлення.

Процес заготовляння являє собою сукупність операцій по забезпеченню підприємства предметами праці, необхідними для виготовлення продукції. Підприємство набуває у постачальників матеріали, паливо та інші предмети праці.

Постачальникам підприємство оплачує вартість придбаних предметів за відпускними цінами, які для нього є покупної, або заготівельної вартістю. Крім того, воно несе витрати, викликані операціями заготовляння, наприклад витрати з оплати перевезення придбаних цінностей, їх навантаження і вивантаження, доставки зі станцій залізниці (пристані і т.п.) на склад і ряд інших. Всі ці витрати називаються транспортно - заготівельними витратами.

Тому основні завдання обліку процесу заготівлі - це:

  1. виявлення всіх витрат по заготівлях;

  2. визначення фактичної собівартості заготовлених матеріалів.

Рух матеріальних цінностей в обліку відображається за фактичною собівартістю. Фактична собівартість придбаних матеріальних цінностей складається з купівельної вартості і транспортно - заготівельних витрат. Обсяг процесу заготовляння, виражений в натуральних показниках, враховується на аналітичних рахунках, а в грошовому вимірі - на активних синтетичних рахунках.

За дебетом цих синтетичних рахунків враховується покупна вартість придбаних предметів, а також транспортно - заготівельні витрати по їх доставці.

Товарно-матеріальні запаси - це активи, які:

а) утримуються для продажу за умови звичайної діяльності;

б) перебувають у процесі виробництва для продажу;

в) існують у формі основних чи допоміжних матеріалів, призначених для використання у виробничому процесі або при виконанні робіт і послуг.

У момент проведення інвентаризації можуть бути виявлені товари, на які компанія не має права власності. Це товари, підготовлені за замовленням клієнта, сплачені ним (тобто акт купівлі - продажу здійснений), що належать йому і чекають відвантаження. Необхідно зафіксувати їх реалізацію. Інший категорією товарів, що не входять до складу матеріальних запасів, є товари на консигнації.

Консигнація - розміщення власником, якого називають комітентом або консигнантом, своїх товарів на складах іншій компанії. Консигнатор не повинен включати подібні товари до складу своїх матеріальних запасів, тому що аж до моменту реалізації ці товари є власністю відправника - консигнанта.

Товарно-матеріальні запаси оцінюються за найменшим значенням з собівартості і чистої вартості реалізації.

    1. Характеристика господарства

Відповідно до МСФЗ 2 запаси повинні оцінюватися за найменшою з двох величин: собівартості і чистої вартості реалізації.

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для доставки запасів до місця їхнього справжнього знаходження. Витрати на придбання, відповідно до СБУ 7 «Облік товарно-матеріальних запасів», включають в себе ціну покупки, мита на ввезення, комісійні винагороди, сплачені постачальницьким організаціям, транспортно-заготівельні витрати та інші витрати, прямо пов'язані з придбанням запасів (торгові знижки , повернення переплат і др.подобние поправки віднімаються при визначенні витрат на придбання).

Відповідно до п. 4 СБУ 7 чиста вартість реалізації товарно-матеріальних запасів дорівнює передбачуваної продажною ціною в ході звичайної діяльності мінус витрати на комплектацію і організацію продажу. Іншими словами (відповідно до п.25 МСФЗ 2) за чистою вартістю реалізації матеріали оцінюються, якщо собівартість запасів може виявитися невідшкодовуваний, тому що запаси пошкоджені, повністю або частково застаріли і відповідно ціна їх знизилася, а також можуть зрости оцінені витрати на передпродажну підготовку або на здійснення реалізації. У цьому випадку балансова вартість запасів не буде перевищувати суми, отримання якої очікується від реалізації або використання матеріальних запасів.

Матеріали в момент придбання відображаються за фактичною собівартістю їх придбання (в синтетичному обліку) або обліковими цінами (в аналітичному обліку).

Фактична собівартість придбання матеріалів складається з ціни придбання і витрат по заготівлі і доставці цих запасів суб'єктом.

При обліку матеріалів за обліковими цінами (планової собівартості придбання, середнім покупними цінами і т.д.) різниця між вартістю запасів за обліковими цінами та фактичною собівартістю придбання запасів виявляється розрахунковим шляхом на цьому ж рахунку.

Облік матеріалів у балансі показується за фактичною собівартістю за цією ж оцінкою вони враховуються в синтетичному обліку, а в аналітичному - за твердими обліковими цінами (договірні чи планово - розрахункові).

Якщо облік матеріалів організовується за договірними цінами, то їх фактична собівартість складається з суми матеріалів за цими цінами плюс транспортно - заготівельні витрати (ТЗВ). Якщо облік матеріалів ведуть за плановою собівартістю придбання, то фактична собівартість запасів буде складатися з вартості матеріалів за цими цінами плюс, мінус відхилення фактичної собівартості від вартості за обліковими цінами. Планово - розрахункові ціни розробляються самим суб'єктом на основі договірних цін з урахуванням планового розміру ТЗВ.

При визначенні вартості відпущених у виробництво матеріалів можуть бути використані методи оцінки рекомендовані СБУ 7 «Облік товарно-матеріальних запасів» та МСФЗ 2 «Запаси»:

Запаси враховуються на рахунку 1300 «Запаси»

п / п

Рахунки (МСФЗ - 2)

Найменування рахунку

Аналітика

1

1310

«Сировина і матеріали»

По місцях зберігання

2

1311

«Матеріали»

По місцях зберігання

3

1312

«Куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби»

По місцях зберігання

4

1313

«Паливо»

По місцях зберігання

5

1314

«Тара і тарні матеріали»

По місцях зберігання

6

1315

«Запасні частини»

По місцях зберігання

7

1316

«Інші матеріали»

По місцях зберігання

8

1317

«Матеріали, передані в переробку»

По місцях зберігання

9

1318

«Будівельні матеріали та інші»

По місцях зберігання

10

1320

«Готова продукція»

По місцях зберігання

11

1330

«Товари»

По місцях зберігання

12

1340

«Незавершене виробництво»

На замовлення, об'єктам

13

1350

«Інші запаси»

По місцях зберігання

14

1360

«Резерв по списанню запасів»


2. Облік товарно-матеріальних запасів

    1. Матеріальні запаси, їх класифікація та оцінка

Товарно-матеріальні запаси - це активи у вигляді:

а) запасів сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, палива, тари і тарних матеріалів, запасних частин та інших матеріалів, призначених для використання у виробництві або під час робіт і послуг;

б) незавершеного виробництва;

в) готової продукції, товарів, призначених для продажу ході діяльності суб'єкта.

Перед обліком товарно-матеріальних цінностей стоять наступні завдання: контроль за своєчасним і повним оприбуткуванням цінностей, за збереженням в місцях їх зберігання, своєчасне і повне документування всіх операцій по руху цінностей, своєчасне і правильне визначення транспортно - заготівельних витрат і фактичної собівартості заготовлених цінностей, контроль за рівномірним і правильним списанням ТЗВ на витрати виробництва; контроль за станом складських запасів, виявлення та реалізація непотрібних підприємству матеріальних цінностей з метою мобілізації внутрішніх ресурсів, одержання точних відомостей про залишки та рух цінностей у місцях їх зберігання.

За функціональної ролі та призначення в процесі виробництва всі матеріальні цінності поділяються на основні та допоміжні.

Основні - це матеріали, які речовинно входять до виготовлену продукцію, утворюючи її матеріальну основу (борошно при випічці хліба)

Допоміжні - це матеріали, які входять до складу вироблюваної продукції, але на відміну від основних матеріалів не створюють речової основи виробленої продукції. Ці матеріали застосовують в якості компонентів до основних матеріалів для додання продукції необхідних якостей (фарба, лак, клей)

Собівартість товарно-матеріальних запасів складається з:

1) витрат з придбання товарно-матеріальних запасів, включаючи вартість покупки, митні збори на ввезення та інші податки, вартість фрахту, інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням;

  1. витрат з переробки, витрат пов'язаних з виробництвом готової продукції, включаючи: витрати на оплату праці та відрахування з фонду оплати праці робітників, зайнятих на верстатах і обладнанні при переробці сировини і матеріалів у готову продукцію.

У стандартах бухгалтерського обліку рекомендовано застосовувати такі методи оцінки матеріальних запасів:

* За середньозваженою собівартістю;

* За собівартістю перших у часі закупівель (ФІФО);

* За собівартістю останніх у часі закупівель (ЛІФО);

* За специфічною (суцільний) ідентифікації.

Сенс цих методів можна проілюструвати на прикладі:

Вихідні дані за звітний період.

Показники

Кількість, кг

Собівартість, тенге



Одиниці запасів

Всього запасів

Залишок на початок місяця

100

1200

120000

Надійшло всього, в т.ч. по днях:

370

-

479000

3

60

1100

66000

7

30

1300

39000

15

150

1250

137500

21

40

1400

56000

29

90

1450

130500

Відпущено у виробництво, всього

230



Залишок на кінець місяця

240



При обліку за допомогою методу середньозваженої вартості передбачається, що вартість матеріальних запасів - це середня вартість наявних матеріалів на початок місяця плюс надійшли протягом цього місяця. У моєму прикладі, середня собівартість одиниці матеріалу складе 1274 тенге (599 000: 470); відпущених на виробництво запасів на 305 980 (599000-293020). Цей метод має той недолік, що при його застосуванні треба частіше ніж при інших методах, проводити підрахунки.

Сутність способу ФІФО базується на припущенні, що запаси використовуються у тій же послідовності, в якій вони закуповуються підприємством, тобто ті запаси, які першими надходять у виробництво повинні бути оцінені по собівартості перших за часом закупівель. При цьому визначається оцінка запасів на кінець звітного періоду за фактичною собівартістю останніх закупівель, а в собівартості реалізованої продукції враховується вартість ранніх закупівель. Різниця відображає можливий прибуток. У моєму прикладі, залишок запасів на кінець місяця в кількості 240 кг буде оцінений на суму 324000 тенге (110 * 1250 +40 * 1400 +90 * 1450). Витрата матеріалів в кількості 230 кг буде оцінений на суму 275000 тенге (100 * 1200 +60 * 1100 +30 * 1300 +40 * 1250).

Оцінка запасів способом ЛІФО - надходять у виробництво (продаж) запаси оцінюються за собівартістю останніх за часом закупівель, а собівартість запасів на кінець звітного періоду розраховується виходячи з собівартості ранніх закупівель. У моєму прикладі, залишок на кінець місяця в кількості 240 кг буде оцінений на суму 287500 тенге (50 * 1250 +30 * 1300 +60 * 1100 +100 * 1200). Витрата матеріалів за місяць 311500 тенге (90 * 1450 +40 * 1400 +100 * 1250).

Метод специфічної (суцільний) ідентифікації застосовується в тих випадках, якщо є можливість чітко організувати партійний облік запасів.

Жоден з перерахованих методів не є універсальним, тому при виборі того чи іншого методу треба дивитися, щоб він максимально точно відображав прибуток у конкретної економічної ситуації.

2.2 Документація з обліку руху матеріальних запасів

Облік товарно-матеріальних запасів у господарюючих суб'єктах організується відповідно до МСФЗ № 2 визначає бухгалтерський підхід до обліку запасів за методом історичної вартості. Основним питанням в обліку витрат є визначення величини витрат, що підлягають визнанню як актив та перенесення в наступні періоди до продажу запасів і визнання відповідної виручки. МСФЗ дає практичні рекомендації щодо визначення витрат як витрати. Він також дає способи визначення і розрахунку собівартості запасів. Основними завданнями обліку запасів є:

  1. класифікація та оцінка ТМЗ;

  2. облік витрат, пов'язаних з виробництвом і утворюють виробничу собівартість ТМЗ;

  3. угруповання витрат на виробництво продукції відповідно до їх економічного змісту, розмежування витрат, не включаються до виробничої собівартості продукції;

  4. методи обліку витрат і способи оцінки собівартості ТМЗ.

Досягнення цих завдань вимагає:

  1. визначення вартості (собівартості, ціни), за якою ТМЗ відображаються в поточному обліку;

  2. визначення вартості, за якою ТМЗ повинні відображатися в активі балансу на дату його складання;

  3. визначення вартості, за якою ТМЗ повинні бути списані на витрати у результаті їх використання, споживання або продажу.

Будь-яка господарська діяльність вимагає систематичного придбання та реалізації ТМЗ. Всі операції, пов'язані з надходженням, переміщенням та відпуском ТМЗ, повинні оформлятися первинними документами. Первинні документи на отримання та відпуск ТМЗ повинні бути належним чином оформлені і мати відповідні підписи. Список осіб, які мають право підпису на видачу особливо дефіцитних і дорогих ТМЗ, і перелік таких ТМЗ встановлюються керівником організації (зазвичай по пред'явленню начальника постачання та головного бухгалтера).

ТМЗ, що надійшли від постачальників на склади господарюючого суб'єкта, ретельно перевіряються; встановлюється відповідність їх якості, кількість і асортименту умовами постачань і супровідних документів.

За характером приймання розрізняють приймання по:

    1. кількості;

    2. якості та комплектності.

Приймання за кількістю - це приймання ТМЗ в умовні терміни:

  1. за масою нетто і кількістю товарних одиниць, що поставляються без тари або у відкритій тарі;

  2. за масою брутто і кількістю місць продукції, що поставляється в тарі, з подальшою перевіркою маси нетто і кількості товарних одиниць в кожному місці.

Приймання за якістю - це перевірка у встановлені терміни збереження якості та комплектності ТМЗ, відповідності вимогам стандартів, технічних умов, зразкам, рецептурами, і інших умов, передбачених договором поставки.

Якщо кількісні та якісні розбіжності з документами постачальника не виявлені, матеріали оприбутковуються на відповідних складах.

2.3 Облік матеріальних запасів у бухгалтерії

Облік матеріалів у бухгалтерії ведуть по оперативно - бухгалтерським методом, при якому усувається розрив між оперативним і бухгалтерським обліком цінностей, ліквідується дублювання кількісного обліку на складах і в бухгалтерії. Бухгалтерський облік грунтується на оперативному обліку і органічно пов'язаний з ним; з'являється можливість оперативної перевірки обліку на складі та бухгалтерії, а отже усунення допущених помилок у звітному місяці; застосування облікових цін ліквідує трудомістку роботу по щомісячному визначення середньої вартості матеріальних цінностей; забезпечується своєчасне отримання відомостей про залишки на складах, це полегшує проведення інвентаризації і підсилює оперативні функції обліку; розширює можливість застосування комп'ютерної техніки при обробці документів і складання облікових регістрів; виключається відставання аналітичного обліку матеріалів від синтетичного.

Для оперативно - бухгалтерського методу характерно наступне: кількісний облік цінностей ведуть тільки на складі; в бухгалтерії цінності враховують у сумовому вираженні за місцями зберігання і кожному синтетичному рахунку, субрахунку для обліку руху цінностей.

Надійшли зі складів при реєстрах здачі документи перевіряють і таксує, попередньо скомплектував їх у пачки і додавши до них супровідним ярликом. В кінці місяця до бухгалтерії зі складу надходить книга залишків матеріалів із зазначенням кількості матеріалів, що залишилися на кінець місяця, яку також передають на тасування підрахунок підсумків по групах. Перші екземпляри документів використовують для подальшої облікової обробки, а другі - залишаються у місцях зберігання матеріалів (складах), розкладені по групах цінностей і номенклатурними номерами вони використовуються в бухгалтерії для довідкових цілей і вивірки даних обліку на складі та в бухгалтерії.

Після таксировки дані документів групують за встановленими на підприємстві обліковими групами (матеріали, металовироби, лісоматеріали тощо) в накопичувальній відомості синтетичного обліку матеріалів. У цій відомості по кожній групі матеріалів вказують в сумовому вираженні залишок на початок місяця з відомості за минулий місяць, прихід і витрата матеріалів по групі за місяць, з реєстрів здачі документів і знаходять залишок на кінець місяця.

В кінці місяця дані про залишки в накопичувальній відомості по кожній облікової групи в сумовому вираженні звіряють з підсумками за групами в книзі залишків матеріалів. Ці дані повинні збігатися, так як записи на складі (в картках, а потім у книзі залишків матеріалів) і в бухгалтерії (накопичувальної відомості) проводилися на підставі одних і тих самих документів і, крім того при таксуванні застосовувалися тверді облікові ціни. У перших числах наступного за звітним місяця бухгалтерія буде мати звірені з даними складу залишки матеріалів за всіма рахунками.

У бухгалтерії на підставі накопичувальних відомостей по приходу і витраті матеріальних цінностей (при сальдовому методі) або звітів матеріально - відповідальних осіб про залишки та рух матеріальних цінностей (якщо сальдовий метод не застосовується) складається відомість «Рух матеріалів в грошовому вираженні».

У відомості показують залишки і рух матеріальних цінностей по складам та матеріально - відповідальним особам, а також здійснюють розрахунок середнього відсотка ТЗВ (відхилень +,-). За даними про залишки і прихід матеріалів за місяць за фактичною собівартістю і обліковими цінами. По знайденому відсотку облікова вартість витрачених матеріальних цінностей доводиться до фактичної.

У бухгалтерії на підставі перших примірників документів на витрату матеріалів складають роздавальну таблицю "Розподіл витрати матеріалів», в якій вказують цехи та рахунки споживачі, замовлення, статті витрат та інші об'єкти обліку або калькуляції і витрата матеріалів за обліковими цінами.

З метою здійснення систематичного контролю за збереженням цінностей бухгалтерією повинні проводитися контрольні вибіркові перевірки залишків окремих видів матеріалів.

Не менш важливе завдання бухгалтерією організувати контроль за використанням матеріалів у виробництві.

Для контролю за використанням матеріалів у виробництві застосовуються такі методи: документальне оформлення відхилень від норм; облік розкрою за партіями, інвентаризація (інвентарний метод).

При документальному оформленні відхилень від норм при заміні одних матеріалів іншими, а також при відпуску матеріалів понад норми оформляються сигнальні документи.

Для виявлення відхилень по кожній партії розкроюється матеріалу користуються методом розкрою за партіями. Цей облік здійснюється майстрами - розподільниками, планово - диспетчерським бюро цеху в облікових картах, що відкриваються на кожну партію розкроюється матеріалу. В облікових картах виходячи з технологічних карт розкрою вказується яка кількість і яких заготовок має бути одержано в результаті розкрою даної партії, а також кількість відходів (за нормами). У карти, крім того, заноситься кількість матеріалу, поданого до робочого місця, кількість заготовок, фактично виготовлених із цієї партії, а також фактична кількість відходів. Для виявлення результатів розкрою фактично отримана кількість заготовок зіставляється з нормативним. Витрата матеріалу за нормами визначається шляхом множення кількості виробленої продукції на чинну норму витрат. Економія або перевитрата визначається шляхом зіставлення кількості фактично витраченого матеріалу з нормативними витратами на фактичний випуск продукції. Аналогічний контроль здійснюється і щодо відходів. В обліковій картці зазначаються причина відхилень та особи, відповідальні за розкрій матеріалів.

При неможливості або недоцільності застосування обліку за партіями відхилення виявляються по кожному виду матеріалів по окремим виконавцям, бригадам, відділенням і т.д. за допомогою періодичних інвентаризацій.

2.4.Учет матеріальних запасів на складах

Облік матеріалів на складах ведуть матеріально відповідальні особи чи за їх згодою обліковці (оператори) в картках складського обліку матеріалів (ф. № М - 17). На кожен номенклатурний номер матеріалу повинна відкриватися окрема картка. Картки передаються на склад у полузаполненном вигляді з бухгалтерії. В отриманих картках комірник заповнює реквізити, що характеризують місця зберігання матеріалів (стелажі, чарунки тощо). при невеликій номенклатурі цінностей замість карток складського обліку допускається ведення обліку у книгах сортового обліку, в яких повинні бути передбачені вказані в картках реквізити. Записи в картку або в книгу роблять на підставі документів. Якщо залишок матеріалів на складі вище або нижче встановленої норми запасу, то завідувач складом зобов'язаний повідомити про це відділу постачання.

Бухгалтерія систематично, у встановлені терміни здійснює безпосередньо на складах перевірку правильності і своєчасності оформлення документів, зберігання та обліку цінностей. Про перевірку правильності записів і виведення залишків у картках бухгалтер розписується в спеціальній графі.

Приймання документів, що оформляють рух товарно-матеріальних цінностей, бухгалтер виробляє на складі шляхом складання реєстру здачі документів в одному примірнику окремо на прибуткові та видаткові документи. При реєстрі документи передаються в бухгалтерію.

Про виявлені недоліки або порушення в роботі матеріально - відповідальних осіб, а також про результати вибіркових перевірок і проведеному інструктажі працівник бухгалтерії повинен інформувати головного бухгалтера.

В кінці місяця на склад з бухгалтерії передають книгу обліку залишків матеріалів, в яку завідувач складом переносить залишки на кінець місяця з карток складського обліку. Після цього книгу повертають до бухгалтерії для таксування і підрахунку підсумків за обліковими групами товарно-матеріальних цінностей в цілому по книзі.

Таким чином, функції завідуючого складом з обліку товарно-матеріальних цінностей зводяться до ведення карток, складання реєстрів здачі документів і запису залишків у книгу залишків матеріалів.

2.5 Інвентаризація товарно-матеріальних цінностей

Інвентаризація - це один з елементів методу бухгалтерського обліку, що передбачає перевірку основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, незавершеного виробництва, грошових коштів, розрахунків та їх порівняння з даними обліку.

Інвентаризацію проводять на всіх підприємствах незалежно від форм власності, виду діяльності та режимності роботи. Вона є обов'язковим доповненням документації.

У залежності від повноти охоплення засобів інвентаризацію поділяють на повну і часткову.

Повну інвентаризацію проводять один раз на рік перед складанням річного звіту, вона має на меті забезпечити реальність відображення в балансі всіх активів і пасивів підприємства. Також повна інвентаризація може бути проведена на вимогу контролюючих органів.

Часткова інвентаризація охоплює лише частину інвентаризуються об'єктів, тобто будь - якої один вид засобів господарства, наприклад, основних або грошових коштів, що знаходяться в касі.

За своїм характером інвентаризації поділяються на:

  1. планові, що здійснюються в заздалегідь намічені терміни, виходячи з доцільності та можливості кращого їх проведення;

  2. раптові, що проводяться за розпорядженням керівника, на вимогу контролюючих органів, при зміні матеріально - відповідальної особи, після стихійних лих.

Інвентаризацію проводить спеціальна комісія, що призначається відповідальним особою, яка відповідає за перевіряються цінності.

Періодичність, терміни проведення інвентаризацій, склад інвентаризаційної комісії стверджують в обліковій політиці, що розробляється кожним господарюючим суб'єктом.

Існують дві системи інвентаризації: періодична і постійна. Вимоги Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і плану рахунків по МСФЗ засновані на системі періодичної інвентаризації.

У разі використання системи періодичної інвентаризації на рахунках бухгалтерського обліку реєструється тільки дохід від продажу товарів, а собівартість проданих товарів не фіксується на рахунках обліку ТМЗ. Періодично проводиться фізична інвентаризація для визначення собівартості кінцевих товарних запасів. Порівняння собівартості товарів, наявних для продажу, з собівартістю кінцевих товарних запасів (кількість за результатами ТМЗ) дозволяє визначити собівартість проданих товарів. Якщо номенклатура, кількість продаваних ТМЗ великі, то більшість підприємств застосовують періодичну систему інвентаризації.

В обов'язковому порядку інвентаризацію проводять у наступних випадках:

1) при зміні матеріально - відповідальних осіб;

2) при змінах цін на запаси, при переоцінці запасів;

3) при встановленні фактів розкрадання чи зловживань, а також псування товарно-матеріальних запасів;

4) у разі стихійних лих, пожежі, аварій чи інших надзвичайних ситуацій викликаних екстремальними умовами;

5) при ліквідації організації перед складанням ліквідаційного балансу та інших випадків, передбачених законодавством Республіки Казахстан.

В обліковій політики компаній відбиваються терміни, випадки та порядок проведення інвентаризації.

Оформлення результатів інвентаризації ТМЗ проводиться на бланках типових міжвідомчих форм інвентаризаційних описів спеціально - створеними інвентаризаційними комісіями.

Інвентаризаційні описи можуть бути заповнені як засобами обчислювальної та іншої організаційної техніки, так і ручним способом. Ніяких помарок і підчисток не рекомендується робити.

У інвентаризаційних описах не рекомендується залишати незаповнені рядки. В останніх листах описів незаповнені рядки прокреслюються.

У тих випадках, коли матеріально-відповідальна особа виявить після інвентаризації помилки в інвентаризаційних описах, воно може (до відкриття складу, комори, секції тощо) заявити про це інвентаризаційній комісії. Заяви матеріально - відповідальної особи про те, що недостача або надлишки були викликані помилкою в найменуванні, пропуском, прорахунком і т.д. приймаються до відкриття складу, комори, секції де проводилася інвентаризація. Інвентаризаційна комісія постійна або робоча здійснює перевірку зазначених фактів та у разі їх підтвердження проводить виправлення виявлених помилок у встановленому порядку.

Виправлення помилок здійснюється у всіх примірниках описів шляхом закреслення неправильних записів і проставлення над закресленими правильних записів. Виправлення обумовлюються і підписуються всіма членами інвентаризаційної комісії і матеріально - відповідальною особою.

При необхідності проводяться контрольні перевірки інвентаризації, в яких беруть участь і члени інвентаризаційних комісій, і матеріально - відповідальна особа, після закінчення інвентаризації обов'язково до відкриття складу де проводилася інвентаризація. За внесення до опису явно неправильних даних про фактичні залишки з метою приховання недостач або надлишків комісія несе відповідальність у встановленому законодавством порядку.

У слічітельних відомостях відображаються результати інвентаризації - розбіжності між показниками за даними бухгалтерського обліку і даними інвентаризаційних описів. Порівняльні відомості складаються з активів, при інвентаризації яких виявлені відхилення від облікових даних.

Виявлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку визнаються: надлишки - доходом і підлягають оприбуткуванню, недостачі - витратою. При виявленні недостачі або псування повинні бути отримані письмові пояснення матеріально - відповідальної особи. По кожній інвентаризації комісія складає протокол.

Утримання сум нестач з матеріально відповідальних осіб здійснюється тільки у разі, якщо ця особа визнає свою візу за фактом недостачі і в добровільному порядку готове відшкодувати збиток. У цьому випадку має бути обов'язково письмову заяву працівника. У випадку, якщо працівник відмовляється в добровільному порядку відшкодовувати збиток, адміністрація організації повинна звернутися з позовом до суду. До позову додаються документи: договір про матеріальну відповідальність, матеріальні звіти, прибуткові та видаткові накладні, облікові регістри, матеріали інвентаризації (оригінали або копії).

Для посилення матеріальної відповідальності на майбутнє слід матеріально - відповідальних осіб призначати наказом керівника, укладати з ними договори про повну індивідуальну відповідальності. Постійно слід перевіряти умови зберігання, забезпечення охорони та ін контрольні дії.

Наприклад: Бухгалтерські записи за результатами інвентаризації.

Зміст операцій

Дебет

Кредит


У результаті інвентаризації товарів у магазині:



1

недостача товарів в межах норм природного убутку

7110,1360

1330

2

понад норми природного убутку

1250

6010

3

надлишок тари

1330

6280

4

на пересортицю товарів

1330

1330

5

за виявлену недостачу, повернення збитків

1010,3360

1250

Записи цими кореспонденціями не обмежуються. Спеціальні записи вивчаються в галузевому курсі обліку.

Переоцінка ТМЗ і відображення її в обліку.

У процесі зберігання і реалізації ТМЗ облікова вартість періодично переглядається у бік збільшення або зменшення. Процес перегляду цін називається переоцінкою.

Періодичність переоцінок передбачається організаціями в обліковій політиці і залежить від:

а) інфляційних процесів;

б) змін у рівні попиту і пропозиції;

в) змін фізичних і якісних характеристик (споживчих властивостей ТМЗ) та ін

У будь-якому випадку, періодичність переоцінок залежить від мети переоцінки, яка, в основному зводиться до того, що переоцінка дозволяє привести облікову вартість ТМЗ до більш реальною ціною.

У відповідності до МСБО № 2 переоцінка ТМЗ (уцінка, дооцінка) у бухгалтерському обліку не проводиться, але ТМЗ повинні оцінюватися за найменшою оцінкою з собівартості і чистої вартості реалізації. У цьому випадку бухгалтер стоїть перед вибором: визнати як облікову тільки одну - найменшу вартість або собівартість, що призводить до перегляду вартості ТМЗ.

Перегляд вартості запасів проводиться за розпорядженням керівника організації і оформляється актом. При використанні вартісного обліку запасів, перегляд вартості проводиться після інвентаризації переоцінюваних запасів. При цьому складається інвентаризаційний опис - акт, в якому вказують найменування запасу, його артикул, сорт, кількість, стару і нову ціни, вартість запасів у старих і нових цінах. При використанні натурально - вартісного обліку запасів перегляд вартості проводиться за даними бухгалтерського обліку, тобто без проведення інвентаризації.

Оцінки чистої вартості реалізації проводяться періодично кожен звітний період. Різниця з переоцінки списується у витрату в тому звітному періоді, в якому її виявлено. Коли змінюються обставини, які спочатку привели до часткового списання товарів до чистої вартості реалізації, списана сума відшкодовується до величини, що характеризує собівартість товарів.

Висновок

Тема моєї курсової роботи «Облік товарно-матеріальних запасів». Курсова робота складається з 22 сторінок. У ній я повністю розкрила особливість і значення товарно-матеріальних запасів. Я дізналася багато нового і цікавого.

Різниця між продажною ціною і витратами на доведення до стану готовності до продажу називається чистою вартістю реалізації.

Хочу навести приклад.

1 кг цукру в магазині: придбано по 40 ТНГ;

Витрати на підготовку до продажу - 20 ТНГ;

Разом чиста вартість реалізації - 60 ТНГ;

Фактично продажна ціна:

а) 90 ТНГ (якщо попит великий);

б) 60 - 55 ТНГ (якщо цукор не користується попитом)

У даному прикладі наочно видно, що чиста вартість реалізації залежить від витрат на придбання і витрат по підготовці до реалізації. Бухгалтерія повинна чітко контролювати цей показник і порівнювати її з фактичною продажної або ринковою ціною. Якщо чиста вартість реалізації буде вища ринкової, то даний товар для магазину збитковий; якщо протилежне порівняння - то дохідна.

Товарно-матеріальні запаси - це різні предмети праці що використовуються у виробничому циклі. Вони споживаються в одному виробничому процесі і повністю переносять свою вартість на знову створений продукт.

Товарно-матеріальні запаси ведуться на рахунку 1300 «Запаси»

1310

«Сировина і матеріали»

1311

«Матеріали»

1312

«Куплені напівфабрикати та комплектуючі вироби»

1313

«Паливо»

1314

«Тара і тарні матеріали»

1315

«Запасні частини»

1316

«Інші матеріали»

1317

«Матеріали, передані в переробку»

1318

«Будівельні матеріали та інші»

1320

«Готова продукція»

1330

«Товари»

1340

«Незавершене виробництво»

1350

«Інші запаси»

1360

«Резерв по списанню запасів»

Товарно-матеріальні запаси існують у всіх підприємствах. Це одне з головних переваг організації. Якщо у підприємства є запаси це означає, що воно працює рентабельно, і надалі з легкістю може продовжувати свою діяльність. Наприклад рахунок 1310 «Сировина і матеріали» - підприємство закупивши сировину та матеріали у постачальників і підрядників може виробляти товар, який користується попитом у споживачів, для подальшої його реалізації.

Ця одна з головних тем в бухгалтерському обліку, я порахувала її важливою і взялася за її розкриття.

Джерела використаної літератури

    1. Бухгалтерський облік господарюючих суб'єктів: Підручник під редак. академіка Т. Риськулова 3-тє вид., перераб. і доп. - О.: Видавництво Економіка, 2005 - 54 с.

    2. Основи бухгалтерського обліку в сільськогосподарських підприємствах: Підручник під редак. М.А. Штейман, Москва «Статистика» - 60 с.

    3. Фінансовий облік: Навчально-методичний комплекс К.Ж. Жапаров, Г.Б. Жусупова, Костанай, 2008 рік. - 15 с.

    4. Бухгалтерський облік, фінанси і контроль на сільськогосподарських підприємствах: М.Я. Штейнман - 84с.

    5. Бухгалтерський облік на сучасному підприємстві: Ефективне посібник з бухгалтерського обліку. І.Є. Глушков - 165 с.

    6. Конституція (Основний закон) Республіки Казахстан. Алмати, 1995.

    1. Цивільний кодекс Республіки Казахстан (особлива частина) від 1 липня 1999 року N 409-1 / / Казахстанська правда від 13 липня 1999

    2. Кодекс Республіки Казахстан «Про адміністративні правопорушення» від 30 січня 2001 р. N 155-II / / Казахстанська правда від 13 лютого 2001

    3. Закону РК "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» від 28 лютого 2007р. за № 234 - III.

    4. Стандарти бухгалтерського обліку. Нормативні акти - Алмати: Каржі-Каражат методичні рекомендації - Алмати, 2005.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
125кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік і аудит товарно матеріальних запасів на прикладі Управління дош
Облік і аудит товарно-матеріальних запасів на прикладі Управління дошкільних та позашкільних установ
Аналіз товарно матеріальних запасів
Шляхи вдосконалення обліку та управління товарно-матеріальних запасів на підприємстві в Казахстані
Облік матеріалів 2 Сутність товарно-матеріальних
Облік матеріальних запасів у комерційному банку
Облік виробничих матеріальних запасів на складі
Ревізія товарно матеріальних цінностей
Ревізія товарно-матеріальних цінностей
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru