додати матеріал


Методика аналізу прибутковості комерційного банку

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.

МЕТОДИКА
АНАЛІЗУ ПРИБУТКОВОСТІ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
ЗМІСТ
1. Якісний аналіз структури балансу банку
з позиції прибутковості
2. Аналіз доходів і витрат комерційного банку
3. Методика розрахунку і аналізу процентної маржі
4. Аналіз прибутковості банку
5. Аналіз ліквідності комерційного банку
6. Методика аналізу балансу комерційного банку
з позиції банківських ризиків
Поняття доходності комерційного банку відображає позитивний
сукупний результат діяльності банку у всіх сферах його
господарсько-фінансової та комерційної діяльності. За рахунок доходів
банку покриваються всі його операційні витрати, включаючи
адміністративно-управлінські, формується прибуток банку, розмір
якої визначає рівень дивідендів, збільшення власних коштів і
розвиток пасивних і активних операцій.
Прибутковість банку є результатом оптимальної структури його
балансу як у частині активів, так і пасивів, цільової спрямованості в
діяльності банківського персоналу в цьому напрямку. Іншими важливими
умовами забезпечення прибутковості банку є раціоналізація
структури видатків і доходів, розрахунки процентної маржі і виявлення
тенденцій у доходності позичкових операцій, планування мінімальної
дохідної маржі для прогнозування орієнтовного рівня відсотків по
активних і пасивних операціях. Умовою доходності банківської
діяльності безумовно є підтримка ліквідності, управління
банківськими ризиками, їхня мінімізація.
Всі перераховані фактори, що визначають рівень прибутковості банку,
зумовили зміст методики аналізу прибутковості комерційного банку,
послідовність її основних розділів.
1. Якісний аналіз структури балансу банку з позиції
прибутковості.
Дослідження структури балансу комерційного банку доцільно
починати з пасиву, що відображає джерела власних і залучених
коштів, оскільки обсяг і структура пасивів в значній частині
визначають обсяг, структуру активів. Аналіз структури пасивів
починається з виявленням розміру власних коштів, визначення їх
частки в загальній сумі балансу. В даний час комерційні банки за
рахунок власних коштів формують 8-18% всіх пасивів, залучені
ресурси в структурі пасивів займає 70-80%.
Джерелом аналізу стану власних коштів банку є
перший розділ балансу, де відкриті рахунки з обліку всіх фондів банку.
При аналізі структури пасиву важливе значення має визначення
коштів банку. Слід розрізняти власні кошти (брутто) і
власні кошти (нетто). Власні кошти (брутто) крім
фактичного залишку коштів (нетто), який може бути використаний
для кредитування, повинні включати також абстрактні і іммобілізовані
кошти. Власні кошти банку (брутто) складаються з фондів банку,
власних джерел фінансування капітальних вкладень, прибутку
власних коштів у розрахунках, страхових резервів комерційного банку.
Сума іммобілізації включає капіталізовані власні кошти
(Вартість основних засобів за мінусом зносу, абстрактні кошти за
рахунок прибутку, власні кошти, перераховані іншим організаціям
для участі в їх діяльності, власні кошти, вкладені в цінні
паперу, власні кошти, абстрактні в розрахунки, факторингові,
дебіторську заборгованість. Власні кошти (нетто) визначаються
як різниця між величиною власних ресурсів (брутто) і сумою
іммобілізації. Цей показник відіграє ключову роль при проведенні
структурного аналізу балансу. На його основі повинні встановлюватися
нормативи ліквідності, що використовуються центральними банками. Іммобілізація
власних коштів знижує ліквідність і прибутковість банківських
операцій, тому їх розміри повинні знаходитися під постійним контролем
керівництва банку.
Якісна оцінка власних ресурсів може бути виконана з
допомогою розрахунку питомих ваг їх елементів: фондів банку,
нерозподіленого прибутку, коштів у розрахунках. Доцільно числення
коефіцієнта іммобілізації власних коштів, скорочення якого
веде до зростання ліквідності і прибутковості. 1)
Власної частиною структурного аналізу власних коштів є
аналіз складу пайовиків (акціонерів) банку. Вихідними даними для цього
є особові рахунки за балансовим рахунком 010 - "Статутний фонд", а
також дані про випуск і продаж власних акцій банку. Подібний
аналіз структури пайовиків дозволяє виявити пріоритет інтересів і
враховувати його в роботі банку.
Загальну оцінку масштабів діяльності банку дає показник темпів
зростання статутного фонду, який розраховується як відношення суми
оплаченої частини до величини спочатку оголошеного статутного фонду
в статуті банку. Цей показник відображає темпи розвитку банківської
діяльності і характеризує загальний стан банку.
Для аналізу структури залучених засобів попередньо
визначається загальна їх сума і виділяються такі підгрупи:
- Термінові депозити;
- Депозити до запитання: кошти на розрахункових, поточних рахунках
підприємств та організацій, кошти бюджетних установ і доходи
бюджету, невикористані власні кошти підприємств,
призначені для капітальних вкладень;
- Кошти в розрахунках: невикористані залишки на рахунках за
акредитивами, лімітованим чековими книжками, акцентовим платіжним
дорученнями та інші залучені кошти, включаючи кошти замовників
на спеціальних рахунках при розрахунках по капітальних вкладеннях в цілому за
об'єкт;
______________________________________________________________
1) Коефіцієнт іммобілізації власних коштів комбанків на
1.01.91 р. становив 32,4%. См.ж. "Гроші та кредит", N 5,
1991 С.48.
______________________________________________________________
- Міжбанківські кредити - кредити, отримані від інших банків;
- Кредитори за внутрішньобанківських операцій;
- Кошти, що надходять від продажу акцій та інших цінних паперів.
Визначення питомої ваги кожної підгрупи у загальній сумі
залучених ресурсів характеризує її роль у формуванні кредитних
ресурсів.
Аналіз структури залучених коштів комерційних банків
свідчить про переважання депозитів до запитання і, перш
за все, коштів на розрахункових і поточних рахунках клієнтів, а також
міжбанківських кредитів. Традиційно перше джерело є більш
кращим з точки зору прибутковості банку, стійкості і
надійності самих ресурсів. У процесі аналізу пасивних операцій можна
використовувати різні коефіцієнти для оцінки політики банку. Так,
коефіцієнт використання депозитів
Середня заборгованість за кредитами
(___________________________________) Показує,
Середні залишки за всіма залученими
ресурсів
який відсоток від загального обсягу залучених ресурсів поміщений в
кредити. Коефіцієнт понад 75% (у зарубіжній практиці) свідчить
про ризиковану (агресивною) політиці банку. Коефіцієнт нижче 65%
свідчить про зворотне, тобто про пасивну кредитну політику.
Аналіз активних операцій банку проводиться з точки зору виявлення
їх прибутковості, ступеня ризику і ліквідності. У цих цілях визначається
частка активів, що приносять і не приносять доходи банку. Потім більш
детально аналізуються активи, що приносять дохід, перш за все їх
структура по складовим елементам. При цьому визначається загальний обсяг
кредитів з виділенням короткострокових, середньо-і довгострокових позик, а
також міжбанківських кредитів, активів, вкладених у проведення
факторингових і лізингових операцій. Особливо ретельно слід
аналізувати кредитні вкладення з точки зору їх ризику і прибутковості.
З точки зору кредитного ризику доцільно виявлення в ході аналізу
проблемних кредитів. З цією метою можуть бути використані різні
показники. Так, коефіцієнт прибутковості активів Активи, що приносять
доход дозволяє виявити частку активів,
(________________________)
Загальна сума активів
забезпечує отримання прибутку банку, і активу, що не приносять
дохід (каса, кореспондентський рахунок, основні засоби та ін статті)
Далі можна виявити і оцінити ризикові активи до загальної суми активів
Ризикові активи
(_________________).
загальна сума активів
До групи ризикових активів включають загальний обсяг наданих
кредитів, а також вартість придбаних цінних паперів, вкладення в
факторингові та лізингові операції.
У ході аналізу виявляють чинники, що впливають на доходи банку, співвідносять
їх з активами. розрахунку можуть показати, наскільки прибутково
здійснюються активні операції. Отримані дані порівнюються з
даними аналогічних банків. Як показники оцінки прибутковості та
контролю за активами можуть бути використані наступні коефіцієнти:
1. Отримані відсотки
__________________________
Середній залишок за активами
2. Відсотки сплачені
_________________________
Середні залишки за активами
3. Відсотки отримані - відсотки сплачені
_________________________________________
Середні залишки за активами
4. Втрати від списання кредитів
_____________________________
Середні залишки за активами
5. Прибуток банку
__________________________
Середні залишки за активами



II. Аналіз доходів і витрат комерційного банку



Протягом року і підводячи підсумки, банку необхідно оцінювати свою
роботу і визначати працює він з прибутком для себе або з збитком. У
залежно від виявлених фінансових результатів він повинен
коригувати свою дисконтну та кредитну політику. Для цього банк,
користуючись статтями свого балансу за певний проміжок часу,
повинен робити розрахунок отриманих доходів (відсотків, що належать по
позиках, комісій) і витрат (на утримання апарату банку, сплачені
відсотки). При цьому сума доходу збільшується на курсові різниці в
користь банку або зменшується на суму втрат, в залежності від
тенденції курсу валют. Крім того, враховується досвід і стан
господарської кон'юктури, банк прогнозує можливий обсяг боргів і
збитків.
Необхідність проведення такого аналізу важко переоцінити,
оскільки від глибини оцінки результатів останнього залежать перспективи
конкурентноздатності банку і його місце на фінансових ринках.
Зовнішнім вираженням результатів роботи банку за певний період
часу, що призводять до втрат чи чистого прибутку, є дані про його
доходи і витрати за звітний період.
Попередньо перед аналізом дохідну і видаткову частину
результативних 1) рахунків слід згрупувати.
У дохідній частині виділяють три групи статей:
1.


Доходи від операційної діяльності банку,


включаючи доходи від
подання міжбанківських кредитів, операції з клієнтурою, з


цінними
паперами,


лізингових операцій, здачі в оренду майна.
______________________________________________________________
1) Результативним є рахунки нарахованих та сплачених відсотків,
комісій, втрат і ін
______________________________________________________________
Аналіз результатів, відображених за цими рахунками, показує активність
банку.
2.


Доходи від побічної діяльності,


тобто здачі в оренду службових
та інших приміщень, машин, обладнання, надання послуг небанківського
характеру.
Ці доходи відносяться до розряду випадкових.
3.


Доходи,


відображені за низкою статей, "не зароблених" банком в
протягом минулого фінансового року. Ця група доходів прикрашає
результати діяльності банку. 1)
Видаткова частина результативних рахунків також може бути певним
чином згрупована:
1.


Операційні витрати,


до яких відносяться відсотки та комісії,
виплачені за операціями з межбановскому кредиту і з клієнтурою.
Ці витрати за аналогією з доходами пов'язані з активністю банку.
2. Витрати, пов'язані із забезпеченням функціонування банку,
включають адміністративно-господарські витрати та амортизаційні
відрахування.
3. Витрати на покриття ризику в діяльності банку, до яких
відноситься перевищення штрафів сплачених над отриманими, пов'язаними з
сумнівними і збитковими операціями.
4. Наведена угруповання доходів і витрат результативних рахунків
банку використовується в практиці зарубіжних банків і не є
єдиною. Разом з тим, використання її дозволяє судити про
методикою формування прибутку банку і перспективи рентабельності його
роботи.
Повною мірою використовувати вищевикладену методику угруповання
______________________________________________________________
1) До них відносяться: переоцінки номіналу цінних паперів філій та
підприємств, в капіталах яких бере участь банк, та ін
______________________________________________________________
статей доходів і витрат комерційного банку в нашій практиці
важко через особливості відображення відповідних видів
доходів або витрат за статтями. Разом з тим, запропоновану угруповання
статей проводити доцільно для поглиблення аналізу (Див. додаток
1).
Аналіз структури доходів і витрат слід починати з визначення
частки відповідних груп у загальному обсязі отриманих доходів або
виробничих витрат. Зокрема, питома вага операційних
доходів повинен наближатися до 100%, а темп приросту порівняно з
попереднім періодом бути ритмічним. При зменшенні приросту першого
групи доходів загальне збільшення доходу може бути досягнуто за рахунок
двох інших груп. При виникненні такої тенденції - зростання доходів від
побічної діяльності та "незароблених" банк повинен звернути особливу
увагу. Виникнення такої тенденції зазвичай свідчить про
погіршенні управління активними операціями банку, або погіршується
кон'юнктури ринку кредитних послуг.
Саме по собі наявність доходів від побічної, небанківської діяльності
зазвичай розцінюється як нормальне явище, однак вимагає постійного
уваги і контролю. Збільшення частки цієї групи доходів не повинно
відбуватися за рахунок операційних доходів, або носити короткочасний
характер.
Зростання операційних витрат банку серед загального обсягу, як правило,
свідчить про двох обставин: несприятливому стані
кон'юнктури ринків, на яких банк набуває кредитні ресурси, або
погіршенні керівництва діяльності банку. Особливу увагу при аналізі
структури витрат приділяється аналізу витрат, пов'язаних із забезпеченням
функціонування діяльності банку, особливо
адміністративно-господарських, і витрат, пов'язаних із зростанням ризику в
роботі банку.
В умовах економічної кризи та інфляції зазвичай відбувається
швидке зростання адміністративно-управлінських витрат, головним чином
зарплати, при недостатньому зростанні прибутку.
В умовах економічної кризи, який супроводжується
банкрутствами, банки повинні направляти значні кошти на
створення резервів для покриття сумнівних та збиткових операцій. У
Внаслідок такої політики питома вага другої і третьої груп витрат
буде зростати.
Після проведення аналізу доходів і витрат банку по укрупнених
статтях варто більш детально вивчити структуру доходів або витрат
формують укрупнену статтю, що займає найбільшу питому вагу в
загальному обсязі доходів або витрат.
Предметом поглибленого аналізу повинен бути тривалий проміжок
часу, наприклад, рік з вивчення тенденцій всередині аналізованого
періоду.
Такий аналіз дозволить виявити частку кожної статті доходів за
відношенню до обороту з тієї чи іншої операції. Наприклад, основний
питома вага в структурі доходів комерційного банку посідають
операційні доходи -85,2% (1991 р.), що на 7,4 пункту вище, ніж у
попередньому році. Серед операційних доходів основна питома вага
припадає на статтю нараховані й отримані відсотки по позичках -87,9
відсотка, зростання проти минулого року склав 8,0 пункту.
Збільшення цієї статті доходів могло відбутися за рахунок впливу
двох факторів:
- Збільшення обороту за виданими кредитами;
- Зростання середнього рівня стягнутої процентної ставки за кредит;
Як показав аналіз річного звіту комерційного банку, вплив
надали обидва фактори в бік збільшення доходу. У процесі аналізу
звіту не вдалося точно виміряти вплив вищезгаданих факторів через
відсутність достатньої інформації. Вплив зміни обсягу видачі
кредиту на отримання доходу банком може бути визначено за формулою:
(Vo - Vn) x Ro = Q, де:
Vo - обсяг видачі кредиту (дебетовий оборот по позичкових рахунках)
в аналізованому періоді;
Vn - обсяг видачі кредиту за попередній період;
Ro - середній рівень процентної ставки в аналізованому періоді.
Виміряти вплив зміни середнього рівня процентної ставки на
дохід банку від нарахованих і сплачених відсотків можна обчислити по
формулою:
(Ro - Rn) x Vo, де
Ro - середній розмір процентної ставки, стягнутої за користування
кредитом в аналізованому періоді;
Rn - середній розмір процентної ставки, стягнутої за користування
кредитом у попередньому періоді;
Vo - оборот по видачі кредиту в аналізованому періоді.
Окрім вимірювання впливу окремих факторів на зміну рівня
доходу з тієї чи іншої операції, банку слід визначати рівень
прибутковості тієї чи іншої статті, яка сприяла отриманню доходу
(Див. додаток 3).
Аналогічно слід проводити аналіз рівня витрат банку за
операціях за період (Див. додаток 4).
Потім для повноти оцінки діяльності банку за аналізований період
проводиться порівняння доходів і витрат за рівнем прибутковості і
збитковості. Таке порівняння дозволяє виявити, які операції є
прибутковими, які збитковими і не покриваються чи збитки від одних
операцій за рахунок прибутку від інших операцій.
Зокрема, підвищення рівня прибутковості за статтею нараховані та
отримані відсотки має оцінюватися також з точки зору проведення
банком ризикових операцій. Підвищення в загальному обсязі кредитних вкладень
банку частки позик з підвищеним ризиком не може розглядатися як
позитивне явище.
При аналізі структури витрат за статтею нараховані та сплачені
відсотки з точки зору рівня витрат теж є принциповим.
Так, збільшення рівня витрат на сплату відсотків за розрахунковими,
поточним і ін рахунках клієнтів не може бути визнано позитивним,
тому що за рахунок цього джерела відбувалося надання позик в більшому
обсязі. Зміна співвідношення рівня витрат на користь розрахункових,
поточних рахунків буде свідчити про зниження ліквідності банку.
Банки повинні дуже обережно і зважено підходити до оцінки
зростання частки окремих статей витрат, допускаючи зростання з урахуванням
прогнозів подальшої від них віддачі.
У разі визнання структури доходів і витрат банку
несприятливої ​​банк повинен коригувати свою дисконтну та кредитну
політику.
М Е Т О Д А К А
розрахунку і аналізу процентної маржі
1. Предметом аналізу є розмір і динаміка процентної маржі,
тобто різниці між середніми ставками по активних і пасивних операціях
банку. Важливість дослідження визначається значенням процентної маржі
як одного з основних факторів, що визначають прибутковість позичкових
операцій банку.
2. У ході аналізу використовуються наступні дані (джерело
інформації: звіт про доходи та витрати (ф. N 2); баланс банку):
1) сума нарахованих та отриманих відсотків за досліджуваний період,
в тому числі:
- За короткостроковими кредитами, сч.960601
- За довгостроковими позиками, рах. 960902
- За простроченими кредитами, рах. 960805
2) сума відсотків, сплачених за
аналізований період 970701
в тому числі:
- За розрахунковими і поточними рахунками
- Депозитів
- Вкладами населення
- За міжбанківським кредитом
3) складу інших операційних витрат
(Крім сплачених відсотків) сч.970
і витрат на утримання апарату банку-сч.971
4) складу інших доходів банку (за винятком
сум отриманих відсотків) рах. 960
5) статті активу балансу банку, що приносять дохід:
в тому числі:
- Короткострокові позики рах. -65,712,820.
(За винятком безкоштовних кредитів за сч.820);
- Довгострокові кредити рах. 76-78,80
- Кредит іншим банкам рах. 822
- Цінні папери, паї, акції-рах. 900
- Заборгованість по факторингу-рах. 907
- Кошти, перераховані підприємствам для участі
в їх господарської діяльності-рах. 825
6) склад ресурсів, що мобілізуються банком на платній основі:
- Строкові вклади і депозити, рах. 713-714
- Вклади громадян, рах. 710-711
- Кредити, отримані від інших банків, рах. 823
3. Для аналізу процентної маржі використовується прийоми порівняння,
угруповання, деталізації підсумкових показників, розрахунку відносних і
середніх величин. Наприклад:
а) визначення середнього розміру кредитних вкладень, загальної суми
активу балансу, що дає дохід, розраховується за формулою середньої
хронологічній на базі щомісячних залишків за статтями:
1 січня
__ А1 + а2 + ...... +____ An
2 лютого
А = ______________________________, де
n - 1
а1, а2, .... аn - величина залишків на місячні дати;
n - число показників, використовуваних у розрахунку;
б) розрахунок середньої ціни кредитних ресурсів здійснюється за формулою
середньозваженої виходячи з ціни окремого виду ресурсів і його
питомої ваги в загальній сумі мобілізуються банків коштів:
Сд. Д1 + См. Д2 + Ср.Д3
Цр = ___________________________, де
100%
С - середній рівень процентних ставок, за депозитами (СД),
міжбанківськими кредитами (См),
розрахунковим і поточними рахунками (Ср).
Д1) - частка відповідних ресурсів у загальному обсязі
Д2) мобілізованих банком коштів
Дп)
в) Розрахунок середнього рівня відсотка за активними, пасивними операціями
банку виходячи з отриманого доходу (виробленого витрати) за
відсоткам здійснюється за формулою:
Z П
П1 = _______________ х 100%, де:
До
П - середній рівень відсотка за активними (пасивним) операціями
банку;
Z П - абсолютна сума відсотків отриманих (сплачених) за період;
К - середній обсяг кредитних вкладень (мобілізованих ресурсів) за
досліджуваний період, розрахований за формулою середньої хронологічної
(П.3а) на базі місячних залишків,
У ході опрацювання даних використовуються технічні засоби аналізу -
аналітичні таблиці.
4. У залежності від поставленої задачі виділяється кілька
напрямів аналізу: розрахунок розміру фактичної процентної маржі,
визначення тенденцій, її зміни та факторів, що викликають останнє;
аналіз показника мінімальної дохідної маржі, за допомогою якої банк
покриває витрати, але не забезпечує одержання прибутку; визначення
рівня прибутковості банківських позичкових операцій, а також його динаміки;
планування розміру процентної маржі на майбутній період і
прогнозування з її урахуванням рівня позикового відсотка.
Аналіз розміру та визначення динаміки фактично



склалася процентної маржі



5. Розрахунок розміру відсоткової маржі здійснюється за формулою:
Д% - Р%
m факт = _____________ х 100%, де:
K
Д% - сума нарахованих відсотків
Р% - сума відсотків, сплачених за досліджуваний період,
К - середній обсяг кредитних вкладень, розрахований за формулою
середньої хронологічної (п.3а).
Отримана наведеним способом процентна маржа порівнюється з
базовим показником, визначеним аналогічно за даними попереднього
періоду.
6. Для виявлення факторів, що викликають зміну розміру процентної
маржі, проводиться більш детальний аналіз. Систематизувати розрахунки
доцільно в такій таблиці:
Вплив факторів на зміну розміру процентної маржі
______________________________________________________________
Показники Базовий Звітний Відхилення
період період (у
(Відсотки) (відсотки) пунктах)
_______________________________________________________________
1. Розмір фактично склалася
процентної маржі, розрахованої
Відповідно до п.1
(Стор.2-стор.3) 3,61 2,81 -0,81
2. Середня процентна ставка за
активних операціях банку 8,4 10,4 +2,0
3. Середній відсоток по пасивних
операціями банку (по відношенню
до обсягу кредитних вкладень)
(Стор.4 х стор.5) 4,7 7,5 +2,8
4. Середній відсоток по пасивних
операціями банку (щодо
обсягу коштів, що залучаються
на платній основі) 7,9 9,89 х
5. Частка платних ресурсів у загальній
сумі кредитних вкладень 0,6 0,76 х
_________________________________________________________________
Зміна процентної маржі може бути викликано зростанням або зниженням
ставок по активних операціях банку, відсотків за залученими платним
ресурсів і частки останніх у загальному обсязі кредитних вкладень.
У наведеному вище умовному прикладі скорочення маржі у звітному
періоді на 0,8 пункту щодо базового викликалося зростанням середнього
рівня відсотків по платних ресурсів комерційного банку з 7,9 до 9,89
відсотків річних, а також збільшенням частки платних коштів в обсязі
кредитних вкладень (з 60 відсотків до 76). У протилежний бік
надавав зростання рівня позикового відсотка.
Виявлені основні причини зміни розміру процентної маржі
оцінюються з урахуванням якісного аналізу структури залучених
банком ресурсів і здійснюваних кредитних вкладень. Збільшення частки
термінових депозитів у загальній сумі мобілізуються коштів є
позитивним, незважаючи на тимчасове зменшення чистого доходу за
відсоткам 1). це пояснюється тим, що депозити є найбільш
стабільною частиною залучених ресурсів, дозволяють надалі
здійснювати кредитування на більш тривалі строки і, отже,
під більш високий відсоток.
Зростаюча залежність від великих міжбанківських кредитів не може бути
відзначена позитивно, так як диверсифікація ресурсів, що залучаються
зміцнює ліквідність банку.
З іншого боку, і зростання середнього рівня позичкового відсотка,
викликаний збільшенням частки високоризикованих кредитів, простроченої
заборгованості потребує додаткової роботи банку щодо забезпечення
ліквідності балансу.
______________________________________________________________
1) Чистий дохід по відсотках - різниця в абсолютній сумі між
розміром отриманих та сплачених відсотків.
______________________________________________________________
Аналіз мінімальної дохідної маржі
7. Показник мінімальної дохідної маржі (min) характеризує
мінімальний рівень розриву між ставками по активних і пасивних
операціями банку, який дозволяє останньому покривати витрати, але не
приносить прибуток. Даний показник використовується так само при калькуляції
рівня відсотка по активних операціях банку.
Рпр - Дпр
m min = ___________________, де:
Пекло
Рпр - витрати банку (за винятком сум нарахованих відсотків);
ДПР - інші доходи банку (за винятком отриманих відсотків і
доходу по факторингу),
в тому числі:
- Відшкодування клієнтами телеграфних та ін витрат;
- Плата за послуги, надані підприємствам;
- Проценти і комісії, отримані за минулі роки і затребувані
відсотки та комісії, надміру сплачені клієнтам у минулому роки,
- Плата за інкасацію;
- Інші витрати;
- Штрафи, пені, неустойки отримані,
Пекло - сума активу балансу банку, що приносить дохід, розрахований
Відповідно до п.3а, в тому числі:
- Кредитні вкладення;
- Цінні папери, паї, акції;
- Заборгованість по факторингу;
- Кошти, перераховані підприємствам для участі в їх
господарської діяльності.
Для більш детального аналізу витрат банку слід використовувати
показники, наведені в наступній таблиці.
Структура
витрат комерційного банку щодо
до суми активу, що приносить дохід
(У відсотках)
______________________________________________________________
Показники У відношенні до середнього обсягу
активу балансу, що приносить
дохід
________________________________
базовий звітний відхилення
період період
______________________________________________________________
I. Витрати на утримання апарату
банку (сч.971)
в тому числі:
- Заробітна плата, премії,
соц.страхование
II. Операційні витрати сч.970
(За винятком нарахованих
відсотків)
- Витрати на виготовлення,
придбання, пересилання бланків,
маг.лент, паперу-сч.970112
- Витрати по оплаті послуг
госпрозрахункових обчислювальних
центрів сч.970115
-Амортизаційні відрахування -
сч.970617
- Витрати з перевезення
цінностей-сч.970414
- Інші
III.Всего
______________________________________________________________
Відносне скорочення величини зазначених витрат є
резервом збільшення прибутку за банківськими активних операціях.
Визначення рівня прибутковості банківських
позичкових операцій
8. Рівень прибутковості банківських позичкових операцій - різниця між
розміром фактично склалася процентної маржі (п.5) та її мінімальним
рівнем (п.7):
ПС = m факт. - M min 1)
Даний коефіцієнт характеризує ефективність позичкових операцій
комерційного банку і може бути використаний в якості одного з
показників при стимулюванні працівників.
Планування розміру мінімальної
дохідної маржі
9. Визначення орієнтовного розміру мінімальної дохідної маржі і
рівня прибутковості позичкових операцій на майбутній період
здійснюється відповідно до пп.7 та 8 на основі планових показників
(Кошторис витрат; кредитний план). Отримані розрахунковим шляхом дані
зіставляються відповідно з фактичними звітного періоду. У
випадку наміченої тенденції скорочення рівня прибутку виявляються і
аналізуються причини відхилення.
Прогнозування середнього рівня плати за кредит
10. Верхня межа банківського відсотка визначається ринковими
умовами.
Нижній рівень відсотка складається з витрат банку по залученню
коштів та забезпечення функціонування кредитної установи.
______________________________________________________________
1) У міру розвитку платних послуг, що надаються клієнтурі і
відповідно зростанні інших доходів банку необхідно вести облік витрат
з їх проведення і коригувати на їх величину суму витрат при
визначенні розміру мінімальної дохідної маржі (пункт
7), тобто
Рпр - Ру
m min = ________________
Пекло
де Рпр - загальна сума витрат банку (за винятком нарахованих
відсотків);
Ру - витрати з надання послуг;
Пекло - актив, що приносить дохід.
Він знаходиться в прямій залежності від якісного складу ресурсів:
при збільшенні частки платних засобів з числа мобілізованих ресурсів при
інших незмінних умовах зростає нижній допустимий відсоток. У
залежно від закладеного рівня прибутковості позичкових операцій
визначається середня орієнтовна відсоткова ставка на майбутній
період (II):
П = Цр + m min + Пс, де:
Цр - середня реальна ціна кредитних ресурсів на планований період;
m min - мінімальна дохідна маржа;
ПС - планований рівень прибутковості позичкових операцій банку.
Середня реальна ціна кредитних ресурсів (Цр) визначається за формулою
середньозваженої виходячи з ціни окремого виду ресурсів і його
питомої ваги в загальній сумі мобілізуються банком (платних і безкоштовних
коштів, См.п.3б).
Середня реальна ціна залучених банком вкладів до запитання і
термінових депозитів визначається на основі ринкової ціни зазначених
ресурсів і коригування на норму обов'язкового резерву,
депонованого в Центральному банку.
Пд
Сд = ___________________________ х 100%, де:
1 - норма обов'язкового
резерву
Сд - середня реальна ціна залучених банком строкових депозитів;
Пд-середній ринковий рівень депозитного відсотка.
Аналогічно визначається середня реальна ціна вкладів до
запитання. Відсоток за міжбанківськими кредитами не коригується,
тому що депонування по них не проводиться.
Розрахунок очікуваного розміру мінімальної дохідної маржі та рівня
прибутковості позичкових операцій банку здійснюється відповідно до
п.9.
Розглянемо запропонований підхід на умовному прикладі.
Пд (ринковий рівень депозитного відсотка) складе за планом
в січні - 14% річних
лютому -15%
березні - 15%
См-середня ставка по міжбанківському кредиту в I кв. 1990-18, 1%
За вкладами до запитання банк відсотків не нараховує.
Прогнозований обсяг депозитів:
Січень -190410 УРАХУВАННЯМ
лютий, березень -188 260 УРАХУВАННЯМ
Частка міжбанківських кредитів, строкових депозитів і залишків на рахунках
до запитання в загальному обсязі залучених банком коштів
відповідно: 50, 10 і 40 відсотків.
на запланований період - 0,85 відсотка.
Закладений у плані рівень прибутковості банківських позичкових операцій
- 3 відсотки.
Необхідно визначити орієнтовний рівень позичкового відсотка на I
кв. 1991
Розрахунок:
а) Середній реальний рівень депозитного відсотка по місяцях
складе:
14%
Сд січня .= ___ х 100% = 14,3% річних
98 1)
15%
Сд лютого .= ____ х 100% = 16,6%
90
15%
Сд березня .= ___ x 100% = 17,6%
85%
______________________________________________________________
1) Норма обов'язкового резерву від обсягу залучених строкових
депозитів до 1 року встановлена ​​в розмірі січня -2%, лютий - 10%,
березень - 15%.
______________________________________________________________
б) Той же показник в середньому за квартал розраховується за
формулою середньої зваженої:
14,3 5 x190410 +16,6 x188260 +17,6 х188260
Сд Iкв .= _________________________________________= 16,2
190410 +188260 х2
в) Середня реальна ціна кредитних ресурсів на планований період
складе:
18,1% x50% + 16,2% х 10%
Цр = _____________________________ = 11% річних
100%
Орієнтовний відсоток по позичкових операціях
г) П = 11% + 0,85% + 3% = 15% річних.
Проведений розрахунок дозволив визначити орієнтовну мінімальну
ціну кредитних вкладень виходячи з рівня витрат та закладеного розміру
прибутковості позичкових операцій банку на майбутній період на рівні 15
% Річних. Причому, орієнтовний рівень позичкового відсотка занижений
щодо плати за залученими депозитами та міжбанківськими кредитами в
зв'язку зі сформованою ситуацією, коли банк не сплачує відсотки
практично по 40% залучених ресурсів.
АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ БАНКУ
Прибуток комерційного банку - одна з основних цілей його
діяльності. Отриманий прибуток є базою для збільшення і
оновлення основних фондів банку, приросту його власного капіталу,
гарантує стабільність фінансового становища і ліквідність
балансу, забезпечення відповідного рівня дивідендів, розвитку і
підвищення якості банківських послуг.
Вихідними даними для аналізу прибутковості банку є залишки і
обороти за балансовим рахунком 980 "Доходи і витрати банків", а також
дані аналітичного обліку по рахунках 960 "Операційні і різні
доходи "та 970" Операційні і різні витрати ". Аналіз прибутковості
банку повинен спиратися на результати аналізу структури активів і
пасивів його балансу, доходів і витрат у розрізі окремих груп і
статей, оцінку ліквідності і ризиків даного кредитної установи.
У процесі аналізу прибутковості банку доцільно також
використовувати дані про суми, списаних у збиток за позичкової
заборгованості клієнтів, збитки за господарської діяльності банку та
його підприємств. Необхідно аналізувати збитки по прорахунків,
недостач і розкраданням, виплачені суми за претензіями клієнтів та ін
У процесі аналізу рекомендується використання наступних прийомів і
методів аналізу:
- Оцінка динамічних рядів показників по кварталах та роках;
- Статистичні угруповання показників;
- Виявлення ступеня залежності показників від окремих факторів;
- Економічна оцінка кількісного впливу окремих факторів і
їх змісту.
Основними показниками (коефіцієнтами) прибутковості банку є:
- Валова (балансова) прибуток до підсумку активу балансу (К1);
- Прибуток за вирахуванням податків до активу балансу (К2);
- Прибуток до власного капіталу банку (К3);
- Прибуток до статутного фонду банку (К4);
- Норма прибутку на акцію (К5).
Технологія аналізу показників прибутковості включає:
- Розрахунок фактичного значення коефіцієнтів прибутковості на основі
даних балансу та інших форм річної та квартальної звітності;
- Порівняльна оцінка коефіцієнтів з їх рівнем у попередні роки
і квартали;
- Виявлення основної тенденції у динаміці коефіцієнтів (зростання або
зниження);
- Виявлення факторів, що роблять вирішальний вплив на
встановлену тенденцію в зміні коефіцієнтів;
- Оцінка факторів з позиції ліквідності балансу і банківських ризиків;
- Розробка рекомендацій з підвищення прибутковості банку або
забезпечення її стабільності у новому році.
Коефіцієнт прибутковості К1 (відношення балансового прибутку до активів)
використовується для загальної кількісної оцінки прибутковості банку;
К2 (відношення прибутку, очищеної від податків, до активу) - для
визначення ступеня впливу податкової політики на прибутковість
кредитної установи та обліку її в роботі банку. Стандартна схема
розрахунку цих показників наведена в макеті 5.
На основі даних про розмір К1 і К2 по кварталах звітного року
слід виявити:
- Основні тенденції в динаміці коефіцієнтів (зростання, зниження);
- Вплив системи оподаткування на показник прибутковості банку.
Наприклад, коефіцієнти прибутковості протягом року можуть бути
наступними:
______________________________________________________________
Iкв. IIкв. IIIкв. IVкв.
зміна зміна зміна
за за за
квартал квартал квартал
______________________________________________________________
К1 0,25 1,21 +0,96 0,59 -0,62 0,38 -0,21
К2 0,18 0,93 +0,75 0 -0,75 0,72 +0,72
______________________________________________________________
У наведеному прикладі прибутковість банку, що характеризується рівнем
К1, знижується протягом II півріччя. У III кварталі сплачені
податки поглинули весь прибуток. Для виявлення причин останнього
порівнюються темпи приросту (зниження) за квартал балансового прибутку,
податків і активів банку.
%
______________________________________________________________
Темпи приросту по кварталах
II III IV
______________________________________________________________
Балансова прибуток +472 -45 -19
Сплачені податки +382 -47 -20
Активи банку +608 +14 +28
______________________________________________________________
У III кварталі темпи зниження величини сплачених податків (47%)
обганяли темпи зниження прибутку. Остання поєднувалося із зростанням активів.
Тому основною причиною поглинання прибутку податками стало різке
скорочення абсолютної величини прибутку в порівнянні з II кварталом.
Наступним етапом вивчення прибутковості банку у звітному періоді
є аналіз факторів, що впливають на абсолютну величину балансової
прибутку. Серед цих факторів можна виділити:
1. співвідношення доходів і витрат банку;
2. середній рівень відсотка за кредит, наданий клієнтам і
іншим банкам;
3. зміна обсягу кредитних і активних депозитних операцій;
4. середня прибутковість всіх активних операцій;
5. розподіл доходу і частка прибутку в ньому;
6. розмір власного капіталу банку;
7. ступінь зростання операцій банку;
8. структура кредитного портфеля;
9. витрати з обслуговування вкладів.
Перші п'ять факторів дозволяють виявити основні причини
кількісного зміни балансового прибутку, шостий-оцінити її
стабільність, сьомий - правомірність зниження прибутку під впливом
зростання обсягу активних операцій, восьмий і дев'ятий - дати якісну
оцінку росту прибутковості з позицій банківських ризиків і ліквідності
балансу.
Мета вивчення всіх перерахованих факторів - визначення основного
напрямки зростання і прибутковості банку, яке не призвело б до
підвищенню загального ризику балансу і погіршення ліквідності його балансу.
Для оцінки співвідношення доходів і витрат банку можна використовувати
наступну форму:%
_____________________________________________________________
Темпи приросту (+), зниження (-) за квартал
__________________________________________
II III IV
______________________________________________________________
Доходи +66 +5 +47
Витрати -29 +100 +83
______________________________________________________________
Наведені умовні дані свідчать про те, що зростання витрат
в II півріччі обганяв зростання доходів, що прямо позначилося на зниженні
абсолютного розміру прибутку.
Залежність прибутковості від середньої прибутковості активів і частки
прибутку в доході можна виявити за допомогою наведеної нижче формули:
Балансова
прибуток Доходи банку Балансова прибуток
К1 =_______________ =_______________ х _________________
Активи банку Активи Доходи банку
Загальний аналіз впливу цих факторів на прибутковість банку можна
проводити за наступною схемою:%
_____________________________________________________________
Квартали К1 Доходи / активи Балансова
прибуток / Доходи
______________________________________________________________
I 0,25 1,4 18,0
II 1,21 2,0 61,8
III 0,59 1,8 32,3
IV 0,38 2,1 17,8
______________________________________________________________
Порівняння динамічних рядів трьох коефіцієнтів дозволяє виявити
основну причину зміни К1. Падіння цього коефіцієнта в II
півріччі в наведеному умовному варіанті пояснювалося скороченням частки
прибутку в доходах. Причини цього явища можуть бути пов'язані з
співвідношенням темпів зміни доходів і витрат банку (см.п.8),
зміною величини окремих доходів і витрат банку (див. попередні
розділи).
Середня прибутковість активів (Доходи / активи) впливала позитивно на
рівень прибутковості. Цей показник доходу залежить від рівня
відсотків за кредитними та депозитними операціями, прибутковості факторингу,
частки активів, що приносять дохід, у загальному обсязі активів. Для оцінки
останнього чинника рекомендується розраховувати коефіцієнт ефективності
використання активів (КЕФ).
Середній залишок за статтями активу
балансу, що приносить дохід 1)
КЕФ =_________________________________________
Середній залишок за підсумком активу балансу
Ступінь впливу КЕФ на середню прибутковість активів можна
встановити порівнянням динамічних рядів відповідних показників.
_____________________________________________________________________
Iкв. IIкв. IIIкв. IVкв.
зміна зміна зміна
_____________________________________________________________________
Доходи / активи в% 1,4 2,0 ​​+0,6 1,8 -0,2 2,1 +0,3
КЕФ у% 78 83 +5 79 -4 82 +3
____________________________________________________________________
Для виявлення резервів зростання КЕФ рекомендується вивчити динаміку
окремих видів активів, що приносять дохід.
Співвідношення прибутку і власного капіталу (К3) є
показником стабільності. Аналіз цього співвідношення (К3) дозволяє
прогнозувати, наскільки стійкий рівень прибутковості банку. У
Як прийом аналізу можна використовувати зіставлення темпів зростання
прибутку і власного капіталу банку.
Власний капітал банку неоднорідний. Його найбільш стійка частина
- Статутний фонд. Тому доцільно і вивчення динаміки К4
-Співвідношення прибутку та статутного фонду. Бажано, щоб приріст К3 та
власного капіталу забезпечувався в період переходу до ринку за рахунок
зростання статутного фонду. Все це дозволить правильно оцінити характер
зміни К3 і намітити заходи для досягнення стійкої
прибуткової діяльності банку.
Витрати та доходи банку залежать від обсягу активних операцій. При
зростанні розміру активних операцій можлива тенденція зниження К1.
______________________________________________________________
1) Більш докладно цей коефіцієнт розглядався в попередніх
розділах
______________________________________________________________
Тому одним з прийомів аналізу є вивчення тенденцій
відносних показників, що відображають співвідношення з активами банку;
відсотків сплачених, відсотків отриманих, процентної маржі, інших
витрат, витрат на утримання апарату банку, операційних витрат,
за мінусом сплачених відсотків, сплачених податків.
Можна рекомендувати таку стандартну форму-макет для аналізу
названих відносних показників.
______________________________________________________________
Відношення в% до підсумку активу
балансу в ________ році
__________________________________
Iкв. IIкв. IIIкв. IVкв.
______________________________________________________________
1.Процентов отриманих 1,5 2,2 2,1 2,2
2.Процентов сплачених 1,2 0,8 1,4 1,9
3.Процентовой маржі 0,3 0,4 0,8 0,4
4.Прочіх доходів 0,002 0,0006 0,0009 0,0008
5.Расходи на утримання
апарату 0,15 0,15 0,11 0,10
6.Операціонних витрат за
мінусом сплачених
відсотків 0,04 0,03 0,10 0,16
7.Уплаченних податків 0,09 0,35 0,17 0,07
______________________________________________________________
З наведених умовних даних можна зробити висновок, що динаміка К1
визначалася в основному процентними витратами: найбільш різко виросли
на рубль активів сплачені відсотки. При такому варіанті слід
вивчити рівень плати за окремими видами ресурсів і оцінити
закономірність зміни цього рівня з позиції процесів на позичковому
ринку. Якщо, наприклад, подорожчання ресурсів є загальним
тенденцією, банк повинен намітити заходи, що компенсують підвищення
плати за депозити, вклади, міжбанківські кредити. До таких заходів
може ставитися, наприклад, розвиток платних банківських послуг.
На загальний рівень витрат банку і, отже, на К1 впливають
витрати з обслуговування вкладів, які залежать багато в чому від
відсотків, сплачених вкладникам. Основними напрямками аналізу
даного питання є вивчення структури вкладів та плати за них у
розрізі окремих видів, динаміки частки плати за видами вкладів у загальному
розмірі сплачених відсотків. Оцінка структури і динаміки витрат за
видах внесків повинна бути не тільки кількісної, але і якісною -
з позиції ліквідності банку. При оцінці слід враховувати, що
надання позик в основному за рахунок вкладів до запитання хоча і
здешевлюють витрати, але знижує ліквідність банку.
Оцінку прибутковості банку необхідно пов'язати з аналізом банківських
ризиків, методика якого наводиться в останньому розділі.
Пропонується оцінити:
- Значна чи частину прибутку пов'язана з ризиковими кредитними
операціями;
- Як вплине на прибуток банку диверсифікація кредитного портфеля;
- Як вплине на ризик банку і його прибутковість політика пролонгації
позичок.
Можна використовувати наступний прийом розрахунку прибутку, отриманого за
рахунок ризикових операцій:
(% Ризик + ДСД + Дф) х Уд = Пр, де:
% Ризик - доходи від відсотків по термінових позик, не забезпеченим
заставою і страхування, а також наданими малим підприємствам і
кооперативам, державним, акціонерним та спільним підприємствам,
пов'язані з рівнем кредитоспроможності до III класу або є
некредитоспроможним; за кредитами, що покриває постійну потребу
клієнта в засобах 1), фізичним особам, доходи від прострочених позичок.
______________________________________________________________
1) Частина кредитів за сукупністю запасів і витрат і
товарообігу.
______________________________________________________________
ДСД - доходи від спільної діяльності
Дф - доходи від факторингу без обороту
Уд - частка прибутку в доходах
Пр - прибуток від ризикових операцій.
Вивчення динаміки К5 (норма прибутковості на акцію) по кварталах
звітного року і в порівнянні з попередніми роками дає відповідь на
питання, чи відповідає управління доходами інтересам акціонерів.
Наведений аналіз закінчується висновками і використовується для
розробки рекомендацій щодо виявлення резервів і забезпечення стабільного
зростання прибутку. Резерви зростання прибутковості банку слід шукати в
підвищення ефективності використання активів і раціоналізації витрат
банку. умовою цього є визначення собівартості і прибутковості
окремих видів банківських операцій. У частині мінімізації операційних
витрат установам банку бажано також гармонізувати структуру
пасивів за рахунок розумного поєднання дорогих і дешевих ресурсів.
Що стосується ефективності використання активів, то тут також
слід звертати увагу на оптимізацію структуру останніх.
Доцільно збільшувати частку "працюючих" активів, тобто приносять
дохід у вигляді відсотків. Важливим джерелом прибутку банку є
різні комісії, разові платежі за банківські послуги. джерелом
додаткового прибутку банків можуть бути і різні позабалансові
операції (наприклад, надання гарантій клієнтам). Банкам слід
розширювати спектр платних послуг, пропонованих клієнтам на основі
економічно обгрунтованого прейскуранта цін.
IV. АНАЛІЗ ЛІКВІДНОСТІ БАЛАНСУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
1. Загальна частина
1. Під ліквідністю розуміється здатність банку виконати свої
зобов'язання перед клієнтами з урахуванням майбутнього вивільнення
коштів, вкладених в активні операції, і можливих позик на грошовому
ринку. Для забезпечення ліквідності банку необхідно формування такої
структури балансу, за якої:
1) виконуються економічні нормативи ліквідності балансу,
затверджені Центральним банком РРФСР;
2) забезпечується відповідність по строках здійснення та утримання
активних і пасивних операцій.
2. Предметом аналізу ліквідності балансу банку є
достатність його власних засобів; обсяг і структура залучених
коштів (як зобов'язання банку); співвідношення активних і пасивних
операцій за термінами їх здійснення та змістом; вплив на
ліквідність балансу окремих операцій банку; ступінь диверсифікації
позичкових та депозитних операцій.
3. Для аналізу використовуються дані балансу, розрахунки економічних
нормативів, затверджених Центральним банком РРФСР, дані позасистемного
обліку активних і пасивних операцій за термінами їх здійснення,
інформація про надійність повернення позик і стабільності депозитів,
платіжні календарі, дані про обороти по позичкових, розрахунковим і поточним
рахунками.
4. При аналізі ліквідності балансу банку використовуються методи
порівняння, угруповання, побудови динамічних рядів, розрахунки середніх
величин, метод оцінки різних коефіцієнтів і показників.
Рекомендується використовувати такі коефіцієнти і показники:
1) нормативні коефіцієнти, затверджені Центральним банком РРФСР
(Інстр.1);
2) коефіцієнт іммобілізації власних коштів;
3) показники оборотності кредиту і коштів на розрахункових та
поточних рахунках;
4) показник середнього терміну використання депозитів;
5) коефіцієнт нестабільності депозитів;
6) показник оборотності простроченої заборгованості;
7) коефіцієнт трансформації короткострокових ресурсів.
5. Основними напрямками вивчення ліквідності балансу є
аналіз окремих видів пасивних і активних операцій з позицій
ліквідності, оцінку диверсифікації активів і пасивів, а також
узгодженості активних і пасивних операцій за термінами.
II. Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу
6. Аналіз пасивів з позиції ліквідності балансу включає:
- Аналіз достатності власного капіталу;
- Аналіз величини та структури зобов'язання банку, у тому числі
- Аналіз співвідношення капіталу і зобов'язань;
- Аналіз структури залучених ресурсів;
- Аналіз строкових депозитів;
- Аналіз залишків на рахунках клієнтів (депозит до запитання).
7. Основою аналізу достатності власного капіталу банку
є кількісна оцінка власного капіталу, капіталу брутто,
їх частки в загальній валюті пасиву і ступеня іммобілізації власного
капіталу. капітал брутто визначається як сума залишків за рахунками
(01 +821 +980 (К)). Ступінь іммобілізації визначається за допомогою
коефіцієнта іммобілізації, який визначається за формулою:
825 +901 +904 (Д) +94 +95 +980 (Д)
Кім =_________________________________ х100%
01 + 821 +980 (К)
Аналіз здійснюється на основі даних макетів 6 і 7.
8. У результаті аналізу повинні бути зроблені наступні висновки: -
достатність капіталу відповідно до нормативу; зміна (зростання,
зниження) співвідношення в протягом року;
- Зміна активів, зважених за ступенем ризику, і його вплив на
рівень достатності капіталу;
- Темпи зростання абсолютної величини власного капіталу, за рахунок
яких чинників відбулася зміна його величини;
- Вплив на величину власного капіталу брутто та іммобілізації
власного капіталу;
- Зміна коефіцієнта іммобілізації.
9. Достатність власного капіталу визначається двома
взаємодоповнюючими способами:
- Н1 - ставленням власного капіталу (К) до активів, зважених за
ступеня ризику (Ар);
- Н2 - відношення власного капіталу (К) до активів з підвищеним
ризиком (квітень) / макет 7 /.
На основі динамічного ряду дається оцінка тенденції розвитку
показників Н1 і Н2, їх відповідності нормативному рівню та зміни за
порівняно з базовим періодом.
Зміни Н1 відбувається під впливом 2-х факторів: розмірів
власного капіталу і активів, зважених за ступенем ризику.
Збільшення розмірів власного капіталу погіршує показник, зростання
активів, зважених за ступенем ризику, - погіршує, і навпаки. Падіння
показника Н1 може відбуватися у випадку, коли темпи зростання Ар
випереджають темпи зростання К.
Зміни Н2 відбуваються під впливом 2-х факторів: розмірів
власного капіталу і активів з підвищеним ризиком. Перший з них
надає пряму, друге-зворотний вплив. Оскільки квітня є
складовим елементом Ар, то випереджають темпи зростання квітні надають
пониження вплив на обидва показники.
Кількісне вплив факторів на зміну Н1 і Н2 розраховується
методом ланцюгових підстановок:
Приклад:
1.07.91 р. 1.01.92 р.
Н2 0,17 0,32
До 142425 394159
Квітень 854005 1234981
Зміна Н2 склало 0,15. В якості визначального чинника
вибираємо К. Базовими виступають показники на 1.07.91 р.
До 142425
Н2О = _____ = _______ = 0,17.
АПРО 854005
Замінюємо базове значення Ко:
К1 394159
____ = _______ = 0,46.
АПРО 854005
Замінюємо базове значення квітня:
К1
____ = 0,32.
Апр1
Визначаємо вплив факторів на фактична зміна Н2:
Н2 (К) = 0,46-0,17 = +0,29-фактичний вплив зміни
величини капіталу
Н2 (квітень) = 0,32 - 0,36 = -0,14 - фактичний вплив зміни
величини активів з підвищеним
ризиком
Поліпшення показника досягається за рахунок:
1) випереджаючого зростання абсолютної величини власного капіталу
банку;
2) структурних змін груп активів з підвищеним ризиком на користь
активів з меншим коефіцієнтом ризику втрат;
3) зниження коефіцієнта іммобілізації.
10. Абсолютна величина власного капіталу, гарантує
ліквідність банку, залежить від розміру власного капіталу-брутто і
тій його частині, яка вкладена у витрати банку (іммобілізація
власних коштів). Вплив цієї частини на величину власного
капіталу визначається за допомогою коефіцієнта іммобілізації Кім
(См.п.7).
На основі динамічного ряду визначається тенденція і розміри
зміни коефіцієнта в порівнянні з базовим періодом. Зростання
коефіцієнта іммобілізації впливає на зменшення розміру власного
капіталу, гарантує ліквідність банку. Однак оцінка змін
коефіцієнта повинна даватися з урахуванням факторів, що визначили ці
зміни. Якщо зростання Кім відбувся за рахунок збільшення вкладень у
спільну діяльність, то слід враховувати ризик цих вкладень та їх
прибутковість, так як підвищення прибутковості в кінцевому підсумку веде до зростання
капіталу банку.
Якщо ж зростання Кім відбувся за рахунок форм іммобілізації, що не приносять
дохід, то слід більш детально проаналізувати відповідні
статті балансу, що підвищує вплив яких виявилося максимальним, і
визначити шляхи їх зниження.
II. Іншими факторами, що впливають на величину власного капіталу,
є розмір статутного фонду (010), інших фондів (01 мінус 010),
страхових фондів комерційного ризику (821) і прибутку / 980 (К) /. Вплив
чинників визначається методом ланцюгових підстановок. Всі ці фактори
мають прямий вплив на величину власного капіталу.
Аналіз величини і структури зобов'язань банку
12. Для аналізу величини та структури зобов'язань банку з позиції
ліквідності балансу використовується показник Н3-співвідношення капіталу
банку (К) і його зобов'язань (0) і дані про структуру залучених
ресурсів. Аналіз проводиться за допомогою макету 7 і 8.
13. Аналіз динамічного ряду показника Н3 (макет 7) дає
можливість визначити тенденцію його розвитку, відповідність
нормативному рівню, середнє значення за звітний період та зміни за
порівняно з базовим періодом.
Зміни Н3 відбувається під впливом 2-х факторів, капіталу і
зобов'язань. Перший робить прямий вплив на показник, другий -
зворотне. Погіршення показника (зменшення співвідношення) відбувається при
збільшення зобов'язань більш швидкими темпами, ніж капіталу.
Мінімально допустимий рівень Н3 - 1:25, тобто зобов'язання банку можуть
перевищувати його власний капітал не більше ніж в 25 разів. Кількісне
вплив окремих факторів на Н3 розраховується методом ланцюгових
підстановок (см.п.9).
У разі погіршення Н3 слід проаналізувати знижує вплив на
цей показник різних груп зобов'язань. Це дозволить виявити
прийнятні форми впливу на скорочення зобов'язань і
доцільність такого скорочення. При зростанні співвідношення також
необхідне вивчення структури зобов'язань для виявлення резервів
залучення коштів без збитку для ліквідності банку.
14. У результаті аналізу даних макета 8 повинні бути:
- Зроблені висновки про частку в загальній сумі залучених ресурсів термінових
зобов'язань і зобов'язань до запитання;
- Виявлено тенденції розвитку окремих видів зобов'язань;
- Визначено зміни абсолютних величин і середнє значення за
звітний період;
- Темпи зростання показників.
З позиції ліквідності банку кращим є високий
питома вага і темпи зростання керованих ресурсів (міжбанківські позики та
строкові вклади і депозити), тому що це підвищує стабільність ресурсної
бази банку, її керованість і, отже, ліквідність банку. У той
Водночас підвищена (більше 30%) частка міжбанківських позик підвищує ризик
незбалансованої ліквідності, тому що посилюється залежність банку від
зовнішніх чинників.
Висока частка і темпи зростання залишків на рахунках клієнтів та інших
залучених ресурсів знижує стабільність ресурсів банку, збільшує
потреба у високоліквідних активах, змушує банк до зростання
трансформації частини короткострокових ресурсів у більш довгострокові
вкладення і тим самим загострює проблему ліквідності.
Для підвищення ліквідності балансу банку необхідно стабілізувати
ресурсну базу.
15. Аналіз окремих видів залучених ресурсів дає змогу
конкретизувати шляхи зміцнення ліквідності банку. Для якісного
аналізу строкових депозитів використовуються наступні показники:
1.Средній термін використання депозиту
2.Коеффіціент нестабільності депозитів
Стандартна форма аналізу цих показників наводиться в таблиці
(Стор.41).
Середній розмір депозиту на звітну дату визначається як відношення
загальної суми депозитів до загальної кількості депозитних договорів.
Таблиця
___________________________________________________________________
Показники Базовий Звітний період Зміна
період _________________________за рік
1.01 1.04.1.07.1.10 1.01 (+,-)
___________________________________________________________________
1.Средній розмір депозиту
-
(Х) -
2.Средняя відхилення (/ \ х)
- -
від х / \ х 1)
2.1. Кст = ________ х100
-
х
3.Общая сума депозитів-
-Тис.руб.
-% До прівлеч.средствам
4.Колічество депозитних
договорів-всього
4.1. в т.ч. кол-во
договорів, сума яких
перевищує середній розмір
на величину Кст (у%
до середнього розміру)
5.Сумма договорів, зазначений.
в 4.1.
-Тис.руб.
- У% до загальної суми
депозитів
6.Средній термін використання
депозитів
7.Коеффіціент нестабільності
депозитів
7.1. по сумі
7.2. за кількістю
договорів
1) Кст-коефіцієнт стабільності, зворотний коефіцієнту варіації.
Визначається відношенням середнього відхилення від середньої величини
показника до цієї величини.
________________________________________________________________
-
Середній термін використання депозитів (Сі) розраховується за
формулою:
- Z Дп х Сф
Сі = ___________, де
Дп
Дп - сума депозиту,
Сф - термін, протягом якого депозит буде використовуватися банком.
Коефіцієнт нестабільності депозитів характеризує рівень
дострокового вилучення строкових депозитів;
Сума достроково вилучених депозитів
Кн1 = ___________________________________х 100%
Загальна сума депозитів
Кількість достроково вилучених депозитів
КН2 = _______________________________________ х 100%
Загальна кількість депозитних договорів
Аналіз дозволяє зробити висновки:
- Про стабільність депозитів даного банку і тенденції її зміни;
- Про диверсифікацію зобов'язань за строковими депозитами.
Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі
значним коефіцієнтом нестабільності (більше 10%) говорить про
посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на
ліквідність балансу.
16. Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю і
часткою великих депозитів, які збільшують ризик втрат і порушення
ліквідності в разі дострокового вилучення депозиту. В якості
критеріального рівня при визначенні великого депозиту використовується
коефіцієнт стабільності (стор.21. таблиці на стор.41). Великим вважається
депозит, відхилення величини якого від середнього розміру депозиту
перевищує Кст. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати
величину капіталу банку.
17. Аналіз динаміки вкладів населення дозволяє визначити
тенденцію і темпи зростання даного виду ресурсів. Для кількісної
оцінки може бути використано співвідношення вклади населення
________________
капітал
Воно не повинно перевищувати 1 в цілях забезпечення інтересів вкладників.
Зростання частки строкових вкладів позитивно впливає на ліквідність
балансу.
18. Аналіз залишків коштів на рахунках клієнтів з позицій
ліквідності балансу здійснюється на основі даних про частку і структурі
цих ресурсів, а також за допомогою наступних показників:
- Коефіцієнт стабільності;
- Оборотність коштів на розрахункових і поточних рахунках;
- Рівень осідання коштів на розрахункових і поточних рахунках;
19. Аналіз динамічного ряду залишків на рахунках (макет 8) виявляє
тенденцію змін абсолютної величини даного виду ресурсів та їх частки
в загальній сумі залучених ресурсів.
Значна питома вага депозитів до запитання негативно
позначається на стані ліквідності балансу:
1) погіршується співвідношення Н7 (ліквідні активи до зобов'язань до
запитання), що характеризують поточну ліквідність;
2) знижується стабільність ресурсної бази банку.
Поліпшення ліквідності може бути досягнуто зміною структури
залучених ресурсів: збільшенням частки строкових депозитів шляхом
можливого переоформлення стабільної частини залишків коштів на рахунках
до запитання у строкові депозити.
20. Аналіз стабільності проводиться за допомогою коефіцієнта
стабільності: -
/ \ Х
Кст = __________ х 100, де
-
- Х
/ \ Х - середнє абсолютне відхилення фактичних залишків від їх
середньої величини;
-
х - середній залишок в аналізованому періоді.
-
- Z (х - хi)
/ \ Х = ____________, де:
п
-
х - середній залишок за балансовим (особовому рахунку);
хi-фактичний залишок на певну дату;
п - кількість днів в періоді.
-
х може визначатися за формулою середньої зваженої, де залишок на
розрахунковому або поточному рахунку зважується за кількістю днів, протягом
якого він знаходиться без зміни. Для цієї мети можуть бути
використані процентні числа:
П
____
100
- = __________, Де:
х п
П-відсоткове число
п - кількість днів в періоді.
Середньозважена величина визначається як
Z xi.di
- = ____________, Де:
х п
-
х - середня величина залишку;
xi - фактична величина залишку;
п-кількість днів, протягом яких залишок не змінюється.
Відхилення від середнього залишку на величину коефіцієнта стабільності
визначає мінімальну і максимальну межі стабільного залишку на
рахунку.
21. Мінімальний стабільний залишок визначається як різниця між
середнім залишком на розрахунковому або поточному рахунку та Кст. Чим нижче
коефіцієнт стабільності, тим менше розмах коливань коштів на рахунку,
тим вище мінімальний стабільний залишок, який може бути
переоформлений на депозитний рахунок.
22. Межі стабільного залишку можуть бути використані також як
з умов визначення режиму рахунки до запитання. Якщо підприємство
постійно підтримує залишок на розрахунковому або поточному рахунку в
зазначених межах, то воно може отримувати пільги при розрахунково-касовому
обслуговуванні (наприклад, звільнення від плати за розрахункові операції).
III.Анализ активних операцій банку з позиції ліквідності



його балансу
23. Основою аналізу є оцінка величини і структури ліквідних
активів (макет 9). Для аналізу ліквідних активів з позиції ліквідності
балансу використовуються наступні показники:
- Співвідношення суми залишків коштів на рахунках, термінових вкладів і
депозитів і залишку позикової заборгованості (Н4);
- Співвідношення ліквідних активів і суми коштів, залучених
банком на розрахункові, поточні та депозитні рахунки (Н5);
- Співвідношення ліквідних активів і загальної величини активів (Н6);
(Значення і динаміка нормативів аналізуються на основі таблиці) / см. На
след.стр. /.
У результаті аналізу даних макета 9 повинні бути зроблені висновки:
- Про тенденції зміни абсолютних величин ліквідних активів;
- Про темпи зростання;
- Про зміну в порівнянні з базовим періодом в загальній валюті
активу;
- Про рівень диверсифікації активних операцій.
24. На основі аналізу динамічних рядів показників Н4, Н5, Н6
визначається відповідність їх нормативному рівню, тенденцію розвитку,
середній рівень і зміни в порівнянні з базовим періодом.
Аналіз факторів і їх вплив на збільшення або зниження показників
Н4, Н5, Н6 здійснюється за допомогою таблиці (стор.46). Кількісне
вплив чинників визначається методом ланцюгових підстановок.
Таблиця
___________________________________________________________________
Рівень Зміна Вплив
коефіцієнта коеф. ________________________
__________________ Чинника 1 чинника 2
базовий звітний (+,-) (чисельник) (знаменник)
рік рік
___________________________________________________________________
Кр
Н4 = ______
З
фактор 1: Кр
фактор 2: З
ЛА
Н5 =_____
З
фактор 1: ЛА
фактор 2: З
ЛА
Н6 =____
А
фактор 1: ЛА
фактор 2: А
__________________________________________________________________
25. Зміна Н4 визначається динамікою залишку позичкової
заборгованості (Кр) і залишку розрахункових, поточних рахунків, строкових вкладів
і депозитів (С). Оскільки даний показник обмежує можливості
зростання кредитної заборгованості позичальників банку величиною, кратною С, то
зростання Кр погіршує Н4, тобто збільшує дане співвідношення. Навпаки,
розширення ресурсної бази зв рахунок залучення коштів на рахунки до
запитання і строкові депозити надають понижуючий вплив на Н4
і покращує ліквідність банку.
Поліпшення даного показника може бути досягнуто шляхом:
1) диверсифікації активів банку;
2) прискоренням оборотності кредиту;
3) розширенням залучення строкових депозитів і вкладів населення.
26. Підвищена частка позик в активах призводить до погіршення
ліквідності. З метою зниження ризику втрат потрібен більш глибокий
аналіз кредитного портфеля з точки зору ліквідності позичок і
диверсифікації кредитних вкладень.
Ліквідність позичок визначається надійністю їх повернення. Критерії
надійності повернення включають:
1) рівень кредитоспроможності клієнта;
2) форму забезпечення повернення позички
(Гарантія, поручительство, страхування, застава, відсутність
забезпечення);
3) застрахована частка кредиту.
Дані критерії варто включати в кредитний договір.
Для аналізу використовується таблиця:
Таблиця
___________________________________________________________________
Кредитні вкладення Всього в тому числі:
__________________________________
високо-середньо-ризикові високо-
надійні надійні ризикові
___________________________________________________________________
А 1 2 3 4 5
___________________________________________________________________
1.Краткосрочние кредити-
всього
в тому числі:
строком погашення до
1 місяця
2.Долгосрочние кредити
3.Кредіти іншим банкам
4. Разом
___________________________________________________________________
27.К високонадійним кредитах слід відносити кредити,
надані першокласним позичальникам під тверду заставу,
застраховані на 80% позики, під гарантію банку чи уряду. До
средненадежним кредитах слід відносити позики, надані
позичальникам II класу під гарантію кредитоспроможного підприємства,
порука банку, застрахованої на 50%.
До ризикованих кредитах ставляться позики позичальникам III класу
кредитоспроможності, під гарантію або поручительство підприємства або
кооперативу з відомою кредитоспроможністю, застраховані на 30%.
До високоризикових відносяться позики, надані позичальникам з
невідомої кредитоспроможністю під поручительство приватної особи,
застрахованої менш ніж на 30% і бланкові позики.
Якщо відношення суми ризикових і високоризикованих позик до загальної
величиною кредитних вкладень не перевищує 20%, то надійність повернення
є нормальною.
28. Зміна Н5 визначається динамікою ліквідних активів (ЛА) та
залишку коштів на розрахункових, поточних рахунках, термінових вкладів і
депозитів (С). Збільшення ЛА поліпшує співвідношення, зниження абсолютної
величини або темпів зростання в порівнянні з С призводить до погіршення Н5.
Зростання ліквідних активів позитивно впливає на ліквідність балансу.
Проте він обмежується об'єктивною потребою банку в розвитку
приносять дохід активних операцій.
Поліпшення Н5 може бути досягнуто також шляхом зниження залишків на
розрахункових, поточних і депозитних рахунках (см.аналіз Н3).
29. Зміна Н6 складається під впливом ліквідних активів і
загальної величини активів. Відповідно до цього Н6 банк повинен тримати в
ліквідній формі не менше 0,2 своїх сукупних активів. Зростання абсолютної
величини ліквідних активів і підвищення їх частки в активах покращує
показник. У випадку, якщо темпи зростання сукупних активів випереджають
темпи зростання ЛА, показник погіршується.
Перевищення фактичного значення Н6 над нормативним говорить про
наявність резервів збільшення активів, що приносять дохід, шляхом
надання міжбанківських позик з коштів на кореспондентському
рахунку.
Поліпшення Н6 може досягатися:
1) за рахунок зміни структури активів на користь ліквідних;
2) за рахунок придбання цінних паперів держави;
3) шляхом підтримання на певному рівні частки кредитів строком
погашення до 30 днів.
30. Аналіз диверсифікації кредитних вкладень здійснюється на
основі показників граничної суми позик, максимального розміру ризику
на I позичальника (На), питомої ваги великих кредитів у загальній сумі
заборгованості, кількості великих кредитів та її середнього розміру.
Таблиця
___________________________________________________________________
Показники Базовий Звітний період
період _____________________________________
1.01. 1.04. 1.07. 1.10. 1.01. зміна
за рік
(+,-)
___________________________________________________________________
1.Мінімальная сума
великого кредиту
(К х 0,2)
2.Предельная величина
всіх великих кредитів
(15 х К)
3.Фактіческое кількість
великих кредитів
4.Фактіческая величина
великих кредитів
- Всього
-В тис.руб.
-% До загальної суми
кредитних вкладень
5.Фактіческій максимальний
розмір ризику на I
позичальника (Р)
6.Максімальний ризик на
I позичальника
Р
(Н = ____)
До
7.Средній розмір великого
кредиту
___________________________________________________________________
Дані таблиці на стор.49 характеризують тенденцію розвитку названих
показників, їх зміна в порівнянні з базовим періодом.
Аналіз таблиці дозволяє зробити наступні висновки про рівень
диверсифікації кредитних вкладень. Поліпшення диверсифікації
характеризується: збільшенням кількості великих кредитів при зниженні
їх частки в загальній сумі кредитний вкладень і зменшенні середнього розміру
великого кредиту. Зменшення кількості великих кредитів за незмінної
або зростаючої частці фактичної величини, а також середнього розміру
говорить про недостатню роботу банку щодо диверсифікації кредитних
вкладень, збільшує ризик неповернення позики і можливість виникнення
дефіциту ліквідних коштів. З метою підвищення ліквідності слід
дотримуватися відмінного від нормативного рівня граничної суми
великих кредитів. Прийнятий банком рівень повинен виходити з того, що
заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50% фактичних
кредитних вкладень.
IV. Аналіз відповідності за термінами здійснення активних
і пасивних операцій
31. Аналіз відповідності за термінами здійснення між активними і
пасивними операціями заснований на зіставленні основних видів ресурсів
за термінами їх залучення з основними напрямками вкладання цих
ресурсів за очікуваними термінами їх вивільнення.
Для організації такого зіставлення необхідний облік активних і
пасивних операцій за термінами їх здійснення з наступною
періодичністю (см. На след.стр.).
32. Для цієї мети використовуються також показник співвідношення суми
ліквідних активів банку і суми зобов'язань банку по рахунках до
запитання (Н7), який характеризує поточну ліквідність балансу,
і показник довгострокової ліквідності (Н8), який визначається
ставленням активів банку терміном погашення понад 2-х років і зобов'язань
банку по депозитних рахунках на термін понад 2-х років.
________________________________________________________________________
Терміни погашення 711сч. 713, 823 Х розділ 822 907 XV
і залучення: Пасив 714 пасив Актив + Актив Актив розділ
Пасив Пасив +712 рах. Актив
______________________________________________________________________________
до 1 місяця
від 1 до 3-х міс.
від 3-х до 6-ти міс.
від 6 до 12 міс.
від 1 до 2 років
понад 2-х років
_________________________________________________________________________________
Аналіз динамічного ряду показників Н7 та Н8 дозволяє визначити
тенденцію розвитку показників, їх відповідність нормативному рівню і
зміна в порівнянні з базовим періодом. Показник Н7 вимагає від
банку наявності у формі високоліквідних активів не менше 0,2 суми
зобов'язань до запитання. Ці два фактори роблять відповідно
прямий і зворотний вплив на Н7. Зростання зобов'язань до запитання
погіршує поточну ліквідність балансу, їх скорочення надає
підвищує вплив на показник. Збільшення суми високоліквідних
активів покращує поточну ліквідність. кількісно вплив може бути
розраховане методом ланцюгових підстановок.
33. Поліпшення поточної ліквідності може бути досягнуто за рахунок: 1)
зменшення зобов'язань до запитання в частині розрахункових і поточних
рахунків шляхом переоформлення у строкові депозити на термін від 6-ти до 12
міс.; 2) випереджальних темпів зростання ліквідних активів; 3) придбання
облігацій державної позики; 4) створення розкритих в активі
балансу резервів на випадки непогашення позик виходячи з питомої ваги
несвоєчасно погашеної заборгованості і на випадок дострокового вилучення
термінових депозитів виходячи з коефіцієнта нестабільності.
Якщо фактичне значення показника значно перевищує
норматив, слід звернути увагу на частку окремих елементів
ліквідних активів. Якщо частка залишків активів I групи (каса, коррахунок,
резервний рахунок) перевищує 14% загальної суми активу, то слід
розглянути можливість використання їх для отримання доходу.
Наприклад, використання коштів на кореспондентському рахунку для
надання міжбанківських позик (термін повинен визначатися на основі
зіставлення зі строками зобов'язань).
34. Аналіз показника Н8 здійснюється за аналогічною схемою.
Поліпшення показника відбувається при збільшенні капіталу і величини
довгострокових депозитів. Показник буде погіршуватися при випереджальних
темпах зростання довгострокової заборгованості за позиками та погіршення її
якості (тобто збільшення ризикових вкладень, що не є предметом
аналізу). Порушення нормативного рівня показника свідчить про
трансформації короткострокових ресурсів у довгострокові вкладення коштів. У
Водночас така трансформація може фактично мати місце і при
дотриманні зазначеного нормативу.
35. Для якісного аналізу відповідності за термінами активних і
пасивних операцій проводиться їх зіставлення в формі (макет 10).
36. Результат зіставлення показує очікуваний надлишок або
недолік ліквідних коштів для погашення зобов'язань за термінами їх
пред'явлення і дає можливість передбачити виникнення фінансових
труднощів у банку. Результат, розрахований з урахуванням ризику втрат,
показує максимальну величину резервів, які повинен мати у своєму розпорядженні
банк для безперешкодного виконання своїх зобов'язань.
37.На основі коефіцієнта трансформації може бути зроблений висновок про
рівні трансформації короткострокових ресурсів у вкладення з більш
тривалими термінами.
Дефіцит ліквідних коштів до 1 міс.
Ктр = _____________________________________ х 100%
Підсумок по розділу II
Критеріальний рівень коефіцієнта трансформації визначається
емпіричним шляхом. Умовно можна вважати нормальним коефіцієнт
трансформації, при якому питома вага залишку на коррахунку в загальній
сумі активів перебуває на рівні не менше 5%.
V. АНАЛІЗ ПРИБУТКОВОСТІ БАЛАНСУ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ
З ПОЗИЦІЇ БАНКІВСЬКИХ РИЗИКІВ
1. Предмет аналізу. Місце і значення в банківській
діяльності
У процесі аналізу основним об'єктом дослідження виступають всі
комерційні операції банку.
Мета аналізу визначення ступеня допустимості про виправданості того
чи іншого ризику і прийняття негайного практичного рішення,
спрямованого або на використання в інтересах банку ризикових
ситуацій, або на вироблення системи заходів, що знижують можливість втрат
банку від проведення тієї чи іншої операції.
Аналіз структури балансу комерційного банку з позиції банківських
ризиків може зайняти значне місце в банківській діяльності.
Для банку цей аналіз важливий для підтримки ліквідності балансу,
дотримання встановлених економічних нормативів, зниження можливих
ризиків, запобігання краху банку через порушення ступеня допустимості
банківських ризиків.
Для акціонерів, пайовиків, вкладників і клієнтів і кореспондентів
банку подібний аналіз потрібен для визначення надійності, солідності і
стійкості фінансового стану банку.
Аудиторським службам цей аналіз необхідний для здійснення
попередньої експертизи та вироблення рішення про проведення перевірки.
Установи центрального банку використовують аналіз структури балансу з
позиції банківських ризиків для визначення методів і способів
впливу на банки з метою підвищення ефективності державного
регулювання щодо комерційних банків, що перевищують
встановлену межу ризиків, збільшення відрахувань до їх резервні та
страхові фонди.
2. Вихідні дані, використовувані в аналізі
В аналізі структури балансу з позиції банківських ризиків
використовуються дані балансових та позабалансових статей балансу банку на
кожну звітну дату протягом аналізованого періоду в динаміці,
дані звіту про доходи та витрати банку.
3. Методи, показники та прийоми, використовувані в аналізі
Аналіз проводився з використанням різних статистичних прийомів
і методів (угруповань, порівняння, коефіцієнтів).
Економічні угруповання застосовуються для:
- Оцінки стану активів балансу, виходячи зі ступеня ризику
вкладень і можливої ​​втрати частини їх вартості (см.стр.50 аналізу);
- Визначення зміни прибутковості від збільшення ризикових операцій
банку (стор.51 аналізу);
- Виявлення співвідношення між короткостроковими ресурсами і
короткостроковими кредитами (стор.52);
- Знаходження частки міжбанківських кредитів (стор.53);
- Вивчення співвідношень між довгостроковими пасивами і
довгостроковими активами банку (стор.54); короткостроковими і довгостроковими
кредитами (стор.64);
- Зіставлення кредитів і депозитів за термінами (стор.55);
- Оцінки розміру ризику на одного позичальника (стор.56);
- Визначення частки прострочених кредитних вкладень (стор.58);
- Аналізу структури кредитних вкладень (стор.60-62);
- Знаходження частки позик, виданих під заставу товарно-матеріальних
цінностей (63), цінних паперів, під поруки і гарантії;
- Визначення частки вкладень коштів в активи з підвищеним ступенем
ризику, зокрема вкладення засобів у спільну діяльність (стор.65);
в цінні папери і т.д.
Порівняльний аналіз


використовується для вивчення динамічних рядів
по перерахованих економічним угрупуванням балансових та позабалансових
статей балансу та звіту про доходи та витрати банку. Це дозволяє
виявити основні фактори та причини змін і відхилень фактичних
ризиків на одну звітну дату в порівнянні з іншого звітною датою і
станом справ у інших досліджуваних банків, виявити резерви підвищення
прибутковості банку за рахунок розширення ризикових операцій як зниження
прибутковості при необхідності зменшення частки банківських ризиків.
Метод коефіцієнтів дозволяє виявити кількісну та якісну
взаємозв'язок між різними статтями, розділами і групами статей
балансу, здійснити контроль за ступенем допустимості ризику для банку,
загальним розміром ризику по банку і по окремому клієнту банку, за
окремий ризиковий операцією банку.
До основних показників, що використовуються в аналізі, відносяться: ступінь
допустимості загального розміру ризику банку, розмір ризику на одного
позичальника, частка міжбанківських кредитів простроченої заборгованості в
сумі заборгованості, частка покриття кредитів наявними у банку
ресурсами (окремо за короткостроковими та довгостроковими), розміри капіталу
банку, ризикових активів, частка забезпечених товарно-матеріальними
цінностями позик, частка активів з підвищеним ступенем ризику в активах
банку за їх видами і т.д.
Широко застосовуються прийоми функціонального аналізу (співвідношення
розмірів депозитів, кредитів, власних і залучених коштів,
міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів і вкладень, питома вага
та значущості ризикових операцій банку в загальній сумі активів, можливості
підвищення прибутковості та підвищення банківського ризику).
Прийоми структурного аналізу


дозволяють виявити склад і структуру
активних і ризикових операцій банку, пасивних операцій, структуру
витрат, доходів і прибутку банку в залежності від ступеня допустимості
ризику в цілому по банку і за окремим позичальникові.
Прийоми операційно-вартісного аналізу сприяють визначенню
впливу ризикових операцій банку на формування банківського прибутку і
виробленні політики управління ризиками з метою максимізації доходу.
4. Технологія аналізу структури балансу комерційного банку
з позиції банківських ризиків
4.1. Ступінь допустимості загального розміру ризику
Головним завданням управління ризиковими операціями банку є
визначення ступеня допустимості та виправданості ризику для встановлення
скоригованого нормативу відрахувань від прибутку банку в резервний
або ризиковий фонд. Це передбачає створення і використання
багатоваріантної універсальної моделі для ЕОМ для потреб банку та
проведення систематичних розрахунків ступеня допустимості банківського
ризику.
Ступінь допустимості загального розміру ризику визначається за формулою
1):
Р1 + Р2 + Р3 +...... Рn
Н = ____________________ х Ех х Кр, де:
До
Кр-коригувальний коефіцієнт складу та кредитоспроможності
клієнтів (см.стр.19);
Н - ступінь допустимості загального розміру ризику банку;
Р - ризики по всіх операціях аналізованого балансу банку;
Для визначення Р використовується Інструкція Центрального банку Росії
N 1 за квітень 1991 р., де всі операції або активи групуються в шість
груп з урахуванням ступеня ризику вкладень та можливої ​​втрати.
___________________________________________________________
1) тут і далі більш детально див Н. Е. Соколинська. Економічний
ризик в діяльності комерційного банка.М., Знання, 1991 р.
_________________________________________________________________
При цьому в I групу входять активи, вільні від ризику, в II групу
- Активи з мінімальним ризиком, в III-VI групи - активи з підвищеним
ризиком, розташовані по мірі зростання ризику.
К-капітал банку.
розраховується за статтями балансу відповідно до інструкції Центрального
банку Росії N 1, квітень 1991
Е-коефіцієнт, коригуючий зовнішні ризики банку.
Зовнішні ризики банку (Е), не пов'язані з діяльністю банку чи
конкретного клієнта. Мова йде про різні політичні (війна, бунти,
заворушення, ідеологічні розбіжності і т.д.), соціальних (
страйки, заворушення, викликані національним антогонизм та ін),
економічних (зниження національного доходу, інформація, зростання цін,
зменшення доходів і т.д.), геофізичних (пожежі, землетрусу,
повені і т.д.) ризики.
Коефіцієнт зовнішніх ризиків для економічного регіону
розглядається за формулою 1):

Е = _______________________, де:
F1 + F2 + ....... Fn
Fв-сума впливів всіх можливих і чинників, що враховуються;
F1 ... Fn-фактичний вплив кожного фактора і його ступінь.
За оцінкою і методикою Дойче банку зовнішні ризики всіх банків і
підприємств на території РРФСР досягають 38% 2). Поправочний
коефіцієнт, що застосовується у пропонованій для аналізу формулою, склав
120
1,7 (_____).
72
Коригування даних з урахуванням особливостей країни, економічного
регіону розраховується кожним банком і клієнтом, тому що використовується не
тільки для визначення розміру сукупного ризику або його ступеня за
окремому банку, але і для певного розміру або ступеня кредитного
ризику окремого клієнта банку.
______________________________________________________________
1) См.Н.Э.Соколинская.Экономический ризик у діяльності
комерційного банку. Знання, 1991 р.
2) Див Там само.
______________________________________________________________
Показник ступеня допустимості загального розміру ризику банку
дозволяє оцінити максимально можливу ступінь ризику банку за
певний період часу, за який піде можливий крах банку,
або підвищення нормативу відрахувань від прибутку банку в ризиковий і
страхової фонди.
Доцільно знайти оптимальну ступінь ризику. Емпіричним шляхом
знайдена ступінь допустимості загального розміру ризику по банку становить
10. Це той критеріальний рівень, який повинен служити в подальшому
базою для порівняння та аналізу показника.
При перевищенні граничного рівня ступеня допустимості загального
розміру ризику банку слід збільшити відрахування до ризиковий і страхові
фонди на відсоток відхилень аналізованого показника від
критеріального рівня.
Висновки:
Отже, завдання банку з управління ризиками полягає в тому,
щоб, з одного боку, максимально прагнути до досягнення
критеріального рівня ступеня ризику, а з іншого боку, в жодному
разі не перевищувати його. При збільшенні капіталу банку терміново слід в
відповідній пропорції наростити ризикові операції банку і навпаки.
Для отримання достатнього доходу та уникнення втрат важливо зберігати
оптимальну знайдену величину між обсягами ризикових операцій банку і
капіталом.
4.2. Розмір ризику на одного позичальника
Слід розрізняти ризик, який несе банк у цілому і кредитний
ризик, який виникає при видачі кожної окремої позики клієнту
банку.
Тому важливим є визначення максимального розміру ризику
банку на одного позичальника за формулою:
Р 1)
Нд = ____, де:
До
Р - розмір ризику банку на одного позичальника (сукупна сума
зобов'язань позичальника банку за кредитами, а також 50% сум позабалансових
зобов'язань, виданих банком щодо цього позичальника);
К - капітал банку.
При цьому критеріальний рівень показника не повинен перевищувати 1. А
розмір ризику банку не може бути більше 10% активів банку і 20% капіталу
банку.
В іншому випадку слід збільшувати капітал банку.
Однак банк несе додаткові ризики в залежності від класу
кредитоспроможності та платоспроможності клієнта. Тому необхідно
оцінювати політику банку щодо формування складу клієнтів, роботу банку
з клієнтами і ті ризики, які несе банк від роботи з клієнтами низькою
кредитоспроможності або неплатоспроможними.
Склад клієнтів банку визначає метод розрахунку ризику банку та
ступінь самого ризику. Дрібний позичальник схильний більшої залежності від
випадковостей ринкової економіки, ніж великий. У той же час великі
кредити, видані одному позичальнику або групі пов'язаних між собою
позичальників часто є причиною банківських банкрутів. Тому одним
з методів регулювання ризику при наданні великих кредитів
служить обмеження його розміру залежно від класу
кредитоспроможності.
Істотне значення при цьому має і правильний відбір банком
клієнтів. Зазвичай до таких партнерів належать підприємства, що володіють
достатньої фінансової стійкістю, що мають високі показники
ліквідності та платоспроможності балансів, певний рівень
прибутковості і добре забезпечені власними коштами.
_____________________________________________________________
1) См.Інструкцію ЦБ Росії N 1, квітень 1991
______________________________________________________________
Кращим клієнтом для банку є позичальник I класу, ризик
неплатежу за позикою якого невеликий і не вимагає застосування гарантій,
заставного права. Однак на нього можуть впливати зовнішні чинники,
пов'язані з комерційними ризиками його діяльності. Наприклад,
нестійкість валютних курсів, неплатоспроможність покупця або
позичальника, відмова покупця від платежу або прийняття товару, несплата
боргу покупця у встановлений термін, зміна цін на сировину,
матеріали, напівфабрикати після укладення договору, помилки в документах
або оплату, зловживання або розкрадання, поглиблення економічної
кризи в країні, повені, пожежі, і т.д. Тому банк навіть у
щодо клієнтів I класу повинен володіти інформацією про розміри їх
зовнішніх ризиків.
Для клієнтів інших класів кредитоспроможності банк змушений
визначати тенденції, що поглиблюють розвиток внутрішніх ризиків. Для
подібних розрахунків необхідно складати многовариантную модель на ЕОМ
за визначенням розмірів сукупних ризиків діяльності клієнта банку.
Вона повинна включати алгоритм, що оптимізує облік різноманітних і
різноспрямованих суб'єктивних і об'єктивних факторів ризику, внутрішніх
і зовнішніх зв'язків клієнта та банку, а також залежність клієнта банку від
інших позичальників.
Це дозволить зняти технічне навантаження на банківського працівника,
систематично підвищувати його кваліфікацію, дасть йому можливість
приймати самостійні, творчі та своєчасні рішення в
умовах постійно мінливої ​​економіки, оволодіти сучасними методами
роботи та технічними засобами.
Багатоваріантність економіко-математичної моделі дозволить: врахувати
специфіку переходу до ринкової економіки; підвищити якість, надійність,
стабільність, ефективність діяльності банку, знизити можливість
помилок працівників банку; узгодити інтереси окремої позичальника і
банку, всіх клієнтів один з одним і банком; застрахувати можливі
втрати і ризики при кредитуванні; врахувати особливості зарубіжного аудиту
і рахівництва; визначити вузькі місця в діяльності банку;
соорентіроваться в умовах міжнародної кон'юнктури і підвищеного
комерційного ризику; проконтролювати якість роботи економіста
банку.
Розглянута модель може виглядати наступним чином 1):
Р1 + ..... + Рn
Ке = Кр х _______________ х Е, де:
КВЛ
Ке-коефіцієнт ризику окремого позичальника банку. При множенні його
на 100% отримуємо ступінь ризику;
Кр - коригувальний коефіцієнт, що враховує кредитоспроможність
клієнта і його розмір.
Всі клієнти банку за складом капіталу та обігу поділяються на 3
групи: дрібні, середні і великі. Усередині кожної групи виділяються 3
класу кредитоспроможності. У залежності від кредитоспроможності клієнта
- Коригуючий коефіцієнт розраховується для клієнта I класу: 1 х
на відсоток першокласних дрібних клієнтів плюс 1 х на відсоток
першокласних середніх клієнтів плюс 1 х на відсоток першокласних
великих клієнтів в загальному складі клієнтів;
- Для клієнтів II класу: 2 х на відсоток дрібних клієнтів 2-го
класу плюс 2 х на відсоток середніх клієнтів 2 класу плюс 3 х на
відсоток великих клієнтів 2-го класу;
- Для клієнтів III класу: 4 х на відсоток дрібних клієнтів плюс 4 х
на відсоток середніх клієнтів плюс 5 х на відсоток великих клієнтів.
Р1 ..... Р - розмір ризиків, пов'язаних із кредитною операцією клієнта,
тобто зобов'язання позичальника банку за кредитами плюс 50% сум
позабалансових зобов'язань, виданих банком щодо даного
позичальника, скориговані з урахуванням ризику;
______________________________________________________________
1) См.Н.Соколінская. Економічні ризики в діяльності
комерційного банка.М., Знання, 1991 р., с.59.
______________________________________________________________
КВЛ - сума кредитних вкладень за цією операцією;
Е - коригуючий коефіцієнт, що враховує дії зовнішніх
факторів клієнта (см.стр.10 даної методики).
З наведеної багатоваріантної моделі видно, що точність оцінки
ризику банку окремого позичальника залежить від якості інформації, на
якої заснована оцінка. Кожному установі банку важливо створити
велику, сучасну, достовірну інформаційну базу.
Інформаційна база повинна будуватися на внесистемном обліку банку за
складу клієнтів залежно від капіталу і обігу, підрозділи їх
на 3 групи (дрібний, середній і великий позичальник), а всередині кожної групи
на 3 класи кредитоспроможності.
Цінність такої бази даних полягає у можливості її
використання для розрахунку і інтерпретації основних взаємозв'язків,
прогнозуючих здатність позичальника повернути позичку і відповісти по
своїми зобов'язаннями в певний відрізок часу.
Максимально допустиме значення аналізованого коефіцієнта -
0,5.
Висновки:
На відміну від показника ступеня допустимості ризику в цілому по
банку, який повинен підтримуватися на оптимальному рівні, розмір
ризику на одного клієнта банку повинен сістіматіческі мінімізуватися.
У разі перевищення максимально допустимого розміру ризику слід
стягнути в безспірному порядку раніше видану клієнту позику або при
відсутності на рахунку клієнта коштів продати взяті під заставу
товарно-матеріальні цінності або нерухомість.
Слід визначити, яку суму кредиту для банку вважати великою.
У цьому плані слід визначити право кожній філії банку приймати
рішення по можливості надання великих кредитів. Крім того,
великі кредити слід розбити по групах клієнтів. Для дрібних
клієнтів великий кредит одного розміру, для великих - інший. Тому,
користуючись методикою аналізу балансу з позиції банківських ризиком,
обов'язкове коригування показника розміру ризику на одного клієнта на
клас кредитоспроможності і склад клієнта.
При вирішенні питання про надання великого кредиту бажано
кожній установі банку визначити критеріальний рівень розміру
великого кредиту по дрібному позичальникові. Для цього треба встановити середню
величину виданих дрібним позичальникам кредитів за ряд років у динаміці та
скорегувати їх на середній розмір ризиків по цій групі клієнтів у
залежно від їх класу кредитоспроможності. Наприклад, в банку 10
клієнтів I класу кредитоспроможності, 50-другої, 100-третього. За
п'ять років середній розмір кредиту склав по цій групі дрібних
позичальників за I класу -100 тис.руб., по 2 - 150 тис.руб., по 3 - 50
тис.руб. Це значить, що середній розмір кредиту по дрібних позичальників
банку склав 66 тис.руб. Значить, гранично допустимою сумою кредиту
для клієнтів I класу може бути 100 тис.руб., другого класу - тільки
66 тис.руб. (Так як підвищується ризик від надання таких кредитів),
клієнтам третього класу кредитів краще зовсім не видавати, або
видавати, але виключаючи при цьому кредитування постійної частини
потреби і непогашені раніше ними кредити.
Аналогічні корективи повинні вноситися за клієнтам середньої групи
і по великих клієнтів. Існуюча в даний час методика
передбачає визначення суми кредиту незалежно від складу клієнта
банку, що необгрунтовано підвищує ризики банку при кредитуванні.
4.3. Вплив ризикових операцій банку на отримання
додаткових доходів
Для визначення цього показника необхідно скласти формулу:
Н
Дд = П х ______, де:
100
Дд - додатковий дохід, отриманий банком за рахунок
здійснення ризикових операцій;
П - балансовий прибуток;
Н - ступінь допустимості ризику по банку;
Н
___ - Відсоток допустимості ризику по банку.
100
За допомогою цього показника можна визначити суму втрат банку
(Упущеної вигоди) через недосягнення оптимального ступеня ризику. Для
цього треба із суми прибутку, скоригованого на критеріальний рівень
відсотка ризику по банку відняти прибуток, скориговану на
фактичний рівень відсотка ризику.
Нк Нф
Дп = (П х _____) - (П х ____), де:
100 100
Дп-втрати упущеної вигоди від скорочення ризикових операцій банку;
П - балансовий прибуток;
Нк
____ - Критеріальний рівень відсотка ризику по банку;
100
Нф
___ - Фактичний рівень відсотка ризику по банку.
100
Висновки:
Чим вище ступінь банківського ризику, тим вище дохід банку.
Досягнення оптимальної величини банківського ризику веде до отримання
найбільшого прибутку. Перевищення ступеня допустимості ризику банку
призводить до банкрутства.
4.4. Співвідношення між активами та пасивами балансу з точки
зору банківських ризиків
4.4.1. Зіставлення по сумах короткострокових ресурсів банку
Кошти на розрахунковому рахунку капвкладень, кошти на поточних
рахунках, інші кошти, кошти депоновані, кредитні ресурси,
отримані з інших банків з короткостроковими кредитами в динаміці
дозволяють визначити забезпеченість видаються короткострокових позик
відповідними ресурсами.
Показник, що характеризує питому вагу кредитів, отриманих від
інших банків у загальному обсязі короткострокових ресурсів банку
свідчить про ступінь залежності банку від інших банків та
недостатньо активній політиці банку в області розвитку пасивних
операцій, про зростання втрат банку по сплаті відсотків за залучені з
інших банків ресурси.
При перевищенні можливо допустимого рівня ризику іншими банками, а
також у разі несподіваного їх банкрутства в умовах ринкової
економіки банк, що має високу питому вагу кредитів інших банків
ризикує позбутися залучених коштів в досить значних і
істотних для банку розмірах у будь-який момент.
Коефіцієнт диверсифікації залучених коштів показує
ефективність політики банку щодо залучення ресурсів, а також
фінансову і ризикову стійкість банку. Він визначається як відношення
середнього відсотка, що припадає на кожний вид залучених ресурсів до
100 відсотків. Його критеріальний рівень рекомендується як 0,17. При
порушенні виникає небезпека виникнення


процентного ризику.
Процентний ризик розраховується як різниця між сумами сплачених
та отриманих банком відсотків.
4.4.2. Зіставлення за сумами довгострокових ресурсів банку (строкові
внески і депозити, вклади громадян) з довгостроковими кредитами в динаміці
дозволяє визначити забезпеченість довгострокових кредитів ресурсами.
4.4.3. Розподіл депозитів та кредитів за термінами та сумами
дозволяє знизити ризик незабезпеченості позик банку ресурсами.
У міжнародній практиці застосовується програма на ЕОМ, яка
дозволяє враховувати розподіл депозитів і кредитів за термінами і
сумах з допомогою наступної таблиці (шахматки):
сума Зіставлення кредитів і депозитів за строками
______________________________________________________________
3 м. 6 м. 9 м. 12 м. 2 р. 3 р. 5 л. 7 л.
Д ______________________________________________________________
*
е ______________________________________________________________
*
п ______________________________________________________________
*
про ______________________________________________________________
*
з ______________________________________________________________
*
і ______________________________________________________________
*
т ______________________________________________________________
*
и ______________________________________________________________
Кредити (суми)
Окреслені поля дають уявлення про відповідність термінів і сум
кредитів і депозитів.
Для складання такої таблиці використовуються дані позасистемного
обліку депозитів і кредитів за термінами і сумами, що ведеться на підставі
даних, отриманих із кредитних та депозитних договорів.
Висновки:
Систематичне зіставлення активів і пасивів балансу банку по
сумами і строками дозволяє уникнути появи процентного ризику банку,
забезпечити необхідну диверсифікацію залучених ресурсів, виключити
банкрутство банку через незабезпеченість позик залученими ресурсами.
4.5. Аналіз кредитних вкладень банку з точки зору
банківських ризиків
4.5.1. Питома вага простроченої заборгованості за короткостроковими
позичках банку в загальній сумі кредитних вкладень характеризує рівень
можливих втрат, які можуть взагалі не повернутися банку. Для
запобігання появи простроченої заборгованості по позичках банку
необхідно розраховувати ризик банку при кредитуванні одного позичальника
(Стор.19 даної методики), а також клас кредитоспроможності і розмір
капіталу та обігу банку (стр.19-20).
Питома вага простроченої заборгованості за прийнятими у світовій
практиці критеріїв не повинен перевищувати 2,5%.
Частка отриманих відсотків по прострочених позиках банку від загальної
суми отриманих за короткостроковими позиками відсотків показує ступінь
прибутковості від простроченої заборгованості.
Можливі втрати банку від наявності простроченої заборгованості.
Визначається як різниця між сумами заборгованості і отриманими на
них відсотками.
4.5.2. Структура кредитних вкладень
4.5.2.а. Питомі ваги кредитів, видаваних банком клієнтам різних
галузей і ризикової діяльності: державним підприємствам,
акціонерним товариствам, кооперативам, агропромисловому комплексу, малим
підприємствам, у загальному обсязі кредитних вкладень.
Характеризують кредити з різним ступенем ризику. Підвищений ступінь
ризику мають позики, видані структурам вільної економіки
(Кооперативам, СП) та особам, які займаються індивідуальною трудовою
діяльністю.
Наявність високих питомих ваг кредитів, виданих цим категоріям,
вимагають проведення додаткового аналізу забезпеченості цих позик
заставами товарно-матеріальних цінностей, гарантіями інших банків та
третіх осіб, поручительствами, страховими полісами.
Подібний аналіз базується на розрахунку питомої ваги позик, виданих
під заставу товарно-матеріальних цінностей, гарантій, поручительств,
страхового поліса. Це, у свою чергу, вимагає від банків ведення
позасистемного обліку заставних листів, гарантій, поручительств,
страхових полісів.
4.5.2.б. Питома вага довгострокових позик у загальній сумі кредитний
вкладень свідчить про частку кредитів, схильних до високого ступеня
ризиків через зростанні інфляції, нестійкості економіки,
політичних і зовнішніх ризиків. Питома вага цих позик, виданих
сільськогосподарським підприємствам, кооперативам, МП, особам,
займаються ІДТ при відсутності застави землі та іншої нерухомості та
поруки піддає банк додатковому ризику незабезпеченість і
неповернення кредиту.
Висновки:
Аналіз структурних кредитних вкладень, з точки зору ризиків,
будується на аналізі можливих втрат банку в результаті високих
питомих ваг прострочених позичок, довгострокових позик, короткострокових
позик, виданих позичальникам сільськогосподарських підприємств,
кооперативам, МП та особам, що займаються ІДТ з відрахуванням з цієї частки
позик, забезпечених застав товарно-матеріальних цінностей,
нерухомості, поручительствами, страховими полісами.
Для аналізу структури кредитних вкладень, з точки зору ризиків,
необхідно внести корективи і уточнення в розмір ризикових кредитів.
Для цього, крім балансового розміру виданих позичок, скоригованих
на 30% ризику, згідно з Інструкцією Центрального банку N 1, до отриманої
суми варто додати суми кредитів, пов'язаних з підвищеним ризиком,
тобто суми кредитування частини постійних запасів торговельних,
постачальницьких підприємств і організацій, клієнтів, що кредитуються за
сукупності матеріальних цінностей і запасів; суми кредитів, виданих
клієнтам, третього класу кредитоспроможності або клієнтам, які за
тих чи інших причин не мають права на отримання кредиту, але все-таки
добилися його; розмірів прострочених кредитів.
Певна політика банку в області припинення кредитування
постійної незнижувального потреби позичальників, клієнтів третім
класу кредитоспроможності або не мають права на кредит, дозволить
значно знизити ризик, що виникає при кредитуванні позичальника.
За наявності факту непогашення довгострокових позик, а також при
розширенні їх обсягу, необхідно брати під заставу позик нерухомість:
землю, будівлі, споруди тощо, використовувати можливість випуску
облігаційних позик, а також з метою підвищення прибутковості операцій
банку по довгостроковому кредитуванню використовувати практику введення
додаткового відсотка за позиками, інкасованого на темп інфляції.
4.6. Аналіз коштів, вкладених в активи з підвищеним ризиком
4.6.1. Питома вага вкладень у спільну діяльність в активах
банку характеризує частку операцій банку з найвищим ризиком.
Аналіз варто доповнити питомою вагою доходів, отриманих від
вкладень у спільну діяльність в загальній сумі доходів банку.
Далі слід зіставити отримані банком доходи від вкладень в
спільну діяльність по відношенню до обсягу вкладених банків коштів
з доходами від кредитний вкладень по відношенню до суми кредитних
вкладень. Це дозволить визначити втрати банку від діяльності,
пов'язаної з підвищеним ризиком або додаткові доходи у разі
високоприбуткових вкладень банку.
4.6.2. Питома вага вкладень банку в цінні папери в активах банку
свідчить про частку операцій банку з підвищеним ризиком.
Для його мінімізації слід визначити частку кожного виду цінних
паперів у загальному портфелі інвестицій. Те ж необхідно зробити по термінах
погашення цінних паперів.
Висока частка надійних (солідних) цінних паперів у портфелі інвестицій
банку дозволить банку підвищити ліквідність балансу, прибутковість і
прибутковість, мінімізувати ризик за операціями з цінними папери.
Висновки:
Аналіз коштів, вкладених в активи з підвищеним ризиком будується на
аналізі питомих ваг ризикових операцій в активах банку, прибутковості
операцій, можливості мінімізації ризиків.
Загальні висновки по розділу:
Методика аналізу структури балансу комерційного банку з позиції
банківських ризиків.
________________________________________________________________________________________________________________
Найменування коефіцієнтів Методика розрахунку Середні значення Відхилення
і показників або критеріальний
рівень + -
_________________________________________________________________________________________________________________
1 2 3 4 5
_________________________________________________________________________________________________________________
1.Степень допустимості Ризик банку Можливе Втрата
загального розміру ризику ____________ х коефіцієнт зовнішніх ризиків х К, 10 банкрутство. доходу
по банку Капітал банку Збільшення
враховує склад і кредитоспроможності відрахувань до
клієнтів резервний і
страхової
фонди
2.Розмір ризику банку на Ризики банку на одного позичальника Можливість Відсутність
одного позичальника ________________________________ 1 неповернення ризику
Капітал банку позики
3.Коеффіціент ризику Ризики банку по кредитних
окремого позичальника операціями позичальника
банку ________________________________ х 0,5 - "- -" -
Кредитні вкладення в даного
позичальника
х коефіцієнт, що враховує склад,
розмір і клас кредитоспроможності
клієнта х К зовнішніх ризиків
4.Вліяніе ризикових
операцій на отримання Балансова прибуток х відсоток - Отримана Втрати
додаткових доходів допустимості ризику по балансу додаткова від
сума за рахунок операції
ризиків
5.Размер упущеної (Балансовий прибуток х критеріальний
вигоди відсоток допустимості ризику по банку) - - Ні упущеної Розмір - "-
(Балансовий прибуток х фактичний вигоди, але упущеної
відсоток допустимості ризику по банку) можливе вигоди
банкрутство
6.Сопоставленіе Кошти на розрахунковому рахунку + рахунки
короткострокових кредитів капвкладень - кошти + кредитні ресурси, - - "- -" -
і вкладень за сумами отримані з інших банків - суми
короткострокових кредитів
7.Сопоставленіе Строкові вклади + строкові депозити +
довгострокових ресурсів + вклади громадян - суми довгострокових - - "- -" -
і вкладень за сумами кредитів
8.Удельний вага кредитів, Кредити, отримані з інших банків Додатковий Відсутність
отриманих з інших ____________________________________ 17% ризик, втрати ризику
банків Суми кредитних вкладень незалежності
9.Коеффіціент диверсифікації Середній відсоток, який припадає на
залучених коштів кожен вид залучених ресурсів 0,17 - "- -" -
_________________________________
100%
10.Процентний ризик Відсотки, отримані банком - Відсутність Розмір
- Відсотки сплачені банком - ризику ризику
11.Удельний вага Сума простроченої заборгованості
простроченої по позичках банку
заборгованості _________________________________ 2,5 Розмір втрат Відсутність
Сума кредитних вкладень ризику
12.Доля отриманих Відсотки, отримані від прострочених Прибутковість
відсотків від позик від
простроченої __________________________________ - прострочених
заборгованості Відсотки, отримані по позичках банку позик
13.Возможние втрати від Сума простроченої заборгованості - Можливі
простроченої - сума отриманих за простроченими - втрати -
заборгованості позиках відсотків
14.Удельний вага кредитів, а. Кредити державним Порівняння з Зниження Підвищення
видаваних банком підприємствам попереднім ризику ризику
клієнтам різних галузей _______________________ звітним
обсяг кредитних вкладень періодом
б. Кредити кооперативам, СП і МП Підвищення Зниження
____________________________ - "- Ризику ризику
Обсяг кредитних вкладень
в. Кредити особам, які займаються ВТД
______________________________ - "- -" - - "-
Обсяг кредитних вкладень
15.Удельний вага позик з
високим ступенем Позики під заставу т-м-ц, гарантій, Зниження Підвищення
надійності (під заставу поручительств, страхового поліса ризику ризику
товарно-матеріальних _______________________________ - "-
цінностей, гарантій, Загальна сума кредитних вкладень
поруки,
страхового поліса)
16.Удельний вага Довгострокові кредити Підвищення Зниження
довгострокових позик __________________________ - "- ризику ризику
Сума кредитних вкладень
17.Удельний вага вкладень Вкладення в спільну діяльність У порівнянні - "- -" -
у спільну діяльність __________________________________ з попереднім
Актив банку звітним
періодом
18.Удельний вага доходів, Доходи від спільної діяльності
отриманих від вкладень _________________________________ - "- -" - - "-
у спільну діяльність Доходи банку
19.Потері або доходи банку від Питома вага доходів від спільної Додаткові Втрати
спільної діяльності діяльності - питома вага доходів - доходи банку
від кредитних вкладень
20.Удельний вага вкладень Сума вкладень в цінні папери У порівнянні Підвищення Зниження
банку в цінні папери ________________________________ з попереднім ризику ризику
Активи банку звітним
періодом
21.Доля кожного виду паперів Питома вага кожного виду паперу - "- Зниження ризику Підвищення
у загальному обсязі вкладень у цінні якщо мова йде ризику при
папери про високоприбуткових, зниженні
надійних цінних питомої
паперах ваги солідних
цінних паперів
22. Те ж саме, за термінами - "- -" - - "- -" -
23. Надійність цінних паперів а) Питома вага високоприбуткових - "- Зниження Підвищення
погашення цінних паперів у загальному портфелі ризику ризику
інвестицій
б) Питома вага цінних паперів,
мають товарне покриття в - "- -" - - "-
портфелі інвестицій
в) Питома вага паперів, які отримали
котирування на біржі в портфелі - "- -" - - "-
інвестицій
Додаток 1
Коригувальний коефіцієнт складу та кредитоспроможності


клієнтів
розраховується наступним чином: всі клієнти банку розбиваються на
групи кредитоспроможності (1,2,3), а всередині кожної групи на дрібного,
середнього та великого клієнта (відповідно 0,03; 0,02; 0,01).
Критерієм віднесення клієнта до дрібного, середнього, великого служить його
капітал і оборотність засобів. Для кожної установи банку свої
критерії.
Розглянемо викладене на умовному прикладі.
______________________________________________________________
Капітал Клієнти К-сть% Клієнти Клієнти
I класу II класу III класу
_______________________________________________________________
N 11 2 3 4 5 6
______________________________________________________________
До 100 Дрібний
тис.руб. клієнт 10 17 50 28 100 60
до 10 млн. Середній 20 33 60 32 55 33
понад
10 млн. Крупний 30 50 70 40 12 7
__________________________________________________________
Разом: 60 100 180 100 167 100
Кр = 1х0, 17х0, 03 +1 х0, 33х0, 02 +1 х0, 50х0, 01 + 2х0, 28х0, 03 +
2х0, 32х0, 02 +2 х0, 40х0, 01 + 3х0, 60х0, 03 +3 х0, 33х0, 02 +3 х0, 07х0, 01 =
0,131.
Ступінь допустимості загального розміру ризику по банку:
(Умовний приклад)
_____________________________________________________________
Н = 61877х0, 005 +236772 х0, 30 +205838 х0, 50 +161453 х0, 50 +102 х0, 60 +
+3962 Х0, 25 +16312 х0, 80 2)
__________________________________________________________ Х
142425 1)
3) 4)
х 1,77 х0, 131 = 24,6 х1, 7х0, 131 = 5,49, де:
1)-капітал банку, розрахований як суми фондів банку, страхових
резервів комерційного ризику, прибутку банку за вирахуванням збитків банку,
коштів, перерахованих підприємствам для участі в їхній господарській
діяльності, дебіторів і кредиторів банку і господарські витрати
банку на господарські матеріали і абстрактні кошти з прибутку
банку.
2) Активи банку, скориговані на ступінь ризику (см.інстр. N
1).
3) Коригувальний коефіцієнт зовнішнього ризику банку (см.с.5
методики).
4) Коригувальний коефіцієнт складу і кредитоспроможності клієнта.
Критеріальний рівень ступеня допустимості загального розміру ризику по
банку кожна установа банку має встановлювати саме після
здійснення стартового періоду аналізу виявляються тенденцій у
протягом п'яти років за середніми показниками. Після визначення
критеріального рівня потрібно прагнути максимально по можливості
наближатися до нього в роботі банку. Надалі доцільний аналіз
впливу дії кожного фактора: складу клієнтів, зовнішніх ризиків,
капіталу банку, ризикових операцій на ступінь допустимості загального ризику
банку. Цей аналіз можна здійснювати методом підстановок.
Додаток 2
Для розрахунку зовнішніх ризиків можна користуватися даними міжнародного
агентства Служби Економічних новин Реутерса, даними зарубіжних
банків, а можна використовувати власні розрахунки і оцінку, отримуючи
необхідну інформацію зі статистичних збірників. Наприклад, береться
шкала 10 балів і дається оцінка кожному фактору, прийнятому банком для
розрахунку зовнішніх ризиків, від 0 до 10 в залежності від стану ринку та
положення економічного регіону. Розглянемо умовний приклад на Самарі.
Прояв зовнішніх факторів:
Ступінь індустріалізації -8
Конкурентоспроможність промтоварів на світовому ринку -6
Ступінь розвитку сільського господарства -6
Конкурентоспроможність сільській продукції -3
Ступінь забезпеченості індустріальними товарами -8
Забезпеченість мінеральними ресурсами -10
Конкурентоспроможність сировини -10
Ділова активність -2
Контакти з Європою -4
Рівень освіти -5
Однорідність населення -5
Розвиток інфраструктури -5
РАЗОМ: 72 з 120 можливих. Отже, коефіцієнт зовнішніх ризиків
можна визначити як 120
---- = 1,7
72
Надалі розрахунок можна розширити, використовуючи багато (до 350) інших
оціночних факторів, що входять до прояву зовнішнього впливу на банк.
Коефіцієнт зовнішніх ризиків повинен прагнути до одиниці. Це його
оптимальне значення. При коефіцієнті більше одиниці зовнішні ризики
посилюються. Оскільки ризик не піддається регулюванню з боку банку і
залежить від проявів сторонніх чинників, то банку слід враховувати
можливі втрати через незалежні від нього причини, з одного боку, а з
інший - працювати з іншими банками і підприємствами тих економічних
регіонів, зовнішній ризик яких близький до 1.
Додаток 3
За даними американських банків застосовується для аналізу співвідношення
кредитів і депозитів коефіцієнт у проміжку від 65 від 75%. Коефіцієнт
понад 75% говорить про агресивну політику банку.
Інструкція Центрального банку Росії рекомендує розмір подібного
нормативу встановлювати як 1,5 по банках, створеним на базі
спеціалізованих і 0,7 - за іншим комерційним банкам. При цьому з
залишком позичкової заборгованості зіставляються в даному випадку не тільки
депозити, але і залишки розрахункових, поточних рахунків.
У запропонованій на стор.13 даної методики таблиця в суму депозитів
включені тільки термінові вклади і договори про строковий депозитний вклад і
депозити до запитання. В останньому випадку робиться певний
допущення і вони відносяться до групи депозитів строком 3 місяці. При
використанні даної методики досягається наочність і більш точне і
повне використання депозитів за строками та сумами на потреби
кредитування. При цьому немає ніякої небезпеки виникнення, з одного
боку, агресивної політики банку, а з іншого боку, можливості
банкрутства банку через повного використання депозитів, тому що у банку
на крайній випадок залишаються ще кошти на поточних, розрахункових та інших
недепозитних рахунках для підтримки необхідної ліквідності балансу.
Умовний приклад заповнення запропонованої шахматки (у млн.крб.)
3 міс. 6 міс. 9 міс. 12 міс. 2 р. 3 р. 5 років 7 років
Депозити 100 50 50 25 6 2 2 1
Кредити 99 51 32 23 5 2 2 1
1
2
2
6 / 5
25/23
30/32
50/51
100/99
Макет 1
Аналіз структури доходів комерційного банку (у тис. грн.)
________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Найменування груп За 1990 р. За 1991 р. в тому числі:
статей доходів ___________________________________________________________________________________________________________________
тис. у% тис. у% темп I квартал II квартал III квартал IV квартал
руб. до підсумку руб. до підсумку зростання ___________________________________________________________________________
у% тис. у% тис. у% темп тис. у% темп тис. у%
руб. до підсумку руб. до підсумку зростання руб. до підсумку зростання руб. до підсумку
в% в%
__________________________________________________________________________________________________________________________________________________
I. Доходи від операційної
діяльності -
в с о г о
в тому числі:
- Нараховані і
отримані відсотки
- Отримана плата за
кредитні ресурси
- Отримана комісія з
послуг і
кореспондентським
відносинам
II.Доходи від побічної
діяльності -
в с о г о
в тому числі:
- Доходи, отримані від
участі в діяльності
підприємств, організацій,
банків
- Плата за послуги,
надаються підприємствам
III. "Незароблені доходи" _____________________
І т о г о: ________________________________________________________________________________________________________________________________
Макет 2
Аналіз структури витрат комерційного банку
(В тис. грн.)
____________________________________________________________________________________________________________________________________________
Найменування груп За 1990 р. За 1991 р. в тому числі:
статей витрат ________________________________________________________________________________________________________________
тис. у% тис. у% I квартал II квартал III квартал IV квартал
до підсумку до підсумку ______________________________________________________________________________
тис. у% тис. у% темп тис. у% темп тис. у% темп
до підсумку до підсумку зростання до підсумку зростання до підсумку зростання
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________
I. Операційні витрати-
всього
в тому числі:
- Нараховані і
сплачені відсотки
- Сплачені відсотки
за кредитні ресурси
- Сплачена комісія з
послугах і кореспондентських
відносинам
II.Расходи, що забезпечують
функціонування банку-
всього
в тому числі:
- Витрати на утримання
апарату управління
- Амортизаційні відрахування
III.Расходи на покриття ризику
у діяльності банку
І т о г о: _________________________________________________________________________________________________________________________________________
Макет 3
Аналіз прибутковості окремих статей доходів банку
(В тис. грн.)
________________________________________________________________________________________________________________________________________
1990 1991 р. в тому числі:
___________________________________________________________________________________________
тис. зміна I кв. II квартал III квартал IV квартал
руб. (+,-) _______________________________________________________________________
тис. зміна тис. зміна тис. зміна тис. зміна
руб. по отнош. руб. по отнош. руб. по отнош. руб. по отнош.
до I кв. до II кв. до III кв.
(+,-) (+,-) (+,-)
________________________________________________________________________________________________________________________________________
I.1.Начісленние і отримані
відсотки
2.Оборот з видачі кредиту
за період
3.Уровень прибутковості (стор.1: 2х
х 100 / у% /
II. 1.Получение плата за
кредитні ресурси
2.Средняя розмір наданих
кредитних ресурсів за період
3.Уровень прибутковості (стор.1: 2) х
х 100 / у% /
III. 1.Доходи, отримані від участі
у діяльності підприємства,
організації, банків
2.Средняя розмір вкладень у
діяльність підприємств,
організацій, банків і т.д.
3.Уровень прибутковості
(Стор.1: 2) х 100 / у% /
_________________________________________________________________________________________________________________________________
Макет 4
Аналіз рівня витрат за окремими статтями
/ В тис.руб. /
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
1990 1991 р. в тому числі по кварталах
в _______________________________________________________________________________________
тис. у зміну I квартал II квартал III квартал IV квартал
руб. тис.руб. (+,-) _________________________________________________________________
у зміну у зміну у зміну у зміну
тис. (+,-) тис. (+,-) тис. (+,-) тис. (+,-)
руб. руб. руб. руб.
______________________________________________________________________________________________________________________________________
I. 1.Начісленние і сплачені відсотки
по всіх рахунках і вкладах 1)
2.Средняя розмір залишків по рахунках,
депозитами, вкладами за період
3.Уровень витрат (1:2) х100 (у%)
II.1.Уплаченние відсотки за кредитні
ресурси
2.Средняя обсяг кредитних ресурсів
за період
3.Уровень витрат (у%)
/ Стор.1: 2/х100
III.1.Расходи на утримання апарату
2.Уровень витрат (стр.1х2) х100
/ В% /
_____________________________________________________________________________________________________________________________________________
1) Можна аналізувати структуру рівня витрат.
Макет 5
Рівень коефіцієнтів прибутковості К1 і К2 у звітному році
____________________________________________________________________________________________________________________________________________
I кв. II кв. III кв. IVкв. Звітний рік Попередній
199 р. ________________________________________________________________________________ рік
відхилення відхилення відхилення відхилення
від від від від
предудущего попереднього попереднього попереднього
року року року року
________________________________________________________________________________________________________________________________________________
1.Балансовая прибуток за період
- У тис.руб.
2.Прібиль, очищена від податків,
за період - у тис.руб.
3.Средній залишок активів банку
в періоді - в тис.руб.
4.Коеффіціенти прибутковості (у%)
4.1.Балансовая прибуток
до активів (К1)
4.2.Прібиль, очищена від податків
до активів (К2)
___________________________________________________________________________________________________________________________________________
Макет 6
Власні кошти і достатність власного капіталу
_________________________________________________________________________________________________________________
Середнє Звітний рік Середня Відхилення Темп
значення _______________________________ величина від зростання
показника 1.01. 1.04. 1.07. 1.10. 1.01. за базового за
за базовий звітний року звітний
період рік рік
_________________________________________________________________________________________________________________
1.Капітал брутто, всього
(01 +821 +980 (к), тис.руб.
-% До спільної валюти пасиву
в тому числі:
- Статутний фонд, тис. грн.
-% До капіталу брутто
- Інші фонди
- Прибуток
2.Розмір іммобілізації
(825 +901 +904 (Д) +94 +95 +980 (Д),
тис.руб.
3.Собственний капітал (К) / 1-9 /
4.Коеффіціент іммобілізації
(Стор.2: стор.1 х 100%)
5.Актіви, зважені за ступенем
ризику, - всього
5.1. у тому числі III-VI група
________________________________________________________________________________________________________________
Макет 7
Економічні нормативи ліквідності балансу і
достатності капіталу комерційного банку
______________________________________________________________________________________________________________________
Базовий період Звітний рік
Показник _____________________________________________________________________________________________
норматив середнє відхилення Фактичні значення на: середнє норматив відхилення
фактичне середнього ____________________________ за
значення від 1.01. 1.04. 1.07. 1.10 1.01 рік
нормативу
_______________________________________________________________________________________________________________________
А 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
_______________________________________________________________________________________________________________________
До
Н1 = ____
Ар
До
Н2 = _____
Ар
До
Н3 = ____
0
Н4 =
ЛА
Н5 = ____
З
ЛА
Н6 = ___
А
ЛА
Н7 = ___
ОВ
До
Н8 = ___
До + 0
Р
Н9 = ___
До
______________________________________________________________________________________________________________________
Макет 8
Структура зобов'язань банку
___________________________________________________________________________________
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Банк | Методичка | 253.5кб. | скачати

Схожі роботи:
Методика аналізу кредитоспроможності позичальників комерційного банку
Сучасні концепції і методика аналізу кредитного портфеля комерційного банку
Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку
Основні шляхи підвищення прибутковості комерційного банку
Феноменологія аналізу фінансової стійкості комерційного банку
Інформаційна база фінансового аналізу комерційного банку
Автоматизація оцінки кредитоспроможності клієнтів комерційного банку за допомогою аналізу ділового ризику
Оцінка фінансового стану комерційного банку на основі аналізу його порівняльного аналітичного
Підвищення фінансової стійкості та прибутковості комерційного підприємства ТОВ МАП
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru