додати матеріал


Механізми досягнення катарсису у дітей молодшого шкільного віку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

скачати

Міністерство освіти Ставропольського краю

Ставропольський державний педагогічний інститут
Факультет мистецтв
Кафедра загальної та дошкільної педагогіки

ДИПЛОМНА РОБОТА
Тема: механізми досягнення катарсису у дітей молодшого шкільного віку на уроках музики

студента 5 курсу І 5 - М групи
очного відділення
Блужіной Юлії В'ячеславівни
Науковий керівник:
старший викладач,
кандидат педагогічних наук
Сорокопуд Юнна Валеріївна
Рецензент:
доцент,
кандидат історичних наук
Косів Геннадій Володимирович

Ставрополь
2003

Зміст
Введення ................................................. .................................................. ........... 5
Глава I. Теоретичний аналіз проблеми сприйняття музичного про-
вання в працях вітчизняних дослідників.
            I .1. Аксеосфера музичного мистецтва та її вплив на розвиток особистості
ності ................................................. .................................................. ...................... 9
I .2. Сутність та особливості сприйняття музичного твору ................. 21
I .3. Аналіз поняття «Катарсис» у музиці ............................................. ..................... 38
Глава II. Експериментальне дослідження механізмів досягнення молодий-
шими школярами катарсису в музиці.
             II .1. Мета і методика констатуючого експерименту ......................................... .43
II .2. Характеристика формуючого експерименту ........................................... ... 48
II .3. Результати контрольного експерименту ........................................... ............... 51
Висновок ................................................. .................................................. ...... 53
Література ................................................. .................................................. ....... 56
«Розглядаю музику не як мистецтво забавляти слух, але як одне з найбільших засобів чіпати душі і збуджувати почуття»
Глюк.
«Музика - одкровення більш високу, ніж мудрість і філософія.
Музика має висікати вогонь з душі людської.
Музика - народна потреба »
Людвіг ван Бетховен.
«Сприйняття музики - це пізнання самого себе»
Ф. Ліст.
Введення.
Сучасна освіта розглядається як складний процес, створює умови для розвитку особистості. Його завданням є виховання людини, орієнтованого на розуміння, визнання і прийняття іншої людини. Завдання гуманізації педагогічного процесу та аксіологічний підхід до нього вимагають створення атмосфери зверненості до дитини, забезпечення необхідних умов для її повноцінного розвитку. Для цього важливу роль відводять музичному мистецтву, тому що дослідження багатьох вчених показують, що музика викликає емоційний відгук у дітей раніше інших мистецтв.
Музика є абсолютно особливий, нічим іншим не замінний шлях пізнання різноманітних відтінків емоційно-чуттєвих станів людини, її переживань, настроїв, будучи водночас і інструментом пізнання, осмислення й засвоєння прекрасного в самій дійсності, краси і глибини людських почуттів, стосунків.
«Музика переносить нас зі сфери видимості - у сферу почуттів, з області предметних образів - в область безтілесних звуків, з царства зору в царство слуху. Предметом музики стає безпосередньо чутна «життя душі», інтонаційно виражені переживання і почуття людей, укладений у них життєвий сенс »(Р. М. Чумічева).
Активне сприйняття музичних творів здатне задовольняти потребу людей у ​​самих переживаннях, які монотонний побут приносить у недостатній кількості. Разом з тим у процесі сприйняття музики можуть хоча б частково задовольнятися такі естетичні потреби, які в сьогоднішніх умовах життя практично нездійсненні. М. Марков стверджує, що підсумком сприйняття музичного твору є перетворення емоційного стану і поведінки людини.
Музика як вид мистецтва відкриває людині можливість пізнавати світ і в процесі пізнання розвиватися. Виховна ефективність музичного впливу таїться в самій специфіці розуміння музики на рівні музичного сприйняття як художнього спілкування, коли в музичному звучанні сприймаються не просто звуки або структурні елементи, а «соціальні почуття людини, і естетичне переживання полягає у співпереживанні, у співчутті вираженої радості чи горя, дружбу або ворожнечі ».
У дитини в процесі сприйняття музичних образів виникає почуття співпереживання, до якого він у своїй повсякденного життя не піднімається і не зможе піднятися. Після завершення контакту з музичним твором дитина повертається в зону своїх емоцій, але вже в якійсь мірі збагаченої. Ця особливість музики дає можливість дитині духів заповнювати те, що бракує йому в неминуче обмеженою простором і часом життя, компенсувати за допомогою уяви задоволення безлічі потреб. Це було доведено в роботах Н.Б. Берхін, О.П. Радиновой, О.М. Сохор.
Проблема досягнення катарсису при сприйнятті музичного твору привертає увагу дослідників у різних країнах світу. Незважаючи на численні роботи в цій області, все ж перед педагогами постає цілий ряд маловивчених питань, і серед них виділяється такий як дослідження механізмів досягнення катарсису при сприйнятті музичного твору. Це питання є гостро актуальним і саме він ліг в основу нашого дослідження.
Успіх музичного розвитку дітей залежить в першу чергу від особистості педагога, від використання ним методів і прийомів навчання, форм організації музичної діяльності, що застосовуються у роботі з дітьми, але перш за все - від якості використовуваного репертуару, тобто від змісту музичного виховання. Важливо використовувати в роботі з дітьми повноцінну в художньому відношенні музику: це перш за все класика та народна музика, які сприяють досягненню надзвичайно сильних переживань, які, іншими словами, Аристотель назвав «катарсисом».
Наша сучасна життя зробило слухання музики доступним для всіх. Вона звучить не менше половини радіовремені з раннього ранку до пізньої ночі. На телебаченні музикою супроводжується чи не будь-яка немузична передача. І як часто разом з цією легкодоступність відбувається знецінення музики. Вона перетворюється на нейтральний, практично не сприймається шум. Старшим подобається, коли цей шум тихше, молодшим - коли він голосніше. Але в тому й іншому випадках результатів від тривалого мистецтва жодних. А то навіть і негативні. Люди просто відвикають слухати музику всерйоз. Зараз учні практично не чують справжньої, серйозної музики, яка чіпала б їхні серця і душі. Їх приваблює в більшості лише музика низькопробна, розрахована на людину з низькою культурою. І така музика звучить практично скрізь.
Тому необхідно приділити цій проблемі більше уваги, а саме, побудувати свою діяльність так на уроках музики, щоб діти навчилися чути, могли «побачити» глибину музичного твору і зрозуміти ті почуття, які хотів передати композитор, а через це отримати «заспокоєння» та мистецька насолоду.
Мета роботи: вивчити шляхи та умови розвитку в учнів молодшого шкільного віку катарсису при сприйнятті музичного твору.
Об'єктом дослідження є педагогічний процес формування катарсису у молодших школярів при сприйнятті музики.
Предметом даного дослідження є зміст та методика розвитку катарсису у молодших школярів.
Аналіз вітчизняної та зарубіжної психологічної, музикознавчої, педагогічної літератури з вивчення проблеми досягнення катарсису і дані власних досліджень дозволили висунути гіпотезу дослідження: якщо проблема досягнення «пікового» стану при сприйнятті музичного твору на сучасному етапі настільки глобальна, то, можливо, слід підійти до її вирішення таким чином, щоб розробити зміст художньо-естетичної діяльності, наповнене цінностями музики, як виду мистецтв і відображає світ знань людини.
У роботі поставлені і вирішуються такі завдання:
· Вивчити роботи, наукові дослідження з даної проблеми вчених-теоретиків, психологів, фізіологів, музикантів-педагогів;
· Розробити зміст уроків по досягненню катарсису у дітей молодшого шкільного віку в процесі сприйняття музики.
Специфіка об'єкта і предмета дослідження визначили необхідність використання різноманітних методів:
o теоретичний аналіз педагогічної, психологічної літератури, пов'язаної з колом проблем, позначених завданнями дослідження;
o спостереження за процесом досягнення катарсису молодших школярів;
o тестування дітей з метою діагностики рівня досягнення катарсису;
o аналіз продуктів дитячої діяльності;
o протоколювання висловлювань і пояснень дітей;
o дослідно-експериментальна робота (констатуючий, формуючий, контрольний експерименти).
Експериментальною базою дослідження був ліцей № 16. В експерименті брало участь 20 чоловік - діти молодшого шкільного віку.
Глава I. Теоретичний аналіз проблеми сприйняття музичного твору в працях вітчизняних дослідників.
I .1. Аксеосфера музичного мистецтва та її вплив на розвиток особистості.
Здавна музика визнавалася важливим засобом формування особистісних якостей людини, її духовного світу. Сучасні наукові дослідження свідчать про те, що музичний розвиток надає нічим не замінне вплив на загальний розвиток: формується емоційна сфера, удосконалюється мислення, дитина робиться чуйним до краси в мистецтві і в житті.
Доведено, що музика має можливість впливати на дитину на самих ранніх етапах. Навіть внутрішньоутробний період надзвичайно важливий для подальшого розвитку людини: музика, яку слухає майбутня мати, впливає на самопочуття дитини, а може бути, вже формує його смаки та інтереси.
Музика як вид мистецтва відкриває людині можливість пізнавати світ і в процесі пізнання розвиватися. Виховна ефективність музичного впливу таїться в самій специфіці розуміння музики на рівні музичного сприйняття як художнього спілкування, коли в музичному звучанні сприймаються не просто звуки або структурні елементи, а «соціальні почуття людини і естетичне переживання полягає у співпереживанні, у співчутті вираженої радості чи горя, дружбу або ворожнечі ».
Музичне мистецтво через спілкування, діалог «втягує» зростаючого людини в модель життя, зумовлює розвиток і саморозвиток, робить його здатним змінювати соціокультурне середовище, приводити у відповідність особистісно-індивідуальні цінності з загальнолюдськими. Музичне сприйняття допомагає осмислити і придбати життєві цінності, сприяє розширенню інтересів, виробленні смаків, спонукає до інформаційного обміну. У процесі спілкування з музичним твором зростає духовність і взаєморозуміння людей. Музика народжує гармонійну єдність, її внутрішній світ пробуджує в людині найбільш високі і тонкі почуття, які виступають стимулом до зміни як в цілому свого життя, так і сьогохвилинних поривів. Зустріч космічної музики з тонким емоційним світом людської душі народжує красу і доброту відносин.
Про величезному значенні музики ми можемо знайти вже в працях античних філософів. Так, наприклад, одним з найважливіших понять етики Піфагора було вчення про евритмії, під якою розумілася здатність людини знаходити вірний ритм у всіх життєвих проявах - не тільки у співі, танці і грі на музичних інструментах, а й у думках, вчинках, промовах. Через знаходження вірного ритму, яке пізніше оформилося в етиці в такому широко поширеному понятті, як «такт», античний людина могла увійти в ритм життя свого міста, а потім і підключитися до ритму світового цілого - життя Космосу, заснованої на законах Вселенської гармонії. Від Піфагора пішла традиція порівнювати суспільне життя як з музичним ладом, так і з оркестром, у якому кожній людині, подібно інструменту в оркестрі, відведена своя роль.
Піфагором, за свідченням його учнів, були встановлені мелодії і ритми, за допомогою яких на душі молодих людей можна було чинити відповідний вплив. Тут були мелодії проти непомірних пристрастей, проти зневіри і душевних виразок, проти роздратування, гніву і інших душевних недуг.
На думку іншого грецького філософа - Платона, могутність і сила держави напряму залежать від того, яка музика в ньому звучить, в яких ладах і в яких ритмах. Для держави, вважав Платон, немає гіршого способу руйнації моралі, ніж відхід від скромної та сором'язливою музики. Через розпущене ритми і лади в душі людей проникає таке ж ганебне і розбещене початок. Бо музичні ритми і лади мають здатність робити душі людей відповідно їм самим. Платон і його послідовники вважали, що в державі припустима тільки така музика, яка допомагає піднестися індивіду до рівня суспільних вимог і усвідомити свій власний світ як єдність з полісної громадою.
Музику як засіб гармонізації індивіда з суспільним життям слідом за Платоном і Піфагором розвивав Аристотель. Він розробив у своїх працях вчення про мимесисе, в якому розкривалися уявлення про внутрішній світ людини і способи впливу на нього за допомогою мистецтва. У теорії мимесиса була розроблена концепція катарсису, згідно з якою в душі глядача і слухача давньогрецької трагедії відбувалося звільнення від хворобливих афектів. На думку Аристотеля, коли людина страждає від будь-якого хворобливого переживання, його душа відокремлюється від життя суспільства. Коли ж у процесі глибокого переживання він очищається від афекту, його душа піднімається від своєї приватної одиничності до загальності, яка постає у вигляді суспільного життя. Таке розуміння принципів нормалізації психічного життя зберігається, загалом, і до теперішнього часу, руйнується при наявності самих різноманітних конкретних мелодійних прийомів, що ведуть до моральному та психічному здоров'ю.
Аристотель докладно описав музичні лади, які призводять до зміни психіки в тому чи іншому напрямку. Музика, яка звучить в одних ладах, робить людину жалісним і розм'якшеним, звучання інших ладів сприяє роздратування чи порушення. Так, Арістотель стверджував, що врівноважує вплив на психіку людини надає дорійський лад - мужній і серйозний. Фрігійський лад сприймався як неврівноважений і збудливий, лідійський - як жалібний і розм'якшує. З метою виховання добропорядних громадян рекомендувалося складати, виконувати і слухати музику, написану головним чином в дорийском ладу, а музику, написану в інших ладах, рекомендувалося до вух молодого покоління не допускати.
В античних авторів ми знаходимо безліч свідчень, що стосуються впливу музики на психічний стан людини. В епосі про Одіссея наводиться опис того, як від музики і співу рана Одіссея перестала кровоточити. Давньогрецький герой Ахілл напади своєї люті впокорював співом і грою на лірі. Знаменитий Орфей своїм співом не тільки пом'якшував вдачу людей, але також приборкував диких звірів і птахів. Суворий цар Спарти Лікург сам складав музику для свого війська і ніколи не йшов у бій, якщо його солдати попередньо не були приведені у бойовий стан звуками труб і барабанів.
Демокріт, відомий грецький філософ, рекомендував слухати музику при інфекційних захворюваннях.
У біблійній історії також можна знайти приклади впливу музики на людину. Так, біблійний пророк Давид вилікував царя Саула від смутку і туги своїм співом і грою на кіфарі.
У китайській натурфілософії, представленої в літературній пам'ятці «Люйші Чуньцю» (3 ст. До н.е.), музика розглядалася як символ порядку і цивілізації, які привносяться в хаотичну середовище для створення в соціумі певної структури, норми, ієрархії, для гармонізації суспільної життя. Причини, що викликали дисбаланс в природі і в суспільному житті, пов'язували з аномаліями в енергіях двох видів - «янь» і «інь». За допомогою музики досягалася гармонізація цих двох видів енергій, усувався хаос і відновлювався космічний та громадський порядок.
У стародавньому Китаї музика становила найважливіший елемент виховання і входила до числа наук, обов'язкових для вивчення. Китайське визначення шляхетного мужа (цзюнь-цзи) як людини, наділеної всіма якостями високої гідності - знанням ритуалу, почуттям обов'язку, проявом людяності, ставилося, перш за все, до людині освіченій. «Благородний чоловік» ніколи не розлучався з музичним інструментом. Наявність такого вважалося його видовою ознакою. Відомо, що Конфуцій, наприклад, грав на ціне (китайський музичний інструмент типу гітари) у хвилини крайньої небезпеки, демонструючи непохитну твердість духу і самовладання перед лицем смертельної загрози.
В Індії, як і в Китаї, стародавні лікарі широко використовували музику як лікувальний засіб. В оздоровчому системі «биджа Мантрас» шість звуків: «храам», «хруум», «хріім», «храйм», «храум», «хра» - і магічний звук «Ом» використовувалися для лікування багатьох хвороб. Вібрації, які виникали в організмі при вимові і пропевание цих мантр, приводили до одужання.
В історії людства була епоха, яка заклала основи сучасного мистецтва. Це епоха, яку для стислості називають античністю, сформувала цілий комплекс культурних передумов і сучасної музики. Найбільшу роль зіграли в цьому відношенні антична Греція і Давній Рим.
Основні поняття, якими ми звично користуємося, кажучи про музику, виникли в Стародавній Греції: гармонія і мелодія, ритм і метр, хор і оркестр, рапсодія і симфонія. Навіть саме слово «музика» грецького походження.
Музика по-грецьки - «мистецтво муз». У греків була музи лірики і муза танців, муза комедії і трагедії, муза історії і навіть астрономії. Але не було музи, яка відповідала б за музику. Всі вони, на чолі зі своїм ватажком Аполлоном, займалися музикою. Музика в класичній Греції проникала всюди, об'єднуючи всі мистецтва і всі науки, риторику і політику, богів і людей, небо і землю, трави і води в єдине гармонійне ціле - космос.
Музика ніколи не розглядалася в античній культурі «сама по собі», поза зв'язків з іншими мистецтвами, з іншими сферами життя. Вилучена з цих зв'язків, вона може здатися і одноманітною і примітивною. «Але музика разом з танцями, ритмом і співом наближає нас до богів»,-говорили греки. А через танець музика з'єднувалася з пластикою і живописом, через слово - з поезією та красномовством. Чи дивно, що в музичному мистецтві греки бачили найзначніше виховний засіб? Ритм і гармонія, на їхнє переконання, найглибше проникають в глибину душі і найсильніше захоплюють її.
В основі античного уявлення про музику лежить у тому, що сам світ рітмічен і гармонійний, тобто музикальний. Музика відтворює ці властивості світу і наповнює ними душу людини. Так встановлюється єдність між світом і людиною - співзвуччя (симфонія).
Виходячи з того, що в музиці втілені ритми і закони Всесвіту, греки шукали в неї ключ до пізнання світу і пізнання людини. Якщо світ гармонійний і знаходиться у вічному русі, він повинен вічно і безперервно звучати. Чому ж люди не чують цього звуку? Може бути, вони звикли до нього з дитинства? Може бути, за неуцтво не знають і не здогадуються про його існування? Або цю музику заглушають для них шуми повсякденному житті? А може бути, просто їх слух позбавлений необхідної гостроти, а розум - зосередженості? Мабуть, лише той, хто зуміє подолати всі ці перешкоди, зможе почути цю гармонію, налаштуватися відповідно з нею і жити з нею в лад. У цьому полягає суть мудрості. Звичайний же людина лише випадково або з научіння може опинитися в злагоді зі світом, тобто в правильному настрої. Головним засобом такого навчання і є музика, створена за законами Всесвіту і порад мудреця. У повсякденному житті людина легко втрачає правильний настрій, і тоді його душа і тіло уподібнюються погано налаштованої лірі. Звуки її стають все фальшиве, поки вона не приходить в повний розлад. Завдання лікаря, лікуючого таке тіло і таку душу, полягає саме в тому, щоб відновити гармонію. Лікувати - значить для кожної людини знаходити музику, здатну перевести його з розладу зі світом в гармонію з ним.
Живучи у згоді з природою, греки лише продовжували її музику у своїй, коли пронизували своє життя звуками ліри і флейти, поезією і піснею, танцями й танцями. Справжня музикальність складається, на думку Платона, не в тому, щоб одну струну підлаштувати під іншу, а в тому, щоб підпорядкувати свою душу і життя законам ритму і гармонії. Музично вихована людина «дуже гостро відчуває всяке упущення, погана якість роботи», - говорив Платон. Ні, мабуть не даремно музика розглядалася в класичній Греції не тільки як джерело радості і насолоди, але і як «головна складова частина виховання».
Всього лише сторіччя тому більшість російських людей росло під звуки села. А зараз і звуки ці стали іншими, і більшість вже росте в звуковій атмосфері міста.
Безперервний і напружений шум моторів, брязкіт і скрегіт заліза, глухуватий, тонуча в цьому хрипкому хаосі мову дорослих, дзвінкі, ще поки що прорізають шум дитячі голоси. Цвірінькання і щебетання міських птахів чути хіба що вранці, а листя дерев і зовсім давно втратила голос.
Увечері включаються телевізори, приймачі, магнітофони. У будинку і на вулиці приходить музика. Музика, навіть найкраща, стала доступнішою води з крана. Вам класику? - Будь ласка. А вам рок чи поп? - На сусідній хвилі.
Шкода, що, стикаючись в просторі, навіть дві хороших музики легко стають простим шумом, а три або чотири - шумом нестерпним, поряд з яким куди музичніше навіть діловите гудіння машин.
І тільки вночі наступають миті, коли місто насолоджується музикою тиші. Ах, якби навколо нас звучала тільки та музика, яка музики тиші!
Музика, як і будь-яке мистецтво, приносить людині задоволення. Після гарного концерту воно зберігається роками, а після виключного - все життя. І все ж головне не в цьому! Головне в тому, що задоволення це робить людину розумнішою і моральніше, облагороджує його й піднімає. Звичайно, це рідко буває «відразу», хоча й такі випадки відомі. Звичайно, цього може і зовсім не бути, якщо концерти відвідуються не заради задоволення, а заради престижу або ерудиції, але обов'язки або в гонитві за модою.
При рідкісних зустрічах з музикою справжнє задоволення і виникає рідко, і зберігається недовго. А от при постійних і звичних зустрічах душевний підйом поступово перетворюється на настрій душі, що змушує інакше жити, інакше думати і діяти. І в цьому розгортається світлому колі прискореним темпом йде саморозвиток, виявлення і духовне піднесення особистості.
Чому художнє, музичне задоволення спонукає людину до творчості? Та просто тому, що вона на мить, на годину або на день збирає в одне ціле всі його думки і почуття, всі його духовні і фізичні сили, а це і є той стан, в якому творчість стає бажаним і простою справою.
Багато художників, поетів і навіть музиканти люблять слухати музику, готуючись до власної творчості.
Крім олюднення, піднесення і спонукання до творчості, музичне задоволення здатне ще й об'єднувати, гуртувати і зближувати людей, починаючи з танцюючою під музику пари молодих людей і закінчуючи людством.
Музиці, яка в минулому столітті звучала для кількох сотень чоловік, присутніх в концертному залі, а то й кількох десятків, що заповнили салон, в нашому столітті представилася можливість об'єднувати людство. Але якщо в салон або концертний зал приходили люди, і життям, і рівнем знань і загальної культури підготовлені до зустрічі з музикою, то зараз найбільші твори музики в найкращому виконанні звучать перед сотнями мільйонів не завжди готових до її сприйняття людей.
Найбільш активна частина споживачів музики - молодь, переважною увагою якої останні десятиліття користувалися самі легкі жанри естрадної музики. Пристосовуючись до аудиторії, спочатку естрада, потім і телебачення, почасти і радіо, віддали цій музиці велику частину свого часу. Завдяки цьому якась частина дорослих людей звикла споживати молодіжні, а то й прямо дитячі шлягери, а інша втратила значну частку інтересу до музичних передачах. Оскільки радіо і телебачення - невід'ємні елементи сучасного музичного побуту, оскільки не можна не бачити зв'язку між репертуаром транслюється музики і станом побутової музичної культури.
Для слухання музики як мистецтва недостатньо того, щоб грали музиканти і співаки співали, потрібні вибір, підготовка і концентрація уваги. І тоді якихось 30 хвилин звучання моцартівської симфонії здатні збагатити нас більше, ніж 20 років сприйняття нейтрального музичного шуму.
Напевно, є і така музика, яка і розрахована на розсіяне сприйняття її між іншим. У всякому разі, потреба в такій музиці є. Композитори XVIII століття писали чимало музики для обідів і бенкетів чи прогулянок по парку. Музиканти, що виконували цю музику, майстерно ховалися в кущах, замінюючи солов'їв і канарок для світської натовпу, що рухається по алеї або пливе по лона вод у прикрашеної квітами човні.
Тепер прогулянки під музику доступні всім. Тільки місце музикантів зайняли потужні гучномовці. Така садово-прогулянкова і застільна музика схожа на гарні шпалери і святкове освітлення. Вона допомагає створити атмосферу гуляння, і за це їй, зрозуміло, дякую. Але це ще не та музика, яка в повній мірі є мистецтвом. Хоча б її писали великі композитори. Справжнє мистецтво - результат вищої концентрації духовних сил композитора і музикантів, і воно вимагає такої ж концентрації й від слухачів. Такий здібності напружено і уважно слухати не вимагає, але зате і не розвиває ніяке інше мистецтво. На мить відволікшись від розглядання картини або читання вірша, ви можете повернутися і почати сприйняття спочатку. У музиці все миттєво і необоротно. У цьому сенсі її сприйняття можна було б порівняти з самими душевними моментами людського спілкування. Якщо ви розповідаєте про щось важливе, а людина один раз позіхнув і два рази відволікся, то навряд чи вам захочеться ще коли-небудь поділитися з ним своїми щирими почуттями. Цей музикант (чи співак) протягом цілого концерту веде з нами розмову найвищої задушевності. Сприймати таку бесіду за законами нейтрального фону або розваги було б бездушно, нелюдяно. Зрозуміло, такі музиканти і співаки ще не становлять більшості, але саме вони роблять музику мистецтвом. Тому дуже важливо, щоб при виборі музика для слухання будинку саме такі співаки та музиканти були в центрі нашої уваги.
Звичайно, можна захоплюватися детективами, а Тютчева або Толстого читати в рідкісні хвилини для душі. Так і в музиці можна годинами крутити який-небудь популярний шлягер. Головне, щоб були і рідкісні хвилини зустрічі з музикою для душі. А вже вона поступово все поставить на місце. Така музика, правда, не переважає на радіо, ні на телебаченні, і вже тому рано чи пізно виникає потреба купувати платівки із записами улюблених композиторів, виконавців, улюблених творів.
Інтерес до сучасної, до нової музики в музичному побуті сім'ї є одним з ключових ланок всієї нашої музичної культури. Цікавлячись новою музикою, розуміючи її пошуки і радіючи її досягненням, підтримуючи найкращі з її результатів, прості любителі музики стають справжніми співучасниками її творчого розвитку.
Як відомо, у всякій справі найважче початок. Накопичивши досвід спілкування з серйозною музикою, легше вже розібратися, що до чого, стикаючись з новим або з незнайомим твором. Але для першого знайомства небезпечно зіткнення з незрозумілою, невдалою або просто поганий музикою, особливо якщо за нею закріпилася завищена з різних причин оцінка. Таких творів і в сучасній, і в старій музиці чимало. Але є, звичайно, і такі твори, які здатні відразу захопити і самих любителів музики. Це, наприклад: «Полонез» М. Огінського, «Вальс-фантазія» М. Глінки, «Болеро» М. Равеля, «Місячна соната» Бетховена, «На трійці», «Баркарола», «Осіння пісня» П. Чайковського, «Рондо-каприччиозо» К. Сен-Санса, Сіль-мінорна симфонія В. Моцарта, «Світанок на Москві-річці» М. Мусоргського, «Шехеразада» М. Римського-Корсакова, перші частини фортепіанного і скрипкового концертів П. Чайковського, романс из музыки к кинофильму «Овод» Д. Шостаковича, Второй фортепианный концерт С. Рахманинова, музыка к пушкинской «Метели» Г. Свиридова. Для приобщения детей к современной серьезной музыке С. Прокофьев специально написал симфоническую сказку «Петя и волк».
Крім живого слова музикантів і знавців музики, до її розуміння нас наближає література про неї.
Для розвитку музичної культури вкрай важливі роботи, доступні любителям музики, здатні допомогти формуванню публіки і музичного виховання дітей. Такі, наприклад, роботи Т. В. заново, І. І. Соллертинского, Б. В. Асаф 'єва. Яскраво і цікаво писали про музику видатні музиканти і виконавці. Досить назвати імена Ф. І. Шаляпіна, Г. М. Когана, Г. Г. Нейгауза. К счастью, как правило, просто и доходчиво, образно и стилистически увлекательно писали о музыке сами композиторы: А.Серов, П.Чайковский, Н.Римский-Корсаков, Д.Шостакович, Д.Кабалевский, а из зарубежных - Р.Шуман, Г.Берлиоз, Р.Вагнер и др. Бесценны для понимания музыкального творчества и музыкальной культуры в целом письма композиторов, из которых наряду с письмами Шумана, Берлиоза и Верди назовем письма М. Мусоргского, П. Чайковского. Разумеется, мы не собираемся исчерпать имена, нам хотелось бы только, чтобы первое знакомство с литературой о музыке не стало бы для любителя музыки и последним и чтобы это знакомство сделало слушание музыки глубже и разносторонней. Хорошая книга о музыке в семейной библиотеке так же незаменима, как записи и пластинки.
Осознание жизненных возможностей и задач музыки куда важнее, чем поверхностная эрудиция в именах, датах и произведениях. Легкомысленное отрицание легкой музыки ничуть не лучше равнодушия к музыке серьезной. Но музыкальная культура состоит не в том, чтобы понемногу потреблять и ту, и другую, а в том, чтобы ясно понимать незаменимые возможности и границы каждой из них. Изучение особенностей хотя бы основных жанров невольно приведет к необходимости исторических знаний о музыке. Тогда оживут музыкальные биографии, а разрозненные факты и даты сложатся в нашем сознании в музыкально-исторический процесс. Для общей музыкальной культуры достаточно основных контуров, овладение которыми потребует не так уж много времени. История музыки позволит по-иному, по-новому осмыслить и всю историю культуры, без знания которой было бы неверно считать себя культурным и образованным человеком.
Отже, людина прагне зробити свій будинок затишним і красивим. Як часто він сподівається досягти цього за допомогою речей!
А між тим самий дешевий і доступний спосіб наповнити будь-який простір красою - музика.
Музика займає багато менше місця, ніж шафи, дзеркала і дивани, стелажі і стінки з курними недоторканими книгами. Але вона здатна наповнити звільнене простір енергією живого руху, співом і танцями, зустрічами і домашніми концертами.
Музика живе і всередині людини, і в глибині дійсно необхідних йому речей. Її глушать зайві дивани й нікчемні ганчірки, її псує деренчання дорогого посуду і кришталя, її не дають почути несмачні недоладні люстри і торшери, а в м'яких меблях її перемагають важкі сни.
Необхідно допомогти музиці вийти з глибини душі і глибини речей і об'єднатися у прекрасну, хвилюючу і благотворно виховує і дітей і дорослих гармонію, повну справжньої, свіжої та прозорою життя.
Сучасне життя ганяє нас неосяжними просторами, і те, що ще недавно називалося рідним домом, все більше стає тимчасовим притулком. Квартира, дача, бабусин будинок, піонерський табір або будинок відпочинку, чи готель, або турбаза, клетушка в приватному секторі або палатка в поході - ми з дитинства вже звикаємо до цих змінюють один одного формам житла та побуту. Але, свідомо чи несвідомо, всюди, де доля змушує нас затриматися більше, ніж на добу, ми поспішаємо хоча б частково реалізувати той образ рідного дому, який живе в нашій свідомості. І знову виявляємо, що легше всього перевозиться і скрізь допомагає розташуватися як вдома пісня про рідний дім, про рідних людей, про рідний край. Музика потрібна людині в пустелі і тайзі, в океані і в космосі. Оточуючи нас красою і затишком, вона одночасно зв'язує нас з навколишнім світом. Вона як би нагадує нам про те, що рідним домом людства є Всесвіт.
I .2 Сущность и особенности восприятия музыкального произведения.
Музыка глубоко и многообразно воздействует на чувства, мысли и волю людей, благотворно сказывается на их созидательном труде и опыте, участвует в формировании личности.
Восприятие является таким же необходимым внутренним двигателем самого существования, исторического развития и социально-значимого влияния музыки, как и создание и исполнение. Оно же, будучи естественным путем и способом приобщения человека к идейно-художественному ее содержанию, выступает в качестве искусного инструмента творческой деятельности композитора и исполнителя музыкального критика и музыковеда исследователя.
Совершенствование восприятия - слушательского, композиторского, профессионального и любительского - неотъемлемый аспект дальнейшего обогащения музыкальной культуры.
Проблемы восприятия музыки приобретают особую остроту так же при художественно-эстетическом анализе музыкальной атмосферы, окружающей современного слушателя. Ее интенсивность и состав, складывающийся под все более мощным влиянием массовых музыкальных коммуникаций и испытывающие растущую зависимость от личных фонотек, характеризуются сложными отношениями «серьезного» и «развлекательного», «чистого» и «прикладного», самостоятельного и фонового музыкальных компонентов. При этом обнаруживается множественность действенных способов и установок восприятия музыки, путей слушательского к ней приобщения человека, а, следовательно, и духовных его результатов, неоднозначность ее формирующего влияния на музыкально-эстетический мир слушателя.
Музыка, как и другое любое искусство, способна воздействовать на всестороннее развитие ребенка, побуждать к нравственно-эстетическим переживаниям, вести к преобразованию окружающего, к активному мышлению. Наряду с художественной литературой, театром, изобразительным искусством она выполняет социальную воспитательную функцию.
Музыка, как и другие виды искусства, отражает действительность. В опере и балете она характеризует поступки, отношение, переживание героев. В музыке изобразительного характера, которую можно назвать «музыкальной живописью», «рисуются» великолепные картины природы. В повседневной жизни музыка сопровождает человека, выявляет его отношение к окружающему миру, обогащает духовно, помогает трудиться, отдыхать. По выражению композитора Б.В.Асафьева, музыка - «образно-звуковое отображение действительности». В ней слышится живая речь - взволнованный или спокойный рассказ, прерывистое или плавное повествование, вопросы, ответы, возгласы.
Для характеристика музыкального образа немалое значение приобретает сочетание выразительных средств в музыке с поэтическим словом (в песне), с сюжетом (в программной пьесе), с действием (в драматизированной игре, танце). Музыкальный образ делается более конкретным, понятным слушателю.
Под «музыкальным языком» понимается весь комплекс выразительных средств: передача мыслей, чувства, то есть содержание произведения, характеристика выразительных информаций, ритмического богатства, гармонического звучания, тембровой окраски, темповых, динамических нюансов и структур произведения.
Сила воздействия музыки зависит от личности человека, от подготовленности его к восприятию. Надо развивать восприятие музыки как деятельность активную, подобную пению, игре на инструментах. Но это сложная работа, так как она связана с тонкими, глубокими переживаниями. Их и выявлять трудно, и наблюдать нелегко, и особенно сложно формировать. Необходимо прежде всего понять, о чем «рассказывает» музыка. Естественно, что слушатель как бы мысленно следует за развитием музыкальных образов.
Музыкальное восприятие - сложный, чувственный, поэтический процесс, наполненный глубокими внутренними переживаниями. В нем переплетаются сенсорные ощущения музыкальных звуков и красота созвучий, предыдущий опыт и живые ассоциации с происходящим в данный момент, следование за развитием музыкальных образов и яркие ответные решения на них.
Дети неоднократно слушают песню, разучивают ее. Необходимость правильно исполнить мелодию заставляет их внимательно вслушиваться в интонации, общее звучание. Различая образный характер и форму произведения (вступление, части, фразы), средства музыкальной выразительности (динамические и темповые оттенки, регистровые изменения, метроритмические особенности), ребята двигаются, одновременно воспринимая музыку и ее своеобразный «язык».
Восприятие всегда тесно связано с осмыслением и осознанием того, что человек видит, слышит, чувствует. Воспринять какой-либо объект или предмет - это значит отнести его к какому-то определенному классу, как правило, более общему, чем данный единичный предмет. Поэтому восприятие является первым этапом любого мыслительного процесса. Это дало американскому психологу Дж. Брунеру определить восприятие, как процесс категоризации, в ходе которого организм осуществляет логический вывод, отнеся сигналы к определенной категории.
Когда мы воспринимаем музыкальное произведение и с первых же тактов говорим, что это - Шопен, а это Бетховен, то мы тем самым совершаем акт категоризации, относя услышанное к определенной эпохе, определенному стилевому направлению, определенному композитору.
На основе формальных признаков темпа и лада музыкального произведения можно выявлять конкретное настроение, передаваемое данным произведением. Однако процесс художественного произведения и его познания не есть чисто логический акт, а скорее эмоциональное вчувствование в его содержание, и поэтому законы логического восприятия при всей их важности имеют подчиненное значение непосредственному движению души.
То, как человек воспринимает мир, зависит от свойств наблюдаемого объекта, от психологических особенностей самого наблюдателя, его жизненного опыта, темперамента, состояния в данный момент. В экспериментах Дж.Брунера детей из богатых и бедных семей просценировать на экране размер десятицентовой монетки, выяснилось, что дети бедняков гораздо чаще преувеличивают размер той монетки, которую просили показать экспериментатору. Этот феномен Дж.Брунер объяснил постоянной озабоченностью о деньгах, которая существует в бедных семьях.
Восприятие человека различных объектов во многом определяется его ожиданиями, задаваемыми соответствующей установкой. Под этим психологическим образованием понимается особая готовность и предрасположенность человека предвосхищать события и проявлять свою реакцию в соответствии с ожидаемым.
Традиционное определение музыкального восприятия включает в себя способность переживать настроение и чувства, выражаемые композитором в музыкальном произведении, и получать от этого эстетическое удовольствие.
Основной путь развития музыкального восприятия - это повышение тонкости звуковысотного слуха и его производных, а так же расширение круга знаний о музыкальных стилях, жанрах.
Одним из важных принципов деления музыкального произведения является различение их по принципу принадлежности к «серьезному» или «легкому» жанру. Деление на музыку «духовную» и «бездуховную» возникло еще в средние века. В Западной Европе и в России к бездуховной относили музыку, исполняемую на народных гуляниях и карнавалах жонглерами, скоморохами, шпильманами. В противовес этой «низкой» музыке, исполняемой бродячими музыкантами, к «высокой» и духовной музыке относилась та, которая звучала в соборах во время богослужений.
Признавая содержание различий в существовании музыки серьезной и легкой, надо учитывать, что развились эти жанры из синкретизма фольклорного искусства в результате потребностей общественной практики. Различия в содержании жанров привлекло за собой и различия в характеристиках особенностей музыкального восприятия.
Для развития личности человека необходимо восприятие музыки обоих жанров. То, что воспитывается в личности человека в процессе общения с музыкой одного плана, вероятно, не может быть замещено и возмещено музыкой другого.
Громадную роль воздействия музыки на человека, вероятно надо искать в бессознательной сфере психики.
В субъективном переживании резонанс с коллективным бессознательным достигается через соответствующее использование средства музыкального выражения - мелодии и гармонии, темпа и ритма, динамики и логики, регистра и тембра, фактуры и оркестровки, структурной организации формы музыкального произведения.
Любой человек, обладающий простым физическим слухом, может определить, где звучит музыка, а где простой шум, производимый различными предметами, машинами или другими объектами. Но услышать в звуках музыки отражение тончайших движений и выражение серьезных глубоких переживаний дано не каждому. Развить музыкальное восприятие - это значит научить слушателя переживать чувства и настроение, выражаемые композитором при помощи игры звуков, специальным образом организованных. Это значит включить слушателя в процесс активного сотворчества и сопереживания идеям и образам, выраженным на языке невербальной коммуникации; это означает также и понимание того, при помощи каких средств художник, музыкант, композитор, исполнитель достигает данный эстетический эффект воздействия.
Далеко не сразу молодой и неопытный слушатель может постичь всю глубину серьезного музыкального сочинения в полном объеме. Для этого необходимо иметь достаточный уровень развития специальных музыкальных способностей - слуха, памяти, мышления, воображения. Все они развиваются в процессе целенаправленных музыкальных занятий, которые в общеобразовательной школе, имеющей дело с потенциальными потребностями музыкальной культуры, включает в себя пение в хоре, занятия ритмикой, повторное прослушивание одних и тех же музыкальных произведений, разучивание мелодических тем, которые встречаются в прослушиваемом произведении, изучение биографии композиторов и особенностей их творческого пути.
На первых этапах развития музыкального восприятия неопытный слушатель воспринимает главным образом «внешний слой» музыкального произведения. Здесь восприятие смутное и нерасчлененное. На последующих этапах слушатель осознает отдельные детали и фрагменты сочинения. На этапе сформированного восприятия произведение осмысливается как целиком, так и с отчетливым слышанием деталей.
Порядок постижения музыкального произведения в процессе его восприятия:
Выявление главного настроения;
Определение средств музыкальной выразительности;
Рассмотрение особенностей развития художественного образа;
Выявление главной идеи произведения;
Понимание позиции автора;
Нахождение в произведении собственного личностного смысла.
Каждая из этих направлений работы связана с постановкой перед учащимися проблемных заданий.
Любое восприятие представляет собой процесс категоризации - отнесение данного предмета к тому или иному классу однотипных предметов. Однако в художественном восприятии к этому процессу подключаются механизмы эмоционального заряжения и сопереживания. Человек почти никогда не воспринимает объект в объективно-нейтральном плане. Почти всегда он прибавляет к увиденному и услышанному нечто из своего прошлого опыта, который проецируется на то, что воспринимают, то, что видят и слышат.
Восприятия легкой и серьезной музыки несмотря на то, что основываются на одинаковых физических процессах, на психологическом уровне сильно отличаются друг от друга. Обращение к каждому из этих двух музыкальных пластов связано с наличием различных социально-психологических потребностей и то, что может быть удовлетворено с помощью одного, не может быть удовлетворено с помощью другого.
Ответ на вопрос о таинстве воздействия музыки на человека надо искать скорее всего в бессознательных пластах его психики. Восприятие и переживание ритма имеет много общего с физиологической реакцией навязывания ритма. Но здесь еще много проблем, которые ждут своих исследователей.
Возникновение художественного образа музыкального произведения в момент его восприятия слушателем во многих случаях оказывается связанным с механизмами проекции, которые обуславливаются социально-демографическими показателями слушателя. По характеру образов, возникающих в сознании слушателя в процессе восприятия, можно составить представление об уровне его нравственного развития. Развитие музыкального восприятия связано с обогащением художественного и жизненного опыта слушателя, а так же постановкой перед ним в ходе целенаправленного восприятия проблемных заданий и вопросов, активизирующих мыслительные и эмоциональные процессы. Достижение высшего уровня развития музыкального восприятия связано с возможностью слушателя ощущать «пиковое переживание» в том понимании, как его трактует А. Маслоу.
Восприятие музыки при слушании ее - самый распространенный вид ее деятельности, доступный каждому, а не только музыкантам. Диапазон ее очень широк. Слушать можно публичные концерты с участием профессионалов, домашнее музицирование, разнообразные радио и телепередачи, посвященные вопросам музыкального искусства. Каждый слушатель руководствуется своими интересами, опираясь на свой жизненный опыт, удовлетворяя свои запросы.
Педагоги-музыканты должны иметь определенный уровень слушательской и исполнительской культуры, от которого во многом зависит эффект воспитательского воздействия на ученика, быть хорошо подготовленными в области музыкознания, обладать художественным вкусом. Помимо этого надо знать психологические и возрастные возможности детей в области музыкального восприятия, особенности их голосового аппарата. Но перечисленные знания лишь одна из сторон деятельности педагога-музыканта. Он должен еще умело передать определенную часть своего опыта ребенку, и именно в тот период его развития, когда это будет оптимально, сделать это в такой форме, чтобы музыка стала для ребенка радостным открытием.
Ведущим видом в детской музыкальной деятельности является слушание-восприятие. Ведь для того, чтобы разучить песню ее надо сначала услышать, а выучив, прислушаться, выразительно ли она спета, как звучит. Двигаясь под музыку, надо слушать ее постоянно, следить за развитием, передавая настроение и характер произведения.
Музыка прежде всего - язык чувств. Знакомя ребенка с произведениями яркой эмоциональной окраски, его побуждают к сопереживанию, к размышлению об услышанном. В представлении детей музыка всегда о чем-то повествует, поэтому они ждут рассказа о содержании музыки, проявляют живой интерес к программным пьесам, поэтическим текстам песен.
В свое время психолог Б.М. Теплов отмечал, что музыка не может быть понятна детьми вне опоры на немузыкальные средства. Поэтому так важно включить в репертуар произведения программного характера.
Оставлять ребенка на уровне лишь общего восприятия вряд ли целесообразно. Прислушиваясь к музыкальной речи, он способен уловить связь между эмоционально-образным содержанием произведения и выразительно-изобразительными средствами, ознакомление с которыми ему доступно.
Для развития умений слушать и воспринимать музыку важную роль играет музыкально-сенсорное восприятие ребенка. Оно предполагает развитие у детей восприятия звуков различной окраски и высоты в их различных сочетаниях.
В основе развития музыкального восприятия лежит выразительное исполнение произведения, умелое использование слова и наглядных средств, помогающих раскрыть его содержание.
Содержание музыки хорошо воспринимается детьми, если привлекается художественная литература - короткий образный рассказ, сказка, стихотворение.
Научные представления о музыкальном восприятии формировались на стыке многих наук, в различной степени «осознавших» свою причастность к судьбам музыкознания. В этом ряду находятся дисциплины музыкального цикла, многие смежные с музыкознанием науки и ключевые для обществоведения области научного знания. Наряду с историческим и теоретическим музыкознанием, музыкальной психологией и эстетикой, музыкальной акустикой мощные формирующие импульсы исходят от собственно психологической науки, от этнографических и лингвистических дисциплин. Возрастает влияние таких областей знания, как теория систем и теория информации.
В большинстве случаев сфера восприятия музыки остается при этом удаленной периферией, а не фокусом научного внимания. Отсюда множество увлекательных, но не достаточно обоснованных о нем суждений, дополнительные трудности в разработке корректных методик его многостороннего анализа.
А. Моль предложил трактовку восприятия музыки как информационного процесса. Весьма проблематично усматривая в историко-теоретическом музыкознании лишь «догматы», бесполезные для исследователей восприятия музыки, он высказал соображение о путях и методиках его экспериментального изучения. Однако в своем теоретико-информационном анализе данного процесса он остановился перед феноменом художественного и эстетического в музыке. Подводя итоги исследования А. Моль вынужден был констатировать, о музыке как о «эстетическом сообщении» нельзя сказать ничего определенного, чем то, что такое сообщение «непереводимо и индивидуально».
Процесс восприятия музыки составляет неотъемлемую характеристику развития музыкальной культуры, ибо он подчинен общим тенденциям совершенствования нашего общества и включен в них как фактор нашего духовного обогащения, идейного, эстетического, этнического воспитания.
Традиционный интерес музыкантов к психологии, а психологов - к музыке, приведший на рубеже нашего века к возникновению новой отрасли музыковедческих знаний - так называемой музыкальной психологии, сейчас вновь демонстрирует свою естественность и плодотворность. Сыграв важную роль в самом формировании теории музыкального восприятия, этот интерес остался непременным условием научного постижения, мотивизации, динамики и результативности процесса восприятия музыки, в частности тенденцией углубления в музыку воспринимающего субъекта и приобщение к ней.
Психологический анализ музыкального восприятия обогащает общее представление о перцептивной деятельности, ибо принадлежит наиболее сложной по своей организации и загадочной для психологов эстетической сферы духовной жизни личности.
Восприятие музыки неотъемлемо принадлежит духовному миру слушающего ее человека. Однако полноценно выполнять высокую миссию социализации, нравственного и психологического развития личности, свои познавательно-коммуникативные функции оно может лишь при том условии, что становится восприятием художественно-эстетическим. «В мир искусства... можно войти только как в художественный мир», но путь в художественный мир недоступен для эстетически неразвитого человека.
Эстетическое и художественное в процессе восприятия музыки выступают не только в качестве двух постоянно присутствующих начал, но и в динамичном их взаимопревращении. Во-первых, этот процесс можно рассматривать как переход художественного в эстетическое, поскольку художественная правда становится истиной для воспринимающего только тогда, когда он открывает в ней эстетическую ценность. Такова концепция В.И. Мозепы, согласно которой, указанное преобразование есть сущностное качество полноценного восприятия произведения искусства. Следуя ей, мы должны будем также предположить, что благодаря функционированию этого эстетического мелодизма, музыка становится в сознании слушателя реальным, «непосредственно включенным в практическую жизнедеятельность» отображением действительности, что таким же способом реализуется единство собственно музыкальной стороны восприятия как духовной деятельности и эстетического отношения к миру звуков, содержащуюся и в чувственно-предметной деятельности. Это необходимый аспект эстетического анализа музыкального восприятия.
Во-вторых, правомерно полагать, что здесь подобно восприятию других искусство художественное, преобразуясь в эстетическое, неисчерпаемо и постоянно воссоздается благодаря со-творческому характеру перцептивного действия. Слушатель обращен к музыке как личность, содержательная не только в эстетическом, но и в художественном отношении. Его художественный облик обнаруживается в музыкально-стилевых и музыкально-жанровых предпочтениях и антипатиях, во внутренней большей или меньшей чуткости к художественной индивидуальности композитора и исполнителя.
Восприятие искусства связано так же с художественными преобразованиями в духовном мире слушателя-зрителя. Они неизбежны хотя бы потому, что происходит внутренняя «настройка» на воспринимаемое произведение или факт искусства, на их индивидуально и исторически-стилевые художественные особенности.
Точная целевая настройка является условием подлинного полноценного восприятия данной музыки. То есть либо оно должно быть готово к систематическим, притом глубоким стилевым перестройкам, либо обречено на несообразный в стилевом отношении подход к музыке.
Возрастает так же влиятельность этнофольклористических разработок, позволяющих глубже понимать связи слушательского восприятия с народно-песенной традицией, с общенациональными и локально-этническими особенностями народного музицирования.
Определенное представление о музыкальном восприятии непременно присутствует в любом осмыслении музыки, будь то музыковедческий анализ, оценки музыкального критика или «обыденное» о ней рассуждение. Даже те музыкальные дисциплины, для которых восприятие музыки есть исконный и основной инструмент исследования, сегодня стремятся уточнить возможности этого инструмента. Подобно многим современным техническим и естественным наукам, они начинают изучать взаимодействие объекта с прибором (в данном случае звучащей музыки с музыкальным слухом - прибором исследователя). Внутренние импульсы к специальному анализу феномена музыкального восприятия возникают и тогда, когда мы стремимся объяснить тот или иной факт воздействия музыки, найти разгадку странного для нас самих равнодушия к ней окружающих, оправдать парадоксы «инакослышания» музыкального произведения, представляющегося нам самим несомненным в своем образно-эмоциональном содержании.
Для музыкальной педагогики взаимосвязь музыкального воспитания и развития, обеспечение социальной эффективности педагогического начала в этой сфере духовного развития личности было и остается одной из непреходящих теоретических проблем и практических требований, постоянно обновляющихся в своем содержании по ходу культурного обогащения нашего общества. Более того, остро ощущается необходимость специального, соответствующего задачам реформы школьного образования, анализа результативности педагогического управления процессом развития музыкального восприятия.
Выделить основные стадии индивидуального развития музыкального восприятия так же сложно, как и развитие исторического. Однако является уже несомненным, что и данный процесс сопряжен с внутренними перестройками восприятия, затрагивающими, в частности, мелодические его характеристики. Такой перестройкой можно считать, к примеру, формирование у ребенка ладового и гармонического слуха, способность чувствовать выразительность интонационно-интервального строения и наиболее характерных типов движения мелодий, специфическую (функциональную и красочную) выразительность ее гармонического сопровождения. Исследования показали также, какой значительный путь может пройти детское восприятие мелодии на протяжении даже немногих лет приобщения к музыке.
С мелодией органически связаны происходящие в музыкальном онтогенезе процессы совершенствования эстетико-психологических механизмов восприятия музыки.
Существенным обстоятельством, что происходит с мелодическим слухом при становлении музыкального восприятия является и то, что оно формируется не только в практике слушания, но и пения - исполнение музыки, а так же и музыкально-игровых действий. Ограниченная связь этих способов детского музицирования и при стихийном общении с музыкой в условиях образовательно-воспитательного процесса не исключает целесообразности выявления того специфического, что может вносить в восприятие мелодии каждый из нас.
Восприятие музыки, слуховое по своей модальности, подчинено закономерностям работы слухового анализатора, который, тесно взаимодействуя со зрительным, слушательным и остальными анализаторами, по-своему обеспечивает жизнедеятельность и само существование человека предоставляет ему не восполняемую информацию о действительности, о свойствах и признаках вещей.
Вероятно, человеческое восприятие неотделимо от внутренних мыслительных исканий. При обработке чувственных впечатлений в нем происходит «процесс своеобразной постановки проблемы, выдвижение гипотез, их проверка и превращение в истинное знание».
Восприятие мелодии связано с особой внутренней активностью. Нет оснований усматривать в ней некое свободное, не подчиненное прослушиваемой музыке, продуцирование субъективно приемлемых интерпретаций, хотя именно это пытаются доказать некоторые искусствоведы.
Как специально полученная дисциплина, восприятие музыки начинает формироваться в середине прошлого века. Именно в это время происходит выделение общей психологии из философии, оформляется ее научная проблематика и методы экспериментального исследования.
Одним из основных направлений в складывающейся научной дисциплине стало психофизическое изучение функционирования слухового анализатора. Большой вклад в разработку и понимание этой проблемы внес Г. Гельмгольц. В своем труде «Учение о слуховых ощущениях как физиологическая основа теории музыки» по праву считающемся первым музыкально-психологическим исследованием, Гельмгольц основное внимание уделил обучению акустических и психофизиологических факторов восприятия музыки. Впервые были экспериментально исследованы механизмы звуковысотного и тембрового слуха, изучены свойства звука и способы его переработки в сенсорных системах. Особенно важным в создании научных методов в психологии восприятия музыки стала разработанная им «резонансная теория», обосновывающая введенное еще Ж.Ф. Рамо деление музыкальных созвучий на консонансы и диссонансы.
В целях объяснения связи между ощущениями и объективными характеристиками звуковых раздражителей, Гельмгольц подчеркнул важность психологического фактора в процессе восприятия и недостаточность только физиологической интерпретации природы слухового ощущения. Это положение, по существу объясняющее специфическую активность процесса восприятия, в дальнейшем сыграло важную роль в постановке проблем, связанных с непосредственным изучением восприятия музыки. Гельмгольц показал так же необходимость изучения структурных закономерностей как самого музыкального явления, так и его психологического отражения в восприятии. Б.М. Теплов писал: «Человеческое ухо никогда, кроме как в акустической лаборатории, не имеет дело с простыми звуками. Человеческий слух, в том виде как он реально существует, создался в процессе восприятия сложных звуков».
Многие исследователи рассматривали внемузыкальные явления, возникающие в процессе воспроизведения музыкального произведения. Это, например, зрительные образы и ассоциации, сюжеты и символические фигуры, картины, световые и цветовые эффекты.
Было показано, что наличие музыкальных явлений нельзя считать обязательным условием адекватного восприятия музыкального произведения, но присутствие их у большей части испытуемых позволяет проследить «окрашенность» переживания слушателя. Как считают некоторые исследователи, характер внемузыкальных явлений определяется развитостью чувственной сферы субъекта, например, интермодельные ассоциации, которые образуются в процессе восприятия музыки, в форме употребления элементов музыкального восприятия, элементов реальной познавательной деятельности.
Изучение связей внемузыкальных явлений с интеллектом и эмоциональной сферой подтвердила мысль Б.М. Теплова о том, что музыка представляет собой комплексный раздражитель, вызывающий целостную акцию всего организма.
А.Г. Костюк, решая вопрос об элементарном восприятии музыки, приходит к мысли о специфичности эмоционального компонента и считает, что возникающая эмоция, благодаря композиционной структуре произведения, становится логичной и упорядоченной. Эта мысль опирается на приведенные автором эксперименты, показывающие, что мажорные реакции мышц гортани, сопутствующей эмоциональному отражению музыки, носят интонирующий характер.
Воспитывая детей, развивая из способности, обогащая духовно, нельзя ограничиться только пением и ритмикой. Необходим специальный раздел слушания музыки, позволяющий (в определенной системе) знакомить ребят с более разнообразными, более сложными произведениями, чем те, которые они могут исполнить. Это откроет перед детьми еще один путь обогащения их музыкального опыта.
Важными особенностями репертуара, предназначенного для слушания, должны быть идейная и тематическая направленность, жанровое разнообразие с учетом возрастных возможностей ребят.
Репертуар, отобранный в определенной последовательности, отвечает задачам воспитания эстетического отношения к окружающему. Поэтому имеет значение, с какой музыкой нужно знакомить детей в различных классах, какие чувства при этом воспитываются. Особое значение имеет усложнение музыкальных образов, разнообразие средств их выразительности. В репертуар входят произведения классики, современной и народной музыки. Они отличаются своеобразием музыкального языка, а также жанровыми признаками, индивидуальным подчерком композиторов.
Ребенок воспринимает музыку непосредственно, активно откликаясь на художественный образ, поэтому так важно реалистическое, правдивое отображение действительности. Музыковед И. Нестьев отмечает, что существенным источником являются реальные звуки природы, интонация человеческой речи. Произведения, возникшие на их основе, очень любимы детьми.
В процессе обучения ребята обогащаются впечатлениями, их кругозор с возрастом расширяется.
Сложный процесс детского музыкального восприятия предполагает использование художественного исполнения произведений, слова учителя и наглядных средств.
Художественное исполнение музыки - это выразительность, простота, точность. Здесь недопустимы различного рода упрощения и искажения, которые лишают ребят нужных эмоциональных переживаний.
Слово педагога должно быть кратким, ярким, образным и направленным на характеристику содержания произведения, средств музыкальной выразительности. Живое восприятие звучания не следует подменять излишними разговорами о музыке, ее особенностях. Перед слушанием пьес необходимо направляющее слово учителя.
Слово педагога о музыке должно разъяснить, раскрыть чувства, настроение, выраженные музыкальными средствами. Даже голос педагога эмоционально окрашивается в зависимости от характера произведения.
Итак, произведения должны отличаться высокими художественными качествами - идейным содержанием, способом выражения, чтобы вызвать сопереживание и воздействовать на внутренний мир ребенка.
Часто источником возникновения музыки являются реальные звучания природы и живые интонации человеческой речи. Музыковед И. Нестьев отмечал, что с древнейших времен человек стремился воспроизводить в пении или в инструментальных наигрышах то, что он слышит вокруг себя: щебетание птиц, грохотание грома, журчание ручья, жужжание прялки. Он так же отмечает, что основу музыкального искусства составляет осмысленная, чувственно-выразительная речь человека.
Таким образом, ребята слушают разнообразную вокальную и инструментальную музыку, самостоятельно отличают различные выразительные средства и характер музыки, узнают произведения различных композиторов современности и классики.
I .3 Анализ понятия «катарсис» в музыке.
Еще Аристотель подчеркивал, что самым значимым элементом восприятия музыкальных произведений и трагедий, является необычайно сильное переживание, названное им катарсисом .
Проблемой эмоциональных переживаний, возникающих в процессе созидания и восприятия художественных произведений, указывали самые крупные исследователи: Лессинг, Л.Н. Толстой и др.
Основную главу своей «Психологии искусства» Л.С. Выготский посвящает проблеме катарсиса.
И все же работы, посвященные художественным эмоциям, весьма немногочисленны. Среди них особое место занимает книга С.Х.Раппопорта «Искусство и эмоции». В этой книге проводится мысль о необходимости разделения всех человеческих эмоций на два вида: «художественные» и «обыденные» («жизненные»). Раппорт утверждает мысль, что «самые, казалось бы отрицательные эмоции, поднявшись на уровень художественных, приносят положительный эффект».
Сопереживание воображаемому герою как специфически художественная эмоция, носит в той или иной мере обобщенный характер. Она способна подниматься над своей личной, имеющей ограниченный характер эмоциональной практикой: автор () может сопереживать таким крупным и сложным, представляющим наиболее существенные для данной социальной ситуации переживаниям, до которых он в своей не поднимется и не может подняться.
Художественное сопереживание воображаемому герою - это некая первооснова дальнейших эмоциональных образований, оно возникает в известной мере автономно от последующего развития процесса художественных переживаний и зависит прежде всего от богатства, содержательности произведения, совершенства его художественной формы.
Сопереживание художественному образу принципиально отличается от обычных житейских чувств тем, что носит в известной мере фиктивный, контролируемый, преднамеренный характер.
Аристотель так говорил о катарсисе: «Трагедия есть подражание действию важному и законченному, имеющему определенный объем... посредством действия, а не рассказа, совершающее путем сострадания и страха очищение подобных аффектов».
Н.Б.Берхин:
Художественный образ в искусстве, т.е. то, что называют художественным образом, принципиально отличен от представления: художественный образ, в отличии от представления, выступает как мерка, эталон не реальных предметов и явлений, а воображаемых, фиктивных, носящих особый, художественно-условный характер.
Художественный образ всегда облечен в прекрасную форму и, что еще более важно, обозначает не истину, а ценность.
Поскольку художественный образ обозначает не истину, а ценность, то овладение его содержанием должно выступать и как оценка этого содержания. Но так как в искусстве ценность обозначается не понятием, а чувственным образом единичного конкретного явления, то эта оценка должна выступать обязательно как оценка эмоциональная. Именно для того, чтобы усилить эмоциональное отношение к той ценности, которая обозначена художественным образом, он (этот образ) и обладает той особенностью, что всегда выражен в прекрасной форме. Именно художественный образ и является необходимой первоначальной клеточкой полноценного акта взаимодействия с художественным произведением.
Восприятие искусства, таким образом, не только не сводится к образному мышлению, но вообще в основе его лежит не интеллектуальные, а эмоциональные процессы.
Катарсис, который является центральным элементом процесса взаимодействия человека с произведением искусства, - это опосредование и преобразование важнейших житейских переживаний особой, искусственно возникшей эмоцией - особым «психологическим орудием»
Психологические исследования показали, что обогащение художественного образа результатами самопознания развивается постепенно.
Ядром художественных эмоций является художественное сопереживание художественному образу.
У человека, воспринимающего художественный образ, обозначающий художественную ценность, возникает чувство сопереживания. Оно, в отличии от житейской эмоции носит управляемый обобщенный характер.
И, именно это особое переживание, с нашей точки зрения, и есть главный, самый основной, центральный элемент акта взаимодействия человека с искусством.
Интеллектуальные процессы в искусстве предваряют более сложные процессы преобразования эмоций, конечным и самым главным из которых является катарсис - преобразование своих насущных житейских эмоций путем сопереживания воображаемому герою. В этом заключается сущность искусства.
Общий механизм катарсиса как некого итога всей художественной деятельности можно представить так: человек, воспринимая художественное произведение, установив невидимое общение с художественным образом, которое одновременно выступает как опосредованное общение с самим собой, идентифицирует себя с ним, с его поступками или внутренними свойствами. При этом человек ставит самого себя в обстоятельства жизни героя художественного образа. На этой основе происходит эмоциональная оценка поступков внутреннего мира героя и оценка поступков и внутреннего своего Я: сопереживая герою, человек сопереживает самому себе, своим самым острым и насущным эмоциям. Эти чувства накладываются друг на друга: свое житейское чувство переживается как чувство другого, житейское переживание «очищается», реципиент прежде всего овладевает им, расставаясь с его жесткой неумолимой реальностью и непроизвольностью, и в этом овладении своим чувством он обретает «успокоение» и художественное наслаждение.
Кроме того, при взаимодействии художественной и житейской эмоции «очищение» житейского переживания происходит и в более непосредственном смысле: оно избавляется от отдельных элементов, которые осуждаются в данном произведении, и обогащается другими, которые в данном герое художественного образа превозносятся.
Таким образом, человек в той или иной мере перестраивает себя. Очищается от скверных дурных чувств, осознает свои чувства, управляет им.
Итак, катарсис, который является центральным элементом процесса взаимодействия человека с произведением искусства, - это, по существу, опосредование и преобразование житейского переживания особой, искусственно возникшей эмоцией.
Познание в искусстве - есть познание художественной ценности, выраженной в художественном образе. Познание значения ценности не может быть сведено к чисто интеллектуальному процессу. Оно предваряет оценку, носящую эмоциональный характер.
Современная психология нашла особое эмоциональное «психологическое орудие» - эмоцию сопереживания художественному образу.
Главной, основной художественной эмоцией является чувство сопереживания художественному образу.
Слушая «Лунную сонату» мы сопереживаем образу лунной ночи (или какому-то другому образу, который ассоциируется в нашем сознании с сочетанием звуков этого произведения.
Это чувство сопереживания художественному образу, которое каждый может наблюдать, может «пощупать руками», т.е. чувство совершенно явное, лежащее на поверхности всякого акта взаимодействия человека с художественным произведением, и есть главная художественная эмоция.
И чтобы у реципиента художественных произведений смогла возникнуть эта особая художественная эмоция - сопереживание художественному образу (ведь она является подлинной основой, первоначальной клеточкой, истинным атомом, главным «психологическим орудием» искусства как художественной деятельности). Искусство и обладает такой странной, необычной чертой: оно обязательно должно иметь дело с образами не реальных явлений, а воображаемых.
Сопереживание художественному образу выступает как «психологическое орудие», совершенствующее важнейших для общественного человека акт социализации его интимных чувств, его личных установок.
Глава II. Экспериментальные исследования механизмов достижения младшими школьниками катарсиса в музыке.
II .1 Цель и методика констатирующего эксперимента.
Целью констатирующего эксперимента является выявление уровня сформированности музыкального восприятия у детей младшего школьного возраста.
Для реализации данной цели были подобраны следующие методики:
1. « Открой себя через музыку ».
Цель : определить, как впервые услышанное произведение влияет на ребенка, какие вызывает у него чувства, эмоции, переживания.
Суть метода : Исследователь вспоминает с детьми музыкальные лады, приводит им примеры мажора и минора. Просить хлопців охарактеризувати кожен лад. Потім пропонує прослухати твір М.П. Мусоргського «Світанок на Москві-річці» (не називаючи назви) і відповісти на питання, вказані в анкеті.
Инструкция : «Ребята, скажите, пожалуйста, можем ли мы, не зная названия произведения, определить, о чем хотел сказать композитор? Ви правильно зазначили. Наши чувства, мысли, переживания мы можем передать музыкальными звуками и, полученную музыку, сможет понять почти каждый слушатель. Зараз ми послухаємо один із творів, яке багато хто з вас раніше не чули. Я кожному роздам анкету, у якій ви, після прослуховування відповісте на питання. Я попрошу, щоб при відповіді ви не дивилися у зошиті один до одного. У кожного має бути своя думка, ви повинні бути самостійні і відобразити те, що викликало у вас прослухане твір ». У висновку хлопці висловлюють своє ставлення до музики, відповідаючи на запитання і малюючи те, що навіяло їм твір.
Дослідник ставить 5 балів, якщо учні розрізняють характер твору, лад, в якому вона написана, найближче передають музичний образ у малюнку, логічно вірно знаходять йому назву.
2 бали ставиться учням, якщо вони допустили неточності у відмінності настрою твору та співвідношення його з музичним образом.
0 балів - якщо учні не розуміють характер твору, його настрій, невірно визначають лад.
2. « В гостях у сказки ».
Цель : выявить уровень достижения катарсиса через сочинение учащимися сказки по прослушанному произведению.
Суть метода : Исследователь проводит с детьми беседу о волшебной стране, где живут сказки, вспоминает с ребятами наиболее известных им сказочных персонажей. Розмовляють про те, що «казку можна почути без слів». Пропонує хлопцям перевтілитися в великих казкарів і на основі почутого твору («Петрушка» І. Стравінського) придумати свою дивовижну історію.
Инструкция : «Ребята, мы выяснили с вами, что все любят сказки. Їх можна передавати з покоління в покоління не тільки словами, але й музичними звуками, які образно і яскраво намалюють в нашій уяві ту чи іншу чарівну картину. Багато композитори писали твори, в яких ми можемо «побачити» і хитру лисицю, і боязкого зайця, і багато-багато іншого. Але у всіх у нас уяву різне, кожен відчуває музику по-своєму. Я пропоную вам послухати твір і "побачити" в ньому свою, несхожу на інші казку. Для цього ви повинні дуже уважно вслухатися в ці чарівні звуки, а потім відбити свої думки на аркуші паперу ».
На основі «дитячих казок» дослідник робить висновок про те, як музика вплинула на внутрішній світ учнів, наскільки глибоко вони її почули і змогли передати словами.
Висока оцінка ставиться тоді, коли «мова» дітей образна, емоційна, яскрава, якщо вони найбільш точно передали задум композитора, зуміли почути незначні «деталі» твору.
Середній результат - якщо хлопці недостатньо точно змогли відчути твір, «мова» їх мало емоційна.
Низький результат - відсутність власної думки, «мова» суха, неемоційна, коротка.
3. « Море волнуется - раз… »
Цель : определить у учащихся способность «вживаться» в предложенный образ, проникать и осмысливать его эмоциональное состояние.
Суть задания : Исследователь с ребятами вспоминает известную всем игру «Море волнуется – раз…». Говорить про те, що в цю гру цікавіше буде грати, якщо її озвучити. Для цього використовуються твори з «Карнавалу тварин» К. Сен-Санса. Хлопці придумують невелику виставу.
Инструкция : «Ребята, всем вам, наверное, известна детская игра «Море волнуется – раз…». У ній необхідно придумати якийсь певний образ. Ось і ми з вами зараз пограємо. Але, щоб грати було цікавіше, ми будемо відображати образ, який підказує нам наша уява, а для цього нам допоможе музичний твір. Ми вже знаємо, що композитори зображують те, що вони бачать і чують, і все це можемо через їх творіння зрозуміти і ми. Я пропоную вам послухати невідому вам музику і подумати, що ж хотів показати композитор, а потім скласти невеликий музичний спектакль ». Учні слухають твори, а потім інсценують їх.
Дослідник дивиться, наскільки емоційно і яскраво хлопці передають запропонований ним образ, як вони відчувають музику і вміють її передати в русі.
Високий оцінка ставиться, якщо учні точно передали задуманий композитором образ, виразне його продемонстрували, відчули настрій і характер твору.
Середня оцінка - якщо були якісь неточності у передачі образу, дитина була малоемоційна, соромився.
Низька оцінка - якщо дитина не вірно визначив задуманий композитором персонаж, був скований у прояві емоцій.
Качественный анализ содержания каждой методики осуществляется по следующим критериям достижения катарсиса в музыке, представленных в таблице № 1.

Високий

Середній

Низький

- Адекватне, естетично-активна досягнення «пікового стану» в музиці, єдність емоційного та інтелектуального;
- Точне змістовне висловлювання дитиною про сприймаються музичних образах;
- Прагнення сприймати світ музичних образів через взаємозв'язок зі своїм світом;
- Вміння аналізувати, порівнювати музичні образи, встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між засобами музичної виразності і емоційним змістом музики;
- Вміння оцінювати сам процес і результат сприйняття музичних образів, здатність уявляти, ототожнювати себе з музичним образом.
- Досягнення «пікового» стану в музиці і розуміння музичних образів має не завжди адекватний характер;
- Усвідомлено сприймають прості, статичні, однозначні музичні образи;
- Прагнення і готовність сприймати світ музичних образів і свій емоційний світ;
- Аналіз музичного образу відбувається за зразком, відсутня самостійність;
- Вміння встановлювати причинно-наслідкові зв'язки між музичним образом і засобами виразності;
- При інтерпретації емоційного змісту музичного образу мова не розгорнута, орієнтована на стандарт.
- Відсутній інтерес до сприйняття музичного образу;
- Сприйняття і розуміння музичних образів неадекватне, цілісне, нерозчленованим;
- Спосіб аналізу змісту музичного образу і засобів виразності характеризується нестійкістю;
- У пізнанні музичних образів мовні комунікації носять особистісний характер, але неадекватні змісту творів і мають слабку емоційну забарвленість.
У процесі проведення констатуючого експерименту були отримані такі дані:
Дети с высоким уровнем достижения «пикового» состояния в музыке характеризуются целенаправленностью, адекватным эстетически-активным восприятием музыки, единством эмоционального и интеллектуального, дифференцированностью слуховых ощущений. Внутрішній слух і музичні уявлення пов'язані зі здатністю чути і переживати музику про себе. Хлопці сприймають, усвідомлюють виразні засоби музики, розуміють, за допомогою чого композитор досягає естетичний ефект впливу музичного образу на слухача, встановлюють причинно-наслідкові зв'язки між емоційним змістом музичного образу і засобами виразності. Так, наприклад, у методиці «Відкрий себе через музику» Женя Ч. абсолютно точно визначив лад твору, практично дослівно дав йому назву, передав почуте в своєму малюнку у відповідних настроєм музики фарбах. Таким чином можна зробити висновок, що він відчув твір, побачив всю його глибину. Більшість же хлопців були не так точні у відповідях. Бачилося, що музика торкнулася їх лише поверхово. Що ж до результатів проведення двох інших методик, то можна сказати що вони не дуже радісні. Діти просто не вміють вслухатися в музичні звуки, знаходити в них ті почуття, переживання, які заклав композитор. Більшість з учнів копіюють відповіді інших, не маючи часом своєї власної думки.
Результаты констатирующего эксперимента можно обозначить в таблице № 2:
Високий
Середній
Низький
10%
20%
70%
Таким образом, данные констатирующего этапа эксперимента демонстрируют необходимость формирующего этапа эксперимента.
II .2 Характеристика формирующего эксперимента.
Рассмотренные в первой главе теоретические положения о своеобразии механизмов достижения катарсиса при восприятии музыкального произведения у младших школьников, а также анализ результатов в ходе констатирующего эксперимента позволили на формирующем этапе исследования выдвинуть следующую цель : разработать серию уроков для развития у учащихся младшего школьного возраста катарсиса при восприятии музыкального произведения.
Для реализации данной цели были использованы уроки, разработанные Савенковой О.П., Веденской Г.П. (23; 27).
Работа велась по следующему тематическому плану:
Теми
Количество занятий
Лютий
Березень
Квітень
Травень
Всього
1. Музыкальный словарь в рассказах.
1
2. О музыке и музыкантах.
1
3. Какая разная музыка.
1
4. Где звучит музыка.
1
5. Путешествие в страну музыкальных инструментов.
1
6. Я - композитор.
1
7. Неповторимые мгновения. Музыка современных композиторов. Я эстрадный певец.
1
8. Музыкальное путешествие по Западной Европе. Я - музыкант - странник.
1
9. Далекая и близкая Америка. Я – американский певец.
1
10. Восточные напевы. Я - восточный певец.
1
11
Тема 1. Музыкальный словарь в рассказах
Цель : ввести учащихся в мир музыки. Развивать у них способность слышать и видеть музыку, уметь осмысливать свои чувства и свое отношение к воспринимаемой музыке.
1. «В гостях у музыки». «Сто тысяч разных звуков» (как родилась музыка? Можно ли музыку перевести на язык слов?).
2. «Закрой глаза и ты увидишь»... (что значит понимать музыку?)
Тема 2. О музыке и музыкантах
          Цель : раскрыть значение музыки в жизни людей, как она рождается, кто ее создает, где она звучит.
1. «О тех, кто сочиняет музыку». В гостях у известного композитора (Шаинского В.В.).
2 .. «Чудесные мелодии». «Я - певец и композитор».
Тема 3. Какая разная музыка
Цель : развитие познавательных способностей детей, использование музыкальных произведений, направленных на развитие мышления и воображения.
1. «Звук, который выражает слово, а что же песня?» (поем и рисуем).
2. «Песня на романском наречии».
3. «В музыкальном театре. Слушание оперы Н.А. Римского-Корсакова по сказке А.С. Пушкина «Сказка о царе Салтане».
Тема 4. Где звучит музыка
Цель : ознакомление с музыкальными жанрами; как построены опера, балет, о чем рассказывает музыка баллад и симфоний.
Филармония, театр, опера-балет, культура слушания музыки.
1. Музыкальная площадка. Концерт ансамбля народной песни «Сударушка».
Тема 5. Путешествие в страну музыкальных инструментов
Цель : ознакомление с народными инструментами разных времен и народов.
1. Вечер развлечений «Посиделки» (рассказы о музыкальных инструментах: о пастушьем рожке, о флейте, о скрипке, о русской балалайке).
Тема 6. «Я - композитор»
Цель : развивать способность у учащихся сочинять элементарные мелодии, передавая в них свои чувства, эмоции.
1. Веселые мелодии (дети самостоятельно сочиняют мелодии).
Тема 7. Неповторимые мгновения
Цель : ввести ребенка в новый круг музыкального чтения и музыкальных интересов. Развить его чувства, воображение, фантазию, творческие способности. Воспитывать эстетический вкус.
1. Слушание оперы «Красная шапочка».
2. Слушание оперы «Морозко».
3. Просмотр видео-кассеты с записью балета П.И. Чайковского «Щелкунчик».
Тема 8. Музыкальное путешествие по Западной Европе
Цель : приобщать детей к мировому наследию музыкальной культуры.
1. «Загадочные вальсы И. Штрауса».
2. «Попурри из оперетт И. Кальмана».
3. «Игры для больших и маленьких» (детский музыкальный фольклор Западной Европы).
4. «Я - маленький странник».
Тема 9. Далекая и близкая Америка
Цель : познакомить учащихся с музыкой Америки и ее творцами.
1. «Чудеса музыкальной Америки».
2. «Я слушаю музыку Гершвина».
3. «Я знаю музыкальные игры американских детей».
Тема 10. Восточные напевы
Цель : развивать способность различать особенности культур.
1. «Секреты музыкальных инструментов Востока» (вина, хиджак и др.).
2. Альманах по странам ближнего Востока (песни, танцы).
3. Игры Востока и их чудеса.
4. Праздник цветов в индийском храме.
5. Музыкальное шоу «Веселый Арлекин» (итоговый урок).
II .3 Результат контрольного эксперимента.
Целью контрольного эксперимента является выявление уровня сформированности механизмов достижения катарсиса у младших школьников.
Для реализации данной цели были использованы аналогичные методики, как и на констатирующем эксперименте, но взят другой музыкальный материал.
1. «Открой себя через музыку» («Полонез». М. Огинского).
2. «В гостях у сказки» («Детский альбом». П.И. Чайковский).
3. «Море волнуется - раз...» («Картинки с выставки». М.П. Мусоргский).
(Содержание каждой методики смотреть на констатирующем эксперименте страница 43-46).
В процессе проведения контрольного эксперимента было выявлено, что у детей с высоким уровнем достижения катарсиса при восприятии музыкальных произведений. Характеризуется единством эмоционального и интеллектуального, способностью воображать, отождествлять себя с музыкальным образом. Так, например, Даша Л. в методике «Открой себя через музыку» верно определила лад произведения, дала ему название и передала в рисунке наиболее близко образ пьесы.
У детей со среднем уровнем достижения катарсиса восприятие и понимание музыкальных образов носит не всегда адекватный характер. Анализ музыкального образа происходит по образцу, отсутствует самостоятельность. Учащиеся допускают неточности в определении лада, не могут передать услышанный образ через пластику и движения. Так, например, в методике «Море волнуется - раз...» Вика Л. и Саша Б. мало эмоциональны, движения скупы, недостаточно четкие и понятные, не совсем точно определили характер произведения.
У детей с низким уровнем достижения катарсиса и понимания музыкальных образов неадекватное, целостное, нерасчлененное, интерес к восприятию музыкальных образов отсутствует. Речевые коммуникации носят личностный характер, но не адекватны содержанию произведений и имеют слабую эмоциональную окрашенность. Например, в методике «В гостях у сказки», Денис Х. Не смог точно передать музыкальный образ словесно. Речь была сухой, неэмоциональной, краткой.
У детей с низким уровнем восприятие музыки поверхностное, отсутствует сосредоточенное вслушивание в произведение, поэтому не происходит достижение «пикового» состояния.
Результаты контрольного эксперимента можно обозначить в таблице.
Високий
Середній
Низький
60 %
25%
15 %
Висновок
По окончании исследования подведены основные итоги работы и сделаны следующие выводы:
Проведенное исследование подтвердило гипотетические положения о том, что при создании определенных педагогических условий в общеобразовательной школе на основе культурологических и аксиологических подходов и использования по аналогии с разработанной серию уроков, возможно вызвать у учащихся катарсис в процессе восприятия музыкального произведения.
Все знания и умения, все то новое, что открывает школа детскому уму. Должны приходить детям в живом виде, таким, каким все это приходит к нам в жизни. Надо, чтобы, вникая в эти незнакомые еще уму вещи, чувство детей раскрывалось для жизни как можно полнее, чтобы широкий, многозвучный мир вскрывался перед ними и , чтобы они, через эти новые знания, входили в него всем своим жизненным существом. Радуясь жизни. І цьому може сильніше за все допомогти музика. Та музика, якої раніше не було доступу до школи.
Музику діти візьмуть і полюблять тільки тоді, якщо вона підійде до них просто, не у вигляді чогось винайденого дорослими з виховними цілями, для дисципліни або розвитку їх дитячого розуму і почуття, а у вигляді дійсно потрібної речі, чогось справжнього, що є в усьому світі навколо, чого не можна не чути.
Слухаючи музику, діти повинні як би внутрішньо створити її, їх власної, внутрішньої, близької душі музикою повинна бути музика, що розповідає їм цікавий музичний розповідь.
В данном исследовании обнаружена роль музыки как основы личностного становления школьников, способствующей эмоционально-эстетическому развитию и определены потенциальные возможности музыкального искусства как педагогического фактора формирования музыкального восприятия, и в ходе его достижения «пикового» состояния. Исходя из вышеизложенного в курсовой работе был осуществлен поиск и разработка нескольких уроков, обеспечивающих достижение катарсиса в ходе восприятия: 1) «Музыкальный словарь в рассказах»; 2) «О музыке и музыкантах»; 3) «Какая разная музыка»; 4) «Где звучит музыка»; 5) «Путешествие в страну музыкальных инструментов»; 6) «Я - композитор»; 7) «Неповторимые мгновения»; 8) «Музыкальное путешествие по Западной Европе»; 9) «Далекая и близкая Америка»; 10) «Восточные напевы».
Проведенное исследование показало, что механизмы достижения «пикового» состояния зависят от ряда условий: от возраста и накопленного в процессе слушания музыки опыта распознавания разнообразных эмоциональ-
ных переживаний; от типа восприятия музыкального произведения; от уровня развития когнетивных процессов, от сформированности у учащихся эталона проявления способности сопереживания музыкальному образу; от уровня развития процессов воображения, фантазии, а также от подготовки учителя музыки, т.к. воспитание восприятия может быть осуществлено лишь при постоянной руководящей роли учителя.
Полученные данные исследования позволили сформулировать общие выводы об основных зависимостях в механизмах достижения катарсиса при восприятии музыкального произведения младшими школьниками:
· музыкальное произведение как культуросообразное средство, отражающее эмоционально-эстетические ценности человека, выступает достаточно сильным фактором для достижения катарсиса у учащихся младшего школьного возраста;
· результативность в развитии процессов сопереживания музыкальному образу зависит от музыкального восприятия, сконструированного как целостно-логический процесс, стимулирующий учащихся к адекватному соотношению мира чувств, отраженных в искусстве и собственных чувств;
· рефлексивное познание детьми своего эмоционального мира через призму музыкального искусства стимулировало к выявлению гуманно-эстетических ценностей в музыкальном произведении и проецировании их на свой образ «Я», что повысило уровень достижения «пикового» состояния. На основе прослушанного произведения.

Література

1. Апраксина О.А. Методика музичного виховання в школі. М.: «Просвещение» 1983 - 222 с.
2. Аристотель. Поетика. М.: 1957. - 56 с.
3. Баришева Т.А. Емпатія і сприйняття музики / / Вз-е мистецтв в пед. процесі: Межвуз. СБ наук. тр. Л.: ЛДПІ, 1989 - 156 с.
4. Бєляєва-Екземплярський С.М. Про психологію сприйняття музики. М.: «Музика», 1923.-125 с.
5. Берхін Н.Б. Роль співпереживання у сприйнятті та створенні художніх творів. / / Грати. Психол. 1988 № 4. с.155-160.
6. Бечак Б.А. Виховання мистецтвом. М.: Просвещение, 1981. - 280 с.
7. Веккер Л.М. Сприйняття та основи його моделювання. Л.: Видавництво ЛДУ, 1964 - 194 с.
8. Вендрова Т.Є., Писарєва І.В. Виховання музикою. М.: 1991, 50 с.
9. Воробйов Т.В. Художнє сприйняття як форма спілкування. Дис. канд. псих. Наук. Л.: 1983.
10.Воспріятіе музики: Зб. статей / За ред. В.Н. Максимова. М.: Музика, 1980 - 256 с.
11.Гофман Е. - Т.А. Думки про високий значення музики. / / Позов-во в школі. 1992. № 2. с. 51-54.
12.Дмітріева Л.В., Черноіваненко Н.М. Методика музичного виховання в школі. М.: Просвещение, 1989 - 206 с.
13.Знаменская І.А. Музично-мовний словник і його роль у формуванні слухацької культури школярів. Ростов Н / Д: Вид-во обл. ИУУ, 1990 - 19 с.
14.Кабалевскій Д.Б. Виховання розуму і серця. 2-е вид. М.: Просвещение. 1984. - 204 с.
15.Кадцін Л.М. Музичне мистецтво і творчість слухача. М.: Вищ. Шк., 1990. - 303 с.
16.Кніга про музику. / Укл. Г. Головінський, М. Ройтерштейн. М.: «Рад. композитор », 1975. - 340 с.
17.Коган М. Музика у світі мистецтв / / Рад. музика, 1987 № 3. С. 66-70.
18.Кулаковскій Л.О. Сприйняття музики / / Рад. музика, 1956 № 5 с. 53-55.
19.Левашова Г.Я. Музика та музиканти. Л.: «Дитяча література», 1969. - 150 с
20.Мазель А.А. Питання аналізу музики. М.: Сов. композитор, 1991. - 376 с.
21.Медушевскій В.В. Музика в сім'ї мистецтв / / Муз. воспит. В школі. 1984 № 1, с. 31-35.
22.Медушевскій В.В. Таємничі енергії музики. / / Музична академія. 1992. № 3. с. 54-57.
23.Мой світ в діалозі мистецтв. - Ставрополь: ІРО, 1996. - 208 с.
24.Музика дітям. Питання музично-естетичного виховання / Укл. Л. Міхєєва. Л.:. Музика, 1970. - 340 с.
25.Музикальное сприйняття як предмет комплексного дослідження. СБ ст. / Укл. А.Г. Костюк. Київ: Музична Україна, 1986. - 126 с.
26.Назайкінскій Є.В. Звуковий світ музики. М.: Музика, 1988. - 254 с.
27.Назайкінскій Є.В. Про психологію музичного сприйняття. М.: Музика, 1972. - 383 с.
28.Остроменскій В.Д. Сприйняття музики як педагогічна проблема. Київ: Музична Україна, 1975. - 286 с.
29.Петрушін В.І. Музичне сприйняття як засіб вивчення особистості школяра / / Грати. Психол. 1986. № 1, с. 102-104.
30.Полуніна В.М. Мистецтво і діти М.: Просвещение, 1982. - 191 с.
31.Полуніна Є. Катарсис у музиці. / / Рад. Музика. 1991. № 11. с. 95-98.
32.Радинова О.П. Слухаємо музику. М.: Просвещение, 1990. - 158 с.
33.Раппопорт С.Х. Мистецтво і емоції: 2-е вид. - М.: Музика, 1972. - 168 с.
34.Рицарева М.Г. Музика і я: Популярна енциклопедія для дітей. М.: Музика, 1994. - 367 с.
35.Самоукіна Н.В. Ігри в школі і вдома: психотехнічні вправи і корекційна програма. М.: Нова школа, 1995. - 144 с.
36.Тарасова Г.С. Про двох підходах до розвитку сприйняття музики / / Психол. журн. 1994., Т. 15. № 6 с. 130-132.
37.Торопова А.В. Діагностика особливостей несвідомого сприйняття музики дітьми: Автореф., Дис. ... канд. пед. наук. М.: 1995. - 17 с.
38.Уколов В.С., Рибакіна Є.Л. Музика в потоці часу. М.: 1988. - 370 с.
39.Чернов А.А. Як слухати музику. М.-Л.: 1964, 60 с.
40.Школяр Л. Дитина в музиці і музика в дитині. / / Дошк. сприймали. 1992. № 9-10. 39-42 с.
41.Юсфін А.Г. Живий організм музики. / Про виховання музичної культури. / / Сім'я і школа. 1991. № 8. с. 42-44.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Музика | Диплом
209.4кб. | скачати


Схожі роботи:
Механізми досягнення катарсису у дітей молодшого шкільного віку на уроках музики
Механізми психологічного захисту у дітей молодшого шкільного віку
Соціально-психологічні умови розвитку мотивації досягнення у дітей молодшого шкільного віку
Страхи дітей молодшого шкільного віку
Методика оздоровлення дітей молодшого шкільного віку
Індивідуальне навчання дітей молодшого шкільного віку
Вивчення уваги дітей молодшого шкільного віку
Творчі здібності у дітей молодшого шкільного віку
Музичне виховання дітей молодшого шкільного віку
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru