додати матеріал

приховати рекламу

Морфологія російської мови

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

11.Категорія роду іменників, її формальні показники.
Род-одна з осн. грам. категорій ім. сущ., що виявляється в спос-сті ім. вільно поєднуватися з визначеними для кожної родової різновиди формами пов'язаних з ними слів: розумна людина, розумне дитя, розумна собака. Три роди: чоловічий, жіночий, середній. Слова, употребл. тільки у множині, роду не мають (очки)
Рід сущ. можна визначити трьома способами: морфологічно, синтаксично і семантично.
Морфологічні. рід визначають за х-ру основи і закінчення сущ. в ім. п. од. ч. До м. р.. відносяться:
1. ім.сущ. з основою на твердий (ліс) і м'який (тополя) согл., на-й-(герой), на шиплячий (ніж) та з нульовим закінченням;
2. деякі сущ. із закінченням -а/-я, позн. осіб чоловічої статі (юнак, дядько);
3. сущ. з оцінними суфіксами-ищ-е (доміще),-ишк (будиночок),-ушк-(соловейко),-к-а (зайчик);
4. сущ. Підмайстер;
5. субстантівіров.прілаг. і прич. із закінченнями-ий,-ий,-ій До ж. р. відносяться:
1. сущ. з закінчено. -а/-я (весна) і з нульовим закінченням (данину);
2. субстантив. Докладаючи. і прич. із закінченням на-а (їдальня)
До ср.р. відносяться:
1. сущ. із закінченням -о/-е (поле);
2. слова на-ма;
3. сущ. Дитя;
4. субст. Докладаючи. і прич. на-е,-її (холодець)
Синтаксично рід сущ. визначається за формою согласов. з ім. слова (прілаг., местоім., прич., дієслова бавовняні,. Вр.).
Семантично. До м.р. відносяться слова, обознач. чоловіків і особин чоловічої статі у тварин, до ж.р. - Позн. жінок і особин жіночої статі у тварин. Паралельні форми ж. р. утворюються від сущ. м. р.. за допомогою суфіксів-к-а,-иц-а,-ниц-а,-щіц-а,-их-а,-ис-а, ЕСС-а,-ш-а, нульового суфікса.
У грам. р. не знаходять відображення підлогу невзр. людини (дитина).
Сущ. спільного роду-це слова, кіт. міг. отримувати зн-ня м. або ж. р. в зав-сті від підлоги позначуваного предмета (соня, скнара).
Неодуш. запозичує. сущ., як правило, пор. роду (кашне, журі). Искл.: Кава, гінді, сироко -м.р. Одуш. запозичує. слова опред. в залежності від статі званого особи: пані, фрау, денді.
Рід схиляються абревіатур різних типів визначається морфологічно (за характером основи і закінчення), як і рід інших змінюються за відмінками сущ.: Вуз, МЗС, РАЦС.
Рід невідмінюваних абревіатур визначається по опорному елементу в повному словосполученні: ООН, ЦК, ДАІ.
13. Категорія відмінка іменників. Основні значення відмінків. Участь прийменників у вираженні відмінкових значень.
Відмінок - це грам. словоізменіт. категорія ім. сущ .. виражає його отн-ня до ін словами в реченні.
Називний відмінок має зн-ня: 1. суб'єктне (обозн. особа або пр-т, кіт. виробляють дія): вчені створили нові матеріали. 2. суб'єктно-об'єктне (обозн. пр-т, кіт. піддається дії): нові матеріали створені вченими. 3. означальні (обозн. ознака підмета): на горбі береза-свічка в місячних пір'ї срібла. У пропоз. Ім.п. виконує функції підмета і іменної частини присудка.
Родовий відмінок може употр. при дієсловах і при іменах. У пріглагольний вживанні служить: 1. для позначення прямого об'єкта, якщо дія поширення. Тільки на частину пр-ту (купити хліба), 2. для вираження прямого об'єкта при дієсловах із запереченням (не читав книги); 3. для позн-ня об'єкта після дієслів зі зн-ням бажання, очікування, досягнення, видалення (бажати удачі). У приименного вживанні р.п. служить: 1. для вираження визначить. отн-ний, в тому числі й приналежності (книга сестри), 2. для вираження суб'єкта, явл. Вироб-лем дії або носієм определ. ознаки (приїзд батька); 3. для вираження прямого об'єкта, на кіт. напр. дію, виражену отглаг. сущ. (Охорона природи); 4. для вираження колич. отн-ний (чашка молока, зграя вовків).
Давальний позн.: 1. особа або пр-т, до кіт. спрямована дія: служіння людям; 2. дійова особа в безособових пропоз.: птахам холодно; 3. визначить. отн-ния з відтінком зн-ня: ціна рук; 4. обст-ва місця (ходити по землі), часу (до вечора потепліло).
Знахідний без прийменника употр-ся лише при дієслові і має осн. зн-ня прямого об'єкта, на кіт. спрямована дія перех. дієслова: сіяти хліб. В.п. може позначати: 1. косвен. об'єкт: узятися за навчання; 2. місце і час дії (молоко на ніч), 3. міру (заплатити рубль)
Орудний відмінок може позн.: 1. знаряддя дії: різати ножем, 2. об'єкт дії: командувати парадом, 3. дійств. особа в жнив. Оборотах: робота виконана студентом; 4. особа, з кіт. відбувається совм. дію: зустрітися з братом; 5. спосіб дії і порівняння: говорити пошепки, 6. ознака пр-та в імен. частини сост. присудка; 7. часів. і просторів. отн-ния: приїхати навесні.
Місцевий відмінок позн.: 1. об'єкт промови, думки, почуття (із'ясн. зн-ня): думати про майбутнє; 2. місце і час дії: жити в лісі, 3. образ і сп-б дії: читати при лампі, 4. ознака (определіт. зн-ня): розмова про професію.
12. категорія числа іменників. Іменники singularia tantum і pluralia tantum.
Число-словоізменіт. категорія ім.сущ., що виражає в протиставленні зн-ня та форми двох чисел - од. та багато інших. Форми ч. мають сущ., Здатні піддаватися рахунку (конкр.).
Форма множини утворюється від форми однини за допомогою закінчень -і/-и (пісня-пісні, ставок-ставки), -а/-я (берег-берега),-е (мінчанин-мінчани), кіт. є одночасно і показниками відмінка. Доп. способи вираження числа: 1. суфікси-й-(ланка-ланки);-ів 'ї (син-сини);-ер-(мати-матері);-ес-(диво-дива); 2. усікання суфіксів: квітка-квіти, судно-суда.3. чергування суфіксів в основі: кошеня-кошенята, 4. супплетивизмом: людина-люди.
Від некіт. сущ. мн.ч. образ. двома чи навіть трьома способами, що може бути викликано необх-стю розмежування змісту слова: листи (паперу) і листя (дерева).
Сущ., Употребл. тільки однини, називаються singularia tantum. До них відносяться: 1. абстрактні в основному своєму значенні: боротьба, навчання; 2. собіраті.: людство, молодь; 3. речовин.: молоко, алюміній, цукор; 4. назв. сторін світу: північ, південь, схід, захід, 5. назв. місяців: січень; 6. частина імен на-мя: полум'я, тім'я; 7. некіт. імена власної.: Мінськ, Ангара.
Сущ., Що мають форму тільки множини, називаються pluralia tantum. До них відносяться: 1. речовин., що позначають однорідну масу вещ-ва (вершки, макарони) або відходи від вещ-в при їх переробці (висівки, тирса), 2. Конрой., що позначають парні або складові пр-ти (окуляри, сани); 3. відвернути., обознач. дії, пр-си, стану (вибори, перегони), відрізки часу (доба), назв. ігор з кількома учасниками (хованки); 4. собир., позн. множинну сов-сть чого-н. (Гроші, кучері); 5.некот. ім. собств. - Геогр. назв. (Митищі, Пуховичі).

14. відмінювання іменників. Система відмін: перше, друге, третє. Основні і варіантні закінчення іменників.
Схиленням називається імені по відмінках і числах. Розряди сущ., Що мають однакові відмінкові закінчення у відповідних формах од. і множини, наз-ся типами відмінювання.
До першого відміні відносяться ім.сущ. ж., м. і спільного роду з закінченням -а/-я у формі ім.п. одн.: країна, земля, тихоня.
До другого відміні відносяться ім.сущ. м.р. з нульовим закінченням (чиж, будинок, искл .- шлях), а також ім. СР і м.р. із закінченням -о/-е (село, море, будиночок).
До третього відміні відносяться ім.сущ. ж.р. з нульовим закінченням у формі ім.п. одн.: життя, піч.
Поза охарактеризованих типів відмінювання знаходяться сущ.: 1. разносклоняемие; 2. невідмінювані (кава); 3. утворилися від докладаючи. і дієприкметників (майбутнє); 4. rluralia tantum (очки).
Сукупність усіх словоформ слова певного типу відмінювання називається парадигмою.
Закінчення, стійко властиві в определ. відмінковій формі всім або больш-ву слів дан. типу відмінювання, наз-ся основними.
Варіантними наз-ся закінчення, кіт. в дан. відмінковій формі мають ряд показників.
1. Вони властиві небольш. Колі слів, що відрізняються від зуп. сущ. дан. типу відмінювання а). Ос-стями стр-ри (напр., закінчення-і в сущ. 1 скл. З основою на-й у д. і пр. п. І в сущ. 11 скл. З основою на-й у пр.п. од . ч.: партії, про гербарії, будівлі), б). Ос-стями лекс.-грам. зн-ня (напр., речовин. сущ. 11 скл. при позн-ванні об'єкта, на кіт. дію переходить частково, в р.п. одн. отримують вар. закінчено.-у: налити чаю.
2. вони хар-ють приналежність словоформи до опр. стилю мовлення. Так, сущ. ж.р. 1 скл. в тв.п. одн. поряд із закінченням -ой/-ей можуть отримувати вар. закінчення -ою/-ею, властивостей. переважно поетичного мовлення: долею - долею.

10. Іменники конкретні і абстрактні, їх лексичний склад і граматичні особливості. Іменники речові і збірні.
Конкретними наз-ся сущ., Кіт. позначають пр-ти дійств-сти, що сприймаються органами чуття, тобто що мають обсяг, вагу, форму і т.д. употр-ся, як в од., так і у множині, искл. Сани, тирса, тирса, листя.
Абстрактні (абстрактні) наз-ся сущ., Позн. відвернути. поняття (ознаки, якості, дії, стану): скромність, любов, краса. Не утворюють форм множини і не поєднуються з колич. числить. Більшість обр-сь від докладаючи. і Глагов. за допомогою спец. суфіксів абстрактності: - ость,-є (хоробрість),-ний-е (опис),-ень-е (читання),-ий-е (розвиток),-к-а (навантаження),-ств-о, -ество-о (співдружність),-ізн-а (білість),-ізм (комунізм),-от-а (широта),-знь (жизн),-б-а (боротьба). в опр. контексті абстр. сущ. можуть конкрет-ся; в цьому випадку вони набувають форму множини і можуть поєднуватися з колич. числ.: різні долі,.
Речовими наз-ся сущ., Позн. однорідне за складом, ділене, але не піддається рахунку речовина. Частина такого вещ-ва, взята окремо, має св-вами цілого. До вещ. Сущ. отн-ся назв. кор. копалин (вугілля); хіміч. ел-тів та їх сполук (мідь, луг); рослин, овочів, ягід (конюшина); продуктів харчування (борошно); ліків (біоміцин); тканин (сатин); строймате-ріалів (цемент) і ін вещ. Сущ. употр-ся або в од. або під мн.ч..
Колективними наз-ся сущ., Обознач. сов-сть однойменних пр-тів або осіб ка неподільне ціле, як собіраті. єдність: молодь, студентство. Вони употр-ся тільки в од. ч., не поєднуються з колич. числ., можуть поєднуватися лише зі словами багато, мало, декілька і т.п. в невизначено-кількісному зн-ванні і з дробовими числ.
Собир. сущ. можуть мати спец. суфікси збірності:-ств-о,-ество-о (селянство),-й-о (ганчір'я),-ник,-няк (березняк),-н-я (рідня). -Ий-а (піонерія),-ат (пролетаріат),-от-а (піхота),-в-а (листя) та ін
Одиничні - слова, що позначають окремі пр-ти, виділені з маси одноро. вещ-ва або із сукупності одноро. пр-тів; обр-ся від вещ. Сущ. за допомогою суфіксів-ин-а,-інк-а: горошина,.  

9.Существітельние одухотворені і неживі. Вираз одухотвореності / бездушності імен іменників.
Аннімациі / неодушевленность - це лексико-грам. категорія, сутність кіт. зводиться до розмежування в рус.яз. назв живих істот і пр-тов неживої природи. живими є сущ., що називають осіб, тварин, птахів, риб, комах і т.д. більшість з них - слова м. і ж.р.; одуш. сущ. ср.р. мало: дитя, тварина, особа (чоловік) і т.д.
Неживими є сущ., Які називають пр-ти неживої природи і рослини, а також події, явища, якості, дії, стану. Це ім. всіх трьох родів.
Граммат. (Формальні) ср-ва вираження категорії одуш / неодуш. тісно пов'язані з категорією роду. Під мн.ч. в.п. одуш. сущ. всіх трьох родів збігається з формою р.п.; неодуш. - З формою ім.п.
Поняття одуш-сти в граматиці та природі не збігається. У граматиці назви рослин отн-ся до неодуш., Хоч і належать до живої природи.
Сущ., Позн. сукупність живих істот, є граматично неодуш. (Повести за собою народ). Окремі сущ., Не обознач. живих істот, по грам. ознаками явл-ся одуш. до них отн-ся:
· Назв. фігур в деяких іграх: ферзь, туз;
· Назв. іграшок: матрьошка, лялька;
· Сущ., Що позначають при переносному вживанні конкретних живих осіб: мова 'полонений';
· Слова з синтаксично обмеженим зн-ням (у застосуванні до людини для характеристики його негативних якостей): пень, мішок, капелюх.

8. Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменників. Іменники власні та загальні. Перехід власних імен іменників на номінальні.
Ім'я іменник - самост. частина мови, що включає слова з зн-ням предметності. Пр-сть в грам-ці - це абстрактне грам. зн-ня, властиве усім без винятку сущ.; воно охоплює назв. осіб (учень), тварин (рись), речей (зошит), природн. Явищ (дощ) і т.д. Для виявлення грам. зн-ня пр-сті на практиці використовуються логічний. Питання хто? що?
Ср-вом грам вираження пр-сті явл-ся морфолог. Категорії одуш. / неодуш., Роду, числа і відмінка. Одуш. / неодуш., Рід - постійні ознаки сущ.; Число і відмінок - змінні ознаки сущ ..
У пропозиції сущ. найчастіше буває підметом і доповненням, може бути присудком, визначенням, обставиною.
Загальні іменники - це узагальнені найменування однорідних пр-тів, осіб, понять (книга, світ).
Власні імена іменники - це найменування одиничних пр-тів, виділених з ряду однорідних: Мінськ, «Известия», Володимир, Земля.
Імена власної. Стають наріц., Якщо ними позн-ся цілий клас однорідних явищ (напр., на ім'я вченого - його винахід або відкритий ним закон ват, ампер) або якщо з ними зв'язуються типові риси цілого кола осіб (тюрмі ", Манілова). Наріц. сущ. стан-ся власної. в прізвищах і прізвиськах людей (Верба, Кисіль, Лось); кличках тварин (собака Шарик).
За грам. ознаками імена власної. відрізняються від наріц. Тим, що зазвичай употр-ся у вигляді якого-небудь одного числа - од. або мн.
Імена наріц. Пишуться сос трочной літери, ніж графічно відрізняються від імен власної.
7. Питання про частини мови російської мови. Принципи класифікації частин мови.
Частини мови виділяються на основі низки критеріїв:
· Общеграмматіческого (категоріального) зн-ня;
· Морфолог. св-в;
· Синтаксичної функції і сполучуваності.
У рус.яз зазвичай виділяють 10 частин мови: ім'я сущ., Ім'я докладаючи., Ім'я числ., Местоім., Дієслово, прислівник, прийменник, сполучник, частки, вигук. Частини мови утворюють з-му: вони за своїми хар-кам в цілому протиставляються один одному, а по деяких частниі св-вам утворюють різного роду групи.
Серед частин мови виділ-ся слід. 3 групи:
1. повнозначних, або самостійні, частини мови (ім'я сущ., ім'я докладаючи., ім'я числ., местоім., дієслово, прислівник);
2. службові частини мови (прийменник, сполучник, частки);
3. вигук.
Самост. явл-ся членами предлож., служ. лише обслуговують члени предлож.; межд. не явл-ся чл.предл.
Повнозначних:
· Знаменна частина мови (ім'я сущ., Ім'я докладаючи., Дієслово, ім'я числить., Прислівник);
· Вказівна частина мови (местоім.).
У с-ме частин мови імена противоп-ся дієслову і наречию. У групі служ. частин мови об'єд-ся прийменники та спілки, противоп-сь частинкам.


6. предмет морфології. Граматичне значення, граматична форма, граматична категорія. Способи і засоби вираження граматичних значень в російській мові.
Морфологія-це наука, що вивчає слова з боку їх внутрішньої структури. Вивчається граматичне в слові (грам. зн-ня, грам. Форми, грам. Категорії).
Граматичне значення-це додатковий зн-ня до лекс., Воно властиве цілому класу слів, противопостовляв одні класи іншим. За грам. зн-нями закріплені спец. мовні ср-ва вираження, кіт. наз-ся граматичними формами. Сукупність однорідних грам. зн-ний і ср-в їх вираження утворює граматичну категорію.

5. неморфемние способи словотвору.
До неморф. отн-ся сп-б, в кіт. використовуються словообразующих. ср-ва, які не є одиницями морфології: наголос, порядок компонентів, всілякі усікання, зрощення, зміни семантики.
Лексико-семантичний спосіб - утворення нової лекс. одиниці шляхом зміни в семантиці вже існуючого у мові вих. слова. Ці зміни можуть бути двох видів. По-перше, нове слово може обр-ся шляхом розпаду полісемії (багатозначності): голосувати. По-друге, може обр-ся в рез-ті того, що за ним закріплюється зн-ня, не пов'язане як похідне зі зн-ням, властивим вих. слову в мові: бригадир.
Лексико-синтаксичний спосіб (зрощення) - сп-б обр-ня нових слів на базі сполучень слів: мати-й-мачуха, негайно. Від соответств. сполучень слів зрощення відрізняються слід.: 1. мають єдине наголос: довго грає і довгограюча; 2. мають закріплений. порядок слів, 3. слова, що входили в словосполучення, втратили форми словозміни. Зрощення може поєднуватися з суфіксація: нічого не робити-нічегонедела-ний-е.
Абревіація-утворення нових слів шляхом додавання сокращ. частин слова. У залежності від х-ра скорочення виділяють кілька типів аб-р.
1. Ініціальний тип - аб-ра складається з початкових звуків або букв кожного слова сл-рах. Включає два підтипи: а) звукову - від кожного слова береться перший звук: БАМ, вуз, б) літерний - аб-ра обр-ся шляхом додавання поч. літер слів: ЦК, КПРС.
2. Складової тип - від кожн. слова береться поч. частина, образ. в аб-ре склад: комсорг, філфак.
3. Змішаний тип-комбінація назв. типів та їх підтипів: завуч, ЦСКА, ощадкаса, помрежіссера, мотель.

Морфолого-синтаксичний спосіб-це обр-ня нових лекс. одиниць шляхом переходу слів однієї частини мови в іншу. Він включає перехід докладаючи. в сущ. (Субстантивація): учительська; прич. в докладаючи. (Ад'ектівація): відкритий погляд; слів різн. частин мови в місць. (Прономіналізація): цілий день (весь), перехід у нар. (Адвербілтзація): влітку; до служби. слова: навколо будинку.

Субстантивація-продукт. сп-б обр-ня імен сущ, мотивованих по стр-рі і зн-ня докладаючи. і прич ..
4.Морфемний спосіб словотворення і його різновиди.
До морф. отн-ся сп-б, в кіт. в якості словообразующих. ср-в використовуються одиниці морфології: суфікси, префікси, постфікси, інтерфікси, основи.
Суфіксальний спосіб (суфіксація) - утворення нового слова за допомогою суфікса, кіт. виконує классифицирующую функцію: відносить слово до опр. частини мови, опр. типом відмінювання або дієвідмінювання. Луна-місячник. Вчити-вчитель.
Нульова суфіксація представлена ​​переважно у словообр-ванні імен сущ., Мотивованих дієсловами: виходити-вихід; і докладаючи.: Синій-синь.
Префіксальний спосіб (префіксації)-обр-ня нового слова за допомогою префікса. Автор-співавтор, вчити-навчити.
Постфіксальний спосіб (постфіксація)-обр-ня нового слова за допомогою постфіксів-ся,-то,-небудь,-небудь: засмітити-засмітитися, що-небудь.
Префиксально-суфіксальний спосіб-обр-ня слова шляхом одночасного приєднання до мотивир. Основі префікса і суфікса: по дорозі-подорожник, сивий-проседь.
Преф-ція може поєднуватися з постф-цією (префиксально-постфіксальний сп-б): говорити-наговоритися, а також з суф-цією і постф-цією (префиксально-суфіксально-постфіксальний сп-б): говорити-перемовлятися.
Додавання-це сп-б обр-ня нових слів з'єднанням двох і більше основ чи слов.между складовими компонентами можливі отн-ния твори (можна встасіть союз і: лсопарк-ліс і парк) і підпорядкування (складне слово виникає на базі двох слів, з яких одне залежить від іншого: сухофрукти-сухі фрукти). Комп-ти складання об'єд-ся за допомогою Інтерфікси (соедін. гол.) Або без нього: став-е-вар, вагон-ресторан.
Складання може поєднуватися з суфіксація. У цьому випадку обр-ня слова відбувається на базі двох основ з одновр. суф-цією останньою. Такий сп-б називають ще сложносуффіксальним. (Флагоносец).
Редівація - це сп-б словообр-ня, при кіт. від більш складного по стр-рі мотивуючого слова утворюється структурно більш просте слово. Співвідноситься з суфіксація: доярка-дояр.
3. Основи слова. Особливості вичленування основи словозміни.
Основа-база, до кіт. приєднуються опред. Афіксальні морфеми при словозміні, формообр-ванні, словообр-ванні.
Основа словозміни - це частина слова без закінчення. Її мають лише змінюємо. слова. Не мають служ. слова, нескл. сущ., докладаючи. у формі порівняє. ступеня, дієслова у формі інфінітива, деепріч., нар., слова категорії стану, мод. слова.
Для виокремлення основи сл-вим. Досить підібрати ряд форм цього ж слова і виділити закінчення.
Основа формоутворення-це частина слова без грам. показників (флексій і форомообр. морфем). Основа формообр-ня за обсягом менше, ніж основа словоізм-ня.

Основа словотворення-це частина слова, до кіт. приєднується показник словообр-ня (словообраз. ср-во).

Основу словообр-ня мають тільки мотивований. слова. Визначити основу слоообр-ня-це значить встановити семантіч. (Смислові) і формальні (структурні) отн-ня між основами двох споріднених слів: аналізованого і вихідного, мотивованого і мотивуючого; визначити, що за допомогою чого утворено.
При словообразующих. аналізі, послідовно відкидаючи словообразующих. афікс за афіксом, ми в кінцевому рахунку виявляємо основу немотівірав. Слова, так звану нульову ступінь словообр-ня.
Основу словообр-ня необхідно виокремлювати тільки з початкової форми аналізованого слова.
Невмотивована основа-це основа, кіт. не має основи словообр-ня (гуляти, кінь).
Мотивована основа складається з мотивуючої основи (щснови словообр-ня) і словообразующих. афікса. За допомогою кіт. утворено розглядається слово.


2. Морфеми матеріально виражені і нульові. Функції морфем. Зміни, що відбуваються на стику морфем у процесі словотворення, формотворення та словозміни.
Морфеми, як правило, мають буквене й звукове вираження: хвиля, море. Це матеріально виражені морфеми. Якщо ж морфеми не мають звукового і букв. вираження, але виконують у слові ту ж функцію, що і мат. виражені, то вони є нульовими морфемами. Зазвичай нульовими явл. закінчення, рідше-суфікси і ітерфікси. Приставки нульовими не бувають.
Нув. закінчення можуть мати сущ.: стіл; кр.прілаг. і прич. м.р.: гарний: притяж. Докладаючи. м.р.: лисячий; багато колич. числ.: один; некіт. місць.: свій; гол. у формі м.р.: купався; у формі накаже. способу: встань.
Нув. суфікси можуть бути словообр. і формообр. За допомогою нул. суфіксів обр-ся абстрактні сущ. і дод. від основ Глагов. І дод.: Виходити-вихід тихий-тиша; порядк. Числ. Від основ колич. числ.: п'ять-п'ятий; дод. різної семантики від різних основ: батько-отчий; як формообраз. Нульовий суфікс виступає тільки при обр-ванні форми пр.вр. Глагов. М.р. типу віз.
1. словотвір як розділ мовознавства. Поняття про морфему. Типи морфем.
Морфема-найменше значуща частина, виокремлює в стр-рі слова. Серед морфем розрізняють приставки, коріння, суфікси, закінчення, постфікси, інтерфікси.
За значенням і виконуваних функцій виділяють в стр-рі слова розрізняють морфеми основні, або кореневі, і службові, або афіксальні. До служ. отн-ся приставки (префікси), суфікси, закінчення, постфікси, інтерфікси. Коренева морфема зобов. для кожного слова, служ. морфеми не зобов.
Корінь-це головна значуща частина слова, в кіт. укладена спільна зн-ня всіх споріднених слів.
Приставка (префікс)-це значуща частина слова, яка знаходиться перед коренем і служить для обр-ня нових слів та їх форм.
Суфікс-це значуща частина слова, кіт. знаходиться після кореня або іншого суфікса і служить для обр-ня нових слів.
Закінчення (або флексія)-це значуща замінна частина слова, кіт. вказує на різні форми слова і служить для зв'язку слів словосполученні і предлож.
15.Разносклон.сущ. Нескл. сущ.
Разноскл. - Ім., Имеющ. відмінкових. закінчено., характерне. для різн. типів схил. Це ім. на-мя, шлях, дитя. 10 ім. на-мя (тягар, час, прапор, полум'я, плем'я, сім'я, стремено, тім'я) в рід., дат і пропоз п. од. ч.імеют закінчено. -І, сближ. їх з сущ. 3 скл. (Часу), в твор. п. закінчено. -Ем. (Часом), харак-е для 2 скл. І. і Р. п. мн. ч. теж схожі з формами 2 скл. Сущ. на-мя ср.р. Це сближ. їх з сущ. 2 скл. і отлич. від сущ. 3 скл.
Сущ. шлях у Р.Д.і П. п. од. ч. ім. закінчено. -І (шляху), харак-е для 3 склд., В Т. П. од. ч. - закінчено. 2 скл. ням (шляхом). У всіх формах мн. ч. сущ. шлях. збігаючись. з ім. 3 скл. (Шляхи, шляхів). Сущ. дитя за ознакою роду сближ. з 2 скл., за закінчено. косвен. пад. одн. - З 3 скл. Р., Д. і В.п. одн. - Дитини, твор.п. одн. дитям.
До невідмінювані. отн. запозичений. сущ., оканчівающ-ся на-е,-і,-о,-у, ударне-а, а також на согл.: наріц. (Кава, журі); власної., Позн. георграф. назв. неслов'янських. происхожд. на голосний. (Сочі)
Нескл. явл. мн. абревіатури, біл. і україн. прізвища на согл., позн. осіб ж.р. (Роботи Маші Вовк), прізвища на-ко,-ло (Кравченко); прізвища на-ово,-аго,-их,-их, висхідні до застиглої формі род.п. Докладаючи. (Долгих, Черних) Ці сущ. НЕ ізм. по відмінках і числах, але предлож. і / употр-ся у знач. будь-якого відмінка. Тобто грам. знач. пад. і числа вир-ся синтаксично: Таня Воробей - староста, книжка Тані Воробей.
16. Дод. як ч. р.
Ім'я прілогат .- знаменательнаячасть мови, кіт позн. Прізнакпредмета і вирож. Це значення в грам. Катег. Рода числа і відмінка. Ці катег. нах-ся в зов-ти від катег. роду, числа і подежа імені сущ. тобто викон. ф-цію грам. ср-в узгодження при сполучення. Прилогу. З сущ. (День холодний, ніч холодна).
За їхніми докладаючи. Змін. Тільки вед. Ч.; у мн. Вони мають одні й ті ж закінчено. Для всіх пологів (толантлевие студенти, толантлівие дівчата). У сполучення. Прілогат. З неизмен. Сущ.общего роду грам. Знач. Роду, числа сущ. Знаходить своевираженніе тільки в прілогат. (Чорна кава, красиве бра). У предлож. Прілог.виполн. роль певних, присудка.
Якісні прілог.обозн такі ознаки, кіт. претмети можуть облодать більшою чи менш. степ. (Білий сніг лежить в полі). Разнообр. лексико-семантич. гр. цих докладаючи: це прилогу. Обоз. Колір і відтінки кольору (червоний яскраво червоний); форму предмета (круглий); физич. Якості живих істот (бадьорий); психічні іумственние качесва людини (ласкавий), кач-ва, восприн-ті органами чуття (солоний); ознаки часу (повільний); просторів. кач-ва (широкий). Якість. дод. прис. грам. ознаки:
1.Наличие. повної і короткої форми (ніжний)
2.спос-ть обр-ня ступенів зрівняний. (Добрішим, більш добрий)
3.налічіе. ступенів кач-ва - добренький
4.возм. сполучення. з прислівниками. ступеня: дуже добрий, вкрай
5.Наличие. антонімічні. пар. добрий-злий.
Від кач. дод. м / образ. абстрактні сущ. (Синій-синь-синьо). Але перечисл. призн-ки харак-ни не д / всіх кач. дод. Ряд дод. не мають короткої форми і степ. сравн. (Гнідий, вороною)
Мн. відносить. дод. м / набувати переносного кач. знач. (Золотий перст.-зол. Характер). Їх зв. кач.-відносить. Некіт. з них з теч. часу і / переходить. в розряд кач. (Коричневий)
Якість. і відносить. схил. однаково. Разл. 3 тип. скл. кач. дод. в залежимо. від хар-ра основи і місця вдарений.: твердий (з осн. на тв. согл. червоний-червоного); м'який (з осн. на м'який. согл. ранній) і змішаний (на тв. або м'якими. шип., на ч, к, х і ц - гарячий)
Закінч. кол. ударно. і безуд. Під удар. в закінчено. з основою на шип. Піш О, без уд. - Є. У тв.п. дод. з основою на шип. ім. закінчено. -ІМ. (Великим будинком), в пропоз. - ОМ, ЕМ (у великому будинку).

18. Повна і коротка форма якісних прикметників
Якість. дод. в повній формі позн. постійні ознаки предметів. Повна. ф. виникла в рез-ті злиття відмінкових форм крактк. пив. з відмінкових. ф. древрер. указат. місць. мякой різновиди.
Кр. пріл.обозн. тимчасові ознаки, викон. ф-ію присудка, рідко - визначення. Вони не схил. і употребл. в мові ф ф. І.П. всіх родового од. та багато інших. ч. Нерідко підлогу. і крат. дод. разл-ся Семан-тиків (Бідний хлопчик «жалюгідний»; бідний брат «небагатий»)
Мн. дод. в р.яз. ім. тільки коротку форму: радий, повинен, малуватий
Некіт. кач. дод. не образ. короткої ф. 1.Часть прілаг.др.р. происхожд. (Великий, лівий); 2.мн. дод. зі знач. кольору (помаранчевий, бірюзовий); обознач. частини животн. (Гнідий); образів. від відносить. дод. або від Глагов. при пом. суф. ськ, ів, і, н. (Втомлений, діловий). Коротко. форма дод. обр-ся від основі повної ф. шляхом приєднаний. в одн. родової закінчено.: для м.р. - Нульового, для ж.р. - А (я), для ср.р. - О (е), по мн.ч. - И (і). У крат. дод. іноді поява. збіглі гол. О або Е: О - перед суф. -До-після тв. согл. кореня (близький-близький); Е - перед суф. н, до після м'яких. согл. і j (брудний-брудний). Кр. дод., образ. від повних, оканч. на-нний, приобрет. ф. на-ен або-нен (Енен): величний-величний. Якщо в полн.ф. на Енн (ий) сонові оканч. на нескл. согл-них, крат. ф. м.б. обр-на на-ен і-Енен (неосвічений-неосвічених).
Кр. дод. мр.р., образ. від повн. з закінчено. ий, ий, сохран. наголос полн.ф. дод. (Грамотний-грамотний) Якщо ж повне докладаючи. має закінчено. ой, то в коротко. фо. удар. пад. на 1-ий склад (хворий-хворий). При зрад. коротко. Докладаючи. по рід і числах удар. стан. рухомим

19.Степені порівняння прикметників
Ст.ср. кач. Докладаючи. виражений. більшу чи менш. ступінь кач-ва в даному предметі за порівняний. з ін предметами. Разл. 2 ступеня: порівняльна (порівнюється по кол-ву ознака одного предмета з таким же ознакою ін предм. Або з призн. Одного і того ж предм. В різн. Час (слон сильніше коня); і чудова (сравнів. кількісно ознака одного предм . з призн. ряду предм. (Байкал-найбільше озеро у світі). Ці форми обр-ся від вихідної ступеня докладаючи. Ступені сравн. мають 2 форми: простий. і складну Прості ф. обр-ся від основи исходн. дод. з пом. суф., складні - шляхом додам. вспомогат. слів до вихідних докладаючи. (більш чистий, чистіше всіх). Проста ф. порівняє. ст. не зм. ні за родами, ні по числах, ні по пад. У пропоз. - присудок, рідко визначення. Складна ф. СР ст. употребл. в ролі визначення. Прост. ф. пр.. ст. з. по рід., числ., пад. У пропоз. - визначення.
Образ. простий. ф. СР ст. з пом.:
1.суф. ЇЇ (ЇЙ), кіт. присоед. до основ на согл. (За викл. Дод. З непроізвод. Сонові на д, т, ст, г, х і до) розумний-розумніший.
2.суф. Е (безуд.) - від дод. з осн. на ч, к, х, д, т, ст. Відбувається. черга. согл. основи (дорогий-дорожче). Якщо докладаючи. має суф. к, ок - він випад. (Низький-нижче)
3.непродукт суф. ше (тонкий-тонше)
4.супплетіваціі основ (поганий-гірше)
Дек. дод. сохран. устар. ф. з суф. ш: старшній, менший. Ці форми м. і. знач. исходн. дод.: молодший лейтенант. У отд. случ. простий. форма порівняє. ст. м.б. обр-на 2 спос. : Великий-більш-більше; стра-старіше-старше .. Форми з суф. її носять Кнін. хар-р і нерідко перех. в розряд прислівників.
Від мн. кач. дод. не можна образ. простий. сравн. ст.:
1.прілаг. з суф. к, ск, ів, ев (боязкий, дружній); 2некот. дод. з суф. Н (зайвий); 3.пріл. з суф. л (рослий); 4.отд. дод. без суфікса (гордий)
У таких случ. обр-ся складність. ф. срав. ст. за допомогою додам. до исходн. Докладаючи. слів більш, менш (більш гордий)
Превосх. ст. позн. ознака, кіт. в даному предм. колич-но більше, ніж у всіх ін однород. предм. Прост. ф. пр. ст. обр-ся від основи вихідної ф. Докладаючи. + Суф. ейш, айш (якщо осн. заканчи. на г, к, х) - синій-сінейшій
До простий. ф. пр.с. м.прісоед. Пріст най, кіт. указ. на вищ. ст. кач-ва (наімудрейшій)
Не образ. простий. форм. пр.ст. некіт. дод. з непроізв. основою (худий) і ряд дод. з суф. к, ск, екск, л, ів, ев (боязкий)
Наїб. продуктивна в р.яз. складність. ф. п.с. Її образів.:
1.путем пріосед. слів самий, найбільш до вих. ф. Особисте
2.прібавлен. местоім. всіх або всього до порівняє. ст.
Близько за знач. до превос. ст. сочет исходн. дод. з прислівниками. дуже або синонімічні йому (вельми, надзвичайно)
20.Местоіменіе як частина мови
Місць. - Ч.р., включ. слова, кіт. не будучи найменуваннями, узагальнено укзаивают на обличчя, предмети, їх ознаки і кол-во, а також служ. для вираження питання про них.
Лексіч. знач. і грам-я Харків-ка місць. залежать від співвідніс. їх з ін ч. мови - ім., дод., числ. Виділяються: 1.мест.-сущ. (Обобщ.-предметно.): Я, ти, ми, ви, він, вона, воно, вони, себе, кіт, що, ніхто, ніщо, хтось, щось; 2.мест.-докладаючи. (Обобщ.-якостей.): Мій, твій, свій, наш, ваш, який, який, сами, вагу.; 3. місц.-числить. (Обобщ.-кількостей.): Скільки, стільки, декілька. Цей поділ умовно, тому що грам. св-ва местоім. часто не співпадає. з грам. св-ами сущ., докладаючи., числ. Так, місц.-сущ., В отлич. від сущ., не можуть опред-ся докладаючи. Визначення, відн. до місць., завжди відокремлюються.
Вид. 9 розрядів місць.:
Приватні: я, ми, ти, ви, він, вона, воно, вони. Ми - м / мати разл. сенс. стиліст. відтінки, крім позн-а мн.я. 1 осіб.: А) м / употр. з обобщ. личн. значенням, б) у знач. авторські. «Я» в публіц. і наук. стилі, р) у знач. «Я», коли говорящ. вист-т від коло осіб (це ми розуміємо). Я, ми, ти, ви наз. собст.-лич. Він, вона, воно, вони-личн .- указат.
Одне - себе. Указ. на отнош. об'єкта до суб'єкта. Не їм. ф. І.П., а також роду й чис., Але м / позн. отнош. кожн. з 3-х осіб до самого себе. У пропоз. - Додатк. М / упот-ся у знач. частинки Д.п.
Прітяжательноие - указ. на принадл. предмета а) до говорящ. особі та особам, куди входить говоряд (мій, наш, твій, ваш, свій, його (її, їх), б) співрозмовникові (твій, ваш), в) будь-якій особі. Змін. по р.., ч., пад. як і. Докладаючи.
Указат-ті: цей, той, такий, такий, такої (кніжн.), такий собі, цей, оно, стільки. Узагальнено указ. на предмет, ознаки, кол-во
Означальні: весь, всякий, кожний, самий, сам, інший, будь-який, інший. Мають р, число, відмінок.
Питальні: хто, що, який, який, який, чий, скільки. Справ. на 2 гр. за грам. ознакою: 1.Кто, що скільки - ізм. за відмінками. 2.Какой, чий, який обр-ють форму роду, ч., пад. як дод. Який - прод, число
Відносні: кіт, що. (Див. питання-і). Указ. на отнош. між частинами слож.подч. пропоз. Грам. ознаки як у питання.
Негативні: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, нікого, нічого. Обр-сь від питання-их + не, ні, що стали приставкою. Гр. призн. як у питання. Искл. нікого, нічого - ні Ім. п.
Невизначені: хтось, щось, якоїсь, якийсь, кілька, кот-то, щось, якийсь, хто-небудь, що-небудь, що-небудь, чого-небудь, де-не-що, дехто, будь- небудь. Вказують на неизв. особи, предмети, кол-во. З знач-ие НЕ конкрет-ся до контексті. 3 групи:
1.кот-то, хто-ніб., Хто-небудь, де-не-хто, хтось - указ. на непр.ліца;
2.Що-то, що-небудь, що-небудь, дещо, щось - ук. на неізвес. предмети
3. якийсь, який-небудь, який-небудь, де-не-який, некотрих. ук. на неизв. ознаки
Кілька - указ. на непоред. кол-во.
21. Відмінювання займенників
1. Личн. місць. ім. Супплетівние. основи при схил.
Особисто-указат. при скл. ім. також Супплетівние. ОСНВ (пояснюється історією цих місць.: об'єднаний. в заг. парадигмі 2-х указат. слів: 1) він, вона, воно Р.п. оного, оне, оного. схил. за зразком місць. того, 2) і, я, е Р.п. його її, його.
Від перв. місць. взята форма І.П.: він, вона, вони, від 2-го косвен. п.: його, її, їх. У косвен. п. він, вона, воно, вони після прийменників получ. приставний. -Н-, кіт. з'явився. в рез-ті переразложенія в сочет-х др.р. указ. місць. з приводами: в'н + його - в'нього. Після ін прийменників прист-е-н-появ-сь за аналогією. Але не поява ся-н-після произв. прийменників: завдяки йому
2. Себе не має Ім.п.
3.Указат., Притяж. місць. скл-ся подібно докладаючи.: а) цей, той, такий - указат.; б) мій, свій, твій, наш - притяж.; в) кожний, інший, інший, кожен - визначить.; г) якою, який - запитатися. і потужність. + Образів-е від них отриц-е і невизначений.
4.Стежте различ. скл-е опред-их місць. Най - за типом дод. з твердий. основою.
5.Вопросіт. і відносить. місць. хто, що, і образ-ті від них негативні. неікто, ніщо і неопредел. хтось, щось, хто-небудь не зм. за родами і числах
6. Неопред. місць. хтось, щось не схил. Негативні. місць. нікого, нічого не мають форми Ім.п.
7. Негативні. м. ніхто, ніщо, нікого, нічого в Р.п. розд. приводами і Піш. в 3 слова: ні про кого, про що
8.Неопред. місць. якийсь при схил. в некот. падежн.ф. має 2 варіанти: м.р., ср.р. І.п.-якийсь, якесь; ж.р. якась; Р.п. неоего; якоїсь, якоїсь; Д.п. - Якомусь, якоїсь, якоїсь; В.п. якийсь, якесь; якусь; Т. П. ніяким, таким собі; неккоей, якоїсь; В.п. про якийсь; про таку собі, якоїсь. У книжн. промови предпоч. 1-й ф., В разг. 2-й
9. Питання. і относ. місць. скільки, указат. стільки, неопред. кілька скл. як докладаючи. з основою на г, к, х у мн. ч.
І.сколько стільки
Р.сколькіх, стількох
Д.сколькім, стільком
В.сколько, стільки
Т.сколькімі, стількома
П.О скількох, про стільки
22.І.чісліт. як ч. мови. Розряди числ. по знач. та складом
ИЧ - знаменат. ч. мови, кіт. виражений. категоріальне знач. кол-ва і об'єднує слова з знач. абстрагованості числа, кол-ва або порядку предметів при рахунку (п'ять учен.-п'ятий клас); сукупності предметів (двоє дітей); частини від цілого (одна третя).
Як показники кол-ва ИЧ мають граф. (Цифрове) обознач. : 2 +3 = 5. Від ін годину. промови ИЧ отлич. по знач., грам. ознака., колич. складом. Від іменних част. промови ИЧ отлич. більшим ступенем абстракції, здатністю сочет-ся з будь-яким предметним Ісущ., підлягає рахунку; виражений. загальне представл. про кол-ве, бути чистими найменуванням кол-ва, виступати в натур. ряду чисел.
У ИЧ немає родових відмінностей (крім один (а, о), два, дві; півтора (и)), немає категорії числа. Всі ИЧ изм-ся за відмінками. ИЧ новими словами не поповнюється.
За значенням справ. на: кількості-е, порядкові. Серед колич. можна вид. ще 3 групи: 1. власне колич-е ч. - Позн. великі величини, зберегли всі ознаки ІС, від кіт. образ.: родову комплекту. (Тисяча - ж.р., мільйон - м.р.), форму числа, хоча в множині вони не позн. определ. кол-ва (тисячі людей), особливість відміни. Вони увійшли в систему ІЧ, тому що можуть служити колич. определ. будь-яких ІВ, обоз-их единич. предмети і подлеж. рахунку. 2. Збірні - позн. сукупність однородн. предметів або живих істот: двоє саней. Це нечисленний. ряд ІЧ, тому що в СРЯ можливі освіти тільки від двоє до десятеро: семеро одного не чекають. 3. Дробові Ч. позн. частина цілого числа і образ-ся додатком до колич. Ч. порядкового (одна четверта). При схильний. изм-ся обидві частини Ч. до дробовим. Ч. относ-ся і Ч. півтора (М.І СР рід), півтори (ж.р.) і півтораста.
Порядкові - вказують на порядків. номер предметів за рахунком і облад. усіма граммат. призн-ми відносить. І.пріл. - Залежними формами роду, числ. і відмінка: перший похід (м.р., одн., І.П.)
За морфолог. складом справ. на 1. прості (непроізводн.) мають немотівір. основу: один, десять, 40, 100, 1000; прості (проїзв.) - имеющ. мотивир. основу, осложненнную словообразующ. суфіксами: двоє, четверо, одинадцять, 12, 13. 2. Складні (производ.) складаються з двох простих основ: 50, 60, 800. 3. Складові - поєднання двох або дек. окремих слів, простий. і складність. ІЧ, позн-х одиниці, десятки, сотні ..., а також дробові числа: 27, 374, 2154, дві п'ятих.

23.Морф. особ. колич. числ. Схильний. колич. числ. Особ. синтаксич. зв'язку колич. числ. з ім. сущ.
ИЧ - знаменат. ч. мови, кіт. виражений. категоріальне знач. кол-ва і об'єднує слова з знач. абстрагованості числа, кол-ва або порядку предметів при рахунку (п'ять учен.-п'ятий клас); сукупності предметів (двоє дітей); частини від цілого (одна третя).
Коліч.чіс. справ. на власне-поліч., дробові і збірних.
Хар-ої особ. с.-кол. явл. отсутст. у больш-ва граматич. роду і числа. Тільки некіт. числ. мають ці форми. ИЧ один ім. форми рід (одна / о) і числа (одну). Відмінюється як местоім. (Цей / а, а, и)
Пологів. различ. ім. і числ. два (м.р., ср.р.), дві (ж.р.) в І.П. і В.п.
Числ. Тисяча, мільйон, мільярд подібно ІС, мають форму роду, числа, відмінка (склон. за типом відмін ІС - тисяча - 1 скл., Мільярд, мільйон - 2 скл.) При отсутств. ІС ці ИЧ самі виступ. в кач. ІС.: Дали мені мільйон.
Колич. ч. поєднуються з ІВ. по-різному:
1.ІЧ один погодився. з ІС в роді, числі, відмінку
2.ІЧ 2,3 в І.П. (І В.п. при неодуш. ІС) управля.т ІС-им у формі Р.п. одн. (Два брата) У косвен. пад. вони согл-ся з ІС (2-х братів)
3.ІЧ від 5 до 900 в І.П. управляють формою Р.п. мн. ч. ІС-их (п'ять лимонів), а в косвен. - Согл-ся з ІС (п'ятьма лимонами)
4. ИЧ тисяча, мільйон, мільярд у всіх відмінках управляють Р.п. мн. ч. сущ-их: тисяча рублів, до тисячі.
Колич. числ., поєднуючись з ІВ, утворюють синтаксич. єдність, кіт. предст. собою один член предлож.: Біля двох озер. У системі схильний. ИЧ не представлений. єдності. Вид-ся дек. груп за особливостями відмінювання:
1.ІЧ один (а, о, і) схил-ся, як повне дод. з основою на г, к, х, типу - тихий, тільки в І.П. мають іменну форму
2.ІЧ 2, 3, 4 у Р., Д., В.п. мають закінчено., схоже на закінчено. Іпріл. мн. ч. У Т. П. оконч --ма. ИЧ 2 має в І.П. (І в В.п. з неодущ. ІС) родові відмінності. для м.р. і ж.р. (Два, дві)
3.ІЧ від 5 до 20, 30 схил-ся за типом ІС 3 скл.
4.40, 90, 100 ім. тільки 2 форми: у І і В п. - сорок, 90, 100, в косвен. закінчено. -А.
5. 200 має в І.П. і В.п. закінчено. -І. При схил. 200, 300, 400 зрад. обидві частини
6. У сложн. ИЧ від 50 до 80 ізм. обидві частини за зразком ІС ж.р. 3 скл. з м'якою основою
7.ІЧ від 500 до 900 изм-ся обидві частини: 1 - за зразком ІС ж.р. 3 скл., 2 - за типом ІС с.р. (Село) під мн.ч. (П'ятисот)
8.ІЧ тисяча, мільйон, мільярд схил. як ІС соотв. роду
9.В складових колич. ИЧ зрад-ся кожне слово.
24.Порядковие числівники
П.чіс. позн. порядок предметів при рахунку, відп. на? який, який, обр-ся від колич. і соотн-ся з ними по семантиці.
У синтаксич. і морф. плані вони подібні до дод. Однак традиційно ця група слів больш-вом лінгвістом Расмі. як числа
1.Все вони за змістом пов'язані з колич. числ., співвідносить-ся з основами колич. числ. в словообразующих. плані (іскл. 1-2). Зберігають чітко. знач. порядку проходження предметів при рахунку; 2.Як і кол. вони соч-ся лише з конкретн. сущ., подлеж-ми рахунку (п'ята людина). Дод. можуть опред-ть будь-числить. 3.порядк. числ. мають цифрове (графіч.) позначення 4. сост. порядк. числ. по стр-рі рідко отлич. від докладаючи.: вони Піш. розд. Сложн. дод. Піш. разом (у двухсотсемідесяті); 5.коліч. ч. м / вжив. у знач. порядк.
Порядк. числ. схил., як дод.: третій - як лисячий, всі інші як докладаючи. з твердий. основою. У сост. порядк. числить. зрад. тільки останній. слово
І. третій третя третє треті
Р. третій третя третє
Д. третій третя третє
В. третій третя
Т. третій третє третіми
П. третьому третій треті
25.Дробние і збірні числить.
Собір.ч. обоз. сукупно. предметів або осіб (2-є дітей). Вони обмежені в употребл. 9-ю словами: двоє, троє, четверо-десятеро. Вони зв'я. з колич., але отлич. від них знач. неподільної цілісності.
Грам. ознаки: не їм. роду; числа; не міг. опред-ся прілагат.; управл. Р.п. сущ. (Четверо бійців); огранич. у вживанні.
При необхідний. висловити сукупність предметів більше, ніж 10, корист-ся синонімічний. заміною або використ. виражений. протягом, в кол-ве або додам. слово штук. Соб. числ. употр-ся:
1.При обознач. пар предметів з сущ., кіт. счит. парами (троє шкарпеток, але три шкарпетки); 2.При сущ. діти, хлопці (троє дітей), люди, особи у знач. людина, 3. тільки собир. употр. при личн. місць.
Соб. числ. м / употребл. / / Колич. у слід. случ.:
1. з ім., обознач-ми: а) осіб м.пола (троє товариш), б) з назв. дитинчат тварин (двоє телят), в) з назв. предметів, имеющ. ф. тільки у множині (П'ятеро доби-п'ять діб) Викл. двоє, троє, четверо.
2 c субстантівір. дод. (Двоє проходження .= два перехожих).
Особ. грам. зв'язку з сущ. - В І.П. управляють Р.п. мн.ч. сущ.: двоє дверей, в косвен. п. согл-ся з ім. (Двох дверей. Однак косвен. Відмінки собир. Числить., Особливо починаючи з п'ятеро, при сущ. Мн.ч. зазвичай замін. Колич. Числ. І.П. - п'ятеро очк. Р.п. - трьом, п'яти очками. собир. числ. м / субстантівір-ся: семеро одн. не чекають.
Соб.чісл. двоє, троє і займенниково-колич-ті слова обидва, обидві в косвен. п. мають закінчено. Докладаючи. м'яко. разновид.; четверо і послід. изм-ся по твердих. варіантом (двоє, двох, двом).
Дробові чис. - Позн. дрібно. частини одиниці (одна шоста) і змішані кол-ва (3,5). Коли ж їх. простий. і складові. Прості: півтора, півтори, кіт. образів. лекс.-синтакс. способом з сущ. половина (стать) + Р.п. порядк. числ. другий. Др. числ. м / поєднуватися з собир. і речовими сущ. (1 / 4 кисню). Півтора мають родові відмінності. в І. та В.п. (Півтора, півтори і управл. Формою Р.п. одн. сущ. (Півтора дня) У всіх зуп. Відмінках півтора, півтори ім. Общу. Форму півтора і согл-ся з ім. В відмінку, причому сущ. Ставиться у множині
Зберіг. складне дрібно. числ. півтораста, кіт. при схил. також має 2 форми: І-В - півтораста, Р, Д, Т, П - півтораста
При числить., Обознач. смеш. числа сущ. ст-ся в Р.п. одн. Дробові числ. изм-ся лише за відмінками. Зберігають особ-ти схил. колич. і порядк. числ., з кіт. вони складені.
При схильний. змішаних чисел употрб-ся слово цілих. У сполучення. з нулем воно стан. в Р.п. мн.ч. (Нуль цілих одна десята)
26. Дієслово як ч.речі. Спряг. і Неспр. форми дієслова
Дієслово - прапорів. ч. мови, кіт. обознач. дію, має граммат. (Морфол.) катег. виду, застави, накл., особи, числа, роду, відмінка (пріч.); в пропоз. викон. ф-ію оповідь.
Гол. має багато грам. форм, кіт. м.об'едін. в 4 групи: 1. інфінітив (читати); 2. відмінювані форми (читаю); 3. причастя; 4. дієприслівники. Самою харак-й явл. 2-а група.
Відмінювати. форми употр-ся лише у ф-ії присудка, мають катег. виду, застави, перех / неперех, возв. / неповернення., нахилений., часу, особи, числа, а некіт. і роду. Інфінітив та деепріч. мають лише катег. виду, застави, перех / Непер., возвр / невозвр. Причастя облад. катег. виду, застави, перех / неперех. возвр. / невозв., часу, числа, відмінка, форми. У дієприкметників є дієслівні. та іменні категорії. Інфінітив кол. будь-яким чл. предлож. Прич. - Присудок і визначення, Деепрічю - обставина.
Всі Глагов. форми поділяються:
На спряг-ті та неспряг. Спряг-ті справ. на: а) наст., буд., бавовняні,. час виявить. накл.; б) сослагат. накл.; в) накаже. накл.
Відмінювані ф. в предлож. виступ. в ролі простий. Глагов. оповідь. Наз-ють предикативними формами.
Неспряг.: А) схиляються: повні действит. і страдат. прич. наст. і бавовняні. вр.; б) незмінність. інфінітив і деепріч.
Інфінітив, деепріч. і прич. некіт. вчені назив. непредікатів. форм. дієслова (вони не міг. виступ. в ролі простий. Глагов. оповідь.)
Сущ-ет взаімосвя. між разл. грам. катег.: 1.между виглядом і часом; 2. між часом, особою, родом; 3. між часом і нахилом.

27.Інфінітів як поч. форма дієслова
Деталі. (Від лат. Невизначеність) це вихідна ф. Глагов., кіт. позн. дію, поіход-її саме по собі, абстрактно, безвідносно до часу, особі, числу, дійсності.
І. не облад. грам. знач. особи, числа, брешемо. і нахилений. Але, як і Дрига форм дієслова, йому притаманні лише категорія виду (писати-написати), застави (передавати-передаватися), перех-і/неперех-і (писати, йти), зворотності / невозвр. (Вмити-вмитися).
Показником форми І. явл-ся суфікси:
-Ть (читати);-ти (нести);-чь (піч). Іноді ці морфеми називають флексіями. Суфікси чь и-ти - непохідних: палити, спричиняти, наздогнати, йти, помсти ... Суфікс-ть вживається після голосних,-ти після согл. У дієслів з основою наст. часу на г, к Инфин. заканчи. на-чь.
Различ. суб'єктивних. і об'єктивний І. Якщо дія виконується суб'єктом (підметом), то це суб'єктивний І. (Він почав изуч. англ. яз.), якщо дія викон-ся об'єктом (доповнення), то це об'єкт. І.: Він попросив брата написати листа.
Синтаксич. ф-ия І. різноманітні. Він м.б. -Підметом (Підійти до нього було страшно);-присудком (Козаки залишилися чекати ключів);-доповненням (Я наказав йому йти вперед);-визначення (в листі я знайшов прохання повідомити ...);-обставиною (ми йшли свободу отствоять).
28.Две основи гол., Їх вичленування і роль у формообраз. дієслова
Сист-ма форм гол. обр-ся від основи інфінітива і основи наст. вр. (Будущ. простий. У Глагов. Соверш. Виду).
В основу інфінітива не включ. його показник: читати-чита-, дивитися-огляді-, нести-ніс-. У Глагов. типу плести, вести основа Інфіна. батоги-, вед-, тобто у них на місці [з] восстанавлі. -Ся, первонач. согл., кіт. бути до дисиміляції (чергування), ін словами, вона збігається з основою наст. вр.; у гол. типу берегти, піч основа інфінітива теж збігаючись. з осн. наст. вр. (Берег-, пек-) Приват. ще основу бавовняні,. вр. Вона зазвичай збігаючись. з осн. Инфин. (Чита-л, ніс-л-а, берег-л-а); в Глагов. типу вів, плів, мерзла основа бавовняні,. вр. отлич. від основи Инфин.: пре-, пле-, мерз-(основа інф. - мерзну-).
Основа наст. вр. виділ. шляхом відкидання від форм нас. вр. (А у сов.в. від ф. Буд.вр.) закінчено.: Знають-знай, дивляться-огляд-, ходять-хід-, крикнуть-крикну-, мелють-крейда-.
Від осн. наст. вр. обр-ся ф. наст. вр. (Буд.прост.), Накаже. накл., прич. наст. вр., деепріч. на а (я): читай-у, еть, пов, ем, ете, ут. Від осн. Інфіна. об-ся ф. бавовняні,. вр., сослагат. накл., прич. бавовняні,. вр., деепріч. на-в,-воші: читав, читав би, прочитаний, що прочитав.
29.Продукт. і непродукт. класи дієслів
Гол. в сов.р.я. справ. на словообр. групи, одні з кіт. явл. продуктивними, ін непрод. Непр. класи включно. близько 400 гол. і не поповнюються новий. образів. Виділяють 5 пр. і 17 непрод. клас.
Прод. 1 кл. суф. а + ть грати, 2 кл. суф. е + ть синіти, 3 кл. суф. єва, ова, єва + ть кочувати, 4. суф. і + ть будувати; 5.суф. НУ + ть штовхнути. Дієслова 4 кл. относ. до 2 спр. інші. до 1.
Непрод. класи относ. преим. до 1 спр.
Ознаки непродукт. класів: 1.Відсутність чітких кордонів м / у морфемами в некот. Глагов. формах (взяти, є); 2.отраженіе істор. чередов-й (взяти); 3.налічіе. Супплетівние форм.
Непрод.гл. 1.гл. з суф. -Ну-позн. довгих. дію або стан, суф. ну в формах прош.вр. утрач-ся.; 2. гол. з суф. ва-в бавовняні,. вр. і інфінітиві; 3. гол. з суф.-в Инфин. і втрата пов. суф. в наст.вр.; 4. гол. з суф. або Так, кіт. утрач. в основі наст. (буд.пр.вр.); 5. гол. з основою Инфин. на згодні., на-сти. (Гребти); 6. гол. з осн. інф. гол. -А,-е,-о в сполучення. -Ере-,-оло-,-і-,-и-,-у-.
32.Переходние і неперехідні дієслова
Всі гол. р.яз. м / розд. на перех. і неперехідні. Перехідні - дієслова, які вимагають після себе ф. В.п. імені без прийменника (писати книгу, рубати дрова). Перехід-ть дієслова тісно зв. з їх лексіч. знач. Перех. явл. гол., обознч-ие ІЗМН. у предметі (ремонтувати годинники), створення предмета, воздейств. на предмет, сприйняття предмета, впізнавання предм. Перехід. явл. і гол., що вимагають після себе форми род.п. імені без прийменника.
До неперех. относ. гол., кіт. не управляють вин. (або рід.) п. сущ. без прийменника (йти, хворіти, спати). Неп. гол. звичайно їм. знач. руху (летіти, бігти), фізич. і нравств. стану (мовчати, сумувати, спати), зміни в стані (одужати, згаснути).
Гол. з постфіксом -ся/-сь зазвичай неперех. При неп. гол. м / вживатися форма він.п. без приводу, але не з об'єктив. значенням.
33.Категорія застави в р.яз. Система заставу. отнош.
У рос. лінгвіст. науці з брешемо. Ломонос. сущ. різн. точки зору. по пов. питання. У наш час, в осн., Протиставити. 2 точки зору.
1. вчення про 3-х заставах (дійств-му, зворотно-середньому, страдат.)
2. уч. про 2-х заставу. (Действ. і страдат.)
Уч. про 3 заставах. согл. пов. теорії заставу гол. указ-ет на отнош. дії, виражений. в Глагов. ф. до суб'єкта і об'єкту. У зв'язку з цим категорія застави властивостей. не всім гол., а тільки перехідним. і образів. від них, возвр-му.
а) За пов. теор., за межами кат. застави оказ. невозвр., неперех. гол. (Ходити, біліти, спати) і образ-ті від них поворотні
б) постійно зворотні дієслова (посміхатися)
Приват. 3 застави 1.До действит. Относ. всі перехід. гол. і перехідність їх д / б реалізована в контексті. 2. до страдат. отн. повернення. гол., образів. від перехідних за допомогою постфікса-ся, позн. дію, кіт. піддається предмет з боку.
При перекладі действит. конструкції в страдат. подлеж. стає доповненням в тв. п. без приводу, а прямий. додатк. дійств. застави стає підлий-им страдат. конструкції.
Действит. і страдат. конструк. м.б. виражені дієприкметниками дійств. і страдат. застави
3. Гол. зворотно-середнього застави позн. дії, спрямований. на сам суб'єкт, як би замикається в самому суб'єкті.
1. (Держкомісія направляє студентів на роботу) - дійств. заставу
2.Студент направ-ються на роботу Держкомісії. - Страдат.
3. Студенти напр-ся на роботу (замикається на самому суб'єкті) возвр.-середній
Уч. про 2 заставах. Категорія. застави охопивши. всі гол. р.яз.
До дійств. отн. гол. форми, позн. дію, не направл. на суб'єкт
До страдт. отн. гол., виражений. дії, направл. на граммат. суб'єкт. Предмет або особа піддається дії з боку друг. предмета або особи, виражений. формами творить. п.
34.Гл. зворотно-середовищ. застави, їх семантич. групи
3. Гол. зворотно-середнього застави позн. дії, спрямований. на сам суб'єкт, як би замикається в самому суб'єкті.
1. (Держкомісія направляє студентів на роботу) - дійств. заставу
2.Студент направ-ються на роботу Держкомісії. - Страдат.
3. Студенти напр-ся на роботу (замикається на самому суб'єкті) возвр.-середній



17. відносить. І прітяжат. Докладаючи.
Відносними дод. Позн. Незмінний прізнакпредмета (неіп. Проявл.в більшою чи меншою мірою) стосовно: до матеріалу (глиняний глечик); до місця, простору (міжпланетна станція); ккліцу або тварині (лебедина зграя); часу (весняна крапель); до числа (потрійний стрибок); кабстрактним поняттями, явищ (наукова праця); призначенням, мети (спортивний зал); дії (вимовні помилки). (Мн. Відносить. Прилогу. Міг. Придбати. Переносні. Якісне значення) мн. Від. Дод. У певних контекстахм. Преобретено. Знач. існує. (Вітальня комнота-вітальня) і употреблл. То в значенні докладаючи. Тов знгаченіі існує.
Присвійним-виражений. Значення належність особі, тварині (мамин хустку) або комплекту. Родовий, тпічной д / рядаживих істот (пташиний, постушій). Близькі за зн6аченію до прітяжат. Відносить. Докладаючи. З суф. Ін: соколине.
У р. я. Притяж. Особисте з суф. Ов (ів), ін (ин), образ. Від влас. Сужеств. Імен людей, Піш. З прописні. Літери: сергей-Сергєєв.
Особливу групу прит дод. Сост повні прилогу з суф. ів, ин, ий, ..., кіт. Указ на приналежність класу, разовідн. Живих істот: слонячий (хобат). Такі докладаючи в сполучення. З ін словами набувають знач. Відносності (лисячий лих, гусячий стіл). Оніже в переносному. Знач. Преобретено. Знач якостей (лисяча хитрість).
Короткі форми притяж. в предлож. Вист. У ролі визначення. Относіт.і притяж. прілаг.не мають степів. Сравн. , А в худ. Літер. Встреч.в формі порівняє. Ступені какавторскіе новообразующимися.
Мн. притяж прилогу. з суф. Ов (ів), ін (перейшли в сущ., Обознач. Географіч. Назви., Прізвища людей (Борисов-місто та прізвище).
Відносить. Схил., Як і якостей.
Притяж. пріл.с суф. Ін (Ин), ів (ів) в одніхподежн. Форм. Вони сохран. Флексні називного типу відмінювання, в ін-закінчено. Повних дод. (Мамин брат, мамин * а * брат * а *, мамину брату). у мн. ч. у всіх під., окрім І., звинувачує. (при неодуш. Істот.) прит. Дод. Мають форми повних докладаючи. (Малини, дядькові).
Докладаючи ж. р. всіх типів відмінювання в тв. п. мають варіанти флексій ою (ою), їй (нею).
Притяж. Пріл.с суф. йот в ним і вин. Пад. Од. та багато інших. Ч. мають закінчено. Істот. (Оленячий-оленячі), у всіх зуп. подежах схил. Як качеств.і відносить. І мають закінчено. м'яко. Типу схил. (Олень, олень). Зберегти. суф. йот
40.Спряж. гол. Типи спряж. Разноспряг. гол. Нетематичних гол.
Разл. спряж в широкому сенсі - изм-е гл. по обличчях, чис., накл., і часів, а у вузькому - ізм.по осіб. і числ. у наст. і буд. простий. вр.
У залежимо. від відмінностей у личн. закінчено. гол. разл. 2 типу спряж.:
1 спр. - Закінчено. -У,-ю: бігу (относ. до разноспряг.), Читаю, читаєш, читаємо (темат. гол.-Е-).
2 спр. - Закінчено. чую, чуємо, чують (темат. гол.-і-)
У зв'язку з налич. гол. -Е,-і в личн. закінчено. гол. 1 і 2 спр., Ці гол. зв. тематичними («тема»-показник дієвідміни)
У давнину ці гол. вхід. до складу основи дієслова. Пізніше відбувся процес переразложенія, спр. Глагов. определ-ся по личн. закінчено. лише тільки для Глагов. з ударно. закінченням.
Для ненаголошені. закінчено. відмінності м / у 1 і 2 спр. в усному мовленні стираються, тому, щоб уникне. помилок, тип спряж. гол. з безуд. закінчено. опред-ся по інфінітива слід. чином:
1.ко 2 спр. относ.: - всі гол. на-ить, крім стелити, жіждеться;
-4 Гол. на-ати: гнати, дихати, тримати чути;
-7 Гол. на-їж: вертіти, бачити, залежатиме, ненавидіти, образити, дивитися, терпіти.
Решта. гол. относ. до 1 спр. Крім того виділ. разноспряг. гол.: хотіти, бігти (в одн. обличчях - закінчено. 1 спр., в ін - 2 спр.) У гол. шанувати в ф. 3 особи мн. ч. можл. форми (шанують, шанують).
Сущ-ют нетематіч. гол.: є, набриднути, дати, створити та їх префіксальні похідні. У їх личн. закінчено. отсутств. гласно. -Е або-і (дам, даси). Дієслова є - у множині має закінчено. 2 спр.
Дієслово дати, створити в 1 і 2 особі множини має закінчено. 2 спр. (Дамо) і в 3 осіб. мн.ч. окнч. 1 спр. (Дадуть)
Гол. ці сохран. риси архаічес., нетематіч. спр. При спряж. гол. часто наблюд. історич. чередов. голосних, особливо у Глагов. 2 спр. у формі 2 л. од. ч. Найрідше зустрічей. черга. у ф. 3 особи множини
41.Пріч.как Глагов. форма. Форми прич. і їх образів. Знач. вр. у прич. Ад'ектівація прич.
Прич .- неспряг. (Несклон.) ф.гл., сполучення. в собі призн. гол. і дод.
Ознаки дієслова
1.Значення сов. і несов. в. (Нести-що несе)
2.знач. часу, м.б. наст., бавовняні,.
3.зн. перех., Непер. Пі перех. гол. і прич. буде употр. прям. додатк.
4.залоговое знач.
5.способность упр-ть іменами, а також мати при собі Примикаючи.
Призн. дод.
1.пріч. образ. форму роду, числа і відмінка, тобто схиляються
2.Як качест.пріл. прич. м / мати і. і коротко. форму
Освіта прич.:
1.Действ. прич. образ. від перех.і Непер. гол. Жнив. від неперех.
2.Пріч. наст.вр. і дійств. і жнив. застави обр. тільки від гол. нес.в.
Жнив. прич. наст. вр. обр-ся тільки від перех. гол., теж від основи наст. вр., від дієслів несов. в. - Суф-ем,-му - 1спр. їм - 2 спр.
Стр.пріч. наст.вр. в с.р.яз. образ-ся не від усіх перех. гол., а тільки від гол. слід. групи: 1. від гол. 1 продуктивного класу; 2. від гол. 3 прод. класу (беспріставочние); 3. від некіт. гол. 4 прод. кл.; 4. від гол. 2 і 5 прод. клас.
Прич. пр. вр. образ. від основи інфінітива при пом. суфіксів:
дійств. прич. бавовняні,. вр. обр-ся від усіх дієслів (неперех., пер.) обох видів (суч. і ніс.) за допомогою суф. вш, в, якщо основа Інфіна. оканч. на гл.зв.
Страд.пр. прош.вр. об. від перех. гл.как правило сов.віда при пом. суф. нн, Енн.
Перехід прич. в дод-ті:
1. найчастіше перех. страдат. прич. прош.вр.
2.страд. прич. наст. вр. рідко перех. в дод.; з залежимо. словами вони сост. завис. оборот.
3. Дійств. прич. схильні до переходу в дод., тому що м / обознач. пост. ознака.
4.Действ. прич. бавовняні,. вр. мають яскраво виражений. категорія. часу, що перешкоджає їх ад'етіваціі.
5. прич. м / втрат. без определ. ім. сущ., виступати у знач. цього сущ. переходить в сущ.
42.Деепріч. як гол. форма. Образ. деепр. Адвербіаліз. деепр.
Д. - незмінність. ф. гол., тв. в собі призн. гол. і прислівники.
Призн. гол. 1. значення виду (читав-прочитавши); 2. з категорією. виду у Д. злилася категорія. часу.; 3.Д. як і гол. має заставу. зн., кіт. виражений. лише у формах дійств. застави; 4.Д. м / управляти іменами і мати неизмен. Примикаючи. слова (прочитавши швидко)
Призн. прислівники: 1.неізменяемость; 2. Д.прімикает до відмінюється, предикативні. формам гол. в виявить., сослаг., накаже. накл; 3. викон. в предлож. ф-ію обставини.
Образів-ие Д. Д. несов. в. образ. від основи Глагов. наст. вр. за допомогою суф. а (я) - читаючи. Не образ. деепріч. слід. гол. несов.в.: з основ. на г, к (біжать); з основ. Инфин. на оло (молоти); гол. непрод. групи з суф. ну.; гол., имеющ. в корені інф-ва согл. із, з, х, ст.
Д. соверш. виду обр. від основи інф-ва у вигляді суф. в, ш, при основі на гл.зв. Якщо основа заканчи. на согл., Д образ. за допомогою суф. ш.
З втратою виду і застави Д. перехід. в наріччя - адвербіалізація.
1.Чаще всього перех. у прислівники. одначе. Д. без пояснить. слів, особливо в позиції після присудка або в кінці пропоз.
2.Окончат. перейшли в нар. др.рус. Д. з суф. учи (ючи)
3.Полн.перешлі в нар. мног. фразеологізми (стрімголов)
4. Некіт. Д. м / виступати у знач. прийменників: не дивлячись на.

45.Безліч.-предикат. слова (кат. сост.) семантіч., морф. і синт. призн. біл.-предік. слів. Розряди без.-пред. слів по знач., по обр.
До категорія. сост. относ. знаменат. неизмен. слова, кіт. позн. стан і употр. у ф-та гол. чл. безособовий. предлож. (Треба, можна, шкода, соромно, пора, боляче, сумно). Для обознач. категорія. сост. употр. та інше назв. - Безособово-предикат. слова (предік. прислівників.)
За происхожд. - З коротко. дод. СР р. і прислівників на-о (весело, жарко, світло, близько, дале, смішно). Інші схід. до сущ.: час, лінь, полювання, дозвілля, не можна, шкода.
За значенням
1.Слова, виражений. фіз. сост. живих істот, псих. сост. людини (боляче, гірко, весело, важко)
2.сл., вир. оцінку сост. або дії (легко, важко, добре)
3.сост. природи (сухо, затишно, волого)
4. модальність - отнош. до дії з точки зору. можливості
Морфологічні. ознаки - їх незмінність. За формою сходить з коротко. Докладаючи. ср.р., прислівники і сущ. Це граммат. омоніми, що виражають різні граммат. знач., по-різному относ. до слів мови.
Тільки кат. стану - треба, можна, не можна, соромно, жаль, не хочеться, ніколи, совісно, ​​нудно.
Без.-пред. слова, співвідносить. з якостей. дод. і прислівниками, мають форми ступенів порівняння (темніше, зручніше, легше всього)
Синтакс. ф-ії. Кат. сост. в предлож. - Гол. член в невиразний. перед., можуть употр. з відволіктися. і полуотвлеч. зв'язкою (бути, стати)
Слова кат. сост. м / вживатися з залежимо. інфінітивом (до слів можна, треба, необхідно, не можна)
Слова кат. сост. м / управл. сущ. і местоім. у В. і Д. п. без прийменників і в Р., Т., В.п. - З приводами
За освітою
1.слова образів. в результаті переходу коротко. дод. ср.р. та прислівників в кат. сост. (Тепло, добре)
2.
46.Предлогі. Розряди пропоз. за структурою і образів. Морф. класифікація прийменників.
Пропоз. - Служ. слова, указів. на отнош. і.сущ. (Местоімен.) у косвен. відмінках до ін словами в словосочета. або предлож.
У залежимо. від происхожд. бувають непроізвод. (Первообразние_ і похідні. Непохідні виникли в давнину, втратили семантичну та морф. Зв'язок з тими знаменат. Частинами, від кіт. Образів. - Без, в, у, для, з, до, на, над, про, про, через, через, при, про. Велика частина багатозначна і мають омоніми серед префіксів - в'їхати в гараж і т.д. У більшості односкладові, двоскладові завдяки швидкому про - день, образо. подвійні прийменники - через, з-під, просторічні - по -за, по-над. Похідні - діляться на прислівникові, отименние, віддієслівні. прислівникові образ. від прислівників-поблизу, вдалину, всередині, близько, поруч, попереду, ззаду. Некіт. втратили функцію прислівників і явл. службовими - замість, крім , поблизу, дотично. отименние - образів. від различ. беспредлож. і прийменникових форм косвен. відмінків і.сущ. - шляхом, за допомогою, внаслідок, продовження, у силу. Віддієслівні - образ. від деепріч. - завдяки, виключаючи, не дивлячись на, не кажучи.
За структурою - прості (до, на. З, при), складні (з-за, з-під) і складені (слідом за, по напрямку).
47.Отношенія, висловлені приводами, вживаючи. прийменників
Прийменники уточнюють знач. відмінкових форм імен та виражений. різноманітні. синтаксич. відносини. Просторові (вийти з лісу), причинні (плакав від радості), тимчасові, цільові, об'єктні, определ.-обставинні. Один і той же привід м / виражений. различ. смислів. відносини.
Пр. виконують служ. синтаксич. ф-ію - пов'язують структурні елементи словосполучення. При омонім. формах косвен. пад. пр. служать для розмежовані. цих форм. Пр. употрб. з опред-ми відмінками імені або местоімен.
до, від, без, для, з, з-за, з-під, у - тільки з Р.п.
до - тільки з Д.п.; через, про - з В.п.; над, перед Т. П. при - В.п.
З В.і В.п. - В, на, про, про; В.іТ.п. - За, під; Р.п. - Між, В., Д., В.п. - за, Р.В.Т.п. - З
Похідні употр. з одним відмінком - Р. - протягом, в продовження, внаслідок і т.д.
У сост. приводах вирішальне знач. ім. кінцевий, непроізв. прийменник по відношенню до чого.
Прийменники з, с
З - употр з Р.п. з словосочета. зі знач. дії, направ. зсередини, джерела, вказівки на походження, цілого, з кіт. виділ. частину. Привід з сполучення. з Р., В., Т. П. Р.п. - Дії, начінающ. з поверхні - злетіти з дерева, Вюпю - прибл. кол-во. Привід у - тільки з Р.п., у В. і В.п. - Направл. всередину предмета.
48.Союзи. Морф. хар-ка спілок: простий. і складові. Союзи одначе., Посторяющ., Подвійні
С. - служ. слова, кіт. упротр. для зв. одноро. чл. пропоз. або частин складно. пропоз. Иног об'єд-ють самост. предлож-мія. Позбавлені грамотою. категорія., не явл. чл. предлож. Облад. функціонально. знач.
За происх. справ. на непроізв. і произв. Похідні - кіт. за структурою м / співвіднести з ін част. мови (зате, теж, щоб, або також) виник. шляхом злиття различ. сполучень, ін виник. шляхом переходу знаменат-их слів в спілки (що - місць., хоча - деепріч., раз - прислівники.) і т.д. - Не їм. морфемного складу, неподільні.
Непроізв. - Не співвідноситься. з ін годину. промови, - і, так, але, ні.
За складом - простий. і сост. Прості - упоряд. з одного слова (щоб, зате, і, або, однак) можуть бути з 2-х слів, але склад-ють од. ціле - тільки що, як тільки, як тільки; вони неподільні. Складові - упоряд. з 2-х і більше слів, діляться на два компоненти, одні з кіт. относ. до однієї частини, а ін - до другої частини сложноподч. предлож. (Тому що, тому що, так що, для того щоб).
За вживання - одиночні і повторяющ. Поодиноко. - Спілки, кіт. употребл. в конструкції 1-н раз, располаг. між компонентами або входять до складу одного з них. Повторяющ. - употребл. не менше двох разів при однотипних компонентах - і ... і, або-або, то-то, ні-ні. Парні - одна частина вхід. в один компонент, інша в другій - не тільки ... але й, хоча ... але, якщо ... то, як ... так.
49.Сінтаксіч. ф-ії спілок. Соч. і подчин. союзи. Союз. слова
Соч. спілки - виражений. синт. отнош. між незалежний. рівноправні. компонентами - однород. сл. пропоз. або частинами сложнос. перед.
Справ. на соедин., противит., розділить.
З'єднає. (І, та в значенні та, ні, як так, не тільки ... але, також) перерахування одноро. чл. пропоз. і частин сложносоч. предлож.
Противит. - (А, але, так, зате, тільки, однак, а то, не то, же) противоп. або заміщення. розділить. (не те ... не те, або, або ... або, або, то ... то, чи то ... чи то) указ. на виключають один одного події.
Подчин. союзи употребл. для зв'язку частин слож.подч. пропоз., якщо вони зв'язку. самост. пропозиції і виступ. в ролі приєднав. спілок. За значенням справ. на асематніческіе і семантем. Асемантіч. - союзи зі знач. з'ясувальних. Служать для зв'язку залежимо. компонента з гол. - Що, щоб, як, ніби, нібито. Семантіч. Спілки - пов'язують залежну частину складність. пропоз. з глав., виражений. различ. обставин. знач., а також значення умови, результату, порівняння - діляться на тимчасові (коли, як, лише, як тільки, перш ніж, ледь, з тих пір як), умовні (якщо, якби, якщо, якщо, коли б) , причинні (тому що, так як, тому що, бо, завдяки), уступітельние (хоча, незважаючи на те що, нехай), цільові (щоб, з тим щоб), наслідки (так що), порівняльні (наче, немов )
Пояснювальні спілки - займаючи. проміжні положення між вигадав. і подчин. спілками: тобто, саме, а саме, це означає, або, причому, притому.
50.Частіци. Розряди часток за значенням. Функції і употребл. ч.
Ч. - служ. слова, кіт. вносять доповнить. сенс, модальні, емоції-е відтінки в предлож., словосполучення й окремі слова Ч. не мають самост. лекс. знач., тільки Ч. так, хіба можуть употр. в якості самост. слів-запро-ий. У пропозиції Ч. м / стояти перед словом, з кіт. вони пов'язані за змістом (препозитивне - так, не, он, дай), або після слова (комунікації) (ж, чи). Ч. Хіба, просто, саме, адже розміщ. вільно. За происхожд. зв. з рiзними. частинами мови - що за, те, все-таки, собі, все, це - схід. до местоім.; просто, прямо, саме, наблизить. до прислівників., дай, давай, було, бувало, чай - дієсловам; ніби, чи, немов - до спілок.
У залежимо. від виражений. відтінків знач., справ. на 1.смисловие 2.модальние, 3.емоціон-ті
1.указат. (Ось, он, це, воно, во) - служ. для вказівки на предмет.
Визначить. (Саме, якраз, майже, так само, точно, просто) використ. для визначення уточнення якогось сенсу в слові чи вираженні.
Видільної-обмежувальні (всі, єдино, ісклчітельно, тільки, лише, хоч, хоча б) - виражений. обмежить. відтінки слова або сполучення. слів, виділяючи їх логічно
2.Модальние. стверджувальні (до, точно, так, як же, як є) - підтвердж. власних думок. Негативні (не, ні) заперечення, посилення заперечення. Питальні (чи, а, хіба, невже) виражений. питання, сумнів, невпевненість. Припущу-ті (авось, ніяк, мабуть, чай, заради, хіба, чи що, навряд чи, навряд чи). Порівняє. (Немов, ніби, наче, начебто). Модально-вольові (нехай, нехай, дай, давай) употр. для виражений. відтінків побажання, наказу, спонукання. Относ. сюди і мовляв, мовляв.
3. Емоції-ті. окличні (як, що за, який)
Формообраз. - Нехай, нехай, давай, так, б, б - образ. морфологічні. форми накаже. або сослагат. нахил.

51.Модальние сл. Розряди м.с. по знач. Співвідносності м.с. з ін частинами мови
Вперше м.с. виділив В. В. Виноградов. Це слова, що виражають точку зору мовця на ставлення змісту висловлення до дійсності і виступають у ролі вступного члена або слова-пропозиції. Виникли в результаті морфолого-синтаксичного способу словообразующих., Про що свідчень. їх співвідносить. за формою.
1.с коротко. дод. СР роду або прислівники на-о: безумовно, безперечно, має, звичайно, поза сумнівом, очевидно, справді.
2 c і. Докладаючи.: напевно
3.с Глагов. формами: може, здається, здавалося (із'яв.накл.), здавалося б (сослаг. накл.), мабуть (повеліт. н.) дати знати (інфін.)
За значенням: 1.м.сл., обознач. твердження (дійсно, справді, звичайно, безумовно, безперечно) 2.м.с. позн. припустити. (Напевно, напевно, ймовірно, вірно, має, досить імовірно)
Синтаксич. використ. м.сл. або в якості слова-пропозиції або в ролі вступного слова (члена). Мод. сл. і вступні - різні поняття. М.сл. - Морфолого. розряд слів, введення. сл. - Одиниця синтаксису. М.сл. - Один із способів вираження синтаксич. категорії вводності.
52.Междомет. і звукоподр. слів. Семантіч. групи вигуків. Розряди межд. за складом і освіти
У р.яз. є дек. типів слів, не относящ. ні до самост., ні до служ. частин мови: а) ай, ак, ой, тьху, на жаль, б) агов, гайда, цить, в) здрастуйте, здорово, до побачення, р) киць-киць, ціп-ціп; д) зась, киш, ату - вигуки.
Від. вчені не счит. наведений. звук. комплекси словами, але оскільки вони осмислені, використ. для спілкування, індивідуальні за значенням, значить, це слова.
У вигуки. немає морф. зн., форм і категорій, це неизмен. слова, не вступ. в синтакс. зв'язок з ін член. предлож., не образ. словосоч., не зв. емоцій, а лише виражений. їх.
Міжн. - Частина мови, що складається з неизмен. слів, виражений. почуття (але не зв. їх) і не вступають у синтаксич. зв'язок з ін словами в реченні.
Звукоподраж. слова - по св. звук-му оформлення вони явл. відтворення. рефлективних вигуків людей, імітацією криків животн. (Мур-мур, хі-хі, буль-буль, ква-ква, тук-тук і т.д.) Відмінність. від межд. - Не їм. емоції. забарвлення, у мові вист. в фун-і чл. пропоз., не обознач. почуття або волеіз'явл., а відтворення. звучить. сопровожд. дії.
Глагов. межд. - Стриб, скок, хвать, стук - але правильніше їх вважати особливими формами Глагов. Емоції-ті м. - О, ой, ой, ах, ех, на жаль, ага ..., повели-ті м. - Марш, стоп, гей, ау ...
Міжн. явл. окремими словами в предлож. За способом образів. діляться на первісних. (Первинні, непохідні) і непервообразн. (Вторинні, похідні). Первообр. - Не їм. зв'язку зі знаменат. частинами мови (ага, ай, агов, ах, брр, на жаль), звукоподр. (Кхе-кхе, хі-хі, гав-гав ...) Непервообразние - співвідносяться зі знамен. частинами мови - боже, бач, батюшки, чорта з два, ось ті раз. За значенням - 1.вираж. емоції і емоції. оцінки 2.вираж. волеіз'явлен. 3.вир. етикет (побажання, привітання., подяки., вибачення. 1. однозначний. (ай-ай, ба, боронь Боже, ось, ось так раз, скажіть на милість; неоднозначний. дифузні - ах, ай, ага, дуже, з розуму зійти, чорт забирай. 2. ау, алло, гей, тсс, валяй, ну ж, маржі. 3. дякую, вибачте, звдравуств., привіт, прости, на все добре.
35.Категорія способу. Дійсного і сослаг. спосіб.
Умовний спосіб, воно ж умовн., Воно ж желати., А так само ум. - Желати., Представляє дію як желати. або можл. Обр-ся воно аналітично, тобто будь-яким поєднанням форм Глагов. з суфіксом-л-(прийшов) з часткою б - прийшов би. Вона мож. стояти як після Глагов., так і перед ним, відділятися від нього ін словами, до кіт. буде примикати. Сосл. накл. не має форм часу та особи, але має ч. і р. тільки в од. числ.
Форми сосл. накл. можуть висловлювати 1) жел-сть дії ("І все б слухав цей лепет, всі б ці ніжки цілував .." А. С. Пушкін.), 2) предпол-сть дії ("А ви ноктюрн змогли б на флейтах водостічних труб? "Маяковський.), кіт. може бути викликана роздуми про. протиставленням дій ("Ви б напевно подавилися, ми ж - нічого, облизнулися" Башлачев) або жел-стю того, щоб ця дія була не тільки предпол. ("Ах, якби я тільки міг навіки з вами не прощатися!"). Предпол. дію також може висловлювати зав-сть його від іншої дії ("Якщо б я був фізично слабким, я б морально стійким був, ні за що не ходив би по бабах, алкоголю б ні грама не пив .." Висоцький). Крім того, сосл. накл. може позначати дію, всупереч кіт. відбувається ін дей ("Скільки б ти не ховалася, все одно моя ти, ду-ду-ду ..")
Сосл. накл. употр-ся в тих випадках, коли дія предст-ся можл., желати. або необх., але ще не осущ-ся, коли висловлювання-ся прохання, побажання чи рада, але в більш м'якій формі, ніж у накаже. способі.
Категорія способу висловлює отн-ния дійств. до дійств-сті, устанавл. мовцем особою. Дійств. може мислитися як реальн. факт, що мав місце в минулому., происх. у наст. або такий, кіт. осущ-ся в буд .. У цьому випадку Глагов. в вилучивши. накл., у ф. наст., бавовняні,. або буд.времені: я кажу, я говорив, я буду говорити.
39.Категорія особи російського дієслова. Безособові дієслова. Недостатні дієслова.
Особа - Наимен. для двох взаємопов'язаних. морфолог. кат-рій, характер. местоім. і Глагов. і виражений. соотн-ня пр-ту, обознач. підметом, з учасниками акту речі.Ліцо Глагов. - Словоізм .. кат-рія, характ. для Глагов. форм наст. і буд.вр. вилучивши. накл., а також для повів. накл. і виражений. в прот-ванні трьох категорія. форм: 1 особи (йду, йдемо), 2 особи (йдеш, їсте) та 3 особи (йде, їдять). Личн. форми Глагов. согл-ся з соотв. формами місць .. З сущ. ж завжди согл-ся форми 3 особи Глагов.: Поїзд йде; Загони будуть будуватися; искл. складає согл-ня форм 2 особи зі зверненнями: Товариш, вір ... Грам. інф-ція личн. форм Глагов. доповнює грам. зн-ня соотв. местоім. форм. Форми 1 особи вказують на те, що назв.сказуемим предикат. ознака хар-ет говорив: я кажу, читаю; 2 особа вказує на те, що предік. ознака хар-ет слухача: ти кажеш, читаєш; форми 3 особи вказують на отн-ність предикат. ознаки до "пр-ту мови", не беру участь. в дан. кте мови: він читає, пише. Обобщ. - Личн. з-не можуть мати не тільки форми 2 особи: (Хіба все запам'ятаєш, що сталося з тобою рік тому?), але також форми 1 і 3 особи: (Що маємо не бережемо - втративши плачем). Форма 3 особи, употр. поза тв-ия з подлеж. може їм. неопр. - Личн. Зн-ие (у двері дзвонять)
Всі Глагов. діляться на два лекс.-грам. розряду - личн. Глаг.и, зрад. по особах (таких больш-во): читати, грати та ін і безособово. Глагов., Не зрад. по обличчях: вечоріє, морозить і др.Еслі суб'єктом дійств. явл. сам говір., дієслово употр-ться у ф. 1 особи од. або мн.ч. Якщо суб'єктом дійств. явл. соцзабез., до кіт. непоср. звертається говір., Глагов. употр-ся у ф. 2 од. або мн.ч. Ти добре зробиш, якщо прийдеш до мене сьогодні. Ф. 3 л. Глагов. употр-ся для позн-ня дійств. особи або пр-ту, не беру участь. в мові. Суб'єктом в цих випадках явл. особа, з кіт. говір. не веде бесіду: Вона правильно зробить, якщо прийде до мене

43. Прислівник як частина мови. Розряди прислівників. Ступені порівняння прислівників.
Нар. - Частина мови, в кіт. входять слова, обознач. ознака дейст., стану, якості, пр-ту чи ін ознаки - швидко, легко,. Це неизмен слова, не виражений. ніяких грамматич. зн-ний, не облад. ніякими грам. категоріями. Відрізнити їх можна по специф. суфіксам --о,-е,-скі, - ьі,-ому,-ему (+ по-). З ін словами поєднуються примиканням. У пропоз. виступають гол. обр. у функції обст. ім. частини оповідь., рідше в кач-ве несогл. опред. (Кава по-Варшавський) За словообразующих. стр-ре соотн-ся з усіма хтозна-якого. част. мови, при цьому м. б. похідними від них (мотівір.) і непроізв.
За лекс. зн-ня поділяються на
1. Обставинні - доповнюють слово, до кіт. примикають вказівкою на - час - вчора, нині, вдень, завжди, навесні, зараз
- Місце - скрізь і всюди, тому, здалека, назустріч, збоку
- Причину - зопалу, сп'яну, зосліпу
- Мета - навмисне, спеціально, жартома, на зло
2. Означальні - хар-ет знаменат. слово з боку
- Кач-ва - повільно, нерозумно, надійно, урочисто
- Кількості, тобто ступеня прояву ознаки -
- Неопред. к-сть - багато, мало, приблизно
                           - Потужність. к-сть - удвічі, тричі, двічі
- Образу і способу дії - врозтіч, упереміш,
- Порівняння та уподібнення - по-дружньому, як і раніше,
- Сукупності - удвох, утрьох, всенародно, спільно
Нар. з суфіксом-о, образів. від якостей. дод., утворюють ступені порівняння, за образом і подобою своїх прабатьків:
1) Вищий ступінь виражається
2) синтетично: за допомогою суфіксів-її (-ів),-ше,-е - цікавіше, довше, сильніше, голосніше
3) - аналітично: за допомогою допоміжного слова більше в поєднанні з вихідною формою прислівники - більш сильно, більш мерзенно, більш бридко і т.д.
2) Найвищий ступінь виражається
- Синтетично: за допомогою суфіксів-ейш-,-айш-- уклінно прошу, найнижча кланяюсь.
- Аналітично: поєднанням слова найбільш з вих. формою нар. - Найбільш огидно, найбільш стрьомно, найбільш хреново і т.п.
- Складна форма: поєднанням слів усіх, всього з синтетичні. формою порівняє. степ. - Краще за всіх, найбільше
Нар. у формах степ. сравн. в пропоз. є обставинами способу дії - "Вона була хороша, вона була краще за всіх ..."
Є на світі прислівники прапорів., Якщо вони образ. від прапорів. слів. А є ще нар. займенникові. Вони не наз-ють ознаки, а тільки вказують на нього, тобто на образ дії (так), місця дії (там), час дії (тоді), причину (бо, тому), мету (потім).
30. Категорія стану дієслова. Освіта видів дієслова. Типи видовий кореляції. Особливості видоутворення дієслів руху.
Категорія стану - сп-сть гол. хар-ть, яким чином розвивається дію в часі.
Гол. доконаного виду виражають дію, обмежене у своєму розвитку якимось межею, після досягнення якого воно припиняється. (Ось будинок, який побудував Джек). Крім загальновидовому, гл. сов. виду мають частновідовие значення, які проявляються в умовах контексту:
- Конкретно - фактичне, коли припинення дії викликано його вичерпанням (Відговорила гай золота);
- Наочно - зразкову: (Додому прийдеш - там ти сидиш)
- Межа може ставитися до початку дії (Зпелі тесані дроги; він тут як закричить благим матом); розвиток дії може бути обмежене тимчасовим відрізком (На лужок, на лужок приходь, мій друже, побалакати, поцілуватися, аль не хочеться ужо?);
- Действ.м. бути представлене як вчинилося одноактно, миттєво (Він посміхнувся на прощання і за собою двері закрив).
Гол. ніс. виду - висловлюють не обмежене будь-яким межею дію, Вони теж мають частновідовие значення:
- Конкретно - процесне, тобто конкретне неповторяющееся дія - пишу листа, стою біля входу
- Необмежено кратне, тобто необмежено - повторюване дія - вона ходила до школи, бігала по ранках і багато читала
- Узагальнено - фактичне, тобто сам факт наявності або відсутності дії - У мене бабуся здорово пироги пече
- Значення постійного відносини - квиток коштує п'ять копійок
Категорія виду охоплює всі гол. без винятку. Більшість з них мають співвідносні форми ніс. і сов. виду, тобто складають видову кореляцію. Два дієслова протилежного виду, кіт. мають одне і те ж лексіч. значення і розрізняються лише наявністю або відсутністю ідеї результату дії, називаються видовий парою. Гол. ніс. виду утворюються від гол. сов. вигляду за допомогою суфіксів
1) -ива-/-іва- - випити / випивати, списати / списувати
2)-ва-- дати / давати
3)-єва-- продовжити / продовжувати
4)-а-- підрости / підростати
5) чергуванням суфіксів-и-и-а-- навчити / навчати
  Гол. сов. виду утворюються від гол. ніс. вигляду за допомогою
1) суфікса-н-- в'янути / зів'янути
2) приставок - сохнути / повсихали
Видові пари можуть утворюватися також
- Зміною наголосу - розрізати / розрізати
- Супплетівние - брати / взяти, гворіть / сказать
31. Одновидових і двувідовие дієслова. Способи дієслівної дії.
Одновидових дієслова - Глагов., Не вхід. у вид. пари, тобто не їм. соотн .. (Кореллятівних) Глагов. противопол. виду. Так, несоотнос. по виду явл. всі неграничні Глагов. ніс. виду - буттєві Глагов.: бути; зв'язкові Глагов., Глагов. отн-ния: бути; мод. Глагов.: хотіти; Глагов. прин-сті: мати і положення в просторі: стояти; Глагов. зі зн-ням физич. і психич. сост.: спати; інтелект. і емоції. отн-ния: знати; сприйняття: бачити; звук., дивиться. та інших физич. проявів: гриміти; роду занять: вчителювати; прояви тих чи інших св-в х-ра, зовнішності тощо: мудрувати; неоднонапр. руху: літати і ін
Несоотносіт. Глагов. сов. виду вважаються, напр., деривати з суфіксом-ану-типу разг. сказануть (є доп. відтінки однократності і Експром-сті, отсутств. в виробляє Глагов. сказати). Одновід. явл. також префиксально. обр-ня від Глагов. ніс. виду типу закричати і префиксально - (-суффіксально-) постфіксальні Глагов. типу розкричався, з тих чи ін. причин не образ. вид. пари шляхом вторинної імперфектіваціі.
Двувідовие дієслова - Глагов. типу веліти, женити, стратити, обіцяти, атакувати, організовувати, досліджувати, сприяти, кіт. у різних контекстах мають св-вами те сов., то ніс. виду. Ср: (Протягом двох років вчені досліджують цей вірус (що роблять? - Нес.від); Вчені негайно досліджують дану інформацію і зроблять відповідні висновки (що зроблять? - Сов.від)). Проте контекст не завжди дозволяє визначити вид таких дієслів: Селянин одружив сина - що робив? або що зробив? Щоб уникнути непорозумінь регулярно використовуються словообразующих. сп-б зняття омонімії: 1) перфектівація: обіцяти ® пообіцяти, одружити ® разг. одружити; двувідовой Глагов. тоді розуміється і сприймається переважно як Глагов. несов. виду; 2) імперфектівація: атакувати ® атакували, організувати ® організовувати; двувід. Глагов. в так. парі реал. переважно св-ва сов. виду.
38. форми теперішнього і майбутнього часу дієслова, їх освіта та значення.
Форма наст. вр. буває тільки у Глагов. ніс. виду. Глагов. ніс. виду у наст. вр. можуть позначати дії довгих. і повтор., происх. у момент мовлення. Різні відтінки зн-ний наст. вр., виник. у мові, можуть бути зведені до двох осн. випадків употр-ня: наст. актуальне й неактуальне.
Ця актуальне - основне значення наст. вр. Дія представлено в цьому випадку як таке, яке відбувається саме в момент мовлення. Реальний момент, в кіт. здійснюється дія, може й не збігатися з моментом мовлення. Граматичне значення форми наст. актуального таке, що воно представляє дію так, як ніби воно відбувається зараз, перед очима співрозмовника.
Наст. актуальне може представляти дію, яке почалося раніше моменту мови і відбуватиметься після моменту мовлення. Дієслова, які називають стан або положення особи або предмета в просторі і часі, отримують значення наст. постійної дії: Земля обертається навколо Сонця; Дерево росте на краю яру.
Ця неактуальне позначає дії, зазвичай регулярно повторюються, не віднесені до моменту мовлення: По дорозі на станцію я завжди зустрічаю цю дівчинку; Щоранку листоноша приносить листи й газети. Одне із значень наст. неактуального наступне: дієслово позначає дію, яка мислиться постійно властивим суб'єкту, представляє його постійний стан або положення, його вміння або здібності. Дія може і не відбуватися у момент мовлення: Дитина вже ходить; Вона добре співає ..
Наст. неактуальне виявляється необхідним у тих випадках, коли потрібно передати стійкі, відмінні властивості осіб або речей.


37. Категорія часу дієслова. Минулий час, освіту форм минулого часу, їх значення.
Час - морф .. словоізм .. категорія Глагов., виражений. в проти-нии форм наст., бавовняні,. і буд. часу отн-ние дійств. до часу його осущ-ния. В опозиції часів. форм наст.вр. вказує на одновр-сть дійств. з опред. точкою відліку часів. отн-ний - з моментом мовлення: Я йду або з ін дією: Я думав тоді, що йду по знайомій місцевості. Форми бавовняні,. і буд. вр. вказують соотв. на предшеств. точці відліку: Я йшов, на проходження за неї: Я буду йти. Ці категорія. зн-ня в конкр. виска-іях реалізуються у вигляді приват. зн-ний тієї чи іншої часів. форми. Катег. часу тісно пов'язана з катег. виду і накл.: Глагов. сов. виду не їм. ф. наст. вр.; прот-ня часів. форм осущ-ся лише у рамках вилучивши. накл.
Минулий час - одна з трьох категорій. ф. Глагов. вр., обознач. отн-сть дійств., сост. або отн-ния в минулому., тобто обознач. дійств. як предшеств. моменту мовлення або ін. т. отсч. часів. отн-ний: Два дні по тому я зустрів її в численній компанії. У Ф.М бавовняні,. вр. два форм. пок: формообраз. суфікс -л/-л '(отсутств. тільки у небагато. дієслів непродукт. класів у формі м.р. одн. типу ніс, пек), а також незмінність сть по особах (і изм-сть за родами, що пов'язано з происх-ням сучас. форми прош.вр. з прич. форми, порівн.: втомитися - втомився, втомилася, стомлено, втомилися і втомлений - втомився, втомилася, стомлено). Категорія. зн-ня форми прош.вр. реаліз. в ряді приват. грам. зн-ний. Для Глагов. сов.віда це перфектний і аорістіческое зн-ня. перфектний зн-ня набл-ся в контекстах типу Альоша, ти змерз, ти в снігу був: Глагов. форма позн. дійств., состоявш. у минулому., рез-т ж дійств. отн-ся до цього. Аорістіческое зн-ня зв'я. з вказівкою на дійств. у минулому., не зв'я. своїм рез-том з наст.: Піднявся я і пішов до Генку. Для Глагов. нес.віда хар-но імперфектівное зн-ня - вказівка ​​на неза-сть дійств. у минулому.: Олександр мовчав. Відзначу. також случ. переносні. употр-ня форм прош.вр. (Преімущ. для Глагов. Сов.віда): 1) прош.вр. в зн-ванні наст.вр. (Ім. на увазі абстр. Наст.): Якщо напав на неї шуліка, то куди, думаєш, кидається?; 2) прош.вр. в зн-ванні буд.вр.: Тікати, бігти! Інакше я помер. Іноді устан-ся особ.форми прош.вр. "Мгновен. довільно. дійств. ": А він і прийди, і закричав або: Діти - скік у воду. Очевидно, тут не можна гов. про осіб. морфолог. формі; має місце переносні. употр-ня імперативу або ж исп-ня осіб. неизмен .. (Аналітіч.) Глагов. типу скок, геп. Немає в СРЯ і форм "давно минулого" часу (плюсквамепрфекта): називаємо. іноді так. терміном Глагов. типу хаживал явл. форм. бавовняні,. вр. від Глагов. походжали, потенц. Ім. та ін морф. Ф. (буде походжали).
1.Сл.образ. як розділ язикозн. Зрозумілий. про морфему. Типи морф.
2.Морфеми метериально висловлю-ті та нульовий. Функції морф. Зрад., Що відбуваються на стику морфем у процесі словотворення, формообраз. і словозміни
3.Основи слова. Особливості вичленування основи словоізм.
4.Морфемний спосіб словотворення і його різновиди
5.Неморфемние способи словотворення
6.Предмет морфології. Граммат.значеніе, грам. форма, грам. категорія. Способи та засоби виражений. граммат. знач. в рус.яз.
7.Вопрос про частини мови р. яз. Принципи классифик. частин мови
8.І.сущ. як частина мови. Лекс.-граммат. розряди ІС. Сущ. власні, і наріц. Перехід власної. ІС в наріц.
9.Сущ.одущ.і неодуш.
10.Сущ. конкрет.і відвернути.
11.Категоріі роду сущ.
12. Категорія числа сущ.
13.Кат. відмінка ім.
14.Склонен. сущ.
15.Разносклон. сущ
16. Ім'я Докладаючи
17. Відносить. і притяж. дод.
18. Повна і коротка. ф. кач. дод.
19.Степені зрівняний. дод.
20.Местоіменіе
21.Склонені. местоім.
22.Імя числівник
23.Морф. особ. колич. числ.
24.Порядковие числівники
25.Дробние і збірні числить.
26. Дієслово як ч.речі. Спряг. і Неспр. форми дієслова
27.Інфінітів як поч. форма дієслова
28.Две основи гол., Їх вичленування і роль у формообраз. дієслова
29.Продукт. і непродукт. класи дієслів
30.Категор. виду дієслова
3
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Іноземні мови і мовознавство | Шпаргалка | 182.2кб. | скачати

Схожі роботи:
Морфологія латинської мови
Особливості російської мови Фразеологізми та їх значення у розвитку образності мови
Причастя і дієприслівника в системі частин мови російської мови
Гурток російської мови найбільш поширений вид групової позакласної роботи з російської
Частини мови російської мови
Твір з російської мови
Характеристика російської мови
Фразеологія російської мови
Стилі російської мови
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru