Матеріаломісткість

[ виправити ] текст може містити помилки, будь ласка перевіряйте перш ніж використовувати.


Нажми чтобы узнать.
скачати

Зміст
Введення ................................................. .................................................. ...
1. Матеріаломісткість продукції та її зв'язок з економічними результатами ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... 9
1.1. Матеріаломісткість як економічна категорія та її роль в економіці підприємства ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... 9
1.2. Показники виміру матеріаломісткості продукції у виробництві ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. ... ... 12
2. Аналіз матеріаломісткість продукції ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 15
2.1. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами ... ... 15
2.2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів (структурно-логічна схема факторного аналізу матеріалоємності). ... .19
Висновок ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .. 24
Список використаної літератури ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... ... .... ... .25

Анотація
У цій роботі розглядається така тема як «Матеріаломісткість продукції та шляхи її зниження».
У першому розділі розглядається матеріаломісткість як поняття, як економічна категорія та її роль в економіці підприємства; показники вимірювання матеріаломісткості продукції.
У другому розділі проведено аналіз основних показників матеріалоємність і проблеми зниження матеріаломісткості.
Курсова робота складається із сторінок, набраних комп'ютерним текстом, 6 таблиць, 12 найменувань використаної літератури.

Введення
У зв'язку з ринковими відносинами проблеми ресурсозбереження переносяться безпосередньо на підприємства, ефективність роботи яких визначається економічною доцільністю.
Ставлення до ресурсів є найважливішим критерієм перебудови в економіці. Для зменшення обсягу заготівельних галузей необхідно раціональне використання сировини та матеріалів. Шляхи раціонального використання та економіки сировинних ресурсів дуже різноманітні - організаційні, технологічні, конструктивні напрямки, засновані на оптимальній структурі матеріалів і асортимент виробів, використання відходів та ін
Мала матеріаломісткість продукції є наслідком вдалої технології або конструкції і правильного обліку соціальних, функціональних, ергономічних вимог.
У «Стратегії індустріально - інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2003-2015г.г.» Поставлено завдання зниження матеріаломісткості в тому числі енергоємності - у 2 рази [1]. Вся «Стратегія індустріально-інноваційного розвитку» спрямована на якнайшвидше впровадження наукових розробок, передових технологій у практику.
Матеріаломісткість завжди була основним питанням в конкурентоспроможності підприємства, тому що економія сировини і матеріалів дозволяє знижувати собівартість виробленої продукції. Матеріальні запаси відіграють основну роль у виробництві та їх ефективне використання забезпечує прибуток підприємства.
В даний час в економіці проявляється науково-технічна діяльність на зниження витрат матеріальних ресурсів, для чого застосовуються нові енергозберігаючі технологій, використовуються нові види ресурсозберігаючого обладнання, впроваджуються маловідходні технологічні процеси, нові методи економіки та раціонального використання сировини та матеріалів, вдосконалюються структура і норми матеріалопотребленія.

Нормативні посилання
1. Цивільний Кодекс РК; Алмати-2004
2. Стратегія індустріально-інноваційного розвитку Республіки Казахстан на 2003-2015 рр.. Затверджена Указом Президента РК від 17.05.2003г. № 1096

Визначення
Шлюб - неякісний товар, непридатні до вживання, задовольняють вимоги стандартів.
Інновація - 1) вкладення коштів в економіку, що забезпечують зміну техніки і технологій; 2) нова техніка, технологія є результатом досягнення науково-технічного прогресу.
Коефіцієнт - співвідношення двох величин, що мають однакові одиниці виміру; характеризує відносні зміни якого-небудь однієї ознаки.
Матеріаломісткість - показник витрати матеріалів в розрахунку на натуральну одиницю або на 1 тенге вартості продукції, що випускається. Вимірюється у фізичних одиницях, грошовому виразі або відсотках, які складають вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції, у собівартості.
Матеріаломісткість продукції - це затрать сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції. Оптимізація - вибір найкращого варіанта з безлічі можливих. В економіці - визначення значенні економічних показників, при якому досягається оптимум, тобто оптимальне найкращий стан системи.
Продукція - результат процесу виробництва речовій або інформаційній формі, що володіють корисними властивостями і призначений для використання споживачами з метою задоволення їх потреб.
Собівартість - вартісна оцінка використовуваних у процесі виробництв продукції (робіт, послуг), сировина, матеріалів, паливо, енергії, основних фондів, трудових ресурсів а також інших витрат на її виробництва та реалізацію.
Сировина - корисна копалина та інші природні ресурси, вироблені з них матеріали, які підлягають подальшій переробці.
Тенденція - (лат.tendentia - спрямованість) - виявлені в результаті економічного аналізу стійкі співвідношення, властивості, ознаки, притаманні економічній системі держави, економіка підприємства.
Трудомісткість - витрати праці, робочого часу на виробництво одиниці продукції (фіз.едініци на 1 тенге своєї продукції).
Фактор - один з основних ресурсів виробничої діяльності підприємства та економіки в цілому (земля, праця, капітал, підприємництво).
Факторний аналіз - метод дослідження економіки та виробництва, заснований на аналізі впливу різноманітних факторів на результаті економічної діяльності, її ефективність.
Фондомісткість - показник рівний частці від ділення вартості основних засобів на річний випуск продукції за допомогою цих засобів.
Ергономіка - ступінь зручності використання предмета, обладнання, пристосування.

Позначення та скорочення
Модель ЕОЗ (EOQ-model) - модель економічного обгрунтованого замовлення.
VВП - обсяг випущеної продукцій
ЦП - ціни на продукцію
МОЗ - матеріал витрат
ЦН - ціна (вартість) матералов
МО - матеріаломісткість
НТП - науково-технічний прогрес
Тис .- тисячі
Тг. - Тенге
Шт. - Штук
м. - метр

1. Матеріаломісткість продукції та її зв'язок з економічними результатами.
1.1. Матеріаломісткість як економічна категорія та її роль в економіці підприємства
Матеріаломісткість - показник витрати матеріалів в розрахунку на натуральну одиницю або на 1 тенге вартості продукції, що випускається. Вимірюється у фізичних одиницях, грошовому виразі або відсотках, які складають вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції, у собівартості.
Матеріаломісткість ставитися до показників використання виробничих фондів.
Визначити матеріаломісткість можна шляхом ділення вартості матеріальних витрат на вартість виробленого з їх допомогою продукту:

Де М з - вартість матеріальних витрат;
П - вартість виробленого продукту [9]
Показники загальної економічної ефективності, в тому числі і матеріаломісткість характеризують ефективність вибору вже реалізованих, минулих витрат. З їх допомогою визначається доцільність зроблених затрат, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва.
Матеріаломісткість продукції - це затрать сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції. Як відомо зниження матеріаломісткості дозволяє отримати більше готових продуктів з тих же матеріальних ресурсів, знижень собівартість продукції і витрати на розвитку сировинних галузей.
Ринкова економіка за своєю сутністю є засобом, який стимулює зростання продуктивності праці, всебічне підвищення ефективності виробництва.
Вітчизняна економіка довгі роки розвивалася на екстенсивній основі, тобто орієнтувалася на залучення у виробництво додаткових матеріальних ресурсів. В умовах необхідності постійного збільшення обсягів виробництва промисловість натрапила на брак ресурсів. Тому, надалі намітився принципово новий підхід до задоволення потреби економіки в матеріальних ресурсах. Було поставлено завдання задоволення приросту потреб у матеріальних ресурсах за рахунок їх економіки. Проблема ресурсозбереження стала загальнодержавною, загальнонародною. Ряд великих завдань і ефективного використання сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів. Рішення задач по перетворенню ресурсозбереження у вирішальний джерело задоволення зростаючих потреб національного господарства здійснюється в кількох основних напрямках, що включають: ліквідацію втрат матеріальних ресурсів у всіх ланках національної економіки, підвищення якості продукції, що випускається, що тягне за собою зниження витрат матеріальних ресурсів при експлуатації техніки, застосування ресурсозберігаючого обладнання, розробку і впровадження маловідходних технологічних процесів, поліпшення структури матеріалопотребленія; вдосконалення нормативної бази планування матеріально - технічного постачання.
Отже, поліпшення використання матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів складна проблема, вирішення якої зумовлюється методологічним вдосконаленням механізму нормування витрат матеріальних ресурсів, оперативністю організації робіт по залученню укритті резервів економії матеріальних ресурсів на різних стадіях виробничого процесу.
Нормативна база у вигляді норм витрати матеріальних ресурсів різного ступеня агрегування використовується у поточному та перспективному плануванні виробництва і матеріально - технічного постачання, при розробці маркетингу на різних рівнях управління національним господарством, у вирішенні завдань автоматизованих систем управління підприємством та галуззю, планових, фінансових і статистичних розрахунках .
Стан нормативної бази, наукова обгрунтованість норм витрат матеріальних ресурсів, методичні організаційне і технічне вдосконалення розрахунку норм витрат є одночасно чинниками і джерелами економії сировини матеріалів, палива та енергії в процесі виробництва. У комплексі з напрямками розвитку науково - технічного процесу, вдосконалення організації виробництва, матеріально - технічного постачання та складського господарства, раціоналізації системи нормування витрат матеріальних ресурсів є дієвим важелем ефективного їх використання при виробництві кінцевої продукції.
Поряд з вдосконаленням роботи в системі нормування витрат матеріальних ресурсів набуває актуальності оцінки фактичного їх використання у виробництві. Необхідні реальні показники, при зіставленні яких можна визначити величину економії або перевитрати окремих видів матеріальних ресурсів.
Процес виробництва, тобто створення матеріальних благ, необхідних для існування і розвитку суспільства, має дві сторони - технічну і суспільну. Технічна сторона виробництва є предметом вивчення природничих та технічних наук. Громадську бік виробництва, виробничі та економічні відносини людей вивчає економічна теорія. В її предмет входить пізнання об'єктивних економічних законів, що регулюють виробництво, обмін, розподіл і споживання матеріальних благ у різних суспільних формаціях.
У різних сферах і галузях виробництва дії економічних законів має свої специфічні особливості. Ці особливості і специфіку дії вивчають галузеві або конкретні економічні науки. Найважливішою особливістю при вивченні проблем матеріаломісткості є те, що предмет вивчення перебуває на стику технічних та економічних дисциплін. Економічні дисципліни, наприклад, надають методику дослідження економічної природи норм, їх дію. Як економічних важелів у процесі виробництва, методи розробки і формування норм у процесі планування на різних рівнях управління національним господарством, роль норм у ресурсозбереженні, методи економії та раціонального використання сировини, матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів.
Найважливіша тенденція розвитку сучасного індустріального виробництва - зменшення маси застосовуваного живої праці по відношенню до маси приводиться ним у рух прощаємо праці. Особливо значно підвищують свою питому вагу саме витрати на предмети праці.
Ця тенденція до зміни структури витрат на виробництво (матеріальні витрати, працю, інші витрати і т.д.) посилюється за рахунок досягнень НТП, який в сучасних умовах являє собою основну базу індустріально - інноваційного виробництва.
Перехід на інтенсивні методи ведення господарства вимагає наукового нормування витрат матеріальних ресурсів. Об'єктивною розрахунковою базою є науково обгрунтовані нормативи і розраховані на їх основі норми витрат ресурсів.
Норми, отже, є важливою умовою раціонального використання ресурсів, знаряддям ефективного впливу на економію сировини, матеріалів, паливо та енергії.
Основним і принципом наукового нормування матеріальних ресурсів є прогресивність норм, які виступають важливою умовою безупинного зниження суспільно необхідних витрат на виробництво продукції.
Прогресивні норми виступають однією з умов раціонального споживання засобів виробництва по галузях і сферах національного господарства, активно впливають на темпи та динаміку суспільного відтворення, формовані оптимальних народно - господарських пропорції.
Впровадження прогресивних норм витрат матеріальних ресурсів забезпечує скорочення витрат сировини й матеріалів на одиницю продукції, що випускається, а також зниження її собівартості. Нормування - це процес встановлення міри виробничого споживання матеріальних ресурсів і воно передбачає глибоке знання економічної сутності, ролі і значення різних видів норм і нормативів в плануванні виробництва та його матеріально - технічного забезпечення. Нормування використання матеріальних ресурсів включає розробку норм їх споживання у виробництві при випуску продукції, корегування діючих норм, затвердження і доведення норм для виробничих ділянок.
Виявляється організуюча роль науково обгрунтованих прогресивних норм. Норми і нормативи, постійно перебуває в динаміці, необхідні для визначення пропорційності в умовах зміни структури потреб.
Норми і нормативи виступають, з одного боку, як регулятор в оцінці якості засобів виробництва для здійснення оптимальної народногосподарської пропорційності, а з іншого - у вигляді вихідної бази вирішення завдань найбільш повного задоволення суспільних потреб при найменших витратах живої і уречевленої праці.

1.2.Показателі вимірювання матеріаломісткості продукції підприємств
Для правильного визначення найважливіших напрямів підвищення економічної ефективності суспільного виробництва сформовані критерії та показники ефективності.
Найважливішими показниками економічної ефективності суспільного виробництва служать трудомісткість, матеріаломісткість, капіталомісткість і фондомісткість.
Матеріаломісткість суспільного продукту обчислюється як відношення витрат сировини, матеріалів, палива, енергії та інших предметів праці до валового суспільного продукту. Матеріаломісткість продукції галузі, об'єднання або підприємства визначається як відношення матеріальних витрат до загального обсягу виробленої продукції:

Де m - рівень матеріаломісткості.
M - загальний обсяг матеріальних витрат на виробництво продукції в вартістю вираженні.
Q - загальний обсяг виробничої продукції. [10]
Загальна ефективність витрат обчислюється по всьому національному господарству, окремої галузей, підприємству, по окремих засобах нової техніки і організації виробництва.
Для визначення загальної ефективності застосовуються показники двоякого роду - узагальнюючі, які зведеному вигляді враховують рівень використання виробничих витрат і ресурсів, і приватні, які враховують рівень використання окремих видів витрат і ресурсів - основних фондів, матеріалів живої праці ит.п. У будь-якій ланці суспільного виробництва можуть застосовуватися як обіцяють, так і приватні показники загальної ефективності. Однак характер показників буде різним в залежності від об'єкта, за яким розраховується ефективність.
Зниження матеріаломісткості продукції ефективно для національного господарства країни. Тільки, наприклад, в промисловості зниження матеріаломісткості продукції 1% дозволяє отримати економію у великих масштабах. Це особливо важливо, іт.к. в собівартості продукції у промисловості майже 3 / 5 витрат припадає на сировину, основні і допоміжні матеріали, паливо і енергію.
Матеріальні витрати у всіх галузях народного господарства (крім видобувних) займають основну частку в собівартості продукції. До їх складу входять сировину, і основні матеріали, покупні напівфабрикати, комплектуючі вироби, допоміжні матеріали, паливо, енергія, тара, пакувальні матеріали, інструменти, замовні частини і т.п.
У складі витрат основою питому вагу складають матеріальні витрати -54%, а в промисловості і сільському господарстві понад 60%. За секторами економіки структура витрат істотно різниться. У залежності від переважної частки окремих елементів у загальному обсязі витрат розрізняють наступні види галузей і виробництв: матеріаломісткі (харчова промисловість -70%, м'ясна - 95%); трудомісткі (торгівля, лісозаготівлі і т.п.), фондомісткі (транспорт, видобувна промисловість ), енергоємні (кольорова металургія) та ін [7]
Структура витрат не залишається постійною, вона динамічна.
Зниження і оптимізація витрат є одними з основних напрямів удосконалення економічної діяльності кожного підприємства, що визначають його конкурентоспроможність, надійність і фінансову стійкість. Отже, загальної та вихідною характеристикою матеріальних ресурсів у виробничих запасах і зачепила в процесі виробництва і служить показник матеріалоємності продукції.
Матеріаломісткість, як вже говорилося, це витрати сировини, матеріалів та інших матеріальних ресурсів на одиницю виробленої продукції.
Матеріаломісткість вироби може бути абсолютною, структурної та питомої.
Абсолютна матеріаломісткість показує норму витрати матеріалів Np на виріб, m/м3, його чисту масу Qr, m, і ступінь використання матеріалів, що характеризуються коефіцієнтом використання
Rісі = ΣQr / ΣNp [6]
У Загальному випадку сумарна абсолютна витрата матеріалу на виріб.
ΣNp = Npа + Npб + Npз.д.
де Npа, Npб, Npз.д. - Норми витрати, наприклад арматури, бетону і закладних деталей. [6]
Структурна матеріаломісткість показує питому вагу окремих груп матеріалів у загальній матеріаломісткості виробів.
У цілому структурна матеріаломісткість може бути записана у вигляді рівняння
R - число видів матеріалів;
- Частка відповідного - Го матеріалу в загальній матеріаломісткості (коефіцієнт структурної матеріаломісткості). [6]
Питома матеріаломісткість представляє собою структурну матеріаломісткість, приведену до фізичної одиниці виміру конструкції певного типу (м, м2, м3 та ін.)
Таким чином, матеріаломісткість вимірюється у фізичних одиницях, у грошовому виразі або у відсотках, які складає вартість матеріалів у загальних витратах виробництва продукції, у собівартості.
Визначити матеріаломісткість можна шляхом ділення вартості матеріальних витрат на вартість виробленого з їх допомогою продукту.
[6]
Показники загальної економічної ефективності, у тому числі показники використання виробничих фондів, до яких відноситься показник матеріаломісткості, характеризують ефективність вибору, вже реалізованих, минулих витрат. З їх допомогою визначається доцільність зроблених витрат, виявляються резерви підвищення ефективності виробництва. Також показники використовуються в управлінській та контролюючої діяльності.
Система показників матеріаломісткості продукції тісно пов'язана з системою норм витрат матеріальних ресурсів, так як основним джерелом аналізу матеріаломісткості поряд зі звітами про фактичну витрату матеріалів конкретному періоді служать норми їх витрати.
Всі показники матеріаломісткості тісно взаємопов'язані і використовуються для аналізу споживання матеріальних ресурсів різних стадіях виробничого процесу та рівня планування, для виявлення втрат матеріальних ресурсів і резервів зниження їх витрат.

2. Аналіз матеріаломісткість продукції на підприємстві
2.1. Аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами
Зниження матеріаломісткості означає отримання більшої кількості продукції, що випускається з тих же матеріальних ресурсів, зниження собівартості продукції та витрат на розвиток сировинної галузі.
Розглядаючи питання ресурсозбереження, тобто економію і раціональне використання сировини та матеріалів, палива і енергії, максимальне використання відходів виробництва, ліквідацію втрат матеріальних ресурсів різних технологічних процесах велике значення має поняття матеріаломісткості виробництва і продукції. Матеріаломісткість обов'язково характеризує певний об'єкт, тобто співвідноситься з конкурентною одиницею. Матеріаломісткість в натуральному виразі - це кількість матеріальних ресурсів, що споживаються у виконанні одиниці роботи та виготовленні конкретного виробу або групи продукті або входять у конкретний продукт праці. Матеріаломісткість у вартісному вираженні - це величина матеріальних витрат у загальних витратах на виробництво одиниці продукції чи виконання одиниці роботи.
Матеріаломісткість як поняття є одним з основних показників економічної ефективності суспільного виробництва.
Існує ряд методик оцінки використання матеріальних ресурсів. У них розглядається окремі показники ефективності системи нормування витрат матеріальних ресурсів, виробничого використання запасів сировини і матеріалів, оцінки витрат матеріальних ресурсів у вартість вираженні.
Необхідно умовою є рівень забезпеченості підприємства сировиною і матеріалами, який визначається порівнянням фактичної кількості купленої сировини з їх плановою потребою.
У процесі аналізу перевіряється відповідність фактичного розміру запасів найважливіших видів сировини і матеріалу нормативним. З цією метою на підставі про фактичну наявність матеріалів у натурі та середньодобовому їх витраті розраховують фактичну забезпеченість матеріалами в днях і порівнюють її з нормативною.
Розглянемо приклад аналізу стану матеріальних ресурсів представлених у таблиці 1.
Аналіз стану запасів матеріальних ресурсів
Таблиця 1
Матеріал
Середньодобова витрата м.
Фактичний запас
Норма запасу, дні
Відхилення від норми запасу
м
дні
дні
м
Тканина пальтова
250
1250
5
7
-2
-500
Тканина підкладкова
200
2400
12
10
+2
+400
Перевіряють такі стан запасів сировини і матеріалів для виявлення зайвих і непотрібних. Їх можна встановити за даними складського обліку шляхом порівняння приходу і витрати.
Управління запасами - це дуже важлива і відповідальна ділянка роботи. Від оптимальності запасів залежать всі кінцеві результати діяльності підприємства.
Для оптимізації поточних запасів в зарубіжних країнах використовується ряд моделей, серед яких найбільше поширення отримала модель економічного обгрунтованого замовлення (ЕОQ-model). Розрахунковий механізм цієї моделі грунтується на мінімізації сукупних витрат із закупівлі та зберігання запасів на підприємстві.
Чим більше партія замовлення і рідше проводиться завезення матеріалів, тим нижче сума витрат по завезенню матеріалів. Отже, підприємству більш вигідна завозити сировину великими партіями. Але з іншого боку, великий розмір однієї партії викликає відповідне зростання витрат на зберігання товарів на складі, іт.к. при цьому збільшується розмір запасу в днях.
Модель ЕОQ дозволяє оптимізувати пропорції між двома групами витрат таким чином, щоб загальна сума витрат була мінімальною, математична модель ЕОQ;
[3]
де VПП - річний обсяг виробничої потреби в даній сировині чи матеріалі;
Цр.з. - Середня вартість розміщення одного замовлення;
Схр .- вартість зберігання одиниці товару в аналізованому періоді;
де ЕОQ - оптимальний середній розмір партії постачання.
Звідси оптимальний середній розмір виробничого запасу визначається так: [3]
Наприклад, річна потреба в тканини - 60 000м;
середня вартість розміщення одного запасу - 1000 тенге; середня вартість зберігання одиниці товару - 10 тенге.


При таких обсягах середньої партії поставки та середнього запасу сировини витрати підприємства по обслуговуванню запасу будуть мінімальними.
Серед систем контролю за рух запасів у країнах з розвиненими ринковими відносинами найбільш широке застосування отримали АВС - аналіз, ХУZ - аналіз та логістика.
АВС аналіз є важливим інструментом, використовуваним на підприємстві для визначення ключових моментів і пріоритетів в області управлінських завдань, процесів, матеріалів, постачальників, груп продуктів, ринків збуту категорій клієнтів.
При ХУZ - аналізі матеріали розподіляються у відповідність із структурною їх споживання.
Важливу роль управлінні відіграє логістика, яка використовується для оптимізації товарних потоків в просторі і в часі. Вона координує рух товарів по всьому ланцюжку «постачальник - підприємство - покупець» і гарантує, що необхідні матеріали та продукти будуть представлені своєчасно, в потрібному місці, в необхідній кількості бажаного якості, що призводить до підвищення ефективності функціонування підприємства.
У висновку визначається приріст або зменшення обсягу виробництва продукції по кожному виду за рахунок зміни:
кількості закупленого сировини і матеріалів (К3);
перехідних сировини і матеріалів (ост);
надпланових відходів з-за низької якості сировини, заміна матеріалів та інших факторів (відхо);
питомої витрати сировини на одиницю продукції (УР).
При цьому використовується наступна модель випуску продукції:

Уявімо розрахунки у формі таблиці 2
Аналіз використання пальтову тканини, м
Таблиця 2
Показник
План
Факт
Відхилення
Кількість закупленої тканини
28 500
36 134
+ 7634
Зміна минущих залишків
+100
-336
-436
Відходи тканини
400
560
+160
Витрата тканини на випуск продукції
28000
35910
+7910
Кількість продукції, що випускається, шт.
10 000
13 300
+3300
Витрата тканини на один виріб, м
2,8
2,7
-0,1
У тому числі за рахунок:
технології розкрою
-
-
-0,25
Якості тканини
-
-
+0,15

Як видно, за фактичною витратою закупленої тканини, перевищення планового показника становить 7634м або 37% від планового, відповідно, у зв'язку зі збільшенням Закупне тканини збільшилися і відходи тканини і кількість випущеної продукції на 3300 виробів, що перевищує плановий на 33%. Але зі збільшенням витрат на матеріальні ресурси, відходів тканини, була досягнута економія матеріалу (тканини) на один виріб замість запланованого 2,8 підприємство витратила 2,7 м , Тим самим з зекономивши 10 см тканини.
Впливу цих факторів на випуск продукції можна визначити способом цінного підстановки або абсолютних різниць, розрахунок яких наведено в таблиці 3.
Розрахунок впливу факторів на випуск продукції способом абсолютного різниць.
Таблиця 3
Фактор
Алгоритм розрахунку
Розрахунок впливу
ΔVВП, шт.
Кількість закупленого матеріалу
(КЗФ - КЗпл.) / УРПЛ.
(36134-28500) / 2,8
+2726
Зміна перехідних залишків
- (ОСТф-ОСТпл.) / УРПЛ.
- (-336-100) / 2,8
+156
Понадпланові відходи матеріалів
- (ОСТф-ОСТпл.) / УРПЛ.
- (560-400) / 2,8
-57
Зміна витрати матеріалу на одиницю продукції


+475
У тому числі за рахунок:
технології розкрою
- (-0,25) · 13300 / 2,8
+1188
Якості тканини
- (+0,15) · 13300 / 2,8
-713
Разом
+3300
Таким чином, план з виробництва пальто з чистошерстяної тканини перевиконано в основному через збільшення кількості закупленого тканини і більш економного її використання (ресурсозбереження). У результаті надпланових відходів матеріалу випуск продукції зменшився на 57 штук.
З цієї ж факторної моделі можна розрахувати і резерви зростання випуску продукції за рахунок збільшення кількості сировини, скорочення його відходів і витрати на одиницю продукції.
Зменшити витрати сировини на виробництво одиниці продукції можна шляхом спрощення конструкції виробу, вдосконалення техніки і технології виробництва, заготівлі більш якісної сировини і зменшення його втрат в часі зберігання та перевезення, недопущення шлюбу, скорочення до мінімуму відходів, підвищення кваліфікації працівників.
2.2. Аналіз ефективності використання матеріальних ресурсів
Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів застосовується система узагальнюючих і приватних показників.
Матеріаломісткість відноситься до узагальнюючим показником. До них відноситься і прибуток на тенге матеріальних витрат, матеріаловіддача, коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат, питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції, коефіцієнт матеріальних витрат.
Матеріаломісткість продукції - це відношення суми матеріальних витрат до вартості виробленої продукції - показує, скільки матеріальних витрат необхідно зробити або фактично доводиться на виробництво одиниць продукції.
Коефіцієнт співвідношення темпів зростання обсягу виробництва і матеріальних витрат визначається відношенням індексу валового виробництва продукції до індексу матеріальних витрат. Він характеризує у відносному вираженні динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває чинники її зростання.
Питома вага матеріальних витрат у собівартості продукції обчислюється відношенням суми матеріальних витрат до повної собівартості виробленої продукції. Динаміка цього показника характеризує зміну матеріалоємності продукції.
Коефіцієнт матеріальних витрат являє собою відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової, перерахованої на фактичний обсяг випущеної продукції. Він показує, наскільки економно використовуються матеріали в процесі виробництва, чи немає перевитрати в порівнянні з встановленими нормами. Якщо коефіцієнт більше 1, то це свідчить про перевитрату матеріальних ресурсів на виробництво продукції, і навпаки, якщо менше 1, то матеріальні ресурси використовувалися більш економно.
У процесі аналізу фактичний рівень показників ефективності використання матеріалів порівнюють із плановим, вивчає їх динаміку та причину зміни (див. таблицю), а також вплив на обсяг виробництва продукції.

Матеріаломісткість продукції
Матеріальні витрати (М3)
Вартість випущеної
продукції (ВП)
Обсяг випуску продукції (VВП ​​заг.)
Обсяг випуску продукції (VВП ​​заг.)
Структура продукції (Уд j)
Структура продукції (Уд j)
Витрата матеріалу на одиницю продукції (УР j)
Відпускні ціни на продукцію (ЦП)
Ціни на матеріальні ресурси (ЦМ j)
Якість сировини і матеріалів
Якість сировини і матеріалів
Ринки сировини
Кваліфікація робітників
Інфляція
Барк виробництва
Рецептура сировини
Відходи, втрати і тд.
Транспортно - заготівельні витрати
Відстані перевезення
Вид транспорту
Тарифи на послуги транспорту





Рис. 1. Структурно - логічна схема факторного аналізу матеріалоємності [3]
Матеріаломісткість як і матеріаловіддача, в першу чергу залежить від обсягу випуску продукції та суми матеріальних витрат на її виробництво. Обсяг же валової (товарної) продукції у вартісному вираженні (ВП) може змінитися за рахунок кількості виробленої продукції (VВП), її структури (Удi) і рівня відпускних цін (ЦП). Сума матеріальних витрат (МОЗ) також залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, витрати матеріалів на одиницю (УР), вартість матеріалів (ЦМ). У результаті загальна матеріаломісткість залежить від обсягу виробленої продукції, її структури, норм витрати матеріалів не одиницю продукції, цін на матеріальні ресурси і відпускних цін на продукцію.
Факторну модель матеріаломісткості можна представити наступним чином:
[3]
Впливу факторів першого порядку на матеріаломісткість можна визначити способом ланцюгових підстановок, використовуючи дані, наведені в таблиці 4, у розглянемо їх.
Дані для аналізу матеріаломісткості продукції
Таблиця 4
Показник
Алгоритм розрахунку
Сума тис. тенге
I. Витрати матеріалів на виробництво продукції:
а) за планом
Σ (VВПjпл · УРjпл · ЦМjпл)
35 000
б) за планом, перерахованому на фактичний випуск продукції при збереженні планової структури
М3пл · ВПФ / ВПпл
33 350
в) по плановим нормам і плановим цінам на фактичний випуск продукції
Σ (VВПjпл · УРjпл · ЦМjпл)
39 050
г) фактично за плановими цінами
Σ (VВПjпл · УРjпл · ЦМjпл)
37 600
д) фактично
Σ (VВПjпл · УРjпл · ЦМjпл)
45 600
II. Вартість валового випуску продукції:
а) за планом
Σ (VВПjпл · ЦПjпл)
80 000
б) фактично при плановій структурі і планових цінах
Σ (VВПjф · ЦПjпл) ± ΔВПстр.
76 000
в) фактично при фактичній структурі і по планових цінах
Σ (VВПjф · ЦПjпл)
83 600
г) фактично
Σ (VВПjф · ЦПjф)
100 320
На підставі наведених даних про матеріальні витрати і вартості товарної продукції розрахуємо показники матеріаломісткості продукції, які необхідні для визначення впливу факторів на її рівня (таб.).
Факторний аналіз матеріаломісткості продукції
Таблиця 5
Поки-затель
Умови розрахунку
Розрахунок матеріало-місткості
Рівень матеріа-лоемкості, тенге
Обсяг вироб-ництва
Струк-туру продук-ції
Витрата матері-ала на виріб
Ціни матері-али
Ціни на продукцію-цію
План
План
План
План
План
План
35000:80000
43,75
Усл.1
Факт
План
План
План
План
33350:76000
43,88
Усл.2
Факт
Факт
План
План
План
39050:83600
46,71
Усл.3
Факт
Факт
Факт
План
План
37600:83600
44,98
Усл.4
Факт
Факт
Факт
Факт
План
45600:83600
54,55
Усл.5
Факт
Факт
Факт
Факт
Факт
45600:100320
45,45
З таблиці видно, що матеріаломісткість у цілому зросла на 1,7 тенге, у тому числі за рахунок зміни:
Обсягу випуск продукції:
43,88 - 43,75 = +0,13 тенге
Структури виробництва:
46,71 - 43,88 = +2,83 тенге
Питомий витрат сировини:
44,98 - 46,71 = -1,73 тенге
Цін на сировини і матеріали:
54,55 - 44,98 = +9,57 тенге
Відпускних цін продукцію:
45,45-54,55 = -9,10 тенге.
Разом +9,10 тенге
Таким чином, можна зробити висновок, що на підприємстві в звітному році збільшилася питома вага продукції з більш високим рівнем матеріаломісткості. Досягнуто деяка економія матеріалів у порівнянні з затвердженими нормами, в результаті чого матеріаломісткість знизилася на 1,73 тенге або на 3,95%. Найбільш істотний вплив на підвищення матеріаломісткості продукції зробило зростання цін на сировину і матеріали. За рахунок цього чинника рівень матеріаломісткості підвищився на 9,57 тенге або 21,8%. Причому темні зростання цін на матеріальні ресурси були вище темпів зростання цін на продукцію підприємства. У зв'язку зі зростанням відпускних цін матеріаломісткість знизилася, але не в такій мірі, кА вона зросла за рахунок попереднього фактора.
Тепер, проаналізуємо показники приватної матеріаломісткості (сирьеемкость, паливомісткість, енергоємність) як складових частин загальної матеріаломісткості за даними таблиці 6.
Аналіз приватних показників матеріаломісткості
Таблиця 6
Показник
План
Факт
Відхилення від плану
Випуск продукції, тис.тенге
80 000
100 320
+20 320
Матеріальні витрати, тис.тенге
35 000
45 600
+10 600
У тому числі:
Сировина, матеріали і напівфабрикати
25 200

31 500
+6300
Паливо
5 600
7 524
+1924
Енергія
4 200
6 576
+2376
Загальна матеріаломісткість, тіин
43,75
45,45
+1,7
У тому числі:
Приватна матеріаломісткість
31,5
31,4
+0,1
Паливоємність
7,0
7,5
+0,5
Енергоємність
5,25
6,55
+1,3
У зв'язку з тим, що було збільшено, кількість закупленої тканини, зросли матеріальні витрати підприємства, у тому числі на сировину, матеріали, напівфабрикати на 6300 тенге, паливо на 1924 і енергія на 2376; підвищилася і загальна матеріаломісткість, в тому числі, паливомісткість на 0,5 тенге і енергоємність на 1,3, в той час як чистий матеріаломісткість була знижена на 0,1 тенге, в основному з-за економного її використання (ресурсозбереженні).

ВИСНОВОК
Матеріаломісткість, як важливий економічний показник, виявляє особливості технологічних процесів виробництва, дозволяє виявити резерви зниження витрат на енергетичні ресурси, сировину і матеріали, спрямовує зусилля на вдосконалення процесу виробництва, економію витрат.
Економія матеріальних ресурсів визначає багатьма факторами, що впливають на ступінь використання сировини і матеріалів, процеси та шляхи досягнення економії. Шляхи економії матеріальних ресурсів залежать від характеру виробничого процесу підприємства, конкретних умов, в яких протікає виробничий процес. При всьому різноманітті шляхів економії матеріальних ресурсів у теорії виділяються наступні напрямки: збереження відходів і втрат, ліквідація шлюбу, розробка прогресивних методів витрат сировини і матеріалів, застосування нових видів сировини, матеріалів та їх замінників, впровадження нових технологій, використання вторинної сировини.
Одним з найважливіших економічних інструментів є розробка прогресивних норм і нормативних інструментів. Від їх наукової аргументованості залежить і обгрунтованість витрат на придбання та використання сировини та матеріалів, і якості виготовлення продукції.
У курсовій роботі вивчені матеріаломісткість продукції, її зв'язок з економічними результатами, її роль в економіці підприємства, показники вимірювання матеріаломісткості у виробництві. Проведено аналіз забезпеченості підприємства матеріальними ресурсами та ефективність їх використання. Як видно, сировину і матеріали відіграють основну роль у виробництві продукції і займає основну частку в її собівартості.
Таким чином, загальної та вихідною характеристикою матеріальних ресурсів у виробничих запасах і зачепила в процесі виробництва і служить показник матеріалоємності продукції.
Зниження матеріаломісткості означає отримання більшої кількості продукції, що випускається з тих же матеріальних ресурсів, зниження собівартості продукції та витрат на розвиток сировинної галузі.

Список використаної літератури
1. Стратегія індустріально-інноваційного розвитку
2. «Економіка і статистика Казахстану». Журнал. 4 / 2007, 2 / 2006, 3 / 2006
3. Савицька Г.В. «Аналіз господарської діяльності підприємства». Підручник. Москва. ИНФРА-М. 2002р.
4. Економіка підприємства (організація). Підручник. Під ред. Н. А. Сафронова. Москва. Економіст. 2007р.
5. Економіка підприємства. Под.ред. В. Я. Горфінкеля, В. А. Швандара. Москва. ЮНИТИ. 2000р.
6. Економічний аналіз підприємства. Б. В. Прикін. Москва, ЮНИТИ, 2000р.
7. В. П. Грузинів. Економіка підприємства. Підручник, Москва. ЮНИТИ, 2002р.
8. Економіка підприємства. Підручник для вузів. Під ред. Є. Л. Канітора, Санкт-петербург, 2002р.
9. Економіка підприємства. Підручник. Під ред. В. Я. Горфінкеля, Є. М. Купрякова, Москва «Банки і біржі» ЮНИТИ, 1996р.
10. Економічна теорія. Під ред. М. І. Бадилева, С. П. Гурко. Мінськ, ТОВ «Інтерпрессервіс», 2002р.
11. Економіка підприємства (фірми). Підручник. Під ред. О. І. Волкова, О. В. Дев'яткіна. Москва. ИНФРА-М., 2002р.
12. В. І. Степанов, А. А. Мєшков Економія і формування матеріальних ресурсів. Москва, Вища школа, 1991р.
Додати в блог або на сайт

Цей текст може містити помилки.

Міжнародні відносини та світова економіка | Курсова
153.2кб. | скачати

© Усі права захищені
написати до нас
Рейтинг@Mail.ru