Методика виховання основних рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Державна освітня установа вищої НАУКИ ФІЛІЯ КЕМЕРОВСЬКА ДЕРЖАВНОГО УНІВЕРСИТЕТУ У м. Анжеро-Судженськ

ФАКУЛЬТЕТ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Курсова робота

Методика виховання основних рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної підготовки

НЕМОВ АНТОН ВОЛОДИМИРОВИЧ

4 курс ДО група 522

Науковий керівник:

доцент кафедри с. д. Ентоні Л.М.

Анжеро - Судженськ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ

РОЗДІЛ 1. Методика виховання основних 5 рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної підготовки

1.1 Специфіка спортивного скелелазіння

1.2 Дозування навантаження

1.3 Виховання сили

1.3.1 Виховання власне силових здібностей

1.3.2 Виховання силової витривалості

1.3.3 Виховання швидкісно - силових здібностей

1.4 Виховання витривалості

1.5 Виховання швидкісних якостей

1.6 Виховання спритності

1.7 Спеціально - підготовчі вправи скелелазів

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

    1. Методи дослідження

    2. Організація дослідження

РОЗДІЛ 3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

3.1 Оцінка рівня спеціальної фізичної підготовленості скелелазів 12-13 років

ВИСНОВОК (ВИСНОВКИ)

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТОК

ВСТУП

Актуальність - скелелазіння це молодий, екстремальний вид спорту і відпочинку, який за короткий проміжок часу отримав міжнародне визнання.

Особливо велику популярність скелелазіння, як новий вид рухової активності, отримало в Європі. На сьогоднішній день зі скелелазіння проводяться першості, Кубки та Чемпіонати світу, де борються найсильніші спортсмени з усієї земної кулі.

Однак і в нашій країні скелелазіння надумався, чимало шанувальників: щорічно проводяться першості, Кубки та Чемпіонати Росії, де беруть участь, велика кількість учасників з усіх куточків нашої країни. У залежності від результатів показаних на змаганнях спортсменам присвоюють як масові розряди, так і звання Майстра спорту Росії, і Майстри спорту міжнародного класу. Проте досягнення високого спортивного результату на змаганнях не можливе без знання методики і засобів виховання основних рухових якостей, вміння грамотно і доцільно застосовувати відомі методики на практиці.

Мета дослідження - вдосконалення методики виховання основних рухових якостей необхідних скелелазові засобами спеціальної фізичної підготовки.

Об'єкт дослідження - процес розвитку і формування

основних рухових якостей необхідних скелелазові для успішного виступу на змаганнях.

Предмет дослідження - методики виховання основних рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної підготовки.

Гіпотеза - передбачається, що застосування засобів спеціальної фізичної підготовки, дозволить якісно підвищити рівень розвитку основних рухових якостей необхідних скелелазові для успішного виступу на змаганнях.

Завдання дослідження:

1. Вивчити літературні джерела з даної теми, і на основі отриманих даних охарактеризувати скелелазіння як вид спорту.

  1. Розглянути методику виховання основних фізичних якостей необхідних скелелазові.

  2. Визначити рівень спеціальної підготовленості скелелазів 12-13 років

Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

Аналіз науково-методичної літератури

Контрольне випробування

Метод математичної статистики

ГЛАВА I. МЕТОДИКА ВИХОВАННЯ ОСНОВНИХ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ У Скелелаз ЗАСОБАМИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ.

1.1 Специфіка спортивного скелелазіння

Спортивне скелелазіння є видом спорту, для якого характерна активна рухова діяльність спортсменів з граничним проявом фізичних і психічних якостей і полягає у подолання скельних відрізків з використанням спеціального страхувального спорядження.

Незважаючи на гадану легкість та невимушеність виконання, скелелазіння вимагає значного напруження м'язів всього тіла, особливо м'язів спини, живота, ніг, пояси верхніх кінцівок і звичайно ж кистей і пальців рук. Тому в скелелазінні переважають вправи силового характеру, як обраного виду спорту, так і, вправи, які виконуються за різного роду обважнювачами (штанга, гумовий еспандер, вага власного тіла і т. д.). Скелелазіння є ефективним засобом виховання фізичних, моральних і вольових якостей, таких, як самовладання, самостійність, наполегливість, сміливість, винахідливість. Хоча спортивне скелелазіння й називають екстремальним видом спорту, воно не зовсім є таким. Спортивне скелелазіння набагато безпечніше більшості традиційних видів спорту, так як спортсмену завжди забезпечується мотузкова або гімнастична страховки. Остання використовується тільки на низьких трасах (до 1 - 1.5-х метрів від землі). Це молодий вид спорту і відпочинку з спілкуванням з природою, отримав за короткий термін міжнародне визнання. Він інтенсивно розвивається, росте складність трас, удосконалюється техніка лазіння, але без цілеспрямованої, цілорічного тренування не можливий, не тільки високі результати, але часто і проходження маршруту. Змагання скелелазів - дуже красиве і захоплююче видовище. [22]

Крім спортивного, скелелазіння має і прикладне значення, так як під час занять скелелазінням виховуються й удосконалюються такі життєво необхідні людині фізичні якості як витривалість, швидкість, сила, спритність.

1.2 Дозування навантаження

У спортивному скелелазінні існують наступні параметри дозування навантаження: кількість перехоплень, кількість повторень, кількість трас (серій) і тривалість відпочинку. Змінюючи параметри навантаження виховують швидкість, силу, витривалість або силову витривалість. Кількість перехоплень використовують як показник обсягу й інтенсивності навантаження.

Засобами спеціальної фізичної підготовки скелелазів є вправи обраного виду спорту і спеціально підготовчі вправи. [14]

1.3 Методика виховання силових здібностей

Сила - це здатність людини долати зовнішній опір або протистояти йому за рахунок м'язових зусиль (напруг).

Силові здібності - це комплекс різних проявів людини у певній рухової діяльності, в основі яких лежить поняття «сила».

Сила є провідним фізичним якістю в скелелазінні.

Рівень силових можливостей скелелаза визначається його здатністю до подолання стрімких ділянок трас, карнизів, стінок з дрібними зачіпками.

Шляхи розвитку максимального силової напруги;

  • подолання граничного опору (дуже складний силовий вихід).

  • граничне число повторень (проходження складної ділянки кілька разів, до відмови)

  • виконання силових вправ з максимальною швидкістю. [21]

Таблиця 1

Визначення силовий складності ділянки траси

Складність ділянки

Максимально можливу кількість повторень

Гранична

Околопредельной

Велика

Помірно велика

Середня

Мала

Дуже мала

1

2-3

4-7

8-12

13-18

19-25

понад 25

1.3.1 Виховання власне силових здібностей

Власне силові здібності характеризуються великою м'язовою напругою і проявляються в долає, поступливому і статичному режимах роботи м'язів. Вони визначаються Фізіологічним поперечником м'язів і функціональними можливостями нервово-м'язового апарату.

Для виховання власне силових здібностей застосовують лазіння по трасах з кількістю перехоплень від 4 до 10. Їх складність повинна бути на рівні максимуму лазіння конкретного спортсмена. Кількість трас від 4 до 6 при чому для кожної серії готуються різні траси (мізеру для пальців, довгі перехоплення, пасиви і т. д.),

кількість повторень від 2 до 5. Інтервали відпочинку між повтореннями близькі до ординарним (від 2 до 5 хвилин), а між трасами по 10 - 15 хвилин.

Приклад:

Траса № 1 * 5

Траса № 2 * 5

Траса № 3 * 5

Разом: 3 траси по 5 підходів з кількістю перехоплень від 4 до 10.

Траси слід ускладнювати в міру появи відчуття легкості при проходженні траси. [23]

1.3.2 Виховання силової витривалості

Силова витривалість - здатність протистояти стомленню, що викликається тривалими м'язовими напругами значної величини.

Для тренування силової витривалості кількість перехоплень на кожній трасі має бути від 15 до 25. Перехоплення повинні бути складні, але не занадто. Необхідно орієнтуватися на так званий максимум on - sight лазіння, тобто максимальний рівень складності траси, яку спортсмен може пройти. Для тренування силової витривалості достатньо трьох трас, з кількістю повторень на кожній трасі від 2 до 4. Вибирати кількість повторень необхідно з таким розрахунком, щоб останній повтор кожної траси пролазив на межі можливостей даного спортсмена, але без зривів. Тривалість відпочинку між повтореннями повинна бути не менше тривалості самого лазіння і не більше ніж у два рази більший від нього. Між серіями інтервал відпочинку становить не менше 15 хвилин. Необхідна вимога до трас - різноманітність.

Траса № 1 - одна хв. Відпочинок - одна хв. Траса № 2 - одна хв.

Відпочинок 15 хв.

Траса № 2 - одна хв. Відпочинок - одна хв. Траса № 2 - одна хв.

Відпочинок 15 хв.

Траса № 3 - одна хв. Відпочинок - одна хв. Трасса33 - одна хв. [23]

1.3.3 Виховання швидкісно-силових здібностей

Швидкісно-силові здібності характеризуються неграничними напругами м'язів, їх виявляють з необхідною, часто максимальною потужністю у вправах, виконуваних зі значною швидкістю, але не досягає, як правило, граничної величини.

Для виховання швидкісно-силових здібностей використовується лазіння по коротких силовим трасах (6-12 перехоплень руками) рівень складності яких становить від 30 до 60% максимуму on - sight лазіння конкретного спортсмена. Інтервали відпочинку між підходами 3-4 хвилини Відомо, що чим більше зусилля потрібно докласти, тим повільніше ви їдете. Майже всі рухи скелелаза припускають значні зусилля, отже, збільшити швидкість можна двома шляхами; розвиваючи максимальну швидкість і розвиваючи максимальну силу. Зазвичай віддають перевагу другому шляху, тому що він більш ефективний. У ході силової підготовки, спрямованої на збільшення швидкості окремих рухів, вирішуються завдання підвищення максимального рівня сили і формування здатності робити значні зусилля в умовах швидких рухів. [7]

1.4 Методика виховання витривалості

Витривалість-здатність протистояти фізичному стомленню в процесі м'язової діяльності.

Здатність скелелаза проходити трасу без помітного зниження

середньої швидкості, незважаючи на зростаюче стомлення, характеризує рівень його витривалості. Особливість рухової діяльності скелелаза полягає у великій різноманітності виконуваних рухів та необхідності постійного контролю за ними. Це вимагає високого ступеня концентрації уваги і напруги в умовах великих фізичних навантажень. Мова йде про подолання комплексного втоми: фізичного, розумового, сенсорного, емоційного.

У залежності від тривалості і швидкості лазання в дію вступають різні механізми стомлення. Долаючи змагальні траси, скелелаз здійснює роботу або великий, або субмаксимальної інтенсивності. Пульс при цьому може досягати 190-200 ударів на хвилину. Скелелаз повинен володіти високим рівнем спеціальної силової і швидкісної витривалості, а також локальної витривалості окремих груп м'язів (кистей рук, ступнів ніг і т.д.).

Виконання великого обсягу тренувальної роботи, що підвищує рівень витривалості спортсмена, дозволяє йому легше долати стомлення при навантаженні, швидше відновлюватися у паузи відпочинку

Для тренування витривалості застосовують лазіння по довгих силовим трасах з кількістю перехоплень від 40 до 60. Складність трас повинна бути на рівні максимуму on - sight лазіння конкретного спортсмена або групи спортсменів, причому спортсмен повинен добре знати дану трасу. Траса будується з застосуванням досить легких зачіпок і простих перехоплень. Для тренування витривалості достатньо двох трас (серій). Число повторень в кожній серії від 2 до 4. Відпочинок між повтореннями в 2-3 рази довше часу проходження траси і 15-ти хвилинний відпочинок між трасами.

Інший метод тренування витривалості спирається на час лазіння, тобто спортсмен безперервно лазить по скалодром протягом 10 хвилин, вибираючи досить легкі зачіпки і способи пересувань. Потім відпочиває на протязі 5 - і хвилин і повторює цикл, змінивши труднощі маршруту з урахуванням накопиченої втоми. Для початківців спортсменів час сесії становить від 30 до 50 хвилин, для більш підготовлених до 80 - 100 хвилин. У міру зростання спортивної майстерності немає сенсу збільшувати час сесії більше

100 хвилин, доцільніше ускладнювати маршрути у бік силового лазіння. [19]

1.5 Методика виховання швидкісних здібностей

Під швидкісними здібностями розуміють можливості людини, що забезпечують йому виконання рухових дій в мінімальний для даних умов проміжок часу.

Основними руховими характеристиками при лазінні на швидкість є: час реакції, швидкість виконання окремих рухів і темп просування. Збільшення швидкості має йти шляхом вдосконалення кожної з цих складових.

Тренування швидкості окремих рухів повинна відповідати трьом основним вимогам:

- Технічний рівень спортсмена повинен дозволяти виконувати дану вправу з максимальною швидкістю.

- Траса (або вправа) повинна бути настільки освоєна, щоб під час лазіння (виконання вправи) всі зусилля спортсмена були спрямовані на розвиток максимальної швидкості, а не на спосіб виконання;

- Тривалість роботи повинна бути такою, щоб до кінця повторення швидкість не знижувалася з-за втоми. [18]

1.6 Методика виховання координаційних здібностей

Під рухово-координаційними здібностями розуміються здатності швидко, точно, доцільно, економно і винахідливо, то

є найбільш зовсім, вирішувати рухові задачі (особливо складні і виникають несподівано).

Складність рухової завдання скелелаза визначається вимогами узгодженості рухів, точності просторових, часових і силових характеристик, виконання технічних прийомів, включаючи здатність до підтримання рівноваги.

Для виховання координаційних здібностей використовують лазіння по різноманітному рельєфу (карнизи, нависання, виходи зі стелі, траверси, позитивні стінки з дрібними зачіпками і т. д.), розучують нові елементи техніки на різноманітному рельєфі з поступовим збільшенням їх координаційної складності.

Для виховання здібності перебудовувати рухову діяльність в умовах раптово мінливої ​​обстановки (рельєфу скелі) використовують лазіння з невідомої, але досить легкої трасі.

Удосконалення просторової точності рухів здійснюється головним чином при виконанні завдань з установкою: точно і можливо стандартно відтворити еталонні параметри амплітуди, напряму рухів або положення тіла. Наприклад: під час лазіння планувати, як і яку точку опори використовувати, перш, ніж виконати рух ногою. Точно і навмисно поставити ногу в заздалегідь заплановане місце, намагаючись забезпечити максимальний контакт гумовою частини скельної туфлі з поверхнею скелі. Ніякого шуму, ніякого прослизання або удару. [21]

1.7 Спеціально підготовчі вправи скелелазів

Крім вправ обраного виду спорту, кожному скелелазові, незалежно від виду спеціалізації, необхідно виконувати спеціально підготовчі вправи для розвитку вибухової сили, сили хвата кисті, сили пальців ніг.

Всі даються нижче вправи включаються як в основну, так і в інші частини навчально-тренувального заняття. Виключеннями є вправи для розвитку вибухової сили та вправи, що виконуються на кампусборде (виконуються в основній частині заняття). [7]

Вправи для виховання вибухової сили

  • Швидкісне лазіння по досить легким болдерінговим трасах (3-6 перехоплень), з виключенням зачіпок і виконанням стрибків.

  • Вистрибування з вихідних положень на стіні до певного зачепа

  • Динамічні перехоплення одночасно двома руками з просуванням вгору і вниз.

  • Теж, але під час перехоплення в повітрі, перш ніж закріпитися на зачепах необхідно, зробити бавовна в долоні.

  • Перехоплення без допомоги ніг, за дуже зручним зачепам на скеледромі.

  • Виконання потужних динамічних перехоплень поперемінно і одночасно двома руками на кампусборде (вертикальна доріжка з планок різною або однакової товщини знаходяться на однаковій відстані один між одним).

Вправи для розвитку сили хвата кисті

Hyper - gravity Isolation Training. Суть вправи полягає в ізолювання певних пальців і м'язів рук на однотипних вистачить, а також використання додаткового вантажу

  • для збільшення навантаження. Величина обтяження

  • підбирається з таким розрахунком, щоб спортсмен міг виконати тільки 3 підходи по 12 перехоплень кожною рукою.

  • Вис на 2-х руках на поличці 40мм від 10 до 30 секунд, потім на поличці 20 мм, і потім на 10 мм поличці.

  • Вис на одній або двох руках з вантажем дозволяє провисіти 20 секунд, потім після відпочинку вага, з яким можна висіти 12 секунд і т. д. до 7 секунд. Потім назад 7-12-20.

  • Ритмічне і м'яке стискання спеціальної гуми пензлем і кожним пальцем окремо

  • Стискання і разжимание пальців в сухому піску в максимальному темпі

  • Те ж, але вправа виконується в мокрому піску

  • Катання штанги на долонях

Вправи для розвитку сили пальців ніг

Крім основного лазіння силу пальців ніг тренують спеціальними вправами:

  • Фіксація ніг на різних за величиною зачіпках

  • Підйом по позитивної скелі або стіні скеледрому без допомоги рук.

  • Лазіння коротких трас з дрібними зачіпками під ноги [12]

РОЗДІЛ II. ОРГАНІЗАЦІЯ І МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1 Методи дослідження

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

Аналіз науково-методичної літератури

Вивчення науково-методичної літератури вітчизняних авторів дозволило створити уявлення про методику виховання основних рухових якостей у скелелазів засобами спеціальної фізичної підготовки.

Контрольне випробування

З метою виявлення рівня спеціальної тренованості юних спортсменів, використовувалися наступні тести:

- Згинання розгинання рук в упорі лежачи (разів)

- Підтягування на високій перекладині (раз)

- Стрибок у довжину з місця (см)

- Піднімання тулуба з положення лежачи на спині за 30 секунд (разів)

- Човниковий біг 3 * 10 м. (сек.)

- Присідання на одній нозі (разів)

Метод математичної статистики

Для порівняння показників рівня спеціальної тренованості юних спортсменів на початку і в кінці навчально-тренувального року, використовувалися такі формули:

  1. Середнє арифметичне значення

    X = ---,

    де-сума

    результати

    -Кількість результатів

    2) Середнє квадратичне відхилення

    3) Помилка середньої арифметичної

    4) Критерій Стьюдента, коли n = n

    2.2 Організація дослідження

    Дослідження проводилося у спортивних залах МОУ ДОД «Станція юних туристів» міста Анжеро-Судженськ в жовтні 2005р. і в травні 2006р. з юними спортсменами у віці 12-13 років у складі 10 чоловік.

    Група займається за програмою Є.В. Кузнєцова, В.М. Першина, Ю.В. Байковского «Скелелазіння» на етапі спортивно-оздоровчої підготовки.

    Дослідження проходило поетапно:

    На першому етапі проводився аналіз та вивчення науково-методичної літератури з теми дослідження.

    На другому етапі ми визначали рівень спеціальної тренованості спортсменів. Для цього використовувалися такі тести:

    1) згинання розгинання рук в упорі лежачи (разів)

    2) підтягування на високій перекладині (раз)

    3) стрибок у довжину з місця (см)

    4) піднімання тулуба з положення лежачи на спині за 30 секунд (разів)

    5) човниковий біг 3 10 м. (сек.)

    6) присідання на одній нозі (разів)

    На третьому етапі ми проводили навчально-тренувальні заняття за програмою Є.В. Кузнєцова, В.М. Першина, Ю.В. Байковского «Скелелазіння», де, для виховання основних рухових якостей необхідних скелелазові, ми використовували засоби спеціальної фізичної підготовки за спеціальною методикою.

    На четвертому етапі ми ще раз визначали рівень спеціальної тренованості спортсменів, використовуючи ті ж тести.

    На п'ятому етапі йшло оформлення висновків і курсової роботи.

    ГЛАВА III. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ І ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

    3.1 Оцінка рівня спеціальної тренованості юних спортсменів

    Результати, проведених тестів представлені у додатку. Для порівняння показників рівня спеціальної тренованості юних спортсменів на початку і в кінці навчально-тренувального року, використовувалися математичні обчислення, результати представлені в табл.2.

    Таблиця 2

    тест

    Жовтень 2005р.

    Травень 2006р.


    m

    Р


    Х

    Х




    Згинання розгинання рук в упорі лежачи

    20,7

    26

    2,5

    0,8

    Р <0,05

    Підтягування на високій перекладині

    5,1

    8,3

    1,4

    0,4


    Стрибок у довжину з місця

    165,5

    171,6

    2,2

    0,7


    Піднімання тулуба з положення лежачи на спині за 30 секунд

    26,6

    30,1

    1,1

    0,3


    Човниковий біг 3 * 10 м.

    10,6

    9,9

    5,8

    1,8


    Присідання на одній нозі

    0

    1,2

    0,6

    0,2


    Результати показують, що рівень розвитку рухових якостей на початку та наприкінці року помітно з достовірністю 95% статистично істотно відрізняються, тому що обчислені значення критерію перевищують критичні значення.

    ВИСНОВКИ

    1. Аналіз літературних джерел показав, що скелелазіння є видом, що вимагає прояв фізичних можливостей спортсмена, особливо силових.

    2. Розглянувши методику виховання основних фізичних якостей скелелазів, виявилося, що головним засобом виховання якостей необхідних скелелазові є засоби спеціальної фізичної підготовки.

    3. На базі МОУ ДОД «Станція юних туристів» проводилося дослідження рівня спеціальної тренованості юних спортсменів на початку і в кінці навчально-тренувального року.

    Рівень спеціальної тренованості скелелазів визначався за методом математичної статистики. Результати показують, що показники рівня спеціальної тренованості юних спортсменів на початку і в кінці навчально-тренувального року суттєво відрізняються з вірогідністю 95%. По тестах результати склали

    1) згинання розгинання рук в упорі лежачи (разів)

    жовтень 2005р. травень 2006р.

    (20,7 +0,8) (26 + 0,8)

    2) підтягування на високій перекладині (раз)

    жовтень 2005р. травень 2006р.

    (5,1 +0,4) (8,3 + 0,4)

    3) стрибок у довжину з місця (см)

    жовтень 2005р. травень 2006р.

    (165,5 +0,7) (171,6 + 0,7)

    4) піднімання тулуба з положення лежачи на спині за 30 секунд (разів)

    жовтень 2005р. травень 2006р.

    (26,6 +0,3) (30,1 + 0,3)

    5) човниковий біг 3 10 м. (сек.)

    жовтень 2005р. травень 2006р.

    (10,6 +1,8) (9,9 + 1,8)

    6) присідання на одній нозі (разів)

    жовтень 2005р. травень 2006р.

    (0 +1,2) (1,2 + 1,2)

    СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

    1. Антонович І.І. Спортивне скелелазіння. - М.: ФиС 1978.

    2. Байковскій Ю.В. Основи спортивного тренування в гірських видах спорту (альпінізм, скелелазіння, гірський туризм) - М.: Вілад, 1996.

    3. Байковскій Ю.В. Особливості формування і класифікація гірських не олімпійських видів спорту. - М.: Вертикаль, 2005.

    4. Волков В.М. Відновлювальні процеси в спорті. - М: ФиС, 1977.

    5. Вяткін Б.А., Управління психічним стресом у спортивних змаганнях. - М: ФиС, 1981.

    6. Готовцев П.Я., Дубровський В.І. Спортсменам про відновлення .- М: 1981.

    7. Гуревич М. А., Кругова тренування при розвитку фізичних якостей. - Мінськ. Вища школа, 1995.

    8. Гусєва О.О., Вегетативний статус і функціональний стан серця юних скелелазів. - М., 2003 р.

    9. Комков Б.С, Комплекси загальнорозвиваючих вправ для занять з фізичного виховання. - Новосибірськ., 3-Сиб. Кн. вид, 1985 ..

    10.Колчанова В.П. Магістерська дисертація «Удосконалення підготовки початківців скелелазів 9-12 років" АФК ім. П.Ф. Лесгафта, Санкт-Петербург, 2001 р.

    11. Матвєєв Л.П., Основи спортивного тренування. - М: ФиС, 1977.

    12. Малкін В.Р. Управління психологічною підготовкою у спорті. - Єкатеринбург, Вид-во Уральського університету. 2001.

    1. Набатникової М.Я. Основи управління підготовкою юних спортсменів / під ред. . - М.: ФиС, 1992.

    14. Платонов В. Я. Теорія і методика спортивного тренування; уч. посібник

    для інститутів фізкультури. - Київ: Вища школа, 1984.

    15. Підгорбунського З.С., Піратінскій А.Є. Техніка спортивного скелелазіння. - Єкатеринбург. УГТУ-УПІ. 2000.

    16. Під заг. ред. В.Г. Нікітушкіна. Система підготовки спортивного резерву. - М.: МГФСО, ВНІІФК. 1994.

    17. Піратінскій А.Є. Підготовка скелелаза. - М.: ФиС. 1987Современная система спортивної підготовки / За ред. Ф.П. Суслова, В.Л. Сича, Б.М. Шустин. - М.: Видавництво "Саами», 1995.

    18. Романенко В.А Максимович В.Д. Кругове тренування при масових заняттях фізичною культурою - М.: ФиС, 1981.

    19. Укладачі: Родіонов Л.В., Худадов В.П. Психологія і сучасний спорт. - М.: ФиС 1982.

    20. Теоретична підготовка юних спортсменів / під ред, Ю.Д. Буйліна Ю.Д. Курамшина) - М.: ФиС, 1981.

    21. Пугач В. П. Теорія і методика юнацького спорту; навчальний посібник для інститутів і технікумів фізкультури. - М.: ФиС, 1987

    22. Філін В.П.. Фомін В.А Основи юнацького спорту. - М.: ФиС, 1980.

    23. Міщенко В.С. Функціональні можливості спортсменів. - Київ: Здоров'я, 1990.

    24. Федотенкова Т.П., Федотенко А.Г., Чистякова С.Г., Чистяков С.А.

    25. Юні скелелази / Авторська програма. - М., 2003 р.

    ДОДАТОК

    Показники рівня спеціальної підготовленості юних спортсменів у жовтні 2005р.

    % П / п

    Ф.І..

    Згинання розгинання рук в упорі лежачи

    Підтягування на високій перекладині

    Стрибок у довжину з місця

    Піднімання тулуба з положення лежачи на спині за 30 секунд

    Човниковий біг 3 10 м

    Присідання на одній нозі



    Результат, к-ть разів

    Результат, к-ть разів

    Результат, см

    Результат, к-ть разів

    Результат, секунд

    Результат, к-ть разів

    1.

    Б.Ж.

    25

    4

    170

    25

    10,5

    0

    2.

    Г.С.

    29

    7

    174

    25

    10

    0

    3.

    Г.Д.

    7

    4

    150

    28

    11,1

    0

    4.

    П.А.

    16

    0

    170

    24

    10,4

    0

    5.

    П.С.

    18

    7

    170

    24

    10,4

    0

    6.

    К.А.

    23

    7

    175

    29

    10,1

    0

    7.

    Ц.Е.

    34

    6

    182

    31

    9,8

    0

    8.

    Ш.А.

    18

    6

    174

    29

    10,6

    0

    9.

    Ф.В.

    23

    8

    150

    30

    10

    0

    10.

    Н.Р.

    14

    2

    140

    21

    13

    0

    Показники рівня спеціальної підготовленості юних спортсменів у травні 2006р.

    % П / п

    Ф.І..

    Згинання розгинання рук в упорі лежачи

    Підтягування на високій перекладині

    Стрибок у довжину з місця

    Піднімання тулуба з положення лежачи на спині за 30 секунд

    Човниковий біг 3 10 м

    Присідання на одній нозі



    Результат, к-ть разів

    Результат, к-ть разів

    Результат, см

    Результат, к-ть разів

    Результат, секунд

    Результат, к-ть разів

    1.

    Б.Ж.

    30

    7

    176

    27

    10,1

    1

    2.

    Г.С.

    36

    10

    180

    28

    10

    1

    3.

    Г.Д.

    10

    6

    155

    31

    10,5

    1

    4.

    П.А.

    20

    2

    172

    26

    9,8

    0

    5.

    П.С.

    20

    9

    176

    28

    9,6

    1

    6.

    К.А.

    28

    12

    180

    32

    9,2

    2

    7.

    Ц.Е.

    45

    9

    190

    36

    9

    2

    8.

    Ш.А.

    23

    12

    180

    33

    9,9

    1

    9.

    Ф.В.

    30

    12

    161

    34

    9,5

    2

    10.

    Н.Р.

    18

    4

    146

    26

    12,1

    1

    Додати в блог або на сайт

    Цей текст може містити помилки.

    Спорт і туризм | Курсова
    126.5кб. | скачати


    Схожі роботи:
    Методика розвитку рухових якостей у дітей дошкільного віку
    Соціокультурні функції та роль фізичної культури у формуванні основних якостей і властивостей особистості
    Зміни показників спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів жінок
    Зміни показників спеціальної фізичної підготовленості та фізичної працездатності курсантів-жінок
    Біохімічні основи рухових якостей спортсмена
    Гімнастика як засіб розвитку рухових якостей підлітків
    Біологічні основи методу розвитку рухових якостей
    Розвиток рухових якостей дітей в дошкільних закладах
    Удосконалення розвитку рухових якостей легкоатлетів 11-12 років на етапі початкової підготовки
    © Усі права захищені
    написати до нас
    Рейтинг@Mail.ru