додати матеріал


Облік векселів

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Зміст
1. Податковий вексель, порядок його видачі, обліку та погашення. Відображення векселя в декларації з ПДВ
2. Амортизація як об'єкт податкового обліку, порядок його визначення та облік
Використана література

1. Податковий вексель, порядок його видачі, обліку та погашення. Відображення векселя в декларації з ПДВ
Вексель згідно зі ст. 14 Закону про цінні папери-це цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю). Це дозволяє векселем виступати в залежності від операції, в якій він використовується, у ролі засобу платежу товару і одночасно з цим бути цінним папером. Відповідно, використання одного з цих його властивостей разом зі статусом цінного паперу з одного боку дозволяє вирішити підприємству певні «проблеми» облікового і господарського характеру, а з іншого - створює їх або вносить до них деяку невизначеність. Видавати та отримувати вексель може будь-яка юридична або фізична особа.
Що означає «безумовне зобов'язання» у визначенні терміна «вексель»? Це означає, що у векселі не пишеться, за що платник за векселем повинен сплатити гроші (на відміну від банківської платіжки, де пишеться «плата за металопрокат згідно з договором від ... № ..., в т.ч. ПДВ ... »). Зобов'язання за векселем виникають нібито самі по собі.
Особа, яка видає вексель, погоджується, що «ми заплатимо проти цього простого векселя». І не пише за що. Але пише кому (особі, якій вексель видаємо), коли, де і в якій валюті буде здійснено платіж. Саме тому в ст. 4 Закону про векселі закріплені положення, що у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором і виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Вексель не є договором. Це одностороння угода, за якою векселедавець бере на себе зобов'язання заплатити гроші, припиняючи цим самим інше зобов'язання - по сплаті вартості товару. Для надання векселем так званої вексельної сили, тобто можливості вимагати по ньому платежу і платити за нього, мають значення лише формальні правила. Зокрема, наявність всіх необхідних реквізитів і безперервність індосаментів. А факт, хто і чому видав вексель, вже не має значення.
Податковий вексель - це письмове безумовне грошове зобов'язання платника податків сплатити до бюджету відповідну суму коштів у порядку і строки, визначені Законом про ПДВ, що підтверджене комерційними банками шляхом авалю, який видається платником на відстрочення сплати ПДВ, що стягується при імпорті товарів на митну територію України (п. 1.16 Закону).
З моменту набрання чинності цим Законом платники податку при ввезенні (пересиланні) товарів на митну територію України можуть за власним бажанням видавати органам митного контролю простий вексель на суму податкового зобов'язання (далі - податковий вексель):
- Один примірник якого залишається в органі митного контролю, другий надсилається органом митного контролю на адресу податкового органу за місцем реєстрації платника податку, а третій надається платнику податку;
- Сума, зазначена в податковому векселі, включається до суми податкових зобов'язань платника податку в податковому періоді, на який припадає тридцятий календарний день з дня подання такого векселя органу митного контролю. При цьому податковий вексель вважається погашеним, а сума податку, визначеного у векселі, окремо до бюджету не сплачується та враховується у розрахунках податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, в якому вексель погашено. Кабінет Міністрів України має право встановити більш тривалі строки погашення податкового векселя для окремих видів діяльності, що мають сезонний характер або здійснюються з використанням довгострокових договорів;
- У наступному звітному (податковому) періоді сума, зазначена в податковому векселі, включається до складу податкового кредиту платника податку;
- Для підприємств гірничо-металургійного комплексу, які беруть участь в економічному експерименті, проведеному з 1 липня 1999 року до 1 січня 2002 року, дія абзаців другого і третього цього пункту поширюється на податкові векселі, видані на імпортні товари, митна вартість яких згідно з контрактом не перевищує 300 тис. гривень;
- У разі несплати підприємствами гірничо-металургійного комплексу податкового векселя до строку його погашення шляхом перерахування грошових коштів сума, зазначена в податковому векселі, погашається шляхом включення її до складу податкових зобов'язань та податкового кредиту за звітний (податковий) період, в якому передбачено погашення векселя, за умови, що митна вартість імпортних товарів за контрактом становить понад 300 тис. гривень;
- Платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити вексель шляхом перерахування грошових коштів до бюджету, при цьому вказана сума грошових коштів включається до складу податкового кредиту платника у тому податковому періоді, в якому відбулося таке погашення, та не включається до складу його податкових зобов'язань;
- Обов'язки з погашення податкового векселя не можуть передаватися іншим особам, податковий вексель не підлягає індосаменту; відсотки або інші види плати за користування податковим векселем не нараховуються;
- Податкові векселі, виписані платниками податку, що мали протягом останніх 12 місяців обсяг оподатковуваних операцій з продажу товарів (робіт, послуг) більше п'яти мільйонів гривень, або підприємствами, визначеними у підпункті 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 цього Закону та не мають заборгованості по цього податку (крім реструктуризованої згідно із законодавством) за результатами податкових періодів, що передують податковому періоду, в якому надається податковий вексель, не підлягають забезпеченню. Довідка про відповідність статусу імпортера зазначеним вимогам безоплатно видається податковим органом за запитом платника податку та оновлюється кожні 3 календарні місяці. Терміни та порядок надання таких довідок встановлюються Кабінетом Міністрів України;
- Податкові векселі, виписані іншими платниками податку, підлягають підтвердженню комерційними банками шляхом авалю;
- Порядок випуску, обігу та погашення податкових векселів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на операції з ввезення (пересилання) підакцизних товарів (крім тютюнової сировини) та товарів, що відносяться до товарних груп 1-24 Гармонізованої системи опису та кодування товарів.
Різниця у сплаті «ввізного» ПДВ на митниці і шляхом погашення податкового векселя найкраще показати в таблиці:
Сплата грошима на митниці
Сплата шляхом погашення податкового векселя
Гроші надходять на рахунок митниці
Гроші надходять на рахунок Держказначейства
Сума ПДВ не відображається як надійшла в особовому рахунку платника до ДПІ
Сума ПДВ відображається в особовому рахунку платника до ДПІ
У розділі I «Податкові зобов'язання» декларації не відображається; в розділі II «Податковий кредит» відображається по стор 12 «а» декларації за період, в якому сталася сплата цього ПДВ митним органам
У розділі I «Податкові зобов'язання» декларації відображається по стор 6; в розділі II «Податковий кредит» відображається по стор 12 «а» (крім того, відображається по стор 19 «а» (-) і по стор 19 « б »(+))*
* В залежності від ситуації відображення зобов'язань та кредиту може відбуватися у різних податкових періодах.
Як бачимо, і в разі сплати ПДВ на митниці, і в вексельному випадку (причому незалежно від того, погашається вексель достроково, в строк або після закінчення строку) облік будується так, що в підсумку виходить 0. Вірніше, виходив. Тому що коли за справу взялися законодавці, вони, як уже було сказано, оголосили в п. 11.5, що при достроковому погашенні податковий кредит відображається, а зобов'язання - ні.
Отже, раніше в декларації при погашенні векселя в будь-якому випадку обов'язково заповнювалися (нехай і за різні періоди) рядка 6 («+»), 19 «а» («-»), 19 «б» («+») і 12 « б »(«-»), що в кінцевому підсумку давало 0, а погашення векселя грошима проводилося в особовому рахунку платника в ДПІ як своєрідна переплата ПДВ. Цей механізм зберігся і зараз при недосрочном погашення векселя
Платник податку при оплаті податкового векселя у платіжному дорученні при заповненні поля призначення платежу проставляє відповідний код платежу - 28 (29) та код бюджетної класифікації 14010100 - податок на додану вартість по вітчизняних товарах (послуг), на який спрямовані грошові кошти.
Державні податкові адміністрації рознесення платіжних доручень на погашення векселя повинні проводити в картці особового рахунку окремо за відповідним кодом (W), у зв'язку з тим що вексель ще не пройшов нарахування в податковій декларації платника. Переплата (W), яка виникла за рахунок надходження цих коштів, направляється на погашення нарахувань у картці особового рахунку в залежності від терміну погашення векселя, а саме:
при оплаті векселя достроково у місяці, в якому вексель було видано, при оплаті векселя достроково у місяці, наступному за місяцем, в якому вексель було видано, при оплаті векселя з порушенням строку сума переплати направляється на погашення будь-яких нарахувань того звітного періоду, в якому вексель був оплачений; при оплаті податкового векселя в строк сума переплати направляється на погашення нарахувань по декларації того звітного періоду, в якому вексель було оплачено.
Наприклад:
1) вексель видано 4 травня, а оплачено достроково, 28 травня, в картці особового рахунку за станом на 28 травня виникла переплата, яка враховується в графі 9 зворотного боку за відповідним кодом і бере участь у погашенні будь-яких нарахувань тільки з 20 червня - дати подання декларації за травень (за умови, що в декларації за травень даний вексель відображений по рядку 19 «б»);
2) вексель видано 4 травня, а оплачено достроково, 1 червня, в картці особового рахунку за станом на 1 червня виникла переплата, яка враховується в графі 9 зворотного боку за відповідним кодом і бере участь у погашенні будь-яких нарахувань тільки з 20 липня - дати подання декларації за червень (за умови, що в декларації за червень даний вексель відображений по рядку 19 «б»); при цьому необхідно прослідкувати, щоб ця сума не була врахована при погашенні податкових зобов'язань за декларацією за травень, що подається 20 червня;
3) вексель видано 4 травня і сплачено у строк 3 червня, в картці особового рахунку за станом на 3 червня виникла переплата, яка враховується в графі 9 зворотного боку за відповідним кодом і бере участь у погашенні частини нарахувань тільки з 20 липня - дати подання декларації за червень (за умови, що в декларації за червень даний вексель відображений по рядку 19 «б»); при цьому необхідно прослідкувати, щоб ця сума не була врахована при погашенні податкових зобов'язань за декларацією за травень, що подається 20 червня;
4) вексель виданий 4 травня, а оплачено з порушенням терміну 8 червня, в картці особового рахунку за станом на 8 червня виникла переплата, яка враховується в графі 9 зворотного боку за відповідним кодом і бере участь у погашенні нарахувань тільки з 20 липня - дати подання декларації за червень (за умови, що в декларації за червень даний вексель відображений по рядку 19 «б»); при цьому необхідно прослідкувати, щоб ця сума не була врахована при погашенні податкових зобов'язань за декларацією за травень, що подається 20 червня;
5) вексель виданий 4 травня, а оплачено з порушенням терміну 16 липня, в картці особового рахунку за станом на 16 липня виникає переплата, яка враховується в графі 9 зворотного боку за відповідним кодом і бере участь у погашенні будь-яких нарахувань тільки з 20 серпня - дати подання декларації за липень (за умови, що в декларації за липень даний вексель відображений по рядку 19 «б»); при цьому необхідно прослідкувати, щоб ця сума не була врахована при погашенні податкових зобов'язань за декларацією за червень, що подається 20 липня.
Закон передбачає грошову оплату безпосередньо за векселем тільки при його достроковому погашенні. Якщо ж ви не збираєтеся платити достроково, то окремої оплати векселя бути не повинно - платите тільки за підсумками декларації.
Узагальнимо відображення операцій з податковим векселем у декларації з ПДВ у вигляді таблиці.
Приклад. Податковий вексель виданий 20.10.2000 р. з терміном погашення 18.11.2000 р.
Декларація з ПДВ за
Відображення вексельної суми по рядках декларації
1. Вексель оплачується шляхом включення до податкових зобов'язань за декларацією (або в строк - грошима)
2. Вексель оплачується грошима достроково
2а. Відображення «по-старому»
2б. Відображення «за Законом»
з 20.10.2000 р. по 31.10.2000 р.
з 01.11.2000 р. по 17.11.2000 р.
з 20.10.2000 р. по 31.10.2000 р.
з 01.11.2000 р. по 17.11.2000 р.
жовтень (Термін подання до 20.11.2000 р.)
стор 6 і стор 19 «а»
стор 6, стор 19 «а», стор 19 «б» (податкове зобов'язання), стор 12 «б» (податковий кредит)
стор 6 стор 19 «а»
стор 6, стор 19 «а», стор 12 «б» (податковий кредит)
стор 6, стор 19 «а»
листопад (Термін подання до 20.12.2000 р.)
стор 19 «б» (податкове зобов'язання)
-
стор 19 «б» (податкове зобов'язання), стор 12 «б» (податковий кредит)
-
стор 12 «б» (податковий кредит)
грудень (Термін подання до 20.01.2001 р.)
стор 12 «б» (податковий кредит)
-
-
-
-
Примітка. Якщо дати видачі та погашення векселя припадають на один і той же місяць, то при не достроковому погашенні в декларації за цей місяць ПДВ відображається по стор 6, 19 «а» і 19 «б», а за наступний місяць - по стр . 12 «б».
Розглянемо докладніше дострокове погашення. Як правило, термін векселя (як у нашому прикладі) захоплює два календарні місяці. (Виняток становлять векселі, видані 1-го числа місяця з терміном погашення 31-го числа того ж місяця.)
Дострокове погашення векселя в першому місяці (місяці видачі) - це майже двомісячне авансування бюджету.
Наостанок - кілька слів про відображення вексельних сум у книзі придбання. За датою видачі векселя заповнюються графи 7 і 8 книги. Графа 6 заповнюється за датою погашення, зазначеної у векселі (природно, за умови, що ця сума буде включена до податкових зобов'язань за декларацією).
Якщо ПДВ, оформлений векселем, не йде в податковий кредит, то в цьому ж періоді вексельна сума відображається або в графі 22, або в графі 25. Якщо ж ПДВ з векселя включається до податкового кредиту, то в наступному звітному періоді після погашення він відображається у графі 15. Якщо вексель оплачується достроково, то відображення у графі 15 книги проводиться в період оплати.
Проведення при дострокової сплати податкового векселя стануть виглядати наступним чином:

№ п / п
Проводка
Зміст операції
д-т
к-т
1
643 «Податкові зобов'язання»
621 «Kраткосрочние векселі, видані в національній валюті»
Видача податкового векселя
2
641 «Розрахунки за податками» (ПДВ)
311 «Поточні рахунки в національній валюті»
Дострокова оплата векселя з поточного рахунку
і одночасно:
3
641 (ПДВ)
643
Включення вексельної суми до складу податкового кредиту поточного періоду
4
621
641 (ПДВ)
Включення вексельної суми до податкових зобов'язань того ж періоду
Підіб'ємо підсумки. Податковий вексель безпосередньо грішми може оплачуватися тільки достроково, але оплачувати його достроково, як правило, невигідно. Якщо ж ви через недогляд зробили це, то спосіб відображення такої операції в декларації з ПДВ краще узгодити зі своєю ДПІ.
При відображенні в декларації з ПДВ звичайного (недосрочного) погашення податкових векселів потрібно стежити, щоб були відображені і зобов'язання, і кредит, а в кінцевому підсумку щоб по всіх деклараціям вийшов 0. І взагалі краще не платити безпосередньо за векселем грошима - а платити лише за підсумками декларації (якщо там взагалі щось вийде до сплати).
2. Амортизація як об'єкт податкового обліку, порядок його визначення та облік
Застосування в бухгалтерському обліку норм і методів амортизації, що застосовуються у податковому обліку, передбачено п. 26 П (С) БО 7. Метод амортизації та норми амортизації, що застосовуються у податковому обліку (далі - податковий метод амортизації), визначені у ст. 8 Закону про оподаткування прибутку.
У податковому обліку до основних фондів, відповідно до вимог п. 8.2.1 Закону про оподаткування прибутку, відносяться:
матеріальні цінності, які використовуються в господарській діяльності платника податку протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.
Як видно з визначень основних фондів та основних засобів, вже на стадії віднесення об'єкта до основних фондів або основних засобів можуть виникнути розбіжності. Які в результаті цього можуть бути наслідки щодо нарахування амортизації? Досить значні.
Наприклад, якщо допустити, що на підприємстві операційний цикл становить 16 місяців, то об'єкти, у яких термін експлуатації 12 місяців, не потраплять до складу основних засобів у бухгалтерському обліку, однак, увійдуть до складу основних фондів у податковому обліку, оскільки будуть експлуатуватися 365 календарних днів. Отже, в бухгалтерському обліку амортизація на зазначені об'єкти нараховуватися не повинна, а в податковому обліку вона нараховується.
Як зазначалося вище, економічна амортизація дорівнює різниці між вартістю нового ідентичного активу і розглянутого активу в даний момент часу. Ця величина являє собою сумарний знос активу за період, що минув з моменту початку його експлуатації до поточного моменту. У кожному періоді слід було б у витратах за період враховувати зміну цієї величини. Однак оскільки точна оцінка вартості активу неможлива, витрати використання капітальних активів у конкретному періоді зазвичай не можуть бути виміряні безпосередньо. Для оцінки амортизації капітальних активів на практиці застосовуються умовні наближені методи, наприклад початкова вартість активу може бути розподілена рівномірно протягом очікуваного терміну його корисного використання.
Ідеальні правила амортизації для активу повинні були б забезпечити в кожний проміжок часу податкові відрахування можливо близькі до істинної економічної амортизації активу. Віднесення амортизації на собівартість чи дозвіл вирахування витрат капіталу з виручки повинні відображати, по можливості, реальне зниження вартості активу, що амортизується. Будь-яке відхилення від цього правила спричинить відхилення оподатковуваного прибутку фірми від ідеальної бази оподаткування. Розглянемо методи нарахування амортизації, що застосовуються в практиці оподаткування.
При лінійному методі історична вартість активу, що розподіляється в рівних частках для списання протягом встановленого терміну експлуатації. Останній зазвичай визначається в законодавстві для кожної широко певної групи активів.
На відміну від лінійної амортизації, амортизація за методом зменшуваного залишку передбачає великі відрахування в перші роки використання активу, ніж у наступні. При цьому методі нараховану амортизацію отримують, множачи фіксовану норму на балансову вартість активу, яка, на відміну від історичної вартості, знижується з року в рік на суму нарахованої амортизації. На практиці для цього методу також визначають класи активів заданої нормою для кожного класу.
Як вже показувалося вище, за певних передумов амортизація за методом убутного залишку може точніше відображати амортизацію економічну, але, по-перше, ці передумови виконуються далеко не завжди, по-друге, визначення норм амортизації є проблемою, і, крім того, при визначенні норм амортизації для груп активів, ці норми будуть неминуче відрізнятися від норм економічної амортизації для окремих вхідних у групу активів.
При цьому амортизація за методом убутного залишку відрізняється рядом переваг в порівнянні з лінійною. Перш за все, це простота її нарахування та контролю правильності нарахування. Достатньо знати сальдо на початок і кінець звітного періоду для даного класу активів та суму вартостей введених в експлуатацію активів даної групи, щоб визначити суму дозволеного вирахування.
Рідше зустрічаються методи нарахування амортизації включають (1) початкову знижку, коли значну частину вартості капітальних активів допускається віднести на собівартість за перший рік експлуатації, а на залишкову вартість амортизація нараховується або лінійним, або методом зменшуваного залишку в наступні роки; (2) sum-of -years-digits метод (варіант методу зменшуваного залишку), при якому капітальні активи амортизуються кожен рік з лінійно знижується нормою, (3) негайного віднесення на собівартість, коли загальна сума інвестиції віднімається з податкової бази як витрати в перший рік функціонування; і (4 ) переключення (між методом зменшуваного залишку і лінійним), при якому основний капітал амортизується за методом зменшуваного залишку із заданою нормою протягом деякого періоду з моменту придбання. В кінці періоду відбувається перемикання, після чого залишкова вартість амортизується за лінійним методом з лінійною нормою.
Щоб спростити порядок вирахування амортизації, в деяких країнах для податкової амортизації основні фонди об'єднують у кілька класів. Поділяючи всі (або крім нерухомості) амортизуються активи на невелике число груп (амортизаційних пулів) і дозволяючи нарахування щорічно певного відсотка від сумарної залишкової вартості як амортизації для кожної групи, можна істотно спростити нарахування амортизації.
Скорочення кількості класів активів приводить до переваг для довговічних активів перед недовговічними. При прийнятті рішення щодо класифікації активів і числі класів слід співвідносити втрати, що виникають за рахунок спотворення, з виграшем, одержуваних від спрощення обліку.
На практиці облік укрупнених груп активів зазвичай здійснюється на open-ended рахунках. Такі рахунки ведуть, збільшуючи щорічно сальдо об'єднаного рахунку на витрати на всі знову придбані активи і зменшуючи на результат від розпорядження будь-якими старими активами. Ця система сумісна тільки з методом убутного залишку, приваблива простотою функціонування. Вона, крім того, вирішує проблему податкового режиму в разі розпорядження активами. Нарахована амортизація для фірми дорівнює щороку певної законодавчо встановленої норми амортизації, помноженої на сальдо відповідного рахунку.
Проблема коректного обліку підприємницького доходу посилюється в умовах інфляції, яка може спотворювати розмір доходу в декількох напрямках. Амортизація, заснована на історичній вартості, недооцінює економічні витрати використання активу підприємством в поточному періоді. Вартість використовуваних у виробництві сировини і матеріалів занижується чинності тимчасового лага між часом придбання і моментом визначення прибутку від реалізації продукції підприємства. Знецінюються взагалі будь-які суми, виражені в національній валюті. При обліку процентних доходів і витрат враховується інфляційна складова відсотка.

Використана література
1. П (С) БО 7 - Наказ Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7" Основні засоби "від 27.04.2000 р. № 92.
2. План рахунків - Наказ Мінфіну "Про затвердження Плану рахунків бухгалтерського обліку та Інструкції про його використання" від 30.11.1999 р. № 291.
3. Закон про оподаткування прибутку - Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.94 р. № 334/94-ВР.
4. «Бухгалтер» № 7'2000
5. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (16 липня 1999р. № 996-Х1У.)
6. Національні стандарти бухгалтерського обліку: Навчальний посібник / І.П. Житня, В.І. Чиж., М.Ю. Манухін, Л.Ф. Ларікова, Н.А. Рудецький - Луганськ: Вид-во ВУГУ 1999. - 220с.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Бухгалтерія | Контрольна робота
59кб. | скачати


Схожі роботи:
Облік розрахунків з використанням векселів
Облік розрахунків за допомогою векселів в організаціях
Облік розрахунків за допомогою векселів в організаціях 2
Облік цінних паперів - державних короткострокових облігацій казначейських зобов`язань векселів
Види векселів
Використання векселів в Україні
Договір про врахування векселів
Банківські операції з використанням векселів
Реєстр до договору поданих до врахування векселів
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru