приховати рекламу

Міфи та реаліі навколо ОУН-УПА

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

5

Мацука Олексій, учень ЗШ№95, 11 А класу

5 травня 2000р.

Міфи та реаліі навколо повстанського руху на Україні у першій половині 40-х років

(аналітичний аналіз поглядів)

Питання що до міфів та реалій навколо повстанського руху на Україні під час ІІ світової війни дуже актуальне та вагоме сьогодні. Ще не так давно офіційні радянські мас-мєдіа казали нам про ОУН-УПА як про бандитів, наводили на нас жах, кажучи про вбивства та кроваві злочини бандерівців. На кшталт, постійно наводились приклади терористичних акцій, які ніби-то проведено ОУН-УПА. Зараз же люди по-трошки починають пізнавати правду, хоча не всі її бажають бачити. Моя мета знайти компроміс або навіть якось реабілітувати ОУН-УПА шляхом доведення фактів, які будуть документально підкріплені, а не гасел, які були досі.

Специфічною рисою в цьому питанні є постать Степана Бандери, яка довгі роки була зачинена від нас жахом та ненавистю комуністичної диктатури. Навіть цілий рух отримав назву “бандерівського”, бо настількі був вагомий вплив Степана Бандери.

Про цю людину написано багато і цікаво, тому зупинятися на його власних рисах, біографіі не стану. Але треба сказати, що він зробив дуже багато для розвитку національно-визвольного руху на Україні не тількі під час війни, а і перед та після неї. І сьогодні ідеї Степана Бандери живуть у багатьох людей в душах. Якби Степан Бандера був дійсно таким жахливим та бездушним, як його змальовувула комуністична пропаганда, то я думаю, що при тих демократичних інститутах, які зараз починають існувати та розвиватися на Україні,

його імя та ідеї загинули б, як знайомий державний устрій.

Люди поділились на два табори: одні за те, що бандерівці дійсно національні герої, а інші проти того, щоб націоналістам дали імя героїв. Є і такі, котрі думають, що ОУН-УПА є організацією з фашисьтським направленням. У часи радянської влади комуністична пропаганда робила багато, щоб люди вірили, що ОУН-УПА – це бандити, злодіі або українські фашисти. Тому серед радянської історіографіі існувала аналогічна думка. Цьому є приклади з багатьох газет комуністичного напряму кінця 80-х – початку 90-х років. Іван Тихоміров, Київ, газета “Правда” від 19 жовтня 1990 року пише: “ И бандеровцы уничтожали, жгли, вешали, заполняли трупами колодцы, заживо сжигали в хатах…» Розповідь продовжує далі автор книги «Хто є хто. Політичні портрети» Віктор Десятников: «Чи воювали українські націоналісти проти гітлерівців?.. Відповідь на це питання дають численні документи наших і зарубіжних архівів… Та відповідь однозначна: ні, не воювали.» Трошки нижче я приготував документи, які свідчать зовсім про інше, про тяжкі бої оуновців з фашистами. Далі Віктор Десятников цитує французського публіциста та історика Аллена Герена: “УПА – продукт давньої діяльності німецької розвідувальної служби”, “Бандерівська ОУН, - визнавали самі ж оуновці, - є типовою фашистською організацією” (“Серый генерал”.- М.: 1970, с. 72, 91- 93). Нещодавна газета “Донецьки Кряж” опублікувала статтю з слідчим документом датованим 1943 роком” (автор Людмила Гордєєва). Ось деякі фрагменти з неї: “Несколько месяцев назад( тобто 1943 рік – автор) в воробьиную ночь к крестьянской хате, недалеко от города Сарны пришли вооруженные люди и закололи ножами хозяев. Девочка расширенными от ужаса глазами смотрела на агонию своих родителей. Один из бандитов приложил острие ножа к горлу ребенка, но в последнюю минуту в его мозгу родилась новая идея. "Живи во славу Степана Бандеры! А чтобы, чего доброго, не умерла с голоду, мы оставим тебе продукты. А ну, хлопцы, нарубите ей свинины!" "Хлопцам" это предложение понравилось. Через несколько минут перед оцепеневшей от ужаса девочкой выросла гора мяса из истекающих кровью тел ее отца и матери..." А у газеті “Освіта” (від 8 квітня 1993 року) була надрукована стаття Володимира Сергійчука “Бої ОУН-УПА проти фашистів” з багатьма прикладами, котрі описані радянськими партизанами. Парадокс якийсь: офіціальна влада все гарне про УПА заперечує, а самі люди пишуть навпаки. Наприклад, “Выписка из разведсводки штаба партизанских соединений Каменец-Подольской области №7 1 июня 1943 года. Хутор Гороховый. В лесах Острожского, Шумского, Мизочского районов националисты активизируют свои действия против немцев. Конфисковывают имущество польского населения и сжигают села… По большим селам проводят митинги и агитацию, направленные к борьбе против немцев…».

Сьогодні ми пізнаємо зовсім інші факти і справи ОУН-УПА під час ІІ світової війни та на сучасному етапі розвитку. ОУН зараз існує і продовжує свою активну діяльність. Мені вдалось звязатися з Головною командою УПА у Львові. Вони прислали мені листа, де детально розповідається про засоби їх сучасної боротьби, про численність та сучасну ідеологію УПА.

Вище було сказано, що бандерівці не воєвали проти німців. Це асолютно не так. Навіть у шкільному підручнику за укладанням Ю.Т.Тємірова та І. Я. Тодорова “История 1914-1945. Интегрированный курс» приводиться: “ Так, осенью 1943 г. ОУН-Б провела 47 боёв против немцев и 54 боя против советских партизан" (стор. 403-404). Якщо зараз почати зясовувати відношення німців та бандерівців, то це займе багато часу. І ніхто не опускає той факт, що німці спочатку допомагали українцям в озброєнні, фінансуванні і так далі. Під патронатом фашистів було створено СС “Галічина”. Степан Бандера почав наполягати на створенні незалежної України, орієнтованої на Німеччину, бо на той час більш не було держави, яка б допомогла Україні отримати незалежність від радянської Росіі. Але німці не бажали бачити жовто-блакитної держави, бо розглядали Україну тількі як “життєвий простір”. Вони вважали вояків УПА звичайними коллабораціоністами та помічниками у боях з Червоною Армією. Бандера та його прихильники розгортає активну агітацію проти гітлерівців, проти коричневої чуми. Існує багато документальних прикладів цього.

Документ 1

Перша сутичка українських партизанів Дубенщини з німецькою жандармерією була в Білогородському лісі. Згинуло наших три хлопці, по боці ворога було багато ранених. Наші спалили дві німецькі автомашини. Німців було 70, наших 35 хлопців. Німці заломилися і втекли.
(Максим Снорупський, «Туди де бій за волю». — Київ.— 1992. — Стор. 84).

Документ 3

В місяці серпні 1943 р. відділ УПА, складений також з узбеків, грузинів і росіян, знищив у боях з німцями в Млинівському р-ні Рівненської области 60 гітлерівських бандитів.

(П. Мірчук, «Українська Повстанська Армія 1942—1952», — Мюнхен. — 1953. — Стор. 51).

Документ 4

10 жовтня невеличкий відділ збройної самооборони зробив засідку на німців і ляхів, що раз у раз приїздили грабувати село Городницю Острожецького району. В перестрілці вбито 1 німця і 2 ляхів.

21 жовтня в с. Порозові Здолбунівського р-ну теренова сотня української самооборони вщент розбила відділ 16 німців, які їхали грабувати с. Тайкури. Здобуто від німців 9 рушниць, 3 машинові пістолі, взуття, одежу й три автомашини.



27 жовтня відділ УПА обстріляв з гармат велику ватагу озброєних всіми родами зброї німців, що грабували село Добриводи Коз 16 серпня 1943 р. відбувся великий бій між українськими збройними відділами та великою групою німців і поляків під селом Ядвиполем Рівенського р-ну. Вороги їхали озброєні по зуби на 38 підводах робити жнива на полях українських селян. Бій тривав пів години. Ворог втратив 93 чоловік убитими. По українській стороні впало 3 стрільців. На рятунок німцям наспіла з Рівного жандармерія на 10 автомашинах і 2 танкетках та ще й літак. Українські частини, забравши німецьку зброю, відступили в ліс.


(Літопис Української Повстанської Армії. Том 2. — Торонто (Канада) — 1990. — Стор. 164, 168—169, 178—184, 194—197).

Влітко 1943 р. німецькі операції проти УПА переросли у великий наступ. За українськими джерелами, німці застосували проти УПА 10 тисяч солдатів, десять моторизованих батальйонів, що мали важке озброєння і артилерію, а також 50 танків і 27 літаків. Ці війська складалися із частин СС і німецької поліції, відділів польської поліції, угорських військ, частин охоронної поліції і батальйонів, куди входили колишні військовополонені різних національностей.

Німецькими операціями керував обергрупенфюрер СС генерал поліції фон дем Бах-Залевскі, якому було доручено вести боротьбу з партизанами на всіх окупованих територіях.
Ці операції були спрямовані не лише проти УПА, а й проти цивільного населення. Були це каральні експедиції.
У ході цих операцій 14 липня 1943 р. німці спалили село Малин з 850 жителями (українці і чехи). Крики людей, замкнених у церкві, у школі та в стодолах, було чутно за 5 кілометрів. Села спалено по всій Волині, було вбито сотні селян. У ніч з 15 на 16 липня арештовано більше 2 тисяч представників інтелігенції.

У серпні Гіммлер змушений був послати частину військ поліції на фронт. Відповідальний за проведення операцій проти УПА обергрупенфюрер СС Прюцман усе-таки вирішив з тими військами, які в нього залишилися, «придушити народне повстання на Волині».

Вже я казав, що Організація Українських Націоналістів проводила активну агітацію проти підтримування як коричневих (фашистів) так і червоних (комунистів), бо вважали, що треба сподіватися тількі на власні сили. Ось один пункт із Літопису Української Повстанської Армії 1943 року, виданого у Торонто (Канада) в 1989 році: “Українська Повстанча Армія бореться за Українську Самостійну Соборну Державу

УПА бореться проти імперіалістів і імперій, бо в них один пануючий народ поневолює культурно і політично та визискує економічно інші народи. Тому УПА бореться проти СССР і проти німецької «нової Європи».

Всі документи, щойно прочитані свідчать про боротьбу, потяг до неї серед бандерівців, про тяжкі і жахливі часи. Люди повинні знати правду. А особливо, якщо ця правда стосується Батьківщини. Нехай деякі моменти страшні, деякі сумні, нашим обов’язком все одно є шанування пам’яті дійсних героїв, які відстоювали терени України, які боролися за нас, наше покоління, щоб ми жили у нормальній, здоровій державі. Шанувати память бандерівців – це шанувати минуле. А минуле шанувати повинні всі. (Стор. 126—130).

Український націоналістичний рух залишив після себе багато таєниць та загадок. Наприклад навіщо Степан Бандера дав згоду діяти разом з німцями, якщо він бачив ті антілюдські мотиви, якими користувались гітлерівці? Він брав від них гроші, які німці запозичили бандерівцям, а потім проти тих воював? Цей факт створює якийсь дісонанс навколо Степана Бандери. Або інше – численність УПА досі не визначена. Також ми не можемо з впевніністю сказати чому українці йшли до УПА – чи то примушували, чи то добровільно – за ідею незалежної України. Ще не зрозуміло повністю питання міжупавських проблем, тобто конфліктів серед самих націоналістів, на кшталт розподіл ОУН на бандерівців та мєльніковців.

Дуже багато білих плям у середині самого націоналістичного руху, бо дуже довгий час ми нічого не знали про бандерівців дякуючи комуністичним мас-мєдіа та історіографіі, які приховували дійсні факти та події від населення. Якби у нас був певний час, певні люди та правдива інформація, замість тих підроблених радянських архівних даних, що збирали тількі антібандерівські факти, ми сьогодні могли б розмовляти про дійсну славу бандерівців або про їх злочини з абсолютною впевніністю.

На сьогодні питання що до конфлікту навколо повстанців ОУН-УПА не зникло. Навпаки, воно стає ще більш актуальнішим та поважнішим. Завдання нашого покоління – зясувати правомірність та справедливість в цьому питанні. Специфікою українського менталітету є відсутність національної консолідаціі, тобто єдності. На Україні живуть нібито дві націі українців, котрих мало що поєднує між собою. Єдине, що може завадити конфлікту між українцями – це компроміс, який може влаштувати обидва боки. Цей компроміс можливий на основі українського суверінітету, до якого народ прагнув сотні років, та при здоровій опозиціі – націоналістами, послідовниками бандерівців.

Вже як 55 років минуло після перемоги союзних військ над фашистською Німеччиною. В тій страшній війні приймали участь дуже багато людей, абсолютно різних політичних, ідеологічних поглядів. Кожен громадянин СРСР вважав, що бореться за вірну справу, за вільне та щасливе майбутне своєї великої держави. Але після війни його обдурили та запропонували рабство тількі тепер у червоній формі. Волелюбних бандерівців, що дійсно боролись за свою державу, мову, народ забрали в стіни НКВС, де над ними знущалися та мордували. А партизани, що боролися за СРСР теж зазнали лиха, бо жили у державі з таким устрієм та ладом якому аж ніяк не позаздриш.

Отже, незалежно від того, хто боровся – бандерівець чи радянський партизан проти німців, все одно та війна була жорстокою і принесла чимало лиха як для українців, так і для росіян та інших так званих “совєтських громадян”. Всі ми повинні розібратися в питанні, що до українських націоналістів під час ІІ світової війни, тому на цьому ми його не зачиняємо.

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Астрономія | Реферат
28.7кб. | скачати


Схожі роботи:
ОУН-УПА в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу
ОУН і УПА як історична реальність суспільно політичного життя Украї
ОУН і УПА як історична реальність суспільно - політичного життя України
Діяльність ОУН УПА в роки Другої світової війни та їх ставлення до Гер
Діяльність ОУН-УПА в роки Другої світової війни та їх ставлення до Німеччини та СРСР
Державотворчість І Мазепи Міфи і реалії
Міфи і реалії російської політичної влади
Міфи як особлива форма світорозуміння міфи Стародавньої Греції
Історіографія ОУН
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru