Міжнародний лізинг

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати


Академія управління при президенті республіки білорусь

Інститут державного управління

Кафедра конституційного та міжнародного права

Спеціальність "Державне управління і право"

Курсова робота

За курсом міжнародне приватне право

На тему

"Міжнародний лізинг"

Студент Хмилко Сергій Олександрович

IV курсу групи ПРМД-1

Керівник Чудаєва Марія Леонідівна

Мінськ 2008р.

Зміст

Введення

Глава 1. Поняття договору міжнародного лізингу

1.1 Історія розвитку лізингу

1.2 Поняття договору міжнародного фінансового лізингу

Глава 2. Правове регулювання і розвиток міжнародного лізингу в республіці Білорусь

2.1 Нормативно-правова база здійснення лізингової діяльності на території Республіки Білорусь

2.2 Характеристика лізингових операцій в Республіці Білорусь

2.3 Перспективи розвитку міжнародного лізингу в Республіці Білорусь

2.4 Створення спільних лізингових компаній

Висновок

Список використаних джерел

Введення

Світова практика накопичила великий досвід виходу країн з кризових ситуацій в економіці. Стартовим умовою пожвавлення економічних процесів було масове оновлення технічної бази підприємств, перехід на нові сучасні технології, що дозволяло збільшити випуск конкурентоспроможної продукції. Чим швидше споживчий ринок насичувався якісними і порівняно недорогими товарами, тим швидше долалися негативні явища економічного життя (інфляція, спад виробництва, безробіття, формування цін монопольними виробниками, високі позичкові ставки та ін.)

Навіть прибутково працюючим підприємствам в сучасних умовах складно переозброїти виробництво, а деяка маса підприємств працює майже безприбуткової. З цих причин технічне переозброєння виробництва не може відбутися за рахунок власних коштів підприємств.

Аналіз світового досвіду показує, що Білорусь до теперішнього часу не використала всіх можливих способів технічного переозброєння, широко практикуються на Заході. Одним з них є лізинг, як найбільш перспективна форма оновлення основних засобів.

Розробники Програми соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2006-2010рр. відзначають наступне: "Якщо нам у найближчі рік-два не вдасться переломити ситуацію, то це поставить під загрозу не лише можливість забезпечення економічного розвитку в перспективі, але і виникне реальна загроза падіння темпів розвитку. Оновлення основних фондів - це питання майбутнього вітчизняної економіки та збереження її конкурентоспроможності на світовому рівні "[23].

Для виходу з ситуації, що склалася повинні бути зроблені кардинальні заходи, перш за все щодо виведення з господарського обороту і балансу підприємств фізично зношеного та морально застарілого обладнання та введення нових технологій, носіями яких є сучасні основні засоби. При високому ступені зносу основних фондів слабшає роль амортизаційних відрахувань як одного з основних джерел інвестицій.

На сьогоднішній день світовий досвід пропонує багатоваріантні схеми переоснащення матеріально-технічної бази виробництва як стартова умова пожвавлення економічних процесів та випуску конкурентоспроможної продукції. Однією з таких схем є лізинг.

Лізинг може стати каталізатором переоснащення технологічної бази, тому що зазвичай передбачає прискорену амортизацію інвестиційних активів, що дозволяє скоротити до мінімуму ризик морального старіння і підвищити показники обновляемости технічного парку підприємств (або, іншими словами, постійно впроваджувати нові технології).

Розвиток лізингу сприяє вирішенню таких завдань, як структурна перебудова, оновлення основних виробничих фондів, підвищення конкурентоспроможності продукції та ефективності інвестицій на базі впровадження науково-технічних досягнень.

Глава 1. Поняття договору міжнародного лізингу

1.1 Історія розвитку лізингу

Найбільш древні прототипи лізингу можна знайти в договорах найму чи оренди, які полягали у Єгипті та Месопотамії ще в 5 тисячолітті до нашої ери. У "Риторика" Аристотеля (350 р. до н. Е.) висловлюється думка про те, що багатство складає не володіння майном на основі права власності, а його (майна) використання. Аристотель, як не парадоксально, визначив основну ідею лізингу - щоб отримати прибуток необов'язково мати майно чи устаткування у власності, а достатньо лише мати право його використовувати і отримувати дохід.

В Англії до кінця XVIII століття предметом довгострокового лізингу (lease) могло бути лише нерухоме майно. Рухоме майно могло передаватися в лізинг тільки у випадку, якщо воно було пов'язане з нерухомістю (так званий "мертвий" і "живий" інвентар). Разом з тим, розвиток товарного господарства в Англії вимагало передачі в лізинг не тільки нерухомого, а й рухомого майна. Широке поширення лізинг рухомого майна отримав лише наприкінці XVIII століття, коли доктрина англійського права визнала, що будь-яка річ, яка може бути віддана кому-небудь назавжди, може бути також віддана йому і на тривалий термін.

У США також досить довго (аж до другої половини XIX століття) лізинг широко застосовувався лише стосовно об'єктів нерухомості. У другій половині XIX століття лізинг рухомих предметів став широко використовуватися як форма інвестицій в залізні дороги, а також як свого роду прообраз угоди з купівлі-продажу товарів у розстрочку, коли продавець резервував за собою право власності на продану річ до моменту повного внесення покупцем платежів. Першою компанією, яка проводила тільки лізингові операції, в тому числі й операції з фінансового лізингу, була, створена в Сан-Франциско в 1952 році "United States Leasing Corporation". Лізинг в США завдяки фінансово-лізинговим співтовариствам перетворився на ефективний інструмент економічної діяльності [17, стор.25].

Починаючи з 60-х років XX століття, американські лізингові компанії почали поширювати свою діяльність на території Канади і Західної Європи, а в подальшому і в інших частинах світу. Лізинг у світовій економіці займає друге місце за обсягами інвестицій після банківського кредиту, тому що він є одним з найбільш прогресивних методів матеріально-технічного забезпечення виробництва і відкриває користувачам широкий доступ до передової техніки і технологій. У 1998 р вартість лізингових операцій в США склала 183,4 млрд. доларів США, у 2005р обсяг ринку лізингу в США досяг 248 млрд. доларів. Лізинг обладнання вносить від 75 до 315 млрд. дол в реальний ВВП за рік (від 1% до 3% реального ВВП), без нього, економіка США втрачала б до $ 290 млрд. щорічно, до 80% американських бізнесів використовують лізинг (кожні $ 70 000 лізингових операцій створюють 1 робоче місце).

У Європі, загальний розмір ринку в 2004г - € 229 532 млн., з них: лізинг устаткування - € 192 160 млн. Частка лізингу устаткування в загальному обсязі інвестицій - близько 17,4%. Провідну роль на ринку грають 4 найбільш розвинені країни: Великобританія (€ 53 651 млн), Німеччина (€ 44 410 млн), Італія (€ 38 040 млн), Франція (€ 26 915 млн). Частки ключових гравців в цілому складають 71% ринку [13].

При порівнянні насиченості ринку лізингових послуг у провідних європейських країнах з США можна відзначити суттєвий потенціал європейського ринку в порівнянні з досягли свого піку американським ринком [10, стор.18].

1.2 Поняття договору міжнародного фінансового лізингу

У міжнародній торговельній практиці, поряд з традиційними зовнішньоторговельними операціями (купівлі-продажу товарів, виконання робіт, надання послуг), в останні десятиліття з'явилися нові договірні форми зовнішньоекономічної діяльності, що відображають сучасні тенденції розвитку світової економіки. Широке поширення отримав міжнародний фінансовий лізинг, пов'язаний із залученням господарюючими суб'єктами різних країн додаткових джерел фінансування (інвестування) у виробничу сферу.

Термін "лізинг" (англ. leasing) має англійське походження і в даний час застосовується в багатьох правових системах. Це пояснюється тим, що широке поширення лізингові операції отримали в багатьох країнах світу завдяки експансії цієї діяльності з боку американських лізингових компаній. В даний час в США під терміном "лізинг" розуміється договір, за яким одна сторона (лізингодавець, англ. Lessor) передає другій стороні (лізингоодержувачу, англ. Lessee) на певний термін за встановлену плату річ у володіння з метою її використання на різних умовах [25, стр.76].

У міжнародній договірній практиці фінансовий лізинг склався як різновид інституту оренди. У законодавстві окремих країн він так само розглядається як особливий вид оренди, що представляє собою комерційну діяльність з придбання за свій рахунок (або за рахунок кредитних коштів) майно особою (лізингодавцем) з метою передачі в оренду іншій особі (лізингоодержувачу) для отримання доходів від цієї діяльності у вигляді орендних платежів.

Особливість договору лізингу полягає в тому, що лізингодавець (в ролі якого нерідко виступають комерційні банки, інвестиційні фонди, страхові компанії, а також спеціалізовані лізингові компанії) передає майно, спеціально придбане за договором купівлі-продажу, в користування лізингоодержувачу, сам його не використовуючи. Це дозволяє розглядати лізинг не тільки як різновид оренди, але і як своєрідну форму довгострокового кредитування ("інвестування"), при якій лізингоотримувач сплачує "кредитні кошти" (тобто грошові кошти, витрачені на закупівлю обладнання) шляхом регулярної виплати лізингодавцю в узгодженому між ними розмірі орендних платежів. Сума цих платежів складається з вартості обладнання (як правило, відповідної його повної амортизації), витрат лізингодавця, пов'язаних з придбанням обладнання (наприклад, у випадку користування кредитними коштами), а також суми, що становить безпосередньо прибуток лізингодавця. Після закінчення терміну лізингу обладнання може бути передано у власність лізингоодержувачу [14, стор 197].

Фінансовий лізинг являє собою угоду, оформляемую двома видами договорів: договором купівлі-продажу (поставки) між лізингодавцем і постачальником устаткування, вибраного за специфікацією лізингоодержувача, і договором лізингу між лізингодавцем і лізингоодержувачем, на підставі якого лізингоодержувач використовує устаткування в обмін на виплату періодичних платежів.

Поняття міжнародного фінансового лізингу, що міститься в Оттавської Конвенції виділяє кілька характерних особливостей:

Лізингодавець або лізингоодержувач повинні бути суб'єктами різних держав. Що ж стосується продавця, то він може бути як суб'єктом держави лізингодавця, так і суб'єктом держави лізингоодержувача, тобто національний характер частини договору міжнародного фінансового лізингу не впливає на його міжнародний статус.

Лізингоодержувач самостійно вибирає обладнання і постачальника. Цим пояснюється те, що лізингодавець звільняється від будь-якої відповідальності перед лізингоодержувачем за можливі недоліки устаткування, переданого в лізинг, а лізингоодержувач набуває право на пред'явлення претензій до продавця, які зазвичай має покупець за договором купівлі-продажу.

Лізингодавець купує у постачальника обладнання спеціально для подальшої передачі їх у лізинг. У зв'язку з цим постачальник ставиться до відома про те, що кінцевим користувачем даного майна буде не лізингодавець (особа, яка оплачує майно і набуває на неї право власності), а лізингоодержувач, який має право безпосередньо пред'являти вимоги до постачальника, пов'язані з недоліками проданого обладнання або гарантійними зобов'язаннями постачальника. Таким чином, особливістю договору міжнародного лізингу є те, що лізингоодержувач, не перебуваючи в договірних відносинах з продавцем устаткування, володіє певними правами по відношенню до даної особи.

Лізингові платежі розраховуються в залежності від терміну амортизації обладнання [7, ст.12].

Перш за все, виходячи з даного поняття, можна зробити висновок про те, що угода з міжнародного фінансового лізингу є тристоронній договір. Дана правова конструкція є нетрадиційною для правових систем країн континентальної Європи. Тому, швидше за все, правильніше було б кваліфікувати договір міжнародного фінансового лізингу не як багатостороннє (тристоронню) зобов'язання, а як складний договір, який включає в себе відносини поставки, а також власне лізингу (майнового найму, чи оренди). Оттавська Конвенція регулює лише відносини з фінансового лізингу, не регулюючи відносини прямого лізингу (в державах континентальної Європи - майнового найму, чи оренди), то є двосторонні угоди, коли лізингодавець передає в лізинг лізингоодержувачу майно, яке перебуває у його власності (як, наприклад, у разі передачі в лізинг обладнання виробником).

Крім того, характеризуючи міжнародний фінансовий лізинг, необхідно вказати і на те, що цей договір являє собою угоду, яка використовується виключно у підприємницькій сфері, внаслідок чого даний договір завжди відшкодувальний, а його учасники є професійними учасниками торгового обороту.

Предметом договору міжнародного фінансового лізингу може бути будь-яке майно, призначене для використання його лізингоотримувачем в комерційних цілях. Так, відповідно до пункту 4 статті 1 Оттавської Конвенції, в якості предмета міжнародного фінансового лізингу виступає будь-яке виробниче обладнання, включаючи комплектувальне устаткування і засоби виробництва, ними можуть бути транспортні засоби та їх приналежності (морські і повітряні судна, авіаційні двигуни), а також обладнання, тісно пов'язане з нерухомим майном і що є приналежністю земельної ділянки або приєднаним до земельної ділянки майном (наприклад, бурова установка), за винятком обладнання, що використовується переважно для особистого, домашнього, сімейного користування.

Сгласно положенням Оттавської Конвенції лізингодавець, набуваючи майно для лізингоодержувача, повинен повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі його в міжнародний фінансовий лізинг певній особі.

У зв'язку з цим, відповідно до статті 8 Оттавської Конвенції, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за неналежне властивість (якість обладнання), за винятком випадків, коли лізингоодержувач зазнав збитків, пов'язані з втручанням лізингодавця у вибір постачальника або обладнання, а також у разі, якщо лізингоодержувач поклався на досвід лізингодавця. При цьому лізингодавець не несе також відповідальності перед третіми особами за смерть, шкода здоров'ю або псування майна, завдані обладнанням.

У статті 10 Оттавської Конвенції визначено, що лізингоодержувач має права по відношенню до постачальника, а останній - відповідними обов'язками по відношенню до лізингоодержувача в такому обсязі, як якщо б лізингоодержувач був стороною договору поставки. При цьому, звичайно, постачальник не несе відповідальності перед лізингодавцем і лізингоодержувачем за один і той самий збиток. Крім того, лізингоотримувач не має права в односторонньому порядку розірвати договір поставки.

Відповідно до статті 12 Оттавської Конвенції, якщо постачальник порушив взяті на себе зобов'язання шляхом непоставки або поставки з запізненням лізингоодержувачу предмета міжнародного лізингу, лізингоодержувач має право в односторонньому порядку розірвати договір міжнародного лізингу та відмовитися від обладнання щодо лізингодавця, має право затримати виплату періодичних платежів за договором. При цьому лізингодавець має право виправити неналежне виконання, запропонувавши лізингоодержувачу обладнання, відповідне договору міжнародного лізингу. Якщо ж все-таки лізингоодержувач в односторонньому порядку розірвав договір міжнародного фінансового лізингу, то він має право зажадати назад внесені ним періодичні платежі та інші суми від лізингодавця, виплачені ним як аванс за вирахуванням вартості тих вигод, які лізингоодержувач витягнув з обладнання. І, нарешті, лізингоодержувач не має щодо лізингодавця ніяких інших прав вимоги, пов'язаних з непостачанням, простроченням поставки або поставкою невідповідного обладнання, за винятком тих, які є наслідком дій або упущень лізингодавця.

Однак слід зазначити, що, незважаючи на те, що лізингодавець не відповідає за недоліки переданого в міжнародний лізинг обладнання перед лізингоодержувачем, сам він вправі поряд із лізингоодержувачем пред'являти вимоги, пов'язані з недоліками предмета лізингу, до продавця.

Відповідно до статті 9 Конвенції лізингоодержувач повинен належним чином дбати про предмет міжнародного лізингу, утримувати обладнання відповідно до умов, на яких воно поставлене, з урахуванням його природного зносу та змін обладнання, узгодженого сторонами. Обов'язок сторін по поточному або капітального ремонту обладнання визначається в договорі, як правило, при міжнародному фінансовому лізингу такий обов'язок покладається на лізингоотримувача.

Зроблені лізингоодержувачем віддільні поліпшення переданого в міжнародний фінансовий лізинг майна, як правило, в міжнародному торговельному обороті розглядаються як його власність.

Протягом терміну дії договору міжнародного фінансового лізингу лізингодавець має право здійснювати контроль за дотриманням лізингоодержувачем умов договору в частині збереження об'єкта міжнародного лізингу та підтримання його в робочому стані.

Страхування предмета міжнародного фінансового лізингу зазвичай здійснюється або лізингодавцем, або лізингоодержувачем. У разі страхування предмета міжнародного фінансового лізингу лізингодавцем страхова сума включається до складу лізингового платежу згідно з умовами договору. У разі укладення договору страхування лізингоодержувачем, договір укладається зазвичай на користь лізингодавця, тобто саме лізингодавець є одержувачем страхового відшкодування за страховим полісом.

Пункт 2 статті 14 Оттавської Конвенції дозволяє лізингоодержувачу передати право користування предметом міжнародного фінансового лізингу або будь-яке інше право за договором про лізинг іншій особі. Однак він це може здійснити лише за згодою лізингодавця і з урахуванням прав третіх осіб. При цьому договір сублізингу не може бути укладений на термін, більший терміну договору міжнародного фінансового лізингу.

За припинення договору міжнародного фінансового лізингу лізингоодержувач, до якого не перейшло право власності на предмет міжнародного фінансового лізингу, або якщо договір не продовжений, зобов'язаний повернути лізингодавцю обладнання (предмет міжнародного лізингу) відповідно до умов договору.

Питання, які прямо не розглядаються в Оттавської конвенції, підлягають вирішенню згідно із загальними принципами, на яких вона заснована, а за відсутності таких - відповідно до законодавства, застосовного у силу норм міжнародного приватного права (колізійних норм). У самій Конвенції передбачено окремі колізійні норми, що містять формули прикріплення, за допомогою яких визначаються підлягають застосуванню правові норми, що регулюють речові права на різні види майна. Зокрема, у випадках, коли предметом лізингу є устаткування, приєднане до земельної ділянки або що стало приналежністю земельної ділянки, питання про те, стало чи ні зазначене обладнання такий приналежністю (або було приєднано до земельної ділянки), і виникають у зв'язку з цим правові наслідки для лізингодавця і володаря речових прав на дану земельну ділянку визначаються законом держави місцезнаходження цієї земельної ділянки.

Залежно від виду обладнання, що є предметом лізингу, вирішується питання про вибір норм законодавства для визнання речових прав за лізингодавцем, конкурсним керуючим ("довірчим власником") або кредиторами в разі банкрутства лізингоодержувача. Так, у відношенні зареєстрованого морського чи повітряного судна в цьому випадку підлягає застосуванню право держави їх реєстрації; щодо обладнання, яке зазвичай переміщається з однієї країни в іншу, включаючи авіаційні двигуни, - право держави, в якій знаходиться основне комерційне підприємство орендаря; щодо іншого обладнання - право держави місцезнаходження цього обладнання.

Платежі за договорами міжнародного фінансового лізингу зазвичай розраховуються з урахуванням терміну амортизації всього або значної частини обладнання таким чином, щоб покрити інвестиційні витрати лізингодавця і принести йому запланований прибуток.

До складу інвестиційних витрат, що відшкодовуються лізингодавцю, зазвичай входять: первісна вартість об'єкта міжнародного фінансового лізингу; відсотки, що виплачуються лізингодавцем за кредитним договором, укладеним з кредитором для придбання об'єкта міжнародного фінансового лізингу; витрати на залучення гарантії за договором з гарантом, якщо такий договір укладався; податки та інші обов'язкові платежі, що нараховуються на предмет міжнародного фінансового лізингу; витрати лізингодавця, пов'язані із здійсненням капітального ремонту предмета міжнародного лізингу, якщо цей ремонт здійснює лізингодавець; платежі зі страхування предмета міжнародного фінансового лізингу, якщо страхування здійснює лізингодавець і якщо в договорі міжнародного лізингу не обумовлено інше.

Як правило, лізингові платежі при міжнародному фінансовому лізингу виступають у формі: грошових платежів; компенсаційних платежів (товарами або зустрічної послугою); змішаних платежів (суміщають дві зазначених вище форми).

Крім того, лізингові платежі також розрізняються як: платежі з фіксованою загальною сумою; платежі з авансом (коли спочатку виплачується лізингоодержувачем аванс, а після цього оплачуються періодичні платежі); невизначені платежі (коли заздалегідь розмір платежу невідомий, обчислюється виходячи з відсотка, визначеного стороною) .

Відповідно до статті 13 Оттавської Конвенції лізингодавець може стягнути з лізингоодержувача невиплачені періодичні платежі разом із відсотками й втраченою вигодою, якщо лізингоодержувач порушив умови договору. Причому, якщо дане порушення суттєво, лізингодавець має право вимагати дострокової виплати майбутніх платежів або припинення договору лізингу і повернення йому предмета лізингу з відшкодуванням збитків. Щоправда, збитки, які може зажадати лізингодавець, є лише компенсаційними, оскільки в Оттавської Конвенції вказується, що надмірно оцінені збитки виплаті не підлягають [7, ст.13].

Договір міжнародного фінансового лізингу зазвичай припиняється після закінчення встановленого у ньому терміну. При цьому, як правило, лізингоотримувач викуповує предмет лізингу за узгодженою з лізингодавцем ціною. Іноді лізингодавець і лізингоодержувач можуть продовжити термін дії договору, зазначивши при цьому нові умови.

У разі, якщо лізингодавець не бажає продовжити договір міжнародного фінансового лізингу або викупити предмет лізингу (безумовно, за наявності у нього такого права) предмет лізингу повинен бути повернутий лізингодавцю у стані, відповідному його нормальному зносу протягом терміну міжнародного фінансового лізингу.

Договір міжнародного фінансового лізингу зазвичай припиняється достроково у разі втрати предмета лізингу і неможливості його заміни аналогічним предметом, а також в інших випадках невиконання сторонами своїх зобов'язань за договором.

Таким невиконанням з боку лізингоодержувача можуть бути (у випадку, якщо це передбачено в договорі): несплата або несвоєчасна сплата лізингових платежів; невиконання зобов'язань по страхуванню лізингового майна; використання предмета лізингу не у відповідності з умовами договору; нездійснення лежачого на лізингоотримувачів поточного або капітального ремонту обладнання; інші випадки, визначені в договорі [27].

Підставою для дострокового розірвання договору міжнародного лізингу може бути також і невиконання або неналежне виконання зобов'язань з боку лізингодавця. Однак, як правило, у договорах міжнародного фінансового лізингу на лізингодавця після передачі предмета лізингу лізингоодержувачу практично не покладається ніяких обов'язків перед ним. Невиконання зобов'язань лізингодавцем в основному може мати місце лише у зв'язку з несплатою предмета лізингу продавцю (постачальнику).

У разі якщо договір міжнародного фінансового лізингу достроково припиняється з вини однієї зі сторін, ця сторона зобов'язана повністю відшкодувати збитки другій стороні, зокрема, лізингоотримувач також має повністю виплатити лізингові платежі за весь строк договору міжнародного лізингу.

Припинення договору лізингу безумовно тягне за собою і припинення договору сублізингу [25, стор.86].

Глава 2. Правове регулювання і розвиток міжнародного лізингу в республіці Білорусь

2.1 Нормативно-правова база здійснення лізингової діяльності на території Республіки Білорусь

У період становлення і розвитку лізингової діяльності в Білорусі державними органами були прийняті документи, які створили основу законодавчої бази по лізингу.

Наведені в даній роботі документи найбільш значимі з точки зору їх практичного застосування при здійсненні лізингових операцій та класифіковано за ознакою сфери застосування.

Цивільний кодекс Республіки Білорусь (глава 34 "Оренда", параграф 1 "Загальні положення про оренду", параграф 6 "Фінансова оренда (лізинг)") (в ред. Закону Респ. Білорусь від 26 груд. 2007р).

Відповідно до статті 596 Цивільного кодексу положення про оренду, викладені в параграфі 1, застосовуються до лізингу, якщо інше не встановлено законодавством.

Положення про лізинг на території Республіки Білорусь, затверджене постановою Ради Міністрів Республіки Білорусь від 31.12.1997г. № 1769, з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Ради Міністрів Республіки Білорусь від 06.07.1998г. № 1042 (скасувало ліцензування лізингової діяльності), від 13.07.2000р. № 1038 внесло корективи у зміст п.9 Положення у зв'язку з введенням з 01.01.2000р. нового порядку обчислення податку на додану вартість і зміною податкової бази та об'єкта оподаткування при обчисленні і сплаті цього податку в ході здійснення лізингових операцій.

Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг. Підписана в м. Оттава (Канада) 28.05.1988г. Свою участь у Конвенції Республіка Білорусь оформила відповідно до Указу Президента Республіки Білорусь від 02.07.1998г. № 352 "Про приєднання Республіки Білорусь до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг".

Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг була укладена, як спроба уніфікації основних положень, що стосуються операцій міжнародного лізингу. Необхідність її прийняття була викликана, перш за все, тим, що різні законодавчі системи розглядали лізингові угоди з різних позицій. Конвенція регулює питання, що виникають при укладенні та виконанні договорів, укладених у зв'язку з операціями з лізингу, сторонами яких є комерційні організації з різних країн, що приєдналися до Конвенції (відповідно до обумовленої в ній процедурою). До справжнього моменту таких країн дев'ять: Білорусь, Угорщина, Італія, Латвія, Нігерія, Панама, Росія, Узбекистан, Франція.

Конвенція не суперечить білоруському законодавству і не потребує внесення змін до чинних законодавчих актів. Це означає, що принциповий підхід до договорів про лізинг, що укладаються у внутрішньому економічному обороті Республіки Білорусь, і до договорів про лізинг, що укладаються з іноземними контрагентами, буде уніфікованим. На практиці такий уніфікований підхід повинен допомогти білоруським підприємцям при укладанні угод внутрішнього і міжнародного лізингу.

Конвенція про міждержавний лізинг. Підписано 25.11.1998г. і ратифікована Законом Республіки Білорусь від 09.11.1999г. № 309-3 "Про ратифікацію Конвенції про міждержавний лізинг".

Регулює юридичну сторону лізингових відносин між суб'єктами господарювання держав, що входять до СНД і підписали дану Конвенцію. В даний час таких держав п'ять: Вірменія, Білорусь, Киргизстан, Таджикистан, України. На жаль, до цієї Конвенції не приєдналася Росія, що не може не позначитися на розвитку міждержавного лізингу між нашими країнами.

Слід зазначити, що норми двох останніх актів можуть бути застосовані лише до лізинговими договорами, що носять інтернаціональний характер, коли сторони договору лізингу є резидентами різних держав, що приєдналися до відповідних конвенцій. Враховуючи, що таких держав досить мало, можна говорити про дуже обмеженому застосуванні обох Конвенцій в практиці міжнародного лізингу.

Незважаючи на те, що обидві Конвенції за великим рахунком не мають юридичного значення для угод між резидентами Республіки Білорусь, обидва документи досить цікаві в плані деталізації окремих питань лізингової діяльності, не зовсім чітко обумовлених у національному законодавстві. В силу статті 6 Цивільного кодексу Республіки Білорусь, яка передбачає, що "Республіка Білорусь визнає пріоритет загальновизнаних принципів міжнародного права і забезпечує відповідність їм цивільного законодавства", приєднання нашої країни до даних документів у якійсь мірі опосередковано заповнює наявний правовий вакуум, одночасно дозволяючи білоруським підприємствам працювати у сфері лізингу з деякими зарубіжними партнерами, маючи відповідну нормативну базу. Дані документи є частиною цивільного законодавства і підлягають безпосередньому застосуванню на території Республіки Білорусь.

У багатьох країнах фінансовий інструмент лізингу використовується, насамперед, завдяки своїм податковим пільгам. З метою сприяння розвитку лізингового сектора в країнах з економікою, що розвивається лізинговими операціями повинен супроводжувати режим сприятливого оподаткування, особливо, в порівнянні з іншими фінансовими інструментами. Сприятливий режим оподаткування лізингових операції сприяє створенню в економіці умов для залучення інвестицій в основні засоби.

Плануючи здійснення лізингових операцій в Республіці Білорусь, іноземна компанія - лізингодавець, повинна взяти до уваги деякі проблеми оподаткування лізингових операцій, з якими вона може зіткнутися. У Республіці Білорусь прийнято низку документів, що регулюють дані відносини.

З січня 2000 року в Білорусі була введена нова система обчислення податку на додану вартість (ПДВ) на підставі Закону Республіки Білорусь від 19.12.1991г. № 1319-ХП "Про податок на додану вартість" (в ред. Закону Респ. Білорусь від 26.12.2007 р). У практиці ведення міжнародної лізингової діяльності дана система оподаткування відразу виявила свої протиріччя.

Одне з них полягає в тому, що існує певний перелік суб'єктів господарювання, що мають пільгу з податку на додану вартість у розмірі від 50 до 100%. Отже, вони не нараховують цей податок на вартість реалізованої продукції, наданих робіт і послуг і не є платниками цього податку. До таких суб'єктів господарювання можна віднести індивідуальних підприємців, підприємства, що надають медичні послуги або орієнтовані на експорт, або сільськогосподарські (ставка податку на продукцію та послуги - 10%) і т.п. Укладаючи договір на лізинг з лізинговою компанією або банком, вищезазначені суб'єкти зобов'язані сплачувати ПДВ, нарахований на лізингові платежі в розмірі 18%. Ця сума реально збільшує вартість лізингової послуги, так як повернення ПДВ, сплаченого за договором лізингу є дуже складною. Можна припустити, що більшість таких підприємств буде відкладати терміни інвестування у свій бізнес, накопичувати необхідні кошти на купівлю основних засобів, брати дорогі кредити (не користуватися пільгами, які пропонує лізинг) або звертатися за цими послугами до іноземних лізинговим компаніям, що пропонують лізингові послуги без ПДВ , як на експортну послугу. До останнього вдаються резиденти Білорусі, основним видом діяльності яких є, наприклад, міжнародні перевезення.

Для нерезидентів Республіки Білорусь дешевше укласти договір з лізинговою іноземною компанією, тому що з неї не буде стягуватися податок на додану вартість, оскільки компанії, які надають послуги лізингу на експорт, мають пільгу з податку у своїй країні. Вихід зі сформованої ситуації може підказати російський досвід. У лізингоодержувачів Росії також виникають ситуації, коли при реалізації ними товарів (робіт, послуг) оподаткування проводиться за ставкою 0 або 10%. У такому випадку виникла різниця направляється на погашення обов'язків компанії-лізингоотримувача щодо сплати інших податків або зборів, які підлягають зарахуванню у федеральний бюджет. Якщо після закінчення трьох місяців платник податків все ще не повністю компенсував сплачений ПДВ, то бюджет повинен повернути цю різницю платнику податку.

У випадку якщо лізингодавець є резидентом будь-якої країни, а лізингоодержувач є нерезидентом даної країни, лізингові платежі за укладеним договором лізингу обкладаються ПДВ за ставкою 0%.

В даний час іноземна компанія, яка не має фізичної присутності в Республіці Білорусь, яка планує здійснення операцій міжнародного лізингу за участю білоруського лізингоодержувача, повинна звернути увагу на деякі вимоги валютного контролю Республіки Білорусь, які можуть значно ускладнити здійснення угоди.

Відповідно до Постанови Правління Національного банку Республіки Білорусь "Про затвердження правил проведення валютних операцій" № 72 від 30.04.2004г. (В ред. Пост. Правління Національного банку Респ. Білорусь від 17.12.2007г) дозволено здійснення розрахунків за договорами фінансової оренди (лізингу), без оформлення в Національному банку Республіки Білорусь окремого дозволу на проведення валютної операції, пов'язаної з рухом капіталу, якщо термін платежу не перевищує 180 днів, але "здійснення розрахунків з експорту і (або) імпорту товарів, робіт, послуг, інформації, результатів інтелектуальної діяльності, у тому числі виключних прав на них, на термін більше 180 днів, а також у разі отримання (надання) авансу, попередньої оплати, відстрочення та розстрочення платежу за зазначених об'єктів на термін більше 180 днів ", відноситься до валютних операцій, пов'язаними з рухом капіталу.

Необхідно зазначити, що валютний лізинг останнім часом став користуватися більшою популярністю в порівнянні з лізингом в білоруських рублях, так як при невисоких темпах інфляції та високих процентних ставках по рублевих кредитах відносно низькі ставки по валютних кредитах роблять валютний лізинг більш привабливим. Дана постанова також дозволив юридичним особам - резидентам використовувати іноземну валюту при розрахунках за договорами фінансової оренди (лізингу) автомобільної техніки, виробленої в Республіці Білорусь, а також за договорами фінансової оренди (лізингу) у разі, якщо об'єкт лізингу був придбаний лізингодавцем за іноземну валюту.

Чинне митне законодавство передбачає, що товари, що ввозяться на територію Республіки Білорусь по лізингових операціях, можуть ввозитися відповідно до двох митними режимами - режим випуску товарів для вільного обігу і режим тимчасового ввезення товарів. У випадках, коли товари вивозяться за договорами лізингу з митної території Республіки Білорусь, то можуть застосовуватися відповідно режими експорту або тимчасового вивезення [9, стор.133].

В даний час при оформленні майна, що ввозиться за договором фінансового лізингу, відповідно до режиму випуску товарів для вільного обігу особа, яка здійснює ввезення предмету лізингу, зобов'язана сплатити всі митні збори, платежі, а також податок на додану вартість, у повному обсязі. Такий підхід суперечить сутності лізингу, коли право власності до закінчення дії договору лізингу, незалежно від наявності опціону викупу, залишається у лізингодавця.

Порядок і умови видачі митними органами дозволів на використання товарів у митному режимі тимчасового ввезення визначаються Митним кодексом Республіки Білорусь від 04 січня 2007р. У цьому нормативному правовому акті також перераховані категорії товарів, щодо яких митний режим тимчасового ввезення не може бути встановлений.

Строк тимчасового ввезення товарів обмежений. Граничні терміни, на які товари можуть бути тимчасово ввезені на територію Республіки Білорусь, встановлені цим же нормативним правовим актом і стосовно до лізингу складають два роки.

Відповідно до Указу Президента Республіки Білорусь від 13.11 1997 № 587 "Про лізинг" при митному оформленні об'єктів лізингу в митному режимі вільного обігу за заявою зацікавленої особи надається розстрочка зі сплати митних платежів, крім зборів за митне оформлення, на весь термін дії договору лізингу, але не більше ніж на п'ять років [3, стор.53].

Основна проблема, що перешкоджає розвитку лізингу в Республіки Білорусь, полягає в наступному: ввезення або вивезення товарів на підставі договорів лізингу не має жодних переваг у порівнянні зі звичайним ввезенням / вивезенням товарів на митну територію Республіки Білорусь.

Опис основних проблем практичного застосування деяких форм лізингу показує, що всі вони є результатом недоробки економічно-правової бази, яка регламентує суспільно-економічні відносини в Республіці Білорусь. Тому говорити про вагомий просуванні у розвитку міжнародних лізингових операцій в Республіці Білорусь важко, так як на шляху даного розвитку стоять проблеми валютного, митного та податкового регулювання. Керівники лізингових компаній в якості основних факторів, що стримують розвиток лізингу в Республіці Білорусь, називають низьку ділову активність і високі процентні ставки на вітчизняному фінансовому ринку. Рішення даних проблем цілком залежить від дій відповідних законодавчих органів. Саме вони повинні через ефективне, з допомогою лізингу, переозброєння виробничої сфери сприяти розвитку ринку лізингових послуг, як частини інвестиційної політики, що згодом має вплинути на якість і конкурентоспроможність на зовнішніх і внутрішніх ринках виробленої в економіці Республіки Білорусь продукції.

Однак, як відзначають експерти, за час вже більш ніж десятирічної історії розвитку лізингових відносин в Республіці Білорусь створена одна з кращих нормативних баз з питань лізингових відносин в країнах СНД [10, стр. 20].

2.2 Характеристика лізингових операцій в Республіці Білорусь

Перші лізингові компанії в нашій країні з'явилися на початку 90-х років минулого століття. До 2004 р. в країні була відсутня централізована система збору статистичної інформації щодо обсягів лізингових операцій. Єдиним джерелом інформації, хоча і дуже приблизними, було анкетування, яке проводив Білоруський союз лізингодавців [13].

За даними за 1997 р., зібраним тільки серед членів Білоруської спілки лізингодавців, обсяг лізингових операцій склав 460 млрд. Br (суми вказані в неденомінованих рублях). З урахуванням того, що в дев'яностих роках близько 75% ринку лізингових послуг надавалися банками, загальний обсяг лізингових операцій становив 1997 р. близько 1% від обсягу інвестицій в основний капітал. До кінця 90-х обсяг лізингових операцій досяг 2% від загального обсягу інвестицій в основний капітал [11, стор.23].

З введенням обов'язкової статистичної звітності форми 1-лізинг з'явилася можливість офіційної оцінки результатів діяльності білоруських лізингових компаній. Зовсім нещодавно побачила світ звіт за 2006 р., і з урахуванням даних за 2004 і 2005 рр.. можна простежити основні тенденції розвитку лізингу в нашій країні.

В якості основних кількісних показників, або індикаторів розвитку лізингу та його значення в економіці країни, прийнято використовувати два показники: частка лізингу у ВВП і частка лізингу в інвестиціях в основний капітал. В оцінці частки лізингу прийнято використовувати сумарний обсяг нового бізнесу (СОНБ) - показник, який застосовується при дослідженнях у відповідності з методикою Європейської федерації національних лізингових асоціацій (Leaseurope).

Порівняльний аналіз вартості переданих в лізинг об'єктів у 2004-2006 рр.. показує, що зростання в порівнянних цінах склав у 2005 р. по відношенню до 2004 г.30%, 2006 до 2005 р. - 38%. Вартість переданих у лізинг об'єктів у 2004 р. склала 1,1% до ВВП і 5,2% до інвестицій в основний капітал, у 2005 р. - відповідно 1,1% і 4,9%, в 2006-му - 1, 3% і 5,3%.

Частка лізингу у ВВП і інвестиції є свого роду індикатором зростання економіки. Найбільш висока частка лізингу у ВВП спостерігається в країнах, що розвиваються, де більша потреба в оновленні основних фондів та створено сприятливий інвестиційний клімат. І навпаки, частка лізингу у ВВП падає в країнах, що досягли певної економічної стабілізації або де спостерігається спад економіки. У Європі максимальний рівень цього показника спостерігається в Естонії (5,17%), а середньозважений рівень по 50 країнам складає 1,67%, в економічно розвинених країнах цей показник близько 2%.

У Росії, за даними асоціації "Рослизинг", СОНБ в 2005 р. досяг 9 млрд. USD, в 2006 р. - 12,8 млрд. USD. Частка лізингу у ВВП в 2005 р. у наших сусідів склала 1,1% і в інвестиціях 7,1%, у 2006 р. - 1,3% і 7,6%. Приріст обсягу нового бізнесу (без ПДВ) за 2006 р. - 42,2%. Середнє зростання світового ринку лізингу з 1994 р. по 2004 р. - 5,5% щорічно.

Частка лізингу в інвестиціях в основний капітал характеризує перш за все стан законодавчої бази та розвиненість інфраструктури лізингу. Внесок лізингу в інвестиціях в основні фонди склав в 2006 г.5, 3% в Білорусі і 7,6% - у Росії. Найвищий рівень присутності лізингу в інвестиціях спостерігається в США - 30%, а середній рівень цього показника по країнах Європи становить 17%.

Аналізуючи частку лізингу у ВВП і інвестиції і порівнюючи її з аналогічними показниками в Росії і європейських державах, можна зробити наступні висновки:

рівень розвитку лізингу в Білорусі істотно нижче, ніж у розвинених європейських державах, але порівняємо з рівнем розвитку в Росії. Правда, лізинг в Європі розвивається більше 50 років, а в Білорусі - трохи більше 15;

темпи зростання ринку лізингу в Білорусі значно перевищують темпи зростання в європейських державах, але відстають від російських. Ринок лізингу європейських держав досяг своєї стабілізації і росте темпами, порівнянними з зростанням економік. У Росії, навпаки, в 2006 р. зростання основних показників виявився найбільшим за останні роки.

в значній мірі зростання обумовлене зростанням ліквідності російських банків, що призвело до активного розміщення ними вільних коштів, у тому числі і в лізинг. Розвинена інфраструктура лізингу і поінформованість клієнтів про даному виді послуг також впливають на зростання ринку. І головне:

темпами, що значно перевищують зростання ВВП, росла клієнтська база, малий і середній бізнес - основні споживачі послуг лізингу.

У Білорусі, навпаки, спостерігався брак кредитних ресурсів. Завантажені державними програмами, банки все частіше відмовляються кредитувати лізингові компанії. За опитуванням Мінстату, серед лізингоотримувачів в 2004 г.72% одержувачів послуг лізингу були підприємствами приватної та змішаної форми власності. Відсутність зростання клієнтської бази - малих і середніх підприємств не компенсувало ні порівняно сприятливе законодавство, ні розвинена інфраструктура лізингу. Білоруські лізингодавці поступово втратили свої лідируючі позиції серед країн СНД.

Можна прогнозувати, що з кожним роком буде випереджаючими темпами зростатиме частка лізингових компаній іноземної власності. До такого висновку підштовхують події останніх двох років. На білоруський ринок прийшли "Парекс-лізинг", "Райффайзен-лізинг", "PECO БелЛізінг" та інші іноземні компанії.

2.3 Перспективи розвитку міжнародного лізингу в Республіці Білорусь

Для оцінки ступеня розвитку лізингу в Республіці Білорусь звернемося до світового досвіду, який визначає шість стадій розвитку лізингу. Як правило, на перших трьох стадіях знаходяться ринки лізингу більшості країн, що розвиваються. На п'ятій стадії розвитку перебувають ринки Німеччини, Великобританії, Японії. На шостій стадії зараз знаходиться найстаріший лізинговий ринок - у США.

За всіма ознаками білоруський ринок лізингу знаходиться на третій стадії розвитку. Швидкість його подальшого розвитку залежить від багатьох факторів, головним з яких є бажання і можливості держави розвивати ринкові відносини в країні, оскільки лізинг - один з інвестиційних механізмів ринкової економіки [8].

Розробники Програми залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь на період до 2010 року відзначають деякі особливості розвитку лізингу, в тому числі і міжнародного, у Республіці Білорусь: "Використання лізингу як однієї з форм інвестування в умовах обмеженості інвестиційних ресурсів має широку перспективу у вирішенні проблем технічного переозброєння виробництва. У республіці є позитивний досвід використання міжнародного лізингу для оновлення і збільшення основних засобів. Білоруські транспортники, не привертаючи державних коштів та урядових гарантій, повністю оновили з лізингу рухомий склад для міжнародних перевезень. Це дозволило додатково отримати сотні мільйонів доларів валютної виручки і мати країні позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу по послугах. В даний час найбільш активно здійснюється міжнародний лізинг з юридичними особами Російської Федерації. Діюча законодавча база Білорусі, Росії, України, Молдови та інших країн СНД не перешкоджає здійсненню лізингових договорів між юридичними особами ".

Проте, співпраця країн СНД у сфері лізингу ускладнене цілим рядом причин. Непередбачуваність податкових та митних правил, інших регуляторів господарської діяльності роблять будь-які довгострокові операції в умовах СНД ризикованими. Тому потрібне ретельне розробка кожного проекту, що передбачає можливі ризики і визначальна необхідні гарантії [16].

На сьогоднішній день в РБ можна виділити наступні типи лізингодавців:

банки, що мають право здійснювати лізингову діяльність;

спеціалізовані лізингові компанії, створені великими виробниками машин і устаткування ("МАЗконтрактлізінг" та ін);

лізингові компанії, що існують при банках, тобто дочірні лізингові компанії великих банків і інших фінансових структур ("Пріорлізінг" при Приорбанк, "Белбізнеслізінг" при Белинвестбанка та ін);

лізингові компанії, засновані приватними особами.

Лізингові фірми рідко є незалежними. У більшості вони виступають як філії або дочірні компанії промислових та торговельних фірм, банків або страхових товариств. Банки контролюють діяльність всіх лізингових компаній як будь-якого позичальника на предмет цільового використання кредиту. Проводяться щомісячні або щоквартальні перевірки правильної експлуатації обладнання. Кожен місяць перевіряється баланс лізингової компанії. Заставою по лізинговій операції виступає, як правило, саме устаткування. Але банки вимагають ще додатково гарантію отримання відсотків за даним кредитом. Тому для того, щоб стати клієнтом лізингової компанії, підприємству необхідно мати обладнання, власне або своїх поручителів, приблизно на таку ж суму, на яку укладається угода. Термін лізингових угод варіюється від 1 року до 5 років.

В організаційному плані було б доцільним створення великих зовнішньоторговельних організацій типу торгових домів, що включають поряд з потужною зовнішньоторговельною фірмою виробничі, банківські, страхові, роздрібно-оптові, складські, транспортні та інші підприємства. Отримання обладнання від західних лізингодавців через торгові доми більш імовірно через більшу гарантованості іноземної фірми від ризику неплатоспроможності нашого замовника [12, стор.21].

При вивченні міжнародного лізингу слід звернутися до досвіду сусідніх регіонів. У Росії для усунення та мінімізації лізингових ризиків використовують такі схеми взаємодії іноземних та російських лізингових компаній:

Лізинг - сублізинг, коли західна лізингова компанія здає в лізинг устаткування російської лізингової компанії, а та, у свою чергу, віддає його російському лізингоодержувачу.

Лізингове брокерство, коли західна лізингова компанія здійснює для західного лізингодавця повний аналіз та контроль фінансового стану лізингоодержувача або надає гарантії на здійснення лізингових угод.

2.4 Створення спільних лізингових компаній

При поширенні у нас цього досвіду було б доцільно, щоб білоруські лізингові компанії виконували наступні функції: рекламна діяльність; маркетингові дослідження; аналіз діяльності підприємств - потенційних лізингоодержувачів; формування пакету заявок на одержання в лізинг транспортних засобів, технологічного обладнання та інших предметів лізингу; моніторинг лізингової діяльності протягом усього терміну лізингового договору; організація доставки предмета лізингу в РБ, сплата мит, зборів на кордоні, оформлення митних документів, передачі об'єктів лізингу лізингоодержувачам.

Ряд великих зарубіжних лізингових компаній бажають створити свої представництва в РБ. Необхідно активну співпрацю іноземних та вітчизняних партнерів щодо лізингового бізнесу. У нас вже налагоджені зв'язки з Європейською асоціацією лізингових підприємств. Також Білорусь є членом міжурядової, міждержавної організації СНД-лізинг, куди увійшли України, Росія, Білорусь.

Ще одна форма співпраці - створення лізингових компаній у формі комерційних організацій з іноземними інвестиціями, які будуть займатися лізингом як імпортного обладнання на території РБ, так і білоруського обладнання на території тієї країни, яка буде засновником Комерційної організації.

На сьогоднішній день лізинг в Республіці Білорусь є однією з перспективних форм довгострокового фінансування інвестицій. Для успішного його розвитку необхідні державна підтримка, удосконалення законодавчої бази, активна взаємодія промислового і банківського капіталів [12, стор.22].

Основні зусилля держави щодо створення додаткових умов для розвитку лізингових відносин в Республіці Білорусь в найближчій перспективі повинні бути спрямовані на те, щоб:

сформувати належну інфраструктуру в системі лізингової діяльності;

сформувати сприятливий для лізингу митний режим; розробити і ввести в дію особливу процедуру митного оформлення для імпортного лізингу, в тому числі лізингу обладнання. Необхідно передбачити варіант митного оформлення, коли стороною за імпортним контрактом є лізингова фірма, а одержувачем - лізингоодержувач зі збереженням всіх лізингових пільг;

переглянути існуючу систему пільгування прибутку при оподаткуванні з метою дозволу використання інвестиційної пільги при залученні активів за допомогою лізингу;

відобразити в законодавстві віднесення лізингових платежів до тієї ж групи черговості, як і платежі за кредитами і можливість використання інкасового розпорядження для стягнення простроченої заборгованості за лізинговими платежами;

розробити правила валютного регулювання і валютного контролю за здійсненням лізингу в Республіці Білорусь для здійснення безперешкодних розрахунків, для чого необхідно внести відповідні зміни до "Положення про порядок проведення валютних операцій на території Республіки Білорусь" [9, стор.134].

Для того, щоб лізинг, за прикладом провідних країн світу став інструментом економічного зростання, необхідні позитивні зрушення в економіці в цілому (стабілізація темпів інфляції, поява конкуренції на ринку капіталу і т.д.) [10, стор.22].

Висновок

Міжнародний лізинг є джерелом залучення іноземних інвестицій в економіку Республіки Білорусь. Це особливо актуально на сучасному етапі. Перевагою міжнародного лізингу є можливість надання підприємствам безпосередньо сучасних засобів виробництва без великих одноразових витрат. Особливу значимість це має для розвитку малого і середнього підприємництва в Республіки Білорусь.

Швидке і широке поширення лізингу в діловій практиці обумовлено, з одного боку, вигодами і перевагами його застосування учасниками господарського обороту, а з іншого - заохоченням його розвитку державою, що розглядає лізинг як ефективний засіб стимулювання науково-технічного прогресу та розвитку національної економіки.

Для фінансових та промислових лізингових фірм - це економічно вигідна форма здачі машинно-технічного обладнання в оренду. Зважаючи встановлюються розрахункових підвищених норм амортизації об'єктів, що здаються в найм, вкладений лізинговими фірмами капітал на їх придбання повертається до інвестора в перші ж роки дії договору. З іншого боку, державою вводяться податкові знижки на прибуток, одержувану лізинговими фірмами: з оподаткування вилучається частина, яка припадає на амортизаційні відрахування.

Для користувачів техніки лізинг є інструментом оперативної заміни виробничих фондів через придбання для експлуатації складних і дорогих машин без великих одноразових витрат. Особливу значимість це має для дрібних і середніх фірм. Крім того, за допомогою лізингу попереджається моральне старіння експлуатаційної техніки. Все це стає важливим фактором успішної конкурентної діяльності фірм на ринку.

Для держави фінансове заохочення лізингу є засобом стимулювання продажу нової техніки, що спонукає лізингові фірми до збільшення капіталовкладень у ці операції, а фірму-користувача - до постійного оновлення виробничих фондів. Все це робить лізинг інструментом інтенсивного розвитку національної економіки та підвищення її конкурентоспроможності на світовому ринку.

Лізинг, як ефективний механізм подолання промислового спаду та активізації інвестиційного процесу в економіці, може дуже сильно вплинути на розвиток підприємництва в Республіці Білорусь, а особливо на розвиток сільського господарства, так як колгоспи не здатні купити сучасне обладнання з-за своєї низької купівельної спроможності . Лізинг може надати величезну допомогу в подальшому розвитку приватного бізнесу, а також підвищити ефективність підприємницької діяльності у сфері виробництва, але для того, щоб лізинг, за прикладом інших країн, став інструментом економічного зростання, необхідні позитивні зрушення в цілому в економіці Республіки Білорусь (стабілізація темпів інфляції, поява конкуренції на ринку капіталу і т.д.).

Законодавець в нашій республіці прагне створити прийнятні умови для розвитку лізингу. Але невирішені питання залишаються. Так, за прикладом Російської Федерації, у Цивільному кодексі Республіки Білорусь в дефініції договору лізингу вказано на "надання майна в тимчасове володіння або користування для підприємницьких цілей". Це значно звужує сферу застосування лізингу. Враховуючи, що світовий досвід передбачає такі види лізингу, як споживчий та приватний лізинг, видається, що було б доцільно використовувати їх і в нашій республіці.

Тим не менше, аналізуючи накопичений досвід застосування лізингу в республіці, можна прийти до висновку, що в умовах будівництва ринкової економіки лізинг дозволяє вирішувати завдання модернізації та оновлення обладнання в умовах обмеженості фінансових ресурсів, використовувати сучасні технології. При цьому оплата придбаного обладнання на виплат і віднесення усіх пов'язаних з цим витрат на собівартість продукції дають можливість зменшити базу оподаткування і податкові платежі.

Лізингові відносини в Республіці Білорусь мають величезний потенціал для розвитку і можуть виступити каталізатором відновлення технологічної бази суб'єктів господарювання, про що свідчить досить добре пророблена законодавча база в даній області.

Незважаючи на існуючі складнощі, державні органи починають розуміти очевидну вигоду, яку можна отримати від розвитку міжнародного лізингу в Республіці Білорусь.

Список використаних джерел

  1. Адамов Н., Тілов А. Лізинг. - С-Пб.: Пітер, 2007. - 160 с.

  2. Білоус А.П. Лізинг у світовій економіці / / Світова економіка і міжнародні відносини. - М.: Наука, 1998. - № 12. - С.114-116.

  3. Горемикін В.А. Основи технології лізингових операцій: Учеб. посібник. - М.: Ось-89, 2000. - 512 с.

  4. Цивільний кодекс Республіки Білорусь від 7.12.1998г. / / Прийнятий Палатою представників 28 жовтня 1998р.: схвалити. Радою Респ. 19 листопада 1998 р.: в ред. Закону Респ. Білорусь від 26 груд. 2007р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  5. Кабатова Є.В. Лізинг: правове регулювання, практика. - М.: ИНФРА-М, 2006. - 203 с.

  6. Кіркорова Н.І., Карачун Т.С. Закордонна практика і проблеми впровадження лізингу в Республіці Білорусь. - Мн.: Об'єднання підприємств "Лізинг", 1994. - 56 с.

  7. Конвенція про міжнародний фінансовий лізинг (УНІДРУА) Оттава 28.05.1988 / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  8. Латишев І. Правові аспекти лізингу / / Консультант Плюс: Білорусь. Технол Лізинг в цифрах і фактах. Логія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008

  9. Левкович А.О. Закономірності місії лізингу в економіці. - Мн.: НВТОВ "Півонія", 2001. - 240 с.

  10. Левкович А.О. Роль і місце лізингу в економіці Республіки Білорусь / / Вісник Асоціації білоруських банків. -2002. - № 33 (197). - С.18-22.

  11. Левкович А.О. Еволюція лізингових відносин / / Вісник Асоціації білоруських банків. - 2002. - № 43 (207). - С.22-26.

  12. Левсевіч А. Лізинг: зарубіжний досвід та перспективи розвитку в Республіці Білорусь / / Управління капіталом. - 1998. - № 7. - С.16-22.

  13. Лізинг в цифрах і фактах, [Електронний ресурс]. - 2007. - Режим д оступ http://www.setcom.com.ua/leasing/facts.html. - Дата доступу: 01 .05.20 08.

  14. Міжнародне приватне право. Короткий курс / За ред. Маришева Н.І. - М.: Инфра-М, 2001. - 284 с.

  15. Міжнародне приватне право. Навчальний посібник. 3-є видання / За ред. Скарідова А.С. - С-Пб.: Видавництво Михайлова В.А., 2000. - 397 с.

  16. Національна програма залучення інвестицій в економіку Республіки Білорусь на період до 2010 року: Схвалено Президією Ради Міністрів Республіки Білорусь 07.05.2002р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  17. Про лізинг на території Республіки Білорусь: Постанова Ради Міністрів Респ. Білорусь від 31.12.1997г. № 1769: в ред. Пост. Ради Міністрів Респ. Білорусь від 13.07.2000р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  18. Про лізинг: Указ Президента Респ. Білорусь від 13.11 1997 р. № 587: в ред. Указу Президента Респ. Білорусь від 22.11 2001р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  19. Про податок на додану вартість: Закон Респ. Білорусь від 19 груд. 1991 р. № 1319-XII: в ред. Закону Респ. Білорусь від 26.12.2007 р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  20. Про приєднання Республіки Білорусь до Конвенції УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг: Указ Президента Республіки Білорусь від 02.07.1998 р. № 352 / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  21. Про ратифікацію Конвенції про міждержавний лізинг: Закон Респ. Білорусь від 09.11.1999 р. № 309-3 / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  22. Про затвердження правил проведення валютних операцій: Постанова Правління Національного банку Республіки Білорусь від 30.04.2004г. № 72: в ред. Пост. Правління Національного банку Респ. Білорусь від 17.12.2007г. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  23. Про затвердження Програми соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2006-2010 роки: Указ Президента Респ. Білорусь від 12.06.2006г. № 384 / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  24. Митний кодекс Республіки Білорусь: Кодекс Респ. Білорусь, 04 січня 2007 р., № 204-З: Прийнятий Палатою представників 7 грудня. 2006 р.: схвалений. Радою Респ.20 грудня. 2006р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр"., Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.

  25. Функ Я.І., Хвалу В. Міжнародний фінансовий лізинг / / Промислово-торгове право. - 1998. - № 5-6.

  26. Харитонова Ю.С. Договір лізингу. - М.: Юрайт - М, 2002. - 224 с.

  27. Шімковіч М. Договір лізингу та його місце в системі цивільно-правових договорів / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "ЮрСпектр", Нац. центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2008.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
127.8кб. | скачати


Схожі роботи:
Документарний акредитив міжнародний лізинг 2
Документарний акредитив міжнародний лізинг
Міжнародний лізинг переваги і не достатки
Документарний акредитив міжнародний лізинг 2
Франчайзинг в Росії Міжнародний лізинг
МІЖНАРОДНИЙ ЛІЗИНГ В СИСТЕМІ СВІТОГОСПОДАРСЬКИХ ЗВ ЯЗКІВ
Міжнародний лізинг про деякі заходи стимулювання
Лізинг 4
Лізинг 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru