Облік виробничих запасів 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
ВСТУП. 4
1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ .. 10
1.1. Оцінка і документальне оформлення операцій по надходженню і витрачанню виробничих запасів. 10
1.2. Організація обліку виробничих запасів в місцях їх зберігання. 17
1.3. Бухгалтерський облік виробничих запасів. 21
1.4. Удосконалення обліку виробничих запасів. 27
2. КОНТРОЛЬ ЗА РУХОМ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ .. 31
2.1. Перевірка стану складського господарства. 31
2.2. Перевірка повноти оприбуткування і правильності оцінки виробничих запасів. 36
2.3. Контроль використання матеріальних ресурсів у виробництві. 43
2.4. Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в обліку. 48
3. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ .. 56
3.1. Аналіз забезпеченості господарства матеріальними ресурсами. 56
3.2. Аналіз ефективності використання виробничих запасів. 59
3.3. Виявлення і підрахунок резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів. 62
ВИСНОВОК. 69
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .. 71

ВСТУП

Виробничо-господарська діяльність будь-якого підприємства потребує певних витрат трудових і матеріальних ресурсів, засобів праці, основного капіталу. Витрати являють собою кошти витрачені з метою забезпечення виробництва і реалізації продукції, отримання доходів і одержання прибутку. Більшість з них знаходять відображення в собівартості продукції, як синтетичному показнику, що характеризує різні сторони виробничо-фінансової діяльності підприємства. Таким чином, економне використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів при виготовленні виробів, виконання робіт та надання послуг є умовою підвищення ефективності виробничих процесів і збільшення прибутку.
У зв'язку з переходом до ринкової економіки результативність підприємницької діяльності все більше залежить від економного використання та витрачання ресурсів, упорядкування структури та кількісних характеристик витрат. Мінімізація витрат і собівартості виробленої продукції є найважливішим засобом максимізації прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції підприємства. Тільки знижуючи собівартість, підприємство може дозволити собі зниження цін, забезпечивши собі тим самим перемогу в ціновій конкуренції. Економія витрат також дозволяє вивільнити ресурси для науково-технічного переозброєння виробництва, створення інвестиційної бази для розвитку підприємств. Що в свою чергу призводить до значного зниження витрат живої праці і зменшення собівартості продукції (робіт, послуг).
Стратегічні завдання економічного та політичного розвитку Республіки Білорусь на перспективу, особливо соціальна спрямованість розвитку економіки, що припускає досягнення цільових параметрів підвищення рівня життя населення, зумовлюють необхідність зростання обсягів виробництва і визначають основні напрями реформування їх галузевої та відтворювальної структури. Важливим чинником забезпечення економічного зростання в країні в прогнозованому періоді має стати ефективне, менш енергоємне і матеріаломістке виробництво товарів і послуг, а також раціональне використання трудових ресурсів.
Дані бухгалтерського обліку повинні містити інформацію для вишукування резервів зниження собівартості продукції в частині раціонального використання матеріалів, зниження норм їх витрати, забезпечення належного зберігання та збереження.
У зв'язку з цим перед урахуванням виробничих запасів стоять наступні завдання:
- Правильне і своєчасне документальне оформлення всіх операцій по заготівлі, надходження та відпуску матеріалів;
- Виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх заготовлением;
- Розрахунок та списання відхилень фактичної собівартості цінностей від їх облікової вартості (ТЗВ) за напрямами витрат;
- Вибір найбільш прийнятною оцінки матеріалів у поточному обліку;
- Контроль за збереженням виробничих запасів в місцях їх зберігання і на всіх стадіях руху;
- Постійний контроль за дотриманням встановлених норм виробничих запасів;
- Систематичний контроль за використанням товарно-матеріальних цінностей у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання;
- Контроль за технологічними відходами та втратами та їх використанням;
- Своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати виробничих запасів у порівнянні з встановленими лімітами (нормами);
- Своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей, контроль за цінностями, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
Для виконання цих завдань необхідно забезпечити: належну організацію матеріально-технічного постачання на підприємстві; відповідний стан складського і ваговимірювального господарства; наявність прогресивних норм витрат сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей, палива та інших цінностей на одиницю продукції. З метою підвищення ролі обліку і контролю в цій справі треба на кожному підприємстві мати науково розроблену номенклатуру-цінник, встановити чіткий документообіг, своєчасно проводити контрольні перевірки та інвентаризації цінностей, не допускати значних відхилень від норм запасів матеріалів, механізувати й автоматизувати обліково-обчислювальні роботи, своєчасно укладати договори про матеріальну відповідальність з працівниками складів і комор. Всі служби підприємства слід забезпечити списком посадових осіб, які мають право підписувати документи на отримання та відпуск зі складів товарно-матеріальних цінностей, а також видавати дозволи (перепустки) на їх вивезення з підприємства.
На підприємствах застосовують велику кількість різноманітних товарно-матеріальних цінностей. За функціональної ролі та призначення в процесі виробництва матеріальні ресурси поділяються на:
- Сировина та матеріали;
- Покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, конструкції і деталі;
- Паливо;
- Тара і тарні матеріали;
- Запасні частини;
- Інші матеріали;
- Будівельні матеріали.
Основними завданнями обліку та аналізу витрат на виробництво є:
- Вивчення видів і показників собівартості продукції, визначення складу і класифікації витрат, що утворюють її структуру;
- Визначення та аналіз фактичної собівартості вироблених товарів (робіт, послуг);
- Виявлення невикористаних резервів виробничого процесу;
- Визначення економічних і організаційних чинників зниження прямих витрат на виробництво продукції.
Прийняття оптимальних управлінських і фінансових рішень неможливе без визначення своїх витрат та проведення аналізу їх утворення. У цілому відомості про витрати потрібні для визначення, контролю і прийняття рішень з управління оперативно-господарською діяльністю підприємства. Аналіз витрат виявляє різні види витрат, визначає шляхи їх регулювання. Він дозволяє з'ясувати, які витрати якими рішеннями обумовлені; визначити динаміку витрат. Знання того, якими бувають витрати і які тенденції їх змін, сприяє вживанню заходів щодо підвищення ефективності і пошуку шляхів щодо поступового зниження витрат.
Дослідження обліку, контролю та аналізу витрат на виробництво було розглянуто на РУСПП «перший Мінська птахофабрика», основним предметом діяльності якого є виробництво продукції птахівництва.
Основними напрямками діяльності птахофабрики є:
- Виробництво продукції птахівництва (яйця та м'ясо птиці);
- Виробництво продукції молочного скотарства (молоко, м'ясо);
- Виробництво продукції рослинництва (зерно, корми).
РУСПП «перша Мінська птахофабрика» має широку організаційну структуру, що дозволяє забезпечувати виробництво якісної птахівничої продукції. Птахофабрика має ряд птахівничих ферм з утримання птиці, ферму з утримання ВРХ, розвинену мережу виробництва рослинницької продукції, промислові цехи для переробки сільгосппродукції власного виробництва та давальницькою (цех забою птиці та ВРХ, ковбасний, кулінарний цех, цех з переробки молока). Є фірмова торгівля, представлена ​​тринадцятий торговими точками. Вищим органом управління є Республіканське об'єднання птахівничої промисловості «Белптіцепром».
РУСПП «перша Мінська птахофабрика» самостійно організовує свою діяльність виходячи з необхідності виробництва продукції (виконання робіт, надання послуг) і визначає перспективи розвитку. Обов'язкове виконання державних завдань за обсягами виробництва і постачання товарів для державних потреб досягається використанням оптимальної чисельності та структури персоналу фабрики (76% промислово-виробничого персоналу).
На підприємстві налічується 70 тракторів всіх марок, 52 тракторних причепа, 11 сівалок, 3 картоплесаджалки, 4 кормозбиральних комплексу, 13 комбайнів, 9 доїльних установок та агрегатів, 3 зерносушильних комплексу, 7 зерноочистного машин, 62 вантажних автомобілі.
У 2003 р. виручка досліджуваного підприємства за реалізовану продукцію склала 23929 млн. крб. У порівнянні з показником 2002 р. зафіксоване зростання на 2634 млн. руб. або на 12,3%. Необхідно відзначити, що в порівнянні з 2002 р. темп зростання виручки знизився. У 2002 р. в порівнянні з 2001 р. зростання даного показника склав 5302 млн. руб. або 33,1%. Прибуток РУСПП «перша Мінська птахофабрика» в 2001 р. склала 703 млн. руб., У 2002 - 1678 млн. руб., У 2003 - 2107 млн. руб. Аналізуючи дані показники можна зробити висновок, що виручка від реалізації продукції і чистий прибуток підприємства зростає, але знижуються темпи зростання. Дана тенденція відбилася на величині рентабельності: в 2001 вона становила 4,7, у 2002 - 8,4, у 2003 - 8.
Середньорічна чисельність працівників складала: у 2001 - 1039 чол, в 2002 - 977 чол, в 2003 - 973 чол. Порівнюючи показники виручки за реалізовану продукцію і чисельності працівників, можна також зробити висновок про зниження продуктивності праці за останній рік.
При написанні даної дипломної роботи були використані публікації в спеціалізованих періодичних виданнях, наукова та навчально-методична література, а також деякі законодавчі документи. У даних джерелах розкривається широке коло питань, пов'язаних з обліком і аналізом ефективності використання матеріальних ресурсів. Практична цінність даних джерел полягає в новизні підходів, які розкривають дану проблему. За допомогою додаткових джерел узагальнено і перероблений значний і найбільш істотний науковий і навчально-методичний матеріал з проблем використання матеріальних ресурсів. Загальні питання даної проблеми, що розкривають місце матеріальних ресурсів в економіці підприємств, розкриті за допомогою публікацій Ільїна О.І., Нехорошева Л.М., Хріпача В.Я., теоретичні основи обліку та контролю матеріальних ресурсів Дробишевського Н.П., Кожарської У . В. Мартинова Н.В., Шахбазовим І.Т. та ін При розгляді методології аналізу використання матеріальних рсурсов основними джерелами послужили публікації Ладутько Н.І., Савицької Г.В., Стражева В.І. та ін

1. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБЛІКУ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

1.1. Оцінка і документальне оформлення операцій по надходженню і витрачанню виробничих запасів

Найважливішою передумовою організації обліку виробничих запасів є їх оцінка. Вона має важливе значення і в справі машинної обробки даних цього обліку. Відповідно до Закону "Про бухгалтерський облік та звітності" (Закону Республіки Білорусь від 25.06.2004 № 42-3) виробничі запаси в обліку і звітності повинні оцінюватися за їх фактичною вартістю.
Фактична вартість виробничих запасів складається з витрат на їх виробництво, придбання (включаючи оплату відсотків за придбання в кредит, наданий постачальником цих цінностей), націнок (надбавок), комісійних винагород, сплачених постачальницьким, зовнішньоекономічним організаціям, вартості послуг товарних бірж, митних зборів, витрат на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюються силами сторонніх організацій, та інших витрат.
У Республіці Білорусь "Основними положеннями по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг)" (зі змінами та доповненнями), затвердженими 26.01.1998, рекомендовані для застосування наступні методи оцінки списаних на виробництво матеріальних цінностей: за середньозваженими цінами; обліковими цінами з урахуванням відхилень від їх фактичної собівартості; цінами останнього придбання. Варіант оцінки закріплюється в обліковій політиці організації.
При великій номенклатурі використовуваних матеріалів їх фактичну вартість можна розрахувати тільки по закінченні місяця, коли бухгалтерія буде мати складові цієї вартості (платіжні вимоги і платіжні вимоги-доручення постачальників матеріалів, автотранспортних та інших організацій за їх перевезення, вантажно-розвантажувальні роботи та інші витрати). Рух же матеріалів відбувається в організаціях щодня, і документи на їх надходження та витрачання повинні оформлятися своєчасно, тобто у міру здійснення операцій, і знаходити відображення в обліку. Тому виникає потреба у використанні в поточному обліку твердих, заздалегідь встановлених цін, званих обліковими.
В якості облікових цін можуть застосовуватися собівартість придбання (заготівлі), середні покупні ціни, вільні ринкові (договірні), регульовані оптові та ін
Зворотні відходи, які обліковуються на рахунку 10 «Матеріали» (субрахунок 6), оцінюються в наступному порядку:
- За зниженою ціною вихідного матеріального ресурсу (за ціною можливого використання) - при їх використанні для основного виробництва підвищеними витратами (зниженим виходом готової продукції), для потреб допоміжного виробництва, виготовлення предметів широкого вжитку або реалізації на сторону;
- За повною ціною вихідного матеріального ресурсу - при реалізації відходів на сторону для використання в якості повноцінного ресурсу;
- За діючою ціною на відходи за вирахуванням витрат на збір і обробку, коли відходи йдуть у переробку усередині організації або здаються на бік.
Товарно-матеріальні цінності, отримані в рахунок вкладів до статутного фонду організації, оцінюються за домовленістю сторін.
Матеріальні ресурси надходять на склади організації з різних джерел. Вони можуть придбаватися за рахунок централізованого забезпечення (за наявності держзамовлення), в порядку оптової та біржової торгівлі, шляхом поставок безпосередньо організаціями-виробниками та ін
Отгрузив матеріальні цінності покупцям, організації-постачальники одночасно висилають їм платіжні вимоги-доручення разом з відвантажувальними та іншими супровідними документами (специфікації, сертифікати, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні та ін.) Для реєстрації транспортних, товарних та інших документів, пов'язаних з отриманням вантажів із залізниць, водних пристаней і ч. п. і з оприбуткуванням їх на склад, а також для записів запитів по розшуку непоступівшіх вантажів застосовується форма М-1 «Журнал обліку вступників вантажів ».
Зі станції залізниці, пристані або від місцевих постачальників цінності отримує експедитор організації. Для цього йому бухгалтерія організації оформляє і видає під розписку довіреність і транспортні або інші документи. При цьому можуть використовуватися дві форми довіреностей: форми М-2 і М-2а. Довіреність форми М-2а використовується організаціями, у яких отримання матеріальних цінностей за довіреностями носить масовий характер. Видані довіреності форми М-2а реєструються в журналі обліку виданих довіреностей (ф. М-3) під розписку в їх отриманні. При використанні форми М-2 дані про видачу та отриманні фіксуються в корінці довіреності, отже, відпадає необхідність у веденні журналу обліку виданих довіреностей (ф. М-3). Термін дії довіреності встановлюється в залежності від можливості одержання та вивозу матеріалів за накладною або іншим документом, на підставі якого видана довіреність.
Якщо при прийманні вантажів від транспортної організації будуть виявлені ознаки порушення або відсутності пломб вантажовідправника, недостачі, псування або пошкодження цінностей (тари, упаковки), то експедитор вправі вимагати перевірки вантажу. Результати перевірки оформляються комерційним актом, який складається з участю представників транспортної організації (залізниці). У цьому акті фіксують характер порушень, кількість відсутнього або зіпсованого вантажу. Комерційний акт є підставою для пред'явлення претензій про відшкодування вартості виявленого збитку винуватцю - транспортної організації (залізниці чи постачальнику).
Матеріальні цінності експедитор доставляє на склад організації та здає їх завідувачу складом.
При відсутності розбіжностей з документами: товарно-транспортної накладної на перевезення вантажів автомобільним транспортом (ф. ТТН-1) або товарної накладної на відпуск та оприбуткування товарно-матеріальних цінностей (ф. ТН-2) надійшли матеріальні цінності оприбутковуються на склад.
Для прийому надійшли товарно-матеріальних цінностей, кількість чи якість яких не збігається з даними супровідних документів, спеціальною комісією складається Акт про приймання матеріалів (ф. М-7). Він складається у двох примірниках з обов'язковою участю матеріально відповідальної особи і представника постачальника або незацікавленої організації (за погодженням з постачальником). Акт затверджується керівником організації або уповноваженою особою. Один примірник акта передається в бухгалтерію організації як первинний документ по приходу цінностей, а другий - відділу матеріально-технічного забезпечення - для пред'явлення претензій постачальнику.
Надходження однорідних матеріалів (гравію, піску, щебеню та ін) у одного і того ж постачальника кілька разів на день оформляється спеціальними талонами, дія яких обмежується днем ​​здачі. Водій здає вантаж покупцеві і одночасно передає зазначений талон. Остання поїздка оформляється вантажовідправником (постачальником) товарно-транспортної накладної на перевезення вантажів автомобільним транспортом (ф. ТТН-1). Товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом є документом суворої звітності і призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей, а також для розрахунків за їх перевезення та обліку виконаної транспортної роботи. Вона є документом, що служить для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника і оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного і бухгалтерського обліку. Товарно-матеріальні цінності, які надходять з-за меж Республіки Білорусь, оприбутковуються на підставі документів, виписаних вантажовідправником.
Як правило, товарно-транспортна накладна на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписується у чотирьох примірниках. Четвертий примірник залишається у вантажовідправника і призначається для списання товарно-матеріальних цінностей. Другий і третій і четвертий примірники, завірені підписами і печатками (штампами) вантажовідправника і підписом водія (експедитора), вручаються водієві або експедитору. Перший примірник здається водієм або експедитором вантажоодержувачу і призначається для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей у одержувача вантажу. Другий і третій примірники, завірені підписами і печатками вантажовідправника і вантажоодержувача, здаються перевізникові. Третій, службовець підставою для розрахунків, перевізник докладає до рахунку за перевезення і висилає платнику - замовнику автотранспорту, а четвертий додається до подорожнього листа і є підставою для обліку транспортної роботи та нарахування заробітної плати водієві. Четвертий примірник залишається у вантажовідправника і призначається для списання товарно-матеріальних цінностей.
Відправник вантажу при необхідності може виписувати додаткові екземпляри товарно-транспортних накладних. Наприклад, якщо на одному автомобілі одночасно перевозяться кілька партій вантажів на адресу кількох одержувачів, товарно-транспортна накладна виписується кожному вантажоодержувачу окремо.
Для оформлення відпустки і приймання товарно-матеріальних цінностей, переміщення яких здійснюється без участі автомобільних транспортних засобів, наприклад поштою або нарочним, використовується товарна накладна (ф. ТН-2), що є, як і товарно-транспортна накладна, документом суворої звітності. Товарна накладна (ф. ТН-2) служить підставою для списання товарно-матеріальних цінностей у відправника і оприбуткування їх у одержувача, а також складського і бухгалтерського обліку товарно-матеріальних цінностей.
Товарна накладна (ф. ТН-2) виписується відправником, як правило, у двох примірниках. Перший примірник накладної призначається для оприбуткування товарно-матеріальних цінностей у вантажоодержувача одержувача товару. Другий залишається у відправника і призначається для списання товарно-матеріальних цінностей.
Відповідно до Закону Республіки Білорусь «Про податок на додану вартість», що набув чинності з 1 січня 2000 року, в ТТН-1 і ТН-2 в розділі «Відомості про вантаж" вказуються такі реквізити: «Ставка ПДВ», «Сума ПДВ», «Всього вартість з ПДВ». У первинних облікових документах зазначені реквізити вказуються окремо по кожній позиції.
Крім цього, Закон передбачає обов'язкове ведення продавцями продукції і товарів книги продажів і журналу обліку видавали первинних облікових документів, і покупцями товарів - журналу обліку одержуваних від постачальників первинних облікових документів, застосовуваних при відвантаженні товарів, і книги покупок. У всіх вищевказаних документах повинні бути зазначені реквізити з податку на додану вартість.
На склади надходять також матеріали з цехів своєї організації, які виготовляються в підсобних виробництвах; цінності, отримані при ліквідації основних засобів, від шлюбу і т. п. Вони оприбутковуються на склади за вимогами-накладними на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М -11). Вимоги-накладні (ф. М-11) на повернення невикористаних матеріалів виписуються лише в тому випадку, якщо цінності відпускалися по них, а не за лімітно-забірними картками, так як в останніх передбачається облік повернення матеріалів, раніше відпущених у виробництво.
Матеріальні цінності, що знаходяться в стадії технічного приймання або лабораторного випробування, прибутковими документами не оформляються, а враховуються матеріально відповідальними особами в спеціальній книзі з підрозділом на «Матеріали, які очікують приймання» і «Матеріали, що знаходяться на відповідальному зберіганні». До з'ясування результатів приймання такі товарно-матеріальні цінності повинні зберігатися на складах відособлено і не витрачатися.
Матеріали зі складів організації відпускаються в цехи для виготовлення продукції, на господарські потреби, а також на сторону для переробки чи реалізації як зайві або непотрібні.
Для оформлення витрат матеріалів застосовуються різні документи: відомості на відпуск запасних частейлімітно-забірні карти, акти-вимоги на заміну (додатковий відпуск) матеріалів, вимоги-накладні на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, комплектувальні відомості, розкрійні карти та ін
Лімітно-забірні картки (ф. М-8) - це накопичувальні документи, використовувані для оформлення регулярного відпустки на виробничі цілі лімітуються матеріалів. Вони є виправдувальними документами для списання матеріальних цінностей зі складу і служать для поточного контролю за дотриманням встановлених лімітів їх відпуску.
Лімітно-забірні карти виписує відділ матеріально-технічного забезпечення або плановий відділ у двох примірниках на місяць (квартал, півріччя, рік з відривними місячними талонами на фактичний відпуск). Один примірник карти передається споживачеві (цех, ділянка), а другий - на склад пли у комору цеху (ділянки). У кожному примірнику вказуються встановлений ліміт, найменування, номенклатурний номер матеріалів, шифр витрат та інші дані. Відпуск матеріалів у виробництво здійснюється складом (коморою) при пред'явленні представником цеху свого примірника лімітно-забірної картки. Комірник зазначає в обох примірниках дату і кількість відпущених матеріалів, після чого виводить залишок ліміту. В лімітно-забірної карті цеху (дільниці) розписується комірник, а в лімітно-забірної карті складу - представник цеху (ділянки), що забезпечує взаємний контроль за правильністю вироблених в них записів.
Після закінчення місяця обидва примірника лімітно-забірних карт передаються в бухгалтерію для відображення витрат матеріалів на відповідних рахунках бухгалтерського обліку.
За лімітно-забірної карті ведеться також облік повернення матеріалів, не використаних у виробництві. При цьому ніяких додаткових документів не складається.
Понадлімітний відпустку матеріалів і заміна одних видів матеріалів іншими допускається тільки з дозволу керівника організації або головного інженера. При цьому виписується акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів (ф. М-10) у двох примірниках, з яких перший з розпискою одержувача залишається на складі, а другий з підписом завідуючого складом видається на руки одержувачу. У вимозі поряд з іншими реквізитами повинно бути вказано, на які цілі відпускаються матеріали.
Для оформлення разового відпуску матеріальних цінностей всередині організації та їх відпуску господарствам організації, розташованим за межами його території, застосовується накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів (ф. М-11).

1.2. Організація обліку виробничих запасів в місцях їх зберігання

Обов'язковою передумовою правильного обліку матеріалів та забезпечення їхньої цілісності служить хороша організація складського господарства. Складські приміщення повинні бути пристосовані до приймання, зберігання та відпуску матеріалів. Для цього приміщення складів повинні бути ізольовані, обладнані сигналізацією, необхідною кількістю стелажів, осередків, піддонів, засобами механізації та ваговимірювальними приладами. Усередині складу кожна група, підгрупа і вид матеріальних цінностей повинні зберігатися в певному місці у відповідності зі строго продуманою системою. До кожного місця зберігання прикріплюється матеріал ярлик.
Наказом керівника організації встановлюється система матеріальної відповідальності осіб, що працюють на складах. З ними укладаються договори про матеріальну відповідальність. Облік матеріалів на складах і в коморах ведеться безпосередньо матеріально-відповідальними особами (завідувачами складами, секціями, коморами). В окремих випадках за згодою матеріально відповідальних осіб допускається покладати ведення карток складського обліку на обліковців (операторів).
На складах (коморах) матеріально відповідальними особами ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів. Порядок обліку матеріальних цінностей на складах залежить від застосовуваного методу. Найбільш прогресивним і раціональним методом обліку матеріалів є оперативно-бухгалтерський (сальдовий).
Оперативно-бухгалтерський (сальдовий) метод підвищує якість бухгалтерського обліку та контролю за станом, рухом і збереженням цінностей. Документація по руху матеріалів і виведенню їх залишків легко піддається механізованої обробці. До основних принципів цього методу відносяться наступні:
- Оперативність та достовірність кількісного обліку на складах, здійснюваного матеріально відповідальними особами в картках складського обліку матеріалів;
- Систематичний контроль працівників бухгалтерії безпосередньо в місцях зберігання за правильністю та своєчасністю документування складських операцій по руху матеріалів і веденням складського обліку, надання працівникам бухгалтерії права звіряти відповідність фактичних залишків матеріалів у натурі з даними поточного складського обліку;
- Здійснення бухгалтерією обліку матеріальних цінностей у грошовому вираженні за обліковими цінами в розрізі синтетичних рахунків, субрахунків, місць зберігання - складів і комор, матеріально відповідальних осіб та груп матеріалів, а при обробці документів на ЕОМ - у розрізі номенклатурних номерів;
- Систематична взаємозвірки даних складського та бухгалтерського обліку шляхом зіставлення залишків матеріалів за даними складського обліку, оцінених за прийнятими обліковими цінами, з залишками матеріалів за даними бухгалтерського обліку.
Використання сальдового методу обліку матеріальних цінностей передбачає ведення на складах тільки кількісно-сортового обліку руху матеріалів. Здійснюється він у картках складського обліку матеріалів (ф. М-12). Бухгалтерія відкриває картки на кожен номенклатурний номер матеріалу і під розписку передає їх завідувачу складом (комірнику). Для обліку виданих карток в бухгалтерії ведеться Реєстр видачі карток (за довільною формою).
Записи по приходу та відпуску матеріалів у картки складського обліку здійснюються на підставі первинних документів по приходу і витраті матеріалів у день здійснення операцій з виведенням залишку після кожного запису. Записи операцій з відпуску та повернення матеріалів по лімітно-забірними картками виробляються в картках складського обліку в міру закриття карт, але не пізніше першого числа наступного за звітним місяця. При цьому протягом місяця лімітно-забірні карти зберігаються разом з відповідними картками складського обліку (ф. М-12).
Картки зберігаються на складі в спеціальних ящиках, вони розташовуються за групами та підгрупами матеріальних цінностей, а всередині їх за номенклатурними номерами.
Працівники бухгалтерії систематично, але не рідше одного разу на тиждень (декаду) безпосередньо на складах у присутності завідувача складом перевіряють правильність і своєчасність розноски відомостей з первинних документів у картки складського обліку і підтверджують це своїми підписами. Виявлені розбіжності і помилки тут же усуваються. Одночасно з цим працівник бухгалтерії виробляє приймання первинних документів, а завідувач складом - їх здачу.
Приймання-здача первинних документів оформляється спеціальним Реєстром приймання-здачі документів (ф. М-13).
Перевірений і прийнятий реєстр (ф. М-13) разом з доданими первинними документами передається для подальшої обробки в бухгалтерію організації.
За згодою матеріально відповідальних осіб підтвердженням приймання-здачі документів може бути розпис працівника бухгалтерії в картці складського обліку про перевірку записів за кожною операцією.
Для взаємної зв'язку кількісно-сортового (складського) обліку матеріалів з ​​даними бухгалтерського обліку по кожному складу в бухгалтерії ведеться Відомість обліку залишків матеріалів на складі (ф. М-14), яка на практиці отримала назву сальдової книги. Вона відкривається в бухгалтерії по кожному складу на рік в розрізі груп, підгруп і номенклатурних номерів із зазначенням одиниць виміру, облікових цін і залишків у натуральному і грошовому вимірі на перше число місяця.
Протягом місяця Відомість обліку залишків матеріалів на складі знаходиться в бухгалтерії і використовується для довідкових цілей. В кінці місяця вона передається на склад для перенесення відомостей про залишки матеріалів (у натуральному вираженні) на кінець місяця з карток складського обліку по кожному номенклатурному номеру. Після цього вона передається в бухгалтерію, де кількісні залишки таксує і підраховуються підсумки за групами (підгрупами) матеріалів і в цілому за рахунком.

1.3. Бухгалтерський облік виробничих запасів

Для узагальнення інформації про наявність та рух належних організації сировини, матеріалів, палива, запасних частин, тари та інших матеріальних цінностей у Типовому Плані рахунків бухгалтерського обліку передбачено синтетичний рахунок 10 «Матеріали». Цей рахунок активний, інвентарний. За дебетом цього рахунка відображаються залишки матеріалів на початок і кінець звітного періоду, і їх надходження на склади (комори), а за кредитом - їх вибуття (витрата).
Матеріали враховуються на рахунку 10 «Матеріали» або за фактичною вартістю їх придбання (заготівлі), або за обліковими цінами. Фактична вартість придбання (заготівлі) матеріалів складається з їхньої вартості за покупними цінами і витрат по заготівлі і доставці цінностей на підприємство. При обліку матеріалів за обліковими цінами різниця між вартістю цінностей за цими цінами та фактичною вартістю придбання (заготівлі) цінностей відображається на рахунку 16 «Відхилення вартості матеріалів».
На рахунку 10 «Матеріали» угрупування інформації за видами матеріальних цінностей здійснюється на субрахунках.
До рахунку 10 «Матеріали» відкриваються наступні субрахунки: 10-1 "Сировина і матеріали"; 10-2 "Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби"; 10-3 "Паливо"; 10-4 "Тара і тарні матеріали"; 10-5 "Запасні частини"; 10-6 "Корми"; 10-7 "Насіння та посадковий матеріал"; 10-8 "Будівельні матаріали"; 10-9 "Сировина, продукція та матеріали, передані в переробку на сторону"; 10-10 "Інвентар та озяйственние приналежності"; 10-11 "Спеціальний одяг на складі"; 10-12 "Спеціальний одяг в експлуатації"; 10-13 "Добрива"; 10-14 "Засоби захисту рослин, тварин і медикаменти"; 10-15 "Інші матеріали".
На субрахунку 10-1 "Сировина і матеріали" враховується наявність і рух сировини та основних матеріалів, що входять до складу вироблюваної продукції і утворюють її основу, або є необхідними компонентами при її виготовленні, а також використовуються при виконанні робіт, наданні послуг. Тут враховуються і допоміжні матеріали, які беруть участь у виробництві продукції або споживаються для господарських потреб та інших цілей, що сприяють виробничому процесу.
На субрахунку 10-2 "Куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби" враховується наявність і рух покупних напівфабрикатів, готових комплектуючих виробів, придбаних для комплектування продукції, які вимагає витрат з їх обробці або сворке. Вироби, придбані для комплектації, вартість яких не включається до собівартості продукції, враховують на рахунку 41 "Товари".
На субрахунку 10-3 "Паливо" враховується наявність і рух усіх видів палива та мастильних матеріалів, придбаних для технологічних потреб, експлуатації транспортних засобів та сільськогосподарської техніки, а також для вироблення енергії, або для опалення будівель. Використовувані як паливо відходи, отримані в процесі виробництва, також відображаються на даному субрахунку.
На субрахунку 10-4 "Тара і тарні матріалов" враховується наявність і рух усіх видів тари (картонна, дерев'яна, тканинна та інша), крім використовується як господарський інвентар. Тут же обліковуються матеріали і деталі, призначені для ремонту і виготовлення тари.
На субрахунку 10-5 "Запасні частини" враховується наявність і рух придбаних або виготовлених для потреб основної діяльності запасних частин, деталей, вузлів, агрегатів, акумуляторів, призначених для ремонту, заміни зношених частин машин, обладнання та ін
На субрахунку 10-6 "Корми" враховується наявність і рух кормів як власного виробництва, так і покупних. Надходження покупних кормів відображається за їх фактичною ціною придбання. Нормативно-прогнозна собівартість кормів власного виробництва в кінці року доводиться до рівня фактичної.
На субрахунку 10-7 "Насіння та посадковий матеріал" враховуються насіння і посадковий матеріал врожаю як минулого, так і поточного року, а також покупні.
На субрахунку 10-8 "Будівельні матеріали" відображається наявність і рух усіх видів будівельних матеріалів, використовуваних безпосередньо в процесі будівельних, монтажних і ремонтних робіт.
На субрахунку 10-9 "Сировина, продукція та матеріали, передані в переробку на сторону" враховується рух сировини, матеріалів, переданих в переробку на сторону, вартість яких у подальшому включається у витрати на виробництво отриманих з них виробів. Витрати, пов'язані з переробкою й оплачені стороннім організаціям, відносяться в дебет тих рахунків, на яких обліковується, продукція, отримана від переробки.
На субрахунку 10-10 "Інвентар та господарські прінадлжності" враховується наявність і рух інструментів, інвентарю та господарського приладдя з терміном корисного користування до 12 місяців і в межах вартості, встановленої нормативними положеннями.
На субрахунку 10-11 "Спеціальний одяг на складі" враховується наявність, надходження і вибуття спеціального одягу, що знаходиться на складах організації та в інших місцях зберігання.
На субрахунку 10-12 "Спеціальний одяг в експлуатації" враховується наявність і рух спеціального одягу, використовуваної при виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг і дркгіх цілей. За кредитом цього субрахунку відображається списання вартості спецодягу відповідно до термінів її шкарпетки на собівартість продукції, виконаних робіт, наданих послуг в кореспонденції з дебетом рахунків по обліку витрат на виробництво.
На субрахунку 10-13 "Добрива" враховуються всі види мінеральних добрив у фізичній масі з зазначенням вмісту діючої речовини.
На субрахунку 10-14 "Засоби захисту рослин, тварин і медикаменти" сільськогосподарські організаці враховують отрутохімікати, біопрепатати та інші хімікати, які використовуються для боротьби з шкідниками та хворобами сільськогосподарських культур, тварин, проведення дослідів з рослинами, тваринами та інших цілей.
На субрахунку 10-15 "Інші матеріали" враховується наявність і рух відходів виробництва (стружка, обрізання і т.д.); невиправного браку; матеріалиньх цінностей, отриманих від вибуття основних засобів, які можуть бути використані як матеріали, паливо або запасні частини в даної організації; зношених шин, утильний гуми та інші відходи виробництва і вторинні матеріальні цінності.
У залежності від прийнятої організацією облікової політики облік надходження матеріалів може бути організований з використанням рахунків 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» і 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» або без їх використання.
Рахунок 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» призначений для узагальнення інформації про заготовлянні та придбання матеріальних цінностей, які відносяться до оборотних засобів. Цей рахунок активний, операційний, калькуляційний. У дебет цього рахунка відноситься покупна вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей. В обліку робляться записи за дебетом рахунка 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» і кредиту рахунків 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - при вступі матеріальних цінностей від постачальників; 20 «Основне виробництво» - при вступі матеріальних цінностей з основного виробництва; 71 « Розрахунки з підзвітними особами »- при придбанні матеріальних цінностей через підзвітних осіб і т. д.
Суми різниці між фактичною собівартістю придбання матеріалів, враховані за дебетом рахунка 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» та їх вартістю за обліковими цінами, відображена на кредиті рахунку 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей», списуються на рахунок 16 «Відхилення вартості матеріалів» .
При цьому якщо відхилення позитивне, тобто оборот за дебетом рахунка 15 «Заготівельні та придбання матеріальних цінностей» перевищує кредитовий оборот цього рахунку, в обліку складається проводка: дебет рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» і кредит рахунку 15 «Заготівля і придбання матеріальних цінностей ».
Якщо ж відхилення негативне, тобто кредитовий оборот рахунка 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» перевищує дебетовий оборот цього ж рахунку, то складається проводка: дебет рахунку 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» і кредит рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей ».
Залишок на рахунку 15 «Заготівля та придбання матеріальних цінностей» на кінець місяця показує наявність матеріальних цінностей у дорозі.
Рахунок 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» призначений для узагальнення інформації про різницю у вартості придбаних матеріальних цінностей, обчисленої у фактичній собівартості придбання та облікових цінах.
Накопичені на рахунку 16 «Відхилення вартості матеріальних цінностей» суми відхилень у вартості придбаних матеріальних цінностей, обчисленої у фактичній вартості придбання (заготівлі) та облікових цепах, списуються в дебет рахунків обліку витрат на виробництво (витрат обігу) або інших відповідних рахунків пропорційно вартості за обліковими цінами витрачених у виробництві матеріалів.
У звітному бухгалтерському балансі сальдо рахунку 16 включається у вартість запасів матеріальних цінностей без відображення цієї операції на рахунках бухгалтерського обліку.
При обліку руху матеріалів без використання рахунків 15, 16 оприбуткування матеріалів відображається за дебетом рахунка 10 «Матеріали» в кореспонденції з кредитом рахунка 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - на вартість надійшли від постачальників матеріалів і суми транспортно-заготівельних витрат; рахунку 20 « Основне виробництво »- при вступі матеріальних цінностей з основного виробництва; рахунку 23« Допоміжні виробництва »- при надходженні матеріалів з цехів допоміжних виробництв; рахунку 71« Розрахунки з підзвітними особами »- при придбанні матеріальних цінностей через підзвітних осіб.
Виходячи із Закону Республіки Білорусь «Про податок на додану вартість», при оприбуткуванні придбаних матеріальних цінностей сума податку, зазначена в первинних документах обліковується на рахунку 18 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям» бухгалтерськими записами за дебетом рахунка 18 «Податок на додану вартість за придбаних товарах, роботах, послугах »і кредитом рахунку 60« Розрахунки з постачальниками і підрядчиками ».
Витрата матеріальних цінностей на виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг, а також на інші господарські цілі відображається за кредитом рахунку 10 «Матеріали» залежно від напрямку витрат у кореспонденції з дебетом рахунка 20 «Основне виробництво» при витраті матеріалів на вироблення продукції, робіт , послуг цехами основного виробництва; рахунку 23 «Допоміжні виробництва» - при витраті на вироблення продукції, робіт, послуг у допоміжних виробництвах: рахунки 25 «Загальновиробничі витрати» - при витраті на утримання та експлуатацію машин і устаткування, виробничих цехів і господарств, на господарські та інші потреби; рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» - при витраті на потреби заводоуправління; рахунку 28 «Брак у виробництві» - при витраті на виправлення виробничого браку; рахунку 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» - при витраті непромисловими господарствами (ЖКГ, дитячі установи , підсобне сільське господарство тощо) та ін
Інформація про реалізацію товарно-матеріальних цінностей узагальнюється на результатні рахунки 90 «Реалізація». За дебетом рахунка 90 відображається балансова вартість вибулих цінностей та понесені у зв'язку з цим витрати, а по кредиту - виручка від реалізації матеріалів.
При цьому на фактичну вартість відвантажених або відпущених матеріалів, а також понесені витрати дебетується рахунок 90 «Реалізація», а кредитується рахунок 10 «Матеріали» - на балансову вартість матеріальних цінностей; рахунок 70 «Розрахунки з персоналом з оплати праці»; рахунок 68 «Розрахунки з податків і зборів »; рахунок 69« Розрахунки по соціальному страхуванню і забезпечення »- на витрати, пов'язані з реалізацією матеріальних цінностей. На суму ПДВ по реалізованих цінностей дебетується рахунок 90 «Реалізація» і кредитується рахунок 68 «Розрахунки з податків і зборів». Підлягають обчислюватись суми податку на додану вартість, сплачені при купівлі матеріалів, списуються в дебет рахунку 68 «Розрахунки по податках і зборах» з кредиту рахунку 18 «Податок на додану вартість по придбаним цінностям» (субрахунок 22 «Сплачений ПДВ по сировині, матеріалам, товарах , робіт, послуг »).

1.4. Удосконалення обліку виробничих запасів

Вдосконаленням процесу обліку матеріалів є перехід на міжнародні стандарти обліку. Як відомо, майно підприємств показується в бухгалтерському балансі у грошовій оцінці, яка з розвитком ринкових відносин ускладнюється. Ринкові ціни можуть коливатися, вони «плавають», змінюються. Звідси змінюється і вартість майна підприємства, його активів, що впливає на величину прибутку в поточній оцінці.
Міжнародними стандартами бухгалтерського обліку передбачено, що у звітному бухгалтерському балансі матеріальні цінності оцінюються за мінімально можливу вартість при порівнянні фактичної заготівельної собівартості матеріальних цінностей з їх ринковими цінами на момент складання звітного балансу. Зіставляючи вартість матеріальних цінностей на обліку з їх вартістю за поточними ринковими цінами, вибирають кількісно меншу оцінку і відповідно до неї відображають матеріальні цінності у звітному балансі. Виникаючі негативні різниці у вартісному вираженні відносять на результати господарської діяльності.
Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку дають значну свободу у виборі методики оцінки матеріальних цінностей, тобто вони не обмежуються рекомендаціями з вибору мінімальної оцінки з двох можливих.
У практиці мають місце такі методи оцінки:
- За первісною вартістю, що представляє собою витрати на придбання конкретного об'єкта;
- По відновлювальної вартості, що представляє собою суму грошових коштів, яку довелося б виплатити в даний момент при необхідності заміни об'єкта іншим таким же;
- За чистою вартістю реалізації (ціна продажу за вирахуванням торгових витрат і розумною прибутку). Цей метод дозволяє визначити упущену вигоду у випадку, якщо даний предмет не буде реалізований на сторону;
- По приведеної вартості - дисконтованою величиною майбутніх надходжень грошових коштів, яку, як очікується, може принести реалізація даного предмета в ході звичайної комерційної операції. Дисконтування - це приведення економічних показників різних років до порівнянної в часі виду (з допомогою коефіцієнтів дисконтування, заснованих на формулі складних відсотків).
У міжнародній практиці ведення бухгалтерського обліку найбільш широко застосовуються два методи оцінки ФІФО і ЛІФО.
Метод ФІФО полягає в оцінці матеріальних цінностей за їх первісною вартістю, що означає: «перша партія на прихід і вона ж перша в расход», тобто витрата матеріальних цінностей оцінюється за вартістю їх придбань у певній послідовності: спочатку списуються на видаток матеріали по ціною першої закупленої партії, потім другий, третій і так далі в порядку черговості до витрати загальної кількості. Порядок оцінки не залежить від фактичної послідовності витрачання партій, що надійшли.
За методом ЛІФО оцінюються матеріальні цінності за відновної вартості (за поточними цінами) виходячи з правила: «остання партія на прихід - перша в розхід». Матеріальні цінності, видані зі складу, оцінюються за вартістю останнього придбання, потім попереднього і т. д., хоча фактичний рух на складі може бути іншим.
Методи ФІФО і ЛІФО в умовах зміни цін вимагають організації аналітичного обліку матеріалів не тільки за їх видами, але і по партіях надходження. Це значно ускладнює облік і підвищує його трудомісткість.
Обидва методи мають як переваги, так і недоліки. Переваги методу ФІФО полягають у тому, що він простий, співвідноситься з нормальним фізичним потоком матеріалів, дозволяє маніпулювати прибутком, і сума в балансі буде приблизно збігатися з поточною ринковою вартістю цінностей, а недоліки - у констатації «паперових» доходів, при використанні в податкових цілях організації будуть сплачувати вищі податки. Його доцільно застосовувати при складанні балансу, оскільки вартість запасів на кінець звітного періоду найбільш близька до поточних цінах і реальніше представляє активи організації.
Переваги методу ЛІФО полягають в тому, що в період високої інфляції цінності показуються по найбільшій вартості, тобто за останніми цінами придбання. У цьому випадку, чим більша вартість проданих товарів, тим менше прибутку і відповідно знижуються податки. Недоліками цього методу є недооцінка вартості запасів та наявність можливості маніпулювати доходами.
Мають місце й інші методи оцінки матеріалів: базових оцінок, специфічної ідентифікації, ХІФО - наступна партія в прихід, перша в витрата, ціна останньої купівлі та ін

2. КОНТРОЛЬ ЗА РУХОМ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

2.1. Перевірка стану складського господарства

Для здійснення безперервності процесів розширеного виробництва організації АПК, як і інші підприємства, створюють і поповнюють запаси товарно-матеріальних цінностей як складової частини їх виробничих фондів.
Зі збільшенням обсягів виробництва особливу актуальність становлять питання раціонального формування і використання зазначених запасів і забезпечення їх безумовної збереження; ресурсозбереження виступає важливим напрямком ефективного ведення господарства, на що звертається особлива увага. Здійсненню цих завдань сприяє організація належного економічного контролю на кожному підприємстві. Основними завданнями аудиту товарно-матеріальних цінностей на підприємстві є перевірка:
- Стану обліку, зберігання та ефективності використання матеріальних ресурсів;
- Відповідності фактичної наявності ресурсів даним бухгалтерського обліку і потребам підприємства;
- Виявлення непридатних для використання цінностей з визначенням суми заподіяного збитку і винних осіб;
- Повноти і своєчасності оприбуткування, законності та доцільності витрачання і списання товарно-матеріальних цінностей;
- Обгрунтування та дотримання встановлених норм витрати сировини, матеріалів, палива, нафтопродуктів та інших цінностей, своєчасності і якості інвентаризацій і правильності прийнятих але результатами ревізії рішень.
На кожному підприємстві повинна бути розроблена конкретна програма внутрішньогосподарського контролю за збереженням і використанням матеріальних ресурсів, що має передбачати детальний перелік перевірених питань, терміни перевірки та прізвища виконавців. Програма носить комплексний характер і включає відомості за видами ресурсів.
В умовах повної документальної ревізії доцільно спочатку перевірити організацію складського господарства, стан зберігання, обліку та збереження товарно-матеріальних цінностей, потім виявити повноту, своєчасність і правильність оприбуткування всіх вступників на підприємство цінностей по окремих каналах надходження і галузям виробництва. Після цього встановлюють повноту, своєчасність і правильність списання цінностей за окремими напрямами їх вибуття. Закінчується ревізія виявленням дотримання встановленого порядку нормування товарно-матеріальних цінностей, відповідності їх фактичного залишку нормативному, наявності зайвих цінностей та відповідності даних бухгалтерського обліку з даними бухгалтерської, статистичної та оперативної звітності про їх наявність та рух.
Основними джерелами ревізії є: первинні документи по руху товарно-матеріальних цінностей, дані регістрів аналітичного та синтетичного обліку, інвентаризаційні описи товарно-матеріальних цінностей, дані бухгалтерської та статистичної звітності.
У забезпеченні збереження і раціонального використання товарно-матеріальних цінностей важливе значення має правильна організація складського господарства, в поняття якого входить наявність необхідних приміщень та ємностей для їх зберігання з набором вимірювальних, облікових, протипожежних і охоронних засобів. Тому при здійсненні економічного контролю за станом зберігання та збереження товарно-матеріальних цінностей в першу чергу слід приділяти увагу організації складського господарства.
Особливі контрольні функції в цьому відношенні покладені на головного бухгалтера підприємства. За його безпосередньої участі здійснюється вся організаторська робота по підготовці місць зберігання товарно-матеріальних цінностей, забезпечення їх необхідними ваговимірювальними і протипожежними засобами і тарою, зарахування окремих осіб на посади матеріально відповідальних працівників, інструктаж.
З особами, які приймаються на посаду завідувача складом, повинен укладатися договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність.
На виявлення всіх недоліків в організації складського (обліку) господарства, зберігання та збереження товарно-матеріальних цінностей спрямований наступний контроль за вказаними операціями, основною формою якого є документальні ревізії.
У ході ревізії встановлюють наявність та стан складських приміщень та інших ємностей, призначених для зберігання відповідних видів товарно-матеріальних цінностей, під'їзних шляхів і околоскладскіх майданчиків, ваговимірювальних приладів, протипожежних засобів, охорони, зберігання і складського обліку. Перевірку складських приміщень та ємностей для зберігання товарно-матеріальних цінностей рекомендується проводити шляхом їх огляду в натурі на початку ревізії.
Аудитори встановлюють технічний стан тих чи інших приміщень (наявність справної даху, стін, підлог, засклених і огороджених віконних прорізів, зовнішніх і внутрішніх замків на дверях і воротах, обладнання стелажними полицями, засіками), необхідних ваг, розрахункових таблиць, мірної тари та інших вимірювальних приладів, а також підтримання режиму вологості, температури і освітленості. При цьому звертають увагу на дотримання чинного порядку таврування ваг та інших вимірювальних приладів, забезпечення ними потреб ревизуемого підприємства. Необхідно пам'ятати, що матеріали за секціями складів, а всередині їх за окремими групами і типо-, сорторазмера матеріалів повинні розміщуватися таким чином, щоб забезпечити можливість швидкої їх приймання, відпуску та перевірки наявності. У місцях зберігання кожного виду матеріалу повинні бути прикріплені ярлики, в яких зазначаються найменування, номенклатурний номер, одиниця виміру і норма запасу.
Для зберігання, наприклад, запасних частин на складах застосовують стелажі, де на кожен вид відводиться своя полку або її частина; окремі запасні частини з-за своєї ваги (розміру) зберігаються на підлозі; будівельні матеріали, пиломатеріали, круглий ліс складають у штабелі; для зберігання сипучих продуктів використовують засіки, бункери, траншеї (зерно, корми); нафтопродукти зберігаються в резервуарах, бочках.
Правильність свідчення терезів та інших вимірювальних матеріалів перевіряють шляхом зважування або переважування заздалегідь підготовленої партії цінностей; зважування гир або вимірювання об'єму ємностей. Результати такої перевірки відображаються в проміжному акті, який підписує аудитор, матеріально відповідальна особа та інші особи, які брали участь у цій перевірці. Якщо виявлено розбіжності в показанні приладів, то аудитор вимагає письмове пояснення матеріально відповідальних осіб та встановлює причини розбіжностей і наслідки, до яких вони могли призвести або призвели.
На практиці нерідко мають місце випадки скоєння розкрадань і втрат через погано організованою охорони і протипожежного захисту складів. У зв'язку з цим необхідно з'ясувати, чи встановлені належні запори, сигналізація, освітлення підступів до складів, сторожова охорона; чи є в наявності і в справному стані протипожежні засоби, чи дотримані терміни зарядки вогнегасників.
Ретельній перевірці підлягає стан роботи з приймання та відпуску товарно-матеріальних цінностей на складах, в коморах та інших місцях їх зберігання. Для цього рекомендується в процесі ревізії провести фактичний контроль прийому та відпуску окремих видів продуктів і матеріалів.
Зокрема, будучи присутнім при прийманні тих чи інших матеріально-технічних засобів, ревізійна група може встановити, як дотримується встановлений порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення за кількістю та якістю, складаються чи приймальні акти та комерційні акти у випадках порушення цілісності упаковки, пломбування вагонів, недостач матеріальних цінностей на шляху, чи правильно складаються внутрішні документи і записи в регістрах складського обліку на оприбуткування надійшли цінностей, виробляється чи їх біркованіе, мітка. При перевірці відпустки окремих видів продуктів і матеріалів виявляють наявність підстави даної господарської операції, правильність оформлення витребуваного і фактично відпущеної кількості, своєчасність відображення цієї операції в регістрах складського обліку. Правильність ведення обліку в місцях зберігання цінностей має великий вплив на стан складського (обліку) підприємства, так як при занедбаності його створюються найбільш сприятливі можливості для порушень і зловживань. Для цього необхідно ознайомитися з фактичним станом складського обліку на окремих складах. Перевіряється: наявність у достатній кількості книг або інвентарних карток складського обліку матеріалів, правильність їх заповнення і ведення по збереженим цінностям; своєчасність здійснення в них облікових записів і складання щомісячних звітів про рух матеріальних цінностей, правильність і своєчасність проведення їх інвентаризацій, звірення її результатів і прийняття відповідних заходів з регулювання інвентаризаційних різниць.

2.2. Перевірка повноти оприбуткування і правильності оцінки виробничих запасів

Важливою ланкою організації систематичного контролю за обгрунтованістю надходження, повнотою і своєчасністю оприбуткування придбаних цінностей є попередній і поточний контроль за вказаними операціями, здійснюваний громадськими контролерами, вищестоящими організаціями. У ході попереднього контролю виявляють наявність розрахунків потреби, договорів та інших підстав для здійснення угоди по постачальниках тієї чи іншої партії цінностей, дотримання діючого порядку видачі довіреностей на їх отримання, строків умов доставки, форми розрахунків.
Поточний контроль здійснюється в процесі надходження та оприбуткування зазначених товарно-матеріальних цінностей шляхом перевірки товарно-транспортних накладних, рахунків-фактур, інших супровідних документів, їх зустрічної звірки з документами з оприбуткування цих цінностей або фактичним оглядом та інвентаризацією їх у натурі.
Всебічному вивченню підлягають зазначені операції при документальних ревізіях. Особливу увагу в цих випадках слід звернути на обгрунтованість придбання тих чи інших цінностей, своєчасність їх оприбуткування та ефективність використання. Необхідно з'ясувати, чи дотримується на підприємстві порядок видачі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та звітності щодо їх використання. При цій перевірці необхідно з'ясувати: чи ведеться на підприємстві журнал обліку видачі довіреностей за типовою формою; чи дотримується встановлений порядок звітування за отримані довіреності; чи видаються дорученням лише працівникам зазначеного підприємства, відзвітувалися за попередніми дорученнями; на який термін видаються довіреності (як правило, вони мають видаватися на термін не більше 15 днів або у виняткових випадках при систематичному отриманні матеріалу - на місяць); чи повертаються невикористані довіреності на наступний день після закінчення терміну їх дії; здає чи довірена особа після отримання цінностей документи про виконання доручень і про здачу на склад матеріальних цінностей. Ретельно перевіряють дотримання порядку зберігання книжок довіреностей і поточного контролю за цими операціями з боку головного бухгалтера.
Своєчасність оформлення документів при прийманні і відпуску цінностей і запису в книги чи картки складського обліку перевіряється при обстеженні місць зберігання товарно-матеріальних цінностей. При цьому необхідно з'ясувати наявність на складі неврахованих надлишків, договорів (контрактів) і разових угод по постачальниках матеріальних ресурсів.
Об'єктом дослідження аудиторсько-ревізійних перевірок є оперативна та службова інформація.
На підприємстві, що перевіряється вивчається облік в журналі вантажів, що надійшли по кожному постачальнику про асортимент і строки поставки матеріальних ресурсів за договором (контрактом) та перевіряється на підставі документів фактично надійшов асортимент матеріалів із зазначенням дати надходження. При цьому перевірка достовірності наведеної інформації є важливою деталлю аудиту. Для цього інформацію, що міститься в оперативному обліку, зіставляють з даними бухгалтерського обліку.
Виявити порушували умови договору (контракту) постачальників дозволяє достовірна інформація про виконання договірних зобов'язань. При встановленні факту порушення умов договору (контракту) до порушників пред'являються штрафні та інші санкції. Якщо штрафні санкції не були задоволені, слід з'ясувати, чи не пов'язано це з пропуском позовної давності або неправильним і неповним оформленням позовних матеріалів через господарські суди та виявити конкретних винуватців. Цю інформацію можна отримати при вивченні бухгалтерських регістрів з обліку розрахунків за претензіями на рахунку 63 «Розрахунки за претензіями» і документів, на підставі яких відображені записи в цих регістрах, а також матеріалів службового листування за пред'явленими претензіями.
Регістри синтетичного і аналітичного обліку по рахунках, на яких збирається інформація про наявність та рух цінностей (рахунок 15 «Заготівельні і придбання матеріалів», рахунок 16 «Відхилення вартості матеріалів», рахунок 10 «Матеріали» в розрізі субрахунків та інші), звіти матеріально відповідальних осіб з прикладеними до них первинними документами, регістри синтетичного і аналітичного обліку розрахунків з постачальниками та інші регістри є джерелами перевірки повноти оприбуткування товарно-матеріальних цінностей.
При перевірці повноти та правильності оприбуткування покупних матеріальних цінностей встановлюють відповідність підсумкових сум, відображених у відомостях обліку товарно-матеріальних цінностей даними інших облікових регістрів (журналів-ордерів). Так, якщо за дебетом рахунка 10 / 1 «Сировина і матеріали» надійшли цінності на суму 2211 789 680 рублів, при цьому з кредиту рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» - 2210408680 рублів, з кредиту рахунку 71 «Розрахунки з підзвітними особами »- 1381000 рублів, то такі ж суми повинні знайти відображення в журналах-ордерах по кредиту рахунків 60,71, в яких в окремих графах провадяться записи в дебет рахунку 10 / 1« Сировина й матеріали ».
Одночасно слід перевірити узгодженість записів між синтетичним і аналітичним обліком за балансовими рахунками і субрахунками, по яких враховують товарно-матеріальні цінності.
Якщо в результаті перевірки були встановлені розбіжності, слід визначити їх причини. Такі відхилення можуть утворюватися через недбале ставлення бухгалтерів до виконання своїх службових обов'язків, а також у результаті неповного оприбуткування цінностей.
Перевірці операцій за рахунком 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» приділяється особлива увага, так як облік ньому здійснюється лінійно-позиційним способом, за дебетом якого відображається оплата боргу постачальнику за поставлені товарно-матеріальні цінності, а за кредитом їх надходження. У тому випадку, коли оплачені матеріали, що залишилися на кінець місяця в дорозі або не вивезені зі складів постачальників, то на рахунку 60 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками» рахується дебіторська заборгованість до того часу, поки матеріали не надійдуть на підприємство і не будуть прийняті на прихід матеріально відповідальними особами.
Перевіряти такі суми слід кожну окремо. Спочатку встановлюють дату оплати розрахункових документів постачальників і найменування цінностей за документами, прикладеним до виписок банку. Потім по матеріальних звітів наступного місяця перевіряють повноту їх оприбуткування. Нормативний термін перебування в дорозі товарно-матеріальних цінностей з'ясовують у тому випадку, коли вони не оприбутковані. У цьому ж випадку аудитором з'ясовується, яка проведена підприємством робота з розшуку вантажу.
Повноту оприбуткування товарно-матеріальних цінностей можна перевірити також за виданими під поставку цінностей авансами, виставлених акредитивах, виданих і акцептованим векселям, і в разі їх порушення з'ясовують причини.
При розрахунках з постачальниками плановими платежами аудитором перевіряється наявність актів звірки розрахунків залишків дебіторської та кредиторської заборгованості на кінець кожного місяця.
Для того, щоб перевірити правильність оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, необхідно використовувати такі документи: супровідні документи постачальників, прикладені до звітів матеріально відповідальних осіб товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, специфікації, пакувальні ярлики, якісні посвідчення, приймальні квитанції та інші, залежні від виду вантажу, його упаковки і способу доставки.
Надійшли товарно-матеріальні цінності часто оформляють внутрішніми документами: супровідними документами постачальників з накладеними штампами одержувача вантажу, прийомними актами, прибутковими накладними та іншими документами, що залежать від прийнятого порядку оформлення вантажу.
Внутрішні документи звіряються із супровідними документами постачальників при перевірці повноти оприбуткування матеріальних цінностей. При цьому перевіряються правильність складання актів на розбіжність у кількості та якості надійшли товарно-матеріальних цінностей і своєчасність пред'явлення претензій до постачальників або залізничної (транспортної) організації. Розбіжності в кількості і якості надійшли цінностей можуть утворюватися за рахунок їх присвоєння та оформлення підроблених документів (актів) з метою приховування нестач або пересортиці товарно-матеріальних цінностей. Можна також виявити підробки в супровідних документах постачальників при оприбуткуванні матеріальних цінностей, такі як зміни найменування окремих видів товарно-матеріальних цінностей або їх споживчих властивостей (сортності, марки, артикулу, розміру, вологості та інші), завищення ваги брутто, тари та інші порушення. Тому при перевірці документів на оприбуткування цінностей необхідно добре володіти експертною оцінкою документів. Сумнівні документи необхідно звірити з записами у звітах матеріально відповідальних осіб, перевірити правильність бухгалтерських записів і зроблених записів у регістрах бухгалтерського обліку, таких як накопичувальні відомості, журнали-ордери. Якщо є необхідність, проводять зустрічну перевірку з документами, які знаходяться у постачальників товарно-матеріальних цінностей.
При перевірці повноти оприбуткування цінностей вивчають правильність їх оцінки, керуючись при цьому Законом «Про бухгалтерський облік і звітності».
Від правильної організації і постановки синтетичного і аналітичного обліку залежить правильність оцінки матеріальних цінностей. Отже, в ході аудиту перш за все необхідно перевірити правильність обліку на рахунку 10 «Матеріали» в розрізі субрахунків і за кожним найменуванням матеріальних цінностей в залежності від їх споживчих властивостей. Потім перевіряється привласнення матеріальних цінностей номенклатурного номера залежно від їх споживчих властивостей та їх запис у первинних документах та складському обліку.
При обліку матеріалів на рахунку 10 за обліковими цінами необхідно додатково перевірити правильність підрахунку відхилення у вартості матеріалів та списання з рахунку 15 «Заготівля і Придбання матеріалів» у дебет рахунку 10 «Матеріали» за обліковою вартістю і в дебет рахунку 16 «Відхилення вартості матеріалів» на різницю між фактичною і облікової вартістю.
Далі аудитор на підставі первинних документів перевіряє правильність відображення в обліку купівельної вартості товарно-матеріальних цінностей і транспортно-заготівельних витрат.
Оскільки найбільшу питому вагу в складі собівартості займають транспортні витрати, варто перевірити їх відображення у договорі. При перевірці документів, за якими вони сплачені або нараховані, з'ясовують, чи не перевищують вони діючих тарифів на перевезення вантажів і чи правильно вони приєднані до тих груп і окремих найменувань товарно-матеріальних цінностей, за які проведена або нарахована оплата.
Якщо матеріали перевозилися автотранспортними господарствами, необхідно перевірити факт наданих послуг, правильність зазначених обсягів виконаних робіт, дотримання діючих тарифів, правильність вказівки пробігу автотранспорту, годинник під навантаженням і розвантаженням, зв'язок послуг з комерційними та іншими витратами, а також правильність їх включення у вартість відповідних товарно -матеріальних цінностей.
Особлива увага приділяється перевірці витрат, сплачених за рахунок коштів з лімітуються чекових книжок залізниці, оплаті рахунків за подачу вагонів, зважування вантажів, обслуговування під'їзних шляхів, зберігання товарно-матеріальних цінностей на станції, оплату вантажно-розвантажувальних робіт іншим підприємствам і приватним особам. При такій перевірці використовують способи зустрічної звірки з іншими документами, з'ясовують необхідність виконання таких робіт, встановлюючи це правильність віднесення цих витрат на об'єкти, відображені в бухгалтерському обліку.
Нерідко на підприємстві прибуткують не повністю надійшли товарно-матеріальні цінності (у меншій кількості, ніж вказано у супровідних документах) у повній сумі пред'явлених до оплати і фактично оплачених рахунків постачальників і не пред'явлених до них претензій. Слід встановити причини і характер утворилися нестач і в разі вини постачальника вжити заходів до оформлення претензійних вимог до повернення, вилучення сплачених сум.
Іноді за зазначеними розбіжностями можуть приховуватися факти привласнення тих чи інших цінностей окремими посадовими особами, що встановлюють звіркою записів по книгах і картках складського обліку, перевіркою руху цих матеріалів, опитуванням відповідних працівників, пов'язаних з їх доставкою, розвантаження, прийманням, відпуском та виробничим споживанням. За всіма виявленими фактами зловживань складають окремі проміжні акти. На рахунки винних осіб зазначені недостачі відносять виходячи з кількості відсутніх цінностей та їх вартості за вільними цінами.

2.3. Контроль використання матеріальних ресурсів у виробництві

При перевірці використання матеріальних ресурсів у виробництві керуються Основними положеннями по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) та Методичними рекомендаціями з планування і калькулювання собівартості (робіт, послуг), розробленими та затвердженими відповідними міністерствами і відомствами. Основними джерелами перевірки є накопичувальні відомості щодо витрат матеріалів / журнал-ордер по кредиту рахунку 10 «Матеріали», сальдові або оборотні відомості про рух матеріалів, картки або книги складського обліку матеріалів, первинні документи щодо використання матеріалів у виробництві та інші.
У першу чергу при перевірці слід встановити відповідність даних складського обліку даним синтетичного обліку за рахунком «Матеріали», для чого загальний підсумок відомості залишків на кінець місяця звіряють із залишками на кінець місяця, які наведені у відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Таке порівняння слід проводити по кожному складу окремо на 1-е число, що перевіряється.
Загальні обороти вибуття матеріалів за місяць по всіх складах і залишки матеріалів на кінець місяця, наведені у відомості, звіряють з кредитовим оборотом і залишками по рахунку 10 «Матеріали» у Головній книзі. При встановленні відхилень встановлюються їх причини і винні особи.
Далі аудитор переходить до перевірки здійснених операцій з відпуску матеріалів у виробництво. У даному випадку необхідно використовувати накопичувальні відомості щодо витрат матеріалів c складів, складені на основі витратних документів. Якщо документообіг з відпуску матеріалів у виробництво великої, перевіряючі повинні вибрати документи по інтервалу.
Відділи матеріально-технічного постачання чи планових відділи на основі встановлених норм витрат матеріалів на випуск певного виду виробів розробляють ліміти відпуску матеріалів у виробництво, і відпустка їх провадиться в межах цих лімітів.
Відпуск матеріалів зі складів у виробництво оформляють лімітно-забірними картами або відомостями відпустки, актами-вимогами на заміну матеріалів або на додаткову відпустку, комплектувальні відомості, розкрійні карти, забірними листами та іншими документами залежно від належності підприємства до галузі. Відпуск матеріалів у виробництво має здійснюватися у межах ліміту на випуск певного виду продукції.
Відпуск матеріалів у виробництво може здійснюватися відповідно до затверджених калькуляцій, в яких компоненти набору сировини та допоміжних матеріалів не порушують якість виробу і воно відповідає ГОСТам або технічним умовам, але тільки в тих випадках, де ліміти не встановлені.
Перевірка видаткових документів не повинна обмежуватися зіставленням відпущених товарно-матеріальних цінностей до встановлених норм і зустрічною перевіркою документів, що знаходяться на складах і в цехах. Необхідно також уважно проаналізувати дані складського обліку після відпуску товарно-матеріальних цінностей, при цьому можна виявити розмір завищених списань у виробництво за рахунок обрахування, обважування, заниження сортності при відпуску матеріалів у цехи, що призвели до створення неврахованих надлишків матеріалів на складах з подальшим вилученням.
В результаті завищення норм сировини та допоміжних матеріалів при випуску готової продукції створюються невраховані надлишки, так як відпустка їх виробляється не за фактичним витратам, а за нормою. Тому аудитору слід перевірити норми і їх перегляд у зв'язку з удосконаленням технологічного процесу виробництва з діючими нормами на інших аналогічних підприємствах.   При наявності розбіжностей встановлюються причини, винні особи.
Наведені у видаткових документах показники якісних характеристик матеріалів звіряють з даними первинних документів на оприбуткування їх на склад. Якщо має місце заміна окремих матеріалів, слід з'ясувати причини даного факту.
Обгрунтувати встановлені норми витрати цінностей можна за допомогою контрольного запуску сировини і допоміжних матеріалів у виробництво, результат оформляється комісією спеціальним актом.
При аудиті використання матеріальних цінностей у виробництві перевіряється списання відхилень у вартості матеріалів на випуск готової продукції, для чого аналізуються дані відомості обліку матеріальних цінностей, товарів і тари. Проводиться оцінка техніки розрахунку відхилень, перевіряється правильність підрахунку середнього відсотка відхилень і списання відхилень за напрямками витрат матеріалів, включаючи і залишок їх на складі.
Ретельній перевірці піддається витрачання будівельних і ремонтних матеріалів, так як на них припадає висока питома вага розтрат та нестач. У всіх випадках рекомендується проводити контрольні інвентаризації наявності найбільш дефіцитних будівельних матеріалів, а при необхідності - і контрольного обміру їх фактичного використання на ті чи інші будівельні або ремонтні роботи.
Контроль на цій ділянці полягає в зіставленні даних лімітно-забірних карт (відомостей) на отримання цінностей і даних про потреби їх, зазначених у кошторисах на будівництво.
Будівельні матеріали повинні відпускатися за правильно оформленими документами, виваженими і перерахованими, в суворій відповідності з нормами витрати з обов'язковим зазначенням у документі найменування об'єкта. Правильність списання матеріалів на об'єкт перевіряють також шляхом звірки актів на списання матеріальних цінностей з нарядами з нарахування оплати праці. Необхідно також при перевірці переконатися в правильності оцінки списаних матеріалів. Можливі випадки, коли встановлений кількісний перевитрата матеріалів, фактична вартість їх нижче кошторисної. Це пояснюється нереальним зниженням фактичної вартості придбаних матеріалів або її штучним заниженням за рахунок неправильної оцінки матеріалу, недоспісанія частини витрат по заготівлі, що відноситься до витрачених матеріалів.
Тому необхідно перевірити сальдову відомість з обліку матеріалів, зіставити середню суму з ціною списаного матеріалу. Особливу увагу приділяють разовому відпуску будівельних і ремонтних матеріалів, за яким можуть ховатися факти їх присвоєння окремими працівниками. Виявленню таких фактів можуть сприяти зустрічна звірка записів за кредитом рахунка 10 «Матеріали» і дебету рахунків 23 «Допоміжні виробництва», 08 «Вкладення у необоротні активи», а також опитування відповідних посадових осіб. Відповідність записів на рахунках 23 «Допоміжні виробництва», 08 «Вкладення у необоротні активи» і рахунку 10 «Матеріали» свідчить про відсутність таких фактів на підприємстві.
При ревізії правильності використання паливно-мастильних матеріалів необхідно перевірити точність планування потреби в паливно-мастильних матеріалах, повноту оприбуткування та обгрунтованість списання у витрату, правильність зберігання та ефективність використання витраченого пального.
Найважливішими питаннями, що підлягають вивченню під час ревізії, є: повнота оприбуткування пального, правильність його обліку і обгрунтованість списання у витрату. За документами встановлюється відповідність кількості оприбуткованого палива до отриманого і оплаченому його кількості, а також чи ведеться окремий облік за видами пального: на складах, у баках, рідкого палива. Облік пального в місцях зберігання ведеться в кілограмах, а видача здійснюється в літрах.
Необхідно перевірити звіти заправників про кількість надійшов і витраченого палива, а також чи правильно ведеться облік палива в баках автомобілів, чи правильно встановлюються розміри економії і перевитрати пального окремими водіями. При цьому звертають увагу на відповідність показників спідометрів даними про кількість витраченого пального та його залишки в баках автомобілів. При виникненні сумнівів у правильності записів в заправних відомостях їх можна зіставити з дорожніми листами автомобілів і тракторів, де також зазначено кількість виданого пального. Окремо перевіряють умови зберігання пального. При неправильному зберіганні можуть мати місце значні його втрати або зниження його якості. Основними видами втрат при зберіганні пального є втрати від випарів, при заповненні резервуарів, витоку. Необхідно приділяти велику увагу перевірці розмірів втрат від випаровування, тому що при випаровуванні випаровуються важливі фракції.
Найчастіше великі втрати від випаровування палива бувають через недостатню герметизації резервуарів та засобів транспортування. Необхідно ознайомитися зі станом обладнання та засобів з перевезення, зберігання та заправці пального. У разі виявлення несправностей необхідно перевірити за документами, чи не було випадків списання у витрату нестачі пального з-за втрат, а також чистоту ємностей, де зберігається пальне, оскільки забрудненість пилом або їх корозія значно знижує його якість.
При аудиті необхідно перевірити також ефективність використання пального: відповідність кількості використаного пального. Економію і перевитрату необхідно встановити в цілому по підприємству, встановити конкретні автомобілі та суму перевитрати, а також причини. Ними можуть бути причини технічного та експлуатаційного характеру. Аудиторам необхідно встановити кількість витраченого пального в межах встановлених норм на виконання певної транспортної роботи, також недоліки в організації перевезення вантажів і розробити заходи, спрямовані на зменшення до мінімуму кількості неодружених пробігів за рахунок раціоналізації маршрутів. Значним резервом економії пального є використання причепів.

2.4. Порядок проведення інвентаризації виробничих запасів та відображення її результатів в обліку

Одним з найбільш важливих засобів контролю за збереженням власності є інвентаризація, при якій перевіряється схоронність цінностей і звіряє фактичну їх наявність з даними бухгалтерського обліку. Інвентаризація служить засобом перевірки організації матеріальної відповідальності, умов зберігання цінностей, правильності цін, достовірності бухгалтерського обліку.
Основними завданнями інвентаризації є:
- Встановлення фактичної наявності господарських ресурсів;
- Контроль за збереженням матеріальних цінностей шляхом зіставлення їх фактичної наявності з даними бухгалтерського обліку;
- Виявлення наднормативних і невикористовуваних матеріальних цінностей;
- Перевірка стану складського господарства, умов зберігання цінностей.
Інвентаризація, документальне оформлення зняття залишків фактичної наявності, звірення їх з даними бухгалтерського обліку здійснюється відповідно до Методичних вказівок по інвентаризації майна і фінансових зобов'язань, затверджених Міністерством фінансів Республіки Білорусь 05.12.1995 р. № 54.
Для проведення інвентаризації на підприємстві створюється постійно діюча інвентаризаційна комісія. при великому обсязі робіт для одночасного проведення інвентаризації створюються робочі інвентаризаційні комісії. При малому обсязі робіт і наявності на підприємстві ревізійної комісії проведення інвентаризації допускається покладати на неї.
Персональний склад постійно діючої і робочих інвентаризаційних комісій має право формувати і представляти керівнику підприємства для затвердження головний бухгалтер.
До складу інвентаризаційної комісії включаються представники адміністрації підприємства, працівники бухгалтерської служби, інші фахівці (економісти, інженери, техніки та ін.) До складу інвентаризаційної комісії можна включати представників служби внутрішнього аудиту підприємства, незалежних аудиторських організацій.
Відповідальність за проведення інвентаризації несуть керівник і головний бухгалтер підприємства.
Інвентаризації матеріальних цінностей на підприємстві необхідно проводити в терміни, обумовлені в планах контрольно-інвентаризаційної роботи і затверджені керівником.
Інвентаризації, незалежно від планових перевірок, проводять в обов'язковому порядку перед складанням річного бухгалтерського звіту, але не раніше 1 жовтня звітного року; при передачі майна підприємства в оренду і продажу; при перетворенні підприємства; при зміні матеріально відповідальної особи; при встановленні фактів розкрадання чи зловживання і псування товарно-матеріальних цінностей; у разі пожежі або стихійних лих.
На початку ревізії необхідно перевірити наявність всіх необхідних документів, що підтверджують її проведення. У їх число входять накази чи розпорядження, про проведення інвентаризації та склад інвентаризаційної комісії, матеріальні звіти, інвентаризаційні описи або акти інвентаризації цінностей, порівняльні відомості, письмові пояснення матеріально відповідальних осіб за результатами інвентаризацій; протоколи, накази та інші документи з розгляду та затвердження результатів інвентаризацій .
Результати інвентаризацій повинні бути оформлені інвентаризаційними описами, які складаються за кожним місцезнаходженням матеріальних цінностей і матеріально відповідальній особі. Ніяких помарок і підчисток в описах не допускається. Виправлення помилок проводиться шляхом закреслення неправильних записів і проставленням над закресленими правильних записів. Виправлення повинні бути обумовлені та підписані всіма членами комісії та матеріально відповідальними особами.
На кожній сторінці інвентаризаційного опису вказують прописом число порядкових номерів товарно-матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості всіх цінностей у натуральних показниках, записаних на даній сторінці, незалежно від того, в яких одиницях виміру ці цінності враховуються. Такий підрахунок виключає можливість внесення в опис будь-яких змін або приписок. Кожна сторінка опису підписується всіма членами комісії та матеріально відповідальною особою. У кінці опису комісія записує кількість порядкових номерів товарно-матеріальних цінностей і загальний підсумок кількості цінностей в натуральних свідченнях на останній сторінці і по всій опису в цілому.
На кожній інвентаризаційного опису матеріально відповідальна особа дає розписку такого змісту: «Усі цінності у цій інвентаризаційного опису з № по № комісією перевірені в натурі та в моїй присутності і внесені в опис, у зв'язку з чим претензій до інвентаризаційної комісії не маю. Цінності, перераховані в описі, знаходяться на моєму відповідальному зберіганні »(підпис, дата). У разі надходження цінностей в ході інвентаризації вони оприбутковуються в окремій опису під найменуванням «Товарно-матеріальні цінності, що надійшли під час інвентаризації», аналогічна опис складається при відпуску товарно-матеріальних цінностей (коли, від кого надійшли, дата і номер прибуткового документа, найменування, ціна, кількість, сума).
Для виявлення результатів інвентаризації складаються порівняльні відомості, які підписуються всіма членами комісії та матеріально відповідальною особою. У слічітельнуювідомість включаються тільки ті матеріальні цінності, по яких при інвентаризації виявлені відхилення від облікових даних. За всіма недостач, втрат і лишків матеріальних цінностей повинні бути отримані від матеріально відповідальних осіб письмові пояснення. На підставі представлених пояснень і матеріалів інвентаризації комісія встановлює характер і причини виявлених недостач і надлишків і відповідно до цього визначає порядок регулювання різниць між даними інвентаризації і бухгалтерського обліку, укладення фіксуються в протоколі, який розглядається постійно діючою інвентаризаційною комісією та затверджується керівником.
Якість проведення інвентаризацій встановлюють за даними інвентаризаційних описів, де перевіряють наявність найменування підприємства, місця проведення інвентаризації (склад, цех, комора), часу її проведення; повноти запису найменувань матеріалів, їх марки, сортності, артикулів і інших характерних ознак; порядок виправлень і вказівок на кожній сторінці опису прописом показників, числа порядкових номерів товарно-матеріальних цінностей та загального підсумку кількості всіх одиниць в натуральному вираженні; наявність на інвентаризаційних описах підписів членів інвентаризаційної комісії, а також записи відповідальних осіб з їх підписом про правильність проведення інвентаризацій і прийнятті цінностей на відповідальне зберігання.
Якщо при формуванні інвентаризаційних матеріалів виявлені порушення, перевіряючий зобов'язаний їх вивчити і з'ясувати причини. Ці порушення можуть бути результатом недбалого ставлення комісії до виконання своїх обов'язків або результатом посадової фальсифікації з метою приховання встановлених фактів, нестачі, надлишків окремих видів товарно-матеріальних цінностей.
Для перевірки правильності оформлення інвентаризаційних описів використовують другий примірник інвентаризаційного опису, первинні документи, дані аналітичного обліку, калькуляцій та інше.
Первинні документи на оприбуткування і дані аналітичного обліку використовуються, коли в інвентаризаційних описах наведено найменування матеріалу без вказівки сорту, розміру, марки, номера та інших споживчих властивостей або в ці показники внесені зміни. Достовірність запису встановлюють шляхом взаємної звірки показників цих документів з даними інвентаризаційного опису.
Кількісний облік за сортності матеріалів відновлюється але документів, якщо по відповідній групі матеріалів облік здійснюється і сумарному вираженні.
Достовірність наведених залишків товарно-матеріальних цінностей у порівнювальної відомості перевіряють за даними бухгалтерського обліку та інвентаризаційного опису. Для перевірки залишків за даними бухгалтерського обліку використовують кількісно-сортовий облік, оборотні відомості, сальдові відомості та інші в залежності від прийнятого порядку ведення аналітичного обліку в бухгалтерії.
У ході ревізії перевіряють правильність складання розрахунків по списанню втрат у межах норм природного убутку та понад цих норм. Списання втрат повинно провадитися за належно оформленими документами з дозволу керівника за затвердженими нормами природних втрат. При цьому списання виявленої недостачі має бути не вище розмірів недостачі по порівнювальної відомості.
Окремою інвентаризаційної описом або актом із зазначенням періоду освіти (за кожним видом товарно-матеріальних цінностей), причин втрат і можливого їх використання комісією оформляються втрати від псування, шлюбу і бою. За рішенням керівника може бути вироблено списання втрат і нестач за рахунок підприємства при наявності актів про знищення із зазначенням способів та місця, накладних з вивезення на звалище або здачу в утиль.
Перевіряється також порядок оформлення списання втрат, чи проводиться їх списання повторно або такі цінності пред'являються при наступних інвентаризаціях з метою вилучення з обороту доброякісних цінностей.
При виявленні нестач і надлишків окремих цінностей, як виняток, допускається залік нестач надлишками, що утворилися в результаті пересортиці по одній і тій же групі товарно-матеріальних цінностей (одному найменуванням), на одну і ту ж дату, у одного і того ж відповідальної особи, за один і той же період, що перевірявся. Тому в ході ревізії перевіряють дотримання встановленого порядку заліку нестач утворилися надлишками і віднесення на винних осіб сумових різниць в результаті того, що вартість саме ті цінностей вище опинилися у надлишку. А якщо конкретні винуватці пересортиці не встановлені, то інвентаризаційні різниці розглядаються як недостачі понад норми природних втрат і списуються за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства або резервних фондів. Якщо пересортиця утворилася не з вини матеріально відповідальних осіб, в протоколах інвентаризаційної комісії повинні бути докладні пояснення причин даної пересортиці.
Виявлені при інвентаризації розбіжності фактичної наявності майна з даними бухгалтерського обліку регулюються в такому порядку.
Вартість виявлених при інвентаризації лишків матеріальних цінностей підлягає оприбуткуванню та зарахуванню на збільшення прибутку звітного року з наступним встановленням причин виникнення надлишку і винних осіб. При цьому дебетують рахунки 10 «Матеріали», 40 «Готова продукція» та ін і кредит рахунку 99 «Прибутки та збитки».
Нестачі, розкрадання, псування або умисне знищення матеріальних цінностей відносять в дебет рахунку 94 «Нестачі і втрати від псування цінностей» і кредит рахунків 10, 40 та інших Відсутню сільськогосподарську продукцію врожаю поточного року списують за прогнозною вартістю, врожаю минулого року і покупні матеріальні цінності - за фактичною собівартістю.
Якщо винна особа не встановлена ​​або суд відмовив у стягненні з нього, збитки від нестач або псування списуються на фінансові результати. У цьому випадку, повинні бути включені рішення слідчих чи судових органів, що підтверджують відсутність винних осіб, або відмова на стягнення збитків з винних осіб, або висновок про факт псування цінностей, отриманий від відділу технічного контролю чи відповідних спеціалізованих організацій (інспекцій по якості й ін ).
Якщо недостача або псування матеріальних цінностей сталася з вини підприємства (безгосподарності, занедбаності в обліку тощо), то вона списується за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства.
Суми, встановлені в результаті інвентаризації простроченої дебіторської та кредиторської заборгованості, зараховуються на фінансові результати звітного року.
Пропозиції про регулювання виявлених при інвентаризації розбіжностей фактичної наявності цінностей і даних бухгалтерського обліку подаються на розгляд керівника сільськогосподарського підприємства, який приймає рішення про залік.
Слід зазначити, що вартість нестач, псування або іншої втрати матеріальних цінностей у межах норм природних втрат за розпорядженням керівника підприємства списується на витрати виробництва або за напрямами використання, включаючи залишок продукції на складах. При цьому норми убутку можуть застосовуватися лише у випадках виявлення фактичних нестач. Спад матеріальних цінностей у межах встановлених норм визначається після заліку нестач цінностей надлишками з пересортиці. Якщо після заліку за пересортицею, проведеного в установленому порядку, все-таки виявилася нестача цінностей, то норми природного убутку повинні застосовуватися тільки по тому найменуванням цінностей, за яким встановлена ​​недостача. При відсутності норм убуток розглядається як недостача понад норми.
Результати інвентаризації відображаються в обліку і звітності того місяця, в якому була закінчена інвентаризація, а по річної інвентаризації - у річному звіті підприємства.
За недостач і втрат, з'явився наслідком зловживань, головний бухгалтер та керівник підприємства повинні направити матеріали до слідчих органів з метою встановлення винних осіб та стягнення заподіяної шкоди.

3. АНАЛІЗ ВИКОНАННЯ ПЛАНУ МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНОГО ПОСТАЧАННЯ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ВИРОБНИЧИХ ЗАПАСІВ

3.1. Аналіз забезпеченості господарства матеріальними ресурсами

Аналіз виконання плану матеріально-технічного постачання та ефективності використання виробничих запасів посідає особливе місце в загальному аналізі господарської діяльності підприємств АПК. Від організації матеріально-технічного постачання багато в чому залежить ритмічність роботи підприємства, якість продукції, що випускається. Раціональне використання матеріалів і застосування їх прогресивних видів дозволяють зменшити вартість витрачених матеріалів, скоротити час обробки, а значить, знизити трудомісткість і фондомісткість продукції, і, в кінцевому рахунку, її собівартість.
Для аналізу матеріальних ресурсів РУСПП «перший Мінська птахофабрика» використовувалися такі джерела інформації: план економічного і соціального розвитку підприємства, план матеріально-технічного постачання, заявки, договори на постачання сировини і матеріалів, оперативні дані відділу матеріально-технічного постачання та ін
Важливою умовою безперебійної роботи підприємства є повна забезпеченість потреби в матеріальних ресурсах джерелами покриття. Вони можуть бути зовнішніми і внутрішніми. До зовнішніх джерел відносяться матеріальні ресурси, що надходять від постачальників відповідно до укладених договорів. Внутрішні джерела - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів внаслідок впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Необхідно відзначити, що на досліджуваному підприємстві джерела покриття є зовнішніми, тобто забезпечуються за рахунок договірних зобов'язань постачальників матеріальних ресурсів.
Аналіз забезпечення потреби матеріальних ресурсів договорами і фактичного їх виконання на РУСПП «першого Мінська птахофабрика» представлений у табл. 3.1.
Таблиця 3.1. Забезпечення потреби матеріальних ресурсів для виробництва яєць договорами і фактичне їх виконання в 2003 р.
Матеріал
Планова потреба, т
Укладено договорів, т
Забезпечення потреби договорами,%
Надійшло від постачальників, т
Виконання договорів,%
Комбікорм
26256
27500
104,7
25790
93
Трав'яне борошно
131,18
135
102,9
133,97
99,2
М'ясо-кісткове борошно
196,27
214
109
198,6
92,8
Кормовий жир
114,66
128,5
112
128,3
99,8
Сироватка
410,06
457
114,4
457
100
Примітка. Джерело: власна розробка
Аналіз табл. 3.1 показує, що потреба по всіх видах, окрім комбікормів, матеріальних ресурсів для виробництва яєць задовольняється повністю, план постачання сировини перевиконано в середньому на 3,7%. По всьому підприємству цей показник дорівнює 5,9%. Дану тенденцію можна відзначити двосторонньо: з одного боку наявність запасів гарантують підприємству безперебійну роботу, з іншого збільшення запасів сировини мобілізують частину фінансових коштів, знижують їх ліквідність. За даними бухгалтерського балансу РУСПП «перший Мінська птахофабрика» за 2003 р. протягом року кількість сировини і матеріалів збільшилася на 1537 млн. руб. (Або на 54,9%) і склало 4333 млн. руб. На 01.01.2004 дана стаття активів становила 11% всього майна підприємства.
Виконання договорів з постачання комбікорму склало 93%, фактично план поставки даного виду сировини недовиконаний на 1,8% або на 466 тонн. Це спричинило зменшення обсягу виробництва продукції, яка при нормі витрати в 16 т / тис. шт. яєць можна визначити наступним чином:
(1)
де ΔК - зменшення обсягу виробництва продукції, Зф - фактичні витрати, ЗПЛ - планові витрати, НРПЛ - планова норма витрат сировини.
Таким чином, внаслідок невиконання плану постачання комбікорму на 466 тонн обсяг виробництва яєць зменшився на 29,1 тис. шт.
На досліджуваному підприємстві велике значення надається виконанню плану по термінах постачання (матеріалів) ритмічності. Порушення термінів постачання веде до недовиконання плану виробництва і реалізації продукції. Для оцінки ритмічності застосовують коефіцієнт ритмічності, який визначається підсумовуванням фактичного виконання плану постачання матеріальних ресурсів, але не більше запланованого рівня. На підставі даних щодо постачання комбікорму розрахуємо коефіцієнт ритмічності для даного виду сировини.
Таблиця 3.2. Ритмічність поставок комбікорми по кварталах 2003
Квартал
Постачання сировини, т.
Питома вага сировини,%
Коефіцієнт виконання плану
Частка сировини, зарахована у виконання плану по ритмічності,%
План
Факт
План
Факт
1
6564
5978
25
23,1
0,91
23,1
2
6564
6481
25
25,2
0,98
25
3
6564
6592
25
25,5
1,004
25
4
6564
6739
25
26,2
1,02
25
Всього за рік
26256
25790
100
100
0,98
98,1
Примітка. Джерело: власна розробка
Таким чином, коефіцієнт ритмічності дорівнює 98,1%. Недопоставка сировини в першій кварталі 2003 р. привела до зменшення обсягу виробництва продукції, а разом з тим і зменшення оборотності капіталу, зменшення суми прибутку.

3.2. Аналіз ефективності використання виробничих запасів

Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
До узагальнюючих показників відносяться прибуток на гривню матеріальних витрат, матеріаловіддача, матеріалоємність, коефіцієнт співвідношень темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт використання матеріалів.
Прибуток на рубль матеріальних витрат є найбільш узагальнюючим показником ефективності використання матеріальних ресурсів. Визначається діленням суми отриманого прибутку від основної діяльності на суму матеріальних витрат.
Матеріаловіддача визначається діленням вартості виробленої продукції на суму матеріальних витрат. Цей показник характеризує віддачу матеріалів, тобто скільки вироблено продукції з кожної гривні спожитих матеріальних ресурсів (сировини, матеріалів, палива, енергії і т.д.).
Матеріаломісткість продукції - це відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниці продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валового виробництва продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної вартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає їх перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.
Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання матеріальних ресурсів РУСПП «перший Мінська птахофабрика» представлений у табл. 3.3.
Таблиця 3.3. Аналіз узагальнюючих показників ефективності використання матеріальних ресурсів РУСПП «перший Мінська птахофабрика» за 2002-2003 рр.. (За всіма видами діяльності).
Найменування показника
2002
2003
Зміна
Абсолютна
У відсотках
Вартість виробленої продукції
28018
40010
11992
42,8
Собівартість виробленої продукції
27567
39366
11769
42,8
Матеріальні витрати
21983
32810
10827
49,3
Матеріаловіддача
1,24
1,21
-0,03
-2,5
Матеріаломісткість
0,8
0,82
0,02
2,5
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат
-
0,86
-
-
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції
79,7
83,3
3,6
-
Коефіцієнт матеріальних витрат
-
1,13
-
-
Примітка. Джерело: власна розробка
З аналізу табл. 3.3 випливає, що за 2003 р. вартість виробленої продукції змінилася на 11992 млн. крб. або на 42,8%. Розмір собівартості виробленої продукції за звітний період змінилася на 11769 млн. крб. або 42,8%. Необхідно відзначити, що вартість виробленої продукції та її собівартість змінюються однаковими темпами. Однак разом з цим зафіксовано зростання матеріальних витрат 10827 млн. крб. або на 49,3%. Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції збільшився на 3,6% і на кінець 2003 р. склав 83,3%. Порівнюючи дані показники можна обчислити коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат. Даний показник на кінець 2003 р. дорівнює 0,86, що говорить про перевищення темпів зростання матеріальних витрат над темпами зростання продукції. Показник коефіцієнта матеріальних витрат більший 1 свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції.
Дані негативні тенденції розвитку підприємства підтверджує також зниження матеріаловіддачі на 2,5%, і, відповідно, зниження матеріаломісткості. У 2003 р. на кожен карбованець виробленої продукції необхідно було витратити 82 коп. на матеріальні ресурси. Таким чином на підприємстві назріла необхідність проведення комплексу заходів щодо вдосконалення витрати матеріальних ресурсів.
Для аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно розглянути також приватні показники матеріаломісткості. Вони застосовуються для характеристики ефективності використання окремих видів матеріальних ресурсів (сирьеемкость, паливомісткість, енергоємність і ін), а також для характеристики рівня матеріалоємності окремих виробів.
Таблиця 3.4. Аналіз приватних показників матеріаломісткості РУСПП «перший Мінська птахофабрика» (за всіма видами діяльності)
Показник
2002
2003
Зміна
Абсолютна
У відсотках
Випуск продукції
28018
40010
11992
42,8
Матеріальні витрати
21983
32810
10827
49,3
Сировина і матеріали
16147
24102
7955
49,2
Паливо
668
955
287
42,9
Енергія
553
895
342
61,8
Продовження табл. 3.4
Оплата послуг сторонніх організацій
4615
6858
2243
48,6
Загальна матеріаломісткість
0,8
0,82
0,02
2,5
Сирьеемкость
0,57
0,6
0,03
5
Паливоємність
0,023
0,023
0
0
Енергіяемкость
0,019
0,022
0,003
15,7
Співвідношення витрат на оплату послуг сторонніх організацій до випуску продукції
0,16
0,17
0,01
6,2
Примітка. Джерело: власна розробка
Аналіз таблиці 3.4 показує, що на збільшення загальної матеріаломісткості вплинули зростання сирьеемкості на 5%, енергіяемкості на 15,7% і зростання Співвідношення витрат на оплату послуг сторонніх організацій до випуску продукції на 6,2%.

3.3. Виявлення і підрахунок резервів підвищення ефективності використання виробничих запасів

На завершальній стадії аналізу ефективності використання матеріальних ресурсів необхідно встановити можливості подальшого зниження витрат норм витрати матеріалів і матеріальних витрат, не використані у звітному році. Вивчення конкретних умов виробничо-господарської діяльності аналізованого підприємства РУСПП «перший Мінська птахофабрика» дозволяє зробити висновки про те, що такі можливості на підприємстві є. Зокрема, є всі умови для впровадження у виробничий процес комплексу організаційно-технічних заходів і заходів щодо нової техніки, що дозволяють забезпечити скорочення норм витрат сировини, матеріалів, палива, енергії і, в кінцевому рахунку, економію матеріальних ресурсів.
На виробничих підприємствах можуть мати місце резерви зниження витрат. Резерви - це невикористані можливості. Вони реалізуються за рахунок численних факторів, які класифікуються за різними ознаками.
Фактори - це дії, що дозволяють управляти витратами. Для цього необхідна групування чинників на внутрішньо виробничі (внутрішні) і позавиробничі (зовнішні). Внутрішньовиробничі фактори - це ті, які залежать від діяльності підприємства:
- Технічні;
- Організаційні;
- Структурні (зміна структури та обсягу виробництва).
Позавиробничі (зовнішні) чинники - ті, зміна яких не залежить від діяльності підприємства:
- Зміна цін на отримувані від постачальників сировина та матеріали;
- Зміна тарифної системи та установлюваної величини заробітної плати;
- Зміна податкових ставок і нормативів відрахувань до бюджету і позабюджетні фонди.
Основним резервом підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів, є зниження матеріаломісткості. Матеріаломісткість як і матеріаловіддача, в першу чергу, залежить від обсягу випуску продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг же валової (товарної продукції) у вартісному виразі (ВП) може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (VВП), її структури та рівня відпускних цін на продукцію (ЦП). Сума матеріальних витрат (МОЗ) також залежить від обсягу матеріальної продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю продукції (УР), вартості матеріалів (ЦМ). У результаті загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норм витрати матеріалів на одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
Розрахуємо вплив зазначених вище факторів на зміну матеріаловіддачі виробництва курячих яєць на досліджуваному підприємстві і виявимо можливі резерви зростання ефективності використання матеріальних ресурсів. Слід зазначити, що структура продукції протягом аналізованого періоду не мінялася, тому розрахунок наведено без урахування впливу даного чинника. Початкові дані для факторного аналізу наведені в табл. 3.5.
Таблиця 3.5. Показники факторів зміни матеріаломісткості за 2002-2003 рр.. (З виробництва курячих яєць)
Показник
2002
2003
Обсяг виробництва (VВП), тис. шт.
165354
163775
Відпускна ціна на продукцію (ЦП), тис. руб. / тис. шт.
72,6
80,3
Виручка від реалізації продукції, млн. руб.
12018
13148
Питома витрата сировини (комбікорм) (УР), т. / тис. шт.
1,6
1,5
Ціна на сировину (ЦМ), тис. руб. / Т.
23
26,3
Витрати матеріалів, млн. руб.
6085
6460
Матеріаломісткість продукції, грн. / шт.
0,506
0,491
Примітка. Джерело: власна розробка
Аналіз табл. 3.5 показує, що за аналізований період матеріаломісткість виробництва курячих яєць на досліджуваному підприємстві знизилася на 0,015 руб. Вплив факторів першого порядку на матеріаловіддача можна визначити способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані табл. 3.6.
Таблиця 3.6. Дані для аналізу матеріаломісткості продукції
Показник
Млн. руб.
Витрати матеріалів на виробництво продукції:
а) базового періоду (VВП0 * УР0 * ЦМ0)
б) за базовим нормам і цінами на фактичний випуск продукції (VВП1 * УР0 * ЦМ0)
в) фактично за базовим рівнем цін (VВП1 * УР1 * ЦМ0)
г) фактично у звітному періоді (VВП1 * УР1 * ЦМ1)
6085
6026
5650
6460
Вартість валового випуску продукції
а) базового періоду
б) фактично при базовому рівні цін
в) фактично у звітному періоді
12018
11890
13148
Примітка. Джерело: власна розробка
На підставі наведених даних про матеріальні витрати і вартості товарної продукції розрахуємо показники матеріаломісткості продукції, які необхідні для визначення впливу факторів на зміну її рівня.
Показник
Умови розрахунку
Порядок розрахунку
Уро-
вень
Обсяг вироб-ництва
Питома витрата сировини
Ціни на мате-ріали
Ціна на продукцію-цію
Матеріаломісткість базового періоду
t0
t0
t0
t0
6085/12018
0,506
Зміна матеріаломісткості за рахунок зміни обємів виробництва
t1
t0
t0
t0
6026/11890
0,506
Зміна матеріаломісткості за рахунок зміни питомої витрати сировини
t1
t1
t0
t0
5650/11890
0,475
Зміна матеріаломісткості за рахунок зміни цін на матеріали
t1
t1
t1
t0
6460/11890
0,543
Зміна матеріаломісткості за рахунок зміни цін на продукцію
t1
t1
t1
t1
6460/13148
0,491
Зміна матеріаломісткості за рахунок відповідного чинника
0
-0,031
+0,068
-0,052
-0,015
Примітка. Джерело: власна розробка
Вплив факторів першого рівня на зміну матеріаломісткості представлено на рис. 3.1.
\ S Малюнок 3.1 Вплив факторів першого рівня на зміну матеріаломісткості
Дані табл. 3.7 і рис. 3.1 показують, що за аналізований період матеріаломісткість продукції знизилася на 0,015 руб., Що можна відзначити як позитивну тенденцію. Так основі цих же даних можна зробити висновок, що матеріаломісткість знизилася за рахунок зміни питомої витрати сировини і зміни цін на продукцію. У той же час зростання цін на сировину збільшує матеріалоємність, незначне зростання обсягів виробництва вплив на зміну матеріаломісткості не надав.
Проведений аналіз дозволяє виявити резерви підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів. На досліджуваному підприємстві основним резервом є зниження цін на сировину, використовувану у виробництві. Заходами з даного напряму можуть служити перегляд договорів з постачальниками або пошук нових, зниження транспортних витрат на перевезення матеріальних ресурсів. Ще одним резервом є зниження норм витрат сировини при виробництві продукції. Це може бути досягнуто або за рахунок нових видів сировини, або за рахунок введення більш економного обладнання. Приклад роботи в даній області представлений нижче.
Як було відмічено раніше, досліджуване підприємство використовує тільки зовнішні джерела покриття потреби в матеріальних ресурсах. Однак найважливішим резервом підвищення ефективності використання виробничих запасів є використання внутрішніх джерел. Внутрішні джерела підвищення ефективності використання виробничих запасів - це скорочення відходів сировини, використання вторинної сировини, власне виготовлення матеріалів і напівфабрикатів, економія матеріалів внаслідок впровадження досягнень науково-технічного прогресу. Особливе значення для підприємства має останній фактор.
В даний час РУСПП "1-а Мінська птахофабрика" має 27 пташника, 18 з яких оснащені клітинним обладнанням вітчизняного виробництва БКН-3 або ЦПК-18, 9 - обладнанням "Big Dutchman" (Німеччина), а в пташнику № 5 д. Паперня обладнання БКН-3, встановлене в 1990 р. для подальшої експлуатації непридатне в зв'язку з низькою продуктивністю праці підвищеним відмінком птахів, нераціональним використанням виробничих площ.
Одночасна експлуатація обладнання фірми "Big Dutchman" та вітчизняного обладнання БКН-3 дозволила виявити наступні недоліки останнього:
- Система напування, обладнана проточними напувалками, не забезпечує необхідну температуру води і збільшує її витрата в 4 рази;
- Тросова кормораздачи не забезпечує рівномірної подачі кормів і призводить до великих втрат у результаті їх просипу;
- Низька продуктивність праці.
Таким чином, на підприємстві є наднормативний витрата матеріальних ресурсів, який можна усунути за допомогою введення нової лінії "Big Dutchman" в пташнику № 5 д. Паперня. Розрахунок резервів зростання обсягу продукції за рахунок економії матеріальних ресурсів на основі норм витрати представлений в табл. 3.5.
Таблиця 3.5. Розрахунок резервів зростання обсягу продукції за рахунок економії матеріальних ресурсів на основі норм витрати
Матеріал
Норма витрати сировини, т. на виробництво 100 тис. яєць при використанні БКН-3
Норма витрати сировини, т. на виробництво 100 тис. яєць при використанні "Big Dutchman"
Економія сировини,%
Комбікорм
0,16
0,13
23
Трав'яне борошно
0,08
0,06
33,3
М'ясо-кісткове борошно
0,1
0,08
25
Кормовий жир
0,1
0,07
42,8
Сироватка
0,25
0,17
47
Примітка. Джерело: власна розробка
Таким чином, основним джерелом підвищення ефективності використання матеріальних ресурсів на досліджуваному підприємстві використання внутрішніх джерел, зокрема: це скорочення відходів сировини, економія матеріалів внаслідок впровадження досягнень науково-технічного прогресу.
За допомогою введення нової лінії "Big Dutchman" в пташнику № 5 д. Паперня з урахуванням норм витрат загальна економія сировини та матеріалів складе 34,7%, що дозволить збільшити випуск продукції мінімум на 28%.
Ще одним резервом підвищення ефективності використання запасів РУСПП «перший Мінська птахофабрика», характерним і для інших підприємств АПК, є зниження залишків готової продукції. На багатьох підприємствах велику питому вагу в оборотних активах підприємства займає готова продукція, особливо останнім часом у зв'язку з конкуренцією, втратою ринків збуту, низькою купівельною спроможністю суб'єктів господарювання і населення, високу собівартість продукції, неритмичностью випуску і відвантаження та ін Збільшення залишків готової продукції на складах підприємства призводить також до тривалого заморожування оборотного капіталу, відсутності грошової готівки, потреби в кредитах і сплати відсотків по них, зростання кредиторської потреби постачальникам, бюджету, працівникам підприємства з оплати праці. В даний час - це одна з основних причин спаду виробництва, зниження його ефективності, низької платоспроможності підприємств та їх банкрутства. Для аналізу складу, тривалості і причин утворення наднормативних залишків готової продукції по кожному її виду використовуються дані аналітичного і складського обліку, інвентаризації та оперативні відомості відділу збуту, служби маркетингу. З метою розширення та пошуку нових ринків збуту необхідно вивчати шляхи зниження собівартості продукції, підвищення її якості та конкурентоспроможності, структурної перебудови економіки підприємства, організації ефективної реклами.

ВИСНОВОК

Таким чином, в умовах переходу до ринкової економіки важливого значення набуває поліпшення якісних показників використання виробничих запасів (зниження питомих витрат матеріалів у собівартості продукції, всебічна економія і т. д.). Це завдання можна вирішити шляхом застосування більш прогресивних конструкційних матеріалів, металічних порошків і пластмас, заміни дорогих матеріалів більш дешевими, синтетичними без зниження якості продукції, скорочення відходів і втрат у виробництві, комплексного використання природних і матеріальних pecypсов, максимального усунення втрат і непродуктивних витрат, широкого залучення в господарський оборот вторинних ресурсів і попутних продуктів.
У зв'язку з цим перед урахуванням виробничих запасів стоять наступні завдання: правильне і своєчасне документальне оформлення всіх операцій по заготівлі, надходження та відпуску матеріалів;
виявлення і відображення витрат, пов'язаних з їх заготовлением; розрахунок і списання відхилень фактичної собівартості цінностей від їх облікової вартості (ТЗВ) за напрямами витрат; вибір найбільш прийнятною оцінки матеріалів у поточному обліку; контроль за збереженням виробничих запасів в місцях їх зберігання і на всіх стадіях руху; постійний контроль за дотриманням встановлених норм виробничих запасів; систематичний контроль за використанням товарно-матеріальних цінностей у виробництві на базі обгрунтованих норм їх витрачання; контроль за технологічними відходами та втратами та їх використанням; своєчасне отримання точної інформації про величину економії або перевитрати виробничих запасів за порівняно з встановленими лімітами (нормами); своєчасне здійснення розрахунків з постачальниками товарно-матеріальних цінностей, контроль за цінностями, що знаходяться в дорозі, невідфактуровані поставки.
Аналіз підприємства РУСПП «перший Мінська птахофабрика» показав, що поліпшенню ресурсозбереження сприяє упорядкування первинної документації, широке впровадження типових уніфікованих форм, підвищення рівня механізації і автоматизації обліково-обчислювальних робіт, забезпечення строгого порядку приймання, зберігання та витрачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, палива тощо, обмеження числа посадових осіб, які мають право підпису документів на видачу особливо дефіцитних і дорогих матеріалів. Для забезпечення збереження виробничих запасів, правильної приймання, зберігання та відпуску цінностей важливе значення має наявність на підприємстві в достатній кількості складських приміщень, оснащених ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою та іншими пристосуваннями. Необхідно також впроваджувати ефективні форми попереднього і поточного контролю за дотриманням норм запасів і їх витрачанням, приділяти більше уваги підвищенню достовірності оперативного обліку руху напівфабрикатів, комплектуючих виробів, деталей і вузлів у виробництві сільськогосподарської продукції.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Економіка підприємства / В.Я. Хріпач, Г.З. Суша, Г.К. Онопрієнко; Під ред. В.Я. Хріпача. - Мн.: Економпресс. 2000. - 464с.
2. Грузинів В.П. та ін Економіка підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.П. Грузінова. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 1998. - 535с.
3. «Основні положення по складу витрат, що включаються до собівартості продукції (робіт, послуг) / / НРПА РБ 12 вересня 2000р. № 8 / 4116.
4. Фрунзе В. Класифікація витрат на виробництво / / Економіка. Фінанси. Управління. 2002. № 2. с. 7-13.
5. Зайцев Н.Л. Економіка промислового підприємства. Практикум: Навч. посібник. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 224с.
6. Лєснєвська Н. Калькуляція: види та використання в управлінні / / Консультант бухгалтера. - 2000. - № 10. - С. 62-67
7. Сергєєв І.В. Економіка підприємства: Учеб. посібник. - М.: Фінанси і статистика, 2000. - 304с.
8. Економіка фірми: Підручник для вузів / Під ред. проф. В.Я. Горфінкеля, проф. В.А. Швандара. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2003. - 461с.
9. Економіка підприємства: Учеб. посібник / Л.М. Нехорошева, Н.Б. Антонова, М.А. Зайцева та ін; За заг. ред. Л.М. Нехорошева. - Мн. Обчислюємо. шк., 2003. - 383с.
10. Економіка фірми: Учеб. посібник / Т.В. Муравйова, Н.В. Зіньківська, Н.А. Волкова, Г.Н. Ліференко; Під ред. Т.В. Муравйової. - М.: Майстерність, 2002. - 400с.
11. Управління витратами на підприємстві: Учеб. посібник. 2-е вид., Перераб. і доп. - В.Г. Лебедєв, Т.Г. Дроздова, В.П. Кустарів, О.М. Асаул, І.Б. Осорьева; За заг. ред. Г.А. Краюхіна. - СПб.: Видавничий дім «Бізнес-преса», 2003, - 256с.
12. Гончаров В.В. Керівництво для вищого управлінського персоналу в 3-х томах. Том. 2. - М.: МНІІПУ, 2002. - 784с.
13. Єрмолович Л.Л., Сивчик Л.Г., Толкач Г.В., Щітнікова І.В. Економічний аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства: Навчальний практ. посібник. / За заг. ред. Л.Л. Єрмолович. - Мн.: БГЕУ, 2000. - 580с.
14. Русел А.Л. Аналіз витрат на практиці. / / Економіка. Фінанси. Управління. - 2003. - № 7. - С. 95-101.
15. Аналіз і діагностика фінансово-господарської діяльності підприємства. Табурчак П.П., Вікуленко А.Є., Овчинникова Л.А. та ін: Учеб. посібник для вузів / Під ред. П.П. Табурчака, В.М. Тумин і М.С. Саприкіна. - Ростов н / Д: Фенікс, 2002. - 352с.
16. . Стражева Н.С., Стражев А.В. Бухгалтерський облік: Навчальний метод посіб. - Мн.: Книжковий дім, 2002.
17. Аналіз господарської діяльності підприємства / За заг. ред. Л.Л. Єрмолович. - Мн.: Інтерпрессервіс, 2001.
18. Економіка підприємства: Навчальний посібник. У 4 ч. 1. Ресурси підприємства / За заг. ред. А.І. Ільїна. - Бобруйськ: БФ БГЕУ, 2000.
19. Ладутько Н.І. Облік, контроль і аналіз матеріальних ресурсів. - Мн.: ИНФРА-М, 1999.
20. Мартинов Н.В. Основи організації бухгалтерського обліку та аудиту. Мн.: БГЕУ, 2003 - 324 с.
21. Булавіна Л.М. Бухгалтерський облік і аудит матеріально-виробничих запасів: Учеб. посіб. для вузів по економ. спец. - М.: фінанси і статистика, 2001. - 143 с.
22. Пошерстнік Є.Б., Мейксін М.С. Бухгалтерський облік у будівництві, довгострокові інвестиції та джерела фінансування. - СПб.: Вид. Торговий дім «Герда», 1998. - 475 с.
23. Галузеве додаток до журналу «Головний бухгалтер» «Будівництво», 2003, № 2 Шелег Т. стр 35. «Контроль за використанням матеріалів у будівництві»
24. . Бухгалтерський облік в будівництві: Учеб. посіб. / За заг. ред. Дробишевського Н.П. - Мн.: БГЕУ, 1999. - 276 с.
25. Кашевський Р.А. Нові правила аудиторської діяльності / / Право Білорусі - 2003, № 38 - с. 50-54.
26. Фалейчік В. Коментарі до Закону "Про аудиторську діяльність" / / Фінанси, облік, аудит - 2003, № 2 - с. 57.
27. Білий І.М., Сушкевич О.М. Організація бухгалтерського обліку і внутрішнього аудиту на підприємстві та в організаціях. Мн.: Екаунт, 1996 - 74 с.
28. Тарловський І.М. Облік витрат на виробництво і контроль за формуванням собівартості будівництва монтажних робіт. Дис. екон. наук. - Мн.: БГЕУ, 1997. - 121 с.
29. Хмельницький В.А. Ревізія і аудит. Мн.: НО ТОВ БІП-С, 2003 - 212 с.
30. Шахбазова І.Т. Бухгалтерський облік і аудит. Мн.: ТетраСистемс, 2002 - 256 с.
31. Кореневський В.С. Удосконалення звітності в Республіці Білорусь на основі західного досвіду / / Бухгалтерський облік і аналіз. - 2002. - № 9. - С. 28-33.
32. План рахунків бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності підприємств.
33. Пупко Г.М. Аудит і ревізія. Мн.: Кн. будинок, 2004 - 429 с.
34. Бухгалтерський облік в будівництві: Навчальний практичний посібник / Н. П. Дробишевський. -Мн.: ТОВ «ФУА-інформ» .- 2004-648с.
30.Аналіз господарської діяльності в промисловості: Підручник / Н.А. Русак, В. І. Стражев, О.Ф. Моргун та ін; За заг. Ред. В. І. Стражева .- Мн. Обчислюємо. Шк., 1998. - 398с.
31. Бухгалтерський облік в торгівлі: Підручник / За заг ред. Кожарської В.В. - Мн.: «Екоперспектіва», 1999р.
32. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - Мн.: Амалфея, 2003р.
33. Аналіз господарської діяльності в промисловості / За заг. ред. Стражева В.І. - Мн.: Вища школа, 1998.
34. Лабинцев М.Т., Ковальова О.В. Аудит: теорія і практика. М.: Пріор, 2000 - 205 с.
35. Мартинов Н.В. Основи організації бухгалтерського обліку та аудиту. Мн.: БГЕУ, 2003 - 324 с.
36. Основи аудиту: Уч. сел. / Под ред. Я.В. Соколова. М.: Бух.уч., 2000 - 453 с.
37. Савицька Г.В. Аналіз господарської діяльності підприємств АПК. Мн.: Нове знання, 2003 - 696 с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Диплом
328.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік виробничих запасів
Облік виробничих запасів 6
Облік виробничих запасів підприємства
Облік матеріально виробничих запасів 2
Облік матеріально виробничих запасів 3
Облік матеріально виробничих запасів
Облік матеріально виробничих запасів 4
Облік матеріально-виробничих запасів 2
Облік матеріально виробничих запасів 5
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru