Міжнародні економічні відносини

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

41. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ. ФОРМА І МЕТОДИ М-Н ТОРГІВЛІ.
Поняття міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. «Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах». Міжнародна торгівля включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. Методи міжнародної торгівлі. Метод - це спосіб здійснення зовнішньоторговельного обміну. Виділяють наступні методи: 1.Прямое - здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем. Переваги: ​​Скорочує витрати виробництва. Знижує ризик і залежність результатів діяльності від можливої ​​несумлінності і некомпетентності посередників. Дозволяє компанії-виробнику постійно знаходиться на зарубіжному ринку, враховувати його зміни і своєчасно реагувати. 2.Косвенний - здійснення операції через посередника. Переваги: ​​Посередник має більш високу комерційної кваліфікацією. Немає необхідності концентрації фінансових і інтелектуальних ресурсів на першому етапі виходу на зарубіжний ринок. Частка посередників у міжнародній торгівлі значно вище, ніж у внутрішній.
10. Платіжного та торгового балансів.
Усі країни є учасницями сучасного світового господарства. Активність цієї участі, ступінь інтеграції окремих країн у світове господарство різні. Зовнішньоекономічні зв'язки в своєму розвитку проходять певні етапи, зміна яких характеризує посилення цілісності світового господарства, ускладнення змісту міжнародних економічних відносин: від торгівлі і послуг - до виклику капіталу і подальшого створення міжнародного виробництва, далі - до формування єдиного світового ринку валют, кредитів, цінних паперів . Крім економічних існують політичні, військові, культурні та інші відносини між країнами, що породжують грошові платежі і надходження. Балансовий рахунок міжнародних операцій являє собою кількісне і якісне вартісне вираження масштабів, структури і характеру зовнішньоекономічних операцій країни, її участі в світовому господарстві. На практиці прийнято користуватися терміном «платіжний баланс», а показники валютних потоків по всіх операціях позначати як платежі і надходження. Торговий баланс. Історично зовнішня торгівля виступає вихідною формою міжнародних економічних відносин. Зв'язує національні господарства у світове господарство. Завдяки зовнішній торгівлі складається міжнародний поділ праці, що поглиблюється і вдосконалюється з розвитком зовнішньої торгівлі та інших міжнародних економічних операцій.
34. ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ.
Валютна політика - складова частина гос стратегії економічного і соціального розвитку країни, спрямована на реалізацію цілей щодо рівня, сфер та механізмів інтеграції в МХС. Юридично валютна політика оформляється валютним законодавством і валютними угодами. На різних етапах економічного розвитку напрямку валютної політики визначаються: - економ і політичною ситуацією в країні. - Станом платіжного балансу. - Грошовим обігом. Структурна валютна політика - спрямована на здійснення довгострокових структурних змін у світовій валютній системі. Поточна валютна політика - повсякденне оперативне регулювання валютного курсу, операцій, діяльності валютного і золотого ринку. Елементи валютної політики: - регулювання валютного курсу. -Управління офіційними валютними резервами. -Валютне регулювання і контроль. -Міжнародне валютне співробітництво та участь у міжнародних валютно-фін організаціях.
9. СВІТОВИЙ РИНОК ОБ'ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ.
Інтелектуальна власність - це широкий спектр результатів творчої діяльності людини у галузі виробництва, науки, техніки, культури, мистецтва та аудіовізуальної техніки.
Об'єкти інтелектуальної власності - творіння людського розуму. Інтелектуальна власність якась інформація на матеріальному носітле, яку можна розповсюдити по всьому світу з необмеженим числом копій. Вводяться обмеження на: 1 термін дії (патент не більше 20 років); 2.охранние документи, 3 обсяги виробництва; питання тиражування;
Інтелектуальна власність охоплює, як поняття, дві сфери прав: 1.Право на промислову власність: об'єкти, що є продуктом розумової діяльності і використовуються в різноманітних галузях промисловості. Об'єкти промислової власності: Винаходи; корисні моделі, промислові зразки; товарні знаки, знаки обслуговування;
найменування місць походження товару; 2.авторское право: об'єкти, що є продуктом розумової діяльності, що використовуються для інтелектуальних потреб людини в науці, мистецтві, літературі та архітектури.

12. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ КАПІТАЛУ.
Міжнародна міграція капіталу - рух вартості в грошовій і (або) товарній формі з однієї країни для отримання додаткової вартості в іншій країні, а також для отримання інших економічних і політичних вигод. При товарному експорті, вироблена вартість вивозиться за кордон з метою реалізації вже укладеної в даному товарі додаткової вартості і одноразово. При експорті капіталу, за кордоном відбувається інвестування, а не реалізація, причому присвоєння додаткової вартості відбувається в країні імпортері й багато разів. Цілі міжнародної міграції капіталу: 1. максимилизация прибутку, отримання більш високої додаткової вартості. 2. форми вивозу капіталу: вивезення підприємницького капіталу - інвестування, здійснюється наступними шляхами: створення спільного підприємства за участю іноземного капіталу на 100%. Вивіз позичкового капіталу складається з двох операцій: емісія та операції з цінними паперами; міжнародний банківський кредит.
16. РЕЖИМИ ВАЛЮТНОГО КУРСУ.
Режими валютних курсів: 1. незалежне плавання - 59 країн, засноване на тому, що курс валют складається під впливом попиту та пропозиції на девизном ринку при помірних інтервенціях центрального банка.2. кероване плавання - 36 країн, більше втручання держави у функціонування девізний ринків, ніж при незалежному плаванні. 3. спільне плавання - країни європейського союзу.

1. ПРЕДМЕТ КУРСУ МЕВ.
МЕО предст. собою особливу сис-му госп. зв'язків між нац. економіками, суб'єктами госп-ня .. Предмет МЕО - процеси і явища екон життя суспільства та механізм їх реалізації. Завдання МЕВ: 1. вивчення процесів раз-ия екон відн-ий в країнах світ спільноти 2. вивчення порядку входенія у світ госп-во. 3. застосування обмежить мр при ввезенні та вивезенні товару. 4. вивчення методів і шляхів екон зростання однієї і провідних тенденцій мірохоз раз-ия останніх років став послідовний перехід багатьох країн від замкнутих нац госп-в до економіки відкритого типу. Визначальну роль у формуванні откуритой ек-ки відігравало і відіграє гос-во, кіт стимулює раз-ие експортних виробництв, сприяє кооперації із зарубіжними силами і раз-ію ВЕС.
8. ТАРИФНІ І НЕ ТАРИФНІ МЕТОДИ РЕГУЛЮВАННЯ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ.
Тарифні - обкладений-е т-ов ввозяться і вивіз-х тамож митами, ведення тамож тарифів. Митний тариф - звід ставок, тамож мит. Види тамож мит: 1. Адвалорні стягуються у% від тамож мита. 2. Спецефіч стягуються у вигляді опр доп суми в євро з одиниці виміру-я чи ваги. 3. Змішані (комбинир) Експорт тариф одноколонний. Імпорт: мах (з країн, з кіт немає договорів), хв (з країн з режимом наиб благоприятствия), преференційний (з розвинувши-ся країн). Вивезення мито в Росії 20%. Нетаріф м-ди: м-ди справ-ся на 3 катег-ии: 1) Заходи, кіт прямо і непосредств обмежують зовн торг: 1.1. Ліцензування. 1.2 Квотування (колич м-ди). Переліки т-ов з ліцензією опр скільки можна ввезти, скільки вивезти. Добровільне огранич експорту - установл-е квоти на експорт нац т-ів, устанавлив-х д-м імпортером: 2) Адміністративні формальності, кіт побічно огранич зовн торг: 2.1 Треб-я до упак-ці, маркеровке і т.д. 2.2 Вста-е і использ-е санітар-х, ветеринар-х і карантійних сертифікатів у протекціонійскіх цілях. 2.3. Технич бар'єри - перевірка відповід-я імпорт т-ів міжнар і нац стандартам. 3) Заходи валют регулир-я: 3.1. Валют огранич 3.2.Поддержан-е курсу нац валюти.
18. ЕВОЛЮЦІЯ світової валютної системи.
Основні етапи еволюції МВС
I - етап золотомонетного стандарту;
II - етап золотодевізного стандарту;
III - етап паперово-валютного стандарту
ЕТАП ЗОЛОТОМОНЕТНОГО СТАНДАРТУ. Термін дії: з початку XIX ст. до 1914 р. Основні ознаки золотомонетного стандарту: 1) функціонування золота як світових грошей; 2) фіксація золотого вмісту національної валюти; 3) безпосередня конвертованість національних валют у золото; 4) наявність фіксованих валютних курсів. Головна особливість золотомонетного стандарту полягає в тому, що золото у вигляді монет зверталася на внутрішньому і зовнішньому ринках. ЕТАП золотодевізного стандарту.
Суть золотодевізного стандарту: поряд із золотом функцій світових грошей стали виконувати й окремі валюти провідних країн світу. Термін дії: 1922-1976 рр.. Система золотодевізного стандарту була затверджена на Міжнародній Генуезької конференції 1922 р.
Основні принципи Генуезької валютної системи: 1. В якості платіжного засобу понад 30 держав світу стали використовувати золото і девізи - іноземну валюту. 2. Ні за однією валютою закріплювалося положення резервної валюти. 3. Збережено золоті паритети валют, і валюта обмінювалася на золото. 4. Встановлювався режим вільно коливних валютних курсів. ЕТАП ПАПЕРОВО-ВАЛЮТНОГО СТАНДАРТУ. Ямайська валютна система (початок 1976 р. - по теперішній час). Основні принципи: 1. Замість золотодевізного стандарту введено стандарт СДР.
2. Замість принципу обміну валюти на золото за схемою золото -> долар -> національна валюта введений принцип оборотності валюти за схемою
СДР -> національна валюта.
3. Завершено демонетизація золота.
4. Країни-члени МВФ вільні вибирати режими валютних курсів.
5. Міждержавне валютне регулювання став здійснювати МВФ.
валютні системи, в тому числі з 1979 р.
23. НАПРЯМОК ТА ЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ МІЖНАРОДНОЇ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ.
При міграції робочої сили визначальними мотивами є: Поліпшення свого матеріального добробуту та добробуту своєю сім'єю. Тобто людина не може залишатися працювати у своїй країні через низьку оплату праці. Прагнення знайти краще застосування своїм професійним якостям та кваліфікації. Даний пункт в основному відноситься до науковців, знання і здібності яких залишаються незатребуваними. Вони сподіваються на те, що в іншій країні їх праця буде корисний і забезпечить їм гідне життя. Світові центри тяжіння іноземної робочої сили. Лідером прийому емігрантів в даний час є Зап. Європа (25%). По світу міграція роб. сили становить 35 млн. чол. Характерна риса сучасного етапу - поява нових центрів тяжіння раб. сили: - країни Близького Сходу (Перська затока). Це пов'язано з видобутком нафти. 3 млн. нових працівників; - НІК першого ешелону (ПСА) - 4 млн. Специфіка - засилля китайських мігрантів;-НІС другій хвилі в Латинській Америці: Бразилія, Чилі, Уругвай, Мексика і т.д. - 4 млн. У міжнародній міграції з'явилися нові тенденції:-свобода переміщення та працевлаштування раб. сили в країнах ЄС;-міграція з одних країн, що розвиваються в інші країни, що розвиваються (з Індії, Пакистану на Близький Схід);-з ПРС у розвиваються (висококваліфікована-ванні фахівці разом з капіталом + розширення сфер впливу ТНК).
29. МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ в Північній Америці.
НАФТА - Північно-Американське угоду про вільну торгівлю, яка діє з січня 1994р. Важливо те, що НАФТА пішло далі першого етапу реалізації інтеграційного процесу - зони вільної торгівлі. Тут не толькобилі зняті митні бар'єри та інші обмеження для експорту та імпорту товарів. По суті до кінця 90 - х рр.. були відпрацьовані загальні підходи надання національних режимів для прямих іноземних інвестицій. Крім того, в рамках НАФТА є домовленості: Про захист інтелектуальної власності; За гармонізації технічних стандартів, санітарних норм та ін; За формуванню механізму вирішення спорів (антидемпінгові проблеми, субсидії та ін.) У перспективі (через 10 - 12 років) актуальними стануть питання злиття ринків країн - учасниць НАФТА. Слід разом з тим мати на увазі, що в рамках НАФТА поки не створені спеціальні органи, регулюючі співробітництва, аналогічні існуючих в ЄС (Комісія, Суд, Парламент і т. д.). Тому рано ще говорити про успішність і завершеності процесу міжнародної інтеграції в рамках НАФТА. В останні роки, враховуючи тенденції глобалізації світової економіки, як можливий варіант розвитку в перспективі розглядається ідея створення зони вільної торгівлі з урахуванням ЄС і НАФТА.

27. ЕТАПИ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ.
Етапи інтеграції:
1.Створення зони вільної торгівлі, коли країни-учасниці скасовують митні бар'єри у взаємній торгівлі. 2.Створення митного союзу, суть якого полягає в знятті митних бар'єрів на товари та послуги всередині групи CTJ і у формуванні єдиного митного тарифу по відношенню до третіх країн (які не входять в даний митний союз).
3.Формірованіе так званого Спільного ринку - тут бар'єри знімаються не тільки для руху всередині групи країн товарів і послуг, а й робочої сили і капіталу, тобто всіх фактору виробництва.
4.Створення економічного і валютного союзів.
20. РОЛЬ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТУ.
Міжнародне запозичення і кредитування стало результатом розвитку, з одного боку, внутрішнього кредитного ринку найбільш розвинених країн світу, а з іншого - відповіддю на потребу фінансування міжнародної торгівлі. На міждержавному рівні потреба в кредитуванні виникає в зв'язку з необхідністю покриття негативних сальдо міжнародних розрахунків. Міжнародний рух позичкового капіталу, пов'язане з міждержавними кредитами та банківськими депозитами, звичайно відноситься в платіжному балансі до поняття інших інвестицій, що включає всі інші міждержавні пересування капіталу, не віднесені до прямих інвестицій або резервним активам. Міждержавне кредитування - видача та отримання коштів у позику на термін, що передбачає виплату відсотка за їхнє використання.

19. ПРЯМІ ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ.
ПІІ - капітальні вкладення, які дозволяють брати участь в управлінні об'єктів вкладення. Прямі іноземні інвестиції засновані на довгострокових економічних інтересах інвесторів. Вони дають право власності або фактичного контролю над підприємством - об'єктом інвестицій. Досить тривалий час до прямих інвестицій відносили інвестиції, що дозволяють отримати пакет акцій підприємства, що складає не менше 25% їх загальної вартості. Однак в останні роки до прямих інвестицій відносять інвестиції, які забезпечують не менше 10% загальної вартості акцій підприємства. На початку 90-их років обсяги ПІІ в РФ зростали. Кінець дев'яностих характеризувався спадом ПІІ у зв'язку з негативними наслідками фін. кризи серпня 1998 року. У 2001-2002 роках щорічні ПІІ в Росії стабілізувалися на рівні 4 млрд. доларів. За наявними оцінками, загальний обсяг накопичених іноземних інвестицій на 1 січня 2003 року становив 43 млрд. доларів, у тому числі іноземних інвестицій - 20,5 млрд. дол. (Близько 50%).
22. МІЖНАРОДНИЙ РИНОК ЦІННИХ ПАПЕРІВ.
Цінні папери - особлива сфера вкладення позичкового капіталу, хоча самі вони і не є таким. Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин з приводу купівлі-продажу, де зіштовхуються попит та пропозиція і визначається ціна. Величина ринку, як відомо, безпосередньо пов'язана зі ступенем спеціалізації суспільної праці. Цьому цілком відповідає ринок цінних паперів, що теж розвивається внаслідок росту спеціалізації емітентів та інвесторів, тобто продавців і покупців товару "цінний папір". Міжнародний ринок цінних паперів - це перш за все первинний ринок. Вторинний ринок поки що не отримав адекватного розвитку. Тому під міжнародним ринком цінних паперів розуміється випуск державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій в так званих євровалютах і здійснюваний емітентами поза рамками будь-якого національного регулювання емісій. В даний час міжнародний ринок цінних паперів включає як ринок акцій, так і ринок облігацій. Ринок цінних паперів безпосередньо складається з первинного і вторинного ринків. Безпосередніми інвесторами на первинному ринку цінних паперів виступають комерційні та інвестиційні банки, власне біржові фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, нефінансові корпорації і приватні особи, які набувають безпосередньо за допомогою біржових фірм і інвестиційних банків акції й облігації.
18. Офшорні зони.
Офшорні фінансові центри - міста або країни, що надають великі грошові суми валюти, що не є грошовою одиницею їхньої країни. Ці центри можуть розглядатися як функціональні центри або як бухгалтерські центри. Лондон - приклад функціонального центру, а Кайманові Острови - бухгалтерського центру. Хоча існує безліч офшорних центрів, найбільш важливі з них - Лондон, Карибські острови (працюючі, в основному, для банків Канади й США), Швейцарія, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн (для середнього Сходу) і Нью-Йорк. Офшорні фін центри або зони-це територія, на якій створені пільгові умови для діяльності юридичних і фізичних осіб, з точки зору банківського та валютного законодавства не мають центру ек діяльності на даній території. Географічно він може бути державою (Люксембург, Панама, Бахрейн і Сінгапур) або частиною гос-ва (Дублін). В офшорних фінансових центрах зосереджена значна частина світових фінансових активів (до 6 трлн $) Привабливість офшорних центрів пояснюється перш за все пільговим податковим режимом для нерезидентів немає прибуткового податку, високий рівень конфіденційності. Тому ці центри розглядаються як податкові гавані
2. МІГРАЦІЯ СУДНОГО КАПІТАЛУ. РИНКИ СУДНОГО КАПІТАЛУ.
Міжнародний ринок позичкових капіталів, здійснюючи міжнародний оборот позичкового капіталу, сприяє безперервності кругообігу промислового і торгового капіталів різних країн. З функціональної точки зору міжнародний ринок позичкових капіталів - це система ринкових відносин, що забезпечують акумуляцію і перерозподіл позичкового капіталу між країнами; з позиції інституціального - сукупність кредитно-фінансових установ, через які здійснюється ринкове рух позичкового капіталу між країнами залежно від попиту і пропозиції на нього . З розвитком світових господарських зв'язків і переплетенням грошових потоків між країнами важливе значення набувають відмінності і зв'язок між такими поняттями, як світовий, міжнародний та національні ринки позичкових капіталів. Найбільш широке з них - світовий ринок позичкових капіталів. Він являє собою сукупність національних і міжнародних ринків позичкових капіталів, кожен з яких має свої особливості, відомою самостійністю і відособленістю. Тому слід зазначити, що світовий ринок позичкових капіталів не існує у формі єдиного ринку, подібно до того як сукупність будинків створює місто, але не гігантський будинок. Іноді не роблять різниці між поняттями світовий ринок позичкових капіталів і міжнародний ринок позичкових капіталів. Дійсно міжнародний ринок позичкових капіталів, будучи обособившейся від національних ринків системою ринкових відносин, разом з тим тісно зв'язує їх, переплітає взаємні потоки грошових коштів. Єдиним механізмом у сфері міжнародного кредиту є євроринки. Серед них виділяються ринки євро депозитів, єврокредитів та єврооблігацій, які тісно взаємопов'язані переміщеннями коштів і складають ринок євровалют. Ринок євровалют має відносно самостійну і надзвичайно гнучку систему процентних ставок, суттєво відрізняється від діючих на національних ринках і охоплює велике коло кредиторів і позичальників у різних частинах світу. Маючи відмінності від національних ринків позичкових капіталів, ринок євровалют разом з тим тісно з ними пов'язаний, оскільки на ньому використовується практично ті ж види банківських операцій і грошових документів, а також переплітаються грошові потоки.
41. МІЖНАРОДНА ТОРГІВЛЯ. ФОРМА І МЕТОДИ М-Н ТОРГІВЛІ.
Поняття міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля є формою зв'язку між товаровиробниками різних країн, виникає на основі міжнародного поділу праці, і виражає їхню взаємну економічну залежність. «Міжнародна торгівля являє собою процес купівлі і продажу, здійснюваний між покупцями, продавцями і посередниками в різних країнах». Міжнародна торгівля включає експорт та імпорт товарів, співвідношення між якими називають торговельним балансом. Методи міжнародної торгівлі. Метод - це спосіб здійснення зовнішньоторговельного обміну. Виділяють наступні методи: 1.Прямое - здійснення операції безпосередньо між виробником і споживачем. Переваги: ​​Скорочує витрати виробництва. Знижує ризик і залежність результатів діяльності від можливої ​​несумлінності і некомпетентності посередників. Дозволяє компанії-виробнику постійно знаходиться на зарубіжному ринку, враховувати його зміни і своєчасно реагувати. 2.Косвенний - здійснення операції через посередника. Переваги: ​​Посередник має більш високу комерційної кваліфікацією. Немає необхідності концентрації фінансових і інтелектуальних ресурсів на першому етапі виходу на зарубіжний ринок. Частка посередників у міжнародній торгівлі значно вище, ніж у внутрішній. Форми міжнародної торгівлі:
1.експорт - вивезення товару за кордон, на умовах FOB, ціна в доларах США.
2.імпорт - ввезення товару з-за кордону, на умовах CIF, ціна в доларах США.
3.реекспорт - вивезення за кордон раніше ввезеної продукції, яка не піддалася в реекспортуючої країні істотній переробці.
39. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВАЛЮТНОГО КУРСУ.
Коливання валютного курсу, його зниження або підвищення роблять значний вплив на економіку країни. Якщо зниження курсу позитивно впливає на експорт, то негативно на імпорт. Отже, зниження курсу валюти буде збільшувати експорт та зменшувати імпорт, тим самим буде сприяти зростанню сукупного попиту. У той же час, зниження курсу валюти викличе зростання цін на імпортну сировину, матеріали, обладнання, що призведе до зростання витрат виробництва. У світовій практиці існує ринкове і державне регулювання. Ринкове регулювання, засноване на конкуренції та дії законів вартості, попиту та пропозиції, здійснюється стихійно. Головним є державне регулювання, де основним провідником політики держави є Національний (центральний) банк. Державне регулювання спрямоване на подолання негативних наслідків коливань валютного курсу, на підвищення ефективності економіки, на досягнення сталого економічного зростання, на підвищення добробуту населення. При цьому уряд використовує пряме і непряме регулювання. Основними інструментами прямого регулювання є: валютна інтервенція; дисконтна політика; протекціоністські заходи. Найбільш гнучким і швидкодіючим інструментом є валютна інтервенція, тобто втручання національного банку на валютному ринку шляхом купівлі або продажу іноземної валюти в обмін на національну. Дія механізму валютних інтервенцій полягає в наступному. Для того щоб підвищити курс національної валюти, Національний банк продає іноземні валюти, одночасно скуповуючи національну. Попит на іноземну валюту зменшується, отже, збільшується курс національної валюти.
11. ЗОВНІШНЯ ТОРГІВЛЯ РБ.
В даний час міжнародна торгівля розвивається в трьох основних формах:
1.Міжнародна обмін товарами;
2.международний обмін послугами;
3.международний технологічний обмін. Світова торгівля товарами - рух товарних потоків між країнами, здійснюване за допомогою купівлі-продажу товарів на еквівалентній основі. Рух товару відбувається у формі експортно-імпортних операцій. Експорт - вивезення товарів з країни для продажу чи використання в інших країнах. Економічна ефективність експорту визначається тим, що країна вивозить ту продукцію, витрати виробництва якої нижче світових. Розмір виграшу при цьому залежить від співвідношення національних і світових цін. Імпорт - ввезення в країну товарів з-за кордону. При імпорті країна набуває ті товари, власне виробництво яких в даний час економічно невигідно або неможливо. Реекспорт - це вивіз за кордон раніше ввезеного в дану країну товару, не піддалося в ній який-небудь переробці. Реекспортні товари переробці не піддаються. Реімпорт - ввезення в країну раніше вивезених товарів, що не зазнали в країні-імпортері обробці. Ними можуть бути вироби, не продані на аукціонах і виставках, забраковані покупцем та ін Експортно-імпортні операції є найбільш поширеними в міжнародній торгівлі. Зустрічна торгівля - це зовнішньоторговельні операції з реалізації товарів, коли передбачаються зустрічні зобов'язання експортерів купити в імпортерів продукцію на частину або повну вартість експортованих товарів. Виділяють три основних види міжнародних зустрічних операцій:
бартерні угоди; торгові компенсаційні угоди; промислові компенсаційні угоди.
6. ДІЛОВІ ПОСЛУГИ. МІЖНАРОДНИЙ КОНСАЛТИНГ.
Консультаційні послуги (консалтинг) - це специфічна сфера діяльності з надання незалежних рад та надання допомоги в питаннях управління на комерційній основі .. Відповідно до класифікації Європейського довідника консультантів, існує 84 види консалтингових послуг, об'єднаних у 8 основних груп: 1.Общее управління - це розробка і планування загальної стратегії розвитку, прогнозування, організація філій, відділень і нових фірм, зміна форми власності і т. д. 2 . Адміністрування - питання формування та реєстрації компаній, організація роботи офісу, обробка даних, тобто оптимізація управління організацією. 3.Финансово управління - питання фінансового планування та контролю, податки, бухгалтерський облік, страхування і т.д. 4.Управленіе кадрами - підбір співробітників, контроль рівня підготовки кадрового складу, система оплати праці, підвищення кваліфікації та навчання кадрів. 5.Маркетінг - формування структурних підрозділів зі збуту та маркетингу, підбір надійних партнерів-оптовиків, пошуки нових замовників та ринків, стимулювання і дослідження перспектив збуту. 6.Проізводство - вибір технології виробничого процесу, стимулювання продуктивності праці, оцінка і контроль якості продукції і т. д. 7.Інформаціонная технологія - використання комп'ютерів та інформаційних систем в управлінні.
8.Спеціалізірованние послуги - це ті види послуг, які не відносяться ні до однієї з 7 перерахованих вище груп: навчальне консультування, інформаційний консалтинг, консалтинг по телекомунікаціях, екології, консалтинг у державному секторі і т. д.
3. ВАЛЮТНА СІСІЕМА І ВАЛЮТНА ПОЛІТИКА РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ.
Валютна система служить основним інструментом регулювання міжнародних економічних відносин, робить значний вплив на ефективність національної економіки. Міжнародна валютна система і валютні курси формуються на валютних ринках. Валютні ринки - це сукупність усіх відносин, що виникають між суб'єктами купівлі-продажу іноземної валюти. Залежно від обсягу, характеру валютних операцій і набору використовуваних валют, валютні ринки поділяють на міжнародні, регіональні і національні. Головними учасниками валютних ринків є великі комерційні банки, банкірські будинки, брокерські фірми і найбільші корпорації. Національний валютний ринок - це відносини, що склалися за ва ¬ лютно обслуговування клієнтів, що діють на території даної країни. Клієнтами валютного ринку є фірми, компанії, приватні особи, а також банки, що не спеціалізуються на проведенні валютних операцій. Всі валютні операції проводять національні банки та банки, що мають по дозволом Національного банку право на здійснення валютних операцій. Такі банки називають уповноваженими, девізним або валютними. Основна частина валютних операцій припадає на такі комерційні банки. Валютний національний ринок починають формувати з створення міжбанківської валютної біржі (МБВ), на якій проводяться всі поточні валютні операції: продаж частини валютної виручки, купівля валюти для фінансування імпорту, торгівля готівковою валютою і т. д. На МВБ формується валютний курс, Національний банк тут може проводити політику зі згладжування курсових коливань Головним елементом у системі валютного регулювання є валютне законодавство, яке являє собою сукупність правових норм, що регулюють порядок здійснення валютних операцій, операцій з валютними цінностями між фірмами і громадянами іншої країни, порядок ввезення, переказування і пересилання національній та іноземній валюти та валютних цінностей.
4. МІЖНАРОДНА ІНТЕГРАЦІЯ В ПІВДЕННІЙ АМЕРИЦІ.
Інтеграційні процеси в Південній Америці цікаві як з теоретичної, так і з практичної точки зору. Багато фахівців вважають, що цей досвід можна спроектувати на пострадянські умови; На наш погляд, це не зовсім так, оскільки країни СНД мають потенціали і рівень розвитку абсолютно інші, ніж країни Південної Америки. У силу історичних і географічних причин економіка країн Південної Америки протягом багатьох десятиліть розвивалася переважно на узбережжі, Це пов'язано з тим, що економіка цих країн формувалася на основі потреб метрополій, тому опинилася непристосованою до внутриконтинентальной торгівлі. У зв'язку з цим часто упускається з. увазі той факт, що: одним із серйозних перешкод для розвитку інтеграції є відсутність хорошого транспортного сполучення між країнами, природні умови (Кордильєри, екваторіальні ліси) також ускладнюють взаємообмін між сусідами. Спадщина минулого не сприяло інтеграції, тому що національні економіки країн регіону слабо доповнювали один одного, були орієнтовані на експорт збігаються за своїми характеристиками товарів. Перехід більшості латиноамериканських країн до моделі відкритої економіки, за допомогою якої вони сподівалися подолати економічну кризу і адаптуватися до нових умов світового господарства, а також модернізувати виробничий потенціал, не приніс їм суттєвого успіху в 80-х роках. Спроби збільшити фізичний обсяг експорту не супроводжували зростання валютних доходів через зниження світових цін на сировину, позначилося також негативний вплив протекціоністських бар'єрів, наявність зовнішнього боргу. З урахуванням світового досвіду розвитку країни Латинської Америки висунули нову концепцію регіональної інтеграції, яка не є альтернативою інтеграції в світове господарство. Було поставлено завдання зміни колишнього стилю інтеграції, націленої спочатку на заміну імпорту в: рамках регіональних ринків, що не відповідало нової моделі розвитку латиноамериканських країн. Стала розроблятися чітко сформульована концепція так званого «відкритого регіоналізму», тобто інтеграції, заснованою на низьких митних бар'єрах і більш відкритою для світового ринку. Активну роль в економіці регіону відіграє Загальний ринок країн Південного конуса (МЕРКОСУР), створений в 1991 р. Аргентиною, Бразилією, Парагваєм і Уругваєм. В даний час МЕРКОСУР - це найбільший інтегрований ринок Латинської Америки, де зосереджено 45% населення (більше 200 млн осіб), 50% сукупного ВВП '(понад 1 трлн дол), 40% прямих зарубіжних, інвестицій, більше 60% сукупного обсягу товарообігу і 33% обсягу зовнішньої торгівлі континенту. Договором про створення МЕРКОСУР передбачалося введення в субрегіоні зони вільної торгівлі до 31 грудня 1994 р. (забезпечення вільного руху капіталів і робочої сили, введення єдиного зовнішнього тарифу і створення митного союзу, координація політики в галузі промисловості, сільського господарства, транспорту і зв'язку у валютно- фінансовій сфері, уніфіковані правила функціонування вільних промислових зон, єдиний порядок визначення походження товарів).
24. МІГРАЦІЙНА ПОЛІТИКА ГОСУДОРСТВА.
Державна міграційна політика - це цілеспрямована діяльність держави з регулювання процесів експорту та імпорту робочої сили. Гос-ное регулювання міграції робочої сили покликане захищати інтереси трудящих-мігрантів, а також має забезпечувати взаємну захист інтересів самих країн - експортерів та імпортерів робочої сили. Государ. міграційна політика підрозділяється на два види - еміграційну та імміграційну, які мають різні цілі та методи регулювання. Еміграційна політика держави включає непрямі методи регулювання, покликані створити сприятливий еміграційний клімат, а також прямі методи, націлені на регулювання обсягів і структури еміграційних потоків. Непрямі методи регулювання еміграційних потоків: валютна та банківська політика заохочення валютних переказів з-за кордону; надання пільг по валютних внесках (більш високий відсоток за депозитами у порівнянні з внутрішніми вкладами, звільнення депозитів від податків, пільгові поштові та телеграфні тарифи на інвалютні переклади). Прямі методи регулювання еміграції: вимоги до суб'єктів трудової міграції - до фірм-посередників, трудящим-мігрантам; експансіоністська політика, спрямована на завоювання робочих місць на ринку зарубіжних країн (наприклад, використовується заохочення виїзду таких фахівців, робота яких за кордоном потребують експорту вітчизняної продукції) . Імміграційна державна політика покликана захистити національний ринок праці від неконтрольованого припливу мігрантів, забезпечити раціональне використання, їх праці. Мігрантів класифікують за наступними трьома категоріями: 1.семейная еміграція; передбачає обов'язкову наявність родича - громадянина країни, який може дати порука; 2.Економічна еміграція; припускає наявність кваліфікації, особливих здібностей, досвіду приватної підприємницької діяльності, які можуть виявитися корисними в економічному розвитку країни . 3.гуманітарная еміграція; передбачає визнання статусу біженця. Імміграційна політика держави формується з наступних інструментів:
якісні вимоги до іноземної робочої сили (наявність сертифіката про освіту, стаж роботи за фахом).
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Шпаргалка
76.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Світова економіка та міжнародні економічні відносини Міжнародні організації
Міжнародні економічні відносини 2
Міжнародні економічні відносини 4
Міжнародні економічні відносини 2
Міжнародні економічні відносини 5
Міжнародні економічні відносини та їх регулювання
Міжнародні економічні відносини та їх форми
Світова економіка та міжнародні економічні відносини 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru