додати матеріал

приховати рекламу

Нормування праці

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

Зміст
Введення
1. Нормативні матеріали для визначення норм праці
1.1 Поняття нормування праці на підприємстві
1.2 Правові основи нормування праці
1.3 Види норм при нормуванні праці
1.4 Нормативні матеріали для визначення норм праці
2. Розрахунок середньої заробітної плати
Оплата праці
2.2 Основні чинники регулювання заробітної плати
2.3 Розрахунок середньої заробітної плати
2.4 Нарахування та утримання із заробітної плати
3.1 Основні та додаткові нарахування
3.2 Види нарахувань
3.3 Види утримань
Завдання
Відповіді на тести
Висновок
Список літератури

Введення

Людина за своєю природою істота соціальна. Він живе серед інших людей, створюючи собі і своїм близьким більш зручні умови існування. Так утворюється світ економіки. Історія розвитку людства - це історія розвитку економічних відносин, у тому числі в галузі суспільного поділу працю. "Всі речі у праці" - сказав Проповідник. Не випадково саме про працю у народів світу склалося найбільшу кількість прислів'їв та приказок, що відображають культуру, традиції і досвід. Не випадково відносини праці знайшли втілення у багатьох класичних творах мистецтва.

Економіка праці як наука вивчає економічні закономірності в галузі трудових відносин, у тому числі специфічні форми прояву сутності праці, такі, як зайнятість, організація, оплата, ефективність та ін Економіка праці, будучи економічною наукою, пояснює процеси узгодження та координації у суспільстві. Знання основ економіки праці дозволить фахівцю абстраговано і аргументовано підходити до вивчення подій, що відбуваються, пояснювати їх рушійні сили і оцінювати значення.

У даній роботі ми розглянемо, які бувають нормативні матеріали для визначення норм праці, як розраховується середня заробітна плата і які бувають нарахування та утримання із заробітної плати.


1. Нормативні матеріали для визначення норм праці.

1.1 Поняття нормування праці на підприємстві

В умовах переходу економіки України до ринкових відносин об'єктивно зросла роль нормування праці як одного з істотних ділянок економічного механізму, який визначає ефективність діяльності підприємства. Як показує практика, ефективність використання праці тісно пов'язана з загальними економічними результатами діяльності підприємства, тому сьогодні актуальне проведення систематичної роботи зі зниження істотних витрат праці, у зв'язку з чим значно зростає роль і значення нормування праці на підприємстві. Нормування праці на підприємстві - це система засобів і методів встановлення норм праці, необхідних для об'єктивної оцінки його ефективності відповідного рівня його оплати.

До числа засобів нормування праці відносять централізовано розроблені нормативні матеріали, засоби вимірювання і аналізу трудових процесів, комп'ютерну техніку. Що стосується методів нормування, то вони, по суті, є технологіями встановлення та застосування норм праці. Метою нормування праці на підприємстві є забезпечення ефективного використання його матеріальних і трудових ресурсів, конкурентоспроможності продукції на основі цілеспрямованих заходів щодо зниження трудових витрат у результаті впровадження досягнень науки і передового досвіду.

1.2 Правові основи нормування праці

Стаття 85 Кодексу законів про працю України визначає норми праці як норми виробітку, часу обслуговування, чисельності - встановлюються для працівників відповідно до досягнутого рівня техніки, технології, організації виробництва і праці.

В умовах колективних форм організації та оплати праці можуть застосовуватися також укрупнені і комплексні норми.
Норми праці підлягають обов'язковій заміні новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують зростання продуктивності праці.
Досягнення високого рівня виробітку продукції окремим працівником, бригадою за рахунок застосування з власної ініціативи нових прийомів праці і передового досвіду, удосконалення своїми силами робочих місць не є підставою для перегляду норм.
За період незалежності Україна в цей розділ двічі вносилися зміни. Законом України від 5 червня 1995 року з КЗпП України виключена стаття 93, яка визначала порядок вирішення розбіжностей, які виникали при встановленні та перегляді деяких норм праці.
20 березня 1995 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про заходи щодо поліпшення нормування праці в народному господарстві», а незабаром, 19 квітня 1995 року, Колегія Міністерства праці України (на даний час Міністерство праці та соціальної політики України) схвалила Рекомендації з нормування праці в галузях народного господарства України (далі Рекомендації).
7 липня 1995 наказом Міністерства статистики України № 172 (нині Державний комітет статистики України) затверджена Інструкція про складання підприємствами звіту про виконання норм виробітку і стану нормування праці за формою № 4-ПВ.
28 грудня 2000 Міністерство праці та соціальної політики видало наказ «Про заходи поліпшення нормування праці», в якому рекомендовано здійснити заходи щодо підвищення ефективності Головних організацій з розробки нормативних та методичних матеріалів з нормування праці. У наказі рекомендовано передбачати у контрактах з керівниками державних (комунальних) підприємств, акціонерних товариств з частиною державного майна їх відповідальність перед власником або уповноваженим ним органом за стан нормування праці на підприємстві.
Так була утворена діє в даний час в Україні система правового регулювання нормування праці.
Міністерство праці та соціальної політики України є органом функціонального управління у сфері нормування праці. Президент України 25 липня 1997 видав Указ «Про створення Міністерства праці та соціальної політики України». Міністерство, відповідно до положення «Про Міністерство праці і соціальної політики», затвердженому Указом Президента України від 30.08.2000 р., може брати участь у реалізації державної політики у сфері нормування праці. У підпункті 11 пункту 4 цього Положення серед головних завдань Мінпраці називає розробку і здійснення заходів, які мають на меті удосконалення нормування праці; розробку та затвердження міжгалузевих норм праці. Право Міністерства брати участь у реалізації державної політики і у сфері нормування праці та його удосконалення, безсумнівно, означає і право видання підзаконних нормативних актів із зазначених питань. У складі Міністерства праці та соціальної політики України створено Національний центр продуктивності праці, в завдання якого входить впорядкування всієї сукупності матеріалів з нормування праці.
Нормування праці - один з найважливіших факторів його організації. Високий рівень управління працею і його нормування багато в чому визначають прибутковість виробництва і, в кінцевому підсумку, конкурентоспроможність підприємства. В даний час в умовах розбалансування економічного механізму країни, коли виробництво часом носить стихійний характер, різко загострилася і проблема нормування праці.
Стаття 85 КЗпП України до числа головних факторів, які служать підставою для встановлення та періодичного перегляду норм праці, відносить досягнутий більш високий рівень техніки, технологій і організації виробництва і праці в порівнянні з колишнім рівнем.
1.3 Види норм при нормуванні праці
При нормуванні праці працівників встановлюються такі види норм: норми виробітку, норми часу, норми обслуговування, норми чисельності.
Норми виробітку - це кількість продукції належної якості, який працівник (група працівників) певної кваліфікації повинен зробити в одиницю часу в цих технічних умовах.
Норми часу - це кількість робочого часу (в годинах, хвилинах), яке повинен затратити працівник (група працівників) певної кваліфікації на виробництво одиниці продукції (операцій, комплексу операцій) в певних організаційно-технічних умовах.
Норми обслуговування - це кількість одиниць обладнання, виробничих площ, робочих місць, яке працівник (група працівників) повинен обслужити в одиницю часу (за годину, робочий день, робочу зміну, робочий місяць) у даних організаційно-технічних умовах.
Норми чисельності - це кількість працівників відповідного професійно-кваліфікаційного складу для виконання певного обсягу робіт (виробничої, управлінської функції).

1.4 Нормативні матеріали для визначення норм праці
До нормативних матеріалів, які обов'язково повинні застосовуватися при впровадженні на виробництві норм праці, відносяться нормативи часу, включаючи мікроелементні нормативи та нормативи чисельності, нормативи часу обслуговування, нормативи режимів роботи устаткування. Рекомендації (п. 1.5) до нормативів матеріалів з нормування праці відносять також єдині і типові норми праці, хоча відповідно до ст. 85 КЗпП України вони повинні розглядатися як правові норми, що регулюють трудові відносини безпосередньо.
Нормативні матеріали по сфері їх застосування розподіляються на: а) міжгалузеві; б) галузеві; в) місцеві.
Міжгалузеві затверджуються Міністерством праці та соціальної політики. Галузеві нормативи впроваджуються при відсутності міжгалузевих матеріалів з нормування праці та затверджуються міністерством (відомством). Зазначені органи визначають також терміни дії затверджених ними нормативних матеріалів з нормування праці. За результатами перевірки прогресивності діючих матеріалів з нормування праці термін їх дії може бути продовжений. Міжгалузеві матеріали для нормування праці є обов'язковими для підприємств усіх форм власності - і всіх галузей народного господарства. Галузеві та місцеві нормативні матеріали можуть використовуватися тільки за відсутності на відповідні види робіт міжгалузевих нормативів або в тому випадку, коли галузеві та місцеві нормативні матеріали є більш прогресивними, ніж міжгалузеві.
Частина 3 ст. 85 КЗпП України передбачає обов'язкову заміну норм праці новими в міру проведення атестації і раціоналізації робочих місць, впровадження нової техніки, технології та організаційно-технічних заходів, які забезпечують підвищення продуктивності праці.
Порядок проведення атестації визначається відповідними галузевими положеннями (п. 3.11 Рекомендацій). Якщо атестація робочих місць не передбачається, кожна діюча на підприємстві норма праці переглядається не менш, ніж два рази на п'ять років. Проведення перегляду норм праці Кодексом законів про працю прямо не передбачено, але й не заборонено.
У силу частини 3 статті 85 КЗпП України проведення організаційно-технічних заходів, які забезпечують збільшення продуктивності праці, надає власнику право на заміну чинних норм праці новими. До таких заходів належать: 1) поліпшення технологічного та організаційного оснащення, інструменту; 2) удосконалення конструкцій виробів, 3) механізація і автоматизація виробничих процесів; 4) удосконалення організації, поліпшення робочих місць, їх раціоналізація; 5) використання нових видів матеріалів, сировини, палива; 6) впровадження раціоналізаторських пропозицій.
Частина 4 статті 85 КЗпП України стимулює окремих працівників та їх колективи (наприклад, бригади) підвищувати продуктивність праці, застосовуючи за власною ініціативою нові прийоми праці, цередовой досвід, удосконалюючи своїми силами робочі місця. Більш висока продуктивність праці - це і вища його оплата. Таким працівникам гарантується, що оплата праці розраховується за колишніми нормами, оскільки досягнення ними високого рівня виробітку продукції не дає підстави адміністрації для перегляду їх норм працю

2. Розрахунок середньої заробітної плати 2.1 Оплата праці
Оплата праці - це заробіток, розрахований, як правило, в грошовому виразі, який за трудовими договорами власник або уповноважений ним орган виплачує за виконану роботу або надані послуги.
Підприємство самостійно, але відповідно до законодавства, установлює штатний розклад, форми і системи оплати праці, преміювання. Облік праці і заробітної плати - один з найважливіших і складних ділянок роботи, що потребують точних і оперативних даних, у яких відбивається зміна чисельності працівників, витрати робочого часу, категорії працівників, виробничих витрат.
Облік праці і заробітної плати займає одне з центральних місць у всій системі обліку на підприємстві. Заробітна плата є основним
джерелом доходів працівників фірми, підприємства.
Трудові доходи працівника визначаються його особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих підсумків діяльності підприємства або фірми. Вони регулюються податками і максимальними розмірами не обмежуються.
Мінімальний розмір оплати праці встановлюється законодавством.
2.2 Основні чинники регулювання заробітної плати
Основними чинниками регулювання заробітної плати є форми і системи оплати праці. Організація оплати праці проводиться на підставі: - законодавчих та інших нормативних актів; - генеральної угоди на державному рівні; - галузевих, генеральних угод;
- Трудових договорів; Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає: тарифні ставки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, тарифно-кваліфікаційні характеристики. Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та відповідальності за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Тарифна сітка (схема посадових окладів) формується на основі: тарифної ставки працівника першого розряду, яка встановлюється в розмі-рі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати; міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок. На підприємствах існують в основному дві форми оплати праці - по-тимчасова і відрядна. Погодинна ділиться на: просту погодинну і почасово-преміальну. Проста погодинна оплата проводиться за годинними тарифними ставками, місячним посадових окладів за фактично відпрацьований час. При почасово-преміальною системою, крім основного заробітку, працівники отримують премію.
При прямій відрядній системі оплата здійснюється за кожну вироблену продукцію за незмінною розцінкою. Відрядна розцінка визначається шляхом ділення денної тарифної ставки на норму виробітку за зміну. Відрядно-преміальна система оплати характеризується тим, що робітники, крім основного цільного заробітку, отримують премії за перевиконання норм виробітку.
Відрядна оплата так само включає в себе відрядно-прогресивну і акордну систему. Держава здійснює регулювання оплати праці шляхом встановлення мінімальної заробітної плати.
Мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений раз-мер заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче кото-якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці. Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням рівня економічного розвитку, продуктивності праці, середньої заробітної плати та вартості величини мінімального життєвого бюджету. Оплата праці підрозділяється на основну заробітну плату та додат-тільну оплату праці. Додаткова оплата праці залежить від результатів господарської діяльності підприємств і встановлюється у вигляді премій, винагород, інших оплат непередбачених законодавством, або більшого розміру, встановленого чинним законодавством.
Економічні, правові та організаційні положення оплати праці наведено в Декреті Кабінету Міністрів України «Про оплату праці» № 23-92 від 31.12.1992 р., в Законі України «Про внесення змін і доповнень до кодексу законів про працю України» від 5.07.1995 р., а також у Законі України «Про оплату праці» та в інших доповнюють нормативних документах.
2.3. Розрахунок середньої заробітної плати
Методика нарахувань за середньою заробітною платою наведена в постанові Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 "Порядок обчислення середньої заробітної плати" (із змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185), дія якого поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності.
Згідно з п.1 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках:
- Надання працівникам щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або виплати їм компенсації за невикористані відпустки;
- Надання працівникам творчої відпустки;
- Виконання працівниками державних і громадських обов'язків у робочий час;
- Переведення працівників на іншу легшу нижчеоплачувану роботу за станом здоров'я;
- Переведення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, на іншу легшу роботу;
- Надання жінкам додаткових перерв для годування дитини;
- Виплати вихідної допомоги;
- Службових відряджень;
- Вимушеного прогулу;
- Направлення працівників на обстеження до медичних закладів;
- Звільнення працівників-донорів від роботи;
- Залучення працівників до виконання військових обов'язків;
- Тимчасового переведення працівника у разі виробничої необхідності на іншу нижчеоплачувану роботу;
- В інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.
Для розрахунку сум виплат в кожному з перерахованих вище випадків необхідно визначити три основні показники:
- Розрахунковий період, за який обчислюється середня заробітна плата;
- Склад виплат, які включаються в розрахунок середньої заробітної плати та здійснені протягом розрахункового періоду;
- Середньоденний (погодинний) заробіток.
Пунктом 2 Порядку № 100 встановлено два розрахункових періоди:
- Останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористану відпустку при оплаті щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки;
- Останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата при розрахунку виплат у всіх інших випадках, передбачених п.1 Порядку № 100.
Розрахунковий період може становити «фактично відпрацьований час» якщо працівник пропрацював на підприємстві менше року або менше двох календарних місяців. При цьому фактично відпрацьований час при розрахунку відпускних (компенсації) становить період з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка (або виплачується компенсація).
Наприклад, працівник прийнятий на роботу 17.10.2005 р., а відпустка надається йому згідно із заявою з 10.05.2006 р. Розрахунковий період (фактично відпрацьований час) в даному випадку складе шість місяців:
- Листопад, грудень 2005 р.;
- Січень, лютий, березень, квітень 2006 р.
У разі якщо розрахунковим періодом є два останні календарні місяці, але працівник протягом цього періоду не працював, розрахунковим періодом будуть попередні два місяці його роботи. Якщо протягом цього періоду і працівник також не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата буде розрахована виходячи із встановлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового місячного окладу (п.4 Порядку № 100). Крім того, розрахунковий період «два останні календарні місяці» може бути збільшено до 12 календарних місяців для працівників плаваючого складу суден рибної промисловості та працівників, зайнятих на підприємствах, що мають сезонний характер виробництва, з урахуванням значного коливання заробітної плати протягом року.
Для працівників на відрядній оплаті праці за відсутності відомостей про заробіток за останній місяць розрахункового періоду він може бути замінений місяцем, що безпосередньо передує розрахунковому періоду.
Але в будь-якому випадку, з розрахункового періоду виключається період, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався заробіток або зберігався частково.
Разові винагороди за підсумками роботи за рік та за вислугу років включаються в підрахунок середнього заробітку як 1 / 12 винагороди за попередній рік. При розрахунку середньої заробітної плати працівника в розрахунок приймаються такі основні виплати: 1) оплата за відрядними розцінками (тарифних ставок) для робітників і оплата за посадовими окладами для фахівців, службовців, керівників, а також окремих робітників (для яких встановлені оклади замість тарифних ставок) ; 2) премії за основні результати діяльності, виплачені працівникам за діючими системами преміювання, 3) надбавки за роботу в багатозмінному режимі (якщо працівники систематично працюють позмінно), 4) доплати за розширення зон обслуговування та аналогічні їм виплати; 5) доплати за роботу на конвеєрах і потокових лініях, а також доплати за підвищену інтенсивність праці; 6) доплати за керівництво бригадою; 7) доплати за умови праці (якщо вони не включені в тарифні ставки і розцінки враховуються окремо); 8) оплата за вислугу років і за стаж роботи в районах зі складними природно-кліматичними та екологічними умовами.
Не включаються в підрахунок середньої заробітної плати:
1) одноразові виплати (компенсації за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога при звільненні тощо);
2) виплати за виконання окремих доручень (одноразового характеру), кото-які не входять в обов'язки працівника;
3) компенсаційні виплати по службових відрядженнях і переміщенням;
4) премії за винахідництво і раціоналізаторські пропозиції;
5) пенсії, державна допомога, соціальні та компенсаційні виплати;
6) виплати, пов'язані з ювілейними датами;
7) заробітна плата по сумісництву;
8) доходи (дивіденди, відсотки) по акціях трудового колективу і вклади колективу в майно підприємства;
9) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок в будинки відпочинку і санаторії;
10) вартість безплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту; 11) вартість безкоштовно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива або грошових коштів на їх відшкодування;
12) суми збитку по трудовому каліцтву та деякі інші виплати, передбачені п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати від 08.02.95 № 100.
Особливу увагу слід звернути на: - виплати за час, протягом якого працівнику зберігається середній заробіток (за час попередньої щорічної відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо); - допомога з тимчасової непрацездатності, оскільки ці виплати мають «двоїстий характер ». Вони включаються в розрахунок середньої заробітної плати для оплати відпускних і компенсації за невикористані відпустки (абзац четвертий п. 3 Порядку № 100) і не включаються при розрахунку всіх інших виплат (абзац сімнадцятий п.4 Порядку № 100).
Всі перераховані вище виплати включаються до розрахунку середньої заробітної плати в розмірі нарахованих сум, без винятку утримань із заробітної плати (сум податку з доходів, зборів і внесків), стягнення аліментів та ін
Визначившись з розрахунковим періодом і з виплатами, які включаються в розрахунок середньої заробітної плати, розраховуємо розмір середньоденної (погодинної) заробітної плати, яка є базою для розрахунку тієї чи іншої виплати (п.5 Порядку № 100).
Розрахунок середньої заробітної плати для визначення розміру шкоди, при-чинение працівникові каліцтвом здоров'я при виконанні службових обов'язків, здійснюється відповідно до Правил відшкодування власником підприємства, установи чи організації або уповноваженими ними органами шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України 23.06.93 № 472 (із змінами, внесеними постановою від 03.10.97 № 1100).
Розрахунок заробітної плати за час відпустки. Статтею 6 Закону України "Про відпустки" передбачено щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. Переклад робочих днів у календарні вироб-диться за таким принципом. Тривалість відпустки в робочих днях помножується на 7 (тривалість тижня в календарних днях) та ділиться на 6 (тривалість тижня в робочих днях). Святкові і неробочі дні при визначенні тривалості відпустки не враховуються (відпустка продовжується на кількість таких днів).
Оплата календарних днів відпустки проводиться відповідно до постанови КМУ від 24.02.97г. № 185.
Виходячи із затвердженого Порядку обчислення середньої заробітної плати, при нарахуванні оплати за час чергової та додаткової відпусток у календарних днях або за час відпустки у зв'язку з навчанням без відриву від виробництва, наданих в календарних днях, виходять з сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 міся - ців (або менший фактично відпрацьований період). У підрахунок середнього заробітку включаються всі види основної і додаткової заробітної плати, преміальні виплати (у тому числі одноразові заохочення особливо героїв працівників за виконання важливих виробничих завдань, винагороди за результатами роботи підприємства за підсумками року), а також допомоги з тимчасової непрацездатності (за винятком виплат ; передбачених п. 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати). Шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців (або менший фактично відпрацьований період) на відповідну кількість календарних днів року (або менший відпрацьований період), за винятком святкових і неробочих днів, встановлених законодавством, і множенням на кількість календарних днів відпустки - визначають заробітну плату працівникові за час відпустки.
У тих випадках, коли частина відпустки переходить на наступний місяць, заробітна плата за ці дні відпустки обліковується у звітному місяці як виданий аванс і при складанні балансу відображається в складі статті активу "Інша поточна дебіторська заборгованість". Зазначені суми відносяться на витрати виробництва або обігу в наступному місяці (в кореспонденції з кредитом рахунка "Розрахунки з оплати праці").
В інших випадках збереження середньої заробітної плати (оплата часу при виконанні державних і громадських обов'язків; перерв у роботі матерів, які годують немовлят; пільгових годин підлітків тощо), а також нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності, оплаті декрет-них відпусток середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці. Працівникам, які пропрацювали на перед-ємстві менше двох місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох місяців працівник не працював, заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Час, протягом якого відповідно до чинного законодавства або інших поважних причин працівник не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, з розрахункового періоду виключається. Крім того, не враховуються виплати за час, протягом якого зберігався середній заробіток працівни-ка (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної або додаткової відпустки тощо), а також допомоги з часів-ної непрацездатності. Якщо при настанні тимчасової непрацездатності (і в інших випадках, коли нарахування проводяться по середньому заробітку) працівник не мав заробітку, розрахунок проводиться виходячи з установленого йому в трудовій угоді посадового окладу або тарифної ставки.
Нарахування виплат, обчислених за два останніх місяці, здійснюється шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів. Середньоденний заробіток визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на кількість робочих днів (годин) за цей період.
Додаткові перерви в роботі матерів, що годують грудних дітей, оформляються довідками медичних установ. Перерви мають бути не рідше ніж через три години і тривалістю не менше 30 хвилин кожен. В основу середнього заробітку покладено принцип максимального наближення до заробітку, який працівниця отримувала би, продовжуючи працювати. Среднечасовой заробіток визначається виходячи з середнього заробітку за останні два календарні місяці.
У разі звільнення працівника внаслідок порушення власником (уповноваженим органом) законодавства про працю, умов колективного та трудового договору працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середньомісячного заробітку (ст. 39 КЗпП). При призові або надходження працівника на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (п. 3. Ст. 36) вихідна допомога виплачується у розмірі не менше 2-місячного заробітку.
Необхідно відзначити, що вихідна допомога не обкладається прибутковим податком і ніякі інші утримання з нього не виробляються.
При розрахунку середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій згідно зі ст. 65 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за вибором особи, яка звернулася за пенсією, вибірка заробітної плати може проводитися за 24 останніх календарних місяці роботи поспіль перед зверненням за пенсією, або 60 календарних місяців роботи підряд протягом всієї трудової діяльності перед зверненням за пенсією, незалежно від наявності перерв у роботі.

3. Нарахування та утримання із заробітної плати
3.1 Основні та додаткові нарахування
Усі нарахування організації об'єднані в дві великі групи:
1) Основні нарахування - це нарахування, характеризуються тривалістю в часі, тобто мають період дії (оплата за тарифними ставками, оплата періодів відсутності працівника тощо).
2) Додаткові нарахування - це нарахування, що характеризуються однією датою нарахування, наприклад премії або дивіденди. Ці нарахування, тим не менш, можуть розраховуватися на підставі сум, раніше нарахованих по основних нарахуваннях.
Основні нарахування можуть розраховуватися такими способами: - за тарифною ставкою (місячної, денної або годинної) за фактичний період дії нарахування; - відрядно за фактичний період дії нарахування; - відсотком (від сум, нарахованих за вказаними базовим нарахуваннях); - фіксованою сумою; - за середнім заробітком для відпустки за календарні дні; - по середньому заробітку для відпустки при розрахунку з робочих днів; за середнім заробітком для обчислення допомоги по тимчасовій непрацездатності; - по середньому заробітку (наприклад, для оплати відряджень); - доплата до середнього заробітку; - як допомогу по догляду за дитиною до 1,5 років; - як допомогу по догляду за дитиною до 3-х років і ін
Додаткові нарахування можуть розраховуватися такими способами: 1) відсотком (від сум, нарахованих за вказаними базовим нарахуваннях), 2) фіксованою сумою.

3.2 Види нарахувань
Фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці
(Нормами часу, вироблення, обслуговування, посадовими обов'язками)
Винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників і посадових окладів керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.
Суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (виручки), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг), у разі, якщо вони є основною заробітною платою.
Гонорар штатним працівникам редакцій газет, журналів, інших засобів масової інформації, видавництв, установ мистецтва й (або) оплата їх праці, що нараховується за ставками (розцінками) авторської (постановочного) винагороди, нарахованого на даному підприємстві.
Оплата при переведенні працівника на нижчеоплачувану роботу у випадках і розмірах, передбачених чинним законодавством, а також при невиконанні норм виробітку та виготовленні продукції, яка виявилася браком, не з вини працівника. Оплата праці висококваліфікованих працівників, залучених для підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників. Оплата праці за час перебування у відрядженні (не включає відшкодування витрат у зв'язку з відрядженням: добових, вартості проїзду, витрат на наймання житлового приміщення). Вартість продукції, виданої працівникам при натуральній формі оплати праці.
Оплата праці (включаючи гонорари) працівників, які не перебувають у штаті підприємства (за умови, що розрахунки здійснюються підприємством безпосередньо з працівниками), за виконання робіт:
- Згідно з договорами цивільно-правового характеру, включаючи договір підряду (за винятком суб'єктів підприємницької діяльності);
- Згідно з обов'язками особам, які є членами наглядової ради або ревізійної комісії акціонерного товариства;
- Згідно з договорами між підприємствами про надання робочої сили (безробітним за виконання громадських робіт, учням та студентам, які проходять виробничу практику на підприємстві чи залучені на тимчасову роботу на період канікул).
Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки,
гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
1) Надбавки і доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством, за:
- Суміщення професій (посад);
- Розширення зони обслуговування або збільшення обсягу робіт виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника;
- Роботу у важких і шкідливих та особливо важких і особливо шкідливих умовах праці;
- Інтенсивність праці;
- Роботу в нічний час;
- Керівництво бригадою;
- Високу професійну майстерність;
- Класність водіям (машиністам) транспортних засобів;
- Високі досягнення у праці, в тому числі держслужбовцям;
- Виконання особливо важливої ​​роботи на певний термін;
- Знання та використання в роботі іноземної мови;
- Допуск до державної таємниці;
- Дипломатичні ранги, персональні звання службових осіб, ранги державних службовців, кваліфікаційні класи суддів;
- Науковий ступінь;
- Нормативний час пересування у шахті (руднику) від ствола до місця роботи і назад працівникам, постійно зайнятим на підземних роботах;
- Роботу на територіях радіоактивного забруднення;
- Інші надбавки і доплати, передбачені чинним законодавством, включаючи доплату до розміру мінімальної заробітної плати.
2) Премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, які мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування. Процентне або комісійну винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).
3) Оплата праці в надурочний час і у святкові та неробочі дні, проводиться в розмірах та за розцінками, встановленими чинним законодавством (ст. 106, 107 КЗпП України).
4) Оплата працівникам днів відпочинку, які надаються їм у зв'язку з роботою понад нормальну тривалість робочого часу при вахтовому методі організації праці, при підсумованому обліку робочого часу і в інших випадках, передбачених законодавством
5) Суми, виплачені (при виконанні робіт вахтовим методом) у розмірі тарифної ставки (окладу, посадового окладу) за дні перебування в дорозі до місцезнаходження підприємства (пункту збору) - місця роботи і назад, передбачені графіком роботи на вахті, а також за дні затримки працівників у дорозі через метеорологічні умови та з вини транспортних підприємств.
6) Також чинним законодавством передбачені такі суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників:
- Суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати;
- Вартість безоплатно наданих окремим категоріям працівників відповідно до законодавства житла, вугілля, комунальних послуг, послуг зв'язку та суми коштів на відшкодування їхньої оплати;
- Витрати, пов'язані з наданням безкоштовного проїзду працівникам залізничного, авіаційного, морського, річкового, автомобільного транспорту та міського електротранспорту;
- Вартість безкоштовно наданого працівникам форменого одягу, обмундирування, яка може використовуватися поза робочим місцем і залишається в особистому постійному користуванні, або сума знижки у разі продажу форменого одягу за зниженими цінами (Положення про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту , затверджено наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 29 жовтня 1996 р. № 170, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 листопада 1996 р. за № 667/1692).
7) Оплата за невідпрацьований час:
- Оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткової) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;
- Оплата додаткових відпусток (понад тривалості, передбаченої законодавством), наданих відповідно до колективного договору;
- Оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;
- Оплата додаткових відпусток, які надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- Суми заробітної плати, які зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їх навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;
- Суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених в дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;
- Оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;
- Оплата працівникам-донорам днів обстеження, здачі крові і відпочинку, що надаються після кожного дня здачі крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;
- Оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;
- Оплата простоїв не з вини працівника.
8) Нарахування за невідпрацьований час, не передбачені чинним законодавством, зокрема працівникам, які працювали скорочений робочий час та перебували у відпустках з ініціативи адміністрації (крім допомоги по частковому безробіттю), брали участь у страйках.
9) Винагороди та заохочення, що здійснюються раз на рік або мають разовий характер. Зокрема:
- Винагороди за підсумками роботи за рік, щорічні винагороди за вислугу років (стаж роботи);
- Премії, які виплачуються в установленому порядку за спеціальними системами преміювання, виплачені відповідно до рішень уряду;
- Премії за сприяння винахідництву та раціоналізації, створення, освоєння і впровадження нової техніки і технології, введення в дію в строк і достроково виробничих потужностей та об'єктів будівництва, своєчасну поставку продукції на експорт та інші;
- Премії за виконання важливих та особливо важливих завдань;
- Одноразові заохочення, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і натуральній формі);
- Грошову винагороду державним службовцям за сумлінну безперервну працю в органах державної влади, зразкове виконання трудових обов'язків;
- Вартість безкоштовно наданих працівникам акцій;
- Кошти, спрямовані на викуп майна працівниками з моменту їх персоніфікації, а також суми вартості майна, яке розподіляється між членами колективу в разі ліквідації (реорганізації, перепрофілювання) підприємства (крім випадків розподілу майна між засновниками підприємства);
10) Матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, зазначених у п. 3.31)
11) Виплати соціального характеру у грошовій і натуральній формі:
- Витрати в розмірі страхових внесків підприємств (крім випадків, зазначених у п. 3.5) на користь працівників, пов'язаних з добровільним страхуванням (особистим, страхуванням майна). Зазначені суми включаються до фонду оплати праці в тому місяці, коли здійснюються перерахунки страхової компанії;
- Оплата або дотації на харчування працівників, у тому числі в їдальнях, буфе-тах, профілакторіях; - оплата за утримання дітей працівників у дошкільних установах; - вартість путівок працівникам та членам їх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів підприємства (крім випадків, зазначених у п. 3.2); - вартість проїзних квитків, які персонально розподіляються між працівниками, та відшкодування працівникам вартості проїзду транспортом загального користування; - інші виплати, які мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла , гуртожитків, товарів, продуктових замовлень, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, суми компенсації вартості виданого працівникам палива у випадках, не передбачених чинним законодавством);
3.3 Види утримань
Бухгалтерія підприємства не тільки нараховує заробітну плату та різні доплати і допомоги, але так само виробляє утримання і відрахування з заробітної плати.
Утримання можуть розраховуватися такими способами: - відсотком (від сум, нарахованих за вказаними базовим нарахуваннях); - для утримання за виконавчими документами (тобто з попередніми зменшенням суми базових нарахувань на суму податків); - фіксованою сумою.
Відповідно до законодавства з заробітної плати працівників проводяться такі утримання: - прибутковий податок - державний податок, що має об'єктом обкладення заробітну плату;
- Погашення заборгованості за раніше виданими авансами, а також повернення сум, зайво виплачених працівникові внаслідок невірних розрахунків;
- Відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної працівником підприємству;
- По стягненню деяких видів штрафів;
- За виконавчими документами - стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей або непрацездатних батьків;
- За товари, продані в кредит;
- За брак продукції.
До утримань із зработной плати належить також прибутковий податок.
Утримання прибуткового податку проводиться на підставі Декрету Кабінетів Міністрів від 26.12.1992 р. № 13-92 змін. Прибутковий податок утримується із сум, що перевищують "Про прибутковий податок з громадян" та наступних доповнень і мінімум неоподатковуваної заробітної плати за ставками, які залежать від співвідношення розмірів нарахованої та мінімальної заробітних плат. Згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.1992 р. № 13-92 з 1993 року і інструкції "Про прибутковий податок з громадян" затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21 квітня 1993 року № 12 (з змінами та доповненнями), встановлено порядок оподаткування податком громадян, що одержали дохід за рік.
Нарахування, утримання та перерахування до бюджету податку здійснюється підприємствами всіх форм власності та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності. При наявності доходу громадяни повинні представити в податкові інспекції декларацію і інші необхідні документи, які підтверджують достовірність вказаних в декларації даних, як за місцем основної роботи, так і по місцю не основної (додаткової). До сукупного оподатковуваного доходу громадян включається: 1) доходи за виконання трудових обов'язків, у тому числі за сумісництвом на тому ж підприємстві; 2) доходи за виконання робіт за договорами підряду; 3) доходи по акціях; 4) доходи, отримані внаслідок розподілу прибутку підприємства; 5) виплати по листах непрацездатності, по хворобі або по догляду за дитиною; 6) інші доходи, які утворилися в результаті надання за рахунок коштів підприємств своїм працівникам матеріальних і соціальних благ у грошовій і натуральній формі. Із суми доходів, отриманих працівниками не за місцем основної робо-ти, а також тими, що не мають постійного місця проживання в Україні, податок утримується в розмірі 20% без урахування пільг по місцю його виплати.
Згідно з «Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 14.01.98 р. № 16/98-ВР встановлено такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:
- Пенсійне страхування;
- Страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими народженням та похованням;
- Медичне страхування;
- Страхування від нещасного випадку на виробництві і профзахворювання,
які спричинили втрату працездатності, - страхування на випадок безробіття.
Основними документами, що регламентують порядок нарахування і сплати зборів до Пенсійного фонду, є:
- Закон України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.97 р. № 400/97-ВР, зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 400);
- Інструкція про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами,
організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 03.06.99 р. № 4-6 (далі Інструкція № 4-6);
- Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів операцій, затверджений постановою КМУ від 03.11.98 р. № 1740, зі змінами та доповненнями (далі Порядок № 1740).
Збори в Пенсійний фонд, сплата яких пов'язана з нарахуванням
витрат на оплату праці і відповідно з отриманням доходу, можна умовно поділити на нарахування та утримання.
Об'єктом оподаткування збором до Пенсійного фонду є фактичні витрати на оплату праці, які включають витрати на виплату основної і додаткової латки та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, які визначаються згідно з нормативно-правовим актам.
Утримання до Пенсійного фонду. Відповідно до Закону № 400 в
перелік платників збору до Пенсійного фонду в частині утримань входять
фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), і
фізичні особи, які виконують роботи (послуги) згідно з цивільно-правовим
договорами.
Об'єктом оподаткування для платників збору до Пенсійного фонду
є сукупний оподатковуваний дохід, обчислений відповідно до законодавства України.
Ставка збору до Пенсійного фонду встановлена ​​в розмірі 1% для працівників з сукупним оподатковуваним доходом 150 грн. і 2% для платників із сукупним оподатковуваним доходом більше 150 грн. Слід врахувати, що збір до Пенсійного фонду (2%) утримується виходячи з усієї суми сукупного оподатковуваного доходу, а не з суми, що перевищує 150 грн.
Утримання за виконавчими листю здійснюється в розмірі та порядку, встановлених законом, за рішенням суду. Підставою для утримання аліментів є виконавчі судові листи або письмове зобов'язання громадян про добровільну сплату аліментів, відмітки органів внутрішніх справ у паспортах осіб про те, що вони зобов'язані сплатити аліменти.
Утримання із заробітної плати платежів за товари, куплені в кредит,
проводяться на основі вимог-доручень робітників. Їх розмір залежить від вартості товарів, куплених в кредит.

Завдання № 1
Вихідні дані:
Змінна (8-годинна норма виробітку) - 125 Т;
Кількість відпрацьованих днів протягом місяця - 24 дн;
Обсяг продукції, випущеної протягом місяця - 3500 Т;
Премія за виконання плану - 25%;
Премія за кожен відсоток перевиконання плану - 3%;
Коефіцієнт прогресії (збільшення розцінки) - 2;
Годинна тарифна ставка - 4,2 грн.
Визначити місячний заробіток робітника, праця якого оплачується за:
- Прямий відрядній системі;
- Відрядно-преміальною системою;
- Відрядно-прогресивною системою.
Рішення
1. Визначаємо заробітну плату при прямій відрядній оплаті праці:
З пр.сд. = Р х В факт,
де Р - розцінка,
У факт - фактичний обсяг продукції за розрахунковий період.
Р = ,
де ТСчас - годинна тарифна ставка робітника відповідного розряду;
Фр - час, протягом якого виконується змінна норма виробітку, час;
Нвир - норма виробітку.
Р = З пр.сд. = 0,2688 3500 = 940,80 (грн).
2. Визначаємо заробітну плату при відрядно-преміальній оплаті праці:
З сд.прем. = Р Вфакт + П1 + П2,
де П1, П2 - премії, що виплачуються відповідно до діючих преміальними положеннями.
З сд.прем. = 0,2688 3500 + 235,20 + 28,20 = 1204,20 (грн),
П1 = 0,2688 3500 25% = 235,20 (грн);
П2 = 9,4 х3 = 28,20 (грн);
3. Визначаємо заробітну плату при відрядно-прогресивній оплаті праці:
З сд.прог. = Р Q + Р Кпрог (Q - Q 1),
де Кпрог - коефіцієнт прогресії;
Q - обсяг виготовленої продукції фактично,
Q 1 - обсяг продукції базовий.
З сд.прог. = 0,2688 1209,60 (грн)
Відповідь: при заданих вихідних даних місячний заробіток робітника становитиме: - при прямій відрядній системі - 940,80 грн;
- При відрядно-преміальною системою - 1204,20 грн;
- При відрядно-прогресивній системі - 1209,60 грн.

Завдання № 2.
Визначити чисельність робітників, необхідних для виконання завдань, якщо:
Норма часу на виготовлення однієї деталі 0,6 години
Годинна тарифна ставка 2,15 грн
За місяць виготовлено 700 виробів при нормі 600 виробів
За перевиконання норм передбачена премія у розмірі 25% відрядного заробітку.
Рішення
Місячний заробіток робітника за індивідуальною системою оплати праці визначимо за формулою:
ЗПсд = Рсд Оф,
де Рсд - відрядна розцінка,
Оф - обсяг виробленої продукції.
Рсд = ТСчас Тн, де
Тсчас - годинна тарифна ставка,
Тн - норма часу на виготовлення одиниці виробу.
Рсд = 0,6 2,15 = 1,29
ЗПсд = 1,29 700 = 903 (грн)
Так як за перевиконання норм передбачена премія у розмірі 25% відрядного заробітку, визначимо премію:
Пр = 903 25% = 225,75 (грн)
Таким чином ЗП = 903 + 225,75 = 1128,75 (грн).
Відповідь: місячний заробіток робітника за індивідуальною відрядною системою оплати праці становить 1128,75 грн.

Тести
№ п / п
Варіант відповіді
№ п / п
Варіант відповіді
1.
Б, в, е, ж
26.
А
2.
Г
27.
Б
3.
Б
28.
А, б, в
4.
А, б
29.
А
5.
Б, в
30.
Г
6.
У
31.
А
7.
А
32.
Г
8.
А
33.
А
9.
Г
34.
Г
10.
Б, р
35.
Б
11.
А, б, в
36.
У
12.
А, в, д
37.
А
13.
А, в, д
38.
А
14.
А
39.
У
15.
Б
40.
У
16.
А
41.
А, б, в
17.
А
42.
А, в
18.
А
43.
А, в, д
19.
А
44.
У, г, е, з
20.
У
45.
Б
21.
А, в, е
46.
Б
22.
Б
47.
А
23.
А, б, в, д, е
48.
А
24.
Б
49.
Г
25.
А
50.
----

Висновок
У даній роботі ми розглянули види нормативних матеріалів для визначення норм праці, і як розраховується середня заробітна плата і які бувають нарахування та утримання із заробітної плати. Виходячи з вищесказаного, можна зробити наступні висновки.
Перше: у період переходу до ринкових відносин надзвичайно важливим стає вивчення витрат праці. Найбільш узагальнюючим їх показником є ​​робочий час. Міра праці - це суспільно необхідні витрати робочого часу, які створюються в умовах ринку. Норми праці відображають величину ринкових витрат і висловлюють витрати абстрактної праці.
Норма праці - це конкретне вираження міри праці на кожному підприємстві. Вона може бути більшою чи меншою мірою праці, кожне підприємство зацікавлене у зниженні норм праці на виготовлення продукції, що дає можливість зменшити витрати виробництва.
Обгрунтованість норм праці передбачає всебічне врахування факторів, які впливають на їх величину в певних організаційно-технічних умовах.
Норма праці визначає величину і структуру витрат робочого часу, необхідних для виконання певної роботи, і є еталоном, з яким порівнюють фактичні затрати праці з метою визначення їх раціональності.
Нормативами для нормування праці є вихідні величини режимів роботи обладнання, витрат праці і часу перерв у роботі, розроблені на основі заздалегідь проведених досліджень і призначені для багаторазового використання при розрахунку конкретних норм витрат праці щодо визначення організаційно-технічних умов.
Основним методом розробки нормативів є метод дослідження, яке може проводиться в лабораторіях НДІ, так і безпосередньо на виробництві.
Процес розробки нормативів складається з п'яти послідовних етапів:
1) складання схеми розробки нормативів;
2) проведення хронометражних досліджень;
3) графоаналітичний обробки даних хронометражу;
4) складання таблиць нормативів;
5) перевірки та коригування нормативів.
Від послідовності та ретельності розробки нормативів залежить їх якість, останнє, в свою чергу, визначає обгрунтованість і якість норм праці. Важливість роботи з визначення нормативів в ринкових умовах зростає, оскільки науково-обгрунтовані нормативи є основою введення найбільш продуктивних режимів роботи обладнання, удосконалення організаційно-технічних умов виробництва і трудових процесів.
Друге: заробітна плата в ринковій економіці являє собою ціну робочої сили, еквівалентної вартості предметів споживання і послуг, які забезпечують відтворення робочої сили (здатної обслуговувати існуючий технічний базис виробництва).
Заробітна плата - це одна з найважливіших і найскладніших економічних категорій, оскільки вона є одночасно і основним джерелом доходу найманих працівників, і суттєвою частиною витрат виробництва для роботодавців, і ефективним засобом мотивації працівників.
Заробітна плата виступає найважливішим засобом підвищення зацікавленості працюючих у результату своєї праці, її продуктивності, збільшення обсягів виробництва продукції, поліпшення її якості та асортименту.
Згідно ст.27 Закону про оплату праці порядок нарахування середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Kабінету Міністрів України. Таким документом на сьогоднішній день є "Порядок обчислення середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100 (зі змінами, внесеними постановами від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185). Дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності. Наступним етапом є визначення складу виплат, які можуть включатися в розрахунок середньої заробітної плати. K таких виплат відповідно до п.3 Порядку № 100 відносяться:
- Основна заробітна плата;
- Доплати і надбавки (за надурочну роботу та роботу в нічний час; суміщення професій і посад, розширення зон обслуговування або виконання підвищених обсягів робіт працівниками-почасовиками; високі досягнення в праці (високу професійну майстерність); умови праці; інтенсивність праці; керівництво бригадою, вислугу років та ін);
- Виробничі премії і премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії;
- Винагороди за підсумками річної роботи та вислугу років та ін
Третє: змінна частина заробітної плати включає в себе такі елементи як доплати і надбавки. Кожен елемент заробітної плати виконує свої функції. Доплати і надбавки пов'язані, як правило, з особливими умовами праці. Вони носять стабільний характер і встановлюються для конкретного працівника. За характером виплат доплати і надбавки діляться на компенсаційні і стимулюючі.
Компенсаційні виплати (за умови праці, роботу в нічний час тощо) визначаються підприємством самостійно, але не нижче розмірів, встановлених законодавством (наприклад, статтею 108 КЗпП України обмовляється оплата роботи у нічний час у підвищеному розмірі, встановлюваному генеральною, галузевою угодою і колективним договором, але не нижче 20% тарифної ставки (окладу) за кожну годину роботи у нічний час.
Стимулюючі виплати (доплати і надбавки за високу кваліфікацію, професійну майстерність, роботу з меншою чисельністю, премії, нагороди тощо) визначається підприємством самостійно і здійснюються ним у межах фінансових можливостей.
Умови і розміри доплат регулюються підприємством самостійно. Доплати і надбавки регулюються в галузевих угодах, відображаються в колективних договорах, що складаються на підприємствах.
Доплати і надбавки доцільно встановлювати на певний термін, оскільки можливі зміни ставлення людини до роботи; умов праці; джерел коштів на оплату праці. Розмір доплат і надбавок найчастіше визначається щодо посадового окладу або тарифної ставки за відпрацьований час. Але підприємство може встановлювати їх і в абсолютній сумі - і в рівних розмірах для всіх працівників або диференційовано. Розміри доплат і надбавок дожни коригуватися зі зміною окладів або ставок з урахуванням надбавок.
Підводячи підсумок, всього вищепереліченого, можна сказати, що кожен суб'єкт ринкового господарства, одночасно є і суб'єктом трудових відносин, тому від знання економічних законів і закономірностей функціонування ринку праці, зайнятості, організації оплати праці у великій мірі залежить ефективність використання такого важливого виробничого ресурсу, як робоча сила отже, й успіх підприємця, і рівень життя населення країни.

Список літератури
1. Кодекс законів про пацю України / / Кодекси України: У 2 т. - К.: Ін Юре, 1997. - Т. 1.
2. Про зайнятість населення: Закон України / / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999р. - К.: Істина, 1999.
3. Про оплату праці: закон України / / Законодавство України про працю станом на 25 травня 1999 р.. - К.: Істина, 1999.
4. Закон "Про підприємства в Україні" / / Відомості Верховної Ради України, 1995.
5. Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на виникають відносини безробіття" від 23.03.2000 / / Уряд. кур'єр. - 2000. - № 72.
6. Закон України "Про Збір на обов'язкове державне Пенсійне страхівання" від 03.12.97 / / ВВР України. - 1998. - № 15.
7. Закон України "Про підприємництво" від 07.02.91. / / ВВР України. - 1991. - № 14.
8. Абрамов В.М., Данюк В.М., Гриненко А.М. Нормування праці: Підручник. - К., 1995.
9. Постанова Кабінету Міністрів України "Порядок нарахування середньої заробітної плати" від 08.02.1995 р. № 100 (Зі змінамі, внесеними поста-новамі від 16.05.95 № 348 та від 24.02.97 № 185) / / Голос України. - 1997. - № 14.
10. Адамчук В.В., Ромашов О.В., Сорокіна М.Є. Економіка і соціологія праці: Учеб. для вузів. - М.: ЮНИТИ, 1999.
11. Богиня Д.П., Грішнова О.А. Основи ЕКОНОМІКИ праці: Навч. посібник. - К.: Знання-Прес, 2000.
12. Владимирова Л.П. Економіка праці: Учеб. посібник - М., 2000.
13. Жуков Л.І., Горшков В.В. Довідковий посібник з праці і заробітної плати. - М.: Фінанси і статистика, 1990.
14. Колот А.М. Оплата праці на підпріємстві: організація та удосконалення. - К.: Праця, 1997.
15. Нормування праці / За ред. Б.М. Генкіна. - М.: Економіка, 1985.
16. Махсма М.Б. Економіка праці та соціально-трудові Відносини: Навч. посіб. - К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2003.
17. Ринкові моделі оплати праці / Під загальною ред. В.Н. Гончарова - Харків.: Основа, 2000.
18. Довідник економіста з праці / За ред. І.А. Полякова, Н.С. Ремізова. - М.: Економіка, 1988.
19. Економіка підприємства. Під ред. Сафронова. - М., 1998.
20. Еренберг Р.Дж., Сміт Р.С. Сучасна економіка праці. Теорія та державна політика. - М.: Изд-во Моск. ун-ту, 1996.
21. Економіка праці та соціально-трудові відносини / За ред.
Г.Г. Мелікьяна, Р.П. Колосової. - М.: Изд-во ЧеРо, 1996.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота | 159,8кб. | скачати

Схожі роботи:
Нормування праці одне з головних напрямів наукової організації праці
Нормування і контроль у галузі охорони праці Предмет охорона праці і його місце серед інших наук
Нормування праці 3
Нормування праці 4
Нормування праці 2
Нормування праці 5
Організація і нормування праці 3
Організація і нормування праці 2
Організація нормування праці
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru