Обгрунтування доцільності впровадження інноваційного проекту з виробництва нового приладу Біотест 2

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Реферат
Введення
1. Теоретичні основи економічного і правового обгрунтування здійснення інноваційної діяльності
1.1 Економічні підстави інноваційної діяльності
1.2 Правові основи інноваційної діяльності
1.3 Розробка та аналіз інноваційного проекту
2. Методика оцінки ефективності інноваційного проекту
2.1 Існуюча методика оцінки інвестиційного проекту
2.2 Запропонована модель оцінки ефективності інноваційного проекту
2.3 Порівняння стандартної і пропоновану моделей оцінки ефективності інноваційного проекту
3. Оцінка ефективності інноваційного проекту в охороні здоров'я
3.1 Оцінка ефективності інноваційного проекту за стандартною методикою
3.2 Оцінка ефективності інноваційного проекту за пропонованою методикою
3.3 Порівняння оцінок ефективності інноваційного проекту за стандартною і пропоновану моделями
4. Управління персоналом наукових організацій
4.1 Персонал наукових організацій
4.2 Мотивація персоналу в наукових організаціях
4.3 Проблема вибору оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях
5. Основи безпеки життєдіяльності
5.1 Правові основи охорони праці
5.2 Планування заходів з охорони праці
Висновок
Література
Додаток 1


Реферат


Авторська розробка 96 с., 8 мал., 22 табл., 64 джерела.
ІННОВАЦІЯ, ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ, економічна ефективність, ІНВЕСТИЦІЇ, ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ, МОДЕЛЬ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОЕКТУ.
Об'єктом дослідження є розробка проекту з виробництва діагностичного приладу "Біотест".
Метою дипломної роботи є обгрунтування доцільності впровадження інноваційного проекту з виробництва нового приладу "Біотест".
Для досягнення цієї мети в процесі дослідження вирішено наступні завдання: описані теоретичні - економічні та правові - основи інноваційної діяльності; розроблена власну модель оцінки ефективності інноваційного проекту; проведено порівняльне опис стандартної і пропонованої моделі оцінки ефективності інноваційного проекту; для розглянутого інноваційного проекту - виробництва приладу " Біотест "- проведено оцінку ефективності по обидва методиками, стандартної і розробленої в цій дипломній роботі; розглянуті важливі питання, пов'язані з інноваційної діяльності, такі як питання управління персоналом в наукових організаціях і питання безпеки життєдіяльності при здійсненні інноваційної діяльності.
Дипломна робота складається з вступу, 5 розділів, висновків, списку літератури та додатку.
У першому розділі вводиться понятійний апарат дослідження, описуються теоретико-методологічні, правові та економічні засади інноваційної діяльності в охороні здоров'я.
У цій дипломній роботі оцінка ефективності інноваційного проекту проводиться за двома моделями - стандартної і спеціально розробленою. Зміст цих моделей на теоретичному рівні представлено у другому розділі цієї дипломної роботи.
Стандартна модель передбачає:
розрахунок коефіцієнта чистої приведеної вартості (NPV);
розрахунок індексу рентабельності інвестицій (PI);
розрахунок внутрішньої норми прибутку або норми рентабельності інвестиції (IRR);
прийняття рішення реалізації проекту.
Пропонована ж модель припускає
оцінку конкурентних переваг товару (послуги), пропонованого даним проектом;
оцінку місткості ринку збуту, на який орієнтований розглянутий проект, що включає в себе як основного показника прогноз обсягу продажів;
розрахунок виробничої потужності, необхідної для реалізації проекту, і її зіставлення з прогнозованим обсягом продажів;
розрахунок необхідного для реалізації проекту обсягу інвестицій;
розрахунок "точки беззбитковості", тобто критичного для окупності проекту обсягу випуску продукції;
резюмують розрахунок основних показників проекту, таких як прибуток (валовий та чистий); рентабельність продукції, рентабельність фондів; повна собівартість; трудомісткість; прогнозована ціна на продукцію; критичний обсяг продажу і випуску; ефективність капітальних вкладень, термін окупності; запас фінансової міцності;
прийняття рішення з реалізації (або відхилення) проекту.

У третьому розділі дипломної роботи дві моделі проекту з виробництва діагностичного приладу "Біотест". Нижче наведені основні результати застосування цих моделей в їх порівнянні:
Стандартна методика
Пропонована методика
Термін окупності - 7 місяців
7 місяців
Чиста приведена вартість проекту
NPV = 17149,3 у. е.
Якщо NPV> 0, то проект варто прийняти;
NPV <0, то проект варто відкинути;
Наш проект слід визнати прибутковим.
Чиста приведена вартість
16220 у. е.
Індекс рентабельності інвестицій PI = 1,38 Якщо PI> 1, то проект варто прийняти;
При PI <1, то проект варто відкинути;
Наш проект слід визнати прибутковим.
Індекс рентабельності
1,34
Внутрішня норма прибутку для беззбитковості проекту
Норма прибутку проекту r = 0,166 - прибутковий проект
У четвертій і п'ятій розділах дипломної роботи розглядаються відповідно питання мотивації персоналу наукових організацій і питання охорони та безпеки праці.
У висновку робляться основні висновки з дипломного дослідження.
Додаток до дипломної роботи наведено технічний паспорт даного проекту.


Введення


У сучасних умовах успішна діяльність медичних установ багато в чому визначається діяльністю економічної служби, т.к зміни, що відбулися в усіх сферах нашого суспільства, не могли залишити осторонь охорону здоров'я.
В умовах переходу до ринку без посилення економічної спрямованості діяльності керівника важко розраховувати на стабільну роботу установи. Так, є необачним підписувати договори, вводити нові медичні послуги і приймати інші важливі рішення без відповідної економічної експертизи.
У зв'язку з цим для медичних установ стає актуальним питання аналізу та планування економічної діяльності.
Багато хто з методів економічного (особливо фінансового) аналізу не нові самі по собі, але такими є лише по відношенню до охорони здоров'я. Застосування (адаптація) цих методів до особливостей конкретної області - завдання досить складна, потребує великої праці і кваліфікації [12].
У цій дипломній роботі буде розглянуто інноваційний проект виробництва медичної техніки на базі лікувально-профілактичного закладу. Пропонований в даній дипломній роботі до розгляду інноваційний проект розроблений для обгрунтування виробництва та реалізації нового медичного приладу "Біотест", призначеного для діагностики та лікування багатьох захворювання за методом розробленим Р. Фолля. Цей напрямок в медичній галузі почало розвиватися тільки в останні кілька років, і намічається подальше її розширення. Розвиток цього напряму має великі перспективи з огляду на те що метод Р. Фолля дозволяє лікувати багато захворювань, у тому числі і вроджені, а медичні установи займаються діагностикою та лікуванням за методом Р. Фолля, які будуть основними покупцями приладу "Біотест", можуть організувати свою діяльність таким чином, що б використання технології приносило відчутний прибуток. Медичні установи, приватні клініки і просто окремі лікарі постійно розширюють поле своєї діяльності, надають все нові і нові послуги, і прагнуть отримувати з них вигоду. Прилад "Біотест" дозволяє організувати цілий медичний кабінет з дослідження та лікування, допомагає у багатьох галузях медицини. Наприклад метод Р. Фолля застосовується у стоматології для діагностики сумісності матеріалу, пропонованих пацієнтові пломб та коронок, з його організмом.
Метою дипломної роботи є обгрунтування доцільності впровадження інноваційного проекту з виробництва нового приладу "Біотест".
Для досягнення цієї мети в роботі вирішуються наступні завдання:
Описати теоретичні - економічні та правові - основи інноваційної діяльності.
Розробити власну модель оцінки ефективності інноваційного проекту.
Провести порівняльне опис стандартної і пропонованої моделі оцінки ефективності інноваційного проекту.
Для розглянутого інноваційного проекту - виробництва приладу "Біотест" - провести оцінку ефективності по обидва методиками, стандартної і розробленої в цій дипломній роботі.
Розглянути важливі питання, пов'язані з інноваційної діяльності, такі як питання управління персоналом в наукових організаціях і питання безпеки життєдіяльності при здійсненні інноваційної діяльності.
У додатку до цієї дипломної роботі наведено Паспорт інноваційного проекту.

1. Теоретичні основи економічного і правового обгрунтування здійснення інноваційної діяльності

1.1 Економічні підстави інноваційної діяльності

Перш ніж говорити про економічні підставах інноваційної діяльності, коротко опишемо основні терміни і поняття, пов'язані з інноваційною діяльністю (в області охорони здоров'я) [26].
Відповідно до керівництвом Фраскаті (документ прийнятий в 1993 році в італійському місті Фраскаті) інновація визначається як кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту (послуги), впровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, або в новому підході до соціальних послуг. Іншими словами інновація (нововведення) означає результат творчої діяльності, спрямованої на розробку, створення і поширення нових видів виробів, технологій, впровадження нових організаційних форм і т.д. [31].
У зв'язку з цим необхідно розглянути термін нововведення як оформлення результату фундаментальних, прикладних або експериментальних досліджень у якій-небудь сфері діяльності, що сприяють розвитку і підвищенню ефективності цієї діяльності [47].
Крім думок авторів різних видань, в питаннях термінології необхідно враховувати нормативні документи. Так у проекті Федерального закону "Про інноваційну діяльність та державної інноваційної політики" даються такі визначення регулюються в цій дипломній роботі понять [62]:
інновація - кінцевий результат творчої праці, що отримав реалізацію у вигляді нової чи удосконаленої продукції, або нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в економічному обороті;
інноваційна діяльність - створення нової або вдосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу, що реалізуються в економічному обороті з використанням наукових досліджень, розробок, дослідно-конструкторських робіт, або інших науково-технічних досягнень;
державна інноваційна політика - складова частина соціально-економічної політики, спрямована на розвиток і стимулювання інноваційної діяльності;
венчурні інноваційні фонди - некомерційні організації, створюються юридичними та (або) фізичними особами на основі добровільних майнових внесків та (або) добровільного інвестування в обмін на частку в акціонерному капіталі, орієнтовані на фінансування створення, освоєння у виробництві нових видів продукції і (або) технологій , пов'язаних з високим ступенем ризику;
інфраструктура інноваційної діяльності - організації, що надають суб'єктам інноваційної діяльності послуги, необхідні для здійснення інноваційної діяльності.
У зв'язку з вищевикладеним центральне поняття для справжнього дипломного дослідження - інноваційний проект - необхідно визначити наступним чином. Під інноваційним проектом будемо розуміти бізнес-план впровадження (виробництва та продажу) інноваційної розробки (нового товару, послуги або технології). Бізнес-план, у свою чергу, представляє з себе як обгрунтування економічної доцільності впровадження інновації, так і планування заходів по здійсненню проекту [46].
До інноваційної діяльності належать наступні види діяльності [63]: виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, спрямованих на створення нової або вдосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу, що реалізуються в економічному обороті;
проведення маркетингових досліджень та організація ринків збуту інноваційних продуктів; створення та розвиток інноваційної інфраструктури, підготовка та перепідготовка кадрів для інноваційної діяльності; охорона, передачі та отримання прав на об'єкти інтелектуальної власності та конфіденційну наукову і технологічну інформацію; здійснення технологічного переоснащення і підготовки виробництва; здійснення випробувань , сертифікації та стандартизації нових процесів, продуктів і виробів;
початковий період виробництва нової або вдосконаленої продукції, застосування нової або вдосконаленої технології до досягнення нормативного терміну окупності інноваційного проекту;
фінансування інноваційної діяльності, включаючи здійснення інвестицій в інноваційні програми і проекти; інші види робіт, необхідні для здійснення інноваційної діяльності і не суперечать законодавству Російської Федерації.
Далі від понятійного апарату перейдемо до опису економічних підстав інноваційної діяльності. Вище вже говорилося про необхідність пильного розгляду питань, пов'язаних з економічною стороною діяльності лікувально-профілактичних установ. Перше, що необхідно відзначити в зв'язку з цим - це підвищення значущості економічної служби в діяльності медичних установ, пов'язане з підвищенням значимості фінансових показників. Інший момент - це істотна зміна в останні роки характеру економічної роботи, підвищення її складності і трудомісткості - складність і трудомісткість економічної роботи в охороні здоров'я пов'язана, перш за все, з розширенням джерел фінансування, різні принципи планування [40].
Основними чинниками, що впливають на появу нових напрямів в економічній роботі медичних установ, є наступні [53]:
1) Зміни в господарському механізмі охорони здоров'я.
2) Комп'ютеризація закладів охорони здоров'я.
3) Зміни статусу та організаційно-правової форми медичних установ, перетворення їх на повноправних господарюючих суб'єктів з широкими правами в питаннях організації своєї роботи.
Одним з найважливіших видів економічної роботи традиційно є планування. У сучасних умовах його питома вага. Однак у сучасних умовах замість витрат на утримання медичних установ пріоритетне значення починає набувати планування витрат на надання медичної допомоги, покликане забезпечити ув'язку ресурсів з обсягами наданих послуг, а не кількістю потужностей (площ, ліжок, штатів і т.д.) [20].
При розгляді нових тенденцій у підходах до аналізу економічної діяльності медичних установ принципово важливим є те, що змінюється не лише інструментарій економічного аналізу, але і сама методологічна основа - економічний аналіз роботи медичної установи виступає аналізом діяльності самостійного і повноправного господарюючого суб'єкта, а не просто споживача ресурсів , як це було раніше [39].
Порівняно новою областю діяльності економічної служби є ціноутворення. Ця проблема набула практичну значимість у зв'язку з впровадженням нового господарського механізму та обов'язкового медичного страхування [35].
В умовах ринкових відносин при встановленні розмірів оплати праці необхідно враховувати попит і пропозицію як на ринку праці, так і на ринку медичних послуг [48].

1.2 Правові основи інноваційної діяльності

Інноваційна діяльність здійснюється відповідно до Конституції Російської Федерації та Цивільним кодексом Російської Федерації. Крім того, готується Проект Федерального закону про інновації та інноваційної діяльності. Для того, щоб регулювати інноваційну діяльність відповідно до цього Закону та прийнятими відповідно до нього законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації, а також міжнародними договорами України, що відносяться до інноваційної діяльності [64 ].
Примітка: оскільки обсяг виробництва даної продукції становить 15% від загального обсягу виробництва всього підприємства, то від оренди не виробничого приміщення взято 15%, і від річного фонду заробітної плати керівників та службовців взято 15%.
7) Величина загальногосподарських витрат становить 1% від суми попередніх статей:
(22800 +14994 +5773 +150 +680 +17423) * 0.01 = 618
8) Величина позавиробничих витрат складає 3% від суми попередніх статей:
(22800 +14994 +5773 +150 +680 +17423 +618) * 0.13 = 8116
Підсумовуючи попередні статті розраховуємо величину повної собівартості на річний випуск.
Таблиця п.1.8 - Величина повної собівартості на річний випуск
Найменування статей витрат на рік
Сума у. е.
Частка
%
3атрати на комплектуючі вироби
22800
32.3
Річний фонд з / п основних робочих
14994
21.2
Відрахування на соціальні цілі
5773
8.2
Утримання та експлуатація обладнання
150
0.2
Величина амортизації обладнання (20%)
680
0.9
Загальновиробничі витрати
17423
24.7
Загальногосподарські витрати
618
1
Позавиробничі витрати
8116
11.5
Разом: величина повної собівартості
70554
100
З таблиці видно, що величина собівартості випуску одного приладу складає:
70554/600 = 117.6 у. е.
Аналіз економічних показників. Для проведення даного аналізу необхідно скласти зведення основних економічних показників. До них відносяться такі, як: прибуток (валовий та чистий); рентабельність продукції, рентабельність фондів; повна собівартість; трудомісткість; прогнозована ціна на продукцію; критичний обсяг продажу і випуску; ефективність капітальних вкладень, термін окупності; запас фінансової міцності.
1) Величина валового прибутку від продажів розглянутого приладу протягом першого року роботи складе 14011 у. тобто за умови, що буде забезпечений прогнозований рівень продажів.
Для визначення величини чистого прибутку необхідно визначити податок на майно підприємства, який зменшує базу оподаткування з податку на прибуток.
Вартість майна організації складається з:
вартості оренди будівлі - 8550 у. е.;
вартості обладнання за вирахуванням 7% зносу
3400 * (1-0.07) = 3162 у. е.;
Звідси вартість майна становить:
8550 +3162 = 11712 у. е.
Податок на майно (2%) становить:
11712 * 0.02 = 234 у. е.
Податок на утримання житлового фонду 1.5% від виручки
14011 * 0.015 = 210 у. е.
Податок на загальноосвітні потреби 1% від фонду оплати праці
14994 * 0.01 = 150 у. е.
База оподаткування з податку на прибуток дорівнює:
14011-234-210-150 = 13417 у. е.
Податок на прибуток на поточний момент становить 35% і дорівнює:
13417 * 0.35 = 4696 у. е.
Величина чистого прибутку складає
13417-4696 = 8721 у. е.
Прибуток у розпорядженні організації (різниця між чистим прибутком і повертаються інвестиціями):
8721-6512 = 2209 у. е.
2) Величина рентабельності продукції становить:
r = П: Т = 14011/84600 * 100 = 16.6%,
тобто на 100 рублів проданої продукції припадає 16.6 рублів прибутку.
3) Величина рентабельності виробничих фондів:
(П: (ОФ + МС) * 100),
де середня вартість основних фондів (ОФ) дорівнює:
ОФ = 8550 +3400 = 11950 у. е.
середня вартість матеріальних оборотних коштів (МС) дорівнює:
МС = 22800 у. е.
Звідси величина рентабельності виробничих фондів дорівнює:
(14011 / (11950 +22800)) * 100% = 40.3%
4) Повна собівартість продукції дорівнює 70554 у. е.
5) Трудомісткість продукції, що випускається дорівнює сумі часу, що витрачається на кожну одиницю продукції на окремому робочому місці:
Т = 6 годин.
6) Прогнозована ціна на продукцію фірми дорівнює 141 у. е.
7) Критичний обсяг виручки від продажів складає 55695 у. е., при якому критичний обсяг продажів становить 395 приладів.
8) Ефективність капітальних вкладень визначається як відношення прибутку до капітальних вкладень (інвестицій):
Е = П / К = 8721/6512 = 1.34
9) Термін окупності - величина зворотна ефективності капітальних вкладень:
Т = 1 / Е = 0.75 року або 9 місяців.
10) Запас фінансової міцності організації визначається таким чином:
W міцно. = (D max-D min) / D max * 100%, де
D max - максимальний річний дохід від продажу продукції;
D min - річний дохід при критичному рівні продажів;
W міцно. = (84600-55695) / 84600 * 100% = 34%.
Це означає, що є можливість знизити планований прибуток від продажів на величину 34% від запланованого.
14) Очікувані результати:
Прогнозування попиту. Для прогнозу скористаємося математичним моделюванням попиту на розробляється прилад "Біотест". Суть застосовуваного математичного методу полягає в екстраполяції статистичних даних про наявність аналогічних приладів в медичних установах міста та області за 2002-2004 рік на обсяг попиту на розглянутий прилад у 2005 році. Для проведення екстраполяції необхідно розрахувати лінію тренда.
Розрахунок прямої лінії попиту.
Загальне рівняння прямої
y = a 0 + a 1 t
де у - прогнозований обсяг попиту, t - момент часу (рік, день, місяць і т.п., у який нас цікавить обсяг попиту), a 0 і a 1 - підлягають розрахунку невідомі коефіцієнти прямої попиту.
Два невідомий коефіцієнта прямої попиту знайдемо з двох лінійних рівнянь
na 0 + a 1 åt = åy
a 0 åt + a 1 åt 2 = å yt
Тут п - кількість розглянутих моментів часу (наприклад, як у нашому випадку, три роки).
При застосуванні описаної моделі прогнозування попиту на розроблюваний продукт, скористаємося результатами власних досліджень, які полягали у зборі даних про наявність приладів, що реалізують метод Фолля в медичних установах м. Новосибірська і Новосибірської області. Ідея прогнозу попиту полягала в тому, щоб, маючи інформацію про наявність аналогічних розробляється в цій роботі приладів, припустити, що на пропонований прилад попит буде розвиватися за тим же математичним законам.
Для складання рівнянь прогнозуючої скористаємося наступною таблицею, в яку занесено результати телефонних опитувань заступників головних лікарів з економіки різних медичних установ м.
Новосибірська і Новосибірської області:

Таблиця п.1.8 - Прогноз обсягу продажів
Рік
t
t 2
y
y · t
2002
1
1
220
220
2003
2
4
320
640
2004
3
9
470
1410
åt = 6
åt 2 = 14
åy = 1010
åy · t = 2270
3a 0 +6 a 1 = 1010
6a 0 +14 a 1 = 2270
звідси
y = 87 +125 t
і графік тенденції розвитку попиту на прилад "Біотест" буде мати наступний вигляд
З графіка видно що в 2005 році теоретичний обсяг попиту складе 600 одиниць продукції.
Основний результат здійснення проекту - величина валового прибутку від продажів розглянутого приладу протягом першого року роботи складе 14011 у. тобто за умови, що буде забезпечений прогнозований рівень продажів.
Якщо Федеральний Закон про інноваційну діяльність поки існує тільки в проекті, то в багатьох регіонах Росії діють Регіональні закони про інноваційну діяльність [63].
Регіональні закони про інновації та інноваційної діяльності та Проект Федерального закону будуються приблизно по одній і тій же структурі, тому для освітлення правових основ інноваційної діяльності доречно буде викласти зміст і основні положення Проекту Закону про інновації та інноваційної діяльності, привівши зміст цього Проекту [62] .
Розглянемо основні положення цього Проекту. Перш за все, в Проекті передбачається розглянути такі поняття: інновація - кінцевий результат творчої праці, що отримав реалізацію у вигляді нової чи удосконаленої продукції, або нового або удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в економічному обороті; інноваційна діяльність - створення нової або вдосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу, що реалізуються в економічному обороті з використанням наукових досліджень, розробок, дослідно-конструкторських робіт, або інших науково-технічних досягнень; державна інноваційна політика - складова частина соціально-економічної політики, спрямована на розвиток і стимулювання інноваційної діяльності; венчурні інноваційні фонди - некомерційні організації, створюються юридичними та (або) фізичними особами на основі добровільних майнових внесків та (або) добровільного інвестування в обмін на частку в акціонерному капіталі, орієнтовані на фінансування створення, освоєння у виробництві нових видів продукції і (або) технологій, пов'язаних з високим ступенем ризику; інфраструктура інноваційної діяльності - організації, що надають суб'єктам інноваційної діяльності послуги, необхідні для здійснення інноваційної діяльності [63].
У Проекті обмовляється, що інноваційна діяльність здійснюється відповідно до Конституції Російської Федерації, Цивільним кодексом України, цим Законом та прийнятими відповідно до нього законами та іншими нормативними правовими актами Російської Федерації, законами та іншими нормативними правовими актами суб'єктів Російської Федерації, а також міжнародними договорами України, що відносяться до інноваційної діяльності. Якщо міжнародними договорами Російської Федерації встановлюються інші норми, ніж передбачені цим законом, то застосовуються норми міжнародних договорів [63].
У Проекті зазначається, що до інноваційної діяльності належать наступні види діяльності: виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт, спрямованих на створення нової або вдосконаленої продукції, нового чи удосконаленого технологічного процесу, що реалізуються в економічному обороті;
проведення маркетингових досліджень та організація ринків збуту інноваційних продуктів; створення та розвиток інноваційної інфраструктури, підготовка та перепідготовка кадрів для інноваційної діяльності; охорона, передачі та отримання прав на об'єкти інтелектуальної власності та конфіденційну наукову і технологічну інформацію; здійснення технологічного переоснащення і підготовки виробництва; здійснення випробувань , сертифікації та стандартизації нових процесів, продуктів і виробів;
початковий період виробництва нової або вдосконаленої продукції, застосування нової або вдосконаленої технології до досягнення нормативного терміну окупності інноваційного проекту;
фінансування інноваційної діяльності, включаючи здійснення інвестицій в інноваційні програми і проекти; інші види робіт, необхідні для здійснення інноваційної діяльності і не суперечать законодавству Російської Федерації [63].
Суб'єктами інноваційної діяльності є юридичні особи, незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізичні особи - громадяни Російської Федерації, іноземні організації і громадяни, а також особи без громадянства. Суб'єкти інноваційної діяльності можуть виконувати функції замовників і (або) виконавців інноваційних проектів і програм, інвесторів, споживачів результатів інноваційної діяльності, а також організацій, що обслуговують інноваційний процес і сприяють освоєнню і поширенню інновацій [62].
Держава відповідно до чинного законодавства гарантує суб'єктам інноваційної діяльності: державну підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію державної інноваційної політики; державну підтримку створення та розвитку суб'єктів інфраструктури інноваційної діяльності; державну підтримку підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів, які здійснюють інноваційну діяльність, охорону інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції та монополізму; свободу доступу до інформації про пріоритети державної інноваційної політики; свободу розповсюдження і збору інформації про інноваційні потреби та результати науково-технічної та інноваційної діяльності, за винятком інформації, яка містить державну, службову і комерційну таємницю [64 ].
Громадські організації та об'єднання, в статуті яких передбачена інноваційна діяльність, можуть на конкурсних засадах здійснювати її за рахунок коштів федерального бюджету, бюджетів суб'єктів Російської Федерації і отримувати державну підтримку. Органи державної влади Російської Федерації, органи влади суб'єктів Російської Федерації при підготовці проектів нормативних правових актів та програм у галузі інноваційної діяльності можуть залучати громадські організації та об'єднання [62].
Основною формою відносин між суб'єктами інноваційної діяльності є договори (контракти), укладені відповідно до чинного законодавства Російської Федерації [63].
Спори, що виникають при здійсненні інноваційної діяльності, розглядаються в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації і законодавством суб'єктів Російської Федерації [62].
Органи державної влади в порядку, встановленому законодавством Російської Федерації і законодавством суб'єктів Російської Федерації, можуть припинити або призупинити інноваційну діяльність у випадках стихійних і інших лих, введення надзвичайного стану на території Російської Федерації, а також, якщо продовження інноваційної діяльності може призвести до порушення встановлених законодавством Російської Федерації і законодавством суб'єктів Російської Федерації екологічних, санітарно-епідеміологічних та інших норм і правил, прав та інтересів юридичних і фізичних осіб [62].

1.3 Розробка та аналіз інноваційного проекту

За допомогою інноваційного проекту вирішується важливе завдання по з'ясуванню та обгрунтуванню технічної можливості та економічної доцільності інноваційної діяльності. Незважаючи на різноманітність проектів, їх аналіз звичайно треба деякою загальною схемою, яка включає спеціальні розділи, що оцінюють комерційну, технічну, фінансову, економічну та інституційну здійснимість проекту. [49].
Принципово суть аналізу інноваційного проекту полягає у відповіді на два простих питання [52]:
Чи зможемо ми продати продукт, що є результатом реалізації проекту?
Чи зможемо ми отримати від цього достатній обсяг прибутку, що виправдує інвестиційний проект?
Аналіз ефективності інноваційного проекту умовно розбивається на [52]: аналіз ринку, аналіз конкурентного середовища, розробку маркетингового плану продукту, забезпечення достовірності інформації, яка використовується для попередніх розділів.
Так як інноваційні проекти здійснюються при вже існуючих ринках, в проекті повинна бути наведена їх характеристика. Маркетинговий аналіз повинен також включати аналіз споживачів і конкурентів. Аналіз споживачів повинен визначити споживчі запити, потенційні сегменти ринку і характер процесу покупки. Для цього розробник проекту повинен провести детальне дослідження ринку. Крім того, необхідно провести аналіз основних конкурентів у рамках ринкової структури та інституційних обмежень, на неї впливають [29].
На малюнку 1.1 представлена ​​загальна послідовність аналізу інноваційного проекту. Слід зазначити, що використовувана на схемі резолюція "Проект відхиляється" носить умовний характер. Проект дійсно повинен бути відхилений у своєму початковому вигляді. У той же час проект може бути видозмінений з причини, наприклад, його технічної нездійсненності і аналіз модифікованого проекту повинен початися з самого початку.

Рис.1.1 -. Загальна послідовність аналізу інноваційного проекту.

Опишемо основні моменти аналізу ефективності інноваційного проекту [37].
Технічний аналіз [37]
Завданням технічного аналізу інноваційного проекту є:
визначення технологій, найбільш придатних з погляду цілей проекту,
аналіз місцевих умов, у тому числі доступності і вартості сировини, енергії, робочої сили,
перевірка наявності потенційних можливостей планування і здійснення проекту.
Технічний аналіз зазвичай проводиться групою власних експертів підприємства з можливим залученням вузьких фахівців.
Стандартна процедура технічного аналізу починається з аналізу власних існуючих технологій [51].
Правило вибору технології передбачає комплексний аналіз деяких альтернативних технологій і вибір найкращого варіанту на основі якого-небудь агрегованого критерію [56].
Фінансовий аналіз [37]
Даний розділ інвестиційного проекту є найбільш об'ємним і трудомістким. Загальна схема фінансового розділу інноваційного проекту випливає простий послідовності [37].
Аналіз фінансового стану підприємства в період підготовки інноваційного проекту.
Аналіз беззбитковості виробництва основних видів продукції.
Прогноз прибутків і грошових потоків у процесі реалізації інноваційного проекту.
Оцінка ефективності інноваційного проекту.
Зупинимося коротко на ключових питаннях фінансового розділу інноваційного проекту. Фінансовий аналіз попередньої роботи підприємства та його поточного стану зазвичай зводиться до розрахунку та інтерпретації основних фінансових коефіцієнтів, що відображають ліквідність, кредитоспроможність, прибутковість підприємства та ефективність його менеджменту. Зазвичай це не викликає труднощі. Важливо також представити у фінансовому розділі основну фінансову звітність підприємства за ряд попередніх років і порівняти основні показники по роках [51].
Аналіз беззбитковості включає в себе систематичну роботу з аналізу структури собівартості виготовлення та продажу основних видів продукції та поділ усіх витрат на змінні (які змінюються зі зміною обсягу виробництва і продажів) і постійні (що залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва). Основна мета аналізу беззбитковості - визначити точку беззбитковості, тобто обсягу продажів товару, який відповідає нульовому значенню прибутку. Важливість аналізу беззбитковості полягає у зіставленні реальної або планованої виручки в процесі реалізації інвестиційного проекту з точкою беззбитковості і подальшої оцінки надійності прибуткової діяльності підприємства [27].
Найбільш відповідальною частиною фінансового розділу інноваційного проекту є власне його інвестиційна частина, яка включає [37]:
визначення інвестиційних потреб підприємства за проектом,
встановлення (і подальший пошук) джерел фінансування інвестиційних потреб,
оцінка вартості капіталу, залученого для реалізації інвестиційного проекту,
прогноз прибутків і грошових потоків за рахунок реалізації проекту,
оцінка показників ефективності проекту.
Найбільш складним є питання оцінки окупності проекту протягом його терміну реалізації [5]. Обсяг грошових потоків, що утворюються в результаті реалізації проекту повинен покривати величину сумарної інвестиції з урахуванням принципу "вартості грошей у часі".
Кожен новий потік грошей отриманий через рік має меншу значимість, ніж рівний йому за величиною грошовий потік, отриманий на рік раніше. В якості характеристики, що вимірює тимчасову значимість грошових потоків, виступає норма прибутковості від інвестування отриманих у ході реалізації інвестиційного проекту грошових потоків [5].
Економічний аналіз [37]
Укрупнене процедура оцінки економічної ефективності може бути представлена ​​у вигляді такої послідовності [37]:
Уявити результати фінансового аналізу.
Зробити нову класифікацію витрат і доходів з точки зору економічного аналізу.
Перекласти фінансові значення в економічні (вони не збігаються з причини невідповідності цін і витрат для зовнішнього і внутрішнього ринку).
Оцінити вартість інших можливостей для використання ресурсів і отримання такого ж продукту.
Виключити всі розрахунки по внутрішніх платежах (так як вони не змінюють загального багатства країни).
Зіставити щорічні економічні потоки коштів з початковим об'ємом інвестиції (це буде кінцевий підсумок).
Інституційний аналіз [37]
Інституційний аналіз оцінює можливість успішного виконання інвестиційного проекту з урахуванням організаційної, правової, політичної та адміністративної обстановки. Цей розділ інвестиційного проекту є не кількісним і не фінансовим. Його головне завдання - оцінити сукупність внутрішніх і зовнішніх факторів, які супроводжують інвестиційний проект [37].
Оцінка внутрішніх факторів звичайно проводиться за такою схемою.
1) Аналіз можливостей виробничого менеджменту. Добре відомо, що поганий менеджмент в стані завалити будь-який, навіть понад хороший проект. Аналізуючи виробничий менеджмент підприємства, необхідно сфокусуватися на наступних питаннях [37]:
досвід і кваліфікація менеджерів підприємства,
їх мотивація в рамках проекту (наприклад, у вигляді частки від прибутку),
сумісність менеджерів з цілями проекту та основними етичними і культурними цінностями проекту.
Аналіз трудових ресурсів. Трудові ресурси, які планується залучити для реалізації проекту повинні відповідати рівню використовуваних в проекті технологій [42].
Аналіз організаційної структури. Прийнята на підприємстві організаційна структура не повинна гальмувати розвиток проекту. Необхідно проаналізувати, як відбувається на підприємстві процес прийняття рішень і як здійснюється розподіл відповідальності за їх виконання. Не виключено, що управління реалізацією інвестиційного проекту, слід виділити в окрему управлінську структуру, перейшовши від ієрархічної до матричної структурі управління в цілому по підприємству [51].
Основні пріоритети в плані аналізу зовнішніх факторів головним чином зумовлені політикою держави, в якій виділяються для детального аналізу наступні позиції [37]:
умови імпорту та експорту сировини і товарів,
можливість для іноземних інвесторів вкладати кошти і експортувати товари,
закони про працю,
основні положення фінансового та банківського регулювання.
Дані питання найбільш важливі для тих проектів, які передбачають залучення західного стратегічного інвестора [37].
Аналіз ризику [37].
Суть аналізу ризику полягає у наступному. Незалежно від якості припущень, майбутнє завжди несе в собі елемент невизначеності. Більша частина даних, необхідних, наприклад, для фінансового аналізу (елементи витрат, ціни, обсяг продажів продукції і т.п.) є невизначеними. У майбутньому можливі зміни прогнозу як у гіршу сторону (зниження прибутку), так і в кращу. Аналіз ризику пропонує облік всіх змін, як у бік погіршення, так і в бік поліпшення [48].
У процесі реалізації проекту схильні до зміни наступні елементи: вартість сировини і комплектуючих, вартість капітальних витрат, вартість обслуговування, вартість продажу, ціни і так далі. У результаті вихідний параметр, наприклад прибуток, буде випадковим. Ризик використовує поняття імовірнісного розподілу та ймовірності. Наприклад, ризик дорівнює ймовірності отримати негативний прибуток, тобто збиток. Чим ширший діапазон зміни факторів проекту, тим більшому ризику піддається проект [57].
Як правило, остаточно інноваційний проект оформляється у вигляді бізнес-плану. У цьому бізнес-плані, як правило, відображаються всі перераховані вище питання. Бізнес-план інноваційного проекту, в першу чергу, повинен задовольнити вимогам того суб'єкта інноваційної діяльності, від вирішення якого залежить подальша доля проекту [36].
Отже, у першому розділі дипломної роботи були розглянуті теоретичні основи інноваційної діяльності в охороні здоров'я, і ​​саме, введена основна термінологія, описані економічні причини інновацій та правове забезпечення інноваційної діяльності. З першого розділу можна зробити висновок, що основною причиною, яка зумовлює інноваційну діяльність в економіці взагалі і в охороні здоров'я зокрема - нові ринкові відносини, що змушують кожне конкретне підприємство шукати додаткові джерела фінансування. Ці економічні підстави у свою чергу породжують законодавчу базу, яка забезпечує правове поле інноваційної діяльності.

2. Методика оцінки ефективності інноваційного проекту

2.1 Існуюча методика оцінки інвестиційного проекту

Існуюча (стандартна, класична) методика оцінки ефективності інноваційного проекту включає в себе [35]:
розрахунок коефіцієнта чистої приведеної вартості (NPV);
розрахунок індексу рентабельності інвестицій (PI);
розрахунок внутрішньої норми прибутку або норми рентабельності інвестиції (IRR);
прийняття рішення щодо реалізації проекту.
Опишемо кожен крок цієї методики.
В основі процесу прийняття управлінських рішень інвестиційного характеру лежать оцінка і порівняння обсягу передбачуваних інвестицій і майбутніх грошових надходжень. Оскільки порівнювані показники належать до різних моментів часу, ключовою проблемою тут є проблема їхньої порівнянності. Ставитися до неї можна по-різному в залежності від існуючих об'єктивних і суб'єктивних умов: темпу інфляції, розміру інвестицій і генеруються надходжень, обрію прогнозування, рівня кваліфікації аналітиків і т.д.
Міжнародна практика оцінки ефективності інвестицій істотно базується на концепції тимчасової вартості грошей і заснована на наступних принципах.
Оцінка ефективності використання інвестованого капіталу провадиться шляхом зіставлення грошового потоку (cash flow), який формується в процесі реалізації інвестиційного проекту та вихідної інвестиції. Проект визнається ефективним, якщо забезпечується повернення вихідної суми інвестицій і необхідна прибутковість для інвесторів, надали капітал.
Інвестований капітал так само як і грошовий потік приводиться до теперішнього часу або до певного розрахункового року (який як правило передує початку реалізації проекту).
Процес дисконтування капітальних вкладень і грошових потоків проводиться за різними ставками дисконту, які визначаються в залежності від особливостей інвестиційних проектів. При визначенні ставки дисконту враховуються структура інвестицій та вартість окремих складових капіталу.
Суть усіх методів оцінки базується на наступній простій схемі:
Вихідні інвестиції при реалізації будь-якого проекту генерують грошовий потік CF 1, CF 2 ,..., CF n. Інвестиції визнаються ефективними, якщо цей потік достатній для
повернення вихідної суми капітальних вкладень і
забезпечення необхідної віддачі на вкладений капітал.
1) Розрахунок коефіцієнта чистої приведеної вартості (NPV) [29]
Розрахунок цього коефіцієнта заснований на зіставленні величини вихідної інвестиції (IC) із загальною сумою дисконтованих чистих грошових надходжень, що генеруються нею протягом прогнозованого терміну. Оскільки приплив коштів розподілений у часі, він дисконтується за допомогою коефіцієнта r, встановлюваного інвестором самостійно, виходячи з щорічного відсотка повернення, що він хоче чи може мати на капітал, що їм капітал.
Припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом n років, річні доходи в розмірі CF1, CF2, CF ... Розраховується загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) (Present Value) і чиста приведена вартість (NPV) (Net Present Value).
,
(2.1)
де n - кількість періодів часу, на який проводиться вкладення,
r - норма прибутковості (прибутковості) від вкладення.
Очевидно, що якщо: NPV> 0, то проект варто прийняти;
NPV <0, то проект варто відкинути;
NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий
Проект з NPV = 0 має все ж додатковий аргумент на свою користь: хоча добробут власників компанії у разі реалізації проекту не зміниться, обсяг виробництва зросте, тобто компанія збільшиться.
При прогнозуванні доходів по роках слід враховувати всі види надходжень, як виробничого характеру, так і невиробничого, які можуть бути асоційовані з даним інвестиційним проектом.
Необхідно відзначити, що показник NPV відбиває прогнозну оцінку зміни економічного потенціалу підприємства у випадку прийняття розглянутого проекту. Цей показник склопластику в часі, тобто NPV різних проектів можна підсумовувати. Це дуже важлива властивість, що виділяє цей критерій із інших і дозволяє використовувати його в якості основного при аналізі оптимальності інвестиційного проекту. При порівнянні двох або кількох інвестиційних проектів, очевидно, слід вибрати той проект, який має більш високе значення NPV [39].
2) Розрахунок індексу рентабельності інвестицій (PI) [39]
Розраховується індекс рентабельності (Profitability Index) (PI) за формулою:
PI = ∑ k [Pk / (1 + r) k ] / IC ,
(2.2)
де IC - величини вихідної інвестиції;
Pk - предполагаемый совокупный доход;
r - норма прибутковості (прибутковості) від вкладення;
k - кількість періодів часу (років).
Очевидно, що якщо: PI> 1, то проект варто прийняти;
PI <1, то проект варто відкинути;
PI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
На відміну від чистої приведеної вартості індекс рентабельності є відносним показником, він характеризує рівень доходів на одиницю витрат, тобто ефективність вкладень - чим більше значення цього показника, тим вища віддача кожного рубля, інвестованого в даний проект. Завдяки цьому критерій PI дуже зручний при виборі одного проекту з ряду альтернативних, що мають приблизно однакові значення NPV, зокрема, якщо два проекти мають однакові значення NPV, але різні обсяги необхідних інвестицій, то, очевидно, що вигідніше той з проектів, який забезпечує більшу ефективність вкладень, або при комплектуванні портфеля інвестицій з максимальним сумарним значенням NPV [26].
3) Розрахунок внутрішньої норми прибутку або норми рентабельності інвестиції (IRR) [31]
Під внутрішньою нормою прибутку або нормою рентабельності інвестиції (Internal Rate of Return) (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю: IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.
,
(2.3)
де CF j - вхідний грошовий потік в j-ий період,
INV - значення інвестиції.
Сенс цього коефіцієнта при аналізі ефективності планованих інвестицій полягає в наступному: IRR показує очікувану прибутковість проекту, і, отже, максимально допустимий відносний рівень витрат, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Наприклад, якщо проект фінансується повністю за рахунок позички комерційного банку, то значення IRR показує верхню межу допустимого рівня банківської процентної ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Таким чином, IRR є як би "бар'єрним показником": якщо вартість капіталу вище значення IRR, то "потужності" проекту недостатньо, щоб забезпечити необхідний повернення і віддачу грошей, і отже проект слід відхилити [32].
4) Розрахунок коефіцієнта ефективності інвестиції (ARR) [12]
Цей коефіцієнт має дві характерні риси: він не припускає дисконтування показників доходу; дохід характеризується показником чистого прибутку PN (балансовий прибуток за вирахуванням відрахувань до бюджету) [19]. Алгоритм розрахунку винятково простий, що і зумовлює широке використання цього показника на практиці: коефіцієнт ефективності інвестиції (званий також облікової нормою прибутку) (Accounting Rate of Return) (ARR) розраховується розподілом середньорічного прибутку PN на середню величину інвестиції (коефіцієнт береться у відсотках). Середня величина інвестиції знаходиться розподілом вихідної суми капітальних вкладень на два, якщо передбачається, що після закінчення терміну реалізації аналізованого проекту всі капітальні витрати будуть списані; якщо допускається наявність залишкової або ліквідаційної вартості (RV), то її оцінка повинна бути врахована в розрахунках.
ARR = PN / [1/2 (IC + RV)],
(2.4)
Даний показник найчастіше порівнюється з коефіцієнтом рентабельності авансованого капіталу, що розраховується розподілом загального чистого прибутку підприємства на загальну суму коштів, авансованих в його діяльність (підсумок середнього балансу нетто).
Метод, заснований на використанні коефіцієнта ефективності інвестиції, також має ряд істотних недоліків, обумовлених, в основному, тим, що він не враховує часової компоненти грошових потоків. Зокрема він не робить різниці між проектами з однаковою сумою середньорічного прибутку, але варьирующей сумою прибутку по роках, а також між проектами, що мають однакову середньорічну прибуток, але що генерується протягом різної кількості років.
5) Прийняття рішення за критерієм найменшої вартості.
Після викладу загальної схеми стандартної моделі оцінки ефективності інвестиційних проектів, викладемо деякі висновки.
Існують інвестиційні проекти, в яких важко або неможливо обчислити грошовий дохід. Подібного роду проекти виникають на підприємстві, коли воно збирається модифіковані технологічне або транспортне обладнання, яке бере участь у багатьох різнопланових технологічних циклах і неможливо оцінити
результуючий грошовий потік. У цьому випадку в якості критерію для прийняття рішення про доцільність інвестицій виступає вартість експлуатації.

2.2 Запропонована модель оцінки ефективності інноваційного проекту

Особливість розглядається в цій дипломній роботі тематики дослідження полягає в тому, що до цих пір не складена загальна модель оцінки ефективності інноваційного проекту в охороні здоров'я - це завдання на рівні докторської дисертації з економіки. У рамках же звичайного дипломного дослідження можна лише запропонувати модель, орієнтовану на конкретний інноваційний проект.
У зв'язку з цим - для повноти картини - перед власне викладом пропонованої моделі оцінки ефективності проекту необхідно коротко описати сам проект, тобто скласти коротке резюме проекту.
Розглянутий у цьому дипломному дослідженні інноваційний проект полягає в організації виробництва і продажу діагностичного приладу "Біотест", призначеного для знаходження акупунктурних точок, проведення електропунктурної експрес діагностики стану організму людини за результатами вимірювань параметрів біологічно активних точок, тестування препаратів та терапії у відповідності з методикою Р. Фолля.
Область застосування - діагностичний апарат лікаря терапевта, гомеопата, анестезіолога та ін
Новизна проекту (новаторство, інновація) полягає в тому, що передбачається випуск продукту, що не має собі аналога ні в Росії, ні за кордоном - приладу дуже дешевого і надійного.
Таблиця 2.1 - Основні технічні характеристики приладу
Напруга на електродах в режимі діагностики У
1.25 ± 0.05
Струм в режимі діагностики мкА
12 ± 2
Діапазон зміни електроімпульсного впливу У
10-200
Тривалість дії електроімпульс мк сек.
600 ± 30
Частота електроімпульсного впливу Гц
0.9-10
Струм споживання, не більше мА
0.8
при напрузі живлення В
3.1-5.0
Габарити приладу мм
180х110х50
Вага приладу кг
0.6
Пристрій приладу.
Корпус виготовлений з ударостійкого полістиролу.
На лицьовій панелі розташовані:
1 - мікроамперметр
2 - перемикач режимів роботи приладу
3 - перемикач "діагностика / терапія"
4 - ступінчастий перемикач частот терапії
5 - індикатор включення і розряду джерела живлення
6 - світлові індикатори знаходження біологічно активних точок (визначення ступеня падіння стрілки)
На бічній поверхні приладу розташований регулятор амплітуди впливу електроімпульсів.
Структурна схема приладу "Біотест" представлена ​​на рис.3 і включає в себе:
пристрій пошуку біологічно активних точок
вимірювальний підсилювач
мікроамперметр
задаючий генератор з подільником частоти
атенюатор вихідної напруги


Пристрій пошуку Вимірювальний
БАТ підсилювач мкА


Батарея


Ставить Дільник Аттенюатор
генератор частоти вихідного
10 Гц 0.9-10Гц напруги
Рис.2.1 - Структурна схема приладу "Біотест"
Периферійні пристрої: пасивні круглі електроди; активний електрод; ножний електрод; пластина для тестування препаратів і медикаментів
Додаткові пристрої. За заявкою замовника прилад комплектується зарядним пристроєм (З. У).
Зарядний пристрій призначений для зарядки акумуляторів (якщо вони присутні замість електричних батарей у відсіку живлення).
Так само можливе постачання діагностичного кабінету лікаря. У нього входить пристрій для підключення апарата "Біотест" до ЕОМ. Для цього було спеціально розроблено пристрій узгодження апарату "Біотест" і ЕОМ, а так само написано програмне забезпечення, що дозволяє повністю автоматизувати роботу лікаря.
Асортимент. Буде випускатися 1 вид приладу "Біотест" зі стрілочним індикатором, повністю відповідний вищенаведеного опису
Переваги даного приладу в порівнянні з наявними на ринку аналогами. Прилад "Біотест" розроблявся строго на основі методу Р. Фолля. Прилад включив в себе всі найпотрібніші якості такі як простота, зручність і легкість в обігу і настройці приладу, мала вага виробу, надійність і міцність виробу, мале енергоспоживання, живиться від джерел живлення батареї "пальчикові", які широко доступні, естетичний зовнішній вигляд приладу і його периферійних пристроїв.
Життєвий цикл приладу "Біотест" в основному буде визначатися життєвим циклом самого застосовуваного методу Р. Фолля.
Тенденції розвитку полягатимуть у вдосконаленні приладу, додаванням до нього нових функцій, поліпшення наявних характеристик, зміна зовнішнього вигляду приладу.
Так само планується розробити нову модифікацію приладу "Біотест-М" з стрілочним індикатором + додатковий цифровий індикатор рівня, ступеня падіння стрілки і деяких інших параметрів.
Пропонована модель оцінки ефективності інноваційного проекту буде включати в себе:
оцінку конкурентних переваг товару (послуги), пропонованого даним проектом;
оцінку місткості ринку збуту, на який орієнтований розглянутий проект, що включає в себе як основного показника прогноз обсягу продажів;
розрахунок виробничої потужності, необхідної для реалізації проекту, і її зіставлення з прогнозованим обсягом продажів;
розрахунок необхідного для реалізації проекту обсягу інвестицій;
розрахунок "точки беззбитковості", тобто критичного для окупності проекту обсягу випуску продукції;
резюмують розрахунок основних показників проекту, таких як прибуток (валовий та чистий); рентабельність продукції, рентабельність фондів; повна собівартість; трудомісткість; прогнозована ціна на продукцію;
критичний обсяг продажу і випуску; ефективність капітальних вкладень, термін окупності; запас фінансової міцності.
Стрижнем запропонованої моделі є аналіз беззбитковості і окупності проекту.
Аналіз беззбитковості включає в себе систематичну роботу з аналізу структури собівартості виготовлення та продажу основних видів продукції та поділ усіх витрат на змінні (які змінюються зі зміною обсягу виробництва і продажів) і постійні (що залишаються незмінними при зміні обсягу виробництва). Основна мета аналізу беззбитковості - визначити точку беззбитковості, тобто обсягу продажів товару, який відповідає нульовому значенню прибутку. Важливість аналізу беззбитковості полягає у зіставленні реальної або планованої виручки в процесі реалізації інвестиційного проекту з точкою беззбитковості і подальшої оцінки надійності прибуткової діяльності підприємства.
Самій відповідальної частиною фінансового розділу проекту є власне його інвестиційна частина, яка включає
визначення інвестиційних потреб підприємства за проектом,
встановлення (і подальший пошук) джерел фінансування інвестиційних потреб,
оцінка вартості капіталу, залученого для реалізації інвестиційного проекту,
прогноз прибутків і грошових потоків за рахунок реалізації проекту,
оцінка показників ефективності проекту.
У процесі оцінки окупності проекту критичним є питання урахування інфляції. Справді, грошові потоки, розгорнуті в часі, слід перерахувати в зв'язку зі зміною купівельної спроможності грошей. У той же час існує положення, згідно з яким кінцевий висновок про ефективність інвестиційного проекту може бути зроблено, ігноруючи інфляційний ефект. В одній із глав буде показано, що інфляційний зміна рівня цін не впливає на оцінку чистого приведеного до справжнього моменту значення грошових потоків, на базі яких визначається основний показник ефективності інвестиційного проекту.

2.3 Порівняння стандартної і пропоновану моделей оцінки ефективності інноваційного проекту

Вище описувалися дві моделі, які застосовуються для оцінки ефективності інноваційного проекту. Завдання цього пункту - дати порівняльне їх опис.
Порівнюватися ці моделі будуть за двома основними напрямками: за результатами і за змістом.
Відносно порівняння за результатами. Звичайно ж, обидві ці моделі ставлять своєю метою відповідь на питання, чи варто вкладати гроші в розглянутий інноваційний проект чи ні, але ці дві моделі по-різному відповідають на це питання. У чому тут схожість і відмінності - це і є завдання порівняльного опису моделей за результатами.
Порівняння моделей за змістом передбачає перерахування якісний і кількісних параметрів, використовуваних в обох моделях, а також встановлення відповідності між цими двома наборами параметрів.
Також необхідно буде дати загальний висновок з аналізу двох моделей: які є "плюси" і "мінуси" застосування кожної з них, яку з них слід віддати перевагу при аналізі даного проекту і т.п.
Нагадаємо, що стандартна модель передбачає:
розрахунок коефіцієнта чистої приведеної вартості (NPV);
розрахунок індексу рентабельності інвестицій (PI);
розрахунок внутрішньої норми прибутку або норми рентабельності інвестиції (IRR);
прийняття рішення реалізації проекту.
Пропонована ж модель припускає
оцінку конкурентних переваг товару (послуги), пропонованого даним проектом;
оцінку місткості ринку збуту, на який орієнтований розглянутий проект, що включає в себе як основного показника прогноз обсягу продажів;
розрахунок виробничої потужності, необхідної для реалізації проекту, і її зіставлення з прогнозованим обсягом продажів;
розрахунок необхідного для реалізації проекту обсягу інвестицій;
розрахунок "точки беззбитковості", тобто критичного для окупності проекту обсягу випуску продукції;
резюмують розрахунок основних показників проекту, таких як прибуток (валовий та чистий); рентабельність продукції, рентабельність фондів; повна собівартість; трудомісткість; прогнозована ціна на продукцію; критичний обсяг продажу і випуску; ефективність капітальних вкладень, термін окупності; запас фінансової міцності;
прийняття рішення з реалізації (або відхилення) проекту.
Як можна бачити, в сенсі цілі застосування обидві ці моделі мають за мету відповісти на питання, прийняти до реалізації або відхилити розглянутий інноваційний проект.
За способом відповіді на це головне питання моделі розрізняються. Різниця полягає в тому, що стандартна модель в основному використовує відносні коефіцієнти, а пропонована модель - абсолютні. Продемонструвати цю різницю можна на простому прикладі: стандартна модель скаже, що гроші вкладати варто, так як кожен вкладений рубль принесе 20 копійок доходу (тобто вкладемо 1 рубль, отримаємо 1 рубль 20 копійок), тоді як пропонована модель оцінки ефективності скаже, що вкладати гроші в інноваційний проект коштує, тому що вкладена 1000 рублів повернеться як 1200 рублів.
Очевидно, що це розходження не істотне, т.к при використанні тієї та іншої моделі їх можна доповнити відповідними показниками - стандартну модель абсолютними, пропоновану - відносними. Стандартна модель використовує відносні показники в силу традиції; пропонована модель використовує абсолютні показники з міркувань зручності - при застосуванні пропонованої моделі можна зробити висновок такого гатунку, що для здійснення інноваційного проекту необхідно залучити 14011 у. е., щоб через 7 місяців отримати 19873 у. е.
За змістом показників дві дані моделі в основному збігаються. Обгрунтуємо це.
Стандартна модель не надає можливості виконати оцінку конкурентних переваг товару (послуги), пропонованого даним проектом. Однак стандартна модель не може не містити цей показник як проміжного результату - якщо проект не спрямований на виробництво конкурентоспроможного продукту, то проект буде нерентабельним і неефективним.
Аналогічна ситуація з показником місткості ринку - для застосування стандартної моделі цей показник не необхідний, проте, це не означає, що запропонована модель виграє у стандартної, маючи цей показник.
Розрахунок виробничої потужності позначений у якості обов'язкового показника при застосуванні пропонованої моделі. Цього показника немає у складі стандартної моделі, однак для розрахунків коефіцієнтів стандартної моделі так чи інакше необхідно знати виробничу потужність, запитувану проектом. З цієї причини для застосування стандартної моделі нижче ми будемо використовувати цей коефіцієнт, але порахували в рамках застосування пропонованої моделі.
Розрахунок необхідного обсягу інвестицій необхідний для застосування обох моделей: у пропонованій моделі він винесений в якості окремого показника, в стандартній - присутній в якості параметра (проміжного результату) при розрахунку всіх показників стандартної моделі. Значить, при застосуванні стандартної моделі будемо частково звертатися до результатів застосування пропонованої моделі.
Точка беззбитковості розраховується при застосуванні пропонованої моделі, але нічого подібного немає в стандартній моделі. Це обумовлено тим, що точка беззбитковості - показник абсолютний, тоді як стандартна модель використовує відносні показники.
Що стосується таких характеристик проекту, таких як прибуток (валовий та чистий), рентабельність продукції, рентабельність фондів, повна собівартість, трудомісткість, прогнозована ціна на продукцію, критичний обсяг продажу і випуску, термін окупності, запас фінансової міцності - всі вони присутні у пропонованій моделі , а в стандартній моделі присутні тільки відносні показники, а саме:
ефективність капітальних вкладень і аналог показника рентабельності продукції.
Якщо цілі застосування моделей збігаються, деякі показники та проміжні результати перетинаються, то в чому ж різниця між ними і навіщо потрібно використовувати дві моделі?
Перш за все, числові характеристики, що даються моделями, не повинні сильно відрізнятися один від одного, так як ми розглядаємо їх застосування щодо одного й того ж проекту: якщо стандартна модель дає якийсь числовий показник, то його точність важко буде поліпшити в силу того, що стандартна модель вже зарекомендувала себе.
Зробимо висновки за результатами розглядів методик оцінки ефективності інноваційних проектів.
Як можна було помітити, стандартна модель менш трудомістка в своєму застосуванні - в цьому, безсумнівно, є перевага стандартної моделі перед пропонованої моделлю. Однак, основна різниця між стандартною і пропоновану моделями в тому, що запропонована модель дає більше інформації про конкретний проект - а в цьому велика перевага пропонованої моделі перед стандартною. Наприклад, стандартна модель оцінки ефективності проекту не може дати відповідь на питання, в якому обсязі потрібно виробляти продукцію, щоб проект був рентабельним - стандартна модель використовує цей показник, але не розраховує його, тоді як пропонована модель спочатку його розраховує, а потім використовує. Так, і та і інша моделі можуть сказати про те, що, наприклад, в результаті трьох років реалізації проект буде рентабельним, тоді як пропонована методика може сказати, що проект окупиться вже через 7 місяців. У пропонованої моделі також є один істотний недолік - усі основні показники розраховуються на основі прогнозу обсягу продажів. Але це прогноз, очевидно, може бути тільки зразковим. Отже, всі основні показники пропонованої моделі будуть приблизними.
У наступному розділі буде дано порівняльний аналіз застосування стандартної і пропонованої моделі на прикладі конкретного інноваційного проекту.

3. Оцінка ефективності інноваційного проекту в охороні здоров'я

3.1 Оцінка ефективності інноваційного проекту за стандартною методикою

1) Розрахунок коефіцієнта чистої приведеної вартості (NPV)
Для застосування стандартної методики випадку інноваційного проекту, що розглядається в цій дипломній роботі, всі основні числові дані будуть братися з пункту 3.2 цієї роботи.
Отже, припустимо, робиться прогноз, що інвестиція (IC) буде генерувати протягом 3 років, річні доходи в розмірі CF1, CF2, CF ... Розраховується загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) (Present Value) і чиста приведена вартість (NPV) (Net Present Value).
,
(3.1)
Тут n - кількість періодів часу, на який проводиться вкладення, r - норма прибутковості (прибутковості) від вкладення.
Відомо, що якщо: NPV> 0, то проект варто прийняти;
NPV <0, то проект варто відкинути;
NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий.
Для нашого проекту

Тут і нижче в роботі будемо вважати, що 1 у. е. = 1 $. Відзначимо також, що на момент 01.04.04 курс ЦБ РФ Американського долара становив 28 руб.13 коп.
Тут у першому доданку число 14011 у. е. з мінусом відповідає повній собівартості проекту, r = 0,166, або, що те ж саме, r = 16,6% - рівень рентабельності (прибутковості) проекту.
Для нашого проекту розрахункова величина більше нуля, значить проект прибутковий.
2) Розрахунок індексу рентабельності інвестицій (PI)
Розраховується індекс рентабельності (Profitability Index) (PI) за формулою:
PI = ∑ k [Pk / (1 + r) k ] / IC ,
(3.2)
Нагадаємо, що якщо: PI> 1, то проект варто прийняти;
PI <1, то проект варто відкинути;
PI = 1, то проект ні прибутковий, ні збитковий.
Для нашого проекту маємо:

Тут 8721 у. е. - величина чистого прибутку. У дужках три доданків, оскільки досліджуємо проект протягом трьох років - 2005, 2006 і 2007, тоді як починаємо реалізацію проекту в 2004 році. Для розглянутого проекту ця величина більше одиниці, отже, проект прибутковий.
3) Розрахунок внутрішньої норми прибутку або норми рентабельності інвестиції (IRR)
Під внутрішньою нормою прибутку або нормою рентабельності інвестиції (Internal Rate of Return) (IRR) розуміють значення коефіцієнта дисконтування r, при якому NPV проекту дорівнює нулю: IRR = r, при якому NPV = f (r) = 0.
,
(3.3)
де CF j - вхідний грошовий потік в j-ий період, INV - значення інвестиції.
Строго кажучи, цей коефіцієнт дає не стільки розрахунок, скільки рівняння, вирішивши яке, знайдемо норму прибутковості INN, мінімально необхідну для реалізації проекту.
Для нашого проекту маємо наступне рівняння:
.
Зауважимо, що в лівій частині рівняння три доданків у силу того, що розгляд ведеться за три роки. Методом підбору знаходимо, що для виконання наступного рівності необхідно, щоб дотримувалися приблизна рівність . Це означає, що для окупності проекту необхідна норма прибутковості 8,1%, тоді як з наступного пункту буде видно, що норма прибутковості нашого проекту 16,6%. Це означає, що проект слід визнати рентабельним. Зробимо висновки за результатами обчислень основних коефіцієнтів моделі щодо рішення про прийняття або відхилення проекту приймається після розгляду значень наведених вище коефіцієнтів. Як ми бачили, всі ці коефіцієнти дали той результат, що проект рентабельний і його слід прийняти до реалізації.

3.2 Оцінка ефективності інноваційного проекту за пропонованою методикою

Виробничі конкурентні переваги. Для виготовлення приладу "Біотест" будуть використані недорогі, недефіцитні, широкодоступні, але в той же час якісні, в основному імпортного виробництва, компоненти. У зв'язку з цим прилад матиме високі споживчі властивості при низькій собівартості.
Оцінка ринку. Ринок медичного обладнання в Росії не досить насичений обладнанням даного напрямку [23], тоді як розробляється прилад не має серйозних конкурентів як на Російському, так і на зарубіжному ринку. Це сприяє швидкому просуванню приладу на ринок Росії і ближнього зарубіжжя.
Зміни на даному ринку можуть відбуватися під впливом наступних зовнішніх факторів:
зміни відбуваються на валютному ринку
переваги споживачів
Так само потрібно звернути увагу на внутрішні фактори, що впливають на стан даного ринку:
конкуренція;
зміна внутрішнього складу учасників ринку.
Все це призводить до постійних змін на даному ринку, що постійно сприяє якісному поліпшенню складу учасників і як наслідок постійне поліпшення і розширення асортименту продукції, а так само розширенню розмаїття послуг, що надаються спільно з пропонованим товаром.
Новосибірськими вченими проведені статистичні дослідження, що застосовуються для маркетингового аналізу ринку медичних послуг [24]. За проведеними статистичними дослідженнями був побудований графік розподілу споживачами даної продукції за категоріями:
15% - Лікарі, які займаються індивідуальною діяльністю
30% - Медичні установи, що застосовують нестандартні методи діагностики та лікування
55% - Медичні установи, які надають додаткові платні послуги
З наведених даних бачимо, що більше половини (55%) споживачів медичних послуг звертаються до установ, які надають додаткові платні послуги - але ці установи як раз і є потенційними покупцями продукції, для якої і розробляється інвестиційний проект [61].
Цікавий той факт, що на Російському ринку на даний момент є всього кілька конкурентів [25]:
Peterlink Electronics. Це німецька компанія, пропонує вона прилади дуже високого класу працюють тільки в комплекті з ЕОМ і програмним забезпеченням. Продукція цієї компанії не має такого необхідного властивості як компактність і мобільність. Фірма пропонує повністю обладнані кабінети, призначені тільки для роботи з цим приладом. Повністю обладнаний кабінет коштує приблизно $ 20000. Такі витрати може собі дозволити тільки забезпечене медичний заклад.
Kindling. Це теж компанія з Німеччини. Про неї є невелика кількість інформації. Прилади цієї компанії постачаються і працюють як з ЕОМ так і без ЕОМ, але так само не мають властивості компактності і мобільності. Комплект обладнання даної компанії коштує приблизно від $ 5000 до $ 6000 в залежності від комплектації.
Старт-1. Це російська фірма. Виробляє комплекси як з ЕОМ, так і без ЕОМ. Відомо, що комплекс без ЕОМ коштує приблизно $ 1400.
Основна перевага всіх трьох перерахованих компаній полягає в тому, що в їх приладах існує деяка кількість додаткових функцій, але ця перевага не є головним.
Недоліки всіх трьох компаній полягають у тому, що:
у приладів немає властивостей компактності, мобільності, і вони складні в обігу;
високі ціни на комплекси.
Перевагами нашого приладу є такі його властивості як:
мобільність, компактність, можливість працювати як в стаціонарних, так і в польових умовах, можливість працювати як в комплекті з ЕОМ, так і без ЕОМ, дуже низька ціна при якості не поступається конкурентам, але в нашому приладі зібрані тільки основні функції, які є найбільш необхідними.
Недоліком даного приладу є відсутність у ньому додаткових функцій наявних у конкурентів.
Недоліком компанії є її не дуже широка популярність на даному сегменті ринку, але цей недолік постійно зменшується.
Нижче наведена таблиця, в якій показані перераховані вище переваги та недоліки
Таблиця 3.2 - Переваги і недоліки конкуруючих розробок
Властивість
Peterlink Electronics
Kindling
Старт-1
Біотест
Компактність і мобільність
-
-
-
+
Робота з ЕОМ
+
+
+
+
Робота без ЕОМ
-
+
+
+
Простота в обігу
-
-
-
+
Додаткові функції
+
+
+
-
Можливість працювати без складної настройки
-
-
-
+
Відсутність додаткових витрат на обслуговування
-
-
-
+
Ціна, долари США
20 000
5000-6000
1 400
141
Відзначимо, що на момент 1 квітня 2004 1 Американський долар за курсом ЦБ РФ становив 28 руб.15 коп.
З таблиці видно, що у аналізованого приладу є великі переваги в порівнянні з конкурентними.
Товари конкурентів розраховані в основному на вузьке коло споживачів, які мають можливість їх купити, а таку можливість мають далеко не всі.
У той же час розглянутий прилад має досить низьку ціну при основних вимогах не поступаються конкурентам, а за деякими параметрами їх навіть перевершує.
Прогнозування попиту. Для прогнозу скористаємося математичним моделюванням попиту на розробляється прилад "Біотест". Суть застосовуваного математичного методу полягає в екстраполяції статистичних даних про наявність аналогічних приладів в медичних установах міста та області за 2002-2004 рік на обсяг попиту на розглянутий прилад у 2005 році. Для проведення екстраполяції необхідно розрахувати лінію тренда.
Розрахунок прямої лінії попиту.
Загальне рівняння прямої [8]
y = a 0 + a 1 t, (3.4)
де у - прогнозований обсяг попиту, t - момент часу (рік, день, місяць і т.п., у який нас цікавить обсяг попиту), a 0 і a 1 - підлягають розрахунку невідомі коефіцієнти прямої попиту.
Два невідомий коефіцієнта прямої попиту знайдемо з двох лінійних рівнянь
na 0 + a 1 åt = åy, (3.5)
a 0 åt + a 1 åt 2 = å yt. (3.6)
Тут п - кількість розглянутих моментів часу (наприклад, як у нашому випадку, три роки).
При застосуванні описаної моделі прогнозування попиту на розроблюваний продукт, скористаємося результатами власних досліджень, які полягали у зборі даних про наявність приладів, що реалізують метод Фолля в медичних установах м. Новосибірська і Новосибірської області. Ідея прогнозу попиту полягала в тому, щоб, маючи інформацію про наявність аналогічних розробляється в цій роботі приладів, припустити, що на пропонований прилад попит буде розвиватися за тим же математичним законам.
Для складання рівнянь прогнозуючої скористаємося наступною таблицею, в яку занесено результати телефонних опитувань заступників головних лікарів з економіки різних медичних установ міста Новосибірська і Новосибірської області:
Таблиця 3.3 - Статистичні дані за наявності приладів, що реалізують метод Р. Фолля
Рік
t
t 2
y
y · t
2002
1
1
220
220
2003
2
4
320
640
2004
3
9
470
1410
åt = 6
åt 2 = 14
åy = 1010
åy · t = 2270
3a 0 +6 a 1 = 1010 у. е.
6a 0 +14 a 1 = 2270 у. е.
Звідси y = 87 +125 t і графік тенденції розвитку попиту на прилад "Біотест" буде мати наступний вигляд

штуки


роки
2002
2003
2004
2005
\ S
Рис.3.3 - Тенденція попиту на прилад "Біотест"
З графіка видно що в 2005 році теоретичний обсяг попиту на прилад "Біотест" в Новосибірську і Новосибірської області складе 600 одиниць продукції.
Розробка організаційного проекту виробництва. Передбачається 5-ти денний робочий тиждень і 8-ми годинний робочий день необхідну кількість осіб, зайнятих на виробничому ділянці (основні робітники) становить 2 особи.
Специфіка даної роботи передбачає, щоб працівники, зайняті на виробничій ділянці мають високу кваліфікацію в радіоелектроніці і монтажі електронних компонентів.
Система управління всією фірмою будується за принципом лінійної організаційної структури, яка дозволяє вести ефективний контроль за роботою фірми в цілому.
Нижче в таблиці наводиться розрахунок річного фонду з / п керівників, фахівців і службовців.
Розрахунок річного фонду з / п керівників, фахівців і службовців, зведемо в наступну таблицю.

Таблиця 3.4 - Розрахунок фонду заробітної плати
Посади
Кількість працюючих
Оклад на місяць у. е.
Річний фонд зарплати
Генеральний директор
1
700
8400
Заступник директора
1
600
7200
Головний бухгалтер і касир
1
400
4800
Річний фонд заробітної плати
20400
Відрахування на соціальні цілі (38.5%)
7854
Разом фонд з / п з відрахуваннями
28254
Розрахунок виробничої потужності. Для нормальної роботи фірми рекомендується однозмінний режим роботи з 8-ми годинним робочим днем. Тривалість робочого тижня 5 днів.
Слід зазначити, що тривалість роботи фірми протягом дня становить 9 годин. Сюди слід включити одночасово перерву на відпочинок в роботі. Перерва ставитися після перших 4-х годин роботи. З урахуванням того, що сумарна кількість днів на свята, вихідні, відпустки протягом року становить близько 112 днів, отримуємо, що кількість робочих днів у році
365 днів - 112 вихідних днів = 253 робочих днів.
Звідси фонд часу використання устаткування для 8-ми годинний зміни з урахуванням часу на обслуговування складає 1820 годин.
Знаючи фонд часу роботи обладнання, визначимо річну пропускну здатність.
У нас працюють 2 людини. Середня норма часу на збірку одного приладу складає 6 годин.
Отже виробнича потужність (пропускна здатність) на рік становить:
Q рік. = (1820: 6) * 2 = 607 шт / рік.
Як вже було зазначено, прогнозований обсяг збуту складає 600 шт. / Рік. Отже, коефіцієнт завантаження обладнання становить:
До загр. = 600/607 = 0.99, т.е.99%.
Необхідно відзначити ризик, який має враховуватися у пропонованій моделі. Як було сказано вище, стрижнем пропонованої моделі оцінки ефективності інноваційних проектів є прогнозування попиту. Якщо реальний попит буде відрізнятися від прогнозованого, то пропускну здатність складального цеху можна регулювати множником, відповідним кількістю персоналу. Так, якщо реальний попит складе, наприклад, 900 штук, то пропускну здатність потрібно буде розраховувати не за формулою
Q рік. = (1820: 6) * 2 = 607 шт / рік.,
а за формулою
Q рік. = (1820: 6) * 3 = 910 шт / рік,
що відповідає тому, що робітників повинно бути 3, а не 2 людини.
Це означає, що запропонована модель стійка до ризику зміни попиту, бо кількістю персоналу легко буде підлаштуватися під реальний попит.
Розрахунок обсягу інвестицій. Для розрахунку необхідного обсягу фінансування потрібно визначити структуру витрат, які необхідні для роботи фірми. Вони виглядають наступним чином:
1) Витрати на оренду приміщення за перший місяць визначаються з розрахунку, що вартість оренди за 1 квадратний метр приміщення в рік становить 300 у. е., отримуємо вартість оренди:
З оренди = 300 * (24 +30 * 0.15) / 12 = 712 у. е. / міс
Так як обсяг продукції, що випускається становить 15% від загального обсягу виробництва всього підприємства то від оренди не виробничих приміщень взято 15%.
2) Витрати на обладнання та інвентар.
Таблиця 3.5 - Витрати на обладнання та інвентар.
Найменування витрат
Кількість шт.
Вартість одиниці у. е.
Загальна вартість у. е.
Комплект обладнання на 1 робоче місце
2
900
1800
Складське та додаткове обладнання
1
800
1600
Разом:
3400
У цій таблиці, як і далі, одна умовна одиниця відповідає 1 долару США, тобто приблизно 30 рублям.
3) Витрати на початкові закупівлі комплектуючих з розрахунку на 1 місяця роботи. Для визначення витрат вважаємо, що кожного місяця на фірмі випускається однакова кількість приладів рівне 1 / 12 частини річного випуску. Річний обсяг випуску приймаємо 600 одиниць. Отже на місяць буде випускатися 50 приладів. Витрати на закупівлю комплектуючих для кожного приладу приблизно рівні 38 у. е.
Звідси отримуємо що витрати на створення запасів матеріалів для роботи протягом місяця рівні 38 * 50 = 1900 у. е.
4) Початкові витрати на рекламу беруться з таким розрахунком, що необхідно розіслати директ-мейлом як мінімум 1 / 3 всіх московських медичних установ рекламні проспекти. На це передбачається витратити приблизно 500 у. е.
Підсумовуючи все за статтями отримуємо, що розмір необхідних інвестицій становить:
Таблиця 3.6 - Сумарні витрати
Найменування статей витрат
Сума, у. е.
Витрати на оренду приміщень за 1-й міс.
712
Витрати на обладнання та інвентар
3400
Витрати на початкові закупівлі комплектуючих на 1 місяць роботи
1900
Початкові витрати на рекламу
500
Разом: розмір необхідних інвестицій
6512
Розрахунок повної собівартості виробництва продукції
1) 3атрати на комплектуючі вироби на річний випуск становлять 22 800 у. е.
2) Для визначення річного фонду з / п робітників складального ділянки складається таблиця наступного вигляду:
Таблиця 3.7 - Річний фонд заробітної плати
Спеціальність
Відрядна оплата за одиницю продукції у. е.
Річний обсяг продукції, шт.
Значення розрахункового показника по фонду з / п, у. е.
Робочі ділянки
20
600
12000
Фонд планованих доплат (4%)
480
Фонд планованих премій (15%)
1800
Річний фонд основної з / п основних робочих
14280 = NOT (ABOVE)
Річний фонд доп. з / п основних робочих (5%)
714
Річний фонд з / п основних робочих
14994
3) З таблиці видно, що відрахування на соціальні цілі становлять:
14994 * 0.385 = 5773 у. е.
4) Величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування становить 1% від фонду заробітної плати основних робітників - 150 у. е.
5) Величина амортизації обладнання становить 20% в рік від його початкової вартості:
A = 3400 * 0.2 = 680 у. е.
6) Кошторис річних загальновиробничих витрат наведена в таблиці.
Таблиця 3.8 - Кошторис річних витрат

Найменування статей витрат
Значення розрахункових показників у. е.
1
Експлуатація обладнання:
витрати на ел. енергію (сумарна середня потужність обладнання не перевищує 1 КВт)
300
2
Капітальний та поточний ремонт обладнання (5%)
170
3
Амортизаційні відрахування основного обладнання (20%)
680
4
Оплата оренди приміщення (24м лютого +30 * 15%)
8550
5.1
Річний фонд заробітної плати керівників та службовців
3060
5.2
Відрахування на соціальні цілі (38.5%)
1178
6
Інші витрати не передбачені попередніми статтями (25% від попередніх статей)
3485
Разом річні загальновиробничі (непрямі) витрати
17423
Примітка: оскільки обсяг виробництва даної продукції становить 15% від загального обсягу виробництва всього підприємства, то від оренди не виробничого приміщення взято 15%, і від річного фонду заробітної плати керівників та службовців взято 15%.
7) Величина загальногосподарських витрат становить 1% від суми попередніх статей:
(22800 +14994 +5773 +150 +680 +17423) * 0.01 = 618 у. е.
8) Величина позавиробничих витрат складає 3% від суми попередніх статей:
(22800 +14994 +5773 +150 +680 +17423 +618) * 0.13 = 8116 у. е.
Підсумовуючи попередні статті розраховуємо величину повної собівартості на річний випуск.
Таблиця 3.9 - Структура собівартості продукції
Найменування статей витрат на рік
Сума у. е.
Частка
%
3атрати на комплектуючі вироби
22800
32.3
Річний фонд з / п основних робочих
14994
21.2
Відрахування на соціальні цілі
5773
8.2
Утримання та експлуатація обладнання
150
0.2
Величина амортизації обладнання (20%)
680
0.9
Загальновиробничі витрати
17423
24.7
Загальногосподарські витрати
618
1
Позавиробничі витрати
8116
11.5
Разом: величина повної собівартості
70554
100
З таблиці видно, що величина собівартості випуску одного приладу складає:
70554/600 = 117.6 у. е.
Визначення критичного обсягу випуску або "точки беззбитковості". Для визначення критичного обсягу випуску розділимо витрати протягом року на змінні і умовно постійні.
Таблиця 3.10 - Змінні витрати
Змінні витрати
Сума у. е.
Частка
%
Витрати на комплектуючі вироби
22800
52.2
Фонд основної та додаткової заробітної плати основних робітників з відрахуваннями із зарплати на соціальні цілі
14994 +5773 = 20767
47.5
Витрати на експлуатацію та утримання обладнання
150
0.3
Разом величина змінних витрат на річний випуск продукції
43717
100
Звідси величина змінних витрат на випуск одиниці продукції становить:
З перем. / Од. = (22800 +20767 +150) 600 = 43717/600 = 72.86 у. е.
До умовно-постійних витрат відносяться такі як:
Таблиця 3.11 - Умовно-постійні витрати
Умовно-постійні витрати
сума у. е.
частка
%
Амортизаційні відрахування від вартості обладнання
680
2.5
Загальновиробничі витрати
17423
64,8
Загальногосподарські витрати
618
2,4
Позавиробничі витрати
8116
30,3
Разом величина умовно-постійних витрат на річний випуск (З пост)
26837
100
На основі цих даних і даних про те що відпускна ціна підприємством даного продукту буде 141 у. е. обчислимо критичний обсяг випуску виробів, вирішуючи рівняння:
P * Q = З пост. + З перем. / Од. * Q
де Р - ціна виробу, Q - шукану кількість випущених виробів (точка беззбитковості).
Підставивши відповідне значення ціни, одержимо одне рівняння щодо одного невідомого:
141 * Q = 26873 +72.86 * Q
звідси критичний обсяг випуску:
Q = 395 одиниць продукції.
Тобто, це приблизно (395/600) * 100 = 66% від передбачуваного річного випуску.
Побудуємо графік точки беззбитковості.
Постійні витрати FC = 26837 у. е.
Змінні витрати VC = 43717 у. е.
TC = 26837 +72.86 * Q,
TR = 141 * Q

TC, TR тис. у.о.
84.6
80 TR
TC
60
55.695
40
26.837 FC
20
Q шт.
0 100 200 300 400 500 600
395
Рис.3.5 - Графік беззбитковості (точка беззбитковості)
Аналіз економічних показників. Для проведення даного аналізу необхідно скласти зведення основних економічних показників. До них відносяться такі, як: прибуток (валовий та чистий); рентабельність продукції, рентабельність фондів; повна собівартість; трудомісткість; прогнозована ціна на продукцію; критичний обсяг продажу і випуску; ефективність капітальних вкладень, термін окупності; запас фінансової міцності.
1) Величина валового прибутку від продажів розглянутого приладу протягом першого року роботи складе 14011 у. тобто за умови, що буде забезпечений прогнозований рівень продажів.
Для визначення величини чистого прибутку необхідно визначити податок на майно підприємства, який зменшує базу оподаткування з податку на прибуток.
Вартість майна організації складається з:
вартості оренди будівлі - 8550 у. е.;
вартості обладнання за вирахуванням 7% зносу
3400 * (1-0.07) = 3162 у. е.;
Звідси вартість майна становить:
8550 +3162 = 11712 у. е.
Податок на майно (2%) становить:
11712 * 0.02 = 234 у. е.
Податок на утримання житлового фонду 1.5% від виручки
14011 * 0.015 = 210 у. е.
Податок на загальноосвітні потреби 1% від фонду оплати праці
14994 * 0.01 = 150 у. е.
База оподаткування з податку на прибуток дорівнює:
14011-234-210-150 = 13417 у. е.
Податок на прибуток на поточний момент становить 35% і дорівнює:
13417 * 0.35 = 4696 у. е.
Величина чистого прибутку складає
13417-4696 = 8721 у. е.
Прибуток у розпорядженні організації (різниця між чистим прибутком і повертаються інвестиціями):
8721-6512 = 2209 у. е.
2) Величина рентабельності продукції становить:
r = П: Т = 14011/84600 * 100 = 16.6%,
тобто на 100 рублів проданої продукції припадає 16.6 рублів прибутку.
3) Величина рентабельності виробничих фондів:
(П: (ОФ + МС) * 100),
де середня вартість основних фондів (ОФ) дорівнює:
ОФ = 8550 +3400 = 11950 у. е.
середня вартість матеріальних оборотних коштів (МС) дорівнює:
МС = 22800 у. е.
Звідси величина рентабельності виробничих фондів дорівнює:
(14011 / (11950 +22800)) * 100% = 40.3%
4) Повна собівартість продукції дорівнює 70554 у. е.
5) Трудомісткість продукції, що випускається дорівнює сумі часу, що витрачається на кожну одиницю продукції на окремому робочому місці:
Т = 6 годин.
6) Прогнозована ціна на продукцію фірми дорівнює 141 у. е.
7) Критичний обсяг виручки від продажів складає 55695 у. е., при якому критичний обсяг продажів становить 395 приладів.
8) Ефективність капітальних вкладень визначається як відношення прибутку до капітальних вкладень (інвестицій):
Е = П / К = 8721/6512 = 1.34
9) Термін окупності - величина зворотна ефективності капітальних вкладень:
Т = 1 / Е = 0.75 року або 9 місяців.
10) Запас фінансової міцності організації визначається таким чином:
W міцно. = (D max-D min) / D max * 100%, де
D max - максимальний річний дохід від продажу продукції;
D min - річний дохід при критичному рівні продажів;
W міцно. = (84600-55695) / 84600 * 100% = 34%. Це означає, що є можливість знизити дохід від продажів на величину 34% від запланованого.
Якщо говорити про норму прибутку (20%), то вона є оптимальною для фірми, значна частка продажів якої забезпечується безпосередньо, хоча вся увага зосереджена на покупцях із невисоким достатком.
Чистого прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства цілком достатньо, щоб окупити капітальні вкладення протягом першого року роботи. Невисока норма рентабельності продаваного товару буде компенсуватися стабільним рівнем продажів.
Трудомісткість продукції за часом дозволяє фірмі забезпечити необхідний обсяг випуску, не задіюючи при цьому великої кількості співробітників.
Ціна на продукцію, повинна привернути увагу потенційних покупців з невисоким рівнем достатку, так як вона є досить низькою в порівнянні з конкурентними на поточний момент.
Критичний обсяг продажів складає 66% від запланованого. Цей факт дозволяє фірмі стабілізувати своє становище на ринку протягом першого року роботи навіть у разі боротьби з боку конкурентів.
Ефективність капітальних вкладень оцінюється в 134%. Тобто після першого року роботи величина чистого прибутку, що залишається в розпорядженні фірми складе 134% від вкладеного капіталу. Невеликий термін окупності капіталу дозволяє фірмі вже до кінця першого року роботи отримувати прибуток, що йде на розвиток організації, а не повернення вкладених коштів.
Запас фінансової міцності компанії становить 34%, що дозволяє компанії в умовах конкуренції працювати без збитків. Тобто є можливість знизити планований прибуток від продажів на величину 34% від запланованого.
На основі розглянутих показників можна зробити висновок, що проект ефективний з наступних причин:
Невисока прибуток, але стабільні продажу;
Низькі ціни на продукцію;
Невисокий рівень критичного обсягу продажів у порівнянні з планованим;
Висока ефективність капітальних вкладень;
Короткий термін окупності капіталу;
Достатній запас фінансової міцності.
Все це дозволить фірмі зайняти стабільне становище на ринку вже протягом першого року роботи і забезпечить беззбитковий обсяг продажів.

3.3 Порівняння оцінок ефективності інноваційного проекту за стандартною і пропоновану моделями

Ми можемо провести порівняння оцінок ефективності інноваційного проекту за стандартною і пропоновану моделям тільки зіставивши кінцевий результат застосування цих моделей - тобто відповідь на питання, чи варто вкладати гроші в проект - і порівняти значення показників, що обчислюються при застосуванні стандартної моделі з аналогічними показниками пропонованої моделі.
1) Коефіцієнт чистої приведеної вартості (NPV) зі стандартної моделі відповідає показник чистого прибутку плюс величина початкових вкладень. Тобто в стандартній моделі показник

Тоді як у пропонованій моделі аналогічний показник
2209 + 14011 = 16220 у. е.,
де 2209 у. е. - прибуток у розпорядженні організації (різниця між чистим прибутком і повертаються інвестиціями).
Різниця в сумі тут з-за того, що пропонована модель в розрахунках користується прогнозованою величиною обсягу продажів. Це прогноз робиться на основі лінійної апроксимації, яка, як відомо, дає приблизні результати.
Слід зазначити, що розбіжність значень цих коефіцієнтів складає всього
(1 - 16200/17149, 3) * 100% = 5,52%.
Це дозволяє зробити висновок про досить високої точності пропонованої моделі взагалі і прогнозу обсягу продажів зокрема.
2) Індексу рентабельності інвестицій (PI) зі стандартної моделі відповідає показник ефективності капітальних вкладень:
Стандартна модель дає значення коефіцієнта

тоді як пропонована модель дає
Е = П / К = 8721/6512 = 1,34.
Розбіжність - 4%, тобто точність запропонованої моделі висока.
3) Стандартна модель передбачає розрахунок внутрішньої норми прибутковості, яка для розглянутого проекту дорівнює . Аналогічного показника в пропонованій моделі немає, проте сказано, що рентабельність проекту 0,166. Іншими словами, стандартна методика каже, що для того, щоб проект був рентабельним, необхідно значення внутрішньої норми прибутковості мінімум , Тоді як пропонована модель говорить, що проект має норму прибутковості 0,166. Тут не можна порівняти точність обчислень, можна тільки сказати, що висновки цих двох моделей не суперечать один одному.
Для більш наочного зіставлення моделей наведемо порівняльну таблицю значень основних коефіцієнтів моделей
Таблиця 3.8. Порівняння основних коефіцієнтів
Стандартна методика
Пропонована методика
Чиста приведена вартість
NPV = 17149,3 у. е.
Чиста приведена вартість
16220 у. е.
Індекс рентабельності інвестицій
PI = 1,38
Індекс рентабельності
E = 1,34
Внутрішня норма прибутку для беззбитковості проекту
Норма прибутку проекту r = 0,166
Отже, порівнявши значення основних показників двох моделей, зазначимо, що остаточні висновки їх застосування до розглянутого проекту теж не відрізняються один від одного - і та і інша модель дали висновок про те, що в розглянутий проект варто вкладати гроші.

4. Управління персоналом наукових організацій

4.1 Персонал наукових організацій

У цьому пункті дипломної роботи персонал наукових організацій з двох точок зору: з точки зору мотивації праці і з точки зору особливої ​​субкультури. Цікаве питання про взаємозв'язок цих точок зору: з одного боку, персонал наукових організацій, як і персонал інших областей діяльності, має звичайні людські потреби в їжі, житлі і т.п., з іншого боку, належать до досить закритому прошарку суспільства.
Дана тема зачіпає дві взаємопов'язані змінні: персонал та організацію, по суті, індивіда і групу, і ставить питання про мотивацію персоналу в досягнення цілей організації, тобто про вплив на поведінку індивіда у відповідності із завданнями та цілями групи. Виникає необхідність аналізу мотивації як системи факторів або рушійних сил, які впливають на соціальну поведінку індивіда, так і аналізу групи, що діє на індивіда.
Детально перерахувати всі "сили", які рухають нашими вчинками, навряд чи можливо. Тому автор вважає за доцільне зупинитися на наступному підході: "Численні впадають у вічі прояви однаковості в соціальній поведінці пояснюються аж ніяк не орієнтацією на будь - яку вважається" значущою "норму, але й не звичаєм, а просто тим фактом, що даний тип соціальної поведінки, за суті, більше всього в середньому відповідає, на об'єктивній оцінці індивідів, їх природним інтересам, і що на ці інтереси вони орієнтують свою поведінку ". (М. Вебер) [11].
Таким чином, основним джерелом поведінки людини є її інтерес. У зв'язку з цим необхідно розібратися з низкою взаємопов'язаних понять - складових мотивації: потреба, інтерес, мотив, мета, цінність.
Під потребою будемо розуміти недолік чого-небудь, необхідного для існування й розвитку індивіда (групи).
Під інтересом - усвідомлену потребу.
Під мотивом - усвідомлену актуальну потребу, що спонукає людину до діяльності з метою її задоволення.
Мета - це щось усвідомлюване як засіб задоволення потреби і виступає в силу цього у вигляді цінності для даного суб'єкта.
Цінність - це значимість того чи іншого предмета або явища для задоволення потреби [176, с.22].
Таким чином структура соціальної поведінки науковця буде виглядати так (рис.4.1).
потреби
інтереси
мотиви
поведінка
мета
результат
Система контролю неформальна
система контролю формальна
культура


наукова
субкультура
Рис.4.1 - Модель соціальної поведінки
Таким чином, людина не народжується з готовою мотивацією, формування її багато в чому зумовлена ​​ситуацією, чинниками соціально-економічного характеру.

4.2 Мотивація персоналу в наукових організаціях

Як вже говорилося вище, мотивація персоналу наукових організацій в певному сенсі не відрізняється від мотивації представників інших професій. Розглянемо цю мотивацію.
Базою сучасних теорій мотивації персоналу в наукових організаціях є теорія потреб, розроблена американським психологом А. Маслоу (1908 - 1970) [19].
А. Маслоу припустив, що людина мотивується задоволенням серії потреб, вибудуваних в ієрархію або піраміду з п'яти груп. У зростаючому порядку це:
фізіологічні чи базові потреби (їжа, тепло, притулок, безпека, секс тощо);
потреби безпеки (захист, порядок);
соціальні потреби (спілкування, приналежність групі);
потреби в повазі (самоповага і повага інших; статус, престиж, слава);
потреба в самореалізації (творчі результати, досягнення, кар'єра) [16].
Маслоу зробив припущення, що у найпростішому випадку потреби задовольняються одна за одною, тобто як тільки задовольняється одна потреба, вона виступає мотивацією для задоволення наступної. Але якщо при задоволенні групи потреб, виникає будь - яка нова базова потреба, людина зверне свою увагу в першу чергу на неї.
З точки зору "мотивації в роботі" наймач, який вважає, що людина живе лише хлібом єдиним, буде поставлений в глухий кут, оскільки його робітники будуть нещасні і невмотивовані.
За словами А. Маслоу, людина лише там живе хлібом єдиним, де взагалі немає хліба.
Слід пам'ятати три важливих положення теорії Маслоу:
Ієрархія потреб нагадує розвиток людини з дитинства до старості: немовля потребує їжі і теплі, безпеки і любові; в міру зростання відбувається поступове розвиток самоповаги і, нарешті, з'являється "саме мотивуватися" дорослий.
Зникнення задоволених потреб і поява інших у вигляді мотивації є неусвідомленим процесом: як тільки ви влаштувалися на роботу, ви відразу забудете всі минулі негаразди і почнете думати про кар'єру і ін, якщо цього не станеться, ви будете почувати себе нещасним, наче й зовсім не маєте роботи.
Маслоу зазначає, що п'ять щаблів не є чимось - то автономним.
Існує певна ступінь взаємодії між ними. Теорія Маслоу будується на припущенні, що поки необхідність у задоволенні базових потреб в ієрархії так само важлива, як, наприклад, потреба людського організму у вітамінах, здорова людина буде керуватися, в основному, потребою самореалізації свого потенціалу. Якщо людині перешкоджають у задоволенні потреб нижчого рівня, потреби більш високого рівня не можуть виникнути.
Теорія А. Маслоу внесла виключно важливий внесок у розуміння того, що лежить в основі прагнень людей до роботи. Керівник повинен зрозуміти, що для того, щоб мотивувати людину він повинен дати йому можливість задовольнити його найважливіші потреби за допомогою того образу дій, який сприяє досягненню цілей організації.
Керівнику необхідно ретельно дослідити потреби своїх підлеглих з метою задоволення в інтересах справи і групи [21, С.218].

4.3 Проблема вибору оптимального розкладу (режиму) роботи в наукових організаціях

Склад працівників інноваційних підприємств не однорідний. Так, поряд з науковими працівниками в цих організаціях працюють інженери, а також техніки і лаборанти. Крім того, і сама праця вчених не однорідний за своїм змістом. Він може включати оригінальні і типові роботи, а також роботи організаційного характеру, пов'язані з узгодженням і контролем за діяльністю фахівців.
Зрозуміло, що і розклад роботи не може бути універсальним для всіх категорій працівників наукового підрозділу і навіть для фахівців однієї категорії.
При впровадженні нових типів робочих графіків слід звертати увагу не тільки на характер роботи фахівців, але також на економічні вигоди (витрати на опалення, освітлення, оренду приміщень, харчування працівників, оплату автостоянок і т.д.) і технічні можливості (наявність телефонів, факсів , персональних комп'ютерів і т.д.).
Крім того, нові типи робочих графіків можна розглядати і як своєрідні не грошові методи стимулювання результативності. Так, наприклад, за даними німецьких дослідників, близько 20% працівників гнучкий робочий графік розглядають як головний фактор позитивної мотивації.
У цілому розклад роботи характеризується стійкістю. Зазвичай люди працюють 5 днів на тиждень, 40 годин на тиждень, з 9 години ранку до 6 годин вечора, мають стандартне обідній час. Поряд з очевидними перевагами, такий режим має і недоліки: створюються пробки на дорогах, черги в ліфтів. Крім того, люди часто відчувають стреси, тому що спізнюються на роботу, у них виникають конфлікти з начальником.
В якості нових типів робочого графіка зазвичай називають: гнучкий графік, стиснуту робочий тиждень (підсумований робочий день), часткову зайнятість.
Під гнучким робочим графіком розуміється розклад роботи, при якому працівник може вибрати час приходу-відходу у визначених межах, які встановлюються керівництвом.
Стисла робочий тиждень представляє собою графік роботи, в якому відбувається обмін між кількістю годин, які відпрацьовуються щодня, і кількістю робочих днів протягом тижня. Так, звичайне число годин може відпрацьовуватися не за п'ять днів, а за чотири (по десять годин щодня) або за три дні (по дванадцять годин щодня).
Часткова зайнятість (частковий найм) - це робота з виконанням тих самих обов'язків, але протягом меншого часу.
Найбільшого поширення у наукових організаціях придбав гнучкий графік (гнучке час, гнучкі робочі години).
Він будується різними способами:
Щоденний вибір часу початку і закінчення роботи;
Змінна тривалість робочого дня;
Виділення загального (присутнього) часу (тобто часу, встановленого керівником, коли всі службовці повинні бути на роботі).
У залежності від ступеня гнучкості, можна виділити різні типи розкладів. Розглянемо їх у напрямку від найменш до найбільш гнучким. Всі вони використовуються на практиці.
Гнучкий цикл вимагає від працівників вибору певного часу початку і закінчення роботи, а також роботи по цьому розкладу протягом певного періоду (наприклад, тижня).
Змінний графік дозволяє змінювати час початку і закінчення роботи, але при цьому необхідно працювати повний робочий день - 8 годин.
Перемінний день дозволяє змінювати тривалість робочого дня (наприклад, працювати один день 10 годин, а інший - 6 годин, але так, щоб у підсумку наприкінці тижня вийшло всього 40 годин або за місяць 160 годин).
Змінний графік і перемінний день найбільш ефективні в галузевій науці. За кордоном аналогом йому є лабораторії промислових фірм і приватного малого бізнесу.
Дуже гнучкий графік вимагає присутності працівників у загальний час (наприклад, з 10 години ранку до 2 годин дня, але лише в понеділок і п'ятницю).
Гнучке розміщення дозволяє змінювати не тільки години, але і розташування роботи - можна працювати вдома, у філіях і т.п.
Гнучкий графік не можна використовувати в тому випадку, якщо період роботи залежить від роботи якого-небудь устаткування, наприклад, для працівників, що виконують досвідчені й експериментальні роботи.
Велике значення, поряд з вибором оптимального режиму роботи для вченого має ефективне використання часу.
Можна виділити три причини, що ускладнюють перевантаженість:
Мала ступінь делегування відповідальності;
Невірно обрані пріоритети;
Занадто велика заглибленість у повсякденні клопоти.
Для оптимізації використання часу велике значення мають принципи Парето і Ейзенхауера.
У 1897 р. італійський економіст Парето винайшов формулу, яка показує, що всі блага розподіляються нерівномірно. У більшості випадків найбільша частка доходів або благ належить малій кількості людей. М.С. Лоренц (американський економіст) проілюстрував цю теорію діаграмою. Доктор Д.М. Джуран застосував діаграму для класифікації проблем якості на нечисленні істотно важливі і численні несуттєві і назвав цей метод аналізом Парето.
Застосування принципу Парето доцільно і при плануванні робочого часу. У даному випадку мається на увазі, що концентрація уваги на життєво важливої ​​діяльності найбільше впливає на досягнення бажаних результатів. Звідси випливає правило 20/80:
концентрація 20% часу на найбільш важливих проблемах може призвести до отримання 80% результатів. Решта 80% часу забезпечують лише решта 20% результатів.
Принцип Ейзенхауера важливий для визначення значимості завдань.
Ейзенхауер подразделял завдання по їх важливості і терміновості на завдання А, В і С.
"А-завдання": дуже важливі і термінові - виконувати негайно.
"По-завдання": важливі, нетермінові - визначати, в які терміни їх слід виконувати.
"С-завдання": менш важливі, але термінові - делегувати.
Справи, які не є ні важливими, ні терміновими не повинні відволікати увагу керівника.
У зв'язку з вищесказаним, важливе значення набуває визначення оптимальних співвідношень між працівниками різної кваліфікації.
Оптимальним можна вважати таке співвідношення при якому наукові працівники не виконують невластиві їм функції.
Є рекомендації відповідно до яких оптимальне співвідношення між техніками та інженерами має становити 0,3 / 1 при виконанні досліджень і 1,7 / 1 при виконанні дослідно-конструкторських робіт.
У середньому це співвідношення має становити 1 / 2.
Питання формування цільових груп у наукових колективах.
У загальному вигляді під групою розуміють двох і більше осіб, які взаємодіють один з одним таким чином, що кожна особа впливає на інших і одночасно перебуває під впливом інших осіб.
Відзначається, що об'єднання працівників у групи дозволяє вирішувати ряд завдань: максимально використовувати творчий потенціал; залучати працівників до процесу управління. Цільові групи (тимчасові творчі колективи), створені з інженерів і наукових працівників мають свої особливості в порівнянні з гуртками якості, оскільки перед групами ставляться більш складні цілі.
Поширена практика формування цільових груп з учених, що працюють в різних науково-дослідних підрозділах фірми.
Створення таких груп для розробки якої-небудь однієї важливої ​​проблеми дає можливість вийти за рамки існуючих відділів та лабораторій, що є важливим фактором підвищення ефективності наукових досліджень.
Цільові групи фахівців (тимчасові творчі колективи) відрізняються від гуртків якості тим, що діють на основі заздалегідь сформульованої задачі і завжди носять тимчасовий характер. Вони можуть створюватися на різні терміни: від 2-3 і більше років.
Це визначає і підбір учасників груп. Групи створюються як для опрацювання окремих організаційних або технічних питань, так і для вирішення складних кардинальних проблем.
На ефективність роботи груп впливають такі чинники: розмір, склад, групові норми, згуртованість, конфліктність, статус і функціональна роль її членів.
Перед формуванням цільової групи (тимчасового творчого колективу) необхідно провести морфологічний аналіз, який призводить до розбиття загальної задачі на ряд підзадач і виявляє можливі альтернативи їх вирішення. Кожна підзадача розбивається на етапи.
Щоб сформувати колектив виконавців, потрібно розташовувати переліком всіх підзадач, які повинні бути вирішені в процесі виконання роботи; характеристиками кожної підзадачі з визначенням вимог до їх потенційним виконавцям. Крім того треба мати банк даних по всіх можливих виконавцям роботи.
При поділі поставленої задачі на підзадачі кожен виконавець повинен знати концепцію проектування всього об'єкта.
Новою тенденцією є виділення кадрових служб для потреб тимчасових організаційних структур, що займаються процесом нововведень. Такі кадрові служби також носять тимчасовий характер і переміщаються по підрозділах відповідно до стадіями реалізації проекту.
Фактичним організатором роботи по залученню та розвитку персоналу стає керівник інноваційного підприємства, який втілює свою ідею і матеріально зацікавлений у впровадженні нововведення.
Керівник підрозділу визначає кількість виконавців кожної підзадачі, виходячи з того, що один виконавець виконує від двох до трьох етапів роботи.
Підбір виконавців здійснюється виходячи зі складності виконуваної роботи. При цьому потенціал виконавців має бути дещо вищим, ніж необхідний. На стадії розробки та реалізації ідей, висунутих цільовими групами, іноді виникають так звані проектні групи, що відрізняються великими масштабами виконуваних робіт і більшою чисельністю виконавців.
У будь-яку цільову групу підбирають найбільш підготовлених фахівців. Але навіть при самому ретельному підборі майже завжди є різниця між ними за ступенем підготовленості до виконання покладеної на них завдання. У зв'язку з цим має передбачатися навчання менш досвідчених виконавців у більш кваліфікованих. Іноді організуються короткострокові заняття, на яких кожен фахівець одержує можливість краще уявити собі зміст колективної завдання та основні підходи до її вирішення. Ще більшого значення набуває попереднє навчання при створенні проектних груп, робота яких має більш довгостроковий і комплексний характер. У цих випадках для фахівців можуть проводитися спеціальні семінари. Програма семінару повинна охоплювати ознайомлення його учасників з особливостями організації робіт у проектній групі, зі специфікою планування, з принципами встановлення пріоритетності у виконанні робіт, методами пошуку оптимальних рішень на основі аналізу реальних ситуацій.
Увага приділяється також відпрацювання практичних навичок спільної роботи в групі. На семінарі відбувається знайомство фахівців з майбутнім керівником проекту, який повинен провести кілька занять. Це дозволяє йому встановити контакт і підготувати учасників проектної групи до майбутньої діяльності. Після закінчення семінару його учасникам може видаватися спеціальний сертифікат на право працювати над проектом.
У США спостерігається також створення міжфірмових цільових і проектних груп. Зазвичай в їх складу залучаються фахівці з зовнішніх науково-дослідних організацій. У результаті такої кооперації від фірми можуть відокремлюватися інноваційні структури, в яких зайняті як члени груп, так і наукові кадри.
У даному випадку можна визначити інноваційне підприємство як цільову групу, яка створена для виробничого освоєння і налагодження збуту продукції, заснованої на новій технічній концепції

5. Основи безпеки життєдіяльності

5.1 Правові основи охорони праці

Охорона праці - система забезпечення безпеки життя і здоров'я працівників у процесі трудової діяльності, що включає правові, соціально-економічні, організаційні, санітарно-гігієнічні, лікувально-гігієнічні, реабілітаційні та інші заходи.
Опишемо законодавство Російської Федерації в області охорони праці
Законодавство Російської Федерації про охорону праці складається з відповідних норм Конституції Російської Федерації, Правових основ охорони праці [27, с.123-127] і видаваних відповідно до них законодательскіх та інших нормативних актів Російської Федерації і республік у складі Російської Федерації.
Гарантії реалізації прав працівників на охорону праці та нормативні вимоги з охорони праці встановлено законодавчими актами республік у складі Російської Федерації, не можуть бути нижче гарантій і нормативних вимог, передбачені Правовими основами охорони праці [27, с.125].
Дії цих Основ поширюється на:
підприємства, установи та організації (надалі - підприємства) усіх форм власності незалежно від сфери господарської діяльності та відомчої підпорядкованості;
роботодавців;
працівників, які перебувають з роботодавцями у трудових відносинах;
працівників кооперативів;
студентів освітніх установ вищої і середньої професійної освіти, учнів освітніх установ середньої, початкової професійної освіти і освітніх установ основної загальної освіти, що проходять виробничу практику;
військовослужбовців, які залучаються для роботи на підприємствах;
громадян, які відбувають покарання за вироком суду у період їхньої роботи на підприємствах.
На громадян Російської Федерації, які працюють за наймом в інших державах, поширюється законодавство про охорону праці держав-роботодавців, а на іноземних громадян та осіб без громадянства, які працюють на підприємствах, що знаходяться в юрисдикції Російської Федерації, поширюється законодавство про охорону праці Російської Федерації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами (угодами) Російської Федерації.
Опишемо основні принципи державної політики в галузі охорони праці
Державна політика в галузі охорони праці передбачає спільні дії органів законодавчої і виконавчої влади Російської Федерації і республік у складі Російської Федерації, об'єднань роботодавців, професійних спілок в особі їх відповідних органів і інших уповноважених працівниками представницьких органів щодо поліпшення умов і охорони праці, попередження виробничого травматизму та професійних захворювань.
Основними напрямами державної політики в галузі охорони праці є:
визнання і забезпечення пріоритету життя та здоров'я працівників по відношенню до результатів виробничої діяльності підприємства;
координація діяльності в галузі охорони праці, інших сферах економічного, соціальної політики, а також у галузі охорони навколишнього природного середовища;
встановлення єдиних нормативних вимог з охорони праці для підприємств усіх форм власності незалежно від сфери господарської діяльності та відомчої підпорядкованості;
державне управління діяльності у сфері охорони праці, включаючи державний нагляд і контроль за дотримання законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
громадський контроль за дотримання законних прав та інтересів работ6нікаов в області охорони праці на виробництві, здійснюваний працівниками через професійні спілки в особі їх відповідних органів та інші уповноважені працівниками представницькими органами;
взаємодії і співпрацю органів державного управління, нагляду та контролю за роботодавцями, професійними спілками в особі їх відповідних органів та іншими уповноваженими працівниками, представницьким органами, зацікавленими в розробці та практичній реалізації державної політики в галузі охорони праці;
проведення ефективної податкової політики, стимулюючої створення здорових та безпечних умов праці, розробку та впровадження безпечних техніки і технології, засобів колективного та індивідуального захисту працівників;
застосування економічних санкцій з метою дотримання підприємствами та працівниками нормативних вимог з охорони праці;
забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям, засобами колективного та індивідуального захисту, лікувально-профілактичним харчуванням, необхідними профілактичними засобами за рахунок коштів роботодавців;
обов'язкове розслідування кожного нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві;
встановлення компенсацій і пільг за важкі роботи і роботи з шкідливими або небезпечними умовами праці, неусувними при сучасному технічному рівні виробництва та організації руда;
захист інтересів працівників, що постраждали від нещасних випадків на виробництві чи отримали професійне захворювання, а також членів з сімей;
підготовка фахівців в області охорони праці, в тому числі в освітніх установах вищої і середньої професійної освіти;
встановлення державної статистичної звітності про умови праці, про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання;
інформування працівників про стан умов та охорони праці на підприємствах;
здійснення заходів з пропаганди передового досвіду в галузі охорони праці;
міжнародне співробітництво при вирішенні проблем охорони праці.
Держава в особі органів законодавчої та виконавчої влади з урахуванням консультацій з об'єднаннями роботодавців. Професійним спілками в особі їх відповідних органів та іншими уповноваженими працівниками, представницьким органами розробляє, здійснює та періодично переглядає узгоджену політику в області охорони праці.
Кілька слів про гарантії працівника на права з охорони праці.
Кожен працівник має право на охорону праці, в тому числі:
на робоче місце, захищене від впливу шкідливих чи небезпечних виробничих факторів, які можуть викликати виробничу травму, професійне захворювання або зниження працездатності;
на відшкодування шкоди, заподіяної йому каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаними з виконанням ним трудових обов'язків;
на отримання достовірної інформації лот роботодавця або державних чи громадських органів про стан умов та охорони праці на робочому місці працівника, про існуючий ризик ушкодження здоров'я, а також про вжиті заходи щодо його захисту від впливу шкідливих чи небезпечних виробничих факторів;
на відмову без будь-яких необгрунтованих наслідків для нього від виконання робіт у разі виникнення безпосередньої небезпеки для його життя і здоров'я до усунення цієї небезпеки;
на забезпечення засобами колективного та індивідуального захисту відповідно до вимог законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці за рахунок коштів роботодавця;
на навчання безпечним методам і прийомам праці за рахунок коштів роботодавця;
на професійну перепідготовку за рахунок коштів роботодавця у разі припинення діяльності або закриття підприємства, цеху, дільниці або ліквідації робочого місця внаслідок незадовільних умов праці, а також у разі втрати працездатності у зв'язку з нещасним випадку на виробництві або професійним захворюванням;
на проведення інспектування органами державного нагляду і контролю або громадського контролю умов і охорони праці, в тому числі за запитом працівника на його робочому місці;
на участь у перевірці та розгляді питань, пов'язаних з поліпшенням умов і охорони праці.
Держава в особі органів законодавчої, виконавчої та судової влади гарантує право на охорону праці працівникам, які беруть участь у трудовому процесі за трудовим договором (контрактом) з роботодавцями.
Умови трудового договору (контракту) повинні відповідати вимогам законодавчих та інших нормативних актах про охорону праці. У трудовому договорі (контракті) вказуються достовірні характеристики умов праці, компенсації і пільги працівникам за важкі роботи і роботи з шкідливими або небезпечними умовами праці.
На час припинення робіт на підприємстві, в цеху або на ділянці, робочому місці в слідстві порушення законодавства про охорону праці, нормативних вимог з охорони праці не з вини працівника, за ним зберігаються місце роботи, посада та середній заробіток.

5.2 Планування заходів з охорони праці

У зв'язку з включенням питань охорони праці працівників галузі в Концепцію розвитку охорони здоров'я і медичної науки в Російській Федерації, враховуючи численні пропозиції, що надходять від органів управління, установ охорони здоров'я та профспілкових організацій, на базі Рекомендацій, затверджених постановою Мінпраці РФ від 29.12.96 № 74, МОЗ України підготувала проект Програми, який був розглянутий і схвалений на засіданні Колегії МОЗ Росії 23.12.97. Програма складається з 4 розділів:
Правове та нормативне забезпечення охорони праці.
Організаційне та технічне забезпечення охорони праці.
Навчання працівників з охорони праці, інформаційне забезпечення в галузі охорони праці.
Наукове забезпечення охорони праці.
Мета Програми - розробка першочергових заходів щодо попередження виробничого травматизму і професіонал ної захворюваності, усунення негативних моментів в організації цієї роботи.
Розділом 1 Програми передбачено проведення робіт з перегляду діючих і розробки нових правил та типових інструкцій з охорони праці та безпечної експлуатації відділень, кабінетів, лабораторій, обладнання закладів охорони здоров'я та держсанепіднагляду. Фінансування цих робіт передбачається здійснювати за рахунок коштів Федерального бюджету.
Розділом 2 передбачена розробка програм поліпшення умов і охорони працю на рівні органів управління та закладів охорони здоров'я суб'єктів Російської Федерації (там, де такі програми ще не розроблено).
У розділі 3 передбачається створення системи підвищення кваліфікації з питань охорони праці для керівників, спеціалістів, обслуговуючого персоналу, розробка диференційованих (відповідно до обсягу виконуваної роботи) програм навчання з охорони праці.
Навчання керівників буде здійснюватися на базі Російської медичної академії післядипломної освіти та на місцях, лікувальних закладах, які мають дозвіл на право навчання з питань охорони праці.
Основними заходами розділу 4 є дослідження умов праці та підготовка науково обгрунтованих пропозицій щодо режиму праці і відпочинку, а також з надання пільг та компенсації працівниками галузі, що працюють в особливо шкідливих і небезпечних умовах праці. Ці заходи планується виконувати силами галузевої науки. Фінансування передбачається забезпечити за рахунок коштів Федерального фонду обов'язкового медичного страхування.
Планування заходів з охорони праці полягає у розробці інструкцій з охорони праці, власне планування заходів, контроль за проведенням цих заходів і дотриманням інструкцій, а також розслідування нещасних випадків і хвороб, пов'язаних з небезпечними факторами при здійсненні професійної діяльності.
Інструкції з охорони праці можуть розроблятися для працівників окремих професій, так і для окремих видів робіт. Інструкції для працівників розробляються на основі типових інструкцій, вимог безпеки, викладених в експлуатаційних та ремонтних документах обладнання, що використовується на даному підприємстві, а також у технологічній документації цього підприємства з урахуванням умов виробництва.
Інструкції для працівників за професіями та на окремі види робіт розробляються відповідно до переліку, який складається службою охорони праці підприємства за участю керівників підрозділів.

Висновок

Отже, розглянутий у цьому дипломному дослідженні інноваційний проект полягає в організації виробництва і продажу діагностичного приладу "Біотест", призначеного для знаходження акупунктурних точок, проведення електропунктурної експрес діагностики стану організму людини за результатами вимірювань параметрів біологічно активних точок, тестування препаратів та терапії відповідно до методики Р. Фолля. Область застосування - діагностичний апарат лікаря терапевта, гомеопата, анестезіолога та ін
Новизна проекту (новаторство, інновація) полягає в тому, що передбачається випуск продукту, що не має собі аналога ні в Росії, ні за кордоном - приладу дуже дешевого і надійного.
Крім питань теоретичних (економічних і правових) підстав інноваційної діяльності, питань управління персоналом в наукових організаціях і питань безпеки життєдіяльності, центральною частиною цієї дипломної роботи було:
розробка власної моделі оцінки ефективності інноваційного проекту;
порівняльне опис двох методик (традиційної та запропонованої) оцінки ефективності інноваційного проекту;
проведення оцінки ефективності інноваційного проекту виробництва приладу "Біотест" по обидва методиками;
порівняння результатів оцінки ефективності проекту по обидва методиками.
Коротко сформулюємо висновки по цих позиціях.
Існуюча (стандартна, класична) методика оцінки ефективності інноваційного проекту включає в себе:
розрахунок коефіцієнта чистої приведеної вартості (NPV);
розрахунок індексу рентабельності інвестицій (PI);
розрахунок внутрішньої норми прибутку або норми рентабельності інвестиції (IRR);
прийняття рішення щодо реалізації проекту.
Пропонована модель оцінки ефективності інноваційного проекту буде включати в себе:
оцінку конкурентних переваг товару (послуги), пропонованого даним проектом;
оцінку місткості ринку збуту, на який орієнтований розглянутий проект, що включає в себе як основного показника прогноз обсягу продажів;
розрахунок виробничої потужності, необхідної для реалізації проекту, і її зіставлення з прогнозованим обсягом продажів;
розрахунок необхідного для реалізації проекту обсягу інвестицій;
розрахунок "точки беззбитковості", тобто критичного для окупності проекту обсягу випуску продукції;
резюмують розрахунок основних показників проекту, таких як прибуток (валовий та чистий); рентабельність продукції, рентабельність фондів;
повна собівартість; трудомісткість; прогнозована ціна на продукцію; критичний обсяг продажу і випуску; ефективність капітальних вкладень, термін окупності; запас фінансової міцності;
прийняття рішення з реалізації (або відхилення) проекту.
Як було відзначено в дипломній роботі, стандартна модель менш трудомістка в своєму застосуванні - в цьому, безсумнівно, є перевага стандартної моделі перед пропонованої моделлю. Однак, основна різниця між стандартною і пропоновану моделями в тому, що запропонована модель дає більше інформації про конкретний проект - а в цьому велика перевага пропонованої моделі перед стандартною. Наприклад, стандартна модель оцінки ефективності проекту не може дати відповідь на питання, в якому обсязі потрібно виробляти продукцію, щоб проект був рентабельним - стандартна модель використовує цей показник, але не розраховує його, тоді як пропонована модель спочатку його розраховує, а потім використовує. Так, і та і інша моделі можуть сказати про те, що, наприклад, в результаті трьох років реалізації проект буде рентабельним, тоді як пропонована методика може сказати, що проект окупиться вже через 7 місяців.
У пропонованої моделі також є один істотний недолік - усі основні показники розраховуються на основі прогнозу обсягу продажів. Але це прогноз, очевидно, може бути тільки зразковим. Отже, всі основні показники пропонованої моделі будуть приблизними.
Опишемо результати застосування цих моделей до оцінки ефективності конкретного інноваційного проекту.
1. За своєю значимістю для оцінки ефективності проекту в двох розглянутих моделях порівнянні коефіцієнт чистої приведеної вартості (NPV) зі стандартної моделі і показник чистого прибутку плюс величина початкових вкладень. Тобто в стандартній моделі показник

Тоді як у пропонованій моделі аналогічний показник
2209 + 14011 = 16220 у. е.,
де 2209 у. е. - прибуток у розпорядженні організації (різниця між чистим прибутком і повертаються інвестиціями).
Різниця в сумі тут з-за того, що пропонована модель в розрахунках користується прогнозованою величиною обсягу продажів. Це прогноз робиться на основі лінійної апроксимації, яка, як відомо, дає приблизні результати. Слід зазначити, що розбіжність значень цих коефіцієнтів складає всього
(1 - 16200/17149, 3) * 100% = 5,52%.
З математичної статистики відомо, що високою вірогідністю мають ті твердження, які гарантовані на 95%; якщо твердження гарантовано на 90%, це також вважається прийнятним. Якщо в нашому випадку розбіжність результатів складає 5,52%, це означає, то з імовірністю 95-94% можна стверджувати, що результати застосування традиційної і розробленої методики співпадуть. А це, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про досить високої точності пропонованої моделі взагалі і прогнозу обсягу продажів зокрема.
2. Індексу рентабельності інвестицій (PI) зі стандартної моделі відповідає показник ефективності капітальних вкладень:
Стандартна модель дає значення коефіцієнта:

тоді як пропонована модель дає
Е = П / К = 8721/6512 = 1,34.
Розбіжність - 4%, тобто, як і в попередньому показнику, точність запропонованої моделі висока.
3. Стандартна модель передбачає розрахунок внутрішньої норми прибутковості, яка для розглянутого проекту дорівнює .
Аналогічного показника в пропонованій моделі немає, проте сказано, що рентабельність проекту 0,166. Іншими словами, стандартна методика каже, що для того, щоб проект був рентабельним, необхідно значення внутрішньої норми прибутковості мінімум , Тоді як пропонована модель говорить, що проект має норму прибутковості 0,166. Тут не можна порівняти точність обчислень, можна тільки сказати, що висновки цих двох моделей не суперечать один одному.
4. Порівнявши значення основних показників двох моделей, зазначимо, що остаточні висновки їх застосування до розглянутого проекту теж не відрізняються один від одного - і та і інша модель дали висновок про те, що в розглянутий проект варто вкладати гроші.
Таким чином, у цій дипломному дослідженні була розроблена власна методика оцінки ефективності інноваційного проекту, було дано порівняння цієї методики зі стандартною, потім обидві методики були застосовані для оцінки ефективності конкретного проекту і дали схожі результати.

Література

1. Авдєєв В.В. Управління персоналом: технологія формування команди. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 431 c.
2. Акредитація і ліцензування медичних закладів: збірник матеріалів. - К.: Управління охорони здоров'я мерії м.
3. Новосибірська, 2001, Т.2. - 408 с.
4. Аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства / Н. П.
5. Любушин, В.Б. Лещева, В.Г. Дьякова.; Під ред. Н.П. Любушина. - М.: ЮНИТИ, 2004. - 219 с.
6. Ансофф І. Стратегічне управління. - М.: Економіка, 1999. - 318 с.
7. Артамонов Б.В. Стратегічний менеджмент. - М.: ЮНИТИ, 2002 - 213. с.
8. Артеменко В.Г., Беллендир М.В. Фінансовий аналіз. - М.: Видавництво "ДІС", 2003. - 327 с.
9. Арустамов Е.А., Пахомкін О.М., Платонов А.П., Рикова І.В. Організація підприємництва. - М.: Видавничо-книготорговий центр "Маркетинг", МУПК, 2004. - 279 с.
10. Берл Г. Кіршнер П. Миттєвий бізнес-план: дванадцять швидких кроків до успіху. - М: Справа, 2003. - 289 с.
11. Бернстайн Л.А. Аналіз фінансової звітності. - М.: Фінанси і статистика, 2004. - 118 с.
12. Бізнес-план. Методичні матеріали / / Під. ред. професора П. Л.
13. Манилівське. - М: Фінанси і статистика, 2002. - 518 с.
14. Бізнес-план. Методичні вказівки. / / За редакцією Н.А. Колесникової - М: Фінанси і статистика, 2003. - 319 с.
15. Бізнес-план. Робоча книга - СПб: ЕІС, 2002. - 489 с.
16. Брінк І.Ю., Савельєва Н.А. Бізнес-план підприємства. Теорія і практика. - Ростов н / Д: Фенікс, 2003. - 513 с.
17. Буров В.М. Стратегічне управління фірмами. - М.: Инфра-М, 2002. - 285 с.
18. Буров В.П., Морошкин О.К. Бізнес-план. Методика складання реальний приклад. - М: ЦІПКК, 2003. - 218 с.
19. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 318 с.
20. Виханский О.С. Стратегічний менеджмент. - М.: Видавництво МДУ, 2003. - 159 с.
21. Герчикова І.М. Менеджмент. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2001. - 456 с.
22. Глущенко В.Д. Підприємницька діяльність ЛПУ: основні напрями / / Головний лікар, 2001, № 4. - С.12-19.
23. Дегтяренко В.М. Оцінка ефективності інвестиційних проектів. - М.: Инфра-М, 2002. - 165 с.
24. Ділове планування: Методи. Організація. Сучасна практика. - М.: Фінанси і статистика, 1999. - 315 с.
25. Єфремов В.С. Стратегічне планування в бізнес-системах. - М.: Финпресс, 2001. - 240 с.
26. Ільїн А.І. Планування на підприємстві. У 2-х частинах. Частина 1. - Мінськ: ТОВ "Нове знання", 2001. - 321 с.
27. Ільїн А.І. Планування на підприємстві. У 2-х частинах. Частина 2. - Мінськ: ТОВ "Нове знання", 2001. - 341 с.
28. Інформаційно-довідкова система "Новосибірська область". - К.: Інжгеодезія, 2003. - 1 компакт-диск.
29. Кадиров Н.Ф. Економічна служба лікувально-профілактичних установ. - М.: ГАРАНТ', 2000. - 800 с.
30. Карлоф Б. Ділова стратегія. - М.: Економіка, 1999. - 146 с.
31. Ковальов В.В. Фінансовий аналіз: методи й процедури. Фінанси і статистика. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 572 с.
32. Котлер Ф. Основи маркетингу. - М.: Прогрес, 2002. - 517 с.
33. Кучеренко В.З. Основи медичного маркетингу. - М.: ММА ім. І.М. Сєченова, 2000. - 121 с.
34. Лебедєв А.А. Використання маркетингової філософії в діяльності медичних установ державної системи охорони здоров'я в умовах ринкової економіки / / Економіка охорони здоров'я, 1999. № 7. - С.31-37.
35. Лебедєв А.А. Ринкова економіка і медицина. - Самара: Будинок друку, 2001. - 201 с.
36. Лівшиць К.А. Аналітична функція маркетингу / / Світ медицини, 1998. № 7. - С.13-14.
37. Ліпсіц І.В. Бізнес-план - основи успіху: Практичний посібник. - М: Машинобудування, 2003. - 321 с.
38. Малахова Н.Г. Маркетинг медичних послуг. - М.: МЦФЕР, 2001. - 184 с.
39. Маркова В.Д., Кузнєцова С.А. Стратегічний менеджмент. - М.:
40. ИНФРА-М, 2002. - 288 с.
41. Мединський В.Г., Скамай Л.Г. Інноваційне підприємництво. - М.: "Инфра-М", 2002. - 445 с.
42. Методичні вказівки з оцінки ефективності інвестиційних проектів та їх відбору для фінансування. - М.: Офіційне видання, 2004. - 278 с.
43. Основи економічного аналізу господарюючого суб'єкта. / / За ред. О.М. Богатко - М.: Фінанси і статистика, 2003. - 287 с.
44. Оцінка бізнесу. Збірник статей. / За заг. ред. А.Г. Грязнова. М.А. Федотової. - М.: Инфра-М, 2002. - 312 с.
45. Збірник бізнес-планів з коментарями і рекомендаціями. Ізд.2. Під ред.В.М. Попова. - М.: Фінанси і статистика, 2002. - 386 с.
46. Скопилатов І.А., Єфремов О.Ю. Управління персоналом. - СПб.: Вид-во Смольного ун-ту, 2000. - 512 с.
47. Довідник фінансиста предпріятія.3-е вид., Доп. і перераб. ИНФРА-М, 2001. - 326 с.
48. Старобінський Е.Є. Як управляти персоналом. - М.: ЗАТ "Бізнес - школа" Інтел - синтез ", 1999. - 368 с.
49. Стародубов В.І. Інвестиційні проекти в області медицини / / Економіка охорони здоров'я, 2001. № 10. - С.23-27.
50. Стратегічне планування і управління. / / За ред. Іванова П.Д. - СПб.: Пітер Ком, 2001. - 348 с.
51. Травін В.В., Дятлов В.А. Основи кадрового менеджменту. - М.: Справа, 2001. - 336 с.
52. Томпсон А.А., Стрікленд А. Дж. Стратегічний менеджмент: Мистецтво розробки та реалізації стратегії. / / Пер. з англ. Під ред.Л.Г. Зайцевої, М.І. Соколовою. - М.: Банки і біржі, ЮНИТИ, 2000. - 576 с.
53. Управління проектами / За заг. Ред.В.Д. Шапіро. - СПб.: Два-Три, 1996. - 412 с.
54. Уткін Е.А., Кочетков А.І. Управління персоналом у малому та середньому бізнесі. - М.: Аналіс, 2000 - 206 с.
55. Фатхутдінов Р.А. Інноваційний менеджмент. - Спб.: "Пітер", 2003. - 400 с.
56. Ховард К., Коротков Е. Принципи менеджменту. Управління в системі цивілізованого підприємництва. Навчальний посібник. - М.: ИНФРА - М, 2002. - 224 с.
57. Шеїн В. Н і ін Корпоративний менеджмент. Досвід Росії і США. - М.: Новини, 2003. - 208 с.
58. Шекшня С.В. Управління персоналом сучасної організації. - М.: "Бізнес-школа" Інтел-синтез ", 2001. - 300 с.
59. Економіка підприємства. / Под ред. І.О. Волкова. - М.: Инфра - М, 2002. - 416 с.
60. Економіка підприємства. / Під ред.В.М. Семенова. - М.: Центр економіки і маркетингу, 2001. - 328 с.
61. Економічна стратегія фірми. / / Під ред.А.П. Градова. - СПб.:
62. Спеціальна література, 2002. - 415 с.
63. Економічний аналіз та планування діяльності медичних установ: Трудові показники. Виробнича діяльність.
64. Фінансовий стан. Складання кошторисів. - М.: Міжнародний центр фінансово-економічного розвитку, 2002. - 198 с.
65. Економіко-правові основи організації надання платних медичних послуг. - М.: ГРАНТ', 2000. - 436 с.
66. Яковлєв В.К. Правові основи охорони праці. Коментарі. / / Матеріали для підготовки та проведення акредитації та ліцензування медичних установ (Затверджено Верховною Рад Російської Федерації від 06.08.93 № 5600-1 (в ред. Федерального закону від 18.07.95 № 109-AP)) - Новосибірськ: Управління охорони здоров'я мерії м.
67. Новосибірська, 2001, Т.3.
68. Якушев К.Р. Новосибірськ у цифрах: збірник статистичних матеріалів. - Новосибірськ, Видавництво ДПНТБ, 2004. - 116 с.
69. www.unitc.ru / lawprint. php
70. www.unitc.ru / law. php? id = 2 & fs = 40
71. www.invur.ru / index. php? page = docs & cat = oficial & scat = zakon & doc = zak_tymen

Додаток 1

Паспорт інноваційного проекту.
Назва проекту: діагностичний прилад "Біотест", який реалізує методику Р. Фолля.
Автор розробки (керівник проекту):
Учасники проекту:
Організація-розробник:
Коротка анотація розробки: організація виробництва і продажу діагностичного приладу "Біотест", призначеного для знаходження акупунктурних точок, проведення електропунктурної експрес діагностики стану організму людини за результатами вимірювань параметрів біологічно активних точок, тестування препаратів та терапії у відповідності з методикою Р. Фолля; основний результат від застосування проекту полягає в отриманні прибутку в розмірі 14011 у. е. за 9 місяців реалізації проекту.
Новизна та основні переваги:
Новизна проекту (новаторство, інновація) полягає в тому, що передбачається випуск продукту, що не має собі аналога ні в Росії, ні за кордоном - приладу дуже дешевого і надійного. Прилад "Біотест" розроблявся строго на основі методу Р. Фолля. Прилад включив в себе всі найпотрібніші якості такі як простота, зручність і легкість в обігу і настройці приладу, мала вага виробу, надійність і міцність виробу, мале енергоспоживання, живиться від джерел живлення батареї "пальчикові", які широко доступні, естетичний зовнішній вигляд приладу і його периферійних пристроїв. Життєвий цикл приладу "Біотест" в основному буде визначатися життєвим циклом самого застосовуваного методу Р. Фолля.
Нижче наведена таблиця, в якій показано переваги та недоліки приладу "Біотест" у порівнянні з зарубіжними та вітчизняними аналогами:
Таблиця Д.1.1 - Переваги та недоліки конкурентних розробок
Властивість
Peterlink Electronics
Kindling
Старт-1
Біотест
Компактність і мобільність
-
-
-
+
Робота з ЕОМ
+
+
+
+
Робота без ЕОМ
-
+
+
+
Простота в обігу
-
-
-
+
Додаткові функції
+
+
+
-
Можливість працювати без складної настройки
-
-
-
+
Відсутність додаткових витрат на обслуговування
-
-
-
+
Ціна, долари США
20 000
5000-6000
1 400
141
З таблиці видно, що у аналізованого приладу є великі переваги в порівнянні з конкурентними.
7) Захищеність проекту на момент подачі заявки: такий не є.
8) Об'єкт інтелектуальної власності, який планується отримати в результаті виконання проекту: технологія і товарний знак.
9) Сфера застосування розробки: діагностичний прилад "Біотест" призначений для знаходження акупунктурних точок, проведення електропунктурної експрес-діагностики стану організму людини за результатами вимірювань параметрів біологічно активних точок, тестування препаратів та терапії у відповідності з методикою Р. Фолля. Область застосування - діагностичний апарат лікаря терапевта, гомеопата, анестезіолога та ін
10) Конкуренти:
На Російському ринку на даний момент є всього кілька конкурентів:
Peterlink Electronics. Це німецька компанія, пропонує вона прилади дуже високого класу працюють тільки в комплекті з ЕОМ і програмним забезпеченням. Продукція цієї компанії не має такого необхідного властивості як компактність і мобільність. Фірма пропонує повністю обладнані кабінети, призначені тільки для роботи з цим приладом. Повністю обладнаний кабінет коштує приблизно $ 20000. Такі витрати може собі дозволити тільки забезпечене медичний заклад.
Kindling. Це теж компанія з Німеччини. Про неї є невелика кількість інформації. Прилади цієї компанії постачаються і працюють як з ЕОМ так і без ЕОМ, але так само не мають властивості компактності і мобільності. Комплект обладнання даної компанії коштує приблизно від $ 5000 до $ 6000 в залежності від комплектації.
Старт-1. Це російська фірма. Виробляє комплекси як з ЕОМ, так і без ЕОМ. Відомо, що комплекс без ЕОМ коштує приблизно $ 1400.
Основна перевага всіх трьох перерахованих компаній полягає в тому, що в їх приладах існує деяка кількість додаткових функцій, але ця перевага не є головним.
Недоліки всіх трьох компаній полягають у тому, що:
у приладів немає властивостей компактності, мобільності, і вони складні в обігу;
високі ціни на комплекси.
Перевагами нашого приладу є такі його властивості як:
мобільність, компактність, можливість працювати як в стаціонарних, так і в польових умовах, можливість працювати як в комплекті з ЕОМ, так і без ЕОМ, дуже низька ціна при якості не поступається конкурентам, але в нашому приладі зібрані тільки основні функції, які є найбільш необхідними. Недоліком даного приладу є відсутність у ньому додаткових функцій наявних у конкурентів. Недоліком компанії є її не дуже широка популярність на даному сегменті ринку, але цей недолік постійно зменшується.
11) Стадія освоєння розробки: пропонований проект знаходиться на стадії виробленої бізнес-ідеї, для здійснення якої складено техніко-економічне обгрунтування, складено бізнес-план реалізації проекту і виконаний промисловий зразок.
12) Термін реалізації проекту: Очікувана час доведення проекту до серійного виробництва - 4 місяці; можливе час окупності проекту - 9 місяців.
13) Потреби проекту:
Особливістю технологічного процесу виробництва даної продукції є те, що технологічний процес не вимагає яких то або складних агрегатів, верстатів або автоматичних ліній. Він складається з наступних операцій:
Підготовка корпусів вироби до подальшої обробки та обробка корпусів.
Виготовлення лицьових панелей і шкал.
Підготовка та обробка друкованих плат для подальшого монтажу електронних компонентів.
Монтаж електронних компонентів на друковану плату.
Остаточне складання приладу.
Налаштування, регулювання приладу і перевірка його працездатності і відповідність технічним характеристикам.
Всі операції здійснюються на столі-верстаку, де задіюється допоміжне обладнання: використовуються викрутки, напилки, надфілі, паяльник, пінцет, скальпель, тестер, міні електродриль.
Склад робочих місць: необхідно два однотипних робочих місця, на яких відбувається весь процес виготовлення.
Тривалість циклу виготовлення партії приладів з 10 штук на одному робочому місці становить 60 робочих годин.
Норми часу на кожну операцію взаємопов'язані з тривалістю операції на робочому місці таким чином, щоб забезпечити прогнозовану продуктивність, не стомлюючи працівника. Всі норми часу на операції наведені в таблиці нижче.
Таблиця Д.1.2 - Норми часу на операції
Операція
Норма часу на операцію
годинник
Кількість одночасно знаходяться на робочому столі деталей
Підготовка корпусів вироби до подальшої обробки та обробка корпусів
7.2
1
Виготовлення лицьових панелей і шкал
3
10
Підготовка та обробка друкованих плат для подальшого монтажу електронних компонентів
4.8
10
Монтаж електронних компонентів на друковану плату
22.2
1
Остаточне складання приладу
9.6
1
Налаштування, регулювання приладу і перевірка його працездатності і відповідність технічним характеристикам
13.2
1
Всі операції на кожному робочому місці виконуються послідовно по 10 комплектів за операцію.
Нижче наведено розрахунок площі ділянки.
Таблиця П1.3 - Розрахунок необхідної площі під виробничу ділянку
Найменування
кол-во
габарити мxм
всього m 2
Робоче місце
2
2х2
8
Місця для зберігання деталей та інструменту
2
2х1
4
Місце для додаткового обладнання
1
2х2 +2 х1
4 +2 = 6
Похід
1
6х1
6
Разом:
24
Виходячи з цієї величини рекомендовані габарити приміщення дільниці
4х6 = 24 м 2
Так само необхідна кімната для директора, заступник директора та бухгалтера / касира загальна площа становить 30 м 2.
Для розрахунку необхідного обсягу фінансування потрібно визначити структуру витрат, які необхідні для роботи фірми. Вони виглядають наступним чином:
1) Витрати на оренду приміщення за перший місяць визначаються з розрахунку, що вартість оренди за 1 квадратний метр приміщення в рік становить 300 у. е., отримуємо вартість оренди:
З оренди = 300 * (24 +30 * 0.15) / 12 = 712 у. е. / міс.
Так як обсяг продукції, що випускається становить 15% від загального обсягу виробництва всього підприємства то від оренди не виробничих приміщень взято 15%.
2) Витрати на обладнання та інвентар.
Таблиця Д.1.4 - Витрати на обладнання та інвентар
Найменування витрат
Кількість шт.
Вартість одиниці у. е.
Загальна вартість у. е.
Комплект обладнання на 1 робоче місце
2
900
1800
Складське та додаткове обладнання
1
800
1600
Разом:
3400
3) Витрати на початкові закупівлі комплектуючих з розрахунку на 1 місяця роботи. Для визначення витрат вважаємо, що кожного місяця на фірмі випускається однакова кількість приладів рівне 1 / 12 частини річного випуску. Річний обсяг випуску приймаємо 600 одиниць. Отже на місяць буде випускатися 50 приладів. Витрати на закупівлю комплектуючих для кожного приладу приблизно рівні 38 у. е.
Звідси отримуємо що витрати на створення запасів матеріалів для роботи протягом місяця рівні 38 * 50 = 1900 у. е.
4) Початкові витрати на рекламу беруться з таким розрахунком, що необхідно розіслати директ-мейлом як мінімум 1 / 3 всіх московських медичних установ рекламні проспекти. На це передбачається витратити приблизно 500 у. е.
Підсумовуючи все за статтями отримуємо, що розмір необхідних інвестицій становить:
Таблиця Д.1.5 - Сума необхідних інвестицій
Найменування статей витрат
сума
Витрати на оренду приміщень за 1-й міс.
712
Витрати на обладнання та інвентар
3400
Витрати на початкові закупівлі комплектуючих на 1 місяць роботи
1900
Початкові витрати на рекламу
500
Разом: розмір необхідних інвестицій
6512
Розрахунок повної собівартості виробництва продукції
1) 3атрати на комплектуючі вироби на річний випуск становлять 22800 у. е.
2) Для визначення річного фонду з / п робітників cборочного ділянки складається таблиця наступного вигляду:

Таблиця Д.1.6 - Річний фонд заробітної плати
Спеціальність
Відрядна оплата за одиницю продукції у. е.
Річний обсяг продукції, шт.
Значення розрахункового показника по фонду з / п, у. е.
Робочі ділянки
20
600
12000
Фонд планованих доплат (4%)
480
Фонд планованих премій (15%)
1800
Річний фонд основної з / п основних робочих
14280 = NOT (ABOVE)
Річний фонд доп. з / п основних робочих (5%)
714
Річний фонд з / п основних робочих
14994
3) З таблиці видно, що відрахування на соціальні цілі становлять:
14994 * 0.385 = 5773 у. е.
4) Величина витрат на утримання та експлуатацію устаткування становить 1% від фонду заробітної плати основних робітників - 150 у. е.
5) Величина амортизації обладнання становить 20% в рік від його початкової вартості:
A = 3400 * 0.2 = 680 у. е.
6) Кошторис річних загальновиробничих витрат наведена в таблиці.
Таблиця 1.7 - Кошторис річних загальновиробничих витрат

Найменування статей витрат
Значення розрахункових показників у. е.
1
Експлуатація обладнання:
витрати на ел. енергію (сумарна середня потужність обладнання не перевищує 1 КВт)
300
2
Капітальний та поточний ремонт обладнання (5%)
170
3
Амортизаційні відрахування основного обладнання (20%)
680
4
Оплата оренди приміщення (24м лютого +30 * 15%)
8550
5.1
Річний фонд заробітної плати керівників та службовців
3060
5.2
Відрахування на соціальні цілі (38.5%)
1178
6
Інші витрати не передбачені попередніми статтями (25% від попередніх статей)
3485
Разом річні загальновиробничі (непрямі) витрати
17423
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Диплом
450.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Обгрунтування доцільності впровадження інноваційного проекту з виробництва нового приладу Біотест
Розробка інноваційного проекту з організації виробництва нового алюмінієвого композитного матеріалу
Впровадження інноваційного проекту в медицині
Техніко-економічна оцінка доцільності впровадження нового виду послуги з ремонту блоку циліндрів
Обгрунтування та оцінка ефективності інноваційного проекту
Розробка бізнес-плану проекту з виробництва і збуту приладу для діагностики та медикаментозного
Економічне обгрунтування доцільності виробництва хлібопродуктів пряників і виявлення умов
Обгрунтування доцільності виробництва меблів ТОВ Комільфо в м Усть Ілімську
Обгрунтування доцільності виробництва меблів ТОВ Комільфо в г Усть-Ілімську
© Усі права захищені
написати до нас