додати матеріал


Наукове пізнання та його специфічні ознаки Методи наукового пізнання

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Буденне пізнання дає знання для орієнтації в навколишньому світі. На його основі накопичується матеріал для наукового пізнання. Воно суб'єктивно і виникає як результат наукової діяльності.

Наука:

соціальний інститут (люди і відносини між ними)

-Специфічна пізнавальна діяльність (пізнання)

специфічне знання (фізика і т.д.).

Наука-система теоретичних знань, теорія виникає на основі узагальнення знань.

Метод-сукупність дій, покликаних сприяти досягненню бажаних результатів.

Що стосується методів науки, то основ їх поділу на групи може бути декілька. Так, в залежності від ролі і місця в процесі наукового пізнання можна виділити методи формальні і змістовні, емпіричні і теоретичні, методи дослідження і викладення і т. п. Виділяють також якісні і кількісні методи, методи безпосереднього і опосередкованого пізнання, оригінальні і похідні і т . д.

У сучасній науці досить успішно працює багаторівнева концепція методологічного знання. У цьому плані всі методи наукового пізнання за ступенем спільності та сфері дії можуть бути розділені на п'ять основних груп:

Філософські методи, серед яких найбільш давніми є діалектичний і метафізичний. Але філософські методи не вичерпуються двома названими. До їх числа також відносяться аналітичний (характерний для сучасної аналітичної філософії), інтуїтивний, фе-. номенологіческій, герменевтичний (розуміння) і ін Робляться спроби поєднати різні методи (наприклад, Гадамер намагається поєднати герменевтику з раціоналістичної діалектикою

Спільні наукові підходи і методи дослідження, що отримали широкий розвиток і застосування в науці XX ст. Вони виступають в якості своєрідної проміжкової методології між філософією і фундаментальним теоретико-методологічним положенням спеціальних наук. До загальнонаукових частіше за все відносяться такі поняття, як інформація, модель, ізоморфізм, структура, функція, система, елемент, оптимальність і т. д.

Приватно-наукові методи, тобто сукупність способів, принципів пізнання, методів дослідження і процедур, що застосовуються в тій або іншій галузі науки, відповідної даної основній формі руху матерії. Це методи механіки, фізики, хімії, біології і гуманітарних (соціальних) наук.

Дисциплінарні методи, тобто системи прийомів, що застосовуються в тій або іншій дисципліні, що входить в яку-небудь галузь науки або що виникла на стику наук. Кожна фундаментальна наука представляє собою комплекс дисциплін, які мають свій специфічний предмет і свої своєрідні методи дослідження.

Методи міждисциплінарного-дослідження як сукупність ряду синтетичних, інтегративних способів (що виникли як результат поєднання елементів різних рівнів методології), націлених головним чином на стики наукових дисциплін.

Таким чином, в науковому пізнанні функціонує складна, динамічна, цілісна, субординований система різноманітних методів різних рівнів, сфер дeйcт-'вий, спрямованості і т. п., які завжди реалізуються з урахуванням конкретних умов.

Розглянемо коротко деякі методи, прийоми і засоби наукового дослідження, що застосовуються на різних його етапах і рівнях.

Науковими методами емпіричного дослідження є спостереження-цілеспрямоване сприйняття явищ дійсності (пов'язане з їх описом і вимірюванням), порівняння та експеримент, де відбувається активне втручання у перебіг досліджуваних процесів.

Серед наукових методів теоретичного дослідження найчастіше виділяють формалізацію, аксіоматичний і гіпотетнко-дедуктнвнИй методи.''

1. Формалізація-відображення змістовного знання у знаковому формалізмі (формалізованій мові). Останній створюється для точного вираження думок з метою виключення можливості для неоднозначного розуміння. При формалізації міркування про об'єкти переносяться в площину оперування зі знаками (формулами). Відносини знаків замінюють собою висловлювання про властивості і відносини предметів. Формалізація грає істотну роль в уточненні наукових понять. Вона може проводитися з різним ступенем повноти, але, як показав Гедель, в теорії завжди залишиться формалізації залишок, тобто жодна теорія не може бути повністю формалізована. Формальний метод-навіть при послідовному його проведенні-не охоплює всіх проблем логіки наукового пізнання (на що надіялися логічні позитивісти).

2. Аксіоматичний метод-спосіб побудови наукової теорії, при якому в її основу кладуться деякі 1гсходие положення-аксіоми (постулати), з яких всі інші твердження цієї теорії виводяться з них суто логічним шляхом, за допомогою докази. Для виведення теорем 'з аксіом (н взагалі одних формул з інших) формулюються спеціальні правила виводу.

3. Гіпотетико-дедуктивний метод-спосіб теоретичного. Дослідження, сутність якого полягає у створенні системи дедуктивно пов'язаних між собою гіпотез, з яких в кінцевому рахунку виводяться твердження про емпіричних фактах. Тим самим цей метод заснований на виведенні (дедукції) висновків з гіпотез та інших посилок, істиннісне значення яких невідоме. А це означає, що висновок, отриманий на основі даного методу, неминуче буде мати лише імовірнісний характер. Зазвичай гіпотетико-дедуктивний метод пов'язаний з системою гіпотез різного рівня спільності і різної близькості до емпіричного базису. Даний метод орієнтований на опис насамперед формальної структури "готового знання" і його форм у відверненні від їх генези та розвитку. Різновидом гіпотетико-дедуктивного методу є метод математичної гіпотези ..

У науковому дослідженні широко використовуються так на-зване общелогіческае методи і прийоми дослідження. Серед них можна виділити наступні:

Аналіз-реальне або уявне розділення об'єкта на складові часта, і синтез-їх об'єднання в єдине ціле.

Абстрагування-процес відволікання від ряду властивостей і відносин досліджуваного явища з одночасним виділенням цікавлять дослідника властивостей.

Ідеалізація-розумова процедура, пов'язана з утворенням абстрактних (ідеалізованих) об'єктів, принципово не здійсненних у дійсності ("точка", ^ ідеальний газ "," абсолютно чорне тіло "і т. п.). Дані об'єкти не є "чисті фікції", а вельми складне н дуже опосередковане вираження реальних процесів. Вони являють собою деякі граничні випадки останніх, служать засобом їх аналізу та побудови теоретичних уявлень про них. Ідеалізація тісно пов'язана з абстрагуванням і уявним експериментом.

Індукція-рух думки від одиничного (досвіду, фактів) до загального (їх узагальненням у висновках) і дедукція-сходження процесу пізнання від загального до одиничного.

. Аналогія (відповідне, схожість) ~ встановлення подібності в деяких сторонах, властивостях і відносинах між нетотожні об'єктами. 'На підставі виявленого подібності робиться відповідний висновок-умовивід за аналогією. Його загальна схема: об'єкт В має ознаки а, в, с, д; об'єкт С Володіє ознаками в, с, д; отже, об'єкт С, можливо, має ознаку а. Тим самим аналогія дає не достовірне, а ймовірне знання.

Моделювання-метод дослідження певних об'єктів шляхом відтворення їх характеристик на іншому об'єкті-моделі, яка являє собою аналог того чи іншого фрагмента дійсності (речового або розумового)-оригіналу моделі. Між моделлю та об'єктом, що цікавлять дослідника, має існувати відоме подібність (схожість)-у фізичних характеристиках, структуру, функції та ін Форми моделювання дуже різноманітні. Наприклад, предметне (фізична) і знакова. Важливою формою останнього є математичне (комп'ютерне) моделювання.

Системний підхід-сукупність загальнонаукових методологічних принципів (вимог), в основі яких лежить розгляд об'єктів як систем. До числа цих вимог належать:

виявлення залежності кожного елемента від його місця і функцій в системі з урахуванням того, що властивості цілого несвідомих до суми властивостей його елементів;

аналіз того, наскільки поведінка системи обумовлено як особливостями її окремих елементів, так і властивостями її структури;

дослідження механізму взаємодії системи і середовища;

вивчення характеру ієрархічності, властивого цій системі;

забезпечення всебічного багатоаспектного опису системи;

розгляд системи як динамічної, розвивається цілісності.

Поняття свідомого і несвідомого.

Свідоме-Це знання. Воно включає:

1) доцільну діяльність

2) самосвідомість.

Що таке знання:

1) уміння

2) навички

3) знати.

Знання-це встановлення однозначної знака і об'єкта, який цим знаком позначається. Знання передбачає розуміння, як вкладення сенсу, розуміння.

Рівні розуміння:

1) Здатність стеження за текстом.

Текст-це все те, що м.б. піддано інтерпретації (музика, картини, сліди тварин. Якщо ми розуміємо один одного-ми знаходимося в одній соціальній структурі.

2) Здатність відтворення тексту

3) Здатність спростування тексту.

Знання-це ще й розуміння. Самосвідомість-це здатність виділити себе з навколишньої дійсності, Усвідомленням людиною себе як особистості. Що ж стосується інтуїтивного: воно характеризується тим. що вчений не має знання про своєму мисленні. Несвідоме виражається і в існуванні великого пласту наук, досвіду, інформації, кіт. накопичується в теч. усього життя й осідає у пам'яті. Про некіт., Хран-ся в мозку свед-пах чол. навіть не знає. Б. проявляється в імпульсивних діях, коли чол. не дає собі звіту в послід-ях своїх вчинків.

2 види неосозн.действій:

1) ніколи не усвідомлювали, осущ. автоматично

2) раніше усвідомивши-ся дії.

Сократ: постійно пріслушів-ся до свого внутр.голосу як до велінням совесті.Платон: чел.не шукав би того, що йому не відомо, якби він представл-я не мав його бессозн-но у своїй душе.Декарт: тотожність психіки і свідомості. Лейбніц: Б.-нижча ф.дух.деят-ти, що вже не дрімало б у вигляді подання про темну душе.Кант: пов'язував Б.С почуттів-ним знанням, інтуіціей.Б.-темні уявлення про чіл., Число кіт . безгранічно.Откритіе несвідомого було гл.заслугой З.Фрейда.Бессознательни багато наші бажання і побужденія.Часто несвідоме проривається назовні в гіпнотичних станах, сновидіннях, у недо. Фактах нашої поведінки: застереженнях, описки, неправ.двіженіях і т.д. За Фрейдом психіка чол. являє собою взаим. 3-х рівнів: бессознат-го, предсоз-го, сознат-го. Б. він вважав центральним компонентом, С.-лише особливою інтуїцією, надбудовується над Б.Оно-шар бессоз0го потягу, основа деят-ти індивідів, Я-сфера свідомого, посередник між ВОНО і зовнішнім міром.СВЕРХ Я (super-ego) - внутриличностная совість, посередник між ВОНО і Я. Між сознат-ним і бессознат-му постійно виникають конфлікти.Бессознат-ве-це вмістилище одвічних агресивних нахилів, тварин потягів чол-ка.Но чел.может опанувати своїми інстинктами, перевести несвідоме в обл. сознанія.Подсознательное позоже на бессознат-е.Бессознат.-нах. У сознаніі.Подсоз-е-ні у свідомості, але діє ззовні.

Інтуїтивне та логічне в науковому пізнанні.

Знання, отримані з пом.логіч.операцій-це знання аналітичне, воно не може бути принципово новим.Знанія за рахунок інтуїції м.б. новимі.Інтуітівное знання потім необх. Перекласти на яз.логікі.Логіческое-це вивідний знаніе.Логіка-наука про правильне знаніі.Логіка-це вчення про виведення. Інтуїтивне-це пряме розсуд істини без логічних виводов.В Індії знайшли збірки доказів теорем аналогічним в Греції, але деякі теореми замість док-ва мали креслення і напис «Дивись!». Логіка дає не нове знання. Недолік Інти-го зн-а- я знаю, але я не знаю як я знаю.Чем отліч.логіч. від Інти-го? Логічне-це те, що вимагає Олт нас зусилля-це сознат-е действіе.Інтуіція-Це бессознат-я деят-сть.Сознательное-це знання. Свідоме-Це знаніе.Оно включає: 1) доцільну деятельность2) самосознаніе.Что таке знання: 1) уменіе2) навикі3) знать.Знаніе-це встановлення однозначної знака і об'єкта, який цим знаком обозначается.Знаніе передбачає розуміння, як вкладення сенсу, розуміння . Рівні розуміння: 1) Здатність стеження за текстом.Текст-це все те, що м.б. піддано інтерпретації (музика, картини, сліди жівотних.Еслі ми розуміємо один одного-ми знаходимося в одній соц-ної структуре.2) Спос-ть програванням я текста3) Спос-ть спростування текста.Знаніе-це ще й поніманіе.Самосознаніе- це здатність виділити себе з навколишньої дійсності, Усвідомленням людиною себе як лічності.Что ж стосується інтуїтивного: воно хар-ся тем.что вчений не має знання про свій мишленіі.Бессознат-ва-це деят-ть не підвладна дії логікі.Откритіе-етологіч . преступленіе.Вивод: Наукова деят-ть-це деят.бессозн-я.В Інти-ном-вчений мислить без контролю я.1) Доказовість логічних операцій.інтуіт.-не док-ни.2) Виразність логіч.мишленія. ( несвідомо-інтуіт.мишл.) Підсвідоме-схоже на бессознат.Бессозн-е-нах. У созн-ніі.Подсознат.-ні у свідомості, але діють ізвне.Сверхсозн.-це інформац.поле.Мисль має біоносітель, поле.Понятіе ноосфери-косміч.разум, екстрасенси, кот.зн.берут з ноосфери.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Виробництво і технології | Реферат
26.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Природно-наукове пізнання структура і динаміка Основи методології природничо-наукового пізнання
Форми і методи наукового пізнання Системний підхід як метод пізнання світу
Віртуальні світи і людське пізнання Концепція віртуальних світів і наукове пізнання
Методи і форми наукового пізнання
Раціоналізм у філософії Р Декарта Методи наукового пізнання
Принципи методи та концепції природничо-наукового пізнання
Методи емпіричного і теоретичного рівнів наукового пізнання
Методи наукового пізнання Наукові революції в природознавстві
Методи застосовувані на емпіричному та теоретичному рівнях пізнання Розвиток методів пізнання
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru