Міжнародний кредитний ринок і оцінка його потенціалу для фінансування національної економіки

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти Республіки Білорусь
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
«Полоцьк ДЕРЖАВНИЙ університет»
Фінансово-економічний факультет
Кафедра фінансів
Курсова робота
З дисципліни «Теорія фінансів»
Тема: Міжнародний кредитний ринок і оцінка його потенціалу для фінансування національної економіки
Виконавець:
студентка фінансово-економічного факультету
4 курсу гр. 04ФКз
Грищенко Олександра Миколаївна
(Прізвище, ім'я, по батькові)
Керівник проекту:
Асистент кафедри фінансів
(Вчене звання, вчений ступінь, посада)
Авілкіна Марина Олександрівна
(Прізвище, ім'я, по батькові)
Новополоцьк 2008

ЗМІСТ
ВСТУП
1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТНОГО РИНКУ
1.1 Поняття та економічна сутність міжнародного кредиту
1.2 Види і форми міжнародного кредиту
1.3 Структура міжнародного кредитного ринку
1.4 Сутність міжнародних кредитних відносин та їх роль у фінансуванні національної економіки
2. АНАЛІЗ використання ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ міжнародного кредитного ринку в республіці білорусь
2.1 Аналіз кредитування реального сектора економіки Республіки Білорусь
2.2 Аналіз використання міжнародних кредитних ресурсів банківської системою Республіки Білорусь
2.3 Аналіз досвіду співробітництва Республіки Білорусь з міжнародними фінансовими організаціями
3. Способи залучення міжнародних кредитних ресурсів у національну економіку республіки Білорусь
3.1 Проектне фінансування як інструмент залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки
3.2 Випуск єврооблігацій як джерело фінансування дефіциту бюджету
3.3 Розширення ресурсної бази банків за рахунок міжнародного кредитного ринку
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ

ВСТУП
Актуальність теми «Міжнародний кредитний ринок і оцінка його потенціалу для фінансування національної економіки» зумовлена ​​тим, що в умовах глобалізації міжнародної економіки, інтеграції національних економік у світове співтовариство посилюється роль міжнародного капіталу у фінансуванні національної економіки. У той же час економіка Республіки Білорусь потребує залучення ресурсів, в інвестуванні в основний капітал підприємств. Програмою соціально-економічного розвитку РБ на 2006-2010 рр.. планується довести рівень іноземних інвестицій в економіку республіки до 10% (у 2007р цей показник склав 4,5%) від вкладень в основний капітал. Міжнародний кредит як найбільш поширена форма запозичення є лідером залучення зовнішніх фінансових ресурсів в економіку Республіки Білорусь.
Об'єктом дослідження в даній роботі є економіка Республіки Білорусь, як суб'єкт міжнародних кредитно-фінансових відносин. Предмет дослідження - використання міжнародних кредитних ресурсів для фінансування реального сектору економіки, в банківській сфері, а так само співпраця РБ з міжнародними валютно-кредитними організаціями.
Метою даної роботи є виявлення невикористаного потенціалу міжнародного кредитного ринку для фінансування національної економіки.
Для цього вирішуються такі завдання:
- Вивчення теоретико-методологічесткіе аспекти поняття "міжнародний кредит», «міжнародний кредитний ринок» «міжнародні кредитні відносини»;
- Проведення аналізу використання ресурсів міжнародного кредитного ринку в національній економіці РБ;
- Визначення можливих способів залучення міжнародного кредиту в економіку РБ.
Рішення поставлених завдань здійснюється шляхом збору інформації, її аналізу та узагальнення отриманих в результаті аналізу висновків.
При написанні даної роботи були використані
- Нормативно-правові акти Республіки Білорусь, а саме:
Державна Програма соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2006 - 2010 роки
Основні напрямки грошово-кредитної політики Республіки Білорусь на 2008р.
Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 16 лютого 2006 р . № 215 «Про інвестиційну діяльність в Республіці Білорусь в 2006 році»
Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 31 березня 2007 р . № 415 «Про інвестиційну діяльність в Республіці Білорусь в 2007 році». та ін
- Навчальні посібники «Теорія Фінансів» під ред. М. Є. Зайця, «Фінанси зовнішньоекономічної діяльності» під ред. К. В. Рудого, «Міжнародні валютно-кредитні відносини» Гусаков Н.П. та ін
- Публікації в періодичних виданнях: журнали «Фінанси», «Банківський вісник», «Вісник Білоруського державного економічного університету» та ін
Також в роботі використані матеріали, опубліковані в Інтернеті.
У теоретичній частині розглянуті поняття «Міжнародний кредитний ринок», «Міжнародний кредит» розглянуто його основні види та форми, розглянуто сутність міжнародних кредитних відносин.
Далі проведено аналіз використання міжнародних кредитних ресурсів в економіці Республіки Білорусь.
У третій частині розглянуті можливі способи залучення іноземних ресурсів у національну економіку Республіки Білорусь.

1. СУТНІСТЬ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТНОГО РИНКУ
1.1 Міжнародний кредит як економічна категорія
Об'єктивною основою розвитку міжнародного кредиту стали вихід виробництва за національні рамки, посилення інтернаціоналізації господарських зв'язків, міжнародне усуспільнення капіталу, спеціалізація і кооперування виробництва, НТР. Інтенсифікація, глобалізація світових господарських зв'язків, поглиблення міжнародного поділу праці обумовили збільшення масштабів і диференціацію термінів міжнародного кредиту [6, c.415].
Міжнародний кредит - рух позичкового капіталу в сфері міжнародних економічних відносин, пов'язане з наданням валютних і товарних ресурсів на умовах повернення, терміновості і сплати відсотка. Тобто це надання грошово-матеріальних ресурсів одних країн іншим у тимчасове користування у сфері міжнародних відносин. Кошти для міжнародного кредиту мобілізуються на Міжнародному ринку позичкових капіталів, на національних ринках позичкових капіталів, а також за рахунок використання ресурсів державних, регіональних і міжнародних організацій [8, c.103]. У якості кредиторів і позичальників виступають приватні підприємства (банки, фірми), державні установи, уряди, міжнародні та регіональні валютно-кредитні та фінансові організації.
Міжнародний кредит бере участь у кругообігу капіталу на всіх його стадіях: при перетворенні грошового капіталу у виробничий шляхом придбання імпортного устаткування, сировини, палива; в процесі виробництва у формі кредитування під незавершене виробництво; при реалізації товарів на світових ринках. Джерелами міжнародного кредиту служать: тимчасово вивільнена в підприємств у процесі кругообігу частина капіталу в грошовій формі; грошові накопичення держави і особистого сектора, що мобілізуються банками. Міжнародний кредит відрізняється від внутрішнього міждержавної міграцією і укрупненням цих традиційних джерел за рахунок їхнього залучення з ряду країн. Хоча міжнародний кредит опосередковує рух товарів, послуг, капіталів у зовнішньому обігу, рух позичкового капіталу за національною кордоном щодо самостійно по відношенню до товарів, виробленою за рахунок позикових коштів. Це зумовлено погашенням кредиту за рахунок прибутку від експлуатації введеного в дію за допомогою позикових коштів підприємства, а також використанням кредиту в некомерційних цілях [6, c.418].
Принципи міжнародного кредиту. Зв'язок міжнародного кредиту з відтворенням виявляється в його принципах:
1) зворотність: якщо отримані кошти не повертаються, то має місце безповоротна передача грошового капіталу, тобто фінансування;
2) терміновість, що забезпечує повернення кредиту у встановлені кредитною угодою терміни;
3) платність, що відображає дію закону вартості та спосіб здійснення диференційованих умов кредиту;
4) матеріальна забезпеченість, що виявляється в гарантії його погашення;
5) цільовий характер - визначення конкретних об'єктів позики (наприклад, «пов'язані» кредити), його застосування перш за все в цілях стимулювання експорту країни-кредитора [8, c.105].
Функції міжнародного кредиту виражають особливості руху позичкового капіталу. У їх числі:
• перерозподіл позичкового капіталу між країнами (тим самим кредит сприяє вирівнюванню національного прибутку в середній прибуток, збільшуючи її масу);
• посилення централізації (концентрації) і накопичення капіталу в рамках усього світового господарства;
• економія витрат обігу в сфері міжнародних розрахунків шляхом використання кредитних коштів (тратт, векселів, чеків, перекладів та ін), розвитку і прискорення безготівкових платежів;
• прискорення процесу реалізації товарів і послуг у всесвітньому масштабі, сприяє зростанню масштабів розширеного відтворення;
• регулювання світової економіки [6, 418].
Роль міжнародного кредиту в світовій економіці безпосередньо пов'язана з виконанням тісно взаємопов'язаних вищевказаних функцій. Для розвитку національного виробництва вона двояка. З одного боку, міжнародний кредит забезпечує безперервність відтворення і його розширення, сприяє інтернаціоналізації виробництва та обміну, поглибленню міжнародного поділу праці. З іншого боку, міжнародний кредит посилює диспропорції суспільного відтворення, стимулюючи стрибкоподібне розширення прибуткових галузей, стримує розвиток галузей, в які не залучаються іноземні позикові кошти. Більше того, часто міжнародний кредит використовується для зміцнення позицій іноземних кредиторів у конкурентній боротьбі [8, c.106].
Таким чином, двояка роль міжнародного кредиту в умовах ринкової економіки проявляється в його використанні як засобу взаємовигідного співробітництва країн і конкурентної боротьби між ними.
Залежно від головних ознак, що характеризують окремі сторони кредитних відносин, можна навести таку класифікацію форм міжнародного кредиту:
за джерелами: внутрішнє і зовнішнє кредитування зовнішньої торгівлі;
за суб'єктами кредитних відносин: державний, приватний кредит і кредит міжнародних фінансових організацій;
за призначенням: комерційні кредити, безпосередньо пов'язані із зовнішньою торгівлею товарами і послугами; фінансові кредити на прямі капіталовкладення, будівництво об'єктів, придбання цінних паперів, погашення зовнішньої заборгованості, валютну інтервенцію; проміжні кредити для обслуговування змішаних форм вивозу капіталів, товарів і послуг, наприклад , у вигляді виконання комплексу підрядних робіт «інжиніринг»;
за видами: товарні кредити, що надаються експортерами імпортерам; валютні, що видаються банками в грошовій формі;
по валюті позики: кредити, надані у валюті країни-боржника; у валюті країни-кредитора; у валюті третьої країни; у міжнародній рахунковій одиниці (СДР);
за термінами: надстрокові кредити - добові, тижневі, на строк до трьох місяців; короткострокові - до одного року; середньострокові - від одного року до п'яти років; довгострокові, що надаються на термін понад п'ять років (при пролонгації (продовженні) короткострокових і середньострокових кредитів вони стають довгостроковими, причому з державною гарантією);
за забезпеченістю: забезпечені (товарними документами, векселями, цінними паперами, нерухомістю та ін); бланкові - під зобов'язання боржника (соло - вексель з одним підписом);
за формою надання кредиту: готівку, зараховуються на рахунок і в розпорядження боржника; акцептні - при акцепті тратти імпортером або банком; депозитні сертифікати; облігаційні позики; консорціальні кредити [9, c.181].
1.2 Форми і види міжнародного кредиту
Фінансові кредити. Однією з форм фінансових кредитів є облігаційні позики, що розміщуються іноземними позичальниками на міжнародному та національних ринках позичкових капіталів за допомогою банків. Фінансові кредити можуть надаватися у валютах країни-кредитора та країни-боржника, а також у валютах третіх країн або в декількох валютах. Держава бере участь у міжнародному кредитуванні розвинених країн не тільки як позичальник і кредитор, а й як гарант. Зокрема, широко практикується державне гарантування експортних кредитів.
Комерційний кредит вступає як різновид розрахунків тобто з розстрочкою платежів. Основними видами комерційного кредиту є: фірмовий кредит; вексельний кредит; обліковий кредит; кредит за відкритим рахунком; факторинг; форфетирование; овердрафт; акцептний кредит.
Фірмовий кредит - традиційна форма кредитування експорту, при якій експортер надає кредит на термін від двох до семи років іноземному покупцеві (імпортеру) у формі відстрочки платежу за товари і оформлюється векселем або по відкритому рахунку.
При вексельному кредиті експортер виставляє перекладний вексель (тратту) на імпортера, який акцептує його при отриманні комерційних документів. Кредит по відкритому рахунку оформляється у вигляді запису на рахунку покупця його заборгованості по ввезених товарах та зобов'язання погасити кредит у визначений термін. Такий кредит застосовується при регулярних постачаннях і довірчих відносинах між контрагентами.
Різновидом фірмового кредиту є авансовий платіж (аванс) покупця (імпортера), який виплачується експортеру після підписання контракту. Фірмові кредити зазвичай надаються приватними фірмами, тому їх іноді називають приватними кредитами [9, c. 183].
Обліковий кредит - це кредит, наданий банком векселетримачу шляхом покупки векселя до настання по ньому строку платежу. Купівля векселя супроводжується індосаментом векселедержателя, в результаті чого вексель, а разом з ним і право вимоги платежу по ньому повністю переходять у розпорядження банку.
Лізинг (Англ. leasing - довгострокова оренда, здавання в найм) - угода про оренду рухомого та нерухомого майна зро ком від трьох до п'ятнадцяти років. На відміну від традиційної оренди об'єкт лізингової угоди вибирається лізингоодержувачем, а лізингодавець придбаває (виготовляє) обладнання за свій рахунок. Після закінчення терміну лізингу клієнт може продовжувати оренду на пільгових умовах або купити майно за залишковою вартістю. У світовій практиці лізингодавцем зазвичай є лізингова компанія, а не комерційний банк. Розрізняють два види (форми) лізингових операцій: оперативний та фінансовий.
Оперативний лізинг - це угода про оренду, термін дії якої коротше встановленого терміну служби (фізичного зносу) даного устаткування, тобто менше нормативного амортизаційного періоду. Фінансовий лізинг - угода про оренду з повною окупністю орендованих основних засобів. Воно передбачає покриття повної вартості амортизації обладнання протягом періоду своєї дії.
З економічної точки зору фінансовий лізинг схожий на довгостроковий банківський кредит, наданий на закупівлю обладнання (для забезпечення повернення кредиту банк або інша кредитна організація може зберегти за собою заставне право власності на майно). По суті, це кредит в формі функціонуючого капіталу. Лізинг виконує функції фінансування, позбавляючи лізингоодержувача від необхідності нести одноразові великі витрати на придбання дорогих видів машин та устаткування [9, c. 185].
Факторинг - специфічний різновид короткострокового кредитування експорту і посередницької комерційної діяльності, що представляє собою торгово-комісійні та посередницькі послуги банку. Основною метою факторингу є отримання коштів негайно або в термін, визначений договором. У результаті продавець не залежить від платоспроможності покупця. Факторинг включає: справляння дебіторської заборгованості клієнта (покупця), надання йому короткострокового кредиту та звільнення його від кредитних ризиків по експортних операціях.
Форфетування - це особлива форма кредитування експорту банком або фінансовою компанією шляхом купівлі на повний термін на заздалегідь обговорених умовах векселів (тратт) та інших боргових вимог по зовнішньоторговельних операціях. Тим самим експортер передає форфетору (банку або фінансової компанії) комерційні ризики, пов'язані з неплатоспроможністю імпортера. Форфетування - це форма трансформації комерційного векселя в банківський вексель. У результаті продажу портфеля боргових вимог знижується дебіторська заборгованість експортера, скорочуються терміни інкасації вимог, бухгалтерські та адміністративні витрати [9, c. 188].
Акцептний кредит (acceptance credit) - це банківський кредит, одержуваний експортером або імпортером через передачу банку своїх векселів, виставлених на даний банк. Це кредит, наданий банком у формі акцепту переказного векселя, що виставляється на банк експортерами та імпортерами. При цьому експортер отримує можливість виставляти на банк векселі на визначену суму в рамках кредитного ліміту. Різновидом акцептного кредиту є акцептно-рамбурсний кредит. Він грунтується на поєднанні акцепту і відшкодування (рамбурсування) імпортером коштів банку-акцептанта. Рамбурс (франц. rembourser) у міжнародній торгівлі означає оплату товару, що купується за посередництвом банку у формі акцепту банком імпортера тратт, виставлених експортером . Термін «акцептно-рамбурсний кредит» застосовується в тих випадках, коли банки акцептують тратти, що виставляються на них іноземними комерційними фірмами [9, c. 191].

1.3 Структура міжнародного кредитного ринку
Міжнародний кредитний ринок являє собою сферу і форму організації руху кредитних ресурсів між країнами. Світовий кредитний ринок - специфічна сфера ринкових відносин, де формується попит і пропозиція на позиковий капітал, що охоплює рух позичкового капіталу між країнами на умовах повернення, терміновості, забезпеченості і сплати відсотків. У якості кредиторів і позичальників на ньому виступають банки, підприємства, держави, міжнародні фінансові інститути. Міжнародні валютно-кредитні організації - міжнародні фінансові організації, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання валютних і кредитно-фінансових відносин між країнами, сприяння економічному розвитку країн, кредитної допомоги. У число таких організацій входять Банк міжнародних розрахунків, Міжнародний валютний фонд, Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародна асоціація розвитку, Міжнародна фінансова корпорація, Європейський інвестиційний банк, регіональні міжнародні банки розвитку [7, c.52].
Умови міжнародного кредиту відображають його зв'язок з економічними законами ринку і використовуються для вирішення завдань економічних агентів ринку і держави.
Складовими частинами світового кредитного ринку є ринки: євровалют, євродепозитів, єврокредитів, єврооблігацій.
Ринок євровалют (eurocurrency market) - це ринок, на якому депозитні та позичкові операції проводяться в євровалютах. Він є найважливішою частиною міжнародного кредитного ринку.
Євровалюта (eurocurrency) - це національна валюта, яка перекладається на рахунок в іноземний банк і використовується останнім для кредитних операцій у будь-якій країні (наприклад, долари на рахунках іноземних банків в США і за кордоном). Євровалюта - це будь-яка валюта, що зберігається в банку за межами країни її походження.
Основною привабливою рисою ринку євровалют є різниця в процентних ставках у порівнянні з національними ринками. У силу великого розміру угод і відсутності обмежує регулювання, що вимагає додаткових витрат, депозити в євровалюті, як правило, дають більший дохід, ніж вклади у своїх країнах. І позики на цьому ринку обходяться по більшій частині дешевше, ніж на національних ринках кредиту.
У цілому до характерних особливостей ринку євровалюти відносяться наступні.
1.Ето оптовий, а не роздрібний ринок, оскільки оперують на ньому, як правило, великими сумами. Основні позичальники - державні організації (центральні і місцеві), державні підприємства і корпорації, транснаціональні компанії і банки, а також міжнародні кредитно-фінансові інститути. Більше того, майже 4 / 5 ринку євровалют припадає на міжбанківські операції.
2.Етот ринок майже не піддається регулюванню.
3. Вклади на ринку в основному короткострокові, так як переважна частина вкладів - міжбанківські, що мають переважно короткостроковий характер. У той же час більшість позик в євровалютах видається на більш тривалі терміни.
4. Ринок євровалют існує для заощаджень і строкових вкладів, а не для поточних вкладів, які видаються на вимогу вкладника. Іншими словами, організації, що роблять внески в євровалютах, не знімають з цих вкладів суми в національних валютах для придбання товарів або послуг.
5.Ринок євровалют - це переважно ринок євродоларів (долара належить переважна частина євровалютного ринку, хоча його значення і зменшилася (починаючи з 1985 р .) У зв'язку зі зниженням курсу долара відносно валют майже всіх промислово розвинених країн світу.
Ринок євродепозитів - це стійкі валютно-фінансові відносини щодо формування вкладів в іноземній валюті у великих комерційних банках розвинених країн за рахунок коштів, що обертаються на ринку євровалют. Депозитні сертифікати в доларах, фунтах стерлінгів або ієнах існують на додаток до звичайних вкладами (депозитами) на ринку євровалют. Вони являють собою видані банком письмові свідоцтва про депонування вкладниками коштів, що дають їм право на одержання вкладу та відсотків (терміни вкладів коливаються від місяця до кількох років), а також деякі інші інструменти.
Хоча депозитні сертифікати (ДС) можна отримувати одиницями по 100 тис. дол, більшість з них на ринку виражається в суми у кілька мільйонів доларів або більше. ДС зазвичай котируються зі знижкою, або дисконтом, з фіксованою процентною ставкою, але можуть також котируватися з «плаваючою» ставкою відсотка. Зокрема, операції по депозитах в євровалютах не входять в юрисдикцію країн знаходження банків, що дає можливість більш гнучко регулювати ставки відсотків за вкладами на користь залучення євровалютних ресурсів.
Ринок єврокредитів - це стійкі кредитні зв'язки з надання міжнародних позик у євровалюті великими комерційними банками розвинених країн. Єврокредит - середньостроковий банківський кредит в одній з євровалют, зазвичай надається синдикатом банків за плаваючою ставкою. В якості позичальників євровалют виступають великі національні монополії, які потребують в кредитах для фінансування масштабних проектів і заходів в даній країні і за кордоном. Єврокредити можуть мати форму позик, кредитних ліній, інших видів середньо-і довгострокових кредитів, включаючи синдицирование, що означає об'єднання ресурсів декількох банків з метою поділу ризику при наданні великої позики.
Єврокредити представляються на строк від двох до десяти років з плаваючими процентними ставками (ролловерние кредити - через певні проміжки часу передбачається перегляд ставки відсотка залежно від динаміки ставки пропозиції Лондонського міжбанківського ринку - ЛІБОР).
Ринки облігацій, що існують у багатьох країнах, доступні як вітчизняним, так і іноземним вкладникам капіталів. Міжнародний ринок облігацій поділяють на ринки іноземних облігацій і єврооблігацій. Іноземні облігації продаються за межами країни позичальника, але виражаються у валюті випустила їх країни.
Єврооблігації - середньо-і довгострокові облігації в євровалютах (як правило, з фіксованою процентною ставкою), що випускаються поза країною походження валюти для розміщення серед зарубіжних інвесторів. Зазвичай вони гарантуються або виводяться на ринок на користь позичальника синдикатом банків із різних країн і розміщуються у країнах, відмінних від тієї, у валюті якій виражений позику [9, c. 213].
Ринок єврооблігацій - це стійкі відносини за борговими зобов'язаннями при довгострокових позиках (звичайний термін погашення 10-15 років) у вигляді облігацій позичальників. В останніх вказуються дані про суму боргу, умови і строки його погашення, порядок отримання відсотків. Майже у всіх випадках ці цінні папери випускаються на пред'явника, тому мають високу ліквідність. Випуск, гарантування та розміщення зобов'язань на ринку єврооблігацій здійснюються зазвичай емісійним синдикатом у складі банків кількох країн (банківські консорціуми) або міжнародними організаціями. Підвищена зацікавленість власників зобов'язань ринку єврооблігацій забезпечується зняттям податку з джерела доходу.
Багато країн намагаються обмежити або суворо контролювати вплив міжнародного ринку кредитів на національну економіку. Найбільш часто використовувані при цьому заходи регулювання включають:
• прямий валютний контроль;
• операції на відкритому ринку;
• зміна облікової ставки центральним банком;
• встановлення негативного відсотка по євровалютні депозитах;
• введення обов'язкових резервів за євровалютні депозитах;
операції своп центральних банків з комерційними банками;
• введення подвійного валютного ринку (валютного ринку з подвійним режимом);
• лімітування закордонних вимог і зобов'язань;
• запровадження ліцензій на платежі за кордон.
Всі вищеназвані заходи включають як прямі, так і непрямі форми регулювання. Зокрема, до непрямих мір відносяться: регулювання процентної ставки, введення спеціальних вимог про обов'язкові резерви по відношенню до іноземних депозитами, маніпулювання розмірами форвардного покриття. Форвардна покриття в даному випадку представляє собою відсоткову надбавку до курсу валюти, що купується. Серед прямих форм валютного контролю найбільш поширеними є встановлення квот на іноземні активи або зобов'язання комерційних банків, лімітування нових іноземних інвестицій [6, c.523].
1.4 Сутність міжнародних кредитних відносин та їх роль у фінансуванні національної економіки
Міжнародні кредитні відносини можна розділити на державні (з участю держави в ролі кредитора або позичальника) і недержавні (банки та небанківські установи). Держава може виступати як у ролі кредитора, так і в ролі позичальника. У першому випадку міжнародна кредитна діяльність держави залежить від ступеня економічного розвитку країни. Якщо країна належить до держав з розвиненою економікою, як, наприклад, країни G7 ("великої сімки"), то кредитна діяльність держави здійснюється за декільком напрямкам.
По-перше, державні міжнародні кредитні відносини здійснюються в рамках державної зовнішньої політики.
По-друге, державні інтереси розвинених країн тісно пов'язані з пріоритетами приватного сектору, наприклад, великих транснаціональних корпорацій. Тому державні інвестиції або кредити в країни, що розвиваються часто є доповнює приватний капіталовкладення.
По-третє, розвинені країни проводять широке міжнародне кредитування, оскільки можуть це робити. Вони мають відповідної фінансової можливістю. Ніхто крім них не здатний надати великі кошти на фінансування і кредитування вирішення глобальних проблем: дослідження озонового шару, освоєння космосу, боротьбу з бідністю, лікування ракових захворювань та СНІДу і пр.
По-четверте, міжнародні кредитні відносини розвиваються завдяки бажанню будь-якого фінансового суб'єкта одержати прибуток. З'явилися нові ринки і нові можливості залучають державні фінансові потоки. Крім того, влада розвинених країн беруть участь в операціях на світових фінансових ринках [16, c.25]
Якщо країна належить до держав з менш розвиненою економікою, до країнам, країнам з перехідною економікою та іншим, яких більшість, то вона переважно є позичальником, а не кредитором. Експорт капіталу з таких країн малоймовірна через нестачу коштів на проведення міжнародних фінансових операцій на світових фінансових ринках або національних ринках розвинених країн. Однак у період отримання країною високих доходів вона намагається зберегти отримані кошти, розміщуючи їх на ринках капіталів розвинених країн як до державних, так і в приватні цінні папери.
Традиційно будь-яка держава найчастіше виступає позичальником, ніж кредитором. Брак власних фінансових ресурсів для проведення економічної політики змушує країни звертатися до зовнішніх позикових коштів. Зовнішнє фінансування держави включає в себе наступні важливі ланки:
- Міжнародне фінансування - позики на світових фінансових ринках (випуск суверенних єврооблігацій);
- Кредити міжнародних фінансових організацій (МВФ, Групи Світового банку, регіональних фондів та банків);
- Двосторонні і багатосторонні кредити інших держав, іноземних банків та компаній (проектне фінансування тощо);
- Іноземне інвестування (пряме і портфельне) на національному ринку (продаж державної власності, випуск державних облігацій на національному ринку);
- Фінансова допомога (гранти на розвиток галузей та ін) [16, c, 28].
Значення і необхідність міжнародного кредиту для держави визначається природою функціонування державних фінансів. Бюджетний дефіцит вимагає фінансування з різних джерел, і в тому числі із зовнішніх. Розвинені країни можуть дозволити собі великий бюджетний дефіцит для стимулювання економічного зростання, оскільки завжди можуть знайти платоспроможні внутрішні джерела, наприклад дієздатний внутрішній ринок капіталів, для покриття дефіциту. Країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою не мають такої можливості. Тому часто вони змушені фінансувати бюджетний дефіцит, вдаючись до міжнародного кредитування.
Необхідність міжнародного кредиту для банківських і небанківських кредитно-фінансових установ пов'язана з самою банківською діяльністю. Банки при свободі руху капіталів залучають і розміщують кошти там, де вони можуть бути найбільш раціонально використані: для отримання високого прибутку або стабільного доходу. У результаті це призводить до зростання конкуренції за надання банківських послуг, підвищенню якості кредитного обслуговування, досягнення світових стандартів в банківській сфері і сприяє подоланню відмінностей у рівні розвитку кредитних установ [16, c.29]
Виробничий і інші сектори використовують міжнародний кредит як додаткове джерело при розвиненості внутрішнього кредитування або як основний при нерозвиненості національного ринку позичкових капіталів для розширеного відтворення.
Міжнародний кредит, як правило, розміщується в найбільш прибуткові галузі, що призводить до диспропорцій в економіці. Іноземний капітал рідко враховує національні інтереси. Найменша загроза прибутку провокує капітал на переміщення в інші країни. Така мобільність дестабілізує платіжний баланс, валютний курс, кредитну систему і в цілому національну та світову економіку. У зв'язку з цим міжнародний кредит повинен бути прозорим, цільовим, строковим з переважанням прямих інвестицій.
З іншого боку, держава може нераціонально використовувати міжнародні кредитні ресурси. Вкладення міжнародних кредитних ресурсів у невиробничу сферу, в споживання, на утримання державного апарату і так далі приводить до того, що повернення основної суми боргу та сплата відсотків по ньому здійснюються не за рахунок створеного з використанням їх еквівалента, і в кінцевому підсумку це позначається на скороченні ВВП країни. У цьому випадку міжнародний кредит і його несвоєчасне обслуговування може лягти важким тягарем на майбутні покоління. І навпаки, створені ж за його рахунок матеріальні та інші блага можуть компенсувати майбутнім поколінням витрати повернення кредиту. Наприклад, побудовані за рахунок коштів міжнародного кредитування заводи, підприємства, лікарні дозволять отримувати переваги від його використання, тобто витрати з міжнародного кредиту будуть нижче одержуваних вигод [16, c.30].
Міжнародний кредитний ринок є невід'ємною частиною світового фінансового ринку і знаходиться в постійній взаємодії з ним. Багато інструменти міжнародного кредитного ринку тісно пов'язані із здійсненням торгових, валютних і фінансових операцій на міжнародних ринках.
У силу того, що розвинені країни мають «вільні» ресурси і можуть дозволити собі кредитувати економіки тих держав, які цього потребують, а країни, що розвиваються та країни з перехідною економікою гостро потребують фінансових резервах, здійснюється взаємовигідне співробітництво на міжнародному кредитному ринку.
При грамотному використанні можливостей міжнародного кредитування у держави в цілому і в окремих підприємств з'являється додаткове джерело фінансування інвестицій, торгівлі, промисловості. Нераціональне використання міжнародних кредитів може призвести до диспропорцій в економіці.

2. АНАЛІЗ ВИКОРИСТАННЯ ФІНАНСОВИХ РЕСУРСІВ МІЖНАРОДНОГО КРЕДИТНОГО РИНКУ В РЕСПУБЛІЦІ БІЛОРУСЬ
2.1 Міжнародне кредитування реального сектора економіки
Інформація про іноземні інвестиції, що надійшли в реальний сектор економіки республіки, дозволяє об'єктивно оцінити можливі наслідки їх залучення, виробити інвестиційну політику, що відповідає інтересам країни і забезпечує досягнення перспективних цілей.
В останні роки склалася позитивна тенденція валового надходження іноземних інвестицій в реальний сектор економіки республіки. Обсяги закордонних вкладень збільшуються досить стабільними темпами. За 2004-2007 рр.. щорічний приплив іноземного капіталу до Республіки Білорусь збільшився з 1,5 млрд дол США до 5,4 млрд дол США, або в 3,6 рази (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Надходження іноземних інвестицій в 2004-2007 рр.., Тис. дол США
2004 р .
2005 р .
2006 р .
2007 р .
Республіка Білорусь
1 517 381,4
18 16169,1
4 036 054,0
5 421 864,6
З них:
прямі інвестиції
859 176,3
451 303,1
748 594,1
1 313 471,2
У тому числі:
внесок до статутного фонду
100 787,7
54200,4
73 296,5
183 390,3
кредити і позики, отримані від прямих інвесторів
568 141,7
325 310,4
595 650,2
786 093,8
фінансова оренда (лізинг)
362,0
1324,4
1497,9
4256,0
інші прямі інвестиції та реінвестування
189 884,9
70 467,9
78 149,5
339 731,1
портфельні інвестиції
391,3
246,9
3224,2
2233,1
інші інвестиції
657 813,8
1 364 619,1
3 284 235,7
4 106 160,3
У тому числі:
торгові кредити
185 284,6
263 060,3
436 828,9
427 597,7
іноземні кредити і позики
152 880,1 *
1 091 319,7
2 814 101,4
3 634 210,8
інші іноземні інвестиції
319 649,1 * *
10 239,1
33 305,4
44 351,8
* Без іноземних позик.
** Включаючи іноземні позики.
У загальному обсязі іноземних інвестицій, що надійшли в реальний сектор економіки республіки в 2007 р ., Частка прямих інвестицій становила 24,2% (у 2006 р . - 18,5%), портфельних - 0,04% (0,1%), інших - 75,7% (81,4%).
Незважаючи на деяке збільшення в 2007 р . частки прямих іноземних інвестицій, переважаючими є інші інвестиції, основна частина яких представлена ​​кредитами, включаючи кредити від різних міжнародних фінансових організацій і урядів іноземних держав (табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Показники динаміки іноземних інвестицій у 2005-2007 рр..
Темп росту,%
Питома вага видів інвестицій,%
Зміна структури інвестицій
2005
2006
2007
2005
2006
2007
2005/2006
2006/2007
Республіка Білорусь, Усього:
119,69
222,23
134,3
100,00
100,00
100,00
З них:
прямі інвестиції
52,53
165,87
175,5
24,85
18,55
24,23
-6,30
5,68
У тому числі:
внесок до статутного фонду
53,78
135,23
250,2
2,98
1,82
3,38
-1,17
1,57
кредити і позики, отримані від прямих інвесторів
57,26
183,10
132
17,91
14,76
14,50
-3,15
-0,26
фінансова оренда (лізинг)
365,86
113,10
284,1
0,07
0,04
0,08
-0,04
0,04
інші прямі інвестиції та реінвестування
37,11
110,90
434,7
3,88
1,94
6,27
-1,94
4,33
портфельні інвестиції
63,10
1 305,87
69,3
0,01
0,08
0,04
0,07
-0,04
інші інвестиції
207,45
240,67
125
75,14
81,37
75,73
6,24
-5,64
У тому числі:
торгові кредити
141,98
166,06
97,9
14,48
10,82
7,89
-3,66
-2,94
іноземні кредити і позики
713,84
257,86
129,1
60,09
69,72
67,03
9,63
-2,70
інші іноземні інвестиції
3,20
325,28
133,2
0,56
0,83
0,82
0,26
-0,01
З проведеного аналізу видно, що інші інвестиції залишаються найбільш значущим джерелом коштів, які надходять від іноземних інвесторів, незважаючи на те, що частка торгових кредитів зменшилася за останні два роки. У структурі прямих інвестицій кредити і позики також мають найбільшу питому вагу (Додаток А).
Зарубіжні кредити, одержувані урядом, при їх наданні ініціаторам високорентабельних інвестиційних проектів могли б стати джерелом додаткових доходів бюджету. Однак це можливо лише за умови досить низьких процентних ставок надання таких кредитів і дотриманні принципів проектного фінансування, при відповідному жорсткому контролі за фактичним використанням позикових коштів.
Фінансові ресурси, що надаються на поворотній основі, - кредити (в першу чергу торгові) та банківські вклади, мають велике значення у складі іноземних інвестицій, що надходять від іноземних інвесторів у реальний сектор економіки Республіки Білорусь.
Видову структуру іноземних позикових коштів, що надійшли в реальний сектор економіки в 2005-2007 рр.., Характеризує Додаток Б.
Починаючи з 2004 р . в республіці спостерігалося постійне зростання валового надходження інших іноземних інвестицій: 2004 р . - 657,8 млн. дол США (43,4% від усіх отриманих інвестицій), 2005 р . - 1,4 млрд. дол США (75,1%), 2006 р . - 3,3 млрд. дол США (81,4%), 2007 р . - 4,1 млрд. дол США (75,7%).
У складі інших іноземних інвестицій за підсумками 2007 р . на іноземні кредити і позики доводилося 88,5% всіх надійшли інших інвестицій 2006 р . - 85,7%).
У 2007 р . чисте надходження іноземних інвестицій (перевищення надходження іноземних інвестицій над їх вилученням) склало 1,3 млрд. дол США і зросло у порівнянні з 2006 р . в 2 рази. При цьому в 2007 р . наголошується вилучення за торговельними кредитами на 56,8 млн. дол США проти чистого надходження на 104,5 млн. дол США в 2006 р .
У цілому аналіз надходження іноземних інвестицій показує їх низьку галузеву диверсифікацію.
Таблиця 2.3.
  Надходження іноземних інвестицій по галузях економіки в 2004-2007 рр.. тис.дол. США
2004 р .
2005 р .
2006 р .
2007 р .
тис. дол США
у% до підсумку
тис. дол США
у% до підсумку
тис. дол США
у% до підсумку
тис. дол США
у% до підсумку
Республіка Білорусь
1517381,4
100,0
1816169,1
100,0
4036054
100,0
5421864,6
100,0
У тому числі:
промисловість
430736,1
28,4
825527,0
45,5
916425,4
22,7
2485550,5
45,8
сільське господарство
12965,5
0,9
2828,5
0,2
11802,5
0,3
30731,2
0,6
транспорт
58093,3
3,8
74763,6
4,1
108869,8
2,7
398300,7
7,3
зв'язок
226147,9
14,9
145951,9
8,0
240434,2
6,0
386018,2
7,1
будівництво
17688,1
1,2
16547,2
0,9
32120,8
0,8
54906,2
1,0
торгівля і громадське харчування
472086,8
31,1
288302,9
15,9
446378,9
11,1
336025,4
6,2
матеріально-технічне постачання та збут
898,2
0,1
1806,1
0,1
16321,4
0,4
17605,7
0,3
загальна комерційна діяльність по забезпеченню функціонування ринку
296858,0
19,6
460395,6
25,3
2263629,2
56,1
1710414,5
31,5
житлово-комунальне господарство
1907,5
0,1
46,2
0,003
71,8
0,002
2312,1
0,043
Таким чином, іноземний капітал традиційно віддає перевагу ті галузі, які, по-перше, виробляють продукцію, що має для нього стратегічне значення в довгостроковому плані, тому що її реалізація гарантована відносно стабільним попитом на світовому ринку, по-друге, характеризуються швидким оборотом вкладених коштів і максимальною рентабельністю виробництва.
У 2007 р . в порівнянні з 2006 р . значно зросли вкладення іноземного капіталу в транспорт (в 3,6 рази), промисловість (у 2,7 рази), сільське господарство (в 2,6 рази). Їх зростання відбулося, насамперед, за рахунок збільшення різного роду кредитів і позик. З 4,1 млрд. дол США інших інвестицій, що надійшли в реальний сектор економіки Республіки Білорусь в 2007 р ., 52,2% склали вкладення в промисловість, 24,5% - в загальну комерційну діяльність по забезпеченню функціонування ринку.
Переважна частина іноземних інвестицій надходила в 2007 р . до Республіки Білорусь з країн далекого зарубіжжя, насамперед із Сполученого Королівства, Швейцарії, Австрії, Кіпру, Німеччини, Латвії та Нідерландів. На ці сім країн припадає понад 55% вступників зарубіжних капіталовкладень. Якщо проаналізувати десять найбільших інвесторів за структурою інвестицій, то виявиться, що на прямих інвестиціях «спеціалізуються» компанії Швейцарії - 95,7% усього завезеного ними до Республіки Білорусь капіталу, а також Кіпру - 56,8%, Сполучених Штатів - 54,1% . Частка інших інвестицій переважає в надійшли капіталах компаній Сполученого Королівства - 97,5%, Австрії - 96,7%, Німеччини - 91%, Латвії - 77,8%, Нідерландів - 78,7%, Китаю - 99,7%.
Питома вага країн - основних інвесторів при розподілі інших вкладень капіталу протягом аналізованого періоду не є постійним, тому що інші інвестиції включають в себе торгові й інші кредити, позики, фінансовий лізинг та є ються досить рухомий складової іноземних інвестицій.
У 2007 р . в реальний сектор економіки республіки надходили інші інвестиції більш ніж з 60 країн - експортерів капіталу. При цьому на частку найбільших інвесторів (Росія, Сполучене Королівство, Австрія, Німеччина, Кіпр) припадало 3,4 млрд дол США, або 84,2% сукупного обсягу інших інвестицій, що надійшли в реальний сектор економіки республіки.
За накопиченому іноземному капіталу за станом на 1 січня 2008 р . лідирує Росія. Її питома вага в загальному обсязі інвестицій склав 23,9% (1 млрд. дол США). Значний обсяг накопичених іноземних інвестицій припадає на Німеччину - 11,2% (471 800 000 дол США), Кіпр - 10,5% (443 100 000 дол США) та Сполучене Королівство - 7,6% (323 млн дол . США).
Рух іноземного капіталу, що надходить з розвинених країн світу, наведено в табл.2.3
Таблиця 2.3.
Рух іноземного капіталу, що надходить з розвинених країн світу тис. дол США
Приплив за 2007 р .
Відтік за 2007 р .
Накопичено на 1 січня 2008 р .
всього
у% до підсумку
Всього інвестицій
5 421864,6
4143 362,9
4 225 430,0
100
Країни СНД
1 832 658,2
1 236 653,5
1 022 325,3
24,2
Росія
1818 316,8
1 222159,1
1 011 089,6
23,9
Країни поза СНД
3 589 206,4
2 906 709,4
3 203 104,7
75,8
Сполучене Королівство
860 688,7
897 978,1
323 048,1
7,6
Швейцарія
606425,5
543 437,0
142 837,2
3,4
Австрія
594 278,5
442 804,3
295 728,5
7,0
Кіпр
376 942,7
178 309,5
443 053,1
10,5
Німеччина
309 710,9
295 256,0
471 808,4
11,2
Латвія
148 377,7
102112,2
208 250,8
4,9
Нідерланди
123 621,4
103 546,4
177 613,8
4,2
Китай
94 279,8
956,9
200426,4
4,7
Сполучені Штати
69 645,5
54 864,9
243 132,7
5,8
Найбільші обсяги прямих іноземних інвестицій, накопичених у реальному секторі економіки республіки, припадають на російських інвесторів, які на 1 січня 2008 р . вклали в білоруську економіку 337,3 млн. дол США. За ними слідують вкладення з Кіпру (237,7 млн. дол США), Нідерландів (133,2 млн. дол США), Німеччини (124 млн. дол США), Сполучених Штатів (119,4 млн. дол США ), Сполученого Королівства (118 млн. дол США).
У п'ятірку лідерів по накопичених іншим інвестиціям входять Росія (667,7 млн. дол США, або 25,7% від загального обсягу накопичених інших іноземних інвестицій), Німеччина (347,8 млн. дол США, або 13,4%) , Австрія (247,8 млн. дол США, або 9,5%), Кіпр (205,2 млн. дол США, або 7,9%), Сполучене Королівство (205 млн. дол США, або 7, 9%).
За статистикою Національного банку Республіки Білорусь, зростання кредитів не від прямих інвесторів головним чином обумовлено збільшенням обсягу торгових кредитів та негарантованих кредитів, переважно короткострокових. При цьому рівень короткострокового зовнішнього боргу країни є одним з найбільш високих у порівнянні з деякими державами східноєвропейського регіону, що, на думку фахівців Всесвітнього банку, посилює зовнішню уразливість Білорусі.
Довгострокових негарантованих кредитів резидентами Республіки Білорусь (крім банків) залучено 616,8 млн. дол США, їх питома вага склала 22,1% (у 2005 р . - 41%). Під гарантії Уряду Республіки Білорусь організаціями отримано 121 млн. дол США, або 4,3% від загальної суми залучених кредитів (5,9% - у 2005 р .). З урахуванням кредитів, залучених вітчизняними банками по іноземних кредитних лініях, частка всіх зовнішніх ресурсів у структурі джерел інвестицій в 2007 році склала 4,5 відсотка, або 521,7 млн. доларів США.
Аналіз показав, що іноземний капітал прийшов до Республіки Білорусь в основному в галузі, що забезпечують інвесторам гарантовані доходи, а також у галузі зі швидкою окупністю вкладень. Зарубіжні інвестиції практично не беруть участь у створенні в республіці сучасних високотехнологічних виробництв і послуг, які змогли б корінним чином змінити ситуацію, що зовнішньоекономічну спеціалізацію країни [13, с.20].
2.2 Аналіз використання міжнародних кредитних ресурсів банківської системою РБ
Обсяги кредитування реального сектора економіки прямо пропорційно залежать від нарощування ресурсної бази банків та її якості. У свою чергу, можливість нарощування фінансового потенціалу банківського сектора в значній мірі визначається макроекономічними умовами в країні, ефективністю функціонування всіх секторів економіки, рівнем добробуту населення, а також станом бюджетної сфери Республіки Білорусь.
Структура ресурсної бази банків у цей час представлена ​​засобами резидентів і нерезидентів, а також іншими джерелами, серед яких значне місце займає банківський капітал. Аналіз статистичних даних показує, що за період з 2001-го по 2007 рік пасиви банківського сектора збільшилися в 11,5 рази, а станом на 01.07.2007 - в 13,5 рази. В абсолютних цифрах за вказаний період пасиви банків збільшилися з 2,5 до 28,9 трильйона рублів, на 01.07.2007 - до 34,1 трильйона рублів. При цьому відбулися певні зміни в структурі ресурсної бази (пасивів) банків.
Станом на 01.01.2001 обсяг залучених коштів від резидентів Республіки Білорусь становив 1,8 трильйона рублів, на 01.01.2007 - 20 трлн і на 01.07.2007 - 21,9 трильйона рублів. При цьому в процентному відношенні кошти резидентів розподілилися наступним чином: на 01.01.2001 - 72,2 відсотка у ресурсній базі банків, на кінець 2006 року ця частка перебувала на рівні 69 відсотків, а станом на 01.07.2007 знизилася до 64,2 відсотка . Дане зниження пояснюється більш швидким зростанням коштів нерезидентів і інших пасивів [10, с.39].
У розглянутий період спостерігалося зростання частки залучених коштів від нерезидентів з 5,3 до 10,2 відсотка, а на 01.07.2007 - 14,2 відсотка. В абсолютних цифрах збільшення відбулося з 134,2 мільярда до 2,9 трильйона рублів, на 01.07.2007 - до 4,8 трильйона рублів. Активізація діяльності білоруських банків із залучення коштів з закордонного фінансового ринку дозволяє сподіватися, що найближчим часом показник не резидентів у структурі ресурсної бази буде тільки рости.
Відмінною особливістю 2006 р . став інтенсивний приплив іноземного капіталу у формі кредитів у банківський сектор країни. Чисте залучення довгострокових іноземних кредитів становило 278,9 млн. дол США (38,1% від загального обсягу). При цьому в 2006р. банки повинні були тільки за рахунок зовнішніх джерел залучити не менше 1 млрд. дол США інвестиційних (довгострокових) ресурсів для кредитування реального сектора економіки [3]. На 2007 р ., Відповідно до завдання Уряду, ще більше - 1315 млн. дол США [4]. У підсумку в 2006 р . на довгостроковій основі залучено іноземних кредитних ресурсів у розмірі 895,7 млн. дол США.
Так, ВАТ "Белагропромбанк" в грудні 2006 року успішно розмістив дебютні CLN на 70 мільйонів євро терміном на 1 рік, а 20.06.2007 було підписано угоду про залучення синдикованого кредиту в російських рублях на 1 мільярд російських рублів (майже 40 мільйонів доларів). При цьому ВАТ "Белагропромбанк" став не тільки першим банком в Білорусі, який залучив синдикований кредит у російських рублях, а й першим серед банків СНД. Крім того, вперше російський банк організував рублевий синдикований кредит для банку-нерезидента. І влітку 2007 року цей же банк розмістив CLN на 200 мільйонів доларів строком на 2 роки. Необхідно зазначити, що угода із залучення зовнішніх ресурсів такого обсягу і на такий термін буде є першою серед білоруських банків.
АСБ "Беларусбанк" в квітні 2007 року залучив строком на 6 місяців клубний синдикований кредит на 38 мільйонів доларів, а в травні поточного року банк розмістив дебютні кредитні ноти LPN на 125 мільйонів доларів строком на 1 рік. АСБ "Беларусбанк" є першим білоруським банком, який застосував цей інструмент запозичення. [10, с.40]
ВАТ "Белгазпромбанк" у листопаді 2005 року привернуло дебютний синдикований кредит на 15 мільйонів доларів. Кредит був пролонгований в листопаді 2006 року ще на 1 рік зі збільшенням суми до 21 мільйона доларів. У серпні 2006 року ВАТ "Белгазпромбанк" залучило синдикований кредит строком на один рік. Кредит складався з двох траншів обсягом 14 і 5 мільйонів євро. Ставка по кредиту складалася з LIBOR плюс 4,45%.
Ставка LIBOR для запозичень з тримісячним терміном виплати процентів склала по доларах США 4,37, а з євро - 2,35%, оскільки ця частина кредиту прив'язана до ставки LIBOR по євро, що залежить у свою чергу від облікової ставки Європейського центрального банку. Отже, ціна першого траншу кредиту склала 8,82% річних (4,37 + 4,45), а другого - 6,8% річних (2,35 + 4,45).
Однак необхідно відзначити, що за стандартною схемою розрахунку ціна кредиту була б не менше 10,5 - 11% річних. Банк добився знижок тільки завдяки високому рейтингу головних акціонерів - Газпрому і Газпромбанку Російської Федерації [11, с.74].
У червні 2007 року залучив синдикований кредит на 35 мільйонів доларів строком на 1 рік.
Крім АСБ "Беларусбанк", ВАТ "Белагропромбанк" і ВАТ "Белгазпромбанк" синдиковані кредити залучали ВАТ "Белинвестбанка" і ВАТ "Белпромстройбанк".
Синдицирование забезпечує доступ до міжнародних фінансів, швидкість і гнучкість кредитування, дозволяє диверсифікувати джерела міжнародного кредитування та отримувати великі позики.
Використовуючи цей кредит, позичальники платять відсоток і комісію так само, як при звичайному кредитуванні. Якщо вони його не використовують, то платять тільки комісію і, можливо, невеликий гонорар. Такий спосіб фінансування особливо цікавий позичальникам з доступом на інші сегменти міжнародного фінансового ринку, які постійно мають потребу в альтернативному фінансуванні і знаходять умови на інших ринках менш сприятливими. Даний кредит на відміну від більшості кредитів, що залучаються білоруськими банками, носить нецільовий характер і спрямований на кредитування клієнтів банку, що є безперечною перевагою для позичальника в плані зручності використання.
2.3 Аналіз досвіду співробітництва Республіки Білорусь з міжнародними фінансовими та кредитними організаціями
Республіка Білорусь з 1992 року є членом наступних міжнародних фінансових організацій:
1. Міжнародного валютного фонду (МВФ)
2. Групи Світового банку, в тому числі
· Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР);
· Міжнародної фінансової корпорації (МФК);
· Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (БАГІ);
· Міжнародного центру по врегулюванню інвестиційних розбіжностей (МЦУІР).
3. Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР)
Співпраця з Міжнародним валютним фондом
Членство у МВФ є одним з визначальних чинників міжнародної фінансово-економічного співробітництва Республіки Білорусь. МВФ проводить періодичні консультації з усіма країнами-членами, в ході яких отримує інформацію про загальний економічний стан країни і її економічної політики. Ці консультації також дають МВФ можливість рекомендувати урядам країн-членів прийнятну для нього економічну політику.
За період співпраці з Міжнародним валютним фондом (МВФ) Республіка Білорусь отримала від Фонду два транші кредиту за програмою системних трансформацій - у серпні 1993 р . і в лютому 1995 р . і одну траншем кредиту «стенд-бай» у вересні 1995 р . Надалі Фонд припинив виділення кредитів Білорусі через невідповідність рекомендаціям Фонду економічної політики Уряду Республіки Білорусь.
На початку 2004 р . Республікою Білорусь прийнято рішення відмовитися від кредитів МВФ і обмежитися технічною співпрацею. Взаємовідносини Білорусі з МВФ у 2005 - 2007 роках здійснювалися на основі обговорень в міністерствах і Національному банку параметрів економічного розвитку Республіки Білорусь та отриманні технічної допомоги. У травні 2006 р . в республіці працювала місія МВФ за оцінкою фінансового сектору Республіки Білорусь.
Білорусь повністю погасила свої зобов'язання перед МВФ за раніше отриманими кредитами 1 лютого 2005 р .
Співпраця з групою Світового банку.
За період членства країни Радою виконавчих директорів Світового банку були схвалені 4 програми по співпраці з Білоруссю (1993, 1997, 1999 і 2002рр.), А також ряд кредитних угод за конкретними проектами, у зв'язку з чим в республіку надійшли наступні кредитні ресурси:
· Інституційний позику;
· Реабілітаційний позику;
· Позика на розвиток лісового господарства;
· Позика на проект "Модернізація інфраструктури в соціальній сфері Республіки Білорусь".
Крім кредитної підтримки, з боку Світового банку республіці була надана безвідплатна допомога за рахунок грантів, наданих з різних спеціальних фондів, на суму більше 15 млн. доларів США (екологія, підтримка процесу приватизації, соціальний захист малозабезпечених верств населення, збереження біорізноманіття лісів, виведення з застосування озоноруйнівних речовин, розвиток потенціалу щодо забезпечення дотримання екологічного законодавства та інші).
Опрацьовується реалізація спільного проекту Уряду Республіки Білорусь та Світового банку по реабілітації районів, що постраждали в результаті аварії на ЧАЕС. Даний проект спрямований на підвищення енергоефективності та економічності постачання тепловою енергією та гарячою водою населення, яке постраждало від наслідків аварії на ЧАЕС.
Результатом роботи з Світовим банком є ​​підготовлений експертами банку з урахуванням пропозицій Уряду проект Стратегії співпраці Світового банку для Республіки Білорусь на 2007-2011 роки.
Спільна робота над проектом Стратегії, в результаті якої даний документ відображає ті напрямки співпраці, які були запропоновані Урядом Республіки Білорусь, є кроком вперед у розвитку співробітництва республіки з Банком [18].
Співробітництво з Європейським банком реконструкції та розвитку.
Республіка Білорусь є членом Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР) з 1992 р., здійснивши підписку на акції ЄБРР (Республіка Білорусь володіє 4000 акціями на суму 40 млн. євро, що становить 0,2% від статутного капіталу ЄБРР) і здійснює співробітництво з ЄБРР на основі Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом Республіки Білорусь і ЄБРР від 19 лютого 1993 р .
Відповідно до Меморандуму основними напрямками діяльності Банку в Білорусі визначені кредитні та інвестиційні операції, надання технічної допомоги в наступних областях: енергетичний комплекс, інфраструктура, структурна перебудова економіки, фінансовий і банківський сектор, підтримка підприємництва та приватизації, використання сільськогосподарських та лісових ресурсів та деякі інші .
Іншим основним документом співробітництва Республіки Білорусь та ЄБРР є Стратегія ЄБРР для Білорусі на 2006 - 2008 рр.., Яка була схвалена Радою директорів ЄБРР 12 грудня 2006 р .
Станом на 1 січня 2007 р . з моменту початку роботи ЄБРР в Білорусі за проектами Банку залучено 300 млн. євро, з яких 203,3 млн. - кошти ЄБРР.
За період членства в ЄББР Республіка Білорусь отримала з цього Банку кредити на розвиток електрозв'язку, модернізацію Оршанської ТЕЦ, реконструкцію автодороги М1/ЕЗО на ділянці Брест-Мінськ-кордон Росії, створення «Компанії мінського оптового ринку», розвиток системи кредитування малого і середнього бізнесу, іпотечного кредитування, експортних гарантій.
Триває реалізація Кредитної лінії ЄБРР на розвиток малого і середнього бізнесу в рамках Кредитної угоди між Республікою Білорусь та ЄБРР від 22 листопада 1994 р . З початку її реалізації (за станом на 1 січня 2007 р .) Було схвалено та профінансовано 83 інвестиційних проекти на загальну суму близько 45,3 млн. дол США, з яких 3 проекти пов'язані з фінансуванням лізингу та оборотного капіталу (1 проект - лізинг і 2 проекти - оборотний капітал) на загальну суму 113 тис. дол США.
Прийняття в 2001 р. Поправки № 2 з мікрокредитування дозволило залучити до участі в Кредитної лінії велику кількість індивідуальних підприємців та юридичних осіб. Надані республіці кредитні ресурси (37,5 млн. дол США) були освоєні в повному обсязі в червні 2002 р . З цього часу Національний банк Республіки Білорусь почав використання коштів оборотні рахунки, на якому акумулювалися суми повернення основного боргу за раніше виданими кредитами.
У зв'язку з браком вільних ресурсів для кредитування великих інвестиційних проектів було прийнято узгоджене рішення про використання поворотних коштів тільки на цілі мікрокредитування. У рамках програми мікрокредитування, яка є частиною Кредитної лінії ЄБРР на розвиток малих та середніх підприємств, профінансовано 2 555 проектів (з них 1 431 - проекти індивідуальних підприємців) на загальну суму 35,43 млн. дол США. Національним банком Республіки Білорусь з коштів ЄБРР видано банкам-учасникам 14,3 млн. дол США, а інша частина профінансована за рахунок наявної у банків-учасників можливості повторного використання повертаються коштів.
22 березня 2005 р . Радою директорів ЄБРР затверджений проект «Білорусь: мережа роздрібної торгівлі в м. Мінську», який передбачає будівництво трьох сучасних гіпермаркетів. Загальна вартість проекту становить 31,1 млн. євро, з них кошти ЄБРР - 14,7 млн. євро.
У 2006 р ., За даними фінансового звіту ЄБРР, Банком виділені ресурси на два проекти в Білорусі: інвестиції в основний капітал пивоварного підприємства «Оліварія» у розмірі 10 млн. євро і кредит «Пріорбанк» у розмірі 13,7 млн. євро на цілі фінансування зовнішньоторговельних операцій .
У рамках реалізації Стратегії ЄБРР для Білорусі на 2006 - 2008 рр.. в січні 2007 р . Рада директорів Банку схвалив нову кредитну лінію у розмірі 25 млн. євро для кредитування проектів у сфері малого і середнього бізнесу (МСБ). Розширено число що беруть участь у проекті білоруських банків. У лютому 2007 р . Мінському транзитному банку на цілі кредитування малого бізнесу в Білорусі виділено 3 млн. євро [18].
З вищевикладеного можна зробити наступний висновок: ЄБРР, МВФ, ВБ надають Білорусі як кредитні кошти, так і безоплатну допомогу для реалізації спільних програм на загальнодержавному рівні (розвиток системи соціальної допомоги, реформування економіки, стабілізація платіжного балансу країни, створення ринкових структур та сприяння розвитку приватного сектору, здійснення програм з енергозбереження і т.д.). Позики даних організацій представляються в середньому строком від 3 до 10 років, під відсоткову ставку - LIBOR (6 місяців) плюс 0,75%.
Однак співпраця з МВФ, ВБ і ЄБРР передбачає 100%-е виконання умов даних організацій, що не завжди відповідає обраному курсу економічного розвитку Республіки Білорусь. Як наслідок, Білорусь не використовує дані кредити в повному обсязі, що слід розглядати як негативне явище. По-перше, тому що ці організації пропонують ресурси на більш пільгових умовах, ніж, наприклад, кредити під гарантію уряду. По-друге, держава, яка сама чи суб'єкти якого не кредитуються МВФ, СБ, ЄБРР, не має для даних організацій та міжнародної спільноти ніякої кредитної історії і репутації позичальника [10, с. 44].
Залучення іноземних ресурсів в економіку республіки є важливою умовою успішного розвитку промисловості, торгівлі, транспорту та інших галузей. У структурі надходження в країну капіталу найбільшу питому вагу мають міжнародні кредити і позики, торгові кредити. Основна частина коштів спрямовується у найбільш рентабельні галузі промисловості, на ті підприємства, чия продукція є найбільш ліквідною.
Основним видом використання іноземного капіталу білоруськими банками є міжнародні синдиковані кредити для розширення ресурсної бази.
Співпраця з міжнародними фінансово-кредитними організаціями обмежено технічною співпрацею з МВФ, кредитуванням ЄБРР малого і середнього бізнесу. Незважаючи на те, що ресурси даними організаціями надаються на пільгових умовах, вони не використовуються Республікою Білорусь в повному обсязі. Тому необхідно і далі послідовно працювати з МВФ, ВБ і ЄБРР з урахуванням національних інтересів, виходячи з розуміння того, що співпраця з міжнародними фінансовими структурами - невід'ємна умова якнайшвидшого реформування національної економіки та інтеграції її в світову економіку.

3. СПОСОБИ ЗАЛУЧЕННЯ МІЖНАРОДНИХ КРЕДИТНИХ РЕСУРСІВ У НАЦІОНАЛЬНУ ЕКОНОМІКУ УКРАЇНИ
3.1 Проектне фінансування як інструмент залучення фінансових ресурсів в реальний сектор економіки
Стрімке зростання світової економіки, її інноваційна спрямованість, а також активно протікають процеси глобалізації призводять до значного розширення інвестиційних потреб не тільки суб'єктів господарювання, а й усього суспільства. Ускладнення інвестиційної сфери в свою чергу веде до вдосконалення традиційних та розробки нових інструментів інвестування. Однією з найбільш ефективних форм організації інвестиційних процесів стало проектне фінансування (ПФ). Тільки в 2006 р . на інвестиційні проекти, що реалізуються в рамках такого фінансування, було спрямовано понад 180 млрд. дол США, а загальна їх кількість становила 541. Для порівняння: у 2005 р . здійснено 513 проектів, направлено 139,2 млрд. дол США; в 2004 р . -Відповідно 468 проектів і 116,7 млрд. дол США [14, с.54].
Проектне фінансування грунтується на тому, що гарантією повернення позикових коштів, отриманих інвестором на здійснення проекту, є майбутні (розрахункові) фінансові потоки, генеровані самим проектом. У зв'язку з цим система даного виду інвестування тісно пов'язана з якісною роботою, бізнес-ідеями і заснована на якісно здійснених прогнозах, а також на ретельно розроблених бізнес-плани. Залежність від поточного стану позичальника незначна, головне - вивчення проекту і його впливу на майбутні показники господарюючого суб'єкта.
На відміну від звичайного кредиту, при якому позичальник або організатор проекту бере на себе повністю всі ризики, при проектному фінансуванні вони розподіляються між позичальником, кредитором і, як правило, третьою стороною. Гарантією кредиту є тільки економічний ефект від реалізації проекту (на додаток до цього в якості застави можуть виступати активи позичальника - спеціально створеної проектної компанії, але їх розмір не можна порівняти з вартістю проекту). Таким чином, навіть обтяжена боргами компанія, що почала реалізацію перспективного проекту, може розраховувати на проектне фінансування [12, с.63].
ПФ представляє собою фінансування самостійної господарської одиниці з різних джерел: національних і зарубіжних, приватних і державних, з кредитних організацій, компаній нефінансового сектора економіки і т.д., при якому основним забезпеченням наданих кредитів є не кредитоспроможність кредитоотримувача, а сам проект, т. е. доходи, які будуть отримані в перспективі створеним або реконструюється підприємством. Що дуже актуально для Республіки Білорусь, оскільки багато підприємств потребують переоснащення виробництва, але не мають достатньо коштів і не можуть дозволити собі користуватися ресурсами банків у необхідних обсягах.
Об'єктивним наслідком бурхливого розвитку кредитно-фінансового ринку стало подальше вдосконалення форм та способів надання коштів, які можуть використовуватися для реалізації інвестиційного проекту в рамках проектного фінансування. Одним з них є фінансування на базі концесійних угод. Використання концесійних угод набуває нову значимість у світлі пошуку державою додаткових необтяжливих, у тому числі позабюджетних способів залучення коштів у національні проекти.
У практиці проектного фінансування використання концесійних угод є однією з альтернативних форм участі держави в інвестиційних проектах, що мають макроекономічний ефект і спрямованих на підтримку стратегічно значимих галузей господарської діяльності. Альтернативність обумовлена ​​тим, що держава зацікавлена ​​у залученні інвестицій в цікаву його сферу і в кінцевому підсумку в її розвитку. Однак, з одного боку, воно на поточному етапі не володіє достатніми для цього фінансовими, організаційними та управлінськими ресурсами для прямої участі, а з іншого боку, не бажає втрачати контроль над цими сферами господарської діяльності.
У другій половині 80-х років в практиці країн, що розвиваються з'явилися нові схеми організації проектного фінансування з використанням концесії, Ці схеми відомі під назвою: «лад-володій-експлуатуючих» (BOO = «Build, Own and Operate»);
«Лад-експлуатуючих - передай право власності» (ВОТ = Build, Operate and Transfer);
«Лад-володій-передай право власності і отримуй дивіденди» (ВОТ = Build, Own and Transfer); і комбіновані схеми "будівництво - придбання прав власності - експлуатація - передача прав власності та отримання дивідендів» (BOOT = Build, Own, Operate and Transfer).
Всі вони являють собою компроміс між проектним фінансуванням з обмеженим регресом і залученням ресурсів, гарантованих державою [14, с.56].
Іноді схеми СОТ та BOOT розглядаються як вид приватизації, але такого роду думку часто помилково. Їх сутністю є передача працюючого проекту тому, у власність відповідних держорганів. Тому краще назвати ці схеми проектного фінансування тимчасовим переключенням на приватний сектор, розвитком та первинної експлуатацією того, що спочатку передбачалося як державний проект.
Використання ОСЬ або BOOT особливо вигідно для держави, оскільки дозволяє:
♦ мінімізувати вплив на держбюджет - дозволяє здійснювати проект в той час, коли немає достатніх коштів чи їх потрібно спрямувати на інші цілі, що не представляють інтересу для приватного сектора;
♦ використовувати більш високу ефективність приватного сектору;
♦ на конкурсній основі вибрати підрядників;
♦ стимулюватиме іноземних інвесторів і приплив нових технологій.
Слід відзначити також, що у такий спосіб держава, граючи істотну роль у реалізації проекту, може мати меншу зв'язок з кредиторами (звідси і менше зобов'язань). Але для організації проектного кредитування за такою схемою, винятково важливо правильно оцінювати роль кредиторів. Концесійну або франчайзинг угоди в обов'язковому порядку повинні враховувати думку кредиторів з розподілу ризиків.
Укладення угод, які передбачаються у схемах СОТ та BOOT, підвищує відповідальність ініціаторів у реалізації проекту та одночасно є в деякій мірі гарантією стабільності у взаєминах з державою, де здійснюється проект. Це, у свою чергу, дозволяє більш урізноманітнити структуру капіталу і використовувані фінансові інструменти для проектів, що мають стратегічне значення.
Проектне фінансування зазвичай використовується в капіталомістких галузях економіки. Їх спонсори, як правило, недостатньо кредитоспроможним і або не можуть отримати традиційне фінансування, або не бажають ризикувати і приймати боргові зобов'язання, пов'язані з ним. Проектне фінансування дозволяє залучити значні обсяги іноземних ресурсів і при цьому розділити ризики, пов'язані з такими проектами, серед безлічі учасників і знизити їх до рівня, прийнятного для кожної зі сторін.
Зростання зацікавленості у застосуванні даної форми інвестиційної діяльності обумовлений її явними перевагами. При необхідності модернізації та створення нових потужностей капіталомістких галузей білоруської економіки проектне фінансування, засноване на якісній підготовці проектів, представляється досить ефективним інструментом залучення і використання інвестицій [14, с.59].
Незважаючи на очевидну привабливість для Білорусі даної форми інвестування, в країні, в силу специфіки білоруської економіки і сформованої інституційного середовища, практично відсутні ретельно опрацьовані довгострокові великомасштабні проекти, реалізація яких може бути здійснена на принципах ПФ, а також мало інвесторів, готових ризикувати своїми коштами в особливо великих масштабах. У зв'язку з цим більшість недержавних банків змушене займатися фінансуванням невеликих за масштабами, але виключно високоприбуткових проектів або проектів з «сильним» заставою. Це робить недоцільним створення проектної компанії з «чистим балансом», що є загальним правилом для проектного фінансування, а також створює серйозні труднощі при кредитуванні підприємства з «слабким» балансом або щойно розпочинає свою діяльність [12, с.65].
У Республіці Білорусь проектне фінансування надає великі можливості, ніж традиційне кредитування. Це обумовлено гнучкістю і різноманіттям вживаних їм схем і рішень. Комбінування схем у ряді випадків дозволяє різними способами знижувати ризики кредиторів і інвесторів, уникаючи при цьому прямих запозиченні з державного бюджету, що має величезне значення в умовах гострої потреби в інвестиціях та обмеженості бюджетних коштів.
Проектне фінансування в Білорусі не має таких перспектив розвитку, як у Росії, де банки беруть участь у фінансуванні проектів з видобутку нафти, газу, інших корисних копалин. Малопотужними є комерційні банки республіки, які не в змозі кредитувати великомасштабні проекти. Тому проектне фінансування в Білорусі має носити чітко виражений інтеграційний характер із залученням зарубіжних фінансових ресурсів.
Найпоширеніший варіант проектного фінансування в Республіці Білорусь - видача кредитів на будівництво об'єктів нерухомості. Ними можуть бути офісні будівлі, готелі, гіпер-і супермаркети, автозаправні станції, великі об'єкти житлового будівництва. Разом з тим сферу проектного фінансування слід істотно розширити за рахунок інтегрованого кредитування інших великих і разом з тим високоприбуткових проектів. Такими можуть бути проектні рішення апробованих новітніх технологій [14, с.64].
3.2 Випуск єврооблігацій, як джерело фінансування дефіциту бюджету
Однією з головних завдань, що стоять перед урядом РБ і Міністерством фінансів, - залучення зовнішніх джерел фінансування дефіциту республіканського бюджету.
У грудні 2005 р . від синдикату міжнародних банків I отриманий дебютний 12-місячний кредит у розмірі 32 млн. частка, США зі спредом (премією за ризики) до плаваючої ставки Libor +4,25 процентних пункту [15, c.12]. На дату підписання угоди процентна ставка за кредитом склала 8,92% річних, тим не менше, план 2005 року по зовнішньому фінансуванню дефіциту республіканського бюджету виконано лише на 28,1%.
У грудні 2006 р . також залучений 12-місячний міжнародний синдикований кредит, але вже в розмірі 65 млн. євро і зі спредом до плаваючої ставки Euribor +3,50 п.п. На дату підписання угоди процентна ставка за кредитом склала 7,24% річних, однак цього все одно недостатньо.
Світовий досвід свідчить, що альтернативою міжнародним синдикованих кредитах може виступити така форма запозичення приватного іноземного капіталу, як міжнародні облігаційні позики. Відмінність міжнародних облігаційних позик від міжнародних синдикованих кредитів в тому, що в якості основних позичальників виступають національні уряди. У 2005 р . на них припадало 46% обсягу залучених коштів за рахунок міжнародних облігаційних позик, які, головним чином, представлені єврооблігаціями. На початку 2002 р . їх частка становила 84,9% ринку міжнародних облігацій [15, c.12].
Єврооблігації доступні інвесторам практично будь-якої країни. Їх ринок забезпечує високу мобільність капіталу в міжнародному масштабі, тому що привертає величезну кількість позичальників та інвесторів. Ці папери забезпечують інвесторам більшу диверсифікацію фінансових портфелів, більш високі доходи за вирахуванням податків, ніж ті, які вони отримали б при розміщенні коштів у національні цінні папери. Єврооблігації відрізняють порівняльна простота операцій і швидкість отримання коштів. Випуск єврооблігацій - більш стабільне джерело запозичення у часи криз, ніж банківські кредити.
Єврооблігації є активним джерелом залучення довгострокових кредитних ресурсів, оскільки відрізняються від синдикованих кредитів великими обсягами та строками запозичень. За даними одного з лідерів серед провідних менеджерів з розміщення єврооблігацій французького банку BNP Paribas, типові умови запозичення у формі міжнародного синдикованого кредиту і єврооблігаційного позики відображені в таблиці.
Єврооблігації пропонують національним урядам більш вигідні умови запозичення в порівнянні з міжнародними синдикованими кредитами. Крім того, вартість запозичення за допомогою єврооблігацій для національного уряду, як правило, менше, ніж для інших національних позичальників: підприємств, банків.
Однак основним недоліком єврооблігацій є більш високий рівень інформаційної асиметрії щодо кредитоспроможності позичальника.
Так як сьогодні на ринку міжнародних облігаційних позик кредитори представлені великим числом, ніж на ринку синдикованих кредитів, то вони більшою мірою визначають правила гри, з якими доводиться рахуватися позичальникам. Тому отримання кредитного рейтингу при міжнародному облігаційному запозиченні носить фактично обов'язковий характер.
В даний час 124 держави з числа 191 країни-члена ООН мають хоча б один кредитний рейтинг, 24 країни мають по одному рейтингом, 26-по два, а 74 володіють трьома рейтингами, що є максимально можливим числом.
Значення кредитного рейтингу виражається латинськими літерами з уточнюючими літерами або символами. Будь-яке значення рейтингу має свою інтерпретацію. Рейтинги поділяються на три окремі категорії: інвестиційна (ААА / Ааа, АА / Аа, А / А, ВВВ / Ваа), неінвестиційних, або спекулятивна (ВВ / Ва, В / В), і категoрія дефолту (ССС / Саа, СС, С / Са, SD, D). Шляхом зниження значенні рейтингу до певних відміток рейтингові агентства можуть оголошувати дефолти за борговими зобов'язаннями.
Випуски єврооблігацій без рейтингів розміщувалися національними урядами переважно в першій половині 90-х рр.. XX століття. Однак посилення конкуренції серед позичальників на міжнародному облігаційному ринку в другій половині 90-х і на початку XXI століття призвело до того, що уряди, які розміщують свої дебютні міжнародні облігаційні випуски, намагалися отримати перед розміщенням два, а то й три рейтингу.
У листопаді 1996 р . Росія зробила свій перший публічний облігаційну позику після 1917 р . (На суму 1 млрд. дол США, на 5 років і під річну купонну ставку 9,25%). У жовтні 1996 р . вона отримала кредитні рейтинги від агентств «Стендард енд Пурз», «Мудіз Інвестори Сервіз» і «Фітч Рейтінгз». До цього РФ були розміщені два приватних облігаційних випуску на зовнішніх ринках.
В даний час одержання суверенного кредитного рейтингу є украй важливим початковим етапом підготовки публічного випуску національним урядом міжнародних облігацій. Його значення надає вплив не тільки на вартість запозичення, а й на розмір комісії провідного менеджера за розміщення. Регресійний аналіз 129 суверенних облігаційних позик у доларах США, розміщених з період з квітня 2003 р . по грудень 2006 р . на Лондонській фондовій біржі, дає такі результати: такі три фактори, як значення суверенного рейтингу (агентства «Стендарденд Пурз») на момент випуску, термін обігу і обсяг позики на 74,6% пояснюють розмір прибутковості до погашення на момент випуску. При цьому в значно більшому ступені статистично значущим є кредитний рейтинг [15, c.14].
21 серпня 2007 міжнародне рейтингове агентство Standard & Poor's присвоїло Республіці Білорусь довгостроковий кредитний рейтинг в іноземній валюті - «В +»; короткостроковий кредитний рейтинг в іноземній валюті - «В»; довгостроковий кредитний рейтинг у національній валюті - «ВВ»; короткостроковий кредитний рейтинг в національній валюті - «В». Прогноз зміни рейтингів - «Стабільний» [17]. Рейтинги Республіки Білорусь відображають надзвичайно високий рівень суверенних умовних зобов'язань внаслідок сильної ролі держави в економіці; слабку зовнішню ліквідність з покриттям резервами рахунку поточних операцій значно менше одного місяця у 2006 році, а також низьку передбачуваність політичного вибору внаслідок надзвичайної централізації політичної системи [19]. Якщо б Уряд Республіки Білорусь розмістило дебютний публічний облігаційну позику на зовнішніх ринках на початку поточного року, то навіть при найнижчому з знову привласнюються рейтингів (В-/ВЗ), а також з урахуванням надбавки за дебют (за даними МВФ, це як мінімум 0 , 30%) дохідність до погашення на момент розміщення склала б 7-8%.
Незважаючи на зростання базисних процентних ставок, значний попит на єврооблігації, особливо емітентів з неінвестиційних рейтингами, призводить до зниження спредів, що в кінцевому підсумку зберігає на міжнародному облігаційному ринку достатньо вигідні умови для запозичення.
Так, за станом на 2 березня ц.р. середня прибутковість до погашення за звертається на Штутгартської фондовій біржі (займає друге місце в Німеччині після Франкфуртської) облігаціях іноземних урядів з рейтингами групи В склала 6,27% (середній спред - 2,36%), а з рейтингами групи ВВ - 5,59 % (середній спред -1,67%) [15, с.14].
Якщо вартість запозичення по другому міжнародному синдикованим кредитом вважається прийнятною для республіки, то такий можна вважати і прогнозовану вартість запозичення за єврооблігаціями (7-8%). Навіть якщо вартість запозичення за єврооблігаційними позиці буде трохи вища, ніж за синдикованим кредитом, обсяг єврооблігаційного позики складе не 32 або 65 млн., а може бути 250-500 млн. при терміні обігу більше трьох років.
Використання урядом позик єврооблігацій дозволить покрити потребу в зовнішньому фінансуванні дефіциту республіканського бюджету на цілком прийнятних для республіки умовах.
Крім того, досить високий запас фінансової безпеки країни та низький рівень дефіциту республіканського бюджету дозволять вдаватися до цього джерела для підвищення обсягу державних інвестиційних ресурсів. Це дуже актуально, враховуючи те, що підприємства з найбільшою часткою зносу активної частини основних виробничих фондів перебувають у державній власності, а також те, що внутрішній фінансовий ринок не характеризується достатньою місткістю, а частка прямих іноземних інвестицій і закордонних кредитів в обсязі інвестицій в основний капітал зберігається на низькому рівні, і для уряду вартість запозичення за допомогою єврооблігацій буде істотно нижче, ніж для інших національних позичальників.
Якщо ж протягом року після присвоєння рейтингу випуск не відбудеться, це буде свідчити про неефективне використання валютних коштів республіканського бюджету. Адже винагороду агентству тільки за присвоєння рейтингу складає 80-90 тис. дол США. При випуску протягом 12 місяців після присвоєння рейтингу за його використання при публічному розміщенні нічого платити не доведеться. Після закінчення пільгового періоду за випуск необхідно виплатити близько 0,03% від обсягу позики. Виходить, що в разі випуску позики обсягом 500 млн. євро в рамках пільгового періоду економія складе 150 тис. євро [15, c.15].
Крім того, відсутність випуску не дозволить розраховувати на швидке підвищення рейтингу. Досвід ряду країн показує, що одним з ефективних способів підвищення значення рейтингу є демонстрація своєчасного і повного виконання своїх публічних боргових зобов'язань.
Таким чином, отримання суверенного кредитного рейтингу Урядом Республіки Білорусь має обов'язково розглядатися як початковий етап публічного випуску єврооблігаційного позики. Це дозволить профінансувати дефіцит республіканського бюджету, а обсяг державних інвестиційних ресурсів на прийнятних для країни умовах [15, c.15].

3.3 Розширення ресурсної бази банків за рахунок міжнародного кредитного ринку
Один з напрямків, яке успішно розробляється банками для розширення ресурсної бази, - це запозичення коштів на закордонному фінансовому ринку.
Останнім часом білоруські банки поряд з кредитами (позиками), депозитами, векселями почали залучати кошти від нерезидентів в іноземній валюті за допомогою інших форм, наприклад, синдикованих кредитів і кредитних нот двох видів - Credit Linked Notes (CLN) і Loan Participation Notes (LPN ). У перспективі - поява єврооблігацій і Initial public offering (IPO) [10, с.38].
Міжнародні синдиковані кредити - кредити, надані кількома кредиторами одному позичальнику. Вони не вимагають обов'язкового отримання рейтингу, хоча наявність рейтингу бажано, оскільки сприяє зниженню процентної ставки і збільшення кількості кредиторів [11, с.72].
У порівнянні з залученням стандартного двостороннього кредиту всі умови синдикованого кредиту одноманітно для кожного кредитора і дозволяють позичальникові знизити трудовитрати на обслуговування боргу. Сума кредиту не обмежена нормативами і можливостями одного банку, що дозволяє залучати значні грошові кошти. Синдикований кредит, будучи публічним продуктом, дозволяє зміцнити кредитну історію і репутацію як позичальника, так і кредиторів. При необхідності залучення кредитів від нерезидентів в стислі терміни, в порівнянні з кредитними нотами, єврооблігація і IPO, синдиковані кредити можуть стати прийнятними способами запозичення.
Кредитні ноти - форма залучення коштів на відкритому ринку. Випуск здійснюється у формі цінних паперів, емітованих юридичними особами-нерезидентами, виплати по яких безпосередньо залежать від виконання зобов'язань по підлягаючому активу (наприклад, за кредитом, виданому нерезидентом білоруському банку). У даному випадку інвестор, який отримує CLN або LPN, приймає на себе ризик білоруського банку. Його дохід залежить від того, чи виконає білоруське кредитна установа свої зобов'язання по лежачому в основі CLN або LPN кредиту.
CLN (ноти, пов'язані з кредитом) підходять маленьким компаніям, які не бажають розкривати про себе великі обсяги інформації. Компанії керуються при цьому документом під назвою Private Placement Invention, що дозволяє не робити проспекту емісії у разі, якщо число інвесторів не перевищує 100. Для випуску CLN не потрібно одержання кредитного рейтингу та проходження процедури лістингу на фондовій біржі [10, с.40].
LPN (ноти участі в кредиті) частіше використовуються великими компаніями. Їх випускає великий банк, який надає кредит, а покупці нот як би фінансують цей кредит. Випустити LPN складніше, ніж CLN, оскільки потрібна наявність рейтингу, проведення процедури лістингу на одній з європейських бірж, більш серйозні вимоги пред'являються до розкриття інформації, в тому числі через проспект емісії, складений юридичної організацією.
Єврооблігації - різновид цінних паперів у вигляді купонних облігацій, що випускаються емітентом з метою отримання довгострокової позики на міжнародному ринку. Як правило, вартість ресурсів за допомогою випуску облігацій трохи нижче, ніж у синдикованих кредитів і кредитних нот. Обов'язково наявність рейтингу і проходження лістингу на одній з європейських бірж (зазвичай Лондонська або Люксембурзька).
IPO (Initial public offering) - первинне публічне розміщення акцій на біржі дозволяє підприємству-емітенту збільшити статутний капітал і залучити додаткові ресурси для розвитку, які не потрібно буде повертати з відсотками, як у випадку з кредитами чи облігаціями. Отримання компанією статусу "публічною" підвищує її прозорість, тому що перш ніж вийти на ринок IPO, підприємству необхідно скласти звітність за міжнародними стандартами. Також зміцнюється імідж і розширюється коло кредиторів, поліпшуються відносини з клієнтами і контрагентами. Випуск акцій дозволяє привернути увагу до компанії, що також посилює її конкурентні позиції. У IPO зацікавлені не тільки акціонери, але і держава, оскільки залучення додаткових інвестицій посилює економіку.
На жаль, білоруські банки ще не апробували IPO, не вийшли вони і на ринок єврооблігацій. Разом з тим збільшується практика використання синдикованих кредитів і кредитних нот CLN і LPN.
Слід зазначити, що використання нових фінансових інструментів при залученні коштів нерезидентів багато в чому визначалося наявністю рейтингу у банків, а також складанням ними звітності за міжнародними стандартами В даний час 5 білоруських банків (АСБ "Беларусбанк", ВАТ "Белагропромбанк", ВАТ "Белгазпромбанк", ВАТ "Белинвестбанка" і ВАТ "Белпромстройбанк") мають рейтинг міжнародного кредитного рейтингового агентства Fitch Ratings. Ці банки в основному і працювали на міжнародному фінансовому ринку в частині залучення коштів за допомогою використання нових фінансових інструментів. Рейтинг для всіх однаковий і знаходиться на рівні:
-Довгостроковий рейтинг дефолту емітента в іноземній валюті - "В-";
-Короткостроковий рейтинг в іноземній валюті - "В";
-Рейтинг підтримки - "5";
-Прогноз за міжнародним рейтингом - "стабільний";
-Індивідуальний рейтинг ВАТ "Белпромстройбанк", АСБ "Беларусбанк" і ВАТ "Белагро промбанк" - "D / E", у ВАТ "Белгазпромбанк" і ВАТ "Белинвестбанка" - "Е".
У зв'язку з цим вбачається доцільним вітчизняним банкам і підприємствам, які бажають вийти на міжнародний фінансовий ринок, виходити на нього поступово. Спочатку необхідно отримати рейтинг і почати складати звітність відповідно до міжнародних стандартів, а до залучення коштів приступити з зарубіжних кредитів у різних формах. Потім випустити єврооблігації і, врешті-решт, провести IРО [10, с.43].
Єврооблігацій в пасивах наших кредитних установ поки немає. Хоча нещодавно представники АСБ "Беларусбанк" заявили, що їхній банк планує випустити єврооблігації, а також отримати другий міжнародний рейтинг - агентства Moody's. Зарубіжні інвестори охочіше дають свої гроші, якщо емітент має не один, а кілька рейтингів.
У Республіці Білорусь проводиться робота з організації випуску корпоративних облігацій найбільших білоруських підприємств. Білоруські банки повинні надати необхідне сприяння у здійсненні підприємствами таких облігаційних запозичень. При цьому вони можуть виступати як в якості фінансових консультантів, андерайтерів, так і інвесторів при розміщенні облігацій білоруських підприємств.
Успішна реалізація даного проекту підвищить привабливість для білоруських підприємств облігаційних запозичень як ефективного інструменту залучення зовнішніх довгострокових ресурсів.
Проектне фінансування є одним із способів залучення ресурсів міжнародного кредитного ринку в реальний сектор економіки, для реалізації дорогих проектів, що мають національне значення.
Для фінансування дефіциту бюджету можливе використання випуску єврооблігацій і розміщення їх на міжнародному ринку. Тим більше, що Республіці Білорусь присвоєно суверенний кредитний рейтинг. Використання урядом позик єврооблігацій дозволить покрити потребу в зовнішньому фінансуванні дефіциту республіканського бюджету на цілком прийнятних для республіки умовах. Досить високий запас фінансової безпеки країни та низький рівень дефіциту республіканського бюджету дозволяють вдаватися до цього джерела для підвищення обсягу державних інвестиційних ресурсів.
У зв'язку з тим, що багато білоруських банків уже отримали кредитні рейтинги міжнародних рейтингових агентств, вони можуть використовувати для розширення своєї ресурсної бази такі інструменти міжнародного кредитного ринку як кредитні ноти, IPO, єврооблігації. Крім того, більш широко слід використовувати можливості синдикованого кредитування.

ВИСНОВОК
Зростання національної економіки, її інноваційна спрямованість, потреба в оновленні основних засобів виробництва, а також процеси інтеграції в міжнародне співтовариство приводять до значного розширення інвестиційних потреб суб'єктів господарювання. В умовах хронічного браку власних коштів у більшості підприємств, дефіциті бюджету і обмеженості ресурсної бази білоруських банків особливе значення набуває можливість використання ресурсів міжнародного кредитного ринку.
Міжнародний кредит стимулює зовнішньоекономічну діяльність країни, забезпечує безперебійність міжнародних розрахункових та валютних операцій, посилює позиції країн-кредиторів, сприяє створенню в країнах боржниках вигідних для кредиторів економічних режимів. У силу цього протиріччя дії міжнародні кредитні відносини повинні бути предметом особливої ​​уваги з боку держави. Використання новітніх інструментів міжнародного кредитного ринку дозволяє здійснювати взаємовигідне співробітництво з фінансово-кредитними організаціями, мінімізувати кредитні ризики, управляти зовнішнім боргом країни.
Залучення іноземних кредитних коштів в національну економіку є необхідністю. З одного боку держава стимулює приплив іноземних інвестицій: скасування «золотої акції», отримання суверенного кредитного рейтингу, нульові митні ставки для ввезеного технологічного обладнання, з іншого - відмовляється від кредитної підтримки МВФ та інших валютно-кредитних організацій з метою обмеження втручання зарубіжних держав в національну політику та економіку.
Для Республіки Білорусь, як і для більшості країн-імпортерів іноземного капіталу кращими є прямі іноземні інвестиції, але іноземні інвестори не квапляться вкладати кошти в розвиток національної економіки. Для них найбільш переважними є вкладення на поворотній основі у вигляді торгових кредитів, банківських кредитів, та інших видів міжнародного кредиту.
Залучення іноземних кредитів в рамках проектного фінансування є найбільш вдалим поєднанням кредитування та прямих інвестицій. На відміну від звичайного кредиту, при якому позичальник або організатор проекту бере на себе всі ризики, у проектному фінансуванні ризики розподіляються між кредиторами, позичальником і урядом (при ПФ на базі концесійної угоди). Проектне фінансування на базі концесійних угод дозволяє залучати значні фінансові ресурси іноземних інвесторів та кредиторів для реалізації інвестиційних проектів в капіталомістких галузях національної економіки, що мають стратегічне значення.
Використання міжнародних кредитних ресурсів необхідно не тільки у виробничій сірці. В області державних фінансів також є потреба в зовнішньому фінансуванні. Отримання країною кредитного рейтингу дозволяє Республіці Білорусь здійснити міжнародну позику за допомогою випуску єврооблігацій. Випуск єврооблігацій дозволить залучити кошти для фінансування дефіциту бюджету на більш вигідних умовах, ніж синдиковані короткострокові кредити міжнародних банків.
Потреба банківської сфери в іноземних ресурсах пояснюється підвищеним попитом на кредити з боку білоруських підприємств. Для розширення ресурсної бази білоруських банків можливе використання таких інструментів міжнародного кредитного ринку як синдиковані кредити, кредитні ноти, розміщення єврооблігацій, первинне публічне розміщення акцій на біржі (IPO).
Міжнародний кредитний ринок має величезний потенціал для фінансування національної економіки. Головне - вибрати відповідні для кожної конкретної ситуації інструменти цього ринку.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Державна Програма соціально-економічного розвитку Республіки Білорусь на 2006 - 2010 роки. / / Www.pravo.by
2. Основні напрямки грошово-кредитної політики Республіки Білорусь на 2008р. / / Сайт Національного банку Республіки Білорусь / Режим доступу: www.nbrb.by - Дата доступу: 19.03.2008
3. «Про інвестиційну діяльність в Республіці Білорусь в 2006 році». Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь № 215 від 16 лютого 2006 р / / www.pravo.by.
4. «Про інвестиційну діяльність в Республіці Білорусь в 2007 році». Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь № 415 від 31 березня 2007 р . / / Www.pravo.by.
5. Теорія фінансів: навч. Посібник / Н.Є. Заєць, М. К. Фісенко - вид. 2-е - Мн.: БГЕУ, 2006. - 351 с.
6. Міжнародні валютно-кредитні та фінансові відносини: Учеб.пособие / Л. М. Красавіна - М.: Фінанси і статистика, 2005. - 576 с.
7. Фінанси зовнішньоекономічної діяльності: навч. Посібник / К. В. Рудий - Мн.: БГЕУ, 2003 - 123с.
8. Міжнародна економіка: Курс лекцій / Н.В. Черченко, Н. І. Суханов, О.М. Леонович - Мн.: РІВШ, 2006 -124 с.
9.Міровая економіка. Світова фінансова система. Міжнародний фінансовий контроль: Підручник для студентів вузів / В. А. Щегорцов, В. А. Таран - М.: Юнити-Дана, 2005 - 528 с.
10. А. Раков. Нові джерела розширення ресурсної бази банків / / Банківський вісник. - 2007. - № 16. - С.38-45
11. І. А. Єремєєва. Використання інструментів міжнародного ринку позикових капіталів Республікою Білорусь / / Вісник БГЕУ. - 2007. - № 3. - С.72-77
12.Ірніязов Б.С. Організація проектного фінансування з використанням концесійної угоди / / Фінансовий мнеджмент. - 2007. - № 5. - С. 63-67
13. С.П. Панкевич. Іноземні інвестиції в реальний сектор економіки Республіки Білорусь в 2007 р . / / Планово-економічний відділ - 2008. - № 3. - С.11-20
14. А.С. Родюк. Проектне фінансування: зарубіжний досвід та передумови застосування в Республіці Білорусь. / / Економічний бюлетень НДЕІ міністерства економіки Республіки Білорусь - 2007. - № 9. - С. 54-65
15. П.Л. Ладик. Суверенний кредитний рейтинг і зовнішнє фінансування дефіциту бюджету / / Фінанси, облік, аудит - 2007. - № 7. - С. 12-15
16.К.Рудий. Міжнародний кредит: Сутність та чинники розвитку / / Банківський вісник - 2005. - № 23. - С. 25-30
17. На думку експертів, наявність кредитного рейтингу забезпечить Білорусі поліпшення інвестиційного клімату. / / Сайт посольства Республіки Білорусь в російській федерації. / Режим доступу: http://www.embassybel.ru/. - Дата доступу: 20.03.2008
18. Членство Республіки Білорусь в міжнародних фінансових та інших організаціях. / / Сайт Міністерства фінансів РБ. / Режим доступу: http://www.minfin.gov.by. - Дата доступу: 20.03.2008
19. Присвоєно довгострокові суверенні кредитні рейтинги Республіці Білорусь / / Інформаційне агентство ФК Новини / Режим доступу: http://www.fcinfo.ru.- Дата доступу: 20.03.2008,

ДОДАТОК А


ДОДАТОК Б




Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
274.1кб. | скачати


Схожі роботи:
Світовий кредитний ринок і його роль у глобалізації світової економіки
Кредитний ринок і його учасники
Конкурентоспроможність національної економіки і валютний курс оцінка впливу прогнозування динаміки
Необхідність лізингових відносин для розвитку національної економіки
Поняття природно-ресурсного потенціалу та його географічна і економічна оцінка
Міжнародний туризм та його роль у розвитку економіки Киргизької Республіки
Міжнародний туризм його оцінка і прогнози на майбутнє
Споживчий кредит та його роль у розвитку національної економіки підвищення життєвого рівня населення
Оцінка потреби в банківському кредиті для фінансування поточних витрат у системі фінансового
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru