Методи і види фінансового планування

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

ЗМІСТ
Питання 1. Сутність фінансових інвестицій підприємства. 3
Питання 2. Прибутковість цінних паперів. 8
Питання 3. Портфель цінних паперів. 10
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ .. 18

Питання 1. Сутність фінансових інвестицій підприємства.
 
Функціональна спрямованість операційної діяльності підприємств, що не є інституціональними інвесторами, визначає в якості пріоритетної форми здійснення реальних інвестицій. Однак на окремих етапах розвитку підприємства виправдане здійснення й фінансових інвестицій. Така спрямованість інвестицій може бути викликана необхідністю ефективного використання інвестиційних ресурсів, сформованих до початку здійснення реального інвестування за відібраними інвестиційними проектами; у випадках, коли, кон'юнктура фінансового (в першу чергу фондового) ринку дозволяє отримати значно більший рівень прибутку на вкладений капітал, ніж операційна діяльність на "затухаючих" товарних ринках; за наявності тимчасово вільних грошових активів, пов'язаних із сезонною діяльністю підприємства, у випадках наміченого "захоплення" інших підприємств у переддень галузевої, товарної або регіональної диверсифікації своєї діяльності шляхом вкладення капіталу в їх статутні фонди (або придбання відчутного пакета їх акцій) та в ряді інших аналогічних випадків. Тому фінансові інвестиції розглядаються як активна форма ефективного використання тимчасово вільного капіталу або як інструмент реалізації стратегічних цілей, пов'язаних із диверсифікацією операційної діяльності підприємства. [1]
Здійснення фінансових інвестицій характеризується низкою особливостей, основними з яких є:
1. Фінансові інвестиції є незалежним видом господарської діяльності для підприємств реального сектора економіки. Ця незалежність проявляється як по відношенню до операційної діяльності таких підприємств, так і по відношенню до процесу їх реального інвестування. Стратегічні операційні завдання розвитку таких підприємств фінансові інвестиції вирішують лише в обмежених формах (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди та придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств).
2. Фінансові інвестиції є основним засобом здійснення підприємством зовнішнього інвестування. Всі основні форми та інструменти фінансових інвестицій мають зовнішню спрямованість інвестованого капіталу, що виходить за рамки відтворювальних процесів свого підприємства. За допомогою фінансових інвестицій підприємства мають можливість здійснювати зовнішнє інвестування як в межах своєї країни, так і за кордоном.
3. У системі сукупних інвестиційних потреб підприємств реального сектора економіки фінансові інвестиції формують інвестиційних потреб другого рівня (другої черги). Вони здійснюються такими підприємствами зазвичай після того, як задоволені його потреби в реальному інвестуванні капіталу. У зв'язку з цією особливістю фінансові інвестиції, як правило, не здійснюються на таких ранніх стадіях життєвого циклу підприємства, як "народження", "дитинство" і "юність". Можливість досить великого задоволення потреби у фінансових інвестиціях з'являється у підприємства, як правило, лише на стадії "рання зрілість".
4. Стратегічні фінансові інвестиції підприємства дозволяють йому реалізувати окремі стратегічні цілі свого розвитку більш швидким і дешевим шляхом. Так, при галузевій або регіональній диверсифікації операційної діяльності, нарощенні обсягів виробництва і реалізації продукції шляхом "захоплення" підприємств-конкурентів у своєму сегменті ринку та інших аналогічних випадках замість придбання цілісних майнових комплексів або будівництва нових об'єктів, підприємство шляхом відповідних форм фінансового інвестування може придбати контрольний пакет акцій (контрольну частку в статутному фонді) цікавлять його суб'єктів господарювання, максимальна сума покупки яких становить трохи більше половини реальної ринкової вартості їх бізнесу (50% плюс одна акція). У процесі стратегічного фінансового інвестування підприємства зазвичай не переслідують мети максимізації поточного інвестиційного доходу, більше того, окремі стратегічні фінансові інвестиції можуть здійснюватися підприємством і при негативному значенні поточного інвестиційного доходу у розрахунку на забезпечення довгострокового приросту капіталу.
5. Портфельні фінансові інвестиції використовуються підприємствами реального сектора економіки в основному в двох цілях: отримання додаткового інвестиційного доходу в процесі використання вільних грошових активів та їх протиінфляційний захисту. Цілеспрямоване формування інвестиційних ресурсів для здійснення портфельних фінансових інвестицій такі підприємства, як правило, не виробляють. І хоча зазвичай фінансові інвестиції забезпечують більш низький рівень прибутку, ніж функціонуючі операційні активи підприємства, вони формують додатковий її приплив у періоди, коли тимчасово вільний капітал не може бути ефективно використаний для розширення операційної діяльності.
6. Фінансові інвестиції надають підприємству найбільш широкий діапазон вибору інструментів інвестування за шкалою "дохідність-ризик". У порівнянні з реальним інвестуванням ця шкала значно ширше - вона включає групу як безризикових, так і високоризикованих (спекулятивних) інструментів інвестування, дозволяючи інвестору здійснювати свою інвестиційну політику в широкому діапазоні: від вкрай консервативної до вкрай агресивною.
7. Фінансові інвестиції надають підприємству достатньо широкий діапазон вибору інструментів інвестування й за шкалою "дохідність-ліквідність". Хоча порівняно з реальними інвестиціями вони характеризуються більш високим рівнем ліквідності, цей рівень варіює в дуже широких межах.
8. Процес обгрунтування управлінських рішень, пов'язаних із здійсненням фінансових інвестицій, є більш простим і менш трудомістким. Він не пов'язаний з істотними передінвестиційні витратами фінансових коштів, аналогічними підготовці реальних інвестиційних проектів; алгоритми оцінки ефективності фінансових інвестицій носять більш диференційований характер по відношенню до об'єктів інвестування, що підвищує надійність здійснення такої оцінки; реалізація прийнятих управлінських рішень у сфері фінансового інвестування займає мінімум часу.
9. Висока коливання кон'юнктури фінансового ринку в порівнянні з товарним визначає необхідність здійснення більш активного моніторингу в процесі фінансового інвестування. Відповідно і управлінські рішення, пов'язані із здійсненням фінансового інвестування, носять більш оперативний характер.
Фінансове інвестування здійснюється підприємством у наступних основних формах: [2]
1. Вкладення капіталу в статутні фонди спільних підприємств. Ця форма фінансового інвестування має найбільш тісний зв'язок з операційною діяльністю підприємства. Вона забезпечує зміцнення стратегічних господарських зв'язків з постачальниками сировини і матеріалів (за участі у їх статутному капіталі); розвиток своєї виробничої інфраструктури (при вкладенні капіталу в транспортні та інші аналогічні підприємства); розширення можливостей збуту продукції або проникнення на інші регіональні ринки (шляхом вкладення капіталу в статутні фонди підприємств торгівлі); різні форми галузевої і товарної диверсифікації операційної діяльності та інші стратегічні напрямки розвитку підприємства. За своїм змістом ця форма багато в чому підміняє реальне інвестування, являючись при цьому менш капіталомісткої і більш оперативною. Пріоритетною метою цієї форми інвестування є не стільки одержання високого інвестиційного прибутку (хоча мінімально необхідний її рівень повинен бути забезпечений), скільки встановлення форм фінансового впливу на підприємства для забезпечення стабільного формування свого операційного прибутку.
2. Вкладення капіталу в доходні види грошових інструментів. Ця форма фінансового інвестування спрямована перш за все на ефективне використання тимчасово вільних грошових активів підприємства. Основним видом грошових інструментів інвестування є депозитний внесок у комерційних банках. Як правило, ця форма використовується для короткострокового інвестування капіталу й головною її метою є генерування інвестиційного прибутку.
3. Вкладення капіталу в доходні види фондових інструментів. Ця форма фінансових інвестицій є найбільш масовою і перспективною. Вона характеризується вкладенням капіталу в різні види цінних паперів, які вільно обертаються на фондовому ринку (так звані "ринкові цінні папери"). Використання цієї форми фінансового інвестування пов'язане з широким вибором альтернативних інвестиційних рішень як по інструментах інвестування, так і за його нормами; більш високим рівнем державного регулювання та захищеності інвестицій; розвиненою інфраструктурою фондового ринку; наявністю оперативно наданої інформації про стан і кон'юнктуру фондового ринку в розрізі окремих його сегментів та іншими факторами. Основною метою цієї форми фінансового інвестування також є генерування інвестиційного прибутку, хоча в окремих випадках вона може бути використана для встановлення форм фінансового впливу на окремі компанії при рішенні стратегічних задач (шляхом придбання контрольного або достатнього вагомого пакета акцій).

Питання 2. Прибутковість цінних паперів
Прибутковість цінних паперів - відношення річного доходу по цінному паперу до її ринкової ціною; норма прибутку, одержуваної власником цінного паперу.
Перейдемо тепер до комплексного аналізу логіки поведінки економічного суб'єкта, який прагне постійно підтримувати оптимальну структуру свого майна, представленого портфелем цінних паперів. Для цього він на початку кожного періоду так змінює структури свого портфеля, щоб максимізувати приріст його цінності до кінця періоду або, що те ж саме, забезпечити максимальну прибутковість майна, яка визначається як відношення доходу за період до цінності майна. Дохід портфеля складається з дивідендів і приросту цінності його активів, тому прибутковість визначається за формулою

,
де r - прибутковість за період; d - відсоток (дивіденд), виплачується за період; Ft, Ft-1 - ринковий курс портфеля відповідно в кінці і на початку періоду.
На рішення індивіда про розподіл загальної суми заощаджень між різними видами цінних паперів впливають чотири чинники:
· Прибутковість конкретного виду цінного паперу;
· Трансакційні витрати, пов'язані з перетворенням цінного паперу в гроші;
· Ступінь ризику отримання очікуваного доходу;
· Ставлення індивіда до ризику.
Якби цінні папери відрізнялися тільки прибутковістю, то в портфелі економічного суб'єкта перебував би лише один вид цінного паперу, тобто той, який має найбільшу норму прибутковості. Саме до такого висновку привів нас проведений у попередньому розділі аналіз попиту на гроші як майно: поки прибуток на облігацію перевищував очікувані втрати від зниження її курсу в портфелі індивіда були тільки облігації; коли ці втрати стали перевищувати суму процентних виплат, тоді майно індивіда полягала тільки з грошей. Однорідність портфеля обумовлена ​​в даному випадку тим, що, окрім прибутковості, ніякі інші властивості цінних паперів не приймалися до уваги.
Коли при визначенні оптимальної структури портфеля враховуються також трансакційні витрати, як це було при дослідженні попиту на гроші для угод за моделлю Баумоля-Тобіна, тоді в портфелі індивіда одночасно були і гроші, і облігації.

Питання 3. Портфель цінних паперів
Сучасне фінансове інвестування безпосередньо пов'язане з формуванням "інвестиційного портфеля". Воно базується на тому, що більшість інвесторів обирають для здійснення фінансового інвестування більше ніж один фінансовий інструмент, тобто формують певну їх сукупність. Цілеспрямований підбір таких інструментів представляє собою процес формування інвестиційного портфеля.
Інвестиційний портфель представляє собою цілеспрямовано сформовану сукупність фінансових інструментів, призначених для здійснення фінансового інвестування у відповідності з розробленою інвестиційною політикою. Так як на переважній більшості підприємств єдиним видом фінансових інструментів інвестування є цінні папери, для таких підприємств поняття "інвестиційний портфель" ототожнюється з поняттям "фондовий портфель" (або "портфель цінних паперів"). [3]
Головною метою формування інвестиційного портфеля є забезпечення реалізації основних напрямів політики фінансового інвестування підприємства шляхом підбору найбільш дохідних та безпечних фінансових інструментів. З урахуванням сформульованої головної мети будується система конкретних локальних цілей формування інвестиційного портфеля, основними з яких є:
1) забезпечення високого рівня формування інвестиційного доходу в поточному періоді;
2) забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі;
3) забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків, пов'язаних з фінансовим інвестуванням;
4) забезпечення необхідної ліквідності інвестиційного портфеля.
5) забезпечення максимального ефекту "податкового щита" в процесі фінансового інвестування.
Розглянемо сучасні підходи до типізації інвестиційних портфелів підприємства, що забезпечують реалізацію конкретних форм його політики фінансового інвестування. Така типізація проводиться за такими основними ознаками:
1. За цілями формування інвестиційного доходу розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля - портфель доходу і портфель зростання.
Портфель доходу являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації рівня інвестиційного прибутку в поточному періоді незалежно від темпів приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі. Іншими словами, цей портфель орієнтований на високу поточну віддачу інвестиційних витрат, незважаючи на те, що в майбутньому періоді ці витрати могли б забезпечити отримання більш високої норми інвестиційного прибутку на вкладений капітал.
Портфель зростання являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі поза залежністю від рівня формування інвестиційного прибутку в поточному періоді. Іншими словами, цей портфель орієнтований на забезпечення високих темпів зростання ринкової вартості підприємства (за рахунок приросту капіталу в процесі фінансового інвестування), тому що норма прибутку при довгостроковому фінансовому інвестуванні завжди вище, ніж при короткостроковому, формування такого інвестиційного портфеля можуть дозволити собі лише досить стійкі у фінансовому відношенні підприємства.
2. За рівнем прийнятих ризиків розрізняють три основних ГІПа інвестиційного портфеля - агресивний (спекулятивний) портфель; помірний (компромісний) портфель і консервативний портфель. Така типізація портфелів заснована на диференціації рівня інвестиційного ризику (а відповідно і рівня інвестиційного прибутку), на який згоден йти конкретний інвестор у процесі фінансового інвестування.
Агресивний (спекулятивний) портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм максимізації поточного доходу або приросту інвестованого капіталу незалежно від супутнього йому рівня інвестиційного ризику. Він дозволяє отримати максимальну норму інвестиційного прибутку на вкладений капітал, однак цьому супроводжує найвищий рівень інвестиційного ризику, при якому інвестований капітал може бути втрачена повністю або в значній частці. [4]
Помірний (компромісний) портфель являє собою сформовану сукупність фінансових інструментів інвестування, за яким загальний рівень портфельного ризику наближений до середньоринкового. Природно, що за таким інвестиційним портфелем та норма інвестиційного прибутку на вкладений капітал буде також наближена до середньоринкової.
Консервативний портфель являє собою інвестиційний портфель, сформований за критерієм мінімізації рівня інвестиційного ризику. Такий портфель, що формується найбільш обережними інвесторами, практично виключає використання фінансових інструментів, рівень інвестиційного ризику за якими перевищує середньоринковий. Консервативний інвестиційний портфель забезпечує найбільш високий рівень безпеки фінансового інвестування.
3. За рівнем ліквідності виділяють три основних типи інвестиційного портфеля - високоліквідний портфель, среднеліквідний портфель і низьколіквідний портфель. Така типізація інвестиційного портфеля підприємства визначається з одного боку цілями фінансового інвестування (ефективне використання тимчасово вільних грошових активів у складі оборотного капіталу або довготривалий зростання інвестиційного капіталу), а з іншого - інтенсивністю зміни факторів зовнішнього середовища, що визначає частоту реінвестування капіталу в процесі реструктуризації портфеля.
Високоліквідний портфель формується, як правило, з короткострокових фінансових інструментів інвестування, а також з довгострокових їх видів, які користуються високим попитом на ринку, за якими регулярно відбуваються угоди купівлі-продажу.
Средявліквідний портфель, поряд з перерахованими вище видами фінансових інструментів інвестування, включає також певну частину їх видів, які не користуються високим попитом і з нерегулярною частотою трансакцій.
Низьколіквідний портфель формується, як правило, з облігацій з високим періодом погашення або акцій окремих підприємств, що забезпечують більш високий (у порівнянні з середньоринковими) рівень інвестиційного доходу, але користуються дуже низьким попитом (або взагалі не котируються на ринку).
4. За інвестиційним періоду розрізняють два основних типи інвестиційного портфеля - короткостроковий портфель і довгостроковий портфель. Така типізація заснована на відповідній практиці бухгалтерського обліку фінансових активів підприємства.
Короткостроковий портфель (або портфель короткострокових фінансових вкладень) формується на основі фінансових активів, які використовуються на протязі до одного року. Такі фінансові інструменти інвестування служать, як правило, однією з форм страхового запасу грошових активів підприємства, що входять до складу його оборотного капіталу.
Довгостроковий портфель (або портфель довгострокових фінансових вкладень) формується на основі фінансових активів, що використовуються протягом більше одного року. Цей тип портфеля дозволяє вирішувати стратегічні цілі інвестиційної діяльності підприємства і здійснювати обрану ним політику фінансового інвестування.
5. За умовами оподаткування інвестиційного доходу виділяють два типи інвестиційного портфеля - оподатковуваний портфель і портфель, вільний від оподаткування. Така типізація інвестиційного портфеля пов'язана з реалізацією однієї з цілей постановляє формування підприємством - забезпеченням максимального ефекту "податкового щита" в процесі фінансового інвестування.
Оподатковуваний портфель складається з фінансових інструменту інвестування, дохід за якими підлягає оподаткуванню на загальних підставах відповідно до діючої в країні податковою системою, формування такого портфеля не переслідує цілей мінімізації податкових виплат при здійсненні фінансових інвестицій.
Портфель, вільний від оподаткування складається з таких фінансових інструментів інвестування, дохід за якими податками не обкладається. До таких фінансових інструментів відносяться, як правило, окремі види державних і муніципальних облігацій, що переслідують цілі швидкої акумуляції інвестиційних ресурсів для вирішення нагальних інвестиційних завдань. Звільнення інвестора від оподаткування доходів за таким фінансовим інструментам додатково стимулює їхню інвестиційну активність, збільшуючи суму чистого інвестиційного прибутку на розмір цієї податкової пільги.
6. За стабільності структури основних видів фінансових інструментів інвестування їх портфель диференціюється в розрізі двох типів - портфель з фіксованою структурою активів і портфель із гнучкою структурою активів. Така типізація інвестиційного портфеля пов'язана з принциповими підходами інвестора до подальшої його реструктуризації.
Портфель з фіксованою структурою активів характеризує такий його тип, при якому питомі ваги основних видів фінансових інструментів інвестування (акцій, облігацій, депозитних внесків і т.д.) залишаються незмінними протягом тривалого періоду часу Подальша реструктуризація такого портфеля здійснюється лише але окремим різновидам фінансових інструментів інвестування в рамках фіксованого загального обсягу по даному виду.
Портфель з гнучкою структурою активів характеризує такий то тип, при якому питомі ваги основних видів фінансових інструментів інвестування є рухомими і змінюються під впливом факторів зовнішнього середовища (їх впливу на формування рівня прибутковості, ризику і ліквідності) або цілей здійснення фінансових інвестицій.
7. За спеціалізацією основних видів фінансових інструментів інвестування в сучасній практиці інвестиційного менеджменту виділяють наступні основні типи портфелів:
Портфель акцій. Такий портфель дозволяє цілеспрямовано вирішувати таку мету його формування, як забезпечення високих темпів приросту інвестованого капіталу в майбутній довгостроковій перспективі. Різновидом такого типу портфеля є портфель акцій венчурних (ризикових) підприємств.
Портфель облігацій. Цей тип портфеля дозволяє вирішувати такі цілі його формування як забезпечення високих темпів формування поточного доходу, мінімізації інвестиційних ризиків, одержання ефекту "податкового щита" в процесі фінансового інвестування.
Портфель векселів. Цей тип портфеля дозволяє підприємству цілеспрямовано забезпечувати отримання поточного доходу в короткостроковому періоді за рахунок ефективного використання тимчасово вільного залишку грошових активів (при одночасному зміцненні господарських зв'язків з оптовими покупцями своєї продукції).
Портфель міжнародних інвестицій, формування такого типу портфеля здійснюють, як правило, інституційні інвестори шляхом покупки фінансових інструментів інвестування (акцій, облігацій і т.п.), емітованих іноземними суб'єктами господарювання. Як правило, такий тип портфеля спрямований на реалізацію мети забезпечення мінімізації рівня інвестиційних ризиків.
Портфель депозитних вкладів. Такий портфель дозволяє цілеспрямовано вирішувати такі цілі його формування, як забезпечення необхідної ліквідності, одержання поточного інвестиційного доходу та мінімізації рівня інвестиційних ризиків.
Портфель інших форм спеціалізації, в основі формування такого портфеля лежить вибір одного з інших видів фінансових інструментів інвестування, не розглянутих вище.
8. За кількістю стратегічних цілей формування виділяють моно-і поліцелевой типи портфелів.
Моноцелевой портфель характеризує такий його тип, при якому всі вхідні в його склад фінансові інструменти інвестування відібрані за критерієм вирішення однієї із стратегічних цілей його формування (забезпечення одержання поточного доходу; забезпечення приросту інвестованого капіталу в довгостроковій перспективі, мінімізації інвестиційного ризику тощо) . Такий одноцелевой портфель може включати до свого складу всі основні види фінансових інструментів інвестування, забезпечують його стратегічну спрямованість.
Поліцелевой (комбінований) портфель передбачає можливості одночасного вирішення низки стратегічних цілей його формування. У сучасній інвестиційній практиці найбільш часто здійснюється формування комбінованого портфеля за першими двома розглянутим ознаками - цілям формування інвестиційного доходу і рівнем прийнятих ризиків. Такими основними варіантами комбінованих типів інвестиційних портфелів є.
1) агресивний портфель доходу (портфель спекулятивного доходу);
2) агресивний портфель зростання (портфель прискореного росту);
3) помірний портфель доходу (портфель нормального доходу);
4) помірний портфель зростання (портфель нормального зростання);
5) консервативний портфель доходу (портфель гарантованого доходу),
6) консервативний портфель зростання (портфель гарантованого зростання).
Діапазон комбінованих типів інвестиційних портфелів може бути розширений в ще більшому ступені за рахунок їх варіантів, що мають проміжне значення цілей фінансового інвестування.
Запропонована до використання типізація інвестиційних портфелів може бути доповнена і іншими ознаками, пов'язаними з особливостями здійснення фінансового інвестування конкретними підприємствами.
Процес відбору фінансових інструментів інвестування у формований портфель спрямований на вирішення наступних завдань:
· Забезпечення заданого рівня очікуваної прибутковості портфеля;
· Забезпечення заданого рівня ризику портфеля;
· Створення можливості диверсифікації портфеля з метою зниження рівня несистематичного ризику;
· Забезпечення інших параметрів формованого портфеля відповідно до обраними ознаками його типізації.
Інвестиційний портфель, який повністю відповідає цілям його формування, як за типом, так і за складом включених у нього фінансових інструментів, являє собою "збалансований стартовий інвестиційний портфель".

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ tc "СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ" \ f C \ l 1
1. Віленський П.Л., Лівшиць В.М., Смоляк С.А. Оцінка ефективності інвестиційних проектів: Теорія і практика. М.: Справа, 2001.
2. Захарова І. В., Кузнєцова С. Ю., Горюнова О. І. Необоротні активи: бухгалтерський і податковий облік-М: Іспит, 2005.
3. Ковальов В.В. Методи оцінки інвестиційних проектів. - М.: Фінанси і статистика, 2003.
4. Козлова Є. П., Бабченко Т. Н., Галаніна Є. М. Бухгалтерський облік в організаціях.-М.: Фінанси і статистика, 2004.
5. Ліпсіц І.В., Косов В.В. Економічний аналіз реальних інвестицій. - М.: Економіст, 2003.
6. Ложнікова А.В. Інвестиційні механізми в реальній економіці. М.: МЗ-Пресс, 2001.
7. Москвін В.А. Кредитування інвестиційних проектів. - М.: Фінанси і статистика, 2001.
8. Панов А.С. Інвестиційне проектування та управління проектами. - М.: ИНФРА-М, 2002.
9. Решецкій В.А. Економічний аналіз і розрахунок інвестиційних проектів - М.: "Річ навіть і Сервіс", 2001.
10. Старий Д.В. Розрахунки ефективності інвестиційних проектів. М.: Справа, 2001.
11. Стешин А.С. Оцінка комерційної спроможності інвестиційного проекту. - М.: ИНФРА-М, 2001.
12. Фальцман В. Оцінка інвестиційних проектів і підприємств. М.: ТЕИС, 2001.
13. Чернов В.В. Інвестиційна стратегія. - М.: Фінанси і статистика, 2003.


[1] Чернов В.В. Інвестиційна стратегія. - М.: Фінанси і статистика, 2003, с. 32.
[2] Панов А.С. Інвестиційне проектування та управління проектами. - М.: ИНФРА-М, 2002, с. 42.
[3] Ліпсіц І.В., Косов В.В. Економічний аналіз реальних інвестицій. - М.: Економіст, 2003, с. 29.
[4] Ліпсіц І.В., Косов В.В. Економічний аналіз реальних інвестицій. - М.: Економіст, 2003, с. 38.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Фінанси, гроші і податки | Контрольна робота
57.2кб. | скачати


Схожі роботи:
Методи фінансового планування на підприємстві
Методи фінансового планування на підприємстві
Форми і методи фінансового планування на підприємстві
Види та методи фінансового аналізу
Ціноутворення в системі фінансового планування та фінансового контролю на підприємстві
Фінансове планування Необхідність і завдання фінансового планування
Основи фінансового планування на підприємстві
Організація фінансового планування на підприємстві
Етапи фінансового планування на підприємстві
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru