додати матеріал


Облік нормативних витрат і аналіз відхилень

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
Глава 1. Облік нормативних витрат і аналіз відхилень
1.1 Поняття нормативних витрат і система «Стандарт-Кост»
1.2 Використання нормативних витрат у калькулюванні собівартості продукції
1.3 Обчислення відхилень, їх аналіз і відображення в облікових регістрах
Глава 2. Виявлення впливу методів обліку змінних і повних витрат на формування фінансового результату на основі даних практичного завдання 2
Глава 3. Позамовний метод калькулювання собівартості продукції
Висновок
Список використаної літератури

Введення
Відповідно до міжнародних стандартів прийнято розрізняти фінансовий і управлінський облік. Фінансовий облік охоплює інформацію, яка використовується головним чином сторонніми організаціями та особами (акціонерами, банками, податковими органами тощо), а також застосовується для внутрішнього управління. Управлінський облік охоплює всі види облікової інформації, необхідної для управління в межах даного підприємства (фірми). Його найважливішою функцією є обгрунтування процесу прийняття управлінських рішень.
Інформація управлінського обліку може бути представлена ​​як у грошовому, так і натурально-речовинному вираженні, в ній допустимі приблизні й приблизні оцінки, зокрема при розробці планів на майбутнє. Докладні, деталізовані звіти в управлінському обліку можуть складатися щомісяця, а за окремими видами діяльності, центрами відповідальності - щотижня, щодня, а в деяких випадках - негайно.
Розглянемо основні поняття, використовувані в роботі.
Стандарт-кост - це нормативний метод обліку готової продукції. При нормативному методі обліку готової продукції, готова продукція оцінюється не виходячи з фактичної собівартості, а виходячи з попередньо розрахованої нормативної собівартості.
Директ-костинг - один з варіантів калькулювання неповної собівартості, при якому в собівартість включають лише змінні витрати.
Витрати - кошти, витрачені на придбання ресурсів, які є в наявності, і реєструються в балансі як активи підприємства, здатні принести дохід у майбутньому.
Калькуляція - обчислення собівартості одиниці продукції (роботи, послуги), а також один з елементів методу бухгалтерського обліку. Калькулювання - це складання калькуляції. Розрізняють планову, фактичну і кошторисну калькуляції.
Норма - це науково-обгрунтований показник, що виражає міру витрат праці, часу, матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для виробництва того або іншого виробу.
Норматив - норма, що характеризує розрахункову потребу в натуральній або вартісній формі; виражена в абсолютних або відносних показниках.
Нормативна калькуляція - величина витрат, яку підприємство витратить на одиницю продукції, що випускається з урахуванням норм і нормативів в постатейному розрізі.
Постійні витрати - витрати, які в рамках певної масштабної бази не реагують на зміну ділової активності організації.
Собівартість продукції - виражені в грошовій формі витрати на її виробництво і реалізацію.
ФІФО - метод оцінки запасів, при якому собівартість запасів, придбаних першими, відноситься на запаси, що списуються на видаток першими [11].
Найважливіше значення у здійсненні процесу прийняття рішення, а також планування, контролю і регулювання має раціональна організація обліку витрат виробництва. Тому в представленій роботі не тільки теоретично, але і з використанням практичних прикладів, будуть розглянуті різні методи обліку витрат і калькулювання собівартості, а так само вплив обраних методів на такий важливий показник, як прибуток.

Глава 1. Облік нормативних витрат і аналіз відхилень

1.1 Поняття нормативних витрат і система «Стандарт-Кост»

У сучасних умовах господарювання процес прийняття управлінських рішень тактичного і стратегічного характеру базується на інформації про витрати і фінансові результати діяльності підприємства. Одним з ефективних інструментів в управлінні витратами підприємства є система обліку «Стандарт-кост», в основі якої лежить принцип обліку та контролю витрат у межах встановлених норм і нормативів та за відхиленням від них.
Метод нормативного визначення витрат виник на початку ХХ століття в США. Це був один з принципів наукового менеджменту, запропонованих Ф. Тейлором, Г. Емерсоном та іншими інженерами, які дали імпульс для розвитку системи нормативного обліку витрат. Вони застосовували стандарти, щоб виявити «єдиний найкращий шлях» використання праці і матеріалів. Стандарти забезпечували інформацією для планування ходу робіт так, що споживання матеріалів і праці зводилося до мінімуму.
Стандарт-кост - нормативний метод обліку готової продукції. При нормативному методі обліку готової продукції, готова продукція оцінюється не виходячи з фактичної собівартості, а виходячи з попередньо розрахованої нормативної собівартості. Наприклад, за даними планово-економічного відділу нормативна собівартість одиниці продукції складає 100 рублів. З цієї собівартості і проводиться списання продукції при її вибутті. У кінці звітного місяця виявляється фактична собівартість і виникає різниця списується відповідно в дебет чи кредит рахунки обліку продажів. Для обліку готової продукції нормативним методом (стандарт-кост) застосовується бухгалтерський рахунок 40 "Випуск продукції (робіт, послуг)".
Система «Стандарт-кост» задовольняє запити підприємця і служить потужним інструментом для контролю виробничих витрат. На основі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробів, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення цін, а також скласти звіт про очікувані доходи майбутнього року. При цій системі інформація про наявні відхилення використовується керівництвом для прийняття ним оперативних управлінських рішень.
В основі системи «Стандарт-кост» лежить попереднє (до початку виробничого процесу) нормування витрат за статтями витрат:
· Основні матеріали;
· Оплата праці основних виробничих робітників;
· Виробничі накладні витрати (заробітна плата допоміжних робітників, допоміжні матеріали, орендна плата, амортизація обладнання тощо);
комерційні витрати (витрати на збуту, реалізації продукції) [15].
Нормативні витрати - це їх планований рівень. Отже, якщо фактичні витрати вище нормативних, то відхилення вважається несприятливим. Якщо фактичні витрати нижче нормативних, то, навпаки, таке відхилення є сприятливим.
Для визначення нормативних витрат, пов'язаних із затратами праці на виробництво виробу, вказуються різні. трудові операції, необхідні для випуску одиниці готової продукції, і для кожної такої операції обчислюється нормативний час на її виконання. Потім ці нормативні показники часу множаться на нормативні розцінки. Загальна сума грошових показників для всіх операцій становить нормативні прямі трудові витрати виробництва даного виробу.
Виготовлення конкретного виду продукції, виконувана робота, надавані послуги пов'язані з витратами на обслуговування виробництва та управління, які на противагу розглянутим вище прямих витрат (сировина, матеріали, енергія, витрати праці) не можуть бути відразу віднесені на продукт (роботу, послугу). Це так звані загальногосподарські витрати, які включаються в лист нормативних витрат шляхом віднесення певного заздалегідь нормативу загальногосподарських витрат до того чи іншого вимірника нормованої діяльності (наприклад, нормативні робочі години або ін.)
Попередньо обчислені норми розглядаються як твердо встановлені ставки, з тим щоб привести фактичні витрати у відповідність зі стандартами шляхом вмілого керівництва підприємством. При виникненні відхилень стандартні норми не змінюють, вони залишаються відносно постійними на весь встановлений період, за винятком серйозних змін, що викликаються новими економічними умовами, значним підвищенням або зниженням вартості матеріалів, робочої сили або зміною умов і методів виробництва. Відхилення між дійсними і передбачуваними витратами, що виникають у кожному звітному періоді, протягом року накопичуються на окремих рахунках відхилень і повністю списуються не на витрати виробництва, а безпосередньо на фінансові результати підприємства [8].
Таким чином, система «стандарт-кост» передбачає розробку стандартів на витрати сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, затрати праці, накладні витрати (загальноцехові, загальногосподарські), складання стандартних калькуляцій і облік фактичних витрат з відображенням відхилень від стандартів з метою дієвого контролю за визначенням фактичної виробничої собівартості продукції та активного управління процесом її формування.

1.2 Використання нормативних витрат у калькулюванні собівартості продукції

Нормативна собівартість являє собою один з видів попередньої собівартості і визначає величину витрат на виріб за статтями за діючими на початок місяця нормам і кошторисам.
Основою калькулювання нормативної собівартості є створення нормативної бази, що представляє комплекс всіх завдань, нормативів, норм і кошторисів, які використовуються для планування та контролю виробничого процесу.
Нормативна калькуляція використовується для визначення фактичної собівартості продукції, оцінки браку у виробництві і розмірів незавершеного виробництва. Всі зміни діючих норм відображаються протягом місяця в нормативних калькуляціях. Норми можуть змінюватися в міру освоєння виробництва та поліпшення використання матеріальних і трудових ресурсів.
Облік організовується таким чином, щоб всі поточні витрати підрозділити на витрату за нормами і відхилення від норм.
Необхідною умовою впровадження нормативного обліку є організація нормативного господарства, яке включає класифікацію норм, їх кодування та використання в повсякденній роботі з планування, обліку, контролю та аналізу. Для організації нормативного господарства виробничого підприємства необхідно добре знати технологію і організацію виробництва продукції, що випускається, технічну і технологічну документацію, технічні умови та ДСТУ, в яких фіксуються норми витрат. Правильно організоване нормативне господарство сприяє підвищенню технологічного та організаційного рівня господарської ланки, вишукування резервів збільшення обсягу виробництва, зростання продуктивності праці, зниження собівартості продукції, зростання рентабельності і прибутку. Єдина класифікації норм має забезпечувати можливість зіставлення та аналізу результатів спостережень з метою виявлення резервів та усунення недоліків [1].
Норми перебувають у постійному русі: одні норми анулюються і виключаються, інші вводяться знову, треті змінюються. Всі ці зміни повинні своєчасно відображатися в нормативній документації і доводитися до відповідних інстанцій.
Калькуляції нормативної собівартості складаються на підставі нормативної бази і використовуються для оцінки випуску продукції за місяць по цехах і підприємству в цілому, оцінки браку продукції та залишків незавершеного виробництва. Крім того, зіставлення нормативної собівартості з плановою дозволяє судити про ступінь досягнення встановлених завдань по собівартості [13].
У галузях і виробництвах, де зміни норм бувають незначними, замість нормативної використовується планова собівартість.

Практичне завдання 1

Виробнича компанія використовує систему обліку нормативних витрат. Продукція компанії виробляється в єдиному цеху. Нормативні змінні витрати на одиницю готового виробу наступні:

Прямі матеріали (3 кв.метра х 12.5 Д.Є. / кв.м.) 37.5 Д.Є.

Прямий працю (1.2 години х 9.0 Д.Є. / год) 10.8 Д.Є.
Змінні ОПР (1.2 години х 5.0 Д.Є. / год) 6.0 Д.Є.
Нормативні змінні витрати на одиницю 54.3 Д.Е
Нормальна потужність складає 15000 годин прямого праці, плановані постійні ОПР за рік дорівнюють 54000 Д.Є. Протягом року компанія зробила й продала 12200 одиниць готової продукції.
Відома наступна інформація про пов'язані з виробництвом господарські операції та суми фактичних витрат за рік:
1.Било закуплено і використано 37500 кв. метрів прямих матеріалів; купівельна ціна становить 12.4 Д.Є. за один кв. метр;
2.Затрати прямого праці склали 15250 годин, і середня ставка оплати прямого праці дорівнювала 9.2 Д.Є. за одну годину;
3.Фактіческіе ОПР за період склали: 73200 Д.Є. змінні ОПР, і 55000 - постійні ОПР.
Потрібно:
Використовуючи наявні дані, розрахувати такі величини:
1.Норматівние годинник на фактичний випуск.
2.Норматівний коефіцієнт постійних ОПР.
3.Отклоненіе за ціною прямих матеріалів.
4.Отклоненіе з використання прямих матеріалів.
5.Отклоненіе за ставкою прямого праці.
6.Отклоненіе по продуктивності прямого праці.
7.Контроліруемое відхилення ОПР.
8.Отклоненіе ОПР за обсягом.
1. Нормативні годинник на фактичний випуск.
Для визначення нормативних годин на фактичний випуск необхідно витрати прямого праці розділити на кількість одиниць виробленої продукції.
Нормативні годинник на фактичний випуск = 15250 / 12200 = 1,25
Отже, ми бачимо, що нормативні годинник прямого праці нижче нормативних годин на фактичний випуск.
2. Нормативний коефіцієнт постійних ОПР.
При розрахунку нормативного коефіцієнта постійних ОПР будемо виходити з показників прямого праці. Їх нормальна потужність становить 15000 годин. Відповідно, для визначення коефіцієнта постійних ОПР необхідно суму постійних ОПР розділити на нормальну потужність прямого праці.
Коефіцієнт постійних ОПР = 54000 / 15000 = 3,6 руб. / Год
3. Відхилення за ціною прямих матеріалів.
Для розрахунку відхилення за ціною прямих матеріалів необхідно з фактичної вартості відняти нормативну і помножити на кількість закупленого матеріалу.
Відхилення прямих матеріалів за ціною = (12,4 - 12,5) * 12200 = -1220 Д.Є.
Таким чином ми бачимо, що економія за ціною склала 1220 ВО
4. Відхилення по використанню прямих матеріалів.
При визначенні відхилення по використанню прямих матеріалів потрібно порівняє нормативний і фактичний показники і помножити на кількість закупленого матеріалу.
Нормативний показник нам відомий (3 кв. М на 1 од. Продукції).
Для розрахунку фактичного показника розділимо придбане кількість матеріалу на число вироблених одиниць продукції.
Фактично використано прямих матеріалів = 37500 / 12200 = 3,07 кв. м
Відхилення витрат прямих матеріалів = (3,07 - 3,0) * 12200 = 854 кв. м
Фактично прямих матеріалів було використано більше на 854 кв. метра.
5. Відхилення по ставці прямого праці.
Спочатку визначимо фактичну ставку прямого праці. Вона дорівнює фактичним витрати прямого праці розділеним на середню ставку оплати прямого праці
Відхилення по ставці прямого праці визначається як різниця між фактичною і стандартною ставками заробітної плати, помножене на фактично відпрацьований число годин.
Відхилення по ставці прямого праці = (9,2 - 9,0) * 15250 = 3050 годин
6. Відхилення по продуктивності прямого праці.
Відхилення по продуктивності прямого праці дорівнює різниці між фактичною нарахованої заробітної платою та нормативної.
Відхилення по продуктивності прямого праці = 9,2 * 15250 - 10,8 * 15 000 = - 21700
7. Контрольоване відхилення ОПР.
Це значення визначається як різниця між фактичною і стандартною ставками заробітної плати, помножена на фактичне число відпрацьованих годин.
(9,2 - 10,8) * 15 250 = -24 400
8. Відхилення ОПР за обсягом.
Цей показник визначається як різниця між фактично відпрацьованим часом у годинах і нормативним показником, помножена на стандартну погодинну ставку заробітної плати.
(15250 - 15000) * 10,8 = - 21700

Глава 2. Виявлення впливу методів обліку змінних і повних витрат на формування фінансового результату на основі даних практичного завдання 2

У бухгалтерському управлінському обліку одним з альтернативних традиційному вітчизняному підходу до калькулювання є підхід, коли по носіях витрат планується і враховується неповна, обмежена собівартість. Ця собівартість може містити в собі тільки прямі, витрати. Вона може калькулюватися на основі тільки виробничих затрат, тобто витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг), навіть якщо вони непрямі. У кожному випадку повнота включення витрат у собівартість різна. Однак загальним для цього підходу є те, що деякі види витрат, що мають відношення до виробництва і реалізації продукції, не включаються в калькуляцію, а відшкодовуються загальною сумою з виторгу. У цьому полягає сутність системи обліку неповної собівартості.
Однією з модифікацій даної системи є система «директ-костинг». Її суть полягає в тому, що собівартість враховується і планується тільки в частині змінних витрат, тобто лише змінні витрати розподіляються по носіях витрат. Частину, що залишилася витрат (постійні витрати) збирають на окремому рахунку, в калькуляцію не включають і періодично списуються на фінансові результати, тобто враховують при розрахунку прибутків і збитків за звітний період. За змінними затратами оцінюються також запаси - залишки готової продукції на складах і незавершене виробництво [5].
Загальногосподарські витрати також виключаються з калькулювання. Вони є періодичними і повністю включаються до собівартості реалізованої продукції загальною сумою без підрозділу на види виробів. У кінці звітного періоду такі витрати списуються безпосередньо науменьшеніе виручки від реалізації продукції.
Проте відповідно до Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку метод «директ-костинг» не використовується для складання зовнішньої звітності і розрахунку податків. Він застосовується у внутрішньому обліку для проведення техніко-економічного аналізу і для прийняття оперативних управлінських рішень.
«Директ-костинг» є предметом полеміки серед бухгалтерів. Його прихильники стверджують, що постійні витрати присутні незалежно від того, завантажені потужності підприємства чи ні, яка продукція на них випускається. Вони більшою мірою сприяють виробництву, ніж беруть участь у ньому. Тому ці витрати не залежать від обсягу виробництва і мають більш тісний зв'язок з тимчасовим періодом. Отже, роблять висновок прихильники, постійні витрати є періодичними і їх слід відразу списувати на реалізацію без внесення до собівартості продукції. Прихильники цієї теорії не стверджують, що постійні витрати не важливі. Вони лише підкреслюють, що відмінності в поведінці постійних і змінних витрат є основними при прийнятті багатьох управлінських рішень.
Опоненти методу обліку змінних витрат доводять, що без постійних витрат виробництво не зможе функціонувати, а тому в оцінці запасів повинна брати участь і постійна компонента виробничих витрат. Таким чином, і змінні, і постійні витрати повинні розглядатися як запасоемкіе.
Застосування системи «директ-костинг» на практиці припускає диференційований облік загальновиробничих витрат. Їх слід розділити на постійну і змінну частини.
Використання системи «директ-костинг» кардинально змінює не лише вітчизняну концепцію калькулювання, а й підходи до обліку та розрахунку фінансових результатів. Застосована в рамках цього методу схема побудови звіту про доходи (як правило, двоступенева), містить два фінансових показники: маржинальний дохід (сума покриття) і прибуток.
Маржинальний дохід - це різниця між виручкою від реалізації продукції та неповної собівартістю, розрахованої за змінним витратам. До складу маржинального доходу входять прибуток і постійні витрати підприємства. Після вирахування з маржинального доходу постійних витрат формується показник операційного прибутку.
Як вже зазначалося, Міжнародні бухгалтерські стандарти не дозволяють використовувати систему «директ-костинг» для складання зовнішньої звітності і розрахунку податків. У чому ж тоді полягає практичне значення цієї системи?
Перш за все її використання дозволяє оперативно вивчати взаємозв'язки між обсягом виробництва, витратами і доходом, а отже, прогнозувати поведінку собівартості чи окремих видів витрат при змінах ділової активності.
У сучасних умовах керуючі повинні знати, у що обходиться виробництво окремих видів продукції, незалежно від того, який розмір орендної плати за приміщення чи як і заробітна плата у директора і його помічників. Тому одним з принципів бухгалтерського управлінського обліку є наступний: найточніша калькуляція не та, в яку після численних і трудомістких розрахунків включаються всі витрати підприємства, а та, в яку вносяться витрати, які безпосередньо забезпечують випуск даної продукції (виконання роботи, надання послуги). Вирішити це завдання можна, лише використовуючи систему «директ-костинг».
Калькулювання змінної собівартості допомагає бухгалтеру-аналітику оперативно вирішувати ряд управлінських завдань, причому розрахунки повної собівартості не дають таких результатів [6].
Система «директ-костинг» дозволяє проводити ефективну політику ціноутворення. У деяких ситуаціях при недостатній завантаженості виробничих потужностей залучення додаткових замовлень може бути виправдано навіть у тому випадку, коли оплата за них не покриває повністю витрат по їх виконанню. Знижувати ціну на такі замовлення можна до певної межі, званого «нижньою межею ціни». За межами цієї межі виконання подібних замовлень недоцільно. Розрахувати значення межі дозволяє системи «директ-костинг». Управлінські рішення подібного роду руйнують традиційні для вітчизняного калькулювання уявлення про те, що в основі ціни неодмінно повинна лежати повна собівартість продукції.
Нарешті, дана система дозволяє істотно спростити нормування, планування, облік і контроль різко скоротився числа витрат, в результаті собівартість стає більш доступній для огляду, а окремі статті витрат - краще контрольованими. Система «директ-костинг» знаходить все більш широке застосування у вітчизняній бухгалтерській практиці, зокрема у видавничій діяльності. Використання методу «директ-костинг» у видавничій діяльності дозволяє мати інформацію про прямі змінних витратах на одиницю видання, про комерційні змінних витратах на одиницю видання і про загальну суму постійних витрат. Отримана інформація дасть можливість визначити:
мінімальну ціну реалізації роздрібної продукції;
мінімальну ціну реалізації продукції за передплатою;
мінімальну ціну для беззбиткової роботи;
точку беззбитковості за накладом;
фінансові показники діяльності видавництва і т.п. [12]

Практичне завдання 2

Є така інформація про витрати на виробництво продукції за поточний період:
Витрати на одиницю
Продукція А
Продукція Б
Прямі матеріальні витрати
60 крб.
100 руб.
Прямі трудові витрати
30 хвилин
15 хвилин

Заробітна плата виробничих робітників становить 20 руб. за годину для кожного виду продукції.
Показники
Продукція А
Продукція Б
Запаси на початок періоду
0
0
Обсяг виробництва
(Одиниць)
800
400
Обсяг реалізації
(Одиниць)
700
380
Компанія використовує систему калькулювання фактичної собівартості. Фактичні загальновиробничі витрати (постійні та змінні) розподіляються за видами продукції пропорційно фактичним прямим трудовим затратам в грошових одиницях. Сумарні фактичні загальновиробничі витрати склали 84000 руб., З яких 60000 руб. були постійними.
Протягом поточного періоду ціна продажу продукції А становила 231 крб., Ціна продажу продукції Б - 220,5 руб. Змінні комерційні та загальногосподарські витрати складають 14 руб. на одиницю продукції А і 18 руб. на одиницю продукції Б. Ці витрати змінюються прямо пропорційно обсягу реалізації. Сумарні постійні комерційні та загальногосподарські витрати складають 28000руб.
Завдання:
1. Розрахувати собівартість виробництва продукції А і продукції Б, використовуючи:
а) систему обліку змінних витрат;
б) систему обліку повних витрат.
2.Подготовіть звіт про прибутки та збитки за звітний період, використовуючи:
а) систему змінних витрат;
б) систему повних витрат.
3. Пояснити причину відхилення у величині прибутку при системі обліку змінних витрат і при системі обліку повних витрат.
Рішення.
Розрахуємо собівартість виробництва продукції А і Б, використовуючи різні методи калькулювання.
Спочатку розрахуємо вартість прямих трудових витрат на одиницю.
Витрати на одиницю
Продукція А
Продукція Б
Прямі матеріальні витрати
60 крб.
100 руб.
Прямі трудові витрати
= 30 хв * 20 руб. / год = = 10 руб.
= 15 хв * 20 руб. / год = = 5 крб.
Так як в умовах задачі не обумовлено, то припускаємо, що нереалізована продукція є залишком продукції на складі.
А. Система змінних витрат.
При застосуванні цієї системи постійні витрати не включаються до собівартості об'єктів каьлкулірованія, а списуються на зменшення виручки від реалізації продукції.
Обчислимо залишок продукції на складі.
Показники
Продукція А
Продукція Б
Запаси на початок періоду
0
0
Обсяг виробництва (одиниць)
800
400
Обсяг реалізації (одиниць)
700
380
Залишок продукції на складі
100
20
Розподілу підлягають тільки змінні витрати, які складають 84000 - 60000 = 24000 руб.
Так як розподіл відбувається пропорційно фактичним прямим трудовим затратам в грошових одиницях (тобто 2: 1), то 16000 руб. розподіляються на продукцію А, а 8000 крб. - На продукцію Б.
Отже, собівартість виробленої продукції А склала:
= 800 * 60 + 800 * 10 + 800 * 14 +16000 = 83200 руб.
Або 83200 / 800 = 104 руб. / Од.
Собівартість продукції Б склала:
400 * 100 + 400 * 5 + 400 * 18 + 8000 = 57200 руб.
Або 57200 / 400 = 143 руб. / Од.
Змінна собівартість всієї готової продукції складе
83200 + 57200 = 140400 руб.
Маржинальний дохід дорівнює
700 * 231 + 380 * 220,5 - 140400 = 105090
Операційний прибуток дорівнює маржинальний прибуток мінус постійні витрати і мінус сумарні постійні комерційні та загальногосподарські витрати.
105090 - 60000 - 28000 = 17090
Залишки готової продукції на складі рівні
100 * 104 + 20 * 143 = 13260
Фрагмент звіту про прибутки і збитки за даними завдання а
Таблиця 1
Варіант А1
актив
код рядка
на початок звітного року
на кінець звітного року
1. Доходи і витрати по звичайних видах діяльності
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ і аналогічних обов'язкових платежів)
010
245490
в тому числі від продажу:
продукції власного виробництва
011
245490
012
Собівартість проданих товарів
020
140400
в тому числі від продажу:
продукції власного виробництва
021
140400
022
023
Валовий прибуток
029
105090
комерційні витрати
030
60000
управлінські витрати
040
28000
прибуток (збиток) від продажу (рядки 010 - 020 - 030 - 040)
050
17090
2. Операційні доходи і витрати
060
відсотки до отримання
070
відсотки до сплати
080
Доходи від участі в інших організаціях
090
інші операційні витрати
100
3. Позареалізаційні доходи і витрати
Позареалізаційні доходи
120
Позареалізаційні витрати
130
Прибуток (збиток) до оподаткування (рядки 050 + 060 - 070 + 080 + 090 - 100 + 120 - 130)
140
17090
Б) система повних витрат.
Відмінність від попередньої схеми полягає в тому, що в калькуляції беруть участь всі витрати, включаючи і постійні. Таким чином, між продуктами А і Б Крім змінних будуть розподілятися і постійні витрати. Пропорція розподілу колишня 2: 1. Таким чином, на продукцію А буде віднесено 40 000 рублів, на продукцію Б 20000 рублів.
Сумарні постійні комерційні та загальногосподарські витрати в сумі 28000 так само розподіляються пропорційно 18667 рублів на продукцію А і 9333 на продукцію Б.
Таким чином, собівартість продукції А складе 141867 (800 * 60 + 800 * 10 + 800 * 14 + 16000 + 40000 + 18667) рублів (141867 / 800 = 177,33 грн. / од.), А собівартість продукції Б складе 86533 ( 400 * 100 + 400 * 5 + 400 * 18 + 8000 + 20000 + 9333) рублів (86 533 / 400 = 216,33 грн. / од.).
Собівартість всієї готової продукції складе сто сорок один тисяча вісімсот шістьдесят сім + 86 533 = 228 400.
Отже, операційний прибуток становитиме 700 * 231 + 380 * 220,5 - - 228 400 = 17 090 рублів.
Залишки готової продукції на складах рівні
100 * 177,33 + 20 * 216,33 = 22059,6
Фрагмент звіту про прибутки і збитки за даними завдання Б
Таблиця 2
Варіант Б
актив
код рядка
на початок звітного року
на кінець звітного року
1. Доходи і витрати по звичайних видах діяльності
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ і аналогічних обов'язкових платежів)
010
245490
в тому числі від продажу:
продукції власного виробництва
011
245490
012
013
Собівартість проданих товарів
020
228400
в тому числі від продажу:
продукції власного виробництва
021
228400
022
023
Валовий прибуток
029
17090
комерційні витрати
030
управлінські витрати
040
прибуток (збиток) від продажу (рядки 010 - 020 - 030 - 040)
050
2. Операційні доходи і витрати
060
відсотки до отримання
070
відсотки до сплати
080
Доходи від участі в інших організаціях
090
інші операційні витрати
100
3. Позареалізаційні доходи і витрати
Позареалізаційні доходи
120
Позареалізаційні витрати
130
Прибуток (збиток) до оподаткування (рядки 050 + 060 - 070 + 080 + 090 - 100 + 120 - 130)
140
17090
Оцінка собівартості, прибутку та запасів при обліку змінних і повних витрат
Таблиця 3
Показники
Облік змінних витрат
Облік повних витрат
Собівартість одиниці продукції
А
104
177,33
Б
143
216,33
Оцінка запасів
13260
20560
Прибуток
17090
17090
У даному випадку очевидно, що метод калькулювання не впливає на отриманий фінансовий результат.
Однак якщо припустити, що частина продукції не реалізована тому, що залишилася в незавершеному виробництві, то отримаємо інший результат.
Таблиця 4
Показники
Продукція А
Продукція Б
Запаси на початок періоду
0
0
Обсяг виробництва (одиниць)
800
400
Обсяг реалізації (одиниць)
700
380
Незавершене виробництво
100
20
Розподілу підлягають тільки змінні витрати, які складають 84000 - 60000 = 24000 руб.
Так як розподіл відбувається пропорційно фактичним прямим трудовим затратам в грошових одиницях (тобто 2: 1), то 16000 руб. розподіляються на продукцію А, а 8000 крб. - На продукцію Б.
Отже, собівартість виробленої продукції А склала:
= 700 * 60 + 700 * 10 + 700 * 14 +16000 = 74800 руб.
Або 74800 / 700 = 106,86 руб. / Од.
Собівартість продукції Б склала:
380 * 100 + 380 * 5 + 380 * 18 + 8000 = 54740 руб.
Або 54740 / 380 = 144,05 руб. / Од.
Змінна собівартість всієї готової продукції складе
74800 + 54740 = 129540 руб.
Маржинальний дохід дорівнює
700 * 231 + 380 * 220,5 - 129540 = 115950 руб.
Операційний прибуток дорівнює маржинальний прибуток мінус постійні витрати і мінус сумарні постійні комерційні та загальногосподарські витрати.
115950 - 60000 - 28000 = 27950
Залишки готової продукції на складі рівні
100 * 106,86 + 20 * 144,05 = 13567
Фрагмент звіту про прибутки та збитки
за даними завдання А2
Таблиця 5
Варіант А2
актив
код рядка
на початок звітного року
на кінець звітного року
1. Доходи і витрати по звичайних видах діяльності
Виручка (нетто) від продажу товарів, продукції, робіт, послуг (за мінусом ПДВ і аналогічних обов'язкових платежів)
010
245490
в тому числі від продажу:
продукції власного виробництва
011
245490
012
013
Собівартість проданих товарів
020
129540
в тому числі від продажу:
продукції власного виробництва
021
129540
022
023
Валовий прибуток
029
115950
комерційні витрати
030
60000
управлінські витрати
040
28000
прибуток (збиток) від продажу (рядки 010 - 020 - 030 - 040)
050
27950
2. Операційні доходи і витрати
060
відсотки до отримання
070
відсотки до сплати
080
Доходи від участі в інших організаціях
090
інші операційні витрати
100
3. Позареалізаційні доходи і витрати
Позареалізаційні доходи
120
Позареалізаційні витрати
130
Прибуток (збиток) до оподаткування (рядки 050 + 060 - 070 + 080 + 090 - 100 + 120 - 130)
140
27950
Б2) Розрахунок за системою повних витрат залишається незмінним.
Тоді отримуємо іншу таблицю:
Оцінка собівартості, прибутку та запасів при обліку змінних і повних витрат
Таблиця 6
Показники
Облік змінних витрат
Облік повних витрат
Собівартість одиниці продукції
А
106,86
177,33
Б
144,05
216,33
Оцінка запасів
13567
20560
Прибуток
27950
17090

Порівняння отриманих результатів дозволяє зробити висновок: собівартість одиниці продукції, розрахована методом обліку змінних витрат, нижче собівартості одиниці продукції, розрахованої методом обліку повних витрат. Отже, прибуток більше при методі обліку змінних витрат.

Глава 3. Позамовний метод калькулювання собівартості продукції

Позамовний облік виробничих витрат акумулює витрати з окремих робіт, підрядів і замовленнями. Такий метод калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями або серіями або, коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовниками. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів з тривалим процесом виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли, що представляють закінчені конструкції.
Позамовної калькуляція широко використовується виробниками, що працюють на основі замовлень у таких сферах як друкарську справу, авіаційна промисловість, будівництво, ремонт автомобілів, професійні послуги [19].
З метою реєстрації різних виробничих витрат для обліку незавершеного виробництва використовують відомість калькуляції витрат за замовленням і видам робіт. Для кожного замовлення заводиться окрема відомість, в якій акумулюються витрати за прямими матеріалами, прямого праці і заводським накладних витрат, що відносяться на це замовлення в міру його проходження через процес виробництва. У залежності від потреб компанії форма відомості може бути різною.
Тепер зупинимося на акумуляції витрат. При позамовному калькуляції витрат вони відстежуються наступним чином. Прямі матеріали та прямий працю відносяться безпосередньо на конкретний вид робіт, витрати, прямо не простежуються, такі як заводські накладні витрати, відносять на окремі роботи з використанням заданої ставки (розподілу) накладних витрат.
Застосування віднесеної ставки накладних витрат необхідно при сезонних коливаннях ділової активності, тоді можна вивести бали, близькі за значеннями показниками питомої собівартості. Якщо ж застосувати фактичні величини накладних витрат, то в силу сезонного характеру ділової активності місячні показники питомої собівартості можуть вийти спотвореними [3].
Те, що один і той самий продукт в один місяць враховується за однією ставкою заводських накладних витрат, а у другій - з іншого, не є логічним. Ця різниця в ставках накладних витрат не відображає місячні, нормальні умови виробництва. Середня місячна норма, обумовлена ​​витратами, виходячи з річного обсягу виробництва, більш точно, ніж фактичні місячні показники, відображає типовий характер відносин між повними заводськими накладними витратами і обсягом виробництва [4].
Ступінь готовності вироби, використовувана для визначення ставки заводських накладних витрат, в різних функціональних підрозділах різна. Це залежить від того, який вид витрат найбільш відповідає дійсності на даному виробництві і яка, пов'язана з цим динаміка витрат. В одному підрозділі для визначення коефіцієнта використання, доцільно виходити з прямих трудовитрат в людино-годинах, в іншому має сенс спиратися на показник в машино-годинах як найбільш характерний для даного виробництва. Порівняння віднесених накладних витрат з фактичними, дозволяє визначити в яких випадках протягом року на виробничу собівартість було віднесено занадто мало накладних витрат (недопоглощенние накладні витрати), а в яких дуже багато (надлишково поглинені заводські витрати).
Формули недопоглощенних і надлишково поглинених заводських накладних витрат виглядають наступним чином:
Недопоглощенние витрати = Віднесені накладні <Фактичні накладні
Надмірно поглинені витрати = Віднесені накладні> Фактичні накладні
Наприкінці року різниця між фактично віднесеними накладними витратами та віднесеними накладними витратами, якщо вона існує і несуттєва, вичерпується у собівартості реалізованої продукції. Якщо ж ця різниця істотна, то тоді витрати на незавершене виробництво, собівартість готової і реалізованої продукції на кінець року коригуються, відповідно в одиницях продукції або грошових одиницях, пропорційно величині відхилення фактичних накладних витрат від розподілених.
Типові записи в журналі при обліку операцій позамовної калькуляції витрат мають такий вигляд:
1. Віднести прямі витрати і прямої працю на продукт-замовлення "X"
2. Віднести заводські накладні витрати на незавершене виробництво по продукту-замовлення "X"
3. Занести в облік фактичні накладні витрати на замовлення "X"
4. Перемістити оброблені вироби на замовлення "X"
5. Занести в облік продаж готової продукції на замовлення "X"
У цьому ж питанні потрібно приділити увагу характеристикам виробничої потужності.
Термін потужність означає «ступінь стримування», «верхня межа».
Дефіцит машинного часу, матеріалів і т. д. може вирішальним чином позначитися на обмеження виробництва і продажів. Адміністрація з метою поточного планування і контролю встановлює верхню межу потужності підприємства, беручи до уваги технічні та економічні фактори. Зазвичай саме адміністрація, а не зовнішні чинники визначають верхню межу виробничих потужностей. При визначенні меж виробничої потужності керівництво враховує власні рішення щодо придбання основних засобів. У свою чергу, менеджери, вивчивши можливий ефект від цих капітальних витрат, при веденні господарських операцій на роки вперед, готують рішення по станків та обладнання.
Дуже важливо з'ясувати різні характеристики (знаменника) виробничої потужності, оскільки це впливає на оцінку планових показників і визначення результатів діяльності. Це також відбивається на надлишкової і недостатньої поглощаемости заводських накладних витрат.
Виробнича потужність - це здатність виробляти продукцію протягом заданого періоду часу. Її верхня межа обумовлюється наявністю приміщень, обладнання, трудових ресурсів, матеріалів і капіталу. Виробнича потужність може виражатися в одиницях продукції, грошових одиницях, трудовитратах і т. д. Існує чотири основних рівня виробничої потужності:
1. Теоретична. Вона являє собою обсяг господарських операцій, який може бути досягнутий в ідеальних умовах роботи з мінімально можливим негативним результатом. Це максимально можливий вихід продукції, званий також ідеальною, паспортної або максимальної виробничою потужністю.
2. Практична. Це найвищий рівень виробництва, який досягається підприємством при збереженні прийнятної ступеня ефективності з урахуванням неминучих втрат виробничого часу (відпустки, вихідні та святкові дні, ремонт обладнання), також називається максимальної практичної виробничою потужністю.
3. Нормальна. Нормальна виробнича потужність є середній рівень господарської діяльності, що досягається для задоволення попиту на вироблені підприємством товари і послуги протягом цілого ряду років з урахуванням сезонних і циклічних коливань попиту, тенденцій його зростання або скорочення.
4. Очікуваний річний обсяг виробництва. Це поняття близьке до нормальної виробничої потужності, але з тією відмінністю, що воно обмежене одним певним роком. Цю характеристику називають також планової виробничою потужністю.
У залежності від того, який рівень виробничої потужності буде обрано для визначення ставки заводських накладних витрат, залежить потенційно довгостроковий ефект на надлишкову і недостатню поглинальною накладних витрат.
Можна також відзначити, що можна використовувати калькуляцію за нормативними затратами у поєднанні з позамовними калькуляцією. Калькуляція нормативних витрат є тим інструментом, який може доповнити позамовної калькуляцію. Позамовної калькуляція застосовується тоді, коли певними витратами передбачається однією складовою одиниці продукції, або невеликої партії самостійних виробів. Одиниці продукції індивідуалізуються по специфічним вимогам покупців [7].
Встановлення нормативних витрат може бути корисним при попередньому виробництві розрахунків за прямими матеріалами, нормативним заводським накладних витрат, прямому праці необхідним для виконання кожного замовлення. Це привабливо, оскільки дане поєднання дозволяє реально оцінити ступінь ризику при виробництві, спростити життя менеджера та бухгалтера, скоротити витрати часу при аналізі кінцевих результатів діяльності підприємства на певному відрізку часу.

Практичне завдання 3

Компанія виробляє садове обладнання. Оскільки продукція виробляється партіями, фірма використовує позамовний метод калькулювання собівартості. Залишки на рахунках за 11 місяців на 30 листопада 2005 рік представлено нижче:
Матеріали
32 000
Незавершене Виробництво
1 200 000
Готова Продукція
2 785 000

Незавершене виробництво складається з двох замовлень:
№ замовлення
Кількість одиниць
Найменування продукції
Накопичені витрати
1
48.000
Дощувальна установка
700 000
2
40.000
Кільцева дощувальна установка
500 000
Разом
1 200 000
Готова продукція складається:
Найменування
продукції
Кількість продукції і витрати
на одиницю
Накопичені витрати, Д.Є.
Дощувальна установка
(Замовлення 1)
5000 од. * 22 Д.Є.
110 000
Кільцева дощувальна установка
(Замовлення 2)
115 000 од. * 17 Д.Є.
1 955 000
Мідна сопло (замовлення 3)
10 000 пачок * 14 Д.Є.
140 000
Дощувальне сопло (замовлення 4)
5000 пачок * 16 Д.Є.
80 000
З'єднувальні деталі (замовлення 5)
100 000 пачок * 5 Д.Є.
500 000
Разом
2 785 000
Компанія списує загальновиробничі витрати пропорційно прямим трудовим затратам в годинах.
За 11 місяців звітного року ОПР склали 2260000 ВО, собівартість реалізованої продукції - 14200200 ВО Прямі трудові витрати по 30 листопада 2005 р. склали 367.000 годин
Кошторис витрат на 2005р. представлена ​​нижче:
Прямі матеріальні витрати
е.
3800000 ВО
Покупні деталі
6000000 ВО
Прямі трудові витрати
(400 000 годин)
4000000 Д.Е
Загальновиробничі витрати:
Госп. Інвентар
190 000 Д.Є.
Непрямі трудові витрати
700 000 Д.Є.
Витрати на контроль
250 000 Д.Є.
Амортизація
950 000 Д.Є.
Комунальні послуги
200 000 Д.Є.
Страховка
10 000 ВО
Інші
100 000 Д.Є.
Разом загальновиробничі витрати
2400000 ВО
РАЗОМ ВИТРАТ
16200000 ВО
За грудень 2005 р. відбулися такі господарські операції:
1. Протягом місяця були куплені:
Прямі матеріали
410 000 Д.Є.
Покупні деталі
285 000 Д.Е
Госп. інвентар
13 000 ВО
2. Споживання прямих матеріалів, покупних деталей та госп. інвентарю за грудень було наступне:
Замовлення
Куплені
деталі
Матеріали
Госп інвентар
Всього
спожито
1
110 000
100 000
-
210 000
2
-
6 000
-
6 000
4
-
181 000
-
181 000
6
-
92 000
-
92 000
7
163 000
-
-
163 000
Госп. інвентар
-
-
20 000
20 000
РАЗОМ
273 000
379 000
20 000
672 000
3. Заробітна плата за грудень була наступною:
Замовлення
Годинники
Сума Зарплати, Д.Є.
1
6 000
62 000
2
2 500
26 000
4
18 000
182 000
6
500
5 000
7
5 000
52 000
Непряма
8 000
60 000
Контроль
24 000
Відділ продажів і адміністрація
120 000
Разом
531 000
4. Інші витрати за грудень склали (Д.Є.):
Амортизація
62 500
Комунальні послуги
15 000
Страховка
1 000
Інші
8 500
РАЗОМ
87 000
5. За грудень були закінчені замовлення:
№ замовлення
Кількість
Найменування продукції
1
48 000
Дощувальна установка
2
40 000
Кільцева установка
4
30500 (пачок)
Дощувальні сопла
7
50 000
Дощувальна установка для садів
6. Наступна готова продукція була відвантажена покупцям за грудень:
№ замовлення
Найменування продукції
Кількість
1
Дощувальна установка
16 000 од.
2
Кільцева дощувальна установка
20 000 од.
7
Дощувальна установка для садів
22 000 од.
3
Мідні сопла
5000 пачок
4
Дощувальні сопла
10 000 пачок
5
Сполучні деталі
26 000 пачок
Потрібно:
1. Визначити, на яку суму були перерозподілені або недорас-межа загальновиробничі витрати за грудень місяць і в цілому за рік.
2. Розрахувати залишок рахунку "Незавершене Виробництво» на 01 січня 2006р.
3. Розрахувати залишок рахунку «Готова Продукція» на 01 січня 2006 р. для дощувальної установки (замовлення 1), використовуючи метод FIFO.
Рішення.
1. Загальновиробничі витрати за грудень місяць склали:
госп. інвентар 13 000 ВО
амортизація 62 500 ВО
комунальні послуги 15 000 Д.Є.
страховка 1 000 Д.Є.
інше 8500 ВО
зарплата непряма 60 000 ВО
витрати на контроль 24 000 ВО
Разом 184 000 Д.Є.
Так як розподіл загальновиробничих витрат проводиться пропорційно прямим трудовим затратам в годинах, то розрахуємо бюджетну ставку розподілу загальновиробничих витрат.
Прямі трудові витрати в годинах за грудень склали 32 000.
Бюджетна ставка розподілу за грудень складе: 184 000 / 32 000 = 5,75,
тобто в грудні одній годині праці основних виробничих робітників відповідає 5,75 рублів непрямих витрат.
Далі розрахована бюджетна савка використовується для калькулювання витрат за замовленнями.
Складемо картки замовлень на грудень місяць.
Замовлення
Куплені
деталі
Матеріали
Сума
Зарплати, Д.Є.
Годинники
Віднесено косвен. витр.
Всього
витрат
1
110 000
100 000
62 000
6 000
34 500
312 500
2
-
6 000
26 000
2 500
14 375
48 875
4
-
181 000
182 000
18 000
103 500
484 500
6
-
92 000
5 000
500
2 875
100 375
7
163 000
-
52 000
5 000
28 750
248 750
РАЗОМ
273 000
379 000
327 000
32 000
184 000
1 195 000
Загальновиробничі витрати за рік склали 2444000 ВО (2 260 000 + 184 000). Прямі трудові витрати в годинах за рік склали 399 000 годин (367 000 + 32 000). Бюджетна ставка розподілу за рік складе: 2 444 000 / / 399 000 ≈ 6,125.
Таким чином, при розрахунку віднесення непрямих витрат на замовлення ми отримаємо 2 444 000 (399 000 * 6,125).
Очевидно, що загальновиробничі витрати за грудень місяць і в цілому за рік розподілені абсолютно точно. Це забезпечено вибором оптимального методу розподілу витрат.
2. У грудні йшла робота по замовленнях 4, 6 і 7. Розрахунки по ним зараз і зробимо.
Замовлення
Покупні деталі
Матеріали
Сума Зарплати, Д.Є.
Всього витрат
1
110 000
100 000
62 000
312 500
2
-
6 000
26 000
48 875
4
-
181 000
182 000
484 500
6
-
92 000
5 000
100 375
7
163 000
-
52 000
248 750
РАЗОМ
273 000
379 000
327 000
1 195 000
(Докладний розрахунок зроблений у п. 1 цього завдання.)
Так як замовлення 1, 2, 4 і 7 були закінчені в грудні, у незавершеному виробництві залишається тільки замовлення 6. Витрати по ньому і становитимуть залишок рахунку "Незавершене виробництво» на 01.01.2006 року - 100 375 Д.Є.
3. На початок місяця витрати за замовленням 1 складали 700 000 Д.Є. За грудень сума витрат збільшилася на 312 500 Д.Є. Разом повна вартість замовлення 1 склала 1012500 ВО Було вироблено 48 000 од. продукції, витрати на одиницю склали 21,09 (1 012 050 / 48 000) Д.Є.
Згідно з методом FIFO собівартість запасів, придбаних першими, відноситься на запаси, що списуються на видаток першими.
Оцінка реалізованої продукції буде проведена таким чином:
5000 од. * 22,00 + 11 000 од. * 21,09 = 341990 Д.Є.
Складемо таблицю.
Рух продукції
Кількість, од.
Вартість, Д.Є.
Сума, Д.Є.
Залишок на 01.12.2005
5 000
22,00
110 000
Випуск з виробництва в грудні 2005
48 000
21,09
1 012 050
Разом надходжень із залишком
53 000
-
1 122 050
Витрата
16 000
-
341 990
Залишок на 01.01.2006
37 000
780 060
Таким чином, залишок рахунку «Готова Продукція» на 01 січня 2006 р. для дощувальної установки (замовлення 1) складе 780 060 Д.Є.

Висновок

У даній роботі на практичних прикладах були розглянуті методи формування витрат і калькулювання собівартості продукції.
Найважливіше значення у здійсненні процесу прийняття рішення, а також планування, контролю і регулювання має раціональна організація обліку витрат виробництва. Тому в представленій роботі будуть розглянуті різні методи обліку витрат і калькулювання собівартості, а так само вплив обраних методів на такий важливий показник, як прибуток.
Таким чином, система «стандарт-кост» передбачає розробку стандартів на витрати сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів, затрати праці, накладні витрати (загальноцехові, загальногосподарські), складання стандартних калькуляцій і облік фактичних витрат з відображенням відхилень від стандартів з метою дієвого контролю за визначенням фактичної виробничої собівартості продукції та активного управління процесом її формування.
Одна з найважливіших процедур нормативного обліку є аналіз нормативної собівартості продукції. Його проводять у момент узагальнення нормативів в картці стандартної собівартості.
Дані аналізу використовуються управлінської бухгалтерією для доповідної записки керівництву підприємства і кожним менеджером на предмет збільшення прибутковості продукту. Таким чином, при порівнянні нормативних витрат на продукт з плановими витратами встановлюється в певній мірі напруженість нормативів.
Встановлення нормативних витрат може бути корисним при попередньому виробництві розрахунків за прямими матеріалами, нормативним заводським накладних витрат, прямому праці необхідним для виконання кожного замовлення. Дане поєднання дозволяє реально оцінити ступінь ризику при виробництві, спростити життя менеджера та бухгалтера, скоротити витрати часу при аналізі кінцевих результатів діяльності підприємства на певному відрізку часу.
У бухгалтерському управлінському обліку одним з альтернативних традиційному вітчизняному підходу до калькулювання є підхід, коли по носіях витрат планується і враховується неповна, обмежена собівартість. Ця собівартість може містити в собі тільки прямі, витрати. Вона може калькулюватися на основі тільки виробничих затрат, тобто витрат, безпосередньо пов'язаних з виробництвом продукції (робіт, послуг), навіть якщо вони непрямі. У кожному випадку повнота включення витрат у собівартість різна. Однак загальним для цього підходу є те, що деякі види витрат, що мають відношення до виробництва і реалізації продукції, не включаються в калькуляцію, а відшкодовуються загальною сумою з виторгу. У цьому полягає сутність системи обліку неповної собівартості.
Важливою перевагою системи «директ-костинг» є те, що вона дозволяє вирішувати стратегічні завдання з управління підприємством, представляє дані: для оптимізації виробничої програми за критерієм максимуму маржинального доходу; для вирішення питань встановлення та регулювання цін на продукцію, як нову, так вже й реалізовану на ринку; для розробки інвестиційної та інноваційної програми (скорочення або розширення виробничих потужностей, модернізація обладнання, придбання нового і т.д.); для прийняття рішень про доцільність отримання додаткового замовлення та інше.
Система «директ-костинг» дозволяє проводити ефективну політику ціноутворення. У деяких ситуаціях при недостатній завантаженості виробничих потужностей залучення додаткових замовлень може бути виправдано навіть у тому випадку, коли оплата за них не покриває повністю витрат по їх виконанню. Управлінські рішення подібного роду руйнують традиційні для вітчизняного калькулювання уявлення про те, що в основі ціни неодмінно повинна лежати повна собівартість продукції.
Позамовний облік виробничих витрат акумулює витрати з окремих робіт, підрядів і замовленнями. Такий метод калькуляції застосовується тоді, коли продукція виробляється окремими партіями або серіями або, коли вона виготовляється відповідно до технічних умов замовниками. При цьому методі об'єктом обліку і калькулювання є окремий виробничий замовлення. Під замовленням розуміють виріб, дрібні серії однакових виробів або ремонтні монтажні та експериментальні роботи. При виготовленні великих виробів з тривалим процесом виробництва замовлення видають не на виріб у цілому, а на його агрегати, вузли, що представляють закінчені конструкції.
Позамовної калькуляція широко використовується виробниками, що працюють на основі замовлень у таких сферах як друкарську справу, авіаційна промисловість, будівництво, ремонт автомобілів, професійні послуги.
Роблячи висновки можна відзначити, що кожен з методів обліку має свої плюси і переваги в порівнянні з іншими. При виборі методу керівництво повинно виходити з особливостей виробничого характеру організації, а так само визначитися з першочерговими цілями і завданнями бухгалтерського управлінського обліку.

Список використаної літератури

1. Становище ведення бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності в Російській Федерації. Затверджено наказом Мінфіну РФ від 29.07.98 р. № 34н.
2. Положення з бухгалтерського обліку «Бухгалтерська звітність організації», ПБО 4 / 99. Затверджено Наказом Мінфіну РФ від 06.07.99 р. № 43 н.
3. «Про форми бухгалтерської звітності організацій». Наказ Мінфіну РФ від 22.07.2003 р. № 67н.
4. Бухгалтерський облік: Підручник / За ред. Безруких П.С. - 2-е вид., Перераб. і доп. - М.: Бухгалтерський облік, 1997. - 463 с.
5. Бабаєв Ю.А. «Бухгалтерський облік». - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002 .- 476с.
6. «Бухгалтерська (фінансова) звітність: Учеб. посібник / За ред. проф. В.Д. Новодворського. - М.: ИНФРА-М, 2003. - 464 с. - (Серія «Вища освіта»).
7. Васін Ф.П. Системи організації управлінського обліку: стандарт-кост, нормативний облік, директ-кост / / Бухгалтерський вісник. - 1999. - № 8. - С.63-73.
8. Вахрушина М.А. Бухгалтерський управлінський облік: Учеб. посібник / ХТРЕІУ. - М.: ЗАТ «Финстатинформ», 1999. - 359 с.
9. Друрі К. Введення в управлінський і виробничий облік: Пер. з англ. / Під ред.Табаліной С.А. -М.: Аудит, ЮНИТИ, 1997. - 430 с.
10. Кондраков Н.П. «Бухгалтерський облік». - М.: Инфра-М, 2002
11. Миколаєва С.А. Особливості обліку витрат в умовах ринку: система "директ-костинг". Теорія і практика. - М.: Фінанси і статистика, 1995. - 345 с.
12. Миколаєва С.А. Принципи формування і калькулювання собівартості. - М.: Аналітика-Прес, 1997.
13. Шеремет А.Д. Управлінський облік: Підручник. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 364 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Курсова
316.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік розрахунків з персоналом з оплати праці 2 Аналіз нормативних
Облік і аналіз витрат на виробництво
Облік і аналіз доходів і витрат 4
Облік і аналіз доходів і витрат організації
Аналіз та облік витрат на оплату праці
Облік і аналіз витрат на оплату праці
Облік і аналіз виробничих витрат і готової продукції
Облік і аналіз операційних і позареалізаційних витрат і доходів у 2
Облік витрат на виробництво і аналіз собівартості продукції
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru