Навчання як процес

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Владивостоцького державного університету
ЕКОНОМІКИ ТА СЕРВІСУ
Інститут журналістики І ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ
КАФЕДРА ПСИХОЛОГІЇ І ПЕДАГОГІКИ
Контрольна робота
з дисципліни «Педагогіка»
Навчання як процес
Студент
Гр.ЗПС-04-02-37204______ Т.А. Карпова
Викладач ___________________
Владивосток 2005

Зміст
Введення
1. Характеристика процесу навчання
1.1 Поняття і сутність навчання
1.2 Закономірності навчання
1.3 Принципи навчання
1.4 Циклічність процесу навчання
1.5 Структура навчання
2. Методи навчання
3. Види навчання
3.1 Розвивальне навчання
3.2 Пояснювально-ілюстративне навчання
3.3.Проблемное навчання
3.4 Программированное навчання
Висновок
Список використаних джерел

Введення
Будучи історичним істотою, людина, разом з тим, і навіть, перш за все, природна суть: він - організм, який носить в собі специфічні риси людської природи. Вони розвиваються і змінюються в міру того, як людина освоює в ході навчання і виховання те, що створено в результаті історичного розвитку людства. У процесі індивідуального розвитку певну роль грає навчання. Дитина не дозріває спочатку, а потім виховується і навчається; він дозріває, виховуючись і навчаючись під керівництвом дорослих.
Включення в шкільне навчання вимагає відомого рівня розвитку, який досягається дитиною внаслідок дошкільного виховання. Але шкільне навчання не просто надбудовується над вже дозрілими функціями. Необхідні для шкільного навчання дані отримують подальший розвиток в процесі самого шкільного навчання; необхідні для нього, вони у ньому ж формуються.
З цього випливає, що процес навчання має бути і процесом розвитку. Цього ж вимагають і основні цілі навчання, що укладають у підготовці до майбутньої самостійної трудової діяльності. Виходячи з цього, напрошується висновок, що єдиною задачею навчання є не повідомлення дитині певних знань, а лише розвиток у нього певних здібностей: не важливо, який матеріал повідомити дитині, а важливо навчити його спостерігати, мислити і т.д. Так вчить теорія формального навчання, яка бачить завдання освіти не в тому, щоб учень освоїв певну суму знань, а в тому, щоб розвинути у нього певні здібності, необхідні для того, щоб їх видобувати.

1 Характеристика процесу навчання
1.1 Поняття і сутність процесу навчання
Що ж таке навчання? І. Ф. Харламов так писав про це: «цілеспрямований, педагогічний процес організації і стимулювання активної навчально-пізнавальної діяльності учнів з оволодіння науковими знаннями і навичками, розвитку творчих здібностей, світогляду та морально-естетичних поглядів і переконань». Навчання - це процес, основна мета якого полягає у розвитку здібностей людини, дитини. Навчання, реалізуючись через різні види предметної теоретичної і практичної діяльності, орієнтовано, в кінцевому рахунку, на інтелектуальний і когнітивний розвиток дитини, іншими словами, має справу з пізнавальними процесами дитини. В основі будь-якого виду або типу навчання закладено систему «викладання - вчення».
Викладання - це діяльність вчителя по передачі інформації; організації навчально-пізнавальної діяльності учнів; надання допомоги при утрудненні в процесі навчання; стимулювання інтересу, самостійності і творчості учнів; оцінювання навчальних досягнень учнів. Метою викладання є організація ефективного навчання кожного учня в процесі передачі інформації, контролю і оцінки її засвоєння, а також взаємодія з учнями та організацію і спільну, і самостійної діяльності.
Навчання - це діяльність учня, яка передбачає освоєння, закріплення і застосування знань і навичок; самостімулірованіе до пошуку, вирішення навчальних завдань, самооцінки навчальних досягнень; усвідомлення особистісного сенсу та соціальної значущості культурних цінностей і людського досвіду, процесів і явищ навколишньої дійсності. Метою навчання є пізнання, збір і переробка інформації про навколишній світ. Результати навчання виражаються в знаннях, уміннях, навичках, системі відносин та загальному розвитку учня.
Таким чином, навчання можна охарактеризувати як процес активного, цілеспрямованого взаємодії між навчальним і учнем, в результаті якого у учня формуються певні знання, вміння, навички, досвід діяльності та поведінки, а так само особистісні якості. У цьому і позначається двобічність процесу навчання: викладання - діяльність вчителя, і його вчення - діяльність учнів, постають в єдності при передачі останнім соціального досвіду у формі змісту освіти.
Процес навчання - це специфічний вид пізнавальної діяльності людини. Він містить у собі як загальні, так і специфічні особливості пізнання учнем об'єктивного світу. Якщо вчений пізнає об'єктивно нове в ході дослідження тих чи інших явищ, процесів, то учень у процесі навчання відкриває і засвоює суб'єктивно нове, тобто те, що вже відомо науці і людству, що накопичено наукою і систематизовано у вигляді наукових уявлень, понять, законів, теорій, наукових чинників.
Ефективність навчання визначається внутрішніми і зовнішніми критеріями. Серед внутрішніх критеріїв використовують успішність навчання і академічну успішність, а також якість знань і ступінь наработанності умінь і навичок, рівень розвитку учня, рівень опромінення і здатності до навчання. Академічна успішність учня визначається як ступінь збігу реальних і запланованих результатів навчальної діяльності. Академічна успішність знаходить відображення в бальній оцінці. Успішність навчання - це також ефективність керівництва навчальним процесом, що забезпечує високі результати при мінімальних витратах.
У процесі навчання при виявленні його сутності треба розрізняти момент організації діяльності і момент навчання в організації діяльності. В останньому найбільш рельєфно проявляється спілкування вчителя і учня, що і є власне навчання, його сутність. Виключи спілкування між учителем і учнем, і навчання, як таке не реалізується. А разом з ним зникне і всяка взаємодія між учителем і учнем. Не відбудеться передача соціального досвіду і володіння ним.
Отже, навчання - це спілкування, в процесі якого відбувається кероване пізнання, засвоєння соціального досвіду, відтворення, оволодіння тією чи іншою конкретною діяльністю, що лежить в основі формування особистості.
Здійснюючи на різних рівнях, процес навчання носить циклічний характер, і найважливішим, головним показником розвитку циклів навчального процесу є найближчі дидактичні цілі педагогічної праці, які групуються навколо двох основних цілей: освітньої та виховної. Освітня - щоб усі учні придбали певну суму знань, навичок та вмінь, розвинули свої духовні, фізичні і трудові здібності, придбали зачатки трудових та професійних навичок. Виховна - щоб виховати кожного учня високоморальної, гармонійно розвиненою особистістю з науково-матеріалістичним світоглядом, гуманістичною спрямованістю, творчо активної й соціально зрілої.
Співвідношення цих цілей в умовах сучасної школи таке, що перша підпорядковані другий, з чого випливає головна мета освіти - виростити людину чесну, порядну, який вміє працювати самостійно, реалізовувати свій людський потенціал.
1.2 Закономірності навчання
Закономірності навчання - це істотні, стійкі, повторювані зв'язки між складовими частинами, компонентами процесу навчання. Частина з них діє завжди, незалежно від дій учасників і умов процесу, наприклад: цілі і зміст навчання залежать від вимог суспільства до рівня освіти особистості. Більша ж частина закономiрностей проявляється як тенденція, тобто не в кожному окремому випадку, а в деякій множині.
Виділяють зовнішні і внутрішні закономірності навчання. До перших відносять залежність навчання від суспільних процесів і умов (соціально-економічної, політичної ситуації, рівня культури, потреб суспільства і держави в певному типі і рівні освіти); до других - зв'язок між компонентами процесу навчання (між цілями, змістом освіти, методами, засобами і формами навчання; між учителем, учнем і сенсом навчального матеріалу). Внутрішніх закономірностей у педагогічній науці встановлено досить багато, велика частина з них діє тільки при створенні обов'язкових умов навчання. Наприклад, існує закономірний зв'язок між навчанням і вихованням: навчальна діяльність викладача переважно носить виховує характер. Виховний вплив його залежить від ряду умов.
Інша закономірність: є залежність між взаємодією вчителя й учня і результатами навчання. Згідно з цим положенням, навчання не може відбутися, якщо немає взаимообусловленной діяльності учасників процесу навчання, відсутня їх єдність. Приватним, більш конкретним проявом цієї закономірності є зв'язок між активністю учня і результатами навчання: чим інтенсивніше, свідоміше навчально-пізнавальна діяльність школяра, тим вища якість навчання.
1.3 Принципи навчання
Принципи навчання являють собою керівні ідеї, нормативні вимоги до організації та проведення дидактичного процесу. Вони носять характер самих загальних вказівок, правил, норм, які регулюють процес навчання. Принципи народжуються на основі наукового аналізу навчання і співвідносяться із закономірностями процесу навчання, встановлюються дидактикою. Враховуючи націленість на формування особистості, індивідуальності кожного учня, виділяється наступна система принципів навчання в сучасній загальноосвітній школі:
принцип взаємозумовленості навчання і виховання;
принцип цілісності та єдності дидактичного процесу;
принцип єдності освітньої, розвиваючої та виховної функції навчання;
принцип науковості змісту і методів навчання;
принцип систематичності і послідовності в оволодінні учнями досягненнями науки, культури, досвідом діяльності;
принцип свідомості, творчої активності та й самостійності учнів при керівній ролі вчителя;
принцип наочності, єдності конкретного і абстрактного, раціонального та емоційного, репродуктивного та продуктивного як вираз комплексного підходу;
принцип доступності навчання;
принцип міцності результатів навчання і розвитку пізнавальних сил учнів;
принцип зв'язку навчання з життям, з практикою будівництва демократичного суспільства;
принцип раціонального поєднання колективних та індивідуальних форм і способів навчальної роботи. Всі перераховані принципи підпорядковані ведучому принципом - єдності освітньої, розвиваючої та виховної функцій навчання, який орієнтує роботу вчителя на залучення школярів у процесі навчання до загальнолюдських цінностей. Принципи навчання втілюють вимоги його організації - наочності, свідомості і активності учнів у навчанні, систематичності і послідовності в оволодінні досягненнями науки, культури та досвідом діяльності, єдності теорії і практики. У ході історичного розвитку теорії та практики навчання сформувалися різні види, стилі і методи навчання.
У кожному виді, незважаючи на помітні відмінності, можна виявити загальні моменти, характерні для кожного навчання. По-перше, в основі процесу навчання будь-якого виду лежить система принципів, кожний з яких виступає в якості керівних ідей, норми або правил діяльності, що визначають як характер взаємозв'язку викладання і навчання, так і специфіку діяльності викладача і учнів. Саме принципи служать орієнтиром для конструювання певного виду навчання.
Система - це безліч взаємопов'язаних елементів (компонентів), що утворюють стійке єдність і цілісність, що володіє інтегративними властивостями і закономірностями, - так визначає це поняття один із видатних учених-фахівців В. П. Кузьмін у своїй книзі «Принципи системності в теорії та методології К. Маркса »(М., 1986. С. 111).
Системоутворюючими поняттями процесу навчання як системи виступають мета навчання, діяльність учителя (викладання), діяльність учнів (навчання) і результат. Змінними складовими цього процесу виступають засоби управління.
Вони включають зміст навчального матеріалу, методи навчання, матеріальні засоби навчання (наочні, технічні, підручники і т.д.), організаційні форми навчання як процесу і навчальної діяльності учнів.
Зв'язок і взаємообумовленість засобів навчання залежить від мети навчання і його кінцевого результату. Вони утворюють стійке єдність і цілісність, яке володіє інтегративними властивостями і підпорядковане загальним цілям освіти.
1.4 Циклічність процесу навчання
Другий спільний момент для будь-якого виду навчання - це циклічність вищезазначеного процесу, тобто повторюваність дій педагога і студента від постановки мети до пошуку засобів і оцінці результату. З одного боку, циклічність припускає постановку вчителем завдань і цілей, а також оцінку засвоєних знань. З іншого боку, як усвідомлення та вирішення учнями поставлених завдань, так і здатність до самооцінки. Це говорить про двостороннє характері процесу навчання.
Всяка праця, в тому числі і спільна праця вчителя і учнів, здійснюється в певних середовищі і часу. Отже, навчальний процес, подібно іншим процесам, повинен мати свої цикли. Навчальний процес є дидактичне взаємодію викладання і навчання. Механізмом цієї взаємодії виступає спілкування суб'єктів викладання та навчання. Початок одного акта навчального процесу є наслідком попереднього, його завершення - причиною виникнення такого. Цей результат називається мікрорезультатом.
У навчальному процесі по ходу засвоєння навчального матеріалу та накопичення досвіду навчально-пізнавальної діяльності відбувається перехід від кількісних змін у складі та змісті навчальної діяльності до її якісному перетворенню. Перехід від кількісного накопичення знань до якісної перетворення стану готовності учня вирішувати навчальні завдання на новому рівні складності, в нових ситуаціях і є циклічне навчання.
Між циклами існують певні взаємні інтервали. Рух від одного інтервалу до іншого є своєрідний стрибок навчання. Цей новий стан учня як суб'єкта навчання і як особистості в цілому. Результат окремих циклів - це макрорезультат вчення, ті якісні зміни, які відбулися в учні. Основними показниками циклів навчального процесу є - мета, засоби і результат.
1.5 Структура процесу навчання
Третій спільний момент усіх видів навчання - це структура процесу навчання, втілює ступінь відповідності цілей і методів результатами. Вибір методів навчання і логіка їх застосування характеризують стиль поведінки і діяльності суб'єктів процесу навчання (педагога і учнів).
Процес навчання розглядається в дидактиці, як діяльність, і тому в ньому чітко проглядаються:
- Аналіз вихідної ситуації, визначення і постановка мети навчання і прийняття її учнями;
- Планування роботи, відбір змісту і засобів досягнення мети;
- Виконання навчальних і навчальних операцій, організація навчальної роботи вчителя та учнів;
- Організація зворотного зв'язку, контроль та коригування роботи по засвоєнню змісту матеріалу і самоконтроль;
- Аналіз і самоаналіз, оцінка результатів навчання;
- Підготовка і робота учнів поза школою.

2 Методи навчання
Методи навчання - це методи викладання-навчання. У педагогіці не раз робилися спроби створити класифікатор методів навчання. Існують різні типології цього процесу, які проводять систематизацію за різними підставами. Наприклад, перша група включає в себе методи передачі і засвоєння знань (їх іноді називають словесними). До них відносять бесіду, розповідь, дискусію, лекцію, роботу з текстом. Друга група - це практичні методи навчання (вправи, практичні заняття, лабораторні експерименти). До третьої групи методів відносять контроль і оцінку результатів навчання (самостійні та контрольні роботи, тестові завдання, заліки та іспити, захист проектів).
Наприклад, К. Роджерс виділяє наступні практичні методики, що полегшують процес навчання.
1. Надання учневі вибору навчальної діяльності.
2. Спільне прийняття вчителем і учнем рішень, пов'язаних з визначенням обсягу і змісту навчальної роботи.
3. В якості альтернативи механічному заучування навчального матеріалу, пропонується проблемний метод навчання. Він здійснюється за допомогою включення у дослідження, що орієнтує на відкриття.
4. Особистісна значущість роботи учня досягається шляхом імітації реальних життєвих ситуацій на уроці.
5. Широке застосування різних форм групового тренінгу.
6. Оптимальні групи складаються з 7-10 чоловік.
7. диференціація програмованого навчання для тих учнів, у яких недостатньо знань або не вистачає коштів для вирішення конкретних завдань.
Вибір методів навчання залежить від особливостей навчального предмета, цілей і завдань навчання, вікової та індивідуальної специфіки учнів, рівня освіченості, розвитку та виховання учня, матеріально-технічної оснащеності навчального закладу, здібностей і можливостей вчителя, його майстерності та особистих якостей, часу на вирішення дидактичних завдань.
В якості основних форм організації процесу навчання в школі прийнятий урок, у вузі - лекція. Форма навчання - це спеціальна конструкція самого процесу. Вона означає колективну, групову та індивідуальну роботу учнів під керівництвом педагога.

3 Види навчання
У світовій практиці склалися різноманітні стилі навчання і з'являються різнопланові освітні технології. Їх специфіка залежить від орієнтації на певну освітню парадигму або дидактичну концепцію, від професійно-особистісних особливостей педагога, культурно-освітніх традицій країни або регіону.
Відомі різні типи, види і стилі навчання, які не можна оцінювати за ознакою - «краще» або «гірше». Їх вибір залежить від освітньої політики в країні, яка домінує в суспільстві освітньої парадигми чи доктрини, теорії навчання, цілей і завдань навчання, індивідуально-особистісних та професійних можливостей, схильностей та вподобань викладача.
Найбільш поширені в шкільній практиці розвиваюче, пояснювально-ілюстративне (повідомляє), проблемне і програмоване навчання. Поряд з цими видами навчання є й інші, менш поширені в шкільній практиці, наприклад, блочне навчання, модульне навчання, дистанційне навчання і інші.
3.1 Розвивальне навчання
Головна мета розвивального навчання полягає в тому, щоб підготувати учнів до самостійного освоєння знань, пошуку істини, а також до незалежності у повсякденному житті (здатності «жити своїм розумом»). Учитель тут виступає в якості організатора пошукового процесу, а не просто «передавача», транслятора знань та істин. Він організовує процес, активізує пам'ять, сприйняття, уява, різні форми мислення учнів. Також розвиваюче навчання передбачає, що вчитель відкрита до сприйняття та обговоренню різних точок зору, представляються учнями в різних формах (доповіді, коментаря, спору, докази, діалогу).
У тактиці розвивального навчання проглядається три лінії. Перша: вчитель ставить питання і пропонує завдання. Він не завжди дає вичерпні пояснення, тим самим, даючи навчається самостійно подумати і знайти рішення. Педагог готує учня до того, що процес розуміння носить поступовий і послідовний характер, що глибина розуміння може бути різною. Друга лінія: педагог пропонує навчаються побачити глибину в зовнішньо простому і звичному. Це повинно бути пов'язано з прагненням викликати здивування до повсякденного і звичного. Третина лінія орієнтує на розвиток логічного мислення: вчитель разом з учнями формулює теоретичні припущення (гіпотези, узагальнення) в контексті загальної картини явищ, подій чи процесів.
3.2 Пояснювально-ілюстративне навчання
Повідомляє або пояснювально-ілюстративне навчання характеризується, перш за все, тим, що вчитель викладає знання в обробленому, «готовому» вигляді, учні сприймають і відтворюють його. Це навчання як шлях формування знань, безсумнівно, володіє достоїнствами: подача і засвоєння знань здійснюється в системі, послідовно, в економічних режимі і темпі, для великої кількості учнів одночасно. Проте в цьому підході є й недоліки: діяльність учнів зводиться в основному до запам'ятовування і відтворення інформації, яка повідомляється вчителем, тому мало розвиваються розумові здібності та вміння учнів, такі як уміння бачити проблеми, ставити питання, аналізувати і зіставляти факти ит.д. Інакше кажучи, повідомляє навчання не розвиває мислення. Тому в дидактиці, особливо в XX столітті, велися пошуки таких моделей навчання, які дозволяли б навчати критичного, продуктивного мислення і вмінням творчого мислення. Так з'являється проблемне навчання.
3.3 Проблемне навчання
В основі проблемного навчання лежить ідея відомого вітчизняного психолога С.Л, Рубінштейна, про спосіб розвитку людської свідомості через дозвіл пізнавальних проблем, що містять у собі протиріччя. Тому проблемне навчання розкривається через постановку (вчителем) і дозвіл (учнем) проблемного питання, задачі і ситуації. Проблемна ситуація в процесі навчання передбачає, що суб'єкт хоче вирішити важкі для себе завдання, але йому не вистачає даних, і він повинен сам їх шукати. Даний вид навчання стимулює прояв активності, ініціативи, самостійності і творчості в учнів; розвиває інтуїцію і дискурсивне мислення; вчить мистецтву вирішення різних наукових і практичних проблем, досвіду творчого вирішення теоретичних і практичних завдань. Однак проблемне навчання приносить незадовільні результати і негативні емоції, якщо учні не підготовлені до нього за своїм розвитком та рівнем знань. Проблемне навчання потребує більше часу, тому його рекомендується використовувати відповідно до дидактичними завданнями і в поєднанні з іншими видами навчання: сообщающим, програмованим.
3.4 Программированное навчання
В основі програмованого навчання лежить кібернетичний підхід, згідно з яким навчання розглядається як складна динамічна система. Управління даною системою здійснюється за допомогою посилки команд з боку вчителя (комп'ютера, інших технічних засобів) учневі та отримання зворотного зв'язку. Тобто інформації про хід навчання вчителем (оцінка) і самим учнем (самооцінка).
У 1954 році Б. Ф. Скіннер зробив доповідь, в якому виклав концепцію програмованого навчання. Він спирався на бихевиористического психологію, згідно з якою навчання йде за принципом «стимул - реакція - підкріплення», що означає: учневі пред'являється матеріал, він виробляє пізнавальні дії з ним, дії тут же отримують оцінку.
Б. Скіннер сформулював такі принципи програмованого навчання:
1. Принцип поділу матеріалу на можливо малі частини, щоб їх усвоеніебило легким і при цьому обов'язковим.
2. Принцип негайної оцінки відповіді. Учень заповнює прогалину і тут же порівнює його з правильною відповіддю.
3. Принцип індивідуалізації темпу навчання. Кожен учень витрачає на засвоєння матеріалу стільки часу, скільки йому потрібно.
На практиці педагог може скористатися лінійним і розгалуженим побудовою освітньої програми. При виборі лінійної побудови програми, учні працюють над усіма порціями навчальної інформації по мірі їх надходження. Розгалужена програма передбачає вибір учнем свого індивідуального шляху освоєння цілісної навчальної інформації.
У традиційному навчанні учень зазвичай читає повний текст підручника і відтворює його, при цьому його робота по відтворенню майже ніяк не керується, не регламентується. Ідея програмованого навчання полягає в управлінні навчальними діями учня за допомогою навчальної програми.
Перевагою цього виду навчання є отримання повної і постійної інформації про ступінь і якість засвоєння всієї навчальної програми. У програмованому навчанні кожен учень працює в зручному для нього режимі. Інша перевага полягає в економії часу викладача на процес передачі інформації, а також на постійний контроль за процесом і результатом її засвоєння. Головним недоліком даного виду навчання є надмірна апеляція до пам'яті учнів.

Висновок
Розвиток і формування здібностей загальних у ході загальноосвітньої роботи та спеціальних (музичних, художніх і т.д.) у ході спеціальної освіти становить одну з найважливіших завдань процесу навчання. У ході навчання здібності не тільки виявляються, але і формуються, розвиваються. Їх розвиток є не тільки передумовою, а й результатом освоєння знань. Таким чином, основні закономірності процесу навчання - педагогічного характеру.
Навчання виступає одним з оптимальних способів соціальної адаптації людини до сучасного життя, оскільки засобами навчання можна передати і отримати великий обсяг інформації. Навчання - це організований педагогом процес пізнання, розвитку, спілкування, творчості. Основу будь-якого виду навчання складає дидактичне ставлення: викладання - вчення.

Список використаних джерел
1 Бордовская Н.В., Реан А.А. Педагогіка. - Спбю: Пітер., 2002
2 Педагогіка / За ред. Педкасістого. -М., 2004
3 Харламов І.Ф. Педагогіка. - М., 2000
4 Рубінштейн С.Л. Основи загальної психології. Пітер., 2005
5 Давидов В.В. Проблеми навчання. - М., 2002
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Педагогіка | Контрольна робота
53.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Процес навчання
Процес навчання
Процес і методи навчання
Вплив підказки на процес навчання
Процес навчання юних баскетболістів
Процес навчання сутність закономірності принципи і функції
Навчання як процес управління теоретичні положення та практика реалізації
Тематичний контроль знань учнів як ефективний процес навчання хімії
Поняття основні та міждисциплінарні виховання навчання освіта педагогічний процес формування
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru