Міжнародні економічні відносини та їх форми

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І УПРАВЛІННЯ
Контрольна робота
з політичної економії
Тема: «Міжнародні економічні відносини та їх форми»
Виконала студентка
_____курса
заочної форми навчання
Групи _____________
Райхель Ю.А.
Науковий керівник
Сімферополь 2008

Зміст
Введення
1. Основні складові міжнародних економічних відносин і їх характеристика
1.1 Міжнародний поділ праці
3. Основні форми міжнародного економічного співробітництва
4. Міжнародний рух капіталу і його роль у здійсненні міжнародних економічних відносин
Список використаної літератури

Введення
В даний час світове господарство являє собою взаємозалежний, взаємозалежний процес, який включає в себе країни, що знаходяться на різних етапах соціально-економічного розвитку. У сучасному світі економіка різних країн і груп країн перебувають у стані складної взаємодії і взаємозалежності. Тому включення національних економік у світову господарську систему здійснюється на багатосторонній основі і з урахуванням різних рівнів участі в зовнішньоторговельному обороті, в русі капіталу та технології. Це означає, що їх об'єднують, інтегрують різноманітні зв'язки і відносини, які будуються на взаємовигідній обміні та міжнародному поділі праці. Подібні зв'язки і відносини повинні спиратися на ефективну динамічну державну політику, в основі якої повинна лежати максимальна господарська свобода безпосередній учасників господарської діяльності (виробників, експортерів-імпортерів товарів і послуг), що займаються господарською діяльністю не тільки в межах національної держави, але і за його митними кордонами.
З набуттям незалежності в Україні з'явилося гостра необхідність у зміні системи управління і початку здійснення економічних реформ, суть яких зводилася до децентралізації зовнішньої торгівлі і переходу від міжурядових зовнішньоекономічних зв'язків до міжнародних контактів і на рівні підприємств в тому числі.
Сьогодні міжнародні економічні відносини не вичерпуються лише торгівлею, розвиток підприємництва дозволяє активно використовувати й інші форми міжнародного співробітництва (надання послуг, здійснення спільних проектів на довгостроковій основі, розвиток різних урядових економічних угод).
Зовнішньої торгівлі належить велика частка операцій. Рух капіталу, надання інвестицій для економіки України, створення спільних підприємств далеко не повний список сторін міжнародного співробітництва. Перераховані вище обставини прямо вказують на актуальність вивчення теми.
Предметом вивчення в роботі є предмет політекономії.
Об'єктом дослідження в роботі є міжнародні економічні відносини, їх складові та основні форми.
Метою дослідження всебічне вивчення об'єкта на основі навчальних і методичних матеріалів, монографій матеріалів і періодичних видань.

1. Основні складові міжнародних економічних відносин і їх характеристика
1.1 Міжнародний поділ праці
Міжнародна економіка в такому вигляді, як вона існує зараз, склалася не відразу. Багато століть велися війни за розділ територій, що володіють достатніми ресурсами, потім в епоху гуманізму проявилося прагнення до співпраці з іншими країнами з тим, щоб заповнити недолік ресурсів шляхом торгівлі, обміну, різних технологій. Проте найбільш бурхливо процеси взаємодії національних економік проявили себе у двадцятому столітті і на це є ряд причин.
Почала швидко розвиватися зовнішня торгівля при капіталістичному способі виробництва і досягла найбільшого розвитку в таких країнах світу, як: США, Японія, ФРН, Франція, Англія, Швеція, Італія.
Процес бурхливого розвитку капіталістичного способу виробництва сприяв вирішенню технічних проблем перекидання великих партій товарів на далекі відстані за рахунок використання залізниць, пароплавів у XIX столітті. У XX столітті можливість широкого розвитку зовнішньої торгівлі посилилася за рахунок постійного вдосконалення морського, річкового, залізничного, автомобільного, авіаційного та трубопровідного транспортів [1, c.128].
Інтенсивний розвиток різних видів машинного виробництва робить необхідністю збільшення зовнішньоторговельних обмінних операцій, так як необхідні нові та різноманітні види сировини, палива, матеріалів, наукових розробок. Потреба закупівлі нафти, лісу, руд, металів тим вище, чим інтенсивніше розвивається економіка країни. Інтенсифікація виробництва, у свою чергу, вимагає пошуків великого, місткого ринку, що також сприяє розширенню зовнішньоекономічних зв'язків та посилення зовнішньоекономічної діяльності.
Істотною передумовою розвитку міжнародних економічних зв'язків є можливість підвищення норми прибутку на основі зовнішньоторговельних операцій. Розширення зовнішньої торгівлі здешевлює елементи постійного і змінного капіталу і таким чином сприяє зниженню витрат виробництва. Завдяки конкуренції між виробниками різних країн вдається на світовому ринку довести світові ціни на товари до рівня їх інтернаціональної вартості, яка нижче за національну вартості в менш розвинених країнах з невисокою продуктивністю суспільної праці, але вище рівня національної вартості в розвинених країнах. Важливим чинником розвитку зовнішньої торгівлі є вивезення капіталу, на основі якого виникають транснаціональні корпорації, які найчастіше бувають національними за капіталом та інтернаціональними за сферою діяльності. З'являються і міжнаціональні корпорації, які є інтернаціональними за сферою діяльності і за капіталом. Роль транснаціональних корпорацій у міжнародній торгівлі досить значна, тому що на частку їх внутрішньокорпоративні обороту припадає близько однієї третини міжнародного експорту.
Таким чином, зовнішня торгівля є найважливішою передумовою і умовою для розвитку міжнародних економічних відносин.
Причинами розвитку міжнародних економічних зв'язків є таким чином [10, с.105]:
1. Нерівномірність економічного розвитку різних країн світу. Кожна країна має власну структуру галузей, свій рівень розвитку промисловості, сільського господарства, транспорту, зв'язку, сфери обслуговування, свою спеціалізацію в економіці.
Спеціалізація промислового чи сільськогосподарського виробництва дає сильний поштовх розвитку зовнішньої торгівлі, що дуже актуально для невеликих за територією і чисельністю населення розвинених капіталістичних країн: Голландії, Норвегії, Бельгії, Фінляндії та інших. Ці країни мають частку експорту у валовому національному продукті близько 50% і приблизно така ж частка імпортується.
2. Різниця в людських, сировинних, фінансових ресурсах. Щорічно в світі в пошуках роботи переміщається 25 млн. чоловік. Є країни з надлишковими трудовими ресурсами: Індія, Китай, Бангладеш, Пакистан, Нігерія та інші. А також є регіони: Західна Європа, США, Близький Схід, Південна Америка, які потребують притоку робочих рук; Тому переміщення працівників з країни в країну, регульоване Міжнародною організацією праці, процес об'єктивно необхідний, що сприяє розвитку зовнішньоекономічної діяльності.
Велика розмаїтість сировинних ресурсів, основну частку яких складають корисні копалини, об'єктивно сприяє встановленню торговельних відносин між країнами світу.
Встановленню економічних зв'язків між державами сприяє можливість деяких країн світу, таких ка Японії, Сінгапуру, Гонконгу, Панами, Бахрейну та інших - виділяти кошти для кредитування фірм, підприємств, банків, розташованих в різних країнах.
3. Характер політичних відносин. Зміцненню міжнародного економічного обороту сприяє наявність дружніх політичних відносин між країнами. І, навпаки, політична конфронтація різко знижує зовнішньоторговельний оборот, аж до розриву економічних зв'язків.
4. Різний рівень науково-технічного розвитку. Формуванню зовнішньоекономічної діяльності сприяє обмін між країнами студентами, стажистами, науковими співробітниками, викладачами, проведення спільних досліджень, експериментів; участь у геологічних і археологічних експедиціях; виконання контрактів з проведення проектних, науково-дослідних і конструкторських робіт .
5. Особливості географічного положення, природних і кліматичних умов.
Результатом взаємодії економік є [1, c.133]:
· Подальше поглиблення міжнародного поділу праці;
· Економію суспільної праці в країнах, активно здійснюють зовнішню торгівлю, спільне підприємництво та участь в інших формах зовнішньоекономічних зв'язків;
· Інтенсивний і раціональний обмін результатами праці;
· Подальше зміцнення політичних, наукових, технічних, культурних та інших зв'язків;
· Збільшення числа країн світу, що створюють ринкову економіку;
· Успішне функціонування транснаціональних корпорацій та концернів;
· Розширення кола країн, що досягли повної конвертованості їхніх валют.
1.2 Основні форми міжнародного економічного співробітництва
Сьогодні міжнародні економічні зв'язки це господарські, торговельні, політичні відносини, що включають обмін товарами, різні форми економічного сприяння, науково-технічного співробітництва, спеціалізацію, кооперацію виробництва, надання послуг та спільне підприємництво.
Створення в Україні ринкової економіки передбачає її відкритість і інтеграцію у світове господарство. Будь-які підприємства, фірми, кооперативи та їх спілки незалежно від форми власності, беручи участь у формуванні ринкових відносин, повинні мати вихід їм зовнішній ринок. Тільки в цьому випадку вдасться забезпечити їх реальне входження в міжнародні економічні процеси.
Нижче наведені основні форми міжнародних економічних зв'язків [11, c.56]:
1. Торгівля. За допомогою цієї форми здійснюється купівля-продаж товарів широкого вжитку: одягу, взуття, парфумерії, галантереї, культтоварів, а також продовольчих товарів і сировини. Відбувається також торговий обмін продукцією для промислового споживання: вузли, деталі, запасні частини, прокат, підшипники, агрегати і т.д. Можлива покупка товарів і устаткування для суспільного споживання: міський транспорт, обладнання для лікарень та поліклінік, курортів, ліки, пристрої й устаткування для охорони навколишнього середовища. Здійснюється купівля-продаж продукції інтелектуальної праці: ліцензії, ноу-хау, інжинірингова продукція.
2. Спільне підприємництво. Дана форма може бути реалізована в промисловій сфері на заводах, фабриках, підприємствах, у сільському господарстві, науці, освіті, медицині, транспорті, культурі, мистецтві, кредитно-фінансовій сфері.
3. Надання послуг. Великого поширення в міжнародному бізнесі належить посередницьким, банківським, біржовим послуг, страхування, туризму, міжнародних перевезень вантажів. Швидко росте обсяг послуг, який надають комп'ютерні мережі, наявні в розвинених країнах світу.
4. Співпраця, сприяння. Дедалі більшого поширення набувають наукове, технічне, економічне співробітництво. Посилюється науковий і культурний обмін, збільшується кількість спортивних заходів.
Однак і сьогодні торгівля це найбільш інтенсивно розвивається форма міжнародних економічних відносин.
Зацікавленість практично всіх країн у розширенні своєї зовнішньої торгівлі пов'язана, перш за все, з потребою збуту національної продукції на зовнішніх ринках, необхідністю отримання певних товарів ззовні і, нарешті, прагненням витягти високий прибуток за рахунок міжнародного поділу праці, що дозволяє добитися економії суспільної праці в процесі раціонального виробництва і обміну його результатами між різними країнами.
Пріоритетним у зовнішній торгівлі слід вважати орієнтир на розвиток експорту, так як купівлю товарів по імпорту можна здійснювати за наявності якої іноземної валюти, або конкурентоспроможного товару.
Для отримання найбільшого економічного ефекту необхідно постачати на експорт наукомістку продукцію, що дозволить отримати максимальну валютну виручку на одиницю затрат праці, а ввозити слід ті товари, які мають найбільші витрати на одиницю вкладених коштів.
Реалізуються зовнішньоекономічні зв'язки «зверху донизу»: обсяги та перелік номенклатури товарів і послуг визначаються на урядовому рівні. Вони реалізуються через систему держзамовлення (за допомогою організацій, визначених в якості державних замовників) і за рахунок лімітів з централізованим забезпеченням матеріальними і валютними ресурсами.
Відповідно до Закону «Про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності», під даною діяльністю розуміється підприємництво в області міжнародного обміну товарами, роботами, послугами, інформацією, результатами інтелектуальної діяльності [9, c.65.
Сучасні зовнішньоторговельні операції дуже різноманітні. Тому не представляється можливим запропонувати один критерій, і відповідно до якого можна дати вичерпну класифікацію зовнішньоторговельних угод. Всі вони повинні розглядатися з кількох точок зору: з напрямків торгівлі; видами товаром і уcлуг, ступеня готовності товарів; застосовуваних методів торгівлі, організаційних форм.
На малюнку 1.1. представлені зовнішньоторговельні операції з перерахованим критеріям класифікації [12, c.78].

Напрями торгівлі
Експорт, імпорт, реекспорт, реімпорт
Форми торгівлі: бартерні операції, зустрічні закупівлі, компенсаційні угоди, давальницька схема, викуп застарілої продукції, промислове співробітництво, «продакшен шерінг»
Види товарів і послуг:
Машинотехнічної продукції, сировинна товари, науково-технічна продукція, товарні знаки, продовольчі товари, споживчі товари, послуги: консалтингові, інжинірингові, туристичні
Ступінь готовності товару:
Готова продукція, розрізнене устаткування, комплексне обладнання
Класифікація зовнішньоторговельних операцій за основними критеріями торгівлі
Методи торгівлі:
Прямий метод торгівлі, непрямі методи торгівлі, торговельні фірми і вдома, агентські угоди, брокерські операції, міжнародні торговельні біржі, міжнародні аукціони, міжнародні торги, фінансовий лізинг


Рис. 1.1. Класифікація зовнішньоторговельних операцій
За направленням торгівлі міжнародні економічні операції можуть бути поділені на експорт, імпорт, реекспорт та реімпорт.
Експорт або імпортування товарів зазвичай є першою зовнішньоекономічною операцією, з якою стикається фірма, яка стала учасником міжнародного бізнесу. Традиційними статтями імпорту є продовольчі, споживчі та промислові товари, а також сировина і напівфабрикати для виробництва товарів широкого вжитку.
За видами товарів і послуг, службовців предметом торгівлі, можна виділити [1, c.157]:
v торгівлю сировинними товарами;
v торгівлю продовольчими товарами;
v торгівлю товарами широкого вжитку;
v торгівлю машинами та обладнанням;
v торгівлю науково-технічними знаннями і об'єктами інтелектуальної власності;
v торгівлю послугами виробничого призначення (технічне обслуговування, інжиніринг, консалтинг і т. д.);
v торгівлю послугами для населення, включаючи туризм.
Організаційні форми торгівлі припускають різноманітті умов і можливостей проведення міжнародних угод в залежності від цільової установки зовнішньоекономічної політики і вимог зовнішнього середовища. Серед них можна виділити: бартерні операції; зустрічні закупівлі або операції «бай-бек»; компенсаційні угоди; операції на давальницькій сировині, викуп застарілої продукції; промислове співробітництво, включаючи виробничу та галузеву кооперацію, створення змішаних виробництв і розвиток такої нової форми виробничої кооперації, як «продакшн шерінг», яка передбачає спільне освоєння природних ресурсів [1, c.158].
Окремі види товарів у міжнародній торгівлі продаються за допомогою конкурсних методів на товарних біржах, аукціонах, міжнародних торгах.
Наведена класифікація зовнішньоторговельних операції характеризує різноманіття форм, методів, організаційних умов як зовнішньої, так і внутрішнього середовища. Відкриття економіки для зовнішнього світу, широка лібералізація зовнішньоекономічної діяльності поступово формують в Україні нову модель міжнародного бізнесу.
Під експортно-імпортними операціями розуміється комерційним діяльність, пов'язана з купівлею-продажем товарної продукції (послуг), з ввезенням-вивезенням цієї продукції (послуг) за кордон / з-за кордону.
У практиці міжнародної торгівлі продавець іменується експортером, а покупець імпортером. Сторони будь-якого контракту в практиці міжнародної торгівлі іменуються контрагентами [5, c.99].
Експорт - сукупність безлічі комерційних операцій з продажу вивозу закордон товарів для передачі їх у власність іноземному контрагенту. Експортом є також надання інтуриста і інтурфірмам екскурсійних та інших послуг (сукупного туристського продукту). Експортом є вивіз капіталу у формі надання кредитів та інвестування в іноземні фірми.
При здійсненні експортної операції для експортера не важливо, як буде використовуватися товар імпортером: останній може пустити товар у переробку, реалізувати на внутрішньому ринку або перепродати в треті країни. У будь-якому випадку для продавця це буде експортна операція.
Для здійснення експортної операції необхідно одне визначальна умова - мати товар, який буде користуванні попитом на зовнішньому ринку.
Імпорт - сукупність безлічі комерційних операцій з купівлі та ввезення іноземних товарів для подальшої реалізації їх на внутрішньому ринку своєї країни. При цьому ввезений у країну товар може бути як готовою продукцією, призначеною для реалізації, так н сировиною, напівфабрикатами, що підлягають переробці, об'єктами капітального будівництва у вигляді інвестиційного капіталу, ліцензіями, ноу-хау і т. д.
Неодмінною умовою здійснення імпортної операції є платоспроможність імпортера.
Реекспорт - вивезення за кордон раніше ввезеного товару, не піддалося в реекспортуючої країні будь-якої переробки (це є обов'язковою умовою будь-реекспортної операції) [9, c.99].
Реекспорт може здійснюватися і без ввезення товару в свою країну.
Реімпорт - ввезення з-за кордону раніше вивезених товарів, які зазнали там переробці. Ними можуть бути товари, не продані на аукціоні, виставці, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем і інші, що призначалися до продажу [9, c.101].
По суті, реімпортних товари не можна назвати зовнішньоторговельними операціями, оскільки вони не переслідують комерційних цілей і їх ніхто спеціально не готує і не здійснює. За своєю суттю це не відбулися, експортні операції. Але митна статистика враховує їх окремо - як реімпортних операції.
Реімпорт - ввезення з-за кордону раніше вивезених товаром, за які зазнали там переробці. Ними можуть бути товари, не продані на аукціоні, виставці, повернуті з консигнаційного складу, забраковані покупцем і інші, що призначалися до продажу.
1.3. Міжнародний рух капіталу і його роль у здійсненні міжнародних економічних відносин
Міжнародний рух капіталу (ввезення і вивезення капіталу) є однією з форм міжнародних економічних відносин. Напрямки міграції підприємницького капіталу залежать від безлічі факторів як економічних, так і політичних.
Капіталовкладення в іноземну економіку - активний спосіб стимулювання попиту на вітчизняну продукцію. Це досягається за рахунок того, що, по-перше, за кордоном створюються нові ринки, по-друге, частина експорту ТНК постійно адресується їхнім закордонним філіям, і ця гарантована частка складає понад 30% експорту Канади, Німеччини, Франції, Швеції, близько 50 % експорту США. По-третє, інвестиції дозволяють корпораціям оминути тарифні й нетарифні бар'єри приймаючої держави [2, c.77].
Уособленням руху капіталу в сучасному світі є ТНК. Сьогодні ТНК контролюють понад 50% світового промислового виробництва, 67% міжнародної торгівлі, понад 80% патентів і ліцензій на нову техніку, технології та ноу-хау і що особливо для нас цікаво, майже 90% прямих зарубіжних інвестицій. Серед лідерів міжнародного руху капіталу як з імпорту, так і з експорту виділяються високорозвинені країни, до яких належать, насамперед, США, Японія, Великобританія і Німеччина [2, c.79].
Для того, щоб грати певне місце в економіці необхідно мати гарний рейтинг.
Методичні аспекти оцінки рейтингів привабливості інвестиційної діяльності в міжнародній економіці мають величезне значення, тому що дозволяють об'єктивно оцінити можливості вкладення інвестиційних ресурсів, капіталів в різній формі.
Місце кожної країни світу в міжнародних рейтингах є своєрідною візитною карткою для інвестора, який шукає можливості для вкладення власного капіталу. З цього боку шанси України на залучення іноземних інвестицій залишаються мізерними. Рейтингове сусідство Україні, яка є найбільшою європейською державою, з країнами третього світу не сприяє зміцненню міжнародного рейтингу. Крім того насторожує негативна тенденція сходження за рейтинговою сходах все нижче і нижче для нашої країни.
До числа найбільш авторитетних грандів світового рейтингового бізнесу відносять, такі агенції, як Mood'ys, Standart & Poor's, а також Fitch IBCA. Базисними для складання рейтингів даних агентств є такі фінансові індикатори, як ліквідність і кредитоспроможність. Велика увага приділяється також політичним чинником. У сучасній світовій економічній ситуації велике значення приділяється також такими показниками, як індекс економічної свободи фонду Heritage, індекс людського розвитку ООН. Місце країни за підсумками Світового форуму в Давосі представлено значно більш широким спектром показників, що характеризують країну з різних сторін. Однак звіти та публікації цих авторитетних установ часто позбавлені оперативності, їм властивий певний тимчасовий лаг дії. Дані рейтинги як би підсумовують досягнення країни в економічній і соціальній сфері і задають загальну картину тенденцій розвитку, тим самим, надаючи сильний вплив на довгострокові цілі інвесторів [7, c.49].
Положення і статус нашої країни в останні роки, її місце в рейтингах даних міжнародних авторитетних організацій.
Кредитний рейтинг Україна Mood'ys investors service для Україні характеризується такими даними: поточний рейтинг Україна - В2 для державних облігацій, В3 - для банківських депозитів. Серед країн, що мають такий же рейтинг - Парагвай, Туркменістан, Румунія і Венесуела. Трохи нижче знаходяться Пакистан, Молдова і Аргентина. Серед причин, які не сприяли б зростанню довіри до України Mood'ys investors service називає: зростання експорту, жорстка бюджетна політика, зменшення заборгованості та збільшення валютних резервів. При цьому Mood'ys investors service неодноразово піддавала критиці роботу банківської системи України, державну політику і відносини з МВФ. Незважаючи на економічне зростання в Україні протягом останніх трьох років дане агентство продовжує утримувати рейтинг України на тому ж рівні, а саме СааI, привласнюючи йому статус «з негативною перспективою». Рейтинги даної організації присвоюються у вигляді букв і цифр. Найвищим є рейтинг Ааа, далі послідовно йдуть Аа1, Аа2, Аа3, А2, А3, Ваа1, Ваа2, Ваа3, Ва1 і т.д., самим нижчим є Саа3. Для порівняння становища України можна навести такі дані даного агентства: Польща має рейтинг Ваа1, Литва - Ва1, Латвія - Ваа2, Естонія - Ваа1, Росія - Ва3. Найвищий рейтинг мають країни США та країни ЕС, а також Швейцарія і Люксембург [7, c.54].
Індекс корумпованості Україна становить 2.1 (в цьому списку ми на 83 місці серед 91 корумпованої країни). Більший розмах корупції визнаний в Азербайджані, Болівії, Камеруні, Кенії, Індонезії. Менш корумпірованності визнані Фінляндія, Данія і Нова Зеландія.
За інвестиційним ризику (дані компанії Economist Intelligence UNIT) України має показник «О» - 61 бал. Для порівняння Ангола також входить до групи «О» (це група найбідніших країн світу). Методологія визнання ризику визначена в цьому агентстві групами двох показників: 1) політика, структура економіки, ліквідність, 2) показники, пов'язані з виконанням обмінних операцій. Найвищий ризик це група «Е», найнижчий - група «А». Росія по даному рейтингу займає групу «С» -54 бали, Естонія - «В», Польща - «В» [7, ​​c.58].
Перераховані вище чинники створюють несприятливий портрет нашої держави у світовому співтоваристві і безумовно для подолання сформованих тенденцій економіці та соціальному устрої Україні необхідні великі зусилля всього суспільства і його владних структур.

Висновок и
Як узагальнень в теоретичному дослідженні можна помітити, що сьогодні для всіх країн міжнародні економічні відносини відіграють велику роль.
Встановлення і розвиток таких зв'язків сприяє інтеграції країн у світове господарство, з тим, щоб кожна країна відчула значимість свого потенціалу, змогла розвивати свої базові господарські напрями і забезпечувати ресурсні потреби національної економіки.
Міжнародні економічні відносини сьогодні - це цілий комплекс відносин. Вони розвиваються в різних областях соціуму, ці відносини впливають на торгівлю, обміни, інвестиції, надання послуг, співробітництво та взаємообмін.
У першій частині роботі докладно розглянуто два вектора міжнародних економічних відносин, це зовнішньоторговельні відносини та інвестиційна політика, їх складові та оцінка. Викликано це тим, що на частку торгівлі історично припадає найбільша частка ув'язнених і проведених договорів, обмінів. Інвестиції для нашої країни дуже важливі, вони дозволять збільшити ВВП і увійти у світове співтовариство на правах рівноправного члена.


Список використаних джерел

1. Авдокшін Є.Ф., Міжнародні економічні відносини, - М, МАУП, 1999, 326с.;
2. Гаврилишин Б., України між Заходом і Сходом, геополітичні можливості і обмеження, К: Кондор, 2001, 25 с.;
3. Гуткевич С.О., Корінько М.Д., Інвестиції: пріоритети та ефективність / / Актуальні проблеми економіки № 6, 2002
4. Зовнішня торгівля України, К: Госкомстсат Україна, 2002, 503 с.;
5. Долгов С.І., Основи зовнішньоекономічних знань, - М: Вища школа, 1999, 218 с.;
6. Джерела інвестицій та їх економічне регулювання / під ред. Герасимчука М., К: Інститут економіки, 2001;
7. Іщук Я.В., України в міжнародних рейтингах / / Актуальні проблеми економіки № 11, 2002
8. Клименко І., Не забути б постукати / / Компаньйон від 11-17 квітня, 2003 рік, 89 с.;
9. Клочко В.П., Зовнішньоторговельні відносини Україна в умовах посилення інтеграційних зв'язків / / Актуальні проблеми економіки, № 11,2003, 205 с.;
10. Міжнародні економічні відносини / За ред. В.Є. Рибалкіна - М: Журнал "Зовнішньоекономічний бюлетень", 1997, 384 с.;
11. Міжнародна економіка. Навчальний посібник / Дж. Лінч, М. Уаттс, Д. Уентворт, М: Еспада, 2002;
12. Пебро М., Міжнародні економічні та фінансові відносини, - М: Вища школа, 1995, 348 с.;
13. Прямі іноземні інвестиції в економіці Україні / / Економіка Україна. - № 10. - 2003;
14. Самофалов В.М., Глобальний виклик транснаціональних корпорацій / / Економічне есе № 1, 2003;
15. Статистичний довідник Україні (2000, 2001 рр..), 450 с.;
16. Сіденко В., України і СОТ: як збільшити плюси та зменшити мінуси / / Україна і світ, 17.07.2002, 169 с.;
17. Симоненко В., Інвестиційна політика: регіональний аспект / / Економіка Україна. - № 4. - 2001;
18. Сич С.М., Ільчук В.П., Стан реальних інвестицій в Україну / / Фінанси Україні. - № 11. - 2003;
19. Економічна теорія / / навчальний посібник під ред. В.І. Відяпіна, - М: Инфра-М, 1999, 399 с.;
20. Україна в цифрах у 2003 році. Короткий статистичний довідник, К: Техніка, 2004, 256 с.
21. Величко В., Величко А. Тенденції в нагромадженні капіталу і зростання інвестиційної активності / / Економіка України .- № 1. - 2002.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Контрольна робота
61.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Світова економіка та міжнародні економічні відносини Міжнародні організації
Міжнародні економічні відносини
Міжнародні економічні відносини
Міжнародні економічні відносини 2
Міжнародні економічні відносини 2
Міжнародні економічні відносини 4
Міжнародні економічні відносини 5
Міжнародні економічні відносини та їх регулювання
Світове господарство та міжнародні економічні відносини
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru