приховати рекламу

Методика розслідування злочинів скоєних неповнолітніми

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Міністерство освіти Республіки Білорусь
Приватна установа освіти
"Інститут парламентаризму та підприємництва"
Кафедра права
Курсова робота
з дисципліни "Криміналістика"
на тему: "Розслідування злочинів, скоєних неповнолітніми"
ВИКОНАВ:
Студентка 5 курсу, групи № 22625
Соціально - економічного факультету,
спеціальності "Правознавство"
В.Ю. Коршунова
"_____"______________ 2009
КЕРІВНИК:
кандидат юридичних наук, доцент
_________________
"_____"______________ 2009
Мінськ 2009

Зміст
Введення
Глава 1. Кримінальна відповідальність неповнолітніх
Глава 2. Порядок провадження, розслідування кримінальних справ, судова практика про злочини неповнолітніх
2.1 Порядок провадження у кримінальних справах, досконалими неповнолітніми
2.3 Судова практика у справах про злочини неповнолітніх
Глава 3. Попередження злочинів, скоєних неповнолітніми, єдина система заходів реагування на такі злочини
Висновок
Список використаних джерел

Введення

Законодавство Республіки Білорусь передбачає, що кримінальній відповідальності підлягає особа, яка досягла до часу скоєння злочину шістнадцятирічного віку, за винятком випадків, передбачених Кримінальним кодексом Республіки Білорусь.
Особи, які вчинили заборонені Кримінальним кодексом діяння у віці від чотирнадцяти до шістнадцяти років, підлягають кримінальній відповідальності лише за:
Вбивство (ст.139)
Заподіяння смерті з необережності (ст.144)
Умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ст.147)
Умисне заподіяння менш тяжкого тілесного ушкодження (ст.149)
Згвалтування (ст. 166)
Насильницькі дії сексуального характеру (ст.167)
Викрадення людини (ст.182)
Крадіжку (ст. 205)
Грабіж (206)
Розбій (ст. 207)
Вимагання (ст. 208)
Угон транспортного засобу або маломірного водного судна (ст.214)
Умисне знищення або пошкодження майна (частини друга і третя ст.218)
Захоплення заручника (ст.291)
Розкрадання вогнепальної зброї, боєприпасів або вибухових речовин (ст.294)
Умисне приведення в непридатність транспортного засобу або шляхів сполучення (ст.309)
Розкрадання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів (ст.327)
Хуліганство (ст.339)
Завідомо неправдиве повідомлення про небезпеку (ст.340)
Осквернення споруд і псування майна (ст.341)
Втеча з виправного закладу, що виконує покарання у вигляді позбавлення волі, арештного дому чи з-під варти (ст.413) [19, c.39]
Не підлягає кримінальній відповідальності неповнолітня особа, яка досягла передбаченого частинами першою або другою цієї статті віку, якщо буде встановлено, що внаслідок відставання в розумовому розвитку, не пов'язаного з хворобливим психічним розладом, воно під час вчинення суспільно небезпечного діяння було не здатна усвідомлювати фактичний характер або суспільну небезпеку свого діяння. [19, c.40]
Законодавством Республіки Білорусь суб'єктом злочину (суб'єктом кримінальної відповідальності) визнається фізична особа, яка в момент вчинення злочину перебуває у стані осудності і досягла певного віку. [19, c.40]
Формування свідомості людини, його характеру, навичок і звичок починається з народження і в основному закінчується до моменту настання повноліття. Здатність же усвідомлювати характер своїх дій, їх суспільну небезпечність і керувати своєю поведінкою настає вже до досягнення 16-річного віку. Виходячи з цього, ч.1 ст.27 КК встановлює загальне правило, згідно з яким кримінальної відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося 16 років. [19, c.41]
Однак деякі злочини за своїм характером такі, що неповнолітні усвідомлюють їх суспільну небезпечність і протиправність в більш ранньому віці. У зв'язку з цим у ч.2 ст.27 КК робиться перелік злочинних діянь (всього 21), за вчинення яких кримінальна відповідальність настає з 14-річного віку.
Перелік злочинів, даний у ч.2 ст.27 КК, є вичерпним. У нього включені різні за своїм характером і ступенем суспільної небезпечності злочину: від злочинів, що не являє великої суспільної небезпеки (напр., просте хуліганство - ч.1 ст.339), до особливо тяжких злочинів (напр., вбивство - ст.139) . Спільним для всіх цих злочинів є те, що навіть неповнолітні, які досягли 14-річного віку, усвідомлюють суспільну небезпечність і протиправність цих діянь. [19, c.42]
Однак, якщо неповнолітній, який досяг 14 років, здійснює суспільно небезпечне діяння, відповідальність яка настає з 16 років, але в його діях одночасно є ознаки іншого злочину, передбаченого ч.2 ст.27 КК, то він підлягає кримінальній відповідальності. У такому випадку його дії необхідно кваліфікувати за однією зі статей КК, зазначеної в ч.2 ст.27 (п.13 постанови Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28 червня 2002 р. № 3 "Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх (суден вестнiк. 2002. № 3. С.10-15). Наприклад, за насильство в ставлення працівника міліції з метою перешкоджання його законній діяльності або з помсти за виконання службової діяльності, що виразилося в заподіянні менш тяжкого тілесного ушкодження (ст.364), неповнолітні у віці від 14 до 16 років будуть нести відповідальність за умисне заподіяння менш тяжкого тілесного ушкодження (ст.149). [19, c.42]
По кримінальних справах про злочини, скоєних неповнолітніми, завжди повинен бути точно встановлений вік неповнолітнього (число, місяць, рік народження). Особа вважається досягли певного віку не в день народження, а починаючи з нуля годин наступної за днем ​​народження доби. Зазвичай встановлюється згідно з документами: свідоцтвом про народження, паспорту та ін При відсутності відповідних документів для визначення віку неповнолітнього органи розслідування або суд зобов'язані призначити судово-медичну експертизу.
У випадках встановлення віку судово-медичною експертизою днем ​​народження підсудного слід вважати останній рік того року, який названий експертом, а при визначенні мінімального і максимального кількості років суду слід виходити з передбачуваного експертизою мінімального віку такої особи (п.14 постанови від 28 червня 2002 р . № 3). [14, c.2]
Частини 1 і 2 ст.27 КК для кримінальної відповідальності вимагають досягнення відповідно 16-річного або 14-річного віку до часу скоєння злочину.
Хоча частина 1 ст.27 КК встановлює кримінальну відповідальність за більшість злочинів з 16-річного віку, фактично, неповнолітні, які досягли цього віку, не можуть бути суб'єктами ряду злочинів, оскільки для суб'єктів цих злочинів потрібні додаткові ознаки, якими не можуть бути суддями, тому відповідальність за ст.392 КК несуть тільки дорослі люди. [14, c.2]
Із змісту багатьох статей Особливої ​​частини Кримінального Кодексу випливає, що кримінальна відповідальність за вчинення злочинів, передбачених в них, настає після досягнення 18-річного віку. До таких злочинів належать: військові, посадові, деякі злочини проти правосуддя та ін У деяких же статтях Особливої ​​частини Кримінального Кодексу прямо говориться про необхідність досягнення 18-річного віку особою, яка вчинила злочин. Так, ст.169 КК прямо вказує на те, що відповідальність за розпусні дії несуть тільки особи, які досягли 18-річного віку. [14, c.2]
Частина 3 ст.27 КК передбачає випадки вчинення суспільно небезпечних діянь неповнолітніми особами, які досягли передбаченого ч.1 і 2 ст.27 КК віку, коли вони не усвідомлюють фактичного характеру і суспільної небезпеки свого діяння внаслідок розумової відсталості.
Такі неповнолітні не підлягають кримінальній відповідальності. На відміну від неосудності нездатність особи усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку свого діяння в цих випадках виникає не в результаті хворобливого розладу психіки, а внаслідок відставання його в розумовому розвитку. [14, c.3]
Для встановлення наявності розумової відсталості повинна бути проведена психологічна експертиза, або питання про розумової відсталості можуть бути поставлені на вирішення комплексної судової психолого-психіатричної експертизи.
Якщо судом буде встановлено, що неповнолітній обвинувачений внаслідок відставання в розумовому розвитку, не пов'язаного з хворобливим психічним розладом, під час вчинення суспільно небезпечного діяння був не здатний усвідомлювати фактичний характер чи суспільну небезпеку свого діяння, то суд, керуючись положеннями ч.3 ст.27 КК, постановляє виправдувальний вирок (п.15 постанови від 28 червня 2002 р. № 3). [14, c.5]
Хоча неповноліття не включено до переліку пом'якшуючих відповідальність, передбачених ст.63 КК, воно все-таки є таким. Про це свідчать багато норм КК.
Так, згідно ст.118 КК особа, яка вперше вчинила у віці до 18 років злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, може бути звільнена судом від кримінальної відповідальності з передачею його під нагляд батьків або осіб, які їх замінюють, на їхнє прохання, якщо виправлення неповнолітнього можливо без залучення його до кримінальної відповідальності.
У відповідності зі ст.117 КК неповнолітньому, який вчинив злочин, не представляє великої суспільної небезпеки, або вперше менш тяжкий злочин, якщо його виправлення можливе без застосування покарання, суд може постановити обвинувальний вирок, замінивши покарання примусовими заходами виховного характеру. [14, c.7]

Глава 1. Кримінальна відповідальність неповнолітніх

Кримінальна відповідальність особи, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, настає відповідно до положень Кримінального кодексу Республіки Білорусь з урахуванням правил, передбачених V розділом.
Виділення спеціальної глави, що регламентує особливості кримінальної відповідальності неповнолітніх, є суттєвим кроком на шляху реалізації вимог Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються здійснення правосуддя щодо неповнолітніх (Пекінських правил), затв. резолюцією 40/33 Генеральної Асамблеї ООН від 29 ноября1985 р. Зазначені правила наказують в рамках кожної національної юрисдикції "докласти зусиль для прийняття комплексу законів, правил і положень, які відносяться безпосередньо до неповнолітніх правопорушників ...". [14, c.7]
При вирішенні питань кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочини у віці до 18 років, слід керуватися постановою Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28 червня 2002 р. № 3 "Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх" [Зміни та доповнення: Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 25 вересня 2003 р. № 11 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2003 р., № 112, 6 / 375); Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28 вересня 2006 р. № 9 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2006 р., № 167, 6 / 494)]. [14, c.8]
Під неповнолітніми у кримінальному праві розуміються особи, які досягли віку 18 років. Виходячи зі ступеня соціальної зрілості неповнолітніх, законодавець диференційовано підходить до встановлення їх відповідальності в залежності від досягнення 14 або 16-річного віку. Тому стосовно зазначеної категорії суб'єктами кримінальної відповідальності є особи, які вчинили злочини у віці від 14 до 18-и років. Особи, які досягли 14 - річного віку, іменуються малолітніми та кримінальної відповідальності не підлягають незалежно від ступеня тяжкості скоєних ними суспільно небезпечних діянь. [14, c.9]
Законодавець презюмують наявність здатності усвідомлювати соціальну значимість своїх дій та керувати ними при досягненні особою певного віку. Однак такий формальний підхід не виключає необхідність враховувати різну ступінь соціальної зрілості неповнолітніх, можливі затримки їх психофізіологічного розвитку. При наявності даних, що викликають сумнів у розумовому розвитку неповнолітнього, що вчинив суспільно небезпечне діяння, слід призначати психологічну або психолого-психіатричну експертизу відповідно до вимог ст.226-228 КПК. При цьому на дозвіл психолого-психіатричної експертизи може бути також поставлено питання, чи було здатне особа, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, усвідомлювати його фактичний характер чи суспільну небезпеку. На вирішення експерта-психолога повинен бути поставлене питання: чи відповідає розумовий розвиток неповнолітнього його віку. [14, c.9]
Якщо судом буде встановлено, що неповнолітній, обвинувачений внаслідок відставання в розумовому розвитку, не пов'язаного з хворобливим психічним розладом, під час вчинення суспільно небезпечного діяння був не здатний усвідомлювати фактичний характер чи суспільну небезпеку свого діяння, то суд, керуючись положеннями ч.3 ст. 27 КК, постановляє виправдувальний вирок (п.15 постанови від 28 червня 2002 р. № 3). [14, c.9]
З метою з'ясування, чи не перебував неповнолітній обвинувачений в стані зменшеної осудності під час вчинення суспільно небезпечного діяння, також необхідно призначати судово-психіатричну або судову психолого-психіатричну експертизу.
Згідно ч.2 ст.29 та ч.1 ст.116 КК вчинення неповнолітньою обвинуваченим суспільно небезпечного діяння в стані зменшеної осудності внаслідок хворобливого розладу психіки чи розумової відсталості як пом'якшує відповідальність обставина. [14, c.9]
З урахуванням ступеня розумової відсталості, а також характеру суспільної небезпеки скоєного неповнолітнім злочину суд може обмежитися відносно нього застосуванням примусових заходів виховного характеру. Однак, якщо буде встановлено, що внаслідок відставання в психічному розвитку, не пов'язаного з хворобливим психічним розладом, неповнолітній був нездатний усвідомлювати фактичний характер чи суспільну небезпеку свого діяння, то такий неповнолітній не підлягає кримінальній відповідальності. [14, c.10]
Соціально-психологічна характеристика неповнолітніх має безліч вельми істотних відмінностей, які необхідно враховувати при застосуванні найсуворішого виду виховного впливу, яким є покарання. Саме з цією метою законодавець у КК виділяє спеціальний розділ, в якому викладені особливості кримінальної відповідальності осіб, які вчинили злочин у віці до 18 років. Дані особливості обумовлені суто віковими ознаками суб'єктів злочину і спрямовані на значне пом'якшення кримінальної відповідальності.
Сконцентровані у розділі V положення мають пріоритет перед іншими нормами КК, в яких регламентуються аналогічні питання. Однак даний розділ найтіснішим чином пов'язаний з іншими розділами Загальної частини. Положення про кримінальному законі, злочин, вини, умови кримінальної відповідальності, обставини, що виключають злочинність діяння, та інші застосовуються до неповнолітніх в тій же мірі, як і до дорослих. Одночасно в ряді інших статей Загальної частини містяться пов'язані з неповнолітнім норми, які не увійшли в V розділ.
Провадження у справах цієї категорії повинно грунтуватися на суворому дотриманні вимог кримінального та кримінально-процесуальних законів, максимально сприятиме забезпеченню захисту прав і законних інтересів неповнолітніх, призначення справедливого покарання, попередження нових злочинів. [14, c.10]

Глава 2. Порядок провадження, розслідування кримінальних справ, судова практика про злочини неповнолітніх

2.1 Порядок провадження у кримінальних справах, досконалими неповнолітніми

Стаття 429 КПК Республіки Білорусь застосовується при провадженні в кримінальних справах про злочини, скоєних особами, які не досягли на день скоєння злочину вісімнадцятирічного віку. Порядок провадження у справах про злочини неповнолітніх визначається загальними правилами КПК і главою 45 КПК Республіки Білорусь. [20, c.240]
Згідно ч.2 ст.181 і ст.189 КПК по всіх справах про злочини, вчинені особами віком до вісімнадцяти років, незалежно від досягнення повноліття до початку провадження у справі, обов'язковим є попереднє слідство.
По кримінальних справах, за якими підозрюваним, чи звинуваченим визнаний неповнолітній, обов'язково участь захисника, законного представника неповнолітнього підозрюваного або обвинуваченого, педагога (психолога). [20, c.241]
При наявності у неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого батьків або інших законних представників їх участь у кримінальній справі обов'язково. Законний представник допускається до участі в кримінальній справі постановою слідчого з моменту першого допиту неповнолітнього як підозрюваного чи обвинувачуваного. При допуску до участі у справі законному представникові роз'яснюються його права, зазначені у статті 57 КПК.
Слідчий вправі після закінчення попереднього слідства винести постанову про непред'явлення неповнолітньому для ознайомлення тих матеріалів кримінальної справи, які можуть чинити на нього негативний вплив, а ознайомити з цими матеріалами його законного представника. Законний представник може бути усунений від участі в кримінальній справі, якщо в ході попереднього слідства встановлено, що його дії завдають шкоди інтересам неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого. Про це слідчий виносить мотивовану постанову. Про такому випадку до участі в справі має бути допущений інший законний представник неповнолітнього. Неявка законного представника неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого, належним чином сповіщені про місце і час проведення слідчих дій за участю неповнолітніх, не перешкоджає проведенню слідчих дій за наявності письмової згоди на це неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого (ст.436 КПК). [20, c.241]
Право на захист, що реалізовується у відповідності до ст. ст.41, 43, 44 КПК, передбачає можливість участі в якості захисника у кримінальному процесі поряд з адвокатом близьких родичів або законних представників неповнолітнього обвинуваченого. За змістом ч.3 ст.44 КПК участь законного представника неповнолітнього підозрюваного (обвинувачуваного) як захисника не тягне за собою припинення його повноважень як законного представника. [20, c.241]
Якщо неповнолітній обвинувачений не має батьків та інших законних представників, то слідчий відповідно до ч.2 ст.56 КПК визнає його законним представником орган опіки та піклування.
Про визнання органу опіки та піклування законним представником неповнолітнього обвинуваченого та про допуск представника до участі у провадженні у кримінальній справі слідчий виносить мотивовану постанову.
Законними представниками неповнолітнього обвинуваченого або особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не можуть бути визнані батьки (усиновителі), позбавлені батьківських прав; опікуни або піклувальники, звільнені органами опіки та піклування від виконання своїх обов'язків; особи, визнані недієздатними; особа, якій осудним обвинуваченому діянням , передбачених кримінальним законом, заподіяна шкода; особа, якій завдано шкоду суспільно небезпечним діянням. [20, c.242]
Якщо зазначені перешкоди виникли після визнання особи законним представником неповнолітнього обвинуваченого, слідчий вирішує питання про припинення участі даної особи в попередньому слідстві і вживає заходів до заміни його іншим законним представником.
З моменту допуску захисника (адвоката) у виробництво у справі його участь є обов'язковою при проведенні слідчих дій з обвинуваченим. Недотримання цих вимог при допиті обвинувачуваного, а також при проведенні з ним інших слідчих дій відповідно до ст.105 КПК позбавляє юридичної сили здобуті докази, які визнаються неприпустимими, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також використані для доведення будь-якого обставини , зазначеного в ст.89 КПК. [20, c.242]
При допиті неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого участь педагога чи психолога обов'язково. Педагог має право з дозволу слідчого, прокурора задавати питання підозрюваному або обвинуваченому, а по закінченні допиту знайомитися з протоколом допиту і робити письмові зауваження про правильність та повноту зроблених у ньому записів. Ці права слідчий, прокурор роз'яснюють педагогу або психолога перед допитом неповнолітнього, про що робиться відмітка в протоколі допиту (ст.435 КПК). [20, c.242]
Виходячи з вимог ст.435 КПК, показання неповнолітнього обвинуваченого, дані під час відсутності педагога або психолога, що не мають юридичної сили, відповідно до ч.5 ст.105 КПК визнаються неприпустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувачення, а також використані для доказування обставин, зазначених у ст.89 КПК.
Допускаючи до участі в допиті неповнолітнього обвинуваченого на попередньому слідстві педагога чи психолога, необхідно упевнитися в його особистості і компетентності, а також встановити, чи немає перешкод, що виключають таку участь (ст.86 КПК). [20, c.243]
У разі досягнення неповнолітнім підозрюваним, чи звинуваченим вісімнадцятирічного віку участь: захисника підозрюваного або обвинуваченого обов'язково і триває до закінчення провадження у кримінальній справі; законних представників підозрюваного або обвинуваченого в попередньому розслідуванні або в судовому розгляді припиняється, про що відповідно до частини п'ятої статті 56 КПК Республіки Білорусь орган, що веде кримінальний процес, виносить мотивовану постанову (ухвалу); педагога чи психолога при допиті підозрюваного або обвинуваченого необов'язково. [20, c.243]
Стаття 432 КПК Республіки Білорусь передбачає, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу щодо неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого в кожному випадку повинна обговорюватися можливість застосування такої міри, як віддача неповнолітнього під нагляд у порядку, передбаченому ст.123 КПК Республіки Білорусь. Затримання, а також взяття під варту, домашній арешт як запобіжний захід можуть застосовуватися до неповнолітнього за наявності підстав, зазначених у статтях 108, 111, 112 та 117 КПК Республіки Білорусь, у випадках вчинення менш тяжкого, тяжкого або особливо тяжкого злочину. Про затримання, взяття під варту або продовження строку тримання під вартою негайно ставляться до відома батьки або інші законні представники неповнолітнього (ст.432 КПК). [20, c.243]
Неповнолітній обвинувачений може бути відданий під нагляд батьків, усиновителів, опікунів, піклувальників та інших заслуговують довіри осіб, а також адміністрації спеціального дитячого закладу, в якому він знаходиться, тільки до досягнення нею повноліття за письмовим клопотанням особи, якій він віддається.
При виробництві розслідувань кримінальних справ та прийнятті рішення про застосування до підозрюваного або обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді взяття під варту в МВС Республіки Білорусь існує порядок погодження застосування такого запобіжного заходу з керівництвом попереднього розслідування УВС області, а щодо неповнолітніх обвинувачених - особисто з начальником попереднього розслідування УВС області.
Виклик неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, не утримуються під вартою, до слідчого проводиться через їх батьків або інших законних представників, а якщо неповнолітній міститься в спеціальному дитячому закладі, - через адміністрацію цієї установи (ст.433 КПК). [20, c.244]
Стаття 434 КПК Республіки Білорусь передбачає, що допит неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого не може продовжуватися без перерви понад дві години, а в цілому більше чотирьох годин на день. При допиті неповнолітніх підозрюваного або обвинуваченого захисник, участь якого у відповідності зі статтею 45 цього Кодексу обов'язково, має право з дозволу слідчого, прокурора задавати питання допитуваному, а по закінченні допиту знайомитися з протоколом і робити письмові зауваження про правильність та повноту запису свідчень. [20, c.244].
2.2 Розслідування кримінальних справ про злочини неповнолітніх за участю дорослих
При розслідуванні кримінальних справ про злочини неповнолітніх за участю дорослих слід ретельно з'ясовувати характер взаємовідносин між дорослим та неповнолітнім, оскільки ці дані можуть мати істотне значення для встановлення ролі дорослого у залученні неповнолітнього у вчинення злочину або інше антигромадську поведінку. [20, c.245]
Кримінальна відповідальність дорослого за втягнення неповнолітнього у злочин чи інше антигромадську поведінку настає при доведеності умисної вини (прямого або непрямого умислу), тобто що він був достовірно обізнаний про неповнолітньому віці утягненого особи.
Слід також встановлювати, чи усвідомлював дорослий або допускав, що своїми діями втягує неповнолітнього у вчинення злочину.
Під іншим способом залучення неповнолітнього в злочин необхідно розуміти дії, спрямовані на збудження у нього бажання брати участь у вчиненні одного або кількох злочинів. Такі дії можуть бути пов'язані із застосуванням як фізичного, так і психічного впливу (переконання, обман, залякування, запевнення у безкарності, підкуп, збудження почуття помсти, заздрості та інших ницих спонукань, а одно ініціювання злочину порадами про місце і спосіб здійснення злочину, обіцянкою приховати сліди злочину, сприяти у збуті викраденого і т.п.). [20, c.245]
Розслідуючи справи про злочини неповнолітніх за участю дорослих, необхідно враховувати наступне:
а) якщо дорослий втягнув неповнолітнього, який досяг віку, встановленого ст.27 КК, у вчинення конкретного злочину, але сам участі в ньому не брав, то дії неповнолітнього кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за злочин, який він зробив, а дії дорослого - по цієї ж статті, ст.16 КК і за відповідною частиною ст.172 КК;
б) якщо дорослий втягнув неповнолітнього, який не досяг віку, встановленого ст.27 КК, у вчинення конкретного злочину, але сам участі в ньому не брав, в силу ч.3 ст.16 КК він несе відповідальність за скоєне як виконавець злочину, і його дії кваліфікуються за статтею, що передбачає відповідальність за злочин, скоєний неповнолітнім, і за відповідною частиною ст.172 КК. [20, c.245]
Злочин, передбачений ст.172 КК, вважається закінченим з моменту, коли неповнолітній у результаті впливу дорослого почав приготування до вчинення злочину. Якщо незважаючи на зазначене вплив неповнолітній не став брати участь у злочині, дії дорослого розцінюються як замах на втягнення неповнолітнього у злочин.
Злочин, відповідальність за яке настає за ст.173 КК, є закінченим з моменту залучення неповнолітнього в антигромадську дію, зазначена у статті, незалежно від того, чи вчинив неповнолітній будь-яка з цих протиправних дій.
У разі притягнення особи до відповідальності за ст. ст.172, 173 КК в постанові про притягнення його як обвинуваченого поряд з іншими обставинами вчинення злочину слід вказувати спосіб залучення неповнолітнього в злочин чи антигромадську поведінку. [20, c.246]
Кримінальну справу щодо неповнолітнього, який брав участь у вчиненні злочину разом з дорослими, може бути виділено в окреме провадження в ході попереднього слідства, якщо це не створить перешкод для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин кримінальної справи. До неповнолітнього обвинуваченому, залученому в одній кримінальній справі з дорослими, застосовуються правила глави 45 КПК. [20, c.246]

2.3 Судова практика у справах про злочини неповнолітніх

Постанова Пленуму Верховного суду Республіки Білорусь від 28 червня 2002 р. № 3 "Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх" [Зміни та доповнення: Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 25 вересня 2003 р. № 11 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь , 2003 р., № 112, 6 / 375); Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28 вересня 2006 р. № 9 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2006 р., № 167, 6 / 494)] звертає увагу судів , що особі, вперше вчинив у віці до вісімнадцяти років злочин, що не являє великої суспільної небезпеки, покарання у вигляді позбавлення волі не призначається. [14, c.10]
Неповнолітній визнається вперше вчинили злочин,
якщо попереднє суспільно небезпечне діяння було скоєно їм до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або за це діяння минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, або судимість була погашена або знята у встановленому законом порядку. [14, c.11]
Якщо неповнолітній обвинувачений скоїв перший злочин, не представляє великої суспільної небезпеки, а потім здійснив будь-який інший злочин, то за перший злочин згідно ч.1 ст.115 КК покарання у вигляді позбавлення волі не призначається.
Судам мати на увазі, що в ч. 2 ст.115 КК залежно від категорії злочинів встановлені обмеження лише за призначенням максимальних термінів у вигляді позбавлення волі особи, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років. При призначенні мінімального терміну позбавлення волі необхідно керуватися положеннями ч.1 ст.57 КК, за якою цей строк становить шість місяців. [14, c.11]
Якщо неповнолітній обвинувачений до дня постановлення вироку досяг вісімнадцяти років, то відбування покарання у вигляді позбавлення волі призначається у виправній колонії в умовах загального режиму (ч.4 ст.115 КК), а за злочини, вчинені з необережності, - у виправних колоніях в умовах поселення (п.1 ч.4 ст.57 КК).
Судам належить враховувати, що особі, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, у відповідності зі ст.109 КК не може бути призначено додаткове покарання у вигляді конфіскації майна. Незастосування до такої особи цього виду додаткового покарання за злочини, за якими конфіскація майна є обов'язковою, не вимагає посилання на ст.70 КК.
Якщо мінімальні межі покарання, зазначені в санкції статті Особливої ​​частини КК, перевищують максимальні межі відповідного виду покарання, передбаченого ст. ст.110-115 КК, то при призначенні покарання особі, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, у межах, встановлених названими статтями, посилання на ст.70 КК не потрібно.
Коли мінімальна межа відповідного виду покарання, передбаченого санкцією статті Особливої ​​частини КК нижче максимальної межі, встановленого для даного виду покарання ст. ст.110-115 КК, то при призначенні особі, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, покарання нижче нижчої межі, передбаченої за даний злочин, застосовується ст.70 КК з приведенням обгрунтувань в описово-мотивувальній частині вироку.
При призначенні покарання неповнолітньому організатору (керівнику) організованої групи не менше 3 / 4 строку найбільш суворого виду покарання необхідно керуватися не тільки ч.2 ст.66 КК, але й ст. ст.110-115 КК, що обмежують максимальні межі термінів кожного з видів покарання, які згідно ст.109 КК можуть бути застосовані до особи, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років.
При обчисленні 3 / 4 строку найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої ​​частини КК, слід виходити з максимальних термінів та розмірів, встановлених у ст. ст.110-115 КК, якщо вони нижчі, ніж передбачено у відповідній статті Особливої ​​частини КК. Якщо максимальний термін найбільш суворого виду покарання, передбаченого статтею Особливої ​​частини КК, за якою обвинувачується неповнолітній організатор (керівник) організованої групи, дорівнює максимальній межі, встановленому ст. ст.110-115 КК, або нижче його, то 3 / 4 строку найбільш суворого покарання обчислюється з максимального розміру, передбаченого санкцією статті Особливої ​​частини КК. [14, c.12]
Призначаючи покарання особі, яка вчинила злочин у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, за правилами ст.69 КК, при обчисленні не більше половини максимального строку або розміру покарання необхідно виходити з максимальних термінів (розмірів), встановлених у ст. ст.110-115 КК, а також з максимального терміну (розміру) обраного виду покарання, передбаченого відповідною статтею Особливої ​​частини КК, якщо максимальні терміни (розміри) покарання рівні або нижче, ніж зазначені у ст. ст.110-115 КК.
Покарання у вигляді штрафу призначається особі, яка вчинила злочин у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, у відповідності з правилами, встановленими частинами 1 і 2 ст.50, ст.111 КК, і не може перевищувати 20-кратного розміру базової величини, встановленої на день постановлення вироку, а за корисливі злочини - стократного розміру.
За змістом ст.111 КК мінімальний розмір штрафу особі, яка вчинила злочин у віці до вісімнадцяти років, не може бути менше однократного розміру базової величини, встановленої на день постанови вироку.
При призначенні покарання у вигляді штрафу особі, що вчинила у віці до вісімнадцяти років злочин, передбачений статтею Особливої ​​частини КК, яка містить адміністративну преюдицію, слід керуватися положеннями ст.111 КК.
Роз'яснити судам, що за змістом ч.1 ст.117 КК засудження неповнолітнього за злочин, не представляє великої суспільної небезпеки, із застосуванням примусових заходів виховного характеру можливо і при вчиненні кількох таких злочинів, а також при наявності колишньої непогашеної судимості.
У відповідності зі ст.117 КК неповнолітньому одночасно може бути призначено кілька примусових заходів виховного характеру, наприклад попередження та покладання обов'язки публічно або в іншій формі, яка визначається судом, принести вибачення потерпілому. [14, c.13]

Глава 3. Попередження злочинів, скоєних неповнолітніми, єдина система заходів реагування на такі злочини

З метою підвищення ефективності роботи з попередження злочинів, скоєних неповнолітніми, і введення єдиної системи заходів реагування на такі злочини видано спільний наказ Прокуратури та МВС Республіки Білорусь, який зобов'язує прокурорам і начальникам ОВС здійснювати особистий контроль і нагляд за розслідуванням тяжких та особливо тяжких злочинів, скоєних неповнолітніми. Слідчим та особам, яка провадить дізнання, при встановленні особи неповнолітнього, що вчинив злочин, а також після пред'явлення обвинувачення неповнолітньому, до якого в якості запобіжного заходу не застосовано взяття під варту, заповнювати довідку встановленої форми на кожну таку особу та відривний талон направляти протягом доби в інспекції у справах неповнолітніх (ИДН) за місцем проживання. За кожний злочин, здійсненого неповнолітнім у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, встановлювати обставини вживання ним спиртних напоїв, вживання наркотичних, лікарських або інших засобів, викликають одурманювання, а також причетних до цього дорослих, на кожне з яких заповнювати довідку встановленої форми та відривний талон направляти в ИДН за місцем проживання. При розслідуванні кримінальних справ щодо неповнолітніх долучати до справ довідку встановленої форми на виявлене особа, а також відомості з ИДН, що характеризують неповнолітнього. Протягом 3 діб з моменту прийняття відповідного рішення направляти в ИДН і комісію у справах неповнолітніх: копію про припинення провадження у кримінальній справі щодо неповнолітнього; довідку-характеристику щодо неповнолітнього (після закінчення провадження попереднього розслідування, у т. ч. припинення провадження у кримінальній справі з підстав не виключає провини неповнолітнього), а також щодо обвинуваченого, до якого не застосовано запобіжний захід у вигляді взяття під варту. При розслідуванні кримінальних справ щодо неповнолітніх негайно інформуються: органи охорони здоров'я - про виявлення неповнолітніх, які потребують в обстеженні, спостереженні та лікуванні у зв'язку з вживанням спиртних напоїв, наркотичних засобів, психотропних і одурманюючих речовин; органи управління освіти - про виявлення неповнолітніх, які потребують допомоги держави у зв'язку з самовільним відходом з дитячих будинків, шкіл-інтернатів та інших дитячих установ, або у зв'язку з припиненням з неповажних причин занять у загальноосвітніх закладах; органи соціального захисту, органи опіки - про виявлення бездоглядних та безпритульних неповнолітніх, чиї батьки з тієї чи іншої причини не виконують своїх обов'язків по вихованню і утриманню дітей; комісію у справах неповнолітніх, органи комітету у справах молоді - про виявлення неповнолітніх, які перебувають в соціально небезпечному положенні і потребують у зв'язку з цим в організації зайнятості та позитивному впливі суспільства. [18, c.2]
У літній період в масштабах Республіки Білорусь з 1 травня по 1 вересня по запобіганню бездоглядності, правопорушень та злочинів серед неповнолітніх проводиться міжвідомча спеціальна програма "Турбота".
Її реалізація полягає в:
профілактики бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх в літній період, вивченні організації їхнього дозвілля та забезпечення контролю за його поведінкою;
своєчасному виявленні та постановці на облік неповнолітніх правопорушників та їх батьків, а також інших дорослих громадян, які сприяють правопорушенням неповнолітніх;
припиненні групової та рецидивної злочинності серед неповнолітніх;
профілактиці пияцтва, наркоманії і токсикоманії серед неповнолітніх;
попередження негативного впливу на підлітків з боку батьків, які ведуть антигромадський спосіб життя;
недопущення втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність;
організації індивідуально-профілактичної роботи з підлітками, які перебувають на обліку в інспекції у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ, прийнятті до них і їх батькам заходів, передбачених законодавством;
контролі за організацією роботи з неповнолітніми та дислокуються на території, що обслуговується оздоровчих, військово-спортивних та інших таборах для забезпечення в період їх функціонування громадського порядку та проведення заходів з профілактики правопорушень, попередження фактів травматизму і загибелі дітей. [5, c.2]

Висновок

Виходячи з викладеного, можна зробити висновки, що велику роль у попередженні злочинів неповнолітніх відіграє профілактика. Так з метою попередження бездоглядності та правопорушень неповнолітніх в Республіці Білорусь створено спеціальний підрозділ міліції - інспекція у справах неповнолітніх (далі ИДН).
ИДН РУВС, ГО-РВВС, ОВДТ будують свою роботу за зональним принципом. Розміри і межі території, об'єктів транспортної діяльності, що обслуговуються старшими інспекторами у справах неповнолітніх та інспекторами у справах неповнолітніх визначаються начальниками РУВС, ГО-РВВС, ОВДТ з урахуванням оперативної обстановки, чисельності інспекторів ИДН. Чисельність інспекторів ИДН не повинна бути менше одного інспектора на одну тисячу п'ятсот неповнолітніх у віці до 18 років, які проживають на обслуговуваній ділянці.
Правову основу діяльності ИДН складають:
Закон Республіки Білорусь № 430-3 від 19.10.1993 "Про права дитини" (зі змінами та доповненнями від 25.11.2000).
Закон Республіки Білорусь від 31.05.2003 № 200-3 "Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх".
Декрет Президента Республіки Білорусь від 24.11.2006 № 18 "Про додаткові заходи щодо державного захисту дітей у неблагополучних сім'ях".
Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 10.12.2003 № 1599 "Про затвердження Положення про порядок утворення та діяльності КДН".
Постанова МВС Республіки Білорусь від 27.10.2003 № 242 "Про затвердження Інструкції з організації роботи інспекцій у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ" (в редакції Постанов МВС Республіки Білорусь від 23.08.2004 № 189 та від 26.11.2007 № 309, від 28.11.2008 № 353).
Інспекції у справах неповнолітніх здійснюють роботу з неповнолітніми правопорушниками, батьками та особами, які їх замінюють, негативно впливають на виховання дітей у таких напрямках:
1. Проводять роботу щодо попередження правопорушень серед неповнолітніх:
звільнених з місць позбавлення волі;
засуджених, щодо яких виконання вироку до позбавлення волі відстрочено, а також засуджених умовно або до мір покарання, не пов'язаним з позбавленням волі;
вчинили злочин, але звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку із застосуванням заходів громадського впливу або адміністративного стягнення або внаслідок акту амністії, а також вчинили суспільно-небезпечні діяння до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність;
обвинувачених у скоєнні злочинів та неї взятих під варту в період попереднього розслідування;
повернулися зі спеціальних навчально-виховних і лікувально-виховних установ;
вчинили правопорушення, що тягнуть заходи громадського впливу або адміністративного стягнення;
вживають спиртні напої або допускають немедичне вживання наркотичних засобів, а також лікарських або інших засобів, викликають одурманювання;
систематично самовільно йдуть з сім'ї віком до 16 років або самовільно йдуть із спеціальних навчально-виховних і лікувально-виховних установ;
злісно ухиляються від навчання, роботи, а також провідних інший антигромадський спосіб життя.
2. Беруть участь у проведенні виховної роботи з неповнолітніми та вживають заходів до припинення правопорушень та інших антигромадських вчинків неповнолітніх.
3. Виявляють батьків та осіб, які їх заміщають, які злісно не виконують обов'язків по вихованню дітей та своєю антигромадською поведінкою сприяють вчиненню ними правопорушень, і проводять з ними профілактичну роботу.
4. Направляють протягом не більше трьох годин з моменту виявлення заблукалих, підкинути, а у невідкладних випадках і інших, що залишилися без батьківського піклування дітей і підлітків до установ органів охорони здоров'я або приймальники-розподільники для неповнолітніх.
5. Інформують місцеві державні органи, громадські організації, адміністрацію за місцем роботи або навчання неповнолітніх, а також за місцем роботи батьків або осіб, які їх заміщають, про правопорушення неповнолітніх, причини й умови, що сприяють вчиненню правопорушень. Адміністрація за місцем роботи або навчання неповнолітніх, а також за місцем роботи батьків або осіб, які їх заміщають, зобов'язана в місячний термін повідомити інспекції у справах неповнолітніх про заходи, вжиті за результатами розгляду інформації.
6. Вносять пропозиції до відповідних державних органів і громадські організації про призначення вихователів та інших представників громадськості для проведення з неповнолітніми, котрі скоїли правопорушення, індивідуальної виховної роботи, залучення цих неповнолітніх до суспільно корисної діяльності, участі у спортивних та інших гуртках та секціях, з організації їхнього дозвілля.
7. Направляють до відповідних державних органів і громадських організацій матеріали про факти протиправної поведінки неповнолітніх, негативного впливу на них з боку батьків, осіб, які їх заміщають, чи інших осіб, а також про факти втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність для вжиття передбачених законом заходів.
У разі вчинення злочину до досягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність, в залежності від тяжкості вчиненого проступку і з урахуванням характеристики неповнолітнього, можливий розгляд питання про його направлення в спеціальні навчально-виховні або спеціальні лікувально-виховні установи.
До спеціальних навчально-виховним закладам відносяться спеціальні школи закритого типу і спеціальні професійно-технічні училища закритого типу.
До спеціальних лікувально-виховним закладам відносяться спеціальні установи закритого типу для неповнолітніх, що мають вади фізичного або психічного розвитку або захворювання, що викликають необхідність їх змісту, лікування, виховання та навчання в цих установах.
Слід особливо відзначити, що неповнолітній, бродяжать, ухиляються від навчання, що здійснює адміністративні правопорушення і інші протиправні дії, які не підпадають під дії Кримінального кодексу, напряму в спеціальні навчально-виховний заклад не підлягає.
У спеціальні навчально-виховні та лікувально-виховні заклади можуть бути поміщені неповнолітні у віці від одинадцяти до вісімнадцяти років, які потребують особливих умов виховання, навчання та змісту, у випадках, якщо вони:
вчинили суспільно небезпечне діяння, передбачені Кримінальним кодексом Республіки Білорусь, але не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, або в слідстві відставання в розумовому розвитку, не пов'язаного з хворобливим психічним розладом, були не здатні усвідомлювати фактичний характер або суспільну небезпеку своїх діянь;
засуджені із застосуванням примусових заходів виховного характеру у вигляді поміщення їх у спеціальні навчально-виховні або лікувально-виховні установи. [13, c.57]

Список використаних джерел

1. Закон Республіки Білорусь № 430-3 від 19.10.1993 "Про права дитини" (зі змінами та доповненнями від 25.11.2000).
2. Закон Республіки Білорусь від 31.05.2003 № 200-3 "Про основи системи профілактики бездоглядності та правопорушень неповнолітніх".
3. Закон Республіки Білорусь "Про основи діяльності з профілактики правопорушень" від 10 листопада 2008 року.
4. Закон Республіки Білорусь "Про органи внутрішніх справ Республіки Білорусь" від 17 червня 2007 року.
5. Декрет Президента Республіки Білорусь від 24.11.2006 № 18 "Про додаткові заходи щодо державного захисту дітей у неблагополучних сім'ях".
6. Кодекс Республіки Білорусь про адміністративні правопорушення, 21 квітня 2003 р., зі змінами і доповненнями на 19 липня 2005 р. / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "Юр - спектр", Нац. Центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2007.
7. Конституція Республіки Білорусь, 15 березня 1994 р., зі змінами та доповненнями, прийнятими на Республіканському референдумі 24 листопада 1996 р. і 17 жовтня 2004 / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "Юр - спектр", Нац. Центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2007
8. Про місцеве управлінні і самоврядування в Республіці Білорусь: Закон Республіки Білорусь, 20 лютого 1991 р. (в редакції Закону Республіки Білорусь від 10 січня 2000 р. № 362-З) / / Консультант Плюс: Білорусь. Технологія 3000 [Електронний ресурс] / ТОВ "Юр - спектр", Нац. Центр правової інформ. Респ. Білорусь. - Мінськ, 2007.
9. Про нормативних правових актах Республіки Білорусь: Закон Республіки Білорусь, 10 січня 2000 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2000. - № 7, 2 / 136; 2002. - № 7, 2 / 830; 2004. - № 175, 2 / 1070; 2005. - № 179, 2 / 1152.
10. Про порядок застосування Декрету Президента Республіки Білорусь від 26 липня 1999 р. № 29: Указ Президента Республіки Білорусь від 12 квітня 2000 року № 180 / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 2000. - № 37, 1 / тисячі сто шістьдесят-чотири; 2005. - № 137, 1 / 6727.
11. Про вдосконалення роботи з населенням: Декрет Президента Республіки Білорусь від 14 січня 2005 року № 2 / / Еталонний банк даних Національного центру правової інформації Республіки Білорусь "Еталон".
12. Постанова Ради Міністрів Республіки Білорусь від 10.12.2003 № 1599 "Про затвердження Положення про порядок утворення та діяльності КДН".
13. Постанова МВС Республіки Білорусь від 27.10.2003 № 242 "Про затвердження Інструкції з організації роботи інспекцій у справах неповнолітніх органів внутрішніх справ" (в редакції Постанов МВС Республіки Білорусь від 23.08.2004 № 189 та від 26.11.2007 № 309, від 28.11.2008 № 353).
14. Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28 червня 2002 р. № 3 "Про судову практику у справах про злочини неповнолітніх" (Зміни та доповнення: Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 25 вересня 2003 р. № 11 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь , 2003 р., № 112, 6 / 375); Постанова Пленуму Верховного Суду Республіки Білорусь від 28 вересня 2006 р. № 9 (Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь, 2006 р., № 167, 6 / 494).
15. Наказ Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь № 1 "Про ввічливому і уважне ставлення співробітників внутрішніх справ та військовослужбовців внутрішніх військ до громадян" від 1 січня 2005 року.
16. Наказ Міністерства внутрішніх справ Республіки Білорусь № 7 "Про участь співробітників органів внутрішніх справ у виховно-профілактичній роботі з населенням" від 3 січня 2007 року.
17. Положення про Міністерство внутрішніх справ Республіки Білорусь від 4 грудня 2007 року.
18. Спільний наказ Прокуратури Республіки Білорусь та МВС Республіки Білорусь № 24/107 від 12.06.2001 "Про систему заходів реагування на злочини, що вчиняються неповнолітніми".
19. Кримінальний кодекс Республіки Білорусь, 9 липня 1999 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 1999. - № 76.2/50; 2002. - № 75.2/861; 2003. - № 80.2/969; № 83.2/974; 2004. - 123.2/1058; 2005. - № 73.2/1110; № 74.2/1112; № 120.2/1134; № 121.2/1139; № 121.2/1140; 2006. - № 1, 2 / 1 168; №; № 6, 2 / 1179, зі змінами та доповненнями.
20. Кримінально-процесуальний кодекс Республіки Білорусь, 16 липня 1999 р. / / Національний реєстр правових актів Республіки Білорусь. - 1999. - № 77-78.2/71; 2000. - № 47.2/152; 2003. - № 80.2/969; № 83.2/974; 2005. - № 74.2/1112; № 121, 2 / 1137, № 175, 2 / 1 144; 2006. - № 1, 2 / 1 168; № 6, 2 / 1179, зі змінами та доповненнями.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Держава і право | Курсова
96.7кб. | скачати


Схожі роботи:
Розслідування злочинів скоєних організованими молодіжними угрупуваннями
Методика розслідування окремих видів злочинів
Попередження групових злочинів скоєних засудженими в уч
Кваліфікація злочинів скоєних шляхом перевищення посадовими
Кримінологічна характеристика злочинів скоєних з необережності та їх попередження
Кваліфікація злочинів скоєних шляхом перевищення посадових повноважень
Попередження групових злочинів скоєних засудженими в установах по виконанню покарання

Нажми чтобы узнать.
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru