Облік невизначеності і ризику при оцінці ефективності інвестиційних проектів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
Введення
1. Інвестиційні ризики
2. Методи оцінки стійкості інвестиційного проекту
2.1. Укрупнена оцінка стійкості інвестиційного проекту в цілому
2.2. Укрупнена оцінка стійкості проекту з точки зору його учасників
3. Розрахунок меж беззбитковості
4. Метод варіації параметрів. Граничні значення параметрів
5. Оцінка очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності
5.1. Імовірнісна невизначеність
5.2. Інтервальна невизначеність
Висновок
Список літератури

Введення.
Однією з найважливіших сфер діяльності будь-якої фірми є інвестиційні операції, тобто операції, пов'язані з вкладення коштів у реалізацію проектів, які будуть забезпечувати одержання фірмою вигод протягом досить тривалого періоду часу.
Результатом таких проектів може, наприклад, бути:
- Розробка і випуск певної продукції для задоволення ринкового попиту;
- Вдосконалення виробництва продукції, що випускається на базі використання більш сучасних технологій і обладнання;
- Економія виробничих ресурсів;
- Організація кооперованих поставок між різними партнерами;
- Поліпшення якості своєї продукції;
- Підвищення екологічної безпеки;
- Надання різного роду послуг, зокрема консультаційних, інформаційних, соціальних тощо
Економічна оцінка будь-якого інвестиційного проекту має обов'язково враховувати особливості функціонування ринку, зокрема рухливість багатьох характеризують проект параметрів, невизначеність досягнення кінцевого результату, суб'єктивність інтересів різних учасників проекту і, як наслідок, множинність критеріїв його оцінки.
При економічній оцінці вигідності інвестиційного проекту важливо враховувати такі його динамічні характеристики: можливі зрушення в попиті на, що випускає товар і відповідні зміни обсягів виробництва; плановане зниження витрат виробництва в процесі нарощування обсягу випуску; очікувані коливання цін на споживані ресурси; доступність фінансових джерел для необхідних у кожному періоді інвестицій.
Фірма, припускаючи значно збільшити поставки свого товару, повинна передбачити можливу реакцію ринку у вигляді падіння ціни на цей товар. Збільшення попиту на ті чи інші виробничі ресурси, наприклад матеріали, може привести до зростання цін на них. Майбутні науково-технічні досягнення конкурента можуть знецінити якість освоюваної сьогодні нової продукції підприємством. Тому для інвестиційних проектів справедливо наступне правило.
Всі перспективні зміни параметрів інвестиційного проекту повинні прогнозуватися й вводитися в економічні розрахунки, що охоплюють досить тривалий період часу.
Використання прогнозних оцінок завжди об'єктивно пов'язано з ризиком. Дослідження показують, що різні характеристики інвестиційних проектів можуть прогнозуватися з різною точністю. Зазвичай помилки при оцінці майбутніх витрат нижче в порівнянні з помилками у визначенні термінів здійснення проектів. Ступінь ризику в момент прийняття рішення про початок реалізації проекту може бути різною. Сама ступінь прийнятності ризику є важливим стратегічним характеристикою кожного підприємства.
Важливо віддати собі звіт про те, що ризик завжди неминучий. Ризик може виявлятися в можливій нездійсненності проекту, наприклад, в області розвідки і видобутку корисних копалин. Інший прояв ризику характерно для науково-технічних проектів. Науковий принцип або технічна ідея, до розробки яких фірма приступає сьогодні, можуть виявитися неприйнятними або неефективними. Низька фактична ефективність може стати наслідком невірної прогнозної оцінки майбутнього обсягу реалізації продукції або майбутніх витрат.

1. Інвестиційні ризики
Інвестиційний проект нерозривно пов'язаний з таким поняттям як інвестиційний ризик, тому що повнота і достовірність представленої у ньому інформації про підприємство в значній мірі знижує видимий інвестору ризик. У загальному вигляді під інвестиційним ризиком розуміється ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат (зниження прибутку, доходів, втрати капіталу і т.п.) у ситуації невизначеності умов інвестиційної діяльності. Види інвестиційних ризиків різноманітні. Автор книги «Інвестиційний менеджмент», Бланк, класифікує за такими основними ознаками:
1. За сферах прояву:
а) Економічний. До нього відноситься ризик, пов'язаний зі зміною економічних факторів. Так як інвестиційна діяльність здійснюється в економічній сфері, то вона найбільшою мірою схильна до економічного ризику.
б) Політичний. До нього відносяться різні види виникаючих адміністративних обмежень інвестиційної діяльності, пов'язаних із змінами здійснюваного державою політичного курсу.
в) Соціальний. До нього відноситься ризик страйків, здійснення під впливом працівників інвестуються підприємств незапланованих соціальних програм та інші аналогічні види ризиків.
г) Екологічний. До нього відноситься ризик різних екологічних катастроф і лих (повеней, пожеж тощо), що негативно позначаються на діяльності інвестуються об'єктів.
д) Інших видів. До них можна віднести рекет, розкрадання майна, обман з боку інвестиційних або господарських партнерів т т.п.
2. За формами інвестування:
а) Реального інвестування - ризик пов'язаний з невдалим вибором місця розташування об'єкту, що будується; перебоями в постачанні будівельних матеріалів та обладнання; істотним зростанням цін на інвестиційні товари; вибором некваліфікованого або недобросовісного підрядника та іншими чинниками, що затримують введення в експлуатацію об'єкта інвестування або знижують дохід (прибуток) в процесі його експлуатації.
б) Фінансового інвестування - ризик пов'язаний з непродуманим добором фінансових інструментів для інвестування; фінансовими труднощами або банкрутством окремих емітентів; непередбаченими змінами умов інвестування, прямим обманом інвесторів і т.п.
3. За джерелами виникнення виділяють два основних видів ризику:
а) Систематичний (або ринковий). Цей вид ризику виникає для всіх учасників інвестиційної діяльності та форм інвестування. Він визначається зміною стадій економічного циклу розвитку країни або кон'юнктурних циклів розвитку інвестиційного ринку; значними змінами податкового законодавства у сфері інвестування та іншими аналогічними факторами, на які інвестор вплинути при виборі об'єктів інвестування не може.
б) Несистематичний (або специфічний). Цей вид ризику властивий конкретному об'єкту інвестування або діяльності конкретного інвестора. Він може бути пов'язаний з некваліфікованим керівництвом компанією - об'єктом інвестування, посиленням конкуренції в окремому сегменті інвестиційного ринку; нераціональною структурою коштів, що інвестуються та іншими аналогічними факторами, негативні наслідки яких значною мірою можна запобігти за рахунок ефективного управління інвестиційним процесом.
В окремих джерелах також виділяють такі ризики, як:
- Ризик, пов'язаний з галуззю виробництва, - вкладення у виробництво товарів народного споживання в середньому менш ризиковані, ніж у виробництво, скажімо, обладнання;
- Управлінський ризик, тобто пов'язаний з якістю управлінської команди на підприємстві;
- Тимчасового ризик (чим більше термін вкладення грошей у підприємство, тим більше ризику);
- Комерційний ризик (пов'язані з показниками розвитку даного підприємства і терміном його існування).
Так як інвестиційний ризик характеризує ймовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, його рівень при оцінці визначається як відхилення очікуваних доходів від інвестування від середньої чи розрахункової величини. Оцінка інвестиційних ризиків завжди пов'язана з оцінкою очікуваних доходів та їх втрат. Скільки б не існувало математичних моделей розрахунку кривої ризику і точної його величини, в кожному конкретному випадку інвестор сам має визначити ризик вкладень у дане підприємство.

2. Методи оцінки стійкості інвестиційного проекту
У розрахунках ефективності рекомендується враховувати невизначеність, тобто неповноту та неточність інформації про умови реалізації проекту, і ризик, тобто можливість виникнення таких умов, які приведуть до негативних наслідків для всіх або окремих учасників проекту. Показники ефективності проекту, обчислені з урахуванням факторів ризику і невизначеності, іменуються очікуваними.
При цьому сценарій реалізації проекту, для якого були виконані розрахунки ефективності (тобто поєднання умов, до якого відносяться ці розрахунки), розглядається як основний (базисний), всі інші можливі сценарії - як викликають ті чи інші позитивні або негативні відхилення від відповідають базисного сценарієм (проектних) значень показників ефективності.
Наявність або відсутність ризику, пов'язане зі здійсненням того чи іншого сценарію, визначається кожним учасником за величиною і знаку відповідних відхилень. Ризик, пов'язаний з виникненням тих чи інших умов реалізації проекту, залежить від того, з точки зору чиїх інтересів він оцінюється.
Окремі фактори невизначеності підлягають обліку в розрахунках ефективності, якщо при різних значеннях цих факторів витрати і результати за проектом істотно різняться.
Проект вважається стійким, якщо при всіх сценаріях він виявляється ефективним і фінансово-реалізованим, а можливі несприятливі наслідки усуваються заходами, передбаченими організаційно-економічним механізмом проекту.
З метою оцінки стійкості та ефективності проекту в умовах невизначеності рекомендується використовувати такі методи (кожен наступний метод є більш точним, хоча й більш трудомістким, і тому застосування кожного з них робить непотрібним застосування попередніх):
1) укрупнену оцінку стійкості;
2) розрахунок рівнів беззбитковості;
3) метод варіації параметрів;
4) оцінку очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності.
Всі методи, крім першого, передбачають розробку сценаріїв реалізації проекту в найбільш ймовірних або найбільш небезпечних для будь-яких учасників умовах і оцінку фінансових наслідків здійснення таких сценаріїв. Це дає можливість при необхідності передбачити в проекті заходи щодо запобігання або перерозподілу виникають втрат.
При виявленні нестійкості проекту рекомендується внести необхідні корективи в організаційно-економічний механізм його реалізації, в тому числі:
- Змінити розміри та / або умови надання позик;
- Передбачити створення необхідних запасів, резервів грошових коштів, відрахувань до додаткового фонду;
- Скорегувати умови взаєморозрахунків між учасниками проекту;
- Передбачити страхування учасників проекту на ті чи інші страхові випадки.
У тих випадках, коли і за цих корективах проект залишається нестійким, його реалізація визнається недоцільною, якщо відсутня додаткова інформація, достатня для застосування четвертого з перерахованих вище методів. В іншому випадку вирішення питання реалізації проекту проводиться на підставі цього методу без урахування результатів усіх попередніх.

2.1. Укрупнена оцінка стійкості інвестиційного проекту в цілому
При використанні цього методу з метою забезпечення стійкості проекту рекомендується:
- Використовувати помірно песимістичні прогнози техніко-економічних параметрів проекту, цін, ставок податків, обмінних курсів валют та інших параметрів економічного оточення проекту, обсягу виробництва та цін на продукцію, термінів виконання та вартості окремих видів робіт і т.д. (При цьому позитивні відхилення вказаних параметрів будуть більш ймовірними, ніж негативні);
- Передбачати резерви коштів на непередбачені інвестиційні та операційні витрати, обумовлені можливими помилками проектної організації, переглядом проектних рішень у ході будівництва, непередбаченими затримками платежів за поставлену продукцію і т.п.;
- Збільшити норму дисконту в розрахунках комерційної ефективності на величину поправки на ризик.
У величиною поправки на ризик у загальному випадку враховуються три типи ризиків, пов'язаних з реалізацією інвестиційного проекту: ризик країни, ризик ненадійності учасників проекту; ризик неотримання передбачених проектом доходів.
Поправка на кожний вид ризику не вводиться, якщо інвестиції застраховані на відповідний страховий випадок (страхова премія при цьому є певним індикатором відповідного виду ризиків). Однак при цьому витрати інвестора збільшуються на розмір страхових платежів.
Ризик країни зазвичай вбачається в можливості:
- Конфіскації майна або втрати прав власності при викупі їх за ціною нижче ринкової або передбаченої проектом;
- Непередбаченої зміни законодавства, що погіршує фінансові показники проекту (наприклад, підвищення податків, посилення вимог до виробництва або виробленої продукції в порівнянні з передбаченими у проекті);
- Зміни персоналу в органах державного управління, що трактує законодавство непрямої дії.
Величина поправки на ризик країни оцінюється експертно:
а) по закордонних країнах на підставі рейтингів країн світу за рівнем ризику країни інвестування, публікуються спеціалізованої рейтингової фірмою BERI (Німеччина), Асоціацією швейцарських банків, аудиторської корпорацією «Ernst & Yong»;
б) по Росії ризик країни визначається по відношенню до безризикової, безінфляційного нормі дисконту.
Ризик ненадійності учасників проекту зазвичай вбачається у можливості непередбаченого припинення реалізації проекту, обумовленого:
- Нецільовим витрачанням коштів, призначених для інвестування в даний проект або для створення фінансових резервів, необхідних для реалізації проекту;
- Фінансової нестійкістю фірми, що реалізує проект (недостатнє забезпечення власними оборотними засобами, недостатнє покриття короткострокової заборгованості обігом, відсутність достатніх активів для майнового забезпечення кредитів і т.п.);
- Недобросовісністю, неплатоспроможністю, юридичної недієздатністю інших учасників проекту (наприклад, будівельних організацій, постачальників сировини або споживачів продукції), їх ліквідацією або банкрутством.
Розмір премії за ризик ненадійності учасників проекту визначається експертно кожним конкретним учасником проекту з урахуванням його функцій, зобов'язань перед іншими учасниками та зобов'язань інших учасників перед ними. Зазвичай поправка на цей вид ризику не перевищує 5%, однак її величина істотно залежить від того, наскільки детально опрацьовані організаційно - економічний механізм реалізації проекту, наскільки враховані в ньому побоювання учасників проекту.
Ризик неотримання передбачених проектом доходів обумовлений перш за все технічними, технологічними та організаційними рішеннями проекту, а також випадковими коливаннями обсягів виробництва і цін на продукцію і ресурси. Поправка на цей вид ризику визначається з урахуванням технічної можливості бути реалізованим і обгрунтованості проекту, наявності необхідного наукового і дослідно-конструкторського зачепила і ретельності маркетингових досліджень.
Питання про конкретні значеннях поправок на цей вид ризику для різних галузей промисловості і різних типів проектів є маловивченим. Якщо відсутні спеціальні міркування щодо ризиків даного конкретного проекту або аналогічних проектів, розмір поправок можна орієнтовно визначати згідно з таблицею.
Орієнтовна величина поправок на ризик неотримання передбачених проектом доходів
Розмір ризику
Приклад мети проекту
Величина поправки на ризик,%
Низький
Вкладення в розвиток виробництва на базі освоєної техніки
3 - 5
Середній
Збільшення обсягу продажів існуючої продукції
8 - 10
Високий
Виробництво та просування на ринку нового продукту
13 - 15
Оченьвисокій
Вкладення в дослідження та інновації
18 - 20
Ризик неотримання передбачених проектом доходів знижується:
- При отриманні додаткової інформації про реалізованим і ефективності нової технології, про запаси корисних копалин тощо;
- При наявності представницьких маркетингових досліджень, які підтверджують помірно песимістичний характер прийнятих у проекті обсягів попиту та цін і їх сезонну динаміку;
- У разі, коли у проектній документації міститься проект організації виробництва на стадії його освоєння.
При дотриманні цих умов проект рекомендується розглядати як стійкий в цілому, якщо він має достатньо високі значення інтегральних показників, зокрема позитивне значення очікуваної чистої поточної вартості.
2.2. Укрупнена оцінка стійкості проекту з точки зору його учасників
Стійкість ІП з точки зору підприємства - учасника проекту за можливі зміни умов його реалізації може бути збільшено перевірена за результатами розрахунків комерційної ефективності для основного (базисного) сценарію реалізації проекту шляхом аналізу динаміки потоків реальних грошей. Вхідні в розрахунок потоки реальних грошей при цьому обчислюються за всіма видами діяльності учасника з урахуванням умов надання та погашення позик.
Якщо на тому чи іншому кроці розрахункового періоду можлива аварія, ліквідація наслідків якої, включаючи відшкодування збитків, вимагає додаткових витрат, до складу грошових відтоків включаються відповідні очікувані втрати. Вони визначаються як добуток витрат по ліквідації наслідків аварії на ймовірність виникнення аварії на даному кроці.
Для укрупненої оцінки стійкості проекту можуть використовуватися показники внутрішньої норми комерційної прибутковості та індексу прибутковості дисконтованих інвестицій. При цьому ІП вважається стійким, якщо значення ВНД досить велике (не менше 25 - 30%), значення норми дисконту не перевищує рівня для малих і середніх ризиків, і при цьому не передбачається позик за реальними ставками, що перевищують ВНД, а індекс прибутковості дисконтованих інвестицій перевищує 1,2.
При дотриманні вимог параметрами основного сценарію реалізації проекту проект рекомендується оцінити як стійкий тільки при наявності певного фінансового резерву. Враховуючи, що вільні фінансові кошти підприємства включають не тільки накопичене сальдо грошового потоку від усіх видів діяльності, але й резерв грошових коштів у складі активів підприємства, умова стійкості проекту може бути сформульована таким чином.
На кожному кроці розрахункового періоду сума накопиченого сальдо грошового потоку від усіх видів діяльності (накопиченого ефекту) і фінансових резервів повинна бути неотрицательной.
Рекомендується, щоб вона складала не менше 5% суми чистих операційних витрат і здійснюються на цьому кроці інвестицій.
Для виконання даної рекомендації може знадобитися змінити передбачені проектом норми резерву фінансових коштів, передбачити відрахування в резервний капітал або скорегувати схему фінансування проекту. Якщо подібні заходи не забезпечать виконання зазначеної вимоги, необхідно більш детальне дослідження впливу невизначеності на реалізація та ефективність ІП.

3. Розрахунок меж беззбитковості
Ступінь стійкості проекту по відношенню до можливих змін умов реалізації може бути охарактеризована показниками кордонів беззбитковості та граничних значень таких параметрів проекту, як обсяг виробництва, ціни виробленої продукції та ін Подібні показники використовуються тільки для оцінки впливу можливої ​​зміни параметрів проекту на його фінансову реалізованість та ефективність , але самі вони не відносяться до показників ефективності ІП, і їх обчислення не замінює розрахунків інтегральних показників ефективності.
Кордон беззбитковості параметри проекту для деякого кроку розрахункового періоду визначається як такий коефіцієнт до значення цього параметра на даному кроці, при застосуванні якого чистий прибуток, отриманий в проекті на цьому кроці, стає нульовою. Одним з найбільш поширених показників цього типу є рівень беззбитковості. Він зазвичай визначається для проекту в цілому, чому і відповідає приводиться нижче формула (2.8)
Всі витрати організації на виробництво і реалізацію продукції поділяються на умовно-постійні (У. Пос.), Які не залежать від коливань обсягів реалізації, та умовно-змінні (У. Пер.), Що змінюються залежно від обсягів виробництва і реалізації продукції (сума У . Пос. витрат і У. Пер. витрат становить повну собівартість продукції).
Ця різниця між витратами є базою для проведення аналізу точки беззбиткового ведення господарства. Концепція беззбиткового господарювання може бути виражена в простому питанні: скільки одиниць продукції (або послуг) необхідно виробити і продати з метою відшкодування здійснених при цьому витрат виробництва (У. Пос. + У. Пер.)
Інакше, має дотримуватися рівність:
QUOTE , (2.2)
де V кр - обсяг продажів, що відповідає точці беззбитковості;
Р - ціна одиниці продукції;
F - умовно-постійні витрати;
З - умовно-змінні витрати на одиницю продукції.
Формулу (2.2) можна перетворити до вигляду:
QUOTE (2.3)
Відповідно ціни на продукцію встановлюються таким чином, щоб відшкодувати всі У. Пер. витрати і отримати надбавку, достатню для покриття У. Пос. витрат і одержання прибутку.
Як тільки буде продано кількість одиниць продукції, достатню для того, щоб відшкодувати повну собівартість, кожна додатково продана одиниця продукції буде приносити додатковий прибуток (як різниця між сумою виручки і собівартістю). При цьому величина приросту цього прибутку залежить від співвідношення У. Пос. і У. Пер. витрат у структурі собівартості
QUOTE (4.4)
де J - балансовий прибуток.
Таким чином, як тільки обсяг проданих одиниць продукції досягне мінімальної кількості, достатньої для покриття повної собівартості, організація отримує прибуток, темпи зростання якої вище, ніж темпи зростання обсягу. Такий же ефект має місце у випадку скорочення обсягів господарської діяльності, тобто темпи зниження прибутку і збільшення збитків випереджають темпи зменшення обсягів продажів.
Іншим способом визначення впливу операційного важеля є використання коефіцієнта (S), який характеризує відношення прибутку до загального обсягу продажів, рівного:
QUOTE (2.5)
Підставляючи в формулу (2.5) вираз (2.4), отримаємо таку залежність:
QUOTE , (2.6)
Формулу (6) можна модифікувати таким чином:
QUOTE , (2.7)
Вираз (4.7) показує, що при збільшенні частки У. Пос. витрат відбувається зменшення коефіцієнта прибуток / виручка (S). Чим більше F, тим більше зменшення цього коефіцієнта.
Зміна в обсязі, ціною або вартості одиниці продукції буде мати непропорційний вплив на S, тому що F є постійною величиною.
Рівнем беззбитковості УБ m на кроці m називається відношення обсягу продажів (виробництва), відповідного «точці беззбитковості» (Vкр m), до проектного (V m) на цьому кроці. Під «точкою беззбитковості» розуміється обсяг продажів, при якому чистий прибуток стає рівною нулю. При визначенні цього показника приймається, що на кроці m:
- Обсяг виробництва дорівнює обсягу продажів;
- Обсяг виручки змінюється пропорційно обсягу продажів;
- Доходи від позареалізаційних діяльності і витрати по цій діяльності не залежать від обсягів продажів;
- Повні поточні витрати виробництва можуть бути розділені на умовно-постійні (не змінюються при зміні обсягу виробництва) та умовно-змінні, що змінюються прямо пропорційно обсягам виробництва;
- Розрахунок рівня беззбитковості здійснюється за формулою
-
QUOTE , (2.8)
Точка беззбитковості Vкр m визначається за формулою
QUOTE , (2.9)
де CF m - умовно-постійні витрати на кроці m, включаючи амортизацію, податки та інші відрахування, що відносяться на собівартість і фінансові результати, які залежать від обсягу виробництва;
DC m - доходи від позареалізаційних діяльності за вирахуванням витрат по цій діяльності на цьому кроці;
P - ціна одиниці продукції;
CV1 m - умовно-змінні витрати на одиницю продукції (послуг), включаючи податки та інші відрахування, що відносяться на собівартість і фінансові результати, пропорційні виручці за винятком податку на прибуток на m-му кроці.
На практиці використовується також формула для визначення рівня беззбитковості такого вигляду:
QUOTE , (2.10)
де Sm - обсяг виручки на m-му кроці;
Cm - повні поточні витрати виробництва продукції (виробничі витрати плюс амортизація, податки та інші відрахування, зараховують як на собівартість, так і на фінансові результати, крім податку на прибуток) на m-му кроці;
CVm - умовно-змінна частина повних поточних витрат виробництва (що включає поряд зі змінною частиною виробничих витрат і, можливо, амортизації податки та інші відрахування, пропорційні виручці) на m-му кроці;
DCm - доходи від позареалізаційних діяльності за вирахуванням витрат по цій діяльності на m-му кроці.
Якщо проект передбачає виробництво декількох видів продукції, формула (2.10) не змінюється, а всі вхідні в неї величини беруться за всім проектом (без поділу за видами продукції).
При користуванні формулами (2.9), (2.10) всі ціни і витрати слід враховувати без ПДВ.
На рис. 1 наведено графічний спосіб визначення точки беззбитковості.

http://www.aup.ru/books/m79/img/7_4-7_1.gif
Малюнок SEQ Малюнок \ * ARABIC 1.
Зазвичай проект вважається стійким, якщо в розрахунках за проектом в цілому рівень беззбитковості не перевищує 0,6-0,7 після освоєння проектних потужностей. Близькість рівня беззбитковості до 1 (100%), як правило, свідчить про недостатню стійкості проекту до коливань попиту на продукцію на даному кроці. Навіть задовільні значення рівня беззбитковості на кожному кроці не гарантують ефективність проекту (позитивність ГТС). У той же час, високі значення рівня беззбитковості на окремих кроках не можуть розглядатися як ознака нереализуемости проекту (наприклад, на етапі освоєння вводять експлуатацію або в період капітального ремонту дорогого високопродуктивного обладнання вони можуть перевищувати 100%).
Якщо припущення про пропорційність Sm або / і CVm на кроці m обсягом продажів (виробництва) на тому ж кроці не виконуються, замість використання формул (2.9), (2.10) слід визначати рівень беззбитковості варіантних розрахунків (підбором) чистого прибутку при різних обсягах виробництва.
Поряд з розрахунками рівнів беззбитковості, для оцінки стійкості проекту можна оцінювати кордону беззбитковості для інших параметрів проекту - граничних рівнів цін на продукцію та основні види сировини, граничної частки продажів без передоплати і ін Для подібних розрахунків необхідно враховувати вплив змін відповідного параметра на різні складові грошових надходжень і витрат. Близькість проектних значень параметрів до кордону беззбитковості може свідчити про недостатню стійкості проекту на відповідному кроці.
Межі беззбитковості можна визначати і для кожного учасника проекту (критерій досягнення кордону - перетворення на нуль чистого прибутку цього учасника). Для цього необхідно визначити, як змінюються доходи і витрати цього учасника при зміні значень параметра, для якого визначаються значення кордону.

4. Метод варіації параметрів. Граничні значення параметрів
Вихідні показники проекту можуть істотно змінитися при несприятливій зміні (відхилення від проектних) деяких параметрів.
Рекомендується перевіряти реалізованість і оцінювати ефективність проекту в залежності від зміни наступних параметрів: інвестиційних витрат (або їх окремих складових); обсягу виробництва; витрат виробництва і збуту (або їх окремих складових); відсотка за кредит; прогнозів загального індексу інфляції, індексів цін та індексу внутрішньої інфляції (або іншої характеристики зміни купівельної спроможності) іноземної валюти; затримок платежів; тривалості розрахункового періоду (моменту припинення реалізації проекту); інших параметрів.
При відсутності інформації про можливих, з точки зору учасника проекту, межах зміни значень зазначених параметрів рекомендується провести варіантні розрахунки реалізованим і ефективності проекту послідовно для наступних сценаріїв:
1. збільшення інвестицій. При цьому вартість робіт, виконуваних російськими підрядниками, і вартість устаткування російської поставки збільшуються на 20%, вартість робіт та обладнання інофірм - на 10%. Відповідно змінюються вартість основних фондів і розміри амортизації в собівартості;
2. збільшення на 20% від проектного рівня непрямих виробничих витрат і на 30% питомих (на одиницю продукції) прямих матеріальних витрат на виробництво і збут продукції. Відповідно змінюється вартість запасів сировини, матеріалів, незавершеного виробництва і готової продукції в складі оборотних коштів;
3. зменшення обсягу виручки до 80% її проектного значення;
4. збільшення на 100% часу затримок платежів за продукцію, що поставляється без передоплати;
5. збільшення відсотка за кредит на 40% його проектного значення за кредитами в рублях і на 20% за кредитами у ВКВ.
Ці сценарії рекомендується розглядати на тлі несприятливого розвитку інфляції, що задається експертно.
Якщо проект передбачає страхування на випадок зміни відповідних параметрів проекту, або значення цих параметрів фіксовані в підготовлених до висновку контрактах, відповідні цих випадків сценарії не розглядаються. Зазвичай при не надто великих змін параметрів проекту відповідні зміни елементів грошових потоків і узагальнюючих показників ефективності проекту виражаються залежностями, близькими до лінійних. У цьому випадку проект, реалізований і ефективний при декількох сценаріях, буде реалізованим і ефективним при будь-яких «середніх» сценаріях. Наприклад, з реалізованим проекту при сценаріях 2 і 3 слід його реалізація і ефективність при одночасному збільшенні виробничих витрат на 10% та зменшення обсягу виручки на 10%.
Проект вважається стійким стосовно можливих змін параметрів, якщо при всіх розглянутих сценаріях: ГТС позитивна; забезпечується необхідний резерв фінансової реалізованості проекту.
Якщо при будь-якому з розглянутих сценаріїв хоча б одне із зазначених умов не виконується, рекомендується провести більш детальний аналіз меж можливих коливань відповідного параметра і при можливості уточнити верхні межі цих коливань. Якщо і після такого уточнення умов стійкості проекту не дотримуються, рекомендується: при відсутності додаткової інформації відхилити проект; за наявності інформації, зазначеної у підрозділі 4, оцінювати ефективність ІП більш точними викладеними там методами.
Оцінка стійкості може здійснюватися також шляхом визначення граничних значень параметрів проекту, тобто таких їх значень, при яких інтегральний комерційний ефект учасника стає рівним нулю. Одним з таких показників є ВНД, що відображає граничне значення норми дисконту. Для оцінки граничних значень параметрів, що міняються по кроках розрахунку (ціни продукції та основного технологічного устаткування, обсяги виробництва, обсяг кредитних ресурсів, ставки найбільш істотних податків тощо), рекомендується обчислювати граничні інтегральні рівні цих параметрів, тобто такі коефіцієнти (постійні для всіх кроків розрахунку) до значень цих параметрів, при застосуванні яких ГТС проекту (або учасника) стає нульовою.

5. Оцінка очікуваного ефекту проекту з урахуванням кількісних характеристик невизначеності
При наявності більш детальної інформації про різних сценаріях реалізації проекту, ймовірностях їх здійснення і про значення основних техніко-економічних показників проекту для кожного із сценаріїв при оцінці ефективності проекту може бути використаний більш точний метод. Він дозволяє безпосередньо розрахувати узагальнюючий показник ефективності проекту - очікуваний інтегральний ефект (очікувану ГТС). Оцінка очікуваної ефективності проекту з урахуванням невизначеності проводиться за наявності більш детальної інформації про різних сценаріях реалізації проекту, ймовірностях їх здійснення і про значення основних техніко-економічних показників проекту для кожного із сценаріїв. Така оцінка може здійснюватися як з урахуванням, так і без урахування схеми фінансування проекту.
Розрахунки проводяться в наступному порядку:
а) описується все безліч всіляких сценаріїв реалізації проекту (або у формі перерахування, або у виді системи обмежень на значення головних технічних, економічних і тому подібних параметри проекту);
б) по кожній сценарієм досліджується, як буде діяти у відповідних умовах організаційно-економічний механізм реалізації проекту, як при цьому зміняться грошові потоки учасників;
в) для кожного сценарію по кожному кроці розрахункового періоду визначаються (розраховуються або задаються аналітичними виразами) притоки і відтоки реальних грошей і узагальнюючі показники ефективності. За сценаріями, які передбачають «нештатні» ситуації (аварії, стихійні лиха, різкі зміни ринкової кон'юнктури тощо), враховуються виникають при цьому додаткові витрати. При визначенні ГТС по кожному сценарієм норма дисконту приймається безризикової;
г) перевіряється фінансова реалізація проекту. Порушення умов реалізованим розглядається як необхідна умова припинення проекту (при цьому враховуються втрати і доходи учасників, пов'язані з ліквідацією підприємства унаслідок його фінансової неспроможності);
д) вихідна інформація про фактори невизначеності представляється у формі ймовірностей окремих сценаріїв або інтервалів зміни цих ймовірностей. Тим самим визначається певний клас допустимих (узгоджених з наявною інформацією) імовірнісних розподілів показників ефективності проекту;
е) оцінюється ризик нереализуемости проекту - сумарна ймовірність сценаріїв, за яких порушуються умови фінансової реалізованості проекту;
ж) оцінюється ризик неефективності проекту - сумарна ймовірність сценаріїв, за яких інтегральний ефект (ГТС) стає негативним;
з) оцінюється середній збиток від реалізації проекту в разі його неефективності;
и) на основі показників окремих сценарію визначається узагальнюючі показники ефективності проекту з урахуванням факторів невизначеності - показники очікуваної ефективності. Основними такими показниками, що використовуються для порівняння різних проектів (варіантів проекту) і вибору кращого з них, є показники очікуваного інтегрального ефекту (ГТС) Е очікуван (для окремої ділянки). Ці ж показники використовуються для обгрунтування раціональних розмірів і форм резервування та страхування.
Методи визначення показників очікуваного ефекту залежать від наявної інформації про невизначених умовах реалізації проекту.
5.1. Імовірнісна невизначеність
При ймовірнісної невизначеності по кожному сценарієм вважається відомою (заданою) ймовірність його реалізації. Імовірнісний опис умов реалізації проекту виправдано і застосовно, коли ефективність проекту обумовлена ​​насамперед невизначеністю природно-кліматичних умов (погода, характеристики грунту або запаси корисних копалин, можливість землетрусів чи повеней і т.д.) або процесів експлуатації та зносу основних засобів (зниження міцності конструкцій будівель і споруд, відмови устаткування і т.п.). З певною часткою умовності коливання дефлірованний цін на вироблену продукцію і споживані ресурси можуть описуватися також в імовірнісних термінах.
У випадку, коли є кінцеве кількість сценаріїв та ймовірності їх задані, очікуваний інтегральний ефект проекту розраховується за формулою математичного очікування:
QUOTE (4.1.1)
де Е очікуван-очікуваний інтегральний ефект проекту;
Е k - інтегральний ефект (ГТС) при k-му сценарії;
p k - ймовірність реалізації цього сценарію.
При цьому ризик неефективності проекту (Р е) і середній збиток від реалізації проекту в разі його неефективності (У е.) визначаються за формулами:
QUOTE , (4.1.2)
де підсумовування ведеться тільки щодо тих сценаріїв (k), для яких інтегральні ефекти (ГТС) Е k негативні.
Інтегральні ефекти сценаріїв Е k і очікуваний ефект Е очікуван залежать від значення норми дисконту (Е). Премія (g) за ризик неодержання доходів, передбачених основним сценарієм проекту, визначається з умови рівності між очікуваним ефектом проекту Е очікуван (Е), розрахованим при безризикової нормі дисконту Е, і ефектом основного сценарію Е ос (Е + g), розрахованим при нормі дисконту Е + g, що включає поправку на ризик:

У цьому випадку середні втрати від неотримання передбачених основним сценарієм доходів при несприятливих сценаріях покриваються середнім виграшем від отримання більш високих доходів при сприятливих сценаріях.
По викладеному хочу навести приклад. Процес функціонування об'єкта розглядається як дискретний і починається з кроку (року) 1. Термін служби об'єкта необмежений. На кожному m-му кроці об'єкт забезпечує отримання невипадкового (річного) ефекту Ф m. У той же час проект припиняється на деякому кроці, якщо на цьому кроці відбувається «катастрофа» (стихійне лихо, серйозна аварія обладнання або поява на ринку більш дешевого продукту-замінника). Імовірність того, що катастрофа відбудеться на деякому кроці за умови, що її не було на попередніх кроках, не залежить від номера кроку і дорівнює p.
Очікуваний інтегральний ефект тут визначається наступним чином. Зауважимо насамперед, що ймовірність того, що на кроці 1 «катастрофи» не відбудеться, дорівнює 1-p. Імовірність того, що її не відбудеться ні на першому, ні на другому кроці, за правилом твори ймовірностей дорівнює (1-p) 2 і т.д. Тому або до кінця кроку m «катастрофи» не відбудеться і ефект проекту на цьому кроці буде дорівнює Ф m, або така подія станеться і тоді цей ефект буде дорівнює нулю. Це означає, що математичне очікування (у середньому) ефекту на даному кроці дорівнюватиме Ф m х (1-p) m. Підсумовуючи ці величини з урахуванням різночасності, знайдемо математичне сподівання ГТС проекту:

З отриманої формули видно, що різночасові ефекти Ф m, забезпечувані «в нормальних умовах» (тобто за відсутності катастроф), приводяться до базового моменту часу за допомогою коефіцієнтів (1-p) m / (1 ​​+ E) m, не співпадаючих з «звичайними» коефіцієнтами дисконтування 1 / (1 ​​+ E) m. Для того щоб «звичайне» дисконтування без урахування факторів ризику та розрахунок з урахуванням цих факторів дали один і той же результат, необхідно, щоб в якості норми дисконту було прийнято інше значення E p, таке, що 1 + E p = (1 + E ) / (1-p). Звідси отримуємо, що E p = (E + p) / (1-p). При малих значеннях p ця формула набирає вигляду E p = E + p, підтверджуючи, що в даній ситуації облік ризику зводиться до розрахунку ГТС «в нормальних умовах», але з нормою дисконту, що перевищує безризикову на величину «премії за ризик», що відбиває у даному випадку (умовну) ймовірність припинення проекту протягом відповідного року.
5.2. Інтервальна невизначеність
У випадку, коли яка-небудь інформація про можливості сценаріїв відсутня (відомо тільки, що вони позитивні і в сумі становлять 1), розрахунок очікуваного інтегрального ефекту проводиться за формулою
QUOTE , (4.2.1)

де Е max і Е min - найбільший і найменший інтегральний ефект (ГТС) за розглянутими сценаріями;
l - спеціальний норматив для врахування невизначеності ефекту, що відображає систему переваг відповідного господарюючого суб'єкта в умовах невизначеності.
У загальному випадку, при наявності додаткових обмежень на ймовірності окремих сценаріїв (p m), розрахунок очікуваного інтегрального ефекту рекомендується проводити за формулою
QUOTE   , (4 .. 2.2)
де Е k - інтегральний ефект (ГТС) при k-му сценарії, а максимум і мінімум розраховуються за всіма допустимим (узгодженим з наявною інформацією) сполученням ймовірностей окремих сценаріїв.

Висновок
Інвестиційний проект розробляється, базуючись на цілком певних припущеннях щодо капітальних і поточних витрат, обсягів реалізації виробленої продукції, цін на товари, тимчасових рамок проекту. Незалежно від якості та обгрунтованості цих припущень майбутній розвиток подій, пов'язаних з реалізацією проекту, завжди неоднозначно. Це основна аксіома будь-якої підприємницької діяльності. У зв'язку з цим практика інвестиційного проектування розглядає в числі інших, аспекти невизначеності і ризику.
Ризик присутній практично у всіх сферах людського життя, тому точно і однозначно сформулювати його неможливо, тому що визначення ризику залежить від сфери його використання.
Ризик - рівень фінансової втрати, виражається а) у можливості не досягти поставленої мети, б) в невизначеності прогнозованого результату; в) у суб'єктивності оцінки прогнозованого результату.
Всі безліч вивчених методів розрахунку ризику можна згрупувати в декілька підходів:
1. ризик оцінюється як сума творів можливих збитків, зважених з урахуванням їх ймовірності.
2. ризик оцінюється як сума ризиків від ухвалення рішення і ризиків зовнішнього середовища (незалежних від наших рішень).
3. ризик визначається як добуток імовірності настання негативної події на ступінь негативних наслідків.
Усім цим підходам в тій чи іншій мірі притаманні такі недоліки:
- Не показана чітко взаємозв'язок і відмінності між поняттями «ризик» і «невизначеність»;
- Не відзначена індивідуальність ризику, суб'єктивність його прояви;
- Спектр критеріїв оцінки ризику обмежений, як правило, одним показником.
Говорячи про невизначеність, можна відзначити, що вона може бути задана по-різному:
- У вигляді імовірнісних розподілів (розподіл випадкової величини точно відомо, але невідомо яке конкретно значення прийме випадкова величина);
- У вигляді суб'єктивних ймовірностей (розподіл випадкової величини невідомо, але відомі ймовірності окремих подій, певні експертним шляхом);
- У вигляді інтервальної невизначеності (розподіл випадкової величини невідомо, але відомо, що вона може приймати будь-яке значення в певному інтервалі).
Крім того, слід зазначити, що природа невизначеності формується під впливом різних факторів:
- Тимчасова невизначеність зумовлена ​​тим, що неможливо з точністю до 1 передбачити значення того чи іншого фактора в майбутньому;
- Невідомість точних значень параметрів ринкової системи можна охарактеризувати як невизначеність ринкової кон'юнктури;
- Непередбачуваність поведінки учасників у ситуації конфлікту інтересів також породжує невизначеність і т.д.
Поєднання цих факторів на практиці створює широкий спектр різних видів невизначеності.
Оскільки невизначеність може бути задана різними її видами (імовірнісні розподілу, інтервальна невизначеність, суб'єктивні ймовірності і т. д.), а прояви ризику надзвичайно різноманітні, на практиці доводиться використовувати весь арсенал перерахованих критеріїв.

Список літератури
1. Непомнящий Є. Г. «Інвестиційне проектування»;
2. Сафронов Н. А. «Економіка підприємства»;
3. Половинкин П. Зозулюк А. «Підприємницькі ризики та управління ними»;
4. Хуссамов PP «Розробка методу комплексної оцінки ризику інвестування в промисловості»;
5. Телегіна Є. «Про управління ризиками при реалізації довгострокових проектів»;
6. Четиркін Є.М. «Фінансовий аналіз виробничих інвестицій»;
7. Савчук В.П. «Оцінка ефективності інвестиційних проектів»;
8. Шапіро В.Д. «Управління проектами»;
9. Коломіна М. «Сутність і вимір інвестиційних ризиків»;
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
92.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік інфляції ризику та невизначеності при оцінці ефективності інвестиційних проектів
Застосування теорії нечітких множин в оцінці економічної ефективності і ризику інвестиційних проектів
Інфляція при оцінці інвестиційних проектів
Порівняльний аналіз ефективності інвестиційних проектів з урахуванням ризику
Оцінка інвестиційних проектів в умовах невизначеності
Методи кількісного аналізу ризику інвестиційних проектів
Проблематика аналізу інвестиційних проектів в умовах неорпеделенності і ризику
Оцінка ефективності інвестиційних проектів
Оцінка ефективності інвестиційних проектів 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru