Мета завдання і принципи спортивного тренування легкоатлета

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Реферат
з дисципліни: Легка атлетика з методикою викладання
тема:
Мета, завдання та принципи спортивного тренування легкоатлета
2009

ПЛАН
1. Структура підготовки спортсмена.
2. Основні поняття спортивного тренування і підготовленості легкоатлета.
3. Принципи спортивного тренування легкоатлета.
4. Побудова тренувального процесу.

1. Структура підготовки спортсмена
Сучасна система підготовки спортсмена є складним, багатофакторним явищем, що включає цілі, завдання, засоби, методи, організаційні форми, матеріально-технічні умови тощо, що забезпечують досягнення спортсменом найвищих спортивних показників, а також організаційно-педагогічний процес підготовки спортсмена до змагань.
У структурі системи підготовки спортсмена виділяють:
- Спортивну тренування;
- Спортивні змагання;
- Поза тренувальні і поза змагальні фактори, що впливають на результативність тренування і змагань.
2. Основні поняття спортивного тренування і підготовленості легкоатлета
Спортивна тренування як найважливіша складова частина системи підготовки спортсмена є спеціалізований педагогічний процес, заснований на використанні фізичних вправ з метою досягнення фізичної досконалості та високих спортивних результатів шляхом виховання, навчання і підвищення функціональних можливостей спортсмена.
У процесі спортивного тренування вирішуються загальні і приватні задачі, які в кінцевому рахунку забезпечують спортсмену міцне здоров'я, моральне та інтелектуальне виховання, гармонійне, фізичний розвиток, технічне і тактичну майстерність, високий рівень розвитку спеціальних фізичних, психічних, моральних і вольових рис, а також знань і навичок в галузі теорії і методики спорту.
Досягти висот спортивної майстерності можна тільки в процесі цілорічного тренування протягом ряду років, при правильному поєднанні фізичних вправ і відпочинку; шляхом Поступового підвищення тренувальних і змагальних навантажень, дотримуючись оптимальне співвідношення їх обсягу та інтенсивності; організовуючи загальний режим життя та діяльності в рамках умов спортивного способу життя . Тренування в окремих видах легкої атлетики здійснюється з урахуванням індивідуальних особливостей спортсмена і специфіки цих видів.
У результаті спортивного тренування відбуваються різноманітні морфологічні та функціональні зміни в організмі спортсмена, що визначають стан його тренованості, яке прийнято пов'язувати переважно з пристосувальними (адаптаційними) перебудовами біологічного характеру, що відбивають можливості різних функціональних систем і механізмів. Зазвичай виділяють загальну і спеціальну тренованість.
Загальна тренованість змінюється під впливом неспецифічних вправ, що зміцнюють здоров'я, що підвищують рівень розвитку фізичних якостей і функціональних можливостей органів і систем організму, стосовно до різних видів м'язової діяльності. Спеціальна тренованість є результатом вдосконалення спортсмена в конкретному виді м'язової діяльності, обраному в якості предмета спортивної спеціалізації. Деякі фахівці виділяють ще допоміжну тренованість, яка створює основу для спеціальної тренованості і займає проміжне положення між нею і загальної тренованістю.
Тренованість спортсмена слід відрізняти від підготовленості - поняття більш широкого, що відображає весь комплекс здібностей спортсмена до прояву максимальних можливостей і демонстрації високих результатів у змаганнях.
Підготовленість включає крім тренованості та інші складові спортивної майстерності: теоретичні знання, психологічну установку на показ максимального результату, мобілізаційну готовність до спортивної боротьби і т.д. Стан найвищої підготовленості, характерне для даного етапу спортивного вдосконалення, звичайно позначають як готовність до вищих досягнень, або стан спортивної форми.
3. Принципи спортивного тренування легкоатлета
В основу спортивного тренування спортсмена покладені дві групи принципів. Перша група охоплює загальні принципи дидактики, характерні для будь-якого процесу навчання і виховання. До них відносяться науковість, виховує характер навчання, свідомість і активність, наочність, міцність, систематичність і послідовність, доступність, індивідуальний підхід в умовах колективної роботи. Друга група - специфічні принципи спортивного тренування, що відображають закономірні зв'язки між тренувальними впливами і реакцією на них організму спортсмена, а також між різними складовими змісту тренувального процесу. Це - спрямованість до вищих досягнень, поглиблена спеціалізація, єдність загальної та спеціальної підготовки, безперервність тренувального процесу, єдність поступовості і тенденції до максимальних навантажень, волнообразность динаміки навантажень, циклічність тренувального процесу.
Для спортивного тренування характерна спрямованість до досягнення максимально доступних спортсмену результатів в обраному виді спорту, цим зумовлюються усі відмітні риси тренувального процесу: його цільова спрямованість, склад засобів і методів, особливості планування, величина і характер застосовуваних навантажень, особливості змагальної діяльності і т.п.
Спрямованість до вищих досягнень вимагає використання більш ефективних прийомів тренувань, варіантів дозування тренувального процесу, застосування дуже високих за обсягом, особливостям і інтенсивності тренувальних навантажень, спеціальної системи відпочинку, харчування, відновних заходів. Досвід показує, що лише в цьому випадку, можливо, домогтися результатів, які відповідають сучасному рівню, а вони в даний час виключно високі.
Необхідність гармонійного фізичного розвитку особистості зумовлює закономірний зв'язок загальної та спеціальної підготовки, їх єдність. Одностороння спеціальна підготовка може призвести до зниження рівня різнобічної функціональної підготовленості або однобокого розвитку окремих сторін підготовленості на шкоду іншим. Загальна підготовленість повинна бути спрямована, з одного боку, на розвиток якостей і вдосконалення навичок і вмінь, які опосередковано впливають на спортивну спеціалізацію, а з іншого боку, різнобічна підготовленість вимагає такої організації спеціального тренування, яка дозволила б «пов'язати» наявний функціональний потенціал зі специфікою конкретного виду легкої атлетики.
Співвідношення загальної та спеціальної підготовленості визначається особливостями побудови багаторічних і цілорічних тренувань, обумовлюється також віком спортсмена, рівнем його спортивної майстерності, спортивної спеціалізацією, індивідуальними особливостями, ступенем тренованості. На ранніх етапах спортивного вдосконалення частка загальної підготовки велика, і вона перш за все служить завданням зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичних якостей і функціональних можливостей стосовно до різноманітних форм м'язової діяльності. Надалі, у міру росту майстерності спортсмена це співвідношення змінюється у бік збільшення коштів спеціальної підготовки, а сама загальна підготовка все більше набуває допоміжний характер. Коливання в співвідношенні і напрямку загальної та спеціальної підготовки можуть значно варіювати, і від того, наскільки правильно тренер зумів спланувати це співвідношення, залежать рівень і темпи зростання результатів у кожного конкретного спортсмена.
4. Побудова тренувального процесу
Безперервність тренувального процесу характеризується наступними положеннями:
- Спортивне тренування будується як багаторічний і цілорічний процес, всі ланки якого взаємопов'язані, взаємозумовлені і підпорядковані завданню досягнення максимальних спортивних результатів;
- Вплив кожного наступного тренувального заняття, микроцикла, етапу і т.д. як би нашаровується на результати попередніх, закріплюючи і розвиваючи їх;
- Робота і відпочинок в спортивному тренуванні регламентуються таким чином, щоб забезпечити оптимальний розвиток якостей і здібностей, що визначають рівень спортивної майстерності у конкретному виді легкої атлетики, тобто повторні заняття, мікро-і навіть мезоцикл можуть проводитися як при високій або відновити працездатність, так і при різних ступенях стомлення спортсмена.
Ці положення знаходять різне відображення в практиці підготовки спортсменів різного віку і кваліфікації. Так, юні спортсмени, які мають I спортивний розряд, зазвичай задовольняються щоденними одноразовими заняттями при відносно рідкісному застосуванні занять з великими навантаженнями (1 - 2 рази на тиждень). При підготовці спортсменів високого класу подібний режим у кращому випадку призведе до підтримання наявного рівня тренованості, тому для них необхідно проведення щодня 2 - 3 занять і щотижня 4 - 6 занять з великими навантаженнями.
Для сучасної спортивної тренування характерне поступове збільшення обсягу виконуваної роботи в єдності з тенденцією до максимальних величин тренувальних навантажень. Це дозволяє на кожному новому етапі удосконалення пред'являти до організму спортсмена вимоги, близькі до межі його функціональних можливостей, що має вирішальне значення для бурхливого перебігу пристосувальних процесів.
При поступовому наростанні тренувальних навантажень виділяють наступні параметри їхнього максимуму:
- Збільшення сумарного річного обсягу від 100 до 1500 годин;
- Збільшення кількості тренувальних занять протягом тижня від 3 до 15 і більше;
- Збільшення кількості тренувальних занять протягом одного дня від 1 до 3 - 4;
- Збільшення кількості тренувальних занять з великими навантаженнями протягом тижня до 5 -6 разів.
Крім цього необхідно виділити наступні напрямки інтенсифікації тренувального процесу:
- Щодо пізню вузьку спеціалізацію;
- Плавна зміна співвідношення засобів загальної та спеціальної підготовки в бік збільшення частки останньої;
- Зростання в сумарному обсязі ділянки роботи в "жорстких" режимах, що сприяють розвитку специфічних якостей;
- Збільшення кількості занять виборчої спрямованості, викликають глибоку мобілізацію відповідних функціональних можливостей організму спортсмена;
- Збільшення кількості змагальних стартів;
- Поступове розширення застосування додаткових чинників (фізіотерапевтичних та ін коштів) з метою підвищення працездатності спортсменів у тренувальній діяльності та прискорення процесів відновлення після неї.
З одного боку, розумне використання перерахованих вище можливостей інтенсифікації тренувального процесу дозволяє забезпечити планомірний прогрес і досягнення високих результатів в оптимальній вікової зоні. З іншого боку, при підготовці спортсменів юнацького віку, надмірне захоплення великими тренувальними навантаженнями, спеціально-підготовчими вправами, засобами інтенсифікації відновних процесів і т.п. призводить до відносно швидкого вичерпання фізичного і психічного потенціалу їх організму, до застою в спортивних результатах.
В основі принципу хвилеподібно і варіативності динаміки тренувальних навантажень лежать закономірності втоми і відновлення після напруженої м'язової діяльності, протікання адаптаційних процесів у результаті тренування, взаємодії обсягу та інтенсивності роботи в зв'язку зі змінами переважної спрямованості тренувальних занять та ряд інших причин.
Хвилеподібна динаміка навантажень характерна для різних структурних одиниць тренувального процесу. При цьому найбільше чітко хвилі навантажень проглядаються у відносно великих його одиницях. Закономірні хвилеподібні коливання простежуються при розгляді динаміки навантажень в серії мікроциклів або 2 - 3 мезоциклу. Хвилеподібна зміна тренувальних навантажень дозволяє уникнути протиріч між видами роботи різної переважної спрямованості, обсягом та інтенсивністю тренувальної роботи, процесами втоми і відновлення.
Варіативність навантажень обумовлюється різноманіттям завдань, що стоять перед спортивним тренуванням, необхідністю управління працездатністю спортсмена і процесами відновлення в різних структурних утвореннях тренувального процесу (мікро-, мезо-, макроциклу). Широкий спектр методів і засобів спортивного тренування, що забезпечує різноспрямовані впливу на організм спортсмена, застосування різних за величиною навантажень в окремих заняттях або в їх частинах, а також в інших структурних утвореннях визначають варіативність навантажень у тренувальному процесі. Варіативність навантажень дозволяє забезпечити всебічний розвиток якостей, що визначають рівень спортивних досягнень, а також їх окремих компонентів; сприяє підвищенню працездатності при виконанні окремих вправ, програм занять і мікроциклів, збільшення сумарного обсягу виконаної роботи, інтенсифікації відновних процесів і профілактиці явищ перевтоми і перенапруження функціональних систем.
Однією з основних закономірностей спортивного тренування є циклічність. Вона полягає в систематичному повторенні щодо закінчених структурних одиниць тренувального процесу: окремих занять, мікроциклів, мезоціклов, етапів, періодів, макроциклів. Розрізняють:
- Мікроцикли тренування тривалістю від 2 - 3 до 7 - 10 днів;
- Мезоцикл - від 3 до 5 - 8 тижнів;
- Етапи тренування від 2 - 3 тижнів до 2 - 3 місяців;
- Періоди - від 2 - 3 тижнів до 4 -6 місяців;
- Поліпропіленгліколів - від 3 - 4 до 12 місяців.
Побудова тренування на основі різних циклів дає можливість систематизувати завдання, засоби та методи тренувального процесу і найкращим чином забезпечити виконання інших його принципів: безперервності; єдності загальної та спеціальної підготовки; єдності поступовості і тенденції до максимальних навантажень; волнообразность динаміки навантажень.
Раціональне побудова циклів тренування має особливе значення в даний час, коли одним з найважливіших резервів вдосконалення в спорті є оптимізація тренувального процесу при відносній стабілізації кількісних параметрів тренувальної роботи, що досягли вже околопредельних величин.
Список літератури
1. Бондарчук О. П. Тренування легкоатлета. - Київ, 1986.
2. Верхошансшй Ю. В. Програмування й організація тренувального процесу. - М., 1985.
3. Гогін О.В. Легка атлетика: Курс лекцій / Харк.держ.пед.ун-т ім.Г.С.Сковороді. - Харків: "ОВС", 2001. - 112 с.
4. Легка атлетика / А. М. Макаров, В. З. Сирис, В. П. Теннов. - М., 1987.
5. Легка атлетика / Под ред. Н. Г. Озоліна, В. І. Воронкіна, Ю. М. Примакова. - М., 1989.
6. Легка атлетика: Учеб. посібник для студ. вищ. пед. навч. закладів / А. І. Жилкін, В. С. Кузьмін, Є. В. Сидорчук. - М.: Видавничий центр «Академія», 2003. - 464 с.
7. Легка атлетика в школі / Ж. К. Холодов, В. С. Кузнєцов, Г. А. Колодій-ницький. - М., 1993.
8. Матвєєв Л. П. Загальна теорія спорту. - М., 1997.
9. Матвєєв Л. П. Основи загальної теорії спорту та системи підготовки спортсменів. - Київ, 1999.
10. Платонов В. Н. Теорія і методика спортивного тренування. - Київ, 1984.
11. Платонов В.М. Загальна теорія підготовки спортсменів в олімпійському спорті. - Київ, 1997.
12. Сахновський К. П. Підготовка спортивного резерву. - Київ, 1990.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Спорт і туризм | Реферат
30.9кб. | скачати


Схожі роботи:
Основні принципи спортивного тренування
Мета завдання функція та принципи ревізії та її види
Основи спортивного тренування
Методи спортивного тренування
Мета і завдання виробничої діяльності підприємства
Мета завдання місія ефективність організації
Сутність аудиту його мета і завдання
Зміст фінансового менеджменту його мета і завдання
Методика фізичного виховання мета завдання методи і прийоми
© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru