Мирова угода як процедура банкрутства

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

ФГУП ВПО Калінінградській ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра соціальних наук, педагогіки і права

Контрольна робота

з дисципліни "Господарське право"

на тему: "Мирова угода як процедура банкрутства"

Виконав:

Студент групи 06-ВІМ-3

Миколаєва О.М.

Шифр 099

Калінінград 2008

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Неспроможність (банкрутство) підприємців

Розділ 2. Процедури банкрутства

Розділ 3. Мирова угода

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Дана контрольна робота присвячена темі: "Мирова угода як процедура банкрутства"

Відповідно до теми мета роботи - вивчити дану процедуру банкрутства. Виходячи з мети завданнями є:

Невміння господарюючого суб'єкта з-за відсутності досвіду, нездатності або ліні вести своє підприємницьку справу. Погане вивчення кон'юнктури ринку, можливих коливань попиту і пропозицій на товари, невдалий відбір виду і номенклатури виробленої продукції призводять до того, що випущений товар виявляється нікому не потрібним і осідає мертвим вантажем на складі. Природно, понесені витрати не відшкодовуються, взяті взаимообразно гроші і сировину в розрахунку на те, що борги будуть погашені з виручки від продажу товару, повертати нічим. Так з'являється потенційний банкрут.

Нездатність господарюючого суб'єкта налагодити ефективне виробництво потрібних і користуються попитом товарів. Непомірні витрати виробництва, висока собівартість призводять до неконкурентоспроможності товару і плюндрують, роблять неспроможним (банкрутом) його творця. Отже, подібно до того, як свобода конкуренції є об'єктивне властивість ринкової економіки, банкрутство іманентно останньої.

Розділ 1. Неспроможність (банкрутство) підприємців

Неспроможність, банкрутство - явища одного порядку, що характеризують вкрай неблагополучне положення господарюючого суб'єкта, хоча і не тотожні за своїм змістом. Юридична суть неспроможності (банкрутства) полягає в тому, що господарюючий суб'єкт виявляється не в змозі виконати зобов'язання, взяті на себе з доброї волі або покладені на нього в силу обставин, що склалися. Не буде помилковим твердження, що неспроможність (банкрутство) є неминучий і об'єктивно обумовлений результат функціонування ринкових відносин.

Першим нормативним правовим актом, що регулює інститут банкрутства, став Указ Президента РФ від 14 червня 1992 р. № 623 "Про заходи з підтримки та оздоровлення неспроможних державних підприємств (банкрутів) та застосування до них спеціальних процедур". Згідно з цим Указом підставами для визнання державного підприємства банкрутом були невиконання ним протягом трьох місяців своїх зобов'язань перед бюджетом (крім підприємств, що отримали в установленому порядку інвестиційний податковий кредит) та незабезпечення виконання вимог юридичних та фізичних осіб, які мають до нього майнові претензії, протягом трьох місяців з дня настання строку їх виконання, а також наявність боргових зобов'язань на суму, що перевищує дворазову величину вартості майна підприємства.

Основним недоліком Указу було те, що він поширював свою дію тільки на державні підприємства. Але і цей час вже функціонували приватні підприємства та інші недержавні господарюючі суб'єкти, які нерідко виявлялися неспроможними, але до них застосування процедури банкрутства

Правову базу для здійснення примусових заходів, аж до ліквідації неспроможного підприємства у випадках, коли проведення реорганізаційних заходів економічно недоцільно або вони не дали позитивного результату, створив прийнятий Верховною Радою РФ і введений в дію з 1 березня 1993 р. Закон РФ від 19 листопада 1992 р . № 3929-1 "Про неспроможність (банкрутство) підприємств".

Основна мета включеного в 1992 р. в російське право інституту неспроможності полягала в тому, що з цивільного обороту виключаються неплатоспроможні суб'єкти (в разі їх ліквідації), що затримують розвиток ринкових відносин і стимулюють зростання неплатежів.

Спроба реформування інституту неспроможності (банкрутства) та приведення його у відповідність до вимог часу була зроблена в 1995 р., коли був підготовлений проект нового федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)". Незважаючи на те що в грудні 1995 р. цей проект був прийнятий Державною Думою Федеральних Зборів РФ у першому читанні, робота над ним була припинена. Причинами цього були поява альтернативного законопроекту (на 70 відсотків повторює текст колишнього), а також прийняття нижньою палатою парламенту РФ у першому читанні проекту федерального закону "Про неспроможність (банкрутство) банків та інших кредитних організацій". Останній законопроект був самостійним, ніяк не пов'язаним з проектом загального закону про неспроможність (банкрутство). Після багаторазових обговорень зазначених проектів фахівцями був вироблений новий проект закону, який і став Федеральним законом від 8 січня 1998 р. № 6-ФЗ "Про неспроможності (банкрутство)". Відповідно до п. 1 ст. 185 Федеральний закон "Про неспроможність (банкрутство)" набув чинності з 1 березня 1998

Федеральний закон "Про неспроможність (банкрутство)" регулював весь спектр відносин, що виникають у зв'язку з банкрутством. Насамперед у ньому визначалися критерії та ознаки банкрутства, підстави застосування до боржника відповідних процедур. Специфічною рисою його стало включення до нього не лише норм матеріального права, а й великої кількості норм процесуального характеру, зокрема вимоги до заяви про визнання банкрутом, щодо підсудності справ, видах процесуальних документів і т. д.

В якості основної ознаки банкрутства Законом обраний критерій неплатоспроможності. Склад і розмір грошових зобов'язань та обов'язкових платежів визначаються на момент подачі до арбітражного суду заяви про визнання боржника банкрутом. При визначенні розміру грошових зобов'язань до уваги береться тільки заборгованість за передані товари, виконані роботи та надані послуги, суми позики з урахуванням відсотків, що підлягають сплаті боржником. У той же час на всіх стадіях справи про неспроможність, аж до конкурсного виробництва, не враховуються зобов'язання, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням боржником прийнятих на себе зобов'язань (неустойка, штрафи, пені та збитки).

Проте такий підхід до визначення ознак банкрутства не заважав кредиторам стягувати з боржника в процесі конкурсного виробництва понесені збитки та неустойку, а також застосовувати фінансові санкції, але варто пам'ятати, що дані вимоги відповідно до ст. 111 Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" 1998 р. могли бути задоволені тільки у п'яту чергу, після повного погашення всіх інших вимог.

Таким чином, Федеральний закон 1998 р., крім факту неплатежів і тимчасового їх відсутності, встановлював і мінімальну заборгованість.

Необхідний був новий закон, який виходив би з інтересів підйому економіки країни, захищав майнові права господарюючих суб'єктів.

Таким законом став Федеральний закон від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ "Про неспроможності (банкрутство)", який набув чинності з 2 грудня 2002

Федеральний закон 2002 р. змінив критерії оцінки неспроможності (банкрутства), визначивши, що справа про банкрутство може бути порушена арбітражним судом за умови, що вимоги до боржника - юридичній особі в сукупності складають не менше 100 тис. руб., До боржника-громадянину - не менше 10 тис. руб.

Таким чином, прийняті за останні майже півтора десятка років нормативні акти, що регулюють інститут банкрутства, постійно зазнавали змін. Федеральний закон "Про неспроможність (банкрутство)" 2002 р. врахував недоліки двох попередніх законів і встановив більш прозорі процедури банкрутства.

Розділ 2. Процедури банкрутства

Відповідно до Федерального закону "Про неспроможність (банкрутство)" 2002 р. господарюючий суб'єкт вважається банкрутом, якщо не здатен задовольняти вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями та (або) виконати обов'язок по сплаті обов'язкових платежів протягом трьох місяців з дати, коли вони повинні бути виконані . При цьому сума боргу юридичної особи повинна становити не менше 100 тис. руб.

При розгляді справи про банкрутство боржника - господарюючого суб'єкта застосовуються такі процедури банкрутства: спостереження, фінансове оздоровлення; зовнішнє управління; конкурсне виробництво; мирову угоду.

1. Спостереження вводиться за результатами розгляду арбітражним судом обгрунтованості вимог заявника. Ухвала про введення спостереження виноситься суддею арбітражного суду одноосібно. Термін спостереження не може перевищувати семи місяців з дати надходження заяви про визнання боржника банкрутом до арбітражного суду.

Цілями спостереження є забезпечення збереження майна боржника, проведення аналізу фінансового стану боржника; складання реєстру вимог кредиторів, проведення перших зборів кредиторів.

Введення процедури спостереження не є підставою для відсторонення керівника організації, проте здійснення їх повноважень значно обмежена.

2. Фінансове оздоровлення вводиться арбітражним судом на підставі рішення зборів кредиторів. Одночасно з винесенням ухвали про введення фінансового оздоровлення арбітражний суд затверджує адміністративного керуючого. У визначенні повинен вказуватися термін фінансового оздоровлення, а також міститися затверджений судом графік погашення заборгованості.

У ході фінансового оздоровлення органи управління боржника здійснюють свої повноваження, але з обмеженнями.

За підсумками розгляду результатів фінансового оздоровлення, а також скарг кредиторів арбітражний суд приймає один з наступних актів: визначення про припинення провадження у справі про банкрутство у разі, якщо непогашена заборгованість відсутня і скарги кредиторів визнані необгрунтованими; визначення про введення зовнішнього управління у разі наявності можливості відновити платоспроможність боржника; рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва у разі відсутності підстав для введення зовнішнього управління і за наявності ознак банкрутства.

3. Зовнішнє управління вводиться арбітражним судом на підставі рішення зборів кредиторів на строк не більше ніж 18 місяців, який може бути продовжений не більше ніж на шість місяців. Метою зовнішнього управління є відновлення платоспроможності боржника.

На час проведення зовнішнього управління вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів за грошовими зобов'язаннями та обов'язкових платежів боржника, за винятком вимог про стягнення заборгованості по заробітній платі, виплати винагород за авторськими договорами, а також про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров'ю.

Не пізніше одного місяця з дати затвердження зовнішній керуючий зобов'язаний розробити план зовнішнього управління і представити його зборам кредиторів для затвердження.

План зовнішнього управління повинен відповідати вимогам, встановленим федеральними законами; передбачати строк відновлення платоспроможності боржника; містити обгрунтування можливості відновлення платоспроможності боржника у встановлений термін.

За результатами проведення зовнішнього управління зовнішній керуючий зобов'язаний представити на розгляд зборів кредиторів звіт. До звіту повинні бути прикладені реєстр вимог кредиторів і скарги кредиторів, які голосували проти прийнятого зборами кредиторів рішення або не брали участі в голосуванні. Звіт зовнішнього керуючого підлягає затвердженню арбітражним судом.

Припинення провадження у справі про банкрутство або прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва тягне за собою припинення повноважень розпорядника майна.

4. Конкурсне виробництво. Прийняття арбітражним судом рішення про визнання боржника банкрутом тягне за собою відкриття конкурсного виробництва, яке вводиться строком на один рік і може бути продовжено на шість місяців. Мета конкурсного виробництва полягає в розмірному задоволенні вимог кредиторів.

Одночасно з винесенням рішення про визнання боржника банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва призначається конкурсний керуючий. У ході конкурсного виробництва конкурсний керуючий здійснює інвентаризацію та оцінку майна боржника, формує конкурсну масу, яка охоплює все належне боржникові на праві власності або господарського відання майно.

Задоволення вимог кредиторів здійснюється за рахунок коштів, виручених від продажу майна боржника, які задовольняються в такій черговості: у першу чергу проводяться розрахунки за вимогами громадян, перед якими боржник несе відповідальність за заподіяння шкоди життю або здоров'ю, шляхом капіталізації відповідних почасових платежів, а також компенсація моральної шкоди; в другу чергу проводяться розрахунки з виплати вихідної допомоги та оплати праці осіб, які працюють або працювали за трудовим договором і з виплати винагород за авторськими договорами; в третю чергу проводяться розрахунки з іншими кредиторами.

Вимоги кредиторів кожної черги задовольняються після повного задоволення вимог кредиторів попередньої черги.

У разі якщо стосовно боржника не вводилися фінансове оздоровлення або зовнішнє управління, а в ході конкурсного виробництва з'явилися достатні підстави до відновлення платоспроможності боржника, то конкурсний керуючий зобов'язаний скликати збори кредиторів для розгляду питання про припинення конкурсного виробництва і перехід до зовнішнього управління.

На підставі клопотання зборів кредиторів арбітражний суд може винести ухвалу про припинення конкурсного виробництва і перехід до зовнішнього управління. Після завершення розрахунків з кредиторами конкурсний управляючий представляє в арбітражного суду звіт про результати проведення конкурсного виробництва.

Після розгляду звіту конкурсного керуючого арбітражний суд виносить ухвалу про завершення конкурсного виробництва, що є підставою для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб запису про ліквідацію боржника.

З дати внесення запису про ліквідацію боржника до Єдиного державного реєстру юридичних осіб конкурсне виробництво вважається завершеним.

5. Мирова угода. На будь-якій стадії розгляду арбітражним судом справи про банкрутство боржник, його конкурсні кредитори і уповноважені органи мають право укласти мирову угоду. Мирова угода затверджується арбітражним судом. Одностороння відмова від виконання вступило в силу мирової угоди не допускається.

Мирова угода має містити положення про порядок і строки виконання зобов'язань боржника в грошовій формі. Мирова угода укладається у письмовій формі. У разі невиконання мирової угоди боржником кредитори вправі без розірвання мирової угоди пред'явити свої вимоги в розмірі, передбаченому мировою угодою, в загальному порядку, встановленому процесуальним законодавством.

Розділ 3. Світовий угоду

Мирова угода - дуже перспективна і бажана для сучасної російської економіки процедура, що дозволяє досягати в умовах найменшою конфліктності компроміс між особами, які беруть участь у справі про банкрутство. Вона максимально відповідає й інтересам розвитку ринкових відносин в цілому, надаючи їм належну стабільність.

Право сторін спору закінчити справу миром традиційно у вітчизняному законодавстві. Інститут мирової угоди раніше був закріплений у Цивільному процесуальному кодексі РРФСР і відображений у Законі про банкрутство 1992 р. У Федеральному законі 2002 положення про мирову угоду викладені більш докладно і всебічно. Законодавцем врахована практика, накопичена арбітражними судами під час розгляду справ про банкрутство, виявлені нею гідності та недоліки колишнього нормативно-правового регулювання. Норми про мирову угоду "розсіяні" по всьому тексту Федерального закону 2002 р. і, крім того, їм відведена спеціальна гл. VIII, яка так і називається "Мирова угода".

Зупинимося лише на деяких нових положеннях, які в порівнянні з Федеральним законом 1998 р., дозволяють ретельніше порядок і розширити застосування цього інституту в практиці підприємницьких відносин, врахувати і захистити інтереси причетних до банкрутства осіб, включаючи так званих міноритарних кредиторів, які перш за укладання мирових угод нерідко просто ігнорувалися.

Новелою Федерального закону 2002 р. є можливість участі у мировій угоді третіх осіб. Воно допускається, якщо їх участь не порушує права і законні інтереси кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів, а також кредиторів, вимоги яких виникли після дати прийняття заяви про визнання боржника банкрутом і термін виконання вимог яких настав до дати укладення мирової угоди. Беруть участь у мировій угоді треті особи вправі надати поруки або гарантії виконання боржником зобов'язань за мировою угодою або іншим чином забезпечити їх належне виконання.

Боржник, його конкурсні кредитори і уповноважені органи мають право укласти мирову угоду на будь-якій стадії розгляду арбітражним судом справи про банкрутство боржника. Новизна Федерального закону 2002 р. відбудеться і в тому, що він особливо розмежував загальне і особливе при укладенні мирової угоди.

Спільними, наприклад, є наступні положення:

- Рішення про укладення мирової угоди з боку конкурсних кредиторів та уповноважених органів приймається зборами кредиторів. Рішення зборів кредиторів про укладення мирової угоди приймається більшістю голосів від загального числа голосів конкурсних кредиторів та уповноважених органів відповідно до реєстру вимог кредиторів і вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосували всі кредитори за зобов'язаннями, забезпеченими заставою майна боржника. Рішення ж про укладення мирової угоди з боку боржника приймається боржником-громадянином або керівником боржника, зовнішнім керуючим або конкурсним керуючим;

- Не допускається одностороння відмова від виконання набув чинності мирової угоди;

- Мирова угода укладається в письмовій формі. З боку боржника воно підписується особою, яка прийняла відповідно до Федерального закону 2002 р. рішення про укладення мирової угоди. Від імені конкурсних кредиторів та уповноважених органів мирову угоду підписується представником зборів кредиторів або уповноваженим зборами кредиторів на вчинення даної дії особою;

- У змісті будь-якого світового угоди розрізняється належне і можливе. Так, воно обов'язково повинно містити положення про порядок і строки виконання зобов'язань боржника в грошовій формі. Крім того, в тексті мирової угоди можуть бути присутніми положення: про зміни термінів і порядку сплати обов'язкових платежів, включених до реєстру вимог кредиторів; за згодою окремого конкурсного кредитора і (або) уповноваженого органу - про припинення зобов'язань боржника шляхом надання відступного, обміну вимог на частки в статутному капіталі боржника, акції, конвертовані в акції облігації або інші цінні папери, новації зобов'язання, прощення боргу чи іншими передбаченими законом способами, якщо такий спосіб припинення зобов'язань не порушує права інших кредиторів, вимоги яких включені до реєстру вимог кредиторів;

- Задоволення вимог конкурсних кредиторів у негрошовій формі не повинно створювати переваги для таких кредиторів у порівнянні з кредиторами, вимоги яких виконуються в грошовій формі;

- Умови мирової угоди для конкурсних кредиторів та уповноважених органів, які голосували проти укладення мирової угоди або не брали участі у голосуванні, не можуть бути гіршими, ніж для конкурсних кредиторів та уповноважених органів, які голосували за його укладання.

Поряд із загальними положеннями визначено особливості укладення мирової угоди в ході різних процедур банкрутства: спостереження, фінансового оздоровлення, зовнішнього управління і конкурсного виробництва (див. ст. 151-154 Федерального закону 2002 р.). Покажемо їх на прикладі однієї з найбільш поширених процедур - конкурсного виробництва.

Рішення про укладення мирової угоди з боку боржника приймається конкурсним керуючим (для порівняння скажемо, що рішення про укладення мирової угоди в ході спостереження та фінансового оздоровлення приймається з боку боржників їх керівниками та погодженням з арбітражними керуючими не підлягає). У разі, якщо мирова угода є для боржника угодою, яка відповідно до федеральних законів і (або) установчими документами боржника відбувається на підставі рішення органів управління боржника або підлягає узгодженню з органами управління боржника (схвалення цими органами), рішення про укладення мирової угоди від імені боржника може бути прийнято після прийняття відповідного рішення органами управління боржника або отримання відповідного погодження (схвалення).

При укладенні мирової угоди за участю третіх осіб, які є зацікавленими особами по відношенню до боржника, конкурсного керуючого або конкурсному кредитору, мирова угода має містити інформацію про те, що мирова угода є угодою, у здійсненні якої є зацікавленість, і безумовно вказувати на характер такої зацікавленості .

Укладена мирову угоду поширюється на всі вимоги конкурсних кредиторів та уповноважених органів, включені до реєстру вимог кредиторів на дату проведення зборів кредиторів, що прийняв рішення про укладення мирової угоди.

В. Федеральний закон 2002 р. зберіг були в Федеральному законі про банкрутство 1998 положення про право арбітражного суду відмовити в затвердженні мирової угоди (ст. 160, 161) і про його розірвання (ст. 164-166), при цьому значно детальніше їх виклавши. Разом з тим Федеральний закон 2002 р. закріпив нові положення, які стосуються оскарження і перегляду ухвали про затвердження мирової угоди, що підвищує захищеність інтересів причетних до банкрутства осіб.

Зокрема, до скарзі осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, третіх осіб, що беруть участь у мировій угоді, а також інших осіб, права і законні інтереси яких порушені або можуть бути порушені мировою угодою, визначення арбітражного суду про затвердження мирової угоди може бути оскаржено в порядку, встановленому Арбітражним процесуальним кодексом.

Ухвалу про затвердження мирової угоди може бути переглянута за нововиявленими обставинами у разі, якщо: обставини, що перешкоджають утвердженню мирової угоди, не були і не могли бути відомі заявнику на момент затвердження мирової угоди; заявник не брав участь в укладенні мирової угоди, однак мировою угодою порушені його права та законні інтереси. Заявник має право подати заяву про перегляд визначення протягом місяця з дати відкриття обставин, які є підставою для перегляду даного визначення.

У разі розірвання мирової угоди умови мирової угоди, що передбачають розстрочку, відстрочку задоволення вимог конкурсних кредиторів та уповноважених органів, а також знижку з боргів, припиняються стосовно тієї частини вимог кредиторів, яка не була задоволена на дату розірвання мирової угоди.

Розірвання мирової угоди не тягне за собою обов'язок кредиторів першої та другої черги повернути боржникові отримане ними в рахунок погашення заборгованості.

Склад та розмір вимог кредиторів та уповноважених органів визначаються на дату відновлення провадження у справі про банкрутство.

У разі невиконання мирової угоди боржником кредитори вправі без розірвання мирової угоди пред'явити свої вимоги в розмірі, передбаченому мировою угодою, в загальному порядку, встановленому процесуальним законодавством.

У разі порушення нової справи про банкрутство боржника обсяг вимог кредиторів, щодо яких укладено мирову угоду, визначається умовами, передбаченими мировою угодою.

ВИСНОВОК

В даній контрольній роботі була розглянута тема "Мирова угода як процедура банкрутства"

Також були вирішені наступні завдання, поставлені у вступі:

Неспроможність, банкрутство - явища характеризують вкрай неблагополучне положення господарюючого суб'єкта, хоча і не тотожні за своїм змістом.

    • Розглянуто нормативно-правові акти регулюють неспроможність (банкрутство), основні ознаки банкрутства, процедури банкрутства;

Першим нормативним правовим актом, що регулює інститут банкрутства, став Указ Президента РФ від 14 червня 1992 р. № 623 "Про заходи з підтримки та оздоровлення неспроможних державних підприємств (банкрутів) та застосування до них спеціальних процедур". Другим став Федеральний закон від 8 січня 1998 р. № 6-ФЗ "Про неспроможності (банкрутство)", але набув чинності з 1 березня 1998 р. І третім став Федеральний закон від 26 жовтня 2002 р. № 127-ФЗ "Про неспроможності (банкрутство) ", який набув чинності з 2 грудня 2002

Критерієм оцінки неспроможності (банкрутства), стало умова, що вимоги до боржника - юридичній особі в сукупності складають не менше 100 тис. руб., До боржника-громадянину - не менше 10 тис. руб.

Процедури банкрутства:

- Спостереження;

- Фінансове оздоровлення;

- Зовнішнє управління;

- Конкурсне виробництво;

- Мирова угода.

    • Вивчено процедура мирової угоди, його поняття та особливості укладання.

Мирова угода - дуже перспективна і бажана для сучасної російської економіки процедура, що дозволяє досягати в умовах найменшою конфліктності компроміс між особами, які беруть участь у справі про банкрутство. Вона максимально відповідає й інтересам розвитку ринкових відносин в цілому, надаючи їм належну стабільність.

Боржник, його конкурсні кредитори і уповноважені органи мають право укласти мирову угоду на будь-якій стадії розгляду арбітражним судом справи про банкрутство боржника.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  1. Жилінський С. Е. Підприємницьке право (правова основа підприємницької діяльності): Підручник для вузів / Пре-дисл. проф. В. Ф. Яковлєва. - 6-е вид., Оновл. - М.: Норма, 2005. - 928. С.

  2. "ЗАКОН Про НЕСПРОМОЖНОСТІ (БАНКРУТСТВО)" № 127-ФЗ 26октября2002года, Прийнятий Державною Думою 27 вересня 2002 року, Схвалений Радою Федерації 16 жовтня 2002 року (в ред. Федеральних законів від 22.08.2004 N 122-ФЗ, від 29.12.2004 N 192-ФЗ, від 31.12.2004 N 220-ФЗ, від 24.10.2005 N 133-ФЗ, від 18.07.2006 N 116-ФЗ, від 18.12.2006 N 231-ФЗ, від 05.02.2007 N 13-ФЗ, від 26.04.2007 N 63-ФЗ, від 19.07.2007 N 140-ФЗ, від 02.10.2007 N 225-ФЗ, від 01.12.2007 N 318-ФЗ, з ізм., внесеними Федеральними законами від 19.07.2007 N 139-ФЗ , від 23.11.2007 N 270-ФЗ, від 01.12.2007 N 317-ФЗ)

  3. Господарське (підприємницьке) право: Підручник для вузів / Відп. ред. д. ю. н., проф. Ю. Є. Булатецький, д. і. н. проф. Н. А. Машкін. - М.: Норма, 2007. - 752 с.


Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Контрольна робота
71.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Процедура санації Ліквідаційна процедура Мирова угода в справі про банкрутство
Процедура санації Ліквідаційна процедура Мирова угода в справі про
Мирова угода в цивільному процесі
Мирова угода в цивільному процесі 2
Мирова угода в цивільному та у виконавчому провадженні
Мирова угода у справах про банкрутство
Мирова угода в господарському та цивільному процесах порівняльний аналіз
Процедура банкрутства
Зовнішнє управління як процедура банкрутства
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru