додати матеріал


приховати рекламу

Митний Кодекс РФ

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

28 травня 2003 N 61-ФЗ


МИТНИЙ КОДЕКС РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Прийнято

Державною Думою

25 квітня 2003

Схвалений

Радою Федерації

14 травня 2003

(В ред. Федеральних законів від 29.06.2004 N 58-ФЗ,

від 20.08.2004 N 118-ФЗ, від 11.11.2004 N 139-ФЗ,

від 18.07.2005 N 90-ФЗ, від 31.12.2005 N 204-ФЗ,

від 10.01.2006 N 16-ФЗ, від 18.02.2006 N 26-ФЗ,

з ізм., внесеними Федеральним законом від 23.12.2003 N 186-ФЗ)

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Митне регулювання і митна справа в Російській Федерації

1. Відповідно до Конституції Російської Федерації митне регулювання знаходиться у веденні Російської Федерації й полягає у встановленні порядку і правил, при дотриманні яких особи реалізують право на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон Російської Федерації (далі - митний кордон).

Митне регулювання здійснюється відповідно до митного законодавства Російської Федерації і законодавством Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

2. Митна справа являє собою сукупність методів і засобів забезпечення дотримання заходів митно-тарифного регулювання та заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, пов'язаних з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон.

3. Загальне керівництво митною справою здійснює Уряд Російської Федерації.

Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, відповідно до законодавства Російської Федерації здійснює функції з вироблення державної політики та нормативно-правового регулювання у галузі митної справи.

Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, забезпечує безпосередню реалізацію в митних цілях завдань в галузі митної справи.

Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, і федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, в межах своєї компетенції забезпечують однакове застосування митного законодавства Російської Федерації всіма митними органами на території Російської Федерації.

(П. 3 в ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Російська Федерація бере участь у міжнародному співробітництві у сфері митного регулювання з метою гармонізації та уніфікації законодавства Російської Федерації з нормами міжнародного права і з загальноприйнятою міжнародною практикою.

Стаття 2. Митна територія Російської Федерації і митний кордон

1. Територія Російської Федерації становить єдину митну територію Російської Федерації.

2. Митна територія Російської Федерації також включає в себе знаходяться у виключній економічній зоні Російської Федерації та на континентальному шельфі Російської Федерації штучні острови, установки і споруди, над якими Росія здійснює юрисдикцію відповідно до законодавства Російської Федерації.

3. На території Російської Федерації можуть перебувати створювані відповідно до федеральних законів особливі економічні зони, які є частиною митної території Російської Федерації. Товари, поміщені на території особливих економічних зон, розглядаються як знаходяться за межами митної території Російської Федерації для цілей застосування митних зборів, податків, а також заборон та обмежень економічного характеру, встановлених законодавством Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, за винятком випадків, визначених цим Кодексом і іншими федеральними законами.

4. Межі митної території Російської Федерації, а також межі територій, зазначених у пунктах 2 і 3 цієї статті, є митним кордоном.

5. Митний кордон збігається з Державною кордоном Російської Федерації, за винятком меж територій, зазначених у пунктах 2 і 3 цієї статті.

Стаття 3. Митне законодавство Російської Федерації, правові акти Президента Російської Федерації та Уряду Російської Федерації

1. Митне законодавство Російської Федерації регулює відносини в галузі митної справи, у тому числі відносини з встановлення порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон, відносини, що виникають в процесі митного оформлення і митного контролю, оскарження актів, дій (бездіяльності) митних органів та їх посадових осіб, а також відносини щодо встановлення і застосування митних режимів, встановленню, введенню і стягування митних платежів.

Порядок фактичного перетину товарами і транспортними засобами митного кордону в місцях її збігу з Державною кордоном Російської Федерації регулюється законодавством Російської Федерації про Державну кордоні Російської Федерації, а в частині, не врегульованою законодавством Російської Федерації про Державну кордоні Російської Федерації, - митним законодавством Російської Федерації.

При регулюванні відносин по встановленню, введенню і стягування митних платежів митне законодавство Російської Федерації застосовується в частині, не врегульованою законодавством Російської Федерації про податки і збори.

2. Митне законодавство Російської Федерації складається з цього Кодексу та прийнятих відповідно до нього інших федеральних законів (далі - акти митного законодавства).

3. Відносини, зазначені в пункті 1 цієї статті, можуть регулюватися також указами Президента Російської Федерації.

На підставі та на виконання актів митного законодавства, указів Президента Російської Федерації Уряд Російської Федерації видає постанови і розпорядження в галузі митної справи.

Стаття 4. Дія актів митного законодавства та інших правових актів Російської Федерації в часі

1. Акти митного законодавства, укази Президента Російської Федерації та постанови і розпорядження Уряду Російської Федерації (далі - інші правові акти Російської Федерації) застосовуються до відносин, які виникли після введення їх в дію, і не мають зворотної сили, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті .

2. Акти митного законодавства та інші правові акти Російської Федерації, що поліпшують становище осіб, мають зворотну силу, якщо прямо передбачають це. В інших випадках акти митного законодавства та інші правові акти Російської Федерації можуть мати зворотну силу, якщо це передбачено федеральними законами чи міжнародними договорами Російської Федерації.

3. Акти митного законодавства вступають в силу не раніше ніж після закінчення одного місяця з дня їх офіційного опублікування.

4. Заборони, обмеження або вимоги в галузі митної справи, що встановлюються іншими правовими актами Російської Федерації, вводяться в дію не раніше ніж після закінчення одного місяця з дня офіційного опублікування зазначених актів, за винятком випадків, якщо:

відповідні положення актів законодавства, на підставі та на виконання яких видаються інші правові акти Російської Федерації, спрямовані на забезпечення дотримання заборон і обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, прямо передбачають введення їх в дію в більш короткі терміни;

цим Кодексом встановлено спеціальний порядок введення в дію зазначених заборон, обмежень чи вимог.

Стаття 5. Правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, і федеральної служби, уповноваженою в галузі митної справи

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

1. У випадках, прямо передбачених актами митного законодавства та іншими правовими актами Російської Федерації, федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, і федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, в межах своєї компетенції видають правові акти у галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, підлягають державній реєстрації та офіційного опублікування у порядку, встановленому для державної реєстрації та офіційного опублікування нормативних правових актів федеральних органів виконавчої влади.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, набирають чинності не раніше ніж через 10 днів після дня їх офіційного опублікування, за винятком випадків, якщо:

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

відповідні положення актів митного законодавства та інших правових актів Російської Федерації, на підставі та на виконання яких видаються нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, вводяться в дію в більш короткі терміни;

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, встановлюють більш пільговий порядок, ніж чинний. У зазначеному випадку такі акти можуть вступати в силу в більш короткі терміни або мати зворотну силу;

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

цим Кодексом встановлено спеціальний порядок набуття чинності нормативних правових актів федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, які зачіпають права і законні інтереси осіб у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, можуть бути оскаржені до арбітражного суду відповідно до законодавства Російської Федерації про судочинство в арбітражних судах.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 6. Вимоги до актів митного законодавства, іншим правовим актам Російської Федерації, правовим актам федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, і федеральної служби, уповноваженою в галузі митної справи

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

1. Положення актів митного законодавства, нормативних правових актів у галузі митної справи повинні бути сформульовані таким чином, щоб кожна особа точно знало, які в нього є права та обов'язки, а також які дії, коли і в якому порядку слід здійснювати при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон.

2. Положення правових актів федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, і федеральної служби, уповноваженою в галузі митної справи, не можуть суперечити положенням актів митного законодавства та інших правових актів Російської Федерації або встановлювати вимоги, заборони та обмеження, не передбачені актами митного законодавства та іншими правовими актами Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Нормативний правовий акт у галузі митної справи визнається не відповідним цим Кодексом, якщо такий акт:

1) виданий органом, які не мають відповідно до цього Кодексу права видавати подібного роду акти, або виданий з порушенням встановленого порядку видання таких актів;

2) скасовує або обмежує права осіб щодо товарів і транспортних засобів або повноваження митних органів, встановлені цим Кодексом;

3) змінює встановлені цим Кодексом підстави, умови, послідовність чи порядок дій учасників відносин, регульованих митним законодавством Російської Федерації, інших осіб, обов'язки яких встановлені цим Кодексом;

4) змінює зміст понять, визначених у цьому Кодексі, або якщо ці поняття використовуються в іншому значенні, ніж у цьому Кодексі.

4. Нормативні правові акти, зазначені в пункті 1 цієї статті, визнаються не відповідають цьому Кодексу при наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 3 цієї статті. Визнання нормативного правового акта не відповідає цьому Кодексу здійснюється в судовому порядку.

5. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за порушення митних правил, якщо це порушення викликане неясністю правових норм, що містяться в нормативних правових актах в галузі митної справи.

6. Держава відшкодовує збитки, заподіяні особам внаслідок несвоєчасного прийняття, введення в дію та опублікування нормативних правових актів, прийняття яких передбачено цим Кодексом, а також внаслідок недостовірності інформації, наданої митними органами, за рахунок скарбниці Російської Федерації в порядку, передбаченому законодавством Російської Федерації.

Стаття 7. Застосування заходів митно-тарифного регулювання та заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також актів законодавства Російської Федерації про податки і збори в митній справі

У митній справі застосовуються заходи митно-тарифного регулювання і заборони та обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також акти законодавства Російської Федерації про податки і збори, що діють на день прийняття митної декларації, якщо не встановлено інше.

Стаття 8. Дія міжнародних договорів Російської Федерації в галузі митної справи

1. Загальновизнані принципи і норми міжнародного права і міжнародні договори Російської Федерації є відповідно до Конституції Російської Федерації складовою частиною правової системи Російської Федерації.

2. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору Російської Федерації.

Стаття 9. Порядок обчислення строків, встановлених цим Кодексом

1. Визначення дня початку і дня закінчення встановлених цим Кодексом строків, визначених періодом часу, або дня настання події проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом.

2. Якщо цим Кодексом не встановлено спеціальний порядок обчислення строків, для визначення дня початку і дня закінчення строків у митній справі застосовуються правила, встановлені Цивільним кодексом Російської Федерації, з урахуванням положень пункту 3 статті 129 цього Кодексу.

Стаття 10. Ставлення до інформації, отриманої митними органами

1. Будь-яка інформація, отримана митними органами відповідно до актів митного законодавства, іншими правовими актами Російської Федерації, правовими актами федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, і федеральної служби, уповноваженою в галузі митної справи, може використовуватися виключно в митних цілях.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Митні органи, їх посадові особи, інші особи, які отримали доступ до інформації, зазначеної в пункті 1 цієї статті, в силу закону або договору, не має права розголошувати, використовувати в особистих цілях або передавати третім особам, у тому числі державним органам, інформацію, що становить державну, комерційну, банківську, податкову або іншу охоронювану законом таємницю, та іншу конфіденційну інформацію, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом та іншими федеральними законами.

Митні органи передають надану їм інформацію федеральним органам виконавчої влади, якщо така інформація необхідна зазначеним органам для вирішення завдань, покладених на них федеральними законами, в порядку, визначеному федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи, за погодженням з федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, а інформацію, пов'язану зі здійсненням правоохоронної діяльності, - у порядку, визначеному федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи, і відповідним федеральним органом виконавчої влади, з дотриманням вимог законодавства Російської Федерації по захисту державної, комерційної, банківської, податкової або іншої захищеної законом таємниці та іншої конфіденційної інформації.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Федеральні органи виконавчої влади, їх посадові особи, інші особи, які отримали в силу закону доступ до інформації, отриманої від митних органів, не вправі розголошувати, розповсюджувати, використовувати в особистих цілях або передавати третім особам зазначену інформацію, за винятком випадків, встановлених федеральними законами.

3. Інформація, зазначена в пункті 1 цієї статті, яка становить державну, комерційну, банківську, податкову або іншу охоронювану законом таємницю та іншу конфіденційну інформацію, має спеціальні режими зберігання та доступу.

4. Втрата документів, що містять державну, комерційну, банківську, податкову або іншу охоронювану законом таємницю та іншу конфіденційну інформацію, розголошення такої інформації, використання її в особистих цілях або передача третім особам тягнуть відповідальність, передбачену законодавством Російської Федерації.

Стаття 11. Основні поняття, що використовуються в цьому Кодексі

1. У цьому Кодексі основні поняття використовуються в таких значеннях:

1) товари - будь-яке переміщується через митний кордон рухоме майно, а також переміщуються через митний кордон віднесені до нерухомих речей транспортні засоби. Транспортні засоби, зазначені в підпункті 5 цього пункту, до товарів не відносяться;

2) російські товари - товари, що мають для митних цілей статус перебувають у вільному обігу на митній території Російської Федерації, тобто не вивезені з митної території Російської Федерації товари, повністю вироблені в Російській Федерації, товари, випущені для вільного обігу на митній території Російської Федерації , і товари, виготовлені в Російській Федерації з товарів, повністю вироблених або випущених для вільного обігу на митній території Російської Федерації;

3) іноземні товари - товари, які не є російськими товарами відповідно до підпункту 2 цього пункту;

4) товари, що перебувають під митним контролем, - іноземні товари, ввезені на митну територію Російської Федерації, до їх випуску для вільного обігу, фактичного перетинання ними митного кордону при вивезенні або до їх знищення, а також російські товари при їх вивезенні з митної території Російської Федерації до фактичного перетину митного кордону;

5) транспортні засоби - будь морське (річкове) судно (включаючи самохідні і несамохідні ліхтери та баржі, а також судно на підводних крилах), судно на повітряній подушці, повітряне судно, автотранспортний засіб (включаючи причепи, напівпричепи та комбіновані транспортні засоби) або одиниця залізничного рухомого складу, які використовуються в міжнародних перевезеннях для платного перевезення осіб або для платного чи безоплатного промислового чи комерційного перевезення товарів, а також їх штатні запасні частини, приладдя та обладнання, що містяться в їх штатних баках пально-мастильні матеріали та паливо, якщо вони перевозяться разом з транспортними засобами;

6) статус товарів і транспортних засобів для митних цілей - наявність або відсутність заборон і обмежень на користування і розпорядження товарами і транспортними засобами, встановлених цим Кодексом;

7) переміщення через митний кордон товарів та (або) транспортних засобів - вчинення дій з ввезення на митну територію Російської Федерації або вивезення з цієї території товарів і (або) транспортних засобів будь-яким способом;

8) ввезення товарів і (або) транспортних засобів на митну територію Російської Федерації - фактичний перетин товарами і (або) транспортними засобами митного кордону і всі наступні передбачені цим Кодексом дії з товарами і (або) транспортними засобами до їх випуску митними органами;

9) вивезення товарів і (або) транспортних засобів з митної території Російської Федерації - подача митної декларації або вчинення зазначених в абзаці другому цього підпункту дій, безпосередньо спрямованих на вивезення товарів і (або) транспортних засобів, а також всі наступні передбачені цим Кодексом дії з товарами і (або) транспортними засобами до фактичного перетинання ними митного кордону.

До дій, безпосередньо спрямованим на вивезення товарів і (або) транспортних засобів з митної території Російської Федерації, відносяться вхід (в'їзд) фізичної особи, що виїжджає з Російської Федерації, в зону митного контролю, в'їзд автотранспортного засобу в пункт пропуску через державний кордон Російської Федерації в цілях вибуття його з митної території Російської Федерації, здача транспортним організаціям товарів або організаціям поштового зв'язку міжнародних поштових відправлень для відправки за межі митної території Російської Федерації, дії особи, які безпосередньо спрямовані на фактичний перетин митного кордону товарами і (або) транспортними засобами поза встановленими відповідно до законодавства Російської Федерації місць;

10) незаконне переміщення товарів і (або) транспортних засобів через митний кордон - вчинення дій з ввезення на митну територію Російської Федерації або вивезення з цієї території товарів і (або) транспортних засобів з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом;

10.1) федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, - федеральне міністерство, у веденні якого знаходиться федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, і яке здійснює контроль і координацію діяльності зазначеної служби, а також функції з нормативно-правового регулювання у галузі митної справи , або федеральне міністерство, уповноважена в галузі фінансів, якщо дане міністерство у випадках, встановлених указами Президента Російської Федерації та прийнятими відповідно до них актами Уряду Російської Федерації, здійснює нормативно-правове регулювання з окремих питань митної справи, але не здійснює координацію діяльності митних органів . У цих випадках федеральне міністерство, уповноважена в галузі фінансів, спільно з федеральним міністерством, у віданні якого перебуває федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, здійснює в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України, контроль за виконанням митними органами нормативних правових актів у галузі митної справи . Зазначені у цьому підпункті федеральні міністерства не є митними органами;

(Пп. 10.1 введений Федеральним законом від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

11) митні органи - федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, і підлеглі їй митні органи Російської Федерації, за винятком випадків, коли в цьому Кодексі згадуються митні органи іноземних держав;

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

12) особи - юридичні та фізичні особи, якщо інше не випливає із цього Кодексу;

13) російські особи - юридичні особи з місцезнаходженням в Російській Федерації, створені відповідно до законодавства Російської Федерації, а також фізичні особи, які постійно проживають в Російській Федерації, в тому числі зареєстровані на території Російської Федерації як індивідуальних підприємців;

14) іноземні особи - особи, не зазначені в підпункті 13 цього пункту;

15) декларант - особа, яка декларує товари або від імені якого декларуються товари;

16) перевізник - особа, яка здійснює перевезення товарів через митний кордон і (або) перевезення товарів під митним контролем в межах митної території Російської Федерації або є відповідальною за використання транспортних засобів;

17) митний брокер (представник) - посередник, що здійснює митні операції від імені і за дорученням декларанта або іншої особи, на яку покладено обов'язок або якій надано право здійснювати митні операції відповідно до цього Кодексу;

18) зацікавлені особи - особи, інтереси яких зачіпаються рішеннями, діями (бездіяльністю) митних органів щодо товарів і (або) транспортних засобів безпосередньо та індивідуально, якщо з цього Кодексу не випливає інше;

19) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами з метою забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації;

20) митні операції - окремі дії щодо товарів і транспортних засобів, що вчиняються особами та митними органами відповідно до цього Кодексу при митному оформленні товарів і транспортних засобів;

21) митна процедура - сукупність положень, що передбачають порядок здійснення митних операцій та визначають статус товарів і транспортних засобів для митного оформлення;

22) митний режим - митна процедура, яка визначає сукупність вимог та умов, які включають порядок застосування щодо товарів і транспортних засобів митних зборів, податків і заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також статус товарів і транспортних засобів для митних цілей залежно від цілей їх переміщення через митний кордон і використання на митній території Російської Федерації або за її межами;

23) випуск товарів - дія митних органів, що полягає у вирішенні зацікавленим особам користуватися і (або) розпоряджатися товарами відповідно до митного режиму;

24) вільний обіг - обіг товарів на митній території Російської Федерації без заборон і обмежень, передбачених митним законодавством Російської Федерації;

25) податки - податок на додану вартість та акциз, що стягуються митними органами у зв'язку з переміщенням товарів через митний кордон відповідно до Податковим кодексом України та цим Кодексом;

26) внутрішні податки - податок на додану вартість та акциз, що стягуються при обороті товарів на території Російської Федерації;

27) митна декларація - документ за встановленою формою, у якій зазначаються відомості, необхідні для подання до митного органу відповідно до цього Кодексу;

28) транспортні (перевізні) документи - коносамент, накладна або інші документи, що підтверджують наявність і зміст договору перевезення товарів і супроводжуючі товари і транспортні засоби при міжнародних перевезеннях;

29) комерційні документи - рахунок-фактура (інвойс), відвантажувальні та пакувальні листи та інші документи, які використовуються відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації, законодавством Російської Федерації або звичаями ділового обороту при здійсненні зовнішньоторговельної та іншої діяльності і які в силу закону, угоди сторін або звичаїв ділового обороту використовуються для підтвердження здійснення операцій, пов'язаних з переміщенням товарів через митний кордон, якщо з цього Кодексу не випливає інше;

30) митні документи - документи, що складаються виключно для митних цілей;

31) митний збір - платіж, сплата якого є однією з умов здійснення митними органами дій, пов'язаних з митним оформленням, зберіганням, супроводом товарів.

(Пп. 31 введений Федеральним законом від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

2. Всі інші поняття вживаються в цьому Кодексі у значеннях, визначених законодавством Російської Федерації про податки і збори, цивільним законодавством Російської Федерації, законодавством Російської Федерації про адміністративні правопорушення та іншим законодавством Російської Федерації.

Глава 2. ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ПЕРЕМІЩЕННЯ ТОВАРІВ

І ТРАНСПОРТНИХ ЗАСОБІВ ЧЕРЕЗ МИТНИЙ КОРДОН

Стаття 12. Переміщення товарів (у тому числі валюти Російської Федерації, внутрішніх цінних паперів і валютних цінностей) і транспортних засобів через митний кордон

(В ред. Федерального закону від 18.07.2005 N 90-ФЗ)

1. Всі особи на рівних підставах мають право на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон у порядку, встановленому цим Кодексом, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом, іншими федеральними законами і міжнародними договорами Російської Федерації.

2. Товари та транспортні засоби переміщуються через митний кордон у порядку, встановленому цим Кодексом.

Порядок переміщення через митний кордон валюти Російської Федерації, внутрішніх цінних паперів і валютних цінностей регулюється валютним законодавством Російської Федерації, прийнятими відповідно до нього нормативними правовими актами органів валютного регулювання та цим Кодексом.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2005 N 90-ФЗ)

Стаття 13. Дотримання заборон і обмежень при переміщенні товарів через митний кордон

1. Товари, заборонені відповідно до законодавства Російської Федерації до ввезення на митну територію Російської Федерації, підлягають негайному вивезення з митної території Російської Федерації, якщо інше не передбачено цим Кодексом або іншими федеральними законами. Вивезення зазначених товарів здійснюється перевізником. У разі неможливості вивезення або нездійснення негайного вивезення ці товари підлягають приміщенню на склади тимчасового зберігання або в інші місця, які є зонами митного контролю (стаття 362), за рахунок осіб, зазначених у статті 16 цього Кодексу. Граничний термін тимчасового зберігання таких товарів становить три доби, якщо інший термін не передбачено іншими федеральними законами щодо окремих видів товарів. Розпорядження зазначеними товарами після закінчення цього терміну проводиться відповідно до глави 41 цього Кодексу.

Товари, обмежені до ввезення на митну територію Російської Федерації, допускаються до ввезення (а у випадках, передбачених цим Кодексом, - випускаються митними органами) при дотриманні вимог і умов, встановлених міжнародними договорами Російської Федерації чи законодавством Російської Федерації.

2. Товари, заборонені до вивезення, не підлягають фактичному вивозу з митної території Російської Федерації.

Товари, обмежені до вивозу з митної території Російської Федерації, допускаються до вивезення за дотримання вимог і умов, встановлених міжнародними договорами Російської Федерації чи законодавством Російської Федерації.

3. Витрати, що виникли у осіб, зазначених у статті 16 цього Кодексу, декларантів, перевізників чи інших осіб у зв'язку з дотриманням заборон та обмежень на ввезення товарів на митну територію Російської Федерації або їх вивезення з цієї території, митними органами не відшкодовуються.

Стаття 14. Митне оформлення і митний контроль

1. Всі товари та транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон, підлягають митному оформленню і митному контролю в порядку і на умовах, що передбачені цим Кодексом.

2. При здійсненні митного оформлення та митного контролю митні органи та їх посадові особи не вправі встановлювати вимоги та обмеження, не передбачені актами митного законодавства або іншими правовими актами Російської Федерації.

3. Вимоги митних органів, які пред'являються при здійсненні митного оформлення і митного контролю, не можуть бути перешкодою для переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон та здійснення діяльності в галузі митної справи більшою мірою, ніж це мінімально необхідно для забезпечення дотримання актів митного законодавства.

Стаття 15. Користування та розпорядження товарами і транспортними засобами

1. Ніхто не має права користуватися і розпоряджатися товарами і транспортними засобами до їх випуску інакше як в порядку і на умовах, що передбачені цим Кодексом.

2. Після випуску товарів і транспортних засобів користування та розпорядження ними здійснюються відповідно до заявленого митного режиму.

Стаття 16. Обов'язок по здійсненню митних операцій для випуску товарів

Обов'язок по здійсненню митних операцій для випуску товарів, якщо інше не встановлено цим Кодексом, несуть:

1) якщо переміщення товарів через митний кордон здійснюється відповідно із зовнішньоекономічною угодою, укладеною російським особою, - російське особа, яка уклала таку зовнішньоекономічну операцію або від імені або за дорученням якого ця угода укладена;

2) якщо переміщення товарів через митний кордон здійснюється без укладення зовнішньоекономічної угоди російським особою:

особа, яка має право володіння і (або) право користування товарами на митної території Російської Федерації;

інші особи, що виступають в якості, достатній відповідно до цивільного законодавства України та (або) до цього Кодексу для здійснення юридично значимих дій від власного імені з товарами, що перебувають під митним контролем.

Стаття 17. Гарантії належного виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом

У випадках, передбачених цим Кодексом та іншими правовими актами Російської Федерації, щодо товарів митні органи вправі вимагати від осіб надання гарантій належного виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом, у тому числі у вигляді забезпечення сплати митних платежів відповідно до глави 31 цього Кодексу.

Глава 3. ДІЯЛЬНІСТЬ У ГАЛУЗІ МИТНОЇ СПРАВИ

Стаття 18. Діяльність в галузі митної справи

Діяльність юридичних осіб як митних перевізників, власників складів тимчасового зберігання, власників митних складів та митних брокерів (представників) допускається за умови їх включення відповідно до Реєстру митних перевізників, Реєстр власників складів тимчасового зберігання, Реєстр власників митних складів або Реєстр митних брокерів (представників) (далі в цій главі - реєстри осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи).

Стаття 19. Реєстри осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи

1. Реєстри осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи, ведуться федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи, у порядку, визначеному федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, зобов'язана забезпечити регулярне, не рідше одного разу на три місяці, опублікування у своїх офіційних виданнях реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 20. Включення юридичних осіб в реєстри осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи

1. Включення юридичних осіб в реєстри осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи, здійснюється на умовах, встановлених цим Кодексом. За включення до зазначені реєстри плата не стягується.

2. Для включення в один з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи, юридична особа звертається до митного органу із заявою у письмовій формі, що містить відомості, передбачені цим Кодексом, і представляє документи, що підтверджують відомості, зазначені в цій заяві, за переліком, встановленим цим Кодексом.

3. Документи, передбачені пунктом 2 цієї статті, можуть бути представлені у вигляді оригіналів або копій, завірених у встановленому порядку.

Після закінчення розгляду заяви митний орган зобов'язаний повернути заявнику на його вимогу оригінали поданих документів.

4. Митний орган розглядає заяву в строк, що не перевищує 15 днів з дня його отримання, і приймає рішення про включення заявника до відповідного реєстру, про що негайно повідомляється заявникові. Заявник має право здійснювати відповідну діяльність в галузі митної справи з дня прийняття такого рішення. Рішення про включення заявника до відповідного реєстру оформляється видачею заявнику свідоцтва про включення до такого реєстру.

Митний орган приймає рішення про відмову про включення до відповідного реєстру тільки у разі недотримання умов включення до відповідного реєстру, передбачених цим Кодексом. Рішення про відмову доводиться до заявника у письмовій формі негайно після його прийняття.

5. Митний орган, який розглядає заяву, має право запросити у третіх осіб, а також у державних органів документи, що підтверджують відомості, зазначені заявником. Зазначені особи зобов'язані протягом 10 днів з дня отримання запиту представити запитувані документи.

Стаття 21. Свідоцтво про включення в один з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи

1. Свідоцтво про включення в один з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи (далі в цій главі - свідоцтво), видається за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. Свідоцтво має містити відомості, передбачені цим Кодексом. Свідоцтво не підлягає передачі іншій особі.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Про зміну відомостей, зазначених у заяві, передбаченому пунктом 2 статті 20 цього Кодексу, або в доданих до нього документах, юридична особа (її правонаступник), включене в один з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи, зобов'язана повідомити митному органу в письмовій формі в п'ятиденний термін з дня настання відповідних подій або з дня, коли особі стало відомо про їх настання.

Митний орган протягом п'яти робочих днів перевіряє відповідність знову зазначених відомостей умовам, встановленим для включення юридичної особи до відповідного реєстру, і, якщо змінюються відомості, які підлягають вказівкою в свідоцтві, розглядає питання про видачу нового свідоцтва відповідно до порядку, встановленого пунктом 4 статті 20 цього Кодексу.

3. Свідоцтво може бути відкликана митним органом лише у випадках, передбачених статтями 98, 113, 145 і 231 цього Кодексу.

Рішення про відкликання свідоцтва доводиться митним органом до відома юридичної особи, щодо якої таке рішення прийнято, у письмовій формі з мотивованим обгрунтуванням такого рішення не пізніше дня, наступного за днем його прийняття. Зазначене рішення вручається керівнику чи іншому уповноваженому представнику юридичної особи під розписку або іншим способом, що підтверджує факт і дату отримання цього рішення. Якщо зазначені особи ухиляються від одержання зазначеного рішення, воно надсилається поштою рекомендованим листом.

Рішення про відкликання свідоцтва набирає чинності після закінчення 15 днів з дня винесення такого рішення.

Форма рішення про відкликання свідоцтва затверджується федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Відгук свідоцтва тягне виключення юридичної особи, що здійснює діяльність у галузі митної справи, з відповідного реєстру.

5. Заява про включення до відповідного реєстру після відкликання свідоцтва може бути подано після усунення причин, що стали підставою для такого відкликання, а в разі відкликання свідоцтва через неодноразового притягнення юридичної особи до адміністративної відповідальності - після закінчення терміну, протягом якого особа вважається підданим адміністративному покаранню.

Стаття 22. Виняток юридичної особи з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи

1. Юридична особа підлягає виключенню з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи:

1) за бажанням зазначеної особи з дня, наступного за днем отримання митним органом заяви особи в письмовій формі про виключення з відповідного реєстру;

2) після закінчення строку дії свідоцтва, встановленого пунктом 2 статті 96, пунктом 3 статті 111 та пунктом 3 статті 229 цього Кодексу, з дня, наступного за днем закінчення такого строку;

3) при прийнятті рішення про відкликання свідоцтва з дня набрання чинності такого рішення;

4) при ліквідації юридичної особи з дня, наступного за днем внесення реєструючим органом в Єдиний державний реєстр юридичних осіб запису про те, що юридична особа перебуває у процесі ліквідації відповідно до законодавства Російської Федерації про державну реєстрацію юридичних осіб;

5) при припиненні діяльності юридичної особи в результаті реорганізації, за винятком його перетворення, з дня, наступного за днем, коли реорганізація юридичної особи вважається завершеною відповідно до законодавства Російської Федерації про державну реєстрацію юридичних осіб.

2. Виняток юридичної особи з реєстрів осіб, які здійснюють діяльність в галузі митної справи, не звільняє цю особу (його правонаступника) від обов'язку завершити митні операції з перевезення або зберігання товарів, що перебувають під митним контролем, або зробити інші дії, обов'язок по здійсненню яких виникла до виключення юридичної особи з відповідного реєстру, відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом.

Глава 4. Інформування та консультування

Стаття 23. Отримання інформації про причини прийнятого рішення, здійсненого дії (бездіяльності)

1. Особа, щодо якої митним органом або його посадовою особою прийнято рішення чи вчинено дію, а також особа, щодо якої рішення не прийняте або підмет скоєння дія не здійснена протягом встановленого терміну, вправі звернутися з запитом у цей митний орган про причини і про підставах прийнятого рішення або зробленої дії або про причини неприйняття рішення або невчинення дії, якщо це зачіпає права і законні інтереси зазначених осіб безпосередньо і індивідуально.

2. Запит повинен бути поданий протягом шести місяців з дня прийняття рішення, вчинення дії (бездіяльності) або закінчення строку їх прийняття або вчинення або з дня, коли особі стало відомо про прийняте рішення або здійснення дій (бездіяльності).

3. Зацікавлена ​​особа може звернутися із запитом про надання необхідної інформації як в усній, так і в письмовій формі. Усний запит підлягає розгляду митним органом в день отримання зазначеного запиту. При подачі письмового запиту відповідь має бути дана у письмовій формі протягом 10 днів з дня отримання зазначеного запиту.

Стаття 24. Інформація про правові акти в галузі митної справи

1. Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, і митні органи забезпечують вільний безкоштовний доступ, в тому числі з використанням інформаційних технологій, до інформації про діючих правових актах в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Митні органи забезпечують доступ до інформації про підготовлювані правових актах, а також про не вступили в силу зміни та доповнення до правових актів в галузі митної справи, у тому числі з використанням інформаційних технологій, за винятком випадків, коли попереднє повідомлення про підготовлювані правових актах буде перешкоджати проведення митного контролю або сприяти зниженню його ефективності.

3. Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, забезпечує опублікування у своїх офіційних виданнях нормативних правових актів, прийнятих цим міністерством в галузі митної справи.

Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, забезпечує опублікування у своїх офіційних виданнях правових актів, прийнятих цією службою, а також актів митного законодавства та інших правових актів у галузі митної справи.

(П. 3 в ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 25. Консультування з питань митної справи та інших питань, що входять до компетенції митних органів

1. Митні органи консультують зацікавлених осіб з питань митної справи та інших питань, що входять до компетенції цих органів. Начальник митного органу (особа, яка його заміщує) визначає посадових осіб митного органу, уповноважених на проведення консультацій. Інформація за запитом зацікавленої особи надається у можливо короткі терміни, але не пізніше одного місяця з дня отримання зазначеного запиту.

2. Консультування митними органами здійснюється як в усній, так і в письмовій формі безкоштовно. На вимогу заінтересованої особи митний орган зобов'язаний надати інформацію в письмовій формі.

3. Інформація, надана зацікавленим особам при проведенні консультації, не є підставою для прийняття рішення або вчинення дії (бездіяльності) митними органами при здійсненні митних операцій щодо товарів і (або) транспортних засобів.

4. Якщо запитувана інформація була надана несвоєчасно або в недостовірної вигляді, що призвело до збитків особи, яка звернулася за консультацією, відшкодування збитків здійснюється відповідно до положень пункту 6 статті 6 цього Кодексу.

5. Митні органи не несуть відповідальність за збитки, заподіяні внаслідок перекручування тексту правового акта, опублікованого без їх відома та контролю, так само як за збитки, заподіяні внаслідок некваліфікованих консультацій, наданих особами, не уповноваженими на їх проведення.

Глава 5. МИТНА СТАТИСТИКА

Стаття 26. Митна статистика зовнішньої торгівлі Російської Федерації

1. З метою аналізу стану зовнішньої торгівлі Російської Федерації, контролю за надходженням у федеральний бюджет митних платежів, валютного контролю, аналізу стану, динаміки і тенденцій розвитку зовнішньої торгівлі Російської Федерації, її торговельного і платіжного балансів та економіки в цілому митні органи ведуть збір та обробку відомостей про переміщенні товарів через митний кордон і надають дані митної статистики зовнішньої торгівлі Російської Федерації Президенту Російської Федерації, Федеральним Зборам Російської Федерації (в Державну Думу і Раду Федерації), Уряду Російської Федерації та іншим органам, які визначаються законодавством Російської Федерації.

Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, надає дані митної статистики зовнішньої торгівлі Російської Федерації міжнародним організаціям відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації і законодавством Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, публікує дані митної статистики зовнішньої торгівлі Російської Федерації в порядку і строки, які визначаються Кабінетом Міністрів України.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Митна статистика зовнішньої торгівлі Російської Федерації ведеться відповідно до цього Кодексу та іншими правовими актами Російської Федерації.

3. Митна статистика зовнішньої торгівлі Російської Федерації ведеться відповідно до методології, яка забезпечує порівнянність даних взаємної торгівлі між Російською Федерацією і її зовнішньоторговельними партнерами.

Стаття 27. Спеціальна митна статистика

1. З метою забезпечення вирішення покладених на митні органи завдань зазначеними органами ведеться спеціальна митна статистика в порядку, який встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, і федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Дані спеціальної митної статистики використовуються митними органами виключно для митних цілей.

Стаття 28. Документи та відомості, які використовуються для статистичних цілей

1. Для статистичних цілей використовуються документи та відомості, що подаються особами відповідно до положень цього Кодексу.

2. На інформацію, що використовується для статистичних цілей, поширюються положення, встановлені статтею 10 цього Кодексу.

Глава 6. КРАЇНА ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ. ТОВАРНА

НОМЕНКЛАТУРА ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

§ 1. Країна походження товарів

Стаття 29. Сфера застосування цієї глави

1. Визначення країни походження товарів здійснюється відповідно до положень цієї глави у всіх випадках, коли застосування заходів митно-тарифного регулювання та заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, залежить від країни походження товарів.

2. Правила визначення країни походження товарів встановлюються з метою застосування тарифних преференцій або непреференціальних заходів торговельної політики.

Стаття 30. Визначення країни походження товарів

1. Країною походження товарів вважається країна, в якій товари були повністю вироблені (стаття 31) або піддані достатній переробці (стаття 32) відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом, або в порядку, визначеному цим Кодексом. При цьому під країною походження товарів може розумітися група країн, або митні союзи країн, або регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення для цілей визначення країни походження товарів.

2. За запитом декларанта або іншої зацікавленої особи митні органи приймають попереднє рішення про визначення країни походження товарів відповідно до параграфа 3 цієї глави.

Стаття 31. Товари, повністю вироблені в даній країні

Товарами, повністю виробленими в даній країні, вважаються:

1) корисні копалини, добуті з надр цієї країни, в її територіальному морі або на його морському дні;

2) продукція рослинного походження, вирощена чи зібрана в даній країні;

3) тварини, що народилися і вирощені в даній країні;

4) продукція, отримана в даній країні з вирощених у ній тварин;

5) продукція, отримана в результаті мисливського і рибальського промислу в даній країні;

6) продукція морського рибальського промислу та інша продукція морського промислу, отримана судном даної країни;

7) продукція, отримана на борту переробного судна цієї країни виключно з продукції, зазначеної у підпункті 6 цієї статті;

8) продукція, отримана з морського дна або з морських надр за межами територіального моря даної країни, за умови, що дана країна має виключні права на розробку цього морського дна чи цих морських надр;

9) відходи та брухт (вторинна сировина), отримані в результаті виробничих чи інших операцій з переробки в даній країні, а також колишні у вживанні вироби, зібрані в даній країні і придатні тільки для переробки в сировину;

10) продукція високих технологій, отримана на космічних об'єктах, що знаходяться в космічному просторі, якщо дана країна є державою реєстрації відповідного космічного об'єкта;

11) товари, виготовлені в даній країні виключно з продукції, зазначеної у підпунктах 1 - 10 цієї статті.

Стаття 32. Критерії достатньої переробки

1. Якщо у виробництві товарів беруть участь дві країни і більше, країною походження товарів вважається країна, в якій були здійснені останні операції з переробки або виготовлення товарів, що відповідають критеріям достатньої переробки відповідно до положень цієї статті.

2. Якщо відносно окремих видів товарів або який-небудь країни особливості визначення країни походження товарів, що ввозяться на митну територію Російської Федерації, особливо не обумовлюються відповідно до пункту 4 цієї статті, застосовується загальне правило: товар вважається походить з даної країни, якщо в результаті здійснення операцій з переробки або виготовлення товарів відбулася зміна класифікаційного коду товарів за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків.

3. Незалежно від положень, встановлених пунктом 2 цієї статті, не відповідають критеріям достатньої переробки:

1) операції щодо забезпечення збереження товарів під час їх зберігання або транспортування;

2) операції щодо підготовки товарів до продажу і транспортування (розподіл партії, формування відправлень, сортування, перепакування)

3) прості складальні операції та інші операції, здійснення яких суттєво не змінює стан товару, з переліку, визначеного Урядом Російської Федерації;

4) змішування товарів, що походять з різних країн, якщо характеристики кінцевої продукції суттєво не відрізняються від характеристик змішуються товарів.

4. Для визначення країни походження товарів також використовуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, такі критерії достатньої переробки:

1) виконання певних виробничих або технологічних операцій, достатніх для того, щоб країною походження товарів вважалася країна, де ці операції мали місце;

2) зміна вартості товарів, коли відсоткова частка вартості використаних матеріалів або доданої вартості досягає фіксованої частки в ціні кінцевої продукції (правило адвалорної частки).

5. При встановленні порядку застосування критеріїв достатньої переробки для окремих товарів, що ввозяться з країн, яким Російська Федерація надає тарифні преференції, з метою надання тарифних преференцій Уряд Російської Федерації має право визначати умови застосування правил безпосередньої закупівлі і прямого відвантаження.

Стаття 33. Особливості визначення країни походження товарів

1. Товари у розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями через неможливість їх відвантаження однією партією в силу виробничих або транспортних умов, а також товари, партія яких розділена на кілька партій в результаті помилки, повинні розглядатися за бажанням декларанта як єдиний товар при визначенні країни походження товарів.

2. Умовами застосування положень пункту 1 цієї статті є:

1) попереднє повідомлення митного органу про товари в розібраному чи незібраному вигляді, що поставляються кількома партіями, з зазначенням причин такої поставки та поданням специфікації кожної партії із зазначенням класифікаційних кодів товарів за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, вартості і країни походження товарів, що входять до кожної партії, або документальне підтвердження помилковості поділу товарів на кілька партій;

2) поставка всіх партій товарів з однієї країни одним постачальником;

3) декларування всіх партій товарів одному митному органу;

4) ввезення на митну територію Російської Федерації всіх партій товарів у строк, що не перевищує одного року з дня прийняття митної декларації митним органом або закінчення строків її подання стосовно першої партії товарів. За мотивованим запитом декларанта зазначений строк продовжується митним органом на час, необхідний для ввезення всіх партій цих товарів.

3. Приладдя, запасні частини та інструменти, призначені для використання з машинами, обладнанням, апаратами чи транспортними засобами, вважаються походять з тієї ж країни, що і машини, устаткування, апарати чи транспортні засоби, за умови, що дані приналежності, запасні частини та інструменти ввозяться і використовуються спільно із зазначеними машинами, обладнанням, апаратами чи транспортними засобами в комплектації та кількості, які зазвичай постачаються з даними пристроями.

4. Упаковка, в якій товар ввозиться на митну територію Російської Федерації, вважається походить з тієї ж країни, що і сам товар, за винятком випадків, коли упаковка підлягає декларуванню окремо від товару. У цих випадках країна походження упаковки визначається окремо від країни походження товарів.

Стаття 34. Підтвердження країни походження товарів

1. На посвідчення походження товарів з даної країни митний орган вправі вимагати подання документів, які підтверджують походження товарів, у випадках, передбачених статтею 37 цього Кодексу.

2. Документами, що підтверджують походження товарів з даної країни, є декларація про походження товару (стаття 35) або у випадках, визначених Урядом Російської Федерації, сертифікат про походження товару (стаття 36).

Стаття 35. Декларація про походження товару

1. Документом, що засвідчує країну походження товарів, відповідно до цього Кодексу може служити декларація про походження товару, складена у довільній формі, за умови, що в ній зазначені відомості, що дозволяють визначити країну походження товарів. В якості такої декларації можуть використовуватися комерційні або будь-які інші документи, що мають відношення до товарів, що містять заяву про країну походження товарів, зроблене виробником, продавцем або експортером у зв'язку з вивезенням товарів.

2. Якщо в декларації про походження товару відомості про країну походження товарів засновані на інших критеріях, ніж ті, які застосовуються в Російській Федерації (статті 31 і 32), країна походження товарів визначається відповідно до критеріїв, що застосовуються в Російській Федерації.

Стаття 36. Сертифікат про походження товару

1. Сертифікат про походження товару - документ, однозначно свідчить про країну походження товарів і виданий компетентними органами або організаціями даної країни або країни вивезення, якщо в країні вивезення сертифікат видається на основі відомостей, отриманих з країни походження товарів.

Якщо в сертифікаті про походження товару відомості про країну походження товарів засновані на інших критеріях, ніж ті, які застосовуються в Російській Федерації (статті 31 і 32), країна походження товарів визначається відповідно до критеріїв, що застосовуються в Російській Федерації.

2. При вивезенні товарів з митної території Російської Федерації сертифікат про походження товару видається органами або організаціями, уповноваженими Урядом Російської Федерації, якщо зазначений сертифікат необхідний за умовами контракту, за національними правилами країни ввезення товарів або якщо наявність зазначеного сертифіката передбачено міжнародними договорами Російської Федерації.

Органи та організації, що видали сертифікат про походження товару, зобов'язані зберігати його копію та інші документи, на підставі яких засвідчено походження товарів, не менше двох років з дня його видачі.

3. Сертифікат про походження товару подається разом з митною декларацією та іншими документами при митному оформленні товарів, що ввозяться на митну територію Російської Федерації. При втраті сертифіката приймається його офіційно завірений дублікат.

4. Якщо сертифікат про походження товару не є належним чином оформленим (маються підчистки, помарки або незавірені виправлення, відсутні необхідні підписи або друку, відомості у сертифікаті не дозволяють встановити їх відношення до декларованим товарах, в сертифікаті неоднозначно зазначені країна походження товарів або критерії, на підставі яких зроблений висновок про країну походження товарів, якщо вказівка ​​таких критеріїв є обов'язковим згідно з міжнародними договорами Російської Федерації чи законодавством Російської Федерації) або якщо були виявлені ознаки того, що сертифікат містить недостовірні відомості, митний орган має право звернутися до компетентних органів або організаціям країни, які видали сертифікат про походження товару, з проханням подати додаткові документи або уточнюючі відомості.

5. Митний орган має право звернутися до компетентних органів або організаціям країни, які видали сертифікат про походження товару, з проханням подати додаткові документи або уточнюючі відомості також з метою проведення вибіркової перевірки. Проведення такої перевірки не перешкоджає випуску товарів на підставі відомостей про країну їх походження, заявлених при митному оформленні.

Стаття 37. Подання документів, що підтверджують країну походження товарів

1. При ввезенні товарів на митну територію Російської Федерації документ, що підтверджує країну походження товарів, представляється у випадку, якщо країні походження даних товарів Російська Федерація надає тарифні преференції відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації або законодавством Російської Федерації. У зазначеному випадку документ, що підтверджує країну походження товарів, представляється митному органу одночасно з поданням митної декларації. При цьому надання тарифних преференцій може бути обумовлено необхідністю подання сертифіката про походження товару за певною формою, передбаченою міжнародними договорами Російської Федерації чи законодавством Російської Федерації.

Митні органи мають право вимагати представити документ, що підтверджує країну походження товарів, в інших випадках тільки при виявленні ознак того, що заявлені відомості про країну походження товарів, які впливають на застосування ставок митних зборів, податків і (або) заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавством Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, є недостовірними.

2. Незалежно від положень пункту 1 цієї статті подання документа, що підтверджує країну походження товарів, не потрібно:

1) якщо ввезені на митну територію Російської Федерації товари заявляються до митного режиму міжнародного митного транзиту або митного режиму тимчасового ввезення з повним звільненням від сплати митних зборів, податків, за винятком випадків, коли митним органом виявлено ознаки того, що країною походження товарів є країна, товари якої заборонені до ввезення в Україну або транзиту через її територію відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації або законодавством Російської Федерації;

2) якщо загальна митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон, відправлених в один і той же час одним і тим же способом одним і тим же відправником на адресу одного одержувача, становить менше 20000 рублів;

3) якщо товари переміщуються через митний кордон фізичними особами відповідно до глави 23 цього Кодексу;

4) в інших випадках, передбачених міжнародними договорами Російської Федерації чи законодавством Російської Федерації.

Стаття 38. Додаткові умови випуску товарів при визначенні країни їх походження

1. У випадках відсутності документів, що підтверджують країну походження товарів, якщо їх подання є обов'язковим для надання тарифних преференцій (стаття 37), щодо таких товарів підлягають сплаті мита за ставками, що застосовуються до товарів, що походять з країн, торгово-політичні відносини з якими передбачають режим найбільшого сприяння, за винятком випадку, передбаченого підпунктом 1 пункту 2 цієї статті.

2. В інших випадках відсутності документів, що підтверджують країну походження товарів, або у випадках виявлення ознак того, що подані документи оформлені неналежним чином і (або) містять недостовірні відомості, до подання документів, що підтверджують країну походження товарів, або уточнюючих відомостей:

1) щодо товарів підлягають сплаті мита за ставками, що застосовуються до товарів, що походять з країн, торгово-політичні відносини з якими не передбачають режим найбільшого сприяння, якщо митним органом виявлені ознаки того, що країною походження товарів є країна, торгово-політичні відносини з якою не передбачають режим найбільшого сприяння, або надається забезпечення сплати митних зборів за вказаними ставками;

2) випуск товарів здійснюється за умови подання декларантом документів, що підтверджують дотримання встановлених обмежень, або забезпечення сплати антидемпінгового або компенсаційного мита, якщо митним органом виявлені ознаки, що вказують на те, що країною походження товарів є країна, на ввезення з якої встановлені обмеження відповідно до законодавством Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності або міжнародним договором Російської Федерації;

3) випуск товарів не здійснюється тільки у випадках, якщо митним органом виявлені ознаки, що вказують на те, що країною походження товарів може бути країна, товари якої заборонені до ввезення в Російську Федерацію відповідно до міжнародних договорів України та (або) законодавством Російської Федерації .

3. Що стосується товарів, зазначених у пункті 1 і підпункті 1 пункту 2 цієї статті, застосовується (відновлюється) преференційний режим або режим найбільшого сприяння за умови підтвердження країни походження даних товарів до закінчення одного року з дня прийняття митної декларації митним органом. У цьому випадку повернення сплачених сум митних зборів, податків здійснюється відповідно до статтею 356 цього Кодексу.

§ 2. Товарна номенклатура

зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 39. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності

1. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України виходячи з прийнятих у міжнародній практиці систем класифікації товарів.

2. Товарна номенклатура зовнішньоекономічної діяльності застосовується для здійснення заходів митно-тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоторговельної та інших видів зовнішньоекономічної діяльності, ведення митної статистики зовнішньої торгівлі Російської Федерації.

Стаття 40. Класифікація товарів

1. Товари при їх декларування митним органам (глава 14) підлягають класифікації, тобто відносно товарів визначається класифікаційний код (класифікаційні коди) по Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності.

2. За запитом декларанта митні органи приймають попереднє рішення про класифікацію товару згідно з параграфом 3 цієї глави.

3. У разі встановлення порушення правил класифікації товарів при їх декларування митний орган має право самостійно здійснити класифікацію товарів.

4. Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, приймає рішення про класифікацію окремих видів товарів і забезпечує опублікування зазначених рішень.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

5. Рішення митних органів про класифікацію товарів є обов'язковими. Декларант має право оскаржити такі рішення у відповідності до розділу 7 цього Кодексу.

§ 3. Попереднє рішення

Стаття 41. Прийняття попереднього рішення

1. Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, та інші митні органи, які визначаються цією службою, за запитом зацікавленої особи беруть попереднє рішення про класифікацію товарів відповідно до Товарної номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності стосовно конкретного товару, про походження товару з конкретної країни (країну походження товару ).

(П. 1 в ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Форма і порядок прийняття попереднього рішення визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 42. Запит про прийняття попереднього рішення

1. Особа, зацікавлена ​​в ухваленні попереднього рішення, направляє у відповідний митний орган запит про прийняття попереднього рішення, складений у письмовій формі.

Зазначений запит повинен містити всі відомості, необхідні для прийняття попереднього рішення. До запиту повинні додаватися проби і зразки товарів, їх опис, фотографії, малюнки, креслення, комерційні, технічні та інші документи.

2. Якщо подані заявником у запиті про прийняття попереднього рішення відомості недостатні для прийняття попереднього рішення, митний орган протягом 30 днів з дня отримання такого запиту повідомляє заявника про необхідність надання додаткової інформації і встановлює строк для її надання. При ненаданні додаткової інформації у встановлений термін запит про прийняття попереднього рішення відхиляється.

Відхилення запиту про прийняття попереднього рішення не перешкоджає повторному зверненню заявника із запитом про прийняття попереднього рішення за умови усунення причин, що стали підставою для відхилення зазначеного запиту.

Стаття 43. Юридичне значення і термін дії попереднього рішення

Попереднє рішення є обов'язковим для всіх митних органів. Попереднє рішення діє протягом п'яти років з дня його прийняття, якщо воно не змінено або не відкликана або його дію не припинено відповідно до статті 44 цього Кодексу.

Стаття 44. Припинення дії, зміни або відкликання попереднього рішення

1. Митні органи можуть прийняти рішення про припинення дії, про зміну або відкликання попереднього рішення, прийнятого ними або нижчестоящими митними органами (змінити або відкликати попереднє рішення, прийняте ними чи нижчестоящими митними органами), тільки у випадках, встановлених цією статтею.

Рішення про припинення дії, про зміну або відкликання попереднього рішення направляється особі, якій видано попереднє рішення, у письмовій формі не пізніше дня, наступного за днем винесення рішення про припинення дії, про зміну або відкликання попереднього рішення.

2. Рішення про припинення дії попереднього рішення приймається, якщо таке попереднє рішення прийнято на основі підроблених документів, поданих заявником. Рішення про припинення дії попереднього рішення вступає в силу з дня прийняття попереднього рішення.

3. Зміна попереднього рішення про класифікацію товару проводиться у разі прийняття федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи, обов'язкового для виконання митними органами рішення про класифікацію окремих товарів, а також у разі виявлення помилок, допущених при прийнятті попереднього рішення.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Зміна набирає чинності в строк, зазначений у рішенні про зміну попереднього рішення, але не раніше ніж через три місяці з дня прийняття рішення про зміну попереднього рішення.

4. Прийняте попереднє рішення може бути відкликана:

у разі зміни Товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, прийняття Всесвітньою митною організацією класифікаційних рішень, обов'язкових для застосування в Російській Федерації;

у разі, якщо міжнародними договорами Російської Федерації або актами законодавства Російської Федерації, що мають відношення до питань визначення країни походження товарів, встановлюються інші вимоги та умови визначення країни походження товарів.

Рішення про відкликання попереднього рішення повинно бути прийнято не пізніше трьох днів після опублікування перерахованих вище актів і набуває чинності одночасно з ними.

Глава 7. ОСКАРЖЕННЯ РІШЕНЬ, ДІЙ (БЕЗДІЯЛЬНОСТІ)

МИТНИХ ОРГАНІВ ТА ЇХ ПОСАДОВИХ ОСІБ

Стаття 45. Право на оскарження

1. Будь-яка особа має право оскаржити рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, якщо такими рішенням, дією (бездіяльністю), на думку цієї особи, порушені його права, свободи чи законні інтереси, йому створені перешкоди до їх реалізації чи незаконно покладено на нього якась обов'язок.

2. Відмова особи від права на оскарження рішення, дії (бездіяльності) митного органу або його посадової особи недійсний.

Стаття 46. Порядок оскарження

1. Рішення, дії (бездіяльність) митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до митних органів і (або) в суд, арбітражний суд.

Подача скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи в митні органи не виключає можливості одночасної або наступної подачі скарги аналогічного змісту в суд, арбітражний суд. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, подана в митні органи і в суд, арбітражний суд, розглядається судом, арбітражним судом.

2. Порядок подачі, порядок розгляду та порядок вирішення скарг, що направляються до судів і арбітражні суди, визначаються законодавством Російської Федерації про цивільне судочинство і судочинстві в арбітражних судах.

3. Порядок подачі, порядок розгляду та порядок вирішення направляються в митні органи скарг на рішення, дії (бездіяльність) митних органів або їх посадових осіб встановлюються цією главою і застосовуються в разі оскарження будь-яких рішень, дій (бездіяльності) митних органів або їх посадових осіб, за винятком постанов митних органів (посадових осіб митних органів) у справах про адміністративні правопорушення, а також інших рішень, дій (бездіяльності) митних органів та їх посадових осіб, щодо яких передбачений спеціальний порядок оскарження.

Стаття 47. Порядок подання скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу подається в вищестоящий митний орган.

Скарга на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу подається в митний орган, в якому проходить службу (заміщає державну посаду) ця особа, а на рішення, дію (бездіяльність) начальника митного органу - в вищестоящий митний орган.

Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи може бути подана як безпосередньо в вищестоящий митний орган, так і через митний орган, рішення, дія (бездіяльність) якого або начальника якого оскаржується.

2. Митний орган, на рішення, дію (бездіяльність) якого або начальника якого подана скарга, спрямовує її в вищестоящий митний орган разом з підтверджуючими матеріалами в п'ятиденний строк з дня її надходження.

У випадках, коли митний орган, який одержав скаргу на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, не правомочний її розглядати, він зобов'язаний направити її в триденний строк у митний орган, який повинен її розглядати відповідно до цієї статті, з повідомленням у письмовій формі особи, яка подала скаргу.

3. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) федеральної служби, уповноваженою в галузі митної справи, подається в цю службу.

(П. 3 в ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 48. Терміни подання скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи може бути подана протягом трьох місяців:

з дня, коли особі стало відомо або повинно було стати відомо про порушення його прав, свобод чи законних інтересів, створення перешкод до їх реалізації або незаконне покладення на нього який-небудь обов'язки;

з дня закінчення встановленого строку для прийняття митним органом або його посадовою особою рішення або вчинення дії, прийняття або вчинення яких передбачено відповідно до цього Кодексу.

Стаття 49. Відновлення строку для подання скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. У разі пропуску з поважних причин строку для оскарження цей строк за заявою особи, яка звернулася зі скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, може бути відновлений митним органом, правомочним розглядати цю скаргу.

2. Відновлення пропущеного строку для оскарження виражається у фактичному прийнятті до розгляду скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи.

Стаття 50. Форма і зміст скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи подається у письмовій формі і повинна бути підписана особою, яка звернулася зі скаргою.

2. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи повинна містити:

найменування митного органу або посада, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи митного органу (якщо вони відомі), рішення, дія (бездіяльність) яких оскаржуються;

прізвище, ім'я, по батькові або найменування особи, яка подає скаргу, її місце проживання або місцезнаходження;

істота оскаржуваних рішення, дії (бездіяльності).

3. Особа, яка звернулася зі скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, може не надавати документи, якими підтверджуються обставини, зазначені у цій скарзі. Якщо подання таких документів має істотне значення для розгляду зазначеної скарги і ці документи відсутні в митному органі, рішення, дія (бездіяльність) якого чи посадової особи якого оскаржуються, митний орган, який розглядає зазначену скаргу, має право запросити їх в особи, її подала. У цьому випадку термін розгляду скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи припиняється до подання особою запитаних митним органом документів, але не більше ніж на три місяці. У разі неподання особою запитаних митним органом документів рішення по зазначеній скарзі приймається без урахування доказів, на підтвердження яких не були представлені документи.

Стаття 51. Наслідки подання скарги на рішення, дію митного органу або його посадової особи

1. Подача скарги на рішення, дію митного органу або його посадової особи не зупиняє виконання оскаржуваних рішення, дії.

2. При наявності достатніх підстав вважати, що оскаржувані рішення, дія не відповідають законодавству Російської Федерації, а також у випадку, якщо непріостановленіе виконання рішення, дії може мати необоротний характер, митний орган, який розглядає скаргу, має право повністю або частково призупинити виконання оскаржуваних рішення, дії до прийняття рішення по суті скарги.

Стаття 52. Підстави для відмови у розгляді скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи по суті

1. Митний орган відмовляє в розгляді скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи по суті у разі, якщо:

1) не дотримані встановлені терміни оскарження і особа не звернулася із заявою про поновлення пропущеного строку для оскарження або заява про поновлення пропущеного строку для оскарження відхилено;

2) не дотримані вимоги, встановлені пунктами 1 і 2 статті 50 цього Кодексу;

3) особа вже звернулося зі скаргою аналогічного змісту в суд і така скарга прийнята судом, арбітражним судом до розгляду або по ній винесено рішення;

4) предметом зазначеної скарги є рішення, дія (бездіяльність) органу, який не є митним органом, або посадової особи органу, який не є митним органом.

2. Рішення про відмову в розгляді скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи по суті має бути прийнято не пізніше трьох днів з дня надходження зазначеної скарги, а у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 1 цієї статті, - з дня отримання митним органом, який розглядає цю скаргу, ухвали суду, арбітражного суду про прийняття скарги аналогічного змісту до розгляду або судового рішення.

3. Рішення митного органу про відмову в розгляді скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи по суті може бути оскаржено у вищестоящий митний орган або в суд, арбітражний суд.

Стаття 53. Відкликання скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. Особа, яка звернулася зі скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, може відкликати її в будь-який момент до прийняття рішення за скаргою.

2. Повторна скарга з того ж приводу може бути подана в межах строків, встановлених статтею 48 цього Кодексу.

Стаття 54. Митний орган, який розглядає скаргу на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу розглядається вищестоящим митним органом.

2. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу розглядається митним органом, в якому проходить службу (заміщає державну посаду) ця особа, а скарга на рішення, дію (бездіяльність) начальника митного органу - вищестоящим митним органом.

3. Від імені митного органу рішення за скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи приймає начальник цього митного органу або посадова особа, ним уповноважена. При цьому розгляд скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи не може проводитися посадовою особою, яка прийняла оскаржуване рішення, вчинили оскаржувана дія (бездіяльність), або нижчестоящим стосовно нього посадовою особою.

Стаття 55. Строки розгляду скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. Скарга на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи повинна бути розглянута митним органом протягом одного місяця з дня її надходження до митного органу, правомочного розглядати зазначену скаргу.

2. Якщо митний орган, який розглядає скаргу на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, визнає за необхідне продовжити термін розгляду зазначеної скарги, цей термін може бути продовжений начальником цього митного органу, але не більш ніж ще на один місяць, про що повідомляється особі, яка подала цю скаргу, в письмовій формі із зазначенням причин продовження.

Стаття 56. Рішення митного органу за скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи

1. Рішення митного органу за скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи приймається в письмовому вигляді за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. У такому рішенні повинні бути зазначені:

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

найменування митного органу, який розглянув скаргу;

посада, прізвище та ініціали посадової особи митного органу, який прийняв рішення за скаргою;

прізвище та ініціали або найменування особи, яка звернулася зі скаргою;

стислий виклад скарги по суті;

прийняте за скаргою рішення;

доводи і підстави прийнятого рішення;

відомості про порядок оскарження прийнятого рішення.

2. За результатами розгляду скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи митного органу:

1) визнає правомірними рішення, дія (бездіяльність) митного органу або його посадової особи та відмовляє у задоволенні скарги;

2) визнає неправомірними рішення, дія (бездіяльність) митного органу або його посадової особи повністю або частково і приймає рішення про задоволення скарги повністю або частково.

3. У разі задоволення скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи повністю або частково митний орган:

скасовує повністю або частково прийняте митним органом або його посадовою особою рішення;

скасовує прийняте митним органом або його посадовою особою рішення і зобов'язує цей митний орган або його посадова особа прийняти нове рішення відповідно до законодавства Російської Федерації або самостійно приймає таке рішення, якщо його прийняття відноситься до компетенції митного органу, який розглянув скаргу;

визнає дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи неправомірним і визначає заходи, які повинні бути прийняті з метою усунення допущених порушень, або самостійно здійснює необхідні дії, якщо їх вчинення відноситься до компетенції митного органу, який розглянув скаргу.

4. Дії по реалізації рішення митного органу про задоволення скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи повинні бути здійснені митним органом, рішення, дія (бездіяльність) якого чи посадової особи якого визнані неправомірними, протягом 10 днів з дня надходження рішення за вказаною скаргою до цього органу, якщо в зазначеному рішенні не встановлений інший строк для їх здійснення.

5. Посадова особа митного органу, що розглядає скаргу на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи від імені митного органу, при виявленні ознак винного невиконання або неналежного виконання посадовою особою митного органу покладених на нього посадових обов'язків вживає заходів по залученню цієї посадової особи до дисциплінарної відповідальності у встановленому порядку.

6. Копія рішення, прийнятого за результатами розгляду скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи, направляється особі, яка звернулася зі скаргою, в межах строків, встановлених статтею 55 цього Кодексу.

7. Рішення митного органу за скаргою на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи може бути оскаржено у вищестоящий митний орган або в суд, арбітражний суд.

Стаття 57. Спрощений порядок оскарження рішення, дії (бездіяльності) посадової особи митного органу

1. У спрощеному порядку можуть бути оскаржені рішення, дія (бездіяльність) посадової особи митниці чи митного поста у зв'язку з переміщенням через митний кордон товарів, вартість яких не перевищує 1,5 мільйона рублів, і (або) одного транспортного засобу.

2. Спрощений порядок оскарження рішення, дії (бездіяльності) посадової особи митного органу полягає у зверненні особи з усною скаргою до вищестоящої посадової особи відповідно митниці або митного поста, а в разі оскарження рішення, дії (бездіяльності) начальника митного поста - до начальника митниці, в регіоні діяльності якої знаходиться даний митний пост.

3. Розгляд скарги на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу у спрощеному порядку здійснюється невідкладно, і рішення по ній приймається негайно.

4. При оскарженні в спрощеному порядку за бажанням особи, яка звернулася зі скаргою на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу, посадовою особою митного органу, що розглядає зазначену скаргу, складається акт про розгляд цієї скарги в спрощеному порядку, в якому зазначаються відомості про розглядає скаргу посадову особу митного органу, про особу, яка звернулася зі скаргою, короткий зміст скарги і прийняте рішення. У разі відмови в розгляді скарги на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу в спрощеному порядку в цьому акті зазначаються причини такої відмови. Форма акта визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. Акт про розгляд скарги на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу в спрощеному порядку підписується посадовою особою митного органу, що розглядає скаргу, і особою, яка звернулася зі скаргою. Копія акта про розгляд скарги на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу в спрощеному порядку вручається особі, яка звернулася зі скаргою.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

5. Розгляд скарги на рішення, дію (бездіяльність) посадової особи митного органу в спрощеному порядку і прийняття по ній рішення не є перешкодою для подачі скарги на рішення, дію (бездіяльність) митного органу або його посадової особи в загальному порядку.

Розділ II. МИТНІ ПРОЦЕДУРИ

Підрозділ 1. МИТНЕ ОФОРМЛЕННЯ

Глава 8. ОСНОВНІ положення щодо

До митного оформлення

Стаття 58. Сфера застосування цієї глави

Положення цієї глави поширюються на всі митні операції, що здійснюються щодо товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон.

Стаття 59. Порядок виробництва митного оформлення

1. Митне оформлення проводиться в порядку, визначеному цим Кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими правовими актами Російської Федерації, нормативними правовими актами федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, і правовими актами федеральної служби, уповноваженою в галузі митної справи, відповідно до статті 68 цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Вимоги митних органів при виробництві митного оформлення повинні бути обгрунтовані і обмежені вимог, встановлених відповідно до цього Кодексу та необхідними для забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації.

3. Порядок і технології виробництва митного оформлення встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, залежно від видів товарів, що переміщуються через митний кордон, виду транспорту, що використовується для такого переміщення (повітряний, морський (річковий), залізничний та інші), категорій осіб, переміщують товари та транспортні засоби.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Митні операції одно застосовуються незалежно від країни походження товарів, країни відправлення та призначення товарів.

Стаття 60. Початок і завершення митного оформлення

1. Митне оформлення товарів починається:

при ввезенні товарів - у момент подання митному органу попередньої митної декларації або документів відповідно до статті 72 цього Кодексу (в залежності від того, яке дія відбувається раніше), а у випадках, передбачених цим Кодексом, - усної заяви або вчинення інших дій, що свідчать про намір особи здійснити митне оформлення;

при вивезенні товарів - в момент подання митної декларації, а у випадках, передбачених цим Кодексом, - усної заяви або вчинення інших дій, що свідчать про намір особи здійснити митне оформлення.

2. Митне оформлення завершується здійсненням митних операцій, необхідних відповідно до цього Кодексу для застосування до товарів митних процедур, для приміщення товарів під митний режим або для завершення дії цього режиму, якщо такий митний режим діє протягом певного терміну, а також для обчислення і справляння митних платежів.

Стаття 61. Дозвіл митного органу на здійснення митних операцій

1. Якщо відповідно до цього Кодексу на вчинення окремих митних операцій потрібен дозвіл митного органу, такий дозвіл видається негайно, відразу після того, як уповноважена посадова особа митного органу переконається, що встановлені цим Кодексом умови, необхідні для отримання такого дозволу, виконані, але не пізніше строку перевірки митної декларації, інших документів та перевірки товарів (пункт 1 статті 359).

Якщо перевірка дотримання умов надання дозволу митного органу на здійснення митних операцій може бути завершена після його надання без шкоди для проведення митного контролю та (або) якщо при подальшому виявленні недотримання таких умов порушення митного законодавства Російської Федерації можуть бути усунені, дозвіл митного органу на здійснення митних операцій видається до проведення такої перевірки.

2. Якщо цим Кодексом передбачено, що дозвіл митного органу на здійснення митних операцій видається митним органом у письмовій формі, порядок видачі такого дозволу та його форма встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

В інших випадках дозволом митного органу на здійснення митних операцій є неприйняття митним органом рішення про відмову у видачі дозволу на здійснення митних операцій або здійснення митним органом відповідних дій у випадку, якщо відповідно до цього Кодексу встановлено термін для прийняття такого рішення або передбачено здійснення таких дій .

Стаття 62. Місце і час виробництва митного оформлення товарів

1. Митне оформлення товарів здійснюється в місцях знаходження митних органів під час роботи цих органів.

2. За мотивованим запитом декларанта або іншої зацікавленої особи окремі митні операції при виробництві митного оформлення можуть відбуватися поза місцями перебування і поза часом роботи митних органів відповідно до статей 406 і 407 цього Кодексу.

Стаття 63. Документи та відомості, необхідні для митного оформлення

1. При виробництві митного оформлення особи, визначені цим Кодексом, зобов'язані надавати митним органам документи та відомості, необхідні для митного оформлення.

Митні органи вправі вимагати при виробництві митного оформлення подання лише тих документів та відомостей, які необхідні для забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації та подання яких передбачено відповідно до цього Кодексу.

2. Переліки документів та відомостей, вимоги до відомостей, які необхідні для митного оформлення стосовно конкретних митних процедур і митних режимів, встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, відповідно до цього Кодексу. При цьому федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право скорочувати встановлені цим Кодексом переліки документів та відомостей, необхідних для митного оформлення, з урахуванням категорій осіб, які переміщують товари і транспортні засоби, видів товарів, цілей використання товарів, вимог митних режимів або виходячи з виду транспорту, що використовується при переміщенні товарів через митний кордон. Терміни подання документів та відомостей, необхідних для митного оформлення, встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Переліки документів та відомостей, необхідних для митного оформлення, підлягають офіційному опублікуванню. Нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, що встановлюють переліки документів та відомостей, необхідних для митного оформлення, набирають чинності не раніше ніж через 90 днів з дня їх офіційного опублікування, за винятком випадків, передбачених абзацами другим і третім пункту 3 статті 5 цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Форми митних документів визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом та іншими правовими актами Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

5. З метою спрощення і прискорення виробництва митного оформлення федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, за погодженням з федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, укладає угоди з митними органами іноземних держав про взаємне визнання документів, що використовуються для митних цілей.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

6. Митні органи не вправі відмовити у прийнятті документів, необхідних для митного оформлення, через наявність в них неточностей, які не впливають на визначення розміру належних до сплати митних платежів, на прийняття рішень митних органів щодо застосування заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності. У разі відмови митного органу в прийнятті зазначених документів цей орган повідомляє особу, яка подала ці документи, про причини відмови. За запитом цієї особи митний орган представляє зазначене повідомлення в письмовій формі.

7. Документи, необхідні для митного оформлення, можуть представлятися у вигляді оригіналів або копій, завірених особою, що їх подали, декларантом або уповноваженими органами, які видали такі документи, або завірених нотаріально. При поданні копій зазначених документів, завірених особою, що їх подали, або декларантом, митний орган у разі необхідності перевіряє відповідність копій цих документів їх оригіналам, після чого оригінали таких документів повертаються особі, яка їх подала.

8. Документи, необхідні для митного оформлення, можуть бути представлені у формі електронних документів відповідно до цього Кодексу.

Стаття 63.1. Митні збори за митне оформлення

(Введена Федеральним законом від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

За митне оформлення справляються митні збори відповідно до цього Кодексу.

Стаття 64. Присутність зацікавлених осіб та їх представників при виробництві митного оформлення

На вимогу митного органу зацікавлені особи або їх представники зобов'язані бути присутніми при виробництві митного оформлення.

Стаття 65. Мова, якою здійснюється митне оформлення

Митне оформлення, включаючи заповнення документів, необхідних для митного оформлення, проводиться російською мовою, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право визначати інші випадки, в яких митні органи можуть приймати і використовувати для митних цілей документи та відомості на іноземних мовах, якими володіють посадові особи митних органів.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 66. Митне оформлення та контроль інших державних органів

Митне оформлення може бути завершено тільки після здійснення санітарно-карантинного, карантинного фітосанітарного, ветеринарного та інших видів державного контролю ввезення товарів на митну територію Російської Федерації або їх вивезення з цієї території, якщо товари підлягають такому контролю відповідно до федеральних законів і іншими правовими актами Російської Федерації, з урахуванням положень пункту 3 статті 77 цього Кодексу.

Стаття 67. Першочерговим порядок митного оформлення

При ввезенні на митну територію Російської Федерації та вивезення з цієї території товарів, необхідних для ліквідації наслідків стихійних лих, аварій і катастроф, а також товарів, що швидко псуються, живих тварин, радіоактивних матеріалів, міжнародних поштових відправлень та експрес-вантажів, повідомлень та інших матеріалів для засобів масової інформації та інших подібних товарів митне оформлення проводиться в спрощеному вигляді і в першочерговому порядку.

Стаття 68. Спеціальні спрощені процедури митного оформлення для окремих осіб

1. Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, у порядку, визначеному федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, встановлює спеціальні спрощені процедури митного оформлення для осіб:

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

не мають на день звернення до митного органу про застосування щодо їх спеціальних спрощених процедур вступили в силу і невиконаних постанов по справах про адміністративні правопорушення в галузі митної справи і не вважаються підданими адміністративному покаранню за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 16.2, 16.7, частиною 1 статті 16.9, частиною 3 статті 16.12, статтею 16.15 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення;

(В ред. Федерального закону від 20.08.2004 N 118-ФЗ)

провідних систему обліку в порядку, визначеному федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, своєї комерційної документації способом, що дозволяє митним органам зіставляти відомості, що містяться в ній, і відомості, представлені митним органам при виробництві митного оформлення товарів;

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

здійснюють зовнішньоекономічну діяльність не менше трьох років.

2. Особа, яка претендує на застосування спеціальних спрощених процедур митного оформлення, звертається до митного органу із заявою у письмовій формі про застосування спеціальних спрощених процедур митного оформлення. У цій заяві зазначаються відомості про заявника та його зовнішньоекономічної діяльності. Заявник повинен представити зобов'язання в письмовій формі про згоду вести систему обліку своєї комерційної документації способом, що дозволяє митним органам зіставляти відомості, що містяться в ній, і відомості, представлені митним органам при виробництві митного оформлення товарів, а також про згоду забезпечувати доступ посадових осіб митних органів до зазначеній системі обліку.

3. Спеціальні спрощені процедури митного оформлення встановлюються для осіб, які здійснюють ввезення товарів на митну територію Російської Федерації, і можуть передбачати подачу періодичної митної декларації (стаття 136), випуск товарів при поданні відомостей, необхідних для ідентифікації товарів (стаття 150), проведення митного оформлення на об'єктах таких осіб, зберігання товарів на своїх складах і інші спрощені процедури, передбачені цим Кодексом.

4. Спеціальні спрощені процедури митного оформлення не можуть містити положення, що звільняють осіб від дотримання вимог і умов, встановлених цим Кодексом та іншими правовими актами Російської Федерації, в частині повноти та своєчасності сплати митних платежів, дотримання заборон і обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також від дотримання митних режимів.

Глава 9. ПРИБУТТЯ ТОВАРІВ НА МИТНИЙ

ТЕРИТОРІЮ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 69. Місце і час прибуття товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації

1. Прибуття товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації допускається у пунктах пропуску через державний кордон Російської Федерації, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації, під час роботи митних органів (стаття 407). В інших місцях товари та транспортні засоби можуть прибувати на митну територію Російської Федерації відповідно до законодавства Російської Федерації про Державну кордоні Російської Федерації.

Уряд Російської Федерації має право встановлювати пункти пропуску через державний кордон Російської Федерації для прибуття на митну територію Російської Федерації окремих видів товарів.

2. Після перетину перевізником митного кордону він зобов'язаний доставити ввезені їм товари і транспортні засоби в пункт пропуску або інші місця, зазначені у пункті 1 цієї статті (місця прибуття), і пред'явити їх митному органу. При цьому не допускаються зміни стану товарів або порушення їхнього упакування, а також зміна, видалення, знищення або пошкодження накладених пломб, печаток та інших засобів ідентифікації.

3. Митні органи зобов'язані представляти в загальнодоступній формі інформацію про пункти пропуску через державний кордон Російської Федерації, про встановлені обмеження і про час роботи митних органів.

4. Положення цієї статті не поширюються на товари, що перевозяться морськими (річковими), повітряними судами, що перетинають митну територію Російської Федерації без зупинки в порту чи аеропорту, які розташовані на митній території Російської Федерації.

Стаття 70. Заходи, що вживаються при аварії, дії непереборної сили або інших обставин

1. Якщо доставка товарів з місця перетину митного кордону в місце прибуття переривається, а також якщо морське (річкове), повітряне судно робить вимушену зупинку або посадку на митній території Російської Федерації внаслідок аварії, дії непереборної сили або інших обставин, що перешкоджають доставці товарів, здійснення зупинки або посадки у встановлених місцях, перевізник зобов'язаний вжити всіх заходів для забезпечення збереження товарів і транспортних засобів, негайно повідомити в найближчий митний орган про ці обставини, про місце перебування товарів, а також перевезти товари або забезпечити їх перевезення (якщо його транспортний засіб пошкоджено) в найближчий митний орган або інше місце, вказане митним органом.

2. Витрати, що виникли у перевізників або у інших осіб у зв'язку з дотриманням вимог цієї статті, митними органами не відшкодовуються.

Стаття 71. Попереднє повідомлення митних органів про прибуття товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації

Адміністрація пункту пропуску через державний кордон Російської Федерації (начальник аеропорту, аеродрому, морського, річкового порту, залізничного вокзалу, станції) попередньо повідомляє митні органи про місце і час прибуття транспортних засобів у пункт пропуску через державний кордон Російської Федерації в порядку, погодженому адміністрацією зазначеного пункту пропуску з митним органом відповідно до законодавства Російської Федерації про Державну кордоні Російської Федерації.

Стаття 72. Подання документів та відомостей при прибутті товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації

1. При прибутті товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації перевізник зобов'язаний подати митному органу документи і відомості, передбачені статтями 73 - 76 цього Кодексу, залежно від виду транспорту, на якому здійснюється міжнародне перевезення.

Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право скорочувати переліки відомостей, передбачені статтями 73 - 76 цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Митний орган не вправі вимагати від перевізника подання інших відомостей.

Якщо документи, передбачені статтями 73 - 76 цього Кодексу, не містять всіх необхідних відомостей, перевізник зобов'язаний повідомити митному органу відсутні відомості шляхом подання інших наявних у нього документів або додаткових документів, складених перевізником у довільній формі.

2. Перевізник має право подати документи і відомості митному органу до фактичного прибуття товарів і транспортних засобів на митну територію Російської Федерації.

3. Перевізник має право подати документи (частину документів) у формі електронних документів відповідно до цього Кодексу та у порядку, визначеному федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. При поданні перевізником документів, складених на іноземних мовах, митні органи при необхідності має право вимагати перекладу на російську мову тільки тих відомостей, які передбачені статтями 73 - 76 цього Кодексу.

5. Від імені перевізника документи і відомості можуть бути представлені будь-яким іншим особою, яка діє за його дорученням.

Стаття 73. Документи та відомості, що подаються при міжнародних перевезеннях автомобільним транспортом

1. При міжнародне перевезення автомобільним транспортом перевізник повідомляє митному органу такі відомості:

1) про державну реєстрацію транспортного засобу;

2) найменування та адресу перевізника товарів;

3) найменування країни відправлення і країни призначення товарів;

4) найменування та адресу відправника і одержувача товарів;

5) про продавця та одержувача товарів відповідно до наявних у перевізника комерційними документами;

6) про кількість вантажних місць, про їх маркування і про видах упаковок товарів;

7) найменування, а також коди товарів відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів або Товарній номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності на рівні не менш ніж перших чотирьох знаків;

8) вага брутто товарів (у кілограмах) або обсяг товарів (у кубічних метрах), за винятком великогабаритних вантажів;

9) про наявність товарів, ввезення яких на митну територію Російської Федерації заборонений або обмежений;

10) про місце і дату складання міжнародної товаротранспортної накладної.

2. Перевізник повідомляє відомості, зазначені в пункті 1 цієї статті, шляхом подання митному органу наступних документів:

1) документів на транспортний засіб;

2) міжнародної товаротранспортної накладної;

3) наявних у перевізника комерційних документів на перевозяться товари.

Стаття 74. Документи та відомості, що подаються при міжнародних перевезеннях морським (річковим) транспортом

1. При міжнародне перевезення морським (річковим) транспортом перевізник повідомляє митному органу такі відомості:

1) про реєстрацію судна і його національної приналежності;

2) найменування і опис судна;

3) прізвище капітана;

4) прізвище та адресу суднового агента;

5) про кількість пасажирів на судні, їх прізвища, імена, громадянство (підданство), дати і місця народження, порт посадки і висадки;

6) про кількість і склад членів екіпажу;

7) найменування порту відправлення і порту заходу судна;

8) найменування, загальна кількість та опис товарів;

9) про кількість вантажних місць, про їх маркування і про видах упаковок товарів;

10) найменування порту навантаження і порту вивантаження товарів;

11) номери коносаментів або інших документів, що підтверджують наявність і зміст договору морський (річковий) перевезення, на товари, що підлягають вивантаженню в даному порту;

12) найменування портів вивантаження залишаються на борту товарів;

13) найменування початкових портів відправлення товарів;

14) найменування суднових припасів, наявних на судні, і вказівка ​​їх кількості;

15) опис розміщення товарів на судні;

16) про наявність (про відсутність) на борту судна міжнародних поштових відправлень;

17) про наявність (про відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію Російської Федерації заборонений або обмежений, включаючи валюту Російської Федерації та валютні цінності, які перебувають у членів екіпажу, лікарські засоби, у складі яких містяться наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини;

18) про наявність (про відсутність) на борту судна небезпечних товарів, включаючи зброю, боєприпаси.

2. Перевізник повідомляє відомості, зазначені в пункті 1 цієї статті, шляхом подання митному органу наступних документів:

1) загальної декларації;

2) декларації про вантаж;

3) декларації про суднові припаси;

4) декларації про особисті речі команди судна;

5) суднової ролі;

6) списку пасажирів;

7) документа, яке пропонується Всесвітньою поштовою конвенцією;

8) коносаментів або інших документів, що підтверджують наявність і зміст договору морський (річковий) перевезення.

Стаття 75. Документи та відомості, що подаються при міжнародних перевезеннях повітряним транспортом

1. При міжнародне перевезення повітряним транспортом перевізник повідомляє митному органу такі відомості:

1) вказівка ​​знаків національної приналежності та реєстраційних знаків судна;

2) номер рейсу, вказівка ​​маршруту польоту, пункту вильоту, пункту прибуття судна;

3) найменування експлуатанта судна;

4) про кількість членів екіпажу;

5) про кількість пасажирів на судні, їх прізвища та ініціали, найменування пунктів посадки і висадки;

6) зазначення видів товарів;

7) номер вантажної накладної, кількість місць за кожною вантажною накладною;

8) найменування пункту навантаження та пункту вивантаження товарів;

9) про кількість бортових припасів, що занурюються на судно або вивантажуються з нього;

10) про наявність (про відсутність) на борту судна міжнародних поштових відправлень;

11) про наявність (про відсутність) на борту судна товарів, ввезення яких на митну територію Російської Федерації заборонений або обмежений, включаючи валюту Російської Федерації та валютні цінності, які перебувають у членів екіпажу, лікарські засоби, у складі яких містяться наркотичні, сильнодіючі засоби, психотропні та отруйні речовини, зброю, боєприпаси.

2. Перевізник повідомляє відомості, зазначені в пункті 1 цієї статті, шляхом подання митному органу наступних документів:

1) стандартного документа перевізника, передбаченого міжнародними угодами в галузі цивільної авіації (генеральна декларація);

2) документа, що містить відомості про перевозяться на борту повітряного судна товари (вантажна відомість);

3) документа, що містить відомості про бортових припаси;

4) авіавантажних накладних;

5) документа, що містить відомості про перевозяться на борту пасажирів і про їх багажі (пасажирська відомість);

6) документа, яке пропонується Всесвітньою поштовою конвенцією.

Стаття 76. Документи та відомості, що подаються при міжнародних перевезеннях залізничним транспортом

1. При міжнародне перевезення залізничним транспортом перевізник повідомляє митному органу такі відомості:

1) найменування та адресу відправника товарів;

2) найменування та адресу одержувача товарів;

3) найменування станції відправлення і станції призначення товарів;

4) про кількість вантажних місць, про їх маркування і про видах упаковок товарів;

5) найменування, а також коди товарів відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів або Товарній номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності не менш ніж на рівні перших чотирьох знаків;

6) вага брутто товарів (у кілограмах);

7) ідентифікаційні номери контейнерів.

2. Перевізник повідомляє відомості, зазначені в пункті 1 цієї статті, шляхом подання митному органу наступних документів:

1) залізничної накладної;

2) наявних у перевізника комерційних документів на перевозяться товари.

Стаття 77. Дії з товарами та транспортними засобами в місці їх прибуття

1. Після прибуття товарів та подання митному органу відповідних документів та відомостей товари можуть бути розвантажені або перевантажені (стаття 78), поміщені на склад тимчасового зберігання (глава 12), заявлені до певного митного режиму або до внутрішнього митного транзиту (глава 10).

2. З моменту пред'явлення товарів в місці їх прибуття такі товари набувають статусу знаходяться на тимчасовому зберіганні. Після закінчення граничного терміну тимчасового зберігання (стаття 103) митні органи розпоряджаються зазначеними товарами відповідно до глави 41 цього Кодексу.

3. Якщо митні органи проводять перевірку товарів, на ввезення яких до Російської Федерації відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності встановлені заборони та обмеження, забезпечення дотримання яких знаходиться також у компетенції інших державних органів, митні органи забезпечують координацію таких дій та їх одночасне проведення .

4. Транспортні засоби підлягають митному оформленню відповідно до глави 22 цього Кодексу.

Стаття 78. Розвантаження і перевантаження (перевалка) товарів в місці прибуття

1. Розвантаження і перевантаження (перевалка) товарів з транспортного засобу, що прибув на митну територію Російської Федерації, здійснюються в місці прибуття і під час роботи митних органів у місцях, спеціально призначених для цих цілей.

В інших місцях та (або) поза встановлений робочий час митного органу розвантаження і перевантаження (перевалка) товарів допускаються з дозволу митного органу, що видається за запитом зацікавленої особи відповідно до статей 406 і 407 цього Кодексу.

2. Місця розвантаження та перевантаження (перевалки) товарів є зоною митного контролю. Зазначені місця повинні бути облаштовані та обладнані таким чином, щоб була забезпечена схоронність товарів і був виключений доступ до них осіб, які беруть участі в проведенні вантажних операцій.

3. За запитом особи, яка здійснює вантажні операції в морському (річковому) порту, товари можуть перебувати в місці їх розвантаження та перевантаження (перевалки) без приміщення на склад тимчасового зберігання протягом терміну, необхідного для здійснення зазначених операцій, але в межах строків, встановлених відповідно до статті 103 цього Кодексу.

4. У разі втрати товарів або передачі їх третім особам без дозволу митних органів відповідальність за сплату митних зборів, податків відповідно до цього Кодексу несе особа, яка здійснює вантажні операції.

5. Забороняється розвантаження товарів, ввезення яких в Російську Федерацію заборонено відповідно до законодавства Російської Федерації.

Глава 10. ВНУТРІШНІЙ МИТНИЙ ТРАНЗИТ

Стаття 79. Внутрішній митний транзит

1. Внутрішній митний транзит - митна процедура, при якій іноземні товари перевозяться з митної території Російської Федерації без сплати митних зборів, податків і застосування заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

2. Внутрішній митний транзит застосовується при перевезенні товарів з місця їхнього прибуття до місця знаходження митного органу призначення (стаття 92), з місця знаходження товарів при їх декларування до місця вивезення з митної території Російської Федерації, між складами тимчасового зберігання, митними складами, а також в інших випадках перевезення іноземних товарів митною територією Російської Федерації, якщо на ці товари не надано забезпечення сплати митних платежів.

3. Положення цієї глави не поширюються на товари, що перевозяться повітряним транспортом, якщо повітряне судно під час вчинення регулярного міжнародного рейсу в місці прибуття товарів здійснює проміжну або вимушену (технічну) посадку без часткового вивантаження товарів, а також на товари, що перевозяться трубопровідним транспортом та лініями електропередачі .

4. Перевезення товарів відповідно до процедури внутрішнього митного транзиту може здійснюватися будь-яким перевізником, у тому числі митним перевізником.

Стаття 80. Дозвіл на внутрішній митний транзит

1. Внутрішній митний транзит допускається з письмового дозволу митного органу, в регіоні діяльності якого починається перевезення товарів відповідно до митної процедурою внутрішнього митного транзиту (митний орган відправлення).

2. Дозвіл на внутрішній митний транзит видається:

перевізнику;

експедитору, якщо він є російським особою;

особам, зазначеним у пункті 6 цієї статті.

3. Дозвіл на внутрішній митний транзит видається при дотриманні наступних умов:

1) якщо ввезення товарів у Російську Федерацію не заборонено відповідно до законодавства Російської Федерації;

2) якщо стосовно товарів, що ввозяться проведені прикордонний контроль та інші види державного контролю в місці їх прибуття у випадку, коли товари підлягають такому контролю відповідно до законодавства Російської Федерації в місці їх прибуття;

3) якщо стосовно товарів представлені дозволи та (або) ліцензії у разі, коли відповідно до законодавства Російської Федерації переміщення цих товарів митною територією Російської Федерації допускається за наявності зазначених дозволів та (або) ліцензій;

4) якщо стосовно товарів представлена ​​транзитна декларація (стаття 81);

5) якщо забезпечена ідентифікація товарів (стаття 83);

6) якщо транспортний засіб обладнано належним чином у разі, коли товари перевозяться під митними пломбами і печатками (стаття 84);

7) якщо вжито заходів щодо забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації (стаття 86).

4. Дозвіл на внутрішній митний транзит видається після пред'явлення товарів митному органу відправлення відразу після того, як цей митний орган переконається в дотриманні умов, встановлених пунктом 3 цієї статті, але не пізніше трьох днів з дня прийняття транзитної декларації (стаття 81). Транзитна декларація приймається митним органом відправлення в день її подання, якщо вона відповідає всім встановленим вимогам.

При видачі дозволу на внутрішній митний транзит митний орган відправлення встановлює строк внутрішнього митного транзиту (стаття 82) і визначає місце доставки товарів (стаття 85).

5. Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, має право приймати рішення про недопущення до внутрішнього митного транзиту перевізника або експедитора, неодноразово не виконали зобов'язань з перевезення товарів відповідно до внутрішнього митним транзитом, що встановлено набрали чинності постановами про призначення адміністративного покарання у справах про адміністративні правопорушення в галузі митної справи, якщо хоча б одне із зазначених постанов не виконано, або таким перевізником або експедитором не виконана обов'язок по сплаті митних зборів, податків відповідно до статті 90 цього Кодексу. Зазначене рішення підлягає скасуванню протягом п'яти днів після сплати адміністративного штрафу, а також митних зборів, податків відповідно до статті 90 цього Кодексу, про що перевізник або експедитор, щодо яких прийнято таке рішення, повідомляється у письмовій формі в межах вказаного терміну.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

6. При перевезенні товарів відповідно до внутрішнього митним транзитом в місце доставки (стаття 85), не є місцезнаходженням митного органу, дозвіл на внутрішній митний транзит видається виключно особі, яка буде здійснювати зберігання товарів або проведення з товарами інших операцій відповідно до цього Кодексу в місці доставки. У цьому випадку зазначена особа виконує обов'язки і несе відповідальність, що визначені цією главою для експедитора, з урахуванням положень пункту 5 статті 92 цього Кодексу.

7. Якщо дозвіл на внутрішній митний транзит не може бути видано через недотримання умов, визначених підпунктами 1 - 3 пункту 3 цієї статті, митний орган має право дозволити перевезення товарів на склад тимчасового зберігання або в інші місця, які є зонами митного контролю, за умови митного супроводу транспортних засобів, на яких перевозяться товари.

Примітки. 1. Для цілей застосування цієї глави під транспортним засобом розуміється також транспортний засіб, на якому товари перевозяться з митної території Російської Федерації.

2. Для цілей застосування цієї глави під експедитором розуміється особа, що діє за договором транспортної експедиції відповідно до цивільного законодавства Російської Федерації.

Стаття 81. Транзитна декларація

1. В якості транзитної декларації митний орган відправлення приймає будь-які комерційні, транспортні (перевізні) документи та (або) митні документи, що містять відомості, зазначені в пункті 2 цієї статті.

2. Для отримання дозволу на внутрішній митний транзит перевізник (експедитор) подає до митного органу відправлення такі відомості:

1) про найменування та місцезнаходження відправника (одержувача) товарів відповідно до транспортними документами;

2) про країну відправлення (країні призначення) товарів;

3) про найменування та місцезнаходження перевізника товарів або експедитора, якщо дозвіл на внутрішній митний транзит отримує експедитор;

4) про транспортний засіб, на якому товари перевозяться з митної території Російської Федерації, а при здійсненні перевезення автомобільним транспортом - також про водія транспортного засобу;

5) про види або найменування, кількості, вартості товарів відповідно до комерційними, транспортними (перевізними) документами, вагу або про обсяг, про коди товарів відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів або Товарній номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності на рівні не менш ніж перших чотирьох знаків;

6) про загальну кількість вантажних місць;

7) про пункт призначення товарів;

8) про планованої перевантаження товарів або інших вантажних операціях в дорозі;

9) про планований строк перевезення товарів (стаття 82);

10) про маршрут, якщо перевезення товарів повинна здійснюватися за певними маршрутами (пункт 3 статті 86).

3. Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право скорочувати перелік відомостей, зазначених у пункті 2 цієї статті, з урахуванням категорій осіб, які переміщують товари і транспортні засоби, видів товарів, а також виходячи з виду транспорту.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Якщо документи, подані відповідно до пункту 1 цієї статті, не містять всіх відомостей, зазначених у пункті 2 цієї статті, ці відомості подаються додатково шляхом внесення відсутніх відомостей у письмовій формі у транзитну декларацію. Форма транзитної декларації та порядок її заповнення встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

5. Митний орган не вправі вимагати від перевізника або експедитора надання інших відомостей, за винятком відомостей, зазначених у пункті 2 цієї статті.

6. Про прийняття в якості транзитної декларації документів, поданих відповідно до пункту 1 цієї статті, посадовою особою митного органу робиться відмітка на таких документах за формою і в порядку, що визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

7. Транзитна декларація може бути представлена ​​у формі електронного документа. Порядок подання транзитної декларації у формі електронного документа і порядок її використання при внутрішньому митному транзиті визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, відповідно до цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

8. У випадках, передбачених міжнародними договорами Російської Федерації, в якості транзитної декларації використовуються документи, оформлені відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації.

Стаття 82. Терміни внутрішнього митного транзиту

1. Граничний термін внутрішнього митного транзиту не може перевищувати строк, який визначається з розрахунку 2000 кілометрів за один місяць, у разі, якщо перевезення здійснюється автомобільним, залізничним, морським (річковим) транспортом, а у випадку, якщо перевезення здійснюється повітряним транспортом, цей термін не може перевищувати три дні з дня отримання дозволу на внутрішній митний транзит.

2. При отриманні дозволу на внутрішній митний транзит термін внутрішнього митного транзиту встановлюється митним органом відправлення в межах терміну, встановленого пунктом 1 цієї статті, виходячи із заяви перевізника (експедитора), звичайного терміну перевезення товарів, виду транспорту та можливостей транспортного засобу, його маршруту та інших умов перевезення.

3. За мотивованим запитом зацікавленої особи митний орган продовжує встановлений термін внутрішнього митного транзиту в межах строку, встановленого пунктом 1 цієї статті. Якщо при перевезенні товарів відповідно до процедури внутрішнього митного транзиту перевізник не зможе доставити товари в початковий встановлений термін внаслідок аварії або дії непереборної сили, з дозволу митного органу у письмовій формі термін внутрішнього митного транзиту може бути продовжено на термін, що перевищує граничний строк, встановлений пунктом 1 цієї статті.

Стаття 83. Ідентифікація товарів та документів на них

1. Митний орган відправлення здійснює ідентифікацію товарів, які розміщені під митний процедуру внутрішнього митного транзиту, з метою забезпечення можливості виявлення митним органом призначення (пункт 1 статті 92) слідів вилучення товарів, вкладення товарів у транспортний засіб або здійснення з товарами будь-яких операцій, якщо зазначені дії могли бути здійснені при перевезенні цих товарів відповідно до внутрішнього митним транзитом.

2. Для цілей ідентифікації товарів митний орган відправлення має право використовувати такі засоби:

накладення митних пломб і печаток на транспортний засіб, контейнер або на знімний кузов;

нанесення цифрового, буквеної чи інший маркування, ідентифікаційних знаків, накладення пломб і печаток на окремі вантажні місця;

проставлення штампів;

взяття проб і зразків;

опис товарів і транспортних засобів;

використання креслень, виготовлених масштабних зображень, фотографій, відеозаписів, ілюстрацій;

використання складених посадовими особами митних органів креслень, виготовлених масштабних зображень, фотографій, відеозаписів, ілюстрацій;

інші засоби, що дозволяють ідентифікувати товари, включаючи пломби відправника товарів.

3. Ідентифікація товарів здійснюється шляхом накладення митних пломб і печаток на транспортний засіб, контейнер або на знімний кузов при дотриманні умов, встановлених статтею 84 цього Кодексу.

В інших випадках ідентифікація товарів здійснюється з використанням інших засобів, зазначених у пункті 2 цієї статті.

4. Митними органами використовуються митні пломби або інші засоби ідентифікації митних органів іноземних держав, за винятком випадків, якщо:

митні пломби або інші засоби ідентифікації визнаються митним органом відправлення недостатніми або ненадійними відповідно до критеріїв, визначених пунктом 1 статті 84 цього Кодексу;

митний орган відправлення виробляє митний огляд товарів.

Якщо митні органи використовують митні пломби або інші засоби ідентифікації митних органів іноземних держав, на зміну, видалення, знищення або пошкодження цих засобів ідентифікації поширюються заборони, передбачені цим Кодексом щодо засобів ідентифікації митних органів Російської Федерації.

5. Митні органи здійснюють ідентифікацію транспортних (перевізних) документів, а також наявних у перевізника комерційних документів на товари в митних цілях.

Для цілей ідентифікації документів митні органи вправі використовувати такі засоби:

проставлення на документах печаток і штампів;

нанесення спеціальних наклейок, спеціальних захисних пристроїв;

приміщення документів, необхідних для митних цілей, у вантажні відділення транспортних засобів, контейнерів або знімних кузовів, на які накладаються митні пломби і печатки;

приміщення документів, необхідних для митних цілей, в сейф-пакети.

Стаття 84. Обладнання транспортних засобів, контейнерів та знімних кузовів при перевезенні товарів під митними пломбами і печатками

1. Транспортні засоби, контейнери або знімні кузови можуть бути допущені для перевезення товарів під митними пломбами і печатками за умови, що митні пломби і печатки можуть бути накладені безпосередньо на ці транспортні засоби, контейнери або знімні кузови, які сконструйовані та обладнані таким чином, що:

1) митні пломби і печатки можуть бути накладені простим та надійним способом;

2) товари не можуть бути витягнуті з опломбованій частині вантажного приміщення транспортного засобу або вкладені в неї без залишення видимих ​​слідів розкриття вантажного приміщення транспортного засобу або пошкодження митних пломб і печаток;

3) у транспортному засобі та його вантажних приміщеннях відсутні потайні місця для приховування товарів;

4) всі місця, в яких можуть знаходитися товари, легко доступні для митного огляду.

2. Вимоги до транспортного засобу, контейнера або знімного кузова, встановлені пунктом 1 цієї статті, вважаються виконаними, якщо транспортний засіб, контейнер або знімний кузов відповідають технічним вимогам, які встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Рішення про допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова до перевезення товарів під митними пломбами і печатками приймає митний орган відправлення, якщо транспортний засіб, контейнер або знімний кузов завчасно не були допущені до перевезення під митними пломбами і печатками.

Зазначене рішення приймається митним органом відправлення в день звернення зацікавленої особи.

4. Відповідність транспортного засобу, контейнера або знімного кузова вимогам, зазначеним у пунктах 1 і 2 цієї статті, може бути підтверджено завчасно шляхом отримання свідоцтва про допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова до перевезення товарів під митними пломбами і печатками.

Свідоцтво про допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова до перевезення товарів під митними пломбами і печатками може бути видано:

в індивідуальному порядку;

за типом конструкції (серіями) транспортних засобів, контейнерів або знімних кузовів.

Свідоцтво про допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова до перевезення товарів під митними пломбами і печатками видається митним органом за заявою зацікавленої особи не пізніше п'яти днів з дня отримання зазначеної заяви. Зазначене свідоцтво залишається дійсним до тих пір, поки не відбулися зміни конструкції транспортного засобу, контейнера або знімного кузова.

Свідоцтво про допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова до перевезення товарів під митними пломбами і печатками при переході до іншої особи права володіння транспортним засобом, контейнером або знімним кузовом залишається дійсним.

Форма свідоцтва про допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова до перевезення товарів під митними пломбами і печатками і порядок його видачі встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

5. Митні органи не вимагають завчасного допущення транспортного засобу, контейнера або знімного кузова для перевезення товарів під митними пломбами і печатками, за винятком випадку, якщо:

перевезення товарів здійснюється митним перевізником (глава 11);

завчасне допущення передбачено міжнародними договорами Російської Федерації.

Стаття 85. Місце доставки товарів при внутрішньому митному транзиті

1. Місце доставки товарів при внутрішньому митному транзиті визначається митним органом відправлення на підставі відомостей про пункт призначення, зазначеному в транспортних (перевізних) документах. Місцем доставки товарів є зона митного контролю, що знаходиться в регіоні діяльності митного органу призначення (пункт 1 статті 92). При цьому товари, що перевозяться з місця їх прибуття (стаття 69), доставляються в місце знаходження митного органу (стаття 405).

2. У разі зміни пункту призначення відповідно до законодавства Російської Федерації в галузі транспорту при внутрішньому митному транзиті перевізник має право звернутися до митного органу з проханням про зміну місця доставки товарів. При цьому перевізник подає до будь-який митний орган, що знаходиться по шляху його проходження, заява про зміну пункту призначення, складене у довільній формі, документи, що підтверджують зміну пункту призначення, а також документи, передбачені пунктом 3 статті 92 цього Кодексу.

Рішення про зміну місця доставки товарів приймається митним органом не пізніше дня, наступного за днем отримання заяви та документів, які зазначені в абзаці першому цього пункту. Зазначене рішення оформляється шляхом завершення внутрішнього митного транзиту щодо товарів, місце доставки яких змінено, і видачі нового дозволу на внутрішній митний транзит (стаття 80). Новий дозвіл на внутрішній митний транзит видається в день прийняття рішення про зміну місця доставки товарів.

Стаття 86. Заходи щодо забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації при внутрішньому митному транзиті

1. Митний орган відправлення вправі вжити таких заходів (одну із зазначених заходів) щодо забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації при внутрішньому митному транзиті:

1) забезпечення сплати митних платежів у відношенні іноземних товарів в розмірах, що відповідають сумі ввізних митних зборів, податків, які підлягали б сплаті при випуску товарів для вільного обігу. Якщо відомостей про товари, які подані для цілей внутрішнього митного транзиту, недостатньо для обчислення суми ввізних митних зборів, податків, розмір забезпечення сплати митних платежів визначається в порядку, передбаченому статтею 338 цього Кодексу;

2) митне супровід (стаття 87);

3) визначення маршрутів відповідно до пункту 3 цієї статті.

2. Митні органи не вимагають застосування заходів щодо забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації, передбачених пунктом 1 цієї статті, якщо перевезення товарів здійснюється митним перевізником (глава 11).

3. У випадках, передбачених законодавством Російської Федерації, Уряд Російської Федерації має право встановлювати маршрути перевезення окремих видів товарів відповідно до внутрішнього митним транзитом. В інших випадках маршрути визначаються для перевезення окремих видів товарів, щодо яких при переміщенні через митний кордон зафіксовані часті випадки порушення митного законодавства Російської Федерації або встановлені заборони та обмеження відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності. При цьому маршрут заявляється перевізником. Заявлений перевізником маршрут є для нього обов'язковим при перевезенні товарів. Зміна маршруту допускається з письмового дозволу митного органу.

Стаття 87. Митний супровід

1. Митний супровід - супровід транспортних засобів, що перевозять товари відповідно до внутрішнім митним транзитом, яке здійснюється посадовими особами митних органів виключно з метою забезпечення дотримання митного законодавства Російської Федерації при внутрішньому митному транзиті.

2. Митний орган має право прийняти рішення про митний супроводі у разі:

1) неподання забезпечення сплати митних платежів відповідно до глави 31 цього Кодексу;

2) перевезення окремих видів товарів, визначених на основі системи аналізу ризиків та управління ними відповідно до цього Кодексу;

3) недоставки перевізником хоча б один раз протягом одного року до дня звернення за дозволом на внутрішній митний транзит товарів у місце їх доставки, що підтверджується набрав чинності постановою про призначення адміністративного покарання у справі про адміністративне правопорушення в галузі митної справи;

4) зворотного вивезення помилково поставлених в Російську Федерацію товарів або товарів, ввезення яких в Російську Федерацію заборонений, якщо місце фактичного перетину зазначеними товарами митного кордону при вивезенні не збігається з місцезнаходженням цих товарів;

5) перевезення товарів відповідно до пунктів 6 і 7 статті 80 цього Кодексу;

6) перевезення товарів, щодо яких застосовуються заборони та обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

3. За митне супровід стягуються митні збори відповідно до цього Кодексу.

(П. 3 в ред. Федерального закону від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

Стаття 88. Обов'язки перевізника при внутрішньому митному транзиті

При перевезенні товарів відповідно до внутрішнього митним транзитом перевізник зобов'язаний:

1) доставити товари та документи на них у встановлені митним органом відправлення терміни в місце доставки товарів, слідуючи за визначеними маршрутами, якщо вони встановлені або заявлені;

2) забезпечити схоронність товарів, митних пломб і печаток чи інших засобів ідентифікації, якщо вони використовувалися;

3) не допускати перевантаження, вивантаження, навантаження та інші вантажні операції з товарами без дозволу митних органів, за винятком перевантаження товарів на інший транспортний засіб у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 89 цього Кодексу.

Стаття 89. Перевантаження, вивантаження, навантаження і інші вантажні операції з товарами

1. Перевантаження, вивантаження, навантаження і інші вантажні операції з товарами, які перевозяться відповідно до внутрішнього митним транзитом, допускаються з дозволу митного органу відправлення (пункт 1 статті 80) або митного органу, в регіоні діяльності якого здійснюється відповідна вантажна операція. Якщо товари можуть бути перевантажені з одного транспортного засобу на інший без пошкодження накладених митних пломб і печаток, таке перевантаження допускається після попереднього повідомлення митного органу.

2. Митний орган може відмовити у видачі дозволу на проведення вантажних операцій з товарами лише у випадку, якщо їх здійснення може спричинити втрату товарів або зміна їх властивостей.

Стаття 90. Відповідальність перевізника та експедитора при внутрішньому митному транзиті

1. У разі недоставки іноземних товарів до митного органу призначення (пункт 1 статті 92) перевізник або експедитор, якщо дозвіл на внутрішній митний транзит отримано експедитором, зобов'язаний сплатити ввізне мито, податки відповідно до цього Кодексу.

Якщо товари передані перевізником одержувачу чи іншій особі без дозволу митного органу, особа, яка отримала зазначені товари у володіння, несе відповідальність за сплату митних зборів, податків, якщо буде встановлено, що при отриманні таких товарів це особа знала або повинна була знати про порушення митного законодавства Російської Федерації.

2. Перевізник і експедитор не несуть відповідальність за сплату митних зборів, податків у разі, якщо товари знищені або безповоротно втрачені внаслідок аварії, дії непереборної сили або природних втрат при нормальних умовах перевезення (транспортування).

Митні органи не вправі пред'являти перевізнику або експедитору вимога про сплату митних платежів на тій підставі, що перевезення здійснювалася не за певними маршрутами чи були порушені встановлені терміни внутрішнього митного транзиту, якщо інші умови і вимоги, визначені цією главою, виконані.

3. У разі перевантаження товарів при внутрішньому митному транзиті з одного транспортного засобу на інший транспортний засіб відповідальність за сплату митних зборів, податків несе перевізник (експедитор), який отримав дозвіл на внутрішній митний транзит.

4. При перевезенні товарів залізничним транспортом відповідно до внутрішнього митним транзитом відповідальність за сплату митних зборів, податків несе залізниця, яка втратила товари або видала їх без дозволу митного органу. Вимога про сплату митних платежів пред'являється митними органами залізниці призначення. Положення цього пункту не поширюються на випадки, якщо дозвіл на внутрішній митний транзит видано експедитору, а також на випадки перевезення товарів у прямому змішаному сполученні, якщо дозвіл на внутрішній митний транзит видано перевізнику іншого виду транспорту.

Стаття 91. Заходи, що вживаються при аварії, дії непереборної сили або інших обставин

1. При аварії, дії непереборної сили або інших обставин, що перешкоджають перевезення товарів відповідно до внутрішнього митним транзитом, перевізник вживає заходів, передбачених статтею 70 цього Кодексу.

2. Витрати, понесені перевізником у зв'язку з прийняттям зазначених заходів, митними органами не відшкодовуються.

Стаття 92. Завершення внутрішнього митного транзиту товарів

1. Митний орган, в якому завершується внутрішній митний транзит (митний орган призначення), оформляє завершення внутрішнього митного транзиту товарів в можливо короткі терміни, але не пізніше 24 годин з моменту реєстрації прибуття транспортного засобу, якщо при перевірці документів та ідентифікації товарів цим митним органом не були виявлено порушення митного законодавства Російської Федерації, шляхом видачі перевізнику свідоцтва про завершення внутрішнього митного транзиту за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Митний орган призначення зобов'язаний зареєструвати прибуття транспортного засобу до місця доставки товарів протягом двох годин з моменту подання перевізником документів, зазначених у пункті 3 цієї статті, митному органу і негайно після реєстрації видати перевізнику письмове підтвердження про прибуття транспортного засобу за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Для завершення внутрішнього митного транзиту перевізник зобов'язаний пред'явити митному органу призначення товари, представити транзитну декларацію (стаття 81), а також наявні у нього інші документи на товари протягом однієї години з моменту прибуття транспортного засобу до місця доставки товарів, а у разі прибуття поза встановленим часу роботи митного органу - протягом однієї години з моменту настання часу початку роботи цього митного органу. При перевезеннях товарів залізничним транспортом строк подання зазначених документів не може перевищувати 12 годин.

4. У місці доставки товарів до завершення внутрішнього митного транзиту транспортні засоби розміщуються в зоні митного контролю.

Розміщення транспортних засобів у зоні митного контролю допускається в будь-який час доби.

5. При перевезенні товарів в місце доставки товарів, що не є місцем знаходження митного органу (пункт 6 статті 80), завершення внутрішнього митного транзиту може здійснюватися без пред'явлення товарів митному органу призначення.

Особа, яка отримала дозвіл на внутрішній митний транзит, зобов'язана прийняти товари на зберігання, забезпечити недопущення здійснення операцій, що змінюють стан товарів, що тягнуть порушення їх упаковки, користування та розпорядження ними до тих пір, поки митний орган не засвідчить доставку товарів на склад тимчасового зберігання, митний склад або в інше місце, визначене як місце доставки товарів відповідно до правил, встановлених цією главою. При цьому товари повинні бути розміщені в окремому приміщенні або на огородженому по периметру майданчику, забезпечені табличками з інформацією, що дозволяє їх ідентифікувати.

Для завершення внутрішнього митного транзиту до митного органу призначення поряд з документами, зазначеними у пункті 3 цієї статті, протягом доби після прибуття транспортного засобу до місця доставки товарів подаються документи, що підтверджують прийняття товарів. Протягом трьох днів з дня подання зазначених документів митний орган засвідчує доставку товарів за формою і в порядку, що визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Глава 11. МИТНИЙ ПЕРЕВІЗНИК

Стаття 93. Митний перевізник

1. Митним перевізником може бути російське юридична особа, яку включено до Реєстру митних перевізників.

2. Митний перевізник здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, у випадках та на умовах, які встановлені цим Кодексом.

3. Митний перевізник має право обмежити регіон своєї діяльності регіоном діяльності одного (декількох) митного органу (митних органів).

4. Відносини митного перевізника з відправниками товарів або експедиторами будуються на договірній основі. Відмова митного перевізника від укладення договору за наявності у цього перевізника можливості здійснити перевезення товарів не допускається.

Стаття 94. Умови включення до Реєстру митних перевізників

Умовами включення в Реєстр митних перевізників є:

1) здійснення діяльності з перевезення вантажів протягом не менше двох років;

2) забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

3) наявність ліцензії на здійснення діяльності з перевезення вантажів, якщо такий вид діяльності ліцензується відповідно до законодавства Російської Федерації;

4) володіння (знаходження у власності, господарському віданні, оперативному управлінні або в оренді) використовуються для перевезення товарів транспортними засобами, в тому числі транспортними засобами, придатними для перевезення товарів під митними пломбами і печатками (стаття 84);

5) наявність договору страхування ризику своєї громадянської відповідальності, яка може виникнути внаслідок нанесення шкоди товару, дане перевізника за договором перевезення, або через порушення зобов'язань, що виникли з договору. Страхова сума не може бути менше 20 мільйонів рублів.

Примітка. Для цілей застосування цієї глави під транспортним засобом розуміється також транспортний засіб, на якому товари перевозяться з митної території Російської Федерації.

Стаття 95. Заява про включення до Реєстру митних перевізників

1. Включення до Реєстру митних перевізників проводиться на підставі заяви особи, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 93 і 94 цього Кодексу.

2. Заява про включення до Реєстру митних перевізників повинно містити:

1) звернення до митного органу з проханням про включення до Реєстру митних перевізників;

2) відомості про найменування, про організаційно-правовій формі, про місцезнаходження, про відкриті банківські рахунки, а також про розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

3) відомості про термін здійснення діяльності з перевезення вантажів;

4) відомості про намір обмежити регіон своєї діяльності в рамках регіону діяльності одного (декількох) митного органу (митних органів) або не обмежувати регіон своєї діяльності;

5) відомості про знаходяться у володінні транспортних засобах (загальна кількість, технічні характеристики), які передбачається використовувати при здійсненні діяльності в якості митного перевізника, в тому числі про транспортні засоби, придатних для перевезення товарів під митними пломбами і печатками (стаття 84);

6) відомості про забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

7) відомості про договір (договорах) страхування ризику цивільної відповідальності заявника.

3. До заяви про включення до Реєстру митних перевізників додаються ліцензія на здійснення діяльності з перевезення вантажів, якщо такий вид діяльності ліцензується відповідно до законодавства Російської Федерації, а також підтверджують заявлені відомості документи:

установчі документи та документ, що підтверджує факт внесення запису про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

свідоцтво про постановку заявника на облік в податковому органі;

документи, що підтверджують право володіння транспортними засобами, які передбачається використовувати при здійсненні діяльності в якості митного перевізника;

свідоцтва про допущення транспортних засобів для перевезення товарів під митними пломбами і печатками;

документи, що підтверджують розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

документи, що підтверджують забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

підтвердження з банків про відкриті в них рахунках;

страховий поліс.

Стаття 96. Свідоцтво про включення до Реєстру митних перевізників

1. Свідоцтво про включення до Реєстру митних перевізників містить:

1) найменування митного перевізника, зазначення його організаційно-правової форми та місцезнаходження;

2) відомості про розміри і форму забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

3) вказівку регіону діяльності митного перевізника (у разі обмеження ним своєї діяльності в рамках регіону діяльності одного (декількох) митного органу (митних органів)).

2. Свідоцтво про включення до Реєстру митних перевізників дійсно протягом п'яти років.

Стаття 97. Обов'язки митного перевізника

Митний перевізник зобов'язаний:

1) дотримуватися умови та вимоги, встановлені цим Кодексом щодо перевезення товарів, що перебувають під митним контролем;

2) вести облік перевезених товарів, що перебувають під митним контролем, і представляти в митні органи звітність про перевезення таких товарів (стаття 364);

3) сплачувати митні збори, податки у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 90 цього Кодексу;

4) дотримуватися конфіденційності інформації, отриманої від відправника товарів, їх одержувача або експедитора.

Стаття 98. Відгук свідоцтва про включення до Реєстру митних перевізників

Свідоцтво про включення до Реєстру митних перевізників може бути відкликана митним органом у разі:

1) недотримання митним перевізником хоча б однієї з умов включення в Реєстр митних перевізників, встановлених статтею 94 цього Кодексу;

2) недотримання митним перевізником обов'язків, передбачених підпунктом 3 статті 97 цього Кодексу;

3) неодноразового притягнення митного перевізника у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері митної справи, передбачених статтями 16.1, 16.2, 16.3, 16.9, 16.11, 16.15 та частиною 3 статті 16.23 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення.

(В ред. Федерального закону від 20.08.2004 N 118-ФЗ)

Глава 12. ТИМЧАСОВЕ ЗБЕРІГАННЯ ТОВАРІВ

Стаття 99. Тимчасове зберігання товарів

Тимчасове зберігання товарів - митна процедура, при якій іноземні товари зберігаються без сплати митних зборів, податків і без застосування до них обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, до їх випуску відповідно до визначеного митного режиму або до приміщення їх під іншу митну процедуру.

Стаття 100. Склади тимчасового зберігання

1. Тимчасове зберігання товарів здійснюється на складах тимчасового зберігання, якщо інше не встановлено цією главою.

Складами тимчасового зберігання є спеціально виділені і обладнані для цих цілей приміщення та (або) відкриті майданчики, які відповідають вимогам, встановленим статтею 107 цього Кодексу.

2. Склади тимчасового зберігання є зоною митного контролю.

3. Товари можуть бути поміщені на будь-який склад тимчасового зберігання з урахуванням обмежень, передбачених цим Кодексом.

Стаття 101. Приміщення товарів на склади тимчасового зберігання

1. На склади тимчасового зберігання можуть бути поміщені будь-які іноземні товари, у тому числі ввезені на митну територію Російської Федерації з порушенням встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності заборон на ввезення (пункт 1 статті 13).

2. Товари, які можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання, повинні зберігатися на складах або в окремих приміщеннях складів тимчасового зберігання, спеціально пристосованих для зберігання таких товарів, з дотриманням обов'язкових вимог, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про технічне регулювання.

3. Склади тимчасового зберігання можуть використовуватися також для зберігання товарів у випадках, передбачених статтями 377 і 391 цього Кодексу.

Стаття 102. Документи, необхідні для розміщення товарів на склад тимчасового зберігання

1. При приміщенні товарів на склад тимчасового зберігання до митного органу подаються документи, що містять відомості про найменування та місцезнаходження відправника (одержувача) товарів відповідно до транспортних (перевізними) документами, про країну відправлення і країни призначення товарів, про найменування товарів, про їх кількість, про кількості вантажних місць, характер і способи упаковки і маркування товарів, фактурної вартості, вазі брутто товарів (у кілограмах) або про обсяг товарів (у кубічних метрах), а також відомості про класифікаційних коди товарів відповідно до Гармонізованої системи опису та кодування товарів або Товарній номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності на рівні не менш ніж перших чотирьох знаків.

Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право скорочувати перелік відомостей, зазначених в абзаці першому цього пункту, з урахуванням виду транспорту, видів товарів, а також категорій осіб, які переміщують товари та транспортні засоби.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Для розміщення товарів на склад тимчасового зберігання використовуються документи:

передбачені статтями 73 - 76 цього Кодексу, - у разі розміщення товарів на склад тимчасового зберігання, розташований в місці прибуття товарів;

передбачені статтею 81 цього Кодексу, - в інших випадках розміщення товарів на склад тимчасового зберігання.

Якщо подані документи не містять відомостей, зазначених у пункті 1 цієї статті, особа, що поміщають товари на склад тимчасового зберігання, зобов'язана повідомити до митного органу відсутні відомості шляхом подання інших наявних у нього документів або додаткових документів, складених ним (або за його дорученням іншою особою ) у довільній формі.

3. При приміщенні товарів на склад тимчасового зберігання митний орган не вправі вимагати подання відомостей, не зазначених у пункті 1 цієї статті.

4. Особа, що поміщають товари на склад тимчасового зберігання, має право подати необхідні документи і відомості у вигляді електронного документа відповідно до цього Кодексу.

Стаття 103. Терміни тимчасового зберігання товарів

1. Строк тимчасового зберігання товарів складає два місяці.

За мотивованим запитом зацікавленої особи митний орган продовжує зазначений термін.

Граничний термін тимчасового зберігання товарів становить чотири місяці, якщо інше не встановлено цією статтею.

2. Товари, що швидко псуються, можуть зберігатися на складі тимчасового зберігання в межах строку збереження їх якостей, що дозволяють використовувати такі товари за призначенням, але не більше строку, встановленого пунктом 1 цієї статті.

3. У випадках, передбачених пунктом 1 статті 13 і пунктом 8 статті 377 цього Кодексу, тимчасове зберігання товарів здійснюється у строки, зазначені в цих статтях. Продовження цих строків не допускається.

4. Обчислення строку тимчасового зберігання товарів починається з дня їх приміщення на склад тимчасового зберігання або з дня придбання товарами статусу товарів, що перебувають на тимчасовому зберіганні, відповідно до цього Кодексу. У разі застосування внутрішнього митного транзиту при перевезенні товарів з місця прибуття на митну територію Російської Федерації до місця знаходження митного органу обчислення строку тимчасового зберігання цих товарів починається заново з дня завершення внутрішнього митного транзиту.

5. Розпорядження товарами після закінчення строків, передбачених цією статтею, провадиться відповідно до глави 41 цього Кодексу.

Стаття 104. Операції з товарами, що знаходяться на тимчасовому зберіганні

1. Особи, що володіють повноваженнями щодо товарів, і їх представники вправі здійснювати з товарами, що знаходяться на тимчасовому зберіганні, звичайні операції, необхідні для забезпечення збереження товарів у незмінному стані (в тому числі оглядати і вимірювати товари, переміщати їх у межах складу тимчасового зберігання), за умови, що ці операції не спричинять зміну стану товарів, порушення їх упаковки і (або) зміну накладених засобів ідентифікації.

2. Операції, що не зазначені в пункті 1 цієї статті (у тому числі відбір проб і зразків товарів, виправлення пошкодженої упаковки, а також операції, необхідні для підготовки товарів до вивезення зі складу тимчасового зберігання та їх подальшого транспортування), можуть вчинятися особами, що володіють повноваженнями в щодо товарів, і їх представниками з дозволу митного органу.

Митний орган має право відмовити у видачі дозволу на проведення таких операцій тільки в тому випадку, якщо їх здійснення спричинить втрату товарів або зміна їх стану.

Стаття 105. Ті, що прийшли в непридатність, зіпсовані або ушкоджені товари

Товари, що прийшли в непридатність, зіпсовані або пошкоджені внаслідок аварії або дії непереборної сили в період їх тимчасового зберігання, підлягають приміщенню під певний декларантом митний режим, як якби вони були ввезені на митну територію Російської Федерації в непридатному, зіпсованому або ушкодженому стані.

Стаття 106. Типи складів тимчасового зберігання

1. Склади тимчасового зберігання можуть бути відкритого або закритого типу.

2. Склади тимчасового зберігання є складами відкритого типу, якщо вони доступні для зберігання будь-яких товарів та використання будь-якими особами.

3. Склади тимчасового зберігання є складами закритого типу, якщо вони призначені для зберігання товарів власника складу (стаття 108) або для зберігання певних товарів, у тому числі обмежених в обороті та (або) потребують особливих умов зберігання.

Стаття 107. Вимоги до облаштування, обладнання та місцем розташування складів тимчасового зберігання

1. Приміщення та (або) відкриті майданчики, призначені для використання як склад тимчасового зберігання, повинні бути облаштовані та обладнані таким чином, щоб забезпечити схоронність товарів, виключити доступ до них сторонніх осіб (що не є працівниками складу, що не володіють повноваженнями щодо товарів або не є представниками осіб, що володіють такими повноваженнями), а також забезпечити можливість проведення відносно цих товарів митного контролю. Склади тимчасового зберігання повинні розташовуватися в розумній близькості від транспортних вузлів і транспортних магістралей.

2. До приміщень і (або) відкритих майданчиків, призначеним для використання як склад тимчасового зберігання, повинна прилягати охоронювана територія, обладнана для стоянки транспортних засобів, що перевозять товари, на час, необхідний для завершення внутрішнього митного транзиту. Зазначена територія є зоною митного контролю. Транспортні засоби, що перевозять перебувають під митним контролем товари, можуть в'їжджати в зазначену зону в будь-який час доби.

3. Відповідно до пунктів 1 і 2 цієї статті федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, встановлює обов'язкові вимоги до облаштування, обладнання та місцем розташування складів тимчасового зберігання з метою забезпечення митного контролю.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. За рішенням митного органу передбачені цією статтею окремі вимоги до облаштування і обладнання складів закритого типу, які знаходяться на територіях підприємств та власниками яких є особи, які здійснюють виробничу діяльність, можуть не застосовуватися, якщо дотримуються критерії, встановлені пунктом 1 цієї статті.

Примітка. Для цілей застосування цієї глави під транспортним засобом розуміється також транспортний засіб, на якому товари перевозяться з митної території Російської Федерації.

Стаття 108. Власники складів тимчасового зберігання

1. Власником складу тимчасового зберігання може бути російське юридична особа, яку включено до Реєстру власників складів тимчасового зберігання.

2. Власник складу тимчасового зберігання здійснює зберігання товарів, що перебувають під митним контролем, у випадках та на умовах, які встановлені цим Кодексом.

3. Відносини власника складу тимчасового зберігання з особами, що поміщають товари на зберігання, будуються на договірній основі. Відмова власника складу тимчасового зберігання (за винятком складу закритого типу, використовуваного для зберігання товарів власника складу) від укладення договору за наявності у нього можливості здійснити зберігання товарів не допускається.

4. Власниками складів тимчасового зберігання можуть бути митні органи без включення їх до Реєстру власників складів тимчасового зберігання (стаття 115). Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, зобов'язана забезпечити регулярне, не рідше одного разу на шість місяців, опублікування у своїх офіційних виданнях переліків складів тимчасового зберігання, власниками яких є митні органи, а також змін, внесених до цього переліку.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 109. Умови включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання

1. Умовами включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання є:

1) володіння (знаходження у власності або в господарському віданні або в оренді) приміщеннями і (або) відкритими майданчиками, призначеними для використання як склад тимчасового зберігання та відповідають встановленим вимогам (стаття 107);

2) забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

3) наявність договору страхування ризику своєї громадянської відповідальності, яка може виникнути внаслідок нанесення шкоди товарам інших осіб, що знаходяться на зберіганні, або порушення інших умов договорів зберігання з іншими особами. Страхова сума, в межах якої страховик зобов'язується при настанні кожного страхового випадку відшкодувати шкоду особам, чиїм майновим інтересам він заподіяно, розраховується виходячи з корисної площі чи корисного об'єму і визначається з розрахунку 3500 рублів за один квадратний метр корисної площі, якщо в якості митного складу використовується відкритий майданчик, або з розрахунку 1000 рублів за один кубічний метр корисної обсягу, якщо в якості митного складу використовується приміщення, але не може бути менше двох мільйонів рублів.

2. Якщо володіння приміщеннями та (або) відкритими майданчиками здійснюється на підставі договору оренди, такий договір повинен бути укладений на строк не менше одного року на день подання заяви про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання.

Стаття 110. Заява про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання

1. Включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання проводиться на підставі заяви особи, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 108 і 109 цього Кодексу.

2. Заява про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання повинно містити:

1) звернення до митного органу з проханням про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання;

2) відомості про найменування, про організаційно-правовій формі, про місцезнаходження, про відкриті банківські рахунки, а також про розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

3) відомості про тип складу тимчасового зберігання (для складу закритого типу також обгрунтування необхідності та доцільності вибору складу такого типу);

4) відомості про приміщення і (або) про відкритих майданчиках, що знаходяться у володінні заявника і призначених для використання як склад тимчасового зберігання, про їх місцезнаходження, облаштуванні, обладнанні і про матеріально-технічне оснащення;

5) відомості про забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

6) відомості про договір (договорах) страхування ризику цивільної відповідальності заявника.

3. До заяви про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання додаються такі документи, що підтверджують заявлені відомості:

установчі документи та документ, що підтверджує факт внесення запису про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

свідоцтво про постановку заявника на облік в податковому органі;

документи, що підтверджують право володіння приміщеннями та (або) відкритими майданчиками, призначеними для використання як складу тимчасового зберігання;

плани і креслення приміщень та (або) відкритих площадок, призначених для використання як складу тимчасового зберігання;

документи, що підтверджують розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

документи, що підтверджують забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

підтвердження з банків про відкриті в них рахунках;

страховий поліс.

4. На кожного територіально відокремлене приміщення та (або) кожну територіально відокремлену відкритий майданчик, що призначені для використання як склад тимчасового зберігання, видається окрему заяву.

Стаття 111. Свідоцтво про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання

1. Включення власника складу тимчасового зберігання до Реєстру власників складів тимчасового зберігання здійснюється по кожному територіально відокремленому приміщенню і (або) кожної територіально відокремленої відкритому майданчику, які використовуються як складу тимчасового зберігання. На кожного територіально відокремлене приміщення та (або) кожну територіально відокремлену відкриту площадку видається окреме свідоцтво про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання.

2. Свідоцтво про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання містить:

1) найменування власника складу тимчасового зберігання, зазначення його організаційно-правової форми та місцезнаходження;

2) відомості про право володіння приміщенням та (або) відкритим майданчиком, які використовуються як складу тимчасового зберігання;

3) відомості про розміри і форму забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

4) зазначення типу складу тимчасового зберігання;

5) зазначення місцезнаходження складу тимчасового зберігання.

3. Свідоцтво про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання дійсне протягом п'яти років.

Стаття 112. Обов'язки власника складу тимчасового зберігання

1. Власник складу тимчасового зберігання зобов'язаний:

1) дотримуватися умови та вимоги, встановлені цим Кодексом щодо зберігання товарів, що перебувають під митним контролем;

2) вести облік збережених товарів, що перебувають під митним контролем, і представляти в митні органи звітність про зберігання таких товарів (стаття 364);

3) забезпечувати збереження товарів, що перебувають на складі тимчасового зберігання, і транспортних засобів, що знаходяться на прилеглій до нього території, яка є зоною митного контролю;

4) забезпечувати можливість цілодобового розміщення товарів і транспортних засобів на складі тимчасового зберігання або на прилеглій до складу території, яка є зоною митного контролю;

5) забезпечувати неможливість доступу сторонніх осіб до товарів і транспортних засобів, що знаходяться на вказаному складі або прилеглої до нього території, без дозволу митного органу;

6) сплачувати митні збори, податки у випадку, передбаченому пунктом 2 цієї статті, а також у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 90 цього Кодексу, якщо власником складу тимчасового зберігання отримано дозвіл на внутрішній митний транзит.

2. Власник складу тимчасового зберігання несе відповідальність за сплату митних зборів, податків відносно товарів, що зберігаються на складі тимчасового зберігання, у разі їх втрати чи видачі без дозволу митного органу. Власник складу тимчасового зберігання не несе відповідальність за сплату митних зборів, податків лише у разі, якщо товари знищені або безповоротно втрачені внаслідок аварії, дії непереборної сили або природних втрат при нормальних умовах зберігання.

Стаття 113. Відгук свідоцтва про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання

Свідоцтво про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання може бути відкликана митним органом у разі:

1) недотримання власником складу тимчасового зберігання хоча б однієї з умов включення в Реєстр власників складів тимчасового зберігання, установлених статтею 109 цього Кодексу;

2) недотримання власником складу тимчасового зберігання обов'язків, передбачених підпунктом 6 пункту 1 статті 112 цього Кодексу;

3) неодноразового притягнення власника складу тимчасового зберігання до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері митної справи, передбачених статтями 16.1, 16.9, 16.11, 16.13, 16.14, 16.15 та частиною 3 статті 16.23 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення.

(В ред. Федерального закону від 20.08.2004 N 118-ФЗ)

Стаття 114. Дії з товарами у разі виключення власника складу тимчасового зберігання з Реєстру власників складів тимчасового зберігання

У разі відкликання свідоцтва про включення до Реєстру власників складів тимчасового зберігання або виключення власника складу тимчасового зберігання з Реєстру власників складів тимчасового зберігання з інших підстав товари, що зберігаються на складі тимчасового зберігання, підлягають приміщенню за його рахунок на інший склад тимчасового зберігання протягом двох місяців з дня, наступного за днем виключення. З дня, наступного за днем виключення власника складу тимчасового зберігання з Реєстру власників складів тимчасового зберігання, приміщення товарів на склад тимчасового зберігання не допускається.

Стаття 115. Зберігання товарів на складах тимчасового зберігання митних органів

1. Склади тимчасового зберігання митних органів є складами відкритого типу і повинні відповідати вимогам, встановленим статтею 107 цього Кодексу.

2. При зберіганні товарів на складах тимчасового зберігання митних органів взаємини митних органів з особами, що поміщають товари на ці склади, здійснюються відповідно до цього Кодексу та Цивільним кодексом Російської Федерації. На договір, що укладається митним органом з особою, що поміщають товари на склад тимчасового зберігання, поширюються вимоги цивільного законодавства Російської Федерації, встановлені для публічного договору. Відмова митного органу від укладення договору при наявності можливості здійснити зберігання товарів не допускається.

Прийняття товарів на зберігання митним органом засвідчується видачею особі, помістив товари на склад тимчасового зберігання, квитанції за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Права, обов'язки і відповідальність митних органів у зв'язку із здійсненням цими органами зберігання товарів випливають із суті зобов'язання відповідно до загальних положень про зберігання, передбаченими цивільним законодавством Російської Федерації, з урахуванням положень, встановлених цим Кодексом.

Митний орган несе відповідальність за сплату митних зборів, податків у разі втрати товарів, що зберігаються на складі тимчасового зберігання, за винятком випадку, якщо товари знищені, безповоротно втрачені внаслідок аварії, дії непереборної сили або природних втрат при нормальних умовах зберігання.

4. За зберігання товарів на складі тимчасового зберігання митного органу справляються митні збори відповідно до цього Кодексу.

(П. 4 в ред. Федерального закону від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

Стаття 116. Особливості тимчасового зберігання товарів, що перевозяться залізничним транспортом

1. За запитом залізниці допускається тимчасове зберігання товарів, що перевозяться залізничним транспортом, до їх розвантаження безпосередньо в транспортних засобах, що перебувають на залізничних шляхах цієї залізниці в місцях, які не є складами тимчасового зберігання та розташування яких погоджено з митними органами.

Зазначені місця є зоною митного контролю. Залізниця зобов'язана забезпечити схоронність товарів і виключити доступ до них сторонніх осіб.

2. Товари, що зберігаються у транспортних засобах в зоні митного контролю відповідно до цієї статті, розглядаються для митних цілей як знаходяться на тимчасовому зберіганні. Розвантаження товарів та їх переміщення в будь-яке інше місце допускаються з дозволу митного органу.

3. У разі втрати товарів, що зберігаються у транспортних засобах в зоні митного контролю, або їх видачі без дозволу митних органів відповідальність за сплату митних зборів, податків несе залізниця.

Стаття 117. Тимчасове зберігання на складі одержувача товарів

1. З дозволу митного органу тимчасове зберігання може здійснюватися на складі одержувача товарів:

при застосуванні спеціальних спрощених процедур для окремих осіб (стаття 68);

при необхідності тимчасового зберігання товарів, що вимагають особливих умов зберігання, якщо в розумній близькості від місця отримання товарів відсутній склад тимчасового зберігання, пристосований для зберігання таких товарів;

якщо отримувачем товарів є державні органи або установи.

2. При видачі дозволу на тимчасове зберігання на складі одержувача товарів митний орган має право вимагати забезпечення сплати митних платежів.

3. Одержувач товарів при зберіганні товарів на своєму складі зобов'язаний дотримуватись усіх інших вимог цієї глави. На складі одержувача товарів зберігання іноземних товарів, що належать третім особам, не допускається.

Стаття 118. Приміщення товарів на склад тимчасового зберігання митними органами

1. У випадках, передбачених пунктом 1 статті 13, статті 377 і 391 цього Кодексу, товари можуть бути поміщені на склад тимчасового зберігання митними органами.

Винагорода за зберігання і відшкодування збитків власникові складу тимчасового зберігання у зазначених випадках здійснюються за рахунок осіб, визначених цими статтями.

2. У випадках, якщо витрати на зберігання здійснюються за рахунок коштів федерального бюджету, вони відшкодовуються власнику складу тимчасового зберігання митними органами в межах необхідних і документально підтверджених витрат, проведених власником складу тимчасового зберігання при зберіганні товарів.

Глава 13. Вибуття ТОВАРІВ З МИТНОЇ

ТЕРИТОРІЇ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ

Стаття 119. Місце і час відбуття товарів і транспортних засобів з митної території Російської Федерації

1. Вибуття товарів і транспортних засобів з митної території Російської Федерації (далі - вибуття товарів і транспортних засобів) допускається у пунктах пропуску через державний кордон Російської Федерації або в інших місцях, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про Державну кордоні Російської Федерації, під час роботи митних органів (стаття 407).

2. Положення цієї статті не поширюються на товари, що перевозяться морськими (річковими), повітряними судами, що перетинають митну територію Російської Федерації без зупинки в порту чи аеропорту, які розташовані на митній території Російської Федерації.

Стаття 120. Подання документів та відомостей

1. Вибуття товарів і транспортних засобів допускається з дозволу митного органу.

2. Для отримання дозволу митного органу на вибуття товарів і транспортних засобів у митний орган представляються митні документи, що підтверджують приміщення товарів під митний режим, який передбачає вивезення товарів з митної території Російської Федерації.

3. До вибуття товарів і транспортних засобів перевізник зобов'язаний подати до митного органу документи і відомості, передбачені статтями 73 - 76 цього Кодексу, залежно від виду транспорту, на якому здійснюється міжнародне перевезення товарів.

Якщо в представлених документах не міститься відомостей, передбачених статтями 73 - 76 цього Кодексу, перевізник зобов'язаний повідомити митному органу відсутні відомості шляхом подання інших наявних у нього документів або додаткових документів, складених перевізником у довільній формі.

Митний орган не вправі вимагати від перевізника подання відомостей, не передбачених статтями 73 - 76 цього Кодексу.

Від імені перевізника документи і відомості можуть бути представлені будь-яким іншим особою, яка діє за його дорученням.

Стаття 121. Навантаження товарів на транспортний засіб, що убувають з митної території Російської Федерації

1. Навантаження товарів на транспортний засіб, що убувають з митної території Російської Федерації, допускається після прийняття митної декларації, за винятком випадків, якщо при митному оформленні товарів митний орган не вимагає пред'явлення товарів для проведення їх перевірки, а також переміщення товарів відповідно до митного режиму міжнародного митного транзиту.

2. Посадові особи митних органів з метою перевірки товарів мають право бути присутніми при їх навантаженні на транспортний засіб, що убувають з митної території Російської Федерації. Навантаження товарів у цьому випадку здійснюється в місцях, перебування яких погоджено з митними органами, і під час роботи митних органів.

За запитом зацікавленої особи митного органу вправі дозволити робити навантаження поза встановленого робочого часу цього органу відповідно до статті 407 цього Кодексу.

Стаття 122. Вимоги до товарів при їх вибутті з митної території Російської Федерації

1. Товари повинні бути фактично вивезені з митної території Російської Федерації в тій же кількості та стані, в якому вони перебували в момент їх приміщення під певний митний режим, за винятком зміни кількості та стану товарів внаслідок природного зносу або втрат або внаслідок зміни природних властивостей товарів при нормальних умов перевезення, транспортування та зберігання, а також зміни кількості товарів внаслідок наявності неслівающіеся залишків у транспортному засобі.

2. Особи не несуть відповідальність за недотримання положень цієї статті у разі, якщо втрата або зміна стану товарів сталися внаслідок аварії або дії непереборної сили, а у випадках, передбачених технічними регламентами та стандартами, що діють в Російській Федерації, - при зміні відомостей про кількість товарів з- за похибки методів вимірювання.

3. Російські товари можуть бути вивезені в меншій кількості, ніж кількість, заявлене при їхньому приміщенні під певний митний режим, незалежно від причин, за якими відбулося зменшення кількості товарів.

4. При пред'явленні товарів митному органу в місці їх вибуття за запитом декларанта митний орган підтверджує кількість фактично вивезених товарів.

Глава 14. ДЕКЛАРУВАННЯ ТОВАРІВ

Стаття 123. Товари, які підлягають декларуванню

Товари підлягають декларуванню митним органам при їх переміщенні через митний кордон, зміну митного режиму, а також в інших випадках, встановлених статтями 183, 184, 247, 391 цього Кодексу.

Стаття 124. Декларування товарів

1. Декларування товарів здійснюється шляхом заяви митному органу в митній декларації або іншим способом, передбаченим цим Кодексом, у письмовій, усній, електронній або конклюдентной формою відомостей про товари, про їх митний режим та інших відомостей, необхідних для митних цілей.

Декларування товарів здійснюється декларантом або митним брокером (представником) (глава 15) за вибором декларанта.

2. Перелік відомостей, що підлягають вказівкою в митній декларації, обмежується тільки тими відомостями, які необхідні для цілей обчислення і справляння митних платежів, формування митної статистики та застосування митного законодавства Російської Федерації.

3. У митній декларації можуть бути зазначені такі основні відомості (в тому числі в кодованому вигляді):

1) заявляється митний режим;

2) відомості про декларанта, митний брокер (представника), особі, зазначеній у статті 16 цього Кодексу, про відправника та про одержувача товарів;

3) відомості про транспортні засоби, що використовуються для міжнародного перевезення товарів і (або) їх перевезення по митній території Російської Федерації під митним контролем;

4) відомості про товари:

найменування;

опис;

класифікаційний код товарів по Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності;

найменування країни походження;

найменування країни відправлення (призначення);

опис упаковок (кількість, вигляд, маркування та порядкові номери);

кількість в кілограмах (вага брутто і вага нетто) або в інших одиницях виміру;

митна вартість;

5) відомості про обчислення митних платежів:

ставки ввізних або вивізних митних зборів, податків, митних зборів;

застосування пільг по сплаті митних зборів, податків, митних зборів;

застосування тарифних преференцій;

суми обчислених митних зборів, податків, митних зборів;

встановлений Центральним банком Російської Федерації на день подання митної декларації курс валюти для цілей обліку та митних платежів;

6) відомості про зовнішньоекономічну операцію і її основні умови;

7) відомості про дотримання обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

8) відомості про виробника товарів;

9) відомості, що підтверджують дотримання умов приміщення товарів під заявляється митний режим;

10) відомості про представлених документах, необхідних для декларування (стаття 131);

11) відомості про особу, що склав митну декларацію;

12) місце і дата складення митної декларації.

4. У разі використання митної декларації як документа для цілей здійснюваних органами валютного контролю, митними органами та іншими агентами валютного контролю обліку та контролю валютних операцій в митній декларації підлягають вказівкою відповідно до компетенції митних органів у здійсненні валютного контролю також відомості, необхідні для цих цілей, відповідно до валютного законодавства Російської Федерації та прийнятими відповідно до нього нормативними правовими актами органів валютного регулювання.

(П. 4 в ред. Федерального закону від 18.07.2005 N 90-ФЗ)

5. Митна декларація засвідчується особою, її склала, і підписується працівником цієї особи. Посвідчення декларації здійснюється шляхом проставлення печатки, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації особа, яка склала митну декларацію, має мати печатку.

6. Форма декларування визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, відповідно до цього Кодексу та іншими правовими актами Російської Федерації.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право скорочувати перелік відомостей, що підлягають вказівкою в митній декларації, з урахуванням категорії осіб, зазначених у статті 16 цього Кодексу, видів товарів, вимог митних режимів або виходячи з виду транспорту, що використовується при переміщенні товарів через митний кордон.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

7. Перелік відомостей, що підлягають вказівкою в митній декларації, і форми, в яких вони представляються, підлягають офіційному опублікуванню. Нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, що встановлюють переліки відомостей, що підлягають вказівкою в митній декларації, набирають чинності не раніше ніж через 90 днів з дня їх офіційного опублікування, за винятком випадків, передбачених абзацами другим і третім пункту 3 статті 5 цього Кодексу.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 125. Місце декларування товарів

1. Митна декларація може бути подана будь митному органу, правомочному приймати митні декларації.

2. З метою забезпечення ефективності контролю за дотриманням митного законодавства Російської Федерації федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, має право встановлювати певні митні органи для декларування окремих видів товарів тільки:

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

1) у разі необхідності застосування спеціалізованого обладнання і (або) спеціальних знань для митного оформлення таких товарів, як культурні цінності, озброєння, військова техніка та боєприпаси, радіоактивні та діляться матеріали;

2) залежно від виду транспорту, що використовується для міжнародного перевезення товарів (автомобільний, морський (річковий), повітряний, залізничний, трубопровідний та лінії електропередачі);

3) у разі переміщення через митний кордон окремих видів товарів, щодо яких зафіксовані часті випадки порушення митного законодавства Російської Федерації або встановлені заборони та обмеження відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

4) у разі необхідності проведення спеціального контролю за окремими товарами, які містять об'єкти інтелектуальної власності, за переліком, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3. У разі подання митної декларації в інший митний орган, ніж встановлений відповідно до пункту 2 цієї статті, митна декларація в день її подання пересилається митним органом, в який подана митна декларація, в належний митний орган.

Термін прийняття митної декларації (стаття 132) в цьому випадку продовжується на час, необхідний для її пересилки, але не більше ніж на два робочих дня.

4. Нормативні правові акти федерального міністерства, уповноваженого в галузі митної справи, що встановлюють місця декларування окремих видів товарів, набирають чинності не раніше ніж через 90 днів з дня їх офіційного опублікування.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 126. Декларант

1. Як декларанта мають право виступати особи, зазначені у статті 16 цього Кодексу, а також інші особи, правомочні відповідно до цивільного законодавства Російської Федерації розпоряджатися товарами на митній території Російської Федерації, при дотриманні умови, передбаченої пунктом 2 цієї статті.

2. Декларантом може бути тільки російське особа, за винятком випадків переміщення товарів через митний кордон:

фізичними особами для особистих, сімейних, домашніх і інших потреб, не пов'язаних із здійсненням підприємницької діяльності;

іноземними особами, які користуються митними пільгами відповідно до глави 25 цього Кодексу;

іноземними організаціями, що мають представництва, зареєстровані (акредитовані) на території Російської Федерації у порядку, при заяві митних режимів тимчасового ввезення, реекспорту, транзиту, а також митного режиму випуску для внутрішнього споживання товарів, що ввозяться для власних потреб таких представництв;

іноземними перевізниками при заяві митного режиму транзиту;

інших випадків, коли іноземна особа має право розпоряджатися товарами на митній території Російської Федерації не в рамках зовнішньоекономічної угоди, однією зі сторін якої виступає російське обличчя.

Стаття 127. Права та обов'язки декларанта

1. При декларуванні товарів і здійсненні інших митних операцій, необхідних для випуску товарів, декларант має право:

оглядати і вимірювати підлягають декларуванню їм товари, в тому числі до подання митної декларації;

з дозволу митного органу брати проби і зразки підлягають декларуванню ним товарів, ввезених на митну територію Російської Федерації. Окрема митна декларація на проби та зразки товарів не подається за умови, що такі проби і зразки зазначаються в митній декларації на товари;

бути присутнім при проведенні митного огляду та митного огляду декларованих нею товарів (статті 371 і 372), при взятті посадовими особами митних органів проб і зразків товарів (стаття 383);

знайомитися з наявними в митних органах результатами проведених досліджень проб і зразків декларованих ним товарів;

подавати документи та відомості, необхідні для декларування товарів, у формі електронних документів відповідно до цього Кодексу;

користуватися іншими повноваженнями і правами, передбаченими цим Кодексом.

2. При декларуванні товарів і здійсненні інших митних операцій декларант зобов'язаний:

1) подати митну декларацію та подати до митного органу необхідні документи і відомості (стаття 131);

2) на вимогу митного органу пред'явити декларовані товари;

3) сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу III цього Кодексу.

Стаття 128. Особливості декларування товарів різних найменувань, що містяться в одній товарній партії

1. За бажанням декларанта містяться в одній товарній партії товари різних найменувань можуть декларуватися із зазначенням одного класифікаційного коду за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності за умови, що цьому класифікаційному коду відповідає ставка мита найбільш високого рівня. При цьому, якщо товарах відповідає декілька класифікаційних кодів по Товарній номенклатурі зовнішньоекономічної діяльності з однаковими ставками митних зборів, вказівкою підлягає той класифікаційний код товару, якому відповідає найбільш високий рівень ставки акцизу, а при рівних ставках акцизу - найбільш високий рівень ставки податку на додану вартість.

2. Відомості про найменування та кількості всіх товарів, які містяться в одній товарній партії, заявляються декларантом шляхом подання списку товарів. В якості такого списку можуть використовуватися відвантажувальні специфікації, пакувальні листи, описи або інші подібні документи. Список товарів розглядається для митних цілей як невід'ємної частини митної декларації.

3. Якщо до окремих товарах, що містяться в одній товарній партії, застосовуються обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, декларування таких товарів із зазначенням одного класифікаційного коду за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності не звільняє декларанта від дотримання зазначених обмежень.

4. З метою перевірки дотримання положень пункту 3 цієї статті митний орган має право вимагати від декларанта подання уточнюючих відомостей про окремі декларованих товарах.

Стаття 129. Термін подання митної декларації

1. Митна декларація на товари, що ввозяться на митну територію Російської Федерації, подається не пізніше 15 днів з дня пред'явлення товарів митним органам в місці їх прибуття на митну територію Російської Федерації або з дня завершення внутрішнього митного транзиту, якщо декларування товарів здійснюється не в місці їх прибуття, за винятком випадків, передбачених статтями 150, 286 і 293 цього Кодексу.

2. Якщо строк, зазначений у пункті 1 цієї статті, недостатній декларанту для збору необхідних документів та відомостей, за мотивованим зверненням цього декларанта у письмовій формі митний орган продовжує термін подання митної декларації. Продовження терміну подання митної декларації не повинно призводити до порушення терміну тимчасового зберігання товарів.

3. Якщо закінчення строку подання митної декларації припадає на неробочий день митного органу, днем закінчення цього строку вважається наступний за ним робочий день митного органу.

4. Митна декларація на товари, що вивозяться з митної території Російської Федерації, подається до їх вибуття з митної території Російської Федерації, за винятком випадків, встановлених статтею 314 цього Кодексу.

Стаття 130. Попереднє декларування товарів

1. Митна декларація може бути подана на іноземні товари до їх прибуття на митну територію Російської Федерації або до завершення внутрішнього митного транзиту.

2. Якщо для митних цілей повинні використовуватися транспортні (перевізні) або комерційні документи, що супроводжують товари, митний орган при попередньому декларуванні товарів приймає завірені декларантом копії цих документів і при необхідності після прибуття товарів на митну територію Російської Федерації зіставляє відомості, які містяться в зазначених копіях документів, з тими відомостями, які містяться в оригіналах документів.

3. Після завершення перевірки митної декларації та сплати належних до сплати сум митних зборів, податків до прибуття товарів на митну територію Російської Федерації така митна декларація може використовуватися в якості єдиного документа, необхідного для застосування до товарів митних процедур.

4. Якщо товари не пред'явлені до митного органу, який прийняв митну декларацію відповідно до пункту 1 цієї статті, протягом 15 днів з дня її прийняття, митна декларація вважається неподаною.

Стаття 131. Подання документів при декларуванні товарів

1. Подача митної декларації повинна супроводжуватися поданням у митний орган документів, що підтверджують заявлені в митній декларації відомості.

2. При декларуванні товарів подаються такі основні документи:

договори міжнародної купівлі-продажу або інші види договорів, укладених при здійсненні зовнішньоекономічної угоди, а в разі вчинення односторонніх зовнішньоекономічних угод - інші документи, які виражають зміст таких угод;

наявні в розпорядженні декларанта комерційні документи;

транспортні (перевізні) документи;

дозволу, ліцензії, сертифікати та (або) інші документи, що підтверджують дотримання обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності;

документи, що підтверджують походження товарів, у випадках, передбачених статтею 37 цього Кодексу;

платіжні і розрахункові документи;

документи, що підтверджують відомості про декларанта та осіб, зазначених у статті 16 цього Кодексу.

3. Якщо декларант претендує на отримання пільг по сплаті митних платежів, у тому числі при заяві митного режиму, що передбачає повне або часткове звільнення від сплати митних зборів, податків, на незастосування до товарів заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, або на зменшення податкової бази, декларант зобов'язаний подати до митного органу документи, що підтверджують відповідні заявлені умови.

4. З метою підтвердження заявленої митної вартості декларант зобов'язаний подати документи, що обгрунтовують заявлену митну вартість і обраний ним метод визначення митної вартості.

5. Якщо окремі документи не можуть бути представлені одночасно з митною декларацією, за мотивованим зверненням декларанта у письмовій формі митні органи в письмовій формі дозволяють подання таких документів у строк, необхідний для їх отримання, але не пізніше ніж протягом 45 днів після прийняття митної декларації, якщо інший строк для подання окремих документів та відомостей не передбачений цим Кодексом. Декларант представляє в письмовій формі зобов'язання про подання документів у встановлений термін.

6. У разі подання до митного органу документів, що можуть використовуватися при митному оформленні інших товарів, на запит декларанта митним органом видається письмове підтвердження прийняття таких документів за формою, що встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. Підтвердження вважається дійсним до внесення змін до представлених документів або до закінчення терміну їх дії. Зазначене підтвердження може використовуватися декларантом при митному оформленні товарів без додаткового подання до митного органу прийнятих документів. Декларант має право представити зазначені документи до подання митної декларації.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 132. Прийняття митної декларації

1. Факт подання митної декларації та подання необхідних документів фіксується в день їх отримання митним органом. За запитом особи, яка подала митну декларацію, митний орган негайно видає письмове підтвердження (у тому числі у формі електронного документа) про отримання митної декларації та подання необхідних документів.

2. Подана митна декларація приймається митним органом в день її отримання, за винятком випадків, якщо:

митна декларація подана до митного органу, не правомочний приймати митні декларації;

митна декларація подається неналежною особою;

у митній декларації не вказані необхідні відомості (стаття 124);

митна декларація не підписана або не засвідчена належним чином або складена не за встановленою формою;

при подачі митної декларації не представлені документи, необхідні для митного оформлення, за винятком документів, які можуть бути представлені після прийняття митної декларації відповідно до пункту 5 статті 131 цього Кодексу;

щодо декларованих товарів не вчинені дії, які відповідно до цього Кодексу повинні відбуватися до подачі або одночасно з поданням митної декларації. Факт несплати митних зборів, податків на момент подання митної декларації не є підставою для відмови в прийнятті митної декларації.

(В ред. Федерального закону від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

3. З моменту прийняття митна декларація стає документом, що свідчить про факти, що мають юридичне значення.

4. Якщо митна декларація не прийнята митним органом, така декларація вважається для митних цілей неподаною.

5. Про причини відмови в прийнятті митної декларації митний орган повідомляє особу, яка подала декларацію, не пізніше дня, наступного за днем подання декларації. За запитом особи, яка подала митну декларацію, таке повідомлення надається в письмовій формі.

Стаття 133. Зміна, доповнення відомостей, заявлених у митній декларації

1. За мотивованим зверненням декларанта у письмовій формі відомості, заявлені у прийнятій митної декларації, можуть бути змінені або доповнені.

2. Зміна, доповнення відомостей, заявлених у прийнятій митної декларації, допускаються з дозволу митного органу при дотриманні наступних умов:

якщо до моменту отримання звернення декларанта про це митний орган не встановив недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, за винятком випадку виявлення неточностей, які не впливають на ухвалення рішення про випуск товарів;

якщо до моменту отримання звернення декларанта про це митний орган не почав перевірку товарів;

якщо вносяться зміни, доповнення не впливають на ухвалення рішення про випуск товарів і не тягнуть за собою необхідності змінювати відомості, що впливають на визначення розміру суми митних платежів та застосування заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

3. Посадові особи митних органів не вправі з власної ініціативи або за дорученням або проханням зацікавлених осіб заповнювати митну декларацію, змінювати чи доповнювати відомості, заявлені у митній декларації, за винятком внесення до неї тих відомостей, які відносяться до компетенції митних органів, а також зміни або доповнення кодованих відомостей, що використовуються для машинної обробки, якщо такі відомості в некодованому вигляді є в митній декларації.

Стаття 134. Відгук митної декларації

1. За зверненням декларанта у письмовій формі прийнята митна декларація на іноземні товари може бути відкликана ним до випуску таких товарів для заяви іншого митного режиму.

Відгук митної декларації допускається з дозволу митного органу у письмовій формі, якщо до отримання звернення декларанта митний орган не встановив недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, за винятком випадку виявлення неточностей, які не впливають на ухвалення рішення про випуск товарів.

При видачі дозволу на відкликання митної декларації митний орган встановлює термін для подачі нової митної декларації, який не може перевищувати 15 днів з дня видачі дозволу на відкликання. Відгук митної декларації не продовжує терміну сплати митних зборів, податків.

2. За зверненням декларанта у письмовій формі прийнята митна декларація на російські товари, що вивозяться з митної території Російської Федерації, може бути відкликана ним незалежно від цілей такого відкликання до вибуття товарів з митної території Російської Федерації, в тому числі після видачі дозволу на поміщення товарів під заявлений митний режим.

Відгук митної декларації допускається з дозволу митного органу у письмовій формі, якщо до отримання звернення декларанта митний орган не встановив недостовірність відомостей, зазначених у митній декларації, за винятком випадку виявлення неточностей, які не впливають на ухвалення рішення про приміщення товарів під заявлений митний режим.

Термін для подачі нової митної декларації на ці товари не встановлюється.

Стаття 135. Неповна митна декларація

1. Якщо декларант не володіє всією необхідною для заповнення митної декларації інформацією з причин, не залежних від нього, дозволяється подача неповної митної декларації за умови, що в ній заявлені відомості, необхідні для випуску товарів, обчислення та сплати митних платежів, що підтверджують дотримання обмежень, встановлених в Відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також дозволяють ідентифікувати товари по сукупності їх кількісних і якісних характеристик.

При подачі неповної митної декларації декларант приймає зобов'язання в письмовій формі подати відсутні відомості в строк, встановлений митним органом, який для іноземних товарів не може перевищувати 45 днів з дня прийняття неповної митної декларації митним органом.

Для російських товарів термін, протягом якого декларант зобов'язаний подати відсутні відомості, встановлюється виходячи з часу, необхідного для транспортування товарів у місце вибуття, навігаційних, інших умов і не може перевищувати вісім місяців з дня прийняття неповної митної декларації митним органом.

2. Якщо митний орган приймає неповну митну декларацію, застосовуються ті ж вимоги і умови митного законодавства Російської Федерації, включаючи порядок обчислення і сплати митних платежів, які застосовуються у випадку, якщо спочатку подається повна і належним чином заповнена митна декларація.

Стаття 136. Періодична митна декларація

1. При регулярному переміщенні через митний кордон товарів одним і тим же особою митний орган може дозволити подачу однієї митної декларації на всі товари, що переміщуються через митний кордон протягом певного періоду часу.

2. Застосування періодичної митної декларації не повинно призводити до порушення граничного терміну тимчасового зберігання товарів або до порушення терміну сплати митних зборів, податків.

3. При застосуванні періодичної митної декларації до російських товарів, що вивозяться з митної території Російської Федерації, застосовуються правила, передбачені пунктами 3 і 7 статті 138 цього Кодексу.

4. При регулярному переміщенні через митний кордон одних і тих же товарів одним і тим же особою митний орган може дозволити використання однієї періодичної митної декларації при неодноразовому переміщенні таких товарів протягом одного року.

Стаття 137. Особливості декларування російських товарів при їх вивезенні з митної території Російської Федерації

1. При вивезенні російських товарів з митної території Російської Федерації за бажанням декларанта застосовується спрощений порядок декларування у відповідності зі статтями 135, 136 і 138 цього Кодексу.

2. Спрощений порядок декларування російських товарів застосовується, якщо це не перешкоджає здійсненню митного контролю і не звільняє декларанта від дотримання вимог і умов, встановлених цим Кодексом та іншими правовими актами Російської Федерації, в частині повноти та своєчасності сплати митних платежів, дотримання заборон і обмежень, встановлених в Відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також дотримання митних режимів.

При відмові митного органу в застосуванні спрощеного порядку декларування російських товарів митний орган повідомляє про це декларанта відповідно до пункту 5 статті 132 цього Кодексу із зазначенням умов, виконання яких необхідно для застосування такого порядку.

3. Товари, що переміщуються трубопровідним транспортом та лініями електропередачі, декларуються в порядку, встановленому главою 26 цього Кодексу.

Стаття 138. Періодичне тимчасове декларування російських товарів

1. При вивезенні з митної території Російської Федерації російських товарів, щодо яких не можуть бути представлені точні відомості, необхідні для митного оформлення, відповідно до звичайного веденням зовнішньої торгівлі, допускається їх періодичне тимчасове декларування шляхом подання тимчасової митної декларації.

2. Після вибуття російських товарів з митної території Російської Федерації декларант зобов'язаний подати повну і належним чином заповнену митну декларацію на всі російські товари, вивезені у визначений період часу. Подача повної і належним чином заповненої митної декларації здійснюється у строк, встановлений митним органом за заявою декларанта. При встановленні такого терміну враховується термін, необхідний декларанту для отримання відомостей, достатніх для подачі повної і належним чином заповненої митної декларації. Граничний термін подання повної та належним чином заповненої митної декларації становить 90 днів з дня, наступного за днем закінчення періоду часу для вивозу декларованих товарів.

3. Період часу, протягом якого передбачається вивозити російські товари, що декларуються з використанням тимчасової митної декларації, визначається декларантом. Щодо російських товарів, які обкладаються вивізним митом або до яких застосовуються заборони та обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, цей період не може перевищувати один календарний місяць, а тимчасова митна декларація приймається митним органом не раніше ніж за 15 днів до початку цього періоду.

4. Під тимчасової митної декларації допускається заяву відомостей виходячи з намірів про вивезення орієнтовного кількості російських товарів протягом певного періоду часу, умовної митної вартості (оцінки), яка визначається згідно планованому до переміщення через митний кордон кількості російських товарів, а також виходячи з передбачених умовами зовнішньоекономічної операції споживчих властивостей російських товарів і порядку визначення їхньої ціни на день подання тимчасової митної декларації.

Вибуття російських товарів з митної території Російської Федерації в кількості, що перевищує заявлену в тимчасовій митній декларації, не допускається, за винятком випадків, встановлених пунктами 1 і 2 статті 122 цього Кодексу.

5. При використанні тимчасової митної декларації заборони та обмеження економічного характеру, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, застосовуються на день прийняття митним органом цієї декларації. Ставки вивізних митних зборів застосовуються на день прийняття митним органом тимчасової митної декларації, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

6. Вивізні митні збори сплачуються одночасно з подачею тимчасової митної декларації до митного органу. Якщо сума належних до сплати вивізних митних зборів збільшується в результаті уточнення відомостей, зазначених у пункті 4 цієї статті, доплата суми вивізних митних зборів здійснюється одночасно з поданням повної та належним чином заповненої митної декларації. Пені у зазначеному випадку не нараховуються. Повернення надміру сплачених або надмірно стягнутих сум вивізних митних зборів здійснюється відповідно до статті 355 цього Кодексу.

Особливості сплати вивізних митних зборів при вивезенні товарів трубопровідним транспортом та лініями електропередачі визначаються статтями 312 і 314 цього Кодексу.

7. Якщо після закінчення чотирьох місяців з дня прийняття тимчасової митної декларації російські товари не будуть вивезені з митної території Російської Федерації, митна декларація, в якій такі товари були заявлені до вивезення, вважається неподаною.

За мотивованим запитом зацікавленої особи митний орган продовжує вказаний термін, але не більш ніж ще на чотири місяці.

Глава 15. МИТНИЙ БРОКЕР (ПРЕДСТАВНИК)

Стаття 139. Митний брокер (представник)

1. Митним брокером (представником) може бути російське юридична особа, яку включено до Реєстру митних брокерів (представників) (стаття 140). Казенне підприємство не може бути митним брокером (представником).

2. Митний брокер (представник) здійснює від імені декларанта або інших зацікавлених осіб за їх дорученням митні операції відповідно до цього Кодексу.

3. Митний брокер (представник) вправі обмежити сферу своєї діяльності вчиненням митних операцій щодо певних видів товарів відповідно до Товарної номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності або стосовно товарів, що переміщуються через митний кордон певними видами транспорту, а також вчиненням окремих митних операцій або регіоном діяльності в рамках регіону діяльності одного (декількох) митного органу (митних органів).

4. Відносини митного брокера (представника) з декларантами та іншими зацікавленими особами будуються на договірній основі. Відмова митного брокера (представника) від укладення договору за наявності у нього можливості надати послугу або виконати роботу не допускається.

Стаття 140. Умови включення до Реєстру митних брокерів (представників)

Умовами включення в Реєстр митних брокерів (представників) є:

1) наявність в штаті заявника не менше двох фахівців з митного оформлення, що мають кваліфікаційний атестат (стаття 146);

2) наявність повністю сформованого початкового статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

3) забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

4) наявність договору страхування ризику своєї громадянської відповідальності, яка може виникнути внаслідок нанесення шкоди майну експонованих осіб або порушення договорів з цими особами. Страхова сума не може бути менше 20 мільйонів рублів.

Стаття 141. Заява про включення до Реєстру митних брокерів (представників)

1. Включення до Реєстру митних брокерів (представників) проводиться на підставі заяви особи, яка відповідає вимогам, встановленим статтями 139 і 140 цього Кодексу.

2. Заява про включення до Реєстру митних брокерів (представників) повинно містити:

1) звернення до митного органу з проханням про включення до Реєстру митних брокерів (представників);

2) відомості про найменування, про організаційно-правовій формі, про місцезнаходження, про відкриті банківські рахунки заявника, а також перелік і місцезнаходження його відокремлених структурних підрозділів, через які заявник планує здійснювати свою діяльність в якості митного брокера (представника) на день подання заяви;

3) відомості про розмір сплаченого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

4) відомості про намір обмежити сферу своєї діяльності вчиненням митних операцій щодо певних видів товарів відповідно до Товарної номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності або стосовно товарів, що переміщуються через митний кордон певними видами транспорту, а також вчиненням окремих митних операцій або регіоном діяльності в рамках регіону діяльності одного (декількох) митного органу (митних органів) або здійснювати свою діяльність без таких обмежень;

5) відомості про наявні в штаті заявника фахівцях з митного оформлення на день подання заяви;

6) відомості про забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

7) відомості про договір (договорах) страхування ризику цивільної відповідальності заявника.

3. До заяви про включення до Реєстру митних брокерів (представників) додаються такі документи, що підтверджують заявлені відомості:

установчі документи та документ, що підтверджує факт внесення запису про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

свідоцтво про постановку заявника на облік в податковому органі;

кваліфікаційні атестати фахівців з митного оформлення, які є працівниками заявника;

документи, що підтверджують розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

документи, що підтверджують забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

підтвердження з банків про відкриті в них рахунках;

страховий поліс.

Стаття 142. Свідоцтво про включення до Реєстру митних брокерів (представників)

1. Свідоцтво про включення до Реєстру митних брокерів (представників) містить:

1) найменування, вказівка ​​організаційно-правової форми та місцезнаходження митного брокера (представника) та його відокремлених структурних підрозділів, що здійснюють функції митного брокера (представника);

2) відомості про розміри і форму забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

3) відомості про обмеження сфери діяльності митного брокера (представника), якщо вони встановлені.

2. Свідоцтво про включення до Реєстру митних брокерів (представників) терміном дії не обмежується.

Стаття 143. Права митного брокера (представника)

1. При здійсненні митних операцій митний брокер (представник) має ті ж правами, що й особа, яка уповноважує митного брокера (представника) представляти свої інтереси у взаємовідносинах з митними органами.

2. Митний брокер (представник) вправі виступати поручителем перед митними органами за виконання зобов'язань по сплаті митних платежів подаються ним особою, якщо відповідно до цього Кодексу вимагається подання забезпечення їх сплати.

3. Митний брокер (представник) вправі вимагати від особи, яку представляють подання документів та відомостей, необхідних для митного оформлення, у тому числі містять інформацію, що становить комерційну, банківську або іншу охоронювану законом таємницю, та іншу конфіденційну інформацію, і отримувати такі документи та відомості в строки, забезпечують дотримання вимог цього Кодексу.

4. При укладенні договору з акредитуючою особою митний брокер (представник) має право:

надавати знижки щодо ціни та надавати інші пільги для окремих категорій експонованих осіб;

встановлювати в якості умови укладання договору з акредитуючою особою вимоги забезпечення виконання зобов'язань цієї особи відповідно до цивільного законодавства Російської Федерації.

Стаття 144. Обов'язки та відповідальність митного брокера (представника)

1. Обов'язки митного брокера (представника) при митному оформленні обумовлені вимогами та умовами, встановленими цим Кодексом щодо митних операцій, необхідних для розміщення товарів під митний режим або іншу митну процедуру. Факт вчинення таких операцій не покладає на митного брокера (представника) обов'язків по здійсненню операцій, пов'язаних із завершенням дії митного режиму, а також інших обов'язків, які відповідно до цього Кодексу покладаються тільки на особу, зазначену у статті 16 цього Кодексу, перевізника або інше обличчя.

2. Митний брокер (представник) сплачує митні збори, податки, якщо зміст митного режиму, визначеного для декларування товарів, передбачає їх сплату. За сплату митних платежів, що підлягають сплаті відповідно до цього Кодексу при декларуванні товарів, митний брокер (представник) несе таку ж відповідальність, як декларант.

3. Отримана від експонованих осіб інформація, що становить комерційну, банківську або іншу охоронювану законом таємницю, та інша конфіденційна інформація не повинні розголошуватися або використовуватися митним брокером (представником) та його працівниками для власних цілей, передаватися іншим особам, за винятком випадків, передбачених федеральними законами.

4. Митний брокер (представник) зобов'язаний вести облік товарів, щодо яких їм відбуваються митні операції, і представляти в митні органи звітність про вчинені митних операціях (стаття 364).

5. Обов'язки та відповідальність митного брокера (представника) перед митними органами не можуть бути обмежені договором митного брокера (представника) з акредитуючою особою.

Стаття 145. Відгук свідоцтва про включення до Реєстру митних брокерів (представників)

Свідоцтво про включення до Реєстру митних брокерів (представників) може бути відкликана митним органом у разі:

1) недотримання митним брокером (представником) хоча б однієї з умов включення в Реєстр митних брокерів (представників), встановлених статтею 140 цього Кодексу;

2) неодноразового притягнення митного брокера (представника) у зв'язку з невиконанням ним своїх обов'язків до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері митної справи, передбачених статтями 16.1, 16.2, 16.3, 16.15, 16.22 та частиною 3 статті 16.23 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення .

(В ред. Федерального закону від 20.08.2004 N 118-ФЗ)

Стаття 146. Спеціаліст по митному оформленню

1. Спеціалістом з митного оформлення є фізична особа, яка відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, і що має кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

2. Спеціаліст по митному оформленню здійснює свою діяльність в якості працівника митного брокера (представника).

Стаття 147. Атестація на відповідність кваліфікаційним вимогам

1. Атестація на відповідність кваліфікаційним вимогам (далі - атестація) - перевірка кваліфікації фізичних осіб, що претендують на отримання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення. Атестація проводиться у формі кваліфікаційного іспиту. Особам, що успішно склали кваліфікаційний іспит, видається кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення за формою, затвердженою федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. Кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення строком дії не обмежується.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Кваліфікаційні атестати фахівців з митного оформлення видає федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, у порядку, визначеному федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(Абзац запроваджено Федеральним законом від 31.12.2005 N 204-ФЗ)

2. Обов'язковими вимогами до претендентів на отримання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення є:

наявність документа про вищу освіту, отриману в російських установах вищої професійної освіти, мають державну акредитацію, або наявність документа про вищу освіту, отриману в навчальному закладі іноземної держави, та свідоцтва про еквівалентність зазначеного документа російському документу державного зразка про вищу освіту;

наявність стажу роботи не менше двох років.

Порядок проведення атестації, перелік документів, що подаються разом із заявою про допуск до атестації, програми кваліфікаційних іспитів та порядок їх здачі визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи. При цьому до складання кваліфікаційних іспитів допускаються всі особи, які відповідають встановленим вимогам до претендентів, незалежно від їх спеціальної підготовки для здачі іспиту. Кваліфікаційні іспити приймаються митними органами, визначаються федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Кожен фахівець з митного оформлення зобов'язаний кожні два роки починаючи з року, наступного за роком отримання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення, проходити навчання за програмами підвищення кваліфікації, який затверджується федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, в обсязі 40 академічних годин. Навчання за програмами підвищення кваліфікації здійснюється особами, які мають ліцензію на право ведення освітньої діяльності.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 148. Підстави та порядок анулювання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення

1. Кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення анулюється у разі, якщо:

1) встановлено факт отримання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення з використанням підроблених документів;

2) вступив в законну силу вирок суду, що передбачає покарання у вигляді позбавлення права займатися діяльністю в якості спеціаліста з митного оформлення протягом певного строку;

3) фахівець з митного оформлення порушує вимоги, встановлені пунктом 3 статті 144 цього Кодексу;

4) фахівець з митного оформлення неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері митної справи, передбачених статтями 16.1, 16.2, 16.3, 16.15 і 16.22 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення;

5) фахівець з митного оформлення порушує вимогу про проходження навчання за програмами підвищення кваліфікації, встановлене пунктом 3 статті 147 цього Кодексу.

2. Рішення про анулювання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення приймається федеральною службою, уповноваженою в галузі митної справи. Зазначеною службою виноситься мотивоване рішення про анулювання кваліфікаційного атестата фахівця з митного оформлення. Копія зазначеного рішення надсилається особі, щодо якої це рішення винесено, протягом трьох днів з дня його винесення.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Особа, кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення якого анульовано, має право оскаржити рішення про анулювання зазначеного кваліфікаційного атестата відповідно до розділу 7 цього Кодексу.

4. Особа, кваліфікаційний атестат фахівця з митного оформлення якого анульований, не вправі повторно звертатися із заявою про отримання зазначеного кваліфікаційного атестата:

протягом одного року з дня прийняття рішення про анулювання кваліфікаційного атестата, якщо цей атестат анульований з підстав, передбачених підпунктами 1 і 3 пункту 1 цієї статті;

протягом терміну, передбаченого набрав законної сили вироком суду, якщо кваліфікаційний атестат анульований на підставі, передбаченій підпунктом 2 пункту 1 цієї статті;

протягом терміну, коли особа вважається підданим адміністративному покаранню, якщо кваліфікаційний атестат анульований на підставі, передбаченій підпунктом 4 пункту 1 цієї статті.

Глава 16. ВИПУСК ТОВАРІВ

Стаття 149. Підстави для випуску товарів

1. Випуск товарів здійснюється митними органами у строки, передбачені статтею 152 цього Кодексу, при дотриманні наступних умов:

1) якщо при митному оформленні та перевірці товарів митними органами не було виявлено порушень митного законодавства Російської Федерації, за винятком випадків, коли виявлені порушення, які не є приводами до порушення справи про адміністративне правопорушення, усунуті, а також за винятком випадку, передбаченого статтею 154 цього Кодексу;

2) якщо до митного органу представлені ліцензії, сертифікати, дозволи і (або) інші документи, що підтверджують дотримання обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності або відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації, за винятком випадків, коли зазначені документи можуть бути представлені після випуску товарів;

3) якщо декларантом дотримані необхідні вимоги і умови для переміщення товарів під обраний митний режим або застосування відповідної митної процедури відповідно до цього Кодексу;

4) якщо стосовно товарів сплачені митні збори, податки чи надано забезпечення сплати митних платежів відповідно до глави 31 цього Кодексу.

2. Випуск для вільного обігу ввезених на митну територію Російської Федерації товарів допускається за умови надходження сум митних зборів і податків на рахунки митних органів. У разі ненадходження сум митних зборів, податків на рахунки митних органів товари вважаються умовно випущеними. Митні органи не вправі вимагати підтвердження надходження коштів на рахунки митних органів. На вимогу особи, що сплатила митні збори, податки, митний орган зобов'язаний сам надати відомості про надходження грошових коштів на рахунок цього митного органу.

3. Випуск товарів може бути припинено відповідно до статті 397 цього Кодексу.

4. Дозвіл на приміщення російських товарів, що вивозяться з митної території Російської Федерації, під митний режим видається митним органом стосовно до випуску товарів.

Стаття 150. Випуск товарів до подання митної декларації

1. При ввезенні на митну територію Російської Федерації товарів, зазначених у статті 67 цього Кодексу, а також при застосуванні спеціальних спрощених процедур митного оформлення відповідно до статті 68 цього Кодексу випуск товарів може бути здійснено до подання митної декларації за умови, що декларантом представлені комерційний чи інші документи, що містять відомості, що дозволяють ідентифікувати товари, а також представлені документи і відомості, що підтверджують дотримання обмежень, встановлених законодавством Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, за винятком випадків, коли такі документи та відомості можуть бути представлені після випуску товарів, сплачені митні платежі або забезпечена їх сплата в порядку, визначеному главою 31 цього Кодексу.

2. Випуск товарів до подання митної декларації допускається при поданні декларантом зобов'язання в письмовій формі про подання ним митної декларації та подання необхідних документів та відомостей у строк, встановлений митним органом, який не може перевищувати 45 днів з дня випуску товарів, якщо інший термін для подання окремих документів і відомостей не передбачений цим Кодексом.

3. При випуску товарів до подання митної декларації застосовуються ставки митних зборів, податків, курси іноземних валют і обмеження, встановлені законодавством Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, що діють на день випуску зазначених товарів.

Стаття 151. Умовний випуск

1. Умовного випуску товари підлягають у разі:

1) якщо пільги зі сплати митних зборів, податків відповідно до законодавства Російської Федерації пов'язані з обмеженням за користування і розпорядження товарами;

2) якщо товари поміщені під митні режими митного складу, безмитної торгівлі, переробки на митній території, переробки для внутрішнього споживання, тимчасового ввезення, реекспорту, міжнародного митного транзиту, знищення, а також під спеціальні митні режими, що застосовуються до товарів, що ввозяться на митну територію Російської Федерації;

3) якщо випускаються товари без подання документів і відомостей, що підтверджують дотримання обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

2. Умовно випущені товари, щодо яких надано пільги щодо сплати митних зборів, податків відповідно до законодавства Російської Федерації, можуть використовуватися тільки в цілях, що відповідають умовам надання пільг.

Товари, випуск яких здійснено митними органами без подання документів, що підтверджують дотримання обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, заборонені до передачі третім особам, у тому числі шляхом їх продажу або відчуження іншим способом, а у випадках, якщо обмеження на ввезення зазначених товарів встановлено у зв'язку з перевіркою якості та безпеки цих товарів, заборонені до їх використання (експлуатації, споживання) в будь-якій формі.

3. Умовно випущені товари мають статус іноземних товарів.

4. Товари, заявлені до випуску для вільного обігу, вважаються умовно випущеними, якщо надана відстрочка або розстрочка сплати митних зборів, податків або якщо на рахунки митних органів не надійшли суми митних зборів, податків.

Стаття 152. Терміни випуску товарів

1. Митні органи здійснюють випуск товарів відповідно до статті 149 цього Кодексу не пізніше трьох робочих днів з дня прийняття митної декларації, подання інших необхідних документів та відомостей, а також з дня пред'явлення товарів митним органам, за винятком випадку продовження термінів проведення перевірки товарів відповідно до пунктом 2 статті 359 цього Кодексу.

2. При застосуванні попереднього декларування (стаття 130) випуск товарів здійснюється після їх пред'явлення митному органу.

Стаття 153. Додаткові умови випуску товарів

1. При виявленні митним органом під час перевірки митної декларації, інших документів, представлених при декларуванні, і декларованих товарів недотримання умов випуску, передбачених статтею 149 цього Кодексу, випуск товарів не здійснюється.

Митний орган негайно повідомляє декларанта про те, які саме умови випуску товарів не дотримані і які саме декларант повинен вчинити дії, достатні для дотримання умов випуску товарів відповідно до положень цієї статті.

2. Якщо митним органом виявлено, що при декларуванні товарів заявлені недостовірні відомості, що впливають на розмір належних до сплати митних зборів, податків, у випадках, передбачених цим Кодексом, митний орган негайно надсилає декларанту вимога здійснити коригування таких відомостей і перерахувати розмір належних до сплати митних зборів, податків . У вимозі митного органу має бути зазначено, які саме відомості необхідно скоригувати для випуску товарів.

3. При виявленні митним органом ознак, що вказують на те, що заявлені при декларуванні товарів відомості, що впливають на розмір належних до сплати митних зборів, податків, можуть бути недостовірними або заявлені відомості належним чином не підтверджені, митний орган в порядку, передбаченому цим Кодексом, проводить додаткову перевірку будь-яким способом, передбаченим цим Кодексом.

Випуск товарів здійснюється митним органом за умови забезпечення сплати митних платежів, які можуть бути додатково нараховані за результатами проведення зазначеної перевірки. Митний орган повідомляє декларанту у письмовій формі розмір необхідного забезпечення сплати митних платежів.

4. Якщо митним органом виявлено, що при декларуванні товарів заявлені недостовірні відомості, які впливають на застосування до товарів заборон або обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, у випадках, передбачених цим Кодексом, митний орган направляє декларанту вимога здійснити коригування таких відомостей і подати документи, що підтверджують дотримання відповідних обмежень. У вимозі митного органу має бути зазначено, які саме відомості необхідно скоригувати для випуску товарів і які саме документи, що підтверджують дотримання відповідних обмежень, повинні бути представлені.

5. При виявленні митним органом ознак, що вказують на те, що заявлені при декларуванні товарів відомості, що впливають на застосування до товарів заборон або обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, можуть бути недостовірними або заявлені відомості належним чином не підтверджені , митний орган в порядку, передбаченому цим Кодексом, проводить додаткову перевірку будь-яким способом, передбаченим цим Кодексом.

Випуск товарів здійснюється митним органом за умови подання декларантом документів, що підтверджують дотримання відповідних обмежень. Митний орган повідомляє у письмовій формі декларанту, які саме документи повинні бути для цього представлені.

6. У випадках, передбачених пунктами 2 і 4 цієї статті, випуск товарів проводиться не пізніше одного дня, наступного за днем виконання декларантом вимог митного органу та доплати відповідних сум митних зборів, податків, якщо така доплата потрібно, за винятком випадків, коли товари вилучені або на них накладено арешт відповідно до кримінально-процесуальним законодавством Російської Федерації чи законодавством Російської Федерації про адміністративні правопорушення.

У випадках, передбачених пунктами 3 і 5 цієї статті, випуск товарів проводиться не пізніше одного дня, наступного за днем надання забезпечення сплати митних платежів і (або) з моменту подання документів, що підтверджують дотримання відповідних обмежень.

Якщо в результаті коригування відомостей, заявлених під час декларування товарів, що підлягає сплаті сума митних зборів, податків зменшиться в порівнянні із заявленою декларантом, випуск цих товарів здійснюється до виконання вимог, зазначених у пунктах 2 і 3 цієї статті.

7. Дії, передбачені цією статтею, повинні бути здійснені декларантом в межах строків тимчасового зберігання, встановлених відповідно до цього Кодексу.

Стаття 154. Випуск товарів у разі порушення справи про адміністративне правопорушення

У разі порушення справи про адміністративне правопорушення випуск товарів може бути здійснено відповідно до статті 153 цього Кодексу за рішенням начальника митного органу, посадовою особою якого було порушено справу, до завершення провадження у справі, якщо товари не вилучені як речові докази або на них не накладено арешт відповідно до законодавства Російської Федерації про адміністративні правопорушення.

Підрозділ 2. МИТНІ РЕЖИМИ

Глава 17. ЗАГАЛЬНІ положення щодо

До митного режиму

Стаття 155. Види митних режимів

1. З метою митного регулювання відносно товарів встановлюються наступні види митних режимів:

1) основні митні режими:

випуск для внутрішнього споживання;

експорт;

міжнародний митний транзит;

2) економічні митні режими:

переробка на митній території;

переробка для внутрішнього споживання;

переробка за межами митної території;

тимчасове ввезення;

митний склад;

вільна митна зона (вільний склад);

3) завершальні митні режими:

реімпорт;

реекспорт;

знищення;

відмова на користь держави;

4) спеціальні митні режими:

тимчасове вивезення;

безмитна торгівля;

переміщення припасів;

інші спеціальні митні режими.

2. Митні режими встановлюються цим Кодексом.

Митний режим вільної митної зони (вільного складу) встановлюється відповідно до законодавства Російської Федерації, що регулює правовідносини щодо встановлення та застосування митного режиму вільної митної зони (вільного складу).

Стаття 156. Вибір та зміна митного режиму

1. Ввезення товарів на митну територію Російської Федерації та їх вивезення з цієї території тягнуть за собою обов'язок осіб помістити товари під один з митних режимів, передбачених цим підрозділом, і дотримуватися цей митний режим.

2. Особа має право в будь-який час вибрати будь-який митний режим або змінити його на інший відповідно до цього Кодексу.

Стаття 157. Приміщення товарів під митний режим

1. Приміщення товарів під митний режим здійснюється з дозволу митного органу, що видається відповідно до цього Кодексу.

2. При дотриманні особою заявленого митного режиму та інших умов випуску товарів (стаття 149) митний орган зобов'язаний видати дозвіл на приміщення товарів під заявлений митний режим.

3. Днем приміщення товарів під митний режим вважається день випуску товарів митним органом.

Стаття 158. Дотримання заборон і обмежень при розміщенні товарів у митні режими

Заборони та обмеження, що не носять економічного характеру і встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а також вимоги законодавства Російської Федерації, встановлені з метою валютного регулювання і валютного контролю, особи зобов'язані дотримуватися незалежно від заявленого митного режиму.

(В ред. Федерального закону від 18.07.2005 N 90-ФЗ)

Стаття 159. Документи та відомості, що підтверджують дотримання митного режиму

1. Для отримання дозволу на поміщення товарів у митний режим до митного органу подаються тільки ті документи та відомості, які підтверджують дотримання умов приміщення товарів під митний режим, передбачених цим підрозділом.

2. Митний орган має право вимагати тільки ті документи та відомості, які необхідні для підтвердження дотримання умов приміщення товарів під заявлений митний режим і дотримання цього митного режиму відповідно до цього Кодексу.

Стаття 160. Гарантії дотримання митного режиму

При видачі дозволу на поміщення товарів у митний режим, зміст якого передбачає повне або часткове звільнення від сплати митних зборів, податків або повернення сплачених сум та (або) незастосування заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності , митний орган має право вимагати надання забезпечення сплати митних платежів (глава 31), вистава зобов'язання про зворотне вивезення тимчасово ввезених товарів та інших гарантій належного виконання обов'язків, встановлених цим підрозділом.

Стаття 161. Обов'язок підтвердження дотримання умов приміщення товарів під митний режим

Обов'язок підтвердження дотримання умов приміщення товарів під заявлений митний режим, зміст якого передбачає повне або часткове звільнення від сплати митних зборів, податків або повернення сплачених сум та (або) незастосування заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, покладається на декларанта.

Стаття 162. Наслідки вилучення товарів по справі про адміністративне правопорушення в галузі митної справи

1. У разі вилучення товарів, поміщених у митний режим, у справі про адміністративне правопорушення в галузі митної справи дію митного режиму щодо цих товарів призупиняється.

2. Якщо набрав чинності постановою у справі про адміністративне правопорушення в галузі митної справи не передбачається конфіскація товарів, поміщених у митний режим, дію митного режиму щодо цих товарів поновлюється.

При поновленні дії митного режиму відсотки, нарахування і сплата яких передбачені відповідно до цього підрозділом, за період зупинення дії митного режиму не нараховуються і не сплачуються.

3. Якщо залучення особи до адміністративної відповідальності пов'язане з недотриманням митного режиму і допущене недотримання тягне неможливість подальшого застосування даного митного режиму, митний режим повинен бути завершений згідно з цим підрозділом протягом 15 днів після дня вступу в силу відповідного рішення по справі про адміністративне правопорушення.

Глава 18. ОСНОВНІ МИТНІ РЕЖИМИ

§ 1. Випуск для внутрішнього споживання

Стаття 163. Зміст митного режиму

Випуск для внутрішнього споживання - митний режим, при якому ввезені на митну територію Російської Федерації товари залишаються на цій території без зобов'язання про їх вивезенні з цієї території.

Стаття 164. Статус товарів для митних цілей, поміщених у митний режим випуску для внутрішнього споживання

1. Товари набувають для митних цілей статус перебувають у вільному обігу на митній території Російської Федерації після сплати митних зборів, податків та дотримання всіх обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

2. При недотриманні вказаних умов товари підлягають умовному випуску відповідно до статті 151 цього Кодексу.

§ 2. Експорт

Стаття 165. Зміст митного режиму

Експорт - митний режим, при якому товари, що знаходяться у вільному обігу на митній території Російської Федерації, вивозяться з цієї території без зобов'язання про зворотне ввезення.

Стаття 166. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Експорт товарів здійснюється за умови сплати вивізних митних зборів у порядку, передбаченому цим Кодексом, дотримання обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, та виконання інших вимог і умов, встановлених цим Кодексом, іншими федеральними законами і іншими правовими актами Російської Федерації.

2. При експорті товарів виробляються звільнення від сплати, повернення або відшкодування внутрішніх податків відповідно до законодавства Російської Федерації про податки і збори.

§ 3. Міжнародний митний транзит

Стаття 167. Зміст митного режиму

Міжнародний митний транзит - митний режим, при якому іноземні товари переміщуються митною територією Російської Федерації під митним контролем між місцем їх прибуття на митну територію Російської Федерації і місцем їх вибуття з цієї території (якщо це є частиною їх шляху, який починається і закінчується за межами митної території Російської Федерації) без сплати митних зборів, податків, а також без застосування до товарів заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 168. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Під митний режим міжнародного митного транзиту можуть бути поміщені будь-які іноземні товари, за винятком товарів, транзит яких заборонено відповідно до федеральних законів, іншими правовими актами Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації.

2. Федеральними законами, іншими правовими актами Російської Федерації і міжнародними договорами Російської Федерації можуть бути встановлені додаткові умови приміщення товарів під митний режим міжнародного митного транзиту.

Стаття 169. Застосування до міжнародного митного транзиту правил, передбачених цим Кодексом щодо внутрішнього митного транзиту

1. При міжнародному митному транзиті порядок видачі митним органом дозволу на міжнародний митний транзит і порядок встановлення термінів міжнародного митного транзиту, ідентифікація товарів, заходи забезпечення митного законодавства Російської Федерації здійснюються за правилами, встановленими статтями 80 - 86 цього Кодексу щодо внутрішнього митного транзиту і застосовним до міжнародного митного транзиту.

2. До прав, обов'язків і відповідальності перевізника або експедитора при міжнародному митному транзиті застосовуються положення підпунктів 1 і 2 статті 88, а також статей 90 і 91 цього Кодексу.

Стаття 170. Перевантаження транзитних товарів та інші операції з транзитними товарами

1. Перевантаження транзитних товарів з транспортного засобу, на якому товари були ввезені на митну територію Російської Федерації, на транспортний засіб, на якому товари будуть вивезені з цієї території, допускається лише з дозволу митного органу, в регіоні діяльності якого здійснюється ця вантажна операція. Якщо транзитні товари можуть бути перевантажені з одного транспортного засобу на інший без пошкодження накладених митних пломб і печаток, таке перевантаження допускається з попереднього повідомлення митного органу.

2. Складування (зберігання, дроблення або накопичення партій та інші подібні операції) транзитних товарів на митній території Російської Федерації допускається з дотриманням вимог і умов, встановлених цим Кодексом.

3. Проведення з транзитними товарами операцій, не передбачених пунктами 1 і 2 цієї статті, допускається тільки у випадку, якщо їх вчинення викликано реальною загрозою знищення, втрати, безповоротної втрати або істотного псування товарів і (або) транспортних засобів.

Стаття 171. Завершення митного режиму

1. Міжнародний митний транзит завершується вивозом транзитних товарів з митної території Російської Федерації.

Перевізник зобов'язаний пред'явити транзитні товари, представити транзитну декларацію та інші документи на транзитні товари, що використовуються для цілей міжнародного митного транзиту, митного органу призначення (пункт 1 статті 92). Митний орган призначення зобов'язаний здійснити необхідні митні операції для завершення міжнародного митного транзиту і видати дозвіл на вибуття товарів і транспортних засобів (стаття 120) в день пред'явлення транзитних товарів і подання документів.

При вивезенні транзитних товарів окремими партіями міжнародний митний транзит вважається завершеним після вибуття останньої партії товарів з митної території Російської Федерації.

2. Міжнародний митний транзит може бути також завершено приміщенням товарів під інші митні режими при дотриманні вимог і умов, встановлених цим Кодексом.

Стаття 172. Особливості застосування митного режиму

1. У випадках, якщо місце прибуття транзитних товарів на митну територію Російської Федерації і місце їх вибуття з цієї території збігаються, міжнародний митний транзит допускається у спрощеному порядку. Перевізник або експедитор представляє тільки ті документи та відомості, які вимагаються при прибутті товарів і транспортних засобів (стаття 72), а дозвіл на транзит видається в день пред'явлення товарів і надання документів та відомостей митному органу.

2. Якщо транзитні товари перевантажуються в місці, вказаному в пункті 1 цієї статті, з транспортного засобу, який використовується під час поселення товарів, на транспортний засіб, що використовується при їх вибутті, перевантаження товарів допускається з дозволу митного органу. Такий дозвіл видається перевізнику або експедитору при поданні документів та відомостей, передбачених статтею 72 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у видачі дозволу на проведення вантажних операцій з транзитними товарами тільки у випадку, якщо їх здійснення спричинить втрату товарів або зміна їх споживчих властивостей.

Глава 19. ЕКОНОМІЧНІ МИТНІ РЕЖИМИ

§ 1. Переробка на митній території

Стаття 173. Зміст митного режиму

1. Переробка на митній території - митний режим, при якому ввезені товари використовуються на митній території Російської Федерації протягом встановленого строку (терміну переробки товарів) для цілей проведення операцій з переробки товарів з повним умовним звільненням від сплати митних зборів, податків за умови вивезення продуктів переробки з митної території Російської Федерації у визначений термін.

2. Щодо ввезених товарів, які розміщені під митний режим переробки на митній території, застосовуються всі заборони та обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 174. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Переробка на митній території допускається за наявності дозволу митного органу (стаття 179).

2. Переробка на митній території допускається, якщо митні органи можуть ідентифікувати ввезені товари в продуктах переробки (стаття 175), за винятком випадку, коли митний режим завершується вивозом продуктів переробки, отриманих в результаті переробки товарів, еквівалентних ввезеним, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

3. Під митний режим переробки на митній території можуть міститися іноземні товари, раніше поміщені під інші митні режими, при дотриманні вимог і умов, передбачених цим Кодексом.

4. Уряд Російської Федерації має право визначати випадки, коли переробка на митній території не допускається щодо певних видів ввезених товарів, якщо ідентичні за описом, якістю та технічними характеристиками товари виробляються в Російській Федерації, а також встановлювати кількісні або вартісні обмеження по допущенню ввезених товарів до проведення операцій з переробки товарів відповідно до митного режиму переробки на митній території, виходячи з захисту інтересів вітчизняних товаровиробників. Зазначені заборони та обмеження вводяться в дію не раніше ніж через 90 днів з дня офіційного опублікування відповідних актів Уряду Російської Федерації.

Стаття 175. Ідентифікація товарів у продуктах їх переробки

1. Для ідентифікації ввезених товарів в продуктах їх переробки можуть використовуватися такі способи, якщо ці способи застосовні виходячи з характеру товарів і здійснюваних операцій з переробки товарів:

1) проставлення заявником, переробником або посадовою особою митного органу печаток, штампів, цифровий або інший маркування на ввезені товари;

2) докладний опис ввезених товарів, їх фотографування, зображення в масштабі;

3) зіставлення результатів дослідження проб або зразків ввезених товарів і продуктів їх переробки;

4) використання серійних номерів чи іншого маркування виробника ввезених товарів.

2. Прийнятність заявленого способу ідентифікації ввезених товарів для переробки на митній території в продуктах переробки встановлюється митним органом з урахуванням характеру товарів і здійснюваних операцій з переробки товарів.

3. За запитом заявника і за згодою митного органу зазначена ідентифікація для митних цілей може бути забезпечена шляхом дослідження представлених докладних відомостей про сировину, матеріалах і комплектуючих, які використовуються у виробництві, а також про технології виробництва продуктів переробки або шляхом здійснення митного контролю під час здійснення операцій з переробки товарів.

Стаття 176. Операції з переробки товарів

Операції з переробки товарів при митному режимі переробки на митній території включають:

1) власне переробку або обробку товарів;

2) виготовлення нових товарів, у тому числі монтаж, збирання або розбирання товарів;

3) ремонт товарів, у тому числі їх відновлення, заміну складових частин, відновлення їх споживчих властивостей;

4) переробку товарів, які сприяють виробництва товарної продукції або полегшують його, навіть якщо ці товари цілком або частково споживаються в процесі переробки.

Стаття 177. Строк переробки товарів

1. Строк переробки товарів визначається заявником за погодженням з митним органом і не може перевищувати два роки.

2. Строк переробки товарів на митній території визначається виходячи з тривалості процесу переробки товарів і часу, необхідного для розпорядження продуктами переробки.

3. Якщо особа, яка отримала дозвіл на переробку, без порушення вимог та умов, встановлених цим параграфом, не може завершити митний режим у визначений термін з причин, не залежних від нього, спочатку певний термін переробки товарів продовжується за вмотивованою заявою особи, яка отримала дозвіл на переробку, в межах строку, встановленого пунктом 1 цієї статті.

4. Перебіг строку переробки товарів починається з дня їх приміщення під митний режим переробки на митній території, а при ввезенні товарів окремими товарними партіями - з дня приміщення першої партії товарів.

Стаття 178. Норма виходу продуктів переробки

1. Норма виходу продуктів переробки (кількість або процентний вміст продуктів переробки, що утворилися в результаті переробки певної кількості ввезених товарів) визначається заявником за погодженням з митним органом виходячи з фактичних умов, за яких здійснюється переробка товарів, за винятком випадку, передбаченого пунктом 3 цієї статті.

2. При узгодженні норми виходу продуктів переробки митними органами враховуються висновки експертних організацій (у тому числі митних лабораторій), засновані на конкретному технологічному процесі переробки.

3. Якщо операції з переробки товарів, що мають практично постійні характеристики, зазвичай здійснюються відповідно до визначених технічними умовами і ведуть до випуску продуктів переробки незмінної якості, компетентними органами, уповноваженими Урядом Російської Федерації, встановлюються стандартні норми виходу продуктів переробки для митних цілей.

4. Опис, якість та кількість продуктів переробки остаточно визначаються після узгодження норми виходу продуктів переробки.

Стаття 179. Дозвіл на переробку товарів на митній території

1. Дозвіл на переробку товарів на митній території може отримати будь-яка зацікавлена ​​російське особа, в тому числі не здійснює безпосередньо операцій з переробки товарів.

2. Дозвіл на переробку товарів видається митним органом на підставі заяви зацікавленої особи.

3. У дозволі на переробку товарів зазначаються:

опис, якість і кількість товарів, призначених для переробки, та продуктів їх переробки;

операції з переробки товарів і способи їх здійснення;

норма виходу продуктів переробки;

способи ідентифікації ввезених товарів у продуктах переробки;

термін переробки товарів;

інші відомості, що визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, і необхідні для митних цілей.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Форма дозволу на переробку товарів встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Дозвіл на переробку товарів діє протягом встановленого строку переробки товарів.

5. Особа, яка отримала дозвіл на переробку товарів, протягом терміну його дії вправі передати його з письмового дозволу митного органу (стаття 61) іншому російському особі за умови, що ця особа бере на себе зобов'язання щодо подальшого дотримання вимог і умов, встановлених цим параграфом. При цьому особа, яка отримала дозвіл на переробку товарів, повинна подати до митного органу звіт про виконання вимог і умов, встановлених цією главою, за період, коли товари використовувалися відповідно до митного режиму переробки на митній території, а також сплатити митні збори, податки, якщо за цей період настали події, що тягнуть за собою обов'язок сплати митних зборів, податків відповідно до цього Кодексу.

Особа, якій передається дозвіл на переробку товарів, повинна взяти на себе зобов'язання щодо подальшого дотримання вимог і умов, встановлених цією главою, а також оформити відповідні документи на своє ім'я, якщо дотримання митного режиму забезпечується гарантіями (стаття 160). Зазначена особа користується правами і несе обов'язки, які встановлені цим Кодексом щодо особи, яка отримала дозвіл на переробку товарів, з дня прийняття митним органом рішення про передачу дозволу на переробку товарів.

6. Дозвіл на переробку товарів може бути надано як до, так і після ввезення товарів на митну територію Російської Федерації за умови дотримання заявником вимог і умов, встановлених цим параграфом.

7. Особа, яка отримала дозвіл на переробку товарів, несе відповідальність за сплату митних зборів, податків відповідно до пункту 2 статті 320 цього Кодексу.

Стаття 180. Порядок видачі дозволу на переробку товарів

1. Для отримання дозволу на переробку товарів у митний орган подається заява, що містить відомості:

про заявника;

про особу (осіб), безпосередньо здійснюючому (здійснюють) операції з переробки товарів;

про товари, призначених для переробки, продуктах переробки, а також про відходи і залишки;

про операції з переробки товарів, про способи та строки їх вчинення;

про місцезнаходження виробничих потужностей, з використанням яких здійснюються операції з переробки товарів;

про норму виходу продуктів переробки;

про способи ідентифікації ввезених товарів у продуктах переробки;

про заміну ввезених товарів еквівалентними товарами;

про термін переробки товарів.

2. Форма заяви та форма подання містяться в ньому відомостей визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

До заяви додаються документи, що підтверджують заявлені відомості.

3. Митний орган розглядає заяву та додані до нього документи протягом 30 днів з дня їх прийняття. Протягом зазначеного строку митний орган перевіряє дотримання встановлених вимог і умов, а також приймає рішення про узгодження заявлених норми виходу продуктів переробки та строку переробки товарів.

Митний орган має право запросити у третіх осіб, а також у державних органів документи, що підтверджують відомості, зазначені в пункті 1 цієї статті. Зазначені особи зобов'язані протягом 10 днів з дня отримання запиту представити запитувані документи. При цьому митний орган має право продовжити термін розгляду заяви, але не більше ніж до двох місяців з дня його прийняття.

4. Як заяви на переробку товарів використовується митна декларація про приміщенні товарів під митний режим переробки на митній території за умови, що при ввезенні товарів і наступному вивозі продуктів їх переробки вони пред'являються одночасно і декларуються одному і тому ж митному органу в разі, якщо:

1) метою розміщення товарів під митний режим переробки на митній території є їх ремонт, у тому числі здійснюваний на оплатній основі;

2) митна вартість товарів, які розміщені під митний режим переробки на митній території, не перевищує 500 тисяч рублів;

3) під митний режим переробки на митній території поміщаються залишки раніше ввезених товарів відповідно до пункту 1 статті 184 цього Кодексу.

5. Якщо як заяви на переробку товарів використовується митна декларація, термін його розгляду не повинен перевищувати термін перевірки митної декларації, встановлений пунктом 1 статті 359 цього Кодексу.

6. Митний орган відмовляє у видачі дозволу на переробку товарів тільки у випадку, якщо при подачі заяви заявником не дотримані вимоги та умови, встановлені цим пунктом, а також у разі прийняття митним органом рішення про відмову в погодженні заявлених норми виходу продуктів переробки та строку переробки товарів.

Відмова митного органу у видачі дозволу на переробку товарів повинен бути обгрунтований і мотивований. Заявник повідомляється про відмову у видачі зазначеного дозволу у письмовій формі.

Стаття 181. Відгук дозволу на переробку товарів

1. Виданий дозвіл на переробку товарів висловлюється митним органом, якщо відповідно до прийнятого на підставі пункту 4 статті 174 цього Кодексу актом Уряду Російської Федерації приміщення товарів під митний режим переробки на митній території не допускається.

2. Рішення про відкликання діє з дня набрання чинності відповідного акта Уряду Російської Федерації.

3. При відкликання дозволу на переробку товарів приміщення товарів під митний режим переробки на митній території відповідно до відкликаним дозволом не допускається, а щодо товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території до відкликання дозволу, допускається завершити зазначений митний режим відповідно до цього параграфа .

4. Форма відкликання дозволу на переробку товарів встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 182. Звільнення продуктів переробки від вивізних митних зборів. Застосування до продуктів переробки заборон та обмежень, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності

1. При вивезенні продуктів переробки з митної території Російської Федерації вивізні митні збори не сплачуються.

2. Щодо вивозяться продуктів переробки застосовуються всі заборони та обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 183. Відходи

1. Щодо відходів, що утворилися в результаті переробки товарів на митній території, підлягають сплаті мита, податки, як якщо б зазначені відходи були ввезені на митну територію Російської Федерації в цьому стані, за винятком випадків, коли зазначені відходи вивезені з митної території Російської Федерації або перероблені в стан, непридатний для їх подальшого комерційного використання на митній території Російської Федерації, і не можуть бути відновлені в первинному стані економічно вигідним способом.

Відходи, щодо яких підлягають сплаті мита, податки, підлягають декларуванню.

2. Для цілей оподаткування митом, податками відходи розглядаються як товари, що ввозяться на митну територію Російської Федерації.

Митна вартість відходів визначається відповідно до законодавства Російської Федерації про податки і збори з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 3 цієї статті.

3. При неможливості визначити митну вартість відходів методом за ціною угоди з ввезеними товарами, методом за ціною угоди з ідентичними товарами або методом за ціною угоди з однорідними товарами відповідно до законодавства Російської Федерації митна вартість відходів визначається в розмірі однієї з наступних величин:

ціни продажу оцінюваних відходів при їх першої реалізації на митній території Російської Федерації покупцю, що не є взаємозалежним з жодним з учасників угоди з переробки товарів;

ціни продажу товарів, що є ідентичними оцінюваним відходів або однорідними з оцінюваними відходами, якщо зазначені товари отримані в результаті аналогічної переробки з використанням митного режиму переробки на митній території і якщо це ціна продажу при їх першої реалізації на митній території Російської Федерації покупцю, що не є взаємозалежним ні з одним з учасників угоди з переробки товарів;

ціни угоди з товарами, які є ідентичними оцінюваним відходів або однорідними з оцінюваними відходами, проданими на експорт в Російську Федерацію і ввезеними в Російську Федерацію в той же або майже в той же час, коли проводиться декларування оцінюваних відходів;

ціни реалізації на внутрішньому ринку Російської Федерації між невзаімозавісімимі продавцями і покупцями товарів, які є ідентичними оцінюваним відходів або однорідними з оцінюваними відходами, за вирахуванням податків, що підлягають сплаті до Російської Федерації при реалізації товарів.

Стаття 184. Залишки

1. Залишки товарів, поміщених у митний режим переробки на митній території, можуть бути вивезені з митної території Російської Федерації без сплати вивізних митних зборів або поміщені під митний режим переробки на митній території.

2. Щодо невивезеного залишків підлягають сплаті суми ввізних митних зборів, податків, як якби вони були ввезені на митну територію Російської Федерації в цьому стані.

Залишки, щодо яких сплачуються митні збори, податки, підлягають декларуванню.

Сума митних зборів, податків визначається виходячи з розміру кількісної або вартісної частини залишків пропорційно сумі митних зборів, податків, яка підлягала б сплаті, якби товари, в результаті переробки яких утворилися такі залишки, на день приміщення під митний режим переробки на митній території були випущені для вільного обігу.

Стаття 185. Завершення і призупинення митного режиму

1. Не пізніше дня закінчення терміну переробки (стаття 177) митний режим переробки на митній території повинен бути завершений вивезенням продуктів переробки з митної території Російської Федерації або приміщенням ввезених товарів і продуктів їх переробки під інші митні режими.

2. Якщо продукти переробки вивозяться з митної території Російської Федерації кількома партіями, остаточна вивірка кількості продуктів переробки, зазначеного в дозволі на переробку товарів (стаття 179), може здійснюватися періодично після вивезення продуктів переробки, але не рідше одного разу на три місяці і не пізніше 30 днів з дня вивезення останньої партії продуктів переробки. Якщо в результаті такої вивірки особа, яка отримала дозвіл на переробку на митній території, має сплатити митні збори, податки, на суми цих митних платежів пені не нараховуються за умови, що їх сплата проводиться не пізніше 10 робочих днів з дня прийняття митним органом рішення в письмовій формі про необхідність сплати зазначених сум. Митний орган направляє особі, яка отримала дозвіл на переробку товарів, повідомлення про необхідність сплати митних платежів не пізніше одного дня, наступного за днем прийняття рішення.

3. Митний режим переробки на митній території може бути завершений випуском для вільного обігу ввезених товарів і (або) продуктів їх переробки або їх приміщенням під інший митний режим з дотриманням вимог і умов, встановлених цим Кодексом.

4. При випуску для вільного обігу ввезених товарів і (або) продуктів їх переробки сплачуються суми митних зборів, податків, які підлягали б сплаті, якби ввезені товари були заявлені до випуску для вільного обігу на день приміщення товарів під митний режим переробки на митній території, а також відсотки з зазначених сум за ставками рефінансування Центрального банку Російської Федерації, як якщо б у відношенні зазначених сум була надана відстрочка з дня поміщення товарів у митний режим переробки на митній території.

5. За запитом зацікавленої особи дію митного режиму переробки на митній території може бути припинено:

при приміщенні продуктів переробки на митний склад у відповідності з пунктом 3 статті 217 цього Кодексу;

при приміщенні продуктів переробки під інші митні режими, що не передбачають випуску товарів для вільного обігу.

6. Призупинення дії митного режиму переробки на митній території тягне призупинення перебігу строку переробки товарів (стаття 177). Відсотки, нарахування і сплата яких передбачені відповідно до цієї статті, за період зупинення дії митного режиму переробки на митній території не нараховуються і не сплачуються.

Проведення операцій з переробки товарів (стаття 176) в період зупинення дії митного режиму переробки на митній території не допускається.

7. Митний режим переробки на митній території також може бути завершений вивезенням ввезених товарів в незмінному стані (реекспортом).

Стаття 186. Еквівалентна компенсація

1. З дозволу митного органу ввезені товари, поміщені під митний режим переробки на митній території, можуть бути замінені іншими товарами, у тому числі російськими, якщо вони збігаються за своїм описом, якістю та технічними характеристиками з ввезеними товарами (еквівалентна компенсація).

2. Продукти, отримані в результаті переробки еквівалентних товарів, розглядаються в якості продуктів переробки ввезених товарів відповідно до положень цієї глави.

3. Еквівалентні товари в митних цілях мають статус ввезених товарів, а ввезені товари - статус товарів, що мали еквівалентні товари.

4. Якщо еквівалентна компенсація дозволяється, вивезення продуктів переробки допускається до ввезення товарів для переробки на митній території за умови наявності дозволу на переробку. Митні органи встановлюють строк для ввезення таких товарів.

§ 2. Переробка для внутрішнього споживання

Стаття 187. Зміст митного режиму

1. Переробка для внутрішнього споживання - митний режим, при якому ввезені товари використовуються на митній території Російської Федерації протягом встановленого строку (терміну переробки товарів) для цілей проведення операцій з переробки товарів з повним умовним звільненням від сплати митних зборів з подальшим випуском продуктів переробки для вільного обігу зі сплатою митних зборів за ставками, що застосовуються до продуктів переробки.

2. Щодо ввезених товарів, які розміщені під митний режим переробки для внутрішнього споживання, застосовуються всі заборони та обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 188. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Переробка для внутрішнього споживання допускається за наявності дозволу митного органу (стаття 192).

2. Переробка для внутрішнього споживання допускається щодо товарів, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

3. Переробка для внутрішнього споживання допускається, якщо:

1) суми митних зборів, що підлягають сплаті у відношенні продуктів переробки, нижче тих, які підлягали б сплаті на день приміщення ввезених товарів під митний режим переробки для внутрішнього споживання, якщо б вони були випущені для вільного обігу;

2) митні органи можуть ідентифікувати ввезені товари в продуктах переробки (стаття 189);

3) продукти переробки не можуть бути відновлені в первинному стані економічно вигідним способом.

4. Під митний режим переробки для внутрішнього споживання можуть міститися іноземні товари, раніше поміщені під інші митні режими, при дотриманні вимог і умов, передбачених цим Кодексом.

Стаття 189. Ідентифікація товарів у продуктах їх переробки

1. Для ідентифікації ввезених товарів в продуктах їх переробки можуть використовуватися такі способи, якщо ці способи застосовні виходячи з характеру товарів і здійснюваних операцій з переробки товарів:

1) проставлення заявником, переробником або посадовою особою митного органу печаток, штампів, цифровий або інший маркування на ввезені товари;

2) докладний опис ввезених товарів, їх фотографування, зображення в масштабі;

3) зіставлення результатів дослідження проб або зразків ввезених товарів і продуктів їх переробки;

4) використання серійних номерів чи іншого маркування виробника ввезених товарів.

2. Прийнятність заявленого способу ідентифікації ввезених товарів для переробки для внутрішнього споживання в продуктах переробки встановлюється митним органом з урахуванням характеру товарів і здійснюваних операцій з переробки товарів.

3. За запитом заявника і за згодою митного органу зазначена ідентифікація для митних цілей може бути забезпечена шляхом дослідження представлених докладних відомостей про сировину, матеріалах і комплектуючих, які використовуються у виробництві, а також про технології виробництва продуктів переробки або шляхом здійснення митного контролю під час здійснення операцій з переробки товарів.

Стаття 190. Операції з переробки товарів

Операції з переробки товарів при митному режимі переробки для внутрішнього споживання включають:

1) власне переробку або обробку товарів;

2) виготовлення нових товарів, у тому числі монтаж, збирання або розбирання товарів.

Стаття 191. Строк переробки товарів

1. Строк переробки товарів визначається заявником за погодженням з митним органом і не може перевищувати один рік.

2. Строк переробки товарів для внутрішнього споживання визначається виходячи з тривалості процесу переробки товарів.

3. Якщо особа, яка отримала дозвіл на переробку, без порушення вимог та умов, встановлених цим параграфом, не може завершити митний режим у визначений термін з причин, не залежних від нього, спочатку певний термін переробки товарів продовжується за вмотивованою заявою особи, яка отримала дозвіл на переробку, в межах строку, встановленого пунктом 1 цієї статті.

4. Перебіг строку переробки товарів починається з дня їх приміщення під митний режим переробки для внутрішнього споживання, а при ввезенні товарів окремими товарними партіями - з дня приміщення першої партії товарів.

Стаття 192. Дозвіл на переробку товарів для внутрішнього споживання

1. Дозвіл на переробку товарів для внутрішнього споживання видається митним органом на підставі заяви декларанта (пункт 1 статті 193).

2. У дозволі зазначаються:

опис, якість і кількість ввезених товарів і продуктів їх переробки;

операції з переробки товарів і способи їх здійснення;

норма виходу продуктів переробки;

способи ідентифікації ввезених товарів у продуктах переробки;

термін переробки товарів;

інші відомості, що визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, і необхідні для митних цілей.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Форма дозволу на переробку товарів встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Дозвіл на переробку товарів діє протягом встановленого строку переробки товарів.

4. Дозвіл на переробку товарів видається до приміщення товарів під митний режим переробки для внутрішнього споживання.

5. Виданий дозвіл передачі іншій особі не підлягає.

6. Особа, яка отримала дозвіл на переробку товарів, несе відповідальність за сплату митних зборів, податків відповідно до пункту 2 статті 320 цього Кодексу.

Стаття 193. Порядок видачі дозволу на переробку товарів

1. Для отримання дозволу на переробку товарів у митний орган подається заява, що містить відомості:

про заявника;

про особу (осіб), безпосередньо здійснюючому (здійснюють) операції з переробки товарів;

про товари, призначених для переробки, продуктах переробки, а також про відходи і залишки;

про операції з переробки товарів, про способи та строки їх вчинення;

про місцезнаходження виробничих потужностей, з використанням яких здійснюються операції з переробки товарів;

про норму виходу продуктів переробки;

про способи ідентифікації ввезених товарів у продуктах переробки;

про термін переробки товарів.

2. Форма заяви та форма подання містяться в ньому відомостей визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

До заяви додаються документи, що підтверджують заявлені відомості.

3. Митний орган розглядає заяву та додані до нього документи протягом 30 днів з дня їх прийняття. Протягом зазначеного строку митний орган перевіряє дотримання встановлених вимог і умов, а також приймає рішення про узгодження строку переробки товарів і норми виходу продуктів переробки, яка визначається за правилами, встановленими статтею 178 цього Кодексу.

Митний орган має право запросити у третіх осіб, а також у державних органів документи, що підтверджують відомості, зазначені в пункті 1 цієї статті. Зазначені особи зобов'язані протягом 10 днів з дня отримання запиту представити запитувані документи. При цьому митний орган має право продовжити термін розгляду заяви, але не більше ніж до двох місяців з дня його прийняття.

4. Митний орган відмовляє у видачі дозволу на переробку товарів тільки у випадку, якщо при подачі заяви заявником не дотримані вимоги та умови, встановлені цим пунктом, а також у разі прийняття митним органом рішення про відмову в погодженні заявлених відомостей.

Відмова митного органу у видачі дозволу на переробку товарів повинен бути обгрунтований і мотивований. Заявник повідомляється про відмову у видачі зазначеного дозволу у письмовій формі.

Стаття 194. Відходи і залишки

Щодо відходів, що утворилися в результаті переробки товарів, а також залишків товарів, поміщених у митний режим переробки для внутрішнього споживання, застосовуються правила, передбачені статтями 183 і 184 цього Кодексу.

Стаття 195. Завершення митного режиму

1. Митний режим переробки для внутрішнього споживання завершується випуском продуктів переробки для вільного обігу. При випуску продуктів переробки для вільного обігу мита обчислюються виходячи з ставок, застосовних до продуктів переробки. Митна вартість і кількість продуктів переробки визначаються на день їх заяви до випуску для вільного обігу.

2. З метою розвитку галузей російської економіки і стимулювання імпортозаміщення на території Російської Федерації інвестиційних товарів Уряд Російської Федерації має право визначати окремі види товарів та (або) продуктів їх переробки, щодо яких для цілей обчислення митних зборів можуть застосовуватися митна вартість і (або) кількість іноземних товарів при їхньому приміщенні під митний режим переробки для внутрішнього споживання.

Стаття 196. Особливості застосування ставок митних зборів у відношенні продуктів переробки

У відношенні продуктів переробки застосовуються ставки митних зборів за країною походження ввезених для переробки товарів. У випадках, коли в процесі переробки використовуються іноземні товари, що походять з різних країн, застосування ставок митних зборів здійснюється з урахуванням таких особливостей:

1) якщо в результаті переробки відбулася зміна класифікаційного коду товарів за Товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності на рівні будь-якого з перших чотирьох знаків, до продуктів переробки застосовуються ставки митних зборів як до товарів, що ввозяться з країн, яким Російська Федерація надає в торгово-політичних відносинах режим найбільш сприяння;

2) у деяких випадках застосовуються ставки митних зборів за країною походження іноземних товарів, митна вартість яких є найбільшою.

§ 3. Переробка за межами митної території

Стаття 197. Зміст митного режиму

1. Переробка за межами митної території - митний режим, при якому товари вивозяться з митної території Російської Федерації для цілей проведення операцій з переробки товарів протягом встановленого строку (терміну переробки товарів) з подальшим ввезенням продуктів переробки з повним або частковим звільненням від сплати ввізних митних зборів, податків .

2. Товари вивозяться з митної території Російської Федерації відповідно до митним режимом переробки за межами митної території з повним умовним звільненням від сплати вивізних митних зборів. До вивозиться товарах не застосовуються заборони та обмеження економічного характеру, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

3. При вивезенні товарів відповідно до митного режиму переробки за межами митної території звільнення від сплати, повернення або відшкодування внутрішніх податків не виробляються.

Стаття 198. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Переробка за межами митної території допускається за наявності дозволу митного органу (стаття 203).

2. Переробка за межами митної території допускається, якщо митні органи можуть ідентифікувати вивезені товари в продуктах переробки (стаття 199), за винятком випадку, коли здійснюється заміна продуктів переробки іноземними товарами відповідно до статті 206 цього Кодексу.

3. Для приміщення товарів під митний режим переробки за межами митної території товари повинні мати для митних цілей статус перебувають у вільному обігу. Допускається приміщення під митний режим переробки за межами митної території товарів, щодо яких надано пільги щодо сплати митних зборів, податків відповідно до законодавства Російської Федерації, у випадку, якщо операцією з переробки товарів є ремонт.

4. Уряд Російської Федерації має право визначати випадки, коли переробка за межами митної території не допускається щодо певних видів товарів, а також встановлювати кількісні або вартісні обмеження по допущенню товарів до проведення операцій з переробки товарів відповідно до митного режиму переробки за межами митної території, виходячи з захисту інтересів вітчизняних товаровиробників. Зазначені заборони та обмеження вводяться в дію не раніше ніж через 90 днів з дня офіційного опублікування відповідних актів Уряду Російської Федерації.

Стаття 199. Ідентифікація товарів у продуктах переробки

1. Для ідентифікації вивезених товарів у продуктах їх переробки використовуються наступні способи, якщо ці способи застосовні виходячи з характеру товарів і здійснюваних операцій з переробки товарів:

1) проставлення заявником або посадовою особою митного органу печаток, штампів, цифровий або інший маркування на які товари;

2) докладний опис вивезених товарів, їх фотографування, зображення в масштабі;

3) зіставлення результатів дослідження попередньо взятих проб або зразків товарів, що вивозяться та продуктів їх переробки;

4) використання серійних номерів чи іншого маркування виробника товарів, що вивозяться;

5) документальне підтвердження, що свідчить, що операціями з переробки товарів піддавалися вивезені товари;

6) інші способи ідентифікації, які передбачають використання сучасних технологій.

2. Прийнятність заявленого способу ідентифікації вивезених товарів для переробки за межами митної території в продуктах переробки встановлюється митним органом з урахуванням характеру товарів і здійснюваних операцій з переробки товарів.

3. За запитом заявника і за згодою митного органу зазначена ідентифікація для митних цілей може бути забезпечена шляхом дослідження представлених докладних відомостей про сировину, матеріалах і комплектуючих, які використовуються у виробництві, а також про технології виробництва продуктів переробки.

Стаття 200. Операції з переробки товарів

Операції з переробки товарів при митному режимі переробки за межами митної території включають:

1) власне переробку і обробку товарів;

2) виготовлення нових товарів, у тому числі монтаж, збирання або розбирання товарів;

3) ремонт товарів, у тому числі їх відновлення, заміну складових частин, відновлення споживчих властивостей.

Стаття 201. Строк переробки товарів

1. Строк переробки товарів визначається декларантом за погодженням з митним органом і не може перевищувати два роки.

2. Строк переробки товарів за межами митної території визначається виходячи з тривалості процесу переробки товарів і часу, необхідного для перевезення продуктів їх переробки, в межах строку, встановленого пунктом 1 цієї статті.

3. За вмотивованою заявою особи, яка отримала дозвіл на переробку товарів, спочатку певний термін переробки продовжується в межах терміну, встановленого пунктом 1 цієї статті.

4. Перебіг строку переробки товарів починається з дня їх приміщення під митний режим переробки за межами митної території, а при вивезенні товарів окремими товарними партіями - з дня приміщення першої партії товарів.

Стаття 202. Норма виходу продуктів переробки у митних цілях

1. Норма виходу продуктів переробки (кількість або процентний вміст продуктів переробки, що утворилися в результаті переробки певної кількості вивезених товарів) визначається декларантом за погодженням з митним органом виходячи з фактичних умов, за яких здійснюється переробка товарів, за винятком випадків, передбачених пунктом 4 цієї статті, якщо це буде визнано необхідним для цілей митного контролю. Норма виходу продуктів переробки визначається до ввезення продуктів переробки на митну територію Російської Федерації.

2. Узгодження норми виходу продуктів переробки митним органом проводиться на підставі поданих декларантом документів, що містять відомості про технологічний процес переробки. При узгодженні норми виходу митними органами враховуються висновки експертних організацій (у тому числі митних лабораторій), засновані на конкретному технологічному процесі переробки.

3. Опис, якість та кількість продуктів переробки остаточно визначаються після узгодження норми виходу продуктів переробки.

4. Якщо операції з переробки товарів, що мають практично постійні характеристики, зазвичай здійснюються відповідно до визначених технічними умовами і ведуть до випуску продуктів переробки незмінної якості, компетентними органами, уповноваженими Урядом Російської Федерації, встановлюються стандартні норми виходу продуктів переробки для митних цілей.

При використанні стандартних норм виходу продуктів переробки для митних цілей ввезення продуктів переробки в кількості, що перевищує встановлені норми виходу продуктів переробки, з повним або частковим звільненням від сплати митних зборів, податків не допускається.

Стаття 203. Дозвіл на переробку товарів

1. Вивезення товарів для переробки за межами митної території допускається за наявності дозволу на переробку товарів поза митної території.

2. Дозвіл на переробку товарів поза митної території видається декларанту.

3. У дозволі зазначаються:

опис, якість і кількість товарів, призначених для переробки, та продуктів їх переробки;

операції з переробки товарів і способи їх здійснення;

норма виходу продуктів переробки, якщо вона встановлена ​​(пункт 4 статті 202) або узгоджена на день видачі дозволу;

способи ідентифікації товарів, що вивозяться в продуктах переробки;

термін переробки товарів;

інші відомості, що визначаються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи, і необхідні для митних цілей.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Форма дозволу на переробку товарів встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

4. Дозвіл на переробку товарів діє протягом встановленого строку переробки товарів.

5. Особа, яка отримала дозвіл на переробку товарів, несе відповідальність за сплату митних зборів, податків відповідно до пункту 2 статті 320 цього Кодексу.

Стаття 204. Порядок видачі дозволу на переробку товарів

1. Для отримання дозволу на переробку товарів у митний орган подається заява, що містить відомості:

про заявника;

про особу (осіб), безпосередньо здійснюючому (здійснюють) операції з переробки товарів, і його (їх) місцезнаходження;

про товари, призначених для переробки;

про операції з переробки товарів, про способи та строки їх вчинення;

про норму виходу продуктів переробки, якщо вона встановлена ​​(пункт 4 статті 202), або якщо на день подання заяви декларантом ця норма визначена;

про продукти переробки товарів і про їхній передбачуваний кількості;

про способи ідентифікації вивезених товарів у продуктах їх переробки;

про заміну продуктів переробки іноземними товарами;

про термін переробки товарів.

2. Форма заяви та форма подання відомостей встановлюються федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

До заяви додаються документи, що підтверджують заявлені відомості.

3. Митний орган розглядає заяву та додані до нього документи протягом 30 днів з дня їх прийняття. Протягом зазначеного строку митний орган перевіряє відомості, зазначені в заяві, а також приймає рішення про узгодження заявлених норми виходу продуктів переробки та строку переробки товарів.

Митний орган має право запросити у третіх осіб, а також у державних органів документи, що підтверджують заявлені відомості. При цьому митний орган має право продовжити термін розгляду заяви, але не більше ніж до двох місяців з дня його прийняття.

4. Як заяви на переробку товарів використовується митна декларація на товари, що вивозяться відповідно до митного режиму переробки за межами митної території, за умови, що товари вивозяться однієї товарної партією у разі, якщо:

1) метою розміщення товарів під митний режим переробки за межами митної території є їх ремонт, у тому числі здійснюваний на оплатній основі;

2) митна вартість товарів, які розміщені під митний режим переробки за межами митної території, не перевищує 500 тисяч рублів.

5. Якщо як заяви на переробку товарів використовується митна декларація, термін його розгляду не повинен перевищувати термін перевірки митної декларації, встановлений пунктом 1 статті 359 цього Кодексу. У зазначеному випадку продукти переробки при їх ввезенні повинні декларуватися того митному органу, який видав дозвіл на переробку товарів.

6. Митний орган відмовляє у видачі дозволу на переробку товарів тільки у випадку, якщо при подачі заяви заявником не дотримані вимоги та умови, встановлені цим пунктом, а також у разі прийняття митним органом рішення про відмову в погодженні заявлених норми виходу продуктів переробки та строку переробки товарів.

Відмова митного органу у видачі дозволу на переробку товарів повинен бути обгрунтований і мотивований. Декларант повідомляється про відмову у видачі зазначеного дозволу у письмовій формі.

Стаття 205. Відгук дозволу на переробку товарів

1. Виданий дозвіл на переробку товарів висловлюється митним органом, якщо відповідно до прийнятого на підставі пункту 4 статті 198 цього Кодексу актом Уряду Російської Федерації приміщення товарів під митний режим переробки за межами митної території не допускається.

2. Рішення про відкликання діє з дня набрання чинності відповідного акта Уряду Російської Федерації.

3. При відкликання дозволу на переробку товарів приміщення товарів під митний режим переробки за межами митної території відповідно до відкликаним дозволом не допускається, а щодо товарів, поміщених у митний режим переробки за межами митної території до відкликання дозволу, допускається завершити митний режим відповідно до цього пункту.

4. Форма відкликання дозволу на переробку товарів встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 206. Заміна продуктів переробки іноземними товарами

Заміна продуктів переробки іноземними товарами за умови, що вони збігаються за своїм описом, якістю та технічними характеристиками з продуктами переробки, допускається в разі, якщо операцією з переробки за межами митної території є ремонт, а також у випадках, якщо митні органи не здійснюють ідентифікацію товарів у Відповідно до цього Кодексу. Якщо заміна продуктів переробки іноземними товарами допускається, ввезення іноземних товарів може бути здійснено до вивозу російських товарів на переробку.

Стаття 207. Застосування повного або часткового звільнення від сплати митних зборів, податків до продуктів переробки

1. Повне звільнення від сплати митних зборів, податків надається щодо продуктів переробки, якщо метою переробки був гарантійний (безоплатний) ремонт вивезених товарів. Що стосується товарів, раніше випущених для вільного обігу на митній території Російської Федерації, повне звільнення від сплати митних зборів, податків не надається, якщо при випуску товарів для вільного обігу враховувалася наявність дефекту, що є причиною ремонту.

2. В інших випадках щодо продуктів переробки надається часткове звільнення від сплати митних зборів, податків, за винятком акцизів, яке здійснюється в наступному порядку:

1) сума належних до сплати митних зборів визначається як різниця між сумою ввізного мита, що застосовується у відношенні продуктів переробки, і сумою ввізного мита, яка застосовувалася б стосовно вивезених товарів, як якби вони були випущені для вільного обігу, якщо до продуктів переробки застосовуються специфічні ставки митних зборів і операцією з переробки не є ремонт, або виходячи з вартості операцій з переробки товарів, яка за відсутності документів, що підтверджують вартість цих операцій, може визначатися як різниця між митною вартістю продуктів переробки та митною вартістю вивезених на переробку товарів;

2) сума підлягає сплаті податку на додану вартість визначається виходячи з вартості операцій з переробки товарів, яка за відсутності документів, що підтверджують вартість цих операцій, може визначатися як різниця між митною вартістю продуктів переробки, ввезених на митну територію Російської Федерації, та митною вартістю вивезених на переробку товарів.

3. Акцизи відносно продуктів переробки підлягають сплаті в повному обсязі, за винятком випадку, коли операцією з переробки товарів є ремонт вивезених товарів.

4. При ввезенні продуктів переробки після закінчення терміну переробки (стаття 201), а також при недотриманні інших вимог і умов цього параграфа або підтвердження їх неналежним способом повне або часткове звільнення від сплати митних зборів, податків не надається.

Стаття 208. Завершення митного режиму

1. Митний режим переробки за межами митної території завершується ввезенням продуктів переробки на митну територію Російської Федерації або іншим способом, передбаченим цією статтею.

2. Якщо продукти переробки ввозяться на митну територію Російської Федерації кількома партіями, остаточна вивірка кількості продуктів переробки, зазначеного в дозволі на переробку товарів (стаття 203), може здійснюватися періодично після ввезення продуктів переробки, але не рідше одного разу на три місяці і не пізніше 30 днів з дня ввезення останньої партії продуктів переробки. Якщо в результаті такої вивірки особа, яка отримала дозвіл на переробку поза митної території, має сплатити митні збори, податки, на суми цих митних платежів пені не нараховуються за умови, що їх сплата проводиться не пізніше 10 робочих днів з дня прийняття митним органом рішення в письмовій формі про необхідність сплати зазначених сум. Митний орган направляє декларанту повідомлення про необхідність сплати митних платежів не пізніше одного дня, наступного за днем прийняття рішення.

3. Митний режим переробки за межами митної території може бути завершений зворотним ввезенням (реімпорту) товарів, вивезених з митної території Російської Федерації, або приміщенням зазначених товарів під митний режим, застосовний до вивозиться товарах, з дотриманням вимог і умов, встановлених цим Кодексом. Зміна митного режиму переробки за межами митної території на митний режим експорту не допускається, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації вивезені товари або продукти їх переробки підлягають обов'язковому зворотного ввезення. Зміна митного режиму переробки за межами митної території на митний режим, застосовний до вивозиться товарах, допускається без фактичного подання товарів митному органу.

При зміні митного режиму переробки за межами митної території на митний режим експорту щодо вивезених товарів підлягають сплаті суми вивізних митних зборів, якщо вони встановлені, а також відсотки із зазначених сум, як якщо б на день прийняття митної декларації на вивезення була надана відстрочка сплати вивізного мита.

4. Якщо продукти переробки поміщаються під митний режим, який не передбачає випуску товарів для вільного обігу, суми митних зборів, податків щодо цих товарів не можуть перевищувати суми, які обчислюються згідно з пунктами 2 і 3 статті 207 цього Кодексу, без урахування пені та відсотків, за винятком випадку, передбаченого пунктом 5 цієї статті.

5. Якщо ввозяться продукти переробки товарів, щодо яких були надані пільги зі сплати митних зборів, податків до їх вивезення (пункт 3 статті 198), при випуску таких товарів для вільного обігу поряд із сумами митних зборів, податків, що підлягають сплаті відповідно до статтею 207 цього Кодексу, підлягають сплаті суми ввізних митних зборів, податків, щодо яких були надані пільги до вивезення товарів на переробку.

§ 4. Тимчасове ввезення

Стаття 209. Зміст митного режиму

Тимчасове ввезення - митний режим, при якому іноземні товари використовуються протягом певного терміну (строку тимчасового ввезення) на митній території Російської Федерації з повним або частковим умовним звільненням від сплати митних зборів, податків і без застосування до цих товарів заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 210. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Тимчасове ввезення допускається за умови, що товари можуть бути ідентифіковані митним органом при їх зворотне вивезення (реекспорт), за винятком випадків, коли відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації допускається заміна тимчасово ввезених товарів товарами того ж типу.

2. Митний орган має право вимагати від особи, яка заявляє митний режим тимчасового ввезення, надання гарантій належного виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом (стаття 160), у тому числі подання зобов'язання про зворотне вивезення тимчасово ввезених товарів.

3. Під митний режим тимчасового ввезення можуть поміщатися іноземні товари, раніше поміщені під інші митні режими, при дотриманні вимог і умов, передбачених цим Кодексом.

Стаття 211. Обмеження на користування і розпорядження тимчасово ввезеними товарами

1. Тимчасово ввезеними товарами може користуватися особа, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення.

2. З дозволу митного органу допускається передача тимчасово ввезених товарів у користування іншій особі, яка може виступати як декларант відповідно до статті 126 цього Кодексу.

Передача тимчасово ввезених товарів іншій особі дозволяється митним органом, якщо ця особа бере на себе зобов'язання перед митними органами дотримуватися умов митного режиму тимчасового ввезення. При цьому особа, спочатку отримало дозвіл на тимчасове ввезення, має сплатити митні збори, податки за період, коли ця особа використовувало товари відповідно до митним режимом тимчасового ввезення, якщо до товарів застосовується часткове умовне звільнення від сплати митних зборів, податків відповідно до пункту 2 статті 212 цього Кодексу. Якщо дотримання митного режиму тимчасового ввезення забезпечується гарантіями (стаття 160), особа, якій передаються тимчасово ввезені товари, повинна оформити відповідні документи на своє ім'я. Зазначена особа користується правами і виконує обов'язки, які встановлені цим Кодексом для особи, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення, з дня видачі митним органом дозволу на передачу тимчасово ввезених товарів.

3. Тимчасово ввезені товари повинні залишатися в незмінному стані, за винятком змін внаслідок природного зношення або природних втрат при нормальних умовах перевезення (транспортування), зберігання та використання (експлуатації). З тимчасово ввезеними товарами допускається здійснювати операції, необхідні для забезпечення їхнього збереження, включаючи ремонт (за винятком капітального ремонту та модернізації), технічне обслуговування та інші операції, необхідні для збереження споживчих властивостей товарів і підтримки товарів у стані, в якому вони перебували на день їх приміщення під митний режим тимчасового ввезення.

4. Розпорядження тимчасово ввезеними товарами способами, не передбаченими цією статтею, не допускається.

5. Передача товарів іншій особі відповідно до пункту 2 цієї статті не припиняє і не продовжує терміну тимчасового ввезення.

Стаття 212. Застосування митних зборів, податків

1. Перелік категорій товарів, що тимчасово ввозяться з повним умовним звільненням від сплати митних зборів, податків, а також умови такого звільнення, включаючи граничні терміни тимчасового ввезення, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Повне умовне звільнення від сплати митних зборів, податків допускається, якщо тимчасове ввезення товарів не завдає істотного економічного збитку Російської Федерації, зокрема у разі:

тимчасового ввезення контейнерів, піддонів, інших видів багатооборотної тари та упаковок;

якщо тимчасове ввезення товарів здійснюється в рамках розвитку зовнішньоторговельних відносин, міжнародних зв'язків у сфері науки, культури, кінематографії, спорту та туризму;

якщо метою тимчасового ввезення є надання міжнародної допомоги.

2. Що стосується інших категорій товарів, а також при недотриманні умов повного умовного звільнення від сплати митних зборів, податків, встановлених відповідно до пункту 1 цієї статті, застосовується часткове умовне звільнення від сплати митних зборів, податків. При частковому умовним звільненням від сплати митних зборів, податків за кожен повний і неповний календарний місяць перебування товарів на митній території Російської Федерації сплачується 3 відсотки суми митних зборів, податків, яка підлягала б сплаті, якби товари були випущені для вільного обігу.

3. При частковому умовним звільненням від сплати митних зборів, податків суми митних зборів, податків сплачуються при розміщенні товарів у митний режим тимчасового ввезення або періодично за вибором особи, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення. Періодичність сплати сум митних зборів, податків визначається особою, яка одержала дозвіл на тимчасове ввезення, за згодою митного органу. При цьому конкретні терміни сплати сум митних зборів, податків визначаються виходячи з того, що сплата цих сум повинна проводитися до початку відповідного періоду.

4. Загальна сума митних зборів, податків, що стягуються при тимчасовому ввезенні з частковим умовним звільненням від сплати митних зборів, податків, не повинна перевищувати суму митних зборів, податків, яка підлягала б сплаті, якщо в день приміщення під митний режим тимчасового ввезення товари були б випущені для вільного обігу, без урахування пені за прострочення сплати митних зборів, податків і відсотків, які можуть бути нараховані відповідно до абзацу четвертого пункту 2 статті 214 цього Кодексу.

5. Якщо сума митних зборів, податків, сплачена при частковому умовним звільненням від сплати митних зборів, податків, стане рівної сумі, яка підлягала б сплаті, якби в день приміщення під митний режим тимчасового ввезення товари були випущені для вільного обігу, товари вважаються випущеними для вільного звернення за умови, що до товарів не застосовуються обмеження економічного характеру, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, або обмеження, які застосовувалися на день приміщення товарів під митний режим тимчасового ввезення, скасовані.

6. При реекспорті тимчасово ввезених товарів або приміщенні їх під інші митні режими суми митних зборів, податків, сплачені при частковому умовним звільненням від сплати митних зборів, податків, поверненню не підлягають.

7. Відповідальність за сплату митних зборів, податків відповідно до пункту 2 статті 320 цього Кодексу несе особа, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення.

Стаття 213. Терміни тимчасового ввезення товарів

1. Строк тимчасового ввезення товарів складає два роки.

Для окремих видів товарів Уряд Російської Федерації може встановлювати більш короткі або більш тривалі граничні терміни тимчасового ввезення, ніж передбачено абзацом першим цього пункту.

Що стосується товарів, що відносяться до основних виробничих фондів (засобів), за умови, що такі товари не є власністю російських осіб, що користуються ними на митній території Російської Федерації, допускається тимчасове ввезення із застосуванням часткового звільнення від сплати митних зборів, податків на 34 місяці.

2. Строк тимчасового ввезення товарів встановлюється митним органом у межах строків, зазначених у пункті 1 цієї статті, виходячи із заяви особи, яка звернулася за дозволом на тимчасове ввезення, з урахуванням мети і обставин такого ввезення.

3. За мотивованим запитом особи, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення, і при відсутності порушень вимог та умов, передбачених цією главою, встановлений термін тимчасового ввезення товарів продовжується за рішенням митного органу в межах строків, зазначених у пункті 1 цієї статті.

Стаття 214. Завершення і призупинення дії митного режиму

1. Не пізніше дня закінчення строку тимчасового ввезення товарів, встановленого митним органом (стаття 213), товари повинні бути вивезені з митної території Російської Федерації або заявлені до іншого митного режиму відповідно до цього Кодексу.

2. Митний режим тимчасового ввезення може бути завершений випуском товарів для вільного обігу.

При завершенні митного режиму тимчасового ввезення випуском товарів для вільного обігу митна вартість та кількість товарів визначаються на день приміщення товарів під митний режим тимчасового ввезення, а ставки митних зборів, податків - на день випуску товарів для вільного обігу, за винятком випадку, передбаченого пунктом 5 статті 212 цього Кодексу. Декларант має право вказати на зменшення митної вартості товарів і (або) зменшення їх кількості, що відбулися внаслідок їх природного зносу або природних втрат при нормальних умовах перевезення (транспортування), зберігання та використання (експлуатації), а також внаслідок аварії або дії непереборної сили. Коригування митної вартості товарів і (або) їх кількості може проводитися, якщо декларант подає до митного органу достовірну і документально підтверджену інформацію.

При визначенні сум митних зборів, податків, що підлягають сплаті при випуску товарів для вільного обігу, здійснюється залік сум митних платежів, сплачених при частковому звільненні від сплати митних зборів, податків відповідно до пунктів 2 і 3 статті 212 цього Кодексу.

При випуску для вільного обігу товарів, щодо яких застосовувалося часткове умовне звільнення від сплати митних зборів, податків, за період, коли застосовувалося таке звільнення, підлягають сплаті відсотки з сум митних зборів, податків, які підлягали б сплаті, якби щодо цих сум була надана розстрочка з дня застосування часткового звільнення від сплати митних зборів, податків, за винятком випадку, передбаченого пунктом 5 статті 212 цього Кодексу.

3. Дія митного режиму тимчасового ввезення припиняється:

при накладенні арешту на тимчасово ввезені товари або їх вилучення відповідно до законодавства Російської Федерації;

при приміщенні тимчасово ввезених товарів на митний склад у відповідності з пунктом 3 статті 217 цього Кодексу;

на прохання особи, яка отримала дозвіл на тимчасове ввезення, при приміщенні тимчасово ввезених товарів, щодо яких застосовувалося часткове звільнення від сплати митних зборів, податків, під інші митні режими, що не передбачають випуску товарів для вільного обігу.

Після закінчення терміну призупинення дію митного режиму тимчасового ввезення поновлюється.

При поновленні дії митного режиму тимчасового ввезення відсотки, нарахування і сплата яких передбачені відповідно до цієї глави, за період зупинення дії митного режиму тимчасового ввезення не нараховуються і не сплачуються.

§ 5. Митний склад

Стаття 215. Зміст митного режиму

Митний склад - митний режим, при якому ввезені на митну територію Російської Федерації товари зберігаються під митним контролем без сплати митних зборів, податків і без застосування заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності, а товари, призначені для вивезення, зберігаються під митним контролем на умовах, передбачених цим параграфом.

Стаття 216. Митні склади

1. Митними складами є спеціально виділені і обладнані для цих цілей приміщення та (або) відкриті майданчики, які відповідають вимогам, встановленим статтею 225 цього Кодексу.

Товари, поміщені під митний режим митного складу, зберігаються на митних складах, за винятком товарів, зазначених у пункті 4 статті 217 цього Кодексу.

2. Митні склади є зоною митного контролю.

3. Товари можуть бути поміщені на будь-який митний склад з урахуванням обмежень, передбачених цим Кодексом.

Стаття 217. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Під митний режим митного складу можуть поміщатися будь-які товари, за винятком товарів, заборонених законодавством Російської Федерації відповідно до ввезення в Російську Федерацію та вивезення з Російської Федерації, інших товарів, до яких застосовується обмеження, встановлені відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності , перелік яких може визначатися Урядом Російської Федерації, а також товарів, термін придатності яких на день заяви їх до митного режиму митного складу менше строків, встановлених відповідно до пункту 2 статті 218 цього Кодексу.

2. Товари, які можуть завдати шкоди іншим товарам або вимагають особливих умов зберігання, повинні зберігатися на складах митних або в окремих приміщеннях митного складу, спеціально пристосованих для зберігання таких товарів, з дотриманням обов'язкових вимог, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про технічне регулювання.

3. Під митний режим митного складу можуть поміщатися товари, раніше поміщені під інші митні режими. На митний склад у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути поміщені іноземні товари з метою призупинення дії митних режимів, які не передбачають випуску товарів для вільного обігу.

4. Допускається приміщення під митний режим митного складу без фактичного приміщення на митний склад товарів, які через свої габарити не можуть бути поміщені на митний склад, що знаходиться в розумній близькості, при наявності на це дозволу митного органу у письмовій формі. У зазначеному випадку особа, яка заявила митний режим митного складу, зобов'язана надати до митного органу забезпечення сплати митних платежів, які підлягали б сплаті в разі випуску товарів для вільного обігу, а також дотримуватися всі інші вимоги та умови, передбачені цим пунктом. При цьому не допускається передача товарів у користування та розпорядження іншим особам будь-яким способом, включаючи їх відчуження, у період їх перебування під митним режимом митного складу.

Стаття 218. Строки зберігання товарів на митному складі

1. Товари можуть зберігатися на митному складі протягом трьох років.

2. Товари, що мають обмежений термін придатності та (або) реалізації, повинні бути заявлені до іншого митного режиму, ніж митний режим митного складу, і вивезені з митного складу не пізніше ніж за 180 днів до закінчення зазначеного обмеженого терміну, за винятком що швидко псуються товарів, щодо яких зазначений термін може бути скорочений митним органом у порядку, що встановлюється федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Термін зберігання товарів визначається особою, що поміщають товари на митний склад, у митній декларації у межах строків, передбачених цією статтею.

4. За мотивованим запитом особи, помістив товари на митний склад, митний орган продовжує термін зберігання товарів у межах строків, передбачених цією статтею.

Стаття 219. Операції з товарами, що знаходяться на митному складі

1. Особи, що володіють повноваженнями щодо товарів, і їх представники вправі здійснювати з товарами, що знаходяться на митному складі, звичайні операції, необхідні для забезпечення збереження товарів у незмінному стані, оглядати і вимірювати товари, переміщати їх у межах митного складу за умови, що ці операції не спричинять зміни стану товарів, порушення їх упаковки і (або) зміни накладених засобів ідентифікації.

2. Операції, що не зазначені в пункті 1 цієї статті, у тому числі взяття проб і зразків товарів, прості складальні операції, а також операції, необхідні для підготовки товарів до продажу і транспортування, включаючи дроблення партій, формування відправлень, сортування, упакування, перепакування, маркування , операції, необхідні для поліпшення товарних якостей, можуть вчинятися особами, що володіють повноваженнями у відношенні товарів, і їх представниками з дозволу митного органу.

Митний орган має право відмовити у видачі дозволу на проведення зазначених операцій тільки в тому випадку, якщо їх здійснення спричинить втрату товарів або зміна їх істотних властивостей.

3. Щодо проб і зразків іноземних товарів підлягають сплаті ввізні мита, податки, як якщо б зазначені товари були випущені для вільного обігу, за винятком випадку, коли зразок товарів повертається на митний склад протягом одного місяця.

4. Допускаються відчуження товарів, що перебувають на митному складі, передача щодо їх прав володіння, користування чи розпорядження за умови попереднього повідомлення митного органу в письмовій формі, за винятком товарів, зазначених у пункті 4 статті 217 цього Кодексу. При цьому особа, яка придбала майнові права на товари, надає до митного органу зобов'язання в письмовій формі щодо подальшого дотримання щодо цих товарів вимог і умов, встановлених цим параграфом. З дня, наступного за днем отримання митним органом зазначеного зобов'язання, особа, яка придбала майнові права на товари, користується правами і несе обов'язки, які встановлені цим Кодексом щодо особи, помістив товари на митний склад.

5. З дозволу митного органу у письмовій формі допускається переміщення товарів з одного митного складу на інший митний склад до закінчення термінів, зазначених у статті 218 цього Кодексу. При цьому перебіг строку зберігання товарів на митному складі не переривається і не припиняється.

Стаття 220. Звільнення товарів, призначених для вивезення, від митних зборів, податків або повернення сплачених сум митних зборів, податків

1. При приміщенні на митний склад іноземних товарів, раніше поміщених під інші митні режими і призначених для вивезення з митної території Російської Федерації, щодо зазначених товарів не сплачуються ввізне мито, податки або сплачені суми зазначених митних зборів, податків повертаються митними органами, якщо такі звільнення або повернення передбачені при фактичному вивезенні товарів з митної території Російської Федерації. При нездійснення вивезення товарів з митної території Російської Федерації підлягають сплаті суми ввізних митних зборів, податків, щодо яких було надано звільнення від їх сплати або був проведений повернення зазначених сум, а також відсотки з них. Обчислення підлягають сплаті сум ввізних митних зборів, податків, а також відсотків з них проводиться на основі правил завершення дії попереднього митного режиму та у відповідності з умовами приміщення під знову обраний митний режим, визначений декларантом для використання товарів на митній території Російської Федерації.

2. При приміщенні на митний склад російських товарів, призначених для вивезення з митної території Російської Федерації відповідно до митним режимом експорту, надаються звільнення від сплати, відшкодування або повернення сум внутрішніх податків, якщо такі звільнення, відшкодування або повернення передбачені при фактичному вивезенні зазначених товарів з митної території Російської Федерації відповідно до законодавства Російської Федерації про податки і збори. При нездійсненні фактичного вивезення таких товарів протягом шести місяців з дня приміщення на митний склад зазначені суми стягуються з нарахуванням на них відсотків за ставками рефінансування Центрального банку Російської Федерації, що діяли в період зберігання товарів на митному складі, у порядку, передбаченому цим Кодексом для справляння митних платежів.

Стаття 221. Ті, що прийшли в непридатність, зіпсовані або ушкоджені товари

Товари, що прийшли в непридатність, зіпсовані або пошкоджені внаслідок аварії або дії непереборної сили в період їх зберігання на митному складі, підлягають приміщенню під певний митний режим, як якби вони були ввезені на митну територію Російської Федерації в непридатному, зіпсованому або ушкодженому стані.

Стаття 222. Визначення митної вартості при випуску товарів для вільного обігу

Якщо для цілей обчислення митних зборів, податків відповідно до цього Кодексу використовуються митна вартість товарів і (або) їх кількість після зберігання товарів на митному складі, під час випуску товарів для вільного обігу митна вартість товарів і (або) їх кількість визначаються на день випуску товарів для вільного обігу.

Стаття 223. Завершення дії митного режиму

1. Не пізніше дня закінчення терміну зберігання товарів на митному складі (стаття 218) товари повинні бути заявлені до іншого митного режиму з додержанням вимог та умов, встановлених цим Кодексом.

Розпорядження зазначеними товарами після закінчення цього терміну проводиться відповідно до глави 41 цього Кодексу.

2. Будь-яка особа, яка може виступати як декларант відповідно до статті 126 цього Кодексу, вправі зробити митні операції, необхідні для завершення дії митного режиму митного складу відповідно до цього Кодексу.

3. При випуску з митного складу товарів, раніше поміщених у митний режим тимчасового ввезення, з метою їх подальшого використання на митній території Російської Федерації відповідно з цим режимом протягом терміну тимчасового ввезення товарів поновлюється. При випуску зазначених товарів для вільного обігу обчислення належних до сплати сум митних зборів, податків проводиться відповідно до статті 214 цього Кодексу.

4. Що стосується товарів, що зберігаються на митному складі, митний режим знищення може бути заявлений власником митного складу.

Стаття 224. Типи митних складів

1. Митні склади можуть бути відкритого або закритого типу.

Митні склади є складами відкритого типу, якщо вони доступні для зберігання будь-яких товарів та використання будь-якими особами.

Митні склади є складами закритого типу, якщо вони призначені для зберігання товарів власника митного складу (стаття 226).

2. Уряд Російської Федерації має право визначати види товарів, які можуть зберігатися на митному складі закритого типу.

3. Митні склади відкритого та закритого типу можуть використовуватися для зберігання окремих видів товарів, які потребують особливих умов зберігання або здатних заподіяти шкоду іншим товарам (спеціалізовані митні склади).

Стаття 225. Вимоги до облаштування, обладнання та місцем розташування митних складів

1. Приміщення та (або) площі, призначені для використання в якості митного складу, повинні бути облаштовані та обладнані таким чином, щоб забезпечити схоронність товарів, виключити доступ до них сторонніх осіб (осіб, які не є працівниками складу, що не володіють повноваженнями щодо товарів або не є представниками осіб, що володіють такими повноваженнями), а також забезпечити можливість проведення відносно цих товарів митного контролю. Місце розташування митних складів визначається з урахуванням інтересів торговельних організацій та інших зацікавлених осіб.

2. Відповідно до пункту 1 цієї статті федеральне міністерство, уповноважена в галузі митної справи, встановлює обов'язкові вимоги до облаштування, обладнання та місцем розташування приміщень та (або) відкритих площадок, призначених для використання в якості митного складу.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 226. Власник митного складу

1. Власником митного складу може бути російське юридична особа, яку включено до Реєстру власників митних складів.

2. Власник митного складу здійснює зберігання товарів, що перебувають під митним контролем, у випадках та на умовах, встановлених цим Кодексом.

3. Відносини власника митного складу з особами, що поміщають товари на зберігання на митний склад, будуються на договірній основі. Відмова власника митного складу відкритого типу від укладення договору при наявності можливості здійснити зберігання товарів не допускається.

4. Власниками митних складів можуть бути митні органи без включення їх до Реєстру власників митних складів. Федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, зобов'язана забезпечити регулярне, не рідше одного разу на шість місяців, опублікування у своїх офіційних виданнях переліків митних складів, власниками яких є митні органи, а також змін, внесених до цього переліку.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

Стаття 227. Умови включення до Реєстру власників митних складів

1. Умовами включення до Реєстру власників митних складів є:

1) володіння (знаходження у власності або в господарському віданні або в оренді) приміщеннями і (або) відкритими майданчиками, придатними для використання в якості митного складу та відповідають встановленим вимогам (стаття 225);

2) забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

3) наявність договору страхування ризику своєї громадянської відповідальності, яка може виникнути внаслідок нанесення шкоди товарам інших осіб, що знаходяться на зберіганні, або порушення інших умов договору зберігання з іншими особами. Страхова сума, в межах якої страховик зобов'язується при настанні кожного страхового випадку відшкодувати шкоду особам, чиїм майновим інтересам він заподіяно, визначається з розрахунку 3500 рублів за один квадратний метр корисної площі, якщо в якості митного складу використовується відкритий майданчик, або 1000 рублів за один кубічний метр корисного об'єму, якщо в якості митного складу використовується приміщення, але не може бути менше двох мільйонів рублів.

2. Якщо володіння приміщеннями та (або) відкритими майданчиками здійснюється на підставі договору оренди, такий договір повинен бути укладений на строк не менше трьох років на день подання заяви про включення до Реєстру власників митних складів.

Стаття 228. Заява про включення до Реєстру власників митних складів

1. Включення до Реєстру власників митних складів проводиться на підставі заяви особи, яка відповідає умовам, встановленим статтею 226 цього Кодексу.

2. Заява про включення до Реєстру власників митних складів має включати:

1) звернення до митного органу з проханням про включення до Реєстру власників митних складів;

2) відомості про найменування, про організаційно-правовій формі, про місцезнаходження, про відкриті банківські рахунки, а також про розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

3) відомості про тип митного складу (для складу закритого типу також обгрунтування необхідності та доцільності вибору складу такого типу);

4) відомості про приміщення і (або) про відкритих майданчиках, що знаходяться у володінні заявника і призначених для використання в якості митного складу, про їх місцезнаходження, облаштуванні, обладнанні і про матеріально-технічне оснащення;

5) відомості про забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

6) відомості про договір (договорах) страхування ризику цивільної відповідальності заявника.

3. До заяви про включення до Реєстру власників митних складів додаються такі документи, що підтверджують заявлені відомості:

установчі документи та документ, що підтверджує факт внесення запису про юридичну особу до Єдиного державного реєстру юридичних осіб;

свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи;

свідоцтво про постановку заявника на облік в податковому органі;

документи, що підтверджують право володіння приміщеннями та (або) відкритими майданчиками, призначеними для використання в якості митного складу;

плани і креслення приміщень та (або) відкритих площадок, призначених для використання в якості митного складу;

документи, що підтверджують розмір повністю сформованого статутного (складеного) капіталу, статутного фонду або пайових внесків заявника;

документи, що підтверджують забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

підтвердження з банків про відкриті в них рахунках;

страховий поліс.

4. На кожного територіально відокремлене приміщення та (або) кожну територіально відокремлену відкритий майданчик, що призначені для використання в якості митного складу, представляється окрему заяву.

Стаття 229. Свідоцтво про включення до Реєстру власників митних складів

1. Включення власника митного складу до Реєстру власників митних складів здійснюється по кожному територіально відокремленому приміщенню і (або) кожної територіально відокремленої відкритому майданчику, які використовуються в якості митного складу. На кожного територіально відокремлене приміщення та (або) кожну територіально відокремлену відкриту площадку видається окреме свідоцтво про включення до Реєстру власників митних складів.

2. Свідоцтво про включення до Реєстру власників митних складів містить:

1) найменування власника митного складу, зазначення його організаційно-правової форми та місцезнаходження;

2) відомості про право володіння приміщеннями та (або) відкритими майданчиками, використовуваними в якості митного складу;

3) відомості про розміри і форму забезпечення сплати митних платежів відповідно до статті 339 цього Кодексу;

4) зазначення типу митного складу;

5) зазначення місцезнаходження митного складу.

3. Свідоцтво про включення до Реєстру власників митних складів дійсно протягом п'яти років.

Стаття 230. Обов'язки та відповідальність власника митного складу

1. Власник митного складу зобов'язаний:

1) дотримуватися умови та вимоги, встановлені цим Кодексом щодо зберігання товарів на митному складі;

2) вести облік збережених товарів і представляти в митні органи звітність про зберігання таких товарів (стаття 364);

3) забезпечувати збереження товарів, що перебувають на митному складі;

4) забезпечувати неможливість доступу сторонніх осіб до збережених товарах без дозволу митного органу;

5) сплачувати митні збори, податки у випадку, передбаченому пунктом 2 цієї статті, а також у випадку, передбаченому пунктом 1 статті 90 цього Кодексу, якщо власником митного складу отримано дозвіл на внутрішній митний транзит.

2. Власник митного складу несе відповідальність за сплату митних зборів, податків відносно товарів, що зберігаються на митному складі, в разі їх втрати чи видачі без дозволу митного органу. Власник митного складу не несе відповідальність за сплату митних зборів, податків лише у разі, якщо товари знищені або безповоротно втрачені внаслідок аварії, дії непереборної сили або природних втрат при нормальних умовах зберігання.

Стаття 231. Відгук свідоцтва про включення до Реєстру власників митних складів

Свідоцтво про включення до Реєстру власників митних складів може бути відкликана митним органом у разі:

1) недотримання власником митного складу хоча б однієї з умов включення в Реєстр власників митних складів, встановлених статтею 227 цього Кодексу;

2) недотримання власником митного складу обов'язків, передбачених підпунктом 5 пункту 1 статті 230 цього Кодексу;

3) неодноразового притягнення власника митного складу до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері митної справи, передбачених статтями 16.1, 16.9, 16.11, 16.13, 16.14, 16.15 та частиною 3 статті 16.23 Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення.

(В ред. Федерального закону від 20.08.2004 N 118-ФЗ)

Стаття 232. Дії з товарами у разі виключення власника митного складу з Реєстру власників митних складів

У разі відкликання свідоцтва про включення до Реєстру власників митних складів або виключення власника митного складу з Реєстру власників митних складів з інших підстав товари, що зберігаються на митному складі, підлягають приміщенню за його рахунок на інший митний склад протягом двох місяців з дня, наступного за днем винятки. Власник митного складу зобов'язаний сповістити осіб, що помістили товари на митний склад, протягом трьох днів з дня виключення його з Реєстру власників митних складів. З дня, наступного за днем виключення власника митного складу з Реєстру власників митних складів, приміщення товарів на митний склад не допускається.

Стаття 233. Зберігання товарів на митних складах митних органів

1. Митні склади митних органів є складами відкритого типу і повинні відповідати вимогам, встановленим статтею 225 цього Кодексу.

2. При зберіганні товарів на митних складах взаємини митних органів з особами, що поміщають товари на митні склади, здійснюються відповідно до цього Кодексу та Цивільним кодексом Російської Федерації. На договір, що укладається митним органом з особою, що поміщають товари на митний склад, поширюються вимоги цивільного законодавства Російської Федерації, встановлені для публічного договору. Відмова митного органу від укладення договору при наявності можливості здійснити зберігання товарів не допускається.

Прийняття товарів на зберігання митним органом засвідчується видачею особі, помістив товари на митний склад, квитанції за формою, яка визначається федеральним міністерством, уповноваженим в галузі митної справи.

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3. Права, обов'язки і відповідальність митних органів у зв'язку із здійсненням цими органами зберігання товарів на митних складах випливають із суті зобов'язання відповідно до загальних положень про зберігання, передбаченими цивільним законодавством Російської Федерації, з урахуванням положень, встановлених цим Кодексом.

Митний орган несе відповідальність за сплату митних зборів, податків у разі втрати товарів, що зберігалися на митному складі, за винятком випадку, якщо товари знищені або безповоротно втрачені внаслідок аварії, дії непереборної сили або природних втрат при нормальних умовах зберігання.

4. За зберігання товарів на митному складі митного органу справляються митні збори відповідно до цього Кодексу.

(П. 4 в ред. Федерального закону від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

Глава 20. Завершується митне РЕЖИМИ

§ 1. Реімпорт

Стаття 234. Зміст митного режиму

1. Реімпорт - митний режим, при якому товари, раніше вивезені з митної території Російської Федерації, ввозяться на митну територію Російської Федерації у встановлені терміни (підпункт 2 пункту 1 статті 235) без сплати митних зборів, податків і без застосування до товарів заборон та обмежень економічного характеру , встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

2. Товари, поміщені під митний режим реімпорту, розглядаються для митних цілей як випущені для вільного обігу.

Стаття 235. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Приміщення товарів під митний режим реімпорту допускається, якщо:

1) при вивезенні з митної території Російської Федерації товари мали статус товарів, що перебувають у вільному обігу, або були продуктами переробки іноземних товарів (параграф 1 глави 19);

2) товари заявлені до митного режиму реімпорту протягом трьох років з дня, наступного за днем перетину зазначеними товарами митного кордону при їх вивезенні з митної території Російської Федерації. За мотивованим запитом зацікавленої особи федеральна служба, уповноважена в галузі митної справи, продовжує зазначений термін щодо обладнання, використовуваного для будівництва, промислового виробництва, видобутку корисних копалин і в інших подібних цілях, за умови дотримання всіх інших положень цього параграфа;

(В ред. Федерального закону від 29.06.2004 N 58-ФЗ)

3) товари знаходяться в тому ж стані, в якому вони були вивезені з митної території Російської Федерації, за винятком змін, що відбулися внаслідок природного зношення або природних втрат при нормальних умовах транспортування, зберігання або використання (експлуатації);

4) сплачені суми ввізних митних зборів, податків, субсидій та інші суми, що підлягають поверненню до федерального бюджету при реімпорті товарів (стаття 236).

2. Використання товарів за межами митної території Російської Федерації з метою отримання прибутку, а також вчинення з ними операцій, необхідних для забезпечення їх охорони, включаючи операції з ремонту (за винятком капітального ремонту та модернізації), технічного обслуговування та інші операції, які необхідні для збереження споживчих властивостей товарів і підтримки товарів у стані, в якому вони перебували на день їх вивезення з митної території Російської Федерації, не перешкоджають приміщенню товарів під митний режим реімпорту, за винятком випадків, коли операції з ремонту привели до збільшення вартості товарів в порівнянні з їх вартістю на день вивезення.

3. Під митний режим реімпорту можуть поміщатися товари, раніше поміщені під інші митні режими.

Стаття 236. Повернення сум ввізних митних зборів, податків, субсидій та інших сум при реімпорті товарів

1. При реімпорті товарів підлягають поверненню до федерального бюджету:

суми ввізних митних зборів, податків і (або) відсотки з них, якщо суми таких зборів, податків і (або) відсотки не стягувалися або були повернуті у зв'язку з вивезенням товарів з митної території Російської Федерації;

суми внутрішніх податків, субсидій та інші суми, не сплачені або отримані прямо або побічно як виплат, пільг або відшкодувань у зв'язку з вивезенням товарів з митної території Російської Федерації.

2. Суми ввізних митних зборів, податків обчислюються за правилами, встановленими пунктом 4 статті 185 цього Кодексу для визначення належних до сплати сум митних зборів, податків при випуску продуктів переробки для вільного обігу.

Суми внутрішніх податків обчислюються виходячи зі ставок, що діють на день прийняття митної декларації при вивезенні з митної території Російської Федерації товарів, та митної вартості товарів і (або) їх кількості, що визначені при вивезенні товарів з митної території Російської Федерації.

3. Порядок обчислення сум субсидій та інших сум, не зазначених у пункті 2 цієї статті, визначається Кабінетом Міністрів України. Уряд Російської Федерації має право визначати випадки, коли поряд із зазначеними сумами стягуються відсотки з них за ставками рефінансування Центрального банку Російської Федерації.

4. Суми митних зборів, податків, субсидій та інші суми і відсотки з них, передбачені цією статтею, стягуються митними органами в порядку, встановленому цим Кодексом для справляння митних платежів.

Стаття 237. Документи та відомості, необхідні для розміщення товарів під митний режим реімпорту

1. Для отримання дозволу на поміщення товарів у митний режим реімпорту декларант подає до митного органу відомості про обставини вивезення товарів з митної території Російської Федерації, а також відомості про операції з ремонту товарів, якщо такі операції проводилися з товарами за межами митної території Російської Федерації.

2. Для підтвердження відомостей, зазначених у пункті 1 цієї статті, декларант подає до митного органу митну декларацію, прийняту при вивезенні товарів з митної території Російської Федерації, документи, що підтверджують день перетину товарами митного кордону при їх вивезенні, документи, що підтверджують дотримання вимог статті 236 цього Кодексу , а також інші документи, що підтверджують заявлені відомості.

Стаття 238. Повернення сум вивізних митних зборів при реімпорті товарів

1. Повернення сплачених сум вивізних митних зборів проводиться, якщо товари ввозяться на митну територію Російської Федерації відповідно до митним режимом реімпорту не пізніше шести місяців з дня, наступного за днем перетину товарами митного кордону при їх вивезенні з митної території Російської Федерації.

2. Повернення сплачених сум вивізних митних зборів проводиться митними органами відповідно до цього Кодексу.

§ 2. Реекспорт

Стаття 239. Зміст митного режиму

Реекспорт - митний режим, при якому товари, раніше ввезені на митну територію Російської Федерації, вивозяться з цієї території без сплати або з поверненням сплачених сум ввізних митних зборів, податків і без застосування до товарів заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 240. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Під митний режим реекспорту поміщаються іноземні товари, у тому числі ввезені на митну територію Російської Федерації з порушенням встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності заборон на ввезення (пункт 1 статті 13).

Товари, випущені для вільного обігу, можуть бути поміщені під митний режим реекспорту з дотриманням умов, передбачених статтею 242 цього Кодексу.

2. Під митний режим реекспорту можуть бути поміщені товари, раніше поміщені під інший митний режим, з метою завершення дії такого митного режиму в порядку, встановленому цим Кодексом.

3. Федеральними законами, іншими правовими актами України та (або) міжнародними договорами Російської Федерації можуть бути встановлені додаткові умови приміщення товарів під митний режим реекспорту.

Стаття 241. Застосування митних зборів, податків при реекспорті товарів

1. При реекспорті товарів звільнення від сплати ввізних митних зборів, податків надається або повернення сплачених сум проводиться, якщо такі звільнення або повернення передбачені при завершенні дії митного режиму, відповідно до якого товари перебували на митній території Російської Федерації.

2. При вивезенні реекспортуються вивізні митні збори не сплачуються.

Стаття 242. Застосування митного режиму реекспорту до товарів, що були випущені для вільного обігу

1. Товари, випущені для вільного обігу, щодо яких встановлено, що на день перетинання митного кордону у них були дефекти або вони іншим чином не відповідали умовам зовнішньоекономічної операції по кількості, якості, опису або упаковці і з цих причин вони повертаються постачальнику або іншому вказаному ним особі, можуть бути поміщені під митний режим реекспорту, якщо зазначені товари:

не використовувалися і не ремонтувалися в Російській Федерації, за винятком випадків, коли використання товарів було необхідно для виявлення дефектів або інших обставин, які спричинили повернення товарів;

можуть бути ідентифіковані митними органами;

вивозяться протягом шести місяців з дня їх випуску для вільного обігу.

2. При реекспорті товарів відповідно до пункту 1 цієї статті здійснюється повернення сплачених сум митних зборів, податків відповідно до статтею 356 цього Кодексу.

§ 3. Знищення

Стаття 243. Зміст митного режиму

Знищення - митний режим, при якому іноземні товари знищуються під митним контролем без сплати митних зборів, податків, а також без застосування до товарів заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

Стаття 244. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Знищення товарів допускається, якщо товари, піддані знищенню, не можуть бути відновлені в первинному стані економічно вигідним способом.

2. Не допускається знищення наступних категорій товарів:

1) культурних цінностей;

2) видів тварин і рослин, що перебувають під загрозою зникнення, їх частин і дериватів, за винятком випадків, коли потрібно їх знищення з метою припинення епідемій та епізоотій;

3) товарів, прийнятих митними органами в якості предмета застави, до припинення відносин застави;

4) які вилучені або на які накладено арешт відповідно до законодавства Російської Федерації;

5) інших товарів, перелік яких може встановлюватися Урядом Російської Федерації.

3. Знищення товарів не допускається, якщо:

може завдати істотної шкоди довкіллю або становити безпосередню або потенційну небезпеку для життя і здоров'я людей;

проводиться шляхом споживання товарів відповідно до їх звичайним призначенням;

може спричинити витрати для державних органів Російської Федерації.

Стаття 245. Термін і місце знищення

1. Термін знищення товарів встановлюється митним органом на підставі заяви декларанта виходячи з часу, розумно необхідного для проведення операцій по знищенню даного виду товарів заявленим способом, і часу, необхідного для транспортування товарів з їх місцезнаходження в місце знищення.

2. Місце знищення товарів визначається декларантом з урахуванням вимог законодавства України про охорону навколишнього середовища.

Стаття 246. Застосування митного режиму знищення щодо товарів, знищених внаслідок аварії або дії непереборної сили

1. Митний режим знищення може застосовуватися щодо товарів, які виявилися знищені, безповоротно загублені або пошкоджені внаслідок аварії або дії непереборної сили.

2. При приміщенні знищених або пошкоджених товарів під митний режим знищення застосовуються положення пункту 1 статті 244 і статті 247 цього Кодексу.

Стаття 247. Відходи

1. Щодо відходів, що утворилися в результаті знищення іноземних товарів, підлягають сплаті мита, податки, як якщо б зазначені відходи були ввезені на митну територію Російської Федерації в цьому стані, за винятком випадків, коли зазначені відходи вивезені з митної території Російської Федерації або перероблені в стан, непридатний для їх подальшого комерційного використання на митній території Російської Федерації, і не можуть бути відновлені в первинному стані економічно вигідним способом.

Відходи, щодо яких підлягають сплаті мита, податки, підлягають декларуванню.

2. Для цілей справляння митних зборів, податків відходи розглядаються як товари, що ввозяться на митну територію Російської Федерації.

3. Митна вартість відходів визначається за правилами, передбаченими статтею 183 цього Кодексу.

4. Відповідальність за сплату митних зборів, податків щодо відходів несе декларант.

§ 4. Відмова на користь держави

Стаття 248. Зміст митного режиму

Відмова на користь держави - ​​митний режим, при якому товари безоплатно передаються у федеральну власність без сплати митних зборів, податків, митних зборів за митне оформлення, а також без застосування до товарів заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державний регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

(В ред. Федерального закону від 11.11.2004 N 139-ФЗ)

Стаття 249. Умови поміщення товарів у митний режим

1. Відмова від товарів на користь держави не повинен спричинити для державних органів Російської Федерації будь-які витрати, які не можуть бути відшкодовані за рахунок коштів, виручених від реалізації товарів.

2. Під митний режим відмови на користь держави не можуть поміщатися товари, обіг яких заборонено відповідно до законодавства Російської Федерації.

3. Конкретний перелік товарів, які не можуть бути поміщені під митний режим відмови на користь держави, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Стаття 250. Статус товарів, від яких особа відмовилася на користь держави

1. Товари, поміщені під митний режим відмови на користь держави, звертаються у федеральну власність відповідно до цього Кодексу.

2. З моменту передачі товарів, від яких особа відмовилася на користь держави, митним органам зазначені товари мають для митних цілей статус перебувають у вільному обігу на митній території Російської Федерації.

Стаття 251. Відповідальність за застосування митного режиму

Відповідальність за правомірність розпорядження товарами шляхом їх приміщення під митний режим відмови на користь держави несе декларант. Митні органи не відшкодовують будь-яких майнових претензій осіб, що володіють повноваженнями щодо товарів, від яких декларант відмовився на користь держави.

Глава 21. СПЕЦІАЛЬНІ МИТНІ РЕЖИМИ

§ 1. Тимчасове вивезення

Стаття 252. Зміст митного режиму

1. Тимчасове вивезення - митний режим, при якому товари, що знаходяться у вільному обігу на митній території України, можуть тимчасово використовуватися за межами митної території Російської Федерації з повним умовним звільненням від сплати вивізних митних зборів і без застосування до товарів заборон та обмежень економічного характеру, встановлених відповідно до законодавства Російської Федерації про державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності.

2. При тимчасовому вивезенні товарів звільнення від сплати, повернення або відшкодування внутрішніх податків не виробляються.

Стаття 253. Умови поміщення товарів у митний режим

Тимчасове вивезення допускається за умови, що тимчасово вивозяться товари можуть бути ідентифіковані митним органом при їх зворотному ввезенні (реімпорті), за винятком випадків, коли відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації допускається заміна тимчасово ввезених товарів товарами того ж типу.

Стаття 254. Строк тимчасового вивезення

1. Строк тимчасового вивезення встановлюється митним органом за заявою декларанта виходячи з мети та обставин такого вивезення та з урахуванням положень пункту 2 цієї статті.

За мотивованим запитом вказаної особи заявлений термін тимчасового вивезення продовжується з урахуванням положень пункту 2 цієї статті.

2. Для окремих видів товарів, зворотне ввезення яких при тимчасовому вивезенні є обов'язковим відповідно до законодавства Російської Федерації, Уряд Російської Федерації має право встановлювати граничні терміни тимчасового вивезення.

Стаття 255. Застосування вивізних митних зборів

1. При тимчасовому вивезенні товарів надається повне умовне звільнення від сплати вивізних митних зборів.

2. При неповерненні тимчасово вивезених товарів сплачуються суми вивізних митних зборів, обчислених виходячи з митної вартості товарів і (або) їх кількості при їх вивезенні, а також ставок митних зборів, що діють на день заяви товарів до митного режиму тимчасового вивезення. З зазначених сум сплачуються відсотки за ставками рефінансування Центрального банку Російської Федерації, як якщо б стосовно цих сум була надана відстрочка в день приміщення товарів під митний режим тимчасового вивезення. При заяві митного режиму експорту щодо природного газу, тимчасово вивезеного трубопровідним транспортом з метою його приміщення в підземні сховища газу, розташовані за межами митної території Російської Федерації, відсотки з сум вивізних митних зборів не стягуються.

Стаття 256. Завершення митного режиму

1. Тимчасово вивезені товари підлягають зворотного ввезення на митну територію Російської Федерації не пізніше дня закінчення строку тимчасового вивезення (стаття 254) або повинні бути заявлені до іншого митного режиму відповідно до цього Кодексу.

2. За запитом особи, помістив товари під митний режим тимчасового вивезення, митний орган дозволяє змінити митний режим тимчасового вивезення на митний режим експорту при дотриманні умов і вимог, передбачених цим Кодексом, за винятком випадку, якщо відповідно до законодавства Російської Федерації тимчасово вивезені товари підлягають обов'язковому зворотного ввезення на митну територію Російської Федерації.

3. У разі передачі іноземній особі права власності на тимчасово вивезені товари особа, що помістила товари під митний режим тимчасового вивезення, зобов'язана змінити митний режим тимчасового вивезення на митний режим експорту, за винятком випадку, передбаченого пунктом 2 цієї статті.

4. Зміна митного режиму тимчасового вивезення на інший митний режим, застосовний до вивозиться товарах, допускається без фактичного пред'явлення товарів митному органу.

Стаття 257. Відповідальність за сплату митних зборів

Ð

Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Митна система | Кодекс
967.6кб. | скачати


Схожі роботи:
Митний кодекс України Розділ XI
Французький цивільний кодекс 1804 року - класичний кодекс буржуазії
Митний транзит
Митний склад 2
Митний контроль 5
Митний контроль
Митний контроль 2
Митний контроль 3
Митний контроль
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru