Моральне виховання

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Контрольна робота з предмету: «Етика»
студентки заочного відділення
ФПК і ПК
групи ПС - 3 № 07555 курс 2
варіант 05
Бабич Ірини

Моральне виховання
Введення
1. Сутність морального виховання.
2. Структура та функції морального виховання.
3. Методи морального виховання.
Література

Введення
На сучасному етапі суспільство поглинена проблемами ринкових відносин, нестабільністю економіки, політичними складнощами, які руйнують соціальні зв'язки і моральні підвалини. Це веде до нетерпимості і жорстокості людей, руйнує внутрішній світ особистості.
Вирішуючи завдання виховання, необхідно спертися на розумне і моральне в людині, визначити ціннісні основи власної життєдіяльності, знайти почуття відповідальності за збереження моральних засад суспільства. Цьому допоможе моральне виховання.
Досліджувана проблема знайшла відображення в дослідженнях таких філософів античності як: Піфагор, Демократ, Аристотель.
Піфагор говорив, що головне для людини «наставити душу до добра і зла». [13.c. 134] Видатний мислитель античності Аристотель яка «Політика» зазначав, що «законодавець повинен поставитися з винятковою увагою до виховання молоді, тому що в тих державах, де цього немає, і сам державний лад терпить збитки». [13. c. 134].
Ряд радянських дослідників таких як: Л.М. Толстой, А.С. Макаренко, В.А. Сухомлинський, Н.І. Болдирєв, І.Ф. Харламов, І.С. Мар'єнко, а так само ряд російських вчених: Б.Т. Лихачов, Л.А. Попов, Л.Г. Григорович, І.П. Підласий та ін, освячують у своїх роботах сутність основних понять теорії морального виховання, змісту, методів морального виховання.
Дуже високо оцінював моральне виховання Л.М. Толстой: «З усіх наук, які повинен знати людина, найголовніша є наука про те, як жити, роблячи якомога менше зла і якомога більше добра». [14. c. 379]

1. Сутність морального виховання.
Термін «моральність» бере свій початок від слова вдачу. По латині звичаї звучать як / moralis / - мораль. «Порядки» - це ті еталони і норми, якими керуються люди у своїй поведінці, у своїх повсякденних вчинках. Звичаї не вічні і не незмінні категорії, вони відтворюються силою звички мас, підтримуються авторитетом громадської думки, а не правових положень. »[1. c.155]
Разом з тим моральні вимоги, норми, звичаї отримують певну обгрунтування у вигляді уявлень про те, як треба людині жити, поводитися в суспільстві і т.д.
Мораль історично конкретна, вона змінюється з розвитком суспільства. Ні моралі, єдиної для всіх часів і народів. У міру зміни суспільно-економічних формацій змінювалися уявлення про моральність, що личать нормах і моралі поведінки в суспільному середовищі.
Л.А. Григорович дав наступне визначення «моральність» - це особистісна характеристика, що об'єднує такі якості і властивості, як доброта, порядність, дисциплінованість, колективізм. »[5. c.104]
І.С. Мар'єнко позначив «моральність - як невід'ємну бік особистості, що забезпечує добровільне дотримання нею існуючих норм, правил, принципів поведінки. Вони знаходять вираження у ставленні до Батьківщини, суспільства, колективу, окремих людей, до самого себе, праці і т.д. »[11. c.7]
«Моральні норми» - це правила, вимоги, що визначають, як людина повинна діяти в тій чи іншій конкретній ситуації.
Моральна норма може спонукати дитину до певних вчинків і дій, а може і забороняти або застерігати від них. [5. c.104]
«Виховання» - процес цілеспрямованого формування особистості. Це спеціально організоване, кероване і контрольоване взаємодія вихователів і вихованців, кінцевою своєю метою має формування особистості, потрібною і корисною суспільству.
Поняття «моральне виховання» всеосяжно. Воно пронизує всі сторони життєдіяльності людини. Саме тому видатний педагог сучасності В.А. Сухомлинський, розробивши виховну систему про всебічний розвиток особистості, цілком обгрунтовано вважав, що її сістемаобразующій ознака - моральне виховання. «Серцевина морального виховання - розвиток моральних почуттів особистості.» [25.c. 29]
«Моральне виховання» - це цілеспрямоване і систематичне вплив на свідомість, почуття і поведінку вихованців з метою формування в них моральних якостей, які відповідають вимогам суспільної моралі. "[12. c. 163]
Моральне виховання ефективно здійснюється тільки як цілісний процес педагогічної, що відповідає нормам загальнолюдської моралі, організації всього життя молодших підлітків: діяльності, відносин, спілкування з урахуванням їх вікових та індивідуальних особливостей.
Результатом цілісного процесу є формування морально цілісну особистість, в єдності її свідомості, моральних почуттів, совісті, моральної волі, навичок, звичок, суспільно цінного поведінки.
Моральне виховання включає: формування свідомості зв'язку з суспільством, залежно від нього, необхідності узгоджувати свою поведінку з інтересами суспільства; ознайомлення з моральними ідеалами, вимогами суспільства, доказ їх правомірності та розумності; перетворення моральних знань в моральні переконання, створення системи цих переконань; формування стійких моральних почуттів, високої культури поведінки як однієї з головних проявів поваги людини до людей; формування моральних звичок.
«Моральне виховання особистості» - складний і багатогранний процес, що включає педагогічні та соціальні явища. Однак процес морального виховання певною мірою автономний. На цю його специфіку свого часу вказував А.С. Макаренко.
Основні завдання морального виховання:
1. формування моральної свідомості;
2. виховання і розвиток моральних почуттів;
3. вироблення умінь і звичок моральної поведінки.
Моральна свідомість - активний процес відображення моральних відносин, станів. Суб'єктивною рушійною силою розвитку моральної свідомості є моральне мислення - процес постійного накопичення і осмислення моральних фактів, відносин, ситуацій, їх аналіз, оцінка, прийняття етичних рішень, здійснення відповідальних виборів. Моральні переживання, муки совісті уражаються єдністю чуттєвих станів, відображених у свідомості, і їх осмисленням, оцінкою, моральним мисленням.
Моральність особистості складається із суб'єктивно освоєних моральних принципів, якими вона керується в системі відносин і постійно пульсуючого морального мислення.
Моральні почуття, свідомість і мислення є основою і стимулом прояви моральної волі. Поза моральної волі і дієво практичного відношення до світу не існує реальної моральності особистості. Вона реалізується в єдності морального почуття і свідомої непохитної рішучості здійснити свої моральні переконання в життя.
Джерело моральних звичок - в єдності глибокої свідомості і особистої емоційної оцінки явищ, взаємин між людьми, їх моральних якостей. Моральні звички - це абетка моральних ідей і переконань. Формування моральних звичок - це той шлях проникненню вихователя в духовний світ вихованця, без якого неможливе розуміння людини і вплив на нього найтоншими засобами - словом красою. [19. c.192] Завдяки моральної звичкою норми суспільної свідомості і суспільної моралі стають духовним надбанням особистості. Без моральної звички неможливі самоствердження, самовиховання, повагу до самого себе.
Моральна поведінка особистості має наступну послідовність:
- Життєва ситуація - породжене нею морально - чуттєве переживання - моральне осмислення ситуації і мотивів поведінки,
- Вибір і прийняття рішень - вольовий стимул - вчинок. У життєвій практиці, особливо в екстремальних умовах, завжди реалізуються в єдності всі названі компоненти.
Найважливішим засобом морального виховання є використання створених в культурі на різних етапах історичного розвитку моральних ідеалів, тобто зразків моральної поведінки, до якого прагне людина. Як правило, моральні ідеали формуються в рамках гуманістичного світогляду як узагальненої системи поглядів і переконань, в якій людина виражає своє ставлення до оточуючої його природної і соціальної середовищі і центрується навколо людини. При цьому відношення людини містить не тільки оцінку світу як об'єктивної реальності, але й оцінку свого місця в навколишній дійсності, зв'язків з іншими людьми.

2. Структура та функції морального виховання.
Л.А. Григорович розглядав зміст морального виховання через гуманність.
«Гуманність» - це інтегральна характеристика особистості, включає комплекс її властивостей, що виражають ставлення людини до людини.
Гуманність є сукупність морально-психологічних властивостей особистості, що виражають усвідомлене і співпереживаємо ставлення до людини як до найвищої цінності. Як якість особистості гуманність формується в процесі взаємовідносин з іншими людьми: уважності і доброзичливості; умінь зрозуміти іншу людину; в здатності до співчуття, співпереживання; терпимості до чужих думок, вірувань, поведінки; в готовності прийти на допомогу іншій людині. »[5. c.104]
Крім гуманності у зміст морального виховання входить виховання свідомої дисципліни і культури поведінки. Дисциплінованість як якість особистості характеризує її поведінку в різних сферах життя і діяльності і проявляється в витриманості, внутрішньої організованості, готовності підкорятися особистим і суспільним цілям, установкам, нормам, принципам.
«Будучи складовою частиною моральності, дисципліна заснована на особистій відповідальності і свідомості, вона готує до соціальної діяльності. Моральної передумовою відповідальності за свої вчинки є здатність особистості вибирати свою лінію поведінки в різних обставинах. »[5. c. 105-106]
Дисциплінованість як особистісна якість має різні рівні розвитку, що знаходить своє відображення в понятті культури поведінки. Воно включає в себе:
- Культуру мови (вміння вести дискусію, розуміти гумор, використовувати виразні мовні засоби в різних умовах спілкування, володіти нормами усної і писемної літературної мови);
- Культуру спілкування (формування навичок довіри до людей, ввічливості, уважності у відносинах з рідними, друзями, знайомими і сторонніми людьми, вміння диференціювати свою поведінку залежно від навколишнього оточення - вдома чи в громадських місцях, від мети спілкування - ділове, особисте та т . д.)
- Культуру зовнішності (формування потреби дотримуватися особистої гігієни, вибирати свій стиль, вміння керувати своїми жестами, мімікою, ходою);
- Побутову культуру (виховання естетичного поведінки до предметів і явищ повсякденного життя, раціональна організація свого житла, акуратність у веденні домашнього господарства тощо). »[5. c. 105-106]
За І.Ф. Харламова зміст моральності полягає в наступному:
1. У відношення до Батьківщини (патріотизм) - любов до своєї країни, історії, звичаїв, мови, бажання стати на її захист, якщо це буде потрібно.
2. У відношення до праці (працелюбність) - припускає наявність потреби в творчій трудової діяльності і її, розуміння користі праці для себе і суспільства, наявність трудових умінь і навичок і потреба в їх вдосконалення.
3. У відношення до суспільства (колективізм) - вміння узгоджувати свої бажання з бажаннями інших, вміння координувати свої зусилля з зусиллями інших, вміння підкоряться і вміння керувати.
4. У відношення до себе - повага себе при повазі інших, висока свідомість громадського обов'язку, чесність і правдивість, моральна чистота, скромність.
5. У людинолюбство або гуманність. [20. c.380]
Результатом морального виховання є моральна вихованість. Вона матеріалізується в суспільно цінні властивості і якості особистості, проявляється у відносинах, діяльності, спілкуванні. Про моральної вихованості свідчить глибина морального почуття, здатність до емоційного переживання, мукам совісті, страждання, сором і співчуття. Вона характеризується зрілістю моральної свідомості: моральної освіченістю, здатністю аналізувати, судити про явища життя з позицій морального ідеалу, давати їм самостійну оцінку.
«Моральна вихованість» - це стійкість позитивних звичок і звичних норм поведінки, культура стосунків і спілкування в умовах здорового дитячого колективу. Про моральної вихованості говорить також наявність сильної волі, здатність здійснювати морально - вольової контроль і самоконтроль, регуляцію поведінки. Вона проявляється в активній життєвій позиції, єдності слова і справи, громадянську мужність і рішучості в складних життєвих ситуаціях залишатися вірним своїм переконанням, самому собі. »[9. c.269]
Моральним слід вважати таку людину, для якого норми, правила і вимоги виступають як його власні погляди і переконання, як звичні форми поведінки. Кажучи точніше, у своєму справжньому значенні моральність не має нічого спільного з слухняно-механічним виконанням, вимушеним тільки зовнішніми вимогами встановлених у суспільстві моральних норм і правил.

3. Методи морального виховання.
Методи морального виховання - це своєрідний інструмент в руках вчителя, вихователя. Вони виконують функції організації процесу морального розвитку та вдосконалення особистості, управління цим процесом. За допомогою методів морального виховання здійснюється цілеспрямований вплив на учнів, організується і направляється їх життєдіяльність, збагачується їхній моральний досвід. [11. c. 83]
Форми організації та методи морального виховання змінюються від індивідуальних особливостей дітей. Виховна робота проводиться не тільки з усім класом, але і приймає індивідуальні форми. Кінцева мета роботи з колективом - виховання особистості кожної дитини. Цій меті підпорядковується вся виховна система. Створення колективу це не самоціль, а лише найбільш ефективний і дієвий шлях формування особистості.
І.С. Мар'єнко назвав такі групи методів виховання, як методи привчання і вправи, стимулювання, гальмування, самовиховання, керівництва, пояснювально - репродуктивні та проблемно-ситуативні. У процесі морального виховання широко застосовуються такі методи як: вправу і переконання.
Вправа - забезпечує вироблення і закріплення необхідних навичок та звичок, втілення навичок і звичок на практиці.
Переконання - направлено на формування етичних понять, на роз'яснення моральних принципів, на вироблення етичних ідеалів.
Для активізації морального розвитку особистості та перевірки її зрілості, встановлення єдності переконань і поведінки використовується метод проблемно-ситуаційний. Цей метод спонукає особистість систематизувати раніше засвоєні моральні знання і співвідносити їх з обраними формами поведінки як кінцевого результату вирішення поставленої проблеми. Метод інтенсифікує протікання процесу мислення, викликає переживання, мобілізує волю. [11. c. 84]
Самостійне рішення моральних проблем, в різних життєвих ситуаціях дозволяє встановлювати зв'язок між вчинками і якостями особистості, простежувати характер її розвитку, визначати перспективу в становленні особистості, формувати позитивні мотиви, узагальнювати моральні знання та вміння. Цей метод включає такі прийоми: постановку моральних завдань, створення колізій і ситуацій, завдання на самостійне продовження і закінчення моральної завдання з вирішення початку.
І.Г. Щукіна виділяє три групи методів:
- Методи формування свідомості (розповідь, пояснення, роз'яснення, лекція, етична бесіда, умовляння, навіювання, диспут, доповідь, приклад);
- Методи організації діяльності і формування досвіду поведінки (вправа, доручення, виховують ситуації);
- Методи стимулювання (змагання, заохочення, покарання).
У процесі морального виховання застосовуються і такі допоміжні методи як заохочення і покарання. Вони служать для схвалення позитивного і судження негативних вчинків і дій. До методів морального виховання ставиться так само особистий приклад, який має великий вплив на свідомість і поведінку, на формування морального обличчя. [6. c. 117]
У системі основних методів виховного впливу як складова частина, засіб і прийом використовується позитивний приклад. У педагогічній літературі він розглядається як самостійний метод і як компонент-методів формування моральної свідомості та поведінки.
Моральне виховання ефективно тоді, коли його наслідком стає моральне самовиховання і самовдосконалення. Самовиховання являє собою цілеспрямований вплив індивіда на самого себе з метою вироблення бажаних рис характеру.
Самовдосконалення - процес поглиблення загального морального стану особистості, піднесення всього способу життя, підняття його на щабель більш високої якості.
Моральне виховання, здійснюване в школі, громадських організаціях, позашкільних установах та сім'ю, забезпечує формування любові до Батьківщини, дбайливого ставлення до всього різноманіття власності та творчого ставлення до праці. Його результатом є колективізм, здоровий індивідуалізм, уважне ставлення до людини, вимогливість до себе, високі моральні почуття патріотизму, поєднання громадських і особистих інтересів.
Моральне виховання - безперервний процес, він починається з народження людини і продовжується все життя, і спрямований на оволодіння людьми правилами і нормами поведінки.

Література
1. Бабанський Ю.К. Педагогіка. - М., 1988р.
2. Григорович Л.А. Педагогіка і психологія. - М., 2001р.
3. Довгун А.І. Про деякі умовах успішного використання методів виховання. / / Моральне виховання школярів. - 1976. - № 12. - С.56.
4. Лихачов Б.Т. Педагогіка «курс лекцій». - М., 1996 р.
5. Мар'єнко І.С. Моральне становлення особистості. - М., 1985р.
6. Підласий І.П. Педагогіка. - М., 1999р.
7. Попов Л.А. Етика. - М., 1998р.
8. Рожков М.І., Байбородова Л.В. Організація виховного процесу в школі. - М., 2001 р.
9. Сухомлинський В.А. Народження громадянина. - М., 1979р.
10. Харламов І.Ф. Педагогіка. - М., 1990р.
11. Яновська М.Г. Моральне виховання і емоційна сфера особистості / / Класний керівник. 2003. - № 4 - с.24-29.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Етика і естетика | Контрольна робота
37.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Моральне виховання як важлива складова змісту виховання
Моральне виховання учнів у процесі фізичного виховання
Моральне виховання 8
Моральне виховання студентів
Моральне виховання школярів
Моральне виховання молодших школярів
Духовно-моральне виховання в сім`ї
Моральне виховання підростаючого покоління
Моральне виховання молодших школярів 2
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru