додати матеріал


Нормативна база планування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Білоруський державний університет
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
на тему:
«НОРМАТИВНА БАЗА ПЛАНУВАННЯ»
Мінськ, 2008

ЗМІСТ
1. Сутність і функції норм і нормативів.
2. Класифікація норм і нормативів.
3. Методи і порядок розробки норм і нормативів.
4. Зміст, призначення та організація розробки норм і нормативів, які використовуються при плануванні.

1. Сутність і функції норм і нормативів
Якість розробляються на підприємстві планів у визначальній мірі залежить від використовуваних при цьому норм і нормативів.
Норма - максимально допустима величина витрати i-го ресурсу на виробництво одиниці продукції або виконання певного обсягу роботи встановленої якості, на певну дату або у відповідному періоді часу.
Норматив - показник, що характеризує відносну або питому величину i-го ресурсу на одиницю обсягу продукції, площі, ваги і т.д.
Норми і нормативи використовуються в якості вихідної бази для визначення потреби в обладнанні, сировині і матеріалах, при розрахунках чисельності працюючих, їх фонду заробітної плати, витрат виробництва і т. д., тобто практично для розрахунку всіх планових показників роботи підприємства та його структурних підрозділів. Слід мати на увазі, що одночасно вони використовуються при реалізації інших функцій управління. У цілому норми і нормативи виконують такі функції:
є базою для розрахунків організації виробництва в цілому, а також виробничих і трудових процесів зокрема;
на їх основі здійснюється планування всіх техніко-економічних показників роботи підприємства та його структурних підрозділів;
є основою організації заробітної плати всіх категорій працюючих;
на їх базі організовується оперативний та бухгалтерський облік;
використовуються як інструмент контролю за використанням ресурсів, а також при проведенні аналізу.
Як економічна категорія норми і нормативи є мірою витрат i-го ресурсу на одиницю продукції або на виконання певного обсягу роботи. Наскільки ця міра прогресивна, технічно і науково обгрунтована, залежить її вплив на якість виконуваних нормами і нормативами функцій.

2. Класифікація норм і нормативів

Через велику різноманітність застосовуваних на підприємствах норм і нормативів, виникає необхідність в їх класифікації.
З точки зору рівня управління норми і нормативи можна розділити на 2 групи: вищестоящими органами управління (вони використовуються при плануванні та управлінні підприємством у цілому, їх параметри (значення) задані підприємству і не можуть бути переглянуті);
розробляються для планування і управління різними підсистемами підприємства (вони не тільки використовуються для реалізації різних функцій управління, але змінюються і переглядаються).
До першої групи норм і нормативів можна віднести:
· Норми (ліміти) використання різних ресурсів (трудових, енергетичних);
· Природоохоронні (допустимі межі викиду в атмосферу шкідливих речовин, скидання стічних вод, споживання води і т.д.);
· Деякі норми і нормативи використання живої праці (тривалість робочого тижня і робочого дня, тарифна ставка 1-го розряду, тарифні коефіцієнти і т. д.);
· Деякі нормативи використання засобів праці (норми амортизації, категорія ремонтної складності, ремонтний цикл і т. д.);
· Соціальні нормативи (питома площа на 1 працюючого, норма чисельності з медичного обслуговування і т.д.);
· Норми і нормативи з охорони праці (температура повітря, освітленість, загазованість і т. д.);
· Економічні норми і нормативи (податки включаються в собівартість і в ціну, податок на прибуток, граничний рівень рентабельності і т. д.).
Другу групу норм і нормативів можна представити у вигляді трьох підгруп:
· Норми і нормативи організації виробничого процесу (тривалість виробничого циклу, розмір партій запуску (випуску) деталей у виробництво; норми запасів сировини, матеріалів, палива; норми заділів і незавершеного виробництва). Вони використовуються для організації виробничих процесів, оперативного планування і регулювання процесу виробництва;
· Норми і нормативи, для планування основних техніко-економічних показників (норми і нормативи використання засобів праці, матеріальних витрат, витрат живої праці, оборотних коштів);
· Норми і нормативи оцінки прийнятих управлінських рішень та результатів роботи підприємства або його структурних підрозділів (рівень рентабельності, показники якості продукції, нормативи з освоєння нової продукції і т.д.). Їх призначення випливає із самої назви.
У свою чергу більшість з розглянутих норм і нормативів, які використовуються при плануванні на підприємстві, може бути класифікована по ряду ознак, як це показано в табл. 1
Таблиця 1
Класифікація норм і нормативів, які використовуються при плануванні на підприємстві
Ознака класифікації
Різновиди норм і нормативів
1
2
За час дії планового
періоду:
перспективні
поточні
оперативні
За характером розповсюдження:
заводські
цехові
За ступенем агрегування:
на виріб
на вузол
на деталь
на вид робіт
За масштабами застосування:
індивідуальні
групові
За ступенем деталізації:
специфіковані
зведені
1. Перспективні норми - це норми, досягнення яких планується в перспективі. Використовуються при стратегічному плануванні ..
2. Оперативні норми є основою оперативної роботи підприємства і цехів у даний період часу. На їх основі, з урахуванням реалізації намічених заходів з економії ресурсів, розробляються поточні норми, які в свою чергу поділяються на річні, квартальні та місячні.
3. Індивідуальні норми встановлюються на конкретний вид готової продукції, а групові - на групу однотипної продукції.
4. Специфіковані норми показують величину витрати i-го матеріалу на виробництво одиниці продукції, а зведені норми - витрата матеріалів на одиницю продукції по укрупненої номенклатурі матеріалів.

3. Методи і порядок розробки норм і нормативів

Якість норм і нормативів, їх здатність виконувати свої функції багато в чому залежить від методу їх встановлення.
Розрізняють два основні методи нормування: сумарний та аналітичний.
При сумарному методі норми (нормативи) витрачання тих чи інших ресурсів встановлюються на одиницю продукції або роботи в цілому, без розчленування їх на складові частини. При цьому вони можуть встановлюватися: на основі спостережень, на основі досвіду, або на основі фактичних (статистичних) даних про витрати ресурсів на подібну продукцію (роботу) у минулих періодах. Звідси сумарний метод має кілька різновидів: досвідчений, за аналогією, дослідно-статистичний.
Норми і нормативи, встановлені сумарним методом називають дослідно-статистичними. Вони не сприяють виявленню резервів виробництва. Використовуються для укрупнених розрахунків, нормування витрати допоміжних сировини та матеріалів, управлінської праці і праці допоміжних робітників і т.д.
Аналітичний метод грунтується на визначенні тих чи інших витрат за окремими елементами з подальшим їх підсумовуванням у витрати на одиницю продукції або роботи. Витрати ресурсів за елементами можуть встановлюватися: на основі фізичних вимірювань у процесі безпосередніх спостережень; шляхом розрахунку за формулами або за первинними нормативам. Звідси розрізняють два різновиди аналітичного методу: аналітично-дослідний та аналітично-розрахунковий.
Можливо також застосування комбінованого методу нормування ресурсів, коли визначення витрати окремих видів ресурсів здійснюється аналітичним методом, а ресурсів у цілому - сумарним методом, або коли в процесі встановлення норм застосовуються обидва методи. Наприклад, чистий витрата i-го матеріалу на одиницю продукції визначають одним з аналітичних методів, а розмір технологічних відходів і втрат - одним з сумарних методів.
Щоб забезпечити максимальну економію використовуваних ресурсів, у бізнес-плані роботи підприємства є план розвитку, в якому передбачаються різні заходи щодо економії матеріальних, трудових та інших видів використовуваних ресурсів, що, природно, відбивається на параметрах поточних норм і нормативів, які використовуються при розробці планів. Звідси розробка норм і нормативів здійснюється у відповідності з наступними етапами:
аналіз прогресивності та обгрунтованості застосовуваних норм і нормативів та виявлення на цій основі внутрішньовиробничих резервів економії ресурсів;
розробка заходів щодо використання виявлених резервів економії ресурсів з встановленням конкретних завдань і термінів їх реалізації;
розрахунок економічної ефективності запланованих заходів та визначення нового рівня норм і нормативів використання i-х ресурсів з урахуванням реалізації запланованих заходів;
контроль за ходом впровадження запланованих заходів та освоєнням нових норм структурними підрозділами.

4. Зміст, призначення та організація розробки норм і нормативів, які використовуються при плануванні

Враховуючи широкий діапазон призначення норм і нормативів, а також участь в їх розробці різних функціональних служб, зміст, призначення та організацію розробки норм і нормативів на підприємстві слід розглядати за напрямками використовуваних ресурсів виробництва.
Норми і нормативи використання засобів праці
До названої групі норм і нормативів, насамперед, належать норми використання обладнання (верстатомісткість). Верстатомісткість (tз.ст.) є похідною від норми часу (tшт.) і при одностаночного обслуговуванні tз.ст. = Tшт., А при багатоверстатному обслуговуванні tз.ст. = N Ч tшт. (Де n-кількість верстатів, що обслуговуються одним робітником).
Верстатомісткість є основою розрахунку виробничої потужності. Виробнича потужність - це один з найважливіших нормативів використання засобів праці. Виходячи з наявності виробничих потужностей, з урахуванням попиту на продукцію, що випускається, формуються план виробництва і план реалізації продукції. Враховуючи трудомісткість і необхідність постійного коригування розрахунків виробничих потужностей, у відділі головного технолога створюється бюро розрахунку потужностей або (залежно від обсягу роботи) виділяються окремі виконавці.
До числа нормативів даної групи належать також норми витрати інструмента. Під ними розуміється кількість інструментів, яка необхідна для виконання певного обсягу робіт. У масовому та великосерійному виробництвах норми витрати інструмента зазвичай встановлюються на 1, 10, 100, 1000 деталей, а в дрібносерійному та одиничному виробництвах - на 100, 1000 верстато-годин роботи певного обладнання.
Норма витрати, наприклад, i-го різального інструменту в масовому і великосерійному виробництві (Нрi) може бути розрахована за наступною формулою:
(1)
де tмаш. - Норма машинного часу, необхідна для виготовлення одного виробу по всіх деталей-операціями, хв.;
Tізн. - Час роботи інструменту до повного зносу, ч.
Аналогічним чином розраховуються норми витрат інших видів інструменту. У будь-якому випадку в основі їх розрахунку лежать норми зносу. Під ними розуміється час роботи інструменту в годиннику до його остаточного вибуття. Норми зносу інструменту визначаються як добуток кількості годин роботи між двома заточками (для різального інструменту) або двома ремонтами (для вимірювального і іншого інструменту) на число можливих заточувань або ремонтів до остаточного його вибуття. Норми зносу інструменту залежать від якості інструменту, характеристик оброблюваних матеріалів, режиму роботи обладнання, кваліфікації робітників. Встановлюються аналітичним методом у лабораторіях або досвідченим шляхом.
Розробкою норм витрат інструменту на підприємствах займається інструментальний відділ, а при його відсутності, аналогічне бюро у складі відділу головного технолога. Норми надалі використовуються для планування та регулювання споживання, виробництва і закупівлі інструменту.
Норми і нормативи матеріальних витрат
Виходячи із структури матеріальних витрат у собівартості продукції, у цій групі перш за все слід виділити норми витрат матеріалів.
Під нормою витрати матеріалу розуміється то його кількість, який необхідно витратити на виробництво одиниці продукції (виріб, вузол, деталь, заготівля) при раціональній технології та організації виробництва.
Норми витрати сировини і основних матеріалів розробляються за кресленнями, технологічними картами та іншої технологічної документації. При розробці норм враховується не тільки корисний витрата матеріалу, рівний чистої масі предмета праці після обробки, але також відходи і втрати, зумовлені застосовуваної технологією і організацією виробництва. Норми витрати сировини і основних матеріалів можуть бути представлені на виробництво деталі, вузла, вироби, у вигляді індивідуальних і групових норм, а також специфікованих і зведених.
Порядок нормування допоміжних матеріалів залежить від їх призначення.
· Витрата допоміжних матеріалів, для здійснення (ведення) технологічних процесів, а також процесів, пов'язаних з підготовкою продукції до реалізації (на виготовлення тари, упаковки) нормується також як витрата сировини і основних матеріалів на одиницю продукції або на одну тисячу рублів планованого обсягу виробництва продукції , що вимагає упаковки.
· Матеріали, які використовуються на виготовлення інструментів та іншої технологічної оснастки, нормується на одиницю інструменту (оснащення) або на одну тисячу рублів планованого обсягу виробництва продукції за всіма видами інструменту і оснащення власного виробництва.
· Норми витрати матеріалів на виготовлення нестандартного обладнання, здійснення заходів з механізації та автоматизації виробничих процесів розробляються на одиницю виготовляється нестандартного обладнання або одиницю засобів механізації та автоматизації виробничих процесів, а також на одну тисячу рублів планованої вартості виготовлення вказаного обладнання (засобів).
· Витрата матеріалів на ремонт устаткування зазвичай встановлюється на одиницю ремонтної складності або на один верстато-годину роботи обладнання. За базу вимірювання обсягу ремонтних робіт в машинобудуванні прийнятий токарно-гвинторізний верстат IK-62 (з висотою центрів 200 мм і відстанню між центрами 1000 мм .), Ремонтна складність якого прийнята рівною 11 ремонтним одиницям. На цю ремонтну одиницю і встановлюється витрата матеріалів, а також і трудомісткість ремонту.
· Матеріали, використовувані для експлуатації обладнання та приміщень (мастильні, обтиральні і т.д.) зазвичай нормуються на одну годину роботи устаткування або квадратний метр площі.
До матеріальних витрат належать також витрати на паливо, електроенергію, газ та інші види енергії. Їх нормування здійснюється по-різному в залежності від виду енергії і її призначення.
· Електроенергія для технологічних цілей (електрозварювання, електроплавлення і т.д.), а також технологічне паливо нормується на одиницю виробленої продукції.
· Електроенергія, стиснене повітря, пар, які використовуються для приведення в рух устаткування, нормуються виходячи з потужності двигунів.
· Витрата палива на опалення приміщення нормується в розрахунку на метр кубічний приміщення.
· Електроенергія на освітлення нормується залежно від потужності встановлених світильників та кількості годин їх використання на добу.
Основним підрозділом підприємства, які займаються розробкою норм і нормативів матеріальних витрат, є бюро (або група) матеріальних нормативів відділу головного технолога. Воно розробляє норми і нормативи витрат сировини й основних матеріалів; допоміжних матеріалів, використовуваних для технологічних процесів, а також здійснює методичне і організаційне керівництво іншими службами, що займаються розробкою норм і нормативів.
У розробці норм і нормативів матеріальних витрат беруть участь також інструментальний відділ (або інструментальне бюро відділу головного технолога), відділ головного механіка, відділ головного енергетика. Кожне з названих підрозділів займається розробкою відповідних норм і нормативів, виходячи з спеціалізації.
Розглянуті норми і нормативи матеріальних витрат використовуються в подальшому для визначення потреби в ресурсах, організації матеріально-технічного забезпечення і т.д.
Норми і нормативи витрат живої праці
До норм і нормативів витрат живої праці належать норми часу, норми виробітку, нормативи трудомісткості ремонтних робіт, норми обслуговування, нормативи чисельності, норми керованості, нормативи співвідношень.
Під нормою часу розуміється час (год., хв.), Необхідне при даному рівні техніки, технології та організації виробництва на виконання одиниці обсягу роботи. А оскільки об'єктом нормування в більшості випадків є операція технологічного процесу, то під нормою часу розуміється час, необхідний на виконання i-ої операції.
Величиною, зворотної нормі часу, є норма виробітку, під якою розуміється кількість продукції, що має бути вироблено робітникам за одиницю часу (годину, зміну).
Сума норм часу по всіх операціях технологічного процесу виготовлення продукції являє собою технологічну трудомісткість. Поряд з поняттям технологічна трудомісткість існує і таке поняття як повна трудомісткість продукції. Остання являє собою суму витрат праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу (ППП) на виготовлення одиниці продукції. Ці показники використовуються для укрупнених розрахунків чисельності та інших показників з праці.
Нормативи трудомісткості ремонтних робіт представляють собою витрати часу за видами ремонтів на одну одиницю ремонтної складності.
Похідними від норм часу є також і норми обслуговування - це кількість одиниць устаткування або робочих місць, яке має обслуговуватися одним або групою виконавців.
Нормативи чисельності являють собою кількість працівників, необхідне для виконання певного виду та обсягу роботи або ж окремої функції з обслуговування виробництва та управління ним. Вони використовуються, перш за все, для нормування праці службовців.
Норми керованості визначають кількість працівників або підрозділів, якими має керувати одна людина. Близьким за змістом до даного нормативу є нормативи співвідношень, що визначають кількість працівників відповідної кваліфікації, яке має припадати на одного працівника іншої кваліфікації за певних організаційно-технічних умовах.
Основним органом, що здійснює розробку норм праці, їх впровадження, перегляд на підприємстві, є відділ праці та заробітної плати (ОТиЗ). Проте залежно від поділу функцій з нормування на підприємстві, частина з них (розрахунок машинного часу, розрахунок проектних норм) може бути покладено на відділ головного технолога. Розробкою нормативів трудомісткості ремонтних робіт займається відділ головного механіка. Однак у будь-якому випадку ОТиЗ здійснює методичне керівництво всією роботою з нормування праці на підприємстві.
Розглянуті показники з праці використовуються для планування чисельності по категоріях працюючих, а також інших показників з праці і заробітної плати.
Норми і нормативи оборотних коштів
Під оборотними коштами розуміється сукупність виробничих оборотних фондів та фондів обігу. Вони призначені для забезпечення безперебійного процесу виробництва і реалізації продукції. За джерелами утворення оборотні кошти поділяються на власні та прирівняні до них, позикові та залучені. Розмір власних оборотних коштів визначається шляхом нормування.
Норми оборотних коштів розробляються методами прямого розрахунку по кожній складовою (елементу) оборотних коштів: сировини, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів; допоміжних матеріалів; тарі; запчастинах для ремонтів; малоцінних і швидкозношуваних предметів; незавершеного виробництва і напівфабрикатів власного виготовлення; витрат майбутніх періодів; готовим виробам. Норми встановлюються у відносних величинах: в днях (у розрахунках нормативу по сировині, основних матеріалів, покупних напівфабрикатів і т.д.); в рублях - на 1 млн. рублів обсягу виробництва продукції, вартості устаткування і т.д., а також у рублях на одного працюючого. На відміну від розглянутих трьох груп норм і нормативів норми по елементах оборотних коштів діють протягом ряду років до істотних змін номенклатури, технології та організації виробництва і т.д.
Розробкою норм оборотних коштів по елементах оборотних коштів займається фінансовий відділ підприємства. На підставі розроблених норм по елементах оборотних коштів, підприємство розраховує щорічно норматив власних оборотних коштів у грошовому виразі, який потім використовується при розробці фінансового плану.

ЛІТЕРАТУРА
1. Бухалков М.І. Внутрішньофірмове планування: Підручник. - М.: ИНФРА-М, 2005.
2. Ільїн А.І. Планування на підприємстві. Підручник. - Мн.: Нове знання, 2004.
3. Методичні рекомендації з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) на промислових підприємствах Міністерства промисловості. - Мн.: РУП "Промпечать", 2004.
4. Основні рекомендації з розробки бізнес-планів організацій Міністерства промисловості Республіки Білорусь. - Мн.: ГИПП "Промпечать", 2002.
5. Економіка підприємства. Підручник для вузів / Під ред. В. Я. Горфінкеля і В. А. Швандера. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Менеджмент і трудові відносини | Реферат
48.3кб. | скачати


Схожі роботи:
Нормативна база методика та методи перевірки
Нормативна база соціальної роботи в Україні
Нормативна база аграрної реформи Столипіна
Нормативна база регламентує діяльність НКО
Законодавчо нормативна база керування документацією в Україні
Правова та нормативна база функціонування фондового ринку в Росії
Нормативна база та автоматизовані інформаційні системи використовуються в діяльності ПУ ФСБ РФ
Правова нормативна база соціально-медичної роботи з особами стр
Правова нормативна база соціально-медичної роботи з особами страждають психічними захворюваннями
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru