Облік витрат на виробництво Склад і

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Облік витрат на виробництво

Витрати, що включаються до собівартості продукції, робіт, послуг

Склад витрат, що включаються до собівартості, можна коротко охарактеризувати так:

· Витрати, пов'язані з процесом виробництва і наданням послуг споживачам, включаючи матеріальні витрати і витрати на оплату праці працівників, зайнятих у виробничому процесі;

· Витрати на підготовку і освоєння виробництва;

· Витрати накопичувального характеру, безпосередньо пов'язані з удосконаленням технології та організації виробництва;

· Витрати на обслуговування виробничого процесу: по забезпеченню виробництва сировиною, матеріалами та ін; на підтримання основних засобів;

· Витрати по забезпеченню нормальних умов праці та техніки безпеки;

· Витрати, пов'язані з управлінням виробництвом: утримання працівників апарату управління; експлуатаційні витрати з утримання будинків, приміщень; оплата послуг зв'язку, обчислювальних центрів, банків та ін;

· Витрати, пов'язані з підготовкою та перепідготовкою кадрів;

· Виплати, передбачені законодавством про працю, за межі не пророблена на виробництві час: оплата чергових і додаткових відпусток; компенсація за невикористану відпустку;

· Відрахування в соціальні фонди;

· Амортизаційні відрахування основних фондів, нематеріальних активів;

· Витрати на оплату робіт служби замовника, пов'язані із забезпеченням організації договірних відносин та обслуговуванням розрахунків між виробниками та споживачами;

· Податки, збори, платежі та інші відрахування;

· Інші види витрат, що включаються до собівартості відповідно до встановленого законодавством становищем.

Крім того, у собівартість включаються:

· Втрати від браку;

· Втрати від простоїв з внутрішньовиробничих причин;

· Недостачі матеріальних цінностей у виробництві і на складах в межах норм природного убутку та понад норми, якщо винуватець не встановлений.

Класифікація витрат на виробництво

З метою організації внутрішньогосподарського розрахунку та контролю облік витрат на виробництво здійснюється в наступних розрізах:

по відношенню до собівартості (прямі і накладні (непрямі));

за видами продукції, робіт, послуг;

за місцем виникнення витрат (виробництвам, цехам, ділянкам і т.д.);

за видами витрат (елементам і статтям витрат).

Витрати за економічними елементами включають матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальне страхування та забезпечення, амортизацію основних засобів та інші витрати.

Витрати, згрупованих за статтями калькуляції за своїм складом ширше елементних, так як враховують характер і структуру виробництва, створюючи достатню базу для аналізу.

Основні витрати - витрати, які безпосередньо пов'язані з процесом виробництва продукції, робіт, послуг (матеріали, заробітна плата та нарахування на заробітну плату робітників, знос інструментів тощо).

Накладні витрати - витрати з управління та обслуговування виробничого процесу (загальновиробничі і загальногосподарські витрати).

Прямі витрати - витрати, які можна прямо віднести на певні види продукції, робіт, послуг (сировина, матеріали, напівфабрикати, заробітна плата робітників, нарахування на заробітну плату тощо).

Непрямі витрати - витрати, які одночасно належать до всіх видів продукції (витрати на освітлення, опалення тощо загальновиробничі і загальногосподарські витрати).

Непрямі витрати в кінці місяця розподіляються між окремими видами продукції, робіт, послуг пропорційно якій-небудь бази:

зарплата виробничих робітників (для трудомістких виробництв);

матеріальні витрати (для матеріаломістких виробництв);

прямі витрати;

виручка від реалізації за окремими видами продукції, робіт, послуг.

Змінні витрати - витрати, які здійснюються пропорційно обсягу випущеної продукції (сировина, матеріали, зарплата основних робітників з нарахуваннями, напівфабрикати, загальновиробничі витрати).

Постійні витрати - витрати, які не залежать від обсягу випущеної продукції (освітлення, опалення, зарплата управлінського персоналу тощо загальногосподарські витрати)

Собівартість продукції (робіт, послуг) - вартісна оцінка використовуваних у процесі виробництва природних ресурсів, сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів та інших витрат.

Цехова собівартість - прямі витрати (матеріали за вирахуванням зворотних відходів, витрати на оплату праці працівників, безпосередньо зайнятих випуском продукції (виконанням робіт, наданням послуг), відрахування на соціальне страхування та забезпечення; втрати від браку; витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування й загальновиробничі витрати).

Виробнича собівартість - цехова собівартість плюс загальногосподарські витрати.

Повна собівартість - виробнича собівартість плюс комерційні витрати.

Система рахунків для обліку витрат на виробництво

У Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено розділ 3 «Витрати на виробництво», який об'єднує рахунки з 20 по 29. У тому числі:

Рахунок 20 «Основне виробництво»;

Рахунок 21 «Напівфабрикати власного виробництва»;

Рахунок 23 «Допоміжні виробництва»;

Рахунок 25 «Загальновиробничі витрати»;

Рахунок 26 «Загальногосподарські витрати»;

Рахунок 28 «Брак у виробництві»;

Рахунок 29 «Обслуговуючі виробництва».

Рахунки третього розділу призначені для систематизації та накопичення інформації про витрати по звичайних видах діяльності організації, а також забезпечення контролю над формуванням собівартості продукції, робіт, послуг.

Рахунок 40, 46, 97 Плану рахунків передбачені для ведення обліку витрат за економічними елементами. Склад рахунків 40, 46, 97 і методика їх використання встановлюються підприємством, виходячи з особливостей діяльності, структури та організації управління.

Для обліку витрат, вироблених в звітному місяці, але не підлягають включенню до собівартості продукції поточного періоду, використовується активний рахунок 97. До складу цих витрат входять: витрати на освоєння нових видів продукції і виробництв, абонементна плата за телефон, орендна плата, сплачена вперед і ін витрати. Ці витрати називаються одноразовими, а рахунки, на яких вони враховуються - звітно-розподільними.

Облік витрат на виправлення браку та коштів, витрачених на остаточний (невиправний) шлюб, проводиться на калькуляційних активному рахунку 28 «Брак у виробництві».

Для обліку витрат з управління та обслуговування виробництв використовуються збірно-розподільні активні рахунки 25 і 26. На рахунку 25 відображаються витрати цехів, а рахунок 26 враховує витрати з управління підприємством.

До незавершеного виробництва відносяться: продукція, що не пройшла всіх стадій, передбачених технологічним процесом, а також вироби неукомплектовані, що не пройшли випробування і технічний прийом.

До накладних витрат відносяться загальновиробничі (рахунок 25) і загальногосподарські (рахунок 26) витрати підприємства.

В кінці місяця загальновиробничі витрати повністю списуються в дебет рахунків 20, 23, тобто залишку на кінець місяця за рахунком 25 не буває.

Організація аналітичного обліку витрат на виробництво

За рахунками 20 «Основне виробництво» і 23 «Допоміжні виробництва» аналітичний облік організується по кожному замовленню, виду робіт, виду продукції окремо, в розрізі статей калькуляції та місць виконання робіт. Для цього розроблені картки (відомості) аналітичного обліку виробництва.

Аналітичний облік за рахунком 25 організується у відомості № 12 «Витрати цеху № Х». Вона відкривається щомісяця по кожному цеху окремо для обліку витрат у синтетичному розрізі за дебетом рахунків 20, 23, 28 і в аналітичному розрізі по рахунках 25-1, 25-2 з кредиту кореспондуючих рахунків.

Аналітичний облік загальногосподарських витрат здійснюється у відомості № 15 точно в такому ж порядку, як і за рахунками 25-1, 25-2 у ​​відомості № 12. У відомості № 15 ведеться аналітичний облік і за рахунками 96 і 97. На відміну від рахунка 26 тут, крім типових статей витрат, можуть використовуватися додаткові, що відповідають вимогам специфіки роботи підприємства.

Синтетичний облік виробничих витрат по цехах і заводоуправління обмежується показниками відомостей № № 12 і 15, а по підприємству в цілому для цього використовується журнал-ордер № 10. Він містить три розділи:

· «Витрати обігу»;

· «Розрахунок витрат за економічними елементами";

· «Собівартість товарної продукції».

Методи обліку витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції

Методи обліку виробничих витрат класифікуються:

по відношенню до виробничого процесу - позамовний, попередільний;

по об'єкту калькуляції - деталь, вузол, виріб, група однорідних виробів, процес, переділ, виробництво, замовлення;

за способом збору інформації, забезпечує контроль за витратами, - спосіб попереднього контролю (нормативний метод) і поточний облік витрат з наступним контролем.

Позамовний метод обліку використовується в виробництвах з механічною складанням деталей, вузлів і виробів в цілому; якщо технологічний процес між цехами тісно взаємопов'язаний; готову продукцію випускає тільки один, останній в ланцюжку цех.

Позамовний метод обліку застосовують в індивідуальних і дрібносерійних виробництвах, наприклад, у важкому машинобудуванні, суднобудуванні і т.п.

Попередільний метод обліку застосовується в таких галузях промисловості, в яких обробляється сировину послідовно проходить декілька окремих, самостійних фаз обробки - переділів. Кожен переділ, за винятком останнього, являє собою закінчену фазу обробки сировини, в результаті якої підприємство отримує не кінцевий продукт обробки, а напівфабрикат власного виробництва.

Завданням нормативного методу обліку витрат є своєчасне попередження нераціонального використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів у господарстві, сприяння виявленню наявних у виробництві резервів і результатів внутрішньогосподарського госпрозрахунку. У своїй основі він містить технічно обгрунтовані розрахункові величини витрат робочого часу, матеріальних і грошових ресурсів на одиницю продукції, робіт, послуг.

Нормативний метод обліку забезпечує оперативність і можливість попереднього контролю виробничих витрат і фактично задовольняє всі вимоги управлінського обліку.

Облік готової продукції і продажів

Готовою вважається продукція, яка пройшла всі стадії технологічної обробки, випробування, укомплектована, відповідає встановленим стандартам і здана на склад готової продукції.

Готова продукція - частина матеріально-виробничих запасів підприємства, призначених для продажу і є кінцевим результатом виробничого процесу, закінчена обробкою (комплектацією), технологічні і якісні характеристики якої відповідають умовам договору або вимогам інших документів, у випадках, встановлених законодавством.

Товари - частина матеріально-виробничих запасів підприємства, придбана чи отримана від інших юридичних і фізичних осіб і призначена для продажу чи перепродажу без додаткової обробки.

Витрати - вартість використаних ресурсів, які повністю витрачені або «витрачені» протягом певного періоду для отримання доходу.

Витрати - грошова оплата придбаних товарів чи послуг, яка з часом буде вирахувано з доходів (прибутку), тобто списана у витрати.

Таким чином, витрати - це частина витрат, понесених підприємством у зв'язку з отриманням доходу.

На рахунку 43 «Готова продукція» готова продукція може враховуватися як за фактичною виробничою собівартістю, так і за нормативною (плановою) собівартістю.

На рахунку 43 «Готова продукція» не враховуються:

готові вироби, придбані для комплектації або в якості товарів для продажу;

вартість виконаних робіт і наданих послуг на сторону;

продукція, що підлягає здачі замовникам на місці і не оформлена актом приймання.

Рахунок 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» використовується у разі оцінки готової продукції за нормативною (плановою) собівартістю.

Первинні документи з обліку готової продукції:

приймально-здавальних накладна по здачі на склад готової продукції;

акт здачі на склад готової продукції;

картка складського обліку готової продукції.

Первинні документи з відвантаження готової продукції:

наказ-накладна (комбінований документ, який поєднує розпорядження складу на відпуск готової продукції і накладну, яка є супровідним документом, що фіксує відпущене кількість продукції);

товарно-транспортна накладна;

договір;

рахунок-фактура для цілей оподаткування.

Регістри аналітичного і синтетичного обліку:

відомість випуску готової продукції;

відомість реалізації готової продукції.

Облік реалізації продукції ведеться на операційному, активно-пасивному, оціночно-результативний рахунку 90 «Продажі».

Оцінка готової продукції

Готова продукція відноситься до оборотних активів і в Балансі відповідно до Положення з бухгалтерського обліку та бухгалтерської звітності повинна відображатися за фактичної собівартості.

Готова продукція відображається за фактичною або нормативної (планової) виробничої собівартості, що включає витрати, пов'язані з використанням у процесі виробництва основних засобів, сировини, матеріалів, палива, енергії, трудових ресурсів, та інші витрати на виробництво продукції або за прямими статтями витрат.

У кінці місяця кількість випущеної продукції оцінюється за фактичною собівартістю і визначається результат роботи в процесі виробництва - економія або перевитрата.

Облік готової продукції на складі

Облік готової продукції ведеться на складі в картках кількісного обліку уніфікованої форми М-12. Записи в картках завідувач складом робить на підставі первинних документів-накладних на здачу готової продукції - при надходженні продукції на склад і вимог на відпуск продукції чи наказів-накладних при вибутті продукції зі складу. Після кожного запису в картках виводиться залишок готових виробів (продукції).

Щорічно перед складанням річного бухгалтерського балансу на складі здійснюється суцільна інвентаризація готової продукції. Результати інвентаризації відображаються на рахунках бухгалтерського обліку.

Реалізація готової продукції

Підприємство реалізує свою продукцію на основі укладених з покупцем договорів.

Під відвантаженої продукцією, виконаними роботами і наданими послугами розуміють продукцію і послуги, платіжні документи на які здані в банк, але не оплачені покупцем.

При укладанні договору між постачальником і покупцем дається вказівка ​​про франко-місці, до якого всі витрати по відвантаженню продукції та відповідальність за неї несе постачальник, тобто виробник продукції.

Використовуються такі поняття:

франко-склад постачальника - всі витрати по відвантаженню зі складу оплачує покупець;

франко-станція відправника - витрати від залізничної станції постачальника і залізничний тариф сплачує покупець;

франко-вагон-станція призначення - покупець оплачує залізничний тариф;

франко-станція призначення - всі витрати по відвантаженню, включаючи залізничний тариф, оплачує постачальник;

франко-склад покупця - крім зазначених витрат постачальник оплачує собівартість розвантажувально-навантажувальних робіт на станції покупця і вартість перевезення до його складу.

Витрати на продаж

Витрати, пов'язані зі збутом продукції називаються витратами на продаж (раніше комерційні витрати) та обліковуються на збірно-розподільчому рахунку 44 «Витрати на продаж».

Цей рахунок призначений для узагальнення інформації про витрати, пов'язані з продажем продукції, товарів, робіт і послуг. На підприємствах, що здійснюють промислову й іншу виробничу діяльність на рахунку 44 «Витрати на продаж» можуть бути відображені такі витрати:

· На затарювання і упаковку виробів на складах готової продукції;

· З доставки продукції на станцію (пристань) відправлення, навантаженню у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;

· Комісійні збори (відрахування), що сплачують збутових та інших посередницьким організаціям;

· Щодо утримання приміщень для зберігання продукції в місцях її продажу та оплати праці продавців в організаціях, зайнятих сільськогосподарським виробництвом;

· На рекламу;

· На представницькі витрати;

· На інші аналогічні за призначенням витрати.

В організаціях, що здійснюють торговельну діяльність, на рахунку 44 «Витрати на продаж» можуть бути відображені такі витрати (витрати обігу):

· На перевезення товарів;

· На оплату праці;

· На оренду;

· На утримання будинків, споруд, приміщень та інвентарю;

· По зберіганню та підготовці товарів;

· На рекламу;

· На представницькі витрати;

· Інші аналогічні за призначенням витрати.

Витрати на рекламу і представницькі витрати

Витрати на рекламу - це витрати підприємства щодо цілеспрямованого впливу на споживача для просування продукції (робіт, послуг) на ринках збуту. До них належать такі витрати:

· На розробку і видання рекламних виробів;

· На розробку та виготовлення зразків оригінальних фірмових пакетів, упаковок;

· На придбання і виготовлення рекламних сувенірів і т.д.;

· На рекламні заходи, що проводяться за допомогою засобів масової інформації;

· На світлову і зовнішню рекламу, придбання, виготовлення, копіювання, дублювання і демонстрацію рекламних кіно-, відео-, діафільмів тощо;

· Виготовлення стендів, муляжів, рекламних щитів, покажчиків тощо;

· Зберігання та експедирування рекламних матеріалів.

Витрати для цілей оподаткування прибутку класифікуються на нелімітіруемие і лімітуються (нормовані). За лімітуються витрат затверджуються в установленому порядку ліміти, норми і нормативи.

Витрати на рекламу відносяться до нормованих.

База для розрахунку нормативу - виручка у відповідності зі ст. 249 НК РФ;

Граничний розмір - 1%;

Підстава - ст. 264 п.4 НК РФ.

Представницькі витрати, що відносяться на собівартість продукції (робіт, послуг), що входять у витрати на продаж для цілей оподаткування також є лімітуються.

Облік фінансових результатів

Процес продажу (реалізації) продукції, робіт, послуг для підприємства є найважливішим у його діяльності, тому що в результаті продажу формується кінцевий фінансовий результат діяльності організації - прибуток або збиток.

Формування фінансових результатів

Доходами організації визнається збільшення економічних вигод у результаті надходження активів (грошових коштів, іншого майна) та погашення зобов'язань, що приводить до збільшення капіталу цієї організації, за винятком внесків учасників (власників майна).

Не визнаються доходами організації надходження від інших юридичних і фізичних осіб, зокрема:

· Сум податку на додану вартість, акцизів, експортних мит і інших аналогічних обов'язкових платежів;

· За договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо;

· В порядку попередньої оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

· Авансів в рахунок оплати продукції, товарів, робіт, послуг;

· Завдатку;

· В погашення кредиту, позики, наданого позичальнику.

Витратами організації визнається зменшення економічних вигод у результаті вибуття активів (грошових коштів, іншого майна) та виникнення зобов'язань, що приводить до зменшення капіталу цієї організації, за винятком зменшення внесків за рішенням учасників. Не визнається витратами організації вибуття таких активів:

у зв'язку з придбанням (створенням) необоротних активів (основних засобів, незавершеного будівництва, нематеріальних активів тощо);

вклади до статутних (складеному) капітали інших організацій, придбання акцій акціонерних товариств та інших цінних паперів не з метою перепродажу (продажу);

перерахування коштів (внесків, виплат і т.п.), пов'язаних з благодійною діяльністю, витрати на здійснення спортивних заходів, відпочинку, розваг, заходів культурно-просвітницького характеру та інших аналогічних заходів;

за договорами комісії, агентськими та іншим аналогічним договорами на користь комітента, принципала тощо;

в порядку попередньої оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг;

у вигляді авансів, задатку в рахунок оплати матеріально-виробничих запасів та інших цінностей, робіт, послуг;

в погашення кредиту, позики, отриманих організацією.

Вибуття активів іменується оплатою.

Доходи і витрати організації в залежності від їх характеру, умови отримання і напрямів діяльності організації поділяються на:

доходи від звичайних видів діяльності;

інші доходи.

Доходи і витрати, відмінні від доходів і витрат по звичайних видах діяльності вважаються іншими.

Виручка визнається в бухгалтерському обліку при наявності таких умов:

· Організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином;

· Сума виручки може бути визначена;

· Є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації (впевненість у тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації, є у випадку, коли організація отримала в оплату актив, або відсутня невизначеність щодо отримання активу );

· Право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію (товар) перейшло від організації до покупця, або робота прийнята замовником (послуга надана);

· Витрати, які вироблені або будуть проведені у зв'язку з цією операцією, можуть бути визначені.

Якщо у відношенні грошових коштів та інших активів, отриманих організацією в оплату, не виконано хоча б одне з названих умов, то в бухгалтерському обліку організації визнається кредиторська заборгованість, а не виручка.

Витрати визнаються в бухгалтерському обліку при наявності таких умов:

· Витрата проводиться відповідно до конкретного договором, вимогою законодавчих і нормативних актів, звичаями ділового обороту;

· Сума витрат може бути визначена;

· Є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться зменшення економічних вигод організації. Впевненість у тому, що в результаті конкретної операції відбудеться зменшення економічних вигод організації, є у випадку, коли організація передала актив або відсутня невизначеність щодо передачі активу.

Якщо відносно будь-яких витрат, здійснених організацією, не виконано хоча б одне з названих умов, то в бухгалтерському обліку організації визнається дебіторська заборгованість.

Визнання доходу від звичайної діяльності

Виручка визнається в бухгалтерському обліку при одночасному виконанні наступних умов:

· Організація має право на отримання цієї виручки, що випливає з конкретного договору або підтверджений іншим відповідним чином;

· Сума виручки може бути визначена. На практиці це означає, що в документах повинні міститися всі необхідні показники для визначення ціни або за договором, або за Цивільним кодексом РФ;

· Є впевненість в тому, що в результаті конкретної операції відбудеться збільшення економічних вигод організації. Така впевненість є у випадку, коли організація вже отримала оплату або відсутня невизначеність щодо її отримання;

· Право власності (володіння, користування і розпорядження) на продукцію (товар) перейшло від організації до покупця або робіт прийнята замовником (послуга надана). З цього випливає, що при переміщенні продукції (товарів, робіт, послуг, сировини, матеріалів і т.д.) між різними підрозділами однієї організації виручка чи дохід виникнути не може (тому що це внутрішньозаводський оборот);

· Витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути визначені.

У разі продажу товарів, продукції, робіт, послуг необхідне дотримання всіх п'яти умов для визнання доходу від реалізації. У той же час для визнання в бухгалтерському обліку виручки від надання за плату в тимчасове користування своїх активів або надання прав на використання своєї інтелектуальної власності або від участі в статутних капіталах інших організацій достатньо дотримання трьох перших умов.

Облік формування прибутку

Рахунки, на яких відображаються доходи і витрати організації, а також виявляється кінцевий фінансовий результат її діяльності, у Плані рахунків згруповані в заключному VIII розділі «Фінансові результати».

Для формування фінансових результатів передбачені такі рахунки бухгалтерського обліку:

рахунок 90 «Продажі» - для обліку доходів і витрат від звичайних видів діяльності;

рахунок 91 «Інші доходи і витрати» - для обліку доходів і витрат від інших операцій;

рахунок 99 «Прибутки та збитки» - для формування кінцевого фінансового результату діяльності організації.

Планом рахунків передбачена також можливість ведення обліку по рахунку 90 «Продажі» з використанням спеціальних субрахунків:

90-1 "Дохід" - для обліку надходжень активів, визнаних виручкою;

90-2 "Собівартість продажів» - для обліку собівартості продажів;

90-3 «Податок на додану вартість» - для обліку сум ПДВ, належних до одержання від покупця (замовника);

90-4 «Акцизи» - для обліку сум акцизів, що включені до ціни проданої продукції (товарів);

90-5 «Експортні мита» - для обліку сум експортних мит;

90-9 «Прибуток / збиток від продажу» - для виявлення фінансового результату (прибуток або збиток) від продажів за звітний місяць.

Для обліку операцій по рахунку 91 «Інші доходи і витрати» можна використовувати спеціальні субрахунки:

91-1 «Інші доходи»;

91-2 «Інші витрати»;

91-9 «Сальдо інших доходів і витрат».

На рахунку 99 «Прибутки та збитки» виявляється кінцевий результат фінансово-господарської діяльності організації (чистий прибуток або чистий збиток).

Після закінчення звітного року рахунок 99 «Прибутки та збитки» закривається. Заключною записом грудня сума чистого прибутку (збитку) звітного року списується з рахунку 99 «Прибутки та збитки» на рахунок 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Формування фінансових результатів за звітний рік

На кінець звітного року за всіма субрахунками рахунків 90 «Продажі» і 91 «Інші доходи і витрати» утворюється нульове сальдо.

Фінансовий результат щомісячно заключними оборотами списується з субрахунку 90-9 «Прибуток / збиток від продажу» й з субрахунку 91-9 «Сальдо інших доходів і витрат» на рахунок 99 «Прибутки та збитки». Таким чином, синтетичні рахунки 90 «Продажі» і 91 «Інші доходи і витрати» сальдо на звітну дату не мають. Обороти за звітний місяць залишаються на рахунках за дебетом 90-2, 90-3, 90-4, 91-2 і за кредитом рахунків 90-1, 91-1 і закриваються за підсумками року.

Закриття рахунків 90 «Продажі», 91 «Інші доходи і витрати», 99 «Прибутки та збитки» наприкінці звітного року.

Рахунок 99 «Прибутки та збитки» при складанні річної звітності закривається. Заключною записом грудня сума чистого прибутку (чистого збитку) звітного року списується з рахунку 99 «Прибутки та збитки» у кредит (коли збиток у дебет) на рахунок 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Облік використання прибутку та розрахунків з податку на прибуток

Розподіл прибутку підприємств регламентується установчими документами і нормативними актами, що діють на території РФ. Прибуток підприємства спрямовується в першу чергу на сплату податку на прибуток.

Об'єктом оподаткування є оподатковуваний прибуток.

Ставка податку на прибуток встановлюється законодавством РФ в залежності від виду діяльності підприємства. Прибуток від реалізації продукції, основних засобів та іншого майна оподатковується за діючою ставкою податку на прибуток у федеральний бюджет 6,5%, до бюджетів суб'єктів РФ за ставками, що встановлюються законодавчими органами суб'єктів РФ, в розмірі не більше 17,5% (але не нижче 13,5%).

На суму податку на прибуток, що належить бюджету, робляться бухгалтерські записи на рахунках:

Д 99 «Прибутки та збитки»

До 68 «Розрахунки з податків і зборів», субрахунок «Податок на прибуток».

Облік розрахунків з податку на прибуток

Облік розрахунків з податку на прибуток ведеться згідно з ПБО 18 / 2 «Облік розрахунків з податку на прибуток». Застосування цього положення дозволяє відображати в бухгалтерському обліку і бухгалтерської звітності відмінність податку на бухгалтерський прибуток (збиток), визнаного в бухгалтерському обліку, від податку на оподатковуваний прибуток, сформованого в бухгалтерському обліку і відбитого в податковій декларації з податку на прибуток.

Основною метою ПБО 18 / 2 є встановлення альтернативного механізму розрахунку величини оподатковуваного прибутку організацій на основі даних бухгалтерського обліку. Як відомо, прибуток або збиток, обчислені за правилами бухгалтерського обліку відрізняються від величини оподатковуваного прибутку (збитку), яка сформована за даними податкового обліку.

Різниця між бухгалтерським прибутком (збитком) звітного періоду утворюється в результаті застосування різних правил визнання договорів і витрат, які встановлені в нормативних правових актах і законодавством РФ про податки і збори (гл. 25 НК РФ).

Бухгалтерської прибутком (збитком) визнається показник, обчислений у порядку встановленому нормативними правовими актами з бухгалтерського обліку РФ.

Оподатковуваним прибутком (збитком) визнається податкова база з податку на прибуток за звітний період, що розраховується в порядку, встановленому законодавством РФ про податки і збори.

Згідно з положенням по бухгалтерському обліку різниця між бухгалтерським прибутком (збитком) і оподатковуваним прибутком (збитком) звітного періоду складається із двох частин: «постійних різниць» і «тимчасових різниць».

Постійні різниці - це доходи і витрати, які формують бухгалтерський прибуток (збиток) звітного періоду і виключені з розрахунку податкової бази по податку на прибуток як звітного, так і наступних звітних періодів.

Тимчасові різниці - це доходи і витрати, які формують бухгалтерський прибуток (збиток) в одному звітному періоді, а податкову базу по податку на прибуток в іншому або інших звітних періодах.

У залежності від впливу на оподатковуваний прибуток (збиток) тимчасові різниці підрозділені на два види:

тимчасові різниці;

оподатковувані тимчасові різниці.

Тимчасові різниці при формуванні оподатковуваного прибутку (збитку) призводять до виникнення відкладеного податку на прибуток, який має зменшити суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному звітному або наступному звітному періоді.

Оподатковувані тимчасові різниці при формуванні оподатковуваного прибутку (збитку) призводять до виникнення відкладеного податку на прибуток, який повинен збільшити суму податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у наступному звітному періоді або в наступних звітних періодах.

Відкладений податок на прибуток поділяється на:

відстрочений податковий актив (це та частина відкладеного податку на прибуток, що призводить до зменшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у періоді, наступному за звітним періодом або в наступних звітних періодах);

відстрочене податкове зобов'язання (це та частина відкладеного податку на прибуток, що призводить до збільшення податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у періоді, наступному за звітним періодом, або в наступних звітних періодах).

Облік податку на прибуток

Для цілей бухгалтерського обліку сума податку на прибуток, яка визначається виходячи з облікового прибутку (збитку) і відображається у бухгалтерському обліку незалежно від суми оподатковуваного прибутку (збитку), є умовним витратою (умовним доходом) з податку на прибуток.

Для цілей оподаткування сума податку на прибуток, визначається виходячи з величини умовного витрати (умовного доходу), скоректованої на суми постійного податкового зобов'язання, відкладеного податкового активу та відстроченого податкового зобов'язання звітного періоду, є поточним податком на прибуток (поточним податковим збитком)

+ (-) Умовний витрата (умовний дохід) з податку на прибуток + Постійне податкове зобов'язання + Відстрочений податковий актив + Відкладене податкове зобов'язання =

+ (-) Поточний податок на прибуток (поточний податковий збиток).

Розкриття інформації в бухгалтерській звітності

У складі інформації про облікову політику організації у бухгалтерської звітності підлягає розкриттю як мінімум наступна інформація:

про порядок визнання виручки організації;

про спосіб визначення готовності робіт, послуг, продукції, виручка від виконання, надання, продажу яких визнається у міру готовності.

У звіті про прибутки та збитки доходи організації за звітний період відображаються з підрозділом на виручку, операційні доходи і позареалізаційні доходи, а в разі виникнення - надзвичайні доходи.

Операційні і позареалізаційні витрати можуть не показуватися в звіті про прибутки та збитки розгорнуто по відношенню до відповідних доходів, коли:

відповідні правила бухгалтерського обліку передбачають або не забороняють таке відображення витрат;

витрати і пов'язані з ними доходи, які виникли в результаті одного і того ж або аналогічного за характером факту господарської діяльності, не є суттєвими для характеристики фінансового стану організації.

Облік капіталу

Капітал підприємства

Кожна організація, що працює відокремлено від інших, ведуча виробничу і (або) комерційну діяльність, повинна володіти певним капіталом, який представляє собою сукупність матеріальних цінностей та грошових коштів, фінансових вкладень і витрат на придбання прав, необхідних для здійснення господарської діяльності.

У бухгалтерському обліку капітал умовно поділяється на активний капітал, тобто діючий (функціонуючий) у вигляді майна та зобов'язань, і пасивний капітал, що відображає джерела формування та оплати чинного капіталу.

Склад активного капіталу:

основний капітал (основні засоби, нематеріальні активи, незавершені довгострокові інвестиції, фінансові інвестиції);

оборотний капітал (оборотний капітал, матеріальні оборотні кошти, кошти в поточних розрахунках (зобов'язання), фінансові вкладення (короткострокові), грошові кошти).

Склад пасивного капіталу:

власний капітал (статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільові (спеціальні) вклади);

позиковий капітал:

· Довгостроковий (позики, позики, аванси (субсидії);

· Короткостроковий (позики, позики, поточна кредиторська заборгованість).

Облік статутного капіталу

Основу власного капіталу підприємства складає статутний капітал, величина якого зафіксована в його статутних установчих документах.

Статутний капітал - це стартовий капітал, необхідний підприємству для здійснення фінансово-господарської діяльності з метою одержання прибутку.

Згідно з Цивільним кодексом РФ статутний капітал організації може виступати у вигляді:

складеного капіталу - в повному товаристві і товаристві на вірі;

пайового або неподільного фонду - у виробничому кооперативі (артілі);

статутного капіталу - в акціонерних товариствах, товариствах з обмеженою та додатковою відповідальністю;

статутного фонду - в унітарних державних і муніципальних підприємствах.

Статутний капітал - основне джерело формування власних коштів підприємства, необхідних йому для виконання статутних зобов'язань.

Для обліку статутного капіталу використовується пасивний балансовий рахунок 80 «Статутний капітал».

Кредитовий залишок по рахунку 80 показує суму зареєстрованого статутного капіталу, оборот по кредиту відображає суму його збільшення по законних підставах, а оборот по дебету - зменшення статутного капіталу при виході засновників (учасників) зі складу організації і з інших причин. Для розрахунків із засновниками (учасниками) використовується спеціальний балансовий рахунок 75 «Розрахунки з засновниками», має активні і пасивні субрахунки.

Аналітичний облік по рахунку 80 «Статутний капітал» організується таким чином, щоб забезпечити формування інформації по засновникам організації, стадіям формування капіталу і видам акцій.

Аналітичний облік по рахунку 75 «Розрахунки з засновниками» ведеться по кожному засновнику підприємства.

На момент реєстрації статутний капітал повинен бути сплачений не менш ніж наполовину, що залишилася ж частина повинна бути сплачена протягом року з моменту реєстрації.

Акціонерним товариством визнається товариство, статутний капітал якого розділений на певне число акцій.

На відміну від акціонерних товариств, ТОВ не випускає акцій.

Складеного капіталу - це сукупність вкладів учасників повного товариства або товариства на вірі, внесених для здійснення його господарської діяльності. Внеском також можуть бути гроші, цінні папери, інші речі і майнові права, що мають грошову оцінку.

Для обліку складеного капіталу використовується пасивний балансовий рахунок 80 «Статутний (складеного) капітал».

Унітарне підприємство - державне або муніципальне підприємство, що є комерційною організацією, не наділене правом власності на закріплене за ним власником майно.

Ще одна можлива організаційно-правова форма виробничої і комерційної діяльності - просте товариство. Відповідно до ст. 1041 - 1054 ЦК України договір простого товариства передбачає з'єднання товаришами своїх вкладів і їх спільну діяльність без утворення юридичної особи.

Зміна розміру статутного капіталу підприємства завжди пов'язане з перезатвердженням його установчих документів загальними зборами засновників та їх перереєстрацією у відповідних державних органах.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватися у випадках:

залучення додаткових коштів від учасників (засновників) або при додатковому прийомі учасників (засновників), а також у разі додаткової емісії акцій або збільшення їх номіналу;

направлення на його збільшення нерозподіленого чистого прибутку, додаткового і резервного капіталу, а також нарахованого засновницького доходу (дивідендів);

отримання унітарними підприємствами додаткових коштів у вигляді дотацій від державних і муніципальних органів.

Зменшення статутного капіталу підприємством може здійснюватися у випадках:

виходу учасників (засновників) зі складу організації або викупу акцій акціонерним товариством з подальшим анулюванням;

доведення розміру статутного капіталу до величини вартості чистих активів і погашення за рахунок нього непокритого збитку, а також покриття збитку за рахунок зниження розмірів внесків (паїв) учасників або номінальної вартості акцій;

вилучення частини статутного фонду унітарного підприємства.

Чисті активи - це величина, яка визначається шляхом вирахування із суми активів підприємства, прийнятих до розрахунку, суми його зобов'язань, прийнятих до розрахунку згідно зі спільним Наказом Мінфіну РФ № 71 і ФКЦБ № 149 від 5 серпня 1996 року «Про порядок оцінки вартості чистих активів акціонерного товариства ».

Чисті активи = Активи - Пасиви

У разі перевищення мінімального розміру статутного капіталу над величиною чистих активів суспільство має бути ліквідовано.

Рахунок 81 «Власні акції (частки)» призначений для узагальнення інформації про наявність та рух власних акцій, викуплених акціонерним товариством у акціонерів для їх наступного перепродажу або анулювання.

Облік додаткового та резервного капіталу

У процесі господарської діяльності в організації може з'явитися нове майно або зрости облікова вартість уже наявного майна, що призводить до зростання активів підприємства. Для обліку джерел надходження нових матеріальних цінностей або приросту їх балансової вартості в бухгалтерському обліку введене поняття додаткового капіталу.

Для обліку сум додаткового капіталу та узагальнення інформації про їх накопиченні і використанні використовується рахунок 83 «Додатковий капітал» без поділу на субрахунки.

Джерелами формування додаткового капіталу є:

приріст вартості майна з переоцінки і завдяки капітальним вкладенням;

емісійний дохід;

позитивні курсові різниці, які утворюються при внеску іноземної валюти до статутного капіталу підприємства;

кошти, асигновані з бюджету і використані на фінансування довгострокових вкладень;

кошти підприємства, спрямовані на поповнення оборотних коштів.

Кошти від безоплатного надходження майна відображаються у складі доходів майбутніх періодів по рахунку 98 «Доходи майбутніх періодів».

У результаті переоцінки об'єктів основних засобів величина додаткового капіталу може не тільки збільшуватися, але і зменшуватися.

Резервний капітал являє собою страховий капітал підприємства, призначений для відшкодування збитків від господарської діяльності, а також для виплати доходів інвесторам і кредиторам у випадку, якщо на ці цілі не вистачає прибутку.

Освіта резервного капіталу може носити обов'язковий і добровільний характер.

Для отримання інформації про наявність та рух коштів резервного капіталу передбачено рахунок 82 «Резервний капітал».

Облік нерозподіленого прибутку

Узагальнення інформації про наявність та рух сум нерозподіленого прибутку або непокритого збитку підприємства здійснюється на рахунку 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Сума чистого прибутку звітного року списується заключними оборотами грудня бухгалтерськими записами:

Д 99 «Прибутки та збитки»

До 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Сума чистого збитку звітного року списується заключними оборотами грудня бухгалтерськими записами так:

Д 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)»

До 99 «Прибутки та збитки».

Списання з бухгалтерського балансу збитку звітного року відбивається бухгалтерськими записами на рахунках бухгалтерського обліку:

А. при доведенні величини статутного капіталу до величини чистих активів підприємства:

Д 80 «Статутний капітал»

До 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Б. при направленні на погашення збитків коштів резервного капіталу:

Д 82 «Резервний капітал»

До 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

В. при погашенні збитку простого товариства за рахунок цільових внесків його учасників:

Д 75 «Розрахунки з засновниками»

До 84 «Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)».

Облік коштів цільового фінансування

Для узагальнення інформації про рух коштів, призначених для здійснення заходів цільового призначення, коштів, що надійшли від інших організацій та осіб, бюджетних коштів та ін використовується рахунок 86 «Цільове фінансування».

Використання цільового фінансування відображається:

А. при спрямування коштів цільового фінансування на утримання некомерційних організацій:

Д 86 «Цільове фінансування»

До 20 «Основне виробництво» або 26 «Загальногосподарські витрати».

Б. При використанні коштів цільового фінансування, отриманого у вигляді інвестиційних коштів:

Д 86 «Цільове фінансування»

До 83 «Додатковий капітал».

В. при направленні підприємством бюджетних коштів на фінансування витрат:

Д 86 «Цільове фінансування»

До 98 «Доходи майбутніх періодів».

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Шпаргалка
113.5кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік витрат на виробництво
Бухгалтерський облік витрат на виробництво
Облік і аналіз витрат на виробництво
Облік і аудит витрат на виробництво продукції 2
Облік і аудит витрат на виробництво продукції
Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості
Облік витрат на виробництво і реалізацію продукції
Облік витрат на виробництво Завдання обліку
Облік витрат на виробництво Розгляд основних
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru